Формування риторичних умінь у майбутніх правників у процесі професійної підготовки

Автореферат

Офіційні опоненти:

доктор педагогічних наук, доцент СЕМЕНОГ Олена Миколаївна, Інститут педагогічної освіти і освіти дорослих АПН України, відділ теорії та історії педагогічної майстерності, старший науковий співробітник; кандидат педагогічних наук СУСЛІН Едуард В'ячеславович, Національна академія Державної прикордонної служби України імені Богдана Хмельницького, кафедра німецької та другої іноземної мови, доцент кафедри.

Актуальність теми. Демократизація суспільства, піднесення ролі права як регулятора суспільних відносин на шляху переходу до ринкової економіки, органічно поєднані з підвищенням престижу правової професії. Це вимагає більш поглибленої підготовки майбутніх правничих кадрів, які повинні бездоганно знати закони, вільно володіти українською юридичною термінологією, вміло спілкуватися. Виступ у суді - один із найскладніших і найвідповідальніших моментів участі прокурора, захисника й інших учасників у кримінальному судочинстві. Щоб упевнено відстоювати і захищати права і інтереси людини та суспільства, слово правника має бути справедливим, переконливим. Уміння виступати публічно не приходить саме по собі. Цьому треба наполегливо вчитися, оволодівати прийомами риторичного мистецтва. Важлива роль у цьому належить судовій риториці, що набуває особливої актуальності. Тому що саме вміння кваліфіковано переконати винний чи невинний підсудний - професійний обов'язок правника.

За всю історію підготовки юридичних кадрів в Україні проблему судового красномовства розглядали П. Бондаренко, В. Леоненко, В. Молдован, С. Абрамович та ін. Видання їх праць мали невеликі тиражі й давно вже стали бібліографічною рідкістю. Їхні дослідження спрямовані насамперед на вивчення побудови судових виступів, полемічної майстерності. Поза увагою вчених залишилося питання щодо значущості риторики у процесі формування риторичних умінь правників.

Потреба в науково-теоретичному аналізі й більш чіткому осмисленні сутності поняття “риторичні вміння правників”, “судова промова”, “судове красномовство” викликана необхідністю комплексного дослідження проблеми професійної підготовки майбутнього правника (юрист, правознавець, юриспрудент-фахівець з правознавства) загалом і цілеспрямованого формування риторичних умінь, зокрема.

Але в сучасній педагогічній практиці професійної підготовки правників виявлено низку суперечностей між: потребою суспільства в підвищенні престижу суб'єктів юридичної діяльності і недостатнім риторичним, мовленнєво-комунікативним, мисленнєвим, інтелектуальним, моральним і мотиваційно-професійним потенціалом майбутніх правників; необхідністю в активізації творчих сил, лідерських, комунікативних і ділових якостей особистості майбутніх правників, які цілком усвідомлюють міру своєї відповідальності та соціально-професійної ролі, і відсутністю відповідних психолого-педагогічних умов для їх стимулювання та розвитку; вимогою формування активної дослідницької позиції у майбутніх правників у процесі здобуття вищої юридичної освіти і переважно пояснювально-ілюстративним і репродуктивним характером її організації, що здебільшого стримує формування їхньої особистості як суб'єкта юридичної діяльності, який постійно розвивається. Усунення цих суперечностей буде сприяти покращанню навчального процесу, що актуалізує тему дослідження.

Актуальність проблеми, недостатнє теоретичне й методичне її обґрунтування, наявні суперечності зумовили вибір теми дисертаційного дослідження: “Формування риторичних умінь у майбутніх правників у процесі професійної підготовки”.

Показниками комунікативно-переконливого критерію постали вміння: переконати суд у винності чи невинності підсудного; застосовувати прийоми спростування чи заперечення під час судових дебатів; доводити з опорою на фактичний матеріал; володіти полемічним мистецтвом, культурою конструктивного діалогу та полілогу (диспут, полеміка, дискусія); виступати не спираючись на письмовий текст; формувати та реалізувати задум висловлення на основі стратегічного й тактичного законів риторики.

Окреслені критерії та їх показники стали підґрунтям для виокремлення рівнів сформованості риторичних умінь правників: високий, достатній, середній, низький.

Майбутніх правників із високим рівнем сформованості риторичних умінь характеризувало лаконічне та зрозуміле формулювання своєї думки; експромтне висловлення; вміння творчо спілкуватися на професійну тему у формі монологу, діалогу, полілогу. Мовлення студентів вирізнялося правильним граматичним оформленням, а також синтаксичною та лексичною розмаїтістю: промовляли не спираючись на письмовий текст, висловлювалися логічно, зв'язано й цілісно; у мовленні вміло використовували паралінгвістичні засоби спілкування; адекватно реагували на екстралінгвістичні засоби спілкування. Крім того мовленнєва поведінка студентів високого рівня характеризувалася наявністю вмінь формувати та реалізувати задум висловлення на основі стратегічного й тактичного законів риторики, а також уміння добирати відповідну ситуаційному контексту і переконливу аргументацію під час судового засідання, наявністю вмінь застосування прийомів спростування чи заперечення під час судових дебатів. Майбутні правники застосовували формули мовленнєвого етикету відповідно ситуації.

Достатній рівень сформованості риторичних умінь характеризувався тим, що майбутні правники свою думку формулювали зрозуміло, але їм бракувало лаконічності. Мовлення відзначалося дотриманням сучасних мовних норм, але при цьому синтаксичне й лексичне його оформлення було недостатньо різноманітним і, як наслідок, недостатньо виразним. У процесі організації мовленнєвої поведінки у студентів виникали незначні труднощі у виборі необхідної стратегії і тактики спілкування, в результаті чого їм не завжди вдавалося переконати у правильності своїх аргументів. Правникам означеного рівня притаманна здатність підтримувати контакт з аудиторією, дотримуватися правил мовленнєвого етикету.

Майбутні правники середнього рівня недостатньо добре й усвідомлено могли реалізувати задум висловлення і досягти запланованих цілей, орієнтуватись у ситуаційному контексті мовленнєвої взаємодії, що заважала їм, у разі потреби, адекватно коригувати свою мовленнєву поведінку, а також оцінювати особливості слухачів, аргументувати спосіб її викладу. Словниковий запас формул мовленнєвого етикету обмежений, але застосовували його відповідно ситуації. Вагалися у виборі засобів комунікативного впливу адекватно ситуації професійного спілкування, у дискусіях координували свої дії з іншими учасниками. Правильно оцінювали можливості аудиторії, але зазнавали труднощів у відповідній адаптації інформації. Зважали на емоційний стан партнерів зі спілкування, але не завжди намагалися відповідно до цього будувати свої комунікативні дії. Виявивши труднощі, які виникали під час спілкування, діяли за зразком, без творчої ініціативи, щоб подолати їх.

Майбутні правники із низьким рівнем сформованості риторичних умінь свою увагу концентрували переважно на тому, щоб утримати в пам'яті та відтворити думку, яку вони прочитали або почули. Основні мовленнєві функції вони висловлювали нечітко. Спілкування на професійну тему могли вести лише у формі стислих відповідей або репродуктивно-копіювального монологу. Таких студентів характеризували низькі знання граматичних, орфоепічних, синтаксичних норм державної мови. Промовляти не спираючись на письмовий текст могли, лише завчивши матеріал. Низький рівень професійного мовлення характеризувався відсутністю логіки та зрозумілості при висловленні думок. Виявивши труднощі, що виникали під час професійного спілкування, будь-яким способом намагалися уникнути продовження спілкування, не докладаючи зусиль до успішного вирішення справи. У ситуаціях, які справляють стресовий вплив на особистість, губилися, не знали та не володіли прийомами мобілізації психофізичного апарату.

Юридична практична діяльність складається з певних відносно відокремлених юридичних дій, які здійснюються в процесі виконання професійних функцій різними категоріями юристів. Мета судового оратора - переконливо розкрити суть справи, відповісти на запитання так, щоб воно було зрозуміле будь-кому з присутніх у залі судового засідання. Отже, ми вважаємо, що судова промова (звинувачувальна та захисна), завдяки своїй специфіці, є предметом детального її вивчення у юридичному вищому навчальному закладі.

Для виявлення педагогічних умов формування риторичних умінь у майбутніх правників нами було вивчено стан сформованості риторичних умінь у правників-практиків - представників різних соціальних верств, з різною вислугою років, практичним досвідом роботи, освітньо-кваліфікаційним рівнем, який показав, що недостатність таких риторичних умінь як уміння моделювати портрет аудиторії, прикрашати промову художньо-виразними засобами перешкоджає ефективній професійній діяльності працівникам правосуддя. Фактичний рівень сформованості риторичних умінь у правників-практиків показав, що високий рівень притаманний лише 3,1% респондентів, достатній рівень - 5,6% респондентів, середній - 13,8% респондентів, низький - 76,5% респондентів.

У другому розділі - “Експериментальне дослідження ефективності педагогічних умов формування риторичних умінь у майбутніх правників у процесі професійної підготовки” - визначено педагогічні умови формування риторичних умінь у майбутніх правників та шляхи і засоби їх реалізації у процесі професійної підготовки, розкрито етапи організації педагогічного експерименту, висвітлено результати роботи на різних етапах формувального експерименту та ефективність визначених педагогічних умов формування риторичних умінь у майбутніх правників у процесі професійної підготовки.

Під педагогічними умовами ми розуміємо сукупність обставин, засобів і заходів, які забезпечують ефективність формування риторичних умінь у процесі професійної підготовки. Основними педагогічними умовами ми обрали: відображення риторики як чинника успішності професійної діяльності майбутнього правника як працівника правосуддя у змісті теоретичної підготовки; цілеспрямована підготовка майбутніх правників до оволодіння риторичними уміннями з використання спецкурсу, різноманітних форм навчальної діяльності; набуття професійного досвіду з використання риторики як засобу впливу, переконання слухачів - учасників судового процесу; творча реалізація в організації навчально-виховного процесу професійно-орієнтованих завдань, спрямованих на розвиток інтересу у майбутніх правників до професійної діяльності та шляхи і засоби їх реалізації.

Під час оволодіння студентами основами риторичних умінь у них формувався особливий стиль мислення, який сприяв виробленню у правників умінь: чітко визначати кінцевий результат судової промови на судовому засіданні; ґрунтовно аналізувати вихідні умови (аргументувати факти, дії чи протидії); правильно будувати судову промову (звинувачувальну, захисну).

Спираючись на ці міркування, нами було розроблено схему організації навчального процесу з формування риторичних умінь у майбутніх правників у процесі професійної підготовки, яка за своєю структурою складається з концептуальної основи, власне процесу професійно-орієнтованої підготовки та кінцевого результату. Співвідношення складових організації експериментального дослідження з формування риторичних умінь правників через певні форми професійно-орієнтованої підготовки студентів юридичного факультету описано у вигляді системи, що охоплює всі роки навчання у вищому навчальному закладі. В цю схему організації процесу з формування риторичних умінь правників входять теоретичні знання, практичні вміння та індивідуальний досвід їх використання.

При проведенні експериментальної роботи ми керувалися такими положеннями: підготовка будь-якого фахівця до професійної діяльності забезпечується оволодінням усіма структурними компонентами цієї діяльності на рівні теорії і практики; якість підготовки фахівця до професійної діяльності визначається ступенем усвідомлення ним структури та змісту компонентів цієї діяльності, готовністю до гнучкого й оперативного їхнього використання і перетворення залежно від змісту ситуації та поставленої мети; у структурі діяльності використовується (при виконанні регулятивної функції) лише той зміст, що в результаті навчання суб'єкта наповнюється значущим для нього особистісним сенсом.

Для визначення педагогічних умов формування риторичних умінь у майбутніх правників було продемонстровано можливості навчально-виховного процесу у вищому навчальному закладі МВС України щодо риторичної підготовки студентів - майбутніх правників. Розробляючи концепції курсу “Ораторське мистецтво” як навчальної дисципліни, насамперед, враховувалось те, якими саме риторичними знаннями та вміннями має володіти майбутній юрист як особистість та як фахівець.

У процесі формування риторичних умінь увага приділялася оволодінню теоретичними знаннями з риторики, які засвоювалися під час лекційних занять. Зміст навчального матеріалу, визначеного лекційним курсом, включає загальні основи риторики, її історію, теоретико-методичні засади риторичної діяльності. При розгляді матеріалу в такій послідовності створюється цілісне уявлення про риторику як науку, її системність, дає можливість усвідомити єдність історичних традицій класичної риторики та виділити сучасні вимоги до риторичної діяльності і на цій основі сформувати практичні вміння ефективної комунікації, що необхідні юристу як фахівцю.

Формування риторичних умінь у майбутніх правників передбачало використання таких форм і прийомів навчання, які були б найбільш ефективними для розвитку відповідних риторичних умінь. З метою активізації пізнавальної діяльності студентів на теоретичному етапі ми застосовували методи проблемного викладу лекцій, прийомів створення проблемних ситуацій. На заняттях ми практикували залучення студентів до роботи як співлекторів викладача, виступи з міні-лекцією на певну тему тривалістю 5-6 хвилин. Особлива роль надавалася методу вправ, які сприяли розвиткові і зміцненню потрібних риторичних умінь.

Для досягнення студентами кращих результатів у навчанні та ефективної побудови навчально-виховного процесу нами був розроблений алгоритм формування риторичних умінь у студентів ВНЗ МВС України (з конкретними завданнями), який включав заходи оптимізації процесу набуття, засвоєння, опитування та оцінювання набутих риторичних умінь.

Конструктивно-позитивні моменти впровадження цього методу полягали, насамперед, у тому, що виховувалася відповідальність не лише за себе, а й за членів своєї команди; ігровий момент вносить азарт та задоволення процесом опитування. Тобто, процес опитування відбувається невимушено; оцінювання має об'єктивний характер, тому що в його обговоренні беруть участь учасники гри, члени журі, а також викладач.

Комплексне формування риторичних умінь на основі знань, навичок і початкових умінь риторичної діяльності продовжувалось на семінарських заняттях. Основними формами організації навчання були риторичний тренінг, тренувальні вправи, самостійна робота студентів, консультації, заліки. Однією з дійових форм на семінарських заняттях була підготовка промов, участь у бесідах, дискусіях, диспутах з урахуванням основних правил і вимог риторики. Практикувалися виступи-експромти, де за одну хвилину потрібно було розвинути тезу.

Для цілеспрямованої підготовки студентів до оволодіння риторичними уміннями з використанням різноманітних форм навчальної діяльності було розроблено програму спецкурсу “Мистецтво судового мовлення”, який будувався з урахуванням певних вимог сьогодення до юристів, перед якими стояло головне завдання оволодіти уміннями та навичками ораторського мистецтва. Завдання викладання спецкурсу “Мистецтво судового мовлення” полягало у формуванні студентами практичних навичок та умінь успішної раціональної комунікації. Особливе значення мало оволодіння мовленнєвими засобами вираження своєї думки. Відповідно до цього пропонувалися мовленнєві вправи, інтегровані риторичні вправи, а також комунікативні ситуації, спрямовані на формування продуктивних мовленнєвих умінь. Значну увагу приділяли побудові звинувачувальних та захисних промов, використовуючи фабули для складання судових промов та промови відомих судових ораторів для практичного опрацювання. У результаті студенти - майбутні правники набували таких умінь: застосовувати прийоми спростування чи заперечення під час судових дебатів; володіти полемічним мистецтвом, культурою конструктивного діалогу та полілогу; формувати та реалізувати задум висловлення на основі стратегічного і тактичного законів риторики; уміння оцінити ситуацію, розвинути версію; добирати такі мовні і мовленнєві засоби оформлення висловлення, які відповідають його цілям і змісту. У процесі вивчення спецкурсу реалізовувалися теоретичні та практичні знання.

Згідно з існуючими положеннями науково-дослідницька робота студентів охоплювала всі предмети циклу професійно-юридичної підготовки. При цьому вона передбачала можливість самостійного вибору студентами проблеми та теми для поглибленого вивчення. У зв'язку з предметом нашого дослідження можна було спостерігати та порівнювати досягнення студентів, які звернулися до вивчення питань риторики за власною ініціативою, за внутрішнім спонуканням, з тими, хто засвоював цю проблему формально, за вимогою викладачів.

Залучення студентів до спілкування, наближеного до реальних умов юридичної практики, ми розпочали у клубі за інтересами. Включення цієї ланки в процес формування риторичних умінь у майбутніх правників для успішного виконання юридично-правової діяльності зумовлене тим, що якість такої діяльності тісно пов'язана з володінням певними риторичними навичками та вміннями. Аналіз навчальних планів та програм дисциплін психолого-педагогічного циклу, мовної та спеціальної підготовки свідчив про те, що професійна підготовка у ВНЗ МВС не передбачала озброєння студентів практичними риторичними вміннями. Участь у роботі клубу “Культура усного мовлення” розкривала перед студентами широту використання риторичних умінь в юридично-правовій діяльності. Ми виходили з того, щоб досягнути мети необхідна участь студентів у її визначенні, аналізі, обговоренні, усвідомленні умов її досягнення. Усвідомленню цілей допоміг перелік того, що студент повинен знати та вміти в процесі підготовки судової промови. Це формувало готовність до засвоєння ним риторичних умінь та перспективу глибокого вивчення проблеми. Студенти із зосередженою увагою та великою зацікавленістю включалися в оволодіння спеціальними риторичними вміннями (коригувати свою мовленнєву поведінку з урахуванням умов комунікативної ситуації; визначати причини змін у мовленнєвій поведінці співрозмовників, слухати співрозмовника та йти на компроміс) в процесі проведення міні-ігор. Відомо, що будь-які вміння формуються лише в конкретній діяльності, адекватній тій, яка складає сутність майбутньої професії.

Формування риторичних умінь студентів експериментальних груп продовжувалося під час проведення науково-дослідницької роботи (написання рефератів, наукових доповідей, виступів). За орієнтир їм було запропоновано звертатися до найбільш гострих та дискусійних моментів у суспільстві, у судовій сфері. У керівництві науково-дослідницькою роботою найбільший ефект досягався системою групових консультацій, у процесі яких відбувалося цілеспрямоване та систематичне формування науково-дослідницьких умінь. Студенти самостійно вивчали та обирали матеріал, готували реферати, з якими виступали. Висновки, яких доходили студенти у процесі виконання своїх досліджень, допомагали їм по-новому зрозуміти призначення та зміст риторичних умінь і тим самим краще підготуватися до майбутньої юридичної діяльності.

Закріплення набутих риторичних умінь продовжувалося під час проходження переддипломної практики, яка завершувала навчання на 5 курсі. Під час проходження переддипломної практики на посаді помічника судді студенти ознайомлювались із сучасним веденням судової справи, із досвідченими судовими ораторами та їх прийомами під час захисної промови; вчилися будувати звинувачувальні та захисні промови на підставі розглянутої справи; вивчали чинні нормативні акти, накази, розпорядження, директиви; розглядали заяви та повідомлення про злочини та пригоди, а також скарги та пропозиції громадян. Практика в районних судах слугувала лабораторією набуття індивідуального досвіду складання процесуальних документів, реалізації власних риторичних умінь.

Відповідно до розробленої методики дослідження кожний напрямок діяльності оцінювався компетентними суддями. У перебігу аналізу давалася оцінка проведених заходів, визначалися недоліки та давалися рекомендації для їх усунення. Кількісні дані (в динаміці) сформованості риторичних умінь у студентів експериментальної (ЕГ) та контрольної (КГ) груп по завершенню формувального експерименту графічно подано в таблиці 1.

Аналіз одержаних даних засвідчив, що у респондентів КГ та ЕГ після завершення формувального експерименту високий рівень сформованості риторичних умінь було виявлено у 9,5% студентів ЕГ, а у студентів КГ вдвічі менше - 4,4%; достатній рівень - у 43,7% студентів ЕГ і в студентів КГ вдвічі менше - у 20,9%; середній рівень - у 27,5% студентів ЕГ та у студентів КГ - 39,7%; на низькому рівні залишилося лише 16,1% студентів ЕГ та вдвічі більше студентів в КГ - 33,1%.

Таблиця 1

Динаміка сформованості змін у рівнях риторичних умінь студентів КГ та ЕГ (порівняльний огляд до початку і після завершення експерименту, у%)

Одержані результати підтвердили вірогідність ефективності педагогічних умов формування у майбутніх правників риторичних умінь, шляхів та засобів їх реалізації. Цілеспрямоване педагогічне керування цим процесом позитивно вплинуло на рівень сформованості риторичних умінь у студентів - майбутніх правників.

ВИСНОВКИ

1. У сучасній психолого-педагогічній літературі феномен “риторичні вміння” недостатньо досліджений, немає чітко визначених термінів “риторичні вміння правників”, “судове красномовство”, “судова промова”. У зв'язку з цим у дисертації увагу зосереджено на конкретизації та характеристиці змісту цих понять.

Риторичні вміння правників - це спроможність виконання складних комплексних мисленнєво-мовленнєвих дій, що забезпечують здійснення юридичної діяльності, в основі якої лежить виступ у суді.

Судове красномовство - це мистецтво мовлення на суді, певна система ідей, положень, поглядів на майстерність судоговоріння та закономірності професійного мовлення представників правосуддя.

Судова промова - це офіційно-професійна промова, яка є обов'язковим компонентом важливої судової процедури - судових дебатів, у яких сторони підбивають підсумки, аналізують зібрані докази, висловлюють і обґрунтовують кожний свою думку з приводу питань, які вирішуються у судовому порядку.

2. З метою забезпечення ефективності формування риторичних умінь у майбутніх правників вивчався стан сформованості цих умінь у правників-практиків (помічники суддів, судді, адвокати, студенти випускних курсів). Аналіз результатів дослідження сформованості риторичних умінь показав, що високий рівень притаманний лише 3,1% респондентів, достатній рівень - 5,6% респондентів, середній - 13,8% респондентів, низький - 76,5% респондентів. Була визначена недостатня сформованість таких риторичних умінь: вміння надати промові композиційної довершеності, прикрашати промову художньо-виразними засобами, моделювати портрет аудиторії, що перешкоджає ефективній професійній діяльності працівникам правосуддя.

3. Показниками критеріїв визначено: для логіко-мисленнєвого - застосовувати індуктивний та дедуктивний методи мислення, визначати проблемні ситуації, застосовувати знання законів мислення; для лінгвістично-мовленнєвого - володіти нормами літературної мови в усній і письмовій формі, користуватися мовностилістичними засобами і прийомами відповідно умов і цілей спілкування, зібрати потрібний матеріал для промови й оформити його у відповідності з метою виступу, законів композиції, особливостей усного мовлення; застосовувати формули мовленнєвого етикету відповідно ситуації; для комунікативно-переконливого критерію обрано вміння: переконати суд у винності чи невинності підсудного, застосовувати прийоми спростування чи заперечення під час судових дебатів, володіти полемічним мистецтвом. За критеріями та їх показниками визначено рівні сформованості риторичних умінь правників: високий, достатній, середній і низький.

4. Удосконалення риторичних умінь студентів відбувалося за наявності педагогічних умов: відображення риторики як чинника успішності професійної діяльності майбутнього правника як працівника правосуддя у змісті теоретичної підготовки; цілеспрямована підготовка майбутніх правників до оволодіння риторичними уміннями з використання спецкурсу, різноманітних форм навчальної діяльності; набуття професійного досвіду використання риторики як засобу впливу, переконання слухачів - учасників судового процесу; творча реалізація в організації навчально-виховного процесу професійно-орієнтованих завдань, спрямованих на розвиток інтересу у майбутніх правників до професійної діяльності та шляхів і засобів їх реалізації. На основі педагогічних умов розроблено етапи організації навчального процесу формування риторичних умінь у майбутніх правників у ВНЗ МВС України: пошуковий, проміжний, підсумковий.

На початковому етапі було розроблено алгоритм формування риторичних умінь майбутніх правників, вивчалась навчальна дисципліна “Ораторське мистецтво” та спецкурс “Мистецтво судового мовлення”, працював клуб за інтересами “Культура усного мовлення”.