Методика навчання писемного мовлення старшокласників
Формування іншомовного писемного мовлення учнів старших класів, їх психолого-педагогічні особливості. Психолінгвістичні засади писемного мовлення. Зв'язок письма з іншими видами мовленнєвої діяльності. Практикум з розвитку писемного мовлення в 11 класах.
| Рубрика | Педагогика |
| Вид | курсовая работа |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 10.11.2013 |
| Размер файла | 75,7 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru/
Миколаївський національний університет
Курсова робота
з дисципліни "Методика викладання іноземної мови"
на тему: "Методика навчання писемного мовлення старшокласників"
Студентки 4 курсу
Максюк Юлії Олександрівни
Науковий керівник ст. викл.
Косяк Лариса Вікторівна
Макіївка - 2010
План
- Вступ
- Розділ І. Теоретичні основи формування іншомовного писемного мовлення учнів старших класів
- 1.1 Письмо і писемне мовлення
- 1.2 Психолого-педагогічні особливості учнів старшого віку
- 1.3 Психолінгвістичні засади писемного мовлення
- 1.4 Зв'язок письма з іншими видами мовленнєвої діяльності
- Висновки до І розділу
- Розділ ІІ. Методика навчання писемного мовлення старшокласників
- 2.1 Психолінгвістичні проблеми навчання писемного мовлення учнів середнього ступеня навчання загальноосвітньої школи. Система вправ для навчання творчого письма
- 2.2 Система вправ для розвитку писемного мовлення старшокласників
- 2.3 Формування вмінь писемного мовлення за допомогою інформаційних технологій
- 2.4 Етапи навчання письма як способу навчання іншомовної компетенції
- Висновки до ІІ розділу
- Розділ ІІІ. Практикум з розвитку писемного мовлення в 11 класах
- Висновки
- Список використаної літератури
Вступ
У період становлення незалежної держави Україна, швидкого розвитку економічних, комерційних зв'язків з партнерами за кордоном зростає необхідність вивчення іноземної мови з орієнтацією на її практичне застосування під час ділового спілкування.
В програмах середніх загальноосвітніх закладів з іноземних мов писемне мовлення, письмо (в широкому значенні цього терміну) визнається основним видом мовленнєвої діяльності поряд з аудіюванням, говорінням і читанням. Відповідно до програмних вимог випускники старшої загальноосвітньої школи повинні володіти іншомовною комунікативною компетенцією в усній і писемній формах, у визначених програмами тематичних межах. Учні повинні вміти коректно оформлювати письмові висловлювання офіційно-ділового, наукового, публіцистичного і побутово-розмовного стилю.
Актуальність дослідження. Проблемою навчання писемного мовлення методисти почали займатися давно і вже знайшли певні шляхи розв'язання цієї проблеми. Письмо та писемне мовлення розглядалось раніше в методиці навчання іноземних мов головним чином як засіб навчання, що знайшло своє відображення в усіх попередніх шкільних програмах. Те, що писемне мовлення не було метою навчання іноземної мови, і було причиною того, що мало уваги приділялося цьому питанню в методичній літературі.
У психологічному та психолінгвістичному аспектах проблема писемного мовлення старшокласників розглядалась багатьма відомими вченими, які займалися проблемами навчання рідної та іноземної мов. Серед них В.О. Артемов, Б.В. Беляєв, Л.С. Виготський, М.І. Жинкін, І.О. Зимня, К.О. Лазаренко, О.М. Леонтьєв, Р.М. Лінов, О.Р. Лурія, Т.В. Рябова, І.О. Синиця та інші. Певне вирішення проблеми знаходимо в роботах методистів А.А. Абрамової, Г.Г. Бедросової, Т.І. Гущиної, О.О. Долгіної, І.М. Мельник, С.В. Литвин, О.В. Пінської та інших.
Обрана проблема є актуальною, тому що зараз часто можна спостерігати недостатній рівень розвитку писемного мовлення школярів. Причиною цього є те, що, насамперед, не закладається міцна основа графічних та орфографічних навичок, не формуються навички техніки письма. Однією з причин цього може бути і недостатня кількість вправ для кожного з етапів навчання писемного мовлення у підручниках, навчальних посібниках, які використовуються в школах. Саме тому необхідне подальше дослідження особливостей навчання писемного мовлення школярів.
Після аналізу сучасної вітчизняної та зарубіжної методичної літератури з питань навчання писемного мовлення учнів старшого етапу загальноосвітньої школи та на основі узагальнення досвіду вивчення цієї проблеми мною була зроблена спроба визначити деякі шляхи, прийоми і засоби навчання писемного мовлення старшокласників.
Об'єктом дослідження є процес навчання писемного мовлення на старшому ступені середньої загальноосвітньої школи.
Предметом дослідження є методика, технологія навчання старшокласників писемного мовлення.
Мета дослідження - теоретично обґрунтувати і розробити питання, пов'язані з навчанням писемного мовлення старшокласників.
Досягнення поставленої мети передбачало виконання таких завдань:
· аналіз літературних джерел за темою дослідження;
· дослідити психолого-лінгвістичні і дидактичні передумови навчання письма на старшому ступені середньої загальноосвітньої школи;
· розглянути труднощі, пов'язані з навчанням письма іншою мовою;
· проаналізувати вправи, характерні для писемної комунікації старшокласників;
· розглянути методики навчання писемного мовлення старшокласників.
Розділ І. Теоретичні основи формування іншомовного писемного мовлення учнів старших класів
1.1 Письмо і писемне мовлення
В житті кожної людини письмо відіграє дуже важливу роль. Письмо - видатне надбання людства, величезний здобуток кожного народу, кожної людини, що оволодіває писемністю. Воно використовується в різноманітних галузях діяльності людини: в організації виробництва, в науці, культурі, в засобах масової інформації та зв'язку, в міжнародних політичних відносинах, у просвітницькій роботі. Історики вказують на те, що письмо - неперехідна пам'ять поколінь, яка зберігає повідомлення про події та справи минулих віків і тисячоліть.
Все написане називається текстом. Окремі тексти чи їх зібрання набирають форми рукописів, книжок, журналів, газет, листівок, плакатів, оголошень, листів, телеграм тощо. Письмові тексти складають автори і користуються ними мільйони читачів.
Письмо є потужним фактором прискореного розвитку людства. Йому належить визначна роль у створенні та збереженні духовних, а через них і матеріальних цінностей. Письмо має інтернаціональний характер. Воно продовжує і розвиває те, що було створено іншим народом. Письмо не природне, а суспільне явище, винахід людини, яким користувались і користуються всі.
Письмо іноді розглядають як особливу графічну форму мови і навіть як писемне мислення. Більш рельєфне визначення письма можна дати, порівнюючи його не з мовою, а з мовленням. Як відомо, мовлення - це мова в дії. Письмо ніби зупиняє мовленнєвий потік, дає можливість "слухати, чути" (тобто читати) сказане (тобто написане) в будь-який час. На цій основі письмо розглядається як графічна фіксація мовлення, точніше-тексту мовлення. Написання - процес такої фіксації, письмовий текст - її результат. Письмо можна порівнювати і з мовою. Мова - це система засобів спілкування та правил їх вживання. Аналогічно цьому письмо є системою письмових засобів та правил їх використання.
В сучасній методичній літературі розрізняють письмо та писемне мовлення. Писемне мовлення - письмо в широкому розумінні терміна - це специфічний код мовленнєвої діяльності, кодування інформації з урахуванням графічного способу зв'язку. Писемне мовлення відрізняється від інших видів мовленнєвої діяльності не тільки своєю специфікою, але й ступенем розповсюдження його в побуті. Використання писемної мови вужче в порівнянні з усним мовленням.
В шкільних програмах з іноземних мов письмо визначали частіше як засіб, а не мету навчання. На різних ступенях навчання іноземних мов роль письма змінюється. Так, на початковому ступені реалізується мета оволодіння технікою письма, формування навичок, пов'язаних із засвоєнням звуко-літерних відповідностей. Вказані уміння необхідні для розвитку вмінь читання та усного мовлення. На середньому ступені основним є навчання орфографії у зв'язку з накопиченням нового мовного матеріалу. Одночасно розвивається писемне мовлення як засіб, що сприяє формуванню вмінь та навичок мовлення усного. На старшому ступені набуті раніше навички письма удосконалюються поряд з удосконаленням усного мовлення. Певне місце займає також робота, спрямована на засвоєння орфографії нових мовних одиниць. Крім того, писемне мовлення виконує ще одну важливу роль - воно стає допоміжним засобом у самостійній роботі учнів над мовою, зокрема у вигляді складання анотацій та планів, в прочитаних текстів.
Чинна шкільна програма підкреслює, що письмо є метою і важливим засобом навчання іноземної мови.
У психології та фізіології письмо визнають найскладнішим видом мовленнєвої діяльності, до якої залучаються всі мовленнєві аналізатори. Матеріальну базу письма складають орфографічні та графічні навички.
писемне мовлення старшокласник іншомовне
Як і говоріння, письмо є експресивним продуктивним видом мовленнєвої комунікації.
Вміти писати - це графічно правильно зображати літери алфавіту, трансформувати в букви звуки та звукосполучення, асоціюючи при цьому звуковий, графічний та кінестетичний образи слова з його значенням; орфографічно правильно писати слова, словосполучення, ставити знаки пунктуації; оперувати мовними структурами; вміти формулювати свої думки в письмовій формі.
Процес писемного мовлення, як відомо, починається з мовлення внутрішнього. За кількістю операцій писемне повідомлення є складнішим від усного. Однак в усному спонтанному висловлюванні породження мовлення і його звукового оформлення є синхронним і тому вимагає повного автоматизму в оперуванні лексичним і граматичним матеріалом.
Процес навчання письма полегшується тим, що той, хто пише, не відчуває браку часу, а це дозволяє грунтовніше продумувати зміст і форму майбутнього висловлювання, чіткіше здійснювати як попередній синтез, так і ретроспективний аналіз написаного. Можливість відшукати в пам'яті необхідні мовні засоби для точного і яснішого вираження думки, можливість використати словник та інші довідники додають тому, хто пише, більшої впевненості.
В результаті регулярного тренування в писемному висловлюванні учні поступово набувають досвіду, процес вибору слів, структур проходить швидше; навички письма стають стійкішими. Вміння писемного висловлювання своїх та чужих думок важливе не тільки саме по собі, але і як засіб підвищення рівня володіння усним мовленням. Відомо, що усне повідомлення стає більш ґрунтовним, логічним, коли воно підготовлене письмом. У свою чергу усне зовнішнє і особливо писемне мовлення стає передумовою розвитку внутрішнього мовлення.
Як уже згадувалось вище, в методичній літературі вживається термін "письмо" у вузькому значенні і це означає техніку використання графічної та орфографічної систем даної мови, а також термін "письмо" в широкому значенні, тобто писемне мовлення - вміння викладати думки у письмовій формі.
Етапи навчання писемного мовлення
У навчанні письма дослідники виділяють три етапи:
1. оволодіння графікою/ орфографією із залученням матеріалу, опрацьованого усно;
2. засвоєння структурних моделей речень, властивих усній та письмовій формам спілкування комбінування їх у мовленні;
3. оволодіння писемним мовленням як засобом спілкування. Для кожного з етапів характерні різні типи і види вправ. Так, на першому етапі формування орфографічних навичок використовуються вправі з аналізу, вправи на ідентифікацію та диференціацію.
Основною метою другого етапу, поряд з орфографічними навичками, формування лексико-граматичної правильності письма.
Мета третього етапу в навчанні письма і писемного мовлення - формування дій, що забезпечують виклад мовного матеріалу в письмовій формі.
1.2 Психолого-педагогічні особливості учнів старшого віку
Старший ступінь є завершальним у процесі оволодіння учнями іншомовним мовленням. Велика увага на старшому ступені навчання приділяється усному мовленню, яке набуває якісно нового розвитку стосовно змістовності, більшої природності, вмотивованості та інформативності. Проте основна роль у процесі навчання іноземної мови на цьому ступені відводиться читанню. Навчаючись письма, учні повні, оволодіти вмінням складати план, тези до усного повідомлення, писати анотації та резюме прочитаного, складати реферат, а також робити письмові повідомлення в межах вимог до монологічного мовлення.
На старшому ступені завершується формування активного словника школяра та продовжується робота з формування рецептивного словника. Програма передбачає рецептивне засвоєння певної кількості лексичних одиниць. Граматичний матеріал, призначений для вивчення в 10-11 класах засвоюється тільки до рівня розпізнавання та розуміння при читанні; в 11 класі має місце систематизація граматичного матеріалу, що вивчався у 5-11 класах.
Старшокласник поєднує в собі риси підлітка та ознаки юнацького віку. В ньому діалектично об'єднується ще не втрачена дитячість з проявами дорослості. У старшокласника вже складаються певні принципи поведінки, формується образ власного "я", свої ціннісні орієнтації. Чітко проявляється диференціація інтересів. Ставлення до дисциплін стає більш вибірковим. Оскільки в учнів з особливою силою проявляється прагнення до самоствердження, самовираження, до можливості відстоювати свої погляди та переконання, то саме комунікативна спрямованість навчання іноземної мови і створення сприятливого психологічного клімату для спілкування є тими факторами, які на цьому ступені мають особливу значущість. У зв'язку з цим дуже важливо відбирати для уроків такий матеріал, що носить проблемний характер, стимулює обмін думками, спонукає до роздумів [19,167].
Різноманітність інтересів, формування профорієнтації роблять необхідним подальше посилення індивідуалізації навчання іноземної мови. Підвищення ж почуття відповідальності, свідомого ставлення до навчання відкриває великі можливості для організації самостійної роботи, для стимулювання потреби у самоосвіті. Самостійна робота над мовою повинна готувати учнів до самостійного "доучування" та удосконалення володіння іноземною мовою, а саме: розвивати в них уміння працювати з довідковою літературою, іноземним текстом, технічними засобами тощо. Отже, на старшому ступені стає ще більш актуальним поєднання індивідуальної, парної та групової роботи, де вчитель виступає у ролі партнера, організатора, режисера, сценариста і т.п.
Як відмічають психологи, старшокласникам властиве переважно довільне запам'ятовування, яке є ефективним у тому випадку, якщо вони усвідомлюють, навіщо необхідно запам'ятовувати той чи інший матеріал. Запам'ятовуванню сприяє усвідомлення характерних особливостей матеріалу, співвіднесення та смислове групування об'єктів запам'ятовування і, головне, опора на інтенсивну розумову роботу. Останнє забезпечується проблемною організацією всієї пізнавально-комунікативної діяльності школярів.
Для старшокласників є характерним більш високий рівень комунікативного розвитку: вони досконаліше володіють морфологічними та синтаксичними аспектами мовлення, зв'язністю, логічністю та послідовністю висловлювання. У мовленні старшокласників проявляються вміння аналізувати, робити висновки, прогнозувати. Усі ці особливості необхідно враховувати у процесі навчання іноземної мови [3,96].
Як зазначається в Державному освітньому стандарті з іноземних мов, володіння письмом передбачає досягнення елементарної комунікативної компетенції, яка забезпечує учневі вміння в найбільш типових ситуаціях повсякденного спілкування за допомогою письма:
написати короткий твір із теми і стисло передати в письмовій формі зміст почутого чи прочитаного;
самостійно висловлюватися на основі вербальних чи зорових опор;
написати зарубіжному другові листа, привітальну листівку;
заповнити анкету;
скласти нотатки для себе або інших людей, написати коротке повідомлення;
скласти і записати план тексту, зробити короткі записи стосовно прочитаного чи прослуханого;
написати реферат, повідомлення [4,68].
З огляду на викладене можна констатувати такі особливості організації навчального процесу з іноземної мови на старшому ступені: послідовніше здійснення комунікативно-пізнавального навчання, пов'язаного з підвищенням змістовності мовлення учнів; використання прийомів, що спонукають до вираження особистого ставлення до проблем, які обговорюються; цілеспрямована реалізація принципу індивідуалізації навчання, орієнтована на використання іноземної мови в майбутній практичній діяльності школярів, широке застосування видів та форм самостійної роботи.
1.3 Психолінгвістичні засади писемного мовлення
У психології та фізіології письмо визнають найскладнішим видом мовленнєвої діяльності, до якої залучаються всі мовленнєві аналізатори. Матеріальну базу письма складають орфографічні та графічні навички.
Як і говоріння, письмо є експресивним продуктивним видом мовленнєвої комунікації.
Як засіб формування та формулювання думок письмо базується на використанні мовних знаків, закріплених нервовими зв'язками кори головного мозку у вигляді зорових і рукомоторних образів, що взаємодіють зі слуховими та мовленнєворуховими. У людей, що володіють грамотою, в доповнення до звукових складаються і графічні образи слів. Графічні образи мають рукомоторні паралелі, які контролюються руховим механізмом руки, що пише. Орфографічні образи слів закріплюються саме в мовленнєвому, а не в руховому механізмі руки.
Процес писемного мовлення починається з мовлення внутрішнього. Саме у внутрішньому мовленні готується програма висловлювання, проводиться відбір лексичних одиниць, граматичне оформлення речень, їх поєднання в абзаци. Увесь процес складається з внутрішнього проговорювання та фіксації підготовленого матеріалу на папері, що вимагає автоматизувати оперування звуко-графічними асоціаціями. За кількістю операцій писемне мовлення є складнішим від усного [23,114].
Процес навчання письма полегшується тим, що той, хто пише, не відчуває браку часу, а це дозволяє грунтовніше продумувати зміст і форму майбутнього висловлювання, чіткіше здійснювати як попередній синтез, так і аналіз написаного. Можливість відшукати в пам'яті необхідні засоби для точного і яснішого вираження думки, можливість використовувати словник та інші довідники додають тому, хто пише, більшої впевненості.
В результаті регулярного тренування в писемному висловлюванні поступово набувають досвіду процес вибору слів, навички письма стають стійкішими. Вміння писемного висловлювання своїх та чужих думок важливе не тільки саме по собі, але і як засіб підвищення володіння усним мовленням. Відомо, що усне повідомлення стає більш змістовним, логічним, коли воно підготовлене письмом. У свою чергу усне і особливо писемне мовлення стає передумовою розвитку внутрішнього мовлення.
Як підкреслює А.Р. Лурія, письмо з самого початку оволодіння ним є усвідомленим актом. Вже на початковому етапі навчання письма, навіть рідною мовою, усі елементи, форми, засоби, якими користується той, хто пише, при передачі потрібного змісту є предметом його усвідомлення. Використання іноземної мови ще більше підвищує ступінь усвідомленості [19,63].
Поєднання слухо-мовленнєворухових образів внутрішнього мовлення, зоро-рукомоторних образів у процесі письма забезпечує комплексне засвоєння знань. Створені у такий спосіб стійкі асоціації сприяють ефективному сприйняттю, запам'ятовуванню і відтворенню матеріалу. Міцність запам'ятовування забезпечується участю усіх аналізаторів, взаємодією аналізу і синтезу усвідомленням та мимовільністю процесу письма. Засвоєні шляхом письмових вправ графічні образи слів і структурних моделей речень легше розпізнаються при зоровому сприйнятті. В писемному мовленні чіткіше виявляється мовленнєва природа зв'язного висловлювання, яке звичайно складається з декількох логічно і структурно пов'язаних між собою речень.
У класній роботі письмо - найбільш економний, надійний, ефективний і масовий спосіб контролю знань і рівня володіння мовою.
В методичній літературі вживається термін "письмо" у вузькому значенні і це означає техніку використання графічної та орфографічної систем даної мови, а також термін "письмо" в широкому значенні, тобто писемне мовлення - вміння викладати думки у письмовій формі. Розподіл в сучасній методичній літературі письма і писемного мовлення пов'язаний з особливостями механізмів, що мають у своєму складі дві ланки: складання слів із літер і складання писемних висловлювань із слів і словосполучень. В основі першого лежить володіння графікою та орфографією, доведених до рівня навички. Основою другого є мовленнєве вміння - вираження думки за допомогою мовного коду.
Існують 2 головних види письма, які мають значний вплив на розвиток мислення та мовлення учнів: практичне письмо та академічне письмо.
Практичне письмо - написання ділових і приватних листів, різних видів документів, анотацій і рефератів.
Академічне письмо, яке базується на написанні есе і творів, зорієнтоване на розвиток умінь, які не мають широкого практичного застосування у подальшій практичній діяльності. З академічним письмом пов'язане так зване креативне письмо, завданням якого є написання мовою, що вивчається, невеличких творів (оповідань, віршів), із опорою виключно на власну фантазію, уяву та досвід [5,62].
Необхідність широкого використання цих видів письма у навчальному процесі обумовлена тим, що виконання завдань з академічного та креативного письма, створює чи не найкращі можливості для загальної активізації творчого потенціалу учнів, стимулювання їхньої творчості саме іноземної мовою. Крім того завдяки ролі письма як "загального закріплювача” при наявності творчого високо мотивованого підходу до виконання письмових завдань, практичне та академічне письмо відіграють значну роль як у розвитку комунікативних умінь учнів в усіх видах мовленнєвої діяльності, так і у формуванні і вдосконаленні їх граматичних і лексичних мовленнєвих навичок, виступаючи одним із рушійних засобів індивідуалізації навчання.
Індивідуалізація навчання має забезпечити розвиток їх потенціальних можливостей з одного боку та створення умов для розвитку спеціальних здібностей і можливостей з іншого.
Загальновідомим є той факт, що людей можна умовно поділити на екстравертів, які схильні до безпосереднього вираження своїх думок та точок зору на публіку та інтровертів, які дещо заглиблені у свій внутрішній світ, і не схильні до відкритості у мовленні. Саме для останніх важливим є письмове мовлення у якому можна виразити власні погляди щодо тієї чи іншої проблеми на письмі і таким чином реалізувати себе як особистість. Це не передбачає повного виключення усного мовлення, але вимагає поєднувати його із елементами письмового [12,26].
Все це обумовлює доцільність якомога ширшого використання практичного, академічного та креативного письма при навчанні іноземної мови у навчальних закладах України, адже вони мають дуже великий вплив на розвиток усіх комунікативних навичок та умінь учнів, їхнього творчого потенціалу та позитивної навчальної мотивації.
1.4 Зв'язок письма з іншими видами мовленнєвої діяльності
Розглянемо роль письма у навчанні усного мовлення, читання, лексики, граматики. Для цього необхідно знову звернутися до психофізіологічної характеристики письма. Передусім у науковій літературі підкреслюється спільний характер елементів, що складають початковий етап продукування як звукового, так і письмового повідомлення. Спільним є момент програмування граматико-семантичної частини висловлювання: вибір слів, моторне програмування компонентів висловлювання (синтагм), підготовка висловлювання у внутрішньому мовленні. У процесі письмового викладу думок має місце функціонування слухо-мовленнєворухових образів, які зумовлюють виникнення відповідних зорових рукомоторних образів і, зрештою, самого акту письма. Отже писемне висловлювання не є чимось абсолютно відмінним від говоріння. Тому при правильній організації виконання вправ з письма учні набувають і деяких навичок, потрібних для усної комунікації.
Дослідники вказують на те, що письмове оформлення думок має значні навчальні переваги. Це процес уповільнений порівняно з усним мовленням, що дає можливість зосередити більше уваги на окремих етапах його здійснення, а це, у свою чергу, створює умови для вживання таких мовних форм, які ще недостатньо автоматизовані і тому в усній комунікації ще не можуть вживатися. Вживання цих форм у писемному мовленні гарантує вільніше оперування ними в усному мовленні.
Два етапи формування писемного мовлення (кодування чи декодування і кодування у графіці) та наявність усного випередження підкреслюють зв'язок письма з усною мовою та читанням. Як і усне мовлення, мовлення писемне відносять до репродуктивної діяльності.
Як вказують дослідники, у навчанні лексики, граматики письмова фіксація матеріалу дає змогу:
1) створювати додаткові асоціації, що допомагають запам'ятовувати лексичні одиниці, речення, структурні зразки;
2) організовувати письмові вправи (класні та домашні), які сприяють розвиткові навичок користування лексичними та граматичними явищами;
3) повторювати матеріал, який зафіксований у зошитах учнів;
4) організовувати усні вправи, спираючись на зафіксовані в зошитах або на дошці структурні зразки, лексичні елементи.
Висновки до І розділу
Писемне мовлення взагалі має позитивний вплив на процес шкільного навчання. У процесі навчання учні записують значну частину навчального матеріалу і користуються цими записами при заучуванні, повторенні, закріпленні; вони привчаються до різних видів письмових вправ, що є необхідним елементом розвитку умінь і навичок. У процесі письма відбувається опора на всі види відчуттів, активізуються всі аналізатори: акустичний, мовленнєворуховий, зоровий, рукоруховий. Із психології відомо, що запам'ятовування буде швидшим і міцнішим, якщо в його процесі братиме участь якомога більша кількість видів пам'яті, більше число аналізаторів.
Письмове мовлення включається в інтелектуальну поведінку людини, регулюючи його теоретичну і практичну діяльність. Вміння письмово виражати свої думки позитивно впливає на усне мовлення, удосконалюючи її логічність, чистоту. Вміння вільно оперувати письмовим мовленням на іноземній мові сприяє скороченню часу для отримання інформації.
Існують 2 головних види письма, які мають значний вплив на розвиток мислення та мовлення учнів: практичне письмо та академічне письмо. Практичне письмо - написання ділових і приватних листів, різних видів документів, анотацій і рефератів. Академічне письмо, яке базується на написанні есе і творів, зорієнтоване на розвиток умінь, які не мають широкого практичного застосування у подальшій практичній діяльності.
Отже навчання старшокласників іншомовного писемного мовлення слід організувати з оглядом на вікові особливості учнів та на специфічні психолінгвістичні передумови навчально-виховного процесу за інтенсивними технологіями.
Особливої уваги, на наш погляд, потребує питання вчасного запуску та розвитку вагомих для реалізації писемного мовлення механізмів: психофізіологічного, психолінгвістичного та лінгвістичного.
Письмова монологічна форма спілкування наближується за своїми характеристиками до усної монологічної. Проте в порівнянні з усним монологом письмовий монолог більш розгорнутий, структурно складений, організований, логічно зв'язаний.
Викладені психолінгвістичні механізми писемного мовлення, вікові особливості учнів старших класів загальноосвітніх шкіл та соціальні потреби суспільства до навчання контрольованорого, супроводжувального та творчого письма чітко визначають основні етапи формування компетенції писемного мовлення та алгоритм писемної діяльності на уроках іноземної мови.
Розділ ІІ. Методика навчання писемного мовлення старшокласників
2.1 Психолінгвістичні проблеми навчання писемного мовлення учнів середнього ступеня навчання загальноосвітньої школи. Система вправ для навчання творчого письма
Як зазначається в Державному освітньому стандарті з іноземних мов, володіння письмом передбачає досягнення елементарної комунікативної компетенції, яка забезпечує учневі вміння в найбільш типових ситуаціях повсякденного спілкування за допомогою письма:
написати короткий твір із теми і стисло передати в письмовій формі зміст почутого чи прочитаного;
самостійно висловлюватися на основі вербальних чи зорових опор;
написати зарубіжному другові листа, привітальну листівку;
заповнити анкету;
скласти нотатки для себе або інших людей, написати коротке повідомлення;
скласти і записати план тексту, зробити короткі записи стосовно прочитаного чи прослуханого;
написати реферат, повідомлення [1: 31].
Проблемою навчання писемного мовлення методисти почали займатися давно і вже знайшли певні шляхи розв'язання цієї проблеми. Письмо та писемне мовлення розглядалось раніше в методиці навчання іноземних мов головним чином як засіб навчання, що знайшло своє відображення в усіх попередніх шкільних програмах. Те, що писемне мовлення не було метою навчання іноземної мови, і було причиною того, що мало уваги приділялося цьому питанню в методичній літературі.
Обрана проблема є актуальною, тому що зараз часто можна спостерігати недостатній рівень розвитку писемного мовлення школярів. Причиною цього є те, що, насамперед, не закладається міцна основа графічних та орфографічних навичок, не формуються навички техніки письма. Однією з причин цього може бути і недостатня кількість вправ для кожного з етапів навчання писемного мовлення у підручниках, навчальних посібниках, які використовуються в школах згідно з Держстандартом [2: 25]. Тому вчителям слід залучати додатковий матеріал та вправи, цікавитись сучасними надбаннями у цій сфері, тобто робити все, щоб у ході навчанні підлітків писемного мовлення ці недоліки були б усунуті. Саме тому необхідне подальше дослідження особливостей навчання писемного мовлення школярів.
Після критичного аналізу сучасної вітчизняної та зарубіжної методичної літератури з питань навчання писемного мовлення учнів середнього етапу загальноосвітньої школи та на основі узагальнення досвіду вивчення цієї проблеми зроблена спроба розробити систему вправ для навчання писемного мовлення на середньому етапі загальноосвітньої школи та визначити деякі шляхи, прийоми і засоби навчання писемного мовлення у комплексі.
Як відомо, у психології та фізіології письмо визнають найскладнішими видом мовленнєвої діяльності, до якої залучаються всі мовленнєві аналізатори. Як і говоріння, письмо є експресивним продуктивним видом мовленнєвої комунікації. Писемне мовлення як засіб формування та формулювання думок базується на використанні мовних знаків, закріплених нервовими зв'язками кори головного мозку у вигляді зорових і рухомоторних образів, що взаємодіють зі слуховими та мовленеворуховими. Графічні образи мають рухомоторні паралелі, які контролюються руховим механізмом руки, що пише. Орфографічні образи слів закріплюються саме в мовленнєвому, а не в руховому механізмі руки [3: 162].
2.2 Система вправ для розвитку писемного мовлення старшокласників
Раціональному розподілу інформаційного, емоційного і фізичного навантажень відповідають комплекси вправ, адекватні основним цілям навчання писемної комунікації. Для навчання письма на рівні його функціональної одиниці пропонуються умовно-комунікативні і комунікативні вправи, які містять три компоненти:
1) комунікативне завдання, яке включає мотиваційно-цільовий аспект (план учителя) і приймається учнем як комунікативне завдання,
2) розв'язання комунікативного завдання (план навчання);
3) контроль або самоконтроль.
Умовно-комунікативні вправи використовуються для засвоєння мовного матеріалу у графічному оформленні, а також для автоматизації операцій, пов'язаних з письмовим викладом думок. До цього типу відносять вправи з моделями (трансформація моделей, розширення їх тощо). Особливе значення мають вправи на розширення висловлювання. Цінність таких вправ у тому, що вони формують механізм випередження або механізм вірогідного прогнозування, що має велике значення для створення писемного висловлювання.
Другий вид тренувальних вправ забезпечує вміння логічно і послідовно, своїми словами передати ту чи іншу інформацію. Це перефраз, скорочення тексту, вибір ключових слів з тексту. Для навчання логічного викладу думок пропонується складання різноманітних планів: план у вигляді запитань чи називних речень тощо [26,62].
Серед комунікативних вправ чільне місце займає відтворення груп речень, пов'язаних змістом. Виконується вправа у формі самодиктанту. Для удосконалення вміння висловлюватися своїми словами використовується переказ, розповідь, опис, твір, написання листа зарубіжному другові.
До творчих письмових вправ, які пропонуються на старшому ступені, відноситься рецензування, реферування, анотація прочитаного чи прослуханого тексту, письмові роботи творчого та напівтворчого характеру, які виконуються спочатку за допомогою запитань до картини, малюнка, а далі без опори на них.
Основна робота над лексико-граматичним матеріалом функціональних одиниць письма починається з введення тексту-полілога. Його специфічні характеристики (глобальність презентації навчального матеріалу, динамічність, ілюстративність, відповідність змісту комунікації інтелектуальному рівню учнів, емоційність, яка досягається за рахунок використання засобів особистісної оцінки, звертання до віршів, пісень, приказок, спортивно-танцювальних рухів тощо) уможливлюють стимулювання інтелектуального потенціалу, лінгвістичних здібностей учнів, активізацію лексико-граматичного матеріалу, необхідного для формування та вдосконалення мовленнєвих умінь.
Третє пред'явлення матеріалу супроводжується записом ядерних компонентів функціональної одиниці письма. Для запису пропонуються тільки ядерні компоненти, які відносяться до сфери життєзабезпечення і можуть бути надалі використані для писемних висловлювань різних жанрів, характерних для цієї сфери: записок, оголошень, телеграм, поштових листівок, листів тощо [25,5].
На етапі тренування в спілкуванні крім вправ, націлених на актуалізацію, вдосконалення орфографічних навичок, виконуються умовно-мовленнєві вправи спочатку на рівні однієї, потім двох-трьох функціональних одиниць письма - списування і диктанти з комунікативним завданням: списати оголошення, рецепт, розклад; по пам'яті записати рекомендації лікаря для "хворого члена родини" (самодиктант), записати повідомлення (1-2 функціональних одиниць письма) для. (диктант); заповнення декларації, формуляра; відновити пошкоджений текст записки.
Здебільшого виконуються вправи з використанням різних зразків, що демонструються вчителем за допомогою кодоскопа чи підготовлених роздавальних карток. Керування діяльністю учнів на цьому етапі є жорстким. Для автоматизації учитель пропонує лексико-граматичний матеріал, необхідний для вдосконалення відповідних навичок і подальшої побудови самостійних писемних висловлювань різних жанрів соціально-побутової сфери.
На етапі практики в спілкуванні виконуються комунікативні вправи, метою яких є розвиток писемних мовленнєвих умінь. Цей тип вправ припускає глобальне використання лексико-граматичного матеріалу для створення писемного висловлювання на рівні макротексту (2-4 функціональні одиниці письма): поштова листівка, записка, оголошення, лист тощо. Як свідчать експериментальні дані, на етапі практики в спілкуванні типова компонентна структура комунікативної вправи зазнає змін за рахунок більш згорнутого опису ситуації комунікативних завдань (орієнтуючий план), а також за рахунок змін у плані контролю, що має характер самооцінки, взаємооцінки або колективної оцінки продукту писемної комунікації.
Завдання до письмових вправ можуть бути сформульовані таким чином:
Дайте відповіді на запитання.
Поставте запитання до підкреслених слів / фраз.
З'єднайте декілька (2 - 3) речень в одне.
Перепишіть і доповніть речення.
Виберіть правильну відповідь.
Доповніть за зразком початок/кінець розповіді.
Напишіть протилежне.
Опишіть клімат вашої країни чи вашого району/області.
Заповніть анкету, відповідаючи "так" або "ні".
Виправте твердження.
Складіть діалог, об'єднавши розрізнені репліки.
Дайте ваш коментар щодо картини, використовуючи прикметники у вищому та найвищому ступенях.
Розкажіть про ваші останні канікули, вживаючи такі слова.
Висловте вашу думку щодо., вживаючи речення.
Складіть звіт про.
Напишіть, що ви бачите з вашого вікна.
Складіть текст оголошення.
Складіть листа за планом.
Напишіть, хто ви (відрекомендуйтесь).
Для роботи з текстом можна запропонувати такі завдання:
Випишіть з тексту речення, що розкривають його зміст.
Поставте запитання щодо змісту тексту.
Складіть резюме прочитаного тексту.
Дайте опис персонажів
Дайте назву абзацам тексту
Напишіть інший початок/кінець тексту. [13,7]
У навчанні написання листа зарубіжному другові виділяють два етапи: підготовчий та мовленнєвий. До першого належать такі дії: відбір необхідної лексики; складання плану до змісту листа; правильне оформлення листа і конверта Етап мовлення включає письмовий виклад змісту листа за вказаною темою. Вчитель зобов'язаний пояснити учням правила оформлення ділового листа (прізвище та адреса пишуться угорі зліва, праворуч вказується назва міста, з якого відправляється лист; після коми - дата відправлення; нижче - зліва або посередині листа формулюється звернення до адресата. Крім того, вчитель повинен подати форми звернень до незнайомих, знайомих осіб, друзів, фрази-кліше для початку листа).
Навчаючи написання реферату, статті, вчитель може запропонувати учням: уважно прочитати всю статтю і визначити її основну думку; встановити призначення/мету статті; виписати опорні речення з кожного абзацу; виписати із статті її основні положення; узагальнити думку автора статті; перечитати текст, з'ясувати, які думки автора вимагають додаткової аргументації, дописати необхідні речення.
Навчання написання анотації базується на попередньо складеному плані тексту-джерела, а також на серії послідовних завдань: вказати прізвище та ініціали авторів; написати назву статті; вказати місце видання, видавництво, рік видання, номер журналу, газети, сторінки; визначити і написати, до якої галузі знань відноситься стаття, яка її основна тема; з'ясувати головну думку кожного з абзаців; згрупувати абзаци згідно з основною думкою тексту; сформулювати основну думку/ідею тексту.
Згідно Рекомендацій Ради Європи для розвитку уміння творчого викладу думок пропонуються наступні завдання:
мозкова атака (викладач формулює ряд тематично направлених питань, які можуть бути записані на дошці; кожен студент дає на них відповіді, а вчитель записує їх на дошці для подальшого вживання учнями);
"clustering"або "mapping" (звуження понять до ключових слів із даної теми та розширення понять від ключового слова; [20,41]
кубування (складний процес, суть якого полягає в розгляді якогось предмета із шести точок зору: опишіть його, порівняйте його, зіставте його, проаналізуйте його, застосуйте його, обговоріть);
інтерв'ю можна вважати одним із найпростіших способів акумуляції ідей, тому що учні старшого етапу навчання можуть брати інтерв'ю один у одного. Це створює невимушену атмосферу в аудиторії. Час проведення обмежується п'ятьма хвилинами, і час написання основних напрямків, як правило, п'ятнадцятьма хвилинами. Потім написане учнями читається вголос, обговорюється, правиться вчителем та доопрацьовується автором. Цей прийом знімає появу помилок та допомагає учням краще пізнати один одного [11,48].
Дебати можуть посісти чільне місце серед підготовчих вправ. Усе обговорення на думку багатьох зарубіжних методистів, завжди повинне передувати творчому завданню. Воно синтезує необхідність планувати зміст і структуру написання. Усне обговорення дає вчителеві змогу виявити, чи володіють учні в достатній мірі словниковим запасом та необхідними мовними структурами, необхідними для вираження своїх думок на письмі. Групове обговорення особливо корисне для слабких учнів, оскільки забезпечує їх ідеями та матеріалами із запропонованої теми [15,223].
Груповий твір є добрим прикладом діяльності, коли аудиторія стає майстернею, а учнів просять працювати невеликими групами над конкретним завданням. Взаємодія групи та внесок кожного учасника є колективною творчістю.
Незважаючи на вибір підготовчих вправ, їх завданням є стимулювати та мотивувати учнів у процесі акумулювання матеріалів для подальшого написання. Час, затрачений на цю діяльність, покривається кращим рівнем творчих доробків авторів - старшокласників.
Таким чином, комплекс вправ для навчання писемної комунікації старшокласників реалізується на традиційних етапах введення матеріалу, тренування та практики в спілкуванні.
2.3 Формування вмінь писемного мовлення за допомогою інформаційних технологій
Розвиток інформаційних технологій на сучасному етапі сприяє активізації навчально-пізнавальної учнів, розкриттю їх творчого потенціалу, розвитку знань, умінь та навичок в основних видах мовленнєвої компетенції: говорінні, читанні, аудіюванні та письмі. Важливою особливістю такої діяльності у процесі занять з іноземної мови є можливість працювати у комунікативно спрямованому режимі діалогу і певним чином компенсувати відсутність природного комуніканта, моделюючи та імітуючи його мовленнєву поведінку.
Використання інформаційних технологій у формуванні комунікативних умінь передбачає врахування особливостей спілкування з використанням інформаційних технологій.
Вербальне спілкування за допомогою інформмаційних технологій ставить перед лінгвістами та методистами низку питань, що пов'язані з виникненням особливого виду мови - мови віртуального спілкування, специфіка якого, на думку Потапової Р.К. [23,318], не викликає сумніву. Проаналізувавши праці багатьох лінгвістів, дослідниця подає типологію віртуальних текстів, представлених у мережі Інтернет:
підготовлені та відредаговані тексти: мережеві версії книг, газет, журналів, різні документи;
непідготовлені, спонтанні висловлювання в різноманітних чатах, де переважає розмовно-побутовий стиль невимушеного спілкування, на який, проте, вплинула специфіка обміну репліками у письмовій формі. Відповідно, виникла нова форма мовленнєвої взаємодії - симбіоз писемного та розмовного мовлення. Потреба повноцінного спілкування в Інтернеті спричинила виникнення нових знакових систем (так званих смайликів, за допомогою яких можна було б виразити досить різноманітну гаму почуттів; в якості замінника модуляції голосу використовуються великі літери, які, окрім заголовка передають мелодику виділення, наголосу);
форуми, гостьові книги, конференції - це система спілкування, що поєднує в собі риси ділового та повсякденного спілкування;
реклама в Інтернеті (оголошення, пропозиції);
електронні листи.
Подана типологія текстів передбачає врахування лінгвістичних особливостей тексту кожного типу. Безперечно, навчити учнів усього діапазону особливостей віртуальної комунікації неможливо в межах шкільного курсу іноземної мови, але ознайомити їх з основними елементами етикету та лінгвістики віртуального спілкування є цілком реальним завданням. Відповідно методика використання інформмаційних технологій у навчанні писемного мовлення зумовлена такими етапами:
ознайомлення учнів зі зразками віртуального етикету;
вивчення основних символів, що використовуються у віртуальному спілкуванні;
ознайомлення учнів зі значеннями основних абревіатур віртуальної комунікації;
вивчення синтаксичних особливостей тексту віртуального спілкування.
Таким чином, найбільш позитивними чинниками у використанні інформаційних технологій у формуванні іншомовних комунікативних умінь є їх інформативність та вагома роль у підвищенні рівня мотивації. Для таких занять характерними є самостійність учнів у виборі матеріалу, їхня активність та зацікавленість. Використовуючи інформаційні технологій, можна безпосередньо спілкуватися з носіями мови в мережі Інтернет, незважаючи на відстань. Використовуючи інформаційні технології та інтегруючи їх у навчальний процес, можна більш ефективно вирішувати цілий ряд дидактичних завдань на занятті з іноземної мови і серед них удосконалювати вміння писемного мовлення, індивідуально та письмово готуючи відповіді партнерам, беручи участь у підготовці рефератів, написанні творів, есе тощо.
2.4 Етапи навчання письма як способу навчання іншомовної компетенції
У навчанні письма дослідники виділяють три етапи:
1. оволодіння графікою і орфографією із залученням матеріалу, опрацьованого усно;
2. засвоєння структурних моделей речень, властивих усній та письмовій формам спілкування, і комбінування їх у мовленні;
3. оволодіння писемним мовленням як засобом спілкування [10,29].
Для кожного з етапів характерні різні типи і види вправ. Так, на першому етапі формування орфографічних навичок використовуються вправи з аналізу, вправи на ідентифікацію та диференціацію: звуко-буквений аналіз слова; групування слів з однаковими звуками, але різними графемами; групування слів на основі протиставлення графем; диференціація подібних, але не тотожних графем; списування за зразком; списування з різними завданнями (підкреслити букву, буквосполучення, слова з однією і тією орфограмою); групування слів з використанням картинок-орфограм; складання слів із складів з використанням схем; написання слів за заданими першими літерами.
Основною метою другого етапу, поряд з орфографічними навичками, є формування лексико-граматичної правильності письма. На цьому етапі найбільш поширеними визнаються такі види вправ: вправи на запитання-відповіді з частковою зміною мовного матеріалу; на трансформацію мовного зразка; на підстановку; на розширення та скорочення; диктанти.
Останній вид вправи широко використовується на різних ступенях навчання. Так, на початковому виконуються такі види диктантів як слуховий, слуховий з попереднім аналізом труднощів, самодиктант, зоровий, зоро-слуховий, вибірковий. На середньому та старшому ступенях навчання, крім зазначених, проводяться ускладнені диктанти, а саме: диктант із самоконтролем, пояснювальний диктант, диктант вивченого напам'ять (уривок прози, вірш), диктант-переклад.
Мета третього етапу в навчанні письма і писемного мовлення - формування дій, що забезпечують виклад мовного матеріалу в письмовій формі. Характерними видами вправ на цьому етапі на старшому ступені можуть бути: написання листа другові (за даною програмою, ситуацією); складання короткої анотації до статті і т. ін., опис картини, слайдів, міста, вулиці; складання діалогу за темою; скорочення прочитаного тексту (його письмовий виклад); написання заміток до газети за темою: навчання, побут, дозвілля, суспільна робота школярів
Таким чином, для розвитку писемного мовлення характерний третій етап навчання, який ставить своєю метою формування дій, що забезпечують виклад мовного матеріалу в письмовій формі. Характерними видами вправ на цьому етапі на старшому ступені можуть бути: написання листа другові (за даною програмою, ситуацією); складання короткої анотації до статті і т. ін., опис картини, слайдів, міста, вулиці; складання діалогу за темою; скорочення прочитаного тексту (його письмовий виклад) та різновиди творчого письма: виконання проектів; складання діалогів; переказ; написання реферату; складання описів; написання творів; написання віршів; ведення записів.
|
Етап навчання ПС |
Групи вправ |
Типи вправ |
Види вправ |
|
|
Рецептивний |
для розвитку вмінь читання та розуміння текстів; для формування навичок використання позамовних стандартів написання текстів |
некомунікативні для письма; комунікативні для читання; повністю керовані; рецептивні; без ігрового компонента та з рольовим ігровим компонентом; індивідуальні; із зоровими формальними опорами |
читання текстів, виконання завдань для перевірки їх розуміння, впізнавання позамовних стандартів написання текстів |
|
|
Рецептивно-репро-дуктивний |
для формування навичок використання позамовних, мовних та мовленнєвих стандартів написання текстів; для вдосконалення навичок використання стандартів і формування вмінь написання текстів |
некомунікативні та умовно-комунікативні; частково керовані; рецептивно-репродуктивні; без ігрового компонента та з рольовим ігровим компонентом; індивідуальні; із зоровими формальними та змістовими опорами |
розпізнавання та вживання ЗМЗ; розпізна-вання та коректне розміщення блоків інформації; заповнення форм з використанням змістових опор; написання окремо вступної та заключної частин листа; написання листа, об'яви, автобіографії за допомогою формальних та змістових опор |
|
|
Продуктивний |
для розвитку вмінь написання текстів |
комунікативні; з мінімальним керуванням; рецептивно-продуктивні та продуктивні; без ігрового компонента або з рольовим ігровим компонентом; індивідуальні; без опор |
написання листа, об'яви, автобіографії |
Висновки до ІІ розділу
Виходячи з вищеозначеного можна зробити наступні висновки:
Проблема навчання учнів старшої загальноосвітньої школи творчого писемного мовлення англійською мовою є на сьогодні досить актуальною, оскільки її вирішення безпосередньо пов'язане з одним з основних завдань сучасної філософії освіти - формування творчої особистості. Під творчим (креативним) писемним мовленням ми розуміємо комплекс навичок та вмінь коректного в орфографічному, структурному та змістовому планах написання оригінальних письмових робіт. Творче писемне мовлення передбачає наявність різних моделей творі в, які характеризуються певними особливостями побудови.
Формування навичок писемної компетенції та мовленнєвої культури у процесі вивчення англійської мови є одним із актуальних завдань методики навчання англійської мови. Виразне мовлення передбачає використання не тільки лексичних та граматичних засобів мови, але й правильну організацію мовлення у фонетично-інтонаційному відношенні, що забезпечується тренуванням та практикою в різноманітних ситуативно-комунікативних актах спілкування у класній і позакласній роботі.
...Подобные документы
Проблема розвитку і формування писемного мовлення в психолого-педагогічній літературі. Опис порушень писемного мовлення у молодших школярів та основи логопедичної роботи з усунення цих вад. Вивчення особливостей розумового розвитку дітей із дизграфією.
курсовая работа [71,7 K], добавлен 10.06.2011Особливості формування писемного мовлення для дітей з порушенням слуху, труднощі його відтворення та розуміння. Порівняння писемного мовлення глухих і чуючих школярів. Визначення необхідності формування мови для розвитку особистості нечуючих дітей.
курсовая работа [99,5 K], добавлен 20.10.2015Письмо як вид мовленнєвої діяльності. Психолінгвістичні механізми письма. Етапи навчання писемного мовлення. Оволодіння графікою та орфографією. Головна мета навчання техніки письма іноземною мовою. Зоровий, попереджувальний та пояснювальний диктант.
реферат [25,9 K], добавлен 29.03.2014Дослідження системи робіт навчально-мовленнєвої діяльності учнів 6-х класів середньої школи на уроках української мови. Вплив мовленнєво-ігрової діяльності на розвиток комунікативних умінь та навичок. Особливості розвитку усного та писемного мовлення.
дипломная работа [117,5 K], добавлен 28.11.2010Психолого-педагогічне трактування сутності поняття "культура мовлення" та основи її формування у молодших школярів. Розвиток усного і писемного мовлення на уроках рідної мови, диференційована система творчих робіт учнів як засобу її формування.
дипломная работа [134,3 K], добавлен 06.11.2009Історія становлення логопедичної допомоги дітям Україні. Проблема мовленнєвого розвитку молодших школярів з тяжкими вадами мовлення. Передумови формування писемного мовлення. Готовність до оволодіння писемним мовленням засобами спеціальних форм навчання.
курсовая работа [55,7 K], добавлен 07.07.2009Лінгводидактичні та психолінгвістичні засади розвитку усного мовлення. Теоретико-методичні засади розвитку зв’язного мовлення у дітей на етапі дошкільного дитинства. Характеристика шляхів навчання діалогічного мовлення. Система вправ для навчання.
курсовая работа [47,9 K], добавлен 11.03.2012Збагачення словникового запасу - розширення кругозору та мовленнєвої діяльності. Значення словникового запасу для усного і писемного розвитку мовлення учнів. Методика вдосконалення дитячого мовлення. Система вправ зі збагачення словникового запасу.
курсовая работа [78,3 K], добавлен 13.05.2015Суть і характеристика монологічного мовлення, його функції. Реалізація різних типів монологу. Психологічні та педагогічні особливості навчання монологічного мовлення на уроках іноземної мови. Розробка системы вправ для навчання монологічного мовлення.
курсовая работа [39,4 K], добавлен 28.08.2014Формування писемного мовлення у молодших школярів з тяжкими порушеннями мовлення. Становлення логопедичної допомоги дітям України. Особливості письмового мовлення. Готовність дітей з тяжкими порушеннями до оволодіння самостійним писемним мовленням.
курсовая работа [55,4 K], добавлен 13.07.2009Поняття про стилі сучасної української мови, їх особливості та риси. Методика написання наукових робіт у вищих школах: робота над підготовкою реферату, підготовка і написання наукової статті, курсових і дипломних робіт; основні типи помилок в роботах.
дипломная работа [475,3 K], добавлен 07.11.2009Розвиток мовлення як провідний принцип початкового навчання, особливості мовленнєвого розвитку учнів початкових класів. Експериментальне дослідження розвитку мовлення шестирічних першокласників, методика роботи над розвитком зв’язного мовлення учнів.
дипломная работа [175,5 K], добавлен 29.09.2009Письмо як засіб навчання іноземної мови. Ряд труднощів, які виникають при оволодінні графічним кодом. Засвоєння типових, регулярних співвідношень між звуками та літерами. Етапи навчання писемного мовлення. Комплекс письмових вправ для учнів 11 класу.
реферат [26,8 K], добавлен 13.03.2012Психолого-педагогічні засади та основні напрямки розвитку мовлення молодших школярів. Причини мовленнєвих помилок учнів початкових класів та їх аналіз. Граматичний лад мовлення молодших школярів та його характеристика. Процес вивчення частин мови.
курсовая работа [39,1 K], добавлен 23.07.2009Ознайомлення студентів з темою та навчальними цілями семінарського заняття: знаходити і виправляти орфографічні помилки в своєму і чужому мовленні, розвивати писемне мовлення, логічне й образне мислення, збагачувати й уточнювати словниковий запас.
конспект урока [24,8 K], добавлен 03.03.2011Психологічні особливості учнів середнього шкільного віку для навчання діалогічного мовлення. Особливості діалогічного мовлення та його функції. Новітні вимоги державної програми до навчання діалогічного мовлення. Характеристика шляхів навчання мовлення.
курсовая работа [44,7 K], добавлен 10.03.2007Читання як культура сприйняття писемного мовлення. Етапи роботи з текстом. Використання публіцистичних текстів англомовної преси для формування вмінь переглядового читання у студентів-філологів. Система вправ для формування компетентності у читанні.
курсовая работа [55,0 K], добавлен 20.05.2019Вплив уроків зв’язного мовлення на розвиток дитини. Організація роботи учнів на уроках розвитку зв’язного мовлення. Розвиток мовлення. Систематизація поглядів вчених – мовознавців та психологів на процес розвитку зв’язного мовлення молодших школярів.
курсовая работа [53,3 K], добавлен 08.02.2010Психолого-педагогічні основи навчання культури українського мовлення першокласників. Умови успішного навчання молодших школярів орфоепії, лексики, граматики. Психолінгвістичні та методичні підходи до змісту формування у першокласників мовленнєвих умінь.
дипломная работа [189,9 K], добавлен 02.08.2012Розвиток мовлення молодших школярів як педагогічна проблема. Психолого-педагогічні аспекти використання комп’ютера для розвитку зв’язного мовлення. Опис прикладного програмного забезпечення для розробки дидактичних засобів для уроків розвитку мовлення.
курсовая работа [210,5 K], добавлен 17.06.2009
