Гуманізація взаємин учителів і старшокласників у позаурочній роботі загальноосвітньої школи

Размещено на http://www.allbest.ru/

Інститут проблем виховання

УДК 371.04

13.00.01 - Теорія та історія педагогіки

Автореферат

на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук

Гуманізація взаємин учителів і старшокласників у позаурочній роботі загальноосвітньої школи

Мазуріна Валентина Олександрівна

Київ -1999

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Інституті проблем виховання АПН України

Науковий керівник - кандидат педагогічних наук, старший науковий співробітник Білоусова Валентина Ролексіївна, Інститут проблем виховання АПН України, провідний науковий співробітник

Офіційні опоненти:

- доктор педагогічних наук, професор Оржеховська Валентина Михайлівна, дирекор Центру превентивного виховання АПН України;

- кандидат педагогічних наук, старший науковий співробітник Міропольська Наталя Євгенівна, Інститут проблем виховання АПН України, провідний науковий співробітник

Провідна установа - Уманський державний педагогічний університет ім. П.Г. Тичини, кафедра педагогіки, Міністерство освіти України, м. Умань.

Захист відбудеться 2 березня 1999 р. о 14 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради К 26.454.01 в Інституті проблем виховання АПН України за адресою: 254060, м. Київ, вул. Берлінського, 9

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Інституту проблем АПН України.

Автореферат розіслано 2 лютого 1999 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Г.П. Пустовіт

Загальна характеристика роботи

Актуальність дослідження. Процес демократизації нашого суспільства органічно пов'язаний із гуманізацією відносин у всіх сферах соціального життя. Стає очевидним, що активним суспільним суб'єктом може стати людина, яка має високий рівень самосвідомості, творчої активності, відповідальності, керується у своїй суспільно корисній діяльності та поведінці гуманістичними цінностями. Таку людину може виховати школа, для якої пріоритетом є формування вільної особистості, здатної до самовизначення та міжособистісної взаємодії на гуманістичних засадах.

У зв'язку з цим розробка гуманістичних основ спілкування дорослих і дітей у навчально-виховному процесі є важливим педагогічним завданням. Саме гуманізація відносин допоможе учневі усвідомити об'єктивну реальність як "світ людини", ввести вихованця у силове поле культури, сприяти вихованню гуманності.

Гуманістичний характер стосунків між педагогами і учнями розглядається загальноосвітньою школою як актуальне завдання її реорганізації на особистісно орієнтованих засадах. Але сьогодні вчителю важко виконати це завдання, оскільки йому бракує відповідних виховних технологій, розробка яких - виключно актуальна проблема, що потребує спеціального дослідження.

Актуальність проблеми дослідження обумовлюється й необхідністю подолання авторитарних тенденцій виховання, які ще мають місце у сучасній школі. Незважаючи на те, що учня проголосили суб'єктом власного розвитку, до нього нерідко ставляться як до об'єкта педагогічного впливу; категорія "виховання" у більшості випадків укладається у звичні дії: поставити вимогу, підказати, проконтролювати. І це не сприяє встановленню гуманних взаємин учителів і учнів. Майже не застосовується демократичний й інтегративний стилі педагогічного спілкування, недостатньо уваги надається виховуючому діалогу педагога і вихованця, відсутні продуктивні технології виховання та інноваційні форми і методи формування гуманності, все ще низький рівень психологічної культури вчителів і учнів, відсутні цілісність і системність у вихованні гуманних стосунків.

У дослідженні перевага надається учням старшого шкільного віку, оскільки у юнацькому віці, як свідчить аналіз психолого-педагогічної літератури (Божович Л.І., Кон І.С. та ін.), проблема взаємин з учителем видається надзвичайно гострою. Для старшокласника важливим є ставлення вчителя до нього як до особистості - єдиної, неповторної, значущої.

Найбільш сприятливі умови для гуманізації взаємин учителів і старшокласників складаються у позакласній роботі. Саме тут реалізується особистісний потенціал учня, його індивідуальна неповторність, виникають умови подолання формалізму і авторитарності у взаєминах педагога і вихованця. У позаурочній роботі вчитель може застосовувати арсенал нетрадиційних методів виховання для розвитку суб'єктності учня.

Проблема гуманізації взаємин учителів і учнів останнім часом викликає особливий інтерес дослідників. Предметом дослідження філософів перш за все є категорія "відносини", яку вони розкривають крізь призму діалектичних зв'язків особистості з оточуючою дійсністю (Архангельський Л.М., Каган М.С., Старовойтенко О.Б. та ін.). Феномен "гуманізм" розглядається ними як засіб світобачення, система поглядів, у контексті якої визнається цінність людини як особистості,її право на свободу, щастя та розвиток своїх здібностей. Фахівці у галузі філософії моралі (Блюмкін В.А., Болгаріна Я.С., Сохань Л.В. та ін.) вивчають моральні (гуманістичні) цінності, їх сутність, специфіку та місце в духовному світі особистості. Психологічні аспекти гуманістичного виховання розкриті у працях Беха І.Д., Бодальова О.О., Боришевського М.Й., Киричука О.В. та інших дослідників, що поклали в основу своїх концепцій суб'єкт - суб'єктну взаємодію і саморозвиток особистості, механізм рефлексії.

Загальнотеоретичні засади гуманізації виховання і, зокрема, стосунків учителів та учнів, перетворення школи у "майстерню гуманності", викладені у працях Макаренка А.С. і Сухомлинського В.О. Сьогодні їх ідеї стають джерелом гуманістичного оновлення педагогічних технологій, тим культурним фоном, який має величезні можливості для морального розвитку вихованця.

Гуманізацію виховання в контексті гуманітарізації загальноосвітньої школи висвітлюють Гончаренко С.І., Мальований Ю.І. З позиції нової філософії виховання, що розглядає людину як вищу життєву цінність, педагоги (Амонашвілі Ш.О., Білоусова В.О., Бойко А.М., Вейт М.О. та ін.) розкривають теоретичні засади гуманізації відносин, характеризують даний феномен як чинник формування особистості.

З позиції життєтворчості особистості досліджують гуманістичне виховання і морально ціннісні стосунки учнів, педагогів і учнів Донченко О.А., Єрмаков І.Г., Сохань Л.В., Хайруліна В.М. та ін.

Різні аспекти гуманістичного виховання підлітків і старшокласників у позаурочній роботі знайшли відображення у працях Бондаревської Є.В., Кобзаря Б.С., Міропольської Н.Є.,Оржеховської В.М., Пустовіта Г.П., РепиН.О. та ін.

Роль гуманних взаємин у педагогічному процесі розкривають Матюша М.К., Сущенко Т.І. та ін., особистісні якості та педагогічну майстерність учителів - Зязюн І.А., Лебєдєва В.Л. та ін., сутність педагогічного спілкування як умови гуманізації взаємин - Братченко С.Л., Шейн С.А., аналіз його стилів - Станкін М.І. та ін.

Поряд з цим аналіз психолого-педагогічної літератури з проблеми дослідження вказує на те, що до цього часу недостатньо висвітлені процес гуманізації взаємин педагогів і старшокласників у позаурочній роботі і вплив особистісно орієнтованої технології виховання на розвиток гуманних стосунків між ними, не виявлені педагогічно продуктивні умови та механізми, що забезпечують їх ефективне формування, не розроблені критерії та рівні сформованості гуманних взаємин учителів і учнів.

Таким чином, актуальність і недостатня розробленість проблеми в теорії і практиці шкільного виховання обумовили вибір теми дисертаційного дослідження - "Гуманізація взаємин учителів і старшокласників у позаурочній роботі загальноосвітньої школи".

Тема дослідження є складовою науково-дослідної теми лабораторії морального та етичного виховання Інституту проблем виховання АПН України, узгоджена у Раді координації наукових досліджень в галузі педагогіки та психології в Україні, її розробка пов'язана з реалізацією основних напрямків Державної національної програми "Освіта (Україна ХХ 1 ст.)".

Об'єктом дослідження є процес гуманізації взаємин учителів і старшокласників у позаурочній роботі.

Предмет дослідження - вплив особистісно орієнтованої технології виховання на гуманізацію взаємин учителів і учнів старшого шкільного віку.

Мета дослідження полягає у науковому обґрунтуванні і експериментальній апробації педагогічних умов, що забезпечують ефективність формування гуманних стосунків між педагогами і старшокласниками.

Завдання дослідження:

1. Розкрити сутність і зміст гуманних взаємин педагогів і старших школярів.

2. Дослідити ефективність інноваційних форм і методів гуманізації взаємин учителів і старшокласників.

3. Експериментально перевірити клубну форму організації життєдіяльності старшокласників як умову розвитку гуманних стосунків між ними та між учителями і учнями.

4. Розробити науково обґрунтовані методичні рекомендації щодо гуманізації взаємин педагогів і учнів старшого шкільного віку у позаурочній роботі.

Відповідно до мети і завдань дослідження була сформульована гіпотеза: ефективність процесу формування гуманних взаємин учителів і старшокласників у позаурочній роботі значно підвищиться, якщо буде забезпечена суб'єкт - суб'єктна взаємодія і співтворчість педагогів і вихованців у спільній діяльності, що взаємозбагачує їх; спілкування учителів і учнів здійснюватиметься на основі ціннісного ставлення один до одного і паритетного діалогу; будуть створені умови для морального розвитку і саморозвитку старшокласників; педагоги і вихованці оволодіють методами самопізнання і самокорекції своєї поведінки.

Методологічну базу дослідження складають:

- філософські праці вітчизняних і зарубіжних авторів, орієнтовані на розглядання особистості як вищої цінності, суб'єкта життєтворчості, розвиток її на гуманній основі (Бахтін М.М., Бердяєв М.О., Волченко Л.Б., Сохань Л.В., Фром Е.);

- психологічні дослідження, спрямовані на суб'єкт-суб'єктну взаємодію особистості у педагогічному процесі, самоактуалізацію дитини, творчий розвиток її сутнісних сил і потенціалів (Балл Г.О., Бех І.Д., Киричук О.В., Маслоу А., Роджерс К.);

- педагогічні праці, в яких розкривається виховний процес спілкування, його головні сутнісні ознаки і характеристики з позицій гуманної педагогіки (Амонашвілі Ш.О., Бойко А.М., Сухомлинський В.О. та ін).;

- наукові висновки про закономірності єдності виховання, самовиховання і самоосвіти (Костюк Г.С., Лейметс Х.І.).

У дослідженні ми також опиралися на основні положення Конституції України, Закону України "Про освіту", Державної національної програми "Освіта (Україна ХХ 1 століття)", Концепцію національного виховання.

Методи дослідження: теоретичний аналіз філософської та психолого-педагогічної літератури; опитування (анкетування, бесіда з учнями і учителями, інтерв'ювання); діагностичні методи (тести, рейтинг, педагогічна ситуація); обсерваційні методи (пряме, опосередковане і включене спостереження); аналіз продуктів творчої діяльності (твори, незакінчені речення); експериментальні методи (інформаційно-пошуковий, констатуючий, формуючий експеримент)

Експериментальна робота проводилась протягом 1995 -1998рр. на базі загальноосвітніх шкіл №№ 1,14,55,73 м. Горлівки, № 5 м. Артемівська, №21 м. Слов'янська Донецької обл. Всього дослідженням було охоплено 826 учнів 10-11 класів і 362 вчителя, в тому числі 361 учень контрольних і 465 учнів експериментальних класів.

Наукова новизна одержаних результатів полягає у теоретичному обґрунтуванні педагогічної суті поняття "гуманізація взаємин учителів і старшокласників", у подальшому розвитку положення про взаємозв'язок понять "гуманізм", "гуманність", "гуманні взаємини". Досліджено їх співвідношення, а також взаємозв'язок між процесами формування ціннісного ставлення до людини і розвитком гуманності у старшокласників. Розроблена особистісно орієнтована технологія виховання як умова гуманізації взаємин педагогів і старшокласників у процесі клубної організації їх життєдіяльності. Визначені і експериментально перевірені критерії та механізми формування гуманних стосунків між учителями і учнями старшого шкільного віку у позаурочній роботі.

Практичне значення одержаних результатів визначається розробкою науково обґрунтованих методичних рекомендацій для працівників загальноосвітніх шкіл щодо гуманізації взаємин учителів і старшокласників у позаурочній діяльності. Результати дослідження можна використовувати при викладанні спецкурсів у педагогічних вузах, у закладах післядипломної освіти, методичних об'єднаннях учителів і керівників шкіл. Розроблена технологія особистісно орієнтованого виховання може бути використана у різних типах навчально-виховних закладів.

Особистий внесок здобувача полягає у теоретичному обґрунтуванні основних ідей і положень досліджуваної проблеми; розробці технології особистісно орієнтованого виховання старшокласників у процесі клубної організації їх життєдіяльності, спрямованої на гуманізацію стосунків між учителями і учнями; визначенні умов, що забезпечують ефективність їх формування; визначенні критеріїв та механізмів формування гуманних взаємин учителів і старшокласників.

Вірогідність результатів дослідження забезпечена теоретичною обґрунтованістю вихідних положень наукового пошуку; використанням взаємодоповнюючих методів дослідження, адекватних його меті й завданням; репрезентативністю емпіричних матеріалів; достатньою експериментальною роботою, що підтвердила гіпотезу дослідження; єдністю якісного і кількісного аналізу; порівнянням отриманих результатів з масовим педагогічим досвідом.

На захист виносяться такі положення:

1. Гуманізація взаємин учителів і старшокласників має бути центрована на розвитку морально-духовних потреб учнів, що забезпечують ціннісне ставлення до людини.

2. Як двосторонній процес гуманізація стосунків передбачає співпрацю і співтворчість педагогів і вихованців як рівноправних партнерів у сумісній діяльності, яка ґрунтується на їх особистісному ставленні.

3. Створення умов для розвитку і саморозвитку вчителів і учнів.

4. Регулятивним механізмом становлення гуманних взаємин учителів і старшокласників є рефлексивно-критичний аналіз, оцінювання власних дій і вчинків.

Апробація і впровадження результатів дослідження здійснювалися у процесі експериментальної роботи в загальноосвітніх школах №№ 1,14,55,73 м. Горлівки, № 5 м. Артемівська, № 21 м. Слов'янська Донецької обл. Матеріали дослідження доповідались і обговорювались на міжнародних науково-практичних конференціях у Донецьку (1996), Дніпропетровську (1997,1998), на науково-практичних конференціях Горлівського педагогічного інституту іноземних мов (1995,1996,1997,1998), висвітлювались у циклі лекцій для вчителів, керівників загальноосвітніх шкіл та студентів педінституту.

Положення та висновки дослідження обговорювались і дістали позитивну оцінку в лабораторії морального та етичного виховання Інституту проблем виховання АПН України.

Публікації. Результати дисертації знайшли відображення у одинадцяти одноосібних публікаціях автора (шість статей у збірниках наукових праць, дві - у матеріалах конференцій, три - у тезах доповідей наукових конференцій).

Структура роботи. Дисертація складається із вступу, двох розділів, висновків, списку використаних джерел (208 найменувань), додатків (32с.). Загальний обсяг дисертації-191 с. (основна частина-159с.) .У роботі подано 16 таблиць і 4 діаграми.

Основний зміст роботи

старшокласник самосвідомість позаурочний гуманізація

У вступі обґрунтовується актуальність обраної теми, визначається об'єкт і предмет дослідження, формулюється мета, гіпотеза і завдання дослідження, розкриваються його наукова новизна і практична значущість, методологічна база, визначені етапи експериментальної роботи, особистий внесок здобувача.

У першому розділі "Проблема гуманізації взаємин учителів і старшокласників загальноосвітньої школи в теорії і практиці шкільного виховання" здійснений педагогічний аналіз сутності та змісту гуманізації взаємин учителів і учнів старшого шкільного віку, визначені теоретичні основи цього феномену і фактори, що забезпечують процес становлення і розвитку взаємин у позаурочній роботі, охарактеризовані критерії і рівні сформованості гуманних взаємин педагогів і старшокласників.

Специфіка дослідницької теми, що сфокусована на особистісних стосунках та їх гуманістичній спрямованості, потребує аналізу базових для цього феномену понять: "спілкування", "ставлення", "взаємини", "гуманізм", "гуманність", "особистість". Вивчення та аналіз робіт вітчизняних та зарубіжних психологів (Балл Г.О., Бех І.Д., Бодальов О.О., Киричук О.В., Маслоу А., М'ясищев В.М., Роджерс К., Рубінштейн С.Л., Фром Е.) дозволили зробити концептуальні висновки, адаптовані до завдань нашого дослідження:

- особистість характеризується ставленням до світу, природи, суспільства, людей, до самої себе;

- суб'єктивне ставлення визначає сприйняття педагогом і учнем іншого як подібного собі;

- справжнє ставлення людини до дійсності виявляється сповна лише тоді, коли людина починає діяти у суб'єктивно значущих для неї ситуаціях;

- ставлення особистості є перш за все результатом того, як людині вдається взаємодіяти з конкретним для неї оточуючим довкіллям і наскільки воно дозволяє проявити її індивідуальність у предметній діяльності і взаємодії з іншими людьми;

- сама по собі діяльність (гра, навчання, праця) для формування провідних психічних якостей, що складають моральне ядро особистості, може виявитися процесом нейтральним, якщо між її учасниками не виникли стосунки, що потребують співпраці, співтворчості, взаємин, що спонукають до морального вчинку.

Гуманізації взаємин учителів і учнів також сприяють свідома активність особистості, розвиток її суб'єктності і творчої індивідуальності у діяльності, "допомагаючі стосунки"(К. Роджерс), що складаються навколо особистості й забезпечують прийняття дитини як цінності, її емоційну підтримку, довіру і взаєморозуміння.

Зміст стосунків може бути розглянутий як внутрішній контакт між учителем і вихованцем, характер особистих зв'язків, коли вчитель поважає дитину, її вчинки і дії, а учень - вимоги вчителя.

Стосунки органічно пов'язані із спілкуванням. Гуманістичним є діалогове спілкування, яке дозволяє перейти від фіксованої установки на себе до установки на співрозмовника, тобто - до центрації "Я - Інший".

Принципово важливим для характеристики гуманізації взаємин педагогів і вихованців є питання про співвідношення і взаємозв'язок понять "гуманізм", "гуманність", "гуманні стосунки". Гуманізм у нашому розумінні - це соціально-цілісний комплекс ідей, що стверджує ставлення до людини як до вищої цінності, визначає її право на свободу, щастя, розвиток і творче виявлення її фізичної і духовної снаги. Гуманізм є принципом моралі як сукупності моральних цінностей і норм поведінки, набутих у суспільстві, він висвічує ставлення до людини як "міри всіх речей". Гуманність - це інтегральна моральна якість особистості, узагальнена характеристика її поведінки, в якій реалізується принцип гуманізму. Вона синтезує гуманістичні знання, почуття і поведінку, характеризує ставлення до людей. У її підвалинах -потреба у турботі й повазі до людей. Звідси гуманні стосунки об'єктивно виникають на грунті потреби особистості робити людям добро як мотиву її поведінки. Змістову сторону гуманних стосунків складають: людяність, повага особистої гідності, доброзичливість, милосердя, справедливість, толерантність, відповідальність, протидія злу та насильству. Основою гуманних стосунків є благородство, почуття провини й покаяння, благоговіння перед життям.

Все викладене дозволяє охарактеризувати гуманізацію взаємин учителів і старшокласників як взаємозворотний процес олюднення їх спілкування на основі суб'єкт - суб'єктної взаємодії рівноправних партнерів, визнання за кожним права бути особистістю, вільно здійснювати свій вибір і волевиявлення. Як двосторонній процес гуманізація взаємин передбачає співпрацю і співтворчість педагогів і вихованців, створення умов для їх саморозвитку і взаєморозвитку, утвердження особистої гідності школяра. Результатом гуманізованих взаємин є олюднена (гуманна) особистість вихованця.

Нами встановлено, що вирішальним фактором гуманізації взаємин педагогів і учнів є особистісно орієнтоване виховання. Таке виховання спрямоване на особистість дитини, сприйняття її і ставлення до неї як до особистості, унікального індивіду, створення умов для розвитку його суб'єктності, реалізації потенційних можливостей і творчості. Виключне значення при цьому має атмосфера довіри та взаємовідповідальності індивідів. Особистість весь час має брати відповідальність за своє буття і відповідально діяти зі свого єдиного і неповторного місця в бутті (Бахтін М.М.)

Ми дійшли висновку, що гуманізація взаємин учителів і старшокласників при особистісно орієнтованому вихованні найбільш ефективно здійснюється тоді, коли культивується діалогічна стратегія взаємодії з учнем, визнається його право бути самим собою, право на власне життя, його стосунки будуються на основі автономності, вільного вибору і волевиявлення. У цьому випадку забезпечується емпатійне розуміння педагога й вихованця, ціннісне ставлення один до одного і до самого себе.

Згідно із розробленими нами критеріями було виділено чотири рівні сформованості гуманних взаємин учителів і старшокласників: високий, середній, низький, елементарний. У їх основі - ціннісне ставлення до людини, визнання за кожним права бути особистістю, вільно здійснювати свій вибір, довіра і взаєморозуміння, людяність, толерантність, відповідальність, справедливість, милосердя, повага людської гідності, захист від насильства і свавілля.

У дисертації розкриті критеріальні показники, що відображають процесуальний характер гуманізації взаємин педагогів і старшокласників, їхні характеристики.

Аналіз масового вивчення взаємин учителів і учнів засвідчив, що 64% вчителів і 80% учнів вважають, що становище справ у сучасній школі в першу чергу залежить від стосунків, що склалися між ними, що від недосконалості цих стосунків потерпають обидві сторони. Виявлено, що комфортно почувають себе у школі тільки 42% учителів і 10% учнів, не дуже комфортно -12% учителів і 41% учнів, решта вчителів й учнів відчуває дискомфорт. Всі старшокласники бажають бачити у школі вчителя-демократа, але таких педагогів, на їх думку, одиниці, більшість педагогів характеризується авторитарним стилем у стосунках. Учителі розуміють, що у них немає тісного духовного зв'язку з учнями, тому тільки 4% учителів вважають, що за необхідності школярі звернуться до них за порадою. Такої думки і старшокласники: швидше проситимуть допомоги у батьків 34% дітей, у друзів -20%, решта (46%) розраховує тільки на себе.

Виявлено розбіжність у оцінюванні своїх взаємин учителями і учнями. Більшість педагогів характеризує свої взаємини зі старшокласниками як рівноправні, а учні вважають, що вчителі ставляться до них зверхньо. До ідеї співпраці ставлення старшокласників позитивне, проте "за" висловились 62% педагогів, "проти" - 39%, а 8% учителів не відповіли на запитання.

Встановлено, що 92% старшокласників прагнуть, щоб у школі систематично проводилась позаурочна робота, але більшість учителів іншої думки.

Сьогодні лише 7% старшокласників вважають свої взаємини з учителями доброзичливими, 5% учнів охарактеризували їх як взаємини спільної зацікавленості, 27% побачили взаємини непорозуміння, 48% - взаємини байдужості, 11% - ділові стосунки, 2% - взаємини неприязні. Сучасну школу учні старшого шкільного віку характеризують як школу радості (10%), школу поваги (8%), школу байдужості (22%), школу непорозуміння (17%), школу брутальності (15%), школу презирливого ставлення до учня (7%), школу примусу (21%).

Учителі й учні виділили такі рівні спілкування одне з одним: демократичний (21% учителів і 30% учнів), маніпулятивний (відповідно 26% і 18%), стандартизований (19% і 10%), примітивний (4% і 18%), конвенціональний (19% і 24%). На ігровий і духовний рівні вказали відповідно лише 7% і 4% учителів, а жоден з учнів цього не помітив.

Виділені в процесі констатуючого експерименту чотири рівні сформованості гуманних взаємин педагогів і старшокласників ми ураховували при проведенні педагогічного експерименту, при використанні особистісно орієнтованої технології виховання, на цій основі велася диференційована і індивідуальна робота з учнями.

У другому розділі "Експериментальна робота з гуманізації взаємин учителів і старшокласників у позаурочній діяльності" охарактеризовані педагогічні умови, що впливають на ефективність цього процесу, розкриті клубна організація життєдіяльності старшокласників і особистісно орієнтована технологія виховання, проаналізовані результати педагогічного експерименту.

Спираючись на логіку теоретичного дослідження, ключові для нашого експерименту наукові позиції, ми здійснювали його у таких взаємопов'язаних між собою напрямах:

- організація педагогічного процесу на основі особистісно орієнтованої технології виховання;

- клубна форма життєдіяльності старшокласників як засіб розвитку співпраці й співтворчості педагогів і учнів, як умова переходу від стосунків "учитель - учень" до стосунків "людина - людина";

- демократизація шкільного життя шляхом розвитку учнівського самоврядування на основі діалогічного спілкування та гуманних стосунків між педагогами і вихованцями;

- організація методичної роботи з учителями з метою підвищення їх психологічної культури, оволодіння виховуючими інноваційними методами і формами.

Особистісно орієнтована технологія виховання в нашому дослідженні розглядається як засіб організації життєдіяльності старшокласників на основі виховних методів, що мають особистісну спрямованість і стимулюють учнів до морального саморозвитку і самовдосконалення, ціннісного ставлення до людини. В гуманізації взаємин на підставі такої технології головна роль, як встановлено нашим експериментом, належить спілкуванню, в якому кожен суб'єкт (учитель і учень) реалізує свою людяність й індивідуальність. У такому спілкуванні виключне значення мають особистісні сенси і емоційні переваги суб'єктів, їх свобода і незалежність, можливість проявити творчість, здійснити свій вибір.

Дієздатність такої технології визнається:

- ставленням до вихованця як до цінності, суб'єкта свого власного розвитку;

- використанням учителем недирективних методів впливу на поведінку учня, що забезпечують можливість контролювати розвиток учня і не обмежують його самостійності;

- зміщенням акценту з процесу засвоєння моральних знань і умінь на побудову стосунків співпраці й співтворчості, внаслідок чого учень створює себе як особистість;

- персоніфікованим характером взаємин учителів і старшокласників, діалогом між ними;

- людяністю особистісної позиції педагога, його відкритістю вихованцеві;

- зверненням школяра до свого "Я", усвідомленням своїх вчинків, їх значення для іншої людини, рефлексією.

Наш експеримент довів, що успішність застосування особистісно орієнтованої технології виховання значною мірою визначається психологічною компетентністю вчителя, його комунікативними навичками, застосуванням інноваційних форм та методів виховання старшокласників. Високорезультативними у цьому випадку є різноманітні ігри, педагогічні ситуації, що допомагають оволодіти педагогічною технікою, будувати рівноправне спілкування з учнем. Ефективними виявилися тренінги комунікативного спілкування, групи - зустрічі, групи АСПО, робота балінтовських груп тощо.

У ході дослідження нами виявлено, що більш сприятливі умови для гуманізації взаємин учителів і старшокласників на підставі особистісно орієнтованої технології виховання створюються за клубної організації життєдіяльності вихованців. Встановлено, що продуктивність клубної роботи визначається принципами організації клубних об'єднань:добровільністю участі, відкритістю об'єднання, самодіяльністю учасників. Умовами, що забезпечують ефективність функціонування клубів, є: рівноправна участь у роботі клубів учителів й учнів, самостійне визначення норм життя, змісту і засобів діяльності, різноманітність методів клубної роботи, вільна зміна форм роботи, психологічна комфортність. Умовами, що сприяють встановленню гуманних взаємин педагогів і вихованців у клубних об'єднаннях, є: нерегламентований зміст виховання, насичення його реальними життєвими проблемами старших школярів, гарантія їх прав і свобод, можливість діяти самостійно і реалізовувати свою індивідуальність, співпраця з учителями за типом "партнер-партнер", перехід до стосунків "особистість-особистість", діалогічна форма спілкування, створення ситуації успіху, що розвиває самоцінність особистості вихованця, його гідність. Доведено, що продуктивною є діяльність старшокласників, яка організована за принципом спільних творчих справ, для реалізації яких учні створюють ініціативну групу, що керується принципами гуманізму. Стимулюють до прояву людяності такі правила клубного життя: "що б ви не робили, кількість добра у світі повинна збільшитись", "поганих людей немає, є люди, на яких у вас не вистачило душевної щедрості" тощо.

Результати проведеного дослідження показали ефективність діалогічної стратегії взаємодії вчителя з учнем. Ми виявили, що діалогічна стратегія спілкування є ефективною у тому разі, коли вчитель використовує суб'єкт-суб'єктну модель педагогічного впливу на вихованця. Розроблена нами модель включає такі компоненти: психологічний настрій на актуальний стан співрозмовника і власний психологічний стан; прийняття особистості вихованця без оцінювання; апріорна довіра до його намірів; відкритість; сприйняття партнера як рівного (рівність в унікальності, самобутності вчителя й учня), що має право на власну думку і власне рішення; персоніфікація стилю спілкування-розмова від свого імені, без посилання на авторитети; презентація своїх почуттів. Така модель спілкування є гуманістичною: вона будується на активно-позитивному, гуманному ставленні до учня, створює умови для взаємного пізнання, самопізнання і саморозвитку суб'єктів спілкування. У кінцевому результаті міжрольові стосунки ("учитель-учень") перетворюються на міжособистісні і педагог сприймається як порадник, духовний наставник.

Ми експериментально підтвердили продуктивність для встановлення особистісних стосунків між учителями і вихованцями таких нетрадиційних прийомів, як "Ти-повідомлення", "даю шанс", "емоційний сплеск", "великодушне прощення", "авансування довіри", "сповідь", "казкова бувальщина", "гра-жарт" та ін. Нами також встановлено, що стимулюють творчість, активність, відповідальність, самовдосконалення старшокласників такі інноваційні форми, як "мозкова атака", "круглий стіл за методом "635", "дискусійний марафон", "студійні розмови" тощо.

Ключовою педагогічною умовою гуманізації взаємин вчителів і учнів старшого шкільного віку є демократизація шкільного життя, залучення суб'єктів виховного процесу до діяльності демократично орієнтованих об'єднань. Демократизація шкільного життя у нашому експерименті здійснювалась шляхом розкріпачення стосунків між педагогами і вихованцями, виходу із системи підпорядкування в систему співпраці на основі ставлення до учня як до вищої життєвої цінності, гуманістичного стилю стосунків суб'єктів педагогічного процесу, надання учневі свободи вибору.

Аналіз отриманих нами експериментальних даних дозволив зробити висновки:

- наявність прав і свобод старшокласників - умова демократизації учнівського самоврядування (чим більше мають учні прав і свобод та реалізують їх, тим вища їх відповідальність, яка розвиває довіру і взаємоповагу, вимогливість одне до одного, зацікавлені стосунки, спонукає до самовдосконалення, спілкування на гуманістичних засадах);

- зміна лідерських функцій, чергування їх із виконавчими переплітає стосунки у "складні вузли" і дозволяє кожному набути досвід відповідальності, взаємоповаги і довіри, гуманізує стосунки;

- конструктивними формами роботи є відкритість роботи органів самоврядування, участь учителів і учнів у роботі органів учнівського самоврядування на паритетних засадах;

- продуктивна така форма демократизації шкільного життя, як участь старшокласників у засіданнях педагогічної ради (коли вирішуються питання позаурочної роботи, заохочення і покарання учнів, обговорюються їх характеристики тощо);

- надання старшокласнику свободи і права обирати, бути відповідальним докорінно перебудовує дії вихованця (від авторитарної моделі поведінки "я повинен" він переходить до "гуманістичної моделі" я обираю", яка дозволяє реалізувати свою автономність, особистісну волю, прийняти відповідальність на себе, проявити творчість, зробити відкриття);

- найбільш ефективними для гуманізації взаємин учителів і старшокласників є демократичний і інтегративний стилі педагогічного керівництва.

Предметом особливої турботи у нашому експерименті було виховання в учнів доброзичливості, поваги, толерантності, милосердя та інших якостей, які притаманні гуманним людям. Ця мета реалізовувалась через спільну різнопланову діяльність старшокласників, яка вимагала турботи про людину (шефська робота, допомога ветеранам педагогічної праці, благодійні концерти, збір книг та речей для дітей-сиріт, "швидка допомога" служби "Острів надії", де старшокласники допомагали молодшим школярам подолати конфлікти, підтримували їх морально).

З метою зміцнення в учневі гуманного ставлення до людини, ми проводили "Українські вечорниці", "Український ярмарок", "Веснянки", "Щедрівки та колядки", "Роздуми над українськими прислів'ями", де використовували багаті гуманністю стосунків українські традиції.

Проведена нами експериментальна робота дозволила зробити висновки про її результативність. Про це свідчать зміни у взаєминах педагогів і старшокласників. Порівняльний аналіз отриманих даних на початку і в кінці експерименту виявив зміни у рівнях сформованості гуманних взаємин учителів і старшокласників. Так, по закінченні формуючого експерименту елементарний рівень взаємин становив в експериментальних класах 6% (проти 34% на початку експерименту), у контрольних класах - 22% (проти 48%); низький рівень відповідно -12 %(проти 51%) в експериментальних класах і 45% (проти 41%) у контрольних; середній рівень -45% (проти 15%) в експериментальних класах і 29% (проти 11 %) у контрольних; високий рівень -37% в експериментальних класах і 4% у контрольних (на початку експерименту він не був зафіксований).

Основні висновки дослідження

1. Успішне вирішення завдань виховання перебуває у прямій залежності від характеру взаємин педагога і вихованця.

2. Педагогічне спілкування визначає зміст і характер взаємин учителів і школярів, його спрямованість. Воно продуктивне тоді, коли здійснюється суб'єкт-суб'єктна взаємодія вчителя і учня. Більш ефективною для гуманізації взаємин педагогів і старшокласників є модель діалогічного спілкування. Вона дозволяє перейти від установки на себе до установки на партнера по спілкуванню, що веде до взаєморозуміння, попереджує конфлікти.

3. Ключове значення для гуманізації взаємин учителів і старшокласників має особистісно орієнтована технологія виховання як засіб організації життєдіяльності учнів на основі методів виховання, що мають особистісну спрямованість і стимулюють до морального саморозвитку і самовдосконалення. У її основі - модель суб'єкт-суб'єктної взаємодії, діалогічна співпраця педагогів і вихованців, духовне спілкування.

4. Особистісно орієнтована технологія виховання більш успішно реалізується за клубної організації життєдіяльності старшокласників, демократизації всього шкільного життя. Розширення прав і свобод учнів, надання їм можливості самостійно приймати рішення, брати на себе відповідальність забезпечують вихід у систему співпраці і ставлення вчителя й учня один до одного як до вищої цінності, формують вільну і відповідальну особистість, яка здатна бути ініціативною і творчою, дозволяють розкрити їй свій особистісний потенціал.

5. Механізмами формування гуманних взаємин учителів і старшокласників є довіра й інтерес до суб'єкта взаємин, здатність до емоційної орієнтації.

6. Регулятивним механізмом установлення гуманних взаємин є рефлексивно-критичний аналіз своїх дій і вчинків.

Наше дослідження не претендує на вичерпаний розгляд проблеми гуманізації взаємин учителів і старшокласників. Ця проблема багатоаспектна. Подальшого дослідження потребують питання виховання ціннісного ставлення до людини, вплив емпатії на становлення і розвиток людяності в учнів, механізми гуманізації взаємин учителів і школярів.

Основні положення дисертаційного дослідження відображені в публікаціях

1.Чи комфортно учневі в школі? // Нариси досліджень у галузі гуманітарних наук в педвузі: Зб. наукових та науково-методичних праць.-Вип. 3.-Горлівка: ГДПІІМ,1997.-С.107 - 112.

2.Аналіз взаємин "учитель-учень" у практиці сучасної школи // Нариси досліджень у галузі гуманітарних наук в педвузі : Зб. наукових та науково-методичних праць.-Вип. 2.-Горлівка: ГДПІІМ, 1996.-С.162 - 167.

3.Особистісно орієнтований підхід до учня як головний фактор гуманізації взаємин із ним // Нариси досліджень у галузі гуманітарних наук в педвузі : Зб. наукових та науково-методичних праць.-Вип. 4.-Горлівка: ГДПІІМ, 1998.-С.86 - 91.

4.Гуманізація взаємин учителів і учнів у позаурочній роботі засобами художньої літератури // Наукові записки Харківського державного педагогічного університету ім. Г.С. Сковороди.-Вип.10 (21).- Харків,1998. - С.186 - 189.

5.Гуманізація взаємин учителів і старшокласників у позаурочній роботі // Психологія: Зб. наукових праць Національного педагогічного університету ім. М.П. Драгоманова.- Вип 3.-К.,1998.-С.88 - 94.

6.Педагогічні умови гуманізації взаємин учителів і учнів у школі // Нариси досліджень у галузі гуманітарних наук в педвузі: Матеріали конференції. - Горлівка: ГДПІІМ, 1995.-С.105 - 107.

7.Наследие французских гуманистов в современной педагогической ситуации // 1У Міжнародна конференція "Франція та Україна, науково-практичний досвід у контексті діалогу національних культур: Матеріали."-Т.2.-Ч.1.-Дніпропетровськ: ДГУ,1997.-С.136-139.

8.Педагогические идеи Ж.-Ж. Руссо в гуманизации взаимоотношений учителей и учащихся современной школы //Міжнародна конференція "Франція та Україна, науково-практичний досвід діалогу національних культур: Зб. наукових праць".-Т.1.-Ч.2.-Дніпропетровськ: ДГУ, 1998.-С.63 - 66.

9.Учение М.М. Бахтина о диалоге личностей в современной педагогической ситуации // Наследие М.М. Бахтина и проблемы развития диалогического мышления в современной культуре: Тезисы международной научной конференции 28 -30 ноября 1996г. - Донецк,1996.-С.47 - 49

Размещено на Allbest.ru