Організація технічної творчості студентів вищих навчальних закладів у галузі радіоелектроніки

Размещено на http://www.allbest.ru/

ІНСТИТУТ ПЕДАГОГІКИ І ПСИХОЛОГІЇ ПРОФЕСІЙНОЇ ОСВІТИ

АКАДЕМІЇ ПЕДАГОГІЧНИХ НАУК УКРАЇНИ

ДОМІНСЬКИЙ Олег Станіславович

УДК 378. 12: 621. 38

ОРГАНІЗАЦІЯ ТЕХНІЧНОЇ ТВОРЧОСТІ СТУДЕНТІВ ВИЩИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ У ГАЛУЗІ РАДІОЕЛЕКТРОНІКИ

13. 00. 04 - теорія і методика професійної освіти

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук

Київ -1999

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана у Вінницькому державному педагогічному університеті імені Михайла Коцюбинського Міністерства освіти України.

Науковий керівник: - кандидат педагогічних наук, професор ГУРЕВИЧ РОМАН СЕМЕНОВИЧ, державний педагогічний університет імені Михайла Коцюбинського, м. Вінниця, декан педагогічно-індустріального факультету.

Офіційні опоненти: - доктор педагогічних наук, професор, дійсний член АПН України ГОНЧАРЕНКО СЕМЕН УСТИМОВИЧ, Інститут педагогіки і психології професійної освіти АПН України, м. Київ, головний науковий співробітник лабораторії професійного навчання у закладах профтехосвіти. - кандидат педагогічних наук, член - кореспондент АПН України АННЕНКОВ ВІКТОР ПЕТРОВИЧ, промислово-економічний коледж, м. Київ, директор.

Провідна установа: Тернопільський державний педагогічний університет імені В. Гнатюка, кафедра педагогіки, Міністерство освіти України, м. Тернопіль.

Захист відбудеться 29 вересня 1999 року о 14 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д26. 451. 01 в Інституті педагогіки і психології професійної освіти АПН України за адресою: 254060, м. Київ, вул. М. Берлинського, 9, 5-й поверх, зал засідань.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту педагогіки і психології професійної освіти АПН України (254060, м. Київ, вул. М. Берлинського, 9).

Автореферат розіслано 27 серпня 1999 р.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

наукова технічна творчість студент

Актуальність і доцільність дослідження. Інформаційно-технологічна революція змінює характер і зміст праці людей в усьому світі. Спеціальні знання, високий рівень професійної підготовки, загальна культура людини перетворюються на обов'язкові атрибути успішної праці фахівців. На перший план виступають якісні параметри формування і використання трудового потенціалу. Модель сучасного працівника передбачає, насамперед, уміння самостійно і творчо виконувати трудові операції завершеного трудового процесу.

Становлення України як економічно міцної європейської держави вимагає інтенсифікації виробництва за рахунок його інтелектуалізації. За таких умов пріоритетного значення набуває проблема формування у молоді готовності до використання досягнень науково-технічного прогресу, залучення її до винахідницької та раціоналізаторської діяльності. Це об'єктивно підвищує вимоги до організації процесу технічної творчості учнів загальноосвітніх шкіл і закладів профтехосвіти, науково-технічної творчості студентів вищих закладів освіти різних рівнів акредитації.

Проблема розвитку творчого потенціалу особистості знайшла відображення в дослідженнях багатьох учених-психологів і педагогів. Зокрема, психологічні аспекти творчої діяльності, розвитку творчих здібностей особистості розкриваються в працях Г.О. Балла, Л.С. Виготського, Г.С. Костюка, В.А. Крутецького, Т.В. Кудрявцева, О.М. Леонтьєва, А.М. Матюшкіна, В.О. Моляко, Е.Н. Мілєряна, В.А. Семиченко, А.Ф. Єсаулова, І.С. Якиманської, П.М. Якобсона, Т.С. Яценко та ін. Педагогічні та дидактичні аспекти розвитку творчих здібностей учнів і студентів висвітлено в наукових працях Г.С. Альтшуллера, П.Р. Атутова, С.Я. Батишева, В.І. Качнєва, Д.М. Комського, І.Я. Лернера, В.М. Мадзігона, В.Д. Путіліна, В.Г. Розумовського, М.М. Скаткіна, Ю.С. Столярова, Д.О. Тхоржевського та ін. Методичні аспекти організації технічної творчості відображено в публікаціях В.Е. Алексєєва, П.М. Андріанова, В.М. Аридіна, І.І. Баки, О.І. Бугайова, В.А. Горського, Д.М. Комського, В.Г. Розумовського та ін.

Зауважимо, що переважну більшість проведених досліджень та опублікованих наукових праць присвячено різним аспектам проблеми дитячої технічної творчості в загальноосвітніх школах і професійно-технічних закладах різного типу. Між тим, практично відсутні дослідження проблеми науково-технічної творчості студентів вищих закладів освіти (ВЗО), особливо навчальних закладів І-ІІ рівнів акредитації. Проведені дослідження здебільшого стосуються технічної творчості студентів у процесі вивчення загальноосвітніх, загальнотехнічних і спеціальних предметів.

Актуальність нашого дослідження визначається також вимогами до організації процесу навчання у ВЗО І-ІІ рівнів акредитації, розвитку творчих здібностей і професійно важливих якостей студентів, що зумовлено переходом до ринкових відносин; особливостями сучасного науково-технічного прогресу; недостатнім теоретичним і методичним обгрунтуванням ефективних умов та засобів поєднання науково-технічної творчості студентів з професійною підготовкою молодших спеціалістів; відсутністю системи організації науково-технічної творчості студентів.

Недостатнє вивчення теоретичних і методичних аспектів організації технічної творчості студентів ВЗО І-ІІ рівнів акредитації та суттєві прогалини в її практичній реалізації, на наш погляд, негативно позначаються на якості підготовки фахівців. Розв'язання цих важливих завдань потребує подолання ряду суперечностей, зокрема:

- між необхідністю посилення уваги до розвитку творчої особистості кожного студента і спрямованістю професійного навчання на узагальнену модель середнього студента;

- між зростаючими вимогами науково-технічного прогресу до якості підготовки фахівців у ВЗО і недостатнім технічним оснащенням навчальних закладів, творчими можливостями та інтелектуальною насиченістю змісту професійної підготовки студентів - майбутніх молодших спеціалістів.

Поряд з цим зазначимо, що загострення зазначених вище суперечностей посилюється причинами теоретичного і прикладного характеру:

відсутністю системного підходу до визначення структури творчої діяльності студентів;

недостатньою розробленістю способів усунення та регулювання об'єктивних труднощів, що виникають у науково-технічній творчості студентів з урахуванням їх індивідуальних особливостей та перспектив майбутньої професійної діяльності;

недооцінкою важливості забезпечення науково-технічної спрямованості змісту навчально-виховного процесу;

відсутністю чітких позицій щодо вибору об'єктів науково-технічної творчості, які повинні базуватися на інтересах, інтелектуальних і загальнотрудових можливостях студентів, їх спеціальних уміннях і навичках; на методичному та матеріально-технічному забезпеченні цього процесу.

Разом з тим науково-технічний прогрес і темпи інтенсифікації виробництва стримуються значною мірою недостатньою кількістю професійно підготовлених кадрів, які здатні швидко та якісно оволодівати могутнім потоком новітніх приладів і пристроїв автоматики, телемеханіки, мікропроцесорної техніки, тобто тим, що є основою сучасної радіоелектроніки. До того ж відомо, що комп'ютери, завдяки їхнім унікальним можливостям, все більше використовуються у різних сферах людської діяльності. А будова комп'ютера та його функціональні особливості значною мірою залежать від успіхів науки в галузі радіоелектронної техніки. Її якісне і кількісне зростання, виробництво нових зразків техніки на основі досягнень сучасної радіоелектроніки має супроводжуватись відповідною підготовкою обслуговуючого персоналу.

Підготовка фахівців з цієї винятково важливої галузі науки і техніки здійснюється, головним чином, у вищих навчальних закладах І-ІІ і ІІІ-ІV рівнів акредитації (технікуми і коледжі, інститути та університети). Вивчення нової електронної техніки у цих закладах супроводжується значними труднощами. Це пов'язано з тим, що переважна більшість учнів після закінчення середньої загальноосвітньої школи або навіть професійно-технічних навчальних закладів не має достатніх знань, умінь і навичок у галузі радіоелектроніки, особливо у сфері її найсучасніших досягнень.

Викладене вище зумовило вибір теми нашого дисертаційного дослідження “Організація технічної творчості студентів вищих навчальних закладів у галузі радіоелектроніки”. Дисертаційне дослідження пов'язане з темою “Розробка технології навчання з технічних дисциплін”, яку опрацьовують на кафедрі методики трудового і професійного навчання Вінницького державного педагогічного університету імені Михайла Коцюбинського, де виконано дисертацію.

Об'єкт дослідження - навчально-виховний процес у вищих закладах освіти І-ІІ рівнів акредитації радіоелектронної галузі.

Предмет дослідження - науково-технічна творчість студентів, її організація, технологія формування професійно важливих якостей майбутнього молодшого спеціаліста.

Мета дослідження - розробити, теоретично обгрунтувати та експериментально перевірити модель організації науково-технічної творчості студентів ВЗО І - ІІ рівнів акредитації у галузі радіоелектроніки; підготувати рекомендації щодо її впровадження в навчальний процес для студентів вищих закладів освіти.

Ми виходимо з того, що професійно важливі якості випускників ВЗО І-ІІ рівнів акредитації в галузі радіоелектроніки формуються в процесі вивчення всіх предметів навчального плану і, передусім, спеціального циклу. Не менш важливе значення у цьому процесі відіграє різноманітна позаурочна діяльність студентів з науково-технічної творчості. Зміст науково-технічної творчості, її структура, методи і форми роботи мають спрямовуватись на забезпечення підготовки фахівців на основі засвоєння знань, умінь і навичок, що формують професійно важливі якості під час позаурочних занять.

Гіпотеза дослідження полягає у припущенні, що підготовку студентської молоді до трудової діяльності в сучасній радіоелектронній галузі можна суттєво поліпшити, якщо зміст, форми і методи науково-технічної діяльності студентів спрямувати на оволодіння знаннями, уміннями, навичками та сучасним вітчизняним і зарубіжним досвідом творчого розв'язання професійних завдань.

Загальна гіпотеза знаходить свій прояв у часткових гіпотезах. Для поліпшення якості навчання фахівців необхідно:

- передбачити у змісті позаурочної роботи з природничо-математичних і загальнотехнічних дисциплін вивчення елементів автоматики, телемеханіки та мікропроцесорної техніки, характерної для радіоелектронної галузі;

- розробити та використовувати в позаурочний час спеціальне обладнання та навчально-наочні посібники, спрямовані на формування в учнів практичних умінь самостійного проектування та побудови сучасних електронних пристроїв;

- забезпечити органічне поєднання виконавчих і творчих компонентів праці студентів у нових формах науково-технічної творчості (експериментально-конструкторські бюро, творчі загони молоді, центри науково-технічної творчості тощо).

- розробити та впровадити у навчально-виховний процес методичні рекомендації з науково-технічної творчості студентів.

Відповідно до поставленої мети та для наукового підтвердження гіпотези дослідження визначено такі завдання:

1) проаналізувати вплив науково-технічного прогресу на зміни трудових функцій і змісту праці молодших спеціалістів в умовах сучасного виробництва з точки зору творчої діяльності;

2) вивчити стан досліджуваної проблеми в педагогічній теорії і на практиці;

3) визначити сутність і структуру професійно важливих якостей молодшого спеціаліста в галузі радіоелектроніки;

4) виділити критерії сформованості професійно важливих якостей майбутнього фахівця радіоелектронної галузі;

5) розробити нові підходи до організації технічної творчості студентів вищих закладів освіти І - ІІ рівнів акредитації (зміст, форми, методи роботи);

6) теоретично обгрунтувати та експериментально перевірити модель організації науково-технічної творчості студентів і визначити її ефективність;

7) розробити методичний комплекс для забезпечення організації науково-технічної творчості студентів ВЗО І-ІІ рівнів акредитації в галузі радіоелектроніки.

Методологічну основу дослідження становлять основні положення теорії пізнання, філософські, соціально-економічні, психолого-педагогічні ідеї, положення професійної педагогіки та інших галузей знань щодо наукового аналізу соціальних і педагогічних явищ, вивчення світового досвіду формування новітніх систем підготовки фахівців відповідно до вимог науково-технічної та інформаційно-технологічної революції, розвитку теорії професійної освіти у зв'язку з інтеграцією сучасного виробництва, врахування особливостей реформування системи освіти в різних країнах, збагачення національного педагогічного досвіду з питань організації технічної творчості молоді.

Теоретичну основу дослідження становлять положення та висновки, що стосуються:

- діяльності та її суб'єкта (Б.Г. Ананьєв, Л.С. Виготський, О.М. Леонтьєв, С.Л. Рубінштейн, Ю.А. Самарін, Н.Ф. Тализіна та ін.) ;

- особистості та її розвитку в процесі діяльності (О.Г. Асмолов, Г.О. Балл, О.І. Кульчицька, В.О. Моляко, А.В. Петровський, В.А. Семиченко, Т.С. Яценко та ін.) ;

- формування особистості та професійного становлення учнів шкіл і ПТУ, студентів ВЗО (С.Я. Батишев, А.П. Бєляєва, Р.С. Гуревич, А.І. Дьомін, І.А. Зязюн, О.П. Кондратюк, М.І. Махмутов, Н.Г. Ничкало та ін.) ;

- поєднання загальноосвітньої, загальнотехнічної та спеціальної підготовки в цілісному навчально-виховному процесі, забезпечення професійної спрямованості та формування професійно важливих якостей фахівця (Б.С. Гершунський, С.У. Гончаренко, О.С. Дубинчук, Н.М. Розенберг, Г.М. Цибульська та ін.).

Для розв'язання поставлених завдань використовувався такий методичний інструментарій дослідження: аналіз філософської, психолого-педагогічної, методичної та технічної літератури; спостереження за навчально-виховним процесом у ВЗО І-ІІ рівнів акредитації; вивчення та узагальнення передового педагогічного досвіду кращих навчальних закладів; вивчення результатів діяльності студентів ВЗО; анкетування та інтерв'ю, бесіди зі студентами, викладачами, інженерно-технічними працівниками, керівниками навчальних закладів; констатуючий, пошуковий та формуючий педагогічні експерименти; обробка результатів експерименту методами математичної статистики.

Експериментальна база дослідження. Експеримент проводився, головним чином, у Вінницькому технічному коледжі, Київському технікумі електронних приладів і Запорізькому коледжі радіоелектроніки. Крім цього, експериментальні матеріали дисертанта використовувались для організації науково-технічної творчості студентів технікумів радіоелектроніки в Києві, Львові, Хмельницькому, Запоріжжі, Ужгороді, Івано-Франківську. В експериментальній роботі брали участь близько 630 студентів ВЗО І-ІІ рівнів акредитації України, 47 викладачів спецпредметів і майстрів виробничого навчання, 26 керівників технічної творчості студентів.

Дисертаційне дослідження проводилось у три етапи протягом 1986-1998 рр. На першому (аналітико-констатуючому) етапі (1986-1989 рр.) вивчався рівень науково-технічної творчості і сформованості професійно важливих якостей студентів технікумів радіоелектронної галузі в урочній та позаурочній діяльності; проводилося вивчення й узагальнення досвіду роботи кращих технікумів, викладачів і керівників гуртків технічної творчості колишнього СРСР; здійснювалося теоретичне і практичне осмислення проблеми; формулювалася гіпотеза й розроблялись програми констатуючого, пошукового та формуючого експериментів; обгрунтовувались критерії і рівні сформованості професійно важливих якостей майбутніх фахівців. На другому (аналітико-пошуковому) етапі (1990-1995 рр.) продовжувалось теоретичне вивчення проблеми; розроблялась програма і методика дослідження та визначалась її експериментальна база; обгрунтовувалися кількісний та якісний склад учасників експериментальної роботи; здійснювалась експериментальна робота в технікумах і коледжах радіоелектронної галузі в Україні. На третьому (формуючому) етапі (1996-1998 рр.) завершувалася дослідницько-експериментальна робота, аналізувалися та узагальнювалися результати експерименту, формулювалися висновки, розроблялися рекомендації з питань організації науково-технічної творчості студентів; створювалася модель організації НТТМ; оброблялись результати експерименту; готувався текст дисертації, апробовувалися і впроваджувалися в практику роботи технікумів і коледжів основні результати роботи.

Наукова новизна одержаних результатів полягає у тому, що:

- вперше розроблено модель підготовки студентів до професійної діяльності в галузі радіоелектроніки в позаурочний час;

- визначено педагогічні умови формування у майбутніх молодших спеціалістів професійно важливих якостей особистості;

- визначено методичні основи організації науково-технічної творчості студентів ВЗО І-ІІ рівнів акредитації;

- систематизовано форми організації технічної творчості студентів ВЗО І-ІІ рівнів акредитації.

Теоретичне значення дослідження полягає у тому, що:

- уточнено поняття і зміст науково-технічної творчості студентів вищих закладів освіти;

- обгрунтовано критерії удосконалення змісту, а також визначено оптимальні шляхи, форми, засоби їхньої реалізації в процесі науково-технічної творчості;

- окреслено чинники підвищення рівня науково-технічної творчості молоді в галузі радіоелектроніки;

- систематизовано методи та форми організації технічної творчості молоді у ВЗО.

Практичне значення одержаних результатів визначається тим, що розроблено і впроваджено:

- основні напрями організації роботи студентів з науково-технічної творчості у галузі радіоелектроніки у вищих закладах освіти І-ІІ рівнів акредитації;

- нові форми організації науково-технічної творчості, які не використовувались у ВЗО (експериментально-конструкторські бюро, творчі загони, центри науково-технічної творчості тощо) ;

- навчально-методичну документацію для організації технічної творчості, яка забезпечена економічними, юридичними та іншими державними документами;

- програму з факультативного курсу “Основи технічної творчості” для студентів і викладачів ВЗО;

- методичні рекомендації з організації технічної творчості студентів ВЗО І-ІІ рівнів акредитації, зокрема, щодо створення і впровадження в практику нових організаційних форм науково-технічної творчості (творчі загони і центри науково-технічної творчості студентської молоді), а також виготовлення сучасних зразків техніки в галузі радіоелектроніки (прилади, пристрої, обладнання тощо).

Результати дослідження впроваджені у технікумах і коледжах у галузі радіоелектроніки України (довідка Міністерства освіти України від 10 лютого 1999 р.), їх використовують студенти 4-5 курсів педагогічно-індустріального факультету Вінницького державного педагогічного університету імені Михайла Коцюбинського під час проходження педагогічної практики, а також при написанні дипломних робіт (довідка № 04?14 від 17. 02. 99 р.).

Особистий внесок дисертанта полягає у: теоретичній розробці та обгрунтуванні основних ідей і положень досліджуваної проблеми; створенні моделі науково-технічної творчості в галузі радіоелектроніки для ВЗО І-ІІ рівнів акредитації; обгрунтуванні критеріїв сформованості професійно важливих якостей майбутнього фахівця радіоелектронної галузі; розробці навчально-методичної документації для організації науково-технічної творчості студентської молоді; визначенні перспективних напрямів розвитку науково-технічної творчості у закладах освіти; проведенні науково-практичних конференцій і семінарів педагогічної громадськості Вінницької, Хмельницької, Кіровоградської, Житомирської областей з проблем науково-технічної творчості студентів технікумів і коледжів.

Обґрунтованість і вірогідність результатів і висновків дослідження забезпечуються опорою на фундаментальні психолого-педагогічні концепції навчання і творчого розвитку молоді; застосуванням методів науково-педагогічного дослідження, адекватних його меті і завданням; коректною якісною і кількісною обробкою експериментальних даних, які реально відображають теоретичну та практичну сторони досліджуваної проблеми; репрезентативністю вибірки студентів і педагогів, які брали участь у дослідженні, позитивними наслідками впровадження експериментальних даних у масову педагогічну практику.

На захист виносяться:

1. Модель організації науково-технічної творчості студентів ВЗО І-ІІ рівнів акредитації в галузі радіоелектроніки.

2. Критерії сформованості професійно важливих якостей майбутніх фахівців радіоелектронної галузі.

3. Нові форми організації науково-технічної творчості студентської молоді (експериментально-конструкторські бюро, творчі загони, центри НТТМ).

4. Методичний комплекс для забезпечення процесу науково-технічної творчості студентів у вищих закладах освіти І-ІІ рівнів акредитації.

Апробація результатів дослідження здійснювалася дисертантом шляхом виступів із доповідями на міжнародних і всеукраїнських науково-практичних конференціях та семінарах з проблем вищої школи і професійної освіти (Вінниця - 1994, 1996, 1998 рр.), Київ (1996, 1997 рр.), Умань (1996 р.), Львів (1996 р.), Москва (1997 р.), на звітних конференціях з наукової роботи Вінницького державного педагогічного університету імені Михайла Коцюбинського (1994-1998 рр.), на семінарах керівників технікумів і коледжів у Міністерстві освіти України (1992-1998 рр.) ; на серпневих нарадах керівників та викладачів технікумів, коледжів і училищ Вінницької області (1990-1998 рр.) тощо.

Публікації. Основні результати дослідження висвітлені у 12 публікаціях. У тому числі 7 статей у провідних наукових фахових виданнях, з них 3 одноосібних; 1 брошура з методичними рекомендаціями для працівників технікумів і коледжів; 4 публікації у збірниках матеріалів доповідей на науково-практичних конференціях.

Структура роботи. Дисертація обсягом 183 сторінки машинописного тексту складається з вступу, двох розділів, коротких висновків до кожного розділу, загальних висновків, списку використаних джерел (171 найменування, 10 таблиць та 16 рисунків, що займають 17, 5 сторінки, 1 схема на 0, 5 сторінки, а також 9 додатків на 20 сторінках.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обгрунтовано актуальність обраної теми, визначено об'єкт, предмет і мету дослідження, його гіпотезу та основні завдання, викладено теоретико-методологічні засади дослідження, сформульовано наукову новизну, теоретичну і практичну значущість отриманих результатів, висвітлено напрями впровадження та апробації результатів експериментального дослідження, сформульовано положення, що виносяться на захист.

Перший розділ дисертації - “Теорія і практика науково-технічної творчості студентів у вищих закладах освіти І-ІІ рівнів акредитації” - присвячено розгляду теоретичних і практичних засад науково-технічної творчості студентів вищих закладів освіти І-ІІ рівнів акредитації. Серед питань, що висвітлюються у цьому розділі, назвемо такі: науково-технічна творчість молоді як педагогічна проблема; принципи організації, зміст, форми та види позаурочної роботи з науково-технічної творчості; критерії добору змісту та організаційних форм позаурочної діяльності студентів; основи формування у студентів вищих закладів освіти професійно важливих якостей у процесі науково-технічної творчості; традиційні та проблемно-пошукові методи науково-технічної творчості студентів.

Науково-технічний прогрес вносить принципові зміни в техніку і технологію виробництва, технологію праці. Електронізація виробництва, впровадження робототехніки, мікропроцесорної і обчислювальної техніки, створення гнучких автоматизованих виробництв якісно змінюють не лише сферу виробництва, а й суттєво впливають на характер і зміст праці людей. Особливо це помітно при переході суспільства до ринкової економіки. Сьогодні наукові відкриття, освоєння нових технологій у провідних галузях промисловості тісно пов'язані з оновленням змісту навчання, його випереджувальним характером та високою якістю професійної підготовки фахівців. Це, в свою чергу, вимагає пошуку оптимальних методів і засобів навчання та виховання, які б сприяли скороченню об'єктивно існуючого розриву між досягненнями науки, практикою виробництва і змістом освіти. З цією метою необхідне радикальне коригування як змісту, так і цілей, методів та засобів навчання. Для сучасного фахівця важливим є вміння самостійно і безперервно поповнювати і поновлювати знання, вести творчий пошук, мислити не лише технічними, а й соціально-економічними категоріями, вміти приймати відповідальні рішення.

Як показало вивчення, сучасна педагогічна практика використовує далеко не всі засоби активного впливу на особистість. Науково-технічна творчість ще не посіла належного місця у вищій школі І - ІІ рівнів акредитації, зокрема в технікумах і коледжах. Виховні та профорієнтаційні можливості науково-технічної творчості, продуктивної праці недооцінюються і, як наслідок, не використовуються багатьма педагогами-практиками.

Відсутність координації в системі науково-технічної творчості молоді, недостатня методологічна і теоретична розробка проблем науково-технічної творчості молоді, відсутність необхідної кількості педагогічних кадрів, здатних очолити роботу з молоддю, - все це приводить до втрати творчого потенціалу майбутніх спеціалістів. Відсутність належного фінансування вищих закладів освіти та економічна скрута потенційних замовників на науково-технічні розробки також не сприяє розвитку науково-технічної творчості. Підтвердженням цього висновку є зменшення кількості гуртків і клубів технічної творчості в школах і вищих закладах освіти, згортання інших форм залучення молоді до технічної творчості.

Здійснені нами теоретичні дослідження, вивчення й узагальнення передового педагогічного досвіду свідчать, що система вищої освіти повинна шукати нові форми організації професійної підготовки. Цілісний навчально-виховний процес вивчення будь-якого предмета значною мірою має супроводжуватись навчанням виконанню студентами творчих трудових і виробничих дій, прийомів праці тощо.

Аналізуючи сучасний стан системи навчання та виховання, що склалася у ВЗО І - ІІ рівнів акредитації, з позицій концепції даного дослідження ми дійшли висновку щодо недооцінки науково-технічної творчості як дієвого фактора формування майбутнього фахівця. В окремих випадках має місце спроба звести все різноманіття видів творчої діяльності лише до технічної творчості, яка, в свою чергу, часто зводиться до репродуктивної діяльності (виготовлення моделей за зразком, копій відомих приладів та пристроїв). Така робота, безумовно, формує загальнотрудові вміння та навички, виховує працьовитість, інтерес до техніки. Однак її зміст не охоплює принципово важливих компонентів творчості, як складових спеціаліста.

Створення і функціонування ефективних форм науково-технічної творчості пов'язане з рядом проблем, які можна умовно поділити на п'ять груп.

До першої групи віднесено проблеми організаційно-методичного характеру: у даний час науково-технічна творчість не знайшла належного місця в системі навчально-виховного процесу; науково-технічна творчість часто не підпорядкована конкретним завданням комплексної підготовки фахівця і має досить загальний характер, не визначено її цільову функцію в системі виховання, не конкретизовано зміст роботи; відсутні методичні рекомендації з науково-технічної творчості, що відображають специфіку і особливості її організації в нових соціально-економічних умовах; не розроблені науково обгрунтовані програми методичної підготовки до творчої діяльності; недостатньо використовуються соціально-економічні можливості науково-технічної творчості; не обгрунтована система психолого-педагогічної підготовки викладачів до керівництва науково-технічною творчістю студентів; немає необхідної кількості сучасної літератури для практичного використання в організації науково-технічної творчості.

До другої групи належать технічні проблеми: відсутня необхідна матеріально-технічна база для виконання комплексу творчих робіт на належному технічному, технологічному, естетичному і організаційному рівнях; не розв'язані питання централізованого забезпечення вищих та інших закладів освіти матеріалами, комплектуючими виробами, інструментами, обладнанням для науково-технічної творчості.

До третьої групи віднесено фінансові проблеми: не передбачено фінансування на потреби науково-технічної творчості Міністерством освіти України; в умовах становлення ринкової економіки практично зникла допомога базових підприємств матеріалами та комплектуючими виробами; фінансова скрута в країні різко зменшила кількість замовників на роботи за госпдоговірною тематикою.

Четверта група проблем - правові: не розроблено положення про конструкторську, дослідну і творчу роботу в ВЗО в умовах ринкової економіки, а також положення про базове підприємство; не передбачені пільги для абітурієнтів вищих закладів освіти, які брали активну участь у технічній творчості.

До п'ятої групи проблем належать суб'єктивні фактори: бракує викладачів, які бажають в умовах економічної скрути вести технічні гуртки, очолити експериментально-конструкторські бюро; відсутній досвід організації науково-технічної творчості в умовах ринкової економіки; упереджено ставляться контрольно-ревізійні органи, податкові служби до виконавців робіт за госпдоговірною тематикою; участь викладачів у експериментально-конструкторській роботі у ВЗО І-ІІ рівнів акредитації, в керівництві гуртками технічної творчості не є в даний час обов'язковим компонентом їх професійної діяльності.

Нами обгрунтовано дидактичні вимоги щодо добору форм позаурочної роботи, зокрема: відповідність змісту позаурочної діяльності змісту навчального матеріалу, що вивчається під час занять в аудиторії; наступність в організації позаурочної роботи; врахування вікових та індивідуальних особливостей студентів; систематичність та комплексність у проведенні позаурочних заходів; безперервність в організації позаурочної діяльності студентів.

Науково-технічна творчість є поняттям багатоаспектним і являє собою інтеграцію різноманітних видів діяльності студентів, включаючи і технічну творчість як самостійний вид діяльності. Поняття “науково-технічна творчість студентів” є більш широким, ніж поняття “технічна творчість” і не може бути зведено лише до останнього. Такий підхід має принципове значення для практики, оскільки суттєво розширює межі творчої діяльності студентів.

Встановлено, що однобоке трактування поняття “науково-технічна творчість”, його ототожнення з поняттям “технічна творчість” привело до звуження форм творчої роботи. Орієнтуючись на дане поняття, більшість педагогів-практиків зводять всю творчу роботу до чисто технічної творчості - створення приладів, пристроїв, моделей і таке інше, що є малоприйнятним навіть у ВЗО І - ІІ рівнів акредитації, оскільки вступає в явну суперечність із комплексним характером сучасних вимог суспільства до фахівця.

Технічна творчість, безумовно, є одним із основних компонентів професійної підготовки фахівців у галузі електроніки, приладобудування тощо, дійовим фактором трудового виховання, прилучення молоді до техніки, розвитку стійких інтересів до творчої діяльності. Значна увага до технічної творчості у загальноосвітній школі, на наш погляд, виправдана. Саме в процесі технічної творчості створюються умови для практичного застосування знань, формування репродуктивних умінь та навичок.

Як свідчать результати нашого дослідження, такий підхід доцільний і в організації гуртків для студентів-першокурсників. Результати анкетування першокурсників показують, що для них у цей період найбільш привабливою є можливість порівняно швидко побачити результати своєї праці. Але навіть при виконанні репродуктивної діяльності перед студентами постає низка проблем, розв'язання яких вимагає поповнення знань, формування практичних умінь та навичок на якісно нових технологічних засадах. У цьому зв'язку ряд авторів зазначає, що для педагогічних цілей у творчості існує лише суб'єктивна новизна продукту (І. І. Бака, В. Г. Розумовський, Ю. С. Столяров та інші). Дійсно, введення в педагогіку творчості поняття “суб'єктивної новизни” суттєво розширює межі творчої діяльності. При цьому на перший план висувається формування рис творчої особистості, що є не менш важливим соціальним завданням, ніж створення суб'єктивно нового суспільно значущого продукту.

У результаті досліджень В.Г. Розумовського і практичного досвіду роботи з науково-технічної творчості учнів у загальноосвітній школі було введено поняття “суб'єктивної новизни продукту творчості”. Однак, досі залишаються не визначеними межі застосування цього поняття з урахуванням особливостей сучасних вищих закладів освіти різного профілю. Встановлено, що на першому етапі організації науково-технічної творчості студентів, коли переважає гурткова робота, доцільно орієнтуватися на суб'єктивну новизну продуктів творчості. Ступінь оволодіння студентами системою загальноосвітніх, загальнотехнічних і спеціальних знань, формування практичних умінь та навичок з майбутньої спеціальності, ознайомлення з основними тенденціями розвитку галузі та її проблемами впливає на зміну цільової настанови науково-технічної творчості, орієнтуючи її на соціальну значущість продуктів творчості. Подібний підхід не виключає важливості суб'єктивної новизни, а суттєво доповнює її. В процесі творчої роботи виникає необхідність поступової переорієнтації творчості студента у творчість спеціаліста.

На основі аналізу професійної діяльності молодшого спеціаліста в галузях електроніки та приладобудування нами виявлено, що спектр видів діяльності сучасного спеціаліста значно виходить за межі технічної творчості. Раціоналізаторська і винахідницька діяльність як важлива частина технічної творчості спеціаліста невід'ємна від інформаційної, економічної, організаційної, науково-дослідницької та інших видів діяльності.

Теоретичні дослідження і узагальнення досвіду організації науково-технічної творчості молоді у закладах освіти різного типу, а також ретроспективний аналіз багаторічної педагогічної діяльності автора, дозволили обгрунтувати зміст даного поняття.

Науково-технічна творчість - ефективний засіб формування у студентів професійно важливих якостей (ПВЯ) особистості спеціаліста. Вона є педагогічним процесом, який організовується з метою формування та розвитку професійно важливих якостей спеціаліста і передбачає залучення студентів до різноманітних видів діяльності, їхню участь у соціальних і виробничих відносинах. У ракурсі всієї системи навчально-виховного процесу в цілому НТТМ доцільно розглядати як підсистему професійно-творчої підготовки майбутніх фахівців, невід'ємний чинник навчально-виховного процесу у вищій школі.

Виступаючи однією з важливих педагогічних проблем НТТМ в даний час не має цілісної методологічної і теоретичної основи, що зумовлює актуальність розробки структури і змісту науково-технічної творчості як важливого засобу формування у студентів професійно важливих якостей спеціаліста.

Інтенсивне взаємопроникнення знань у різних галузях електроніки, інтеграція схемотехніки, конструювання та технології виготовлення радіоелектронної апаратури, визначають необхідність формування у майбутнього спеціаліста комплексу професійно важливих якостей, для швидкого переключення з одного виду діяльності на інший, з однієї спеціалізації - на іншу. У зв'язку з цим у дослідженні акцентується проблема виявлення структури базових професійно важливих якостей, спільних для молодших спеціалістів у галузях електроніки та приладобудування, незалежно від конкретної спеціальності і спеціалізації.

З урахуванням швидкої зміни принципів побудови електронної апаратури, переходу на нову елементну базу, освоєння принципово нових технологій, збору і монтажу апаратури та приладів, технологій регулювання апаратури і діагностики засобами ЕОМ було виявлено явно виражену тенденцію зміни характеру і засобів праці молодших спеціалістів, а також їх використання на виробництві.

Обгрунтовуючи перелік знань, умінь, навичок, рис особистості молодшого спеціаліста у галузі електроніки і приладобудування, ми враховували кваліфікаційні характеристики. Найбільшу увагу було приділено теоретичному аналізу тенденцій розвитку галузей та їх експертній оцінці. У складі експертної групи були провідні спеціалісти галузі: працівники заводу “Інфракон”, Вінницького радіолампового заводу, заводу “Маяк”, викладачі Вінницького державного технічного університету, а також керівники кадрових підрозділів підприємств. Кількісний склад групи - 20 спеціалістів, серед яких: 2 доктори технічних наук, професори, 6 кандидатів технічних наук, доцентів. Коефіцієнт репрезентативності експертної групи склав 0, 6988, що дозволило вважати результати експертної оцінки вірогідними.

Результати обробки експертних анкет дозволили визначити структуру базових професійно важливих якостей спеціаліста таким чином: ПВЯ, що характеризують професійний рівень з урахуванням прогностичних вимог; ПВЯ, що визначають творчий потенціал вищого закладу освіти І-ІІ рівнів акредитації; ПВЯ, що забезпечують професійне зростання спеціаліста; якості особистості, що визначають соціальну і трудову активність майбутніх керівників виробництва середньої ланки.

Суть експерименту полягала у наступному. В результаті багаторічних спостережень за характером експериментально-конструкторських робіт і аналізу діяльності при створенні різноманітних технічних об'єктів на першому етапі були визначені зміст роботи, що проводиться на різних етапах, та необхідний рівень кваліфікації виконавців. За час проведення експериментальної роботи в експериментально-конструкторському бюро (ЕКБ) та творчих загонах були виконані розробки, аналіз яких свідчить про різноманітність предметних галузей діяльності студентів (рис. 1). Складовими об'єктів були: пристрої, блоки, вузли. Потім був запропонований перелік основних робіт, що проводились на стадії розробки та виготовлення експериментальних зразків виробів, які були класифіковані за певними рівнями залежно від складності, послідовності виконання відповідно до вимог нормативно-технічної документації на етапі розробки нової техніки.

На основі узагальнення результатів теоретичного аналізу стану досліджуваної проблеми зроблено висновок щодо недооцінки науково-технічної творчості студентів як дійового засобу формування спеціаліста з соціально доцільною структурою професійно важливих якостей. Разом з тим позитивний досвід організації НТТМ у ряді вищих закладів освіти, ретроспективний аналіз нашої практичної діяльності дали змогу визначити основні функції науково-технічної творчості, розкрити зміст компонентів професійно важливих якостей. Останнє дозволило встановити основні напрями і тенденції розвитку та удосконалення системи науково-технічної творчості (зміст, організаційні форми і методи).

Встановлено, що в педагогічній науці не знайшла свого відобра-ження структура соціально потрібних професійно важливих якостей молодшого спеціаліста в галузі, яка досліджується. НТТМ у вищих закладах освіти І-ІІ рівнів акредитації потребує більш повної реалізації з основних напрямків, спрямування на формування професійно важливих якостей і професійно-творчого становлення особистості. Размещено на Allbest.ru