Теоретичні та методичні основи організації навчання у професійно-технічних закладах

Размещено на http://www.allbest.ru/

ІНСТИТУТ ПЕДАГОГІКИ І ПСИХОЛОГІЇ ПРОФЕСІЙНОЇ ОСВІТИ

АКАДЕМІЇ ПЕДАГОГІЧНИХ НАУК УКРАЇНИ

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня доктора педагогічних наук

ТЕОРЕТИЧНІ ТА МЕТОДИЧНІ ОСНОВИ ОРГАНІЗАЦІЇ НАВЧАННЯ У ПРОФЕСІЙНО-ТЕХНІЧНИХ ЗАКЛАДАХ

13. 00. 04 - теорія і методика професійної освіти

ГУРЕВИЧ Роман Семенович

УДК 377. 8

Київ 1999

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Інституті педагогіки і психології професійної освіти АПН України.

Науковий консультант: доктор педагогічних наук, професор, дійсний член АПН України ГОНЧАРЕНКО Семен Устимович, Інститут педагогіки і психології професійної освіти АПН України, м. Київ, головний науковий співробітник лабораторії професійного навчання в закладах профтехосвіти.

Офіційні опоненти: доктор педагогічних наук, професор, дійсний член АПН України ТХОРЖЕВСЬКИЙ Дмитро Олександрович, Національний педагогічний університет імені М. П. Драгоманова, м. Київ, завідуючий кафедрою трудового навчання і креслення; доктор педагогічних наук, професор ВОЛОВИК Павло Микитович, Інститут педагогіки і психології професійної освіти АПН України, м. Київ, головний науковий співробітник лабораторії педагогіки і психології вищої школи; доктор педагогічних наук, доцент ГРЕБЕНЮК Георгій Євгенійович, Харківський державний педагогічний університет імені Г. С. Сковороди, професор кафедри соціальної педагогіки і правового виховання.

Провідна установа: Житомирський державний педагогічний університет імені Івана Франка, кафедра педагогіки, Міністерство освіти України, м. Житомир.

Загальна характеристика роботи

навчання професійний технічний навчальний заклад

Актуальність і доцільність дослідження. Прискорення науково-технічного прогресу, інтенсивний характер розвитку сучасних технологічних процесів і підвищення вимог до виробничих функцій працівника (робітника, техніка, інженера) зумовлюють необхідність удосконалення підготовки фахівців. Сучасному виробництву все більше потрібні працівники, які володіють широким технічним світоглядом, здатні оперативно реагувати на будь-які зміни в технологічному процесі, спроможні передбачити наслідки цих змін, планувати свої дії, самостійно визначати найбільш раціональні прийоми трудових дій. Усе це вимагає від працівника ґрунтовних знань з відповідної професії.

У кінці ХХ століття професійна освіта перетворилася в один з найважливіших соціальних інститутів суспільства. Професійна компетенція є нині вирішальною передумовою виробництва високоякісних товарів і надання населенню сучасних послуг. Високий рівень професійної освіти слугує важливим чинником стимулювання економічного розвитку й забезпечення конкурентоздатності економіки в міжнародному масштабі.

Результативність професійної освіти не вимірюється тільки економічними параметрами. Вона є найважливішим фактором особистісного розвитку, забезпечення активної життєвої позиції кожної людини, засобом її індивідуальної самореалізації. У цьому зв'язку нова політика в галузі професійної освіти повинна спрямовуватись на досягнення таких взаємопов'язаних цілей: сприяти розвиткові особистості, суспільно-політичному прогресу держави, забезпеченню країни кадрами необхідного рівня кваліфікації.

У Законі України “Про професійно-технічну освіту” (1998 р.) йдеться про те, що професійно-технічна освіта - це складова системи освіти України, яка спрямована на формування в громадян професійних знань, умінь та навичок, розвиток їхньої духовності, культури, відповідного технічного, технологічного й екологічного мислення з метою створення умов для їхньої професійної діяльності.

Сучасна система професійно-технічної освіти зорієнтована на те, щоб задовольняти потреби різних галузей господарства України в робітничих кадрах на рівні сучасних і перспективних вимог, стати одним з важливих засобів реалізації державної політики зайнятості та соціального захисту населення. В умовах переходу до ринкових відносин головними завданнями професійно-технічної освіти є підготовка кваліфікованих, конкурентоспроможних робітників з високим рівнем професійних знань, умінь та навичок. Цього вимагає сучасний науково-технічний прогрес, ринкові відносини в економіці, потреба у вихованні соціально активних членів суспільства, формуванні в них наукового світогляду, творчого мислення, високих духовних якостей, національної свідомості.

Розв'язання проблем цієї освітянської галузі, нова педагогічна парадигма професійно-технічної освіти неможливі без підвищення педагогічної інтелектуальної культури, без обов'язкового подолання усталених стереотипів, консерватизму в педагогічній науці й практиці. А це безпосередньо пов'язане з опрацюванням нового змісту й технології засвоєння навчального матеріалу і формуванням у майбутніх кваліфікованих робітників умінь самостійно здобувати знання і трансформувати їх в уміння й навички творчої праці.

Успішне розв'язання навчально-виховних завдань за таких умов залежить від рівня розвитку професійно-технічної освіти, її змісту та інноваційності технологій навчання. Немає сумніву в тому, що практичне втілення сучасних тенденцій розвитку системи профтехосвіти в Україні безпосередньо пов'язане з проблематикою, змістом і технологією навчання, тобто із самою сутністю навчального процесу.

Перебудова української школи передбачає реалізацію комплексних завдань у навчально-виховній сфері, потребує опрацювання і впровадження нової концепції професійно-технічної освіти, її стандартів, навчальних планів, програм, підручників, навчальних посібників. Це стосується навчальних закладів різних типів і рівнів акредитації, в тому числі й професійно-технічних училищ, вищих професійних училищ тощо.

Щоб процес навчання в професійно-технічних закладах не набув суб'єктивно-інтуїтивного або імперативного характеру, - для цього потрібні комплексні міжгалузеві психолого-педагогічні й методичні дослідження, спрямовані на визначення нових засад освіти, навчання й концептуальних шляхів впровадження їх в навчально-виховний процес професійно-технічних закладів, опрацювання нових педагогічних технологій, у яких повинні враховуватись головні соціально-культурні тенденції розвитку сучасного суспільства, зокрема, такі, як підвищення гуманітарного потенціалу людини в її спілкуванні з оточуючим середовищем, зростання технологічності виробництва на основі нових інформаційних технологій, фундаменталізація освіти, глобальність екологічного мислення та ін.

Реформування професійно-технічної освіти в Україні пов'язане з дотриманням діючого державного законодавства. У зв'язку з цим постає низка проблем, які вимагають всебічного вивчення, наукового осмислення. Серед них: пріоритетність освіти, якою передбачається особливе ставлення до неї суспільства; перетворення освіти на важливий ефективний інструмент національного розвитку і гармонізації національних відносин; відкритість системи освіти; безперервність, багатоукладність і варіативність, які допускають можливість вибору форми освіти, навчального закладу й засобів навчання; запровадження варіативного компонента змісту підготовки, інтеграції її елементів, диференціації та індивідуалізації навчання.

Значної уваги потребує розв'язання проблеми організації навчання в професійно-технічних закладах, тобто пошук внутрішньої впорядкованості, узгодженості взаємодії частин цілісного навчального процесу.

Методологічне значення для нашого дослідження мають основні положення теорії пізнання та логіки, а також результати дослідження об'єктивної реальності й мислення, які відображені у працях відомих вчених педагогів і психологів, - Г. О. Балла, С. Я. Батишева, Л. С. Виготського, П. Я. Гальперіна, В. В. Давидова, Д. Б. Ельконіна, К. М. Кабанової-Меллер, Г. С. Костюка, О. М. Леонтьєва, М. А. Менчинської, В. О. Моляко, М. М. Скаткіна, В. А. Семиченко, Н. Ф. Тализіної, Д. О. Тхоржевського, Т. С. Яценко та ін. Цими вченими зроблено вагомий внесок у вивчення процесу навчання, у розвиток творчої діяльності учнів. Важливі теоретико-методологічні висновки, обґрунтовані ними, охоплюють різні аспекти складної структури цього процесу. Винятково важливе значення для цієї праці мали концепції навчання Я. А. Коменського, Й. Ф. Гербарта, А. Дістервега, які виразно зорієнтовані на формування ґрунтовних знань в учнів.

Опрацьовуючи концепцію дослідження, ми звернулися до праць багатьох вчених різних галузей науки, які обгрунтували методологію й апарат системного дослідження обраної нами проблеми за такими напрямами:

- побудова педагогічних систем (А. М. Алексюк, Ю. К. Бабанський, В. П. Беспалько, Б. С. Гершунський, А. І. Дьомін, О. П. Кондратюк, В. В. Краєвський, Н. В. Кузьміна, І. Я. Лернер та ін.) ;

- опрацювання концепції нового змісту освіти в професійно-технічних навчальних закладах різних типів (А. П. Бєляєва, Г. Є. Гребенюк, А. М. Гуржій, В. О. Зайчук, Н. Г. Ничкало, В. В. Шапкін, М. І. Шкіль та ін.) ;

- дидактика професійно-технічної освіти, визначення наукових підходів до проектування навчальних планів і програм, підручників і навчальних посібників для професійно-технічних навчальних закладів (ПТНЗ) (С. Я. Батишев, О. С. Гребенюк, Г. С. Гуторов, І. Д. Клочков, І. Я. Курамшин, М. І. Махмутов, І. А. Мельников, А. А. Пінський, Н. М. Розенберг, Ю. С. Тюнников, О. Е. Шильникова, М. М. Шкодін та ін.) ;

- інтеграція змісту та інформатизація професійної освіти (М. М. Берулава, В. Ю. Биков, П. М. Воловик, С. У. Гончаренко, М. І. Жалдак, В. А. Козаков, І. М. Козловська, Н. О. Корсунська, В. І. Сумський та ін.) ;

- удосконалення навчально-виховного процесу в професійно-технічних навчальних закладах (Л. А. Волович, В. Ф. Башарін, В. Ф. Боярчук, О. С. Дубинчук, М. І. Думченко, К. П. Катханов, А. О. Кирсанов, О. М. Новиков, П. М. Новиков, В. І. Паламарчук, В. А. Скакун, Г. М. Цибульська та ін.).

Аналіз психолого-педагогічної й методичної літератури з проблеми дослідження, а також масової педагогічної практики роботи ПТНЗ свідчить, що, незважаючи на досить широкий спектр і вагомі результати досліджень у галузі підготовки робітників у закладах профтехосвіти, на численні пошуки в напрямі наукового осмислення нових технологій навчання майбутніх робітників, поза увагою дослідників залишились важливі питання теоретико-методологічних і методичних основ підготовки майбутніх трудівників, зокрема проблеми організації навчання в таких закладах освіти. Передусім це стосується методології визначення мети і змісту професійно-технічної освіти, співвідношення цілей із змістом законодавчих і нормативних документів, задоволення потреб особистості, суспільства, держави.

По-друге, обґрунтування провідних ідей, концептуальних положень, інноваційних факторів, які впливають на оновлення змісту професійно-технічного навчання: це наступність загальноосвітньої підготовки в школі й ПТНЗ, зміст дисциплін загальноосвітнього і спеціального циклів у ПТНЗ, інтеграція та диференціація змісту навчання в закладах профтехосвіти різних типів.

По-третє, визначення інформаційно-предметного забезпечення навчального процесу для підготовки кваліфікованих робітників, яким передбачено не тільки традиційні технічні й друковані засоби навчання, а й найсучасніші новітні інформаційні технології на базі електронної техніки: креативні технології, педагогічні програмні засоби, Інтернет та ін.

По-четверте, поглиблення професійної спрямованості, оволодіння сучасною технологією позаурочної роботи в ПТНЗ як діяльності, що відіграє значну роль у засвоєнні учнями не тільки пізнавального матеріалу розважального характеру, а й матеріалу, безпосередньо пов'язаного з професійною підготовкою майбутніх працівників для різних галузей господарства України.

Таким чином, актуальність і доцільність теми нашого дослідження зумовлені зрослими сучасними вимогами суспільства до підготовки кваліфікованих, професійно грамотних робітників у нинішніх умовах діяльності професійно-технічних навчальних закладів та відсутністю концептуальних обгрунтувань цілісної системи теоретичних і методичних основ організації підготовки трудівників. Це і зумовило вибір теми дисертаційного дослідження - “Теоретичні та методичні основи організації навчання у професійно-технічних закладах”. Ця тема є складовою частиною науково-дослідної роботи лабораторії професійного навчання в закладах профтехосвіти Інституту педагогіки і психології професійної освіти АПН України в дослідженні теми “Теоретико-методологічні проблеми відбору змісту та методики професійного навчання” (РК № 0196U 008881).

Наше дослідження продовжує дидактичні і методичні пошуки, автори яких намагалися здійснити психолого-педагогічне і методичне обгрунтування навчально-виховного процесу в професійно-технічних закладах освіти. Ним пропонується авторський підхід до організації навчання в професійно-технічних навчальних закладах, що базується на критеріях і вимогах кваліфікаційної характеристики робітника або молодшого спеціаліста і на сучасних уявленнях про зміст і методику професійної підготовки у навчальних закладах. Дисертація є творчим підсумком майже тридцятирічної, безпосередньо пов'язаної з темою дослідження праці автора як майстра виробничого навчання, викладача фізики і загальнотехнічних дисциплін у ПТУ та експериментатора - науковця з проблем дидактики й методики профтехосвіти в педагогічному вищому навчальному закладі.

Об'єкт дослідження - підготовка майбутніх кваліфікованих робітників у професійно-технічних навчальних закладах.

Предмет дослідження - теоретико-методологічні й методичні основи організації навчання у закладах профтехосвіти електро- та радіотехнічного профілів.

Мета дослідження - теоретично та експериментально обґрунтувати систему організації навчання в професійно-технічних закладах освіти, визначити й опрацювати дидактичне забезпечення її функціонування.

Визначення провідної концептуальної ідеї дослідження реалізовано з урахуванням того, що на сучасному етапі розвитку професійної освіти виникла об'єктивна потреба в теоретичному й експериментальному запровадженні інноваційної системи, якою створюються умови для інтелектуального саморозвитку учнів, цілеспрямованого формування їхніх творчих здібностей.

Дослідження ґрунтується на таких концептуальних положеннях:

1. Головна функція освіти в сучасних умовах полягає в оволодінні суб'єктом навчальної діяльності змістом соціальної культури, надбаної людством, - з метою її відтворення й розвитку. Соціальна культура втілюється в соціальному досвіді суспільства, який поєднує в собі різноманітні види діяльності, що ними повинна опанувати кожна людина, щоб реалізувати себе, задовольнити свої потреби, розвивати здібності.

2. Організація навчання в ПТНЗ як цілісна система, спрямована на підготовку робітників за сучасними спеціальностями та спеціалізаціями, будується на основі органічної єдності загального, особливого та індивідуального. Як загальне - вона є складовою частиною професійної освіти, пов'язаної з нагромадженим суспільством соціально-культурним і технічним досвідом на різних етапах його розвитку; як особливе - має свою специфіку, зумовлену закономірностями професійної спрямованості навчання, особливостями наукового обгрунтування педагогічної системи прогресивної спрямованості; як індивідуальне - відображає залежність підготовки кваліфікованих робітників не тільки від поєднання загального й професійного розвитку особистості, а й від принципів системи освіти: безперервності, послідовності, систематичності, інтеграції, диференціації.

3. Успішність підготовки кваліфікованих робітників безпосередньо залежить від системи науково-методичного забезпечення процесу навчання, яким передбачається створення навчальних планів і програм як форми фіксації змісту освіти на рівні навчальних предметів і як нормативні документи, що спрямовують діяльність авторів навчально-методичної літератури, педагогічних програмних засобів, викладачів, майстрів виробничого навчання, учнів.

Головні положення концепції відображають єдність змістового й процесуального компонентів професійного навчання майбутніх кваліфікованих робітників з урахуванням специфіки та особливостей діяльності закладів профтехосвіти в сучасних умовах.

Провідна ідея та основні положення концепції відображені в загальній гіпотезі дослідження, яка базується на припущенні, згідно з яким ефективність і якість навчання майбутніх кваліфікованих трудівників у ПТНЗ істотно підвищуються за умов:

а) динамічної адекватності змісту підготовки випереджаючим фаховим вимогам;

б) комплексної реалізації принципів наступності, інтеграції, диференціації та індивідуалізації;

в) системності в методичному забезпеченні навчального процесу;

г) різноманітності та професійної спрямованості позаурочної діяльності учнів.

Загальна гіпотеза конкретизується в таких часткових гіпотезах:

- кваліфікація сучасного робітника, рівень сформованості професійної культури, творчої ініціативи, пізнавальної самостійності та професійної компетентності будуть значно вищими за умов розробки та реалізації в навчальному процесі нового змісту підготовки, адекватного вимогам сучасного виробництва, а також завдяки створенню на основі цих підходів навчальних планів, програм, підручників, навчальних посібників, педагогічних програмних засобів тощо;

- підготовка робітника для сучасного виробництва повинна здійснюватись на основі комплексного врахування наступності природничо-математичних і професійних предметів у загальноосвітніх школах і ПТНЗ, органічної інтеграції загальноосвітніх, загальнотехнічних і спеціальних дисциплін, диференціації навчання з урахуванням індивідуальних особливостей учнів, методів, засобів, прийомів і організаційних форм;

- високого рівня готовності випускників ПТНЗ до виробничої діяльності можна досягти, якщо створити систему методичного забезпечення навчального процесу. Вона поєднує в собі методичні посібники і рекомендації, інноваційні методики, сучасні технології навчання, в яких чітко реалізовані цілі, завдання, зміст, форми і методи навчання й виховання майбутніх кваліфікованих робітників, зокрема в галузі електрорадіотехнічного виробництва, які забезпечують творче свідоме ставлення учнів до оволодіння навчальним матеріалом;

- поліпшенню якості підготовки кваліфікованих робітників сприяє різноманітна позаурочна діяльність учнів, яка реалізує принцип професійної спрямованості в навчанні, здійснюється в широкому спектрі індивідуальних, групових і масових організаційних форм, має пізнавальний характер, викликає значну зацікавленість майбутніх фахівців.

Відповідно до предмета, мети, концепції та гіпотези нашого дослідження були визначені такі його завдання:

1. Вивчити сучасний стан підготовки кваліфікованих робітників у професійно-технічних навчальних закладах електро- та радіотехнічного профілів.

2. Проаналізувати різні концептуальні підходи до проектування змісту навчання в закладах професійно-технічної освіти.

3. Теоретично обґрунтувати й експериментально перевірити запропоновану нами модель організації навчання в професійно-технічних навчальних закладах.

4. Визначити зміст природничо-математичних, загальнотехнічних і спеціальних знань, умінь та навичок учнів ПТНЗ.

5. Запропонувати й експериментально перевірити систему інформаційно-предметного та науково-методичного забезпечення процесу навчання в професійно-технічних навчальних закладах.

6. Створити навчально-методичний комплекс для закладів професійно-технічної освіти (навчальні плани, програми, підручники, навчальні посібники, педагогічні програмні засоби для комп'ютерного забезпечення навчального процесу), а також систему методичного забезпечення позаурочної діяльності учнів ПТНЗ.

7. Опрацювати технологію навчально-виховного процесу з використанням інноваційних педагогічних ідей.

Методологічну основу дослідження становлять провідні положення теорії й практики пізнання й перетворення дійсності; взаємозв'язок теоретичної і практичної діяльності; діалектичний зв'язок об'єктивних і суб'єктивних факторів формування та розвитку особистості; активність суб'єкта в процесі навчальної діяльності; концептуальні положення психолого-педагогічної науки в галузі професійного навчання; основні принципи загальної дидактики і професійної підготовки робітників. З урахуванням загальнонаукової методології суб'єктивна діяльність учнів розглядається як об'єкт системного вивчення, який базується на філософських положеннях взаємодії, активності, аналізу та синтезу.

Теоретичною основою дослідження виступають положення й висновки сучасних міждисциплінарних досліджень, які поєднують філософські, психолого-педагогічні, соціальні, методичні доробки, оскільки професійна діяльність суб'єкта є багатогранним об'єктом аналізу, що відбиває широкий спектр прояву їх специфічних особливостей.

У дослідженні проблеми ми спиралися на методологію сучасної педагогіки, в якій обґрунтовано принципи цілісності, комплексності, наступності, інтеграції, а також особистісно-діяльнісний і системно-цілісний підходи як інструментарії дослідження й оцінки педагогічної діяльності.

Для розв'язання поставлених завдань нами застосовувалися сучасні теоретичні й емпіричні методи дослідження. Серед них: теоретичні (аналіз, синтез, моделювання, порівняння, систематизація, узагальнення науково-теоретичних та дослідних даних), емпіричні (анкетування, інтерв'ю, контрольні тести, спостереження, самоспостереження, обговорення, експертні оцінювання-рейтинги, педагогічний експеримент, методи математичної статистики, комп'ютерна обробка даних експерименту).

Експериментальною базою дослідження слугували професійно-технічні навчальні заклади Вінницької області. В експериментальному дослідженні брали участь близько 2000 учнів, викладачів і майстрів виробничого навчання закладів профтехосвіти.

Дослідження здійснювалось у 1980 - 1998 рр., воно поєднало в собі такі етапи:

Перший етап (1980 - 1985 рр.) - аналітико-констатуючий. Вивчався стан досліджуваної проблеми в теорії і на практиці, аналізувався вітчизняний і зарубіжний досвід підготовки кваліфікованих робітників, у тому числі для електрорадіотехнічного виробництва; вивчалася навчально-методична документація ПТНЗ, здійснювався аналіз навчально-програмної документації й літератури для учнів та інженерно-педагогічних працівників; виявлялася специфіка організації навчально-виховного процесу в ПТНЗ, обґрунтовувалася програма й методика дослідження.

Другий етап (1986 - 1989 рр.) - аналітико-пошуковий. Аналіз обраної для дослідження проблеми, визначення мети, завдань, предмета, концепції, гіпотези дослідження; теоретично обґрунтовано й створено модель підготовки кваліфікованого робітника з електрорадіотехнічних професій інтегрованого характеру; розроблено програму й методику дослідження, визначено експериментальну базу, обгрунтовано кількісний та якісний склад учасників експериментальної роботи. Це дало можливість здійснити порівняльний аналіз професійної підготовки в ПТНЗ за різними напрямами та методиками, виявити найбільш ефективні шляхи вдосконалення цього процесу.

Третій етап (1990 - 1996 рр.) - формуючий експеримент. Здійснено експериментальну перевірку гіпотези, концептуальних положень дослідження, зокрема науково обгрунтовано цілеутворення змісту освіти в ПТНЗ, критерії відбору навчального матеріалу, розроблено й експериментально перевірено навчальні плани, програми, посібники для викладачів та учнів; у навчальний процес впроваджено обґрунтований і опрацьований зміст позаурочної діяльності учнів, а також педагогічні програмні засоби для комп'ютерного забезпечення процесу навчання тощо.

Четвертий етап (1997 - 1998 рр.) - завершально-узагальнюючий. Здійснювалась обробка і систематизація одержаних в результаті експериментальної роботи даних, їх узагальнення. Підведено підсумки дослідження, сформульовано основні висновки і рекомендації, визначено перспективи подальшого дослідження цієї актуальної проблеми.

Одержані на кожному з етапів дослідження результати впроваджено в професійно-технічних навчальних закладах України. Підготовлено й опубліковано навчальні програми, посібники для учнів та інженерно-педагогічних працівників; Міністерство освіти України рекомендувало їх для професійно-технічних закладів.

Наукова новизна добутих нами результатів дослідження полягає в тому, що:

- вперше теоретично обгрунтовано і розроблено концепцію й модель організації навчання в професійно-технічних закладах на основі ідей наступності, інтеграції й диференціації змісту освіти;

-визначено теоретичні засади опрацьованого нами базового поняттєво-термінологічного апарату навчальних предметів у змісті підготовки кваліфікованих робітників;

- теоретично обґрунтовано і практично реалізовано рекомендації щодо створення навчальної літератури інтегрованого характеру для учнів і педагогів ПТНЗ; створено інтегрований навчальний посібник “Фізика з основами електротехніки”, педагогічні програмні засоби для комп'ютерного забезпечення навчального процесу;

- теоретично й експериментально обґрунтовано технологію реалізації міжпредметних зв'язків у навчанні, інтегрування знань учнів з різних циклів навчальних предметів;

- запропоновано методику використання нових інформаційних технологій навчання на базі електронної техніки;

- подальшого розвитку дістали положення про систематичне оновлення змісту, методів, форм організації позаурочної діяльності як ефективного чинника розвитку творчих здібностей учнів ПТНЗ і підготовки їх до роботи в умовах сучасного виробництва.

Теоретичне значення роботи полягає у тому, що:

- обґрунтовано концептуальні положення з оновлення змісту освіти й навчання в професійно-технічних закладах, виявлено його вплив на формування особистості майбутнього кваліфікованого робітника;

- обґрунтовано принципи організації навчання в професійно-технічних навчальних закладах;

- виявлено закономірності формування творчої особистості учня в навчанні, шляхи поліпшення цього процесу;

- розроблено й обгрунтовано теоретичні основи застосування інноваційних технологій для створення методичної системи забезпечення навчального процесу;

- розроблено критерії добору навчального матеріалу загальноосвітніх, загальнотехнічних і спеціальних предметів;

- визначено головні прогностичні напрями розвитку професійно-технічної освіти на основі виявлення тенденцій розвитку освітніх систем в Україні та інших країнах.

Практичне значення дослідження полягає в тому, що розроблено й впроваджено:

- навчальні плани і програми для підготовки кваліфікованих робітників електро- та радіотехнічного профілів;

- інтегрований навчальний посібник “Фізика з основами електротехніки” для учнів і викладачів ПТНЗ;

- інноваційні методики навчання учнів ПТНЗ електро- та радіотехнічних профілів;

- методичні рекомендації з організації навчання й використання сучасних інформаційних технологій у навчальному процесі для викладачів і майстрів виробничого навчання;

- педагогічні програмні розробки для учнів, викладачів і майстрів виробничого навчання;

- методичні рекомендації з проведення позаурочної роботи в професійно-технічних закладах.

Наукові положення дослідження, підготовлені навчально-методичні матеріали впроваджено: в навчально-виховний процес професійно-технічних училищ Вінницької області (довідка № 1257/01 від 10. 09. 1998 р.), в системі професійної підготовки кадрів для ПТНЗ у Вінницькому державному педагогічному університеті імені Михайла Коцюбинського (довідка № 04/59 від 25. 09. 98 р.), у післядипломній освіті інженерно-педагогічних працівників профтехосвіти (довідка № 46 від 01. 12. 1998 р.), а також і в інших навчальних закладах різних типів і рівнів акредитації України і Росії (довідки № 545 від 16. 10. 1998 р., № 474 від 30. 12. 1998 р., № 37 від 28. 04. 1999 р., № 1470 від 26. 05. 1999 р. та ін.).

Деякі авторські концептуальні ідеї знайшли відображення в дисертаціях (захищених або тих, що готуються до захисту, в тому числі і за нашим науковим керівництвом). Зокрема, в захищених 6 кандидатських дисертаціях з проблем наступності у змісті трудового навчання в школі та професійної підготовки в ПТНЗ, міжпредметних зв'язків та інтеграції загальноосвітніх і професійно-технічних предметів, використання нових інформаційних технологій навчання, вдосконалення позаурочної роботи в ПТНЗ.

Результати дослідження можуть бути використані під час опрацювання нових навчальних планів, програм, підручників і навчальних посібників для ПТНЗ, а також у процесі вивчення загальноосвітніх, загальнотехнічних і спеціальних дисциплін у закладах профтехосвіти, здійснення досліджень з теорії і методики професійної освіти. Положення дисертаційного дослідження можна використовувати у процесі вивчення курсів психолого-педагогічних, методичних і спеціальних дисциплін у вищих закладах освіти різних рівнів акредитації, в системі науково-методичної роботи, а також у підготовці підручників і навчальних посібників для учнів ПТНЗ, у методичних рекомендаціях для інженерно-педагогічних працівників.

Особистий внесок здобувача в одержанні наукових результатів полягає в теоретичному обгрунтуванні основних ідей і положень досліджуваної проблеми; участі в створенні експериментальних навчальних планів, програм, навчальної літератури для учнів і методичної для інженерно-педагогічних працівників закладів профтехосвіти; обґрунтуванні принципів організації навчання майбутніх кваліфікованих робітників; участі в розробці педагогічних програмних засобів для комп'ютерного забезпечення навчального процесу, у впровадженні інноваційних методик професійного навчання учнів; керівництві роботою експериментального педагогічного майданчика Інституту педагогіки і психології професійної освіти АПН України у ВПУ № 4 м. Вінниці з проблеми “Науково-методичне забезпечення створення Державного стандарту освіти для підготовки кваліфікованих робітників на основі використання комп'ютерної техніки”; керівництві роботою спільної науково-дослідної лабораторії Вінницького державного педагогічного університету імені Михайла Коцюбинського та Інституту педагогіки і психології професійної освіти АПН України з проблеми впровадження нових інформаційних технологій у навчально-виховний процес ПТНЗ; у підготовці та проведенні трьох міжнародних науково-практичних конференцій з проблем наступності навчання в школах і ПТНЗ, інтеграції та диференціації змісту навчання в професійно-технічних закладах, конструювання змісту професійної освіти тощо (Вінниця - 1994; 1996; 1998).

В експериментальній перевірці окремих положень дисертаційного дослідження брав участь В. М. Лихач, що й відображено в публікаціях [2].

Вірогідність і аргументованість одержаних результатів забезпечуються методологічною й теоретичною обгрунтованістю його вихідних позицій, використанням комплексу методів науково-педагогічного дослідження, адекватних його меті, предмету і завданням, репрезентативністю вибірки і статистичною значущістю одержаних показників, значним обсягом експериментальних даних, поєднанням кількісного та якісного аналізу експериментальних даних, а також позитивними результатами впровадження ідей, положень і створених методик у навчально-виховний процес закладів профтехосвіти електро- та радіотехнічного профілів.

На захист виносяться:

Модель організації навчання в професійно-технічних навчальних закладах, яка поєднує в собі: цілеутворення змісту; формулювання завдань професійно-технічної освіти; обґрунтування принципів навчання в ПТНЗ; визначення критеріїв добору змісту навчального матеріалу; здійснення навчального процесу на основі ідей наступності, інтеграції й диференціації; використання нових інформаційних технологій на базі електронної техніки; доцільно організовану позаурочну діяльність учнів.

Концепція формування змісту природничо-математичних і професійно-технічних дисциплін у ПТНЗ на основі інтеграції компонентів навчального матеріалу як дидактичного еквіваленту взаємозв'язку суспільних, природничих і технічних наук; диференціації змісту навчання, що відображає різні рівні засвоєння навчального матеріалу, а також різноманітність методів і організаційних форм.

Науково-методичні основи структурування змісту навчальних курсів природничо-математичних і професійно-технічних дисциплін, що засновані на встановленні необхідних і достатніх знань, умінь, навичок і досвіду творчої професійної діяльності кваліфікованих робітників; врахування тенденцій фундаменталізації та професіоналізації освіти у ПТНЗ; встановлення оптимального співвідношення теоретичної та практичної підготовки з кожного навчального предмета; прогностичний характер змісту навчання; врахування психологічних закономірностей професійного становлення особистості та засвоєння навчального матеріалу.

Інноваційна технологія навчання у ПТНЗ на базі сучасної комп'ютерної техніки і засобів мультимедіа, що передбачає глибокі зміни в методиці і техніці передавання інформації від джерела до учнів; використання з цією метою креативних технологій навчання і комп'ютерних засобів, продуктивних методів навчання.

Навчально-методичний комплекс для закладів професійно-технічної освіти (навчальні плани, програми, інтегровані підручники та навчальні посібники, педагогічні програмні розробки для комп'ютерного забезпечення навчального процесу, методичні рекомендації для інженерно-педагогічних працівників ПТНЗ тощо).

Комплекс методичного забезпечення позаурочної роботи учнів у ПТНЗ, яким охоплюється зміст, форми і види діяльності учнів, технологія позаурочних заходів з урахуванням сучасних і прогностичних потреб професійно-технічного навчання.

Апробація результатів дисертації. Основні положення і результати дослідження доповідались дисертантом на 115 міжнародних, всесоюзних і всеукраїнських наукових і науково-практичних конференціях, педагогічних читаннях, симпозіумах і семінарах, зокрема, в Києві, Москві, Братиславі, Одесі, Новокузнецьку, Архангельську, Казані, Херсоні, Чернівцях, Вінниці, Горлівці, Львові, Саратові, Ростові-на-Дону, Гомелі, Мінську, Гродно, Карші, Санкт-Петербурзі, Світловодську, Пермі, Луганську, Новгороді і т. д. ; на звітних наукових конференціях професорсько-викладацького складу Вінницького державного педагогічного університету імені Михайла Коцюбинського (1983-1998 рр.), Мозирського державного педагогічного інституту імені Н. К. Крупської (1981-1983 рр.), на засіданнях лабораторії профтехосвіти Інституту педагогіки АПН України, лабораторії професійного навчання в закладах профтехосвіти Інституту педагогіки і психології професійної освіти АПН України, лабораторій загальноосвітніх дисциплін у ПТНЗ Науково-дослідного інституту професійно-технічної педагогіки АПН колишнього СРСР (м. Казань), у Всесоюзному науково-методичному центрі профтехосвіти (м. Москва) та ін.

Публікації. Всього автором опубліковано 197 праць загальним обсягом понад 100 авторських аркушів. Основні наукові результати дисертаційного дослідження висвітлено у 71 науковій праці, з них 26 написано без співавторів, у тому числі 2 монографії (з них одна одноосібна, обсягом 21 авт. арк.), 7 навчальних посібників (з них один одноосібний, обсягом 10, 5 авт. арк.), 8 брошур з методичними рекомендаціями, 37 статей у провідних фахових наукових виданнях України та інших країн (з них 13 одноосібних), 17 статей і тез у збірниках матеріалів конференцій. Загальний обсяг особистого внеску становить 76, 5 авт. арк., у тому числі одноосібних праць 41, 3 авт. арк.

Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, п'яти розділів, висновків до розділів, загальних висновків, списку використаних джерел, 12 додатків на 18 сторінках. Основний текст дисертації викладений на 369 сторінках. Робота містить 14 таблиць на 15 сторінках, 5 рисунків на 5 сторінках. Список використаних джерел складає 376 найменувань, із них 31 - англійською мовою.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обгрунтовано актуальність і доцільність дослідження, визначено його об'єкт, предмет, мету, викладено провідну ідею та положення концепції дослідження, його завдання, гіпотезу, методологічну і теоретичну основу роботи, розкрито наукову новизну, теоретичну і практичну значущість, викладено методи й етапи експериментальної роботи, сформульовано основні положення, які виносяться на захист, висновки про апробацію та впровадження результатів дослідження у навчально-виховний процес, визначено особистий внесок здобувача наукового ступеня.

Дослідницький підхід зумовив логіку побудови дисертації. Перший розділ присвячено методології цілеутворення змісту освіти й навчання в професійно-технічних закладах. У другому розділі на основі системного підходу до проблеми висуваються деякі концептуальні ідеї, які стосуються проектування змісту освіти в ПТНЗ: наступність змісту освіти в загальноосвітніх школах і училищах як прояв безперервності навчання; інтеграція загальноосвітньої і професійно-технічної підготовки як дидактичний еквівалент міжнаукових зв'язків; диференціація змісту освіти за методами, засобами, дидактичними прийомами й організаційними формами навчання. У третьому розділі розглянуто дві проблеми. Перша з них - створення навчальної літератури для професійно-технічних закладів. Друга - це перехід від підручника як друкованого засобу до електронних засобів інформаційно-предметного забезпечення навчального процесу (комп'ютерні засоби навчання і засновані на них нові інформаційні технології). У четвертому розділі подальшого розвитку набули відомі проблеми організації позаурочної діяльності учнів у ПТНЗ. У п'ятому розділі експериментально обгрунтовується дидактична ефективність пропонованої системи організації навчання в професійно-технічних закладах. У загальних висновках викладено основні результати дослідження ефективності теоретичних і методичних основ організації навчання в училищах, розкрито можливості їх практичного застосування, сформульовано пропозиції.

Вдамося до стислого викладу основного змісту дисертаційної роботи за розділами.

Розділ 1. Методологія цілеутворення змісту освіти і навчання в професійно-технічних навчальних закладах.

Людству на будь-якому етапі його розвитку доводилося розв'язувати питання: чому саме навчати підростаюче покоління? Лише після цього виникають проблеми - як навчати, з допомогою чого вчити, та ін. В Україні проходить реформування, реорганізація і становлення нової системи освіти, яка все більше набуває безперервного характеру. Істотним змінам підлягає й система професійно-технічної освіти. З'являються навчальні заклади нових типів, впроваджується багатоступенева система підготовки фахівців у ПТНЗ з можливістю набуття рівня “кваліфікований робітник” або “молодший спеціаліст”. Поступово змінюються організаційні засади профтехосвіти. Ще до недавнього часу навчальні плани, програми, навчальна література мали суто нормативний характер і були обов'язковими для виконання. Тепер же нерідко такі документи й навчальні книги розробляються самими працівниками професійно-технічних закладів і використовуються у навчально-виховному процесі. В зв'язку з цим посилюються вимоги до викладачів, майстрів виробничого навчання, керівників навчальних закладів - їхньої кваліфікації, знань теорії освіти та нових педагогічних технологій.

У “Концепції професійної освіти України” (1991 р.) наголошується, що потребує конструктивного розв'язання проблема інтеграції складових частин профтехосвіти - загальноосвітніх, загальнотехнічних і спеціальних предметів. Реально й соціально захищеною може бути тільки широкоосвічена людина, бо лише вона здатна швидко й гнучко змінити напрям і зміст своєї діяльності в контексті змін технологій або вимог ринку. Вузькопрофесійна підготовка у будь-якій конкретній галузі повинна поступово витіснятися із системи освіти, переходячи в царину виробництва та іншої професійної діяльності.

Стратегічними напрямами реорганізації профтехосвіти вважаються такі: забезпечення високого рівня якості підготовки фахівців, формування гнучкої системи підготовки робітничих кадрів, яка спроможна задовольнити сучасні потреби суспільства в спеціалістах різних галузей, з швидкою адаптацією до змінних умов професійної діяльності, тобто здатністю майбутніх робітників до розширення, оновлення й поповнення знань і умінь.

Реалізація цих завдань у закладах профтехосвіти передбачає визначення дидактичного завдання, тобто постановку цілей і добір навчального змісту, адекватного перспективам соціально-економічного та науково-технічного розвитку.

У працях філософів, педагогів, методистів та інших вчених розроблено наукові засади формування змісту професійної освіти (С. Я. Батишев, А. П. Бєляєва, Б. С. Гершунський, С. У. Гончаренко, М. І. Думченко, І. А. Зязюн, М. І. Кравцов, Ю. А. Кустов, В. С. Ледньов, М. І. Махмутов, Н. Г. Ничкало, А. А. Пінський, В. В. Шапкін, М. І. Шкіль та ін.). В їхніх працях обґрунтовано підходи до визначення змісту і структури освіти. Йдеться при цьому не тільки про так звану макроструктуру (цикли навчальних предметів та зміст їх окремих складових, а й про мікроструктуру, тобто визначаються компоненти змісту на рівні його мікроелементів).

Зміст освіти в ПТНЗ в його цілісності характеризується кількома рівнями організації, тобто має ієрархічну будову. Ієрархічними рівнями також виступають: цикли навчальних предметів (загальноосвітній, загальнотехнічний, спеціальний тощо) ; навчальні предмети; навчальні дисципліни (курси) ; розділи, теми і т. ін. Мікроелементами (так званими “цеглинками” змісту) слугують такі чинники, явища:

- система знань, засвоєння яких забезпечує формування в свідомості учнів адекватної діалектичної картини світу, озброює їх правильним методологічним підходом до пізнавальної й практичної діяльності;

- система загальних інтелектуальних і практичних умінь та навичок, які покладені в основу множності конкретних діяльностей;

- головні риси творчої діяльності, які забезпечують готовність до пошуку шляхів розв'язання нових проблем, творчого перетворення дійсності;

- система норм ставлення людей до світу та одне до одного, тобто система світоглядних і поведінкових якостей особистості, які є засадою гуманістичних переконань і ідеалів.

У розділі обґрунтовано робоче визначення поняття “зміст професійної освіти” стосовно професійно-технічної підготовки кваліфікованих робітників.

Зміст професійної освіти ми розглядаємо як систему знань, умінь, навичок, рис творчої діяльності, світоглядних і поведінкових якостей особистості, які зумовлені вимогами суспільства до робітників відповідної кваліфікації та профілю; на досягнення їх повинні спрямовуватись зусилля як педагогів, так і учнів у навчальних закладах, що забезпечують здобуття професійної освіти відповідного рівня. Як з'ясувалось, у педагогічній літературі поняття “зміст освіти” і “зміст навчання” не розрізняється. На нашу думку, методологічно це важливо зробити. З урахуванням специфіки професійно-технічної підготовки майбутніх робітників нами сформульовано визначення поняття “зміст навчання”.

Зміст професійного навчання - це педагогічно обґрунтована, логічно впорядкована й текстуально зафіксована в навчальних програмах наукова й технічна інформація про навчальний матеріал, що має професійну спрямованість, подається компактно і визначає зміст навчальної діяльності педагогів, пізнавальної діяльності учнів для оволодіння усіма компонентами змісту професійної освіти відповідного рівня і профілю.

На першому етапі дослідження змісту професійної освіти, який має прогностичне спрямування, передбачалось отримати інформацію про характер, умови майбутньої трудової діяльності кваліфікованих робітників і про зміст професійної підготовки, яка потрібна для успішного виконання цієї діяльності. Результати дослідження знайшли своє відображення в прогностичній професійній моделі кваліфікованого робітника.

Модель робітника представлена у документі, який містить науково обґрунтовані відомості про найвірогідніші тенденції розвитку відповідної галузі науки, техніки, виробництва, а також достатньою мірою деталізований перелік вимог до особистісних і професійних якостей, що ними повинен володіти робітник певного профілю, який оптимально функціонує не тільки в сучасному виробництві, а й у виробництві майбутнього. До побудови прогностичної моделі професійної діяльності та відбору змісту професійного навчання залучаються фахівці різних профілів і напрямів, у тому числі й з виробництва.

На основі прогностичної моделі кваліфікованого робітника розробляється кваліфікаційна характеристика випускника ПТНЗ. Це сукупність вимог, якими визначаються його професійні знання, вміння та навички. Кваліфікаційна характеристика повинна охоплювати найменування професії, спеціалізації та розділи “Повинен знати”, “Повинен уміти” за кожним плановим рівнем кваліфікації. Кваліфікаційна характеристика випускника ПТНЗ складає основу Державного стандарту професійно-технічної освіти України.

Відомо, що будь-яка педагогічна система формується з кількох елементів, якими визначається певне дидактичне завдання й описуються дидактичні процеси як засоби розв'язків у цьому завданні. До найважливіших педагогічних об'єктів, які позначені категоріями цілей, принципів, змісту, методів, засобів, організаційних форм навчання, виховання й розвитку учнів, перебувають у щонайтіснішому зв'язку, сукупно створюючи цілісну структурну єдність - педагогічну систему, добирають певну педагогічну технологію.

Під педагогічною технологією розуміємо комплексну інтегративну систему, яка містить упорядковану множність операцій і дій, що ними забезпечуються: педагогічне цілевизначення, змістовні інформаційно-предметні й процесуальні аспекти, спрямовані на засвоєння знань, здобуття професійних умінь і формування особистісних якостей учнів, визначених цілями навчання.

У розділі викладено методологічні й методичні підходи, якими розкривається сутність названих вище педагогічних категорій і які входять до визначення педагогічної технології.

Головною функцією профтехосвіти виступає формування особистості підлітка, адаптування його до життя в суспільстві, що здійснюється шляхом його навчання, забезпечення культури його праці. Метою професійно-технічної освіти в Україні є надання громадянам професії з урахуванням їх покликання, інтересів, здібностей відповідно до поточних і перспективних потреб економіки країни в кваліфікованих і конкурентоспроможних робітників на ринку праці.

До головних завданнь профтехосвіти у нових соціально-економічних умовах віднесено:

1. Забезпечення високого рівня загальної, загальнотехнічної й професійної (спеціальної) освіти учнів ПНТЗ.

2. Підвищення професійно-технічного рівня майбутніх робітників як складової частини загального культурно-технічного рівня.

3. Виховання учнів ПТНЗ у процесі оволодіння професією, якою передбачається побудова навчально-виховного процесу на засадах демократизації й гуманізації стосунків між педагогами й учнями.

Викладено структуру підготовки кваліфікованого робітника у ПТНЗ і дослідні матеріали про зміст освіти в училищах, принципи професійного навчання. Особливу увагу приділено професійній спрямованості як провідному принципу навчання у ПТНЗ. Визначено критерії відбору змісту навчання в закладах профтехосвіти. Ці та інші матеріали використано для аналізу проблем наступності, інтеграції й диференціації навчання в ПТНЗ, в опрацюванні рекомендацій і впровадженні їх у навчально-виховний процес.

Розділ 2. Наступність, інтеграція й диференціація змісту навчання в професійно-технічних навчальних закладах.

Під наступністю у навчально-виховній діяльності розуміємо встановлення таких взаємин між цілями, змістом, методами, засобами, організаційними формами цієї діяльності на послідовних етапах навчання і виховання, які дозволяють будувати кожний новий етап з опорою на минулий досвід учнів, чим полегшується їхня адаптація до умов навчання на наступному курсі, в іншому навчальному закладі тощо. Реалізація наступності в процесі навчання здійснюється здебільшого у такі два етапи, як:

1) вияв наступності у змісті, методичне “препарування” навчального матеріалу, який сприяє осмисленню учнями виявленої наступності знань, здобутих у навчальному процесі;

2) реалізація наступності в процесі навчання за допомогою певних форм, методів, прийомів і засобів.

Принцип наступності реалізується у навчанні різними шляхами. Найефективнішими вважаємо такі:

порівняльний аналіз раніше здобутих і нових знань;

пропедевтика наявних знань, орієнтація на майбутні знання.

Наступність у формуванні знань учнів шкіл і ПТНЗ має кілька аспектів. Один з них полягає у забезпеченні тотожності елементів знань однакового змісту. Йдеться про науково-технічні терміни, що характеризують одне й те саме поняття на різних рівнях навчання. Так, навчаючись професії, учні зустрічаються з кількома тисячами науково-технічних термінів, багато з яких вперше застосовують у школі на уроках природничо-математичних дисциплін і трудового навчання. Зміст поняття, яке позначається одним і тим самим терміном у різних навчальних текстах, збагачується на різних етапах навчання, хоча основна його сутність повинна залишитися незмінною.

Інший аспект наступності знань полягає в єдності тлумачення наскрізних науково-технічних понять, у відсутності суперечностей у тексті інструкцій, у поясненнях технічних і технологічних процесів, конструкцій приладів та іншого обладнання.

Досягнення з розвитку матеріального виробництва та інших сфер суспільного життя залежать не тільки від успіхів окремих наук, їх галузей, а й від міждисциплінарної інтеграції добутих результатів. У працях філософів (М. С. Анисимов, В. Г. Афанасьєв, Г. М. Волков, М. В. Марков, В. С. Готт, Б. М. Кедров, Р. С. Карпінська, Ю. С. Мелещенко, Е. П. Семенюк, А. Д. Урсул та ін.) наголошується, що інтеграція докорінно змінила зміст і структуру сучасних наукових знань, інтелектуально-концептуальні можливості окремих наук. Важливою особливістю інтеграції є те, що під її впливом підвищується цілісність та інформаційна ємність знань, рівень їх узагальненості й комплексності, ущільненості й організованості.

Філософи стверджують, що опрацювання питань генезису теоретичних уявлень у технічних знаннях, їх становлення і оформлення у розгорнуті концептуальні системи становить дуже важливу ланку на шляху вивчення взаємозв'язку суспільних, природничих і технічних наук. Цей взаємозв'язок, взаємопроникнення, інтеграція трьох галузей наукового знання втілюється і в змісті освіти, який, за влучним висловом сучасних вчених (С. Я. Батишев, Б. С. Гершунський, М. І. Махмутов, Н. М. Розенберг), є дидактичним еквівалентом змісту суспільних, природничих і технічних наук.

Проблема інтеграції загальної середньої освіти і професійно-технічної не знайшла поки що глибокого наукового обгрунтування, хоча окремі доробки тут є (А. П. Бєляєва, Ю. І. Дик, М. М. Берулава, В. Ф. Башарін, С. У. Гончаренко, Г. Є. Гребенюк, Г. С. Гуторов, Ю. Ц. Жидецький, І. М. Козловська, В. М. Максимова, М. І. Махмутов, А. А. Пінський, Я. М. Собко та ін.).

...