Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

ІНСТИТУТ ПЕДАГОГІКИ АПН УКРАЇНИ

Шаркунова Вікторія Валентинівна

УДК - [371:316.3] + 338

СОЦІАЛЬНЕ УПРАВЛІННЯ ТА КОНЦЕПЦІЇ ПЕДАГОГІЧНОГО МЕНЕДЖМЕНТУ В ЗАГАЛЬНООСВІТНІХ ЗАКЛАДАХ

13.00.01 - теорія та історія педагогіки

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата педагогічних наук

Київ - 1998

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Державній Академії керівних кадрів освіти, Міністерство освіти України.

Науковий керівник: член-кореспондент АПН України, доктор педагогічних наук, професор

Бондар Володимир Іванович,

Національний педагогічний університет ім.

М.П. Драгоманова, декан педагогічного факультету.

Офіційні опоненти: Слюсаренко Віктор Григорович,

доктор педагогічних наук, професор, Київський Міжрегіональний інститут удосконалення вчителів імені Б.Грінченка, ректор.

Сгадова Валентина Василівна,

кандидат педагогічних наук, старший науковий співробітник АПН України, секретар відділення.

Провідна установа -- Київський національний університет імені Тараса Шевченка, кафедра педагогіки, м. Київ.

Захист відбудеться “11” грудня 1998 р. о 14⁰⁰ годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 26.452.03 Інституту педагогіки АПН України за адресою: 252014, м. Київ-14, вул. Бастіонна, 9.

З дисертацією можна ознайомитись у науковій частині Інституту педагогіки АПН України за адресою: 252014, м.Київ, вул. Бастіонна, 9.

Автореферат розісланий 10 листопада 1998 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради професор Легкий М.П.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

управління загальноосвітній заклад

Актуальність дослідження. Розвиток української державності, формування нових соціально-економічних відносин, поява різноманітних типів загальноосвітніх навчальних закладів потребує пошуку та розробки адекватних моделей управління.

У 80-90-ті роки з'явилося чимало досліджень з питань соціального управління, в яких всебічно аналізується теорія і технологія цього феномену в різних сферах його прояву.

Незважаючи на порівняно велику кількість праць із загальної теорії управління, проблеми педагогічного менеджменту досліджені ще недостатньо. Зокрема не досліджено методологічні аспекти управління: тенденції, закономірності та принципи його функціонування, структура, зміст функцій, форми та методи педагогічного менеджменту. Потребують подальшого вивчення питання післядипломної освіти управлінських кадрів, забезпечення фінансування та розвиток матеріальної бази школи, соціально-психологічні та правові аспекти керівництва загальноосвітніми закладам різних типів.

Ця проблема стає особливо актуальною з розвитком економічних, наукових, педагогічних зв'язків України з країнами зарубіжжя, світовими досягненнями в галузі теорії управління, накопиченням досвіду ефективного менеджменту в сфері виробництва взагалі та в галузі освіти зокрема. Не принижуючи значення вітчизняних теоретичних надбань і кращого педагогічного досвіду в галузі соціального управління та враховуючи необхідність виходу України на міжнародні стандарти педагогічного менеджменту як однієї з умов інтегрування в Європейську співдружність, можна твердити, що існує об'єктивна потреба в подальших теоретико-методологічних дослідженнях проблеми соціального менеджменту. Наявність різноманітних концепцій управління закладами освіти різних типів (школами, гімназіями, ліцеями, колежами, колегіумами) потребує розробки теоретичних засад педагогічного менеджменту, які б відповідали світовим стандартам і потребам розвитку українського суспільства, що підкреслює актуальність обраної нами проблеми.

Отже, недостатня дослідженість проблеми та її актуальність і зумовили вибір теми кандидатської дисертації «Соціальне управління та концепції педагогічного менеджменту в загальноосвітніх закладах».

Об'єкт дослідження: соціальне управління та управління загальноосвітніми закладами.

Предмет дослідження: методологічні, теоретичні та концептуальні аспекти педагогічного менеджменту.

Мета дослідження: розробити та обґрунтувати теоретико-методологічні основи функціонування та підвищення ефективності управління загальноосвітніми навчальними закладами України в сучасних умовах.

Завдання дослідження:

Проаналізувати стан розвитку загальної теорії соціального управління та трансформації її положень у систему педагогічного менеджменту.

Виявити й систематизувати провідні тенденції, закономірності та принципи управління загальноосвітніми навчальними закладами в Україні на сучасному етапі.

Здійснити системний аналіз стану управління загальноосвітніми закладами в Україні та за її межами.

Провести порівняльний аналіз концептуальних підходів до педагогічного менеджменту в Україні та за її межами.

Визначити шляхи оптимізації педагогічного менеджменту в середніх загальноосвітніх закладах України.

Методологічною та теоретичною основою дослідження стали вихідні положення теорії систем, закони залежності функцій державних та конкретно-історичних умов, економічного та суспільного устрою; праці вчених в галузі загальної теорії управління та педагогічного менеджменту.

Методи дослідження. У дослідженні використовувалися: структурно-функціональний аналіз, теоретичний аналіз науково-педагогічних джерел і праць з питань соціального управління, школознавства, ретроспективний, логічний та порівняльний аналіз, систематизації і класифікації, екстрополації та прогнозування, метод узагальнення даних аналізу.

Головні аспекти та база дослідження. Дисертаційне дослідження здійснювалося протягом 1994-1998 років. На першому етапі (1994-1995 рр.) визначалися й конкретизувалися основні напрямки дослідження: проблема, предмет, безпосередні об'єкти вивчення, джерела пошуку необхідних матеріалів, методи та технологія наукової роботи. На другому етапі (1996-1997 рр.) аналізувалася література з питань управління і педагогічного менеджменту, вивчалися концептуальні підходи до управління загальноосвітніми закладами різних регіонів України. На третьому етапі дослідження (1997-1998 рр.) узагальнювалися напрацьовані матеріали, формулювалися закономірності, систематизувалися принципи управління загальноосвітніми закладами. Оформлялися результати порівняльного аналізу різних концептуальних підходів до управління, розроблялися прогностичні узагальнення з питань підвищення ефективності педагогічного менеджменту.

Наукова новизна дослідження полягає у теоретичному обгрунтуванні сутності педагогічного менеджменту як складової управління загальноосвітніми закладами, розкритті зв'язків між концептуальними підходами до функціонування шкіл різних типів і організацією їх діяльності.

Теоретичне значення роботи полягає в науковому обгрунтуванні систематизації тенденцій, закономірностей та принципів управління загальноосвітніми установами, системному розгляді та описі функцій їх керівників, а також у критичному підході до типології загальноосвітніх закладів і концепцій управління ними, в обгрунтуванні наукових основ та способів підвищення ефективності управлінської діяльності керівників шкіл України.

Практичне значення дисертації визначається можливістю використання її матеріалів працівниками установ освіти, зокрема інспекторами обласних, районних рівнів, методичними службами, керівниками навчальних закладів. Висновки і рекомендації з питань педагогічного менеджменту можуть бути корисними при розробці критеріїв визначення якості управління, ефективності керівництва в навчальних закладах. Матеріали порівняльного аналізу управління навчальними закладами, організованого за різними концепціями, можуть бути використані при розробці оптимальних моделей управління з урахуванням типу навчально-виховного закладу, соціально-економічних умов його функціонування тощо.

Апробація результатів дослідження здійснювалася шляхом доповідей на науково-практичних конференціях при Академії керівних кадрів освіти України, підготовки навчально-методичних матеріалів з педагогічного менеджменту в Міжрегіональній академії управління персоналом, а також у публікаціях республіканського та регіонального рівнів.

Особистий внесок автора полягає:

у визначенні провідних тенденцій в управлінні сучасними середніми загальноосвітніми закладами України;

систематизації принципів педагогічного менеджменту як теоретичної основи наукового управління навчальними закладами;

виділенні та обґрунтуванні цільових і процесуальних функцій управління загальноосвітніми закладами;

розробці концептуальних підходів до побудови оптимальних моделей управління певними типами освітніх навчальних закладів.

Вірогідність і обґрунтованість наукових результатів забезпечені використанням методології і методів, адекватних предмету, меті та завданням дослідження, системним аналізом першоджерел і практичного стану управління в школах, експертною оцінкою здобутих результатів.

Структура дисертації. Робота складається із вступу, двох розділів, висновків, списку використаної літератури з 198 джерел. Дисертація виконана на 157 сторінках машинописного тексту, містить 2 схеми.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступній частині обґрунтовується актуальність обраної теми, визначаються об'єкт, предмет, мета, завдання і гіпотеза дослідження, його методологія та методи. У вступі відображені наукова новизна, теоретичне і практичне значення дослідження.

У першому розділі - «Теорія управління та педагогічного менеджменту в загальноосвітніх навчальних закладах» - відображено результати аналізу літератури з проблем дослідження, визначено тенденції, притаманні управлінню загальноосвітніми закладами, а також систематизовано і обґрунтовано принципи педагогічного менеджменту.

Теоретичне пізнання сутності управління, наукове проникнення в його специфіку, структуру, функціональну взаємодію в промислово-виробничій сфері і суспільстві стає предметом ґрунтовного вивчення лише наприкінці ХІХ - початку ХХ століть. Результатом цих досліджень стали праці представників так званої класичної школи управління У.Тейлора, А.Файоля, Г.Емерсона та ін.

У наш час концептуально сформувався і здобув визнання ряд провідних шкіл у галузі управління. Аналізуючи еволюцію управлінської думки і різних концептуальних підходів до менеджменту, можна простежити такі характерні тенденції: посилення міжнародного характеру управління; визначення спільного та специфічного в управлінні; встановлення закономірностей, форм і загальних методів управління; посилення уваги не тільки до технологічної культури, а й до психологізації управління, його гуманізації; всебічне і глибоке проникнення в управління комп'ютерних технологій; вивчення особливостей національних рис в управлінні, швидке пристосування у національній сфері іноземних менеджерів.

Аналіз історичного розвитку менеджменту як специфічної галузі науки управління дозволяє виділити чотири основні школи управлінської думки: нова школа наукового управління (Р.А.Кофф, Л.Берталанфі, Р.Люс), класична школа (Ф.Тейлор, А.Файоль, Г.Форд, Л.Урвік), біохевіористична (Є.Майо, Р.Блейк) і кількісна (Л.Клейн, Д.Форестер) школи, хоча існують і інші класифікації шкіл управління.

Концепція управлінського процесу, яка застосовувалася щодо всіх типів організації, виникла у рамках класичної школи, і її вплив на теорію і практику різних підходів до управління не втратив свого значення і в наші часи.

Системний підхід у менеджменті розглядає навчальний заклад як відкриту систему, що складається із кількох взаємопов'язаних підсистем. Теорія систем допомагає менеджерам зрозуміти взаємозв'язок між окремими частинами в самій установі, а також між нею та навколишнім середовищем.

Ситуаційний підхід до управління розширив практичне застосування теорії систем, оскільки в зв'язку з цим підходом методики і концепції менеджменту мають бути пристосовані до конкретних ситуацій.

Аналіз розвитку вітчизняної науки управління довів, що вона розвивалася паралельно зі світовим досвідом менеджменту, а інколи з деяким відставанням і перекрученням наукової дійсності, що зумовилося цілою низкою об'єктивних чинників суспільного розвитку.

Сучасний розвиток менеджменту відзначається певними науковими і емпіричними узагальненнями, розробкою спільних для всіх країн принципів ефективного управління, типізацією його різних форм та умов реалізації, визнанням культури організації важливим компонентом управлінського процесу, встановленням особливостей національного стилю в управлінні і поведінці, створенням адаптивних управлінських механізмів оперативної дії.

Розвиток загальних проблем управління і його різноманітних аспектів плідно вплинув на дослідження специфіки управління в сфері освіти. В Україні в 70-90-ті роки вийшли монографічні праці з питань управління школою В.М.Бегея, Є.С.Березняка, В.І.Бондаря, Л.І.Даниленко, Б.С.Кобзаря, Н.М.Островерхової, В.С.Пікельної, В.Г.Слюсаренка, В.О.Сухомлинського, Е.М.Хрикова, М.В.Черпінського, Р.Х.Шакурова та інших. В найближчому зарубіжжі - Білорусії та Росії надруковані фундаментальні праці з педагогічного менеджменту Ю.В.Васильєва, М.І.Кондакова, Ю.А.Конаржевського, В.Ю.Кричевського, М.М.Поташника, Т.І.Шамової та інших.

Велике коло різноманітних питань управління навчальними закладами різних типів та функціонування їхніх підрозділів та різних ланок добре висвітлено в працях вітчизняних дослідників: О.І. Бугайова, П.І. Дробязко, Л.І. Калініної, Л.М. Карамушко, М.П. Легкого, В.М. Мадзігона, В.І. Маслова, В.В. Олійника, В.М. Оржеховської, В.Ф. Паламарчук, В.В. Сгадової, М.Д. Ярмаченка та багатьох інших учених і практиків України.

Аналіз стану теорії менеджменту в Україні в цілому і в педагогіці зокрема свідчить про певне відставання науки і практики ефективного управління. Проте тільки акцентувати увагу на цих недоліках без урахування обставин зовнішнього середовища, в якому розвивалась установа, недоцільно, тому що управління протягом десятиріч було пристосоване до вимог конкретного середовища -- адміністративно-командної системи. Найефективнішими для такої системи управління були бюрократичні, механістичні форми. Досягнути позитивного результату в цьому соціальному середовищі в багатьох випадках було важче, ніж в іншій, раціональнішій за своїм устроєм системі.

В умовах переходу від державного до державно-суспільного, ринкового управління, розподіл функцій між центральними, регіональними та міськими органами управління освітою, педагогічними працівниками в цілому і керівними кадрами навчальних закладів зокрема має стати головним фактором незворотності процесів реформування і створення якісно нової національної системи освіти.

Аналіз праць з проблем управління навчальними закладами та менеджменту показав, що педагогічний менеджмент є специфічним видом управлінської діяльності, який базується на концептуальних і теоретичних положеннях тієї чи іншої школи соціального управління з урахуванням специфіки та призначення конкретної організаційно-педагогічної системи. Педагогічний менеджмент - це, насамперед, технологія організаційного, психолого-педагогічного, правового, економічного впливу на зміст і діяльність індивідів і колективу з метою забезпечення функціонування освітніх систем. Людина, яка володіє професійними знаннями та вміннями, необхідними для здійснення цієї діяльності, відповідними реальними нормативними повноваженнями, є менеджером у сфері освіти.

Правомірність введення термінів “менеджер” і “педагогічний менеджмент” в педагогічну науку зумовлюється такими чинниками: термін “менеджер освіти” характеризує професійно підготовленого управлінця, а не випадкового адміністратора із стихійними навичками керівництва; універсальність наукових підходів і технологій, розроблених у межах науки менеджменту, дає змогу застосовувати їх у різних сферах управління і в різних національних середовищах; поняттєва ідентифікація дає змогу інтегрувати світовий досвід у теорію менеджменту освіти України.

У першому розділі також розкриваються окремі тенденції управління загальноосвітніми закладами, серед яких особливе місце посідають типові суперечності в межах самої системи, які є рушійною силою розвитку всієї системи та її окремих компонентів. Суперечностей існує дуже багато: вони можуть бути об'єктивними і суб'єктивними, внутрішніми і зовнішніми, постійними і періодичними. Найзагальніша тенденція -- стійка суперечність між суспільними вимогами до якості функціонування навчального закладу і результатами його діяльності, рівнем управлінської культури, які повинні відповідати перспективам розвитку держави, світовим стандартам. До суперечностей внутрішнього характеру, притаманних безпосередньо управлінській діяльності, можна віднести суперечності між необхідністю високого ступеня злагодженості, єдності дій колективу і певними індивідуальними несумісностями; між керівниками і виконавцями тощо.

У функціях управління спостерігаються суперечності на всіх етапах процесу його здійснення. У процесі планування роботи виникають розбіжності між вимогою системного відображення наступної діяльності в комплексі і конкретизацією завдань і технології виконання окремих структур; між необхідністю раціонально розподілити час у роботі школи і можливістю такого розподілу в конкретних умовах тощо. На етапі організації постійно виникають суперечності між новим змістом та старими формами його реалізації і навпаки; між різними рівнями кваліфікації вчителів і керівників; між сучасними моделями педагогічної діяльності та навчально-матеріальними можливостями. На контрольно-оцінному етапі спостерігається суперечність між реальним станом справ у різних структурних компонентах навчальних закладів; її об'єктивним відображенням в інформації.

Вивчення певних тенденцій в управлінні школою створило можливість визначити деякі специфічні закономірності цього процесу, тобто стійкі взаємозалежності, що впливають на регулювання та рівень цілісності всієї системи (навчальний заклад), а також її розвиток. До них належать: закономірність відповідності технології керівництва навчальними закладами загальнодержавним механізмам; взаємовпливу керівної та керованої підсистем (за вирішальної ролі першої); прогнозованості керівництва навчальними закладами; взаємозалежності між компетентністю керівництва і результатами, ефективністю управління; залежність ефективності керівництва від розвитку творчого потенціалу складу викладачів; перспективної плановості і конкретного моделювання діяльності колективів; відповідності структури управління її меті; залежності якості управління від якості зворотного зв'язку, надійності системи інформаційного забезпечення. Визначені закономірності управління не претендують на завершеність і повноту, але їх знання дає змогу протидіяти деструктивним факторам зовнішнього і внутрішнього середовища.

Наприклад, закономірність взаємовпливу керівної та керованої підсистем (за вирішальної ролі першої) у навчальному закладі виявляється в тому, що управлінська підсистема формує та конкретизує умови діяльності установи, її завдання, регулює, контролює, забезпечує умови їхньої реалізації та оцінює результат. Водночас керована підсистема, тобто педагогічний колектив, учні, технічний персонал, процеси навчання і функціонування структурних підрозділів, в свою чергу, активно впливають на керівну підсистему. Рівень збалансованості взаємовпливу та функціональної відповідності, динамічності взаємодії керівної та керованої підсистем прямо пропорційний і визначає ефективність діяльності навчального закладу.

Закономірність взаємозв'язку компетентності керівництва і результатів управління відображає складність, поліструктурність і специфічність управлінської діяльності. Важливим моментом є опора на теорію і практику наукового менеджменту для досягнення ефективних результатів. Недостатній рівень управлінської підготовки керівників навчальних закладів при складній багаторівневій структурі керівництва знижує його якість. Аналіз компетентності керівників навчальних закладів, здійснений різними дослідниками, показав низький рівень знань і умінь абсолютної більшості менеджерів освіти в галузях соціального і функціонального управління, психології, права, фінансово-економічної діяльності, теорії систем, а також необхідність підвищення загальної духовної культури керівників.

У завершальному параграфі першого розділу дисертації розглядаються принципи педагогічного менеджменту, тісно пов'язані з закономірностями. Під принципом ми розуміємо фундаментальне вихідне положення, що випливає із сталиих тенденцій, закономірностей функціонування та розвитку конкретної системи. Аналіз системи керівництва різними типами навчальних закладів України, теорії і практики соціального управління, нормативних джерел Міністерства освіти, реалії педагогічної діяльності в сучасних умовах дали змогу визначити та обгрунтувати такі принципи педагогічного менеджменту: соціальної детермінації; гуманізації і психологізації; науковості і компетентності; інформаційної достатності; аналітичного прогнозування; оперативного регулювання; зворотного зв'язку; послідовності й перспективності; єдності централізму й демократії; стимулювання й уваги до кадрів; правової пріоритетності і законності; фінансово-економічної раціональності та ділової ініціативності. Принципи менеджменту, виконуючи методологічні функції, є теоретичною основою ефективного управління в середньому загальноосвітньому закладі. Наприклад, принцип інформаційної достатності у менеджменті визначається його вирішальною роллю на всіх етапах управлінського циклу: прогнозуванні, організації виконання, оцінки результатів і корекції. Професійна робота менеджера починається з аналізу систематизованої за різними параметрами інформації. Від уміння організувати її надходження, обробку, аналіз і використання залежать якість та оперативність роботи адміністрації.

Цей принцип вимагає від керівника класифікації видів інформації за джерелами, часом її надходження, змістом, рівнем важливості, необхідності для реагування і визначення каналів прямого і зворотного зв'язку, а також осіб, відповідальних за роботу з інформацією, згідно з їхніми посадовими обов'язками та місцем в ієрархії управлінської структури.

Отже, вся діяльність менеджера-педагога -- це постійна реакція на нову інформацію, її аналіз, прийняття відповідних рішень та їх реалізація.

У другому розділі дисертації основну увагу приділено розгляду особливостей навчального закладу як цілісної системи і об'єкта управління, аналізуються функції управління і різні типи загальноосвітніх закладів, концепції управління школами, подано рекомендації щодо підвищення ефективності управління загальноосвітніми закладами.

Одна з головних властивостей навчального закладу як системи є цілеспрямованість, за якої мета виступає провідним компонентом, оскільки вона орієнтує і визначає призначення функцій системи, вимагає розробки і формування завдань, від реалізації яких і залежить її досягнення. Цільовий компонент безпосередньо впливає на формування структури всієї системи, визначає функції інших її компонентів, допомогає розробити критерії, що відображають ступінь наближення здобутих результатів до запланованих.

Підсистема управління є обов'язковою складовою (компонентом) будь-якої структури. У середньому загальноосвітньому закладі вона існує у вигляді різних формалізованих (нормативних) і неформальних громадських структур. До цих структур належать адміністрація, педагогічний колектив, його окремі представники, учні та їхні лідери, а також представники батьків і громадськості.

Аналізуючи систему управління навчально-виховним закладом з метою визначення найхарактерніших і специфічних її функцій, слід, на нашу думку, виходити з визначення головних завдань, що стоять перед основною системою, до якої належить управління навчальним закладом.

До таких функцій-завдань належать: управління процесом навчання, педагогічне керівництво вихованням, адміністративно-організаційна функція. Всі три групи цільових функцій-завдань тісно пов'язані і не можуть бути успішно реалізовані окремо. В останні роки з'явилися нові функції і завдання, зумовлені переходом до ринкових відносин: педагогічного маркетингу, розвитку міжнародних відносин, підприємницької діяльності тощо.

Цільові функції відносно стабільні й реалізуються за технологією динамічних, оперативно-процесуальних функцій, які відповідають етапам так званого універсального циклу управління: планування (розробка управлінських рішень), організація виконання, контроль результатів та корекція.

Дослідження показало безпосередню залежність між типом загальноосвітньої установи та організацією структури її діяльності, управлінськими функціями взагалі і функціями керівництва зокрема, що робить правомірним і необхідним розробку концепцій функціонування конкретних шкіл та управління ними.

Зв'язок цільових (функцій-завдань) і динамічних (процесуальних) функцій має відображати єдність між змістовим наповненням і організаційними формами управління школою відповідного типу.

Характер процесуальних функцій, їхня повнота, специфічність, конкретна методика реалізації визначаються цільовими функціями. Залежно від функцій-завдань, їхнього змісту та обсягу мають бути задіяними як кожна функція управління, так і повний управлінський цикл.

Зміст та організаційно-процесуальні форми управління перебувають як у єдності, так і в певній суперечності, що дістає своє відображення в різних аспектах управління -- психологічному, правовому, економічному тощо.

Вивчення та аналіз концепцій розбудови систем управління школами, ліцеями, гімназіями тощо дало змогу розробити науково-практичні рекомендації щодо шляхів підвищення ефективності управлінського процесу та його оптимізації.

Головними шляхами оптимізації управління в загальноосвітніх закладах є розробка стратегічної програми розвитку навчального закладу, формування оптимальної організаційної структури закладу та управління ним, раціональний розподіл функціональних обов'язків, створення системи інформаційного забезпечення управління, здійснення функцій процесу управління відповідно до його етапів, раціональне поєднання засобів і методів управління, забезпечення відповідної навчально-матеріальної бази та її розвиток, раціональне господарювання, створення і підтримка позитивного психологічного стану в колективі навчального закладу. Так розробка стратегічних програм, спрямованих на досягнення концептуальної навчально-виховної мети, як головного кінцевого результату діяльності, дає змогу створити модель, яка орієнтує і спрямовує роботу всіх структурних підрозділів на певний період. Від обґрунтованості, збалансованості всіх компонентів програми, урахування факторів, що забезпечують її виконання, залежить реальність і якість її реалізації, як вирішального чинника оптимізації. Нереальна, не збалансована програма не може бути реалізованою, і всі існуючі засоби не можуть забезпечити її виконання на відповідному рівні якості.

Не менш важливим фактором оптимізації управління школою є розробка і впровадження структури управління, побудованої за такими принципами: оптимальної ланковості, тобто мінімально необхідної кількості рівнів управління; реального обсягу управління (відповідно до підпорядкованих об'єктів); раціонального співвідношення, єдності прав, обов'язків і відповідальності за їх виконання.

Нормативно визначені, інваріантно побудовані структури управління школою не завжди відповідають концепціям управління навчальними закладами нового типу і часто гальмують їх розвиток. Найтиповішою інваріантною структурою є чотирирівнева вертикаль управління (директор; заступники; класні керівники, вихователі груп продовженого дня, вчителі; учні), яка майже не враховує державно-громадського характеру сучасного управління в школах. Пошук і втілення структур управління, адекватних концепції функціонування навчального закладу, залучення до участі у керуванні відповідними ланками засновників, громадськості, спонсорів, батьків та учнів старших класів є неодмінною умовою оптимізації управління у сучасних умовах.

Структура управління не повинна бути канонічною. Вона змінюється відповідно до зміни і розвитку всієї системи, її окремих ланок, має враховувати процеси суспільного розвитку, стиль і методи державного механізму управління і окремих регіонів України.

Відповідно до структурних рівнів управління розподіляються функціональні обов'язки керівної ланки, від раціональності та адекватності яких залежить ефективність педагогічного менеджменту. Основними складовими раціонального розподілу педагогічних та адміністративних кадрів є їхня професійна, психологічна і загальнокультурна відповідність посадам, які вони обіймають, готовність до організаційно-педагогічної діяльності, динамізм, комунікабельність у відносинах з людьми, відданість шкільній справі. Під час розподілу функціональних обов'язків треба завжди виходити з наявності нормативної бази, яка має чітко визначати права та обов'язки працівників і підрозділів, а в разі відсутності такої бази -- намагатися створити свою нормативну основу, що випливає із статуту навчального закладу і затверджується наказом.

При розподілі функціональних обов'язків доцільно виходити з положення про те, що за кожною структурною ланкою і певним підрозділом у школі повинна стояти конкретна особа, яка відповідає за якість її функціонування. Для ефективного управління важливо уникати дублювання та паралелізму в діяльності осіб, закріплених за певними посадами, що зовсім не виключає як взаємодії, так і, в разі потреби, взаємозаміни.

Оптимізація управління навчальним закладом взагалі неможлива, якщо не приділяти уваги підвищенню якості самого процесу управління, тобто його динамічним функціям, які відображають логіку та послідовність етапів так званого універсального управлінського циклу: моделювання (управлінське рішення, прогнозування, планування тощо), організація та регулювання, оцінка результатаів (контроль) і коригування.

Перша за логікою функція управління має різні назви, які можна інтерпретувати як функції розробки управлінського рішення. Про що б не йшлося: програму, план, розклад занять тощо, -- все це різні форми управлінських рішень, прогностичні моделі різного рівня обов'язковості щодо виконання, повноти, конкретності форми відображення. Якість оптимізації управління залежить від повноти його моделі, її об'єктивності і відображення в ній найістотніших рис керованої системи, передбачення засобів та механізму досягнення кінцевої мети. Ефективність моделювання залежить від ряду умов: від дотримання принципів і вимог до планування; якості аналізу роботи школи за попередній час; наукового обґрунтування цілепокладання; узгодженості змісту, методів та обсягу діяльності; залучення до моделюючої діяльності відповідних суб'єктів управління; застосування різних видів і форм планування, які найбільш адекватно відповідають суті об'єкта управління.

На етапі безпосередньої реалізації функцій управління в його організаційно-регулятивних формах до головних чинників, від яких залежить оптимізація діяльності всієї системи -- навчальний заклад -- слід віднести: забезпечення навчально-матеріальної бази, відповідність мети концепції діяльності конкретної школи; конкретизація змісту роботи кожного структурного підрозділу; індивідуалізація роботи з кадрами, їх систематичне інструктування, створення умов для творчого зростання, підвищення професійної майстерності; збирання, аналіз і обробка оперативної інформації; пошук нових форм регулятивної діяльності і послідовне виконання всіх програм та планів; оперативне усунення розбіжностей між моделлю діяльності і реаліями педагогічної практики; усунення непередбачених перешкод.

Велике значення для оптимізації управління має його оцінно-коригуючий етап, ефективність якого залежить від організації збирання інформації, її своєчасної обробки, прийняття рішення і втілення його в життя. Цілеспрямованість, системність, компетентність, об'єктивність, послідовність, оперативність і конструктивність здійснення контролю -- вирішальні фактори підвищення ефективності оцінної діяльності. Але вона не буде завершеною в загальній системі оптимізації управління, якщо на основі проаналізованої інформації не буде зроблено відповідну корекцію змісту, форм і методів діяльності, спрямованих на підвищення ефективності роботи окремих підрозділів або навчального закладу в цілому.

На всіх етапах процесу управління вирішальний вплив на його якість має функція педагогічного аналізу, якою передбачається вивчення та оцінка управлінської діяльності, всього навчально-виховного процесу та його результатів з погляду критеріїв оптимальності, тобто реалізації планів за умов дотримання норм робочого часу керівника.

Педагогічний аналіз неможливий без налагодженої системи інформаційного забезпечення управління навчальним закладом. Систематизація інформаційних потоків потребує насамперед її чіткого упорядкування за зовнішньою і внутрішньою сутністю їх змісту, рівнем призначення і обов'язковості, джерел надходження, за терміном обробки і прийняття рішень тощо. Велике значення для збирання інформації мають форми та методи її отримання, що обумовлюються метою, з якою її одержують. Найбільший ефект дає інформація, що базується на методиках психолого-педагогічних досліджень. Не менш важливе значення для ефективності управління мають форми збереження інформації та зручність її використання відповідно до потреб.

Підвищення якості й ефективності кожної із зазначених вище функцій управління необхідне, але це ще не забезпечує управління навчальним закладом у цілому, що досягається насамперед установленням взаємозв'язку і взаємодії між усіма управлінськими завданнями, ланками, компонентами і функціями.

Серед важливих факторів оптимізації шкільного управління домінуючими є психологічні аспекти в діяльності всього колективу та адміністрації, чому присвячені спеціальні дослідження вітчизняних і зарубіжних вчених.

Систематична орієнтація колективу на досягнення мети і виконання завдань, закладених у моделі управління школою, активізація та організація праці, оцінювання результатів, запобігання конфліктам та їх подолання, створення і підтримка психологічного комфорту в колективі працівників і учнів школи, об'єктивне стимулювання праці в різноманітних формах -- постійні чинники, без яких неможлива оптимізація управління в загальноосвітньому закладі. Звичайно вони не вичерпують всієї повноти і різноманітності факторів, від яких залежать оптимізаційні процеси, але, гадаємо, що систематична увага до напрямків та складових управлінської діяльності, названих вище, пошук можливостей підвищення їх якості є базисною основою оптимізації педагогічного менеджменту незалежно від типу загальноосвітнього закладу.

У заключній частині дисертації узагальнюються результати дослідження, розкриваються головні теоретичні надбання, можливості їх практичного використання, окреслюються шляхи і чинники підвищення ефективності управління середніми загальноосвітніми закладами.

Здійснене дослідження дозволило зробити висновки:

Соціальне управління, керівництво навчальними закладами, педагогічний менеджмент мають єдині теоретичні витоки і багато спільного в принципах їх здійснення, але водночас і певні особливості у методах реалізації завдань залежно від специфіки об'єкта управлінського впливу і суб'єктів діяльності.

Управлінню навчальними закладами притаманні специфічні тенденції та закономірності.

Закономірності управління навчальними закладами проявляються у відповідних принципах управління як фундаментальних, теоретично обгрунтованих і практично перевірених положеннях, ігнорування яких призводить до зниження ефективності й навіть до руйнування системи управління.

Створення універсальних сучасних моделей управління школою має здійснюватися з урахуванням методології системного підходу.

Головною властивістю навчального закладу як системи є цілеспрямованість, що проявляється в цілепокладанні як провідному компоненті, який визначає функції, структуру, зміст управління і очікувані результати.

Управління в навчально-виховних закладах правомірно виокремлюють у самостійне специфічне відгалуження - педагогічний менеджмент.

Існує пряма залежність між типом і специфікою управлінських функцій в кожному окремому закладі та їх загальною основою - теорією і технологією соціального управління.

Характер процесуальних функцій управління, їх повнота, специфічність, конкретна методика реалізації визначаються цільовими функціями.

Незважаючи на різні концептуальні підходи до побудови системи управління в навчальних закладах будь-якого типу в Україні та інших країнах, головним системотвірним чинником в управлінні виступають провідні ідеї тієї чи іншої школи менеджменту або їх певне співвідношення.

ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ДИСЕРТАЦІЇ ВИКЛАДЕНІ У ТАКИХ ПУБЛІКАЦІЯХ АВТОРА:

Середній загальноосвітній заклад як об'єкт управління // Освіта і управління. -- 1998. -- Т. 2, № 1. -- С. 43-48.

Організація суспільного дошкільного виховання у США // Дошк. виховання. -- 1998. -- № 7. -- С. 16-19.

Шляхи підвищення ефективності управління загальноосвітними закладами // Зб. Матеріалів Всеукраїнської науково-практичної конференції, Київ, 28-29, жовтень 1998 р. -- К.:Правда Ярославців. 1998. -- С. 109-112.

Теоретичні основи педагогічного менеджменту (в співавт.): Навч. посіб. -- К., 1996.-- 86 с. (Співавтори: Маслов В.І.).

Принципи менеджменту в установах освіти (в співавт. з Масловим В.І.) // Освіта і управління. -- 1997. -- Т. 1, № 1. -- С. 77-85.

Педагогический менеджмент (программа изучения дисциплины) (в співавт. з Гравітом В.О.). -- К.: МАУП, 1997. -- С. 12.

Активные методы в обучении (программа изучения дисциплины) (в співавт. з Гравітом В.О.). -- К.: МАУП, 1997. -- 12 с.

Теоретичні основи педагогічного менеджменту (в співавт.): Навч. посіб. -- К., 1996.-- С.86.

АНОТАЦІЇ

Шаркунова В.В. Соціальне управління та концепції педагогічного менеджменту в загальноосвітніх закладах. -- Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук за спеціальністю 13.00.01 - теорія та історія педагогіки. Інститут педагогіки АПН України, Київ, 1998.

У дисертації аналізується розвиток управлінської науки, основних шкіл менеджменту, їх зв'язок із загальною теорією соціального управління та практикою педагогічного менеджменту.

В роботі визначені тенденції, закономірності та принципи управління в загальноосвітніх навчальних закладах.

Здійснено системний аналіз діяльності загальноосвітнього навчального закладу як об'єкта управління, обгрунтовано цільові і процесуальні функції управління. На основі порівняльного аналізу концепцій управління різних типів навчальних закладів розроблено рекомендації щодо підвищення ефективності управлінської діяльності.

Ключові слова: соціальне управління, педагогічний менеджмент, тенденції, закономірності, принципи, функції управління, навчальний заклад, система, концепції управління різними типами загальноосвітніх закладів, ефективність управління.

Шаркунова В.В. Соиальное управление и концепции педагогического менеджмента в общеобразовательных заведениях. -- Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата педагогических наук по специальности 13,00,01 -- теория и история педагогики. Институт педагогики АПН Украины, Киев, 1998.

В диссертации анализируется развитие управленческой науки, основных школ менеджмента, их связь с общей теорией социального управления и практикой педагогического менеджмента.

В работе определены тенденции, закономерности и принципы управления в общеобразовательных учебных заведениях.

Осуществлен системный анализ деятельности общеобразовательной школы, обоснованы целевые и процессуальные функции управления на основе сравнительного анализа концепций управления различных типов учебных заведений, разработаны рекомендации по повышению эффективности управленческой деятельности.

Ключевые слова: социальное управление, педагогический менеджмент, тенденции, закономерности, принципы, функции управления, учебное заведение, система, концепции управления различными типами общеобразовательных заведений, эффективность управления.

Sharkunova V.V. Social administration and conceptions of pedagogical management at secondary comprehension establishment -- manuscript.

Dissertation for Candidate's (Masters) Degree in Pedagogics by speciality 13.00.01 -- Theory and History of Pedagogics. Pedagogical Institute of APS of Ukraine, Kiev, 1998.

In the dissertation is analysed development of administrative science, main schools of management, their connection with the common theory of social administration and practice of pedagogical management.

In this work are defined the tendencies, some regularities and principles of administration at secondary comprehension establishment.

The systematic analysis of secondary establishment as an object of administration is also provided, explained main processing functions of administration. On the basis of comparative administration of different types of educational establishment there are developed recommendations of improval of effectiveness activities.

Key words: social administration, pedagogical management, tendencies, principles, function of administration, secondary educational establishments, systems, conception of administration of educational establishment of different types, effectiveness of management.

Размещено на Allbest.ru

...