Формування інтелектуальної культури старшокласників засобами математики

1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність i ступінь дослідження проблеми. Сучасний етап розвитку незалежної України значно загострив проблему формування інтелектуальної культури, яка посідає значне місце в структурі духовної культури особистості. Інтелектуальна культура нації є гарантом економічної стабільності держави, її духовності, авторитету на міжнародній арені. Вона органічно пов'язана з професійною компетентністю, яка є необхідною умовою економічного, політичного і соціального розвитку будь-якого цивілізованого суспільства.

Процес формування інтелектуальної культури особистості довготривалий. Він охоплює весь життєвий період, але найбільш плідним і ґрунтовним стає в шкільному віці. У сучасній психолого-педагогічній науці проблеми формування інтелектуальної культури школярів тісно пов'язані з питання інтелектуального розвитку здібностей особистості. Інтелектуальна культура є результатом інтелектуального виховання та розвитку особистості школяра.

Зарубіжні та вітчизняні вчені в галузі педагогіки та психології різнопланово досліджують питання інтелектуального розвитку та інтелектуальної культури учнів різних вікових груп (Ж.Ж. Піаже, Б.С. Скіннер, Г.С. Холл, Д.С. Брунер, Л.С. Виготський, Ю.З. Гільбух, Л.В. Занков, В.В. Давидов, Б.Д. Ельконін, Г.С. Костюк, З.І. Калмикова, Н.О. Менчинська, С.Я. Рубінштейн, В.Ф. Паламарчук, О.Я. Тализіна та інші).

Відомі різні стратегії формування інтелектуальної культури учнів. Перша - формування мислення завдяки змістові та системі понять кожного навчального предмета. Суть цього підходу в припущенні, що процес засвоєння знань є одночасно процесом формування інтелектуальної культури (Н.О. Менчинська, Д.Б. Богоявленська, В.П. Беспалько та інші). Саме він переважає в сучасній практиці шкільного навчання. Друга - цілеспрямоване, поетапне формування загально-навчальних інтелектуальних вмінь в умовах оптимізації навчального процесу (В.Ф. Паламарчук, О.Я. Савченко, А.М. Паламарчук та інші). На наш погляд, інтелектуальна культура є своєрідною характеристикою особистості, в якій проглядається широка загальна ерудиція, міцна система знань у певній галузі науки, гнучкість і оперативність розумових дій, високий рівень творчого мислення, навички пізнавальної активності.

Тому, спираючись на зазначені вище підходи, необхідно синтезувати у інтелектуальній діяльності всі компоненти, що сприяють розвитку інтелектуальних здібностей, ерудиції, мислення, навичок оволодіння знаннями.

Наукові дослідження та психологічні особливості дітей старшого віку дають підстави звернути особливу увагу на формування у них інтелектуальної культури. Період юності характеризується активним духовним становленням особистості, розвитком інтелектуального потенціалу, всіх здібностей, прагненням до вибору професії, до професійної компетентності.

Ефективним засобом формування інтелектуальної культури старшокласників є математика, як навчальний предмет. Саме уроки з математики сприяють розвитку у школярів абстрактного і логічного мислення, інтелектуальних якостей особистості, аргументації доказу суджень, відточують гнучкість розумових здібностей.

Як свідчить аналіз сучасної педагогічної теорії і практики, проблема формування інтелектуальної культури старшокласників засобами математики ще недостатньо розроблена. Наявні протиріччя між об'єктивною потребою суспільства у високорозвинених інтелектуально особистостях і падінням престижу знання, зневаги до інтелектуальної діяльності, обумовлюють необхідність дослідження на теоретичному і практичному рівнях проблеми формування інтелектуальної культури старшокласників засобами математики, що і обумовило вибір теми наукового дослідження “Формування інтелектуальної культури старшокласників засобами математики”.

Об'єктом дослідження є процес формування інтелектуальної культури старшокласників.

Предмет дослідження - педагогічні умови формування інтелектуальної культури старшокласників засобами математики.

Мета дослідження - теоретично обґрунтувати сутність і зміст інтелектуальної культури старшокласників і експериментально перевірити технологію процесу її формування засобами математики.

Гіпотеза дослідження. Процес формування інтелектуальної культури старшокласників може бути ефективним за таких умов:

- урахування провідних ідей інтелектуального розвитку особистості сучасної зарубіжної та вітчизняної психолого-педагогічної науки;

- теоретичного обґрунтування змісту інтелектуальної культури старшокласників;

- розробці науково обґрунтованої технології розвитку інтелектуальних якостей особистості на уроках математики.

У відповідності з метою дослідження і сформульованою гіпотезою були поставлені такі завдання:

- проаналізувати стан наукової розробки проблеми і визначити її теоретичні основи;

- визначити зміст інтелектуальної культури старшокласників;

- визначити вихідний рівень розвитку інтелектуальної культури старшокласників;

- вивчити можливості математики у формуванні інтелектуальної культури;

- визначити педагогічні умови формування у старшокласників інтелектуальної культури засобами математики;

- розробити науково-методичні рекомендації по підвищенню ефективності формування інтелектуальної культури старшокласників засобами математики.

Методологічну основу дослідження становлять:

- теорія духовної культури особистості;

- ідеї цілісного розвитку особистості;

- ідеї гармонії взаємодії;теорія наукового пізнання.

Теоретична основа дослідження ґрунтується на:

- сучасних психолого-педагогічних теоріях інтелектуального розвитку особистості дітей різних вікових груп;

- теорії особистісно-орієнтованого навчання;

- культурологічних основах процесу навчання.

Методи дослідження:

- теоретичні - аналіз зарубіжної та вітчизняної наукової літератури в галузі філософії, культурології, педагогіки, психології;

- емпіричні - цілеспрямоване спостереження, бесіди, анкетування, опитування, експертні оцінки, аналіз творчих робіт, педагогічний експеримент, якісний і кількісний аналіз його результатів із застосуванням методів математичної статистики.

Експериментальна база. Дослідження проводилося в загальноосвітніх школах №16, №26, №24 1-3 ступенів м. Сум і в школах Бєлгородської області (Росія). Для участі в експерименті було залучено 624 учня, 120 учителів.

Враховано власний 15-річний досвід педагогічної діяльності учителя математики, викладача кафедри педагогіки та психології Сумського інституту післядипломної освіти педагогічних кадрів.

Наукова новизна полягає в теоретичному обґрунтуванні і експериментальній перевірці процесу формування у старшокласників інтелектуальної культури засобами математики на основі специфічної технології інтелектуальної діяльності, що забезпечує розвиток особистісних інтелектуальних якостей.

Теоретичне значення дослідження полягає у визначенні:

- педагогічної сутності інтелектуальної культури старшокласників;

- педагогічних умов та специфічній технології процесу її формування на уроках математики.

Практичне значення дослідження полягає в розробці науково-методичних матеріалів, практичної реалізації технології процесу формування інтелектуальної культури старшокласників засобами математики.

За результатами досліджень видано ряд методичних посібників для учителів, які знайшли практичне застосування педагогами і дали конкретний педагогічний ефект. Результати досліджень вміщені в навчальному посібнику, який затверджено Міністерством освіти України для студентів педагогічних навчальних закладів і слухачів інститутів післядипломної освіти педагогічних кадрів.

Особистий внесок автора полягає в тому, що в результаті наукового аналізу експериментальних матеріалів та вивчення передового досвіду роботи значної кількості загальноосвітніх навчальних закладів, одержані дані про стан формування інтелектуальної культури старшокласників на уроках математики. На цій основі теоретично обґрунтовано і експериментально перевірено технологію розвитку інтелектуальних якостей особистості старшокласника засобами математики.

Вірогідність результатів дослідження та зроблених на їх основі висновків забезпечена:

- чіткими методологічними позиціями і теоретичними підходами автора до аналізу проблеми;

- вивченням, узагальненням і конструюванням передового досвіду формування інтелектуальної культури;

- використанням комплексу взаємно перевірених методів, адекватних предмету, меті й завданням дослідження;

- позитивними результатами експериментальної роботи;

- впровадженням їх у практику навчання учнів старших класів.

Основні положення, що виносяться на захист:

- сутність і зміст інтелектуальної культури старшокласників та педагогічні умови її формування засобами математики;

- технологія процесу розвитку інтелектуальних якостей особистості старшокласника на уроках математики.

Апробація основних ідей та положень дисертації здійснювалися учителями загальноосвітніх шкіл і особисто автором в методичній роботі як викладача кафедри педагогіки та психології Сумського інституту післядипломної освіти педагогічних кадрів. Завдання, зміст та методика дослідження обговорювалися на семінарах педагогічних працівників, засіданнях метод об'єднань учителів і підсумкових конференціях інституту післядипломної освіти, шляхом публікації педагогічних та науково-методичних праць, виступів із доповідями та науковими повідомленнями на міжнародних та регіональних науково-практичних конференціях.

Основний зміст і результати дослідження висвітлені в 12 публікаціях автора.

Впровадження в практику. Матеріали дослідження використовуються учителями Сумської, Харківської, Донецької, Бєлгородської областей.

Структура та основний зміст дослідження. Мета, зміст, логіка дослідження зумовили структуру роботи, яка складається із вступу, двох розділів, висновків, списку використаної літератури (230 джерел) і 3-х додатків. Зміст роботи викладено на 167 сторінках, дисертація містить 22 таблиці, 10 малюнків.

2. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовується актуальність обраної проблеми, сформульовані мета, гіпотеза, завдання, визначені предмет і об'єкт дослідження, розкриваються наукова новизна і практична значимість роботи, положення, що виносяться на захист.

У першому розділі “Теоретичні та методологічні основи формування інтелектуальної культури особистості'' подається теоретичний аналіз поняття “інтелектуальна культура”, узагальнюються результати вивчення стану формування інтелектуальної культури у практиці навчання, аналізується питання формування інтелектуальної культури в сучасних програмах і підручниках, розглядається проблема формування інтелектуально розвинутої особистості і роль математики у вирішенні цієї проблеми.

Аналіз науково-педагогічних джерел (Л.М. Німець, В.М. Межуєв, І.О. Тагунова, А.В. Фурман, С.І. Бажов та ін.) дозволяє стверджувати, що цілісна система культури особистості може бути структурована за двома найважливішими принципами. По-перше, структура визначається за принципом діяльності її різноманітних форм та видів. Існує політична, світоглядна, інтелектуальна, філософська, професійна, моральна, естетична, соціальна, правова, духовна культура особистості. По-друге, за допомогою психолого-педагогічного апарату проаналізована структура культури особистості як сукупність та система знань, переконань, вмінь та навичок, емоцій та почуттів, задатків та здібностей.

Інтелектуальна культура особистості є одним із структурних компонентів особистісної культури. Аналіз літератури з проблеми дослідження (Є.В. Сковін, І.С. Ладенко, В.І. Лозова, А.М. Алексюк, М.А. Чошанов та ін.) дозволив дійти висновку, що інтелектуальна культура учня - це рівень розвитку його особистості в сфері інтелектуальної діяльності.

Для успішного формування інтелектуальної культури старшокласників доцільно представити структуру поняття “інтелектуальна культура”. Ми розглядаємо інтелектуальну культуру особистості старшокласника в такому контексті, де вона виступає як рівень розвитку інтелектуальної діяльності. Відповідно з теорією діяльності, виділимо окремі елементи її структури. Діяльність складається з наступних блоків:

- мотиви, планування, включаючи вибір цілі та прийняття рішення;

- реалізація планів;

- зворотній зв'язок та контроль результатів.

Очевидно, всі ці процеси представлені в структурі інтелектуальної діяльності та відповідно у структурі інтелектуальної культури, котра виражає рівень розвитку цієї діяльності.

Перший блок діяльності характеризує процеси спонукання. Їх називають мотивами, і в цій ролі можуть виступати потреби, інтереси, життєві плани, усвідомлення відповідальності. Таким чином перший компонент інтелектуальної культури повинен включати мотиви інтелектуальної діяльності. До них належать: інтелектуальні інтереси, цілі, інтерес до придбання знань, потреба в освоєнні навичок інтелектуальної діяльності.

Другий блок - планування діяльності - припускає вибір цілі, засобів, пошук оптимальних рішень. Ці процеси базуються на використанні досвіду минулого (процеси пам'яті) та всебічному аналізі сьогоденного за ради передбачення та досягнення майбутнього (процеси мислення). Відповідно до цієї діяльності виділяємо ще два компонента інтелектуальної культури: інтелектуальні знання та інтелектуальне мислення. Інтелектуальне мислення складається з ряду вмінь:

- уважно сприймати інформацію;

- мотивувати свою діяльність;

- раціонально запам'ятовувати;

- логічно осмислювати навчальний матеріал, визначати в ньому головне;

- вирішувати проблемні пізнавальні задачі;

- працювати самостійно;

- здійснювати самоконтроль у навчально-пізнавальній діяльності. Ступінь сформованості вмінь визначає окремі риси особистості та стан її інтелектуальної культури.

Ще один компонент інтелектуальної культури - активність особистості. Без неї неможливо виконання наступного блоку діяльності - реалізація планів, виконання прийнятих рішень.

Питання про пізнавальну активність у процесі навчання є однією з головних проблем шкільного навчання.

У працях Л.В. Занкова проблема інтелектуальної активності у процесі навчання вирішується на основі принципу максимальної доступності навчання. Д.М. Богоявленський і Н.О. Менчинська вважають, що розумова активність залежить від оволодіння інтелектуальними вміннями. П.Я. Гальперін зв'язує це питання з формуванням розумових дій.

Одним із важливих напрямків психолого-педагогічних досліджень зазначеної області є вдосконалення методів, засобів, прийомів навчання, направлених на формування в учнів пізнавальної активності й самостійності, вміння їх самостійно поповнювати свої знання.

У сучасній дидактиці проблема взаємозв'язку методів навчання з цілями, змістом навчання і з рівнями навченості учнів є особливо актуальною.

Вона досліджується у працях С.І. Архангельського, Ю.К. Бабанського, Н.Ф. Тализіної, М.М. Левиної, І.Я. Лернера, М.М. Скаткіна та інших.

Останній блок діяльності - блок самоконтролю. Відповідно у структурі інтелектуальної культури виділяється компонент інтелектуального самоконтролю.

Мається на увазі співвідношення та аналіз особою відповідності власного образу життя, власних інтелектуальних орієнтацій і цінностей інтелектуальним цінностям суспільства. Мета інтелектуального самоконтролю - подальший інтелектуальний зріст особистості, активізація її життєвої позиції.

Ми спробували подати модель інтелектуальної культури старшокласника, яка базується на наступних принципах: цілеспрямованості, мотиваційної забезпеченості, активізації пізнавальної діяльності учнів, поопераційно-системного формування вмінь, зворотнього зв'язку.

Система освіти в нашій країні має недоліки в плані формування інтелектуальної культури школярів:

По-перше, ця система все ще зорієнтована на “середнього” учня, а тому незадовільно реалізується у педагогічній практиці принцип індивідуального підходу.

По-друге, на всіх рівнях освітянська система не спрямована на стимулювання творчого мислення, розвиток творчих здібностей, потенціалу особистості, залишається низьким рівень розвитку уяви, емоційно-чуттєвої та моральної сфери учня.

По-третє, система освіти на всіх рівнях зорієнтована не стільки на стимулювання вмінь мислити творчо, не догматично, критично, скільки на запам'ятовування та засвоєння відповідної кількості знань.

По-четверте, система освіти практично не спрямована на те, щоб давати поштовх, імпульс, активізувати потребу у самореалізації, саморозвитку, самоосвіті та самовихованні особистості.

Зазначені недоліки існуючої системи освіти свідчать, що на сьогодні вона залишається ще не досить ефективною щодо формування культури особистості, її інтелектуальної культури, стимулювання процесів творчості.

Важливе місце у проблемі формування інтелектуальної особистості посідає математика. У пояснювальній записці до програми з математики зазначається, що даний курс суттєво розширює кругозір учнів, знайомить їх з такими видами розумової діяльності, як індукція та дедукція, узагальнення та конкретизація, аналіз і синтез, класифікація й систематизація, абстрагування й аналогія. Отже, формування інтелектуальної культури засобами математики - це вимога програми. Головними напрямками формування інтелектуальної культури учнів засобами математики є розвиток їх логічного мислення, опора на закони і правила логіки, реалізація ідеї дедуктивної побудови математичних знань.

Якісно-кількісний аналіз шкільних програм з математики показав, що вони більше, ніж раніше, орієнтують вчителя на формування інтелектуальних вмінь старшокласників, а отже, і на формування їх інтелектуальної культури. Так, в програмах з геометрії з 7 по II клас з 72 видів загально-навчальних вмінь, які необхідно формувати у школярів, 40 належить до інтелектуальних (переважно це вміння порівнювати, виділяти головне, доводити). Але такі важливі для математики інтелектуальні вміння, як узагальнення, конкретизація, вміння вирішувати проблемні завдання, представлені недостатньо і не систематично. Стан вирішення проблеми формування інтелектуальної культури учнів багато в чому залежить від теоретичних засад викладачів, усвідомлення важливості цієї проблеми як основи формування самостійного мислення. Аналіз великої кількості уроків, шкільної документації, результатів анкетування вчителів підтверджує висновок про слабку обізнаність педагогів у питаннях інтелектуального розвитку школярів, про їх ставлення до формування інтелектуальної культури як до другорядного фактору процесу засвоєння знань.

Констатація науково-теоретичного стану проблеми дослідження розкрила, що існуючі підходи до формування інтелектуальної культури старшокласників недостатньо враховують можливості математики.

У другому розділі “Педагогічні умови формування інтелектуальної культури старшокласників засобами математики” аналізується стан реального формування інтелектуальної культури старшокласників на уроках математики, розробляється теоретична модель формування інтелектуальної культури старшокласників засобами математики, яка базується на принципі активізації пізнавальної діяльності учнів, і аналізуються результати експериментальної перевірки її ефективності.

Експериментальні дані дали можливість отримати Інформацію, яка характеризує рівень інтелектуальної культури старшокласників на уроках математики. Загальна характеристика інтелектуального розвитку старшокласників свідчить про недостатньо високий рівень їх інтелектуальної культури. Низьку оцінку одержали такі показники, як вміння виділяти головне, порівнювати, вирішувати проблемні завдання.

Серед факторів, що впливають на розвиток інтелектуальної культури, на наш погляд, домінуючим є фактор активізації пізнавальної діяльності школярів. Результати індивідуальних показників інтелектуального розвитку учнів дозволили обґрунтовано диференціювати їх за трьома рівнями: високий, середній, низький. Паралельно з визначенням розвитку учнів проводилося опитування педагогів-практиків з великим педагогічним стажем (12 і більше років) щодо застосування ними активних методів навчання за допомогою анкети, розробленої у відповідності з рекомендаціями Ю.К. Бабанського.

Узагальнення результатів констатуючого експерименту дало можливість, на основі діагностичного підходу до вивчення проблеми формування інтелектуальної культури старшокласників, одержати об'єктивні дані, які сприяють цілісному вивченню проблеми, що розглядається, дають можливість здійснити аналіз кількісних і якісних показників різних варіантів анкетних опитувань, бесід, спостережень, порівнянь тощо.

Другий етап педагогічного експерименту (формуючий) передбачав дослідження ефективності формування інтелектуальної культури в умовах реалізації принципу диференціації навчання, шляхом застосування конкретного методу навчання, в залежності від особливостей окремих навчальних тем і рівня вихідної підготовки учнів.

Методичний аналіз вибраних тем передбачав виявлення таких особливостей:

- роль і місце при вивченні всієї дисципліни;

- визначення рівня новизни матеріалу, що вивчається;

- рівень засвоєння, передбачений програмою;

- характерні розумові операції, що використовуються учнями при вивченні даної теми.

На цьому етапі експерименту брало участь 232 учні 10-11-х класів загальноосвітніх шкіл І-ІІІ ступенів м. Сум і області і 4 вчителя математики вищої категорії. У процесі експерименту проводилася порівняльна оцінка результатів успішності в групах з однаковим рівнем навчання при використанні різних методів навчання. Використання теорії Імовірності і математичної статистики при обробці результатів експерименту забезпечило адекватність експерименту реальним умовам і репрезентативність одержаних результатів. Об'єм вибірки при застосуванні будь-якого з використаних методів навчання коливається в межах 100-120 учнів, які підлягли експерименту. З позицій теорії імовірності і математичної статистики це свідчить про велику вибірку, й імовірність розподілу одержаних характеристик на генеральну сукупність у цьому випадку достатньо велика.

На мал. 1а представлені значення середнього балу (Xср), одержаного статистичною обробкою експериментальних даних, в залежності від застосування конкретного методу навчання для учнів 10 класу з низьким, середнім і високим рівнем інтелектуального розвитку. Встановлено, що різні методи навчання по-різному впливають на значення середнього балу.

Мал. 1. - Значення середнього балу (Хср) - “а” і дисперсія (s) - “б” при застосуванні різних методів навчання для учнів 10 кл. з низьким (цифра 1), середнім (2) і високим (3) рівнем вихідної підготовки:

На мал. 1б представлено значення дисперсій різних методів навчання. Для учнів з низьким рівнем спостерігається високе значення цього параметру і його значні коливання за умов застосування різних методів навчання. Це свідчить про нестабільну ефективність використання різних методів навчання для цієї категорії учнів. Для школярів другої і особливо третьої категорії ці коливання значно нижчі, що свідчить про достатньо високу стабільність одержаних результатів. В результаті проведення експерименту отримана залежність процента успішності від року навчання при використанні методів навчання в навчальних групах з різним рівнем інтелектуального розвитку. Рік навчання (в проміжку від 7 до 11) істотно не впливає на вибір того чи іншого методу: коливання процента ефективності застосування одного й того ж методу в різних класах становить в межах 5-7%, що статистично несуттєво. Про це також свідчить перевірка результатів успішності різних класів за допомогою критерію t-Стюдента. В усіх випадках його значення вище довірчого рівня Р>0,05.

У роботі наведені експериментальні дані для розрахунку коефіцієнта кореляції з метою визначення залежності між успішністю (х) і рівнем складності теми, яка вивчається. На основі проведеного педагогічного експерименту і математичної обробки його результатів визначена педагогічна ефективність методів навчання стосовно до рівня навченості учнів. Формування інтелектуальної культури здійснюється у процесі засвоєння навчального матеріалу, а тому результати формуючого експерименту оцінювались за якістю засвоєння програмового матеріалу і у відповідності до рівня сформованості загально-навчальних вмінь виділяти головне, порівнювати, класифікувати, узагальнювати, вирішувати проблемні завдання. Критерієм сформованості загально-навчальних інтелектуальних вмінь є вірність і повнота виконання відповідних завдань на основі еталонів.

На основі досліджень розроблена технологія формування інтелектуальної культури старшокласників на уроках математики, що базується на принципі активізації пізнавальної діяльності школярів.

Технологія включає:

- вибір домінуючого методу навчання для конкретного уроку, який забезпечить максимальний педагогічний ефект для даної категорії учнів, у залежності від виду навчальної діяльності;

- вибір педагогічно ефективних для даної категорії учнів методів навчання на основі експериментально одержаних результатів;

- визначення рівня інтелектуального розвитку учнів;

- кінцевий вибір методу навчання з урахуванням рівня інтелектуального розвитку групи учнів, мети уроку, особливостей конкретної навчальної теми;

- повторне визначення інтелектуального рівня учнів необхідне у кінці кожної навчальної чверті. Все це забезпечує вихід на більш високий рівень застосування методів навчання.

Використання запропонованої технології у навчальному процесі шкіл дозволяє підвищити якість знань учнів і взагалі - рівень інтелектуальної культури.

Для забезпечення творчої і гуманної навчально-пізнавальної діяльності вчителів та учнів в умовах використання технології формування інтелектуальної культури, завдання педагога полягає в тому, щоб:

1) врахувати індивідуальні можливості учнів і відкрити простір для прояву їх самостійності в навчанні;

2) знайти раціональні форми управління їх навчальною діяльністю.

Дана технологія досліджена експериментально. Об'єктами для порівняльного експерименту методом випадкової вибірки були визначені загальноосвітні школи м. Сум і Бєлгородської області (Росія). Даний етап експерименту охоплював 240 учнів чотирьох шкіл. Експериментові передували бесіди, семінари, головна мета яких - ознайомлення з експериментальною технологією. Порівняльний експеримент передбачав порівняння успішності учнів у контрольних і експериментальних класах. Перші навчаються з застосуванням традиційних технологій, другі - технології формування інтелектуальної культури старшокласників засобами математики. Основна задача порівняльного експерименту - перевірка і уточнення рекомендацій щодо застосування науково-обґрунтованої технології в умовах реального навчального процесу загальноосвітніх шкіл. Ефективність функціонування запропонованої технології визначалась підвищеним рівнем засвоєння навчального матеріалу окремими учнями та класом в цілому, динамікою зміни рівня загального інтелектуального розвитку учнів, що підтверджують проведені в кінці навчального року тестування по визначенню інтелектуального розвитку учнів. При навчанні з використанням технології формування інтелектуальної культури з'являється можливість розвивати індивідуальні здібності учнів, підвищувати їх інтерес до предмету та рівень інтелектуальної культури. Графік зміни успішності в контрольних і експериментальних класах, що брали участь у порівняльному експерименті, представлені на мал. 2. Діапазон успішності складає від 0,5 до 0,7 балів, що статистично суттєво. Різниця між оцінюючими параметрами в контрольних і експериментальних класах складає від 0,4 до 1,1. Імовірність результатів педагогічного експерименту доведена за допомогою t-критерію нормального розподілу. З імовірністю 0,95 було підтверджено, що є істотна відмінність в рівнях інтелектуальної культури учнів контрольних і експериментальних класів (табл.).

Мал. 2. - Зміна успішності в контрольних (цифри 1, 2, 3, 4) і експериментальних (цифри 1', 2', 3', 4') класах:

Враховуючи, що експеримент проходив у різних школах і охоплював учнів, які зазнають впливу різних умов, а результат мав спільну тенденцію - прогресивну динаміку сформованості загально-навчальних інтелектуальних вмінь і загалом інтелектуальний розвиток школярів, ми можемо зробити висновок про ефективність розробленої технології формування інтелектуальної культури старшокласників засобами математики.

Таблиця - Результати ефективності функціонування технології формування інтелектуальної культури старшокласників засобами математики:

Теоретичний аналіз проблеми та отримані результати дослідно-експериментальної роботи дозволили зробити висновки:

1. Інтелектуальна культура особистості є одним з структурних компонентів особистісної культури, як цілісного та системного явища. Інтелектуальна культура залежить і одночасно впливає на розвиток всіх видових підсистем особистісної культури, пов'язаних між собою. У дослідженні доведено, що високий рівень інтелектуальної культури формується у старшокласників за умов, коли необхідним компонентом дидактичної системи її формування є принцип активізації пізнавальної діяльності учнів. Сьогочасна система освіти все ще залишається неефективною щодо формування культури особистості, зокрема інтелектуальної, її саморозвитку, стимулювання процесів творчості. Сучасний рівень суспільного життя, міжнародні відношення та екологічна ситуація зумовили появу принципово нових проблем і завдань, осмислення та пошук рішення яких потребує якісно нової підготовки учнів. Саме в цьому контексті проблеми інтелектуалізації освіти, формування інтелектуальної культури школярів заслуговують на особливу увагу. Науковий аналіз проблеми дослідження та сучасних методологічних концепцій формування інтелектуальної культури старшокласників надав можливість визначити сенс тенденцій інтелектуального розвитку школярів та обґрунтувати доцільність розробки теоретичних і методичних основ формування інтелектуальної культури старшокласників засобами математики;

2. Теоретичне осмислення проблеми дозволило визначити структуру інтелектуальної культури старшокласників, яка містить наступні компоненти:

- мотиви інтелектуальної діяльності;

- інтелектуальні знання та інтелектуальне мислення;

- інтелектуальна активність;

- інтелектуальний самоконтроль.

Розвинена інтелектуальна культура особистості визначається, перш за все, рівнем розвитку її чуттєво-емоційної сфери. А тому з метою досягнення високого рівня інтелектуальної культури необхідним є використання у навчальному процесі різноманітних методів навчання, в залежності від рівня вченості учнів. Інтелектуальна культура людини формується протягом всього життя. Наукові дослідження підтвердили, що найбільш наглядним цей процес стає в шкільному віці. Головними напрямками формування інтелектуальної культури учнів засобами математики є розвиток їх логічного мислення, спрямовані на закони і правила логіки, реалізація ідеї дедуктивної побудови математичних знань;

3. Дослідження виявило можливість використання категорії “навченість” для розробки технології оцінки рівня інтелектуальної культури школярів, яка дозволяє визначити не тільки рівень навченості, але й рівень розумового розвитку кожного учня та класу в цілому. Дана технологія базується на використанні шкільного тесту розумового розвитку, методики визначення логічності мислення та визначенні коефіцієнта ефективності навчальної діяльності;

4. Науково-обґрунтована авторська модель технології формування інтелектуальної культури старшокласників базується на:

1) принципах цілеспрямованості, мотиваційної забезпеченості, активізації пізнавальної діяльності учнів, поопераційно-системного формування вмінь, зворотнього зв'язку;

2) творчій і гуманній навчально-пізнавальній діяльності вчителів та учнів;

3) індивідуалізованому, розвиваючому навчанні.

5. Експериментальна робота і аналіз одержаних результатів переконливо свідчать про ефективність технології формування інтелектуальної культури старшокласників засобами математики, що підтверджується:

1) принципово новим ставленням учнів до навчання, і як результат - глибокими, міцними знаннями;

2) послідовно проведеними тестуваннями, які показали прогресивну динаміку сформованості загально-навчальних інтелектуальних вмінь і загалом інтелектуальний розвиток школярів.

6. Проведена науково-дослідна робота дозволила розробити навчальний посібник для викладачів та студентів вищої педагогічної школи і слухачів інститутів післядипломної освіти педагогічних кадрів;

7. В цілому, виконане дослідження підтвердило сформульовану нами гіпотезу і дало змогу дійти загального висновку, що рівень інтелектуальної культури старшокласників значно зростає за умов:

- урахування провідних ідей інтелектуального розвитку особистості сучасної зарубіжної і вітчизняної психолого-педагогічної науки;

- теоретичного обґрунтування змісту інтелектуальної культури старшокласників; педагогічний загальноосвітній старшокласник

- розробці науково обґрунтованої технології розвитку інтелектуальних якостей особистості на уроках математики.

ПУБЛІКАЦІЇ

1. Шевченко Г.П. Захарова И.А. Алфимов В.Н. Формирование математической культуры. Учебное пособие. - Киев, ИСИ, 1998. - 215 с.

2. Захарова І.О. Використання активних методів в умовах диференційованого навчання // Проблеми освіти: Наук. метод. зб. / Гол. ред. М.З. Згуровський. - К.: ІЗМН, 1998. - Вип. 12. - С. 161-167.

3. Захарова І.О. Розвўязання неелементарних задач - один із способів активізації пізнавальної діяльності учнів. // Проблеми освіти: Наук. мет. зб. / Гол. ред. М.З. Згуровський. - К.: ІЗМН, 1998. - Вип. 12. - С. 167-173.

4. Захарова И.А. Применение активных методов обучения в зависимости от исходного уровня подготовлености обучаемых: Метод. рекомендации для препод. учеб. заведений. - Сумы: ОИ ПОПК, 1997. - 75 с.

5. Захарова І.О., Епіфанова В.О. Реалізація між предметних зв'язків при вивченні математики: Метод. рекомендації для вчителів середніх шкіл. - Суми: ОІ ПОПК, 1996. - 30 с.

6. Захарова И.А., Шидловский В.В. Творческие задачи как способ активизации познавательной деятельности учащихся: Метод. рекомендации для учит. школ. - Сумы: ОИ ПОПК, 1996. - 43 с.

7. Захарова И.А. Игровой зачет как активный метод обучения: // Педагогічна Сумщина. - 1996. - №1. - С. 36-40.

8. Захарова И.А. Рациональный выбор активных методов обучения в условиях дифференциации образования: Метод. реком. для препод. учеб. заведений. - Сумы: ОИ ПОПК, 1995. - 30 с.

9.Захарова И.А. Задания по геометрии для 7-9 классов: Метод. реком. для учит. общеобразов. школ. - Сумы: ИУУ, 1994. - 49 с.

10. Захарова И.А. Методика оценки исходного уровня умений и навыков обучаемых. // Современные технологии машиностроения. Прогрессивные методики преподавания в вузе: Сб. науч. работ. - Киев: ИСМО: Сумы, СумГУ, 1997. - Вып.1. - С. 166-172.

11. Захарова И.А. Влияние уровня подготовки учащихся на выбор методов обучения. // Сб. статей по матер. 4-й междунар. науч. метод. конференции. - К.: ИСМО, Алушта, 1997. - С. 185-190.

Размещено на Allbest.ru