Сімейне гувернерство як напрям підготовки фахівців дошкільної освіти в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Сімейне гувернерство як напрям підготовки фахівців дошкільної освіти в Україні

Вступ

гувернерство педагогічний соціальний дошкільник

У освітньо-виховному просторі сучасної України в останні десятиліття яскраво вирізняються принаймні дві стратегічні тенденції: з одного боку, кардинальне оновлення й реформування усієї структури системи освіти у відповідності до європейських та світових вимог й стандартів, а з іншого - становлення альтернативних форм та моделей освіти, що мають глибоке історичне коріння й значну перспективу. Ілюстрацією другої тенденції вважається гувернерство, яке розглядається не лише як варіативна форма індивідуальної освіти й виховання дітей, а як цілісна педагогічна система, галузь педагогіки. Гувернерство постало з потреби у формуванні яскравої неодинарної особистості, здатної здійснювати подальший поступ людської цивілізації, воно не належить повною мірою ні до родинної, ні до державної системи виховання, адже, задовольняючи освітньо-виховні запити окремої родини, у цілому виконує державне освітнє «замовлення» - формує інтелектуальну високоморальну особистість у сім'ї, а отже, відчутно впливає на морально-інтелектуальний розвиток й обличчя нації.

Визнаючи пріоритетну роль дошкільної освіти, держава законодавчо визначила, що дитина може здобути її у дошкільних навчальних закладах незалежно від підпорядкування, типів й форм власності; у сім'ї, або за допомогою фізичних осіб з високими моральними якостями, які мають відповідну вищу освіту, ліцензію на право надання освітніх послуг у сфері дошкілля та фізичний стан здоров'я яких дозволяє виконувати обов'язки педагога. Це забезпечує позитивне розв'язання державного завдання обов'язкової дошкільної освіти, надає можливості для вибору батькам форм освіти й виховання дітей відповідно до власного бачення і є законодавчим підґрунтям для функціонування гувернерства.

Розглядаючи соціально-економічні чинники відродження інституту гувернерства в сучасні Україні (розшарування суспільства, формування середнього класу, поява достатньої кількості заможних родин та ін.) як суттєві вважається, що негативне ставлення частини населення до системи суспільного дошкільного виховання, що повільно перебудовується на особистісно орієнтовану модель; залишковий принцип фінансування дошкільних установ, що призводить до їх переповненості, високого рівня захворюваності дітей; недостатня забезпеченість сучасними засобами навчання дошкільнят є об'єктивними факторами, що сприяють зростанню попиту на освітні послуги домашніх вихователів - гувернерів. У зв'язку з цим виникає потреба у підготовці фахівців даної кваліфікації, які матимуть ґрунтовні професійно-педагогічні знання, уміння й навички, сформований імідж, відповідні особистісно-професійні якості.

Зважаючи на комплексний характер проблеми, теоретичне підґрунтя її висвітлення складають наукові розвідки, присвячені аналізові концептуальних засад організації навчального процесу у ВНЗ (О. Абдуліна, А. Алексюк, Н. Кузьміна, О. Кучерявий, В. Сластьонін, М. Фіцула, П. Гусак, І. Зязюн, В. Кравець, Н. Лисенко, М. Машовець, Л. Пєхота, В. Семиченко,); теоретичних та методичних засад професійної підготовки майбутніх фахівців дошкільної освіти (Л .Артемова, А. Богуш, Г. Бєлєнька, Л. Кондратова, Л.Семушина) та публікації, у яких розкривається виховний потенціал сучасної сім'ї, висвітлюється теорія і практика сімейного виховання, базові засади родинної педагогіки (Т. Алєксєєнко, О. Звєрєва, А. Ганічева, О. Кононко, Т. Кравченко, А. Марушкевич, В. Постовий, І. Трубавіна, Г. Фінчук).

Проблема гувернерства у історико-педагогічному, соціально-педагогічному, теоретико-практичному аспектах у останнє десятиліття активно досліджується вітчизняними та зарубіжними науковцями. Вартісними вважаються праці й дисертаційні роботи Н. Ковалевської, О. Корх-Черби, Є. Сарапулової, В. Стинської, С. Трошиної (історичний аспект діяльності та підготовки домашніх педагогів); А. Бардінова, А. Богуш, О.Білої, Л. Безбах, Г. Бєлєнької, А. Ганічевої, О. Савушкіної, Є. Петрової, Н. Рогальської, Д. Федоренко (зміст професійної підготовки гувернерів у системі середньої професійної та вищої освіти); К. Волинець, М. Головко, С. Куприянова, С. Марченко, Р. Охрімчук, Л. Пасечник, Н. Савельєвої, Т. Скорик, С. Теплюка, Т. Тимохіної, Т. Ткачук, О. Шароватової (професійно-педагогічна діяльність гувернера в умовах варіативної освіти, зокрема й з дітьми дошкільного віку), І. Акіншевої, Л. Завацької, З. Зайцевої, Н. Корпач, Т. Лодкіної, Н. Максимовської, В. Постового (специфіка діяльності соціального гувернера та його підготовки у ВНЗ). Усі ці наукові розвідки свідчать про інтерес науковців та практиків до проблеми й на користь її подальшого вивчення.

Актуальна потреба у підготовці фахівця, орієнтованого на освітньо-виховну діяльність в умовах сім'ї, урахування впливу кон'юнктури ринку на зміст його діяльності, забезпечення взаємодії суспільного та сімейного дошкільного виховання - виконання таких завдань потребує потужних змін у підготовці спеціалістів дошкільної освіти, зокрема майбутніх сімейних гувернерів.

З огляду на вище зазначене метою даної публікації є обґрунтування актуальності підготовки гувернерів як фахівців дошкільної освіти через призму змісту, завдань та основних напрямів їх професійної діяльності.

Ґрунтовні теоретичні розробки проблеми гувернерства в сучасній Україні визначають наступні можливі оптимальні шляхи його розвитку у ХХІ сторіччі: робота з дітьми з особливими потребами; гувернери-домашні учителі; гувернери-вихователі та гувернери-батьки-вихователі у дитячих будинках сімейного типу. Усі ці категорії фахівців - педагогічні працівники різних кваліфікацій та напрямів педагогічної освіти. Саме тому найближчим часом низкою державних законодавчих актів необхідно визначити їх статус, права й обов'язки, можливості отримати категорії та звання відповідно до розповсюдженої практики атестації педагогічних кадрів, пільги, вирішити проблеми визначення педагогічного чи загального стажу роботи, можливості державного контролю за їх діяльністю, пенсійне забезпечення, підвищення кваліфікації тощо.

Педагогічна цінність гувернерства полягає перш за все у тому, що особистісно-орієнтований підхід дозволяє задовольнити освітні та соціокультурні запити різних категорій дітей різного віку, використовуючи потенціал спільного проживання у сім'ї. О. Савушкіна переконана, що гувернерство всеохоплююче і немає нічого, що не могло б стати змістом даної форми альтернативної освіти, а особлива значущість визначається відсутністю жорсткої регламентації діяльності, гуманістичними відносинами учасників освітньо-виховного процесу, тривалим характером взаємодії між дитиною та вихованцем тощо.

На думку Т. Тимохіної, гувернерське навчання й виховання дитини дошкільного віку - це освітньо-виховна система, яка відповідає наступним вимогам: єдність навчання й виховання; особистісно-орієнтована комфортна взаємодія педагога з дитиною; використання передових педагогічних технологій. Зміст та результати діяльності гувернера повинні бути адекватними запитам й вимогам суспільства, освітніх закладів, батьків та самої дитини [8,с.95]. Щодо функцій його діяльності, пріоритетними вважаються: створення оптимально комфортних умов для виховання, навчання й розвитку дитини; налагодження педагогічно доцільних, гармонійних стосунків у системі «гувернер - дитина - батьки»; прилучення дитини до культурних надбань, фізичної праці; формування духовно-моральних основ особистості, етики поведінки у суспільстві, системи елементарних знань про оточуючий світ; інтелектуальний розвиток дитини на основі урахування індивідуальних особливостей та рівня її розвитку.

Конкретизація мети діяльності гувернера з дитиною-дошкільником відбувається на рівні виокремлення її головних завдань. Освітніми завданнями є формування позитивної мотивації навчання, основних навчальних умінь, розвиток потреби в отриманні знань, неперервній освіті, формування інтересу до читання, розвиток творчих сил дитини, сенсорно-психічний розвиток, формування невимушеності у поведінці, розвиток тонкої моторики, розширення словникового запасу, розвиток мовлення. Як виховні завдання, учені та практики виділяють: формування навичок спілкування, комунікабельності, виховання поваги до старших, любові до батьків, розвиток інтересу до професії батьків, виховання емоційної чутливості, здатності до співпереживання, готовності проявити гуманне ставлення до оточуючих, виховання поваги до особистості кожної людини, розвиток самостійності, намагання долати труднощі; фізичний розвиток .

У взаємодії гувернера з дитиною дошкільного віку чітко диференційовані інваріантна та варіативна діяльність, вибір якої визначається особливостями та запитами сім'ї. Якщо інваріантна частина охоплює в основному схожі для більшості сімей вимоги (фізичний розвиток дитини, організація дозвілля, оволодіння навичками самообслуговування, підготовка до шкільного навчання, формування уявлень про оточуючий світ та суспільство, розвиток морально-етичних якостей, формування навичок культури поведінки тощо), то спектр варіативних видів є надзвичайно широким: від навчання іноземним мовам, музиці, основам образотворчого мистецтва, танцям до знайомства з прийомами самозахисту, альтернативних систем загартування й фізичного розвитку, навчання престижними видами спорту (теніс, фігурне катання, кінний спорт), формування технічних навичок, поглибленого розвитку особистісних нахилів дитини. Для значної частини сімей гувернер - фахівець, що здійснює також функції логопеда, реабілітолога, патронажної сестри з догляду за хворою дитиною тощо.

Гувернер повинен дати дитині елементарні знання, уміння, навички, які гарантують дошкільнику адаптацію до життя, здатність орієнтуватися в оточуючому світі та суспільстві, адекватно реагувати на потреби та виклики ХХІ сторіччя. Особистісно-орієнтований підхід як концептуальна основа діяльності гувернера проявляється в умінні створити сприятливу психологічну атмосферу, встановлювати доброзичливе емоційне спілкування з родиною; прихильно ставитись до дитини, щоб вона відчувала любов, турботу й захищеність; встановлювати довірливі стосунки, атмосферу співробітництва з малюком як з рівним партнером; бачити можливості й здібності дитини, створювати ситуації, де б вона могла проявити себе; забезпечувати різноманітну діяльність з урахуванням її інтересів. Гувернер повинен володіти різноманітними методами, прийомами виховання та використовувати їх відповідно до потреб дитини; варіювати розумове і психічне навантаження, добирати та пропонувати дитині ігрові завдання різного ступеню складності; розуміти її інтереси, здібності, мотиви поведінки, можливості тощо .

Педагог, який взаємодіє з дошкільником, розглядається нині не лише як наставник й вихователь, а перш за все, як людина, що протягом певного часу проживає спільне з дитиною життя, здійснює догляд за її душевним станом, відповідає за екологію її особистості, забезпечує почуття рівноваги й безпеки, комфорту і затишку. Так, базова програма розвитку дитини дошкільного віку «Я у Світі» актуалізує важливість збереження захисних, амортизаційних функцій педагога, його вміння пом'якшувати жорсткі впливи довкілля; здатність уникати штучної змагальності, конкурентності,екстремальності у щоденному бутті; спрощувати процес соціалізації дошкільника; інтимізувати його життя, підтримувати безпечну для нього дистанцію та бажання означити своє місце.

Специфіка діяльності домашнього педагога-гувернера передбачає вимоги, якість виконання яких залежить від рівня його професійної підготовки. Саме тому важливою є необхідність державного контролю за гувернерськими послугами, які надаються агентствами, а особливо за професійною кваліфікацією гувернерів. На ринку освітніх послуг спостерігається значна кількість пропозицій, однак агентства та комерційні організації, що їх надають, не завжди забезпечують якість послуг, професіоналізм найманих робітників. Підготовка гувернерів в Україні відбувається й відбуватиметься надалі у державних та недержавних навчальних закладах. Однак слід розуміти, що для ефективної їх взаємодії структурно «ядро державної освітньої системи повинно бути оточене тонкою динамічною «оболонкою» недержавних освітніх установ. Швидко реагуючи на всі зміни ринку праці, ця «оболонка» визначатиме вектор розвитку системи гувернерської освіти в цілому».

На основі аналізу довідкової літератури та Інтернет-сайтів навчальних закладів можемо констатувати, що в Україні складається система підготовки фахівців домашнього виховання. Так, у закладах середньої професійно-технічної освіти за освітньо-кваліфікаційним рівнем «кваліфікований робітник» можна одержати професію «Соціальний робітник. Гувернер» у Технічному коледжі Тернопільського державного технічного університету ім. І. Пулюя; Красноградський коледж Харківського національного педагогічного університету ім. Г. Сковороди готує фахівців спеціальності «Дошкільне виховання» з додатковою кваліфікацією «Сімейний вихователь»; Одеський професійний ліцей технології і дизайну Південноукраїнського державного педагогічного університету ім. К.Д. Ушинського пропонує абітурієнтам спеціальність «Нянька. Гувернер»; училище Вінницького державного педагогічного університету ім. М. Коцюбинського - спеціальність «Дошкільне виховання» з додатковими кваліфікаціями «гувернер», «сімейний вихователь».

У системі вищої освіти фахівців домашнього навчання й виховання готують в Національному педагогічному університеті імені М. Драгоманова (Інститут розвитку дитини пропонує спеціальність «Сімейний вихователь», а соціально-гуманітарний факультет - спеціальність «Соціальна педагогіка» з додатковою - «Соціальний гувернер»); Черкаському державному університеті імені Б. Хмельницького, Кам'янець-Подільському НУ імені І. Огієнка (спеціальність «Соціальна педагогіка», спеціалізація «сімейне гувернерство»); Прикарпатському НУ імені Василя Стефаника (спеціальність «Дошкільна освіта», спеціалізація - гувернерство); Переяслав-Хмельницькому державному педагогічному інституті ім. Г. Сковороди (спеціальність «Дошкільне виховання», спеціалізація «сімейне гувернерство»; спеціальність «Соціальна педагогіка»; спеціалізація «сімейне гувернерство», спеціальність «Музика», спеціалізація «Сімейне гувернерство»), Київському університеті імені Б. Грінченка (спеціальність «Дошкільна освіта», спеціалізація «Сімейне гувернерство»); Вінницькому державному педагогічному університеті імені М. Коцюбинського (спеціальність «Початкове навчання і музичне виховання», спеціалізація «Гувернер»; Маріупольському державному гуманітарному університеті (спеціальність «Дошкільна освіта», спеціалізація «Гувернерство. Гувернер дітей дошкільного віку»); Уманському державному педагогічному університеті ім. П. Тичини (спеціальність «Дошкільне виховання», спеціалізація «Гувернер»); Чернігівському державному педагогічному університеті ім. Т.Г. Шевченка (спеціальність «Початкове навчання», спеціалізація «Сімейний вихователь»); Сучасному гуманітарному інституті (напрям підготовки «Лінгвістика», спеціалізація «гувернер зі знанням іноземної мови»).

Активно відбувається підготовка домашніх вихователів на курсах при центрах зайнятості у Києві, Славутичі, Житомирі (наприклад, учбовий центр «Бізнес-консультант» м. Київ), у системі перепідготовки, отримання другої вищої освіти (при університетах (Луганський НУ ім. Т.Г. Шевченка, Черкаський НУ ім. Б. Хмельницького; Інститут підготовки кадрів промисловості України надає диплом державного зразка за спеціальністю «Гувернер»), інститутах післядипломної освіти, факультетах підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів (Дніпропетровський НУ).

Вище представлена інформація свідчить про широку соціальну базу підготовки гувернерів в Україні як фахівців початкового навчання, музичної освіти, соціальних педагогів, робітничих професій сфери обслуговування. Однак вважаємо, що напрям «Дошкільна освіта» найбільш органічно й сутнісно виражає особливості професійної діяльності гувернера, його призначення, інтегрує основні функції, завдання. Саме тому розвиток спеціалізації «Гувернерство», а у подальшому й окремої спеціальності, бачиться перш за все у системі підготовки фахівців дошкільної освіти.

Система підготовки гувернерів, на думку С. Куприянова, у якості базових цілепокладальних компонентів містить, з одного боку, формування й розвиток у гувернерів необхідних професійних якостей (педагогічних знань, умінь, інтуїції), що забезпечать їм професійний підхід до діяльності, а з іншого - створення умов для постійного удосконалення власної педагогічної майстерності (формування установки на саморозвиток, залучення до експериментальної роботи) [4,с.10]. Зміст цієї підготовки інтегрує загальнопрофесійне навчання та пошук й розвиток індивідуального професійного іміджу. Професійна підготовка повинна забезпечити оволодіння майбутнім гувернером усім комплексом знань та практичних умінь для надання багатопрофільних послуг й педагогічної допомоги сім'ї в індивідуальному навчанні й вихованні дитини, її соціалізації, розвитку творчих здібностей, корекції поведінки; сприяти виробленню умінь надавати необхідну психолого-педагогічну допомогу батькам тощо.

У доборі змісту освіти чільне місце повинно посідати формування практичних та практико-технологічних умінь та навиків, які базуватимуться на системі фундаментальних психолого-педагогічних та професійно-зорієнтованих знань. Разом з тим, вважають дослідники, гувернер повинен володіти основами етикету, техніки створення іміджу, технологіями ручної праці, основами кулінарії, комп'ютерними навичками, мати відповідну спортивну підготовку, володіти основами музичної грамоти, хореографії, іноземними мовами, навіть педагогічною астрологією.

Ураховуючи специфіку роботи гувернера з дитиною-дошкільником, яка базується перш за все на активному спілкуванні, у процесі професійної підготовки слід звернути особливу увагу на формування у майбутнього домашнього наставника блоку комунікативних якостей: ерудованості, багатого словникового запасу, здатності йти на компроміс, помірної екстравертності, емоційної стійкості у спілкуванні, середнього рівня нейротизму й конфліктності, емоційності, спрямованості спілкування «на справу», емпатії. Розвиток гувернерського іміджу - це система індивідуальної роботи, спрямована на розкриття й вільну самореалізацію його особистісного «Я», індивідуальної неповторності, притаманної кожному педагогу. Привабливий професійний імідж гувернера - запорука його конкурентоспроможності на ринку освітніх послуг.

Висновок

Таким чином, на сучасному етапі в українській освітньо-виховній практиці гувернерство займає власну, відповідну своїм завданням, нішу. Його розвиток гальмується матеріальними обставинами життя значної частини сімей (достатньо висока оплата праці гувернера, найнятого через агентство, невелика житлова площа квартир тощо), відсутністю традицій домашнього навчання й виховання, викоріненого у 1917 році, а також певною недовірою батьків та суспільства в цілому до педагогічної та соціальної компетентності фахівців такого роду. Разом з тим суспільна значущість такої діяльності очевидна й державницьким завданням сьогодні є створення системи підготовки професійних кадрів цього напрямку.Теоретики й практики повинні спрямувати свої зусилля на пошук й упровадження ефективних технологій підготовки гувернерів, удосконалення змісту їх професійної підготовки, забезпечення відповідною навчально-методичною літературою.

Список використаної літератури

1. Базова програма розвитку дитини дошкільного віку «Я у Світі» / [наук. кер. та заг. ред. О.Л. Кононко]. - К.: Світич, 2009.

2. Ганичева А.Н. Подготовка воспитателя-гувернера в системе среднего профессионального педагогического образования: дис. … канд. пед. наук: 13.00.01/Ганичева Алла Николаевна. - М., 1996

3. Зверева О.Л. Семейная педагогика и домашнее воспитание / О.Л. Зверева, А.Н. Ганичева. - М.: Академия, 2000. - 158 с.

4. 4. Куприянов С.В. Организация работы гувернерской службы / Сергей Владимирович Куприянов. - Иваново, 1992

5. Нові форми здобуття дошкільної освіти/ [автор-упоряд. Л.А. Грицюк, М.І. Каратаєва]. - Тернопіль: Мандрівець, 2005

6. Савушкина Е.В. Введение в специальность «Гувернер»: метод. пособие / Елена Васильевна Савушкина. - Рязань, 1999

7. Сарапулова Є.Г. Психолого-педагогічні основи навчально-виховної діяльності гувернера / Євгенія Геннадіївна Сарапулова. - К.: МАУП

Размещено на Allbest.ru