Формування комунікативних умінь студентів економічного університету в процесі вивчення психолого-педагогічних дисциплін

Размещено на http://www.allbest.ru/

ІНСТИТУТ ПЕДАГОГІКИ І ПСИХОЛОГІЇ ПРОФЕСІЙНОЇ ОСВІТИ

АКАДЕМІЇ ПЕДАГОГІЧНИХ НАУК УКРАЇНИ

ШЕПЕЛЕНКО Тетяна Леонідівна

УДК: 37:372.8

ФОРМУВАННЯ КОМУНІКАТИВНИХ УМІНЬ СТУДЕНТІВ ЕКОНОМІЧНОГО УНІВЕРСИТЕТУ В ПРОЦЕСІ ВИВЧЕННЯ ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНИХ ДИСЦИПЛІН

13.00.04 - теорія і методика професійної освіти

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата педагогічних наук

Київ - 1999



Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Інституті педагогіки і психології професійної освіти АПН України.

Науковий керівник: доктор педагогічних наук, професор САГАЧ Галина Михайлівна, Київський університет імені Тараса Шевченка, професор кафедри логіки.

Офіційні опоненти:

доктор педагогічних наук, професор, ДЬОМІН Анатолій Іванович, Київський аграрний університет, професор кафедри педагогіки і психології;

кандидат педагогічних наук, доцент ОЛІЙНИК Віктор Васильович, Державна академія керівних кадрів освіти, докторант.

Провідна установа: Ужгородський державний університет, кафедра педагогіки і психології, Міністерство освіти України, м. Ужгород

Захист дисертації відбудеться “14” квітня 1999 р. о 14 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.451.01. в Інституті педагогіки і психології професійної освіти АПН України за адресою: 254060, м. Київ, вул. М. Берлинського,9, 5-й поверх, зал засідань.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту педагогіки і психології професійної освіти АПН України (254060, м. Київ, вул. М. Берлинського,9).

Автореферат розіслано “13” березня 1999 року.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Г.М. Цибульська



ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність та доцільність дослідження. Розв'язання складних проблем сучасного соціально-економічного і політичного розвитку України в умовах ринкових відносин ставить перед вищою школою завдання переходу до формування висококваліфікованих спеціалістів. Основні вимоги до рівня професійної підготовки фахівців відображені в Законі України “Про освіту”, Державній національній програмі “Освіта” (“Україна ХХІ століття”).

В Указі Президента України “Про основні напрямки реформування професійної освіти в Україні” (1996р.) підкреслюється, що професійна освіта не була зорієнтована на підготовку працівників до роботи в умовах ринкової економіки.

Досягнення мети освіти в нових економічних умовах стосовно всебічного розвитку людини як особистості та її найвищої цінності для суспільства зумовлює як нагальну проблему обґрунтування нових підходів до підготовки спеціалістів, які поєднували б глибокі фундаментальні теоретичні знання і ретельну практичну підготовку. Особливого значення в період переходу до ринкових умов господарювання, яке супроводжується значними змінами у взаємовідносинах між учасниками економічної діяльності, набуває проблема гуманітарної якості підготовки випускників економічних університетів у зв'язку з їх майбутньою поліфункціональною професійною діяльністю.

Дослідженнями вчених філософів, психологів, педагогів доведено, що в комплексі взаємозалежних динамічно інваріантно скоординованих детермінант ефективності формування всіх підструктур професійної діяльності системотворчим виступає комунікативна компетентність спеціаліста, вагомою складовою якої є комунікативні уміння, які створюють соціально-психологічну основу взаємодії і сприяють інтенсивному включенню особистості у виробничу діяльність, забезпечуючи її якісний результат.

Саме тому науковці, які досліджують проблеми удосконалення професійної підготовки економістів і менеджерів, значну увагу приділяють пошуку ефективних шляхів та умов формування комунікативних умінь у студентів економічного університету.

Функціонування ринкової економіки значною мірою залежить від рівня економічної освіченості суспільства і перш за все учнівської молоді. У зв'язку з цим актуалізується необхідність якісної підготовки студентів економічного університету до професійно-педагогічної діяльності, яка за своєю природою є комунікативною.

Поєднання фундаментальних знань економіки з комунікативною підготовленістю дає студентам таку університетську освіту, яка дозволяє їм ефективно здійснювати як основну професійну діяльність в сфері управлінської праці, пов'язаної з організацією взаємодії з широким колом осіб, так і викладацьку діяльність у різних типах навчальних закладів.

Все вищезазначене визначає актуальність проблеми формування комунікативних умінь студентів економічного університету.

У теорії та практиці вищої школи накопичено значний досвід підготовки студентів до комунікативної діяльності. Вивчення даної проблеми здійснюється на основі результатів досліджень питань історії та філософії вищої педагогічної освіти (С.У. Гончаренко, І.А. Зязюн, В.К. Майборода, Н.Г. Ничкало, З.І. Равкін та ін.), загальних закономірностей і механізмів спілкування (Б.Г. Ананьєв, Г.М. Андреєва, Л.С. Виготський, О.О. Леонтьєв, Б.Д. Паригін, С.Л. Рубінштейн та ін.).

Проблемі формування комунікативної компетенції випускників вузів присвячено праці О.О. Бодальова, В.О. Кан-Калика, О.В. Киричука, Я.Л. Коломинського, Н.В. Кузьміної, В.О. Сластьоніна, В.А. Семиченко, Н.М. Тарасевич, Т.С. Яценко та ін., в яких досліджуються наукові основи сутності, особливостей і структури спілкування, обґрунтовуються уміння, які забезпечують цей процес. Деякі дослідження стосуються розробки системного підходу до формування комунікативних умінь (В.В. Каплинський, Л.О. Савенкова), вивчення зв'язку комунікативних умінь з культурою: комунікативною (В.В. Полторацька), педагогічною (М.П. Васильєва), загальною (О.П. Рудницька), з творчою діяльністю вчителя (В.О. Моляко, С.О. Сисоєва). В окремих дослідженнях пропонуються методики навчання студентів комунікативним умінням (В.Г. Бедерханова, Н.В. Кузьміна, О.О. Леонтьєв, Ю.Л. Львова, В.В. Олійник, Л.О. Петровська, Т.С. Яценко та ін.).

Теоретичний аналіз свідчить, що найбільш вивчена проблема комунікативної підготовки студентів педагогічних вузів. В останнє десятиліття намітилися значні зрушення в дослідженні окремих аспектів формування комунікативних умінь студентів в умовах університетської освіти в контексті розкриття загальнотеоретичних основ психолого-педагогічної підготовки (О.В. Глузман, В.В. Сагарда, А.С. Тарновська, Р.І. Хмелюк), пошуку шляхів удосконалення навчального процесу (С.І. Кісельгоф, Л.С. Нечепоренко, Л.Я. Рувинський), удосконалення організаційних форм, методів і технологій навчання (А.М. Алексюк, Г.О.Балл, А.І. Дьомін, В.А.Козаков, Г.М.Сагач, М.І.Шкіль). Зазначені дослідження не вичерпують усіх проблем комунікативної підготовки студентів університетів, а головне - не визначають детермінуючої ролі навчальної діяльності у формуванні комунікативних умінь студенттів у процесі вивчення психолого-педагогічних дисциплін в умовах економічного університету. Навчальний процес здебільшого спрямовується на розвиток фахових знань і умінь, а комунікативний аспект майбутньої професійної діяльності відходить на другий план, не реалізується, що породжує ряд суперечностей:

- між фундаментальною теоретичною освіченістю випускників і недостатнім рівнем їх підготовки до організації взаємодії з учасниками виробничого процесу (чи учнями);

- між підвищенням ефективності процесу формування комунікативних умінь студентів і відсутністю належної теоретичної і практичної бази, яка б сприяла вирішенню проблеми;

- між потенційними комунікативними можливостями дисциплін психолого-педагогічного циклу і їх реалізацією традиційними формами і методами навчання. Подолання цих суперечностей обумовлює об'єктивну необхідність теоретичного обґрунтування і практичного удосконалення процесу формування комунікативних умінь при вивченні психолого-педагогічних дисциплін.

Актуальність проблеми, недостатність її опрацювання зумовили вибір теми дисертаційного дослідження “Формування комунікативних умінь студентів економічного університету в процесі вивчення психолого-педагогічних дисциплін”.

Тема входить до плану науково-дослідних робіт Інституту педагогіки і психології професійної освіти АПН України як складова колективної теми лабораторії педагогіки і психології вищої школи “Психолого-педагогічні основи реформування, організації і змісту діяльності вищої школи в Україні (теоретико-методологічний аспект)” (РК № 0196И008876).

Об'єкт дослідження - процес вивчення психолого-педагогічних дисциплін в економічному університеті.

Предмет дослідження - зміст, форми і методи формування комунікативних умінь студентів економічного університету в процесі вивчення психолого-педагогічних дисциплін.

Мета дослідження полягає в розробці, теоретичному обґрунтуванні педагогічних умов ефективного формування комунікативних умінь у процесі вивчення психолого-педагогічних дисциплін.

Концептуальні ідеї дослідження ґрунтуються на положеннях теорії діяльності, згідно з якими ефективне формування умінь можливе тільки у провідній діяльності, зміст, форми і методи якої корелюються з характером умінь, що формуються.

Визначаючи провідну концептуальну ідею, ми враховували, що нинішній процес професійної підготовки студентів в сучасному економічному університеті не забезпечує належного рівня комунікативної готовності майбутніх спеціалістів до професійної діяльності. Аналіз досвіду формування комунікативних умінь свідчить, що найбільш дієвою та ефективною є така організація навчання, яка забезпечує залучення студентів до комунікативної діяльності. Реалізація провідної ідеї дослідження потребує впровадження в традиційну систему навчання комунікативного методу, який робить навчальний процес комунікативно спрямованим. Комунікативно спрямоване навчання визначається як навчання, в ході якого студенти оволодівають комунікативними уміннями в процесі спілкування, тобто комунікативної діяльності, яка, виконуючи функції засобу і умови навчання, стає і його метою.

Гіпотеза дослідження. У дослідженні ми виходили із припущення, що ефективність формування комунікативних умінь студентів значно зросте за умов: організації педагогічно доцільного відбору форм і методів навчання, які б забезпечили суб'єктно-суб'єктну взаємодію; професійно-педагогічної спрямованості навчального процесу; організації гуманістично-спрямованих відносин в системі “викладач-студент”, “студент-студент”; забезпечення високого рівня комунікативної компетенції викладачів.

Згідно з метою і гіпотезою були визначені основні завдання дослідження:

- вивчити стан досліджуваної проблеми в теорії та практиці навчання у вищій школі;

- виявити комунікативні можливості психолого-педагогічних дисциплін і визначити педагогічні умови їх ефективної реалізації;

- обґрунтувати критерії та показники рівня сформованості комунікативних умінь у викладачів і студентів;

- розробити теоретичну модель педагогічної технології формування комунікативних умінь студентів і експериментально перевірити її ефективність;

- підготувати методичні рекомендації для викладачів щодо формування комунікативних умінь студентів у навчальному процесі.

Методологічною основою дослідження є загальнотеоретичні і методологічні принципи наукового пізнання, концептуальні положення філософії, психології, педагогіки про провідну роль діяльності у формуванні особистості, єдність діяльності і свідомості, взаємозв'язок діяльності і спілкування, активність особистості як суб'єкта діяльності, детермінуючу роль провідної діяльності у формуванні особистісних новоутворень. Здійснюючи дослідження, ми спиралися на положення концепції особистісно орієнтованого індивідуально-творчого підходів до підготовки студентів у вищій школі.

Теоретичну базу дослідження становили положення і висновки психологічної і педагогічної наук відносно:

- формування особистості та її розвитку в процесі діяльності і спілкування (Б.Г.Ананьєв, Г.О.Балл, Л.С.Виготський, О.М.Леонтьєв, В.О.Моляко, С.Л.Рубінштейн та ін.);

- закономірностей і механізмів спілкування (К.А.Абульханова-Славська, Г.М.Андреєва, О.О.Бодальов, Я.Л.Коломинський, О.О.Леонтьєв, В.А.Семиченко та ін.);

- професійного розвитку студентів університетів (А.М.Алексюк, В.О.Кан-Калик, А.І.Дьомін, В.А.Козаков, В.В.Сагарда, Г.М.Сагач та ін.);

- змісту і форм організації підготовки студентів до професійно-педагогічної діяльності (О.А.Абдулліна, І.А.Зязюн, С.У.Гончаренко, О.П.Кондратюк, О.П.Рудницька, С.О.Сисоєва, Т.І.Сущенко, Н.М.Тарасевич та ін.).

Дослідно-експериментальна робота проводилась протягом 1993-1998 років і охоплювала три етапи.

На першому етапі (1993-1995 рр.) на основі вивчення філософської, психолого-педагогічної літератури було визначено вихідні теоретичні положення дослідження: обгрунтована тема, сформульована гіпотеза, конкретизовані провідні дослідницькі завдання та методи; вивчались діючі навчальні плани й програми з психолого-педагогічних дисциплін, досвід роботи викладачів університету, проводився констатуючий експеримент, складалася програма і розроблялася методика експериментального навчання студентів комунікативній діяльності.

На другому етапі (1995-1997 рр.) проводився формуючий експеримент: перевірялась ефективність розробленої нами експериментальної технології формування комунікативних умінь, здійснювався аналіз експериментальних даних, їх узагальнення.

На третьому етапі (1997-1998 рр.) формулювалися основні положення і висновки дослідження, проводилося їх впровадження в практику роботи вузів, розроблялись практичні рекомендації.

Методи дослідження. Для розв”язання поставлених завдань, досягнення мети, перевірки гіпотези використовувався комплекс методів дослідження:

- теоретичний аналіз (вивчення літературних джерел, теоретичне моделювання, контент-аналіз);

- збір емпіричних даних (спостереження, анкетування, інтерв'ювання, бесіди, аналіз масового і передового педагогічного досвіду);

- педагогічний експеримент (констатуючий і формуючий);

- методи математичної статистики.

Дослідно-експериментальна робота проводилась на базі Криворізького економічного інституту Київського національного економічного університету, Криворізького технічного університету. Організація серії педагогічних експериментів здійснювалася на базі курсів підвищення кваліфікації викладачів економічних дисциплін різних типів навчальних закладів (шкіл, коледжів, ліцеїв, технікумів, професійно-технічних училищ) міста Кривого Рогу, міста Києва, Дніпропетровської області.

На різних етапах наукового пошуку вивчався досвід роботи Запорізького, Дніпропетровського, Київського, Харківського університетів, Рівненського економіко-гуманітарного інституту.

В експерименті брало участь 1185 студентів і 97 викладачів.

Наукова новизна отриманих результатів полягала в тому, що вперше обгрунтовано і розроблено теоретичну модель педагогічної технології формування комунікативних умінь студентів економічного університету в процесі вивчення психолого-педагогічних дисциплін; теоретично обгрунтовано педагогічні умови ефективного формування комунікативних умінь на основі організації комунікативно спрямованого навчання; набуло подальшого розвитку визначення критеріїв та показників рівнів сформованості комунікативних умінь студентів економічного університету.

Теоретична значущість роботи полягає у подальшому уточненні відомих теоретичних положень проблеми формування комунікативних умінь; виявленні комунікативних можливостей психолого-педагогічних дисциплін і шляхів їх реалізації в навчальному процесі; обгрунтуванні необхідності формування комунікативних умінь студентів економічного університету як одного із важливих чинників їх ефективної підготовки до професійної діяльності; обгрунтуванні змісту, форм і методів підготовки студентів до комунікативної діяльності.

Практична значущість дослідження полягає у розробці рекомендацій до практичних занять з курсу “Комунікаційні процеси навчання” (для студентів усіх спеціальностей), засобів навчально-методичного забезпечення комунікативно спрямованого навчання (карток-завдань, педагогічних ситуацій, вправ та ін.); методичній розробці ділової гри, програми семінару-практикуму “Комунікативна діяльність викладачів і студентів у навчальному процесі”.

Поряд з цим підготовлено навчально-методичний посібник “Технологія комунікативної діяльності педагога” (Інформаційно-методичні матеріали в схемах і таблицях) для викладачів вузів і закладів післядипломної освіти. Матеріали дослідження можуть використовуватись у вузівських лекційних курсах, на практичних заняттях, при підготовці навчальних програм, методичних посібників.

Наукові положення, навчальні матеріали, методичні рекомендації впроваджено в систему психолого-педагогічної підготовки студентів Криворізького економічного інституту Київського національного економічного університету (довідка № 01-185 від 25.06.98), Криворізького технічного університету (довідка № 331 від 02.07.98). Проведено цикл лекцій для викладачів економіко-правового ліцею м. Києва з проблеми “Комунікативна діяльність викладачів і студентів у навчальному процесі” (довідка № 101 від 01.01.98).

Особистий внесок автора полягає:

- у теоретичному обґрунтуванні основних ідей і положень досліджуваної проблеми;

- розробці моделі педагогічної технології формування комунікативних умінь студентів економічного університету;

- розробці методик навчання студентів комунікативній діяльності в курсі “Комунікаційні процеси навчання”, програми спецсемінару “Комунікативна діяльність викладачів і студентів у навчальному процесі”;

- виявленні комунікативних можливостей дисциплін психолого-педагогічного циклу;

- розробці і впровадженні діагностичних методик вивчення рівня готовності викладачів і студентів до комунікативної діяльності.

Вірогідність здобутих результатів забезпечується методологічною обґрунтованістю вихідних позицій дослідження, комплексом взаємодоповнюючих методів, відповідних поставленій меті, об'єкту, предмету, гіпотезі дослідження, застосуванням всебічного кількісного й якісного аналізу досліджуваних даних, репрезентативністю вибірки, впровадженням результатів дослідження в практику роботи вищої школи.

На захист виносяться:

- теоретична модель педагогічної технології формування комунікативних умінь на основі організації комунікативно спрямованого навчання;

- педагогічні умови ефективного формування комунікативних умінь студентів економічного університету в процесі вивчення психолого-педагогічних дисциплін;

- критеріальні характеристики рівнів сформованості комунікативних умінь студентів економічного університету.

Апробація результатів дослідження. Основні положення і результати дослідження були викладені на Міжвузівській науково-практичній конференції “Сучасні проблеми підготовки вчителя праці” (Кривий Ріг, 1995), Всеукраїнській науково-практичній конференції “Проблеми гуманізації навчально-виховного процесу у педагогічній теорії та практиці української школи” (Кривий Ріг, 1996), на Міжрегіональному науково-дослідному семінарі “Створення іміджу сучасного закладу освіти” (Запоріжжя, 1997), на Міжнародній науково-практичній конференції “Обдарована особистість: пошук, розвиток, допомога” (Київ, 1998). Основні положення і результати дослідження обговорювалися на засіданнях лабораторії педагогіки і психології вищої школи Інституту педагогіки і психології професійної освіти АПН України (1995-1998 рр.), на засіданнях кафедри педагогіки і психології, наукових конференціях Криворізького економічного інституту Київського національного економічного університету.

Основні теоретичні положення і висновки дисертації знайшли відображення у 9 публікаціях автора (з них 7 одноосібних): 5 статей, 1 - у професійному науковому збірнику, 2 - у фаховому журналі, 2 - у матеріалах конференцій, 2 тезах, 2 методичних рекомендаціях.

Структура дисертації. Дисертація складається із вступу, двох розділів, висновків до кожного розділу, загальних висновків, списку використаних джерел (270 найменувань, з них 6 - англійською мовою), 12 додатків (40 с.). Загальний обсяг дисертації 221 сторінка (157 с. - основна частина). У роботі наведено 8 таблиць.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження, визначено об'єкт, предмет, завдання, сформульовано гіпотезу, розкрито теоретико-методологічні основи і методи дослідження, його наукову новизну, теоретичне й практичне значення, особистий внесок дисертанта, етапи дослідження, наведено відомості щодо апробації та впровадження, викладено положення, що виносяться на захист.

У першому розділі - “Формування комунікативних умінь студентів економічного університету як педагогічна проблема” - розглядаються теоретичні аспекти проблеми комунікативної діяльності і комунікативних умінь на основі критичного аналізу філософської, соціологічної, психолого-педагогічної літератури.

На сучасному етапі розвитку філософської, педагогічної і психологічної наук відсутня єдина парадигма спілкування, що пов'язано з різними позиціями дослідників у вирішення питання про характер взаємозв'язку категорій “спілкування” і “діяльність”. Одна група авторів (Б.Г. Ананьєв, Л.П. Буєва, М.С. Каган, Л.Я. Коломинський, О.О. Леонтьєв, В.М. Мясищев, А.В. Петровський та ін.) розглядають спілкування як особливий вид діяльності - комунікативної. З точки зору О.О. Бодальова, В.С. Грехнєва, А.Б. Добровича, Н.В. Кузьміної, Б.Ф. Ломова та інших спілкування розглядається як засіб, умова предметної діяльності. Спробу синтезувати різні підходи зробила Г.М. Андреєва, яка розглядає спілкування і як спільну діяльність, і як своєрідний продукт цієї діяльності.

Зауважимо, що при наявності розходжень в поглядах, методологічна спільність їх виявляється в тому, що в них поділяється точка зору на єдність спілкування і діяльності, яка виявляється в наявності спільної якості - бути відносно самостійними формами соціальної активності індивіда.

У своєму дослідженні ми спиралися на концепцію діяльнісного підходу відповідно до якого співвідношення спілкування і комунікативної діяльності розуміється як співвідношення цілого і частини. Спілкування як взаємодія виникає і здійснюється в результаті діалектичного синтезу одночасного перебігу комунікативних діяльностей двох або більше індивідів (Г.С. Васильєв).

Комунікативна діяльність передбачає для ефективного її здійснення наявність специфічних умінь - комунікативних.

Аналіз психолого-педагогічної літератури свідчить про існування варіативності підходів до проблеми сутності комунікативних умінь, яка обумовлена неоднозначністю вирішення питання взаємозв'язку понять “уміння” і “навички”.

Ми дотримуємося точки зору авторів (Л.В. Барабанщиков, С.І. Бойко, С.І. Кисельгоф, Н.В. Кузьміна, С.І. Мілерян, К.К. Платонов, Л.Ф. Спірін та ін.), які вважають уміння утворенням більш високого рівня, ніж навички, завершуючою стадією навичок. При цьому слід вказати, що вміння являє собою не механічну комбінацію навичок, а щоразу новий “сплав знань, навичок, досвіду і творчих можливостей людини” (С.І. Кисельгоф). Основними властивостями уміння є усвідомленість, узагальненість, гнучкість, що дає можливість індивіду швидко переключатися з одного способу дії на інший, використовувати різні прийоми впливу, що так необхідно в комунікативній діяльності.

Аналіз взаємозв'язку умінь, навичок і знань та різних підходів до визначення сутності поняття “комунікативні уміння”, дозволив установити, що загальним у авторів (Г.М. Андреєва, С.Л. Бондаренко, Я.Л. Коломинський, Н.М. Косова, Н.В. Кузьміна, А.В. Мудрик, Н.І. Плешкова, С.Л. Рубінштейн, Л.О. Савенкова, В.А. Семиченко та ін.) є те, що комунікативні уміння пов'язуються з організацією взаємовідносин, взаємодії.

Зазначене вище дало можливість підійти до розуміння комунікативних умінь як інтегративної властивості особистості, яка набута на основі раніше засвоєних знань, навичок і виявляється у здатності виконувати комунікативну діяльність в нових умовах.

Теоретичне осмислення проблеми формування комунікативних умінь як властивості особистості здійснювалося з урахуванням положень ряду вчених психологів про діалектичну єдність умінь з психічними особливостями особистості і перш за все її здібностями, потребами, вольовими якостями та характерологічними рисами, які становлять психолого-педагогічну основу процесу формування комунікативних умінь, теоретичне обґрунтування якої подано в роботі.

Для визначення необхідної і достатньої для здійснення ефективної професійної діяльності сукупності комунікативних умінь ми спиралися на основні підструктури комунікативної діяльності, до яких значна частина дослідників відносить: гностичну підструктуру (сприйняття і розуміння партнера по спілкуванню), експресивну (самовираження особистістю своєї сутності), інтеракційну (вплив особистості на партнера).

При розробці структури комунікативних умінь поряд з аналізом літератури використовувалися дані опитування студентів про роль різних комунікативних умінь у педагогічній діяльності. Це дозволило об'єднати основні комунікативні уміння в групи і представити їх в трьох підструктурах: уміння соціальної перцепції і емпатії, уміння самопрезентації, уміння вербального і невербального контакту.

У ході констатуючого експерименту на основі розроблених критеріїв та показників були визначені рівні (високий, достатній, середній, низький, нульовий) сформованості комунікативних умінь у студентів і дана їх характеристика.

Кількісний та якісний аналіз результатів констатуючого експерименту засвідчив наступне: знання студентів у сфері комунікативної діяльності слабкі, потреба в оволодінні комунікативними уміннями недостатньо виражена; не виявлено студентів з високим рівнем сформованості комунікативних умінь, а середній та низький функціональний рівень характерний відповідно для 36,9% і 44,1% студентів.

Таким чином, існуюча система комунікативної підготовки студентів економічного університету не відповідає вимогам сьогодення.

У другому розділі - “Дослідно-експериментальна робота по формуванню комунікативних умінь студентів економічного університету” - здійснено аналіз комунікативних можливостей дисциплін психолого-педагогічного циклу, виявлено і обґрунтовано педагогічні умови їх ефективної реалізації в навчальному процесі, визначені логіка та основні позиції формуючого експерименту, експериментально перевірена теоретична модель педагогічної технології формування комунікативних умінь у процесі вивчення психолого-педагогічних дисциплін та ефективність її впровадження.

Зроблений аналіз свідчить, що при наявності значних потенційних комунікативних можливостей дисциплін психолого-педагогічного циклу зверненість до проблеми формування комунікативних умінь студентів у навчальному процесі є незначною. Акцентуючи основну увагу на оволодінні спеціальними знаннями, уміннями, переважна більшість викладачів залишає поза увагою комунікативний аспект майбутньої професійної діяльності в цілому і педагогічної зокрема. У навчальній діяльності студент на заняттях часто виступає лише як об'єкт педагогічного впливу і виконавець організованої викладачем навчальної діяльності.

Виходячи з вищезазначеного, в роботі теоретично обгрунтовані педагогічні умови, які суттєво зумовлюють ефективність формування комунікативних умінь студентів: 1) організація педагогічно доцільного відбору форм і методів навчання, які б забезпечили суб'єктно-суб'єктну взаємодію; 2) професійно-педагогічна спрямованість навчального процесу; 3) організація гуманістично-спрямованих відносин в системі “викладач-студент”, “студент-студент”; 4) забезпечення високого рівня комунікативної компетенції викладачів.

На основі узагальнення, аналізу отриманих в дослідженні даних зазначимо, що виділені педагогічні умови становлять собою сукупність взаємодіючих компонентів, які сприяють цілісному підходу до організації навчаючого спілкування і створюють можливість для викладачів повною мірою реалізувати комунікативний потенціал психолого-педагогічних дисциплін у процесі формування комунікативних умінь.

Логіка і методика формуючого експерименту базувалися на положенні про те, що психіка людини виявляється і формується тільки в діяльності і у відповідній системі відносин, при чому не в будь-якій діяльності, а тільки в діяльності, аналогічній (хоча і не тотожній) тій, яка призводить до появи необхідних властивостей (О.М. Леонтьєв). Крім того, ступінь сформованості умінь залежить не стільки від тривалості діяльності, скільки від характеру її організації, від особливостей запропонованої системи дій (С.І. Кисельгоф).

У цьому аспекті підкреслимо важливість викладів вчених Г.М. Андреєвої, В.В. Гаркуші, І.О. Зимньої, В.О. Кан-Калика, Л.Г. Коваль, О.О. Леонтьєва, С.І. Пасова, О.О. Татьянченко та інших, в яких доведено, що ефективне оволодіння комунікативними уміннями можливе лише у процесі комунікативної діяльності.

Тому навчальний процес повинен бути організований так, щоб за своїми основними характеристиками він становив собою комунікативну діяльність. Формування комунікативних умінь буде визначатися не стільки змістом, скільки формами і методами навчання. Спираючись на положення про те, що будь-які форми спілкування є специфічними формами спільної діяльності (Г.М. Андреєва), що якості особистості формуються в колективній діяльності на основі спілкування (А.І. Щербаков); що навчання, засноване на спілкуванні, де студент виступає як активний суб'єкт у процесі комунікації, вимагає його організації на основі безпосередньої взаємодії між студентами (Х.Й.Лійметс), що основною формою навчаючого спілкування є “ситуації спільної продуктивної діяльності” (В.Я.Ляудіс), де реалізується принцип єдності діяльності і спілкування, у чинну систему вивчення психолого-педагогічних дисциплін було впроваджено педагогічну технологію формування комунікативних умінь на основі організації комунікативно спрямованого навчання, в якому студент у всіх видах інтелектуальної й практичної діяльності виступає активним суб'єктом спілкування. Формування комунікативних умінь на основі запропонованої технології становить собою цілісний, свідомий, поетапний процес, який включає:

- засвоєння теоретичних знань суті та змісту комунікативних умінь, знань про способи теоретичних та практичних комунікативних дій і формування уявної моделі цієї дії;

- оволодіння системою навичок, як автоматизованих компонентів реалізації уявної моделі;

- формування досвіду переносу засвоєних навичок у нові ситуації, які вимагають їх творчого застосування (власне комунікативних умінь).

Ефективність педагогічної технології перевірено під час формуючої дослідно-експериментальної роботи, яка проводилася на базі Криворізького економічного інституту Київського національного економічного університету в умовах природнього перебігу навчально-виховного процесу при вивченні психолого-педагогічних дисциплін протягом 1995-1997 років. З цією метою було використано експериментальну (44 чол.) і контрольну (42 чол.) групи.

Ефективне впровадження запропонованої методики зробило очевидною необхідність підвищення комунікативної компетенції викладачів. Вирішувалося це завдання через семінар-практикум “Комунікативна діяльність викладачів і студентів у навчальному процесі”, який був спрямований на розширення та поглиблення знань з проблеми комунікативної діяльності, формування умінь організації навчаючого спілкування.

На першому етапі в змісті психолого-педагогічних дисциплін був визначений обсяг інформаційного матеріалу, необхідного для формування комунікативно значущих знань, початкового рівня навичок і умінь. Здійснено відбір матеріалу на основі аналізу методичної доцільності його використання, можливості актуалізувати мотиваційний компонент та активізувати комунікативну активність студентів.

Відхід від традиційної суб'єктно-суб'єктної взаємодії на лекціях забезпечувався організацією їх проблемного читання, використанням прийомів “створення інформаційного розриву”, “вираження протилежних думок”, “читання студентом частини лекції”, рольових дискусій та інше.

Використання зазначених активних методів навчання створює можливості для кожного студента стати безпосереднім учасником навчального процесу, здійснювати пошук комунікативних засобів розв'язання професійних проблем.

Другий етап спрямовувався на узагальнення й систематизацію набутих знань з метою їх інтеграції, оволодіння процедурно-прагматичними знаннями, формування навичок та умінь комунікативної діяльності і здійснювався в ході практичних занять. Практичні заняття будувалися за планом: 1) актуалізація теоретичних знань та знань про способи виконання дії (прагматико-процедурних), приведення їх в систему, показ значущості знань з метою формування інтересу і потреби в оволодінні ними; 2) тренінг окремих способів дії, характерних для певного комунікативного уміння, автоматизація його; 3) розвиток комплексу способів дії шляхом самостійного їх використання на репродуктивному рівні; 4) формування вміння переносити відпрацьовані навички в нові нестандартні, творчі комунікативні ситуації.

Ефективність процесу формування комунікативних умінь забезпечується шляхом залучення студентів до діяльності, яка максимально моделює навчально-виховний процес і створює умови для професійно орієнтованого спілкування. Найбільш результативними на даному етапі експерименту виявилися такі методи як рольові та ділові ігри. Саме ігрове моделювання професійних ситуацій давало можливість матеріалізувати і об'єктувати різні аспекти комунікативної діяльності студентів.

При організації ігрових занять ми виходили з того, що успішність їх проведення детерміновано адекватністю змісту ігрової діяльності знанням, що вивчалися; чіткістю визначення проблеми гри; організацією діалогічного спілкування учасників; врахуванням індивідуального комунікативного досвіду студентів; розв'язанням задач на основі теоретичних знань, а не власної позиції чи власного бажання.

У дослідженні використовувалися такі різновиди ігор: 1) сюжетні, які вимагали тільки імітації відповідних дій, заданих роллю; 2) ситуаційно-рольові, які мали можливості для часткової або повної імпровізації; 3) ділові ігри.

В імітаційній грі студенту з метою знайдення дій, які характеризують образ, і відтворення їх, необхідно було поставити себе в позицію даного персонажу. Ця своєрідна гра в поведінку (К.С. Станіславський) вимагала від студентів уміння легко і швидко приймати умови, запропоновані ситуацією, пристосовуватися до них і обирати адекватний спосіб впливу на партнерів.

Дослідження довело, що значна частина студентів не здатна до адекватного відображення заданих ролей ні у вербальному, ні в пластичному, ні в емоційному плані, ні в плані створення характеру ролі. В результаті виникають труднощі у виборі і прийнятті комунікативно вірних рішень.

Для формування умінь імпровізації використовувалися ситуації, які потребували самостійного прийняття рішень відповідно до особливостей учасників гри. Потім для гри пропонувалися ситуації, структура і межі змісту яких були частково означені, що створювало студентам можливості для свободи комунікативної діяльності. Результати проведення подібних занять показали, що якщо зміст, характеристика діючих осіб, умови та інші вихідні дані визначені недостатньо чітко, в результаті чого студентам дається занадто широке поле для комунікативної імпровізації, часто відбувається втрата самого смислу “програвання”, тому що студенти не чують, не розуміють один одного, а кожен діє у своєму комунікативному полі.

Підвищити ефективність формування комунікативних умінь у подібних ситуаціях, як свідчить дослідження, допомагає попереднє розв'язання їх на рівні створення уявної моделі дії. Враховуючи це, на наступних етапах формуючого експерименту ми вирішували ситуації, які містили в собі елементи імітації та імпровізації, в результаті чого студенти мали можливість обирати власний шлях їх розв'язання. При організації ділової гри ми виходили з того, що вона, включаючи в себе імітаційні вправи, аналіз педагогічних ситуацій, ігрове проектування, дозволяє в умовах варіативності навчального спілкування формувати комплекс комунікативних умінь: уміння бачити партнера по спілкуванню, уміння ідентифікувати себе з ним і знаходити адекватні вербальні й невербальні способи впливу для досягнення позитивного кінцевого результату. Вона створює можливості для апробації нових форм комунікативної поведінки та оцінки власних комунікативних умінь та умінь партнера по спілкуванню.

У процесі читання лекцій, на практичних заняттях запропоновані студентам вправи, ситуації, педагогічні задачі будувалися за принципом ускладнення діяльності, переходу від завдань репродуктивного характеру до творчих завдань.

Відпрацьовувалися і закріплювалися сформовані комунікативні уміння в ході педагогічної практики, яка виступала завершуючим і контрольним етапом формуючого експерименту і організовувалася таким чином, щоб створити умови для різноманітної комунікативної діяльності студентів. Проведення уроків, виховних заходів у різних формах (лекції, бесіди, диспути, конференції тощо), постійне спілкування з учнями й другими учасниками педагогічного процесу формувало позитивний комунікативний досвід майбутніх спеціалістів.

На різних етапах експериментальної роботи було проведено три вимірювання: діагностичне, контрольне й підсумкове.

Порівняння даних, отриманих у формуючому експерименті, з показниками констатуючого етапу і контрольної групи (Див.табл.1), дозволило зробити висновок про підвищення рівнів сформованості комунікативних умінь студентів. Значне зростання кількості студентів експериментальної групи з достатнім рівнем (на 29,6%) при відповідно різкому зменшенні (на 36,0%) кількості з низьким рівнем сформованості комунікативних умінь, поява групи студентів з високим рівнем при збереженні в основної частини студентів контрольної групи низького (33,4%) та середнього (52,3%) рівнів сформованості комунікативних умінь, свідчить про ефективність розробленої педагогічної технології підготовки студентів економічного університету в процесі оволодіння психолого-педагогічними дисциплінами та доцільність впровадження її у педагогічну практику.

комунікативний уміння гра імпровізація

Таблиця 1 - Показники рівнів сформованості комунікативних умінь студентів (у відсотках)

Групи,	експериментальна	контрольна
Рівні	до експерим.	після експер.	до експерим.	після експер.
Високий Достатній Середній Низький	- 11,3 34,5 54,2	4,5 40,9 36,4 18,2	- 11,9 35,7 52,4	- 14,3 52,3 33,4
Всього	100	100	100	100

У загальних висновках зроблено підсумки теоретичного й експериментального дослідження, намічено перспективи подальшої роботи. Загалом, результати дослідження дозволили зробити такі висновки:

1. Комунікативні уміння - це інтегративна властивість особистості, яка набута на основі раніше засвоєних знань, навичок, проявляється в здатності ефективно виконувати комунікативну діяльність у нових умовах і виступає системотворчим компонентом професійної підготовки спеціалістів.

2. Розроблені критерії (змістовий, мотиваційний, діяльнісний) та показники дозволили установити недостатній для здійснення ефективної професійної діяльності рівень сформованості комунікативних умінь студентів економічного університету.

3. Значні потенційні комунікативні можливості психолого-педагогічних дисциплін ефективно не реалізуються традиційними формами і методами навчання. Забезпечення високого рівня сформованості комунікативних умінь пов'язане з впровадженням в навчальний процес педагогічних умов, які зумовлюють демократизм міжособистісних стосунків, діалогізм педагогічної взаємодії, співробітництво та співтворчість між викладачем і студентами в процесі навчальної діяльності, гуманізацію відносин в системі “викладач-студент”, “студент-студент”.

4. Ефективне формування комунікативних умінь базується на організації комунікативно спрямованого навчання, в якому комунікативні уміння виступають не тільки умовою і засобом навчальної діяльності, але і її метою. Комунікативно спрямоване навчання становить собою співробітництво на основі різних видів спільної роботи студентів над комунікативними задачами і взаємодію в процесі їх розв'язання. Але досі не відпрацьована методика його системного використання, та принципи, на основі яких можливо досягти спрогнозованого результату в процесі вивчення психолого-педагогічних дисциплін засобами навчаючого спілкування, реалізувавши їх потенційні комунікативні можливості.

5. Розроблена, теоретично обґрунтована і експериментально перевірена педагогічна технологія формування комунікативних умінь у процесі вивчення психолого-педагогічних дисциплін становить собою розгорнутий у часі поетапний процес, спрямований на формування уявної моделі комунікативної дії, на основі засвоєних теоретичних і прагматико-процедурних знань, розвиток системи навичок як автоматизованих компонентів виконання дії, оволодіння досвідом переносити засвоєні навички в нові ситуації творчого характеру.

Отримані експериментальні дані створюють достатні підстави для оцінки навчального експерименту як успішного за своїми кінцевими результатами, які мають значення не тільки для економічних університетів, але і для системи вищої педагогічної освіти в цілому.

За результатами дослідження сформульовано рекомендації, зокрема щодо організації комунікативно спрямованого навчання при вивченні психолого-педагогічних дисциплін, підвищення рівня комунікативної компетенції викладачів шляхом створення в університеті груп соціально-психологічного комунікативного тренінгу.

Подальшого вивчення потребують такі аспекти проблеми: теоретичне обґрунтування системи роботи викладацького колективу економічних університетів по формуванню у студентів комунікативних умінь; виявлення комунікативного потенціалу спеціальних дисциплін і шляхів його реалізації; вивчення зарубіжного досвіду оволодіння викладачами і студентами комунікативними уміннями.



ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ ВІДОБРАЖЕНО У ПУБЛІКАЦІЯХ АВТОРА

1. Шепеленко Т.Л. Формування вмінь вербального контакту у майбутнього вчителя //Професійна творчість в системі підготовки та перепідготовки педагогічних кадрів: Збірник наукових праць. - Київ-Запоріжжя - 1997. - Вип. 6. - С.94-98.

Шепеленко Т.Л. Формування комунікативних умінь студентів в процесі рольової гри // Педагогіка і психологія професійної освіти. - 1998. - № 4. - С. 222 - 229.

Шепеленко Т.Л. Формування комунікативних умінь у майбутніх викладачів економіки // Педагогіка і психологія професійної освіти - 1998. - №5. - С. 232 - 237.

Шепеленко Т.Л. До проблеми вербальної комунікації вчителя // Матеріали міжрегіонального науково-дослідного семінару “Створення іміджу сучасного закладу освіти”. - Запоріжжя. - 1997. - С.281-286.

5. Шепеленко Т.Л. Комунікативні здібності як умова розвитку педагогічної обдарованості // Матеріали Міжнародної наук.-практ. конфер. “Обдарована особистість: пошук, розвиток, допомога”. - К.: 1998. - С.281-286.

6. Козленко О.Л., Шепеленко Т.Л., Бабенко Л.В. Методичні рекомендації до практичних занять з курсу “Комунікаційні процеси в навчанні” для студентів усіх спеціальностей. - Кривий Ріг, 1996. - 44 с. (авторські - 28-33 с.).

7. Бабенко Л.В., Шепеленко Т.Л. Технологія комунікативної діяльності педагога: Інформаційно-методичний матеріал в схемах і таблицях: //Навчальний посібник для студентів економічних університетів і педагогічних закладів. - Кривий Ріг. - 1997. - 31 с. (авторські - 18-31 с.).

8. Шепеленко Т.Л. Шляхи удосконалення професійного мовлення майбутнього вчителя // Матеріали Всеукраїнської наук.-практ.конфер. “Проблеми гуманізації навчально-виховного процесу у педагогічній теорії та практиці української школи”. - Кривий Ріг. - 1996. - С.56-57.

9. Шепеленко Т.Л. Формування умінь виразного мовлення у майбутніх вчителів праці // Матеріали наук.-практ. конфер. “Сучасні проблеми підготовки вчителя праці”. - Кривий Ріг. - 1995. - С.32-33.



АНОТАЦІЯ

Шепеленко Т.Л. Формування комунікативних умінь студентів економічного університету в процесі вивчення психолого-педагогічних дисциплін. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук за спеціальністю 13.00.04 - теорія і методика професійної освіти. - Інститут педагогіки і психології професійної освіти АПН України, Київ, 1999.

Дисертація містить теоретичне й експериментальне дослідження проблеми комунікативних умінь. Здійснений аналіз комунікативних можливостей психолого-педагогічних дисциплін, виявлені і теоретично обґрунтовані педагогічні умови їх ефективної реалізації у навчальному процесі.

Визначена необхідна і достатня для здійснення ефективної професійної діяльності сукупність комунікативних умінь і проведено їх структурування на основі функцій, які вони виконують. В роботі представлені діагностичні методики і критеріальні характеристики груп студентів, в залежності від рівня сформованості змістового, емоційного і діяльнісного компонентів комунікативних умінь.

Розроблена, теоретично обґрунтована і експериментально перевірена модель педагогічної технології формування комунікативних умінь у процесі вивчення психолого-педагогічних дисциплін, шляхом впровадження у навчальний процес комунікативно спрямованого навчання, яке становить собою співробітництво на основі різних видів спільної роботи студентів над комунікативними задачами і взаємодію в процесі їх розв'язання. В роботі преставлені розроблені засоби навчально-методичного забезпечення комунікативно спрямованого навчання, методична розробка ділової гри, програма семінару-практикуму для викладачів. За матеріалами дослідження підготовлено методичні рекомендації для викладачів.

Ключові слова: комунікативна діяльність, комунікативні уміння, комунікативно спрямоване навчання, навчаюче спілкування, активні методи навчання, педагогічна технологія.



АННОТАЦИЯ

Шепеленко Т.Л. Формирование коммуникативных умений студентов экономического университета в процессе изучения психолого-педагогических дисциплин. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата педагогических наук по специальности 13.00.04 - теория и методика профессионального образова- ния. - Институт педагогики и психологии профессионального образования АПН Украины, Киев, 1999.

Диссертация содержит теоретическое и экспериментальное исследование проблемы коммуникативных умений. В работе уточнены теоретические положения проблемы формирования коммуникативных умений студентов экономического университета в процессе изучения психолого-педагогических дисциплін.

Осуществлен анализ коммуникативных возможностей дисциплин психолого-педагогического цикла. Установлено, что в содержательном аспекте психолого-педагогические дисциплины обладают значительными потенциальными возможностями для формирования коммуникативных умений, которые эффективно не реализуются в обозначенных учебным планом организационных формах и методах обучения. Определен объем информационного материала, необходимого для формирования коммуникативно значимых знаний, навыков и умений. Осуществлен отбор материала на основе анализа методической целесообразности его использования, возможностей актуализировать мотивационный компонент и активизировать коммуникативную активность студентов. Выявлены и теоретически обоснованы педагогические условия эффективного формирования коммуникативных умений в учебном процессе: организация педагогически целесообразного отбора форм и методов обучения, которая обеспечивала бы субъектно-субъектное взаимодействие; профессионально-педагогическая направленность учебного процесса; организация гуманистически направленных отношений в системе "преподаватель-студент", "студент-студент"; обеспечение высокого уровня коммуникативной компетенции преподавателей. Установлено, что организация учебного процесса на основе предложенных педагогических условий обеспечивает демократизм межличностных отношений, диалогизм педагогического взаимодействия, сотрудничество и сотворчество между преподавателем и студентами, гуманизацию их отношений.

Определена необходимая и достаточная для осуществления эффективной профессиональной деятельности совокупность коммуникативных умений и проведено их структурирование на основе выполняемых функций. Выделено три подструктуры: перцептивные умения (умения адекватно воспринимать и понимать другого человека); экспрессивные умения ( умения к самовыражению своей личности); интеракционные умения (умения устанавливать контакт на содержательном, эмоциональном и процессуальном уровнях). Выделенные в каждой подструктуре коммуникативные умения находятся во взаимосвязи и взаимообусловленности.

В работе представлены диагностические методики и критериальные характеристики уровневых групп студентов (высокий, достаточный, средний, низкий, нулевой) в зависимости от сформированости содержательного, эмоционального и деятельностного компонентов коммуникативных умений.

Разработана, теоретически обоснована и экспериментально проверена педагогическая технология формирования коммуникативных умений в процессе изучения психолого-педагогических дисциплин, которая представляет собой развернутый во времени педагогический процесс, направленный на формирование умений строить мысленную модель коммуникативного действия на основе усвоенных теоретических и прагматико-процедурных знаний, развитие системы автоматизированных компонентов выполнения действия, овладение опытом переноса усвоенных навыков в новые ситуации, требующие их творческого применения.

На основе разработанной педагогической технологии изучения психолого-педагогических дисциплин доказано, что значительное повышение эффективности формирования коммуникативных умений обеспечивается организацией коммуникативно направленного обучения, представляющего собой сотрудничество на основе различных видов совместной работы студентов над коммуникативными задачами и взаимодействие в процессе их решения, где коммуникативные умения выступают не только условием и средством учебной деятельности, но и ее целью.

Разработана методика организации и проведения практических занятий по предмету "Коммуникационные процессы обучения" на основе личностно-ориентированного подхода. Разработаны средства учебно-методического обеспечения коммуникативно направленного обучения, программа семинара-практикума для преподавателей, составлена методическая разработка деловой игры. Материалы исследования положены в основу подготовленных методических рекомендаций для преподавателей.

Ключевые слова: коммуникативная деятельность, коммуникативные умения, коммуникативно направленное обучение, обучающее общение, активные методы обучения, педагогическая технология.



SUMMARY

Shepelenko Tanya. Communicative skills forming in the surroundings of students of an University of Economics during their study of subjects of psychological and pedagogical courses. - Manuscript.

Thesis for a submition of scientific degree of a candidate of Pedagogics on the speciality by the code 13.00.04 - Theory and method of vocational training. - Institute of Pedagogics and psychology of vocational training of the APS of Ukraine, Kiev, 1999.

...