Корекційна спрямованість музично-естетичної діяльності сліпих молодших школярів у позаурочний час

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Корекційна спрямованість музично-естетичної діяльності сліпих молодших школярів у позаурочний час

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук

Загальна характеристика роботи

Актуальність дослідження. Відродження національної освіти і культури, яке відбулося завдяки соціально-історичним перетворенням в нашій державі, викликало активізацію музично-естетичних видів діяльності в аспекті їх соціально-художньої та виховної ролі в системі естетичних засобів гармонійного розвитку особистості (Ю.О. Афанасьєв, В.П.Іванов, І.А. Зязюн, М.І. Киященко, Б.Т. Лихачов, Т.І. Цвелих, В.М. Шацька).

Провідним засобом естетичного виховання як в масовій, так і в спеціальній школі виступає мистецтво, яке акумулює в собі багатовіковий досвід естетичної культури та історії різних держав і народів, завдяки чому має значний вплив на формування загальнолюдських і духовних цінностей творчої особистості та упорядкування її життєвого досвіду, що в сукупності з іншими видами виховних впливів сприяє гуманізації і соціалізації розвитку дитини (І.Д. Бех, Ю.В. Борев, Л.П. Буєва, В.П. Іванов, Т.М. Завадська, І. А. Зязюн, В. І. Панченко, О.П. Рудницька).

Найбільш сприятливим періодом для реалізації завдань масового музично-естетичного виховання вважається молодший шкільний вік /з огляду на психофізичні можливості і закони розвитку дитини, в якому найбільш продуктивно засвоюється весь комплекс навчально-виховних засобів і художньо-культурних цінностей мистецтва (Е.Б. Абдулін, О.О. Апраксіна, В.К.Білобородова, Т.М. Завадська, Д.Б. Кабалевський, Л.Г. Коваль, Б.Т. Лихачов, О.П. Рудницька, В.О. Сухомлинський, В.М. Шацька).

Визначення національного мистецтва як найбільш доступного, змістовноутворюючого фактора естетичного виховання, забезпечує формування основ загальної і художньої культури особистості (А.Т. Авдієвський, А.Г. Болгарський, І.М. Гадалова, З.З. Жовчак, Т.М. Завадська, В.П. Лапченко, Л.М. Масол, Л.О. Хлєбникова).

Одним з пріоритетних напрямків сучасної національної освіти є забезпечення високої художньо-естетичної освіченості та вихованості громадян України, де музика виступає стрижневим видом мистецтва.

У синтезі з іншими видами мистецтва вона здійснює цілеспрямований процес виховання естетично свідомих, соціально діяльнісних громадян нашого суспільства. Як вказується у Державній національній програмі «Освіта» - Україна XXI століття», пошук і впровадження нових виховних систем, форм і методів виховання, які б сприяли розкриттю і розвитку психофізичних здібностей, різних талантів дітей, є головним засобом реалізації завдань розвитку творчої особистості.

Кульмінаційного динамізму ця проблема набуває у вихованні та освіті дітей з психофізичними порушеннями. Особливу актуальність реалізація цих завдань має в системі соціально-психологічної, професійно-трудової адаптації і реабілітації дітей з важкими порушеннями зору, що обумовлює необхідність пошуку шляхів інтенсифікації корекційно-розвивальних впливів спеціального навчання і виховання.

Проблема музично-естетичного розвитку дітей із зоровими порушеннями значно ускладнюється не лише через низку проблем, повязаних із самим дефектом, а також через її недостатню розробленість в дидактико-методичній літературі та цілим рядом інших причин, однією з яких є недосконала організація в практиці музично-естетичної діяльності учнів, певна недооцінка її корекційних можливостей.

Серед різноманітних факторів, які активно впливають на гармонійний розвиток особистості сліпих, особливе місце належить музично-естетичним, як найбільш доступним видам діяльності. Для дитини з вадами зору музика є тим інформаційним каналом у різнобарвний світ естетичних звуків, який допомагає певною мірою компенсувати її неповноцінність, а подекуди й деформовані уявлення про навколишнє середовище через зміст музичних творів та засоби музичної виразності.

Актуальність проблеми музично-естетичного розвитку сліпої особистості обумовлена ще й тим, що частина дітей з вадами зору в дошкільний період не отримує повний комплекс корекційних та музично-естетичних впливів, через що має місце механічне перенесення у молодший шкільний вік форм, змісту, засобів та методів дошкільного виховання сліпих дітей без врахування вікових і психофізичних особливостей їх розвитку. Це не сприяє реалізації тих завдань щодо розвитку гармонійної особистості, які вирішує спеціальна школа.

Таким чином, актуальність даного дослідження визначається потребами практики в удосконаленні змісту та форм спеціальної організації естетичного виховання сліпих молодших школярів, спрямованих на гармонізацію їх розвитку шляхом залучення до активної музично-естетичної діяльності.

Відомо, що сліпота накладає специфічне відбиття на перебіг усіх психічних процесів, у тому числі й на естетику сприймання навколишнього світу. Часткова або повна втрата зору значно обмежує повноцінне сприймання всього комплексу засобів естетичного впливу на особистість. Внаслідок цього отримана ними естетична інформація характеризується бідністю чуттєвої палітри, вузькістю і фрагментарністю, а інколи й неадекватністю образних уявлень про довкілля. Порушення зору впливають також на зниження пізнавальної потреби, схильності до фрустрації, емоційної пригніченості, звуження естетичного досвіду та асоціативного фонду знань, гальмує розвиток музично-естетичних здібностей (М.І. Земцова, О.Г. Литвак, І.С. Моргуліс, Є.П. Синьова, Л.І. Солнцева, Е.А. Ютріна та ін.).

На зниження корекційного впливу музично-естетичної діяльності сліпих учнів в умовах шкіл-інтернатів також впливають недоліки організації їх музично-естетичної діяльності в позаурочний час.

Таким чином, суттєве підвищення рівня естетичної культури сліпих дітей з метою нормалізації їх взаємовідносин з оточуючим світом найбільш повно може здійснюватися шляхом посилення корекційної спрямованості організації музично-естетичної діяльності в позаурочній роботі, що створюватиме необхідні умови для виявлення творчих здібностей дітей з вадами зору, сприятиме більш ефективному формуванню у них естетичного сприймання, конкретизації взаємодії з довкіллям.

Виходячи зі значущості музично-естетичної діяльності для розвитку особистості сліпого, а також недостатньої теоретичної і методичної розробленості проблеми в тифлопедагогіці, обумовлюється актуальність обраної проблеми дослідження.

Звязок роботи з науковими програмами, планами, темами.

Дисертаційне дослідження є одним із напрямків комплексної науково-дослідної теми лабораторії тифлопедагогіки Інституту дефектології АПН України: «Компенсаторно-реабілітаційна організація навчально-виховного процесу в школі для дітей з важкими порушеннями зору».

Обєктом дослідження є процес музично-естетичного виховання сліпих учнів молодших класів в позаурочний час.

Предмет дослідження - засоби корекційно-розвивального впливу музично-естетичної діяльності на формування у сліпих школярів молодшого віку адекватного сприймання і розуміння музично-естетичних образів довкілля.

Мета дослідження - розробити систему компенсаторно-реабілітаційних комплексів музично-естетичних видів діяльності сліпих молодших школярів, спрямованих на посилення корекційно-розвивальних впливів спеціальної організації позаурочної виховної роботи.

Дослідження проводилось протягом 1991-1998 рр. В ньому брали участь 80 учнів спеціальних шкіл-інтернатів для сліпих дітей №5 м. Києва, №100 м. Львова, 80 учнів масової школи №253 м. Києва.

Гіпотеза дослідження. Глибокі порушення зору, обмежуючи пізнавальні можливості, негативно впливають на процес емоційно-естетичного розвитку дитини, що призводить до збіднення емоційної сфери внаслідок переважання негативних емоцій, недосконалості чуттєвого досвіду тощо. Все це ускладнює, деформує або унеможливлює взагалі сприймання і розуміння естетичних цінностей.

Спеціальна організація музично-естетичної діяльності сліпих молодших школярів в позаурочний час, спрямована на корекцію і розвиток адекватного сприймання і усвідомлення змісту музично-естетичної інформації, створює найбільш сприятливі умови для нормалізації балансу взаємодії з оточуючим світом.

Ми передбачаємо, що досягти цього можливо за умов:

- повноцінного використання збережених аналізаторів;

- спеціальної естетизації оточуючого середовища;

- запровадження спеціальних корекційно-розвивальних комплексів музично-естетичних занять.

Реалізація мети і перевірка гіпотези дослідження забезпечувалась вирішенням таких завдань:

І. Вивчити стан досліджуваної проблеми в теорії тифлопедагогіки та практиці з метою виявлення потенційних можливостей сліпих дітей в музично-естетичній діяльності.

2. Розробити систему комплексів музично-естетичних занять та умови її реалізації у позакласній роботі.

3. Експериментально перевірити ефективність корекційно-розвивального впливу розробленої системи занять на формування у сліпих дітей адекватного сприймання і розуміння музично-естетичної інформації, виявити педагогічні умови його реалізації.

Методологічною основою дослідження є філософські положення

Л.П. Буєвої, В.П.Іванова, Д.Ю. Кучерюка, Л.Т. Левчука про наукову теорію чуттєво-раціонального пізнання; загальноестетичні положення праць Ю.Б. Борева, Д.Ю. Кучерюка, Б.Т. Лихачова, В.І. Панченка, О.П. Рудницької з проблем естетичного виховання; основні теоретичні засади музично-естетичного сприймання, викладені в працях В.К.Білобородової, О.Г. Костюка, В.О. Медушевського, Е.В. Назайкінського, В.М. Насуленко; загальні положення сучасної вітчизняної дефектології (І.Д. Бех, В.І. Бондар, Л.С. Вавіна, І.Г.Єременко, В.М. Синьов, М.Д. Ярмаченко та ін.), праці тифлопсихологів і тифлопедагогів М. І. Земцової, В.В. Кобильченка, О.Г. Литвака, І. С. Моргуліса, С.О. Покутнєвої, Л. І. Солнцевої, Є.П. Синьової, Е.А. Ютріної з питань впливу сліпоти на психічний розвиток, закономірностей компенсації відхилень, діалектики взаємовідношень двох основних факторів компенсації - біологічного та соціального, реалізації особистісного підходу та спеціального педагогічного керівництва процесом навчання і виховання сліпих дітей.

Наукова новизна дослідження полягає в теоретичному обгрунтуванні та. експериментальній перевірці системи спеціальної організації музично-естетичної діяльності сліпих молодших школярів в позаурочний час в умовах школи-інтернату, яка досліджувалася особисто здобувачем вперше в тифлопедагогіці. Зокрема:

- розроблена комплексна методика діагностування рівня музично-естетичного розвитку сліпої дитини молодшого шкільного віку, яка допоможе практикам своєчасно виявляти і ліквідовувати, а також попереджати прогалини в накопиченні музично-естетичного досвіду учнів;

- спеціальна організація всіх доступних сліпим молодшим школярам видів музично-естетичної діяльності на полісенсорній основі, зокрема системи тематичних комплексів корекційно-розвивальних занять, гнучка варіативність змісту і структури яких дозволяє регулювати музично-естетичний розвиток сліпої дитини і впливати на корекцію її індивідуальних вад, використовуючи найбільш ефективні для кожного випадку комбінації психолого-педагогічних впливів, своєчасно реагувати на психофізичні процеси, що з тих чи інших причин гальмуються;

- сформовано понятійний і термінологічний апарат музично-естетичного розвитку сліпих молодших школярів, засвоєння якого забезпечить його накопичення і компенсацію прогалин вербально-сенсорного досвіду, який спонукатиме включення тих механізмів мовлення, які здійснюють пошук потрібних слів, речень, програмують адекватні висловлювання, забезпечуючи тим самим достовірність уявлень і знань, виражених у слові, дійовість емоційної насиченості /через інтонацію, акцентуацію/ певних слів і висловів.

Теоретичне значення даного дослідження полягає у розробці показників та критеріїв адекватного сприймання і розуміння сліпими дітьми змісту музично-естетичної інформації, в обгрунтуванні психолого-педагогічних і методичних основ системи позаурочної роботи в спеціальній школі-інтернаті засобами спеціальної організації музично-естетичної діяльності учнів, у визначенні психолого-педагогічних умов формування музично-естетичного і вербально-сенсорного досвіду сліпих дітей на основі використання збережених аналізаторів.

Практичну цінність роботи становлять розроблені в дослідженні комплекси музично-естетичних занять і заходів для молодших сліпих школярів та методична система педагогічного керівництва їх музично-естетичною діяльністю у позаурочний час, що створює базу для формування у сліпих дітей музично-естетичного сприймання, вербально-сенсорного досвіду, конкретизації їх уявлень про оточуючий світ, відновлює взаємодію з навколишнім середовищем.

Особистий внесок здобувача полягає в розробці оригінальної навчально-розвивальної системи тематичних комплексів музично-естетичних занять для сліпих учнів, методики їх проведення в спеціальній школі в позаурочний час, обгрунтуванні основних психолого-педагогічних умов компенсаторно-корекційної організації музично-естетичної діяльності сліпих дітей.

Апробація та впровадження результатів дослідження проводилось в процесі лонгетюдної експериментальної роботи автора в школі-інтернаті №5 для сліпих дітей м. Києва; викладання лекційного курсу «Методика музично-художнього виховання сліпих школярів» і практичних занять зі студентами тифловідділення дефектологічного факультету НПУ ім. М.П. Драгоманова; виступів з доповідями на науково-практичних конференціях /Київ, І994-І999 рр./, міжнародних науково-практичних конференціях у Польщі /Варшава, 1996 р./, Інституту психології АПН України та Українського центру творчості дітей та юнацтва /Київ, 1998 р./, науковій ювілейній сесії Інституту дефектології АПН України /Київ, 1999 р./, на педрадах в спеціальних школах-інтернатах для сліпих і слабозорих дітей /І990-І999 рр./.

Положення, що виносяться на захист:

1. Оригінальна навчально-розвивальна методика та система комплексів музично-естетичних позаурочних занять з молодшими сліпими школярами, яка забезпечує формування у них адекватного музично-естетичного сприймання і позитивну динаміку повязаного з ним вербально-сенсорного розвитку.

2. Музично-естетичний розвиток сліпих молодших школярів ефективніше забезпечується завдяки залученню їх до активної участі в музично-естетичних видах діяльності на основі полісенсорної взаємодії з прекрасним, засобами корекційно-компенсаторного пристосування збережених аналізаторних систем та спеціальної організації мистецьких видів діяльності в позаурочний час.

3. Спеціальна організація музично-естетичних видів діяльності сліпих молодших школярів включає: зміст, форми, види, методи, етапи цілеспрямованого педагогічного керівництва в позаурочний час та психолого-педагогічні умови, що сприяють забезпеченню корекційно-розвивального впливу на музично-естетичний розвиток, гармонізацію і соціалізацію особистості сліпого.

За результатами проведеного дослідження опубліковано 12 робіт, в тому числі: 10 наукових статей, методичні рекомендації, тези доповіді.

Структура дисертації: вступ, три розділи, висновки, список використаних джерел / 184 назви/, додатки обсягом 48 сторінок/. У тексті вміщено 14 таблиць, 9 рисунків. Загальний обсяг дисертації 234 сторінки.

Основний зміст роботи

реабілітаційний виховний школяр сліпий

У вступі обґрунтовано вибір та актуальність теми дослідження, виділено його обєкт та предмет, визначено мету, гіпотезу, завдання, розкрито наукову новизну, теоретичне і практичне значення, викладені основні положення, що виносяться на захист, наведені відомості про апробацію.

У першому розділі - «Музично-естетична діяльність сліпих молодших школярів як психолого-педагогічна проблема» подаються результати теоретичного аналізу філософської, психологічної, педагогічної, естетичної, музикознавчої, тифлологічної літератури з проблеми дослідження. Визначено значення і місце музично-естетичної діяльності в естетичному вихованні взагалі та формуванні особистості сліпого зокрема, сформульовано основні концептуальні положення. Аналізуються основні результати досліджень з питань організації музично-естетичних видів діяльності сліпих молодших школярів. Показано також роль естетико-психологічної установки у музично-естетичному сприйманні та в процесі усвідомлення і засвоєння музично-естетичної інформації як психічного механізму музично-естетичного розвитку дітей молодшого шкільного віку.

У фундаментальних дослідження І.Д. Беха, В.П.Іванова, О.М. Леонтьєва, С.Л. Рубінштейна та інших вчених доведено, що в процесі формування активності особистості в опануванні довкіллям через участь у різних діяльностях розкриваються можливості повноцінної людини як суспільного субєкта в пізнавальних формах діяльності. Це положення ми врахували у своєму дослідженні, оскільки воно націлює на оволодіння духовною культурою через залучення дитини до мистецьких видів діяльності, шляхом усвідомлення мотиваційного компоненту, опанування змістовним і предметним компонентом діяльності.

Феномен музично-естетичного виховання полягає в адекватному сприйманні мистецтва як специфічної форми суспільної свідомості та засобу естетичного впливу на особистість, особливо ту, яка має певні відхилення у розвитку, допомагає їй розвинути свої потенційні можливості, стати культурною, рівноправною людиною сучасного суспільства (Ю.Б. Борев).

На основі розкритих Ю.Б. Боревим симультанних функцій естетичного

виховання нами визначено корекційно-розвивальні напрямки навчально-виховної роботи та шляхи вирішення значної кількості повязаних з цим питань.

Зокрема:

- гедоністичні функції забезпечують сприймання і природну взаємодію з мистецтвом через задоволення і естетичні переживання, що дозволяє відволікати дитину від тягаря дефекту і прикрих переживань, готувати її до участі в самостійному житті через розуміння змісту музичних творів, усвідомлення вчинків героїв, їх характерів;

- креативні функції допомагають формуванню здібності творчо сприймати прекрасне, прагненню до самореалізації в естетичних видах діяльності;

- еврістичні функції спрямовані на розвиток розумової діяльності дитини. Вони стають емоційним поштовхом до розвитку інтелектуальної і загальнокультурної сфер, допомагають відшуковувати нові методи пізнання і викликати асоціації з навколишнім життям, забезпечують накопичення естетичного досвіду;

- оздоровчо-корекційні впливають на релаксацію і стабілізацію механізмів нервової системи, адже музичний звук має великий діапазон терапевтичних дій засобами музикотерапії, лікувальної аеробіки, лікувальної фізкультури, гімнастики тощо.

Сукупність зазначених функцій естетичного виховання та різних видів діяльності, в яких воно реалізується, забезпечують інтегративність і комплексність корекційно-розвивальних впливів на учнів, завдяки чому посилюється результативність засвоєння обсягу знань, їх змісту та емоційних характеристик образів музичних творів.

Комплексний підхід у навчально-виховному процесі, за умови синтезу всіх можливих діяльностей, сприяє послідовному всебічному розвитку аномальної особистості і вихованню готовності до активної життєдіяльності (М.Д. Ярмаченко).

У галузі естетичного виховання комплексний підхід розглядається як основоутворюючий принцип використання музично-естетичних видів діяльності, який забезпечує формування музично-естетичного досвіду, активізує творчу діяльність в різних її видах та емоційно-ціннісне ставлення до мистецтва і довкілля (А.Т. Авдієвський, В.І. Лебедєв, Д.Б. Кабалевський, Б.Т. Лихачов, Л.О. Хлєбникова).

Якісне засвоєння музично-естетичних знань через участь у різних видах діяльності неможливе без здатності учня до адекватного сприймання музично-естетичної інформації та естетико-психологічної установки на сприймання творів мистецтва (Б.В. Асафєв, О.Г. Костюк, В.В. Медушевський, Е.В. Назайкінський, Д.М. Узнадзе).

Тому музично-естетичне сприймання ми розглядаємо як генералізуючий вид діяльності, основний механізм та складний, багаторівневий навчально-виховний процес засвоєння сліпими молодшими школярами музично-естетичних знань.

Спеціальна організація музично-естетичних видів діяльності сліпих молодших школярів в позаурочний час в тифлопедагогічній літературі майже не висвітлювалась. Опубліковано декілька статей інформаційного характеру, в яких описується існуюча структура музично-естетичного виховання в тій чи іншій школі-інтернаті для сліпих дітей, проведення гурткових занять та позаурочних заходів (Ю.М. Гохфельд, О.Ф. Гребньов, М.Н. Деркач, В.І. Кузнецова, Е.В. Печерська, А.С. Соболєв, Р.А. Токарева та ін.).

Розробка тих чи інших питань навчально-виховного процесу сліпих молодших школярів неодмінно торкається проблеми розвитку особистості в умовах зорового дефекту та впливу різних факторів на її формування (Л.С. Виготський, А.А. Крогіус, О.Г. Литвак, І.С. Моргуліс, Л.І. Солнцева та ін.). Значення естетичного виховання в формуванні особистості підкреслюють у своїх працях О.Ф. Гребньов, І.С. Моргуліс, Є.П. Синьова, Л.І. Солнцева, Е.А. Ютріна.

Виходячи із значущості музично-естетичної діяльності для розвитку особистості сліпого, а також недостатньої теоретичної і методичної розробленості цієї проблеми в тифлопедагогіці, було визначено основні завдання констатуючої та формуючої частин нашого дослідження.

У другому розділі - «Досвід організації музично-естетичної діяльності молодших школярів в нормі та з вадами зору» викладено методику та результати констатуючого етапу дослідження.

Результати досліджень вчених і вчителів-практиків стосовно різних аспектів естетичного виховання сліпих та. слабозорих школярів (Ю.М. Гохфельд, І.Е. Гохбарг, О.Ф. Гребньов, М.Н. Деркач, Л.С. Соболєв та ін.) показали, що життєдіяльність людей з глибоким порушенням зору відбувається в умовах обмеженості основного джерела інформування - візуального, тому їх уявлення відрізняються фрагментарністю, розірваністю ознак і властивостей предметів, значно ускладнюють цілісне віддзеркалення образів і явищ довкілля.

Загальний аналіз педагогічного досвіду роботи з дітьми, що мають різні форми зорових порушень, та причин, що гальмують процес їх нормального естетичного виховання, ефективність існуючих форм організації музично-естетичної діяльності, засвідчив, що її корекційний потенціал в повній мірі не використовується. У звязку з цим нами була розроблена спеціальна методика вивчення стану організації музично-естетичних видів діяльності молодших школярів з вадами зору в позаурочний час.

Першим завданням, яке ми досліджували, було вивчення стану практики, роботи вчителів та керівників гуртків музично-естетичних циклів для молодших сліпих школярів. Зокрема, нас цікавили такі питання: а/ ступінь використання музично-естетичних видів діяльності в позаурочних заняттях; б/ корекційно-розвивальна спрямованість засобів, що використовуються на позаурочних заняттях; в/ ступінь реалізації музично-естетичного потенціалу вчителів, сліпих учнів на позаурочних музично-естетичних заняттях; г/ ефективність існуючої практики організації музично-естетичної діяльності сліпих молодших школярів в нормалізації їх музично-естетичного розвитку.

Для вирішення другого завдання зясувати форми організації музично-естетичної діяльності в позаурочний час та ступінь використання корекційно-розвивального потенціалу музично-естетичних видів діяльності були виділені такі конкретні питання: виявити існуючі форми гурткової і музично-естетичної діяльності /колективні, індивідуальні/, їх кількісний склад, відповідність змісту їх профілю, корекційну спрямованість; вивчити недоліки організації позаурочних заходів; зясувати характер участі та допомоги батьків в організації музично-естетичного виховання сліпих дітей у позаурочний час.

У методиці констатуючого дослідження ми використали комплекс загальних /педагогічне спостереження, анкетування, інтервювання, демонстрування та ін./ та спеціальних методів /дотиково-слухове впізнавання, порівняльний аналіз та ін. /.

Результати констатуючого дослідження засвідчили, що корені недостатнього використання корекційно-реабілітаційного потенціалу естетичного виховання криються в недосконалості його організації в спеціальній школі, яка проявляється не тільки в розєднанні корекційно-спрямованих зусиль педагогічного колективу, відсутності взаємозвязку між окремими формами музично-естетичної діяльності, а й у відсутності цілеспрямованої, організації процесу музично-естетичного виховання, яка б передбачала корекцію і розвиток повноцінного музично-естетичного сприймання і усвідомлення творів мистецтва.

Було виявлено, що в школах даного типу існує дефіцит кваліфікованих учителів предметів естетичного циклу, підготовка яких задовольняла б сучасні вимоги не лише до вчителя-предметника з тифлологічною освітою, а й з боку естетико-художньої культури.

Відсутність корекційно цілеспрямованої системи планування уроків естетичного циклу в єдності з позаурочною роботою призводить до неузгодженості змісту навчання із визначеними навчальною програмою завданнями. Рідко використовуються міжпредметні звязки. Не проводяться народознавчі та фольклорно-етнографічні заходи із залученням провідних дитячих колективів міста, зустрічі з учасниками художньої самодіяльності масових шкіл. Все це обмежує простір для спілкування, взаємообміну естетичним досвідом, нівелює реалізацію специфічних принципів навчання аномальних дітей.

Наступним завданням констатуючого етапу дослідження було визначення у сліпих молодших школярів рівня розвиненості музично-естетичного сприймання як показника музично-естетичного розвитку.

Для цього нами були адаптовані та доповнені методики В.К.Білобородової і Б.Т. Лихачова, розроблені критерії діагностування музично-естетичного розвитку сліпих молодших школярів, блоки і серії завдань: блок І емоційний відгук на музику та інтерес до музично-естетичної, діяльності; блок рівень музично-естетичної ерудиції.; блок рівень розвитку музичного слуху; блок ІV рівень емоційно-образного сприймання, утворення асоціативних звязків; блок V розвиток творчих здібностей.

Відповідно до цих показників за розробленою нами системою критеріїв було визначено ІV основні рівні, які варіювались стосовно профілів і специфічності певного блоку.

Незмінною залишилась така структура і критерії виміру рівнів:

- високий творчо-активний рівень передбачав наявність адекватних знань, навичок, умінь за всіма критеріями розвитку /якісним і кількісним/; емоційну активність у всіх видах музично-естетичної діяльності; розвиток творчих здібностей; повноцінність сприймання музично-естетичної інформації відповідно до вікових і психофізичних особливостей.

Зафіксовано сліпих 55%, зрячих 26,5%, різниця 36,3% (див. табл. 1);

- середній репродуктивно-діяльністний рівень зниження якісних і кількісних характеристик знань, часткове засвоєння музично-естетичної інформації; знижена активність в окремих видах музично-естетичної діяльності, недостатній прояв творчих здібностей при наявності бажання збагатити свій музично-естетичний досвід. Зафiксовано сліпих 31,2%; зрячих 38,8%, різниця 5,1%;

- низький частково-перцептивний рівень неповні, неміцні знання, навички, вміння; неповноцінність емоційно-образного сприймання засобів музично-естетичної виразності і повязаних з ним художніх образів; слабкі емоційні реакції, невизначеність бажань приймати участь у різних видах музично-естетичної діяльності. Зафіксовано сліпих 13,8%, зрячих 4,3%, різниця 14,4%;

- дуже низький ілюзійно-перцептивний рівень інертність до зовнішніх музично-естетичних подразнень, а інколи й відмова від спілкування з мистецтвом; неспроможність сприймання музично-естетичної інформації; відсутність музично-естетичного досвіду. Зафіксовано сліпих 0%, зрячих 16,3%, різниця 14,4%.

Як бачимо, інтерес до музики у сліпих займає провідне місце /33,8%/. Якщо обєднати разом музичні й естетичні інтереси, то вони у сліпих учнів /61,3%/ переважають більше ніж вдвічі всі інші. Поряд з цим у 12,5% сліпих учнів виявлено відсутність будь-яких інтересів до цих видів діяльності.

В цілому досить низький рівень музично-естетичного сприймання і повязаного з ним розвитку сліпих молодших школярів, а також виявлені протиріччя, головним з яких є бажання активно взаємодіяти з мистецтвом і відсутність можливості його розуміння, свідчать про недостатність розвиненості здатності до сприймання музично-естетичної інформації внаслідок багатьох причин, основною з яких є низька пізнавальна готовність до опанування знаннями, відсутність естетико-психологічної установки на сприймання і усвідомлення знань.

На підставі виявлених рівнів і потенційних можливостей сліпих учнів було розроблено систему комплексів музично-естетичних занять та визначено основні підходи до методики їх реалізації у позакласній роботі на полісенсорній основі повноцінного використання збережених аналізаторів.

У третьому розділі - «Психолого-педагогічні умови організації музично-естетичної діяльності сліпих молодших школярів» розкривається зміст і методика експериментальної роботи з сліпими учнями в позаурочний час, яка мала поетапний характер.

На першому етапі мотиваційно-понятійному /вербальному/, перш за все, було здійснено формування мотиваційного компоненту та понятійного апарату музично-естетичних видів діяльності сліпих молодших школярів /через розяснення значення музично-естетичної діяльності в житті інвалідів, естетизацію змісту музично-естетичної інформації та середовища, профорієнтацію/. Поява мотиву стимулювала пізнавальну активність сліпої дитини в музично-естетичних видах діяльності через виникнення прихильного ставлення до мистецтва взагалі, зацікавлення певною діяльністю, зокрема.

На другому /спонукально-пошуковому/ етапі вирішувались два основних завдання: 1/ ознайомлення учнів з народознавчим матеріалом /народний календар, народні прикмети, прислівя, загадки, дитячі ігри, календарно-обрядові поняття та дії/; 2/ корекція і розвиток у них відчуття ритму як моделі універсальної «космічної категорії» (Б.М. Теплов), як одного з показників музикальності дитини, сенсорної основи життєдіяльності, джерела життєвого тонусу, запоруки розвитку моторики, орієнтації у часовому просторі.

На третьому /перцептивно-репродуктивному/ етапі, на основі узагальнення отриманих різними засобами сприймання знань та створення стійкої установки на комплексне сприймання музично-естетичної інформації, у сліпих учнів формувалися більш цілісні уявлення про навколишній світ, відображений у літературно-музичних творах.

Четвертий /креативно-синтезивний/ етап був спрямований на активізацію творчих можливостей в різних доступних сліпим молодшим школярам мистецьких діяльностях, вирівнювання музично-естетичного розвитку особистості в умовах колективного навчання (В.П. Лапченко).

Провідною формою позаурочної музично-естетичної діяльності учнів молодших класів спеціальної школи, поряд з практикуючими, обрано систему комплексів музично-естетичних занять.

Добір комплексів здійснювався за календарно-тематичним принципом. У літературних текстах, музичних творах розкривалися обрядові дійства, природні явища, діяльність людини тощо, повязані з темою /наприклад, «Як тебе не любити, Києве мій!»/.

Метою занять було створення найсприятливіших умов для сприймання та засвоєння сліпими учнями музично-естетичних образів, засобів і термінології виразності; усвідомлення та систематизація знань, які становлять актуальний рівень естетичного досвіду; комплексний вплив усіх доступних видів естетичної діяльності /пасивних, активних, індивідуальних/ на становлення особистості.

Структура комплексів музично-естетичних занять варіювалася залежно від теми та змісту, але обовязково містила:

попередню бесіду, в процесі якої учнів ознайомлювали з темою заняття;

музику + слово + рух /рухливі ігри, хороводи, драматизацію, імітацію рухів тварин, рослин тощо/;

предметно-практичну діяльність /аплікацію, ліплення, малювання, моделювання/;

встановлення асоціативних звязків /актуалізацію схожих ситуацій, що відбувались в житті учнів/;

різноманітну творчу діяльність /гру на музичних інструментах, імпровізацію, придумування кінцівок до віршів, створення власних ритмів та мелодій тощо/.

У комплексах занять використовувалися такі засоби:

технічні /програвач, платівки, магнітофонні записи тощо/;

дитячі музичні та шумові інструменти;

музичний і літературно-художній матеріал;

допоміжний матеріал костюми, декорації, іграшки, муляжі, предмети-орієнтири, різноманітна атрибутика;

гербарії /листя різної форми/, насіння гарбуза, кавуна, дині, соняшника, жолуді, шишки тощо;

знаряддя праці та образотворчого мистецтва.

Синтез музики і рухів, музики і малювання, аплікації, ліплення, сприймання і усвідомлення музичних образів через рух, предметно-практичну діяльність допомагає сліпій дитині позбутися скутості, відкриває можливості для розкріпачення творчих можливостей. Це забезпечує полісенсорність взаємодії з прекрасним, повноцінне формування естетичного та загальнокультурного досвіду через участь у музично-естетичних видах діяльності.

Співставлення результатів рівня музично-естетичного розвитку сліпих і зрячих дітей молодшого шкільного віку до і після експериментального навчання /див. табл. 1/ засвідчує позитивну динаміку комплексного корекційно-розвивального впливу на формування у сліпих учнів адекватного сприймання і розуміння музично-естетичних образів довкілля.

Запровадження музично-естетичних комплексів у позакласній діяльності сприяло вдосконаленню та закріпленню у сліпих учнів образних уявлень через емоційно-рухове вираження, активізувало психомоторику, помякшувало негативний вплив зорової недостатності на емоційно-художнє сприймання.

Відкриті заняття, які неодноразово проводилися впродовж експерименту в Київській спеціальній школі-інтернаті №5 для сліпих дітей ім. Я. Батюка, свідчили про появу майже у всіх учнів бажання приймати участь у шкільних позаурочних заходах, святах, щоб продемонструвати свої здобутки і творчі здібності. Цьому, безперечно, сприяло спеціальне навчання їх в умовах музично-естетичних тематичних комплексів, які виявилися найбільш доступною, цікавою і ефективною формою організації позаурочної музично-естетичної діяльності. Значно зріс особистістний статус сліпої дитини в своїх очах і очах оточуючих учнів і дорослих, відбулося справжнє відволікання, а зрештою й нівелювання тягаря дефекту.

Результати проведеного дослідження дозволяють зробити такі висновки:

1. Аналіз загальноестетичної, психолого-педагогічної та спеціальної літератури, практики навчання учнів з порушенням зору підтвердив недостатню розробленість проблеми та недосконалість спеціальної організації їх позакласної діяльності в умовах зорової ізоляції. В практиці спостерігається механічний перенос загальноосвітніх підходів до змісту, засобів, методів естетичного виховання сліпих учнів без урахування клінічної неоднорідності контингенту, психофізіологічних особливостей, рівня музично-естетичних здібностей кожної дитини та багатьох інших важливих факторів.

2. Результати констатуючого дослідження переконливо довели, що низький рівень сприймання і розуміння музично-естетичної інформації сліпими учнями молодших класів, обмеженість їх участі в музично-естетичних видах діяльності обумовлено, в першу чергу, недорозвитком перцептивних і апперцептивних процесів умовно-рефлекторної діяльності внутрішніх та міжаналізаторних звязків їх нервової системи. До його основних проявів можна віднести збіднений сенсорний досвід сліпих дітей, який зумовлює навчально-пізнавальні утруднення, а також відсутність мотиваційних та стимуляційних компонентів процесу їх навчання і виховання, установки на сприймання музично-естетичного матеріалу. Виявлено залежність рівня музично-естетичного розвитку сліпих учнів від змісту попереднього досвіду, середовища, в якому вони виховувалися, психологічної готовності до повноцінного сприймання навчального матеріалу. Розкрито причини їх неповноцінного музично-естетичного сприймання і розвитку, що криються в недостатній корекційній спрямованості змісту та методики організації музично-естетичної діяльності дітей в позаурочний час.

3. Розроблено оригінальну систему тематичних комплексів музично-естетичних позаурочних занять та методику їх реалізації, яка передбачала: інтегроване поєднання естетично вагомих видів діяльності в єдиний корекційно-розвивальний комплекс; повноцінне використання живих і неживих обєктів оточуючого середовища для стимуляції психофізичних процесів і формування образно-емоційної сфери сліпої дитини; врахування наявності двох чинників: обєктивних /стихійне слухання-сприймання музичних передач, творчі традиції сімї, самостійне музикування тощо/ і субєктивних /індивідуальні психофізичні особливості та музично-естетичні здібності учнів, рівень їх загального розвитку, прогалини музично-естетичного виховання тощо/; забезпечення посиленого естетико-педагогічного керівництва; здійснення міжпредметних звязків і наступності між урочними і позаурочними формами музично-естетичної діяльності сліпих учнів молодших класів.

Використання музики як невичерпного джерела розвитку, накопичення емоцій та корекції психофізичних недоліків, а також обєднуючого компонента всіх видів естетичних діяльностей, забезпечує полісенсорність взаємодії з прекрасним, формування у сліпих учнів естетичного і загальнокультурного досвіду, естетичного ставлення до мистецтва взагалі та розуміння важливості естетичного компоненту в життєдіяльності.

5. Співставлення результатів рівня музично-естетичного розвитку сліпих після експериментального навчання і зрячих дітей молодшого шкільного віку засвідчило ефективність комплексного корекційно-розвивального впливу на формування у незрячих адекватного сприймання музично-естетичної інформації та її усвідомлення, позитивну динаміку їх естетичного розвитку, що виявилося у появі стійкого інтересу до музично-естетичної діяльності в позаурочний час, значному підвищенні рівня повноцінного слухання-сприймання мистецьких творів, розуміння характеру їх образів на основі поєднання музики і предметно-практичної діяльності, кількісному й якісному зростанні їх вербально-сенсорного досвіду. Забезпечується цей успіх дотриманням ряду психолого-педагогічних умов, детально викладених в тексті дисертації.

6. Представлена в даній роботі система спеціальної організації музично-естетичного виховання в позаурочний час не розвязує усіх проблем, пов'язаних з корекцією психофізичних вад в умовах зорової депривації, а дозволяє виділити значні резерви і перспективні напрямки посилення корекційно-реабілітаційної спрямованості навчально-виховного процесу в спеціальній школі, що криються в комплексному використанні різних видів мистецьких діяльностей і можуть бути розроблені в подальших дослідженнях.

Основний зміст дослідження відображено в таких публікаціях автора

1. Використання народознавчого матеріалу в позаурочній музично-естетичній діяльності сліпих учнів // Дефектологія. №2. 1996. С. 10-11.

2. Музично-естетичні комплексні заняття в позаурочній діяльності сліпих дітей // Дефектологія. №2. 1997. С. 34-36.

3. Музично-естетична діяльність сліпих під час позаурочних заходів на тему «Зима» // Дефектологія. №4. 1997. С. 32-40.

4. «Рік Новий, Рік Новий, повен щастя та надій!», «Зі Святим Різдвом, будьте здорові!» // Дефектологія. №4. 1998. С. 35-38, 38-41.

5. Виховання почуття ритму як основа організації різних видів діяльності // Мистецтво в школі. - К.: УДПУ ім. М.П. Драгоманова. - Вип. 2. 1997. С. 24-28.

6. Формування естетичного досвіду молодших школярів з вадами зору в позаурочний час // Методичні рекомендації. К.: ІЗМН, 1997. 72 с.

7. Корекційна спрямованість музично-естетичного виховання сліпих молодших школярів // Інтеграція аномальної дитини в сучасній системі соціальних відносин /Матеріали Всеукр. наук.-прак. конф. / 2-3 листопада 1994 р./. К., 1994. С. 135-136.

8. Використання музично-естетичних комплексів як засобу корекції сприймання сліпих молодших школярів // Психолого-педагогічні умови підвищення результативності учіння школярів з психічними вадами:

Матеріали наук.-звітн. конф. /26-27 квітня 1995 р./ - К. Інститут дефектології АПН України, 1995. С. 83-85.

9. Комплексне використання мистецтва з метою формування творчого сприймання музики у сліпих дітей // Творчий потенціал осіб з особливими потребами: Матеріали міжнар. конфер. ВШПС. - Варшава, 1996. С. 22. /у співавторстві з Е.А. Ютріною/.

10. Корекція естетичного сприймання дітей з глибокими порушеннями зору як один з факторів формування їх особистості // Проблеми та перспективи розвитку психології в Україні: Матеріали зїзду Товариства психологів України /Київ, 23-27 вересня 1996 р./: У 16 т., 18 кн. К., 1996. - Т. 10. Симпозіум «Психолого-педагогічні проблеми сучасної дефектології». С. 31-32.

11. Організація музично-естетичної діяльності сліпих молодших школярів. // Діти з обмеженими фізичними та розумовими можливостями в системі корекційного навчання і виховання: Матеріали міжнар. наук.-практ. конф. 27-28 травня 1997 р./ Ред. кол.: В.І. Бондар та ін. - К., 1997. С. 94-95.

12. Корекційна спрямованість розвитку музичних здібностей молодших школярів у спецінтернатах // Обдарована особистість: пошук, розвиток, допомога: Матеріали доповідей та повідомлень на Міжнародній науково-практичній конференції 27-29 квітня 1998 р. - К.: Гнозис, 1998. С. 368-372.

Размещено на Allbest.ru

...