Творча самореалізація старшокласників у науково-дослідницькій діяльності шкіл нового типу

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

ХАРКІВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ

УНІВЕРСИТЕТ ім. Г.С. СКОВОРОДИ

13.00.01 - Теорія та історія педагогіки

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата педагогічних наук

Творча самореалізація старшокласників

у науково-дослідницькій діяльності

шкіл нового типу

Левченко Людмила Степанівна

Харків - 1999

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Сумському державному педагогічному інституті

ім. А.С. Макаренка, Міністерство освіти України

Науковий керівник - кандидат педагогічних наук, професор

Лазарєв Микола Остапович,

Сумський державний педагогічний інститут

ім. А.С. Макаренка, завідувач кафедри

педагогічної творчості.

Офіційні опоненти - доктор педагогічних наук, професор

Троцко Ганна Володимирівна,

Харківський державний педагогічний університет

ім. Г.С. Сковороди, проректор, професор кафедри педагогіки;

кандидат педагогічних наук, професор

Тарасевич Ніна Миколаївна,

Полтавський державний педагогічний інститут

ім. В.Г. Короленка, професор кафедри

педагогічної майстерності.

Провідна установа - Житомирський державний педагогічний університет ім. І.Я. Франка, кафедра педагогіки, Міністерство освіти України

Захист відбудеться 23 листопада 1999 р. о 13 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 64.053.04 у Харківському державному педагогічному університеті ім. Г.С. Сковороди за адресою: 310168, м. Харків, вул. Блюхера, 2, ауд. 221.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Харківського державного педагогічного університету ім. Г.С. Сковороди (310168,
м. Харків, вул. Блюхера, 2).

Автореферат розісланий “ 22 ” жовтня 1999 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Золотухіна С.Т.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність та доцільність дослідженняЗа останні десятиріччя в системі соціально-педагогічних цінностей відбулися кардинальні зміни. Концепція найповнішого задоволення школою і суспільством різнопланових потреб підростаючої людини відводила останній достатньо пасивну роль споживача накопичених знань і досвіду, гальмувала активний розвиток самостійних сил і здібностей. Такий підхід до виховання особистості сприяв тому, що значна кількість молодих людей виявилась не готовою до самостійного життя в складних і суперечливих умовах сьогодення, до вибору соціально цінних орієнтирів у навчанні, роботі, спілкуванні, життєтворчості. Тому не випадково в останні роки в педагогічній науці формується нова парадигма освіти й виховання, спрямована на створення соціально-педагогічних і психологічних умов, сприятливих для інтенсивного самоствердження, самобудівництва особистості. Поступово головною метою освітніх зусиль стає якомога повне розкриття можливостей і здібностей особистості, її творчого потенціалу, щоб вона була спроможною в мінливій реальності спиратися перш за все на власні сили, власний розум і волю. Все це безумовно висуває в ряд гострих і актуальних проблему самореалізації особистості, тобто її достатньо автономного самоствердження, самовиразу, саморозвитку. Якщо проти ідеї самореалізації особистості не було й немає серйозних заперечень, то, що стосується умов такої реалізації, ми не знаходимо подібної згоди.

Виникла наявна суперечність між оголошеними цілями навчання та виховання і реальними педагогічними умовами їх здійснення . До того ж невизначені до кінця механізми індивідуальної самореалізації, її спонукальні фактори і бар'єри. Не прояснені шляхи подолання авторитарних підходів до людини, особливо до підростаючої особистості. І це при тому, що історія вивчення проблеми самовдосконалення й самореалізації сягає тисячоліть.

Ще Арістотель, а пізніше Спіноза розглядали самоздійснення духовних і фізичних здібностей людини як мету її життя.

Послідовники марксистської концепції самореалізації (Л.Антропова, Л. Коган, Л. Сохань, В. Муляр та ін. ) більше всього звертали увагу на соціальну базу самореалізації ( розвиток суспільно-економічних процесів) і розглядали самореалізацію особистості з позиції вищих суспільних інтересів як мету соціальної перебудови, створення нового суспільства, де певне місце відводилось і людині.

Діалектика ідентифікації та індивідуалізації особистості як рушійних сил її самореалізації, що визначають її спрямованість і глибину, представлена в роботах психологів К.Абульханової-Славської, У. Глассера, А.Петровського. Важливі елементи Я-концепції і проблеми її становлення розглянуті в роботах Р.Бернса, В. Вединяпіної, І. Дубровіної , І. Кона. Способи управління і самоуправління самореалізаторськими процесами, важливі умови оптимізації цих процесів знайшли своє місце у роботах А. Маслоу, Ю. Орлова, К. Роджерса, Б.Паригіна, Л. Петровської. Самореалізацію особистості як цілісний процес становлення людини на своєму життєвому шляху почали досліджувати Л.Виготський і С. Рубінштейн, а плідно продовжили вивчення цього аспекту самоздійснення підростаючої особистості Л. Божович, В. Давидов, Д. Ельконін.

Проблеми самовиховання і самовдосконалення вивчали К.Ушинський, К.Вентцель, М. Пирогов, Л. Толстой, а пізніше - С.Гессен, Л.Рувинський та інш.. Ці автори внесли свій вагомий внесок у розробку педагогічних умов , що сприяють зростанню внутрішніх сил особистості у різноманітних видах соціально корисної діяльності. Але запропоновані умови, як правило, не виходять за простір традиційної школи - з невисоким престижем учня як виконавця мудрої волі вчителя, з обмеженими правами вчителя, якому заборонялось виходити за межі численних відомчих інструкцій і правил.

Тільки в останні десятиріччя педагогічна наука все сміливіше пов'язує проблеми самореалізації як самоздійснення вільної особистості з наданням їй - і вчителю, і учню - можливості реалізувати себе переважно у творчій діяльності. У роботах В. Сухомлинського, В. Алфімова, В. Андрєєва, І. Іванова, В.Загвязинського, В. Кан-Каліка, М. Нікандрова розглядається тісний взаємозв'язок між процесами творчої діяльності дорослих і дітей та динамікою їх розвитку через конкретні процеси самоздійснення у різних видах евристичної і креативної діяльності.

Педагогічні аспекти самореалізації як активної пізнавальної та творчої діяльності у нових умовах освітнього процесу розробляють В.Андрєєв, І.Зязюн, І.Іванов, М. Лазарєв, В. Лозова, Н. Тарасевич, Н. Щуркова.

Віддаючи данину деяким позитивним здобуткам психологічної і педагогічної науки, не можна не помітити наявного дефіциту розробок, присвячених проблемам самореалізації здібних і обдарованих старшокласників - старших підлітків і молодших юнаків шкіл нового типу - у сфері найбільш сприятливих цьому процесах, обраних ними добровільно, за потребою. Така царина безпосередньо пов'язана якщо не з обраною майбутньою професією, то з діяльністю, що відображає професійні інтереси і представлена у гімназіях, ліцеях, школах-комплексах різними об'єднаннями, предметними чи прикладними гуртками, де діти сполучені не за формальними ознаками, а за спільними нахилами до майбутньої самостійної діяльності.

Проведений аналіз наукової літератури, педагогічної практики виявив цікаві тенденції. По-перше, наявне зростання інтересу до різних форм і видів творчої діяльності школярів як джерела їх самореалізації. По-друге, у колі наукових симпатій дослідників й по цю пору залишаються творчі роботи школярів у межах стандартної навчальної системи ( творчість на уроці, при виконанні домашніх робіт тощо). Поза увагою грунтовних досліджень залишаються проблеми самореалізації у сфері улюблених академічних справ здібної молоді - у тих гуртках, проблемних групах, наукових товариствах і об'єднаннях, які надають найбільший шанс для розвитку творчого потенціалу молодої людини.

Саме ця обставина визначає актуальність дослідження: воно знаходиться у руслі активних пошуків сучасної педагогічної науки й практики шляхів ефективного формування та розвитку творчої, гуманістичної особистості, яка спроможна реально будувати й стверджувати демократичне та цивілізоване суспільство нової України. Особливо слід відзначити посилену увагу до підготовки здібних і обдарованих школярів у Державній національній програмі “Освіта (Україна ХХІ століття)”, у програмі Міністерства освіти України “Обдаровані діти”.

У дослідженні брались до уваги також роботи психологів і педагогів В.Алфімова, І. Єрмакова, В. Мадзігона, Н. Ничкало, В.Паламарчук, де розкрива- ються загальні та специфічні характеристики навчальних закладів нового типу, деякі інноваційні технології навчального процесу, структура діяльності різних учнівських об'єднань, в тому числі й дослідницьких. У той же час спеціальних досліджень з проблем організації наукової діяльності старшокласників у гуртках і об'єднаннях шкіл нового типу поки що не виявлено.

Зважаючи на актуальність і недостатню розробленість означеної проблеми, була й обрана тема дослідження: “Творча самореалізація старшокласників у науково-дослідницькій діяльності шкіл нового типу”.

Об'єкт дослідження - формування і розвиток старшокласників у різних видах творчої діяльності шкіл нового типу.

Предмет дослідження - умови інноваційної педагогічної підтримки самореалізації творчих здібностей і вмінь старшокласників у процесі їх роботи в дослідницьких гуртках і об'єднаннях шкіл нового типу .

Мета дослідження полягає в теоретичному обгрунтуванні та експериментальній перевірці моделей та технологій педагогічної підтримки оптимальної самореалізації творчого потенціалу старшокласників у дослідницько-гуртковій діяльності шкіл нового типу.

Гіпотеза дослідження базується на припущенні, що творча самореалізація старшокласників як процес самоствердження свого “Я”, розвитку творчих здібностей, формування комунікативної культури, адекватної самооцінки істотно залежить від комплексу умов педагогічної підтримки, серед яких провідними можна вважати: наявність висококваліфікованого складу керівників наукових об'єднань; утвердження фактичної паритетності науково-дослідної та навчальної роботи для здібних старшокласників; формування дослідницького гуртка за принципом референтної групи із спільними науково-професійними уподобаннями; оволодіння методами наукового дослідження й творчого співробітництва.

У відповідності з предметом, метою та гіпотезою визначені такі завдання дослідження, які виконувались на різних етапах теоретичної та експериментальної роботи:

1. Провести теоретичний аналіз та узагальнення концептуальних положень про самореалізацію підростаючої особистості у філософській, психологічній і педагогічній літературі.

2.Здійснити педагогічний аналіз і діагностика процесу та умов самореалізації творчих здібностей старшокласників сучасних гімназійних і ліцейних класів.

3. Розробити та експериментально перевірити інноваційну модель педагогічної підтримки творчої самореалізації здібних старшокласників, що включає проекти й технології:

а) підготовки учнів старших класів до наукового дослідження;

б)підготовки педагога до науково-дослідної роботи з обдарованими старшокласниками;

в) творчої взаємодії педагога і школярів у дослідницькій роботі як провідного фактору самореалізації учнів.

4. На основі комплексу діагностичних процедур проаналізувати результати теоретичного дослідження та експериментальної роботи, визначити деякі продуктивні перспективи подальшого вдосконалення педагогічної підтримки творчої самореалізації старшокласників в умовах інноваційної освіти. самореалізація старшокласник дослідницька

На різних етапах дослідницької роботи (1994-1999 роки) вивчалась діяльність більше 400 старшокласників, 74 вчителів, 17 науковців. У експериментальній роботі брали участь педагогічні колективи і учні класичної та гуманітарної гімназій, ліцеїв № 2, № 10, шкіл-комплексів № 9 і № 29 м. Сум, педагогічного ліцею Сумського педінституту, методисти міськметодкабінету.

Використано комплекс теоретичних та емпіричних методів дослідження: логіко-теоретичного аналізу та синтезу, педагогічного моделювання і прогнозування, спостереження, усного і письмового опитування, тестування, незалежної експертної оцінки, аналізу програм, планів, творчих робіт старшокласників, комплексної педагогічної діагностики.

Наукова новизна і теоретична значущість одержаних результатів полягає в тому, що на теоретичному рівні уточнено зміст і структура поняття “ творча самореалізація старшокласників” як процесу і результату опредметнення творчого потенціалу особистості (творчих мотивів, творчих здібностей, комунікативної культури, самооцінки); розроблено та експериментально перевірено інноваційні моделі й технології теоретичної та методичної підготовки педагога та старшокласників школи нового типу до науково-дослідницької роботи у позакласних гуртках і об'єднаннях; обгрунтовано комплекс умов педагогічної підтримки старшокласників у їх гуртковій дослідницькій роботі як невід'ємної частини всього освітнього процесу шкіл нового типу; експериментально перевірено комплекс діагностичних психолого-педагогічних методик для вимірювання й оцінки здобутків процесу особистісної творчої самореалізації старшокласників в обраній дослідницькій роботі.

Впровадження у практику. Результати дослідження - програми підготовки педагога і старшокласників до науково-дослідної роботи, моделі та технології творчої взаємодії в науковому гуртку, плани і програми самореалізації старшокласників у процесі дослідництва, методичні рекомендації щодо умов педагогічної підтримки і діагностики творчої самореалізації - використовуються педагогічними колективами шкіл нового типу, відділами освіти, методичними кабінетами, інститутами післядипломної освіти Сумської, Харківської, Полтавської областей.

Особистий внесок здобувача полягає у тому, що уточнені та систематизовані наукові дефініції понять “творча самореалізація старшокласника”, “самоактуалізація творчих можливостей школярів”, представлені та обгрунтовані авторські варіанти програми підготовки вчителя-дослідника й методичні механізми її реалізації; моделі самореалізації творчих мотивів, здібностей та вмінь старшокласників у процесі їх гурткової дослідної діяльності; комплекс педагогічних умов у школах нового типу, що сприяють активній самореалізації творчого потенціалу учнів старших класів; моделі творчої взаємодії педагога-дослідника і старшокласників у спільній дослідницькій роботі.

Вірогідність і обгрунтованість результатів дослідження забезпечена надійними методологічними позиціями в діагностичних і формуючих процедурах експериментальної роботи, використанням комплексу методів, адекватних предмету, меті, завданням дослідження, репрезентативністю експериметальних даних.

Апробація результатів дисертації здійснювалась на Всеукраїнських науково-практичних конференціях, присвячених творчій спадщині Г.С. Сковороди і

А.С. Макаренка, проблемам впровадження інноваційних технологій (Харків, Полтава, Суми, Севастополь, 1997 і 1998 рр.), на міжрегіональній конференції, присвяченій формуванню творчої особистості у школах нового типу (Суми, 1998), під час виступів автора на засіданнях кафедр педагогічної творчості і педагогіки Сумського педінституту, на курсах підвищення кваліфікації керівників шкіл у обласному інституті післядипломної освіти, на засіданнях науково-методичної ради міського відділу освіти, семінарах керівників шкіл нового типу.

На захист виносяться:

Сутність і зміст творчої самореалізації учнів шкіл нового типу.

Програма і зміст підготовки вчителя-дослідника інноваційної школи.

Педагогічні умови самореалізації творчого потенціалу учнів у дослідницьких гуртках.

Моделі і технології творчої взаємодії педагога-дослідника і дослідників-старшокласників у процесі спільної наукової роботи.

СТРУКТУРА ТА ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

Робота складається із вступу, двох розділів, списку використаної літератури (237 джерел). Зміст дослідження викладено на 179 сторінках. Дисертація містить 5 таблиць, 2 схеми, 2 додатки.

У ВСТУПІ обгрунтовано актуальність і доцільність дослідження, визначено

об'єкт, предмет, мету, гіпотезу, теоретичні та емпіричні методи роботи; розкрито її наукову новизну і теоретичне значення, особистий внесок дисертанта, достовірність та обгрунтованість одержаних результатів, зазначено, де були оприлюднені матеріали дослідження.

У ПЕРШОМУ РОЗДІЛІ “Теоретичні основи творчої самореалізації старшокласника школи нового типу” розглядаються та узагальнюються філософські та психолого-педагогічні концепції самореалізації творчого потенціалу особистості взагалі та учнів старшої школи нового типу зокрема. Вивчення літературних джерел з цієї проблеми сформувало думку про те, що найбільш важливим теоретичним підгрунтям для розкриття сутності та умов самореалізації стали концепції антропологічного і гуманістичного напрямків філософії та психолого-педагогічної науки.

Антропологічний підхід до призначення й вихованняя людини на відміну від концепцій авторитарної педагогіки і педагогіки соціальних пріоритетів зводиться до спроби розглядати людину як вище і найдосконаліше створіння природи. Вихідними принципами антропологізму є пріоритет унікальних інтересів і цінностей особистості над загальними ( суспільними, державними, класовими). У моделі виховання екзистенціалізму як одного з напрямів філософської антропології (К. Ясперс, М. Хайдегер, Ж.-П. Сартр) визнається не тільки унікальність особистості, її незалежність від будь-яких зовнішніх детермінант, але й самоактивність у процесі особистісного росту. Виховання, на думку екзистенціалістів, зводиться до самовиховання, а завдання вихователя - до створення умов, щоб особистість творила саму себе.

Близькими до цих позицій були ідеї індивідуального підходу, що мають давню історію і в педагогіці України. Видатний філософ і педагог Григорій Сковорода у своїй концепції “сродної праці” наголошував на тому, що найважливіше завдання педагога - розкрити і розвинути ті специфічні для кожного учня здатності, яке надає йому природа. Тільки таким способом можна зробити щасливим учня і одночасно принести велику користь суспільству. Сковорода звертав увагу на індивідуальну духовну природу кожного учня, на її незведеність до якихось загальних цінностей і інтересів.

Скільки існують теорії виховання, стільки й точиться суперечка між прихильниками внутрішніх (особистісних) і зовнішніх (соціальних) факторів розвитку підростаючої особистості. Знаходження гармонійного сполучення вказаних чинників має важливе значення для досліджуваної нами проблеми, бо й дотепер ще не послабли філософські та педагогічні позиції тих зарубіжних і вітчизняних наукових шкіл і великого гурту практичних освітян, які всупереч філософським законам діалектики і синергетики на рівні ідей та практичних справ стверджують лише один домінуючий чинник виховання. Частіше - це визнання провідної ролі зовнішнього впливу.

На зміст і стиль освітньої роботи сучасної школи продовжують впливати марксистські концепції розвитку особистості. І ми не могли цього не враховувати у дослідженні сутності і умов самореалізаторської діяльності і учня, і вчителя.З одного боку, марксизм метою розвитку оголошує розвиток усіх людських сил як таких безвідносно до будь-якої заздалегідь накресленої суспільної мети. З іншого, теорією соціальної перебудови пропонує індивідуму реалізувати себе тільки в рамках цінностей того суспільства, яке будується за ескізами марксо-ленінської доктрини.

Важливий вплив на концепцію нашого дослідження справили пошуки гармонії біологічного і соціального у розвитку та вихованні особистості. “Людська натура - то не сума природжених, біологічно закріплених спонукань, але й не мертвий зліпок з матриці соціальних умов, це продукт історичної еволюції у синтезі з певними природженими механізмами і законами (Фромм Э. Бегство от свободы. - М., 1990. - С. 28). Таким чином, Фромм ( а разом з ним і більшість неофрейдистів та гуманістів) визнають, що розвиток психіки має соціальну природу.

Для сучасної педагогіки, що спирається на основні постулати соціально-філософської антропології, ідея про нерозривний зв'язок людини й суспільства є вихідним і фундаментальним принципом. Але цей зв'язок є складним процесом з глибокими протиріччями.

У дослідженні встановлено, що і науковці, і вчителі проявляють значний професійний інтерес до важливого відкриття гуманістичної психології та педагогіки - концепції самоактуалізації та самореалізації особистоті. Ця теорія суттєво трансформує наші уявлення про рушійні сили і механізми розвивальних процесів людини, про систему педагогічної підтримки підростаючого індивіда.

На основі концепцій про самореалізацію А. Маслоу, К. Роджерса, В.Сухомлинського і проведених експериментів можна дійти висновку, що повноцінною людина стає не тоді, коли задоволена смачною їжею, теплою домівкою чи високою посадою, а тоді, коли вона реалізує свої здібності писати книги, малювати картини, талановито виховувати дітей чи вирощувати хліб. Найбільшим щастям, насолодою для дитини буде не перемога у конкурсі, олімпіаді чи спортивному змаганні ( хоч і це несе їй велике задоволення), а яскраве відчуття своїх здібностей і вмінь розв'язувати все складніші завдання, долати свою невпевненість, відчувати свої постійно наростаючі фізичні та розумові сили. Саме у цих умовах формується психічне здоров'я, повноцінність і цілісність людини.

У роботах С. Рубінштейна, А. Ковальова, Л. Рувінського, Л.Когана самореалізація розглядається як складний процес взаємодії двох сторін основної суперечності - між соціальним змістом особистості та індивідуальною формою освоєння і реалізації цього змісту. Свобода - необхідна умова самореалізації людини. У цьому процесі вона переборює суперечність між необхідністю та свободою. Свобода стає змістом необхідності. Для підлітка, юнака свобода - це можливість вільного вибору певних видів діяльності, певних друзів і партнерів - у навчанні, грі, спортивних заняттях, спілкуванні.

Ми визначаємо самореалізацію як свідомий процес розгортання та зростання сутнісних сил людини, зокрема дитини, підлітка, юнака: її задумів, творчих здібностей, умінь, потреб, мотивів, життєвих цінностей.

У роботі чітко розмежовані поняття “самоактуалізація” і “самореалізація”, які в літературі часто ідентифікуються. Самоактуалізація розуміється нами як частина процесу самореалізації. Це інтегроване поєднання конкретної мети життєдіяльності й емоційно-вольової та інтелектуальної готовності (потенції) для практичного втілення проекту і мети. Іншими словами, самоактуалізація - це свого роду “досамореалізація”, певний процес “оживлення”, активізації (актуалізації) наших потреб, мотивів, задумів, надання їм загостреної, емоційно забарвленої форми, це процес спонукання до дії самого себе. Відзначимо, що процес самоактуалізації спрямовується моральними цінностями і нормами особистості, розрахований на їх ствердження, закріплення.

У той же час самореалізація - це усвідомлений виконавчо-результативний процес саморозвитку (самоосвіти, самовиховання, саморегуляції, самооцінки). Відбувається самореалізація як практичний, продуктивний процес вже на основі підготовчої, мобілізуючої роботи самоактуалізації, і ці тісно пов'язані внутрішні процеси являють по суті цілісним зв'язком у процесі самобудівництва і саморозвитку особистості. Тому не випадково у вітчизняній педагогіці процеси самореалізації та самовиховання (самовдосконалення) розглядаються як тотожні. По суті теорія самореалізації (К. Роджерс, А. Маслоу, Р. Бернс) суттєво збагачує споріднену з нею теорію самовиховання, яка виникла значно раніше, і сьогодні потребує нових ідей та технологій.

Узагальнюючи зміст першого розділу, відзначимо, що теорія самореалізації не може сприйматися як завершена і систематизована концепція з причини відсутності розгорнутих результатів конкретних науково-педагогічних досліджень. Разом з тим, відкриття феномену самореалізації підростаючої особистості - це нова сторінка педагогічної та психологічної науки насамперед тому, що людині у процесі її формування і виховання надається новий статус - незалежної, з високим творчим потенціалом особистості, яка перш за все має сподіватись на власні сили, розум енергію. Така педагогічна позиція особливо придатна для виховання здібних і обдарованих учнів шкіл нового типу. Як свідчать праці найбільш відомих педагогів-гуманістів (К. Роджерс, А. Маслоу, Р. Бернс, В. Сухомлинський), аналіз сучасної шкільної практики, ступінь довіри до потужних сил старшокласника залежить насамперед від рівня професійної та гуманістичної культури наставника.Якщо В.Сухомлинський вважав природною і звичайною справою залучати всіх учнів до гурткової роботи з більшим чи меншим обсягом дослідництва, надавати учням 9-10 класів право самостійно вести різновікові дослідницькі гуртки, то в сучасній педагогічній науці і практиці продовжує домінувати традиційна думка про обмежену роль гуртків у розвитку школярів. І керівники шкіл, і вчителі ще не наважились зробити ключовий у вихованні крок, вже підготовлений вітчизняною і зарубіжною наукою - надати якомога більшої самостійності старшокласнику (насамперед здібному, обдарованому) у виборі і реалізації улюбленої творчої справи, яка лежить у площині його професійно-академічних інтересів і яка дозволяє йому найповніше самореалізуватися як особистості.

У другому розділі “Творча самореалізація старшокласників гімназій і ліцеїв у гуртковій науково-дослідницькій роботі в умовах комплексної педагогічної підтримки ” представлена експериментальна робота з зазначеної проблеми. Розкриваючи концептуальні основи науково-педагогічного експерименту, ми вказуємо на протиріччя, що виникло в сучасній школі. З одного боку , самореалізація підростаючої особистості розглядається як могутній чинник розвитку емоційних, інтелектуальних і творчих сил особистості учня, а, з іншого, наявною стала велика прогалина у розробці теорії та технологій самореалізації учнів, зокрема, здібних і обдарованих.

У дисертації викладені авторські позиції з теоретичних і методичних (технологічних) засад організації дослідницької роботи в школі нового типу з метою інтенсифікації самореалізаторських процесів старших школярів, для яких наступив найбільш сприятливий (сензитивний) період і у віковому, і в соціальному розвитку.

Основним засобом перевірки концепції та гіпотези дослідження стала розробка і впровадження моделі педагогічної підтримки школярів у їх зусиллях до творчої самореалізації.

Базовий компонент моделі - її центральну, провідну частину складає комплекс інноваційних соціально-педагогічних умов, що включає :

а) висококваліфікований склад наукових керівників дослідницьких об'єднань з числа педагогів-дослідників;

б) формування наукових об'єднань (гуртків) школярів на основі їх орієнтації на певну групу майбутніх професій, де основним видом діяльності є творчо-дослідницька робота; в)виконання науково-дослідницьких проектів (планів) на замовлення школи, вузу, органів місцевого самоуправління, Малої академії наук тощо; г)неперервний перехід учнівської молоді від школи до вузу через наукові дослідження в лабораторіях вищих навчальних та наукових закладів, а також через єдиний екзамен; д) впровадження індивідуальних навчальних програм і графіків складання заліків та екзаменів, індивідуальних занять для учасників довготривалих дослідницьких проектів; ж) суттєве заохочення здібної й талановитої шкільної молоді за результатами проведених досліджень і різних наукових змагань (олімпіад, турнірів, конкурсів) - на рівні ліцею, гімназії, району, міста, області, країни; з) активне і гласне впровадження результатів дослідницької роботи учнівських гуртків (об'єднань, товариств) у практичну діяльність шкіл і вузів.

Методичне забезпечення моделі включає: а)комплекс безперервної підготовки педагога-дослідника на рівні теоретичної, методичної, дослідницької діяльності; б) наукову концепцію та детальну щорічну програму загального дослідницького експерименту школи нового типу, органічною частиною якого стають плани і програми наукових гуртків старшокласників; в) постійно діючі науково-методичні семінари для педагогів-дослідників і учнів-дослідників,наукові конференції за результатами виконаних дослідницьких проектів; г) забезпечення всіх учасників наукових програм посібниками “Теорія і практика науково-дослідної роботи в школі”(для вчителів, викладачів, аспірантів) і “Теорія і методика наукового дослідження” (для учнів-дослідників); д) вивчення означених курсів на факультативних уроках і заняттях наукового гуртка.

Вчителі, котрі готувались до професійного дослідництва, пройшли грунтовну підготовку на дворічних курсах при інституті післядипломної освіти за програ- мою, побудованою на інтеграції філософської, культурологічної, педагогічної, психологічної освіти, теорії та практики творчої педагогіки і методики наукового дослідження, на інноваційних технологіях модульного та дистанційного навчання з акцентом на самостійну творчу діяльність та постійну взаємодію з науковцями. За цією програмою слухачі включаються у дослідно-експериментальну роботу в умовах конкретного закладу освіти (наприклад, у межах цілісного загальноміського експерименту “Формування і розвиток творчої особистості вчителя і учня”), де передбачається навчання без відриву від основної роботи і виконання творчих робіт з урахуванням специфіки підготовки вчителя-дослідника.

Професійне випробування тих, хто завершив повний курс названої школи проводилось за комплексною діагностикою, що включила такі основні показники, як: а) рівень теоретичних знань з філософії освіти і педагогіки наукового дослідження; б) рівень творчо-дослідницьких здібностей і вмінь; в) рівень комунікативної культури і готовності до роботи з обдарованими учнями; г) рівень захисту власного дослідницького проекту; д) рівень творчої взаємодії з членами наукового гуртка.

Результати випробувань підтвердили основні сподівання.Тільки 3 особи з усього числа вчителів- експериментаторів ( тобто всього 7,7 % ) закінчили експериментальну підготовку на “задовільно” ( з підсумковими оцінками 5,6 - 5,8 за 9-бальною шкалою оцінювання професійної компетентності). 11 педагогів, тобто 28,2%, пройшли випробування на “відмінно”(середня оцінка від 8,4 до 7,6), показавши вищий рівень готовності вести науково-дослідницьку роботу і одержавши вищу професійну категорію. Відзначимо, до речі, характерну і прогнозовану експертами особливість: серед цих 11 висококваліфікованих учителів-дослідників 6 педагогів - кандидати і доктори наук, котрі одночасно працюють у школі й вузі та ведуть багаторічну дослідницьку діяльність, залучаючи до неї здібних і обдарованих старшокласників, десятки і сотні з яких самі стали визначними вченими і педагогами та знову повертаються до школи, притягуючи до себе нову генерацію майбутньої еліти українського суспільства.

Високу ефективність показала модель і розроблені технології творчої взаємодії педагога-дослідника з членами свого наукового об'єднання. Ця “модель у моделі” спочатку займала скромне місце серед інших складових педагогічної підтримки, але поступово зайняла провідні позиції. Підтверджено основне припущення про те, що ядром цивілізованої комунікації педагога і старших школярів у спільній дослідницькій діяльності є володіння на оптимальному (достатньому і високому) рівні емпатійною та рефлексивною культурою, продуктивним творчим діалогом. Але результативна співтворчість педагога-дослідника з юними експериментаторами стала можливою не тільки з цієї причини. У режимі продуктивного діалогу школярі-дослідники засвоїли інтенсивну авторську програму “Як реалізувати свій творчий потенціал?”, основи “Теорії і методики наукового дослідження”, більше 92 % з них успішно виконали власні короткі програми творчої самореалізації, розраховані на два роки і складені в умовах вільних дискусій з однодумцями з референтної групи.

Було встановлено, що суттєвим психолого-педагогічним бар'єром у самореалізації творчого потенціалу стають суперечності між різними підходами до розвитку емоційно-евристичних і логічних здібностей юнаків. Ряд педагогів дотримувались думки, що провідним завданням шкільного дослідництва є перш за все розвиток інтелектуально-логічних здібностей школярів. У такій ситуації евристичні методи та формування побудови уяви, творчої фантазії, мистецької дії тощо розглядались як щось другорядне і необов'язкове. Робота з підготовки педагога-дослідника, про яку йшлося, дискусії з дорослими наставниками та їх вихованцями, сприяли гармонізації логічних і евристичних методів у цілісному процесі наукової співтворчості. Учасники гуртків - з екологічного моніторінгу, народознавства, інформатики, ораторського мистецтва, історико-архівного та інш. - переконались у перевагах саме комплексу різноманітних евристичних і логічних методів і прийомів, що в сприятливих соціально-педагогічних умовах суттєво впливають на самореалізацію їх творчих здібностей.

Коли учні старших класів стають органічними учасниками досліджень з різних предметів і галузей педагогічного колективу, вони перетворюються на рівноправних партнерів вчителів-дослідників і разом з ними, не граються в науку, а за її допомогою вирішують актуальні та гострі проблеми життя.

Експериментальна практика переконала її учасників, що головним і незамінним засобом самореалізації була , є і буде справді творча робота з усіма її атрибутами: заглибленням у дослідницький процес, творчим самопочуттям, створенням обов'язкового творчого продукту, набуттям розвинутих творчих здібностей та вмінь, на базі яких виникає поступово нова піраміда творчих мотивів, цінностей, спроможностей і вмінь.

У рамках вже готової моделі створено не тільки певні комплексні умови педагогічної підтримки, а й додаткові організаційно-педагогічні механізми виконання цих умов - у вигляді об'єктивних стимулів, системи контролю, заохочення, ситуацій успіху, контрактів і комерційних замовлень на виконання дослідних робіт. Біля пульту цих механізмів стоять заступник директора з науково-дослідної роботи і керівники гуртків - педагоги-дослідники і авторитетні дослідники-учні.

Важливим завданням дисертації була розробка та застосування діагностики методів і процедур, які б давали обєктивну картину стану та динаміки творчої самореалізації досліджуваних старшокласників. Ми розуміли, що оцінку, наближену до адекватної, такого складного явища, яким є феномен самореалізації, може забезпечити лише комплекс різних діагностичних методик. Тому й були використані різні взаємоповязані і взаємопідкріплюючі методи та засоби вимірювання і оцінки одних й тих самих показників - анкети, інтервю,тестові випробування, педагогічний консиліум, аналіз конкретних творчих надбань наукових гуртків і окремих учнів, нарешті, загальна оцінка компетентних експертів на основі здобутих діагностичних характеристик.

Таблиця

Зведені показники середніх значень особистісних якостей,

що вивчались у процесі творчої самореалізації старшокласників

Особистісні Якості	Експериментальна група	Контрольна група
	1996	1998	Показник динаміки	1996	1998	Показник динаміки
Креативність і її складові
Оригінальність	7,7	8,2	0,5	8,2	8,1	-0,1
Допитливість	7,1	7,5	0,4	6,8	6,9	0,1
Творча уява	6,8	7,1	0,3	6,7	6,7	-
Інтуіція	6,3	6,5	0,2	6,4	6,7	-
Творче мислення	7,2	8,2	1,0	7,6	7,8	0,2
Почуття гумору	7,8	7,9	0,1	6,6	6,6	-
Емоційність	8,1	8,2	0,1	8,1	8,0	-0,1
Творче ставлення до професії	7,2	7,9	0,7	7,2	7,5	0,3
Загальний показник креативності	7,2	7,7	0,5	7,2	7,3	0,1
Комунікативні здібності	0,5	0,9	0,4	0,5	0,6	0,1
Організаторські здібності	0,7	0,8	0,1	0,7	0,7	-
Самооцінка	0,5	0,6	0,1	0,6	0,6	-
Мотиви досягнень	142	156	14	139	140	1
Загальний творчий потенціал	151	166	15	148	150	2

Наведена таблиця відображає порівняльний аналіз якісних змін старшокласників експериментальної (185 учнів) і контрольної (193 учня), тобто динаміку основних показників самореалізації за два роки участі в дослідницьких гуртках.

Базовим показником для комплексу наведених методик стало вимірювання креативності як загальної якісної характеристики мінливої (під впливом різних факторів) творчої спроможності старшокласників у різних сферах творчо-дослідницької діяльності та самовдосконалення. При визначенні цього провідного показника творчої самореалізації школярів на початковому і завершальному етапі експерименту за основу взято тестове випробування “Креативність” доктора психологічних наук Н.Ф. Вишнякової, яке (у різних версіях) пройшло довготривалі практичні випробування на кафедрі педагогічної творчості Сумського педінституту (у найбільш повному вигляді тест представлений журналом “Обдарована дитина”, 1998, №5-6). Тестові оцінки (по 10-бальній системі) коригувалися експертними оцінками конкретних творчих продуктів учнів у наукових дослідженнях.

Зведені у таблиці середні показники творчих якостей, які формувалися у різних умовах педагогічної підтримки старшокласників, перш за все висвітлюють динаміку цих показників.

Важливі зміни сталися у потужності творчого мислення, тобто у здібностях і вміннях оцінювати проблемну ситуацію, прогнозувати варіанти її розв'язання, вирішувати конкретні задачі, що випливають із цих ситуацій. В умовах, коли для учнів-дослідників були створені оптимальні умови ( спеціальна мотивація, відведений час, кваліфікована допомога, засоби і прилади для досліджень та інш.) можна було спостерігати справжній розквіт творчого мислення й творчої ініціативи. І це підтверджено складними підрахунками за матеріалами тестового випробування (за методикою Н.Ф. Вишнякової). У представленому на таблиці результаті відображено зростання характеристик творчо-дослідницького мислення в експериментальних гуртках на повну одиницю індексу (1,0) - з 7,2 до 8,2 . Це помітний, важливий і найбільший показник зростання серед усіх творчих характеристик особистості. У контрольних гуртках, де спеціально не створювались умови для інтенсивної дослідницької роботи, цей індекс змінився не значно - тільки, на 0,2 бала. Показник творчого інтересу до професії, що дуже важливий для нарощування здібностей і вмінь у обраній дослідницькій і професійно зорієнтованій сфері, теж помітно змінився в нових умовах діяльності

і склав 7,9 бала проти 7,2 до початку формуючого експерименту. У контрольних групах цей показник змінився на 0,3 бала.

Загальний показник креативності збільшився в експериментальній групі на 0,5 бала, в той час як у контрольній - тільки на 0,1.

Якщо на початку експерименту високий рівень творчої самореалізації в учасників наукових гуртків не перевищував 10-12%, середній рівень - біля 53 %, а низький (незадовільний) - більше 35%, то по завершенні двохрічного етапу ( що природно збігається з навчанням у 10-11 класах) на високий рівень самореалізації творчих сил зійшли вже більше половини ( до 52 % ) школярів-гуртківців, а на низькому рівні залишилось менше 8% ( зауважимо, що це здебільшого учні, які з різних причин не можуть регулярно відвідувати школу). Підвищена увага дослідництву, науковим гурткам і об'єднанням, що інтегрувалась із конкретними технологіями педагогічної підтримки, втілювалась у практику не за рахунок скорочення інших сфер освіти, а шляхом перерозподілу часу між інформаційно-репродуктивною та творчо-дослідницькою працею. Здібні, обдаровані старшокласники одержали те, що їм призначалося давно - можливість якомога повніше реалізувати себе у дослідженні тої сфери, в якій доведеться жити все доросле життя, тобто у сфері майбутньої і вже визначеної професії.

ВИСНОВКИ

1.Теоретичне дослідження проблеми дозволило прийти до думки, що мету, цілі, засоби творчої самореалізації особистості можна збагнути й освоїти, лише звернувшись до антропологічної теорії в сучасній філософії, психології, педагогіці, котра розглядає людину як вище і найдосконаліше створіння природи. Вихідними принципами антропологізму є пріоритет унікальних інтересів, цінностей особистості над загальними (суспільними, державними, класовими тощо).

Видатні вітчизняні і зарубіжні філософи і педагоги Г. Сковорода, К. Вентцель, Л. Толстой, В. Розанов, В. Сухомлинський, Дж. Дьюї, А. Маслоу, К. Роджерс та інші у різних варіантах розглядали розвиток людини як перш за все розгортання внутрішніх сил, становлення специфічних для кожного учня здібностей. При цьому завдання вчителя, педагога - створення якнайсприятливіших умов для розвитку дитини “із себе”. Зовнішня (соціальна) домінанта розвитку внутрішнього світу особистості покликана тільки стимулювати природне зростання людини і забезпечувати пробудження дрімаючих у самій дитині творчих сил, надання їм можливості сформувати те ідеальне й прекрасне, що закладене в даній індивідуальності.

2.Наше дослідження може розглядатися в руслі становлення нової парадигми розвитку та формування людини: цілісна, нерозпорошена, гармонійна особистість учня народжується лише в умовах гуманістичних відносин і творчої самореалізації своїх внутрішніх сил, перш за все своїх здібностей - інтелектуальних, емоційних, вольових, креативних, комунікативних, рефлексивних.

3.Експериментально підтверджена ідея про те, що самореалізація внутрішнього творчого потенціалу відбувається шляхом розв'язанняя гострих суперечностей між Я-ідеалом і Я-реальністю. Оптимальна самореалізація дитини, підлітка, юнака можлива за умов інтеграції внутрішніх психічних механізмів (мотивації, саморегуляції, аутотренінгу, вольових зусиль, творчого натхнення) і зовнішніх підкріплюючих засобів з боку вчителів, батьків, засобів інформації тощо.

4. У результаті експериментального дослідження встановлено, що оптимальні педагогічні умови для творчої самореалізації здібних і обдарованих підлітків, юнаків у процесі їх дослідницької роботи можливо у наш час створювати лише на теренах інноваційної школи нового типу, тобто такого освітнього закладу, який впроваджує нові ідеї, моделі та технології навчання й виховання на основі грунтовної експериментально-дослідницької роботи.

Представлена у дисертації модель комплексної педагогічної підтримки самореалізаторських зусиль старшокласників включає: а) фахову підготовку вчителя до наукової роботи і гуманістичної комунікації у школі нового типу; б) навчання учнів основам творчої самореалізації, дослідницької роботи;в) створення організаційних, педагогічних і психологічних механізмів, що забезпечують чітку і активну діяльність педагога-дослідника і дослідника-учня; г) організація творчої взаємодії всіх суб'єктів дослідництва на наукових основах творчої діяльності; д) застосування комплексу педагогічної діагностики для оперативного і об'єктивного вимірювання та оцінки динаміки перебігу самореалізації творчих здібностей і вмінь учнів. Така загальна модель і відповідні їй технології побудовані не умоглядно, а в результаті вивчення, узагальнення, проектування та експериментального випробування прогресивного досвіду навчально-виховної і дослідницької роботи 9 шкіл нового типу м. Сум, чотири з яких можна віднести до інноваційних закладів.

5. У процесі фахової підготовки вчителів і навчання здібних старшоклсників основам наукового дослідження повністю чи в основному виправдали себе інноваційні технології дистанційного і модульного навчання, методи гуманістичної комунікації дорослих і юних дослідників. Характерно, що найбільшої результативності ці та інші технології набували у тому разі, коли субєкти дослідництва брали реальну участь у створенні конкретного інноваційного поля у своїх закладах.

6. Коли в організаційному плані провідною умовою успішності самореалізаторських зусиль стала стабілізація на офіційному рівні дослідницької роботи здібних учнів як необхідної складовоої всього освітнього процесу закладу, то провідним механізмом самої технології самреалізації науково-творчого потенціалу і учня, і вчителя, як виявив експеримент, стає їх компетентна творча взаємодія на різних рівнях - гуманістичної комунікації з утвердженням емпатійних і діалогічних стосунків, постановки і розвязання дослідницьких завдань, тривалого та глибокого занурення в творчий процес, рефлексивну діяльність.

7. Створений комплекс умов і механізмів педагогічної підтримки здібних учнів старших класів шкіл нового гатунку у дослідницькій роботі пройшов

експериментальне випробування на протязі двох років і приніс позитивні результати за такими основними позиціями:

а) суттєво підвищився загальний рівень творчої самореалізації учнів експериментальних гуртків, тобто реалізований ними комплекс творчих здібностей і вмінь - оригінальності , допитливості та креативності мислення, творчої уяви та інтуїції , а також реальних досягнень у дослідницькій роботі;

б) зміцніла мотивація до обраної професії, більш свідомо учні пов'язують дослідницьку діяльність у школі та майбутню самостійну роботу за певним фахом;

в) суттєво підвищилась комунікативна культура учнів-дослідників;

г)помітні позитивні зміни відбулися в сфері самосвідомості та самооцінки старшокласників експериментальних гуртків.

Самореалізація особистості учителя і учня - складна, багатоаспектна проблема. І в проведеному дослідженні висвітлені лише її окремі грані.

Подальшого розв'язання потребують питання гармонізації навчальної, виховної та дослідницької роботи в школах нового типу і в загальноосвітніх закладах, підготовки і перепідготовки вчителів-дослідників, психолого-педагогічного забезпечення нової парадигми сучасного освітнього закладу - самореалізації творчої особистості як умови побудови цивілізованого суспільства.

ОСНОВНІ РЕЗУЛЬТАТИ ДИСЕРТАЦІЙНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ ВИСВІТЛЕНО В ТАКИХ ПУБЛІКАЦІЯХ АВТОРА

Педагогічні погляди Г.С. Сковороди // Педагогіка та психологія. - Харків, 1998. - С. 15-22.

Творча самореалізація особистості як мета освітнього процесу //Матер. Регіональної науково-практичної конференції “Розвиток творчої особистості в умовах закладів нового типу”. - Суми, 1998. - С. 5-8.

Использование эвристических и алгоритмических методов в решении педагогических проблем. //Современные технологии машиностроения. Прогрессивные методики преподавания в вузе, №1. - Сумы, 1997.- С. 213 - 214. (В соавторстве).

Организация деятельности разновозрастных творческих поисковых групп школьников как одна из форм работы с одаренными детьми // Матер. ІY Международной научно-методической конф-ии преподавателей Украины, России и Белоруссии. - Севастополь, 1998. - С. 62 - 63.

Особливості взаємодії вихователя та вихованців у спадщині А.С. Макаренка // Матер. Всеукраїнської науково-практичної конференції. - Суми-Полтава-Харків, 1998. - С. 162-166.

Особливості психолого-педагогічної системи самореалізації старшокласників // Вісник Харківського державного педагогічного університету ім. Г.С. Сковороди, 1999, № 6. Психологія, вип. 2. - С. 32 - 27 (У співавторстві).

Концепція творчої самореалізації особистості школяра в умовах розвитку шкіл нового типу //Збірник наукових праць Харківського держ.педагогічного університету ім. Г.С.Сковороди, 1998, №6. Педагог. Науки. Вип. 1. - С. 140-143.

Творча самореалізація старшокласників гімназій і ліцеїв у гуртковій науково-дослідній роботі в умовах комплексної педагогічної підтримки //Збірник наукових праць Харківського державного педагогічного університету ім. Г.С.Сковороди, 1999. - Вип. 9. Педагогіка та психологія. С. 17-23

Модель педагогічної підтримки творчої самореалізації старшокласників у науково-дослідницькій діяльності шкіл нового типу //Збірник наукових праць Харківського державного педагогічного університету ім. Г.С.Сковороди, 1999. - Вип. 10. Засоби навчальної та науково-дослідницької роботи. С. 90-93.

АНОТАЦІЯ

Левченко Л.С. Творча самореалізація старшокласників у науково-дослідницькій діяльності шкіл нового типу. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук за спеціальністю 13.00.01 - теорія та історія педагогіки.- Харківський державний педагогічний університет ім. Г.С. Сковороди, Харків, 1999.

У роботі обгрунтовані концептуальні основи самореалізації творчого потенціалу старшокласників у наукових гуртках і об'єднаннях гімназій і ліцеїв. Вперше представлений цілісний комплекс педагогічної підтримки професійно зорієнтованої дослідницької роботи здібних учнів як незамінного чинника самозростання їх творчих сил: стабільне включення дослідницької роботи в освітній процес, виконання гуртківцями замовлень,наявність підготовленого керівника - компетентного вчителя-дослідника, оволодіння необхідними методами, цінностями творчого дослідництва і творчої комунікації, забезпечення неперервності шкільної та вузівської освіти здібної і обдарованої молоді, педагогічна діагностика процесу їх самореалізації. Експериментально доведена оптимальність запропонованих моделей і технологій педагогічного супроводження творчої самореалізації учнів.

Ключові слова: творча самореалізація старшокласників, творчий потенціал особистості, науково-дослідницька діяльність, здібна і обдарована особистість, комплексна педагогічна підтримка, педагог-дослідник, школи нового типу, творчі здібності, педагогічна діагностика.

ANNOTATION

L.S. Levchenko. The Creative Self-realization of Senior Pupils through Theory Research Work in Schoos of New Type. The Manuscript.

Presenting the thesis for a candidate's degree (Pedagogics, specialty profession 13.00.01 - theory and history of pedagogics. - The Kharkiv State Teacher - Training University named after G.S. Skovoroda, Kharkiv, 1999).

In the mentioned above work the author shows how the senior pupils of grammar schools and lycees can display the creative potential of their research activity working in different scientific clubs and associations. This is the first presentation of integrated complex of the pedagogic support of the professionally orientated research work of difted pupils, that is an indispensable condition of the development of their creative activity. The most important factors are: including the research work in the school curriuculum fulfilling the school's and other establishment's orders; availability of an experienced competent teacher-researcher, mastering the necessary methods of research work; ensuring the unbroken chain of school and other education for gifted boys and girls; the system of diagnostics of the process of the pupil's self-realization.

The presented models and the technology of the pedagogical support of the pupils' creative work are optimum and proven in practice.

Key words: senior pupils' self-realization, a person's creative potential, research activity, gifted person, integrated pedagogical support, a teacher-researcher, schools of new type, creative abilities, pedagogic diagnostics.

АННОТАЦИЯ

Левченко Л.С. Творческая самореализация старшеклассников в научно-исследовательской деятельности школ нового типа. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата педагогических наук по специальности 13.00.01 - теория и история педагогики. - Харьковский государственный педагогический университет им. Г.С.Сковороды.- Харьков,1999.

На основе принципов философского антропологизма, гуманистической и творческой педагогики в работе раскрыты концептуальные основы самореализации творческого потенциала старшеклассников в научных кружках и объединениях современных гимназий и лицеев. Исследование принимает участие в формировании новой парадигмы развития и воспитания: целостная, нераспыленная, гармоническая личность учащегося рождается только в условиях гуманистических отношений и творческой самореализации своих внутренних сил, прежде всего творческих способностей - интеллектуальных, креативных, коммуникативных, рефлексивных, волевых. Впервые представлен целостный комплекс педагогической поддержки профессионально сориентированной исследовательской работы способных учащихся как незаменимого фактора самовозрастания их творческих сил. Этот комплекс включает диалектическое единство таких условий самореализации, как стабильное включение исследовательской работы учащихся и учителей в единый образовательный процесс; специальная подготовка педагога, способного к компетентной исследовательской деятельности и руководству в ней старшеклассниками; обучение учащихся основам исследовательской работы; создание организационных, педагогических, психологических механизмов, обеспечивающих активную и продуктивную совместную деятельность педагога-исследователя и исследователя-учащегося; выполнение кружковцами конкретных социально-педагогических значимых заказов; реализация компетентного коммуникативно-творческого сотрудничества педагога и способных учащихся; применение комплекса научно-педагогической диагностики для оперативного измерения и оценки динамики самореализации творческих способностей и умений учащихся; обеспечение непрерывности школьного и вузовского образования способной и одаренной молодежи.

...