Виховання моральної культури старшокласників засобами мистецтва

Размещено на http://www.allbest.ru/

Луганський державний педагогічний університет

імені Тараса Шевченка

УДК 785.022 (048)

ШКУРІН Олександр Іванович

ВИХОВАННЯ МОРАЛЬНОЇ КУЛЬТУРИ СТАРШОКЛАСНИКІВ ЗАСОБАМИ МИСТЕЦТВА

13.00.01 - Теорія та історія педагогіки

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук

Луганськ - 1999

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Луганському державному педагогічному

університеті імені Тараса Шевченка.

Науковий керівник - заслужений діяч науки і техніки України, член-

кореспондент АПН України, доктор педагогіч-

них наук, професор Шевченко Галина

Павлівна, завідувачка кафедри педагогіки

Луганського державного педагогічного

університету імені Тараса Шевченка

Офіційні опоненти - доктор педагогічних наук, професор Сущенко

Тетяна Іванівна, завідувачка кафедри теорії і

методики виховної роботи Запорізького

обласного інституту удосконалення вчителів

кандидат педагогічних наук, доцент Сипченко

Валерій Іванович, завідувач кафедри педа-гогіки Слов'янського державного педагогічного інституту

Провідна установа - Донецький державний університет, кафедра педагогіки.

Захист відбудеться " 28 “ жовтня 1999 року о 17-00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К.29.053.01 у Луганському державному педагогічному університеті імені Тараса Шевченка за адресою: 348011, м. Луганськ, вул. Оборонна, 2

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Луганського державного педагогічного університету імені Тараса Шевченка.

Автореферат розісланий ” 27 " вересня 1999 року

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Л.Л.Бутенко

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ДОСЛІДЖЕННЯ

Актуальність і ступінь дослідженості проблеми. Сучасний економічний і соціокультурний стан суспільства значно загострив проблему морального виховання, моральної культури підростаючих поколінь. Моральність - стрижень духовності особистості. У ній сфокусовані й віддзеркалюються всі соціальні набутки, багатство й цінності людського буття.

Проблема виховання моральної культури - це проблема формування людського в людині, її духу, гуманістичних цінностей, "доброго розуму", гуманістичної свідомості, гуманістичного знання. Моральна культура несе в собі загальнолюдські цінності, національні моральні ідеали, що відбивають рівень розвитку цивілізації в конкретний історичний період. Кожна історична епоха висуває свої критерії моралі суспільства й моральності особистості, що свідчить про невичерпність і вічну багатоаспектність проблем моральної культури, об'єктивацію постійної потреби її дослідження.

Сьогоднішні школярі-старшокласники значно відрізняються від своїх ровесників 60-80-х років. Ідеали виховання в дусі колективізму, відданості комсомолу й Комуністичній партії, які були тоді основними орієнтирами соціальної діяльності, стали нежиттєздатними, змінилася ієрархія моральних цінностей. За свідченням дослідників Р.П.Гуріної, Є.В.Бондаревської, Л.П.Буєвої, сьогодні на перше місце у старшокласників виступає мета - досягнення великих успіхів в роботі, вигідного самовизначення, забезпечення собі благополуччя, прагнення вистояти, вижити, виховати якості стоїка. Це підкреслює кончу необхідність пошуку нових підходів, педагогічних технологій виховання моральності, моральної культури юнаків і дівчат у загальноосвітній школі всіх сучасних типів.

Аналіз стану дослідженості питань моральної культури старшо-класників свідчить про постійну увагу вчених різних галузей знань до питань моралі й моральності на методологічному, теоретичному і практичному рівнях.

На методологічному рівні проблема представлена в роботах античних філософів (Арістотель, Платон, Сократ), представників класичної філософії (Г.В.Ф.Гегель, І.Кант, Л.Фейєрбах), української філософії (Г.С.Сковорода, Я.Козельський, П.Д.Юркевич). Проблема моральних аспектів культури знайшла відображення в працях Ф.Ніцше, В.С.Соловйова, А.Швейцера, П.Тейяра де Шардена; соціокультурна роль релігії - у роботах Ф.Бекона, Л.Фейєрбаха, Б.Рассела та інших. Проблеми моральності й моральної культури вивчалися сучасними філософами С.Ф.Анісімовим, Р.Г.Апре-сяном, В.С.Біблером, Д.Ж.Валеєвим, А.А.Гусейновим, О.Г.Дробницьким, О.І.Левицькою, А.І.Титаренко та ін.

Педагогічний аспект відбито в роботах Л.М.Архангельського, Є.В.Бондаревської, О.С.Богданової, Д.І.Водзинського, К.В.Гавриловець, Д.М.Гришина, Г.М.Гумницького, В.О.Гурина, А.В.Зосимовського, І.А.Зязюна, Б.С.Кобзаря, О.В.Киричука, Л.Г.Коваль, І.С.Мар'єнка, Т.М.Мальковської, В.І.Петрової, Л.І.Рувинського, І.Ф.Свадковського, Н.О.Ткачової, А.І.Шемшуриної, Н.Є.Щуркової, І.Ф.Харламова, М.Д. Ярма-ченка та ін., у дослідженнях зарубіжних авторів (К.Роджерс, Л.Кольберг, Е.Хіггінс, М.Блатт, Р.Мейер, С.Клінтон, В.Беннет та ін.).

Психологічні аспекти морального розвитку особистості розглядаються в роботах І.Д.Беха, О.О.Бодальова, Б.С.Братуся, Д.В.Колесова, С.Г.Якобсон та ін.

Одним із ефективних засобів морального виховання є мистецтво, яке втілює в собі вічні загальнолюдські й моральні цінності, у яких простежується моральна сила людського духу, вибір смислу життя, благоговіння перед життям. Взаємозв'язок моральності та мистецтва розкрито в роботах Л.В.Альохіної, Л.І.Кунчевої, А.О.Нуйкіна, В.О.Ра-зумного, В.І.Толстих та ін. Питання діалектичної єдності морального та естетичного виховання досліджують М.Л.Лейзеров, Н.П.Соколова, Ю.М.Хижняк та ін.

Однак серед наукових досліджень ми не зустріли цілісного погляду на виховання моральної культури сучасного школяра засобами мистецтва, що й обумовило вибір теми дослідження "Виховання моральної культури старшокласників засобами мистецтва".

Об'єкт дослідження - процес виховання моральної культури старшокласників.

Предмет дослідження - шляхи виховання моральної культури старшокласників засобами мистецтва.

Мета дослідження - теоретичне обґрунтування сутності моральної культури старшокласників та визначення найбільш ефективних шляхів її виховання.

Гіпотеза дослідження - виховання моральної культури старшо-ласників найбільш ефективно може здійснюватися, якщо в системі виховної роботи моральні цінності будуть розкриватися через естетичне переживання художнього образу; якщо уявлення про норми моральності з урахуванням загальнолюдського й національного будуть закріплюватися в моральних вправах старшокласників шляхом їх участі в різних видах творчої художньо-естетичної діяльності та соціокультурній поведінці.

У відповідності з метою та гіпотезою дослідження були висунуті наступні завдання:

На підставі аналізу філософської, культурологічної, психолого-педагогічної літератури визначити методологічні та теоретичні основи даної проблеми.

Обґрунтувати сутність й структуру моральної культури старшокласників.

Розкрити шляхи та педагогічні технології виховання моральної культури старшокласників засобами мистецтва.

У дослідженні було використано комплекс теоретичниих та емпіричних методів: історико-генетичний аналіз, аналіз філософської, культурологічної та психолого-педагогічної літератури за проблемою дослідження, педагогічне спостереження, педагогічний експеримент, анкетування, бесіди, метод експертних оцінок, діагностування та творчі завдання.

Методологічною та теоретичною основою дослідження були філософські, культурологічні, власне етичні концепції зарубіжних та вітчизняних учених про моральну сутність особистості, про роль та функції мистецтва в одухотворенні особистості, у визначенні морально-етичного ідеалу.

Дослідження проходило у три етапи.

На першому етапі (1990-1991 рр.) вивчалась філософська, культурологічна, педагогічна література, здійснювався аналіз стану моральної вихованості старшокласників.

На другому етапі (1991-1993 рр.) розроблявся методичний інструментарій дослідження й програми виховання моральної культури старшокласників засобами мистецтва.

На третьому етапі (1993-1998 рр.) проводився експеримент дослідження, розроблялись відповідні педагогічні технології, аналізувалися результати дослідно-експериментальної роботи.

Наукова новизна й теоретичне значення дослідження: визначена сутність поняття "моральна культура старшокласників", його структура, механізм виховання засобами мистецтва завдяки спеціально розробленій програмі, розкрито взаємозв'язок моральних і естетичних цінностей.

Практична значущість дослідження полягає в розробці педагогічних технологій використання мистецтва у вихованні моральної культури старшокласників.

Вірогідність наукових результатів дослідження забезпечується цілісним підходом до аналізу теоретичного та дослідно-експериментального матеріалу, застосуванням комплексу взаємодоповнюючих методів, що відповідають меті та завданням дослідження, апробацією основних положень дисертаційної роботи на практиці.

Апробація результатів дослідження здійснювалася під час читання курсу "Золоте правило моральності" в Луганській обласній гімназії, Лисичанській гімназії, обговорення матеріалів дослідження на кафедрі педагогіки Луганського державного педагогічного університету імені Тараса Шевченка, щорічного повідомлення на університетській науковій конференції. Результати дослідження відображені в 7 публікаціях, з них три у наукових фахових виданнях. У роботах, опублікованих у співавторстві, особистий внесок здобувача полягає в розробці сутності структурних елементів моральної культури старшокласників, методичних рекомендацій працівникам позашкільних виховних закладів з питань морально-естетичного виховання, обґрунтуванні ролі вчителя в моральному вихованні школярів.

Особистий внесок здобувача полягає в розробці на теоретичному і практичному рівнях сутності моральної культури старшокласників і визначенні специфічних шляхів її виховання засобами мистецтва.

На захист виносяться наступні положення:

Теоретична розробка й методологічне обґрунтування основ виховання моральної культури старшокласників засобами мистецтва.

Сутність поняття "моральна культура старшокласників", його структура та зміст.

Ефективні шляхи виховання моральної культури старшокласників.

Структура дисертації. Робота складається із вступу, двох розділів, висновків, списку використаних джерел. Основний обсяг роботи складає 160 сторінок. Список використаної літератури включає 235 назв.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність теми, визначені об'єкт, предмет, мета дослідження, розкрита методологічна основа роботи, методи дослідження, наукова новизна, теоретична та практична значущість дисертаційної роботи.

У першому розділі "Методологічні та теоретичні основи виховання моральної культури старшокласників засобами мистецтва" подається історико-генетичний аналіз проблем моралі та моральності, формування моральної культури особистості, розглядається проблема моральної культури в контексті філософського, педагогічного, психологічного знання, розкривається зміст та сутнісна характеристика моральної культури особистості старшокласника на основі сучасного етико-філософського знання та специфічної соціокультурної ситуації сьогодення, характеристика полікультурного простору, у якому складається менталітет особистості, уявлення школярів про загальнолюдські та національні моральні цінності в творах різних видів мистецтва, обґрунтовується значущість мистецтва у вихованні моральних цінностей, норм, моральних стосунків, учинкових способів життєдіяльності, дається соціокультурний і моральний портрет сучасного старшокласника.

Філософський аналіз проблеми свідчить про те, що на всіх етапах розвитку людського суспільства моральна культура була в епіцентрі уваги, бо вона - одна з найяскравіших ознак людського роду. В античній філософії визначено ядро духовності, духовної культури особистості - Істина, Добро, Краса. "Тільки людина здатна до сприйняття таких понять, як добро і зло, справедливість і несправедливість" (Арістотель). В етичних поглядах того часу звучала думка про те, що найбільшою цінністю і привілеєм людини є право на щасливе життя (Арістотель, Сократ). Сократ вищою моральною цінністю вважав справедливість, Платон - внутрішнє удосконалення. Важливий внесок у розуміння суті моральної культури внесли Заратустра, Лао-дзи, Конфуцій, Б.Спіноза, А.Шопенгауер, Ф.Ніцше. На двох основних ідеях - безумовної самоцінності людської особистості й обов'язку - базується етична система І.Канта. Моральний імператив стверджував: до людини і людства ніколи не можна ставитися як до засобу, а тільки як до мети.

У філософській етиці кінця ХІХ ст. (А.Бергсон, М.О.Бердяєв, К.Ясперс, Ж.-П.Сартр та ін.) склалася тенденція поділу загальної моральності на "справжню" і "несправжню" мораль. Вважалося, що "справжній" моралі притаманні саморозкриття і спонтанність, недетер-мінована моральна свобода особистості. "Справжня" мораль відкидає санкціонування моральних цінностей соціальними структурами. "Несправжня мораль" має канонічний дух, спрямована на конформізм, слухняність.

Загальнолюдською домінантою нової етики стали: етика благоговіння перед життям А.Швейцера, філософія загальної справи М.Ф.Федорова, космічна етика К.Е.Ціолковського, ноосфери В.І.Вернадського.

Мораль протягом усього існування людських цивілізацій була загальною програмою життя. У кожного суспільства, у кожної людини свій моральний шлях, моральні цінності й образи морального ідеалу. Так, у християнській культурній традиції образ моралі задавався Нагорною проповіддю Іісуса Христа. Давньокиївські прообрази українського морального ідеалу пов'язані з образом святості, образом Святої Русі.

Культурні прообрази вітчизняного менталітету постають більш рельєфно саме у сфері релігійно-моральної свідомості (Т.О.Чайка).

Духовні витоки моралі глибоко розкриті у вченні Г.С.Сковороди про дві натури та три світи, про духовний світ людини, про правду, справедливість, щастя і волю, "сродну працю", самопізнання, філософію серця. Філософія серця знайшла своє продовження й подальшу розробку в релігійно-моральній концепції П.Д.Юркевича.

Історико-генетичний аспект проблеми моральності та моральної культури засвідчує виникнення моралі як форми суспільної свідомості та регулятора людської поведінки, наявність вихідних моральних доброчинностей, присутніх в усіх моральних концепціях (добро, віра, любов, совість тощо), визнання принципової всезагальності моральних вимог, необхідності внутрішнього морального закону (за І.Кантом).

Знайомлячись із проблемою моральної культури в філософському аспекті, ми підкреслюємо фундаментальність культурницького її розгляду, згідно з яким моральна культура - це гармонія людини з навколишнім світом, діалог з моральними цінностями, вчинок як "єдина подія буття" (М.М.Бахтін).

Мораль, моральність органічно поєднані з розумінням сутності культури як феномена людського життя. Культура - якісний показник суспільства, що виражає міру розвитку сутнісних сил суб'єкта, їх втілення в матеріальне й духовне виробництво як продукт діяльності людини (М.В.Дьяченко).

Культурна діяльність і приводить до культивування й духовної піднесеності особистості, творення Людини, яка "має визначити себе достойною найбільш достойного" (Ф.Гегель).

Ми поділяємо точку зору М.К.Мамардашвілі стосовно розуміння культури в становленні й існуванні людини. Особистість, людське "Я" формується шляхом співвідношення себе з певними граничними символічними уявленнями, які підтримуються зусиллями самої людини. Культура в особистісному аспекті - відкрита система, незавершений творчий процес і водночас загальнолюдське надбання, гуманістична цінність.

Кожна людина пов'язана з усім світом і в той же час вона мікросвіт. Для того, щоб жити в суспільстві, обирати культурні смисли життя вона повинна завжди дивитися в глибину свого "Я", тому що внутрішній світ - це і є моральний закон в собі, "розум серця" (Г.Гейне).

Аналіз філософської та етичної літератури свідчить про наявність різних підходів до визначення сутності понять "мораль", "моральність", "моральна культура особистості". Серед численних точок зору на природу моралі і моральності найбільш близькою нам уявляється позиція В.С.Біблера, який розрізняє дві сфери людської етики. Під поняттям "мораль" він розуміє "форму моральності, яка засохла у норми та накази". Моральні догмати, що складаються століттями, "знеособлюються", втрачають історичну напругу, культурну первинність.

Моральність і мораль розрізняються за смислом культури. Моральність з точки зору смислу культури втілюється, на думку В.С.Біблера, не у моральні норми, а безвихідні перипетії вільного особистого вчинку, які формують докорінні образи особистості, образи культури різних історичних епох (Прометей і Едіп; Христос; Гамлет, Дон-Кіхот). Слід підкреслити думку В.С.Біблера про те, що "внутрішнім центром моральних перипетій є катарсис совісті. Смисл совісті - внутрішнє сполучення мого "малого", земного Я та мого загального Я - судді та свідка" ("со-вість - у моїй свідомості насущного буття Ти, іншої людини"). Таким чином, аналізуючи проблеми моральності й моралі в сучасній науковій літературі, слід розрізняти моральність як властивість індивіда, який особисто приймає та переживає загальнолюдські та індивідуально-національні моральні цінності та мораль як зведення моральних правил життєдіяльності суспільства у кожну конкретно-історичну епоху. Отже, моральність - відображення культурного фону індивіда, його "неповторності", здатності жити у "видноколі особистості", у "видноколі моральних цінностей".

На основі філософського аналізу досліджуваної проблеми ми визначили сутність моральної культури як однієї з найбільш яскравих характеристик духовності особистості, у якій представлені система моральних знань, переконань та моральної поведінки у відповідності з загальнолюдськими та національними уявленнями про сутність моральних цінностей. Підкреслюється, що моральні цінності історично обумовлені, оскільки система моральних цінностей у різні історичні епохи змінюється та залежить від суспільних ідеалів, від ступеня культурності та одухотворення особистості та суспільства в цілому.

Моральна культура старшокласника розглядається нами як інтегрована якість особистості, у якій представлені смисли її культурного буття, що відображені в ідеальних уявленнях про моральні цінності, моральні почуття та високоморальну поведінку.

Структура моральної культури старшокласника включає знання про моральні цінності, норми моралі й моральної поведінки, моральні почуття, моральну поведінку. Моральна свідомість людини передбачає формування морального ставлення до світу та людей. Системоутворюючими компонентами моральних почуттів виступають добро, любов, совість, віра, толерантність.

Основу моральної культури особистості складає система моральних цінностей, стрижнем яких є гуманність, оскільки саме в ній виявляється любов до усього живого, "благоговіння перед життям" (А.Швейцер), прагнення до злагоди, толерантності, співпереживання, милосердя, альтруїзму. Мірилом моральних цінностей людини є совість як найважливіша моральна якість. В.О.Сухомлинський вважав, що виховання совісті - це виховання в людині обов'язків перед іншою людиною, переживання потреби в людині.

Проблема моральної культури в психологічному плані розглядається з позицій цілісності особистості. Знання про мораль, моральний інтелектуалізм не є гарантом моральної поведінки особистості. Моральні зміни у свідомості людини відбуваються в процесі включення всіх психічних механізмів. Моральні норми особистістю будуть присвоєні тільки тоді, коли буде здійснено перехід зовнішніх рекомендацій у внутрішні мотиви діяльності.

Психологічні аспекти морального виховання особистості старшокласників пов'язані з урахуванням специфіки формування морального ставлення особистості до світу людей та світу предметів, яке можливе тільки на емоційній основі.

І.Д.Бех зазначає, що моральна якість завдяки її емоційному переживанню функціонує як етична норма, що стала значущою для особистості. Саме тому запорукою доцільної організації виховної роботи у школі є розуміння залежності між переживаннями, мотивами, моральними якостями та вчинками особистості.

На психологічному рівні процес морального виховання ґрунтується на механізмах співпереживання та ідентифікації, уявлення як емоційно збагаченого, рухомого образу, наповненого особистісним смислом (І.Д.Бех). Формування навичок моральної поведінки передбачає, по-перше, здатність виділяти і називати почуття, які відчувають інші люди, та прийняти чужий погляд, по-друге, перенесення акценту на пізнавальну (когнітивну) інтерпретацію ситуації. Відповідно до психофізіологічної природи людини слід враховувати в моральному вихованні учнівської молоді наявність феномену імпритингу (закарбовування) та "триггерних моментів" (А.О.Нуйкін).

Певний природний егоцентризм емоційних процесів впливає на формування ставлення до іншої людини й повинен враховуватися в моральному вихованні молоді. Значно ускладнюють виховну роботу, на думку психологів, природні егоїстичні прагнення людини до насолоди, усвідомлення своєї сили, певна агресивність дитини. Спрямованість морального розвитку залежить від співвідношення особливостей людини, зумовлених філогенетичним та онтологічним розвитком індивіда.

У педагогічних дослідженнях (І.С.Мар'єнко, Н.Є.Щуркова та ін.) виділяються два основні підходи до розробки теоретико-методологічних основ морального виховання: а) інтелектуальний, спрямований на етичне просвітництво, оволодіння моральними знаннями; б) виховання моральної поведінки, формування моральних навичок та звичок. Відповідно до завдань нашого дослідження ми враховуємо необхідність цілісного впливу і на інтелектуальну, і на емоційно-вольову сферу особистості школярів.

Процес виховання моральної культури старшокласників визначається як присвоєння особистістю старшокласника морального досвіду людства, переведення загальнолюдських і національних моральних цінностей у видноколо власного "Я", реалізація особистісних ціннісних орієнтирів у соціальних відношеннях.

Ідеальним зразком втілення морального досвіду людства є мистецтво. Методологічним підґрунтям визначення мистецтва як одного з оптимальних засобів виховання моральної культури особистості виступають положення про те, що саме в мистецтві представлені у всій багатозначності й багатогранності моральні конфлікти епох, цивілізацій, моральні еталони почуттів та моральної поведінки людей. Кожний вид мистецтва створює одухотворений, ідеальний поетичний (піднесений) моральний образ певного часу з притаманними йому рисами і в той же час показує антиідеали. Опоетизований образ моральності - це одна з форм існування моралі в суспільстві. Саме тому доцільно вести цілеспрямовану роботу по розкриттю поетики морального образу, сконцентрованого в різних видах мистецтва й особливо в художній літературі та образотворчому мистецтві. Поетика образу моралі, створена мистецтвом, дає можливості старшокласникам емоційно пережити моральність людей і епох, і через катарсичне потрясіння очистити свою душу, серце і розум. У процесі спілкування з твором мистецтва відбувається розумово-емоційне перенесення школяра в ситуацію, що описана в художньому творі, і внаслідок закону реальності почуттів (Л.С.Виготський) виникають сильні емоційно-естетичні переживання.

Аксіологічний аспект сприйняття художніх творів, в яких найяскравіше представлено етичні категорії, дозволяє формувати оцінне ставлення до цих категорій, моральну потребу в повсякденному житті наслідувати цим моральним нормам та принципам.

Поетика морального зростання в історії мистецтва пов'язана насамперед із трагедією, сутність якої складають не випадкові люди та події, а герої, імена яких відбивають відомі типи поведінки, характер, моральні вчинки. Перипетії (переломи) трагедії відкривають не дидактичний смисл мистецького твору, а нездоланну докорінну загадковість буття та людини. Отже, трагедія виступає зверненням до кожної особистості, в якому змістовну сутність складають питання, а не відповіді.

Педагогічні аспекти процесу морального виховання враховують значення моральних цінностей релігії як компоненту духовної культури людства. Слід враховувати, що сутнісний зміст моралі відбито у класичних формулах золотого правила (Мф. 7:12) та заповідях любові (Лк. 10:27). Цей зміст загальнолюдських моральних цінностей виступає транскультурним, базовим.

Специфіка процесу морального виховання старшокласників обумовлена особливостями старшого шкільного віку, який характеризується як перехід від дитинства до юнацтва ("нова соціальна ситуація розвитку", за Л.С.Виготським), коли домінують мотиви діяльності, пов'язані з життєвим самовизначенням. Дослідники відзначають певну суперечливість моральної свідомості юнацтва, автономність їхньої моралі, тобто орієнтацію на власні переконання (І.С.Кон, Т.М.Титаренко), наявність у певної частини молоді морального інфантилізму.

Для обґрунтування специфіки морального виховання старшокласників засобами мистецтва важливе значення має питання взаємозв'язку моралі та мистецтва, естетичного та етичного в становленні духовної культури особистості. Ще І.Кант відзначав, що "прекрасне є символом морально-доброго", Ф.Шіллер убачав джерела виховання в безсмертних образах мистецтва. У процесі морального виховання естетичний фактор сприяє моральній рефлексії, формує вміння сприймати моральне як прекрасне. Моральне, таким чином, розглядається як сфера нашого життя, а естетичне - як спосіб його сприйняття. Мистецтво створює ситуації самовідкриття істини, повернення до первинних основ буття (В.С.Біблер). Єдність морального та естетичного втілюється в почутті піднесеного, яке викликає збудження духовних сил людини. Ми поділяємо думку Б.М.Неменського про те, що ніщо, окрім мистецтва, не може передати досвід почуттів багатьох інших людей, створити ситуацію культурного та особистісного діалогу.

У другому розділі "Шляхи виховання моральної культури старшокласників засобами мистецтва" обґрунтовано наукові засади процесу виховання моральної культури особистості засобами мистецтва, розроблено змістові та процесуальні аспекти морального розвитку старшокласників, представлена характеристика експериментальної роботи, що дозволила визначити та перевірити шляхи і педагогічні умови виховання моральної культури учнів старшого шкільного віку засобами мистецтва, визначено критерії та рівні вихованості моральності учнівської молоді.

Аналіз психолого-педагогічної літератури з проблем морального виховання (Є.В.Бондаревська, А.В.Зосимовський, М.І.Монахов, Н.Є.Щур-кова та ін.) дозволив визначити критерії моральної вихованості учнів старших класів: 1) гуманістична спрямованість особистості; 2) повнота та глибина морально-естетичної інформованості, знання основних етичних та естетичних категорій; 3) ціннісний характер особистісного усвідомлення моральних знань; 4) емоційний відгук, здатність до емпатії; 5) соціокультурна поведінка. Відповідно до критеріїв було виділено параметри діагностування окремих компонентів моральної вихованості учнів.

Визначені критерії моральної вихованості школярів дозволили обґрунтувати рівні моральної вихованості учнів старших класів з урахуванням сутності структури моральної культури старшокласників та специфіки психолого-педагогічних особливостей старшого шкільного віку.

Високий рівень моральної вихованості передбачає гармонію гуманістичної спрямованості особистості, системи етичних знань, розвинутості емоційного відгуку, естетичних переживань не тільки поетичного образу мистецтва, але й реального буття, адекватної поведінки.

Середній рівень вихованості моральної культури свідчить про наявність достатнього рівня морально-естетичних знань при відсутності емоційного відгуку та неадекватній соціокультурній поведінці.

Низький рівень моральної вихованості відзначається відсутністю у школярів всіх показників критеріїв моральної вихованості.

Накопичений досвід у галузі морального виховання школярів у цілому і старшокласників зокрема (О.С.Богданова, Л.І.Шемшурина, Н.Є.Щуркова та ін.) дозволяє узагальнити основні форми та методи організації процесу виховання моральної свідомості, розвитку моральних почуттів та формування навичок моральної поведінки. Аналіз педагогічної практики засвідчив, що провідне місце серед форм та методів виховної роботи з морального розвитку школярів займають різні форми етичного просвітництва, спирання на зовнішні сили моральної поведінки (громадська думка, колектив, держава та ін.), проблемно-ситуативні методи (І.С.Мар'єнко), моральні дискусії (Л.Кольберг, Е.Хіггінс). Перевага все ж таки надається словесним формам виховання, внаслідок чого механізми моральної регуляції розвиваються недостатньо.

Наведені форми та прийоми не вичерпують педагогічний потенціал виховання моральної культури. Як свідчить наш власний досвід, детальний аналіз спеціальних педагогічних досліджень, у сучасній педагогічній практиці недостатньо використовуються можливості мистецтва як унікальної форми морального виховання особистості.

Експериментальна робота за проблемою дослідження мала ступеневий характер. Відповідно до мети констатуючого етапу було досліджено уявлення старшокласників про ієрархію моральних цінностей, про ставлення до життя в усіх його проявах, особливості сприйняття моральних цінностей через художній образ у різних видах мистецтва, ступінь розуміння старшокласниками взаємозв'язку морального та естетичного. За результами діагностуючого етапу було встановлено, що виявляють готовність дотримуватися державних норм 76% старшокласників, не прагнуть до цього - 18%; приймають суспільну моральність - 60%, особистісну - 39%; виявляють стурбованість матеріальними цінностями - 53%, духовними цінностями - 44%; виявляють продуктивну відповідальність - 53%, готові до конформізму - 38%. Значний інтерес спостерігається до підприємницької діяльності, у якій сучасні старшокласники вбачають основи свого матеріального благополуччя. У 40% школярів відсутні соціально значущі цілі життя. До морального вдосконалення прагнуть тільки 5 % старшокласників. У цілому більшість учнів виявляють середній рівень моральної вихованості.

Експериментальна робота довела, що старшокласники добре розуміють значення загальнолюдських моральних цінностей. У кожного з учнів своя ієрархія моральних цінностей, але основними вони вважають любов, взаєморозуміння, доброту, вірність, чесність, совість. Учні засуджують аморальні якості - підлість, жорстокість, приниження людини, заздрощі. Школярі відзначають всі труднощі економіки нашої держави, соціальне розшарування, зневажливе ставлення до людини праці.

Аналіз реальної практики морального виховання учнів старших класів свідчить про те, що успіх процесу морального виховання юнаків залежить від організації цілеспрямованої роботи з морального просвітництва, розвитку моральних почуттів та формування навичок моральної поведінки. При цьому необхідною умовою для підвищення рівня моральної вихованості школярів виступає їх залучення до сфери мистецтва, художньо-естетичний та емоційний розвиток. Існує взаємозв'язок між естетичним та етичним рівнями розвитку особистості школяра. Низькі показники сформованості естетичної свідомості учнів співвідносяться з недостатнім рівнем моральної культури.

Вивчення теоретичних та методологічних основ виховання моральної культури особистості, аналіз реальної практики та рівнів моральної вихованості старшокласників дозволили розробити програму формуючого експерименту дослідження, що була спрямована на формування системи знань про провідні моральні цінності (віра, совість, любов тощо) у філософсько-етичному та культурологічному їх значенні, організацію емоційно-естетичного сприйняття художніх творів, що вимагало тонкої емоційної реакції співпереживання, співчуття.

Формуючий експеримент у природних умовах навчально-виховного процесу загальноосвітньої школи дозволив: а) перевірити змістовне та процесуальне наповнення програми з морального виховання старшо-класників; б) скорегувати необхідний і достатній мінімум художньо-естетичної інформації для організації виховання засобами мистецтва; в) сформулювати практичні рекомендації вчителям та вихователям шкіл різного типу з методики підготовки та проведення факультативних занять і позакласної роботи з морального виховання учнівської молоді.

Експериментальна робота проводилась у старших класах Луганської обласної гімназії, у Лисичанській багатопрофільній гімназії. Організація виховної роботи передбачала ретельну фіксацію динаміки оволодіння учнями моральними знаннями, зміни міжособистісних відносин в учнівському колективі.

Мета формуючого експерименту полягала в тому, щоб у процесі занять із старшокласниками розкрити, по-перше, змістовну сутність моральних понять "віра", "надія", "любов", "совість" та ін., по-друге, через сприйняття художнього образу тих творів мистецтва, у яких найбільш яскраво представлені ці етичні категорії, сформувати в учнів оцінне ставлення до цих моральних явищ та через аксіологічний аспект сформувати моральну потребу у власній повсякденній діяльності наслідувати певним моральним нормам. Ми виходимо з того, що саме в цих категоріях представлені моральні цінності людського буття та кожної окремої людської особистості.

Для розв'язання завдань дослідження було визначено програму формуючого експерименту, обґрунтовано та розроблено програму факультативного курсу для старшокласників "Золоте правило моральності". Раціоналізації процесу відбору змісту навчально-виховного матеріалу, його оптимального обсягу сприяв проведений нами факторний аналіз домінуючих моральних цінностей та історико-культурного матеріалу за проблемами поетики художнього образу. Домінантні моральні якості виступають як орієнтирами для відбору мистецького та етичного матеріалу, так і визначають специфіку технології проведення факультативних занять з учнями. Основні розділи програми включають морально-естетичний аналіз таких понять, як любов, віра, совість, софійність, толерантність. Кожна тема передбачає дидактичне, комунікативне та технологічне забезпечення.

Система форм та засобів реалізації мети щодо виховання моральної культури особистості учнів старшого шкільного віку включає різноманітні прийоми використання комплексу мистецтв, рольові ігри на етапах етичного тренінгу, прийоми особистісної рефлексії, твори-мініатюри, притчі, дискусії на моральні теми, ведення щоденника самовиховання тощо.

На заняттях ми використовували твори художньої літератури, живопису, що розкривають силу морального духу яскравих образів історії та мистецтва. Так, у програму включені живописні роботи В.І.Сурикова ("Утро стрілецької страти", "Бояриня Морозова" та ін.), М.М.Ге ("Що є істина?"), І.М.Крамського ("Христос в пустелі"), історичні роботи М.C.Самокиша. Поетичний моральний образ найяскравіше представлений у портретному живописі, оскільки саме в людині сконцентрована велика таємниця краси й буття. На заняттях велася творча робота із класичними портретами Нефертиті, роботами Мікеланджело ("Давид", "Мойсей"), Ж.-А.Гудона ("Портрет Вольтера"), Ф.Рокотова ("Портрет Струйської"), портрети Т.Г.Шевченка, О.О.Мурашка, Ф.С.Красицького ("Гість з Запоріжжя") та ін.

У процесі роботи над античними образами духовно багатої та фізично досконалої людини (скульптури Мирона, Фідія, Поліклета) утверджувалась ідея Арістотеля про те, що прекраснодобрі властивості поняття блага і блаженства люди створюють відповідно до життя, яке вони ведуть.

Мистецтво через систему образів розкриває моральні конфлікти, протиріччя соціальної дійсності. Така моральна напруга присутня в образах Сократа, Прометея, Едіпа, Христа, Гамлета, Дон-Кіхота, Фауста та ін., які представлені в численних творах літератури та мистецтва. Звернення до персоналій історичної поетики обумовлено також тим, що ідеальні уявлення школярів про ті чи інші моральні якості досить часто персоніфікуються, тобто пов'язуються з конкретним носієм. Саме тому на занятті, де йшлося, наприклад, про християнські доброчинності, ми зверталися до образу Христа, до творів образотворчого мистецтва на біблейські теми.

Важливим напрямом експериментальної програми була творча самостійна робота старшокласників. Учням пропонувалося підготувати на основі художніх творів "моральні образи" таких векторів життя: Кольори життя; Життя - не рівна дорога, а тернистий шлях; Світло духовності; І на каменях ростуть дерева та інші.

Складовим елементом навчально-виховної роботи стали конференції, дискусії на тему "Людина і Вселенський розум", "Хто Я? Хто Ми?", "У пошуках гармонії" та ін.

Образ "культурного героя", що втілює в собі основні перипетії моральності сьогодення, розкривався відповідно до ідей В.С.Біблера за образом автора, персоніфікованих моральних ідей. Тому ми зверталися до морально-поетичних образів Бориса Пастернака, Осипа Мандельштама, Марини Цвітаєвої, Марка Шагала, Олександра Довженка, Василя Стуса, Василя Симоненка, Сергія Параджанова та ін.

Технологія проведення занять із старшокласниками базується на визнанні діалогу культур як діалогу різних форм мислення, культурного відчуття, що ґрунтується на принциповій діалогічності самої істини (добра, краси) (М.М.Бахтін, В.С.Біблер). Заняття із старшокласниками передбачали діалогічну взаємодію з твором мистецтва, автором, персонажами художнього твору, внутрішній діалог індивіда (відповідно до ідеї Л.С.Виготського про внутрішнє мовлення особистості).

Таким чином, засвоєнню системи моральних знань, усвідомленню моральних почуттів та виробленню навичок моральної поведінки сприяють: 1) планування занять за технологією діалогу культур; 2) вмотивоване використання комплексу мистецтв; 3) особистісні форми самоконтролю, що сприяють самовідчуттю емоційних реакцій; 4) створення аудіовізуальних моделей морального еталону (поетичного образу моральної особистості); 5) повторюваність ситуацій емоційного переживання; 6) врахування дієвості процесу уявлення як основи виникнення певної емоції та утвердження певного морального ставлення до ситуації; 7) вербалізація морально-естетичних переживань.

Необхідність вербалізації власних емоційних переживань у процесі морального виховання ґрунтується на теорії про другу сигнальну систему, коли словесна оцінка особистісної сутності явища вступає в асоціативний зв'язок із наявними інтелектуально-емоційними системами особистості та сприяє утворенню нових структур у свідомості людини. Вербалізації (або виразу іншими художньо-творчими засобами) піддаються не образи твору (герою), а власні переживання, образи особистісних почуттів школярів.

Спираючись на психологічні механізми морального розвитку особистості (І.Д.Бех), у процесі експериментальної роботи ми звертали увагу на усю гамму емоційних відчуттів і переживань - приємних і неприємних. Саме тому експериментальні завдання включали аналіз колізії трагічних героїв (Едіп, Гамлет, В.Стус та ін.), художніх робіт Й.Босха, Ф.Гойї, П.Пікассо та ін.

Аналіз експериментального матеріалу дозволяє визначити цілісний, системний характер запропонованого підходу. Розроблена методична система сприяє успішній реалізації мети морального виховання учнів старших класів з урахуванням закономірностей становлення моральної свідомості особистості.

Співвіднесення результатів констатуючого та формуючого етапів експериментальної роботи свідчить про те, що використання засобів мистецтва є фактором збагачення рівня моральної культури учнів старших класів. Так, у експериментальних класах збільшилась кількість учнів, які виявляють в цілому середній та високий рівні моральної вихованості. У більшості учнів домінує гуманістична спрямованість особистості, прагнення до високоморальної поведінки, достатні морально-естетичні знання. Наявні певні зрушення за таким критерієм як емоційний відгук. Більшість учнів (62%) виказують ціннісне ставлення до моральних явищ у мистецтві та дійсності.

Аналіз якісних та кількісних показників діагностування моральної вихованості учнів у процесі експериментальної роботи засвідчив несуттєві зміни за високим рівнем вихованості моральних якостей. Такий результат пояснюється складністю процесу особистісного становлення учнів, впливом комплексу об'єктивних факторів, що не можуть бути змінені в процесі експериментальної роботи (засоби масової інформації, тенденції виховного впливу родини, специфіка загальногромадської моралі тощо).

Експериментальна робота дозволила визначити сукупність педагогічних умов процесу виховання моральної культури старшокласників засобами мистецтва: 1) опосередкований характер створення емоційної реакції і відповідного морального почуття; 2) когнітивний (пізнавальний) характер ситуацій емоційного співпереживання, співчуття; 3) актуалізація рефлексивного потенціалу школярів, спирання на самоаналіз та самооцінку, особистісний досвід моральних стосунків із світом та самим собою; 4) урахування діалогічності процесів пізнання та міжкультурної комунікації в моральному становленні особистості; 5) розкриття моральної цінності естетичного сприйняття й естетичного переживання художніх образів мистецтва; 6) спирання на комплекс мистецтв як основу цілісного художнього образу; 7) створення ситуацій співвіднесення поетичного морального образу в мистецтві з реальним світосприйняттям і світо-відношенням (згідно з принципом культуровідповідності); 8) поетапність ускладнення емоційно-образного змісту ситуацій спілкування з творами мистецтва.

Результати дослідження дозволили зробити такі висновки

1. Мораль являє одну з найяскравіших ознак людського роду, виступає загальною програмою та регулятором життя. Історико-генетичний аспект вивчення моралі та моральності свідчить про наявність системоутворюючих моральних цінностей, характерних для різних культурних епох, релігійно-світоглядних систем (добро, любов, віра, совість). Моральність людини втілюється у перипетії вільного особистого вчинку на основі особистісного переживання та усвідомлення загальнолюдських моральних цінностей, правил та норм.

2. Моральна культура старшокласника - інтегрована якість особистості, у якій представлені смисли її культурного буття, що відображені в ідеальних уявленнях про моральні цінності, моральні почуття та високоморальну поведінку. Моральна культура старшокласників виявляється в оволодінні системою загальнолюдських морально-естетичних цінностей, у становленні морального відношення до світу і до себе як основи моральної свідомості особистості. Моральна позиція індивіда формується під впливом суспільства, але через індивідуальний вибір цінностей усього суспільства, заснований на становленні, за словами І.Канта, голосу Людства в людині.

3. Психологічний механізм морального виховання особистості базується на перетворенні зовнішніх моральних норм у внутрішні мотиви діяльності. Моральне ставлення людини до навколишнього світу можливе тільки на емоційній основі.

4. Мистецтво виступає важливим засобом виховання моральної культури, оскільки саме в ньому представлені ідеальні моделі високоморальної поведінки особистості. У світі мистецтва моральність виступає не у моральних заповідях, а в поетичних образах культури.

5. Педагогічні технології виховання моральної культури старшо-класників засобами мистецтва базуються на розкритті загальнолюдських та національних моральних цінностей через естетичне переживання художніх образів у різних видах мистецтва, у взаємодії мистецтв, у процесі залучення школярів до творчої художньо-естетичної діяльності. Поетика морального образу в мистецтві допомагає уявити єдність моральної цінності художньо-естетичного переживання і реального світосприйняття та світовідношення.

6. У процесі організації морального виховання важливого значення набувають організація діалогічної взаємодії у спілкуванні з мистецтвом, емоційно насичена комунікативна діяльність учнівської молоді, гуманний стиль взаємин із дітьми.

моральний культура педагогічний старшокласник

Основні положення і висновки дисертації викладені автором у таких публікаціях

Моральна культура старшокласників як основа виховання духовності // Гуманізація навчально-виховного процесу: Наук.-метод. зб. Вип.IV / За заг. ред. Легенького Г.І. та Сипченка В.І. - Слов'янськ: ІЗМН-СДПІ, 1998. - С. 330-333.

Поетика морального образу і процес його формування у старшокласників // Педагогіка і психологія формування творчої особистості: проблеми і пошуки: Зб. наук. пр. - Київ-Запоріжжя, - Вип.14. - 1999. - С. 170-172.

Досвід виховання моральної культури старшокласників засобами мистецтва// Вісник Луганського державного педагогічного університету імені Тараса Шевченка. Педагогічна серія. - 1998. - № 7. - С.

Воспитание нравственной культуры старшеклассников средствами искусства // Формування духовної культури учнівської молоді: Зб. наук. праць. - Луганськ, 1997. - С.189-192.

Роль убеждений в структуре нравственной культуры личности // Актуальные проблемы образования и воспитания учащейся молодежи: Сб. научн. раб. - Ч. III. - Луганск, 1993. - С.25-27. (у співавторстві з Педиско О.Г.)

Прекрасный духом и телом: Методическое пособие в помощь работникам детских оздоровительных лагерей. - Луганск, 1993. - 69 с. (у співавторстві з Д.Г.Бутко, О.Ф.Доренко та ін.)

Нравственно-эстетические аспекты подготовки будущего учителя // Взаимодействие искусств в духовном развитии школьников: Тезисы докладов участников межреспубликанского семинара. - Ворошиловград, 1990. - С.107-108. (у співавторстві з Будаг'янц Г.М.).

анотації

Шкурін О.І. Виховання моральної культури старшокласників засобами мистецтва. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук за спеціальністю 13.00.01 - теорія та історія педагогіки. Луганський державний педагогічний університет імені Тараса Шевченка. Луганськ, 1999.

Досліджується сутність та структура моральної культури старшокласників, єдність естетичного та етичного в процесі виховання моральної культури особистості. Розглядається педагогічний потенціал поетики морального образу, втіленого у творах різних видів мистецтва. Визначено педагогічні умови та шляхи виховання моральної культури учнів старших класів засобами мистецтва, обґрунтовано сутність педагогічних технологій використання взаємодії мистецтва в процесі морального становлення старшокласників. Представлено рекомендації педагогічним працівникам щодо створення умов процесу виховання моральної культури учнівської молоді.

Ключові слова: мораль, моральність, моральна культура старшокласника, поетика морального образу, взаємодія мистецтв.

Шкурин А.И. Воспитание нравственной культуры старше-классников средствами искусства. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата педагогических наук по специальности 13.00.01 - теория и история педагогики. Луганский государственный педагогический университет имени Тараса Шевченко. Луганск, 1999.

Исследуется историко-генетический аспект проблем морали и нравственности, формирования нравственной культуры личности, раскрывается содержание и сущностная характеристика нравственной культуры личности старшеклассника на основе современного этико-философского знания та специфичного поликультурного пространства, в котором складывается менталитет личности, представления школьников об общечеловеческих и национальных ценностях в произведениях разных видов искусства. Обосновывается значение искусства в воспитании нравственных ценностей, норм, нравственных отношений, поведенческих способов жизнедеятельности, рассматривается социокультурный и нравственный портрет современного старшеклассников.

Нравственность определяется как качество индивида, который лично воспринимает и переживает общечеловеческие и индивидуально-личностные нравственные ценности, как отражение культурного фона индивида, его неповторимости, способности жить в "горизонте личности", в "горизонте нравственных ценностей". Нравственная культура старше-классника рассматривается как интегрированное качество личности, в котором представлены смыслы ее культурного бытия, отраженные в идеальных представлениях о нравственных ценностях, нравственных чувствах и высокоморальном поведении. Нравственная культура старшеклассников включает знания о нравственных ценностях, нормах морали и нравственном поведении, нравственные чувства, нравственное поведение. Системообразующими компонентами нравственных чувств выступают добро, любовь, совесть, вера, толерантность.

Процесс воспитания нравственной культуры старшеклассников - это присвоение личностью старшеклассника нравственного опыта человечества, преобразование общечеловеческих и национальных нравственных ценностей в горизонт собственного "Я", реализация личностных ценностных ориентиров в социальных отношениях.

Наиболее оптимальным способом воспитания нравственной культуры выделяется искусство как идеальный образец нравственного опыта человечества, в котором представлены нравственные конфликты эпох, цивилизаций, нравственные эталоны чувств и нравственного поведения людей. Поэтика нравственного образа, отраженная в различных произведениях искусства и особенно в художественной литературе и изобразительном искусстве, дает возможности старшеклассникам эмоционально пережить нравственность людей и эпох, и через катарсическое потрясение очистить свою душу, сердце и разум.

В диссертации представлены научные основы процесса воспитания нравственной культуры личности средствами искусства, разработаны содержательные и процессуальные аспекты нравственного развития старшеклассников. Раскрыта сущность экспериментальной работы, позволившей определить и проверить пути и педагогические условия воспитания нравственной культуры учащихся старшего школьного возраста средствами искусства. Определены критерии и уровни нравственной воспитанности старшеклассников.

Практическое значение работы состоит в разработке педагогических технологий использования искусства в нравственном воспитании, в частности программы и технологического обеспечения факультативного курса для старшеклассников "Золотое правило нравственности", определении психолого-педагогических условий процесса нравственного воспитания старшеклассников.

Ключевые слова: мораль, нравственность, нравственная культура старшеклассника, поэтика нравственного образа, взаимодействие искусств.

Shkurin A.I. Education of the moral culture of juveniles to be by means of art. - Manuscript.

The thesis for the degree of master of Pedagogical Science, Speciality 13.00.01 - Theory and history of pedagogic, the Taras Shevchenko Lugansk State Pedagogical University, Lugansk, 1999.

The essence and structure of moral culture of sunior pupils has been studied. The unity of aesthetic and ethics has been studied in the process of education of the moral culture too. The pedagogical potential of poetics of the moral form, taking place in different works of art, is examined. The pedagogical conditions and ways of education of moral culture of juveniles to be by means of art has been substantiated.

...