Система освіти Фінляндії

6. ВИЩА ОСВІТА ФІНЛЯНДІЇ

Історія фінських університетів сягає своїм корінням у XVII століття, а сьогодні країна володіє однією з найрозвиненіших мереж ВНЗ у Європі. Авторитет Фінляндії у сфері вищої освіти загальновизнаний у всьому світі.

Університети та інститути Фінляндії не тільки досягли, а й постійно підтримують високий рівень якості освіти. Це відноситься як до викладання, так і до науково-дослідної роботи, створення комфортних умов для навчання та проживання студентів і аспірантів. Усе це відбувається спільно з надзвичайно доброзичливим ставленням професорсько-викладацького складу, широким вибором курсів, пропонованих, у тому числі, англійською мовою, що дозволяє залучати у Фінляндію зростаючу кількість іноземних студентів.

Система вищої освіти Фінляндії складається з двох паралельних секторів: університетів (і прирівняних до них ВНЗ) і професійних ВНЗ. Університетська система виходить із принципу тісного зв'язку між науковими дослідженнями та навчанням. Основна функція таких ВНЗ - займатися науковими дослідженнями та на основі їхніх досягнень здійснювати навчання.

В університетській системі можна одержати як нижчий навчальний ступінь бакалавра, так і вищий ступінь магістра, а потім захистити дисертацію на ступінь ліцензіата та доктора наук. Університети також є організаторами додаткового навчання (для підвищення кваліфікації) і викладання, відкритого для всього населення.

Вища освіта поділяється на університетську та технічну. В університетах акцент робиться на підготовку дослідників з фундаментальних і гуманітарних наук. Вищі технічні школи («політехи») готують фахівців із прикладних спеціальностей. В університети вступають після ліцеїв, а в «політехах» продовжують навчання близько 30-ти відсотків випускників професійних коледжів.

Сучасна система прикладної освіти Фінляндії сформувалася в середині 90-х років у відповідь на зростаючий попит на вищу освіту. Головним пунктом реформи було створення в усіх регіонах країни більших «політехів», під дахом яких стали працювати й багато професійних коледжів. Це викликано не тільки необхідністю укрупнювати навчальні заклади. Ціль обох рівнів професійної освіти - одержати навички практичної роботи.

Система фінських ВНЗ включає 20 університетів і 29 інститутів. У Фінляндії є як багатопрофільні університети, так і спеціалізовані, серед них три політехнічних університети, три вищих економічних і чотири вищих художніх навчальних заклади. Повна програма університету дає глибокі академічні знання й навчальний ступінь магістра, за бажанням можна продовжити навчання в аспірантурі та одержати ступінь ліцензіата, а через два роки - і доктора. Навчання та перекваліфікація для дорослих надається по лінії спеціальних установ, професійних училищ (особливо центрів професійного навчання й освіти для дорослих), а також інститутів та університетів, у кожному з яких є свій центр або відділення підвищення кваліфікації й навчання дорослих.

Діяльність університетів ґрунтується на вимогах науки та на автономії ВНЗ. Під автономією мається на увазі, що система прийняття рішень в університетах дуже незалежна.

Рішення про правила одержання вчених ступенів, про навчальні плани, а також про прийом студентів з усіх галузей науки приймаються університетами та їхніми факультетами. Усі університети та прирівняні до них ВНЗ, яких у Фінляндії налічується 20, є державними, і держава несе найбільшу фінансову відповідальність за їхню діяльність. Навчання в університетах є доступним для всіх, тому що ніякої плати за навчальний семестр, як уже зазначалося раніше, не стягується.

Завдання університетів, визначене законом, розвиток вільної науково-дослідної діяльності. Університети організовують свою діяльність таким чином, щоб у науково-дослідній роботі та навчальному процесі був досягнутий високий світовий рівень із дотриманням принципів етики й загальноприйнятої наукової практики.

Університети самі за рахунок організації вступних іспитів приймають нових студентів. Місць, виділених за планом прийому, вистачає приблизно для третини кожної вікової групи. Найбільш популярні напрями навчання - науково-технічний, гуманітарний та природничо-науковий. Фінські університетські дипломи відповідають освітньо-кваліфікаційному рівню бакалавра, магістра і доктора. Як правило, також може присуджуватись і ступінь ліцензіата, що передує докторському ступеню.

Для одержання ступеня бакалавра необхідно провчитися як мінімум три роки, при цьому пройти базові курси та курси середнього рівня з основної спеціальності, уключаючи написання дипломної роботи на звання бакалавра, курси з одної або декількох неосновних спеціальностей, курси іноземних мов. Для ступеня магістра потрібно не менше п'яти років навчання з повної програми (або двох років після присвоєння ступеня бакалавра), що включає курси вищого рівня й дипломну роботу магістра наук.

Забезпечення програми навчання обчислюється в отриманих залікових балах - так званих навчальних тижнях, причому один такий бал нараховується за приблизно 40 годин роботи.

Один семестр, пройдений за повним навчальним розкладом, звичайно оцінюється у 15-20 навчальних тижнів. Для одержання ступеня бакалавра потрібно як мінімум 120 залікових балів, ступінь магістра припускає виконання 160-180-ти навчальних тижнів.

У фінських університетах на цей час навчається 157 тис. студентів, з яких приблизно 3,5 тис. студентів-іноземців, які займаються за заліковою програмою на одержання диплома або ступеня.

Крім того, щорічно у Фінляндію приїжджає до 3,5 тис. іноземних студентів-стажистів. Мережа університетів Фінляндії розповсюджується на всю країну, включаючи найбільш північний регіон Лапландії. Крім того, поза сферою управління Міністерства освіти працює Академія національної оборони (National Defence College), що діє у структурі міністерства оборони країни. Цей оборонний навчальний заклад забезпечує вище військове навчання.

Університетська програма складається із занять декількох типів, вправ, письмових робіт або інших форм самостійної роботи, здачі іспитів з відповідно запропонованих літературних джерел тощо. При цьому предмети та заняття можуть бути обов'язковими або факультативними. Усе частіше фінські студенти проходять частину курсів в інших університетах - як у Фінляндії, так і за кордоном.

В університетських центрах підвищення кваліфікації та навчання дорослих професійні курси пропонуються як для осіб з вищою освітою, так і за системою відкритого університету.

Характерною рисою навчання у професійних ВНЗ - тісний зв'язок із виробництвом. Система інститутів була створена у Фінляндії в дев'яності роки, у результаті чого був сформований не університетський блок у мережі вищих навчальних закладів країни. Інститути виникли на базі колишніх технікумів шляхом підвищення рівня навчальних програм і розвитку загальнодержавної мережі регіональних ВНЗ, які у Фінляндії одержали найменування інститутів-політехнікумів.

Навчальні програми інститутів мають тісний зв'язок із практичними спеціальностями у виробничій та невиробничій сферах, насамперед на регіональному рівні. Дипломні вимоги цих ВНЗ покликані швидко реагувати на постійні зміни, що відбуваються на споживчому ринку, визначають прикладний характер професійної підготовки і формують у випускників необхідну кваліфікацію сучасного дипломованого фахівця. В інститутах ведуться також і наукові дослідження, які носять лише прикладний та практичний характер.

Реформа виходила з бажання забезпечити розвиток вищої освіти саме за рахунок професійних ВНЗ. Вступ до них передбачає здачу студентських іспитів, тобто закінчення гімназії, або одержання середньої професійної освіти. На відміну від університетів, усі професійні ВНЗ утримуються муніципалітетами або приватними організаціями. Держава, однак, забезпечує їхнє основне фінансування, тому що його частка становить 57 відсотків. Одержання диплома вимагає три з половиною або чотири роки навчання (140-160 навчальних тижнів), включаючи стажування на місцях роботи та написання дипломної роботи зі спеціальності.

Програми навчання для одержання диплома затверджуються Міністерством освіти, але рішення про навчальні плани приймаються ВНЗ самостійно. У 2002 році у вигляді експерименту почалося навчання, що передбачає збільшення обсягу освіти (додатково 40-60 навчальних тижнів) у зв'язку з підвищенням вимог у деяких галузях. У 29 професійних ВНЗ Фінляндії у 2000 році навчалось близько 114 тисяч студентів. Більшість з ВНЗ - багатоцільові установи.

Політехніка пропонує навчання в таких сферах: технологія та транспорт, бізнес і менеджмент, здоров'я та соціальне забезпечення, культура, туризм, харчування, рекламний менеджмент, природні ресурси, гуманітарні науки й освіта. Ступені мають професійний ухил, і необхідно 3-4 роки, щоб їх одержати.

На додаток до теоретичних занять політехнічні ступені також вимагають практичного навчання на підприємстві й дипломного проекту. В університетах і професійних ВНЗ Фінляндії місць, виділених за планами прийому, вистачає приблизно 65 відсоткам кожної вікової групи.

Мета уряду полягає в тому, щоби вищу освіту одержувала більша частина населення країни.

Вищі професійні навчальні заклади, зі своєї сторони, здебільшого представляють собою регіональні ВНЗ, діяльність яких спрямована на тісний зв'язок із трудовим життям. Диплом у таких ВНЗ має більш професійний характер.

Як університети, так і професійні ВНЗ розташовані по всій країні для забезпечення всім учням, незалежно від місця проживання, рівних можливостей для одержання освіти.

Сьогодні у країні функціонує 29 інститутів, більшість із яких є багатопрофільними ВНЗ із декількома підрозділами. В інститутах-політехнікумах Фінляндії в цей час нараховується 114 тис. студентів, серед яких 2600 іноземних студентів, які проходять повний цикл навчання. Щорічно в інститутах країни навчається також до 1600 іноземних студентів-стажистів.

Навчання орієнтоване переважно на практичний аспект діяльності. Більшість із них - це багатогалузеві навчальні заклади, освітня та наукова діяльність яких тісно пов'язана з діловим життям конкретного регіону. У навчальні програми обов'язково входить професійно-трудова практика.

По закінченні майже чотирирічного навчання випускники одержують науковий ступінь бакалавра в обраній галузі та прекрасну професійну підготовку. Саме тому фінські підприємства завжди із задоволенням приймають їх на роботу.

Тим, хто всерйоз замислюється про майбутнє, щоб одержати європейський диплом у Фінляндії, у першу чергу варто ознайомитися із пропозиціями вищих професійних шкіл. Вступити до такого ВНЗ не простіше, ніж в університет. Крім конкурсу атестатів потрібно пройти екзаменаційний тест, що виявляє рівень володіння фінською або англійською мовою, а також знання у профільній галузі. Як правило, іноземці, які подають документи на повний курс навчання у Фінляндії аж до одержання диплома або ступеня, повинні спочатку відповідати вимогам, пропонованим у їхній власній країні до абітурієнтів ВНЗ. Усі бажаючі повинні бути готові прибути у Фінляндію для здачі вступних іспитів, особливо при вступі до університету. Причому для тих, хто претендує на навчання у повному циклі з одержанням відповідного диплома, зазвичай потрібно підтвердити володіння англійською мовою. За іншими курсами різного обсягу навчання, як правило, обов'язкове володіння фінською або шведською мовою.

Що стосується іноземних аспірантів, то їх приймають у всі університети Фінляндії. Бажаючі можуть просто звертатися прямо до університету, що їх цікавить. Звичайно при університетах функціонує і центр мовного навчання, де студенти й аспіранти можуть проходити додаткові мовні курси, які найчастіше також включаються до складу програм повного циклу навчання або виконання дипломних вимог.

По закінченні повного курсу можна отримати диплом і науковий ступінь бакалавра, а також можливість влаштуватися на роботу у Фінляндії або на батьківщині. Крім того, можна продовжити навчання у будь-якому інституті чи університеті Фінляндії або в іншій країні й одержати вчений ступінь магістра наук.

Диплом інститутського рівня також видається випускникам Поліцейської академії (Police College), що працює у структурі Міністерства внутрішніх справ.

Система навчання у ВНЗ.

Навчання в інститутах організовано у формі залікових програм на одержання дипломів і ступенів, затверджених міністерством освіти. Проте інститути самостійно встановлюють зміст курсів і циклів навчання.

Обсяг програми, так як і в університетах, виміряються в залікових балах, причому він зазвичай включає 40 розрахункових робочих годин. Академічний рік складається приблизно із 40 навчальних балів. Більшість дипломів на присудження ступеня або спеціальності за обсягом навчання складаються зі 140-а або 160-ти балів, що відповідає трьом із половиною або чотирьом навчальним рокам із семестрами повного циклу, передбачається і продовження виконання програми на один рік.

Навчальні програми в залік диплома або ступеня складаються з базових курсів, курсів за фахом, факультативних занять, стажування та практики за фахом, написання й захисту дипломної роботи на ступінь бакалавра. Програми включають також вивчення комунікаційних засобів і мов, тобто рідної мови, другої державної мови й одної або більше іноземних мов. Студенти можуть також проходити курси й за іншими спеціальностями, в інших ВНЗ, у тому числі й за кордоном, за системою «виключного» навчання.

Випускники інститутів після їх закінчення здобувають два види звань. Диплом інституту має відповідну назву - «професійний диплом інститутського рівня» із вказівкою найменування основної спеціальності. Оскільки інститутські програми були розроблені на основі програм технікумів, випускникам у більшості випадків дозволяється користуватися старими найменуваннями дипломованого фахівця.

За обміном студенти можуть приїжджати до Фінляндії в рамках програм обмінів ЄС, наприклад, «Сократес/Еразмус» та «Леонардо да Вінчі». Студенти зі США - по лінії ISEP (міжнародної програми з обміну студентами), а молодь зі скандинавських країн - у рамках системи «Норд плюс».

Є студентський обмін по лінії програми ЄС «ТЕМПУС/ТАСІС» для країн СНД та Монголії, а також стипендіальна програма для співробітництва між північними країнами, балтійськими державами й північно-західною Росією. Інформацію із цих програм можна одержати у міжнародних відділах при своїх університетах і ВНЗ.

У ВНЗ Фінляндії також є двосторонні угоди з іноземними університетами та інститутами, які включають програми студентських обмінів.

В особливих випадках студенти можуть прийматися на стажування й поза перерахованими вище каналами та схемами.

Академічний рік складається із двох семестрів. Осінній семестр звичайно триває з вересня по грудень, весняний семестр - із січня по травень. Літнього семестру в навчальному році немає, але студенти ВНЗ можуть здавати іспити та проходити курси в залік диплома й у ході літніх місяців, відвідуючи курси, пропоновані самими ВНЗ або системою літніх університетів (у цілому 21).

Через те, що система вищої освіти забезпечується бюджетом Міністерства освіти, студенти навчаються звичайно за повною програмою, де за навчання не платять. Однак студенти повинні платити щорічні членські внески у студентських союзах, що складають EUR 30-85 (євро), щоб користуватися надаваними цими союзами пільгами та заходами. Ці членські внески включають також і медичне обслуговування молоді. При цьому членство в такому союзі обов'язкове для студентів, які проходять повний курс навчання на диплом бакалавра або магістра, для аспірантів членство носить добровільний характер.

В інститутах також навчання безкоштовне, але в деяких інститутах студенти платять за навчальні матеріали і т. п. Членство студентів інститутів у цих союзах - на добровільній основі.

Програми повного курсу для одержання диплома не передбачають плати за саме навчання. Але деякі з недипломних програм і курсів можуть бути й платними.

У більшості випадків іноземні студенти не одержують студентську допомогу, що виплачується з держбюджету.

Однак іноземці, прийняті у фінський ВНЗ на навчання за повною програмою, можуть бути зараховані на таку допомогу за умови попереднього проживання у Фінляндії протягом двох років, якщо таке проживання не було пов'язане з навчанням, і мають статус особи постійного проживання у Фінляндії.

Дані вимоги не ставляться до репатріантів та осіб, які отримали статус біженця. Громадяни країн ЄС (EU) та інших країн Європейського економічного простору (ЄЕП) можуть претендувати на одержання студентської допомоги, якщо їхнє навчання прямо пов'язане з роботою у Фінляндії, якщо вони змушені були стати безробітними у Фінляндії або якщо їхні батьки перебувають у Фінляндії на роботі.

Центр з міжнародних обмінів (CIMО) і ряд інших організацій мають практику надання стипендій для навчання аспірантського циклу та для ведення наукової праці у Фінляндії.

Стипендії, надавані по лінії CIMО, призначені для іноземних аспірантів і молодих науковців і можуть бути надані тільки приймаючими їх фінськими вищими навчальними закладами, які клопочуться перед CIMO про надання стипендій кандидатам. Деякі із цих стипендій носять цільовий характер щодо конкретних країн або галузей освіти.

Проживання студентів організується на базі існуючих студентських житлових фондів. У деяких містах розміщення надається й безпосередньо студентськими союзами, регіональними студентськими асоціаціями або по лінії приймаючих факультетів.

У багатьох містах є муніципальні гуртожитки, що перебувають на балансі місцевої влади або ВНЗ. Приймаючий ВНЗ звичайно сам організує розміщення студентів, які прибувають за обміном.

Членство у студентському союзі надає молодим людям низку пільг: медичне обслуговування, знижки на харчування, на користування транспортом та інші послуги.

Університетами або інститутами пропонується багато видів різного додаткового інформаційного й іншого обслуговування, уключаючи консультації для іноземних студентів, доступ у студентські бібліотеки, користування комп'ютерними класами, послугами Інтернету, спортивними спорудами.

7. НАВЧАННЯ ДОРОСЛОГО НАСЕЛЕННЯ

Навчання дорослих стало у Фінляндії за останні двадцять років важливою складовою політики у сфері освіти. Рівень освіти у старших вікових групах нижче, ніж у молодших, і викликає необхідність перепідготовки та підвищення кваліфікації старшого покоління. У зв'язку з виходом на пенсію старших вікових груп, які народилися в перші роки після другої світової війни, потреба в навчанні дорослого населення, імовірно, буде продовжувати зростати. За міжнародним даними, фіни беруть активну участь у курсах для дорослих: щорічно близько мільйона осіб зі своєї ініціативи навчаються на курсах, організованих в одному з більш ніж тисячі навчальних закладів, у тому числі вищих. Загальний обсяг навчання обчислюється майже десять мільйонами навчальних годин.

Навчанням дорослих займаються ВНЗ, професійні навчальні заклади, центри професійного навчання дорослих, вищі народні училища та літні університети. Система навчання дорослих пропонує учням підготовку з метою одержання базової освіти, середньої та вищої освіти, а також відкритих для всіх певних курсів даного навчального закладу, підготовку до іспиту екстерном (наприклад, з мов, із різних спеціальностей), підготовку за місцем роботи на договірних основах, а також перепідготовку для підтримки професійних навичок і підвищення кваліфікації.

Крім того, навчання дорослих може включити придбання суспільно-просвітніх знань або навичок, пов'язаних із особистими інтересами та хобі учня. Навчання дорослих із метою одержання спеціальності або вченого ступеня ведеться безкоштовно. Що стосується інших форм навчання, то поряд із безкоштовними курсами пропонуються й курси із частковою оплатою та ринковими цінами. Міністерство освіти фінансує навчання дорослого населення й відповідає за його розвиток. Дорослі можуть закінчити загальноосвітню школу або гімназію, можуть здавати студентські іспити в гімназіях для дорослих. Такі заклади займаються й навчанням іноземних учнів. Переважна більшість дорослих учнів, працюючи, навчаються заочно. Щоби була можливість працювати й одночасно вчитися, постійно розвиваються самостійні та заочні форми навчання.

За допомогою інформаційної технології можливості заочного навчання постійно розширюються.

Навчання дорослих за направленням служби зайнятості є важливою формою освіти. Її мета - підвищити пропозицію кваліфікованої робочої сили та полегшити безробітним повернення на ринок праці. Особливу групу при цьому утворюють особи, які тривалий час перебувають без роботи. Перепідготовка незайнятої робочої сили збільшувалася у Фінляндії особливо в 1990-х роках, коли міжнародний економічний спад досяг і цієї країни, знижуючи рівень зайнятості в державі. За перепідготовку незайнятої робочої сили відповідає Міністерство праці, що робить субсидії в різних навчальних закладах, курси та навчання для безробітних і тих, хто перебуває під загрозою безробіття. Таке навчання для учнів є безкоштовним.

8. УПРАВЛІННЯ ОСВІТОЮ У ФІНЛЯНДІЇ

Рішення про загальні принципи політики у сфері освіти й законодавства приймаються у Фінляндії парламентом. За виконання цих рішень відповідають Державна рада (тобто уряд), Міністерство освіти і Головне управління освіти. Міністерство освіти є вищим органом країни у сфері освіти, що контролює всі її види і надає державне фінансування. Частка цього сектору в держбюджеті становить 14 відсотків. Міністерство прагне забезпечити громадянам країни можливість всебічного розвитку особистості за допомогою освіти та послуг у сфері культури, професійних знань і навичок, необхідних у трудовому житті, а також зміцнення національної культури та розвиток міжнародного співробітництва. На національному рівні його головними партнерами виступають Міністерство праці, Міністерство соціального забезпечення та охорони здоров'я й Міністерство торгівлі та промисловості. У Міністерстві освіти готуються для розгляду в уряді та парламенті проекти законів, положень і постанов, що стосуються даної сфери управління. Міністерство бере участь також у підготовці законодавчих актів і постанов ЄС зі співробітництва в цій галузі. Міністерство керує та вдосконалює роботу сфери освіти. Воно виділяє кошти державним установам та організаціям, надає субсидії муніципалітетам, їхнім об'єднанням і приватним організаціям.

Навчання, що передбачає одержання спеціальності або вченого ступеня у Фінляндії, ведеться безкоштовно в усіх навчальних закладах, що входять у офіційну систему освіти, включаючи й університети. Учні мають право одержання студентських допоміг після загальноосвітньої школи незалежно від навчального закладу та форми навчання.

Таким чином, освітня політика Фінляндії виразно демонструє, що сильна соціальна орієнтація навчальних закладів має значущі переваги. Проте слід підкреслити, що «гіперсоціалізація» шкіл і ВНЗ тут культурно, політично й економічно підкріплена, а тому є виправданою.

Отже, відмінними рисами фінської системи освіти є:

Сильний внутрішній зв'язок сегментів освіти. Дитячі садки інтегровані у школи, школи - тісно пов'язані з ВНЗ, ВНЗ - орієнтовані на роботу зі школами і беруть посильну участь у підвищенні якості шкільного навчання. Звідси виникають перевага безперервної освіти та вимога забезпечення «безболісних переходів» від одного освітнього ступеня до іншого (наприклад, мінімум іспитів).

Пріоритетність рівності освітніх можливостей і пов'язана із цим слабка внутрішня диференціація.

Система освіти служить тут інструментом соціального вирівнювання: територіального (розташування шкіл і ВНЗ), змістовного (заборона на диференціацію класів у середній школі), культурного (політика «освіта - спільнота культур», що проводиться відносно етнічних груп фінської півночі), інституційного («вирівнювання» відмінностей між інститутами вищої освіти, усунення відмінностей між школами), економічного (відсутність плати за навчання). Останнє є особливо помітним: за наслідками дослідження PISA, у Фінляндії виявилася найнижча залежність успішності дитини від економічного стану її сім'ї.

Підвищення «соціальної відповідальності» ВНЗ, зведене у ранг пріоритету національної освітньої політики і, як наслідок, тісна взаємодія інститутів освіти з місцевим співтовариством, представленим різними соціальними групами. Це складає сприятливий контекст функціонування системи освіти (високий статус учителя, підтримка громадськості, система опікунських рад). дошкільний загальноосвітній університет

Прямим наслідком розширення кількості контролюючих органів і традиційного директивного стилю управління є слабка інституційна автономія фінських навчальних закладів, що зберігається.

Високий мобілізаційний потенціал системи освіти. Саме ця характеристика, пов'язана з низьким ступенем автономії фінських ВНЗ та їх нечисленністю, дозволила оперативно за допомогою директив («зверху вниз») провести реформування освітньої системи і, зокрема, реалізувати програму інтернаціоналізації вищої освіти.

Подальший розвиток освітньої системи Фінляндії буде, мабуть, обумовлений цими її відмінними особливостями. Проте навряд чи які-небудь із прогнозованих змін торкнуться ядра фінської освіти, її соціальної складової.

Размещено на Allbest.ru