Дидактичні умови формування пізнавального інтересу у школярів

Размещено на http://www.allbest.ru/

Харківський державний педагогічний університет ім. Г.С.Сковороди

УДК 371.321+371.322

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук

ДИДАКТИЧНІ УМОВИ ФОРМУВАННЯ ПІЗНАВАЛЬНОГО ІНТЕРЕСУ У ШКОЛЯРІВ

13.00.01- ТЕОРІЯ ТА ІСТОРІЯ ПЕДАГОГІКИ

БОЙКО НАТАЛІЯ ОЛЕКСАНДРІВНА

Харків - 1999

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі педагогіки Криворізького державного педагогічного інституту.

Науковий керівник: кандидат педагогічних наук, доцент Бугрій Олена Володимирівна, доцент кафедри педагогіки Криворізького державного педагогічного університету.

Офіційні опоненти:

доктор педагогічних наук, професор Макаров Роберт Микитович, проректор з наукової роботи Кіровоградської державної льотної академії;

кандидат педагогічних наук, Ричкова Лариса Володимирівна, вчитель математики загальноосвітньої школи №36 м. Харкова

Провідна установа: Південноукраїнський державний педагогічний університет імені К.Д.Ушинського, кафедра педагогіки, Міністерство освіти України, м.Одеса.

Захист відбудеться “ 23 “ березня 1999 р. о 10-00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 64.053.04 у Харківському державному педагогічному університеті імені Г.С.Сковороди за адресою: 310168, м.Харків, вул. Блюхера, 2.

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Харківського державного педагогічного університету імені Г.С.Сковороди за адресою: 310168, м.Харків, вул. Блюхера, 2.

Автореферат розісланий “17” лютого 1999р.

Вчений секретар Спеціалізованої вченої ради Дмитренко Т.О.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність дослідження. Ефективність навчального процесу в сучасній школі значною мірою залежить від мотивів навчання учнів. Для учня цілі навчання трансформуються в мотиви учбової діяльності.

Смислоутворюючим початком діяльності учня є його внутрішні потреби, результати зв'язків і відношень учня з предметним середовищем, що виникають у його діяльності.

Мотивам навчання присвячено низку досліджень психологів і дидактів (С. Л. Рубінштейн, О. М. Леонтьєв, Л. І. Божович, О. К. Дусавицький, Л. С. Славіна, Н. Г. Морозова, М. О. Данилов, В. С. Ільїн, Г. І. Щукіна та інші).

Дослідження у цій галузі стверджують, що навчання школяра спонукається не одним, а численними мотивами. У загальній структурі мотивації одні з них відіграють домінуючу роль, переважають, інші -- підпорядковану, деякі -- слабопомітну. У залежності від характеру домінуючих мотивів, їхньої сили, впливу на особистість навчання учня набуває міри індивідуальної значущості (М. Ф. Добринін). Найважливішим мотивом при цьому виступає пізнавальний інтерес, який є основою активності, самостійності учня у навчанні, його ставлення до школи взагалі. Пізнавальний інтерес є одним з найважливіших факторів навчального процесу, вплив якого незаперечний для створення світлої і радісної атмосфери навчання і для інтенсивності перебігу пізнавальної діяльності учнів. У ньому виявляється єдність об'єктивної і суб'єктивної сторін пізнавальної діяльності.

Будь-який навчальний предмет, у тому числі завдання, вміщують об'єктивну цікаву інформацію про нові факти, невідомі явища, зв'язки між ними, закономірності і закони, знання яких змушують учнів по-іншому дивитися на світ. При цьому, оскільки кожний навчальний предмет є своєрідним, весь зміст навчання виступає перед учнями різнобічним, різноманітним та різноплановим. Як відомо, всі об'єктивно цікаві факти та явища навколишнього світу, втілені й узагальнені у знаннях, знаходять своє вираження у пізнавальному інтересі учня лише тоді, коли набувають для нього суб'єктивної значущості. Це обумовлено тим, що у його свідомості світ відбивається не фотографічно. Його відображення одночасно несе і функцію співвідношення, оскільки воно відбувається на основі набутих знань, нагромадженого пізнавального, соціального, морального та індивідуального досвіду. Набутий індивідуальний досвід, рівень знань, умінь та навичок, якими володіє учень, широка сфера взаємодії з предметами і явищами навколишнього світу шляхом вражень і засобів масових комунікацій, а головне спілкування з людьми, які активно впливають на його прагнення та інтереси, дають змогу з ряду об'єктивно цікавих навчальних предметів у школі виділити те, що являє для нього особливу цінність, “особисту значущість” (О. М. Леонтьєв, М. Ф. Добринін). Цей процес перетворення об'єктивно цікавого в особистісно значуще і складає головне у формуванні інтересу до навчання.

Важливою стороною цінності пізнавального інтересу учня у процесі навчання є те, що за умови його наявності найвідчутніше здійснюється інтеріоризація, тобто процес перетворення зовнішніх, реальних дій у внутрішні, розкриття взаємозв'язку діяльності і свідомості, механізму оволодіння учнем суспільно-історичним досвідом, набутим суспільством.

Вивчення та аналіз стану забезпечення дидактичних умов формування пізнавального інтересу в учнів у навчально-виховному процесі свідчить про те, що переважна більшість учителів дбає, насамперед, про привабливість застосованих ними методів навчання (забарвлення викладу навчального матеріалу вдалими порівняннями, добір та використання ефектних технічних засобів, оригінальної наочності тощо). Відсутність пізнавальної спрямованості у змісті навчального матеріалу, методах, формах і засобах навчання, видах навчальної діяльності учнів на уроці призводить до спаду інтересу до навчання, про що свідчать результати констатуючого експерименту. Тільки 20% учнів старших класів систематично готуються до уроків; 40% учнів готуються до уроків тільки тоді, коли відчувають, що їх можуть запитати; 15% учнів вивчають тільки те, що їм цікаве й необхідне для вступу до вузу; 10% учнів готують уроки від випадку до випадку.

Пізнавальний інтерес є своєрідним лакмусовим папірцем, на якому можна перевірити ефективність впливу дидактичних умов на уроці. По тому, що схвилювало учнів, а що залишило їх байдужими, як виконувалося завдання, з якими зусиллями та індивідуальною старанністю виконано запропоновану роботу, по емоційному та інтелектуальному настрою діяльності учнів можна судити про позитивний чи негативний вплив на них реалізованих змісту, форм, методів та засобів навчання.

Проблема виявлення психолого-педагогічної закономірності навчального процесу -- переходу зовнішніх форм діяльності у внутрішні процеси, а потім і в стан учнів настільки значуща для підвищення ефективності навчання, що може бути вирішена за допомогою формування пізнавального інтересу учнів. У зв'язку з цим слід звернути увагу ще на одну сторону цінності пізнавального інтересу учнів у процесі навчання, яка пов'язана з психологічною структурою самого феномену.

Аналіз психологічної структури пізнавального інтересу привів психологів (С. Л. Рубінштейн, Л. А. Гордон, О. М. Леонтьєв) до висновку, що це суто особистісне утворення, нерозривно пов'язане з потребами, в якому у цілісній органічній єдності представлені всі важливі для особистості процеси: інтелектуальні, емоційні, вольові.

Пізнання неможливе без активної думки, тому найбільш значними для інтересу до пізнання є процеси мислення, але такі, які б наче вбирали в себе емоційні процеси, переживання, не залишаючи місця холодній розсудливості. Разом з тим, у пізнавальному інтересі думка шукає виходу із труднощів, вона не має спостережливого характеру, вона активна і спрямована на вирішення пізнавальних завдань, злита з вольовими процесами. У пізнавальному інтересі знаходить своє вираження “думка-воля, думка-участь, думка-переживання” (С. Л. Рубінштейн), і це має для навчального процесу велику цінність. Розглядаючи весь навчальний процес як єдність зовнішнього і внутрішнього, вчитель повинен бути стурбованим тим, щоб збуджувати в учнів такі істотні для пізнання процеси як мислення, емоції, воля, які в органічному поєднанні й становлять основу пізнавального інтересу.

Визначаючи цінність пізнавального інтересу, як фактора підвищення ефективності процесу навчання, слід звернути увагу і на те, що під його впливом активізуються не тільки означені вище процеси. Він активізує всю пізнавальну діяльність учня в цілому і психічні процеси, які лежать в основі його творчої, пошукової, дослідницької діяльності. Під його впливом активніше відбувається сприйняття, гострішим стає спостереження, активізується емоційна й логічна пам'ять, інтенсивніше працює уява. Саме інтерес рухає пошуком та догадливістю.

Під впливом пізнавального інтересу діяльність учнів стає продуктивнішою. Їхні енергетичні ресурси, насичені пізнавальним інтересом, сприяють тривалішому й інтенсивнішому проходженню, а успішна пізнавальна діяльність в свою чергу зміцнює пізнавальний інтерес.

Таким чином, внутрішня сторона навчального процесу, представлена пізнавальним інтересом, стає невичерпним джерелом, яке сприяє тривалішому, сприятливішому, продуктивнішому протіканню пізнавальної діяльності учня.

Усе це обумовило вибір теми дослідження “Дидактичні умови формування пізнавального інтересу у школярів”. Вона є частиною комплексної теми “Психолого-педагогічні основи активізації навчальної діяльності школярів”, яка виконується Криворізьким педагогічним інститутом за замовленням Міністерства освіти України.

Об'єктом дослідження є процес формування пізнавального інтересу в учнів.

Предметом дослідження виступають дидактичні умови, що сприяють ефективності формування пізнавального інтересу в учнів у процесі вивчення географії та біології.

Мета дослідження: визначити і науково обґрунтувати оптимальні дидактичні умови підвищення ефективності формування пізнавального інтересу в учнів у процесі навчання.

Сутність концепції дослідження полягає в тому, що інтерес розуміється як складне особистісне утворення і є похідним від стану мотивації, становить собою інтегральне виявлення різноманітних процесів мотиваційної сфери.

Задачі дослідження:

1. Розробити теоретичні основи формування пізнавального інтересу в учнів у процесі навчання.

2. Визначити та науково обґрунтувати дидактичні умови забезпечення ефективності формування в учнів пізнавального інтересу у процесі навчання.

3. Розробити та експериментально перевірити ефективність методичних рекомендацій учителям щодо забезпечення дидактичних умов формування пізнавального інтересу учнів у процесі навчання.

Методологічною і теоретичною основою дослідження є вчення про вищу нервову діяльність, положення сучасної філософської, психологічної і педагогічної наук про закони пізнання та розвиток психічних процесів, мотивації навчання та організації навчальної діяльності учнів.

У дослідженні ми керувалися провідними ідеями педагогічної теорії А. С. Макаренка, В. О. Сухомлинського, Л. С. Виготського, П. П. Блонського, С. Т. Шацького.

Важливе значення для нашої дослідницької роботи мали роботи О. Д. Алферова, Ш. О. Амонашвілі, О. М. Арсеньєва, Ю. К. Бабанського, А. М. Бойко, В. К. Буряка, В. О. Онищука, В. М. Андрущака, М. О. Данилова, В. І. Євдокимова, Б. П. Єсипова, В. С. Ільїна, Т. Е. Коннікової, І. Я. Лернера, В. І. Лозової, Е. І. Моносзона, Л. І. Новикової, В. Ю. Паламарчук, О. Я. Савченко, М. М. Скаткіна, Г. І. Щукіної і педагогів-новаторів С. М. Лисенкової, І. П. Волкова, Є. Н. Ільїна, В. Ф. Шаталова.

Основні методи дослідження: узагальнення передового педагогічного досвіду, ретроспективний аналіз особистої практичної діяльності, педагогічне спостереження, дослідно-експериментальна робота з використанням різноманітних методів організації пізнавальної діяльності учнів і вивчення їхнього впливу на формування інтересу до навчання.

Додатковими методами одержання, зіставлення та аналізу дослідницьких даних були такі, як анкетування, бесіди, вивчення розвитку пізнавального інтересу окремих учнів та їх груп, узагальнення незалежних характеристик, інтерв'ю (вчителів, учнів, батьків), твори учнів-підлітків, вивчення шкільної документації.

Дослідно-експериментальна робота проводилася автором на базі середніх шкіл м. Кривого Рогу (№№ 60, 75), м. Києва (№№ 83, 287). Окремі результати досліджень перевірялись у середніх школах м. Кривого Рогу (№№ 4, 8, 22). Під час контрольної перевірки виконувалися умови, що сприяли одержанню достовірної інформації; співвідносилися дані одержані різними методами дослідження. У експерименті брало участь 403 учні, проаналізовано 298 творів, 850 характеристик, опрацьовано і проаналізовано близько 1000 анкет для учнів і 300 для батьків.

Дослідження проблеми почалося на початку 90-х років.

На першому етапі (1991--1994 рр.) було проведено теоретичний аналіз проблеми, визначено об'єкт, предмет і завдання дослідження, розроблено методику констатуючого та формуючого експериментів; зібрано матеріал, що характеризує досвід роботи вчителів шкіл з формування пізнавального інтересу в учнів у процесі навчальної та позакласної роботи; розроблені методики експертної оцінки було запропоновано вчителям і керівникам шкільних методичних об'єднань.

На другому етапі (1995--1996 рр.) здійснювалось дослідно-експериментальне обґрунтування теоретичних положень формування пізнавального інтересу в учнів. Було вивчено стан підготовки учнів до навчання (всього 1400 осіб). Вивчався масовий досвід роботи вчителів з формування пізнавального інтересу учнів (8--9 кл.) у процесі навчання та позакласної роботи.

На третьому етапі дослідження (1996--1998 рр.) було виявлено і в дослідному варіанті перевірено основні характеристики пізнавального інтересу, розроблено методи діагностики рівнів її розвитку в умовах навчальної та позакласної роботи; проаналізовано порівняльну ефективність різних засобів його формування.

Наукова новизна одержаних результатів дослідження полягає у тому, що з позицій системно-структурного аналізу розкрито суттєві характеристики пізнавального інтересу; зміст, структура та динаміка розвитку пізнавального інтересу учнів у процесі навчання; визначені механізми формування даної якості особистості учня; виявлено та обґрунтовано педагогічні умови її формування в навчальному процесі.

Практичне значення результатів дослідження полягає в тому, що на основі теоретичних положень розроблено і впроваджено в практику діяльності вчителів загальноосвітніх шкіл методичні рекомендації щодо забезпечення дидактичних умов ефективного формування пізнавального інтересу в учнів (пізнавальна спрямованість усіх видів навчальної діяльності учнів, включення учнів у процес пізнання, розумна міра поєднання різних видів навчальної діяльності на уроці та у позаурочний час, взаємозв'язок видів діяльності суб'єктів навчального процесу).

Апробація та впровадження результатів дослідження здійснювалися шляхом публікації наукових праць, перевірки ефективності методичних рекомендацій у середніх школах №№ 83, 287 м. Києва, №№ 60, 75 м. Кривого Рогу; оприлюднення на щорічних конференціях кафедри педагогіки Національного економічного університету, Київського обласного інституту післядипломної освіти, на всеукраїнських науково-практичних конференціях. Достовірність і обґрунтованість результатів дослідження забезпечена науковим системно-структурним підходом до процесу формування пізнавального інтересу в учнів, відповідністю наукового апарату предмету дослідження і застосуванням дослідницької методики, адекватної поставленим завданням. Реалізація методики дослідження підтверджена експериментальним шляхом.

Особистий внесок здобувача полягає у визначенні сутності поняття “пізнавальний інтерес”, обґрунтуванні теоретичної моделі формування пізнавального інтересу у школярів у процесі урочної та позаурочної навчально-пізнавальної діяльності; розробці критеріїв визначення рівнів сформованості інтересу до навчання, методичних рекомендацій для вчителів щодо забезпечення умов ефективного формування пізнавального інтересу в учнів у процесі навчання. Результати дослідження відображено у п'ятьох статтях у наукових журналах та в збірниках наукових праць.

На захист виносяться:

1. Дефініція поняття “пізнавальний інтерес”, його структура, характерні ознаки, етапи та рівні розвитку.

2. Дидактичні умови ефективності формування пізнавального інтересу в учнів у процесі навчання.

3. Методика і результати експериментальної діяльності вчителів з формування пізнавального інтересу учнів у навчальному процесі.

Структура роботи. Дисертація складається зі вступу, двох розділів, висновків, списку використаних джерел (236). Текст роботи викладено на 162 сторінках, представлено 5 рисунків і 6 таблиць.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтована актуальність проблеми, вибір теми, визначено об'єкт, предмет, мету, гіпотезу, завдання: викладено вихідні методологічні та теоретичні положення, методи дослідження, охарактеризовано наукову новизну та теоретичне значення, обґрунтовано практичне значення роботи та її вірогідність, наведено апробацію результатів дослідження.

У першому розділі -- “Теоретичні основи формування в учнів пізнавального інтересу” -- подано результати аналізу психолого-педагогічної літератури з проблеми, розкрито сутність понять “інтерес”, “пізнавальний інтерес”, охарактеризовано рівні пізнавального інтересу та дидактичні умови його формування в учнів.

У дослідженнях вітчизняних авторів було виявлено умови та фактори, що впливають на інтерес учнів до навчання. Так, Г. І. Щукіна називає серед таких умов зміст навчального матеріалу, активну пошукову розумову діяльність учнів, навчальний процес на оптимальному рівні розвитку учнів, емоційну атмосферу навчання. Н. Г. Морозова виділяє такі умови: створення позитивних переживань, виховання свідомого ставлення до навчання, розуміння значущості пізнавального інтересу, його особистісного й суспільного змісту, подолання негативного ставлення до навчання. Ряд авторів акцентують увагу на ролі спільної та колективної навчальної діяльності учнів у відновленні їхнього інтересу до навчання (Х. Й. Лийметс, 1975; Т. О. Матис, 1977; В. Ф. Моргун, 1979 та ін.); визначають умови формування інтересу: оптимальне поєднання різних методів навчання (Ю. К. Бабанський), ситуації проблемного навчання (І. Я. Лернер, 1969; О. М. Матюшкін, М. М. Скаткін), рівень вимогливості учня (Ю. М. Кулюткін, Г. С. Сухобська та ін.), специфічні задачі навчання в різних вікових групах (О. О. Бодальов, О. Д. Алферов, В. С. Ільїн, М. В. Матюхіна, Є. А. Шумилін та ін), інтенсивність навчання (О. О. Леонтьєв, Г. К. Китайгородська, Г. М. Шемякіна та ін.). Проведені психолого-педагогічні дослідження згаданими вище вченими засвідчують можливість створення широкого спектру умов формування пізнавальних інтересів в учнів та змін їхніх характеристик (активність, узагальненість, спрямованість на різні сторони навчальної роботи та ін.).

Розглядаючи умови формування інтересу учнів до навчання, ми встановили об'єктивну залежність від їх впливу на навчальну діяльність учнів, і на окремі сторони їхньої мотиваційної сфери (значення навчання, мотиви, мета, емоції).

Процес і результат формування інтересів учнів пов'язані з активністю їхньої пізнавальної діяльності, позицією в процесі навчання. Значущість і привабливість навчальної діяльності може бути посилена включенням у навчальний процес різних видів діяльності, які дають змогу вчителеві об'єктивно використовувати специфічні властивості навчальних предметів, організувати різні види навчально-пізнавальної діяльності учнів, актуалізувати їхній досвід, наявні знання, інтереси, нахили.

Важливе значення має і вплив спілкування на становлення інтересів у навчанні. Взаємозбагачення учнів при спілкуванні приводить до виникнення нових і зміцнення наявних інтересів, можливостей самовираження у колективі, взаємодопомоги учнів. Все це підтримує інтерес до діяльності, сприяє його розвитку. Фактор відношень, викликаних спільною навчальною працею, створює численні зв'язки предметної основи навчання зі змістом, процесом і результатом діяльності, з її співучасниками (вчителем та учнями, учнями між собою) з власним статусом у діяльності. Усі ці зв'язки є істотними у сфері впливу на розвиток пізнавальних інтересів учнів.

Запровадження в навчальний процес раціонального комплексу різних видів діяльності -- пізнавальної, ігрової, практичної, художньої, суспільної у їхньому органічному взаємозв'язку сприяє просуванню учнів у процесі зміни характеру навчально-пізнавальної діяльності (від виконавського -- до пошуково-творчого і творчого), оскільки за цих умов формується система внутрішніх зв'язків. Специфіка розвитку пізнавальних інтересів учнів і зміна характеру їхньої діяльності полягає в цьому випадку у зверненні до предметної сфери, в якій у різних учнів, звичайно, виявляються й свої індивідуальні відмінності. Учні, які краще володіють засобами пізнавальної діяльності, мають глибші знання, вищий рівень розвитку пізнавальних інтересів, збагачують ними товаришів, підвищують їхній інтерес до пізнання і, водночас, самі збагачуються знаннями та вміннями в інших видах діяльності, що впливає на розвиток їхніх особистих інтересів. Цей процес призводить до ускладнення навчальної діяльності всього колективу учнів, разом з тим допомагає піднести її до творчого рівня.

Забезпечення взаємозв'язку видів діяльності учнів у навчанні є складним процесом і потребує дотримання певних умов його організації. Проведене нами дослідження дозволило виявити дидактичні умови ефективності формування пізнавальних інтересів учнів у процесі навчання, в якому здійснюється взаємозв'язок пізнання з різними видами діяльності. Суть цих умов полягає:

1. У взаємозв'язку різних видів діяльності учнів у навчальному процесі, серед яких основною, базовою є пізнавальна. Вона забезпечує пізнавальну спрямованість всіх інших видів діяльності, включених у навчальний процес. Тільки за таких умов забезпечується педагогічно розумна цілісність їх взаємозв'язку.

2. У пізнавальній спрямованості інтересів учнів у різній предметній діяльності, включенні їх у процес пізнання, яке збагачує мотивацію, зміст, способи їхньої пізнавальної діяльності.

3. У розумній мірі використання включених у навчальний процес різних видів діяльності. ця умова не обмежує використання творчих сил учнів, вона відкриває можливості раціонального поєднання навчальної й позанавчальної діяльності, яка є обов'язковою і для діяльності у вільний час, що є особливо важливим для становлення і зміцнення пізнавальних інтересів учнів.

4. У створенні позитивного інтелектуально-емоційного клімату у навчальному процесі. Ця умова, з одного боку, забезпечує цілеспрямованість діяльності, а з другого -- створює можливість свободи індивідуальних виявлень (запитів, інтересів, суджень, оцінок).

5. У взаємозв'язку різних видів діяльності, запроваджених у навчальний процес, що базується на основі єдності взаємозумовленої діяльності вчителя та учнів. Взаємовідносини вчителя і учнів як рівноактивних суб'єктів навчального процесу зміцнюють інтереси і учнів, і вчителя, підвищуючи їхню пізнавальну активність, загальний ефект навчання. Ця умова забезпечує соціально-педагогічне прогнозування взаємозв'язку видів діяльності, спрямованих на розвиток пізнавальних інтересів учнів, організацію вчителем сприятливого процесу активізації їхньої діяльності у поєднанні з самоорганізацією індивідуальної і колективної роботи учнів.

Поряд з цим у процесі дослідження нами розроблені вимоги до педагогічного керівництва вчителя організацією впровадження різних видів діяльності у навчанні, які є також необхідною умовою формування пізнавальних інтересів учнів.

Основні з них:

1. Загальне ускладнення всіх видів діяльності, запроваджуваних у навчальний процес, кожного їхнього структурного компоненту, характеру діяльності й спілкування. Ця вимога сприяє розвиткові процесу навчання, в якому відбувається становлення індивідуальних утворень учня.

2. Визначення статусу учня не як “вигідного” вчителеві виконавця, а як активного діяча, який поступово стає в позицію суб'єкта діяльності, здатного ставити перед собою завдання і творчо їх розв'язувати, виявляти ініціативу щодо привнесення в навчальний процес нового (самостійних ідей, суджень, оцінок, тощо). 3. Зміна характеру спілкування вчителя з учнями в міру розвитку їхньої активності, самостійності, суб'єктивної позиції, зумовлених цілеспрямованою стимуляцією діяльності, збагаченням пізнавальних інтересів.

4. Спонукання учнів до вищих рівнів діяльності через створення особливих ситуацій, які розширюють простір творчим виявленням учнів; використання з цією метою вільного вибору завдань, відповідно до їхніх інтересів, нахилів, навчальних та творчих потенціальних можливостей.

5. Забезпечення соціальної основи взаємозв'язків видів діяльності учнів засобами поглиблення колективних комунікацій, формування колективного суб'єкту, розширення об'єктів суспільної діяльності.

Наведені умови забезпечення взаємозв'язку видів діяльності учнів у навчальному процесі не вичерпують всього, що обумовлює ефект формування їх пізнавальних інтересів, активізує їхню пізнавальну активність. У залежності від конкретних обставин і особливостей учнівського колективу вони можуть набувати більшої диференціації. Включення різних видів діяльності учнів у навчальний процес утворює складну систему взаємозв'язку, яка й забезпечує збагачення кожної діяльної системи, на основі чого зміцнюються, розвиваються пізнавальні інтереси школярів, стають стійким утворенням їхньої особистості.

У другому розділі -- “Дослідно-експериментальне дослідження процесу формування пізнавального інтересу у школярів” -- розкрито зміст, методику та результати констатуючого і формуючого експериментів. У процесі дослідження нами розроблена стандартизована методика вивчення стану сформованості пізнавальних інтересів учнів, математичної обробки результатів і графічної інтерпретації одержаних даних. Стандартизована методика виявлення рівнів розвитку пізнавального інтересу учнів до предмету складена на основі праць Г. І. Щукіної, В. С. Ільїної, П. І. Підкасистого, В. С. Ханчина. У процесі дослідження визначено загальні ознаки пізнавального інтересу, показники ознак, їхня градація, відповідно на високому, середньому та низькому рівнях розвитку інтересу, а також способи фіксації показників.

У розділі розкрита суть проблем формування пізнавального інтересу учнів до вивчення географії та біології: відчутний спад інтересу до вивчення предметів в учнів старших класів порівняно з учнями середніх класів, причини відсутності інтересу та фактори, що сприяють його розвитку (зміст матеріалу, методика викладання, сформованість в учнів умінь самостійно набувати знання,особистісні якості вчителя); узагальнено пропозиції учнів щодо поліпшення викладання географії і біології з тим, щоб ці предмети викликали інтерес.

Мета формуючого експерименту полягала в тому, щоб розробити і дослідним шляхом перевірити можливості навчального процесу у формуванні пізнавального інтересу школярів.

Дослідження можливостей навчальної діяльності і способів її організації у формуванні пізнавальних інтересів учнів показало, що воно буде ефективним, якщо:

*характер навчальної діяльності відповідає змісту і організації провідної діяльності учнів;

*навчальна діяльність основана на пізнавальному ставленні учнів до оточуючої дійсності або враховує його;

*учні у процесі навчальної діяльності оволодівають міжпредметними зв'язками;

*методи організації та здійснення навчальної діяльності такі, що вона стає джерелом інтересу;

*навчальна діяльність учнів розкривається від інформаційно-знакової до цільово-результативної і творчої.

За допомогою математичної і статистичної обробки цифрових даних та інших показників дослідження одержано результати порівняльного аналізу стану сформованості пізнавальних інтересів в учнів на різних етапах експериментальної роботи. Окрім цього, співставлено дані про стан сформованості окремих показників пізнавального інтересу і їхніх характеристик в учнів масового обстеження і експериментальних класів (див. табл. 1).

Як видно із даних таблиці 1, розвиток означених характеристик був поступальним. Якщо на початку експерименту характеристика “А1” мала нульовий рівень розвитку у 17 учнів, то в кінці експерименту вона набула високого рівня у 21 учня. Аналогічного ефекту було досягнуто у процесі експериментальної роботи і за іншими характеристиками означених показників пізнавального інтересу учнів.

пізнавальний інтерес навчання мотиваційний

Таблиця 1 Показники розвитку пізнавальних інтересів учнів одного з експериментальних класів (на прикладі окремих характеристик)

Характеристика показників	Зрізи	Рівні розвитку пізнавального інтересу
пізнавального інтересу		0 (нульов.)	Н (низьк.)	С (серед.)	В (висок.)
Вибіркове спрямування на явища і об'єкти оточуючої	1	17	10	4	2
дійсності (“А1”)	3	-	1	11	21
Вибіркове відношення до пізнавальних радіо- та теле- передач, науково-популяр-ної літератури (“А3”)	1	5	14	13	1
передач, науково-популярної літератури (“А3”)	3	-	3	16	14
Постійний потяг до набуття	1	15	12	4	2
нових знань (“Б1”)	3	-	5	19	9
Об'єм засвоєних способів задоволення пізнавального	1	7	20	6	-
інтересу (“Ж1”)	3	-	1	15	17

Позитивні показники розвитку окремих характеристик пізнавального інтересу учнів у процесі експериментальної роботи представлено в таблиці 2.

Таблиця 2 Показники співвідношення обсягу засвоєних способів задоволення пізнавального інтересу учнів масового обстеження та експериментальних класів (у %)

Зрізи у класах (м - масового обстеж.; е -	Кількість учнів, що назвали способи пізнавання
експеримент.)	0 (ні жодн.)	Один	Два	Три	Більше	Всього
1м	20.2	37.4	32.7	7.2	2.5	100.0
1е	3.0	46.6	18.5	19.5	12.4	100.0
3м	11.0	17.3	33.1	30.7	7.9	100.0
3е	-	-	2.8	16.9	80.3	100.0

Як бачимо, рівень розвитку цієї характеристики пізнавального інтересу учнів різний. Учні, які були включені в діяльність пошуку нової інформації, назвали значно більшу кількість можливих засобів і джерел нових знань; вони швидше набувають навичок самостійної пізнавальної діяльності. Зміст відомих учням способів пізнання експериментальних класів також якісно вище. Можливим способом пізнання вважають читання науково-популярної літератури 82,0 % учнів масового обстеження і 84,4 % в експериментальних класах. Усвідомлюють корисність телерадіопередач 40,0 % і 66,7 %, необхідність навчання 35,3 % і 60,6 %. Практичне використання способів пізнання учнями експериментальних класів носить більш цілеспрямований характер.

Експериментальне навчання вплинуло на формування позитивного ставлення до школи. У експериментальних класах тільки 2,8 % учнів виразили “невизначене” ставлення до школи, решта 97,2 % -- позитивне. Учні контрольних класів, які ставляться позитивно до школи, становлять 82,0 %, нейтрально -- 9,0 %, негативно -- 9,0 %.

Ставлення учнів до школи експериментальних та контрольних класів формується, як показали результати дослідження, на різній основі. Так, воно визначається змістом навчання у 42,0 % учнів контрольних класів та у 33,3 % учнів експериментальних класів. Ставлення до школи базується також на можливості пізнавати нове і задовільняти пізнавальний інтерес (3,0 % і 36,4 %), на можливості спілкування (11,0 % і 18,1 %), визначається також особистістю вчителя (24,0 % і 18,1 %, наявністю діяльності творчого характеру (4 % і 30,3 %), навчально-методичним забезпеченням (47,0 % і 15,2 %).

Як бачимо, учні експериментальних класів у своєму ставленні до школи виділяють в якості найпривабливішого фактора пізнавально-освітній смисл навчання та спілкування.

Ставлення до навчальних предметів також не рівноцінне в учнів контрольних і експериментальних класів. У учнів експериментальних класів воно базується на інтересі до предмету (66,7 %), змісті уроків і окремих завдань (50,2 %). Учнів контрольних класів до навчальних предметів приваблює їхній зміст (18,0 %), інтерес до них (31,0 %), освітня насиченість уроків (16,0 5%).

Одним із важливих показників є поширення активного прояву пізнавального інтересу учнів у вільний час. Аналіз цього аспекту проблеми показав, що у масовому обстеженні 46,6 % учнів включають у вільний час пізнавальні заняття, в експериментальних класах їхня питома вага становить 78,8 %.

Монографічне вивчення учнів показало, що істотно змінилися зміст, спрямування, стійкість їхніх пізнавальних інтересів. Особливо учнів задовольняє можливість навчального пізнавального спілкування, збагачення їхнього вільного часу. У спілкуванні вони обмінюються інформацією, із задоволенням виконують творчі пізнавальні завдання. У багатьох учнів особливо успішно розвивалися такі сторони пізнавального інтересу, як вибіркове ставлення до оточуючих предметів і явищ, пізнавальна самостійність та ініціативність, усвідомлення значущості пізнавально-освітнього навчання. Ці зміни у структурі пізнавального інтересу учнів експериментальних класів відбуваються за рахунок:

*оволодіння учнями міжпредметними зв'язками;

*переносу знань, умінь та навичок пізнавальної діяльності в нові навчальні ситуації;

*оптимального вибору методів навчання, які сприяють ефективному засвоєнню нової інформації;

*розширення діапазону пізнавальної практики, накопичення пізнавального досвіду, завдяки якого збагачується зміст пізнавального інтересу, зміцнення його;

*створення атмосфери постійного пізнавального спілкування, наявності “інтелектуального” фону;

*обміну досвідом пізнавальної діяльності, оволодіння знаннями та новою інформацією;

*оволодіння новими, більш досконалими самостійними способами задоволення пізнавального інтересу;

*поєднання різних рівнів пізнавальної діяльності учнів (інформаційно-знаковий, цільово-результативний, творчий);

*зміни позиції кожного учня в колективі, зміцнення його позитивного ставлення до школи, учнів, учителів;

*зняття психологічного пресингу оцінки, власної невпевненості у процесі пізнавальної діяльності.

Узагальнення результатів дослідження дозволяє зробити такі висновки:

1. Ми розглядаємо інтерес як наслідок, як одне з інтегральних виявлень складних процесів мотиваційної сфери (в якості іншого загального виявлення стану мотиваційної сфери можуть виступати ставлення особистості). Таким чином, ми не об'єднуємо інтерес і мотиваційну спрямованість, а розрізняємо їх, вважаючи мотиваційну сферу основою, джерелом, а інтерес -- наслідком і виявленням процесів, які відбуваються в ній. 2. Теоретичний підсумок дослідження полягає у тому, що виявлено один із можливих механізмів генезису інтересу учнів до навчання, який полягає в багатоступеневому процесі якісних змін: активної позиції учня як суб'єкта навчальної діяльності; у становленні на цій основі його інтересу до навчання, зростаючого в міру посилення перетворення навчальної діяльності; у виникненні нових характеристик діяльності (дієвості, вибірковості, самостійності, активності), різних видів спонукань (мотивів, цілей, емоцій); у виявленні на цій основі особистісно забарвленого, стійкого інтересу до навчання.

До теоретичного підсумку відносяться також визначені нами рівні інтересу учнів до навчання, комплекс їхніх змістових та динамічних характеристик, що використані в експериментальному дослідженні.

3. Результати констатуючого експерименту дозволяють стверджувати, що рівень пізнавального інтересу учнів у навчальному процесі має бути кращим. Тільки 20 % учнів старших класів систематично готуються до уроків, читають додаткову літературу, займаються самоосвітою; 40 % учнів готуються до уроків лише тоді, коли відчувають, що їх запитають; 15 % учнів вивчають тільки те, що їм цікаве й необхідне для вступу до вузу; 10 % учнів готують уроки тільки інколи, обмежуючись в основному підручником. Зібрані факти свідчать про те, що виховні функції навчання в школі не реалізуються достатньою мірою.

4. У процесі дослідження з'ясовано причини низького рівня сформованості пізнавальних інтересів учнів, серед яких переважають такі: а) психологічні особливості особистості (неуважність, невміння мобілізувати свою увагу й організуватися для роботи, недисциплінованість, відсутність звички до систематичної розумової праці та інші); б) несформованість загальнонавчальних умінь та навичок; в) характер навчальної діяльності на уроці (монотонність, беземоційність, нудьга, відсутність інтересу тощо); г) недооцінювання вчителем вибору форм та методів пізнавальної діяльності учнів і активних способів її організації; д) ігнорування вчителем міжпредметних зв'язків у процесі навчання.

5. Аналіз вітчизняної та зарубіжної літератури з проблеми, дослідно-експериментальна робота дозволили виявити основні дидактичні умови ефективного формування пізнавальних інтересів учнів у процесі навчання; взаємозв'язок пізнання з різними видами діяльності:

*взаємозв'язок різних видів діяльності учнів у навчальному процесі, серед яких основною, базовою є пізнавальна;

*пізнавальна спрямованість інтересів учнів у різній предметній діяльності, включення їх у процес пізнання, яке збагачує мотивацію, зміст, способи пізнавальної діяльності;

*розумна міра використання у навчальному процесі різних видів діяльності, що відкриває можливість забезпечення взаємозв'язку навчальної й пізнавальної діяльності учнів;

*створення позитивного інтелектуально-емоційного клімату у навчальному процесі, що створює можливість свободи індивідуальних виявлень (запитів, інтересів, суджень, оцінок);

*взаємозв'язок різних видів діяльності на основі єдності взаємозумовленої діяльності вчителя та учнів.

Наше дисертаційне дослідження не претендує на вичерпність розкриття означеної теми. У зв'язку зі складністю та багатогранністю проблеми потребує більш глибшого вивчення роль учителя у формуванні пізнавального інтересу учнів, а також творчий підхід до диференційованого добору змісту навчального матеріалу відповідно до індивідуальних задатків учнів.

Основний зміст дисертації відбито в публікаціях

1. Бойко Н. О. Формування пізнавального інтересу у школярів у колективній діяльності // Придніпровський науковий вісник. -- 1998. -- № 71 (138). -- С. 19--23.

2. Бойко Н. О. Позаурочна діяльність як засіб формування у школярів інтересу до навчання // Придніпровський науковий вісник. -- 1998. -- № 71 (138). -- С. 37--45.

3. Бойко Н. О. Формування в учнів потреби в знаннях, як основи їх пізнавального інтересу // Засоби навчальної та науково-дослідної роботи. -- Харків: ХДПУ ім. Г. С. Сковороди, 1998. -- С. 126--131

4. Бойко Н. О. Удосконалення перевірки й оцінки знань як умова формування пізнавального інтересу учнів // Засоби навчальної та науково-дослідної роботи. -- Харків: ХДПУ ім. Г. С. Сковороди, 1998. -- С. 118--121

5. Бойко Н. О. Навчальна гра як засіб формування пізнавального інтересу школярів // Соціалізація особистості. Міжкафедральний збірник наукових статей. -- Київ НПУ, 1998. -- С. 202-206.

6. Бойко Н. О. Методичний посібник з економічної і соціальної географії для слухачів-іноземців підготовчого відділення. -- Київ, КНЕУ, 1999. -- С. 64.

7. Бойко Н. О., Рудчук Т. І. Методичні вказівки до практичних занять з курсу економічної і соціальної географії України для слухачів підготовчого відділення денної та вечірньої форм навчання. -- К.: КДЕУ, 1997. -- 36 с. (теми 10--19).

АНОТАЦІЇ

Бойко Н. О. Дидактичні умови формування пізнавального інтересу у школярів. -- Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук за спеціальністю 13. 00. 01 -- теорія та історія педагогіки. -- Харківський державний педагогічний університет імені Г. С. Сковороди, Харків, 1999.

Дисертаційна робота присвячена формуванню пізнавального інтересу в учнів у процесі вивчення географії та біології. У дисертації розкривається сутність понять “інтерес”, “інтерес до навчання”, “пізнавальний інтерес”; характеризуються рівні пізнавального інтересу, теоретично обґрунтовані та експериментально перевірено дидактичні умови формування пізнавального інтересу у школярів; доведено, що пізнавальному інтересу учнів належить одне з провідних місць серед основних чинників ефективного навчання, оскільки він забезпечує активне пізнання ними навколишнього світу.

Ключові слова: інтерес, пізнавальний інтерес, рівні пізнавального інтересу, дидактичні умови, активне пізнання.

Бойко Н. А. Дидактические условия формирования познавательного интереса у школьников -- Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата педагогических наук по специальности 13. 00. 01 -- теория и история педагогики. -- Харьковский государственный педагогический институт имени Г. С. Сковороды, Харьков, 1999.

Диссертационная работа посвящена проблеме формирования познавательного интереса у учащихся в процессе изучения географии и биологии. В диссертации раскрывается сущность понятий “интерес”, “интерес к учебе”, “познавательный интерес”, характеризуются уровни познавательного интереса, теоретически обосновываются и экспериментально проверяются дидактические условия формирования познавательного интереса учащихся, показывается, что познавательному интересу принадлежит одно из ведущих мест среди основных показателей эффективного обучения, поскольку он обеспечивает активное познание учеником окружающего мира.

В процессе исследования мы исходили из того, что интерес -- это следствие, одно из интегрированных проявлений сложных процессов мотивационной сферы (в качестве другого общего проявления состояния мотивационной сферы могут выступать отношения личности). В этом сложном взаимодействии мотивационная сфера является основой, а интерес -- следствием и проявлением процессов, происходящих в ней.

Выявлен один из возможных механизмов генезиса интереса учащихся к обучению, сущность которого состоит в многоступеньчатом процессе качественных изменений: активной позиции учащегося как субъекта учебной деятельности; в становлении на этой основе его интереса к обучению, возрастающего в меру усиления преобразования учебной деятельности; в возникновении таких новых характеристик деятельности как действенность, избирательность, самостоятельность, активность; в выявлении на этой основе личностного устойчивого интереса к учебе.

Проведенное нами исследование позволило выявить дидактические условия эффективного формирования познавательного интереса учащихся к обучению: - обеспечение взаимосвязи различных видов деятельности учащихся в учебном процессе, среди которых основной, базовой является познавательная; - познавательная направленность интересов учащихся в различной предметной деятельности, включение их в процесс познания, которое обогащает мотивацию, содержание и способы познавательной деятельности; - определение разумной меры использования в учебном процессе различных видов деятельности учащихся, что обеспечит оптимальное сочетание обучающей и познавательной деятельности;

- создание позитивного интеллектуально-эмоционального климата в учебном процессе, что обеспечивает целенаправленность деятельности и возможность свободы индивидуальных проявлений.

Экспериментально-опытное исследование, апробация его результатов позволяют сделать общий вывод о том, что учебная деятельность будет содействовать формированию познавательного интереса учащихся, если ее основанием является познавательное отношение их к окружающей действительности, а также участие каждого ученика в поиске новых знаний и интенсивного овладения способами самостоятельного удовлетворения познавательного интереса.

Ключевые слова: интерес, познавательный интерес, уровни познавательного интереса, дидактические условия, активное познание.

Boyko N. O. Didactical conditions of formation of percieving interest of pupils -- Manuscript.

The dissertation is presented the applicant for thescientific degree (candidate of pedagogical science the special field 13. 00. 01. -- Theory and history of pedagogics).

State pedagogical Institute by G. S. Skovoroda, Kharkiv, 1999.

Thesis is dedicated to the formation of the percieving interest of pupils in learning of geography and biologi. The thesis reveals such conceptions as “interest”, “interest to learning”, “percieving interest”, also the levels of percieving interest are characterized and theoretically grounded and the didactical conditions of the forming of interest of pupils to learning are experimantally checked up, also it is shown that one of the leading places among other reasons of the effective study because it provides active process of persieving of the currounding by the pupil. Key words: interest, percieving interest, levels of percieving interest, didactical conditions, active percieving.

Размещено на Allbest.ru

...