Розвиток вищої освіти у Франції
Минуле і сучасне системи вищої освіти Франції. Організація навчання і кваліфікаційна система вищих навчальних закладів Франції. Двоступенева структура вищої освіти, використання системи кредитів (ECTS), міжнародне визнання бакалавра як рівня вищої освіти.
| Рубрика | Педагогика |
| Вид | реферат |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 08.11.2013 |
| Размер файла | 35,3 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru/
Львівський державний університет фізичної культури
Кафедра педагогіки та психології
Реферат на тему:
"Розвиток вищої освіти у Франції"
Підготувала:
студентка 53 МФВ групи
Бакальчук Леся
Львів 2013 р.
Зміст
- Вступ
- 1. Минуле і сучасне системи вищої освіти Франції
- 2. Організація навчання та кваліфікаційна система вищих навчальних закладів Франції
- Висновок
- Використана література
Вступ
Система освіти кожної країни, як і культура її народу, є унікальним явищем, незрівнянно складнішим, ніж інші системи, бо тисячами корінців пов'язана з духовними і матеріальними аспектами минулого і сучасного.
Не зайве у зв'язку з виробленням доктрин та концепцій реформи освіти в нашій державі ознайомитися зі схожими процесами, що відбуваються в інших країнах, зокрема у Франції, яка впродовж століть залишається консервативною у відстоюванні історичних набутків освітньої галузі [4; с.70]. Напевно, є що захищати і консервувати як в історичному контексті, так і в ініціюванні нових освітніх ідей, бо історичні традиції й досі визначають високий рівень французької освіти, яка і в наш час цінується в усьому світі. Декрети ще 1792 і 1793 років, за якими державі відводилась найважливіша роль у сфері освіти, дозволила сформувати найрозвиненішу систему підготовки молоді.
Згідно з даними Організації Об'єднаних Націй за охопленням навчанням дітей і дорослих (з 5 до 29 років) Франція посідає друге місце після Канади.
Франція, як і інші країни Європи, здійснює реформу освіти, зокрема і вищої.
1997 року під егідою Ради Європи та ЮНЕСКО було розроблено і прийнято Лісабонську конвенцію про незнання кваліфікацій, що належать до вищої освіти Європи. Цю конвенцію підписали 43 країни, більшість з яких і сформулювали згодом принципи Болонської декларації [7].
Вже через рік чотири країни - Франція, Італія, Велика Британія та Німеччина - підписали так звану Сорбонську декларацію, завдання якої спрямовані на створення відкритого європейського простору вищої освіти, який має стати більш конкурентоспроможним на світовому ринку освітніх послуг.
Основна ідея цих документів - двоступенева структура вищої освіти, використання системи кредитів (ECTS), міжнародне визнання бакалавра як рівня вищої освіти, що надає собі кваліфікація та право продовжити навчання за програмами магістра відповідно до положень Лісабонської угоди [2; с.4].
1. Минуле і сучасне системи вищої освіти Франції
Франція у світі сприймається як своєрідний еталон європейської культури, демократії і поваги до людини. Такий імідж країни зумовлений тривалими зусиллями її видатних особистостей і народу утвердити у себе і в світі ідеали свободи й рівності.
Зараз Франція - П'ята республіка, що керується Конституцією 1962 року, за якою влада належить народу. Керівником централізованої країни є президент, що обирається народом на сім років і очолює виконавчу владу. Законодавча влада належить двопалатному парламенту. В останні десятиліття помітна тенденція до розвитку децентралізації.
Франція належить до найрозвиненіших країн світу з відносно високим прибутком на одну особу. Багата історія, повага до минулого та його матеріальних досягнень, прекрасні природні умови дають їй змогу вже багато років залишатися найпривабливішою для туристів, випереджаючи Іспанію, Італію, США та інші країни.
Вища освіта у Франції має дуже багату історію. Перші навчальні заклади відносяться до римського періоду й деякі вищі заклади існували ще в кінці першого тисячоліття нашої ери. Достатньо сказати, що близько 10 державних університетів там мають досить солідну історію. Паризький заснований у 1190 році, надовго став зразком для всієї Європи в організації вищого навчання і підготовки фахівців вищого тогочасного рівня, Сорбонна - у 1200, Тулузький - у 1229, Монпельї - в 1289, Орманський - у 1306, Гренабльський - у 1339, Есе - в 1409, Пуатьє - в 1431 р. і т.п. [4; с.70].
На момент потреби в розширенні класичного набору спеціальностей (XVI століття) королівська Франція мала аж 22 університети, надмірна традиційність яких примусила владу створити заклади з технічними і науково-природничими напрямами (школи мостів, гірничої справи тощо). Велика революція змела всі королівські університети і тому майже сторіччя Франція обходилася без цього виду ВЗО, відновивши їх лише 1896 р.
Довга черга бурхливих історичних подій зумовила виняткову складність системи вищої освіти Франції, де університети найвищого ґатунку з десятками тисяч студентів поєднуються з мікроскопічними закладами, потоки багаторічного відбору талановитих учнів на основі відомого принципу меритократизму зі вступом в елітні Вищі Школи через надвисокі конкурсні бар'єри мирно співіснують з абсолютно вільним записом на більшість факультетів численних університетів. "Студентська революція" кінця 60-х років з епіцентром у Сорбонні привела до істотного реформування насамперед університетів, що визначило головні риси сучасної вищої освіти Франції.
У наш час вона дуже далека від стагнації, адже за кілька років кількість студентів зросла на 0,5 млн. (майже 50 % охоплення молоді). Залишається Високий рівень централізації системи освіти з дещо гіпертрофованим впливом різних Міністерств, що мають свої ВЗО. Як їх противага створена група впливових громадських органів й асоціацій консультативного плану. Національна рада з вищої освіти і досліджень (CNESER) і Конференція президентів університетів є головними з них. Вони активно ведуть співробітництво з Міністерством освіти [6; с.123].
У Франції набагато більше видів закладів вищої освіти, ніж в інших країнах. У довідниках Європейського Союзу вказуються адреси аж 1877 закладів. Це пояснюється тим, що у переліку зазначено заклади, які в інших країнах входять до системи середньої освіти: багато сотень закладів професійного навчання переважно з дворічними програмами.
Нині у Франції існує близько вісімдесяти університетів й університетських центрів, які об'єднують майже 800 навчально-дослідницьких відділень з підготовки і досліджень, до яких належать функціональні об'єднання: інститути і вищі школи та лабораторії (для проведення досліджень). Деякі університети мають власні видавництва для публікації актуальних наукових праць [9; с.75].453 ВНЗ, переважно моно дисциплінарних, мають невеликий контингент студентів.
Чверть студентів навчається у приватному секторів, який налічує 5 університетів і більшість з 453 спеціалізованих закладів вищої освіти.
Більшість приватних університетів належать церкві. Їх випускники мають високу кваліфікацію і користуються великим попитом [8; с.97].
Державні університети поглинають майже 2/3 студентів країни, і майже кожен з них - великий заклад з десятком і більше тисяч студентів, що має адміністративну і наукову ради, раду викладачів і студентів, якими керує президент. Його обирають на п'ять років ці три ради.
Особливе місце в системі вищої освіти займають "великі школи", що перевищують за академічним престижем університети. Серед таких шкіл - Вища нормальна школа, Політехнічна школа, Національна школа східних мов та інші [8; с.97].
Офіційного рейтингу університетів і вищих шкіл у Франції не існує. Проте вважається: кращими є HEC (Haute Ecole de Commerce), ESSEC (Ecole Superieure des Sciences Economiques et Commerciales), ESCP (Ecole Superieur de Commerce de Paris), EML (Ecole de Management de Lyon), HECN (Haute Ecole de Commerce du Nord), ESCNA (Ecole Superieure de Commerce de Nantes Atlalntique);
У сфері підготовки державних службовців - ENA (Ecole Nationale d'Administration);
У сфері політології - IEP (Institut des Edutes Politiques);
У сфері права - університети Paris 1і Paris IY;
Природничі науки краще всього викладають в EP (Ecole Pollitechnique), ENSM (Ecole Nationale Superieure des Mines), ESE (Ecole Superieure d'Electricite), ECP (Ecole Centrale de Paris), INSA (Institut National des Science Appliquees) [4; c.71].
Престижними університетами вважаються Паризька Сорбонна, Ліонський, Старсбургський, Рейнський. Першого вересня 1991 року замість традиційно існуючих Ecoles Normales (E. N.) - вищих шкіл з підготовки учительських кадрів - були відкриті університетські інститути підготовки вчителів [4; c.71].
Частина вищої освіти практично повністю відкрита (це переважно університети) і вступ майже зводиться до простого запису на навчання й сплачування символічної суми на витрати канцелярії, інша - "закрита" (домінують не університетські заклади), бо зарахування проводиться з жорстким відбором при кількох претендентах на одне місце. Навчаючись в останньому класі ліцею ("терміналі"), учень може звернутися до його ради з проханням на основі подання вирішити питання вступу до таких закладів із селективним зарахуванням:
підготовчих класів, які інтенсивно готують до вступу через жорсткий конкурс у популярні у Франції Вищі (чи Великі) Школи;
університетського технологічного інституту, для отримання через два роки технологічного диплома, що є насамперед професійною і вигідною для успіху на ринку праці кваліфікацією;
секції вищих техніків, з виходом через два роки на посвідчення "вищого техніка";
спеціалізованої (вищої) профшколи [3; c.69].
У разі відхилення прохання учень найшвидше опиниться в одному з десятків університетів.
Для запису в університети необхідно мати документ про середню освіту (12 чи 13 років навчання), який у Франції має назву "бакалаврат", і отримується після складання комплексу випускних екзаменів, що проводяться одночасно по всій країні так, що списування практично неможливе. Дані про ці екзамени (включаючи й результати учнів) оприлюднюються у пресі.
Особи без бакалаврату можуть отримати перепустку у вищі заклади шляхом складання екзаменів на диплом доступу до вищої школи (DAEU), який визнається еквівалентним замінником. DAEU має лише дві версії: А - гуманітарну, В - природничі та інші спеціальності.
У Вищі школи, які готують держслужбовців і гарантують випускникам постійне місце праці, надаючи освіту дуже високого ґатунку, вступають за конкурсом після дворічних після шкільних підготовчих (репетиторських) класів, програми і вимоги яких вищі, ніж на двох курсах університетів. Вступ у ці класи теж селекційний і лише за рекомендаціями шкіл і ліцеїв. У випадку невдачі під час вступу у Вищі Школи випускники підготовчих класів вільно продовжують відразу на третьому курсі університетів (за профілем). Громадськість Франції вважає Вищі Школи з їхньою ґрунтовною системою підготовчих класів кращим досягненням національної системи освіти.
Однак абсолютна більшість абітурієнтів записуються у відкриті університети. У зв'язку з надмірно великими контингентами першокурсників державних університетів, які становлять основу відкритої частини вищої освіти, у Франції за допомогою засобів масової інформації поступово формується суспільна думка на користь запровадження доцільної селекції вступників в університети. Робочі моделі вже вдосконалюються в регіоні Великого Парижа, де випускники середніх закладів вводять у комп'ютерні бази даних інформацію про себе, про свої навчальні досягнення й перелік бажаних для продовження освіти вищих закладів та програми (за пріоритетністю вибору). Потужна ЕОМ обробляє десятки тисяч подібних анкет і розподіляє всіх вступників. Цікаво, що в очах громадськості ця система виглядає "справедливо" [5; с.26].
Найбільш престижним у Франції вважається високо селективний сектор вищої освіти. Значно нижчими є вимоги до тих, хто обирає менш престижний неселективний сектор вищої освіти.
2. Організація навчання та кваліфікаційна система вищих навчальних закладів Франції
Академічний рік має два семестри, розпочинається у вересні і закінчується у червні. Заняття проводяться у традиційний спосіб, але акцент робиться на самостійній роботі студентів. Фахові дисципліни завершуються екзаменами. Шкала оцінок досить своєрідна: від 20 (найвища) до 0 (найнижча): 16-19 - дуже добре і відмінно, 14-15 - добре, 12-13 - достатньо добре. 10-11 - задовільно (прохідні бали), нижче 10 - незадовільно.
Навчання у ВНЗ Франції організовується трьома стадіями - циклами. Перший триває два роки, упродовж яких 54 % всього контингенту студентів університетів здобуває загальну вищу освіту, уточнює фахову орієнтацію й отримує першу академічну кваліфікацію (проміжний диплом DEUG). Другий цикл є циклом поглиблення і фахової підготовки (2-3 роки) й поділяється на дві стадії з наданням licenc i maitrise. Третій цикл спеціалізований і готує до початку серйозних наукових досліджень. Прийом на нього - за конкурсом, тривалість навчання - один рік. Конкурсним є також вступ на докторські студії, які завершуються захистом дисертації та отриманням кваліфікації "доктор".
Викладачі поділяються на три категорії: професори (еквівалент наших професорів і доцентів, лектори і асистенти. Хоч середня зарплата викладацького персоналу нижча, ніж у колег з аналогічними дипломами у промисловості, цей вид праці виявляється привабливим через помірні навчальні навантаження у поєднанні з високим рівнем академічної свободи і соціальної захищеності. Прийом конкурсний, бо кількість претендентів перевищує кількість вакантних місць.
Закон визначає тривалість робочого тижня викладача у 39 годин. За рік має набратися 128 год. лекцій, або 192 год. семінарських занять, чи 228 год керування лабораторними роботами [6; с.126].
Кваліфікаційна система ВНЗ Франції досить складна.
Усі види кваліфікацій розподіляються на дві групи, пов'язані з коротко і довготерміновим навчанням.
"Короткі програми" тривають переважно два, зрідка - три роки і закінчуються присвоєнням професійних кваліфікацій, які надають право праці у промисловості, торгівлі і в секторі послуг. Цей напрям вищої освіти обирають 304 усіх випускників шкільних бакалаврів.
Є чотири головні види програм короткого навчання:
програми університетських технологічних інститутів (IUT) у 19 окремих профілях з тривалістю два роки і присудженням університетського диплома з технології (DUT). Що дає змогу потрапити на керівні посади нижчого і середнього рівня. DUT достатньо популярний, а тому кількість кандидатів часто у багато разів перевищує кількість місць, що призводить до конкурсного вступу;
програми секцій вищих техніків (STS), що тривають переважно два роки й надаються у частині ліцеїв з після середніми профпрограмами, що відзначаються вищою спеціалізацією і присудженням диплома вищого техніка (drevet de techni-cien superiuerе). Звуженість фахового змісту стає серйозним недоліком випадку вимушеної зміни заняття, тому STS менш популярні, ніж варіант університетських інститутів. У багатьох країнах аналоги STS не відносяться до вищої освіти;
третій вид короткої університетської програми дворічна і високоспеціалізована програма, що завершується дипломом про університетську наукову і технологічну освіту (DEUST), який також виводить на ринок праці у сервіс чи індустрію;
триваліші (до чотирьох років включно) програми підготовки санітарного та іншого медичного персоналу нижчої і середньої кваліфікації у спеціалізованих школах системи Міністерства охорони здоров'я. Вступ на ці програми - конкурсний.
"Довгі" програми пропонують університети та інші ВНЗ високого рівня. Контингент цих програм складають 68 % власників бакалаврського рівня (з них 1 % роблять це через посередництво підготовчих класів. Цю групу закладів можна класифікувати так: а) університети; б) інститути політичних студій; в) Вищі Школи кількох типів; г) Вищі нормальні школи; д) Школи мистецтва та архітектури.
Довгострокові програми університетського навчання. Вони складаються з циклів послідовного ступінчатого навчання за наявності ступеня бакалавра та державних або визнаних дипломів для наступних циклів. До них відносяться програми з вивчення права, філології і гуманітарних наук. Наприкінці кожного циклу видається державний диплом, що, однак, не завжди дає право продовжувати освіту у вищому циклі, але може дати доступ до паралельної підготовки.
Як правило, кожний цикл, відповідно до своїх цілей, є частиною професійної орієнтації, загальної підготовки, одержання професійної кваліфікації, наукової роботи, особистого розвитку, підготовки до усвідомлення своїх обов'язків, роботи індивідуально і в колективі [9; c.75].
Перший цикл. Доступ до нього мають бакалаври. Після закінчення двох років навчання їм видається диплом загальної університетської освіти (ДЗУО) або диплом науково-технічної освіти (ДНЮ) - обидва державні. У деяких випадках, щоб задовольнити потреби регіону, наприкінці першого циклу може видаватися університетський диплом (УД).
ДЗУО є класичними або оновленими і можуть видаватися в одному університеті, але з різних дисциплін. Для оновлених ДЗУО характерна велика багатопредметність і впровадження більш вузьких спеціалізацій. До нього допускаються студенти з дипломами ДЗУО, ДНТУО або з документами про рівнозначну освіту. Після його завершення надається звання ліценціата (бакалавр + 3 роки) або магістра (бакалавр + 4 роки). Може також бути виданий диплом інженера (бакалавр + 5 років).
Освіту інженера можна одержати в автономних відділеннях, що входять до університетів (вища інженерна школа - ВІШ) або в самих університетах (університетські школи інженерів або інститути).
ВІШ бувають таких профілів: хімічні (Лілль, Милуз, Ренн, Страс-бург, Бордо, Монпельє, Тулуза, Клермон-Ферран, Париж); механічні (Нант, Пуатьє, Безансон); фізичні (Марсель, Бордо) [9; c.76]
вища освіта франція бакалавр
Третій цикл. Це підготовка до науково-дослідницької роботи. Слід зазначити, що прийом на третій цикл навчання не є автоматичний і критерії прийому сюди відрізняються залежно від університету. Хоча наявність диплома е першою умовою прийому. Часто в обов'язковому порядку тут проводиться співбесіда і потрібен лист обґрунтування вибору. Прийом дуже жорсткий тому, що кількість місць обмежена.
Після закінчення третього циклу видається: диплом про вищу спеціалізовану освіту (ДВСО) із забезпеченням дослідницькою роботою протягом одного року (бакалавр + 5 років), що готує безпосередньо до професійної діяльності; диплом про розширену освіту (ДРО) (бакалавр + 5 років) після першого року докторату, необхідний для продовження підготовки дисертації, тому, що ДРО, на відміну від ДВСО, вважається шляхом до реальної науково-дослідницької роботи. Термін роботи над дисертацією - від 2 до 4 років. Різні терміни навчання в доктораті відтепер приведені в єдиний режим (із скасуванням державного докторату) і, в принципі, навчальні заклади не можуть видати цей диплом, якщо запис у докторат був зроблений після встановлення нового режиму; університетські дипломи про науково-дослідницьку роботу не визнані в загальнодержавному масштабі [9; с.76].
Інститути політичних студій кількісно малі і призначені для підготовки адміністраторів широкого профілю для участі у конкурсному заміщенні місць у державних структурах. Вступ конкурсний, основна програма триває три роки, можна також ще 1-2 роки повчитися на третьому циклі й отримати диплом вищого рівня.
Вищі Школи наукових і технічних профілів належать кільком міністерствам, мають трирічні програми й присуджують дипломи інженерів (Diplome d'Ingenieur). Вступ конкурсний і лише після попереднього дворічного навчання у підготовчих класах з дуже інтенсивним і глибоким вивчення математики і фізики [6; с.128].
Вищі Школи з комерції й управління - приватні і для вступу вимагають попереднього дворічного підготовчого навчання у спеціалізованих закладах вищої комерційної освіти (НЕС).
Вищі Нормальні школи (всього їх чотири) мають добру славу як кращі заклади підготовки викладачів ліцеїв і після середніх закладів освіти. Вступ дуже селективний з попереднім успішним закінченням дворічних підготовчих класів відповідного профілю, потрапити куди теж можна лише після селекції впродовж навчання у колежі й ліцеї. Навчання триває переважно чотири роки; випускники отримують сертифікат здатності до викладання (CAPES), що може доповнюватися додатковим профекзаменом (агрегація = agregation), складання якого дуже добре впливає на підвищення зарплати і кар'єру. За умовами доступу випускники повинні не менше 10 років провести у державному секторі освіти, проти чого вони й не заперечують: усі чотири роки навчання стипендія істотно перевищує мінімальну зарплату у промисловості й надалі теж залишається привабливою.
Школи мистецтв і архітектури (підпорядковані Міністерству культури) мають дуже селективний доступ і тривалість навчання від трьох до п'яти років. Перші мають одноциклові програми і видають національні дипломи. Навчання у школах архітектури поділяється на два цикли, кожний з яких має окремий незалежний диплом: після двох років - базового навчання з архітектури (DEFA), ще через три - звання дипломованого урядом архітектора (DPLG) [6; с.128].
Висновок
На завершення хочу відмітити, що Французькій системі вищої освіти характерна велика різноманітність навчальних закладів з міцними традиціям, здатних, насамперед, чітко орієнтуватися при підготовці фахівців на вимоги сьогодення. Франція належить до країн з централізованою системою управління освітою. Саме тому акредитація в цих навчальних закладів здійснюється державними відомствами за встановленими державними стандартами.
До перспективних шляхів розвитку системи вищої освіти Великобританії відносять встановлення безпосередніх зв'язків вузів з промисловістю, створення єдиних органів планування для всієї системи вищої освіти, перехід до міждисциплінарних курсів та міждисциплінарних комплексних досліджень, подальшу інтенсифікацію застосування проблемного підходу у навчальному процесі.
Звіти з країн до ЮНЕСНО та інші джерела свідчать про те, що в розвинутих країнах (зокрема у Франції) продовжується процес збільшення контингенту студентів.
Тому можна стверджувати, що для системи вищої освіти Франції характерний варіант реалізації політики широкого доступу до вищої освіти й рівності шансів на неї. Структурна побудова вищої освіти досить складна, існує велика кількість різноманітних дипломів.
Я вважаю, що у нових економічних умовах в Україні використання досвіду вищої освіти однієї з найрозвинутіших країн Європи і світу, Франції, на сучасному етапі може сприяти вдосконаленню вітчизняної системи вищої освіти.
Використана література
1. Егоров Г.Г. журнал для педагогів “Історія у школі" ст. ” Система освіти у Франції" 2001р. - 104 с.
2. Освіта Франції. Збірник статей. - К., 1999. - 258 с.
3. Смірнов С.І. Освіта закордоном. - Харків, 2003. - 255 с.
4. Зязюк Л. Освітня система Франції // Рідна школа. - 2001. - № 11. - С.70-74.
5. Корнієнко К.В. До проблем доступу до вищої школи // Шлях освіти. - 2000. - № 2. - С.24-27.
6. Корсак К.В. Вища освіта Франції // Вища світова освіта. - К., 1997. - С.122-131.
7. Сбруєва А.А. Порівняльна педагогіка. - Суми, 1999. - 226 с.
8. Шевченко А.І. журнал для педагогів “ Рідна школа" ст." Освіта у Франції" 2001р. - 74-77 с.
9. Шевченко А. Система освіти у Франції // Рідна школа. - 2001. - № 2. - С.133.
Размещено на Allbest.ru
...Подобные документы
Основні принципи Болонської декларації. Ступеневість та доступність вищої освіти у Великій Британії. Принципи організації вищої освіти у Франції. Цикли університетської освіти у Франції. Ступеневість освіти та кваліфікації у польській вищій освіті.
реферат [21,4 K], добавлен 29.09.2009Питання забезпечення фінансування вищої освіти США. Наявні проблеми у сфері фінансування і доступності вищої освіти. Пропозиції щодо реформування системи фінансування вищої освіти США. Фінансова доступність вищих навчальних закладів для їх студентів.
статья [23,7 K], добавлен 27.08.2017Історія формування системи вищої освіти в Німеччині. Сучасні принципи побудови вищих навчальних закладів, участь у болонському процесі. Проблеми та перспективи розвитку вищої освіти сьогодні. Доступ громадян до вищої освіти, характеристика кваліфікацій.
реферат [64,3 K], добавлен 16.11.2014Дослідження національної специфіки та особливостей сучасної системи французької освіти. Перевага державних навчальних закладів і безкоштовність навчання для всіх. Характеристика видів вищих навчальних закладів України. Доступ громадян до вищої освіти.
реферат [31,2 K], добавлен 29.11.2012Історія формування системи вищої освіти США. Принципи побудови вищої освіти Америки, система закладів. Доступ громадян до освіти. Організація навчання, академічний рік та екзамени. Ієрархії викладачів у вищій школі. Діяльність коледжів та університетів.
реферат [37,4 K], добавлен 14.11.2011Система вищої освіти Ізраїлю та особливості вступу во вузів. Організація навчання, академічний рік та екзамени. Стипендії, фінансова допомога та пільги по оплаті для нових репатріантів. Оплата за навчання в приватних вищих навчальних закладах держави.
презентация [4,1 M], добавлен 20.02.2015Підвищення вимог до рівня освітньої та фахової підготовки людини у зв'язку з науково-технічною та інформаційною революцією. Тенденції розвитку зарубіжної вищої освіти, історичні витоки ступеневої освіти. Особливості національних систем вищої освіти.
курсовая работа [35,5 K], добавлен 25.10.2011Болонський процес - процес перебудови вищої освіти, який є складовою історичного розвитку Європейського Союзу. Введення у навчання системи переведення і накопичення кредитів. Гармонізація системи європейської вищої освіти. Реформування освіти України.
контрольная работа [99,7 K], добавлен 16.02.2011Загальна характеристика системи вищої освіти у Фінляндії. Спеціальності в Міккелі Політехнік з навчанням на англійській мові. Переваги вищої освіти у Фінляндії. Фінляндія як лідер у становленні суспільства знань та інноваційної економіки XXI ст.
реферат [33,6 K], добавлен 05.12.2009Дослідження стану системи фінансування сфери вищої освіти, а також системи кредитування навчання. Оцінка проблеми відсутності комплексної системи забезпечення якості освіти в Україні. Шляхи досягнення ефективної міжнародної академічної мобільності.
статья [24,3 K], добавлен 22.02.2018Рівні підготовки фахівців. Сутність ступеневості вищої освіти. Нормативний, вибірковий компоненти змісту освіти. Складові державного стандарту освіти. Форми навчання: денна, вечірня, заочна. Ознаки громадсько-державної моделі управління освітою в Україні.
реферат [16,9 K], добавлен 18.01.2011Університетський рівень навчання. Типи навчальних закладів. Умови вступу до ВНЗ Болгарії. Фінансова допомога студентам. Організація академічного року. Зв'язок науки і вищої освіти. Переведення студентів на наступний освітній рівень та видача сертифікатів.
реферат [51,6 K], добавлен 05.12.2009Характеристика системи вищої освіти в Іспанії. Вступ до іспанських університетів. Можливість отримання іспанського гранту для громадян України. Характеристика університетської вищої освіти в Італії. Сап'єнца - один з найбільших університетів Європи.
курсовая работа [65,6 K], добавлен 22.12.2010Особливості вищої філософської освіти у Греції. Виділяються типи вищих навчальних закладів та дається їм основні характеристики. Рівень централізації управління освітою в Греції. рекомендації і побажання щодо модернізації філософської освіти на Україні.
статья [19,1 K], добавлен 31.08.2017Глобальні тенденції у світовій системі освіти. Структура системи світової вищої освіти. Значення європейських інтеграційних процесів. Глобальний процес інтеграції до європейського освітнього простору. Синтез науки через створення найбільших технополісів.
реферат [26,3 K], добавлен 10.02.2013Специфіка освіти як соціального інституту. Болонський процес та реформування вищої освіти в Україні: ризики та перспективи. Якість освіти як мета реформування в контексті демократизації освітнього простору. Розширення масштабів підготовки спеціалістів.
дипломная работа [814,9 K], добавлен 23.10.2011Аналіз системи управління вищою освітою в Україні. Основні завдання Міністерства освіти і науки України: сприяння працевлаштуванню випускників вищих навчальних закладів, здійснення державного інспектування. Характеристика системи стандартів вищої освіти.
реферат [49,1 K], добавлен 30.09.2012Соціально-економічні, методологічні, змістовно-процесуальні протиріччя сучасної вищої освіти, її структура та характеристика основних принципів функціонування. Модель сучасної вищої освіти: визначення профілю фахівців, вимоги та рівні їх підготовки.
реферат [14,6 K], добавлен 03.06.2010Експертна оцінка освіти Італії на рівнях дошкільної, шкільної і вищої системи освіти. Напрями вдосконалення і розвитку системи освіти Італії: негативні і позитивні тенденції. Вплив і значення розвитку італійської освіти для освіти України.
реферат [14,3 K], добавлен 10.02.2011Євроінтеграція України як чинник соціально-економічного розвитку держави. Створення загальноєвропейського простору вищої освіти. Європейська кредитно-трансферна система (ECTS). Шляхи адаптації європейської системи вищої освіти у вищу освіту України.
курс лекций [188,0 K], добавлен 13.04.2009
