Можливості застосування гуманно-орієнтованого навчання в початковій школі

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

Вступ

Розділ 1. Можливості застосування гуманно-орієнтованого навчання в початковій школі

1.1 Принцип гуманістичної освіти

1.2 Розширення функцій ігрових методів у гуманістичній педагогіці

1.3 Гра - як метод навчання на уроках природознавства. Види ігор

1.4 Соціалізація учнів через ігрову діяльність на природознавстві

1.5 Дидактичні та методичні принципи організації ігрової діяльності

1.6 Керівництво вчителем на уроках природознавства ігровою діяльністю

Розділ 2. Методика застосування ігор та ігрових ситуацій на уроках природознавства

2.1 Дидактичні ігри на уроках природознавства

2.2 Нестандартні уроки як засіб підвищення ефективності навчання в курсі «Природознавство»

Розділ 3. Експериментальні дослідження впливу ігрової діяльності у навчанні дітей

Висновок

Література

Додаток



Вступ

У сучасній Україні система освіти безперервно розвивається, і для неї характерне постійне відновлення й саморозвиток.. 20.04.2011 р. було впроваджено «Державний стандарт початкової загальної освіти, затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 462» Згідно з ним метою освітньої галузі “Природознавство” є формування природознавчої компетентності учня шляхом засвоєння системи інтегрованих знань про природу, способів навчально-пізнавальної діяльності, розвитку ціннісних орієнтацій у різних сферах життєдіяльності та природоохоронної практики.

Для досягнення зазначеної мети передбачається виконання таких завдань:

виховання соціально активної особистості, яка усвідомлює свою належність до різних елементів природного середовища, здатна мислити, бережливо ставиться до природи, людей і самого себе;

формування на доступному рівні цілісної природничо-наукової картини світу, що охоплює систему знань, яка відображає закони і закономірності природи та місце в ній людини;

розвиток розумових здібностей учнів, їх емоційно-вольової сфери, пізнавальної активності та самостійності, здатності до творчості, самовираження і спілкування;

забезпечення єдності інтелектуального та емоційного сприйняття природи з практичною природоохоронною діяльністю;

засвоєння традицій українського народу у відносинах людини з природою;

оволодіння доступними способами пізнання предметів і явищ природи та суспільства[4]

Перехід суспільства до інформаційної стадії розвитку спричинив принципові зміни, насамперед, саме у тих сферах соціальної життєдіяльності, що пов'язані із соціалізацією індивіда та його підготовкою до успішної інтеграції в навколишнє соціальне середовище. В таких умовах єдиною основою успішного функціонування і суспільства, й індивіда є їх готовність до змін, уміння адаптуватися до цих змін, їх програмувати і навіть управляти своєю діяльністю. Важливими стають не знання людини самі по собі і навіть невміння їх застосовувати в тій чи іншій ситуації, а вміння самостійно здобувати необхідну інформацію, відповідно до змін опановувати нові навички та здібності, в межах нової загальносуспільної ситуації змінювати свою життєву програму розвитку. А тому головною тенденцією розвитку освітніх систем стала переорієнтація навчально-виховного процесу на формування розвиненої особистості, створення максимально-сприятливих умов для розкриття всіх потенційних здібностей дитини і формування самостійної життєвої активності в усіх соціальних сферах. Знання - це вже не самоціль, не основна мета навчального процесу, проте за ними залишається функція найважливішого інструменту досягнення мети - розвитку індивіда . Без змін у самих технологіях навчання особистісного розвитку досягти неможливо - адже саме в навчанні розвиваються сутнісні сили людини.

Оновлення шкільної освіти в Україні характеризується розвитком інноваційних процесів. Істотною особливості цієї тенденції є пошук ефективних навчальних технологій . Термін «інновація» означає оновлення процесу навчання, що спирається, здебільшого, на внутрішні фактори. Запозичення цього терміну пов'язане з бажанням виділити мотиваційний бік навчання , відмежуватися від чергових «переможних методик», що за короткий час повинні дати максимальний ефект незалежно від особливостей класу та окремих учнів, їхніх бажань, здібностей тощо.

Інноваційна технологія - це цілеспрямований системний набір прийомів, засобів організації навчальної діяльності, що охоплює весь процес навчання від визначення мети до отримання результатів. Система ґрунтується на внутрішніх умовах навчання. Тому, педагогічна технологія пов'язана з ідеями та досвідом психології, соціології, системного аналізу тощо. [7.2]

Дитячі ігри виникли як стихійне наслідування дій дорослих. В ігрових вправах і змаганнях молоде покоління готувалося до праці, полювання, війни, виконання норм поведінки, тобто гра мала важливі соціальні функції. З розвитком людства, накопиченням знань, засобів матеріальної і духовної культури, прискоренням темпів життя гра поступово втрачала свою навчальну функцію, почала вважатися «несерйозним» заняттям, стала переважно привілеєм дітей із заможних класів, обслуговувала лише дозвілля. У школі , з її традиційним бажанням уникнути будь-якої стихійності, з поглядами на учня як на слухняного виконавця,аж дотепер гра не використовувалася. [8. 65]

Майбутні педагоги навчалися за схемою: у дитячому садку діти граються, а в школі - вчаться, щоб підготуватися до життя, а після школи працюють. Різке розмежування видів діяльності за місцем перебування людини ніби узаконило у свідомості педагогів однобічність поведінкової та пізнавальної сфер школяра.

Гіпотеза: якщо розробити зміст природознавчих ігор і методику їх використання у процесі викладання цього предмета, то це підвищить активність молодших школярів у вивченні природи.

Об'єкт дослідження: процес навчання школярів на уроках природознавства.

Предмет дослідження: особливості використання різних видів ігор та ігрової діяльності на уроках природознавства.

Мета дослідження: розкрити суть, основні особливості ігрових методів навчання та виявити шляхи використання різних видів ігор та ігрової діяльності у навчанні школярів природознавству.

Завдання дослідження:

Визначити сутність поняття «Ігрові методи навчання», розтлумачити їх види, функції, дидактичні та методичні принципи ігрової діяльності

Проаналізувати особливості використання ігрових методів навчання на уроках природознавства.

Охарактеризувати особливості нестандартних уроків природознавства.

Застосувати на практиці принципи ігрового методу навчання, та проаналізувати їх вплив та ефективність у навчанні дітей.

Методи досліду :

Аналіз літературних та методичних джерел

Методи аналізу та синтезу.

Розділ 1. Можливості застосування гуманно-орієнтованого навчання в початковій школі

1.1 Принцип гуманістичної освіти

Основою особистісно-орієнтованого навчання є закладене в дітях природою прагнення до власного зростання , удосконалення і розвитку власних здібностей , дорослішання. Пріоритетом у будь-якому випадку мають стати не знання, а розвиток особистості . Відомий російський педагог-гуманіст Ш. Амонашвілі вважає безпосередньою практичною основою створення особистісно-орієнтованого педагогічного середовища життя дитини. Кінцевою метою цього навчання та виховання є процес соціалізації, тобто перетворення дитини на дорослого індивіда. Таким чином, основним змістом у житті дитини є процес її становлення як дорослої особистості у процесі розвитку. І саме це життя дитини має стати об'єктом навчання та виховання. Сама ж дитина є творцем свого життя, тобто таким самим суб'єктом навчально-виховного процесу, як і педагог. «Гуманно особистісний підхід до дитини, пише Ш. Амонашвілі, - можливий лише в тому випадку, якщо педагогічний процес виходитиме з основоположних засад природи в дитині, якщо він спрямований на спирання природі вдосконалюватися в дитині». [7.3]

Мета гуманістичної освіти грунтується на забезпеченні природних потреб людини та її прагнень. Гуманістична освіта повинна створити умови, що створювали б для учня:

Повний індивідуальний розвиток;

Задоволення природних потреб у розвитку;

Всебічну суб'єктивну активність у мисленні й дії;

Саморегуляцію через само творення власної особистості;

Актуалізацію своїх можливостей;

Постійне самовдосконалення пристосування до оточення, що змінюється.

Необхідною передумовою гуманно-орієнтованого навчання і виховання є опора на самих дітей, їх внутрішній світ та життєві прагнення. У своїй роботі « Роздуми про гуманну педагогіку» Ш. Амонашвілі сформулював думку : «Діти не народжуються з порожніми руками, вони несуть з собою заряд створення матеріальних і духовних цінностей, вони у змозі створити їх, тому і народжуються, щоб створювати і творити. Тільки потрібно допомогти їм розкритися. Технологія педагогічного процесу в гуманному освітньому закладі - це вміння педагога оптимально організовувати життя дітей та підпорядковувати всю освітню діяльність завданням їх особистісного розвитку . Орієнтиром змісту освіти є розвиток особистості.

Особистісно-орієнтований підхід має суттєво гуманізувати навчально-виховний процес, утвердити принципи справедливості та поваги, максимально розкрити потенційні можливості дитини, стимулювати її до особистісно-розвивальної творчості.

Особистісно-орієнтоване навчання - це навчання, центром якого є особистість дитини, її самобутність, самоцінність.

Це визнання учня головною фігурою всього освітнього процесу. [7.4] Цей підхід поєднує виховання та освіту в єдиний процес допомоги, підтримки, соціально-педагогічного захисту, розвитку дитини, підготовки її до життєвої творчості.

Основними є такі завдання:

Розвинути індивідуальні пізнавальні здібності кожного учня;

Максимально виявити, ініціювати, використати індивідуальний досвід учня;

Допомогти особистості пізнати себе, самовизначитись та самореалізуватись, а не формувати попередньо задані здібності;

Сформувати в особистості культуру життєдіяльності, що дає можливість продуктивно будувати своє повсякденне життя, правильно визначити лінії життя.

1.2 Розширення функцій ігрових методів у гуманістичній педагогіці

Одним із видів інноваційних технологій є ігрові технології. Використання ігрових технологій на уроках у початковій школі відповідає самим природним потребам дитини, адже за своєю природою - це найвластивіша форма життєдіяльності дітей. За самим своїм змістом життя дітей орієнтоване на перетворення у доросле життя. Діти схильні навіть стихійно організовувати своє життя за дорослими зразками, і цю схильність потрібно використовувати. У дитячому віці саме в грі відбувається вільний розвиток функцій особистості. У грі за власними правилами діти відчувають себе дійсно вільними і усвідомлюють власне життя, як свій вибір.

Гуманістична педагогіка різко розширює функції ігрових методів навчання та виховання в школі, особливо у молодшому шкільному віці. Це орієнтує освітню практику на розповсюдження різноманітних форм безпосереднього, а не формалізованого, спілкування учнів між собою та вчителем у навчальному процесі. Відтак, серед сучасних педагогічних технологій перевагу віддають тим, що тією чи іншою мірою містять у собі ігрові елементи навчання. Саме такі форми організації навчально-виховного процесу дають можливість на практиці реалізувати принципи гуманістичної педагогіки.

За формою це можуть бути ігри різної складності, про те за змістом - це розвиток дітей і їх поступове дорослішання. Звідси, виходять два важливі практичні висновки. По-перше, ігрові форми навчання та виховання мають бути чітко адаптованими до тих чи інших вікових груп із відповідною пропорцією «дитячого» та «дорослого» життя.

По-друге, гра - як і життя - не має бути простою, безпроблемною. Гра в навчанні - це спосіб розвивати здібності дітей, і тому вона повинна містити в собі такі детермінанти розвитку - або само по собі, або природно кооперуватися з іншими формами навчання.

Гра в навчанні - це спосіб зробити серйозну роботу цікавою, а зовсім не спосіб звільнити дитину від неї. Потрібно мати на увазі, що ставлення дітей до гри різниться і визначається їх особистісним сприйняттям ролі гри у їх житті. Гра-розвага - це зовсім не гра-навчання. Перша - це дитяча імітація «справжнього життя» - і ставлення до неї відповідне. Друга - це саме життя в адаптованому для дітей вигляді, і серйозне ставлення до неї має підтримуватися педагогом і переноситися на весь навчальний процес.

1.3 Гра - як метод навчання. Види ігор

Сучасна психологія визнає, що гра охоплює всі періоди життя людини. Це - важлива форма її життєдіяльності, а не вікова ознака. З грою людини не розлучається протягом життя, змінюється лише її мотиви, форми проведення, ступінь виявлення почуттів та емоцій. Розробкою теорій дитячих ігор, з'ясуванням ролі, структури і значення гри для виховання і навчання дітей займалися психологи Ж. Піаже, Л.С. Виготський, О.М. Леонтьєв, Д.Б. Ельконін та ін.

На думку Д.Б. Ельконіна, гра і мистецтво походять із праці, трудової діяльності. Грою він називає таку діяльність, у якій відтворюються стосунки між людьми за межами умов безпосередньо практичної діяльності, інакше кажучи, визначна саме людська суть діяльності, її завдання і норми взаємин. Отже, гра, моделюючи реальну трудову діяльність, відображує здебільшого людський фактор, особистісні складові трудової діяльності. Змістом розгорнутої гри в її розвинених формах є не предмет і його використання або зміна людиною, а стосунки між людьми, що здійснюють через дії з предметами.

Саме тому гра має багаті можливості для розвитку в ній психічних новоутворень, зокрема, інтелектуальних, творчих, винахідницьких здібностей особистості.

А.С. Макаренко вважав дитячі ігри так само важливим для розвитку дитини, як для дорослого справжню працю. Однак, тільки та гра є педагогічно цінною, у якій дитина активно діє, мислить, будує, комбінує, моделює людські взаємини.

Використання ігор у навчанні робить недоречною авторитарну позицію вчителя у спілкуванні з дітьми. Адже, щоб зацікавити дітей майбутньою діяльністю, внести у навчання ситуації несподіванки, вільного вибору, яскраві позитивні емоції, педагог повинен сам стати учасником гри.

Особливо важливим є поєднання гри з навчальною діяльністю в початкових класах, коли складний перехід від дошкільного дитинства до школи зумовлює поступову зміну провідних видів діяльності - ігрової на навчальну.

Структура розгорнутої ігрової діяльності включає такі компоненти:

Спонукальний - потреби, мотиви, інтереси, прагнення, що визначають бажання дитини брати участь у грі;

Орієнтувальний - вибір засобів і способів ігрової діяльності;

Виконавський - дії, операції, що дають можливість реалізувати ігрову мету;

Контрольно-оцінювальний - корекція і стимулювання активності ігрової діяльності.

У дитячих іграх вільна ігрова діяльність є переважно самоціллю. У дидактичних іграх, створених педагогікою, ігрова діяльність спеціально планується і пристосовується для навчальної мети.

«Якщо ми хочемо, щоб дитина щось засвоїла, то потрібно це втілити в діяльність самої дитини», - писав Венгер. Гра розвиває психологічну гнучкість, розкутість, комунікабельність, емоційно-вольовий вплив. Дитина має в грі право на помилку. Вона ж є засобом розвитку дитячої уяви, розвиває пізнавальні здібності, емоційний бік особистості, збагачує словниковий запас. Гра - іскра, що запалює вогник допитливості, зацікавленості та вимагає концентрації уваги учні, напруження їх сил. Вона має здатність організовувати життя дітей, наповнити його змістом. Ігри - одне з найсильніших виховних засобів у руках суспільства. Саме у грі виявляються і розвиваються різні сторони дитячої особистості, задовольняється багато інтелектуальних та емоційних потреб, складається характер. Використання ігрових прийомів дозволяє виконати соціальне замовлення - формуванням творчої індивідуальності.

Гра є найприроднішою і найпривабливішою діяльністю для молодших школярів. К. Д. Ушинський писав : «Зробити серйозне заняття для дитини цікавим - ось завдання початкового навчання. Кожна здорова дитина потребує діяльності і до того ж серйозної діяльності… з перших же уроків привчайте дитину полюбити свої обов'язки й знаходити приємність в їх виконанні».

Різні вчені та педагоги зробили свій розподіл ігор.

За характером ігрової методики В.В. Андронов виділяє такі типи ігор:

предметні,

рольові,

сюжетні,

ділові,

імітаційні

ігри-драматизації. [7.5]

Систематика Н.А. Вєтлугіної дещо різниться. Ігри поділяються на:

творчі

рухливі

дидактичні[7.6]

Творчі ігри - це ігри під час яких добре розвиваються творчі здібності дітей, що дозволяють їм відображати навколишню дійсність. Головна особливість творчої гри - наявність уявної ситуації, в якій дитина має можливість брати участь у різних подіях, виконувати будь-які дії, спілкуватися зі своїми однолітками. У творчій грі дитина створює навколишню дійсність. Гра повинна бути вільною та самостійною діяльністю, що виникає за ініціативою дитини. Також запропоновані рухливі ігри та дидактичні ігри, за допомогою яких розвиваються відчуття , мовлення та ін.

1.4 Соціалізація учнів через ігрову діяльність

У процесі ігрової діяльності в учнів виробляється звичка зосереджуватися, самостійно думати, розвивати увагу. Захопившись грою, діти не помічають, що навчаються , до активної діяльності залучаються навіть найпасивніші учні.

А.С. Макаренко писав: « Гра має важливе значення в житті дитини… Якою буде дитина в грі, такою вона буде і в праці, коли виросте. Тому виховання майбутнього діяча відбувається перш за все в грі…» Отже, гра, її організація - ключ до організації виховання. У грі формується низка особливостей особистості дитини. Гра - це своєрідна шкала підготовки до праці. У грі виробляється спритність, витримка, активність. Це шкала спілкування дитини. У грі найповніше виявляються індивідуальні особливості, інтелектуальні можливості, нахили, здібності дітей. Гра - творчість, гра - праця. Ігри можна розділити на: схема 1.



Размещено на http://www.allbest.ru/

Предметні ігри призначені для пізнання повних явищ і закономірностей, крім тих, що містять зв'язки та стосунки між людьми. Сюжетність гри характеризується тим, що охоплюються закономірності людської діяльності й спілкування. Вони поділяються на виробничі й тренінгові.

Виробничі ігри, в свою чергу, поділяються на імітаційні, рольові, ділові. Останні є синтезом двох попередніх, вони найскладніші. Для проведення ділових ігор потрібен певний досвід, який можна добути у навчальних іграх інших видів. Рольові ігри в свою чергу поділяються на симетричні й асиметричні. При симетричних рольових взаєминах учасники гри є носіями однієї соціальної ролі : брат - сестра, учень - учень, учитель - учитель. Асиметричні взаємини спостерігаються тоді, коли учасники спілкування різняться між собою соціальними ознаками: учень - учитель, учень - учень (якщо вони належать до різних вікових груп).

Рольові взаємини між учасниками гри є основними параметрами, що визначають характер емоцій. Залежно від конкретної дидактичної мети, нестандартного уроку, індивідуальних вікових і психологічних особливостей дітей, сюжетно-рольову гру можна проводити з одним учнем, групою або цілим класом. У рольових іграх виявляються особистість учня, його здібності та перспективи в на майбутнє. Діти полюбляють виступати в ролі предметів , понять. Рольова гра, ігрова ситуація на уроці - це надзвичайно цінний метод навчання, оскільки стимулює процес мислення і спонукає до творчості, допомагає учням розвивати та застосовувати на практиці мовленнєві вміння. Така методика підвищує інтерес до занять, а головне - робить навчання цікавим, змістовним і творчим. [7 .8]

1.5 Дидактичні та методичні принципи організації ігрової діяльності

Не будь яка ігрова діяльність може бути ефективною. Лише дидактично доцільне її використання та методично виправдана організація дають змогу вважати гру ефективним способом навчання. Окрім того, кожний вид ігрової діяльності, що проводиться на уроці, повинен відповідати певним дидактичним і методичним принципам:

Доступність

Новизна

Поступове зростання складності

Урахування індивідуальних і вікових особливостей учнів

Зв'язок ігрової діяльності з іншими формами роботи на уроці

Дидактична гра на уроці - не самоціль, а засіб навчання і виховання. Саме термін «дидактична гра» підкреслює її педагогічну спрямованість застосування. А тому найсуттєвішим для вчителя будь-якого предмета є такі питання:

визначити місце дидактичних ігор та ігрових ситуацій у у системі інших видів діяльності на уроці.

Доцільність використання їх на різних етапах вивчення різноманітного за характером навчального матеріалу.

Розробка методики проведення дидактичних ігор із урахуванням дидактичної мети уроку та рівня підготовки учня

Вимоги до змісту ігрової діяльності у світлі ідей розвивального навчання

Передбачення способів стимулювання учнів, заохочення у процесі гри тих, хто найбільше відзначився, а також для підбадьорення тих, хто відстає. [6 .77]

1.6 Керівництво вчителем ігровою діяльністю

Щоб ігрова діяльність на уроці відбувалася ефективно і давала бажані результати, необхідно нею керувати, забезпечивши виконання таких вимог:

Готовність учнів до участі у грі

Забезпечення кожного учня необхідним дидактичним матеріалом

Чітка постановка завдань

Складну гру слід проводити поетапно, поки учні не засвоять окремих дій, а далі можна пропонувати всю гру та її варіанти.

Дії учнів слід контролювати, своєчасно виправляти, оцінювати.

Не можна допустити приниження гідності дитини (образливі порівняння, оцінки, глузування). Доцільно розсадити учнів так, щоб за кожною партою отримати пару « сильніший - слабший». Гра на уроці не повинна відбуватися стихійно, вона має бути чітко організованою і цілеспрямованою.[6.9] У початкових класах тільки гра дає змогу легко привернути увагу і тривалий час підтримувати в учнів інтерес до важливих та складних предметів, властивостей і явищ, на якому у звичайних умовах не завжди вдається зосередити увагу усіх учнів.

Розділ 2. Методика застосування ігор та ігрових ситуацій на уроках природознавства

2.1 Дидактичні ігри на уроках природознавства

Ігрова діяльність добре поєднується з навчанням, слугує першим поштовхом для подальшої самостійної діяльності. Мета введення ігрового навчання полягає в тому, щоб навчальний процес відбувався за умови оновленої постійної активної взаємодії учнів і вчителя.

Варто зауважити, що гра має зберегти свій навчальний характер і не перетворитися на своєрідну «виставу». До виконання навчальної гри потрібно підходити дуже вдумливо і обережно. Ігри доречні і ефективні не на всіх заняттях. Найбільш продуктивні вони на уроках узагальнення отриманих знань, закріплення їх або вироблення практичних умінь і навичок.

Дидактичні ігри, ігрові заняття і прийоми підвищують ефективність сприймання учнями навчального матеріалу, урізноманітнюють їхню навчальну діяльність, вносять у неї елемент цікавості і як наслідок підвищують рівень успішності учнів. В той же час, практика сучасної школи вказує на наявність невикористаного потенціалу дидактичної гри у навчально-виховному процесі

У молодшому шкільному віці дидактична гра використовуються для засвоєння знань, одержаних на заняттях. ЇЇ головною особливістю є наявність чітко визначеного дидактичного завдання, регламентація діяльності дітей спеціально встановленими правилами. Ігровий задум допомагає зберегти самостійність дітей, наповнити навчально-виховний процес емоційно-пізнавальним матеріалом. [1 ]

Отже, включаючи у навчально-виховний процес ігрові елементи, учитель стимулює пізнавальні можливості учнів. У грі відбувається складний процес мобілізації усіх розумових здібностей, стимулюється розвиток уваги, уяви, пам'яті. Забезпечуючи гуманізацію освіти, дидактична гра передбачає не просто співпрацю вчителя та учнів, а й спільну творчість. Легко поєднуючись з навчальною діяльністю, гра емоційно наповнює її творчим змістом.

На уроках природознавства дидактична гра використовується педагогами з метою засвоєння, поглиблення та систематизації уявлень дітей про навколишній світ, сприяє розвитку їх пізнавальних інтересів та різноманітних здібностей, логічного мислення, творчої фантазії, самостійності, кмітливості, винахідливості, уваги, спостережливості й пам'яті, виховання позитивних рис особистості, формування її найкращих якостей.

Але впровадження будь яких форм, методів, технологій навчання чи виховання в сучасній школі неможливе без відповідної психолого-педагогічної підготовки вчителя. Саме від його світогляду, особистісних рис і якостей, знань, умінь і навичок, творчого підходу до розробок планів-конспектів уроків, усвідомлення важливості використання ігрових елементів на уроках природознавства залежить ефективність використання дидактичних ігор в практиці навчально-виховного процесу сучасної школи. [1]

Пріоритетним напрямом педагогічної роботи нині є вміння педагога організувати навчальну діяльність учнів. Цьому сприяє постійне вдосконалення основної форми організації навчальних занять у школі - уроку.

Урок був і залишається основним структурним елементом навчального процесу. Хороший вчитель завжди ставить перед собою завдання - захопити учнів предметом, який він викладає, пробудити в школярів кращі людські якості, такі як працелюбність, допитливість, дисциплінованість, наполегливість в оволодінні знаннями.

Плануючи урок, учитель добирає відповідні форми подачі й опрацювання навчального матеріалу. Слід орієнтуватися на активні форми і методи роботи. Такими можуть бути, наприклад, випереджувальні завдання, колективний аналіз під керівництвом вчителя, самостійний аналіз та інші.

Існують таков і різні погляди на класифікацію дидактичних ігор. На думку О. Сорокіної доцільно виокремити такі види дидактичних ігор:

1) ігри-подорожі. Відображають реальні факта і події через незвичайне: просте - через загадкове, складне - через переборне, необхідне - через цікаве. Вони покликані посилити враження, надати пізнавального змісту, казкової незвичайності, звернути увагу учнів на те, що існує поряд, але вони цього не помічають.

2) ігри-доручення. Ігрове завдання та ігрові дії в них ґрунтуються на пропозиції що-небудь зробити;

3) ігри-припущення. Їх ігрове завдання виражене в назвах: «Що було б?», «Що б я зробив, якби .?» та ін. Вони спонукають учнів до осмислення наступної дії, що потребує вміння зіставляти знання з обставинами або запропонованими умовами, встановлювати причинні зв'язки, активної роботи уяви;

4) ігри-загадки. Розвивають здатність до аналізу, узагальнення, формують уміння розмірковувати, робити висновки;

5) ігри-бесіди. Основою їх є спілкування вчителя З. учнями, учнів між собою, яке постає як ігрове навчання та ігрова діяльність. Цінність таких ігор полягає в активізації емоційно-розумових процесів (єдності слова, дії, думки, уяви учнів), у вихованні вміння слухати і чути питання вчителя, питання і відповіді учнів, уміння зосереджувати увагу на змісті розмови, висловлювати судження. [8.65]

Як зазначає В. Аванесова, відповідно до характеру ігрових дій, дидактичні ігри поділяються на:

- ігри з відшукуванням предметів, їх особливістю є несподівана поява і зникнення предметів;

- ігри з відгадуванням загадок. Вибудовуються вони на з'ясуванні невідомого: «Впізнай», «Відгадай», «Що змінилось?»;

- сюжетно-рольові дидактичні ігри. Ігрові дії, передбачені у них, полягають у відображенні різних життєвих ситуацій, у виконанні ролей (покупця, продавця, вовка, гусей та ін.);

- ігри у фанти або в заборонений «штрафний» предмет (картинку). Вони пов'язані з цікавими для дітей ігровими моментами: скинути картку, утриматися, не сказати забороненого слова тощо. [ 8. 66]

Функціонально всі види дидактичних ігор зорієнтовані на те, щоб навчати і розвивати учнів через ігровий задум. Ця їх властивість зумовлює особливості роботи педагога щодо використання ігрових методів у розвитку школярів.

Дидактичні ігри, що використовуються в початковій школі, виконують різні функції:

Активізують інтерес та увагу дітей;

Розвивають пізнавальні здібності, кмітливість, уяву;

Закріплюють знання, уміння і навички;

Тренують сенсорні вміння, навички тощо.

Правильно побудована цікава дидактична гра збагачує процес мислення індивідуальними почуттями, розвиває саморегуляцію, тренує вольові якості дитини. Не варто оцінювати дидактичну гру лише з позиції навченості дитини. Її цінність полягає передусім у тому, що вона виконує роль емоційної розрядки, запобігає втомі дітей, знижує гіподинамію. Якщо вчитель часто використовує цікаві дидактичні ігри, молодші школярі раптом роблять відкриття: «Мені подобається думати, дайте мені таке завдання, щоб я посушив голову», тобто в учнів виникає інтерес до розумової праці.

У навчальному процесі ігрова діяльність має форму дидактичної гри, ігрової ситуації, ігрового прийому, ігрової вправи.

Дидактичні ігри можуть:

Проводитися тільки у словесній формі;

Поєднувати слово й практичні дії;

Поєднувати слово й наочність

Поєднувати слово й реальні предмети.

Структурні складові дидактичної гри включають в себе такі компоненти:

Дидактичне завдання;

Ігровий задум;

Ігровий початок;

Ігрові дії;

Правила гри;

Підбиття підсумків.

Дидактичне завдання гри визначається відповідно до вимог програми з урахуванням вікових особливостей дітей.[ 7 c. 67]

Ігровий задум - наступний структурний елемент дидактичної гри. Дидактичне завдання в грі свідомо маскується, воно постає перед дітьми у вигляді цікавого ігрового задуму. Дітей приваблюють відтворення уявного сюжету, активні дії з предметами, загадка, таємниця, перевірка власних можливостей змаганням, рольове перевтілення, загальна рухова активність, кмітливість.

На створення ігрової атмосфери істотно впливає ігровий початок. Він може бути звичайним, коли вчитель повідомляє назву гри і спрямовує увагу дітей на наявний дидактичний матеріал, об'єкти дійсності, та таким, що інтригує, цікавим, захоплюючим, таємничим.

Ігрові дії - засіб реалізації ігрового задуму і водночас здійснення поставленого педагогом завдання. Виконуючи із задоволенням ігрової дії і захоплюючись ними, діти легко засвоюють і закладений у грі навчальний зміст.

Відповідно до задуму ігрові дії можуть бути різними: відгадування загадок («Чарівна торбинка»); рольові дії відповідно до ігрових ситуацій («Перукарня», «Магазин», «Лікарня»); малювання за уявою або інструкцією; рухи на увагу («Будь уважним, заборонений рух»); дії, спрямовані на класифікацію або порівняння предметів («Добери за формою»); складання заданих фігур («Татарам»); просторові перетворення.

Доречно використовувати дидактичні ігри майже на всіх уроках. При закріпленні вивченого матеріалу проводити гру «Яке тут слово зайве». Завдяки цьому в учнів розвивається пам'ять, творча думка, вони роблять самостійні висновки. При вивченні теми варто використовувати гру «Знайди мене», «П'ятий зайвий», «Цікаві пасажири» та інші. Такі ігри сприяють кращому запам'ятовуванню вивченого матеріалу, розвивають обчислювальні вміння та навички. Дидактичні ігри стають у пригоді на уроці природознавства, зокрема при вивченні теми «Дикі звірі взимку» у 2 класі. Під час уроку доречно проводити гру «Хто тут зайвий», яка спрямована на розвиток спостережливості, уваги.

Отже, використання дидактичних ігор на уроках значно підвищує рівень засвоєння знань учнями, удосконалюється їх мовлення. Тому позитивне ставлення майбутнього вчителя початкових класів до використання ігрової діяльності збереже цінність гри в освітньому процесі навчальної школи і приведе до позитивних результатів у навчально-виховному процесі. Використання ігор у навчальному процесі допомагає активізувати діяльність дитини, розвиває пізнавальну активність,спостережливість, увага, пам'ять, мислення, підтримує інтерес до того що вивчається, розвиває творчу уяву, образне мислення, знімає стомлення у дітей, так як гра робить процес навчання цікавим для дитини.

2.2 Нестандартні уроки як засіб підвищення ефективності навчання в курсі «Природознавство»

Протягом тривалого часу в нашій країні була поширеною класно-урочна система навчання, яка дозволяла вчителеві одночасно навчати багатьох учнів. Головним компонентом цієї системи є урок. Найрозповсюдженішим видом уроків є - стандартниі уроки. Вони охоплюють основні етапи навчального процесу: підготовка до вивчення теми, сприймання і осмислення матеріалу, закріплення його різноманітними матеріалами; перевірка, оцінювання знань, умінь, навичок; узагальнення і систематизація знань.

Стандартні уроки відіграли значну позитивну роль у навчанні школярів. Проте вже в середині 70-х років минулого століття з'явилася тенденція до зниження інтересу дітей до класних занять. На практиці це реалізовувалося появою нестандартних уроків, головною метою яких є пробудження інтересів школярів до навчальної праці.

Нестандартний урок - це імпровізоване навчальне заняття, що не має традиційної структури. На таких уроках учитель не дотримується чітких етапів навчального процесу, традиційних методів, видів роботи.

Особливість нестандартних уроків полягає в такому структуруванні змісту і форми, яке б викликало зацікавлення в учнів, сприяло їхньому оптимальному розвитку й вихованню.

Для нестандартних уроків характерною є інформаційно-пізнавальна система навчання - оволодіння готовими знаннями, пошук нових даних, розкриття внутрішньої сутності явищ через диспут, змагання. Порівняно із звичайним, нормативним заняттям нестандартний урок максимально стимулює пізнавальну самостійність, творчу активність та ініціативу школярів. Навчання на ньому спрямоване на підвищення якості їхніх знань, формування працьовитості, цілеспрямованості, потрібних у житті навичок і вмінь.

Крім цього, такі уроки учням подобаються більше, ніж звичайні стандартні уроки. Насамперед тому, що навчальний процес тут має багато спільного з ігровою діяльністю дітей. Майже всі прийоми, способи дії нестандартних уроків відзначаються ігровим спрямуванням, і тому в методичній літературі їх часто визначають як «урок-гра», «урок-змагання», «екологічна гра в завданнях» тощо.

Водночас не слід перетворювати нестандартні уроки в головну форму роботи в школі: вони не завжди характеризуються серйозною, вдумливою пізнавальною працею учнів, високою результативністю, властива їм і велика витрата часу.

Істотно важливе значення для нестандартного уроку має організаційна форма навчання. З цього погляду їх поділяють на такі типи:

Уроки-змагання (вікторини, конкурси, уроки-аукціони, уроки типу КВК). Такі уроки передбачають поділ дітей на групи, що змагаються між собою; проведення різноманітних конкурсів та оцінювання їх результатів.

Уроки громадського огляду знань (уроки-заліки, уроки-консультації, уроки взаємного навчання). До них звертаються, щоб оцінити найскладніші розділи навчальної програми. Ці уроки спонукають до активної самостійної пізнавальної діяльності, вивчення додаткової літератури. Проводять їх наприкінці чверті, навчального року.

Уроки комунікативної спрямованості 9 уроки диспути, конференції, телеуроки). Вони передбачають самостійне опрацювання матеріалу, підготовку до відповідей, виступи перед аудиторією. Сприяють розвитку комунікативних умінь, навичок самостійної роботи.

Театралізовані уроки ( виконання ролей за сценарієм, імітація певної діяльності). Збуджують інтерес до навчання, спираючись переважно на образне мислення, фантазію, уяву учнів. Особливо цінним є для школярів 1-2 класів, у яких конкретне образне мислення переважає над абстрактним. [3. 22]

Драматизація є засобом надання навчальному матеріалу і навчальному процесу емоційності, забезпечує зв'язки природознавства з предметами естетичного циклу.

Уроки-подорожі, мандрівки. Пов'язані з виконанням ролей, відповідним оформленням, умовами проведення.

Уроки «милування природою». Передбачають розвиток у дітей емоційної чутливості до проявів прекрасного в навколишній природі, а також різні цікаві форми емоційно-естетичного пізнання довкілля. [3 . 23]

Отже, нестандартні уроки з природознавства в початкових класах руйнують застиглі штампи в організації навчально-виховного процесу школярів, спрямовуючи його в русло активізації пізнавальної самостійності й творчості й творчої активності.

Розділ 3. Експериментальні дослідження впливу ігрової діяльності у навчанні дітей

Я проходила переддипломну педагогічну практику в 3-А класі Оржицької ЗОШ I-III ст. ім. І.Я.Франка. За час практики я ознайомилася з навчальною програмою 3 класу з курсу «Природознавство» . Проводячи уроки я спробувала різні методи, форми і прийоми роботи на уроці. З практики я зробила для себе такий висновок, що для успішного забезпечення активного і осмисленого засвоєння молодшими школярами природничих знань велике значення має правильний вибір і застосування у навчальному процесі методів та засобів навчання.

Початкова ланка, покликана забезпечити подальше становлення дитини, цілеспрямований вияв і розвиток здібностей, формування уміння і бажання вчитись; створити умови для її самовираження в різних видах діяльності, морально - етичного і естетичного розвитку, оволодіння основами здорового способу життя, підготовки до самоуправління в навчально-виховному процесі.

Природознавство покликане озброїти молодших школярів елементарними знаннями про природу як єдине ціле, закласти фундамент для наступного вивчення біологічних, географічних наук у середніх класах школи.

Отже, вже в початкових класах повинне мати місце нагромадження в молодших школярів певних знань Про предмети і явища природи, причому знань не розрізнених, а об'єднаних провідною ідеєю - ідеєю взаємозв'язку всіх явищ природи.

Важливе місце серед методів навчання відводиться дидактичній грі, зазначає Байбара Т.М., яка є особливою формою пізнання дітьми дійсності. Гра допомагає активізувати навчальний процес, розвиває спостережливість дітей, увагу, пам'ять, мислення, збуджує інтерес до навчання [ 9]. (Додаток 3)

Ігри, які використовуються на уроках «Я і Україна», класифікують за дидактичними навантаженнями:

ігри, які сприяють формуванню вміння класифікувати;

ігри, мета яких перевірка правильності сформованих уявлень;

ігри, спрямовані на виявлення природних зв'язків, сутність явищ;

ігри, спрямовані на формування вміння орієнтуватися на місцевості.

Навчальні дидактичні ігри, що застосовуються у навчальному процесі під керівництвом учителя (настільні ігри, ребуси, кросворди тощо), використовуються для перевірки знань, розвитку кмітливості, формування творчого мислення.

У дітей молодшого шкільного віку довільна увага розвинена слабо. Як показали дослідження психологів, вона розсіюється через 4-5 хвилин, тому виникає постійна потреба в активізації навчально-пізнавальної діяльності. Для цього слід готувати до уроку різні наочні посібники, цікаві форми роботи, які активізують пізнавальні можливості учнів. (Додаток 3)

Аналіз дослідження

Експериментальне навчання проводилась на базі початкової школи як особисто нами під час педагогічної практики, так і вчителем, який працював за запропонованими нами матеріалами. Дослідження проводилося на матеріалі розділу «Тварини в природі».

Врахувавши дидактичні умови та етапи формування природничих уявлень і понять ми розробили конспекти уроків із метою формування і розширення знань про тварин у 3 класі із використанням ігрових методів навчання.

Змістову основу завдань становив програмовий матеріал із курсу «Я і Україна. Природознавство» в 3 класі. Процесуальний аспект завдань передбачав певний рівень сформованості знань, умінь та навичок у молодших школярів на кінець вивчення розділу, відповідно до вимог, зазначених у чинних навчальних програмах.

Критеріями оцінювання результатів виконання учнями завдань підсумкового опитування були якість виконання завдань (правильність і повнота відповіді).

Кількісний і якісний аналіз результатів виконання учнями експериментального дослідження показав, що учні краще запамятовують навчальний матеріал на тих уроках де використовується різноманітний цікавий матеріал, ігрові методи роботи, адже це краще активізує навчально-пізнавальну діяльність учнів, стимулює їх та заохочує. Результати експерементального дослідження показано в схемі



Висновок

Відродження нашого суспільства, його розвиток на сучасному етапі залежить від творчості та активності людей, їх ініціативи, тих умов, що створюються для розвитку кожної особистості. При цьому значна увага повинна приділятися молодому поколінню. Дослідження, що проведені в даній сфері свідчать, що використання в навчанні ігрових методів стимулюють процеси мислення у дітей, в тому числі й творчу інтуїцію.

Потребау грі ніколи не зникне в людини. Для дитини особлива цінність полягає не тільки в тому, що вона дає можливість як загальног, так і духовного зростання, а і в плані підготовки до різних сфер життя. Гра для дитини, особливо в молодшому шкільному віці, наділена ще й дослідницьким змістом, який дає змогу моделювати все те, що існує поза грою.

Саме через гру дитина швидше знайомиться з правилами та нормами спілкування з оточуючим - із світом природи, з людьми, швидше опановуєнавички і звички культурної поведінки. Будь-яка гра виправдана психологічно. Адже у грі дитина безтурботна, психологічно розкута, і здатна на повне вираження свого індивідуального «Я». Важливим стає таке завдання для вчителів початкових класів, щоб дати можливість кожній дитині через гру самовиразитися, самореалізуватися, як у процесі навчання, так і в позаурочний час.

Земля. Вона - наш вірний друг, безцінне багатство. Природа вимагає від людини любові і поваги, турботи і бережливого відношення. 1 мета вчителя на уроці природознавства: навчити дітей любити, поважати природу, пізнати її чудовий світ. Вчитель повинен дуже багато працювати над розвитком в учнів уваги і спостережливості. Природа своєю різноманітністю, яскравістю фарб приваблює увагу дітей і позитивно впливає на їхній розвиток.

Для досягнення певної мети на уроці природознавства вчитель повинен використовувати різноманітні форми роботи, які будуть носити пізнавальний, творчий, навчальний, доступний характер.

У третьому класі на уроках природознавства різні форми роботи сприяють розширенню кругозору дітей; розвивають спостережливість і мислення.

В своїй роботі я розкрила форми роботи для підвищення навчальної діяльності учнів.

Вчитель повинен так побудувати урок, використати такі форми роботи, щоб учень взяв з уроку щось нове, корисне, пізнавальне, цікаве.

На уроках природознавства я використовувала багато форм роботи, представлених в курсовій роботі.

Учням дуже подобались уроки природознавства, бо на таких уроках вони входили в особливий світ - світ, в якому все цікаво. Урок давав їм не тільки певні знання, а й розвивав у дітей багато корисних якостей.

Корисний урок повинен бути новою сходинкою в новий світ

гуманістичний освіта педагогіка гра



Література

1. Алексюк А.М. Педагогіка. - М.: Просвещение, 1983. - с. 25-30.

2. Андрієнко Л.В. Природа України та її охорона. - К.: Наукова думка, 1983. - с. 25-35.

3. Аникєєва Н.П. Воспитание игрой / Н.П. Аникєєва . - М.: Просвещение , 1987. - 144с.

4. Бабанський Ю.К. Методы обучения в современной школе. - М.: Просвещение, 1985. - 208 с.

5. Байбара Т.М. Методика навчання природознавства в початкових класах. - К.: Веселка, 1998. - 325 с.

6. Байбара Т.М., Бібік Н.М. Я і Україна. Підручник для 3 класу. - К.: Форум, 2003. - 172 с.

7. Біда О.А. Хрестоматія довкілля. - К.: Перун, 1999. - 360 с.

8. Борщ О. Впровадження змісту ігрового навчання в педагогічну практику / О. Борщ // Початкова школа. - 2011. - № 7. - С. 39-40.

9. В. Юрович Нестандартні уроки як засіб підвищення ефективності навчання в курсі природознавства//Початкова школа. - 2006.-с. 22- 23.

10. Варзацька Я.О., Шевченко Л.М. Уроки мислення серед природи // Початкова школа. - 1991. - №5-6. - с. 30-32.

11. Вихрущ В.О. Методологія і методика наукового дослідження. - Тернопіль: ТАЙП, 2007. - 122 с.

12. Вікова психологія. / За ред. Г.С. Костюка. - К.: Радянська школа, - 1976. - 272 с.

13. Гамалій А.Т. Настільні мовні ігри. - К.: Радянська школа, 1969. - 97 с.

14. Гетьман В.Ф. Экскурсии по природовєдєнию во 2 и 3 классах. Пособие для учителей. - К.: Радянська школа, 1983. с. 10-18.

15. Городенко В.П., Степанов И.А. Методика преподавания природоведения. - М.: Просвещение, 1977. с. 45-81.

16. Державний стандарт початкової загальної освіти, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 20.04.2011р. № 462

17. Дмитрієв Ю.Д. Про природу для великих і малих. - К.: Радянська школа, 1986. - с. 14-19.

18. Ільчишин Н. Цікаве природознавство//Початкова школа 2010 №7.-с. 14-18

19. Кисельов Ф.С. Методика викладання природознавства в початкових класах. - К.: Вища школа, 1975. - с. 30-40.

20. Коренева І. Завдання та ігри для розвитку спостережливості школярів у процесі вивчення природничого матеріалу // Розкажіть онуку. - 2004. - №6. - с. 41-43.

21. Костюк Г.С. Психологічні питання поліпшення якості уроку. - К.: Радянська школа, 1959. - 5 с.

22. Лернер І.Я. Дидактичні основи методів навчання. - М.: Просвещение. - 1984. - с. 96-120.

23. Лернер І.Я. Процес навчання і його закономірності. - М.: Знання, 1980. - с. 34-36.

24. Лупінович С.М. Навчаємося залюбки! Формування мотивації до навчання в учнів молодших класів//Б-чка Ж. «Початкове навчання та виховання»-2009.-№4.-с.75-79.

25. О. Д. Булигіна Початкова освіта, - 2012.-№6.-с. 1-12

26. Пономаренко Використання інформаційних технологій у практиці роботи початкової школи, - 2010.-№10.-с 136-146.



Додаток 1

Дидактичні ігри для уроків „Я і Україна"

Розділ „Про тебе самого"

Гра „Що змінилося? ”

За сигналом учень заплющує очі. У цей час треба заховати якийсь предмет або переставити речі. Учень має сказати, що змінилося.

Гра „Впізнай за голосом"

Діти стають у коло. Один з учнів (ведучий) виходить на середину і заплющує очі. Решта рухається по колу і співає пісні. За сигналом діти зупиняються, хтось з учасників гри говорить (можна змінити голос): „Ти загадку відгадай, хто покликав тебе, впізнай! ”. Ведучий розплющує і називає ім'я того, хто говорив. Якщо ім'я названо правильно - той, кого назвали, стає в середину кола.

Гра „Впізнай за смаком”

Заплющивши очі, учень відкриває рота. Йому кладуть до рота щось смачненьке. Треба впізнати, що це і розказати: який має смак, колір, форму тощо.

Гра "Вгадай, що в руці"

Діти вчаться виділяти суттєві ознаки овочів, фруктів, визначати за частинами ціле. У ході гри, коли діти опускають руки в мішок (не дивлячись у нього), беруть предмет (овочі чи фрукти), який там знаходиться, описують його, інші учні відгадують. Програє той, хто неправильно опише чи вгадає предмет.

Розділ „Людина серед людей”

Гра „Будь ласка"

Учні стають у коло. Вони повинні виконувати дії тільки тоді, коли вчитель скаже „будь ласка". Той, хто помилився, виходить з гри.

Гра „Хто більше скаже чарівних слів"

Діти починають грати, пригадуючи відомі їм ввічливі слова і вирази (будь ласка, вибачте, дозвольте, дякую вам та ін). Пригадують чарівні слова і вислови з казок.

Гра „Приходьте в гості, я вас чаєм пригощу"”

Біля кожного столу стоять господині (дівчата класу). Приходять гості, вітаються, поздоровляють господинь із святом. Господині запрошують гостей до столу, де вони п'ють чай. На наступний раз гостей приймають хлопці.

Гра „Навчальне приладдя"

На демонстраційному столі - портфель, книжка, зошит, олівець, ручка, пенал, лялька, лінійка, іграшковий автомобіль тощо. Учитель пропонує назвати речі, а потім запитує: „Які із цих предметів не потрібні для навчання? Як їх назвати одним словом? Що учень візьме із собою до школи? ”. З допомогою вчителя першокласники усвідомлюють, що речі, необхідні їм у школі, називаються навчальним приладдям. Учитель пропонує назвати інші відомі предмети з виучуваного ряду.

Розділ „Природа навколо нас"

Гра „Що де росте? ”

Учитель прикріплює на класні дошці малюнки із зображеннями городу, саду та іншого. Дітям роздає конверти з невеличким картинками із зображенням різних рослин. Діти класифікують рослини на групи - залежно від того - де вони ростуть. Тому, хто правильно виконав завдання, вчитель дозволяє посадити рослину там, де вона росте, тобто закрити квадрати на великому малюнку картками. Виграє той, хто швидше і без помилок виконає завдання.

Гра „Хто де живе”

Під час проведення цієї гри вчитель пропонує розкласти малюнки дітям так: перший ряд - свійські тварини, тобто там будуть жити ці тварини; другий - дикі.

Виконуючи завдання "Розклади малюнки в два ряди", діти в перший ряд викладають рослини, що ростуть в саду, в другий - ті, що ростуть у лісі.

Гра „Впізнай за описом”

Учні класу поділяються на команди (залежно від кількості рядів у класі). Вчитель викликає по черзі до дошки по два учні з кожної команди, дає кожному ілюстрацію із зображенням тварини (так, щоб не бачили інші учні класу) і пропонує описати її середовище існування та зовнішній вигляд так, щоб можна було впізнати зображену тварину. Той, хто впізнає, називає описану тварину. Перемагає та команда, у якої впізнали більше тварин.

Гра „Що спочатку, що потім?"

Перед проведенням цієї гри підбираються картинки із зображенням різних періодів того чи іншого сезону, покласти у конверти. За командою вчителя діти дістають картинки з конвертів і швидко розкладають їх по порядку. Виграє той, хто швидко і правильно виконає завдання.

Размещено на Allbest.ru

...