Національна спрямованість змісту українських шкільних підручників з читання для молодших школярів (1857–1997)

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Національна спрямованість змісту українських шкільних підручників з читання для молодших школярів (1857-1997)

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми Серед найголовніших проблем, що постали сьогодні перед Україною, як суверенною державою - відродження національної освіти. У зв'язку з цим особливої гостроти набуває питання створення підручників на національній основі, яке в Україні тривалий час залишалося відкритим. Гуманістична парадигма, стверджувана у сучасній освітній ситуації, вимагає також внесення суттєвих коректив у спрямованість змісту навчальної літератури для дітей. Саме підручник покликаний сприяти відродженню духовності суспільства в цілому і кожної особистості зокрема, виховувати у школярів національну гідність.

Навчальна література з будь-якої дисципліни повинна бути національно спрямованою, і не лише за мовою викладу. Важливо, щоб усі без винятку підручники створювалися з використанням кращих традицій національної педагогіки. Знання, що беруться як обов'язковий мінімум для підручника, повинні проростати на національному ґрунті і збагачуватися з погляду національних традицій, обрядів і звичаїв (тексти, коментарі, приклади, зміст вправ, завдань тощо). І найбільші можливості в цьому напрямку, безсумнівно, - у книги для читання.

Проблема створення національного підручника має давню історію. Вона була нерозривно пов'язана із багатовіковою боротьбою за створення української національної школи. Ідея такої школи приваблювала багатьох визначних діячів минулого, особливо письменників - В. Винниченка, Б. Грінченка, П. Куліша, І. Франка, Т. Шевченка та інших. Видатні митці стверджували, що серед усіх потреб нашого національного життя потреба рідної школи найголовніша, «бо народ, який не має своєї школи, може бути лише пасербом чужих народів і ніколи не виб'ється на самостійну дорогу існування» (М. Грушевський).

Досліджувана проблема реалізації національної освіти в навчальній літературі для дітей виходить за межі педагогіки, оскільки нас цікавить не тільки теорія та історія шкільного підручника з читання для початкової школи, а також його зумовленість ментальністю нації. А це уже є сферою філософії, а також має прямий зв'язок із загальною та шкільною психологією.

В українській філософії питання національної освіти та виховання фундаментально розробляли такі визначні мислителі, як С. Русова, Г. Сковорода, П. Юркевич, а також пізніші дослідники - Ю. Бойко, Д. Донцов, Д. Чижевський, М. Шлемкевич. Серед вітчизняних психологів, які працюють над проблемами виховання підростаючих поколінь на засадах національної ідеї, слід відзначити В. Москальця (монографія «Психологічні обґрунтування української національної школи» (1994)).

Питання, що стосуються національної спрямованості змісту навчання української школи, розглядаються сучасними вітчизняними вченими у різних контекстах: національного та родинного виховання - О. Вишневський, О. Киричук, П. Кононенко, В. Кузь, Ю. Руденко, З. Сергійчук, В. Скуратівський, М. Стельмахович, Б. Ступарик, Є. Сявавко; цілісного виховання особистості - П.Ігнатенко, І. Зязюн, Л. Коваль, В. Поплужний, Г. Сагач; розвитку народної освіти та педагогічної думки в Україні - Л. Вовк, А. Погрібний, Н. Скрипченко, О. Сухомлинська; змісту та методів навчально-виховного процесу - А. Алексюк, В. Майборода, О. Савченко.

Безпосередньо проблеми шкільного підручника знайшли відображення в ряді досліджень дидактів та методистів. Вивчались, зокрема, питання структури змісту підручника (О. Бандура, В. Бейлінсон, В. Беспалько, Д. Зуєв, В. Давидов, Л. Долбаєв, А. Сохор,); суті, ролі та місця підручника у навчальному процесі (Ю. Бабанський, Є. Пасічник, А. Полякова, М. Скаткін,); дидактичної моделі навчального предмету та її реалізації в структурі і змісті підручника (І. Журавльов, Л. Зоріна, В. Кононенко, О. Савченко, А. Фурман, В. Цетлін) тощо.

У дослідженнях Т. Лубенця, Б. Саженюк, М. Саженюк та інших методистів переконливо доведено переваги звукового аналітико-синтетичного методу навчання дітей української абетки. Про необхідність використання традицій українського народу в сучасному вихованні молодших школярів зазначається у публікаціях М. Винника, В. Кирилюка, З. Сергійчук та ін.

Навіть із короткого реєстру історіографії питання стає очевидним, що школа в Україні поступово повертається до своїх національних витоків. Класовий підхід до суспільних явищ і явищ культури поступається пріоритету національних та загальнолюдських цінностей. Водночас розбудова Української держави вимагає підвищення ефективності формування національної самосвідомості школярів. Під кутом зору цієї проблеми мають бути удосконалені шкільні підручники, програми та посібники для вчителів. Відсутність узагальнюючих історико-педагогічних досліджень, актуальність даної проблеми зумовили вибір теми дисертаційного дослідження «Національна спрямованість змісту українських шкільних підручників з читання для молодших школярів (1857-1997)».

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження є частиною комплексної теми «Різнорівнева педагогічна підготовка в університетах», яка досліджується кафедрою педагогіки Київського університету імені Тараса Шевченка.

Об'єкт дослідження - історичний контекст становлення і розвитку змісту українських шкільних підручників з читання для початкових класів.

Мета дослідження полягає в обґрунтуванні періодів становлення українських національних підручників з читання для початкових класів та виявленні національної специфіки їх розвитку.

Гіпотеза дослідження: набуття молодшими школярами соціального досвіду, успадкування ними духовних надбань українського народу, формування національної самосвідомості здійснюватиметься успішно, якщо у шкільних підручниках з читання для початкової школи:

- визначається система національних орієнтирів як основа формування в учнів національних цінностей;

- забезпечується їх валідність, надійність, адекватність структурі знань, умінь і навичок, співвіднесеність їхнього змісту навчальним цілям;

- практикуються педагогічно доцільні форми презентації знань;

- моделюються навчальні ситуації, які активізують формування ціннісних орієнтацій учнів.

Відповідно до мети і гіпотези дослідження були поставлені такі завдання:

- на основі аналізу стану досліджуваної проблеми у педагогічній теорії та практиці початкової ланки системи освіти України визначити і обґрунтувати періоди становлення українських національних підручників з читання для початкової школи;

- охарактеризувати провідні тенденції розвитку українських національних підручників з читання в системі навчальної літератури для дітей на різних історичних етапах; розкрити принципи відбору і структурування змісту шкільних підручників з читання в системі навчальної літератури для дітей на різних історичних етапах;

- розкрити принципи відбору і структурування змісту шкільних підручників з читання для української початкової школи;

- визначити перспективні можливості використання національної спрямованості змісту підручників з літературного читання у формуванні національно-культурних цінностей молодших школярів.

Для вирішення поставлених завдань застосовувались такі методи дослідження:

історико-логічний аналіз методологічної, психолого-педагогічної літератури з теми дослідження; систематизація архівних документів керівних органів освіти, навчальних програм, шкільної документації; хронологічний, ретроспективний, системно-структурний та порівняльний аналіз змісту підручників; узагальнення традиційного та новаторського досвіду підручникотворення; анкетування, порівняння, зіставлення, класифікація.

Хронологічні рамки дослідження охоплюють 1857-1997 рр. Його нижня межа обумовлюється виданням у 1857 році «Граматки» П. Куліша та цілої низки українських букварів для національної школи, що започаткували розвиток української навчальної книги з читання для молодших школярів. Упродовж 1857-1905 рр. у навчальній літературі для дітей переважає релігійно-національний та національний компонент (1905-1917 рр.), а з 1917 - до кінця 20-х р. - національний компонент з революційними символами. У 30-і - 50-і роки навчальна українська книга набуває політичного спрямування; перекладається з московських видань (60-і - 80-і роки). І, нарешті, з другої половини 80-х років - до сьогодення українознавство виступає інтегруючою основою змісту українських шкільних підручників з читання.

Методологічна основа дослідження ґрунтується на засадах наукового пізнання, діалектичного характеру взаємодії, взаємовпливів етнічного, загальнонаціонального і світового у суспільному прогресі; гуманізації міжнаціональних стосунків; ряді концептуальних положень філософської, психологічної та педагогічної наук; теорії особистості, її розвитку.

Теоретичну основу дисертації становлять досягнення педагогіки в галузі розвитку особистості та її національної самосвідомості, зокрема праці А. Алексюка, Г. Ващенка, Б. Грінченка, М. Драгоманова, Л. Коваль, Є. Пасічника, С. Русової, О. Савченко, Г. Сагач, Н. Скрипченко, М. Стельмаховича, В. Сухомлинського, К. Ушинського. У центрі уваги були також роботи дидактів та методистів О. Бандури, В. Бейлінсона, Т. Бугайко, Ф. Бугайка, Н. Волошиної, Д. Зуєва, А. Лук'янець, О. Мазуркевича, М. Скаткіна, З. Шевченко, В. Цимбалюка. Значний інтерес для дослідження становили праці вчених, що безпосередньо займались вивченням проблем шкільного підручника, зокрема роботи Ю. Бабанського, В. Беспалька, І. Журавльова, Л. Зоріна, А. Полякової, В. Цетліна, А. Фурмана та ін.

Джерелознавчу основу дослідження становлять матеріали із фондів залу україністики (букварі та читанки, опубліковані в період із 1905 по 1929 рр. в Україні та підручники, видані в 60-х - 90-х роках у діаспорі) та рідкісної книги («Граматка» П. Куліша 1857, 1861) Національної бібліотеки України імені В.І. Вернадського, епістолярна спадщина Т. Шевченка, Б. Грінченка, В. Винниченка та інших письменників, фототипія «Букваря южнорусского», історико-педагогічна література, а також дисертаційні роботи, монографії та інші наукові матеріали, видання минулих років.

Наукова новизна дослідження. У пропонованій роботі здійснено аналіз національної спрямованості змісту підручників з читання для української початкової школи, виданих у період з 1857 по 1997 р.; охарактеризовано провідні тенденції розвитку українських національних підручників з читання на різних історичних етапах; обґрунтовано і доповнено систему принципів відбору і структурування змісту шкільних підручників з літератури для початкової школи в історичному аспекті; визначено перспективні можливості використання національної спрямованості змісту підручників з читання у формуванні інтелектуально-духовних цінностей молодших школярів; подальшого розвитку набула запропонована періодизація підручникотворення на даному відрізку часу.

Практичне значення дисертації полягає в тому, що виявлені теоретичні основи процесу реалізації завдань національного змісту освіти у сучасних підручниках з літератури для дітей молодшого шкільного віку та ретроспективний аналіз національної спрямованості змісту підручників з читання для початкової української школи можуть бути використані викладачами вищих і середніх навчальних закладів у викладанні курсів «Педагогіка», «Історія педагогіки», «Історія України», «Українська література», спецкурсів «Дитяча література» та «Українська етнопедагогіка»; працівниками народної освіти безпосередньо у роботі з школярами на уроках та у позакласній роботі, у лекційно-методичній роботі з батьками, громадськістю.

Особистий внесок автора. Основні ідеї та положення, що здійснені у межах дисертаційного дослідження і висвітлені у поданій роботі, зокрема, ті, що характеризують наукову новизну та практичне значення одержаних результатів, отримані здобувачем особисто. Ідеї співавторів у роботі не використовувались.

Вірогідність результатів роботи і основних її наукових висновків забезпечується методологічною обґрунтованістю вихідних положень, застосуванням різноманітних взаємодоповнюючих методів дослідження, адекватних його об'єкту, меті і завданням; цілеспрямованим історико-педагогічним аналізом наукових, документальних та інших джерел.

Апробація і впровадження результатів дослідження здійснювались у процесі педагогічної діяльності автора - вчителя Ніжинської школи №12 Чернігівської області, пізніше - старшого викладача кафедри педагогіки й методики початкового навчання Переяслав-Хмельницького педагогічного інституту ім. Г.С. Сковороди. Окремі розділи дисертації і дослідження в цілому обговорювались на засіданнях кафедри педагогіки Київського університету імені Тараса Шевченка та на засіданнях кафедри педагогіки й методики початкового навчання Переяслав-Хмельницького педагогічного інституту ім. Г.С. Сковороди. Основні положення дисертації та результати дослідження доповідались на міжнародних та всеукраїнських науково-практичних конференціях у м. Києві (1990, 1997), м. Переяславі-Хмельницькому (1990-1995), м. Умані (1993, 1994), м. Дніпропетровську (1993), м. Черкасах (1994), м. Полтаві (1995,1996), м. Тернополі (1995,1996), м.Ніжині (1996), відображені також у 22 публікаціях автора в науково-педагогічних виданнях.

Публікації. Основні результати дослідження опубліковано в 22 наукових працях; з них 13 - одноосібних. Загальний обсяг особистого внеску складає понад 4 друк. арк.

Структура та основний зміст дисертації

національний педагогічний валідність знання

Дисертація складається зі вступу, двох розділів, висновків та списку використаних джерел.

У вступі обґрунтовано актуальність проблеми дослідження, викладено його гіпотезу, визначено завдання і методи дослідження, розкрито наукову новизну, практичну цінність, шляхи апробації та впровадження результатів.

У першому розділі - «Генезис національного компоненту в шкільних підручниках з читання для молодших школярів» - розглядаються науково-педагогічні погляди Б. Грінченка, М. Драгоманова, П. Куліша, С. Русової, Т. Шевченка, та інших видатних розбудовувачів української національної школи крізь призму їхнього теоретичного та практичного досвіду по створенню шкільних підручників з читання на національній основі для початкової школи.

Історія початкової освіти взагалі та історія створення підручників для початкової ланки системи національної української освіти зокрема - важкий і довготривалий шлях творчих пошуків, невдач, успіхів, розчарувань та нових відкриттів учителів багатьох поколінь. Знання цього шляху та досвіду національного виховання з найдавніших часів до виховних систем ХХ ст. значною мірою збагатить історичну пам'ять, духовну, педагогічну і методичну культуру вчителя.

Перший етап на цьому шляху триває з другої половини ХY1 до середини Х1Х ст. Його, по суті, можна назвати підготовчим, бо це час становлення технічних можливостей книгодрукування в Україні. Вводиться термін «буквар» стосовно назви перших книг для навчання грамоти. На слов'янських землях, в тому числі і в Україні видається ціла серія букварів (1574, 1578, 1644, 1671, 1690, 1692 рр., тощо).

Другий період у створенні українських букварів та читанок - започаткований П. Кулішем виданням у 1857 р. «Граматки». Цей підручник для свого часу був не тільки необхідним, корисним, але й розкішним: книжка на 149 сторінок з окремими ілюстраціями, вигадливими заголовними літерами, заставками, з передмовою і післямовою, ґрунтовним коментуванням навчального матеріалу, 70 сторінок підручника пропонували для читання церковні тексти.

Згодом на книжковому ринку з'являються «Українська абетка» М. Гатцука (1860), надрукована церковнослов'янською азбукою, «Домашня наука» К. Шейковського (1860), що була в основному побудована за системою букваря Золотова (для російських шкіл). За таким же зразком була складена і азбука О. Строніна, яка так і називалась: «Азбука Золотова для Южнорусского края» (1861).

Значною подією в культурно-освітньому житті України став «Буквар южнорусскій» Т. Шевченка (1861). Цей підручник був об'єктом наукових досліджень ще під час так званої «хрущовської відлиги» (праці В. Бородіна, Ю. Ступака). Водночас у тих умовах, коли на державному рівні проводилась політика, спрямована на «злиття» мов, культур, народних традицій і цілих народів, вивчення букваря Т. Шевченка під кутом зору національного виховання не могло бути реалізоване.

У 70-90-х рр. Х1Х ст. у культурному житті України почали утверджуватися регресивні тенденції. Серед найголовніших причин відходу від цивілізації була заборона української мови як чинника розвитку освіти, літератури та всього громадсько-політичного життя.

Третій період у розвитку українських шкільних підручників з читання для початкової школи збігається з революційними подіями початку ХХ ст. і триває з 1905 по 1917 р.

У створенні підручників з читання на національній основі особлива роль належить Б. Грінченку. В 1907 р. побачила світ його «Українська граматка».

Проведений дисертантом аналіз структурування змісту навчальної книги, дозволив зробити висновок про те, що «Граматка» Б. Грінченка стала одним із перших інтегративних підручників на основі українознавства.

Серед когорти вітчизняних педагогів початку ХХ ст., що присвятили свою діяльність формуванню національної свідомості учнів, висвітленню ролі книги в житті дитини і створенню підручників для найменших школярів, помітне місце належить С. Русовій («Український буквар», 1906), О.Білоусенку («Вінок: Читанка», 1905, «Вінок: Перша читанка», 1918 та ін.), О. Стешенко («Рідні колоски», 1917) та багатьом іншим діячам народної освіти.

Четвертий період - 1917 - кінець 20-х років. Історичний розвиток суспільства на цьому етапі зумовлює появу букварів і читанок для неграмотних червоноармійців, робітників, селян.

П'ятий період - початок 30-х - кінець 50-х рр. Проблема реалізації національної ідеї у шкільних підручниках для початкової школи в умовах тоталітаризму не могла бути вирішеною. Ідеологи старої системи утверджували модель інтернаціональної школи. Така школа не тільки не виховувала в учнів національну самосвідомість, не формувала національний характер, а, навпаки, нерідко руйнувала і те, що утверджувалось у них під впливом різних факторів - сімейного виховання, соціального мікросередовища тощо. Ілюстрацією сказаного може бути «Буквар для шкіл грамоти» Л. Деполович, уже дещо перероблений та доповнений В. Ярошенком (1947).

Шостий період - 60-і - початок 80-х рр. Національна спрямованість українських підручників 60-х років починалась і завершувалась мовою викладу, до того ж із вживанням русизмів. Щодо змісту, - ці підручники були усереднені, нейтральні, виховували найперше патріотів СРСР та якусь нову, штучно виведену націю - «радянський народ». Створені у 60-х роках, такі навчальні книги витримували до 10-15 перевидань. Наприклад, «Буквар» Н. Гов'ядовської у 1964 році мав 9-е видання, «Читанка для 2 класу» П. Гавриленко, В. Глущенко, О. Горового була у вжитку з 1955 по 1972 р. і т.д. Подібна канонізація пояснюється тим, що згадані підручники за своїм змістом були віддзеркаленням політичних подій в названий період і повністю задовольняли погляди на виховання ідеологів комуністичної партії.

Окремою сторінкою у процесі становлення підручників з читання для молодших школярів на національній основі стали букварі і читанки, опубліковані в діаспорі. Це, зокрема, «Євшан-зілля: Четверта читанка з мовними та граматичними вправами й укр.-англ. словником» М. Дейко (Лондон, 1967), «Абетка з історії України» Л. Полтави (Нью-Йорк, 1973), «Читанка 1: Для 2-го року навчання» І. Бондарчука (Нью-Йорк, 1988), «Мій буквар» Я. Козловського (Нью-Йорк, 1990) та ін.

Останнім часом і в Україні з'явилася серія нових підручників з читання для молодших школярів, що кардинально відрізняються від попередніх видань, а саме: «Материнка», «Біла хата», «Ластівка» Д. Чередниченка та Г. Кирпи, «Сходинки» О.Білого, «Буквар» М. Чорної, Д. Грабаря тощо.

У розділі розкриваються також соціальні і педагогічні аспекти формування національних орієнтирів у молодших школярів, що, на думку дисертанта, сприятиме активізації зусиль суспільства на вирішення поточних і перспективних проблем розбудови Української держави.

У дослідженні наголошується, що для висвітлення духовних національно-культурних цінностей українського народу в історичному розвитку, значний інтерес становить спадщина видатних діячів культури М. Драгоманова, М. Костомарова, О. Потебні, С. Русової, етнографічні праці О. Воропая, П. Чубинського; серед сучасних педагогів - дослідження Г. Ващенка, Ю. Бромлея, Г. Вервеса, П. Кононенка, В. Сухомлинського, В. Скуратівського та ін.

Ще видатний український вчений О. Потебня стверджував, що нищення національних відмінностей з метою творення «єдиного людства» неминуче приведе народ до духовного та інтелектуального краху. Відомо, що немає якоїсь абстрактної загальнолюдської культури поза національними. Лише високі здобутки цих культур набувають загальнолюдського значення. Тому і в людині її людська сутність розвивається глибше і краще тільки на основі засвоєння тієї чи іншої національної культури. І провідна роль у цьому процесі повинна належати національній школі, навчальній літературі, яка покликана формувати в учнів любов до рідної культури - органічної частини загальнолюдського духовного спадку.

За визначенням мовознавця А. Бурячка, «найголовнішим чинником консолідації нації, її основною ознакою», а значить і найвищим її витвором вважається мова. Знищення мови (лінгвоцид) веде до знищення народу як культурно-історичної спільноти. Ось чому такого важливого значення набуває проблема створення шкільних підручників на національній основі. Адже навчання рідною мовою, крім дидактичної мети, має ще й морально-виховний аспект, оскільки діти, легко засвоюючи зрозумілі й близькі їм поняття та образи, вчаться любові до свого родоводу, батьків, своєї Вітчизни.

У публікаціях останнього часу з питань національної освіти в Україні (Є. Пасічник, В. Скуратівський та ін.) відзначається, що головними елементами структури національної самосвідомості є знання, переконання, почуття, воля, вчинки дитини.

Стосовно формування в учнів духовно-інтелектуальних, національно-культурних вартостей це означає нині: а) глибоке опанування скарбами рідної материнської мови (про що вже було сказано вище), багатої культури народу, знання його славної і трагічної історії (без прикрас, тенденційності), звичаїв, обрядів тощо; б) гідність, переконання в тому, що кожна людська доля - це унікальне, неповторне явище; в) вірна любов до своєї Батьківщини, народу; уміння розуміти прагнення всіх народів, що проживають на території суверенної держави і т. п.

Національне виховання буде здійснюватись повноцінно і успішно лише тоді, коли сама дитина усвідомить значення і роль рідної мови в своєму житті та житті суспільства, відчує гордість за історію українського народу, буде знати його символіку, фольклор, любити рідну природу, пісню, читати українську книжку тощо. У цьому відношенні підручники з читання для наймолодших школярів мають бути національно спрямованими як за змістом, так і за формою.

У дисертаційному дослідженні зазначається, що впродовж десятиліть на терені УРСР найважливішими критеріями, на основі яких добирались у підручниках тексти для читання, були ідеологеми - класовість і комуністична партійність. Твори з яскраво вираженою національною своєрідністю замовчувались або піддавались остракізму. Букварі й читанки занадто перевантажували дитячі голови заполітизованими, недоступними віковим особливостям, творами про «щасливе дитинство», застосовуючи при цьому всі форми опрацювання художнього і пізнавального текстів, від простого прослуховування до «вибіркового» та «близького до тексту повного переказу».

Проаналізований матеріал не просто ілюструє сувору регламентацію змісту шкільного підручника соціальним замовленням, а в нинішніх умовах критичного переосмислення історичних подій застерігає нас від повторення негативного досвіду попередників. Навчальна література має бути позбавлена засилля соціологізаторства будь-якого кольору. Не класові пріоритети мають визначати зміст шкільних підручників, а перш за все вищі цінності загальнолюдського та національного характеру.

У першому розділі розглядаються сучасні підручники («Материнка» Д. Чередниченка, «Буквар» М. Чорної, Д. Грабаря та ін.) крізь призму національної спрямованості їхнього матеріалу.

Підсумовуючи сказане, автор дослідження зазначає, що принципи відбору, структурування і способи презентації матеріалу у шкільних підручниках з читання для молодших школярів повинні відповідати стуктурі й логіці самого навчального предмету і визначатись шкільною програмою.

Головним джерелом текстів у навчальних книгах мають стати фольклор, твори художньої класичної та сучасної української літератури (в тому числі й представників діаспори), зарубіжної літератури у відтворенні українською мовою кращими майстрами художнього перекладу, науково-пізнавальні тексти.

Наявність у підручниках вдало підібраних ілюстрацій та художньо-технічне оформлення навчальної літератури сприяє кращому осмисленню учнями програмового матеріалу.

У другому розділі - «Реалізація національного змісту освіти у сучасних підручниках з читання для початкової школи» - аналізуються найновіші підручники з читання для молодших школярів, написані з урахуванням української національної ідеї.

Здійснюється теоретичне обґрунтування мети і завдань створення нового змісту підручників для початкової школи, зокрема, висвітлюються погляди вітчизняних і зарубіжних вчених щодо необхідності створення розвивального підручника.

Переважна більшість науковців констатує, що початковій школі, як і всій системі освіти України, потрібен новий, від спрямування до технології застосування, підручник. Але яким має бути новий підручник за змістом і структурою, за функціями і характером використання його вчителем і учнем, - ще повністю не осмислено.

Одні вчені вважають, що новий тип підручника повинен «реалізувати навчальну і розвивальну функції в єдності» (А. Полякова), інші - перспективну тенденцію розвитку підручникотворення в Україні вбачають «у відмові від інформаційно-диференційованого типу підручника» на користь «розвивально-інтегративного» (Н.Бібік, М. Вашуленко, А. Фурман). Проблема інтеграції навчання й виховання, яка природно випливає з бажання дати наймолодшим школярам цілісне уявлення про природу, суспільство і своє місце в них, набуває нині в початковій ланці освіти особливої ваги.

Проте не кожне об'єднання навчальних предметів чи їх складових є їх інтеграцією. Необхідна провідна ідея, реалізація якої забезпечить нерозривний зв'язок, цілісність даного курсу. В дисертації обґрунтовується роль українознавства, зокрема національного компоненту, в інтеграції змісту різнопредметних знань у навчальній літературі для молодших школярів.

Осмислення ментальної основи підручника з читання у процесі формування національної самосвідомості молодших школярів неможливе також без експериментальної роботи у цьому напрямку. В дисертаційному дослідженні автор висвітлює, зокрема, хід проведення та результати констатуючого зрізу щодо виявлення учительської думки стосовно діючих підручників з читання, результати асоціативного експерименту, який проводився з учнями молодших класів.

До недавнього часу в Україні фактично не проводились широкі емпіричні дослідження етнічної свідомості. На початку 90-х років, у період активних процесів переоцінки світоглядних позицій, проблема формування національної самосвідомості набуває особливо притягальної сили. Однак для роботи в цьому напрямі існують певні перешкоди, найскладнішою із яких є нерозробленість теоретико-методологічної і методичної бази. Зважаючи на це, першочерговим завданням є пошук і апробація методик, інструментів дослідження етнічної свідомості. «Вони повинні бути відносно простими, доступними, викликати зацікавленість і не втомлювати дитину» (В. Павленко).

У дисертації використано асоціативний експеримент, як одну із методик, що відповідає цим вимогам, а також психологічному розвитку дітей молодшого шкільного віку. Серед завдань, поставлених у ході експерименту, було виявлення ставлення учнів до свого етносу шляхом аналізу реакцій на слова-символи і роль підручників з читання у формуванні національної самосвідомості у школярів початкових класів.

З метою виявлення у дітей молодшого шкільного віку ставлення до своєї національності їм пропонувалось відповісти на запитання: «Якби довелося обирати національність, то яку б саме ти вибрав і чому?» Українцями бажали бути 85% першокласників, 10% дітей вагалися у виборі, а 5% опитаних школярів віддали перевагу російській національності.

У відповідях учнів 3 (4) класів частіше зустрічалося бажання вибрати іншу національність (17%), 69% респондентів змінювати свою національність не захотіли, 4% опитаних вагалися, якій національності віддати перевагу, а 11% дітей не змогли нічого сказати з цього приводу.

Вибір «чужої» національності або вагання при виборі свідчать у першу чергу про відсутність у частини молодших школярів почуття етнічної причетності і висуває перед школою в якості одного з першочергових педагогічних завдань - формування національної самосвідомості учнів.

Як засвідчив експеримент, важлива роль у процесі формування в учнів початкових класів національної самосвідомості належить підручникам з читання (це «Буквар» - для 11% опитаних першокласників, «Читанка» - для 64,5%; «Читанка» - для 53% третьокласників) - першим книгам, що розвивають художній смак дітей, виробляють імунітет проти низькопробних явищ масової культури.

З метою виявлення думки передової учительської громадськості про діючі підручники з читання та узагальнення кращого педагогічного досвіду в 1995-96 навчальному році було проведено в 9 міських (СШ №24, 32 м. Чернігова, СШ №1,2,4 м. Переяслава-Хмельницького, СШ №12 м.Ніжина, СШ №1,2 м. Городні Чернігівської обл., СШ №179 м. Києва) і 7 сільських (Циблівській, Світанківській, Лизогубовослобідській СШ та Стовп'язькій початковій школі Київської обл., Макишинській, Моровській, Березнянській СШ Чернігівської обл.) анкетування. Одержані дані свідчать про значний інтерес вчителів до проблеми національної спрямованості змісту підручників з читання. Більшість педагогів віддали перевагу тим підручникам, у яких наявна державна та національна символіка (33,3% опитаних), яскраві кольорові ілюстрації з творів українського малярства (25,3%), високохудожня мова викладу матеріалу (14,6%), наявність фольклорних зразків та народознавчої інформації (10,6%), розповіді про видатних діячів культури (6,6%), наявність історичних матеріалів із героїчного минулого України (4%), розповіді про етнографічні зони, міста, ріки, озера, гори України (2,6%), сучасна Україна та її місце на європейському континенті і в усьому світі (1,3%).

У ході дослідження встановлено, що переважна більшість учнів початкових класів як сільських, так і міських шкіл виявляє значний інтерес до своїх національних зв'язків. І чим дієвішим з боку сім'ї, школи, засобів масової інформації були форми і методи роботи з дітьми в даному напрямку, тим рівень обізнаності молодших школярів зі своїм етнічним середовищем був вищим. Саме ті учні, в сім'ях яких батьки розмовляють рідною мовою, дотримуються в побуті народних звичаїв та обрядів, де в пошані українська книга та культура, виявили глибші знання не лише свого родоводу, своєї національної ментальності, але й толерантне ставлення, розуміння етнічної самобутності інших національностей.

У висновках узагальнюються результати наукового пошуку:

1. Історичний шлях розвитку українських підручників з читання для початкової школи з погляду національної спрямованості змісту, зміни концептуальних підходів і парадигм можна умовно розділити на такі періоди:

Перший - період становлення технічних можливостей книгодрукування, вдосконалення абеток тощо, який починається наприкінці ХY1 ст., тобто з моменту застосування книг для навчання, і триває до середини Х1Х ст., коли виходять друком перші українські підручники.

Другий (1857-1905 рр.), що розпочинається виходом «Граматки» П. Куліша та серії українських національних підручників з читання для початкової школи. Яскравим явищем даного періоду став «Букварь южнорусскій» Т. Шевченка. Книги з читання, що з'явились у цей час, позначені релігійно-національним спрямуванням.

Третій період у розвитку книгодрукування на національній основі збігається з революційними подіями початку ХХ ст. і триває з 1905 по 1917 р. Автори підручників означеного періоду повністю відмовились від релігійного компоненту, взявши за основу народний.

Четвертий - з 1917 р. - до кінця 20-х років. Українська література визнається робітничо-селянською, а звідси і поява підручників з читання для неграмотних селян, робітників, червоноармійців, в яких переважає народний елемент, що переплітається з революційними символами.

П'ятий період - початок 30-х - кінець 50-х рр. Від гасла «Геть підручник!» - до «робочої книги з краєзнавчим ухилом», що зводився до яскраво вираженого політичного спрямування (антирелігійна пропаганда, відзначення революційних свят, вшанування більшовицьких вождів).

Шостий період - 60-ті роки - початок 80-х, коли «українська» навчальна книга здебільшого перекладалася з московських шкільних підручників та посібників. Надто затяжна стабільність навчальної літератури, що була у вжитку (підручники витримували до 10-15 перевидань), стала причиною відриву шкільного навчання від потреб життя.

Сьомий період бере початок з другої половини 80-х років і триває до наших днів. Після багатьох десятиліть манкуртизму школа в Україні повертається до своїх національних витоків. Підручники нового покоління, складені як за чинними, так і за авторськими програмами, відрізняються від традиційних національною спрямованістю змісту навчального матеріалу, методичним апаратом, системою вправ, завдань, які активізують творчі здібності, формують активну життєву позицію школярів.

2. Зростаючий потік суспільної, наукової і технічної інформації при традиційних способах відбору змісту навчання неминуче впливає на нього, часто ускладнює зміст, порушує стабільність, призводить до перевантаження школярів інформацією, яка не завжди має загальноосвітнє значення. Цілком виправдані спроби нетрадиційного вирішення проблеми оновлення змісту навчання і виховання у руслі міжпредметної інтеграції.

Для інтегрованого вивчення кількох відмінних один від одного навчальних предметів чи їх складових необхідна провідна ідея, на основі якої забезпечуватиметься цілісність даного курсу. Проведений аналіз сучасних букварів і читанок свідчить про ефективність інтегрування різнопредметних знань у навчальній літературі для дітей молодшого шкільного віку на основі українознавства.

3. Перевантаження навчальної літератури надмірною інформацією - одна з найактуальніших проблем сучасної початкової школи. У початкових класах формуються тільки елементи світогляду дитини. У зв'язку з цим дуже важливо, щоб зміст підручника і його обсяг не перевищували психофізичних можливостей учнів. Авторам майбутніх навчальних книг треба неухильно дотримуватись орієнтації на вікові особливості молодших школярів.

4. Підручник з читання переслідує не одну мету, а принаймні кілька в засвоєнні молодшими школярами національно-культурного спадку нашого народу:

- подати систему знань з українознавства;

- навчити дітей читати: не просто відтворювати звуко-графічний зміст художнього тексту, а стати справжніми читачами, що відчувають Слово, вміють давати (на своєму рівні, звичайно) оцінку літературному творові;

- навчити дитину продуктивно мислити, зважено діяти в складних життєвих ситуаціях і розвивати власні творчі здібності;

- сформувати продуктивні способи (уміння, норми, прийоми тощо) свідомого оперування знаннями з українознавства в традиційних і нестандартних ситуаціях;

- особистісно задіяти учня в систему національних і загальнолюдських цінностей та домогтися їх духовного осмислення кожною дитиною.

У порівнянні з традиційними підручниками, в яких акцент робиться на засвоєнні системи знань, принциповою відмінністю розвивальних підручників є те, що вони будуть навчати дітей думати й розуміти, допомагати учням самостійно орієнтуватись у швидкоплинному проблемному світі, розвивати їхні здібності, формувати особистісні, національні та загальнолюдські цінності.

Підручник нового покоління має забезпечувати інформаційну, мотиваційну і пізнавальну функції учіння з метою формування всебічно (інтегративно) розвиненої особистості молодшого школяра.

5. У результаті проведеного дослідження встановлено вплив художньо-технічного оформлення та поліграфічних якостей навчальної книги на стан здоров'я учнів. Зокрема дрібний шрифт, нечітко пробиті букви на пористому папері, щільність набору, малі проміжки між словами (апрош) і між рядками (інтерлін'яж), кольорові відтінки паперу призводять до швидкої втомлюваності очей, до погіршення зору. Отже, подальше вдосконалення екологічних аспектів оформлення підручника - одна з основних вимог щодо навчальної літератури нового покоління.

6. Національно спрямований матеріал навчальних посібників та підручників з читання для початкової ланки системи освіти України сприятиме розв'язанню головного завдання сучасної школи - формування у молодших школярів національно-культурних, духовно-інтелектуальних цінностей.

7. У процесі історико-педагогічного дослідження проблеми виявлено ряд аспектів, що потребують подальшого вивчення:

- формування національної спрямованості змісту українських шкільних підручників з читання кожного означеного періоду;

- узагальнення науково-педагогічного досвіду Б. Грінченка зі створення підручників з читання для української початкової школи;

втілення виховного національного ідеалу у творчій спадщині Г. Ващенка та С. Русової.

Основні положення дисертаційного дослідження відображено у 22 публікаціях автора

1. Кузьменко Н.М. Українознавство як основа інтегрування змісту шкільних підручників з читання для початкової школи // Початкова школа. - 1998. - №10. - С. 45-48.

2. Кузьменко Н.М. «Рідне слово» Бориса та Марії Грінченків - один із перших інтегративних підручників для початкової школи // Вісник Київського університету ім. Тараса Шевченка. Серія: соціологія, психологія, педагогіка. - 1998. - Вип.6. - С. 71-73.

3. Кузьменко Н.М., Кузьменко В.І. Національний компонент у шкільному підручнику з української літератури для 6 класу // Методика. Досвід. Пошук.: Науково-метод. зб. - Ніжин, 1996. - С. 4-9. - Авторських сторінок 0,2 др. арк.

4. Кузьменко Н.М. Принципи відбору, структурування і способи пред'явлення інформації у шкільних підручниках з читання для молодших школярів. - К.: МПП «Буклет», 1996. - 22 с.

5. Кузьменко Н. Григорій Ващенко про роль родини у вихованні патріотизму // Українська родина: Наук.-метод. посібник. - К.: Київськ. міжрегіон. інст. удоскон. вчит. Ім. Б. Грінченка, 1998. - С. 1105-1110.

6. Кузьменко Н.М. Підручник з читання: від реалій до ідеалу // Початкова школа. - 1999. - №1. - С. 57-58.

7. Кузьменко Н.М. Всесвіт материнського слова: До 90-річчя виходу «Граматки» Б. Грінченка // Літ. Чернігів. - 1997. - №10. - С. 67-72.

8. Кузьменко Н. Справжні самоцвіти // Літ. Чернігів. - 1997. - №11. - С. 113-116.

9. Кузьменко Н.М., Шпак В.П. «Букварь южнорусскій» Т.Г. Шевченка // Другі шевченківські читання, присвячені 150-річчю написання «Заповіту»: Матеріали всеукраїнської наук.-практ. конф. - Переяслав-Хмельницький, 1995. - С. 106-108. - Авторських сторінок 0,1 др. арк.

10. Кузьменко Н.М. Розвиток початкової освіти на Полтавщині в ХIХ столітті // Шляхи вдосконалення навч.-виховн. процесу в початкових класах та дошкільних закладах: Зб. ст. за матеріалами міжвуз. наук.-практ. конф. - Ч. 1. - Полтава, 1996. - С. 57-61.

11. Кузьменко Н.М. З історії створення підручників для національної української школи // Сучасна початкова школа: проблеми, пошуки, знахідки: Матеріали міжнар. наук.-практ. конф. - Тернопіль, 1996. - С. 3-4.

12. Кузьменко Н.М. Проблеми реалізації національної ідеї у шкільних підручниках для початкової школи // Єдність педагогіки і психології у цілісному навчально-виховному процесі: Матеріали наук.-практ. конф. - Полтава, 1995. - С. 106-109.

13. Кузьменко Н.М., Кузьменко В.І. Роль інтеграційних зв'язків між предметами початкової школи в екологічному вихованні. // Екологія і освіта. Проблеми теорій і практики: Тези доп. і повідомлень на міжнародній наук.-практ. конф. - Умань, 1994. - Т.1. - С. 90-92. - Авторських сторінок 0,1 др. арк.

14. Кузьменко Н.М., Кузьменко В.І. Народознавство і професійна підготовка вчителя // Українознавство і гуманізація освіти: Тези доповідей наук.-практ. конф. Ч. 1. - Дніпропетровськ, 1993. - С. 97-98. - Авторських сторінок 0,1 др. арк.

15. Кузьменко Н.М., Кузьменко В.І. Іван Іванович Гурин як фольклорист _/ Тези всеукраїнської наук.-практ. конф. «Переяславська земля та її місце в розвитку української нації, державності й культури». - Переяслав-Хмельницький, 1992. - С. 127-129. - Авторських сторінок 0,1 др. арк.

16. Кузьменко Н.М., Кузьменко В.І. Народознавство і професійна підготовка майбутніх вчителів // Психолого-педагогічні основи формування творчої особистості педагога оновленої національної школи. - Умань. 1992. - С. 81-83. - Авторських сторінок 0,1 др. арк.

17. Кузьменко Н.М., Кузьменко В.І. Я.А. Коменський про сімейне виховання // Педагогічна спадщина Я.А. Коменського і перспективи розвитку народної освіти: Тези доп. і повідомл. міжвуз. наук.-практ. конф. Ч. 2. - Переяслав-Хмельницький, 1992. - С. 58-59. - Авторських сторінок 0,1 др. арк.

18. Кузьменко Н.М. Межпредметные связи как одно из средств патриотического и интернационального воспитания студенческой молодежи // Актуальные проблемы патриотического интернационального воспитания: Тезисы докладов межвуз. науч.-практ. конф. - Глухов, 1991. - С. 71-73.

19. Кузьменко Н.М., Шкуленда Л.П.Г.С. Костюк о роли деятельности в усвоении детьми понятия числа // Психологическая наука: Проблемы и перспективы. Тезисы Всесоюзной конф., посвящ. 90-летию со дня рожд. дейст. чл. АПН СССР Г.С. Костюка. Ч. 2. - К., 1990. - С. 76-77. - Авторських сторінок 0,1 др. арк.

20. Кузьменко Н.М. «Переяславська осінь» Т.Г. Шевченка у патріотичному вихованні школярів // Т.Г. Шевченко і Переяславщина: Тези доп. і повід. міжвуз. наук.-теорет. конф. - Переяслав-Хмельницький, 1990. - С. 210-211.

21. Кузьменко Н.М. Экологическое воспитание младших школьников на уроках математики // Экология: Проблемы образования и воспитания. Ч. 3. - Переяслав-Хмельницкий, 1990. - С. 64-65.

Размещено на Allbest.ru