Мова як чинник формування толерантності студентської молоді в глобалізованому суспільстві

Четвертий розділ „Інтенсифікація мовних стратегій як засіб підвищення їх ефективності у формуванні толерантності студентів” присвячено пошуку ефективних методик формування толерантного ставлення студентів до культури й народу, мова якого вивчається у процесі навчання іноземних мов. Суспільний запит сьогодення та курс України на євроінтеграцію додають їй нових аспектів, серед яких вирізняються своєю важливістю такі: знання іноземної мови (переважно англійської) є необхідною передумовою для входження освіти України до єдиного європейського та світового освітнього і наукового простору; мобільність громадян (студентів, фахівців тощо) на міжнародному інтелектуальному ринку та побудова Європейського простору вищої освіти можливі лише за умови вільного володіння міжнародною мовою спілкування, якою фактично стала англійська мова.

У сучасних умовах розвитку загальноєвропейської і глобальної взаємодії та інтеграції знання іноземних мов і їх викладання визначається як один з пріоритетних напрямів освітньої діяльності держав світу. Ініціативи представників європейських країн у виробленні єдиних стандартів щодо рівнів володіння іноземною мовою, висунуті ще в 1971 р., набули сьогодні певної завершеності у вигляді Загальноєвропейських рекомендацій з питань вивчення, викладання та оцінювання мови. Успішна реалізація цих рекомендацій на теренах освіти в Україні значною мірою залежить від рівня кваліфікації та професійної підготовки вчителя іноземної мови. А інноваційний характер процесу покращення якості спілкування між європейцями з різною мовою та культурним підґрунтям засвідчує необхідність реформування вітчизняної професійної підготовки вчителя іноземної мови у відповідності з загальноєвропейськими вимогами до мовної освіти. Аналіз стану проблеми формування у майбутнього вчителя іноземної мови поняття про стратегічну компетенцію дозволяє стверджувати, що в українській педагогічній літературі він є недостатнім хоча б з тієї причини, що широкий загал теоретиків і практиків у галузі мов лише нещодавно розпочав своє знайомство з структурою параметрів і категорій, які характеризують сучасний загальноєвропейський підхід до процесу вивчення, викладання та оцінювання мови та деталізують вимоги щодо здатності користуватися мовою в контексті міжкультурної комунікативної компетенції та щодо знань, умінь і навичок, необхідних для цього. Для вчителів іноземної мови у нашій країні проблема здійснення комунікативного підходу у навчанні іноземної мови є актуальною вже понад 20 років.

Орієнтація професійної підготовки майбутнього вчителя іноземної мови на організацію особистісно і діяльнісно спрямованого опанування учнями іншомовним спілкуванням посилилася з виходом у 2001 р. нової програми з іноземних мов для загальноосвітніх навчальних закладів, у якій необхідність формування в учнів міжкультурної комунікативної компетенції визначена як головна практична мета навчання іноземної мови. Структура комунікативної компетенції в новій шкільній програмі максимально наближена до Загальноєвропейських Рекомендацій з мовної освіти, і стратегічна компетенція відіграє в ній важливу роль поряд з дискурсивною, мовною та мовленнєвою, соціокультурною та соціолінгвістичною компетенціями.

Мета і завдання навчання іноземних мов у нелінгвістичних вищих навчальних закладах відповідно до державного стандарту освіти зумовлені тими функціями, які ця дисципліна виконує у загальній системі освіти. До них належать: практична функція, яка забезпечує формування комунікативної компетенції студентів (практичне володіння іноземною мовою в обсязі, необхідному для спілкування у побуті та професійній діяльності); загальноосвітня функція, що передбачає формування у студентів елементарної лінгвістичної компетенції, знайомство із культурою країни, мова якої вивчається (країнознавча компетенція), та професійної компетенції; виховна функція, спрямована на формування та розвиток у студентів системи етичних цінностей. Зростаюча потреба у спілкуванні та співпраці між країнами та народами з різними мовами та культурними традиціями, вимагає суттєвих змін у підході до викладання іноземних мов у середніх загальноосвітніх навчальних закладах. Стрімкі зміни, що відбуваються в українському суспільстві, осучаснення освітньої системи, досягнення в галузі теорії та практики навчання іноземних мов ставлять українську школу перед необхідністю оновлення змісту та методів навчання іноземних мов. Саме тому Міністерством освіти і науки України було прийнято рішення про створення нової програми з іноземних мов. Знання іноземних мов є важливою передумовою для особистих, культурних, професійних та економічних контактів молодої людини, формування толерантності як характеристики світогляду і типу поведінки особистості. Оновлення цілей та змісту навчання тягне за собою й оновлення освітніх технологій, що розглядають навчання іноземних мов як процес особистісного розвитку учня в контексті "діалогу культур". Окреслюючи нові цілі, зміст та методи навчання іноземної мови в загальноосвітніх навчальних закладах програма відповідає проекту українського стандарту з іноземних мов, та враховує європейський стандарт.

Висновки

На основі детального аналізу наукової літератури з проблеми дослідження уточнено поняття толерантність; доведено, що толерантність є характеристика способу і стилю світогляду та життєдіяльності людини, своєрідною світоглядно-культурною установкою, зміст якої охоплює собою здатність особистості терпеливо сприймати не співпадаючі з власними поглядами та стилем життя висловлювання думок, позицій та поведінку інших людей, здатність до спілкування з ними, витримувати несприятливі впливи, знаходження компромісної позиції, налагодження співпраці.

Доведено, що в умовах глобалізації, інформаційної революції, активізації міграційних процесів, розгортання демократичних процесів та інтенсифікації спілкування людей у відкритому суспільстві формування такої характеристики є необхідною умовою підготовки людини до життя; без такої здатності соціальні суперечки можуть розростатись до рівня конфлікту й вирішуватись далеко не демократичним чином. Особливе значення формування толерантності має для молоді та студентів, життєдіяльність яких характеризується високим рівнем мобільності, міжкультурних контактів і комунікацій, міжнародних зв'язків та стосунків.

Серед основних чинників формування толерантності студентської молоді (культурні зв'язки, академічна мобільність, активізація інформаційного обміну та міграційні процеси), особливе значення належить мовним стратегіям - особливим навчальним технологіям, що забезпечують володіння іноземними мовами, і на цій основі забезпечують розуміння студентами з різних країн світу одне одного, виховують повагу, формують таку рису характеру (чи світогляду), як толерантність.

Дослідження засвідчило, що у сучасних вітчизняних концепціях навчання іноземна мова розглядається як відображення культури українського народу, як оволодіння іншомовною культурою і як засвоєння світових духовних цінностей. А наявне соціальне замовлення передбачає не тільки формування у студентів, що вивчають іноземну мову, необхідних іншомовних навичок і вмінь, але й ознайомлення через мову з культурою певної країни, її традиціями, історією та сучасністю. Отже, сучасні мовні стратегії мають бути спрямовані насамперед на реалізацію остаточних цілей вивчення іноземних мов, а саме на навчання спілкуванню, а відтак і формуванню толерантності студентів. Адже без прищеплювання сучасним студентам норм адекватної мовної поведінки неможливо підготувати їх до іншомовного спілкування і сформувати належні комунікативні здатності.

Вивчення дієвості основних чинників формування толерантності дозволило встановити, що толерантне сприйняття людини безпосередньо залежить від її розуміння, пізнання особливостей її культури, характерних рис особистості, традицій, на яких вона сформована. Без знання мови забезпечити подібне не лише важко, але й у повному обсязі неможливо. За посередництвом перекладу (чи перекладача) можна досягти лише поверхневого розуміння. Глибинні ж пласти особистості залишаються за межами досягнення. Мова, і тільки мова виявляється тим єдиним засобом, що зближує людей, забезпечує безпосереднє спілкування людей та їх співробітництво.

Встановлено, що інноваційний характер процесу покращення якості спілкування між європейцями з різною мовою та культурним підґрунтям засвідчує необхідність реформування вітчизняної професійної підготовки вчителя іноземної мови у відповідності з загальноєвропейськими вимогами до мовної освіти. Аналіз стану вивчення проблеми формування у майбутнього вчителя іноземної мови поняття про стратегічну компетенцію дозволяє стверджувати, що в українській педагогічній літературі він є недостатнім хоча б з тієї причини, що широкий загал теоретиків і практиків у галузі мов лише нещодавно розпочав своє знайомство з структурою параметрів і категорій, які характеризують сучасний загальноєвропейський підхід до процесу вивчення, викладання та оцінювання мови та деталізують вимоги щодо здатності користуватися мовою в контексті міжкультурної комунікативної компетенції та щодо знань, умінь і навичок, необхідних для цього.

Підсумки проведеного дисертаційного дослідження можуть бути використані у подальшій теоретичній розробці проблем формування високих моральних і світоглядних характеристик молоді та студентів, їх духовної культури. Розкриття в дисертації специфіки феномена толерантності як елемента гуманітарної культури, що базується на загальнолюдських пріоритетах та цінностях, визначає параметри застосування цього поняття як у сфері теоретичного, зокрема, гуманітарного знання, так і в галузях практичної діяльності - культуротворчій, політичній, педагогічній, філософсько-освітній, виховній тощо. Висунуті та обгрунтовані в дисертаційному дослідженні ідеї і положення можуть бути використані не тільки в межах філософського знання, а всією системою сучасного науково-теоретичного пізнання - в галузях культурології, педагогіки, виховної роботи, а також у спецкурсах з проблем культури, філософської антропології, нормативних курсах філософії тощо.

Список опублікованих праць за темою дисертації

1. Зарівна О. Роль освіти у формуванні толерантності студентської молоді// Вища освіта України.- №3.- 2007.- С.103-108.

2. Зарівна О. Глобалізаційні виклики епохи: потреба в толерантності // Вища освіта України.- №4. - 2007.- С.84-87.

3. Зарівна О. Поняття толерантності у філософії і педагогіці: основні підходи до визначення //Науковий часопис НПУ імені М.П.Драгоманова. Серія 4. - Педагогічні науки: реалії та перспективи. - Випуск 7.- К., 2007. - С.74-80.

4. Зарівна О. Соціодинаміка світу: потреба в толерантності // Вісник Черкаського університету. Серія Педагогічні науки. Випуск 113. - Черкаси, 2007. - С.123-133.

5. Зарівна О. Історична генеза змісту і соціокультурної ролі феномена „толерантність” //Наукові записки НПУ імені М.П. Драгоманова. Серія педагогічні та історичні науки. Випуск LХХ. - К., 2007. - С.63-72.

Размещено на Allbest.ru