Формування валеологічної компетентності студентів педагогічних університетів у процесі професійної підготовки

Размещено на http://www.allbest.ru/

АКАДЕМІЯ ПЕДАГОГІЧНИХ НАУК УКРАЇНИ

ІНСТИТУТ ПЕДАГОГІЧНОЇ ОСВІТИ І ОСВІТИ ДОРОСЛИХ

УДК 378.147:613:377

Формування валеологічної компетентності студентів педагогічних університетів у процесі професійної підготовки

13.00.04 ? теорія і методика професійної освіти

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата педагогічних наук

Бондаренко Олена Миколаївна

Київ 2008

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана у Черкаському національному університеті імені Богдана Хмельницького.

Захист дисертації відбудеться 24 вересня 2008 р. о 15.30 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.451.01 в Інституті педагогічної освіти і освіти дорослих АПН України за адресою: 04060, м. Київ, вул. М. Берлинського, 9, 5-й поверх, зал засідань.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Інституту педагогічної освіти і освіти дорослих АПН України за адресою: 04060, м. Київ, вул. М. Берлинського, 9.

Автореферат розісланий 23 серпня 2008 р.

Учений секретар спеціалізованої вченої ради С.В. Лапаєнко

1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

валеологічний компетентність учитель педагогічний

Актуальність дослідження. Сучасна державна політика у галузі вищої педагогічної освіти спрямована на реалізацію основних положень компетентнісного підходу до підготовки фахівців. Проблема якості підготовки майбутніх учителів, здатних ефективно вирішувати питання здоров'язбереження та здоров'ятворення свого та своїх вихованців, актуалізує питання формування їхньої валеологічної компетентності.

Проблема набуває особливої значущості у зв'язку з трансформаційними процесами сучасного українського суспільства, прискореними темпами соціально-економічного розвитку, негативними наслідками практичної діяльності людини у довкіллі, тенденціями щодо зростання захворюваності учнівської та студентської молоді, масовим поширенням шкідливих звичок у молодіжному середовищі, знеціненням індивідуального й суспільного здоров'я в ньому, погіршенням екологічної ситуації в Україні.

Необхідність розв'язання проблеми збереження здоров'я підростаючого покоління знайшла відображення у Державній національній програмі „Освіта” („Україна ХХІ століття”), постанові Кабінету Міністрів України від 10.01.2002 № 14 „Про затвердження Міжгалузевої комплексної програми „Здоров'я нації на 2002-2011 роки”, Концепціі „Здоров'я через освіту”, Концепціі неперервного валеологічного виховання та освіти в Україні тощо.

Концептуальні підходи щодо формування здорового способу життя та збереження здоров'я дітей і молоді визначені Національною програмою „Діти України” (1996). В ній наголошується, що здоров'я підростаючого покоління - це показник суспільного розвитку, могутній чинник впливу на економічний і культурний потенціал держави.

У цьому контексті серед чинників формування валеологічної компетентності у науково-технічній, соціально-економічній, гуманітарній, природничій галузях пріоритет належить освітній. Саме в умовах навчально-виховного процесу педагогічних університетів можливе створення теоретичних та методичних основ ефективного формування валеологічної компетентності майбутніх учителів, які мають здійснювати виховання валеологічної складової кожної особистості як у професійній діяльності, так і в повсякденному житті.

Ідеї та висновки науковців філософської (В. Казначеєв, В. Скумін), психологічної (А. Маслоу), педагогічної (Т. Бойченко, Г. Голобородько, М. Гриньова, Т. Книш, Г. Кривошеєва, І. Поташнюк), медичної (Г. Апанасенко, І. Брехман, Є. Буліч, Ю. Лісіцин, Л. Попова) галузей свідчать про наполегливі пошуки вченими шляхів розв'язання проблеми збереження здоров'я школярів і студентської молоді, навчання та виховання їх відповідно до засад здорового способу життя, попередження шкідливих звичок, що поширюються у молодіжному середовищі тощо. Особливого значення сьогодні набуває проблема навчання студентської молоді уміння не тільки, як дбати про своє здоров'я, а й як донести ці знання до інших людей. Ефективна підготовка такого спеціаліста зумовлена рівнем його валеологічної компетентності та рівнем соціальної адаптації.

Аналіз результатів досліджень науковців у галузі формування здорового способу життя (В. Бобрицька, С. Кириленко, С. Лапаєнко, В. Нестеренко, Н. П'ясецька, Є. Чернишова та ін.) свідчить, що у вітчизняній педагогіці відчувається брак наукових досліджень, у яких обґрунтовувались би теоретичні та методичні підходи до формування валеологічної компетентності студентів педагогічних університетів.

Проблемі формування валеологічної компетентності студентської молоді присвячені праці вітчизняних учених (О. Жорнова, Л. Карпова, І. Коцан, В. Нестеренко).

У педагогічних університетах приділяється певна увага професійній підготовці майбутніх учителів як пропагандистів та вихователів здорового способу життя, безпечної організації життєдільяності серед учнів. Проте, залишаються недостатньо розробленими сутнісні основи поняття „валеологічна компетентність студентів педагогічних університетів”, не окреслено його складові, не розроблено критерії її діагностування у майбутніх учителів. Все означене вище зумовило вибір теми дослідження - „Формування валеологічної компетентності студентів педагогічних університетів у процесі професійної підготовки”.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана відповідно до тематичного плану наукових досліджень кафедри педагогіки і соціальної роботи Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького і є складовою комплексної теми „Наукові основи педагогічної освіти в університеті” (РК № 01960012722). Тема дисертації затверджена вченою радою ЧНУ імені Богдана Хмельницького 29 березня 2005 року (протокол № 5) та узгоджена у Раді з координації наукових досліджень у галузі педагогіки і психології в Україні 20 грудня 2005 року (протокол № 10).

Об'єкт дослідження: професійна підготовка майбутніх учителів вищих педагогічних навчальних закладів ІІІ-IV рівнів акредитації.

Предмет дослідження: формування валеологічної компетентності студентів педагогічних університетів у навчально-виховному процесі.

Мета дослідження: розробка методики формування валеологічної компетентності студентів педагогічних університетів у процесі їх фахової підготовки та її апробація.

Гіпотеза дослідження - процес формування валеологічної компетентності студентів педагогічних університетів буде ефективним за умов:

удосконалення змісту навчальної дисципліни „Валеологія” шляхом доповнення інформацією щодо розв'язання проблем збереження, зміцнення здоров'я людини в історичному контексті;

систематизації і структурування навчального матеріалу дисципліни „Безпека життєдіяльності” в напрямі поглиблення знань щодо надання першої медичної допомоги при нещасних випадках та надзвичайних ситуаціях, безпечної організації життя людини у повсякденній діяльності;

реалізації особистісно орієнтовного підходу до формування структурних компонентів валеологічної компетентності у студентів на основі урізноманітнення інтерактивних методів навчання;

формування у студентів позитивної мотивації, усвідомлення особистої причетності до здоров'язбереження та здоров'ятворення на основі впровадження й урізноманітнення форм та методів самостійної роботи.

Відповідно до мети і гіпотези було визначено такі завдання дослідження:

здійснити ретроспективний аналіз проблеми збереження здоров'я людини у вітчизняній і зарубіжній теорії й практиці;

з'ясувати сутнісні характеристики поняття „валеологічна компетентність” стосовно майбутніх учителів та визначити його структурні компоненти;

визначити критерії, показники та рівні валеологічної компетентності студентів педагогічних університетів;

розробити методику формування валеологічної компетентності та здійснити дослідно-експериментальну перевірку її ефективності;

підготувати навчально-методичні посібники з організації самостійної роботи студентів педагогічних університетів у процесі вивчення дисциплін „Валеологія” та „Безпека життєдіяльності”.

Методологічну основу дослідження становлять філософські та психолого-педагогічні положення про єдність свідомості і діяльності у розвитку особистості; про активність особистості як суб'єкта діяльності у виборі стилю свого життя, про вплив способу життя та рівня здоров'я на розвиток особистості; діяльнісний та особистісно орієнтований підходи до розвитку особистості.

Теоретична основа дослідження базується на наукових працях вітчизняних і зарубіжних учених, присвячених проблемі „компетенізації освіти” (К. Абульханова-Славська, В. Баркасі, І. Єрмаков, Л. Лук'янова, А. Маркова, О. Овчарук, В. Піщулін, О. Пометун, І. Родигіна та ін.); працях з проблем неперервної професійної освіти (В. Андрущенко, С. Гончаренко, І. Зязюн, А. Капська, В. Кремень, Н. Ничкало, С. Сисоєва та ін.), наукових доробках з проблеми формування здорового способу життя, валеологічної культури, культури здоров'я (В. Бобрицька, В. Горащук, С. Кириленко, Г. Кривошеєва, В. Нестеренко, І. Поташнюк, Н. П'ясецька, Є. Чернишова, Т. Шаповалова та ін.), науково-методичних працях з проблеми формування цінностей здорового способу життя (С. Закопайло, С. Лапаєнко, О. Смакула та ін.), положеннях програмних державних і міжнародних документів, що визначають шляхи та засоби валеологічного виховання та освіти дітей і молоді України.

Відповідно до завдань дослідження і перевірки гіпотези дослідження були використані такі методи: теоретичні - аналіз наукової та навчально-методичної літератури, узагальнення одержаної інформації для визначення історико-педагогічного аспекту проблеми формування валеологічної компетентності взагалі і майбутніх педагогів зокрема, а також для визначення предмета дослідження, його мети; систематизація й узагальнення теоретичних та емпіричних даних дали можливість уточнити суть понять „компетенція”, „компетентність”, „валеологічна компетентність”, а також розробити методику формування валеологічної компетентності студентів педагогічних університетів; емпіричні - спостереження, анкетування, бесіди, інтерв'ювання, педагогічний експеримент (констатувальний і формувальний) - з метою одержання фактичних даних щодо стану досліджуваної проблеми, визначення критеріїв, рівнів сформованості валеологічної компетентності, а також виявлення результативності експериментальної роботи; статистичні - методи математичної статистики з метою кількісного та якісного аналізу змін рівнів валеологічної компетентності студентів та встановлення наукової достовірності результатів дослідження.

Дослідження здійснювалося протягом 2002-2007 років упродовж кількох етапів. На першому етапі (2002-2003 рр.) проводився аналіз сучасних наукових підходів щодо розуміння понять „компетенція”, „компетентність”, „валеологічна компетентність” у філософській, психолого-педагогічній науково-методичній літературі, стану розробки їх у педагогічних дослідженнях, зокрема в теорії і практиці підготовки майбутніх учителів. Визначалися об'єкт, предмет й завдання дослідження, формулювалася робоча гіпотеза дослідження, визначалися основні напрями і методика експериментальної роботи.

На другому етапі (2003-2004 рр.) здійснювалася дослідно-експериментальна робота, в ході якої визначалися критерії та показники, за якими здійснювалася діагностика рівнів сформованості валеологічної компетентності студентів у навчально-виховному процесі педагогічних університетів; проводилося вивчення стану розробки означеної проблеми у науковому і соціальному аспектах на основі оброблених і узагальнених даних, одержаних у процесі констатувального експерименту; розроблялася методика формувального етапу науково-дослідної роботи; коригувалися та вдосконалювалися експериментальні матеріали.

На третьому етапі (2004-2007 рр.) здійснювався формувальний педагогічний експеримент, узагальнювалися результати науково-дослідної роботи, проводився аналіз і теоретична інтерпретація фактичного матеріалу; формулювалися висновки і обґрунтовувалися положення щодо доцільності формування валеологічної компетентності студентів у навчально-виховному процесі педагогічних університетів, готувався рукопис дисертації.

Експериментальна база дослідження: дослідно-експериментальна робота здійснювалася у Черкаському національному університеті імені Богдана Хмельницького, Криворізькому державному педагогічному університеті, Слов'янському державному педагогічному університеті. У педагогічному експерименті брали участь 489 студентів.

Наукова новизна і теоретичне значення дослідження полягає в тому, що вперше визначено та науково обґрунтовано структурні компоненти валеологічної компетентності студентів педагогічних університетів, запропоновано методику її діагностування на основі розроблених критеріїв прояву рівнів сформованості означеної компетентності; уточнено та конкретизовано змістову та функціональну суть понять „компетентність”, „компетенція” та „валеологічна компетентність студентів педагогічних університетів” у сучасному контексті; дістала подальшу розробку ідея щодо доцільності популяризації та використання досвіду збереження здоров'я людиною в історичному контексті як умови формування валеологічної компетентності майбутніх учителів; теоретично узагальнено основоположні історико-педагогічні засади розвитку проблеми збереження здоров'я людини; систематизовано наукові підходи до проблеми формування валеологічної культури особистості.

Практичне значення дослідження полягає у розробці та впровадженні методики формування валеологічної компетентності студентів педагогічних університетів, а також у розробці та впровадженні у навчально-вихований процес навчальних посібників для самостійної роботи з дисциплін „Валеологія” та „Безпека життєдіяльності”.

Матеріали дослідження можуть бути використані у професійній підготовці майбутніх учителів у вищих педагогічних навчальних закладах, стати основою створення навчальних посібників, навчальних курсів, спецкурсів для студентів, а також застосовуватися у практичній роботі вчителів загальноосвітніх навчальних закладів, в інститутах післядипломної педагогічної освіти.

Результати дослідження впроваджені у практику професійної підготовки студентів Криворізького державного педагогічного університету (довідка № 16 від 26.09.07), Полтавського державного педагогічного університету імені В. Г. Короленка (довідка № 4417/01-37/41 від 07.09.07), Слов'янського державного педагогічного університету (довідка № 68-06-256 від 24.09.07), Черкаського національного університету ім. Богдана Хмельницького (довідка № 483/03-а від 29.10.07), а також у навчальний процес перепідготовки вчителів валеології, безпеки життєдіяльності, класних керівників Черкаського обласного інституту післядипломної освіти педагогічних працівників (довідка № 01-06/258 від 07.09.07).

Особистий внесок автора у роботі, написаній у співавторстві з Пакушиною Л.З., „Організація безпечної життєдіяльності людини” (у 2-х ч.) полягає у систематизації та структуруванні навчального матеріалу з першої медичної допомоги у професійній та побутовій сферах.

Вірогідність одержаних результатів дослідження забезпечується застосуванням методологічних підходів до розв'язання означеної проблеми, використанням комплексу взаємопов'язаних і взаємокорегуючих методів дослідження відповідно до його гіпотези й завдань, цілеспрямованим і ретельним добором критеріїв і показників для діагностичних зрізів, кількісним і якісним аналізом експериментальних даних.

Апробація результатів дисертації. Основні положення і результати дослідження обговорено на 12 наукових і науково-практичних конференціях, у тому числі: міжнародних - Черкаси, 2003; 2005 рр.; Харків, 2003; 2006; 2007 рр.; всеукраїнських - Вінниця, 2002 р.; Глобине, 2003 р.; Ужгород, 2004 р.; Полтава, 2005 р.; Слов'янськ, 2006 р.; міжвузівських - Черкаси, 2002; 2003 рр., а також на щорічних звітних конференціях професорсько-викладацького складу Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького, на засіданнях кафедр педагогіки і соціальної роботи, педагогіки вищої школи, вікової фізіології та валеології означеного університету.

Публікації. Результати дослідження та висновки дисертації відображено у 17 одноосібних публікаціях, з яких 7 - у фахових виданнях з педагогіки, затверджених ВАК України; 1 - навчальний посібник „Організація безпечної життєдіяльності людини” (у 2-х частинах), написаний у співавторстві.

Структура дисертації. Робота складається з вступу, трьох розділів, висновків до розділів, загальних висновків, 10 додатків на 34 сторінках і списку використаних джерел з 266 найменувань, з них 5 - іноземними мовами. Загальний обсяг дисертації ? 251 сторінка, з них 188 сторінок основного тексту. Робота містить 11 рисунків на 11 сторінках, 12 таблиць на 14 сторінках.

2. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність проблеми дослідження, визначено об'єкт, предмет, мету, гіпотезу, завдання, методологічні й теоретичні засади, методи дослідження, розкрито наукову новизну, теоретичне й практичне значення роботи та особистий внесок здобувача, обґрунтовано вірогідність одержаних результатів, наведено відомості про впровадження та апробацію результатів дослідження.

У першому розділі - „Теоретичні основи формування валеологічної компетентності студентів педагогічних університетів” - викладено результати ретроспективного аналізу науково-педагогічної, філософської та соціально-психологічної літератури з проблеми збереження здоров'я людини; уточнено суть понять „компетентність”, „компетенція”. Компетенція у дослідженні визначена як коло повноважень, прав і обов'язків, які надаються певній особі.

Нові підходи до ціннісного осмислення здоров'я зумовили необхідність вивчення культурно-історичних передумов формування поняттєво-категорійного апарату валеології. Виокремлено основні етапи розвитку проблеми збереження здоров'я людини у суспільній практиці людства: до XII ст. до н. е. - етап спонтанного зародження емпіричних валеологічних уявлень; XI - I ст. до н.е. - етап формування початкових валеологічних знань; I ст. до н. е. ? XV ст. н.е. - етап схоластико-теологічного впливу на практику оздоровлення людини; XV - XVI ст. н. е. - етап відродження інтересу до оздоровчих ідей в усіх сферах життєдіяльності людини; XVI - XVII ст. н.е. - етап прогресивного розвитку ідей оздоровчого спрямування; XVIII - XIX ст. - етап передумов зародження науки валеології; XX - 60-80 рр. XX ст. - етап формування валеології як науки; з 90-х років ХХ ст. - етап валеологізації педагогічної галузі.

Базовими для з'ясування суті і структури поняття „валеологічна компетентність” стали дослідження вітчизняних та зарубіжних учених з проблем „компетентності” та „компетенції” К. Абульханової-Славської, І. Гушлевської, М. Кухарєва, Л. Лук'янової, А. Маркової, Л. Мітіної, А. Петрова, В. Піщуліна, О. Пометун та ін. Проблемі формування професійної компетентності педагогів присвячені праці С. Архангельського, В. Баркасі, В. Введенського, О. Дубасенюк, Е. Зеєра, Л. Добровольської, Н. Кузьминої, Ю. Кулюткіна, М. Левківського, О. Пупишевої та ін. Загальнопедагогічні аспекти формування компетентностей школярів обґрунтовані у працях С. Бондар, А. Маркової, О. Овчарук, І. Родигіної, А. Хуторського, С. Шишова та ін.

Узагальнюючи результати теоретичного аналізу вітчизняних і зарубіжних психолого-педагогічних досліджень у галузі розробки проблеми компетентності, слід зазначити, що її розуміють: як характеристику особистості - здатностей, якостей, властивостей (Г. Вершловський, Ю. Кулюткін, А. Новиков, О. Петров, В. Сластьонін, Ю. Татур, Е. Шорт); як процедуру розв'язання конкретної ситуації (І. Єрмаков, Г. Несен, Л. Сохань); як якості педагога, що необхідні для успішної професійної діяльності (В. Баркасі, Т. Волобуєва, Н. Кузьміна, А. Маркова, Л. Мітіна, В. Нестеренко та ін.); як систему знань, умінь й навичок, без урахування мотиваційно-потребнісної сфери особистості (В. Адольф, А. Вербицький, М. Кабардов, Н. Кузьміна та ін.); як володіння компетенцією (В. Раєвський, А. Хуторський); як загальну здатність (уміння) діяти на основі здобутих знань, досвіду, цінностей (С. Шишов, В. Кальней); як професійну підготовку фахівця на основі стандарту компетентності (Н. Авшенюк, В. Аніщенко, А. Михайличенко).

На наш погляд, компетентність - це особистісна інтегративна характеристика певного рівня навченості та обізнаності на різних етапах професійного й особистісного розвитку людини, характеризується наявністю достатніх знань, умінь, навичок, ціннісних орієнтацій і досвіду для ефективного, кваліфікованого й успішного здійснення діяльності і виконання певних функцій у конкретній ситуації з досягненням певних стандартів чи еталонів у різних сферах життєдіяльності людини.

У другому розділі - „Стан формування валеологічної компетентності студентів педагогічних університетів” - проаналізовано сучасні підходи до визначення понять „культура здоров'я”, „валеологічна культура”, „здоров'язберігальна компетентність”, розкривається зміст і структура валеологічної компетентності студентів педагогічних університетів, обґрунтовуються діагностичні матеріали.

Трансформаційні освітні процеси зумовили переосмислення ролі валеологічної освіти та виховання у набутті студентом - майбутнім учителем такої компетентності, яка забезпечила б йому можливість бути конкурентоспроможним на ринку праці, мобільно змінюватися і пристосовуватися до нових його потреб, зберігати життєвий потенціал, швидко приймати адекватні поставленій меті рішення, навчатися протягом життя, раціонально організовувати свою життєдіяльність з позицій збереження та зміцнення здоров'я. Увага акцентується на необхідності формування валеологічної компетентності студентів педагогічних університетів.

Встановлено, що валеологічна компетентність є складовою валеологічної культури, а отже, і загальної культури людини. З погляду науковців О. Маджуги і А. Мітяєвої, валеологічна компетентність фахівця є результатом становлення валеологічної культури особистості, що виявляється у здатності й готовності реалізувати здобуті знання про здоров'я у повсякденному житті і професійній діяльності.

Вагомими для нашого дослідження стали праці з питань валеологічної культури (Є. Вайнер, С. Корєнєва, Н. Полєтаєва, Н. П'ясецька та ін), культури здоров'я (В. Горащук, Н. Денисенко, С. Кириленко, С. Свириденко, В. Скумін, І. Соковня-Семенова та ін.), у яких розкриваються функціональні та структурні характеристики понять „валеологічна культура”, „культура здоров'я”, визначаються педагогічні умови та засоби їх формування.

Проблема формування валеологічної компетентності студентської молоді знайшла своє відображення у працях Л. Карпової, І. Коцана, О. Маджуги, А. Мітяєвої, В. Піщуліна та інших. Дослідники виділяють валеологічну компетентність як складову професійної компетентності фахівця будь-якого профілю.

Крім понять „валеологічна культура”, „культура здоров'я”, „валеологічна компетентність” в науковий обіг введено поняття „здоров'язберігаюча компетентність особистості” (Д. Воронін) як компетентність у веденні здорового способу життя, яка є інтегральною, динамічною рисою особистості.

Формування валеологічної компетентності студентів педагогічних університетів у процесі їх фахової підготовки є показником успішного розв'язання педагогічних ситуацій крізь призму валеологічних норм, проблем професійного зростання, самореалізації, гармонійного співіснування з іншими людьми, психологічної рівноваги, сформованості валеологічної основи власного способу життя та життя учнів і в інших актуальних питаннях сьогодення.

Визначено, що валеологічна компетентність студентів педагогічних університетів - це складова їх життєвої компетентності, яка проявляється в знаннях, цінностях і мотивах, валеологічній позиції, діяльності щодо оздоровлення себе і своїх вихованців. Валеологічна компетентність майбутніх учителів формується на основі позитивного ставлення до здорового способу життя, характеризується активною і свідомою пропагувально-просвітницькою діяльністю, спрямованою на передачу знань, прищеплення умінь і навичок раціональної організації життєдіяльності, здатністю нести особисту соціальну та правову відповідальність за прийняті рішення щодо вибору стратегії поведінки у суспільстві стосовно збереження свого здоров'я та здоров'я інших.

Встановлено, що валеологічна компетентність складається із таких компонентів: мотиваційного (МК), когнітивного (КК), діяльнісного (ДК) та соціального (СК).

Критеріями валеологічної компетентності студентів педагогічних університетів відповідно є: валеоспрямованість, валеологічна грамотність, валеологічна діяльність та валеологічна позиція. Кожен з цих критеріїв характеризується відповідними показниками.

Показниками критерію „валеоспрямованість” (МК) є: ціннісне ставленням до здоров'я, здорового способу життя; стійкі потреби і мотиви до свідомої діяльності, спрямованої на збереження власного здоров'я і здоров'я вихованців; цілеспрямований пізнавальний інтерес до такої діяльності; ціннісні орієнтації особистості на здорову життєдіяльність; готовність особистості до валеологічної діяльності. Мотиваційний компонент утворює основу для реалізації інших структурних компонентів валеологічної компетентності.

Показниками критерію „валеологічна грамотність” (КК) є: валеологічні знання про складові здоров'я, шляхи збереження і зміцнення його; про методики діагностики стану власного здоров'я і найбільш поширені традиційні та нетрадиційні оздоровчі методики; поняття про професійні захворювання, їх профілактику, надання першої допомоги при невідкладних станах, а також про шкідливий вплив на організм „інтелектуальних отрут” і засоби їх запобігання; переконаність студента в залежності здоров'я від навколишнього середовища; здобування знань у галузі збереження та зміцнення здоров'я.

Критерій „валеологічна діяльність” (ДК) проявляється через такі показники: практичне застосування валеологічних знань; уміння діагностувати стан власного організму і здійснювати реальні здоров'ятворні заходи; навички використання природних чинників середовища; уміння проводити заходи з психологічної стабілізації; уміння створювати оздоровчі технології, програми.

Критерій „валеологічна позиція” (СК) характеризується такими показниками: вибір на користь раціональної організації власної життєдіяльності; власний приклад поведінки в щоденному житті; відповідальність за прийняті рішення щодо оздоровлення і результати такої діяльності; здатність до проведення інформаційно-просвітницької, пропагувальної валеологічної діяльності серед оточуючих; осмислення себе, стану свого організму, оцінювання потенційних його можливостей. Учитель має бути не тільки сам валеологічно компетентним, а й здатним сформувати означену якість в учнів.

Описані критерії та показники, а також результати констатувального експерименту дали можливість виділити п'ять рівнів валеологічної компетентності студентів педагогічних університетів: високий, достатній, середній, базовий та низький.

Високий рівень характеризується наявністю глибоких валеологічних знань в обсязі понад навчальну програму; високим рівнем відповідальності за оздоровчу діяльність перед собою й іншими; переконанням, що здоров'я -найвища цінність в ієрархії людських цінностей; постійним пропагуванням здорового способу життя (ЗСЖ), здорової життєдіяльності.

Студенти, які мають достатній рівень сформованості валеологічної компетентності, володіють ґрунтовними, системними валеологічними знаннями, що передбачені навчальною програмою; вимогливо ставляться до всіх аспектів свого здоров'я; мають високий рівень відповідальності за здійснювані ними оздоровчі заходи; часто пропагують переваги здорової поведінки, ЗСЖ.

Середній рівень сформованості валеологічної компетентності студентів педагогічних університетів передбачає наявність неглибоких, системних в обсязі необхідного мінімуму валеологічних знань; ціннісне ставлення до здоров'я, ЗСЖ має декларативний характер. У разі негативних результатів або наслідків проведеної валеологічної роботи такі студенти не беруть на себе повну відповідальність.

Базовий рівень сформованості валеологічної компетентності студентів педагогічних університетів проявляється у неглибоких, розпорошених валеологічних знаннях; індиферентному або „утриманському” ставленні до здоров'я, ЗСЖ. Потреби внести зміни до існуючої поведінки, способу життя виникають у разі крайньої необхідності або при чітко вираженому ефекті задоволення; відповідальність за результати і наслідки оздоровчої діяльності виявляють за умови позитивних результатів.

Студенти з низьким рівнем сформованості валеологічної компетентності характеризуються демонстративно-негативним ставленням до здоров'я, ЗСЖ; вимушеним характером мотивації до збереження власного здоров'я і здоров'я оточуючих; поверховими, фрагментарними валеологічними знаннями, що базуються на примітивно-побутовій основі, з яких деякі помилкові; відсутністю валеологічної діяльності та відповідальності за неї.

Наведені характеристики були покладені в основу визначення динаміки змін у формуванні валеологічної компетентності студентів педагогічних університетів та перевірки ефективності методики її формування.

З метою визначення стану валеологічної компетентності студентів педагогічних університетів здійснено діагностичний зріз рівнів її сформованості, який проводився у Черкаському національному університеті імені Богдана Хмельницького, Криворізькому державному педагогічному університеті та Слов'янському державному педагогічному університеті. Для досягнення цієї мети використовувалися такі методи: анкетування, опитування, інтерв'ювання, спостереження, бесіди.

Особливістю діагностичного зрізу була відсутність значних розбіжностей у результатах студентів експериментальних та контрольних груп. Одержані дані показали, що значна кількість студентів має низький рівень сформованості валеологічної компетентності за всіма її компонентами.

Узагальнену характеристику цього зрізу подано у таблиці 1.

Таблиця 1 Рівні сформованості валеологічної компетентності студентів педагогічних університетів експериментальних і контрольних груп за результатами констатувального етапу експерименту

Рівні валеологічної компетентності	Експериментальні групи, %	Середня	Контрольні групи, %	Середня
	МК	КК	ДК	СК		МК	КК	ДК	СК
Низький	48,7	34,3	36,9	35,2	38,8	47,4	30,8	34,3	31,1	35,9
Базовий	26	22,8	31,6	29,8	27,6	25,1	20,2	23,5	26,6	23,8
Середній	8,3	21,7	21,8	18,5	17,6	9,8	22,9	26,2	22,3	20,3
Достатній	12,4	12	9,7	10,8	11,2	12,8	16	14	12,8	13,9
Високий	4,6	9,2	0	5,7	4,8	4,9	10,1	2	7,2	6,1
Усього	100	100	100	100	100	100	100	100	100	100

Якісний аналіз констатувального етапу дослідження засвідчив недостатню теоретичну і практичну підготовку студентів педагогічних університетів у плані забезпечення необхідного рівня валеологічної компетентності, що й зумовило розробку методики її формування.

У третьому розділі - „Дослідно-експериментальна робота з формування валеологічної компетентності студентів педагогічних університетів” - розкрито методику та зміст експериментальної роботи з формування валеологічної компетентності студентів педагогічних університетів, висвітлено результати апробації запропонованої методики, доведено достовірність результатів педагогічного експерименту.

Формувальний етап експерименту проводився за участю студентів І та ІІ курсів під час вивчення дисциплін „Вікова фізіологія”, „Валеологія”, „Безпека життєдільяності”, проходження ними педагогічної практики та організації виховних заходів.

Викладачам було запропоновано спеціально розроблену тематику реферативних повідомлень, методику проведення лекцій, практично-семінарських та лабораторних занять, вказівки щодо організації самостійної роботи. У ході проведення занять застосовувалися різні форми і методи навчання (опорні схеми-конспекти, структурно-логічні схеми, що забезпечували реалізацію ідеї випереджального навчання; міні-диктанти, кросворди, міні-твори, що забезпечували міцність і стійкість знань; проблемні семінари, семінари-ділові ігри, навчальні прес-конференції, валеохвилинки, що забезпечували усвідомлення студентами власної причетності до процесів оздоровлення).

Оскільки експериментальна робота здійснювалася у педагогічних університетах та серед студентів класичного університету, які одержують спеціальність „учитель”, особлива увага приділялася розвитку їхніх вмінь здійснювати пропагувально-просвітницьку діяльність серед учнів. Це реалізовувалося під час педагогічної практики у загальноосвітніх навчальних закладах, коли студенти проводили оздоровчі виховні заходи, що були обов'язковою умовою атестації практики. Такі заходи передбачали не лише поглиблення валеологічних знань та корекцію відповідних навичок і вмінь студентів, а й активне залучення до участі в них школярів, що сприяло розвитку комунікативних, організаторських та інших важливих якостей майбутнього вчителя.

З метою розвитку в студентів почуття власної причетності, особистого внеску у розробку того чи того оздоровчого комплексу на кожному семінарсько-практичному чи лабораторному заняттях проводилися валеохвилинки. Ці короткотривалі оздоровчі комплекси вправ заздалегідь самостійно готували студенти і презентували на заняттях. У подальшому вони набули систематичного характеру і виконувалися під керівництвом самих студентів. Використання таких вправ, їх підготовка сприяли формуванню у майбутніх учителів навичок раціональної організації навчально-вихованого процесу з погляду збереження і зміцнення здоров'я дітей, а також відстеженню певних змін у стані здоров'я студентів під впливом таких вправ.

У дисертації розкривається питання формування валеологічної компетентності майбутніх учителів у позааудиторній роботі. Дістали схвалення та демонстрували результативність проведені культурно-мистецькі та інформаційно-просвітницькі заходи валеологічного змісту: „Всесвітній день боротьби зі СНІДом”, „Всесвітній день здоров'я”, конкурси-ярмарки, відеопрезентації, акції „Цукерка - за цигарку” та її варіації тощо.

Зростаючий обсяг змісту навчання, незначна кількість аудиторних годин на вивчення визначеного змісту є об'єктивними передумовами для широкого використання самостійної роботи як засобу формування валеологічної компетентності студентів педагогічних університетів. З цією метою пропонувалася низка нескладних та нетривалих у часі методик-завдань для самостійного опрацювання (наприклад, з „Вікової фізіології” - визначення плоскостопості, кардіореспіраторного резерву тощо; з „Валеології” - раціоналізація щоденного харчування, визначення власного біологічного віку тощо; з „Безпеки життєдільяності” - визначення ступеня ризику захворюваності на „студентські хвороби”, вплив біоритмів на продуктивність праці тощо), а також складання кросвордів, ситуаційних задач, розробка рольових ігор, складання міні-диктантів, підготовка повідомлень, навчальних „прес-конференцій”.

Кожен із зазначених видів роботи сприяв розвитку менеджерських, комунікативних вмінь як самого викладача, так і кожного студента окремо; спрямовувався на індивідуалізацію та диференціацію роботи із студентами; прищеплення навичок самостійного опрацювання навчального матеріалу; зміни ментальності щодо доцільності та актуальності використання валеологічних знань, умінь та навичок у практичній діяльності з метою усвідомлення довготривалої затребуваності та конкурентоспроможності на ринку праці, а також як приклад для своїх вихованців.

Необхідність реалізації запропонованої методики формування валеологічної компетентності студентів педагогічних університетів зумовила введення у програму підготовки студентів університетів з дисципліни „Валеологія” розробленого навчального посібника „Розвиток оздоровчих ідей в історії людства”, мета якого полягала у доповненні та систематизації знань щодо розв'язання проблеми збереження здоров'я в історичному контексті, що сприяло всебічній підготовці студента до майбутньої професійно-педагогічної діяльності, спрямованої на реалізацію основних засад здорової та безпечної життєдіяльності учнів.

Також було використано розроблений навчальний посібник „Організація безпечної життєдіяльності людини” для дисципліни „Безпека життєдіяльності” з метою поглиблення та структурування знань студентів щодо виникнення можливих невідкладних станів людини у професійній і побутовій сферах та шляхів їх профілактики й подолання.

Формувальний етап експерименту здійснювався відповідно до вимог принципу особистісно орієнтовного підходу до навчання з використанням тих самих методів, що й під час констатувального експерименту, і проходив у Черкаському національному університеті імені Богдана Хмельницького та Криворізькому державному педагогічному університеті.

Проведене після завершення експериментально-дослідної роботи вимірювання рівнів сформованості валеологічної компетентності студентів педагогічних університетів засвідчило її позитивний вплив на досліджуване явище, результати якого подано у таблиці 2.

Таблиця 2 Рівні сформованості валеологічної компетентності студентів педагогічних університетів експериментальних і контрольних груп за результатами формувального етапу експерименту

Рівні валеологічної компетентності	Експериментальні групи, %	Середня	Контрольні групи, %	Середня
	МК	КК	ДК	СК		МК	КК	ДК	СК
Низький	3,1	2,3	3,3	1,6	2,6	41,9	26,7	32,3	28,1	32,2
Базовий	16,7	15,7	18,2	9,3	15	24,5	13,5	22,5	24,3	21,2
Середній	53,6	34,2	41,3	40,3	42,3	11,8	30,7	27	26,4	24
Достатній	15,8	31,6	29,3	35,1	28	16,9	17,9	15,4	13,4	15,9
Високий	10,8	16,2	7,9	13,7	12,1	4,9	11,2	2,8	7,8	6,7
Усього	100	100	100	100	100	100	100	100	100	100

Як засвідчує таблиця 2, у студентів експериментальних груп відбулися відчутні позитивні зміни. Так, високого рівня валеологічної компетентності досягли вже 12,1% студентів (до експерименту - 4,8%); достатній рівень був характерний для 28% майбутніх фахівців (до - 11,2%); середній рівень був зафіксований у 42,3% студентів (до - 17,6%); базовий рівень валеологічної компетентності притаманний 15% майбутніх учителів (до експерименту - 27,6%); низький рівень продемонстрували лише 2,6% студентів (до - 38,8%).

У студентів контрольних груп в кінці експерименту таких суттєвих змін не спостерігалося. Так, високого рівня валеологічної компетентності досягли 6,7% студентів (до експерименту - 6,1%); достатній рівень був характерний для 15,9% майбутніх фахівців (до - 13,9%); на середньому виявилося 24% студентів (до - 20,3%); на базовому рівні валеологічної компетентності знаходилися 21,2% майбутніх учителів (до - 23,8%); на низькому залишилися ще 32,2% студентів (до - 35,9%).

Вірогідність одержаних результатів підтверджується методами математичної статистики (параметричний метод t-критерій Стьюдента). Підвищення рівня валеологічної компетентності студентів експериментальних груп є статистично значущим на рівні 0,05-0,1, на відміну від студентів контрольних груп.

Одержані результати дослідження дають підстави для висновку про ефективність розробленої методики та соціально-педагогічну доцільність її впровадження у практику вищої педагогічної школи.

Результати проведеного наукового дослідження свідчать, що мети досягнуто, поставлені завдання виконано, висунута гіпотези знайшла своє підтвердження. Отже, можна зробити такі висновки:

Пріоритетність проблеми збереження здоров'я людини, зокрема молодого покоління, на різних етапах суспільного розвитку зумовлювалася об'єктивними вимогами держави до забезпечення повноцінного функціонування суспільства, детермінувалася національно-культурними особливостями, певною стратегією державної політики, ціннісними пріоритетами, досягненнями науки і культури, що безпосередньо впливали на формування наукових підходів до розв'язання завдань виховання здорового покоління. У процесі дослідження встановлено вісім етапів розвитку проблеми збереження здоров'я людини в історичному контексті. Враховуючи досвід фізичної підготовки та дотримання здорового способу життя українського народу, набутий протягом історичного розвитку, акцентується увага на необхідності вдосконалення та широкого його впровадження у навчання і виховання молодого покоління, у практику вищої школи.

Валеологічну компетентність студентів педагогічних університетів розглянуто як складову їх життєвої компетентності, яка проявляється в знаннях, цінностях і мотивах, валеологічній позиції, діяльності щодо оздоровлення себе і своїх вихованців. Валеологічна компетентність майбутніх учителів формується на основі позитивного ставлення до здорового способу життя, характеризується активною і свідомою пропагувально-просвітницькою діяльністю, спрямованою на передачу знань, прищеплення умінь і навичок раціональної організації життєдіяльності, здатністю нести особисту соціальну та правову відповідальність за прийняті рішення щодо вибору стратегії поведінки у суспільстві стосовно збереження свого здоров'я та здоров'я інших. Таким чином, визначено структуру валеологічної компетентності майбутніх учителів, яка включає: мотиваційний, когнітивний, діяльнісний та соціальний компоненти.

Теоретичний аналіз проблеми став основою для визначення критеріїв прояву кожного з визначених компонентів валеологічної компетентності (валеоспрямованість, валеологічна грамотність, валеологічна діяльність і валеологічна позиція) та їх показників. Проведена діагностика дала змогу виявити п'ять рівнів сформованості валеологічної компетентності студентів педагогічних університетів: високий, достатній, середній, базовий та низький. Дані констатувального експерименту засвідчили переважно низький рівень валеологічної компетентності студентів.

Розроблена та обґрунтована методика формування валеологічної компетентності студентів педагогічних університетів: передбачала наповнення змісту навчальних дисциплін відомостями історичного досвіду розв'язання проблеми збереження і зміцнення здоров'я людини, врахування національних традицій у цій справі, а також надання першої медичної допомоги при виникненні різних загрозливих для життя та здоров'я станів; урізноманітнення навчання формами і методами репродуктивного та проблемно-пошукового характеру, а також проведення довго- та короткотривалих виховних заходів валеологічного спрямування. Використання завдань різного рівня самостійності розглядалося як важлива умова формування валеологічної компетентності на основі реалізації вимог принципу особистісно орієнтовного підходу до навчання.

Результати формувального етапу експерименту засвідчили ефективність та соціально-педагогічну доцільність розробленої методики формування валеологічної компетентності майбутніх учителів. Зокрема, встановлено таку динаміку рівнів сформованості компонентів валеологічної компетентності у студентів експериментальних груп: високий рівень - 12,1% (у контрольних - 6,7%), достатній - 28% (у контрольних - 15,9%), середній - 42,3% (у контрольних - 24%), базовий - 15% (у контрольних - 21,2%), низький - 2,6% (у контрольних - 32,2%).

Виявлено, що навчальні посібники, розроблені для самостійної роботи студентів з „Валеології” та „Безпеки життєдіяльності”, сприяють вдосконаленню професійної підготовки майбутніх фахівців педагогічних спеціальностей у вищих навчальних закладах, зокрема формуванню валеологічної компетентності; можуть бути використані у розробці спецкурсів, спецсемінарів, проблематики лабораторно-практичних занять, з метою формування у студентів (майбутніх учителів) валеологічної культури і валеологічної компетентності; для створення навчально-методичних посібників, підручників інтегрованих курсів. Таким чином, поставлена нами мета розробити методику формування валеологічної компетентності студентів педагогічних університетів досягнута, всі завдання розв'язані, всі положення гіпотези знайшли підтвердження.

Проведене дослідження не вичерпує всіх аспектів проблеми професійної підготовки майбутніх учителів у контексті формування їх валеологічної компетентності. До перспективних напрямів подальших наукових досліджень відносимо створення і впровадження інтегрованих курсів з формування валеологічної компетентності майбутніх фахівців у зміст вищої школи, розробку гендерних аспектів означеної проблеми, вивчення зарубіжного досвіду і впровадження його прогресивних ідей у практику професійної підготовки майбутніх педагогів.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ З ТЕМИ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Бондаренко О. М. Розвиток оздоровчих ідей в історії людства: навчальний посібник для самостійної роботи з курсу „Валеологія” / Олена Бондаренко. - Черкаси: Вид. від. ЧНУ ім. Б. Хмельницького, 2006. - 56 с.

2. Бондаренко О. М., Пакушина Л. З. Організація безпечної життєдіяльності людини. Ч. І.: навчальний посібник для студентів університетів / Олена Бондаренко, Людмила Пакушина. - Черкаси: Вид. від. ЧНУ ім. Б. Хмельницького, 2005. - 96 с.

3. Бондаренко О.М., Пакушина Л.З. Організація безпечної життєдіяльності людини. Ч. ІІ.: навчальний посібник для студентів університетів / Олена Бондаренко, Людмила Пакушина. - Черкаси: Вид. від. ЧНУ ім. Б. Хмельницького, 2006. - 104 с.

4. Бондаренко О. М. Актуальність валеології як навчальної дисципліни / Олена Бондаренко // зб. наук. пр. Уманського державного педагогічного університету ім. П. Т. Тичини / гол. ред. В. Г. Кузь. - К.: Наук. світ, 2003. - С. 46-51.

5. Бондаренко О. М. Філософські, соціальні і педагогічні аспекти безпеки життєдіяльності людини / Олена Бондаренко // Проблеми сучасності: культура, мистецтво, педагогіка. зб. наук. пр. / за заг. ред. Гребенюка Г. Є. - Харків-Луганськ: Стиль-Издат, 2003. - С. 6-14.

6. Бондаренко О. М. Здоров'я як цінність майбутнього фахівця / Олена Бондаренко // науковий вісник Ужгородського національного університету: Серія „Педагогіка. Соціальна робота” - 2004. - № 7. - С. 29-32.

7. Бондаренко О. М. Формування духовно і фізично здорової людини як основи оновленої педагогічної парадигми / Олена Бондаренко // вісник Черкаського університету: Педагогічні науки. Випуск 64. - Черкаси: Вид. від. ЧНУ, 2005. - С. 9-13.

8. Бондаренко О. М. Розвиток здоров'ятворчих ідей в стародавні часи / Олена Бондаренко // вісник Черкаського університету: Педагогічні науки. Випуск 75. - Черкаси: Вид. від. ЧНУ, 2005. - С. 3-8.

9. Бондаренко О. М. Валеологічна компетентність молодої людини як запорука успішної кар'єри / Олена Бондаренко // Гуманізація навчально-виховного процесу: зб. наук. пр. (Спецвипуск): Матеріали науково-практичної конференції „Валеологічна культура особистості - джерело здоров'я” / за заг. ред. В. І. Сипченка - Слов'янськ: Видавничий центр СДПУ, 2006. - С. 3-7.

10. Бондаренко О. М. Психолого-педагогічні підходи до визначення поняття „компетентність” / Олена Бондаренко // „Педагогічний процес: теорія і практика”. зб. наук. пр. /за заг. ред. С. О. Сисоєвої. - К., 2007. - Вип. 3. - С. 31-41.

11. Бондаренко О. М. Формування навичок здорового способу життя у дітей та підлітків як умова профілактики адиктивної поведінки / Олена Бондаренко // Підготовка соціальних працівників / соціальних педагогів до профілактики адиктивної поведінки молоді: матеріали Міжнародної науково-практичної конференції. Наук. вид. / заг. ред. А. Й. Капської, С. П. Архипової. - Черкаси: Черкас. нац. ун-т, 2003. - С. 26-31.

12. Бондаренко О. М. Розвиток валеологічних знань в стародавні часи / Олена Бондаренко // Розвиток особистості в полікультурному освітньому просторі: збірка матеріалів Міжнародного конгресу - IV Слов'янські педагогічні читання. - Черкаси: Вид-во ЧНУ ім. Б. Хмельницького, 2005. - С. 308.

13. Бондаренко О. М. Здоров'ятворчі ідеї у європейській педагогічній думці епохи Відродження / Олена Бондаренко // Валеологія: сучасний стан, напрямки та перспективи розвитку / матеріали ІІІ міжнародної науково-практичної конференції, квітень, 2006 р.: У 2-х т. / За ред. проф. М. С. Гончаренко: // Харків: 2006. - Т. 2. - С. 40-44.

14. Бондаренко О. М. Суть, функції і структурні компоненти валеологічної компетентності студента університету / Олена Бондаренко // Валеологія: сучасний стан, напрямки та перспективи розвитку / матеріали V міжнародної науково-практичної конференції, квітень, 2007 р.: У 3-х т. / за ред. проф. М. С. Гончаренко: // Харків: 2007. - Т. 1. - С. 31-37.

15. Бондаренко О. М. Формування валеологічної культури особистості як шлях реалізації вимог принципу гуманізації освіти / Олена Бондаренко // Проблеми гуманізму і освіти. зб. матер. наук.-метод. конф. Т. 1. - Вінниця: Універсум - Вінниця, 2002. - С. 175-179.

16. Бондаренко О. М. Сучасність ідей Г. С. Сковороди / Олена Бондаренко // Григорій Сковорода. Інтерпретації: Культурологія. Філософія. Педагогіка. Літературознавство: зб. наук. пр. / відп. ред.: В. Т. Поліщук, Ю. В. Тимошенко. - Черкаси: Вид-во Черкас. держ. ун-ту; БРАМА. Вид. Вовчок О. Ю., 2003. - С. 22-32.

17. Бондаренко О. М. Актуальність ідей Г. Ващенка в організації пропаганди здорового способу життя в сучасних умовах / Олена Бондаренко // Г. Г. Ващенко - видатний педагог національного відродження України: зб. наук. пр. / відп. ред.: С. П. Архипова, О. П. Савченко, В. В. Тихолоз. - Черкаси: Вид-во ЧНУ, 2003. - С. 161-165.

18. Бондаренко О. М. Проблеми валеологічної освіти / Олена Бондаренко // Роль довкілля у валеологічній освіті і вихованні / матеріали всеукраїнської науково-практичної конференції. - Полтава: Друкарська майстерня, 2005. - С. 115-117.

19. Бондаренко О. М. Соціальна небезпека наркоманії / Олена Бондаренко // Безпека життєдіяльності. - 2003. - № 6. - С. 43-44; № 7. - С. 44; № 8. - С. 48.

Размещено на Allbest.ru

...