Актуальність теми. Об'єктивна необхідність розробки проблеми управління пізнавальною діяльністю старшокласників у процесі вивчення дисциплін гуманітарного циклу зумовлена стратегічною метою розвитку системи освіти в Україні, яка визначена державною національною програмою "Освіта (Україна ХХІ століття) ”, потребою постійного духовного самовдосконалення особистості в умовах демократичного та гуманного суспільства, зорієнтованого на високі загальнолюдські цінності. Важливість наукової розробки цієї проблеми визначається також відсутністю наукових досліджень, самостійним предметом яких є проблема управління пізнавальною діяльністю учнів старших класів загальноосвітніх шкіл у процесі вивчення дисциплін гуманітарного циклу, а також потребами педагогічної практики, у якій не знаходять реалізації як загальна теорія управління, так і загальна теорія пізнавальної діяльності та пізнавальних процесів, що позначається на продуктивності діяльності як учнів, так і вчителів. Суть проблеми запропонованого дослідження полягає у теоретичному обґрунтуванні та практичній апробації принципів, способів, прийомів управління пізнавальною діяльністю старшокласників у процесі вивчення дисциплін гуманітарного циклу на концептуальних засадах системно-суб'єктного, діяльнісного та аксіологічного підходів, визначенні системної сукупності умов, які забезпечать розвиток духовної сфери особистості у гуманітарно-освітньому процесі.

Управління пізнавальною діяльністю учнів є однією з найскладніших проблем педагогіки та педагогічної психології. Цій проблемі присвячені як теоретичні, так і практичні дослідження провідних вчених та практиків: Ю.К. Бабанського, Л.І. Божович, В.В. Давидова, І.А. Зязюна, Г.С. Костюка, В.І. Лозової, С.Л. Рубінштейна, Н.Ф. Тализіної, Г.І. Щукіної та ін. Водночас із загальними дослідженнями пізнавальної діяльності велика увага приділяється дидактичному забезпеченню управління процесом навчання (В.І. Бондар), гуманітаризації навчально-виховного процесу (С.У. Гончаренко), мотивації навчання (М.І. Алексєєва), активізації пізнавальної діяльності (В.Ф. Паламарчук, П.І. Підкасистий, І.Т. Федоренко), особистісно-орієнтованому навчанню (І.С. Якиманська). Організація навчально-виховного процесу на засадах системно-суб'єктного підходу, структура та компоненти пізнавальної діяльності, форми організації пізнавальної діяльності стали об'єктом досліджень Є.П. Білозерцева, О.В. Киричука, Б.С. Кобзаря, В.І. Лугового, Є.І. Машбиця, Н.Г. Ничкало та ін. Тенденція до розгляду управління пізнавальною діяльністю учнів як виконання та удосконалення функцій суб'єктів педагогічного процесу має місце у працях В.П. Безпалька, Г.О. Богданової, О.В. Бугрія, Ю.А. Конаржевського, М.І. Приходька, О.Я. Савченко та інших.

Цінність вищезазначених досліджень полягає в тому, що вони орієнтують на суб'єктність пізнавальної діяльності учнів, розглядають діалектичну взаємодію зовнішніх та внутрішніх факторів у процесі навчання, виділяють такі ознаки суб'єкта пізнання, як сформованість пізнавальних потреб, мотивів, інтересів, усвідомлення; пропонують засоби управління, що забезпечують активність пізнавальної діяльності школярів, сприяють оволодінню соціальними, дидактичними та психологічними методами управління.

Вивчення теоретичних джерел та практичного досвіду висвітлює проблему, яка в аспекті гуманітаризації освіти, визнання учня суб'єктом пізнавальної діяльності набуває особливої актуальності: накопичені теоретичні здобутки педагогічної науки в управлінні пізнавальною діяльністю школярів не охоплюють специфіки пізнавальної діяльності у вивченні гуманітарних дисциплін.

Вибір теми дисертації "Управління пізнавальною діяльністю учнів старших класів загальноосвітніх шкіл (за матеріалами вивчення гуманітарних дисциплін) ” зумовлений необхідністю вирішення однієї з актуальних проблем освіти в Україні - піднесення рівня управлінської діяльності педагогів і пізнавальної діяльності учнів, мотивації та якості знань з предметів гуманітарних наук як чинників розвитку духовної сфери особистості.

Обраний напрямок дослідження зв'язаний з планом науково-дослідницької роботи факультету соціальної педагогіки і психології Запорізького державного університету, а також галузевою програмою "Управління сучасним навчально-освітнім закладом”.

Мета дослідження: визначити особливості управління пізнавальною діяльністю учнів старших класів у процесі вивчення дисциплін гуманітарного циклу, теоретично обґрунтувати його змістовно-функціональні компоненти та експериментально перевірити педагогічні умови, методи та засоби застосування сучасних педагогічних технологій у гуманітарно-освітньому процесі.

Відповідно до мети дослідження були визначені такі завдання:

1. Визначити об"єкт, предмет, критерії та показники продуктивності та оптимальності управління пізнавальною діяльністю старшокласників у процесі вивчення гуманітарних дисциплін.

2. Теоретично обґрунтувати та експериментально перевірити механізми пізнавальної діяльності та фактори, що впливають на її продуктивність та оптимальність.

3. Розробити діагностичний інструментарій моніторингу пізнавальної діяльності учнів.

4. Окреслити способи та прийоми управління пізнавальною діяльністю учнів у процесі вивчення предметів гуманітарного циклу.

5. Підготувати рекомендації для керівників та вчителів загальноосвітніх шкіл щодо вдосконалення процесу управління пізнавальною діяльністю старшокласників у гуманітарно-освітньому процесі.

Наукова новизна дослідження полягає в теоретичному обґрунтуванні і конкретизації сутності мети, змісту, структури понять "об'єкт та предмет”, "продукт та результат”, "оптимізуючі фактори та прийоми" управління пізнавальною діяльністю учнів у галузі гуманітарної освіти; вперше подано діагностичний інструментарій моніторингу продуктивності пізнавальної діяльності учнів старших класів у процесі вивчення дисциплін гуманітарного циклу; дістало подальший розвиток вивчення змісту та основних умов діяльності вчителя у здійсненні управлінських функцій; створено та експериментально перевірено системно-цільову програму управління пізнавальною діяльністю учнів старших класів при вивченні гуманітарних дисциплін.

Практичне значення одержаних результатів полягає у розробці методичних рекомендацій для керівників шкіл, вчителів і організаторів освіти щодо створення умов для забезпечення продуктивності, результативності управління пізнавальною діяльністю учнів у процесі вивчення гуманітарних дисциплін. Вони були використані для вироблення рекомендацій міжрегіональної науково-практичної конференції "Управління сучасними навчально-виховними закладами освіти” (Запоріжжя, 1996 р.), створення Положення про навчально-виховний комплекс у ЗОСШ №30 м. Запоріжжя.

Впровадження результатів дослідження здійснювалось у загальноосвітніх школах № 32, 49, 51, в дослідно-експериментальних школах Ленінського та Хортицького районів м. Запоріжжя, що підтверджується конкретними документами.

Особистий внесок здобувача в одержанні наукових результатів визначається створенням освітньо-виховного комплексу загальноосвітнього закладу та розробленням системно-цільовоі програми оптимізації управління пізнавальною діяльністю учнів старших класів у гуманітарній освіті.

Досвід роботи автора узагальнений Запорізьким обласним інститутом вдосконалення вчителів, науково-методичним центром при Запорізькому міськуо, Ленінським районним відділом освіти м. Запоріжжя.

Апробація результатів дисертації. Основні результати дослідження оприлюднено на міжрегіональних науково-практичних конференціях "Психологічна наука і сучасний заклад освіти” (Запоріжжя, 1994 р.), "Управління сучасними навчально-виховними закладами в системі освіти” (Запоріжжя, 1996 р.), "Створення іміджу сучасного закладу освіти” (Запоріжжя, 1997 р.), а також обговорювалися на засіданнях науково-методичної ради факультету соціальної педагогіки і психології та кафедри управління і соціальної педагогіки Запорізького державного університету (1996, 1997 р. р.), на засіданні вченої ради Запорізького обласного інституту вдосконалення вчителів (1997 р.).

Публікації. Результати дисертації опубліковано у статті в журналі "Рідна школа" (1997 р., №6), трьох збірниках наукових праць Запорізького державного університету та обласного інституту вдосконалення вчителів (1997, 1998 р. р.), матеріалах міжрегіональних науково-практичних конференцій у м. Запоріжжі (1994, 1996, 1997 р. р.).

Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, двох розділів, висновків, списку використаних літературних джерел із 268 найменувань, одного додатку на 14 сторінках. Повний обсяг роботи становить 197 сторінок (156 сторінок - основна частина), яка містить 3 схеми, 13 таблиць, 2 діаграми на 14 сторінках.

Основний зміст дисертації

У вступі обґрунтовано об'єктивну необхідність проблеми дослідження, вибір та актуальність теми, визначено мету, завдання, розкрито наукову новизну, практичну значущість дослідження.

У першому розділі "Теоретичні та психолого-педагогічні основи дослідження проблеми управління пізнавальною діяльністю старшокласників" подається історичний огляд розвитку ідей управління пізнавальною діяльністю учнів, здійснено аналіз сучасних концепцій управління у педагогічному процесі, визначено об'єкт, предмет та мету пізнавальної діяльності учнів у процесі вивчення дисциплін гуманітарного циклу, об'єкт, предмет та мету управління, розкрито сутність понять "результат та продукт" пізнавальної діяльності у гуманітарно-освітньому процесі, розкрито зміст, умови, способи та прийоми управління пізнавальною діяльністю старшокласників.

У процесі розвитку ідей управління в педагогіці умовно можна виділити декілька етапів. Перший етап пов'язаний із вченням Й. Гербарта про важливість урахування порогу свідомості для математичного обчислення психічних процесів, яке відіграло велику роль у формуванні експериментальної педагогіки та психології, стало теоретичною основою таких педагогічних принципів як послідовність, системність тощо.

Другий період пов'язаний із розвитком ідей школознавства (60-ті роки XX століття) та інтенсивним розгортанням робіт у галузі кібернетики й використанням її ідей у педагогіці, зокрема в проблемному та програмованому навчанні (В.П. Безпалько, М.І. Махмутов, Н.Ф. Тализіна, О.К. Тихомиров та інші).

Третій період бере свій початок в середині сімдесятих років. Науковцям цього часу властиве більш широке тлумачення управління як динамічного процесу вирішення проблем. Помітний вплив на розвиток ідей управління у педагогіці здійснили роботи з управління навчальним процесом (В.П. Стрезикозін), з оптимізації (Ю.К. Бабанський), активізації, мотивації навчання та поведінки (М.І. Алексєєва, Г.І. Щукіна), психологічного аналізу діяльності (Ю.Н. Кулюткін, Г.С. Сухобська, Р.Х. Шакуров), актуальність яких зберігається й нині.

У роботах 80-х років розробляються проблеми управління освітою, загальноосвітньою школою в цілому та окремими її підрозділами та процесами (Г.О. Богданова, В.І. Бондар, В.К. Буряк, Ю.В. Васильєв, Ф. Генов та інші).

У нинішній час розвивається функціональний підхід до управління, здійснюється пошук інваріантних ознак та визначення поняття управління, відзначається цілеспрямованість як головна інваріантна ознака управління (Л.Б. Ітельсон, М.М. Поташник, П.І. Третьяков, А.В. Філіпов та інші). Особлива увага приділяються пошукам шляхів удосконалення навчального процесу (А.Н. Верхола, О.І. Єрьомін, В.І. Загвязінський, В.А. Козаков) та практиці управління діяльністю педагогів та учнів (Б.С. Кобзар, О.А. Конаржевський, М.І. Приходько, Т.І. Шамова, Є.О. Ямбург). Управління колективними формами роботи учнів стало об'єктом дослідження І.О. Зимньої, М.К. Кабардова, Г.А. Китайгородськоі, М.В. Ляховицького, О.Я. Савченко, М.П. Щетініна, та інших. Актуальнішою проблемою сьогодення стає особистісно-орієнтований підхід до управління педагогічними системами та процесами.

В останні роки з'явилося багато теорій, особливо за кордоном, що намагаються пояснити феномен управління научінням та навчанням: теорія психологічних моделей навчання (G. Nuthall, І. Snook), модель управління поведінкою РLАТО, розроблена в Ілінойському університеті, модель навчання шляхом відкриття (у вітчизняній літературі визначається як проблемне навчання), модель навчання за принципом збалансованих ініціатив та інші.

Аналіз педагогічної літератури та практики виявляє, що на сучасному етапі розв'язання проблеми управління пізнавальною діяльністю школярів у процесі вивчення гуманітарних дисциплін гальмують декілька тенденцій. По-перше, технократична спрямованість суспільства взагалі та освіти зокрема у попередні десятиріччя зумовила пошуки у галузі управління пізнавальною діяльністю учнів здебільшого на матеріалі дисциплін природничого циклу. По-друге, процес вивчення гуманітарних дисциплін розглядається з точки зору загальної теорії управління без урахування специфіки пізнавальної діяльності учнів у цій галузі. По-третє, існує тенденція обмеження специфікою змісту та функцій гуманітарних дисциплін у освітньому процесі та розгляду пізнання духовних цінностей поза загальною теорією управління.

Розв'язання проблеми управління пізнавальною діяльністю учнів у процесі вивчення гуманітарних дисциплін можливе з позицій філософських принципів діалектичної злагоди загального та специфічного у педагогічному процесі. Пізнавальна діяльність учнів у вивченні гуманітарних дисциплін є перш за все процес, який має спільне коріння із загальним процесом пізнання та відбувається згідно із загальними закономірностями психічних процесів та пізнавальної діяльності. Але специфікою змісту дисциплін гуманітарного циклу є система та ієрархія загальнолюдських, національних та соціальних цінностей, чим і відзначається специфіка об'єкта, предмета та мети пізнавальної діяльності учнів. Об'єктом пізнавальної діяльності учнів старших класів у галузі гуманітарного освітнього процесу є духовний світ Людини, предметом - відношення, ставлення людини до ідеальних або матеріальних об'єктів оточуючої дійсності. Метою пізнавальної діяльності є засвоєння системи та ієрархії загальнолюдських, національних та соціальних цінностей, які транслюють у освітній процес дисципліни гуманітарного циклу. Результатом пізнавальної діяльності, таким чином, є ціннісно-нормативна система знань, уміння та навички здійснювати оцінні дії щодо предметів, явищ, процесів, способів життя, ідеалів людини у різні історичні епохи та у сучасності. Для здійснення процесу соціалізації-індивідуалізації особистості є необхідним, але недостатнім володіння ціннісно-нормативною системою знань, суттєво важливим є перехід знань у переконання, вмінь та навичок - у повсякденну поведінку. Пізнавальна діяльність у процесі вивчення гуманітарних дисциплін повинна бути продуктивною, тобто вести до змін у морально-вольовій, інтелектуальній, емоційно-чуттєвій сферах особистості.

З позицій аксіологічного підходу метою управління пізнавальною діяльністю учнів у процесі вивчення дисциплін гуманітарного циклу є створення системної сукупності умов для інтеріоризації загальнолюдських, національних та соціальних цінностей, формування ціннісно-нормативної системи особистості учня, об'єктом - пізнавальна діяльність учнів, спрямована на засвоєння цінностей людства, нації, суспільства, а предметом - розвиток духовної сфери особистості.

Враховуючи, що вихідними компонентами пізнавальної діяльності виступають аксіологічні знання, специфічні дії, мотиваційні, когнитивні та оперативні фактори, які складають особистісно-діяльну структуру здійснення мети діяльності, ми розглядаємо основні структурні компоненти управління пізнавальною діяльністю учнів як процесуальні функції, що забезпечують позитивну результативність психічно-пізнавальних процесів, навчально-виховного процесу, гуманістичну спрямованість особистісно-орієнтованого освітнього процесу (схема 1).

Це дало нам змогу визначити основні характеристики структурних компонентів управлінської та пізнавальної діяльності, виявити їх можливості в гуманізації педагогічної взаємодії вчителів та учнів, а також теоретично обґрунтувати педагогічні умови забезпечення системно-структурного підходу до пізнавальної діяльності учнів, спрямованої на інтеріоризацію загально-людських, національних та соціальних цінностей, формування ціннісно-нормативної системи особистості. До них віднесено: адекватність моделі управління конкретному стану суб"єкта пізнання; валідність управління, тобто визначення індивідуально-особистісних особливостей суб"єкта пізнання, які є суттєвими для досягнення пізнавальних цілей, не тільки найближчих, але й перспективних, віддалених; динамічність управління як уточнення проекту, моделі, програми управлінських дій, компонентів та модулів, які в них закладено, у процесі накопичення інформації про процеси, що відбуваються.

Для здійснення управління продуктивною пізнавальною діяльністю учнів поряд із обов'язковим мінімумом управлінських вмінь (діагностичних, конструктивних, організаційних, комунікативних, аналітико-дидактичних) вчитель гуманітарних дисциплін повинен володіти специфічними вміннями: відзначати у змісті гуманітарних дисциплін ціннісно-нормативні модулі, просторові та часові межі, в яких розгортається пізнавальна діяльність учнів щодо їх засвоєння, здійснювати діагностику структури та ієрархії ціннісної системи особистості учня, відстежувати морально-практичну діяльність учнів, у якій виявляється ціннісно-нормативна система особистості; здійснювати моніторинг пізнавальної діяльності учнів з позицій аксіологічного підходу та у нерозривній єдності процесу, результатів і продуктів цієї діяльності; здійснювати рефлексію власної системи та ієрархії цінностей та потенціалу впливів ціннісно-нормативної структури власної особистості на ціннісні орієнтації учнів.

У другому розділі "Дослідницько-експериментальна робота з оптимізації процесу управління пізнавальною діяльністю старшоклаcників у процесі вивчення дисциплін гуманітарного циклу" визначено критерії продуктивності пізнавальної діяльності на грунті системно-суб'єктного підходу до становлення та розвитку гуманістично спрямованої особистості; розроблено системно-цільову програму оптимізації процесу управління.

Мета формуючого експерименту полягала у розробленні та апробації системно-цільової програми оптимізації управління пізнавальною діяльністю учнів, стимулюванні професійної та психологічної готовності вчителів гуманітарних дисциплін до здійснення управління пізнавальною діяльністію старшокласників на засадах системно-суб'єктного, діяльнісного та аксіологічного підходів, спонуканні вчителів до миследіяльності та управлінської діяльності на грунті філософських принципів діалогової злагоди та обертання мислення від абстрактного до конкретного. В процесі педагогічного експерименту вирішувались такі завдання:

1. Опанування вчителями теорією управління на засадах системно-суб'єктного, діяльнісного, аксіологічного підходів та програмно-цільового управління.

2. Актуалізація особистісноі та професійної здатності до здійснення управління пізнавальною діяльністю старшокласників.

3. Розвиток загальних та специфічних управлінських вмінь вчителів експериментальної групи.

4. Оволодіння вчителями комплексною методикою моніторингу продуктивності пізнавальної діяльності старшокласників у процесі вивчення дисциплін гуманітарного циклу.

5. Залучення вчителів до розроблення та апробації системно-цільової програми оптимізації процесу управління пізнавальною діяльністю старшокласників.

Експеримент здійснювався за системно-цільовою програмою, розробленою за підходами до програмно-цільового управління педагогічними системами В.С. Лазарева та М.М. Поташника, а також за концепцією психолого-педагогічного проектування навчально-виховного процесу О.В. Киричука та О.М. Коберника. Розроблена нами системно-цільова програма здійснювалася за такими етапами: комплексна діагностика наявного стану продуктивності пізнавальної діяльності учнів старших класів у процесі вивчення гуманітарних дисциплін за визначеними критеріями; осмислення концепції управління пізнавальною діяльністю учнів на засадах системно-суб`єктного, діяльнісного та аксіологічного підходів; науково-теоретична, соціально-психологічна та практична підготовка вчителів до здійснення управління за визначеною концепцією; психолого-педагогічне проектування вчителями процесу управління; моделювання оптимізуючих факторів та прийомів управління; створення ідеальної моделі вчителя гуманітарних дисциплін, складення у процесі самоаналізу та саморефлексії індивідуальної характеристики психофізіологічних, особистісних та управлінських якостей, визначення управлінських засобів компенсації тих якостей, яких не вистачає вчителю; реалізація програми у безпосередній управлінській діяльності вчителів; моніторинг динаміки змін продуктивності пізнавальної діяльності учнів; корекція управлінської діяльності вчителів та пізнавальної діяльності учнів; підсумкова діагностика продуктивності пізнавальної діяльності учнів, визначення шляхів наступного вдосконалення процесу управління.

Грунтуючись на засадах системно-суб'єктного, діяльнісного та аксіологічного підходів, за принципами необхідності та достатності ми виділяємо такі критерії продуктивності пізнавальної діяльності старшокласників у процесі вивчення гуманітарних дисциплін:

1. Здатність учнів до самодетермінації, самоактуалізації особистісних здібностей, до пошуків та реалізації покликань.

2. Суб'єктна активність (соціальна, творча, надситуативна, самокерована).

З. Аксіологічні знання: про існування цінностей, їх систему та ієрархію, володіння поняттями, що мають аксіологічний зміст (як загальними, так і суто предметними), культурологічним змістом гуманітарних дисциплін; знання соціокультурних об'єктів загальнолюдської та національної культури.

4. Пізнавально-оцінна діяльність: здатність до здійснення цілетворення мети діяльності, володіння способами оцінно-предметних дій, побудова оцінних понять та суджень, дивергентність мислення.

5. Спрямованість особистості: ціннісний зміст життєвої ідеї, ідеалу, алоцентризм життєдіяльності.

6. Морально-практична діяльність: ставлення до людини як до вищої цінності буття, наявність потреби у самовдосконаленні, продуктивна духовна діяльність.

гуманітарний освітній старший учень

Дослідження продуктивності пізнавальної діяльності учнів за визначеними критеріями проводилося за допомогою комплексної психолого-педагогічної діагностики. Умовно було визначено п'ять рівнів продуктивності: високий, достатній, низький, майже не виявлений, не виявлений зовсім. До групи учнів з високою продуктивністю ми відносили тих, у кого в повній мірі було виявлено 5-6 критеріїв за комплексною діагностикою, до достатнього рівня ми відносили учнів, у яких у повній мірі виявлено - 4-5 критеріїв, до низького рівня 2-3, до майже не виявленого - 1-2, до зовсім до виявленого - 1-0.

На підставі аналізу грунтовних підходів сучасної теорії та практики управління, педагогіки, психології, соціології, а також дослідження передового досвіду та інноваційних освітніх технологій визначаються такі фундаментальні принципи управління пізнавальною діяльністю старшокласників у процесі вивчення гуманітарних дисциплін: принцип суб'єктності, цілеспрямованої діяльності, смислової регуляції діяльності, системності та паритетності управління.

Для реалізації програми було створено робочу групу вчителів. Впровадження програми здійснювалося за вказаними вище етапами.

Вивчення теорії управління пізнавальною діяльністю старшокласників здійснювалося у процесі занять науково-практичного семінару "Управління пізнавальною діяльністю старшокласників у гуманітарно-освітньому процесі”, який має практико-орієнтовану спрямованість (з 50 годин занять семінару 42 години було відведено на практичні заняття, у тому числі 20 годин - на активні соціально-психологічні методи навчання, 12 годин - на практичне опрацьовування набутих теоретичних знань безпосередньо в освітньому процесі). Програма семінару складалася із системи змістовних модулів, кожен з яких містив у собі узагальнюючий та контрольно-рефлексивний етапи, у процесі яких вироблявся певний продукт колективної та індивідуальної миследіяльності вчителів (методика моніторингу змін продуктивності пізнавальної діяльності учнів, проект управління, матриці оптимізуючих способів та прийомів управління тощо). У роботі з вчителями було використано активні соціально-психологічні методи навчання: проблемний рефлексивно-розвивальний полілог, моделювання, діяльнісно-ділові та рольові ігри, театралізація, ситуативний тренінг, що дало декілька позитивних ефектів: а) актуалізувалися творчі можливості кожного вчителя експериментальної групи в осмисленні особистісних, професійних, психолого-педагогічних та управлінських проблем; б) відбувалося практичне засвоєння активних соціально-психологічних методів навчання, які вчителі почали активно застосовувати безпосередньо у процесі управління пізнавальною діяльністю старшокласників; в) набули значущості такі цінності міжособистісного та професійного спілкування як широта поглядів, вміння розуміти та поважати точку зору іншого, толерантність тощо.

Наступним етапом реалізації системно-цільової програми оптимізації процесу управління пізнавальною діяльністю старшокласників у процесі вивчення гуманітарних дисциплін було психолого-педагогічне проектування. У процесі проектування здійснювалася миследіяльність вчителів за принципами діалогової згоди та обертання мислення від абстрактного до конкретного, створювався єдиний психолого-педагогічний простір, у якому має відбуватися інтеріоризація загальнолюдських, національних, соціальних цінностей та формуватися особистісна система та ієрархія цінностей. На етапі проектування визначалися спільні дії вчителів та учнів та розв'язувалися декілька завдань: а) опанування вчителями проектуванням як процесом діалектичної взаємодії теоретичних знань та конкретних управлінських дій; б) усвідомлення вчителями акту проектування як способу управління, який передбачає досягнення цілей управління та цілей пізнавальної діяльності учнів за певними етапами, визначеними у часі та просторі; в) вдосконалення загальних управлінських вмінь (прогнозування, конструювання) та специфічних управлінських вмінь вчителя гуманітарних дисциплін (визначення у змісті гуманітарних дисциплін ціннісно-нормативних модулів, просторових та часових меж, в яких розгортається пізнавальна діяльність учнів щодо їх засвоєння); г) практичне засвоєння вчителями структури психолого-педагогічного проекту та алгоритму його створення. Загальна структура проектів, а також етапи здійснення проектування розроблені за підходами О.В. Киричука та О.М. Коберника до системи психолого-педагогічного проектування навчально-виховного процесу.

Календарно-тематичне планування підпорядковується логіці процесу управління, визначеного соціально-психологічним проектом. Суттєвими ознаками нашого підходу до календарно-тематичного планування є конструювання вчителем програмного матеріалу за ціннісно-нормативними модулями, прогнозування необхідних дій учнів, за допомогою яких мають бути інтерналізовані певні ціннісно-нормативні модулі, визначення етапів, строків та способів здійснення моніторингу продуктивності пізнавальної діяльності учнів, а також подання його результатів учням.

Проектування сценарію навчального заняття як соціально-психологічного акту взаємодії вчителя та учнів у конкретно визначеному часі та просторі спрямоване на визначення управлінських дій вчителя та прогнозування дій учнів, за допомогою яких має бути досягнута мета навчального заняття. Проект сценарію складається на основі календарно-тематичного плану та передбачає системну реалізацію зворотного зв'язку як одного із способів розв'язання суперечності між уявленням педагога про вихідний стан учнів та наявним станом учнів.

Ступень реалізації сценарію або досягнення мети навчального заняття залежить не тільки від якості проекту, але й від вміння вчителя використовувати прийоми управління у конкретній педагогічній ситуації, яка у безпосередньому педагогічному процесі залежить від багатьох руйнівних факторів. Технологізація процесу управління можлива за умови визначення методами екстраполяції та моделювання основних типів педагогічних ситуацій, можливих перешкоджаючих впливів на процес управління та можливих управлінських прийомів зняття цих перешкоджаючих впливів. У процесі колективної миследіяльності на грунті вивчення психолого-педагогічної літератури, узагальнення досвіду вчителів гуманітарних дисциплін та аналізу власної практичної діяльності вчителями експериментальної групи було здійснено моделювання оптимізуючих факторів та прийомів управління на основних етапах пізнавальноі діяльності учнів та за основними типами педагогічних ситуацій. Продуктом моделювання стали матриці прийомів управління, які оптимізують пізнавальну діяльність учнів у процесі вивчення гуманітарних дисциплін.

Не менше значення мають в управлінні пізнавальною діяльністю старшокласників і стихійні впливи, які не можна передбачити заздалегідь та на які не завжди поширюються екстраполяційні методи управління. У цих випадках постає проблема межі управління, яка визначається метою пізнавальної діяльності учнів та метою управлінського процесу. На цій підставі й здійснюються управлінські дії: або використання внутрішнього потенціалу ситуації та спрямовування її на досягнення визначених цілей або зняття її деконструктивних впливів. У непередбаченій педагогічній ситуації вирішального значення набувають психофізіологічні, особистісні, та управлінські якості вчителя, усвідомлення вчителем власних індивідуальних особливостей. У процесі складання ідеальної моделі вчителя гуманітарних дисциплін (для чого ми використали опитувальний лист Липмана, модифіковану карту особистості та стандартизовану методику складання ділових характеристик керівника), кожен вчитель експериментальної групи визначав ступінь наявності та розвинутості тієї чи іншої якості у власній особистості, тобто відбувалася рефлексія щодо індивідуально-особистісної специфіки управління пізнавальною діяльністю учнів.

Таким чином, у процесі формуючого експерименту на даному етапі реалізації системно-цільової програми оптимізації процесу управління було створено технологічний пакет, який містить у собі міждисциплінарний проект управління, проект управління пізнавальною діяльністю учнів у процесі вивчення конкретної гуманітарної дисципліни, календарно-тематичний план, складений за змістовними ціннісно-нормативними модулями, сценарії навчальних занять, матриці оптимізуючих прийомів управління, алгоритм миследіяльності вчителя під час підготовки до навчального заняття.

Розроблені матеріали стали технологічною основою здійснення вчителями експериментальної групи управління пізнавальною діяльністю старшокласників з позицій системно-суб'єктного, діяльнісного та аксіологічного підходів.

Дослідження підтримки під час проведення змін в управлінні пізнавальною діяльністю старшокласників у процесі вивчення гуманітарних дисциплін показали, що внаслідок теоретичної, професійної та психологічної підготовки, миследіяльності вчителів у процесі розроблення та формування управлінсько-технологічного пакету змінилося співвідношення між зовнішними та внутрішними факторами професійного потенціалу розвитку в порівнянні з даними констатуючого експерименту в бік надання переваги внутрішнім ситуаційним факторам, що здійснюють вплив на зміни в управлінні. Порівняння результатів дослідження підтримки під час проведення змін в управлінні пізнавальною діяльністю учнів на етапах констатуючого та формуючого експерименту подається в діаграмі 1.

Діаграма 1

Результати дослідження підтримки під час проведення змін в управлінні пізнавальною діяльністю учнів

Моніторинг динаміки змін продуктивності пізнавальної діяльності старшокласників передбачався в усіх типах проектів та здійснювався у декілька етапів. Міждисциплінарним психолого-педагогічним проектом було визначено контрольні етапи та індикатори змін контрольованих властивостей: сформованість у старшокласників системи аксіологічних знань; вираження суб"єктної активності учнів; зменшення групи учнів, що не диференціюють особистісну систему цінностей; ступень самодетермінації особистості старшокласників; сформованість пізнавально-оцінних операцій; вміння переносити оцінні судження на оцінку життєвих явищ; позитивна динаміка змін за всіма критеріями продуктивності на узагальнюючому етапі релізації проекту.

На етапі корекції найбільш продуктивним було використання методики ситуативного тренінгу: огляд відеозапису навчального заняття певного вчителя експериментальної групи та експертна оцінка колегами управлінських дій вчителя. Кожна педагогічна ситуація програвалася у декількох можливих варіантах її розвитку. Вчитель, навчальне заняття якого було запропоновано для ситуативного тренінгу, здійснював самоаналіз та самокорекцію власної управлінської діяльності.

Результативність формуючого експерименту визначалася шляхом здійснення підсумкової діагностики продуктивності пізнавальної діяльності учнів старших класів експериментальних шкіл.

Результати комплексного дослідження продуктивності пізнавальної діяльності учнів на етапі констатуючого експерименту та підсумкової діагностики після закінчення формуючого експерименту наводимо в таблиці 1.

Таблиця 1. Порівняльний аналіз результатів діагностування продуктивності пізнавальної діяльності старшокласників у процесі вивчення гуманітарних дисциплін

Порівняльний аналіз результатів діагностики продуктивності пізнавальної діяльності старшокласників у процесі вивчення гуманітарних дисциплін на етапах констатуючого та формуючого експериментів свідчить, що на 28% збільшилась кількість учнів із високим та достатнім рівнями продуктивності пізнавальної діяльності.

За окремими показниками було виявлено такі результати (у дужках для порівняння наводяться результати констатуючого експерименту): високий рівень самодетермінації виявили 27% учнів (17%), середній рівень - 51% (34%), низький рівень - 22% (49%); внутрішній "локус контролю” - 66% (43%); активність, що спонукається ззовні - 19% (45%), вольова активність - 15% (12%), соціальна активність - 16% (12%), понаднормативна активність - 10% (9%); творча активність - 5% (5%); самокерована активність - 12% (4%), активність, не виявлена зовсім 1% (4%).

Зміни груп учнів за ступенем ціннісної диференціації наведено у таблиці 2.

Таблиця 2

Зміни у співвідношенні груп старшокласників за ступенем ціннісної диференціації

Рівень сформованості загальнологічних розумових дій, що досліджувався за методикою шкільного тесту розумового розвитку (ШТРР), за субтестом "Аналогії” склав 86% соціально-психологічного нормативу (на етапі констатуючого експерименту середній показник складав 63%); за субтестом "Класифікації” - 83% (50%), за субтестом "Узагальнення” середній показник склав 61% (23%). Зменшилися групи з понаднормативною агресивністю (до 17% у юнаків та 8% у дівчат), підвищилася кількість учнів із мотивацією на досягнення успіху (до 65% у юнаків та 57% у дівчат), змінилася кількість учнів із високим рівнем тривожності (на етапі формуючого експерименту ця група складала 36% досліджуваних, на етапі констатуючого експерименту - 53%), альтруїстична поведінка за шкалою Тернера визначена у 36% старшокласників (на етапі констатуючого експерименту - у 29%).

Найбільш позитивно змінилися показники за критеріями "Аксіологічні знання” та "Пізнавально-оцінна діяльність”. Уповільнилися позитивні зміни у морально-практичній діяльності, що частково пояснюється відсутністю у межах формуючого експерименту проекту гуманітаризації освітнього процесу, який охоплює всю педагогічну систему школи.

Порівняння якісних та кількісних показників, одержаних на етапах констатуючого та формуючого експериментів, виявило, що здійснення управління на засадах системно-суб'єктного, діяльнісного та аксіологічного підходів є одним з головних чинників, що сприяє розвитку самодетермінації, суб'єктної активності, формуванню системи аксіологічних знань, розвитку пізнавально-оцінної діяльності учнів, змінам у системі ціннісних орієнтацій учнів.

Науково-теоретична, психологічна та професійна підготовка вчителів до здійснення управління на засадах системно-суб'єктного, діяльнісного та аксіологічного підходів, особиста участь кожного вчителя експериментальної групи у розробленні технології управління пізнавальною діяльністю старшокласників у процесі вивчення гуманітарних дисциплін та формуванні управлінсько-технологічного пакету, рефлексія щодо індивідуально-особистісної специфіки управління, визначення кожним вчителем засобів компенсації слабких психофізіологічних, особистісних та управлінських якостей сприяли підвищенню продуктивності пізнавальної діяльності учнів старших класів.

Проведене дослідження дало підстави зробити такі загальні висновки: