Теоретичні та методичні основи формування інформаційної культури майбутнього вчителя початкових класів

Аналіз світового досвіду інформатизації освіти показує, що багато науковців розуміють ІК як уміння цілеспрямовано працювати з інформацією та використовувати для її одержання, обробки і передавання ІТКТ. Таке трактування, на нашу думку, є дещо звуженим, неточним і не враховує цілої низки аспектів, пов'язаних із знаходженням і використанням інформації фахівцями різних галузей.

За результатами дослідження стану професійної підготовки вчителів у нових соціально-економічних умовах сформульовано основні концептуальні положення підготовки педагогічних кадрів на нинішньому етапі розвитку ІС. Професійна підготовка вчителів до діяльності в сучасному інформаційному просторі має ґрунтуватися на положеннях про значення феномена інформації для розвитку особистості й цивілізації; про творчий характер ІД, що зумовлює багатоваріантну плюралістичну сутність інформаційного простору; поліфункціональний вплив інформаційних джерел на особистість; необхідність виховання грамотного реципієнта інформаційного простору. Основою формування ІК майбутнього вчителя початкових класів є становлення системи його неперервної особистісно орієнтованої освіти з урахуванням новітніх педагогічних технологій і можливостей використання ІТКТ, оскільки реальну перспективу для подолання суперечності між темпами суспільного й індивідуального соціокультурного розвитку вчителя створює саме стратегія неперервної освіти з використанням новітніх ІТКТ.

У зв'язку із загальним підвищенням рівня науковості всіх сфер громадського життя, в тому числі й освітніх процесів, зростають вимоги не тільки до загальнокультурного і професійного рівня вчителя, а й до рівня його ІК. З іншого боку, процеси інформатизації освіти, що відбуваються в нашій країні, зумовлюють необхідність уведення науково обгрунтованих методів і методик використання ІТКТ у фаховій діяльності педагогічних працівників. Констатовано, що у вирішенні цього завдання вчителі і викладачі ВНЗ розділилися на дві групи: для одних персональний комп'ютер (ПК) став засобом, що допомагає реалізувати й удосконалювати процес навчання, для інших - невідомим, до якого ставляться з недовірою й острахом. Тому, формуючи ІК вчителя початкових класів, ми приділяти більше уваги розвитку інтересу до проблем інформатизації, постійної потреби в нових знаннях, прагнень до цивілізованого спілкування, готовності до практичних раціональних видів фахової діяльності; системи спеціальних знань і вмінь, поглядів і переконань в галузі інформатики та ІТКТ, виходячи з принципів і закономірностей сучасних освітніх парадигм; потреби осмислення своїх індивідуальних і творчих потенційних можливостей; потреби в неперервній освіті впродовж усього життя.

Серед компонентів формування в індивіда потреби у неперервній освіті на сучасному етапі найбільш істотним, на наш погляд, є саме розвиток його творчих можливостей. Працювати в режимі творчості - необхідна вимога до професійної діяльності сучасного фахівця. Сучасний учитель початкових класів має вміти вдало структурувати елементи навчального матеріалу, інтегрувати різнопредметні знання, максимально застосовувати образотворчу ілюстрацію, відеотехніку та комп'ютерну графіку, анімацію, методи проблемного навчання, діалогічні форми навчання тощо.

Тому найважливішими напрямами розвитку системи підготовки творчого вчителя початкових класів в умовах глобальної інформатизації суспільства вважаємо такі: інформатизація освіти, інтеграція змісту освіти, гуманізація, забезпечення наступності і неперервності, розвивальний, діяльнісний характер освіти, активізація навчальної і педагогічної діяльності, надання їй характеру творчого пошуку.

Вітчизняними та зарубіжними педагогами надається перевага окремим із цих напрямів. Головним напрямом вважають комп'ютеризацію В.Ю.Биков, І.Є.Булах, Р.С.Гуревич, А.М.Гуржій, Ю.О.Дорошенко, М.І.Жалдак; інтеграцію - Є.С.Барбіна, В.Р.Ільченко, І.М.Козловська, Т.С.Яценко; гуманізацію - С.У.Гончаренко, І.А.Зязюн, В.І.Мирошниченко, Г.С.Тарасенко; неперервність освіти - П.М.Воловик, М.А.Лобанов, Н.Г.Ничкало, С.О.Сисоєва. Розвивальному і діяльнісному характеру освіти надають перевагу Г.О.Атанов, Г.О.Балл, В.В.Давидов та ін. Проте постать учителя початкових класів настільки багатогранна, його професійна діяльність настільки широкомасштабна, а контингент учнів настільки специфічний, що в процесі його підготовки, як показали дослідження, важливими й необхідними є всі згадані напрями, а головним їх результатом має стати здатність учителя до творчості, самоосвіти, новаторства. Тому всі визначені напрями мають бути наявними в процесі його підготовки і слугувати посиленню творчого потенціалу майбутнього вчителя початкових класів. У зв'язку з цим визначено такі завдання педагогічних ВНЗ:

· забезпечити підготовку вчителів на основі навчання інноваційного типу та їхньої неперервної освітньої діяльності;

· змістити з пасивної на активну професійно-особистісну позицію майбутніх учителів щодо засвоєння перспективних педагогічних технологій;

· перевести навчальну діяльність студентів із режиму одержання інформації в режим інноваційного розроблення, спільного пошуку орієнтирів професійної діяльності;

· створити інноваційно-творче середовище для ІД майбутнього вчителя.

Аналіз розвитку професійно-педагогічної культури вчителя з позицій синергетики дав можливість зробити висновок, що ІК є системотвірним чинником його професійної культури. З урахуванням результатів здійсненого аналізу психолого-педагогічної літератури та різних підходів до трактування поняття ІК сформульовано означення ІК вчителя початкових класів, визначено її компоненти, критерії, показники, рівні.

Визначені закономірності розвитку професійної культури вчителя, такі, як ускладнення її структури як сукупності психічних процесів і якостей особистості; односпрямованість і періодичність розвитку, що відображається в необмеженості незворотних і спрямованих змін інтелектуальної системи від простого до складного, від нижчого до вищого рівнів і в періодичному повторенні властивостей, процесів і явищ на різних рівнях; часової неузгодженості щодо розвитку підсистем (одні підсистеми професійної культури вчителя розвиваються швидше, інші - повільніше). Зроблено висновок, що професійно-педагогічну культуру можна розглядати як систему, здатну до самоорганізації.

Доведено, що несприйняття інновацій в освіті під тиском вимог ІС до професійних і особистісних якостей учителя призводить до зниження рівня його професіоналізму. Розвиток професіоналізму вчителя починається не з перших днів професійної діяльності, а в період навчання в педагогічному ВНЗ. І лише в процесі власної діяльності майбутній учитель забезпечує розвиток своїх фахових здібностей. Інтенсивність такого розвитку залежить від низки педагогічних чинників, серед яких особливе місце посідає створення умов для творчої ІД, виховання мотивації до самовдосконалення, формування потреби в неперервній освіті, вивчення різних педагогічних технологій тощо.

З ускладненням структури професійної культури як системи відбувається прискорення темпів її розвитку. Чим на більш високому рівні розвитку знаходиться професійна культура вчителя, тим швидше вона змінюється й розвивається. З цієї точки зору найбільш адекватним для математичної моделі розвитку професійно-педагогічної культури є експоненціальний закон

,

де - початкове значення професійної культури, - коефіцієнт її зростання, - тривалість педагогічної діяльності. На низьких рівнях організації цієї системи темпи розвитку мінімальні. Це означає, що для успішного входження в професійну діяльність випускник педагогічного ВНЗ уже має володіти певним рівнем професійної культури. До ресурсів самоорганізації професійної культури віднесено загально-культурний, фаховий і загальноосвітній рівень учителя, його потреби й інтереси, особистісні цінності, тобто все те, що цілком визначає мотиви будь-якої діяльності, зокрема, - фахової.

Узагальнюючи викладене, можна зробити висновок, що в ІС питома вага високопрофесійної інтелектуальної праці є особливо значною, а тому якість педагогічної діяльності має вирішальне значення. Розвиток науки, техніки, виробництва, комп'ютерної індустрії ставить жорсткі вимоги до рівня освіченості населення. Це, в свою чергу, підвищує вимоги до сучасного вчителя. Подолання суперечностей, викорінення недоліків і диспропорцій у підготовці педагогічних кадрів, покликаних вирішувати нагальні потреби нарощення інтелектуального потенціалу суспільства, зумовлюють необхідність реформування вищої педагогічної освіти, формування ІК вчителів, забезпечення їхньої неперервної освіти на основі ІТКТ.

У другому розділі - “Формування інформаційної культури майбутнього вчителя початкових класів як психолого-педагогічна проблема” викладено характеристику основних дефініцій дослідження, проаналізовано структуру професійно-педагогічної культури сучасного вчителя початкових класів. Аналізуючи різні підходи до визначення поняття ІК особистості науковців України, Польщі, Росії та інших країн, а також специфіку професійної діяльності вчителя початкових класів, вироблено власний підхід до трактування ІК, який представлено в цьому розділі. На основі аналізу педагогічної діяльності в контексті культуротворчого підходу визначено структурні компоненти професійно-педагогічної культури вчителя початкових класів.

Професійно-педагогічна культура вчителя є відкритою системою. Розвиток цієї інтелектуальної системи залежить від ступеня надходження, опрацювання й ефективного використання інформаційних потоків із навколишнього середовища. Останнє означає, що сучасний учитель має бути відкритим до сприйняття інформації. З огляду на перенасиченість її в сучасному суспільстві, складність і різноманітність інформаційних технологій він має володіти високим рівнем ІК. Очевидно, що поняття ІК генерується двома фундаментальними поняттями: культура та інформація, відтворюючи їх взаємозв'язок і взаємовплив (рис.1.).

Наявність різних означень і трактувань ІК та їх ускладнення з урахуванням рівня розвитку суспільства свідчить про динамічність цього поняття й необхідність врахування вимог інформаційного розвитку суспільства при його визначенні. Для творчого вчителя початкових класів проблема ІК ускладнюється ще й тим, що він працює з різнопредметною інформацією і презентує її учням з урахуванням їхніх вікових особливостей.

40

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис.1. Генерування поняття інформаційної культури

Враховуючи різні підходи дослідників до визначення поняття ІК та її місця в професійній культурі вчителя, пропонуємо своє бачення цієї структури (рис.2). ІК зображена в центрі схеми, оскільки вона є „джерелом живлення” всіх інших структурних компонентів професійної культури вчителя. Вплив ІК на кожну із підсистем професійної культури майбутнього вчителя можна довести. Наприклад, пошук наукової інформації, ознайомлення з науковими методами її обробки, збирання, дослідження, аналіз і зіставлення певних фактів, понять, явищ розвивають наукову культуру студента. Систематичне застосування ІТКТ для пошуку, відбору, інтегрування, структурування і створення власної інформації розвивають предметну компетентність, технологічну й методологічну культуру майбутнього вчителя.

Отже, ІК є системотвірним чинником професійної культури вчителя, оскільки перетворює її у відкриту, самодостатню систему, що саморозвивається і саморегулюється. Слід зауважити, що ІК, в свою чергу, є підсистемою професійної культури. ІК, як показано в третьому розділі, теж має ознаки системності. Її компоненти взаємодіють між собою, зміни в розвитку одного неминуче викликають зміни в розвитку інших.

Рис.2. Структура професійної культури вчителя

Пропонуємо таке визначення цього складного і багатокомпонентного поняття: інформаційна культура вчителя початкових класів - це інтегроване особистісне утворення, яке є системою ціннісних орієнтацій, знань, умінь і навичок формування потреби в інформації, здійснення пошуку необхідної інформації з усієї сукупності інформаційних ресурсів, відбору, оцінювання, збереження знайденої інформації, інтеграції, структурування та створення нової інформації, презентації її учням з урахуванням їхніх вікових особливостей, використаня в навчально-виховному процесі початкової школи ІТКТ, зокрема комп'ютерних дидактичних ігор.

Базуючись на дослідженнях В.Ю. Бикова, Б.С. Гершунського, Р.С. Гуревича, О.П.Єршова, М.І. Жалдака, Г.М. Каджаспирової, О.Й. Карабін, С.Д. Каракозова, Н.М. Розенберга та ін., виокремлено такі основні компоненти ІК: 1) культура розумової праці; 2) комунікативна культура; 3) комп'ютерна грамотність та інформаційна компетентність. На основі аналізу професійних умінь учителя початкових класів і компонентів його ІК розроблено критерії, показники та рівні її сформованості. Детальний опис показників і компонентів ІК вчителя початкових класів представлено в таблиці 1.

Пріоритетна мета експериментальної методики - формування ІК майбутнього вчителя початкових класів як основної складової його професійної культури. Очевидно, що проблема формування ІК майбутнього вчителя, чия діяльність є чи не найбільшою мірою інформаційною, набуває в умовах інформатизації суспільства особливої значимості, а сама ІД є і чинником, і показником розвитку ІК вчителя. На основі аналізу змісту ІД вчителя початкових класів визначено такі компоненти його інформаційної підготовки з метою розвитку ІК: когнітивний, аксіологічний, конструктивний, комунікативний, мотиваційний і дослідницько-творчий. Виходячи із системно-синергетичного підходу, вважаємо ІК підсистемою професійно-педагогічної культури вчителя. З огляду на це, для розвитку ІК мають бути створені умови, що забезпечували б дотримання законів синергетики. Тому організаційно-педагогічними умовами формування ІК майбутнього вчителя початкових класів вважаємо такі:

цілісність, неперервність і системність розвитку ІК студента;

побудова змісту і структури навчально-виховного процесу відповідно до завдань і основних компонентів ІК;

організація у ВНЗ інформаційного середовища, що стимулює до творчої ІД;

формування позитивної мотивації студентів до ІД;

залучення студентів до інтенсивної ІД, створення професійно значущих інформаційних продуктів у процесі вивчення різних дисциплін.

Розглядаючи зміст професійної підготовки вчителя як своєрідну проекцію його майбутньої професійної діяльності на навчально-виховний процес, спроектовано педагогічну систему, що вміщує цілі, зміст, технології організації ІД майбутнього вчителя, її навчально-методичне й матеріальне забезпечення. З урахуванням розглянутих вище аспектів і специфіки професійної діяльності майбутнього вчителя початкових класів нами розроблено модель формування його ІК (рис.3). Експериментальна методика була спрямована також на забезпечення готовності вчителя початкових класів до формування ІК учнів початкової школи.

Таблиця 1 Компоненти, критерії і показники ІК вчителя початкових класів

40

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис.3. Модель формування ІК майбутнього вчителя початкових класів

У третьому розділі - „Організаційно-методичні умови формування інформаційної культури вчителя початкових класів у процесі його професійної підготовки” розглядаються методика формування інформаційно-бібліографічної та інформаційно-мережевої культури студента на заняттях з дисципліни „Основи інформаційної культури вчителя”, методика розвитку культури розумової праці та комунікативної культури у процесі вивчення різних дисциплін, технології організації ІД як генератора розвитку всіх компонентів ІК.

Процес залучення майбутніх педагогів до Інтернет-технологій, як показали спостереження, істотно впливає на загальний рівень їхньої професійної компетентності, відкриваючи нові засоби інтелектуальної діяльності. Така ІД сприяла розвитку аналітичних умінь, сформованих на системно-інформаційному підході, необхідних під час дослідження освітнього потенціалу Інтернет-ресурсів, використанню засобів комп'ютерних телекомунікацій.

На початковому етапі навчання студенти були зорієнтовані на всебічний аналіз досліджуваних ресурсів. Особлива увага приділялася обговоренню змістового наповнення освітніх Web-вузлів (інформаційна місткість ресурсів, їх адресність, інформаційна доступність, привабливість і продуктивність для вчителів та учнів). Причому деякі загальні вимоги (наприклад, динамічність, інтерактивність) аналізувалися з огляду на їх педагогічну доцільність. Предметом аналізу були методичні матеріали, курсові та дипломні роботи, наукові статті, сценарії учнівських свят тощо. Така цілеспрямована ІД сприяла розвитку гностичних умінь, що визначають навички управління педагогічним процесом з орієнтацією на кінцевий результат, передбачення результату навчання з використанням конкретних ресурсів, можливих відхилень і небажаних наслідків.

Основні завдання науково-педагогічних працівників у контексті формування та розвитку загальнонавчальних умінь і комунікативної культури студентів передбачали: навчити студентів користуватися енциклопедіями та енциклопе-дичними словниками; виконувати письмові завдання; працювати над збагаченням словникового запасу; писати конспект лекції, складати конспект прочитаного; опрацьовувати декілька джерел інформації; ефективно використовувати пам'ять; аналізувати мовні огріхи в засобах масової інформації; створювати та презентувати власні інформаційні продукти; розробляти план-конспекти уроків, презентувати та обговорювати їх; виступати на наукових конференціях; організовувати інтенсивну ІД, спрямовану на виготовлення інформаційних продуктів.

Серед специфічних методичних прийомів, що використовувалися в експериментальних групах на заняттях із філологічних і психолого-педагогічних дисциплін, виокремлено такі: читання з використанням позначок у тексті; складання сенканів; гронування понять; кубування напрямів мислення; діяльність у малих групах типу „акваріум”. Ефективній роботі з навчальними і науковими текстами сприяв матеріал лекції „Раціональні прийоми роботи з підручником та іншими джерелами інформації на паперових носіях” з курсу „Основи інформаційної культури вчителя”.

Для розвитку комунікативної складової ІК на заняттях з різних дисциплін в експериментальних групах використовувалися ділові ігри, в тому числі й на базі ПК. Метою впровадження цих ігор було: вчити уважно ставитись до усної інформації; вільно орієнтуватись у мовному потоці, знаходити ту інформацію, що цікавить; розвивати мовленнєвий арсенал, творчу уяву, будувати непрямі запитання, розкривати приховану мовленнєву інформацію; формувати альтернативність мовлення; створювати емоційно-сприятливі, доброзичливі ситуації для подальшого спілкування; розвивати вміння мовленнєвої допомоги, підтримки; пантомімічні прийоми спілкування та вміння передавати і сприймати немовну інформацію; інтегрувати і структурувати інформацію тощо.

У розділі показано роль природничо-математичної (ПМ) освіти у формуванні ІК майбутнього вчителя початкових класів, представлено культурологічний та інформаційно-діяльнісний підходи до вивчення ПМ дисциплін. Після вивчення кожного розділу чи теми зібрана студентами інформація аналізувалась, узагальнювалась і стала основою створення власної інформації. З цією метою студентам пропонували творчі домашні завдання на підготовку узагальненого реферату (можливо, у формі ілюстрованого альбому), що може бути використаним у початковій школі. Такий підхід до вивчення природничих дисциплін дав низку дидактичних ефектів, серед яких виокремлено такі, що мають практичну спрямованість. Зокрема, у студентів:

1) розвинулись навички самостійної роботи з науковою літературою;

2) удосконалились навички використання мережі Інтернет;

3) підвищилась пізнавальна активність студентів;

4) посилилась професійна спрямованість фундаментальних дисциплін;

5) розвинулись окремі методичні вміння тощо.

Підтвердженням цьому стали ілюстровані реферати студентів з різних розділів біології, зоології, географії, землезнавства. З огляду на результати такої діяльності її вже не можна називати лише навчальною, адже вона має професійні ознаки. Оскільки основним об'єктом у цьому процесі є інформація, то варто таку діяльність назвати інформаційною.

Вважаючи інтеграцію знань одним із найефективніших способів підвищення якості засвоєння наукової інформації, запропоновано методику підготовки вчителя до інтеграції різнопредметної інформації через проведення інтегрованих лекцій, практичних занять і спецкурсів; розроблено й апробовано інтегрований спецкурс “Методика вивчення величин”. Один із аспектів його вивчення - створення умов для реалізації кожним студентом власної освітньої траєкторії, зумовленої його навчальними можливостями, запитами, інтересами, задатками і здібностями. За таких умов актуалізувалася необхідність подолання традиційної суперечності навчання, що виникла між вимогами держави, суспільства щодо загальноосвітньої підготовки фахівця та потребами й інтересами особистості. Інформаційні продукти, створені студентами, лягли в основу інтегрованих навчально-методичних посібників „Час та його вимірювання”, „Особливості вивчення величин у початковій школі”, книги для вчителя „Математична гармонія природи” та комп'ютерної презентації „Вимірювання величин”.

Основним чинником розвитку ІК майбутнього вчителя початкових класів визначено інформаційну діяльність (ІД). З метою організації ефективної ІД здійснювалося формування позитивної мотивації студентів до виготовлення інформаційних продуктів через позитивний вплив творчих завдань, що не мають чіткого алгоритму їх розв'язування; емоційне задоволення від виконання завдання, від подолання труднощів під час розв'язування навчальних завдань; підвищення самооцінки студента. Для організації самостійної ІД майбутніх учителів початкової школи використовувались такі методичні прийоми: створення ситуації самостійного пошуку інформації з використанням бібліотеки ВНЗ як інформаційного центру; створення альтернативної ситуації; обговорення прочитаного в газетах і журналах; підготовка власної інформації з використанням різних носіїв; використання інформаційних ресурсів мережі Інтернет.

Доведено ефективність ресурсно орієнтованого навчання, технології співробіт-ництва та методу проектів в організації ІД студентів. Особлива увага в розділі приділена проблемі підготовки вчителя до формування ІК учнів початкової школи.

У четвертому розділі - „Інформаційні телекомунікаційні технології у формуванні інформаційної культури майбутнього вчителя початкових класів” показано, що науково-технічний прогрес суспільства, постійне зростання кількості інформації, підвищення ролі особистості, інтелектуалізація її діяльності, швидка зміна технологій у всіх галузях людської діяльності - все це вимагає від професорсько-викладацького складу ВНЗ високого рівня викладання як базових, так і спеціальних дисциплін. Для успішного розв'язання цих проблем є один шлях - широке використання нових педагогічних технологій у навчальному процесі і створення інформаційних фондів для них на базі сучасних ПК. Це завдання не може бути розв'язане традиційними методами і технологіями навчання, необхідне широке використання можливостей ІТКТ, що значно інтенсифікують процес презентації інформації, забезпечують якість засвоєння навчального матеріалу з різних дисциплін, допомагають студентам самостійно здобувати знання на базі сучасних засобів телекомунікацій.

Стрімкий розвиток і активне використання сучасних ІТКТ дозволяють учителю на якісно новому рівні організувати процеси пошуку, зберігання та поширення інформації. Традиційні форми надання інформації не завжди уможливлюють оперативне і повне задоволення потреб у професійній інформації. Оптимальним нині є поєднання традиційних і сучасних методів забезпечення інформаційних потреб майбутнього педагога.

Для того, щоб ІТКТ позитивно сприймалися освітнім співтовариством, зокрема студентами і викладачами, і позитивно позначалися на навчанні й викладанні, їх використання, безумовно, варто включати в коло тих питань, що визначають завдання ВНЗ щодо вдосконалення процесу навчання, викладання, а також інформаційних служб, особливо бібліотек. Подальший розвиток цих технологій у галузі вищої освіти залежить від шляхів подолання суперечностей між потребою освітнього співтовариства в доступі до інформації та готовністю студентів до роботи з різними джерелами інформації. Залучення майбутніх учителів до такого полісистемного освітнього простору, як глобальна мережа Інтернет, забезпечує формування загальної і педагогічної культури на якісно новому рівні, озброює їх більш культуровідповідними технологіями навчання, здатними забезпечити культурний розвиток і соціальну адаптацію дитини в сучасному ІС.

Проведене дослідження дозволило визначити такі основні напрями використання ІТКТ у професійній діяльності вчителя початкових класів:

1) створення різноманітних документів і дидактичних матеріалів (створення публікацій, стінних газет, бюлетнів, оголошень, роздаткового матеріалу та інших друкованих матеріалів; створення комп'ютерних презентацій та інтерактивних наочних посібників; побудова діаграм і схем);

2) комунікації та спілкування (пошук і завантаження інформації з Інтернет; електронне листування; обмін миттєвими повідомленнями; створення власних веб-сайтів; ІР - телефонія тощо);

3) розрахунки, візуалізація даних (прості розрахунки з табличними даними; побудова графіків функцій; візуалізація даних);

4) мультимедіа, робота з графікою (перегляд і обробка фотографій, створення фотоколажів, альбомів; створення схем, логотипів, креслень, векторних ілюстрацій; зйомка, запис і монтаж відеофайлів).

Доведено, що в професійній підготовці майбутнього вчителя початкових класів поряд із перевагами ІТКТ доцільно враховувати деякі негативні аспекти широкого впровадження комп'ютерів у наше життя і, особливо, - життя учнів молодшого шкільного віку, вчити вчителів, як можна компенсувати негативний вплив комп'ютерів на дітей. У суспільстві гостро постала проблема психологічної безпеки розвитку ігросфери, зокрема психологічної безпеки ігрових впливів і необхідності спеціальної уваги до екології ігросфери особистості, що посилює актуальність формування та розвиток комп'ютерно-ігрової культури вчителя та учня.

З метою формування ігрової культури в майбутніх учителів початкових класів, окрім вивчення психолого-педагогічних основ застосування ігрових технологій, вони ознайомлюються з досягненнями ігрової комп'ютерної індустрії, видами комп'ютерних ігор, можливостями їх застосування в навчальному процесі початкової школи. На практичних заняттях з методик викладання окремих предметів демонструвались ігрові програми з фонетики, морфології, правопису української мови; арифметики, геометрії, логічних вправ тощо, аналізувались переваги і недоліки комп'ютерних ігрових технологій у викладанні конкретних тем. Спостереження показали, що в експериментальних групах, де вивчалися методичні прийоми застосування комп'ютерних ігор, у студентів підвищилася мотивація до вивчення методик, поглибилися методичні знання і розуміння впливу гри на психіку дитини, розширилися уявлення про можливості ІТКТ.

У п'ятому розділі - „Організація та проведення експериментально-дослідної роботи” детально описані підготовка до впровадження експериментальної методики, організація та етапи проведення експеримента.

Напрями експериментальних пошуків представлено на рис. 4. Методами математичної статистики доведено, що експериментальна методика позитивно вплинула на формування бібліографічної культури та розвиток загальнонавчальних умінь і навичок, готовність студентів до інтегрування різнопредметної інформації, ефективність розвитку комунікативної культури у процесі здійснення ІД, рівень комп'ютерної грамотності та формування навичок використання мережі Інтернет. В експериментальних групах спостерігалася значна динаміка готовності студентів до самоосвітньої ІД під час навчання у ВНЗ.

40

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис.4. Напрями експериментальних пошуків

Спостереження за роботою студентів під час виконання творчих завдань з метою створення комп'ютерної презентації матеріалу показали значне підвищення пізнавальної активності, високу мотивацію до пошукової діяльності, посилення інтересу до нових форм презентації навчального матеріалу. Вивчення першокурсниками курсу „Основи інформаційної культури вчителя” значно вплинуло на розвиток бібліографічної культури майбутніх учителів початкових класів. Завдяки вивченню інтегрованого спецкурсу „Методика вивчення величин” у студентів старших курсів сформувалися вміння інтегрувати, структурувати і презентувати навчальну інформацію. Проведення ділових ігор в експериментальних групах сприяло розвитку комунікативної культури.

На визначення рівня сформованості ІК експертам пропонувався тест з деталізованими показниками за кожним із компонентів і критеріїв. Експертна оцінка виставлялась у чотирьохбальній шкалі за кожним показником залежно від ступеня його реалізації: 0 балів - показник відсутній; 1 бал - проявляється рідко і недостатньо виражений; 2 бали - проявляється часто і достатньо виражений; 3 бали - проявляється постійно і виражений оптимально. Коефіцієнт ІК майбутнього вчителя початкових класів К визначався за формулою

,

де п - виставлена експертами сума балів, N - максимально можлива кількість балів.

На основі експертних оцінок, анкетування і тестування були визначені рівні ІК майбутнього вчителя початкових класів за такою схемою: низький рівень - рівень репродукції (0,2-0,45); середній рівень - рівень самоосвіти (0,46-0,59); високий рівень - рівень інтеграції (0,6-0,8); творчий рівень - рівень презентації (0,81-1). Студент, який досяг творчого рівня, прагне до самостійності у пошуку необхідної інформації; добре орієнтується в усіх видах інформаційних ресурсів; із різних джерел швидко знаходить необхідну інформацію, ефективно її інтегрує і структурує в оптимальній формі; здатний презентувати навчальну інформацію в цікавій і доступній для молодшого шкільного віку формі; постійно використовує ІТКТ для здійснення ІД; готовий до створення власних інформаційних продуктів.

Опрацювання результатів дослідження методами математичної статистики показало, що найвищі коефіцієнти ІК маємо завдяки методиці, що передбачала вивчення студентами дисципліни „Основи інформаційної культури вчителя”, організацію інтенсивної ІД та використання ділових ігр під час вивчення різних дисциплін, вивчення комп'ютерно-орієнтованих дисциплін та інтегрованого спецкурсу „Методика вивчення величин”. Якщо оцінити ІК майбутніх учителів за критеріями сформованості, то з таблиці 2 видно, що у формуванні ІК студентів обох типів груп переважає когнітивний критерій, а найбільший приріст кількісних показників ІК відбувся за дослідницько-творчим критерієм. Це пояснюється тим, що інтенсивна ІД, яка була організована в експериментальних групах, сформувала в майбутніх учителів потребу в творчості і сприяла виробленню навичок дослідницько-творчої діяльності.

Таблиця 2. Сума балів і коефіцієнти ІК за критеріями

З таблиці 3 видно, що в контрольних групах (КГ) усі три компоненти ІК мають майже однакові числові значення коефіцієнтів, що знаходяться на межі низького та середнього рівнів. У експериментальних групах (ЕГ) кількісні показники за компонентами ІК значно відрізняються між собою. Зокрема, культура розумової праці та комунікативна культура знаходяться на високому рівні, а комп'ютерна грамотність та інформаційна компетентність досягають творчого рівня.

Таблиця 3. Сума балів і коефіцієнти ІК за компонентами

Узагальнення експериментальних даних показало, що коефіцієнт ІК у контрольних групах становить 0,45, що відповідає низькому рівню ІК, а в експериментальних групах цей показник становить 0,76, що означає високий рівень ІК. Розподіл студентів за рівнями ІК представлений у таблиці 4 і на рис.5.

Таблиця 4. Розподіл студентів за рівнями ІК (%)

З графіка на рис. 5. видно, що пік полігону в експериментальних групах зміщений у бік високого рівня ІК; 14 % студентів мають творчий рівень ІК, зовсім немає студентів з низьким рівнем ІК. Кожен із компонентів ІК представлено в таблиці 5. З таблиці 5 і побудованій на її основі діаграми (рис. 6) видно, що в експериментальних групах переважають середні бали ІК за мотиваційним, когнітивним і конструктивно-операційним критеріями. Одержані результати дослідження показали, що творча ІД розвиває інноваційне мислення студентів. Таким чином підтверджено припущення, що ІК тісно пов'язана з інноваційною культурою майбутнього вчителя початкових класів.

Таблиця 5. Середні бали ІК за компонентами і критеріями

На основі узагальнення результатів експериментальної роботи та їх опрацювання методами математичної статистики доведено, що запропонована в дослідженні модель формування ІК майбутнього вчителя початкових класів уможливлює підвищення рівня сформованості ІК, а отже і рівня професійної підготовки майбутнього вчителя початкових класів. Отже, вихідна методологія була правильною, мети досягнуто, гіпотезу підтверджено, завдання виконано.

У висновках узагальнено результати дослідження. Розглянуто підтвердження висунутої гіпотези та її співвіднесення з одержаними результатами експериментальної роботи.

Висновки

1. Становлення та розвиток ІС в Україні вимагають модернізації всіх сфер суспільного життя, і насамперед - освітянської. Провідні науковці світу пропонують теоретико-методологічною основою модернізації освіти вибрати інформаційну парадигму, яка помітно впливає на основні процеси генерування знань і засоби комунікації тих держав, де успішно розвивається ІС (Японія, США, Німеччина, Скандинавські та деякі інші країни).

На основі аналізу досліджень з проблем розвитку ІС визначено основні положення інформаційної парадигми: інформаційне суспільство - це суспільство, засноване на знаннях; основний чинник зростання національного продукту - це прогрес знань і технологій; джерелом продуктивності є технології генерування знань, обробки інформації; осьовий принцип ІС полягає у величезній соціальній значущості теоретичного знання та нових функціях освіти в розвитку суспільства.

З урахуванням положення щодо суспільства як відкритої, нелінійної, кільцевої системи застосовано синергетичний підхід до дослідження процесу розвитку ІС. На основі аналізу його основних ознак і положень інформаційної парадигми за допомогою математичної теорії графів у дисертації визначено нові функції освіти і роль педагогічних кадрів у розвитку ІС.

Замість трансляції готових знань, що тривалий час використовувалися для вже наявних технологій, освіта сьогодення покликана бути випереджувальною, готувати суб'єкта навчання до самостійного оволодіння необхідною інформацією та формувати вміння застосовувати здобуті знання в умовах швидких суспільних змін. Замість функції обслуговування освіта має виконувати створювальну функцію, що значно підвищує відповідальність учителів за розвиток ІС.

До нових функцій, які має виконувати освіта в ІС, віднесено: створення умов для неперервної самоосвіти; забезпечення доступу до світових інформаційних ресурсів; розвиток навичок творчої інформаційної діяльності. Педагог ІС із основного джерела знань перетворюється в провідника в інформаційному середовищі й помічника в здобуванні необхідних знань.

2. На основі дослідження професійної діяльності вчителя початкових класів визначено структуру його професійної культури, до якої належать: методологічна, наукова, технологічна, моральна, правова, естетична, екологічна, психологічна, інформаційна та інші види культур. Результат аналізу специфіки кожного із названих компонентів показує, що вони тісно пов'язані, утворюючи цілісну структуру.

Професійно-педагогічна культура є відкритою системою, оскільки на її розвиток значно впливають зовнішні чинники, що визначаються рівнем розвитку суспільства (статус педагога в суспільстві, вимоги суспільства до педагогічних кадрів, умови педагогічної праці, заробітна плата тощо). Оскільки професійно-педагогічна культура є відкритою системою, що самоорганізується, то для її розвитку, згідно із законами синергетики, необхідно залучати всі можливі ресурси самоорганізації, до яких віднесено: загальнокультурний, фаховий і загальноосвітній рівень учителя, його потреби й інтереси, особистісні цінності, високий рівень ІК. Системно-синергетичний підхід дав змогу довести, що ІК є підсистемою професійно-педагогічної культури вчителя, а ІД - системотвірним чинником ІК. За допомогою методів математичної статистики показано, що рівень ІК істотно впливає на розвиток кожного структурного компонента професійної культури вчителя, а отже, і на становлення його професіоналізму.

Підсумовуючи різні підходи до трактування ІК, можна констатувати, що ІК вчителя на сучасному етапі розвитку суспільства і педагогічної освіти - це його новий світогляд, нове мислення, нові форми спілкування і життєдіяльності в різних інформаційних потоках, що орієнтовані на саморозвиток і самоосвіту.

3. У дослідженні доведено важливість і необхідність нового напряму в теорії і практиці підготовки вчителя початкових класів - розвиток ІК майбутнього педагога в умовах інформаційної глобалізації. Процес формування інформаційно грамотної особистості вчителя початкових класів ґрунтується на організації ІД, головне завдання якої полягає в підготовці до життя в сучасних інформаційних умовах, навчанні знаходити, сприймати, розуміти, використовувати різноманітну інформацію, усвідомлювати специфіку її впливу на психіку, спілкуватися через засоби масової інформації.

Теоретичними основами формування ІК майбутнього вчителя початкових класів є фундаментальні положення філософії освіти, сучасні педагогічні концепції, діяльнісна теорія навчання, концептуальні положення теорії систем і синергетики, досягнення теорії інформації. Доведено, що оскільки розвиток інтелектуальної системи, якою є професійно-педагогічна культура, залежить від ступеня надходження, опрацювання й ефективного використання ІП із навколишнього середовища, то ІК є головним компонентом у цій системі і джерелом її розвитку.

Методичними основами формування ІК майбутнього вчителя початкових класів є: зміст і форми організації навчального процесу під час вивчення студентами курсу „Основи ІК майбутнього вчителя” та його методичне забезпечення; методика вивчення комп'ютерно-орієнтованих дисциплін; методика застосування ІТКТ у навчальному процесі; методичні прийоми та технології організації ІД студентів; методика застосування комп'ютерно-ігрових технологій у школі; зміст і форми проведення занять з інтегрованого спецкурсу „Методика вивчення величин” і його методичне забезпечення.

Основними організаційно-методичними умовами формування ІК майбутнього вчителя початкових класів є: створення у ВНЗ інформаційного середовища для забезпечення максимального доступу до ІР; застосування особистісно орієнтованого, діяльнісного та інтегративного підходів до професійної підготовки майбутнього вчителя початкових класів; створення умов для творчої ІД; вивчення студентами продуктів комп'ютерно-освітньої та комп'ютерно-ігрової індустрії.

4. З урахуванням досліджень провідних українських і зарубіжних науковців виокремлено три основні структурні компоненти ІК: 1) культура розумової праці; 2) комунікативна культура; 3) комп'ютерна грамотність та інформаційна компетентність. Такий поділ є умовним, оскільки всі компоненти ІК взаємопов'язані: розвиток чи занепад одного з них впливає на якісні зміни інших, ще раз підтверджуючи те, що ІК має системний характер.

Застосування ціннісно-особистісного, процесуального і результативного підходів дало змогу визначити критерії, показники та рівні сформованості ІК майбутніх учителів початкових класів. На основі названих підходів запропоновано такі критерії: аксіологічний, мотиваційний, когнітивний, конструктивно-операційний і дослідницько-творчий. Основними показниками сформованості ІК визначено такі: висока комунікативна культура; розуміння тенденцій розвитку ІС; володіння основами аналітичної переробки інформації; знання особливостей інформаційних потоків у педагогічній сфері діяльності; вміння працювати з різнопредметною інформацією, здобувати інформацію з різних джерел, оцінювати якість інформації, інтегрувати різнопредметну інформацію; вміння створювати власну та презентувати нову інформацію в зрозумілому вигляді.

Для уточнення сутності і з'ясування рівня сформованості ІК у майбутніх учителів початкової школи визначено чотири рівні: рівень репродукції (низький), рівень самоосвіти (середній), рівень інтеграції (високий), рівень презентації (творчий). Виявлено закономірності розвитку ІК: інтенсивна ІД студентів під час вивчення різних дисциплін ефективно впливає на розвиток загальнонавчальних умінь, комунікативної культури та комп'ютерної грамотності; чим вищий рівень ІК студента, тим швидші темпи її розвитку; ефективність ІД у формуванні ІК тим більша, чим вищий ступінь її творчості.

5. На основі аналізу структури, розроблених критеріїв, визначених показників і рівнів сформованості ІК майбутнього вчителя запропонована модель її формування. У моделі представлені мета, форми, засоби, умови, методи, технології, очікувані результати формування ІК майбутнього вчителя початкових класів. Провідним стрижнем реалізації моделі стала ІД студентів, що організовувалась за допомогою методу проектів, навчання у співробітництві, ресурсно орієнтованого навчання, експертного оцінювання інформації та інтенсивного використання ІТКТ. Експериментальна методика спрямована на розвиток ІК випускника педагогічного ВНЗ як системоутворювального джерела професійно-педагогічної культури вчителя та забезпечення його готовності до формування ІК учнів початкової школи.

Основними напрямами експериментальних пошуків було визначено такі: вдосконалення змісту, форм і методів професійної підготовки майбутніх учителів початкових класів, використання інноваційних педагогічних технологій, комп'ютерних засобів і технологій. Доведено, що інтенсивна систематична ІД є найважливішим чинником становлення таких характеристик професійного мислення майбутнього вчителя, як: глибина, гнучкість, об'ємність, стійкість, усвідомленість, мобільність, діалогічність, самостійність. Визначено, що ефективність ІД значно посилюється, якщо в основу навчально-виховного процесу покласти принцип особистісно орієнтованого, діяльнісного, компетентнісного, комунікативно-когнітивного, інтегративного підходів.

6. Цілями впровадження ІТКТ у процесі підготовки вчителя початкових класів є: адаптація студентів до сучасного інформаційного середовища; активізація освоєння змісту освіти і загального розвитку особистості; активізація пізнавальної діяльності та розвиток потреби в творчості. До основних напрямів використання ІТКТ віднесено: здобування, збереження, опрацювання і тиражування інформації; презентація навчального матеріалу; індивідуалізація та диференціація навчання; контроль, облік і реєстрація знань; здійснення інтеграції знань; розвиток творчих здібностей студентів.

Запропоновано систему з розвитку комп'ютерної грамотності як важливої складової ІК майбутнього вчителя, що охоплює такі структурні компоненти:

· комп'ютерна презентація навчальної інформації;

· вивчення комп'ютерно-орієнтованих дисциплін;

· здійснення комп'ютерної діагностики рівня засвоєння інформації;

· виготовлення дидактичних матеріалів за допомогою ІТКТ;

· використання мережі Інтернет для самоосвіти і творчої праці.

Результати дослідження підтвердили, що застосування ІТКТ допомагає розв'язувати такі дидактичні проблеми, як: інтенсифікація та оптимізація навчального процесу; індивідуалізація та диференціація навчальної діяльності студентів; активізація пізнавальної і творчої діяльності; розвиток самостійності в розв'язуванні навчальних завдань; організація поетапного та підсумкового контролю результатів навчання; діагностування рівнів інтелектуальної активності студентів, їхніх комунікативних, організаторських та інших особистісних якостей.