Корекційна спрямованість дидактичних ігор у формуванні кількісних уявлень в учнів допоміжної школи

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Інститут дефектології АПН України

13.00.03 - Корекційна педагогіка

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук

Корекційна спрямованість дидактичних ігор у формуванні кількісних уявлень в учнів допоміжної школи

Ардобацька Катерина Володимирівна

Київ - 1999



Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Інституті дефектології АПН України

Науковий керівник:

кандидат педагогічних наук, старший науковий співробітник Вавіна Людмила Сергіївна, завідувач лабораторії тифлопедагогіки Інституту дефектології АПН України.

Офіційні опоненти:

дійсний член АПН України, доктор психологічних наук, професор МАКСИМЕНКО Сергій Дмитрович, директор Інституту психології ім. Г.О. Костюка АПН України;

кандидат педагогічних наук, доцент КОРОЛЬКО Наталія Іванівна, кафедра олігофренопедагогіки НПУ ім. П. Драгоманова.

Провідна установа:

Слов'янський державний педагогічний інститут, кафедра корекційної педагогіки, Міністерство освіти України, м. Слов'янськ.

Захист відбудеться "30" листопада 1999р. о "14" год. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.450.01 при Інституті дефектології АПН України 04060, Київ, вул. М. Берлінського, 9.

З дисертацією можна ознайомитись у науковій частині Інституту дефектології АПН України за адресою: (04060, Київ, вул. М. Берлінського, 9).

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Жук Т.В.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність дослідження. Навчання математики відіграє важливу роль у вирішенні специфічних завдань допоміжної школи - корекції та розвитку пізнавальної діяльності та емоційно-вольової сфери розумово відсталих учнів, підготовки їх до самостійного життя та трудової діяльності. Цю роль викладання математики в допоміжній школі може успішно виконати за умови такої організації корекційного навчання, яка враховує психофізичні особливості розумово відсталих учнів та їх пізнавальні можливості щодо засвоєння математичних знань. Необхідність цього обумовлена тими серйозними труднощами, які зазнають учні цього типу шкіл в процесі вивчення математики у зв'язку з недорозвитком усіх нервово-психічних функцій та вищих форм пізнавальної діяльності.

Це, в свою чергу, обумовлює необхідність пошуку ефективних засобів, методів та прийомів навчання, які б враховували психофізичні особливості розвитку учнів допоміжної школи, викликали пізнавальний інтерес до вивчення математичного матеріалу, сприяли вихованню в них розумової активності, формуванню необхідних знань і уявлень.

Відомо, що на час вступу до школи в психічному розвитку розумово відсталої дитини ще не виникає навчальна мотивація як домінуючий тип нової для неї провідної діяльності - навчальної (І.Д. Бех, Л.І. Божович, Н.І. Гуткіна, О.В. Запорожець, Т.В. Жук, Г.С. Костюк, Н.Г. Морозова, Н.М. Стадненко та ін.). Першокласники залишаються здебільшого на стадії ігрової мотивації, в надрах якої поступово зароджується навчальна мотивація, яка стимулює діяльність дитини, щоб задовольнити її бажання й потреби, в тому числі й пізнавальні.

Однак в практиці навчання учнів молодших класів допоміжної школи ця своєрідність психічного розвитку дітей недооцінюється, через що результативність намагань педагогів залучити їх до навчальної діяльності залишається вкрай низькою. Особливо це характерно для пропедевтичного етапу навчання першокласників, який триває в межах півроку.

Змістом цього етапу є формування у дітей міцних дочислових уявлень, які є основою для засвоєння ряду натуральних чисел (В.В. Давидов, В.В. Данилова, Л.В. Занков, М.І. Моро, Н.І. Непомняща, А.М. Пишкало, Ж. Піаже та ін.). Такими дочисловими уявленнями є уявлення про величину, масу, кількість, простір та час, які формуються в різноманітних діях з множинами, тобто з предметними групами.

Між тим, як засвідчує аналіз практики навчання математики в допоміжній школі, рівень сформованості дочислових уявлень у розумово відсталих учнів не відповідає програмним вимогам, внаслідок чого вони не можуть стати міцною базою для засвоєння елементарних математичних знань та умінь. Основною причиною такого незадовільного стану є, переважно, неготовність основних психічних функцій розумово відсталої дитини до засвоєння на даному етапі абстрактної для неї математичної інформації, яка містить незрозумілі терміни, слова, що використовує вчитель. Саме тому академічна навчальна діяльність на уроці стає для учнів нецікавою, викликає труднощі, не забезпечує засвоєння певної системи знань і вмінь. А отож й гальмує психічний розвиток дитини.

На початковому етапі навчання для розумово відсталого учня провідною, найбільш звичною і цікавою залишається ігрова діяльність, в процесі якої здійснюється його всебічний психічний розвиток, яка створює для нього “зону найближчого розвитку” (Л.С. Виготський), щоб поступово підготувати до нового типу діяльності - навчальної. Цінність ігрової діяльності визначається тим, що в ній розвиваються всі аспекти психіки дитини, корегуються інтелектуальні недоліки, адже гра сприяє розвитку процесів аналізу і узагальнення, у грі з'являється внутрішній план дії (Д.Б. Ельконін), формується спілкування тощо.

Проведений нами аналіз загальної і спеціальної психолого-педагогічної та науково-методичної літератури дозволив констатувати позитивну оцінку використання ігрової діяльності, в тому числі й дидактичних ігор, з метою закріплення, поглиблення, розширення знань, умінь та навичок учнів з усіх навчальних предметів, зокрема з математики, виявити основні підходи до систематизації ігор, висвітлити їх корекційну та розвивальну сутність.

У спеціальній дидактиці ігрова діяльність визнається одним з ефективних засобів корекційно-розвивального навчання та виховання розумово відсталих дітей (дослідження В.І. Басюри, О.М. Граборова, Г.Я. Трошина, М.М. Перової та ін.).

На навчально-розвивальний та корекційний потенціал дидактичних ігор у вивченні основ наук та вихованні розумово відсталих дітей вказувалось у працях Л.С. Вавіної, І.Г. Єременка, Н.Ф. Кузьміної-Сиромятнікової, М.Г. Кузьмицької, Г.М. Мерсіянової, С.Ф. Ніколаєва, А.О. Хилько та ін. У багатьох рекомендаціях (А.К. Аксьонової, Л.С. Вавіної, Г.М. Мерсіянової, М.М. Перової та ін.) пропонуються конкретні ігри та цікаві вправи, які доповнюють матеріал з основних тем навчальної програми, розкривається роль гри у навчанні розумово відсталих дітей математики. В той же час гра не розглядається як один з продуктивних методів навчання. Між тим в контексті нашого дослідження важливо підкреслити, що гра як метод навчання зосереджує в собі різноманітність навчально-розвивальних функцій: вона стимулює дитину до діяльності, навчає, організовує, розвиває певні пізнавальні здібності, виховує особистість та її колективістські якості. Гра на початковому етапі навчання створює сприятливі умови для переходу до більш складного виду діяльності - навчання. Ця ідея стала основоположною для нашого дослідження.

Отже, використання дидактичної гри як одного з методів навчання розумово відсталих дітей математики, на нашу думку, сприятиме не лише їх психічному розвитку, а й створить предметно-практичну основу для формування у них дочислових кількісних уявлень. З такої точки зору дидактична гра в спеціальній літературі не розглядалась. Цим й обумовлено актуальність проблеми даного дослідження.

Тема дисертаційного дослідження є одним із напрямків комплексної теми лабораторії олігофренопедагогіки Інституту дефектології АПН України “Психолого-педагогічні основи розвитку усвідомленості учбової діяльності у розумово відсталих школярів”.

Об'єкт дослідження - процес навчання математики учнів молодших класів допоміжної школи.

Предмет - корекційно-навчальний вплив дидактичних ігор на формування у розумово відсталих першокласників дочислових уявлень та активізацію їх розумової діяльності.

Мета дослідження - розробити систему дидактичних ігор та методику їх використання в підготовчий період навчання математики, дослідити навчальні та корекційно-розвивальні можливості дидактичної гри в процесі формування кількісних уявлень у розумово відсталих першокласників.

Дослідження проводилося протягом 1992-1998 років. Ним було охоплено 168 школярів 1-3 класів допоміжних шкіл-інтернатів №№2, 12, 17 м. Києва та №№1, 2 м. Мурманська.

Гіпотеза дослідження. Використання на підготовчому етапі навчання математики системи дидактичних ігор, які наповнені навчальним й розвивальним змістом, враховують особливості психічного розвитку та пізнавальні можливості розумово відсталих дітей на час їх вступу до допоміжної школи, сприятиме усвідомленому засвоєнню ними дочислових кількісних уявлень, корекції та розвитку тих логічних операцій, які пов'язані з ними й необхідні для опанування математикою на наступних роках навчання. Необхідними умовами цього є:

спеціально організовані практичні дії дітей із сукупностями предметів (множинами);

засвоєння учнями узагальнених способів дій як бази формування кількісних уявлень.

Для досягнення поставленої мети і перевірки вірогідності гіпотези було визначено такі завдання дослідження:

на основі аналізу загальної та спеціальної психолого-педагогічної літератури з проблем формування у дітей дошкільного і шкільного віку дочислових уявлень та психології гри визначити теоретичні засади дослідження;

проаналізувати стан успішності учнів 1-3 класів допоміжної школи з математики та рівень їх уявлень про множину з метою виявлення якості й міцності сформованих дочислових понять;

розробити систему дидактичних ігор по формуванню в учнів кількісних уявлень та методику їх запровадження на уроках математики в пропедевтичний період;

вивчити навчально-корекційний вплив застосування дидактичних ігор на ефективність формування в учнів дочислових кількісних уявлень та активізацію розумового розвитку.

Методологічною основою дослідження є розроблена у психології концепція гри як діяльності, в процесі якої формуються не тільки практичні та розумові дії, а й удосконалюються знання та вміння учнів (Д.Б. Ельконін, О.В. Запорожець, Г.С. Костюк, С.Д. Максименко, А.П. Усова); принцип корекційної спрямованості навчання в допоміжній школі (В.І.Бондар, Г.М. Дульнєв, І.Г. Єременко, В.Г. Петрова, В.М. Синьов); теорія диференційованого навчання розумово відсталих учнів на основі всебічного врахування їх пізнавальних можливостей (В.І. Бондар, Г.М. Дульнєв, І.Г. Єременко, Л.С. Вавіна, Г.М. Мерсіянова, В.Г. Петрова); теоретичні й методичні положення загальної та спеціальної методики навчання математики (М.В. Богданович, В.І. Басюра, Н.І. Королько, Л.П. Кочіна, М.М. Перова, А.О. Хилько, Т.М. Чеботаревська, В.В. Ек та ін.); концепція системного підходу до навчання учнів (Ю.К. Бабанський, В.Ю. Неаре, Ю.І. Мальований та ін.).

Методи дослідження. У ході дослідження нами використано теоретичний аналіз літератури з означеної проблеми; аналіз навчальних програм, підручників та методичних посібників з математики для масової та спеціальної школи; вивчення та узагальнення практики навчання; педагогічне спостереження, бесіда, анкетування; аналіз контрольних робіт учнів з математики; педагогічний експеримент; кількісний та якісний аналіз експериментальних даних.

Наукова новизна дослідження. Внаслідок проведеного експериментального дослідження:

вперше здійснений глибокий аналіз уявлень розумово відсталих учнів про множину, який конкретизує основні недоліки формування у них дочислових понять;

розроблено оригінальну систему дидактичних ігор навчально-розвивального змісту та принцип її конструювання;

доведено корекційно-розвивальну та навчальну ефективність дидактичної гри як одного з продуктивних практичних методів формування у розумово відсталих першокласників дочислових уявлень в підготовчий період навчання математики та сформульовано дидактико-методичні умови їх використання.

Теоретичне значення проведеного дослідження полягає:

в науковому обґрунтуванні необхідності спеціального формування у розумово відсталих учнів поняття про множину до оволодіння натуральним рядом чисел, арифметичними діями, розв'язання арифметичних задач;

розробці навчально-розвивального змісту і методики використання системи дидактичних ігор у процесі формування в учнів з інтелектуальним недорозвитком кількісних уявлень;

доведено корекційно-розвивальний вплив застосування дидактичної гри навчального змісту як на формування в учнів кількісних уявлень, так й активізацію їх розумового розвитку.

Практична цінність дослідження. Розроблена система формування дочислових уявлень засобами дидактичної гри може бути використана як складова частина спеціальної методики дошкільного і початкового навчання математики розумово відсталих дітей, а також з метою удосконалення навчально-виховних програм, у практиці роботи дошкільних і шкільних закладів для названої категорії дітей, в лекційних курсах предметів дидактико-методичного циклу на дефектологічних факультетах вузів, в післядипломній системі підвищення кваліфікації вчителів математики допоміжних шкіл.

Достовірність результатів забезпечується науково-теоретичним обґрунтуванням вихідних положень дослідження, застосуванням комплексу методів, адекватних меті дослідження, репрезентативністю вибірки, кількісною та якісною характеристикою достатнього обсягу емпірічного матеріалу, ефективністю експериментально-дослідної роботи у допоміжних школах.

Особистий внесок здобувача полягає в розробці системи навчально-розвивальних дидактичних ігор, використання яких на уроках математики в допоміжній школі в пропедевтичний період забезпечує формування в учнів дочислових кількісних уявлень та ефективно сприяє активізації їх розумового розвитку; науковому обґрунтуванні ряду психолого-педагогічних умов включення ігрової діяльності розумово відсталих дітей в процес їх корекційного навчання.

Апробація і впровадження результатів. Результати дослідження обговорювались та отримали позитивну оцінку на засіданнях лабораторії олігофренопедагогіки Інституту дефектології АПН України впродовж 1995-1999 рр., педрадах і методоб'єднаннях вчителів молодших класів допоміжних шкіл-інтернатів №№2,17 м. Києва, доповідались на звітних науково-практичних конференціях Інституту дефектології АПН України (1995-1998 рр.), ювілейній науковій сесії Інституту дефектології (1999 р.). Результати проведеного дослідження викладені в 6 наукових статтях.

Структура роботи. Дисертація складається зі вступу, двох розділів, висновків, списку використаних джерел. У тексті міститься 10 таблиць, 2 діаграми, у списку використаних джерел - 138 назв. Загальний обсяг - 190 сторінок.



ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано вибір теми дослідження, її актуальність, мету та завдання, гіпотезу, визначено методи дослідження, розкрито наукову новизну, теоретичне і практичне значення, наведено дані про апробацію дослідження та шляхи впровадження його результатів у практику.

У першому розділі - “Проблема використання ігрової діяльності в процесі навчання молодших школярів” - проаналізовано загальну і спеціальну психолого-педагогічну і науково-методичну літературу, ефективність практики навчання математики учнів молодших класів масової й допоміжної школи, визначено теоретичні засади дослідження, викладено результати констатуючого і пошукового експерименту.

Як відомо, проблема використання ігрової діяльності в процесі навчання молодших школярів завжди була однією з актуальних у загальній та спеціальній дидактиці й методиці. Ще А.І. Сікорський, П.Ф. Лесгафт, К.Д. Ушинський, А.С. Макаренко та ін. висловлювались за своєрідність гри як справді людської діяльності. Г.О. Люблінська називає гру засобом оперування знаннями, їх уточнення і збагачення шляхом вправляння, а отже й розвитку пізнавальних та моральних здібностей і сил дитини. Тому багато досліджень присвячено ролі ігрової діяльності в психічному розвитку дитини (Р.І. Жуковська, Г.О. Люблінська, Т.О. Маркова, А.П. Усова та ін.).

Психологи (Л.А. Венгер, Л.С. Виготський, О.В. Запорожець, О.М. Лєонтьєв, С.Л. Рубінштейн та ін.) відзначають, що гра впливає на процес становлення у дітей усіх психічних функцій, є ефективним засобом розвитку у них спостережливості, мислення, мовлення, пам'яті, уваги, творчої уяви і волі. Не дивлячись на новий етап в їх житті з приходом до школи, гра зберігає і в цьому періоді дитинства величезні освітньо-виховні можливості, взагалі характерні для ігрової діяльності. Г.О. Люблінська зазначає, що спеціально організована гра, яка дає змогу кожній дитині зайняти нову позицію в колективі однолітків, в уявлюваній, але життєво абсолютно правдивій ситуації, може бути засобом стимуляції дітей до виконання потрібних практичних дій і закріплення необхідних правил поведінки.

Розвивальне значення гри обумовлено наявністю в ній доступних для дитини практичних дій (наслідування, маніпулювання, малювання, спостереження тощо), відповідним чином організовуючи які можливо внести в будь-яку гру розвивально-виховний зміст, реалізувати конкретні освітні завдання (Л.А. Венгер). Саме через зміст гри здійснюється засвоєння різноманітних знань, умінь, розвиток розумових і практичних дій. Поступово від простої маніпуляції предметами гра перетворюється в ефективний засіб пізнання дитиною дійсності, стає джерелом доступної інформації, одним із методів навчання дітей.

Для нашого дослідження принципове значення має також положення про те, що на перших порах навчання свобода самовираження, специфічна для ігрової діяльності, наштовхується на утруднення, пов'язані з появою у житті дитини нового типу діяльності - навчальної, до якої вона ще психологічно не зовсім готова. Через це вона не стає школою розумового розвитку учнів, а отже й не забезпечує високу ефективність навчальної діяльності. У зв'язку з цим необхідно чітко уявляти актуальний рівень розвитку розумових, вольових, моральних і фізичних сил кожного учня, щоб знати міру труднощів, прогнозувати зміст кожного нового завдання і способи дії з ним, враховувати “зону найближчого розвитку” (Л.С. Виготський).

Корекційно-розвивальні й освітні можливості дидактичних ігор в навчанні молодших школярів математики стали предметом спеціальної уваги багатьох дослідників (М.І. Микитинська, Н.І. Підгорна, П.А. Рудик, А.А. Столяр, Т.М. Чеботаревська та ін.). Вони вважають, що включення в навчальний процес масової школи ігрової діяльності сприяє формуванню в учнів розумової активності, стає продуктивним засобом удосконалення якості математичних знань, умінь, навичок учнів. Н.І. Підгорна, А.А. Столяр рекомендують використовувати гру як метод навчання під час формування елементарних дочислових понять. Такий підхід, на наш погляд, є перспективний і для навчання розумово відсталих дітей математики.

Таким чином, усі проаналізовані нами психолого-педагогічні джерела засвідчують, що дослідниками одностайно визнається не тільки корекційно-розвивальна, а й навчальна функція дидактичної гри.

У спеціальній дидактиці та методиці ігрова діяльність, зокрема дидактична гра, вважається продуктивним засобом психічного розвитку аномальної дитини та корекції її мотиваційної, пізнавальної, емоційно-вольової сфер. При цьому констатується, що ігрова діяльність у розумово відсталої дитини розвивається набагато пізніше, ніж у нормальної (А.Р. Лурія, І.М. Соловйов). Саме тому ігри дітей-олігофренів в дошкільному віці є дуже примітивними і стереотипними (О.А. Катаєва, К.А. Стребелева, Н.Д. Соколова). Не дивлячись на це, саме в грі (А.М. Смірнова) тренуються збережені сторони дитини та послаблюються її недоліки, вона стає спроможною виконати такий обсяг роботи, який часто є недоступним у звичайних умовах (Л.С. Славіна).

На ефективність використання ігрової діяльності, в тому числі дидактичних ігор і цікавих вправ, в процесі викладання різних навчальних предметів у допоміжній школі вказували у своїх працях А.К. Аксьонова, В.І. Басюра, Л.С. Вавіна, С.Д. Забрамна, Г.М. Мерсіянова, М.М. Михайлюк, С.Ф. Ніколаєв, М.М. Перова, Т.К. Ульянова та ін. Відомий дефектолог О.М. Граборов відносив гру до найбільш точних показників пізнавальних можливостей і здібностей дитини.

Важлива роль у навчанні розумово відсталих дітей математики відводиться підготовчому періоду, головним завданням якого є формування елементарних дочислових уявлень (кількісних, просторових, часових). Серед них більшою мірою досліджені засоби формування просторових та часових уявлень (М.В. Вороніна, І.І. Фінкельштейн). Формування в учнів кількісних уявлень не було предметом спеціальних досліджень. Між тим від рівня сформованості саме кількісних уявлень значною мірою залежить успіх оволодіння розумово відсталими учнями рахунком, арифметичними діями, свідоме розуміння простих арифметичних задач та їх розв'язання, що переконливо доведено в дослідженнях М.Г. Кузьмицької, К.Г. Кущ, Р.А. Сулейменової, Г.В. Ханутіної.

Оскільки на підготовчому етапі навчання для розумово відсталих дітей найбільш доступною є ігрова діяльність, вона має залишитися провідним типом діяльності й на уроках математики. Ми передбачаємо, що використання дидактичних ігор в певній методичній системі може значно підвищити усвідомленість засвоєння розумово відсталими першокласниками кількісних уявлень та сприяти корекції й розвитку специфічних розумових дій, які необхідні для опанування математикою. Вивчення корекційно-розвивального впливу дидактичних ігор на формування кількісних уявлень і стало предметом нашого дослідження. Метою його було дослідити можливості дидактичної гри в формуванні у розумово відсталих школярів кількісних уявлень, розробити систему навчальних ігор та методичні рекомендації щодо їх використання на підготовчому етапі навчання математики. математика корекційний гра першокласник

Для досягнення цієї мети ми визначили доцільним проведення двох основних етапів: констатуючо-пошукового та формуючого експерименту.

На першому етапі нами вивчався не лише стан сформованості кількісних уявлень у розумово відсталих учнів, а й здійснювався пошук ефективних засобів їх формування.

На цьому етапі також було проаналізовано стан використання дидактичних ігор з корекційно-розвивальною метою в практиці роботи вчителів на уроках математики, якість математичних знань учнів 1-4 класів, рівень сформованості кількісних уявлень в учнів 1-их класів допоміжних шкіл. Відвідано 175 уроків математики, обстежено 135 розумово відсталих дітей I-II відділень з діагнозом “розумова відсталість ступеня дебільності”. Дослідження проводилось особисто нами в спеціальних школах-інтернатах №№2, 12, 17 м. Києва та №1 м. Мурманська.

Проаналізувавши практику роботи вчителів молодших класів, ми дійшли висновку, що гра у допоміжній школі використовується, в основному, на етапах закріплення та повторення вивченого матеріалу, рідше - для формування обчислювальних навичок, однак недостатньо спрямована на розвиток розумової активності та засвоєння математичних знань. Дидактичну гру вчителі не відносять до продуктивних методів навчання, про що свідчить проведене нами опитування: 10% з них використовують гру для підтримки інтересу до навчання, 75% - для зняття розумового перевантаження та відпочинку дітей. Лише 15% вчителів використовують гру з метою навчання.

Аналіз контрольних та самостійних робіт з математики учнів 2-4 класів дав змогу виявити типові помилки, обумовлені недорозвитком уявлень про число, про відношення еквівалентності; нерозумінням математичної термінології, а також помилки, які детерміновані, на нашу думку, недосконалістю кількісних уявлень.

На підставі цього наступним завданням було вивчення стану сформованості кількісних уявлень в учнів 1-их класів допоміжної школи. З цією метою розроблено шість серій завдань: перша - перевірка наявності понять “багато-мало”; друга - “більше, менше, однаково”; третя - “стільки ж”; четверта - “порівну”; п'ята - “декілька”; шоста - “було, залишилось, разом, всього, стало”. Кожна з серій містила по три завдання - від легкого до більш складного. Перше завдання було спрямовано на виявлення в учнів наявності конкретного уявлення, яке зафіксовано у слові: діти повинні були відповісти на запитання “Скільки?”, не рахуючи предмети, а називаючи множину одним словом - багато, мало, один, декілька, стільки ж. Друге завдання підводило їх до самостійного оперування поняттям в процесі виконання конкретного математичного завдання; третє - передбачало застосування знань та способів дій перших двох завдань. З кожного завдання було обчислено ступінь його складності - [Р] за формулою:



Р = Кількість дітей, які виконали завдання вірно х 100 %. Загальна кількість обстежених

Метою обстеження першокласників було не тільки вивчити наявність чи відсутність у них кількісних уявлень та рівень їх сформованості, а й пошук навчально-корекційного змісту дидактичних ігор у формуванні на уроці кількісних уявлень. У процесі виконання завдань кожної серії передбачалось надання учням різної міри допомоги: перша міра - повторення словесної інструкції; друга - показ способу виконання завдання: третя - виконання завдання спільно з експериментатором. Користуючись тією чи іншою мірою допомоги, вони виконували необхідні практичні й розумові дії і підводились до більш-менш самостійного усвідомленого виконання завдань.

Кількісний та якісний аналіз отриманих результатів, який враховував ступінь складності завдання (Р), міру та кількість наданої допомоги, дозволив виділити три рівні засвоєння учнями основних кількісних уявлень: достатній, недостатній, нульовий. У результаті такого рівневого аналізу учнів з достатнім рівнем не виявлено зовсім, з недостатнім - 75%, з нульовим - 25%.

Результати виконання завдань усіх серій дали змогу констатувати незадовільність стану сформованості кількісних уявлень і підтвердили наше передбачення про те, що спеціально організоване навчання, яке цілеспрямоване на використання системи дидактичних ігор, наповнених математичним змістом, значно активізує розумову діяльність учнів, сприяє більш усвідомленому засвоєнню бази дочислових знань та уявлень, що й засвідчив пошуковий експеримент. Важливим є те, що, по-перше, кожна гра містила навчальний матеріал (кількісні уявлення і поняття, термінологію), а, по-друге, комплексні ігрові дії, які здійснювали учні за участю мовлення, мали корекційно-розвивальний характер, а отже активно сприяли уточненню і формуванню кількісних уявлень учнів, розвиткові їх пізнавальних можливостей.

Ці висновки стали підставою для подальшої апробації висунутої нами гіпотези у процесі формуючого експерименту, організація, зміст та результати якого наводяться в наступному розділі.

У другому розділі - “Дослідження шляхів підвищення корекційної спрямованості формування кількісних уявлень у розумово відсталих учнів” - міститься обґрунтування змісту та методики експериментального навчання, розкрито навчально-розвивальну спрямованість та ефективність системи дидактичних ігор та педагогічні умови їх використання на підготовчому етапі навчання математики учнів перших класів допоміжної школи.

В експерименті взяло участь 48 учнів перших класів спеціальних допоміжних шкіл-інтернатів №№2,17 м. Києва. У ролі контрольних було визначено перші класи допоміжної школи-інтернату № 12.

Під час розробки методики ми враховували: пізнавальні можливості учнів, виявлені особливості їх кількісних уявлень та поетапність формування, освітньо-корекційний потенціал змісту кожної дидактичної гри.

До проведення експерименту було визначено висхідний рівень оперування учнями множинами як на пасивному, так и на активному рівнях. Оперування знаннями, як відомо, свідчить про вміння виконувати елементарні мислительні операції (Г.С. Костюк, Г.О. Люблінська, С.Д. Максименко, Н.О. Менчинська, Ж. Піаже). Учням було запропоновано виконати ряд контрольних завдань: перше завдання передбачало виявлення рівня свідомого сприймання множини (один, мало, багато предметів). Друге завдання вимагало вміння поелементно порівнювати множини - діти повинні були “накрити стіл” для гостей: розставити стільки одиниць предметів (чашок), скільки є у заданій множині (гостей). Третє завдання було спрямовано на виявлення вміння порівнювати множини на активному рівні: не лише визначити більшу чи меншу кількість, а й змінювати її за інструкцією експериментатора.

У результаті аналізу виконаних завдань ми визначили у досліджуваних рівні оперування множинами: перший рівень - лише називають множину за допомогою зорової опори; другий - можуть порівнювати на пасивному рівні; третій - активне оперування множинами у варіативних умовах (див.табл.1).

Таблиця 1

Розподіл учнів контрольного та експериментального класів (в %) за рівнями виконання контрольних завдань

Класи	Кількість учнів	Перший рівень	Другий Рівень	Третій Рівень
Експериментальний	48	51,4	30	9,6
Контрольний	42	58,5	28,2	13,3

Дані таблиці показують, що кількість учнів, які оперують множинами у варіативних умовах, становить лише 9,6 відсотків в експериментальних класах; 13,3 - в контрольних. Переважна більшість учнів спроможна визначити множину за допомогою зорової опори, а 28-30 відсотків - порівнювати множини на пасивному рівні.

Враховуючи виявлені рівні, ми розробляли навчальні завдання за ступенем їх складності (Р), що забезпечувало підготовку учнів експериментальних класів до кожного наступного етапу формування розумових дій через перетворення доступних предметно-практичних дій.

Формуючий експеримент передбачав поетапне засвоєння знань про множини та вмінь оперувати ними. На першому етапі учні оволодівали вмінням утворювати множину, підбираючи предмети за певною ознакою. Цей етап підводив дітей до розрізнення груп предметів більшої чи меншої кількості, що підготовлювало їх до порівняння та рівняння множин (другий етап). Оволодіваючи практичними прийомами порівняння, діти усвідомлюють відношення множини та підмножин, яке базується на об'єднанні та роз'єднанні сукупностей (третій етап). У процесі формування цих знань і умінь використовувалися не лише такі розумові дії, як виділення, співставлення та порівняння, класифікація множин, а й ряд більш складних, специфічних для математики дій: визначення збереженості множини, незалежно від кольору, розміру, просторового розташування; відношення між частиною та цілим; встановлення ряду множин; знаходження сусідніх множин тощо. З цією метою було розроблено систему дидактичних ігор та ігрових завдань, яка складалась з певних серій ігор. Кожна серія була спрямована на формування конкретного кількісного уявлення на основі виконання предметно-практичних і розумових дій ігрового характеру. В кожній з них ігри були розташовані у такій послідовності, щоб забезпечувалося поступове ускладнення навчальних та корекційних завдань, які розв'язувались в процесі ігрової діяльності. Цю систему дидактичних ігор представлено в робочому зошиті для учнів 1-го класу, поданому в додатку до дисертації.

Ефективність експериментального навчання перевірялась за допомогою тих же контрольних завдань, що й до нього, але дещо ускладнених, які передбачали застосування всіх сформованих кількісних уявлень та розумових дій. Кількісний та якісний аналіз результатів цих завдань (див.табл.2) показав, що в учнів експериментального класу на 25 відсотків зросло число правильних виконань порівняно з учнями контрольного класу.

Таблиця 2

Розподіл учнів контрольного та експериментального класів (в%) за рівнями оперування кількісними уявленнями

Клас	Перший рівень	Другий рівень	Третій рівень
Експериментальний	11	27	62
Контрольний	69	23	8

Дані таблиці свідчать, що всі показники учнів контрольного класу значно нижчі за експериментальний. Третій рівень (активне оперування знаннями у варіативних ситуаціях) складає в експериментальному класі 62 відсотки проти 8 в контрольному. Більшість дітей контрольного класу (69 відсотків) знаходилася на першому рівні (вони можуть лише впізнати та назвати множину), в експериментальному класі таких залишилось 11 відсотків. Кількість дітей другого рівня, які зіставляють множини з числом, здійснюють порівняння на пасивному рівні, становила 27% в експериментальному, 23% - в контрольному класі.

Аналіз результатів формуючого експерименту дає підстави зробити висновок про те, що в умовах спеціально організованого корекційного навчання, яке передбачає поетапне формування у розумово відсталих учнів дочислових уявлень засобами ігрової діяльності, можливо досягти міцного засвоєння знань про множини та вмінь активно оперувати ними під час виконання різноманітних математичних завдань. Учні експериментальних класів навчилися самостійно визначати величини множин, усвідомлено порівнювати їх, виділяти підмножини з множини тощо. В них значно підвищилась працездатність, з'явився інтерес до вивчення математики, значно збільшився і конкретизувався математичний словник. Предметно-практична діяльність учнів під час дидактичної гри стимулювала їх розумову активність, мислення, мовлення.

Отримані результати дали змогу визначити педагогічні умови використання дидактичної гри в корекційному навчанні математики в молодших класах допоміжної школи, які детально викладені в дисертації.

Осмислення теоретичних засад корекційної спрямованості дидактичних ігор, узагальнення досвіду вчителів спеціальної школи, педагогічний експеримент та його результати підтвердили актуальність досліджуваної проблеми.

Висновки. Теоретичний аналіз психолого-педагогічної, науково- методичної загальної та спеціальної літератури, практики навчання розумово відсталих учнів засвідчив значний інтерес до виявлення причин їхньої неуспішності з математики та пошуку шляхів їх подолання, зокрема, підвищення ефективності засвоєння дочислових уявлень. При цьому недостатня увага дослідників зверталася на навчально-корекційні можливості дидактичної гри як одного з методів початкового навчання учнів.

Ефективні результати спеціально організованого корекційного навчання дають підстави стверджувати, що використання на підготовчому етапі навчання розумово відсталих дітей системи дидактичних ігор, які наповнені навчальним та розвивальним змістом, враховують особливості їх психічного розвитку та пізнавальні можливості, може забезпечити усвідомленість засвоєння ними дочислових кількісних уявлень. Саме в процесі участі дітей в ігровой діяльності як провідній для даного вікового періоду створюються сприятливі умови для здійснення основних доматематичних видів діяльності учнів в пропедевтичний період: сприймання і впізнавання множин; порівняння і класифікації; співставлення і зрівнювання їх. Максимально можлива опора на предметно-чуттєву основу діяльності (маніпулювання предметами, малювання, моделювання тощо) розумово відсталих учнів уточнює і збагачує їх словник. У них поступово розвивається аналітико-синтетична і класифікувальна діяльність, елементарне абстрагування і узагальнення, покращується організованість, мимовільність психічних процесів і поведінки, з'являється активність та інтерес до вивчення математичного матеріалу.

Результати контрольного експерименту переконливо засвідчили, що мету дослідження досягнуто, висунуту гіпотезу підтверджено.



ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ДОСЛІДЖЕННЯ РОЗКРИТО В ТАКИХ ПУБЛІКАЦІЯХ:

1. Використання навчальних ігор на уроках математики в перших класах допоміжної школи // Дефектологія. - 1997. -№1, - С. 29-31.

2. Ігри та ігрові завдання на уроках математики в молодших класах допоміжної школи // Дефектологія. -1997. - №2, - С. 16-20.

3. Пропедевтика навчання математики в допоміжній школі //Дефектологія. - 1999. - №3. - С. 11-14.

4. Підготовленість розумово відсталих дітей до опанування математичними знаннями //Інтеграція аномальної дитини в сучасній системі соціальних відносин: Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції. - Київ, 1994. - С. 38-40.

5. Стан використання дидактичних ігор у практиці навчання розумово відсталих першокласників математики //Психолого-педагогічні умови підвищення результативності учіння школярів з психічними вадами: Матеріали науково-звітної конференції. - Київ, 1995. - С. 50-55.

6. Моделювання навчальних ситуацій засобами дидактичної гри на уроках математики в допоміжній школі // Аномальна дитина в системі корекційного навчання та виховання: Матеріали конференції. - Київ, 1997. - С. 149-150.



АНОТАЦІЇ

Ардобацька К.В. Корекційна спрямованість дидактичних ігор у формуванні кількісних уявлень в учнів допоміжної школи. - Рукопис

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук за спеціальністю 13.00.03 - Корекційна педагогіка. - Інститут дефектології АПН України. - Київ, 1999.

Роботу присвячено актуальній проблемі використання ігрової діяльності в процесі розвитку і навчання розумово відсталих дітей. Предметом дослідження обрано корекційно-розвивальний вплив дидактичних ігор на формування в учнів 1 класу допоміжної школи дочислових кількісних уявлень, від чого залежить опанування натуральним рядом чисел та лічильною діяльністю. Аналіз успішності з математики учнів молодших класів допоміжної школи довів, що значна кількість помилок та утруднень обумовлена несформованістю саме дочислових уявлень, способів оперування ними. Теоретичний аналіз пихолого-педагогічної літератури підтвердив актуальність обраної проблеми та предмету дослідження.

Розроблено оригінальну систему дидактичних ігор навчально-розвивального змісту, в якій передбачено раціональну послідовність формування в учнів кількісних уявлень, застосування комплексних ігрових дій і доматематичних видів діяльності на предметно-чуттєвій основі. В результаті формуючого експерименту доведено навчальну та корекційно-розвивальну ефективність дидактичних ігор як одного з продуктивних методів формування у розумово відсталих першокласників кількісних уявлень, ефективного засобу активізації їх розумового розвитку, визначено педагогічні умови їх використання на уроках математики.

Ключові слова: розумово відсталі учні, дидактична гра, дочислові кількісні уявлення, корекційна спрямованість, активізація розумового розвитку.



Ардобацкая Е.В. Коррекционная направленность дидактических игр в формировании количественных представлений у учащихся вспомогательной школы. - Рукопись.

Диссертация на соискание учёной степени кандидата педагогических наук по специальности 13.00.03. - Коррекционная педагогика. - Институт дефектологии АПН Украины. - Киев, 1999.

Исследование посвящено актуальной проблеме использования игровой деятельности в процессе развития и обучения умственно отсталых детей. Предметом исследования определено коррекционно-развивающее влияние дидактических игр на формирование у умственно отсталых первоклассников дочисловых количественных представлений и активизацию их умственной деятельности.

От уровня сформированности у детей осознанных количественных представлений в значительной мере зависит успешность усвоения натурального ряда чисел, счётных операций, арифметических действий, способов решения текстовых задач. Поэтому поиск эффективных путей формирования у учащихся дочисловых количественных представлений является актуальным как для массовой, так и вспомогательной школы.

Несмотря на выявленный нами в ходе теоретического анализа литературы и изучения педагогического опыта интерес исследователей и практиков к данной проблеме, остаются недостаточно изученными обучающие и коррекционно-развивающие возможности игровой деятельности в целом, дидактической игры, в частности, в обучении умственно отсталых детей в пропедевтический период изучения математики. В практике недооценивается обучающая роль дидактической игры, не принимается во внимание естественность, доступность и эффективность игровой деятельности как ведущего типа деятельности в данный возрастной период.

Проведенное нами изучение успеваемости учащихся младших классов вспомогательных школ по математике подтвердило предположение о том, что одной из причин допускаемых учениками в контрольных и самостоятельных работах ошибок и испытываемых трудностей является несформированность дочисловых количественных представлений и способов оперирования ими.

Мы предположили, что использование в пропедевтическом периоде изучения математики системы специально разработанных дидактических игр, наполненных обучающим и развивающим содержанием, учитывающих психические особенности и познавательные возможности умственно отсталых детей, будет содействовать осознанному усвоению ими количественных представлений, коррекции и развитию тех логических операций, которые связаны с ними и необходимы для овладения математикой на последующих годах обучения. Исходя из этого, целью своего исследования мы определили разработку системы дидактических игр и выявление их обучающих и развивающих возможностей в процессе формирования количественных представлений у умственно отсталых первоклассников.

В диссертации рассматривается степень разработанности проблемы и предмета исследования в теоретическом плане, анализируются результаты двух основных этапов исследования - констатирующе-поискового и формирующего экспериментов.

На констатирующе-поисковом этапе выявлены уровни сформированности количественных представлений (достаточный, недостаточный, нулевой) у учащихся первых классов вспомогательных школ, продуктивность использования не учебной, а игровой деятельности учащихся в пропедевтический период изучения математики.

С учётом результатов разработана оригинальная система дидактических игр обучающего и коррекционно-развивающего содержания, в которой предусмотрена целесообразная последовательность изучения количественных представлений, применение комплексных игровых действий и доматематических видов деятельности учащихся на предметно-чувственной основе. Их содержание и методика исследования научно обоснованы в тексте диссертации, апробированы в ходе формирующего эксперимента и раскрыты в рабочей тетради для учащихся 1-ых классов вспомогательной школы, представленной в приложении.

Комплексные игровые действия тесно сочетались с практическими действиями с совокупностями знакомых и близких детям предметов (множествами) и были направлены на усвоение ими способов оперирования множествами в определённой последовательности: восприятие и узнавание множества; сравнение и классификация; сопоставление и уравнивание. Это и явилось базой для осознанного формирования у учащихся количественных представлений.

В результате формирующего эксперимента научно обоснована обучающая и коррекционно-развивающая эффективность дидактических игр как одного из продуктивных методов формирования у умственно отсталых детей количественных представлений, эффективного средства активизации их умственного развития.

Ключевые слова: умственно отсталые дети, дидактическая игра, дочисловые количественные представления, коррекционная направленность, активизация умственного развития.

Ardobatskaya K.V. Corrective direction of didactic games in forming quantitative images with pupils in auxiliary schools. - Manuscript.

Dissertation submitted for conferring of scientific degree of the Candidate of Pedagogical Sciences. Specialization 13.00.03 - Special pedagogics. - Institute of Defectology of the Academy of Pedagogical Sciences of Ukraine. Kyev - 1999.

The research work is dedicated to the problem of game activity in the processes of development and teaching of mentally underdeveloped children. The object of the research is corrective and developing influence of didactic games upon first year pupils of auxiliary schools.

The games help to form pre-numerical quantitative images which ensure mastering of rational numerals and counting activity. The analysis of the progress in arithmetic's of junior pupils in auxiliary schools has proved that the significant part of mistakes and difficulties is determined by the lack of pre-numerical images and the ways to operate them.

The theoretical analysis of literature in psychology and pedagogics has affirmed the actuality of the chosen topic and object of research.

The author has worked out the original system didactic games of teaching and developing character, which foresees rational sequence of stages in forming pupils quantitative images, usage of complex game activities and pre-arithmetic types of activities based on subject-and-sense perception principle. As a result of forming (or patterned) experiment, teaching and corrective-developing effectiveness of didactic games as one of the productive methods in creating quantitative images with mentally underdeveloped junior pupils has been proved. The games are considered to be effective way of stirring up their mental development. Necessary pedagogical environment and conditions for games application at the lessons of arithmetic's are also determined.

Key words: mentally underdeveloped pupils, didactic game, pre-numerical quantitative images, corrective direction, stirring up of mental development.

Размещено на Allbest.ru

...