Діяльність єзуїтського науково-виховного закладу в Бонковичах в процесі реформаторських змін в педагогіці Галичини

Размещено на http://www.allbest.ru/

2

Діяльність єзуїтського науково-виховного закладу в Бонковичах у процесі реформаторських змін в педагогіці Галичини

О.В. Караманов,

кандидат педагогічних наук, доцент

(Львівський національний університет ім. І. Франка)

зуїтська школа реформа педагогічний персоналізм

В історії вітчизняної педагогіки ще й дотепер існує чимало "білих плям", пов'язаних з діяльністю різних навчально-виховних закладів. Особливий інтерес при цьому викликає досвід їх функціонування на теренах Галичини, де, як відомо, у кінці ХІХ - на початку ХХ ст. розвиток педагогічної думки відбувався під впливом різних реформаторських ідей та течій. Наявність багатонаціонального складу населення в краї уможливлює виокремлення спільних та відмінних ознак у різних культурах та їхній поступ в освітній сфері.

Мета нашого дослідження - проаналізувати діяльність єзуїтського науково-виховного закладу, що знаходився у селі Бонковичі (Буньковичі) біля Хирова (тепер Старосамбірський р-н Львівської області) у контексті розвитку ідей реформаторської педагогіки у Галичині. Інтерес до цього закладу виник не випадково: по-перше, він малодосліджений у науковій літературі; по-друге, неабиякий інтерес викликає тривалість його функціонування (1886-1939); по-третє, у досліджуваний період діяльність закладу в Бонковичах вирізнялася у підходах до змісту освітньої діяльності та виховної роботи з молоддю.

У науково-педагогічній літературі безпосередню згадку про цей заклад можна зустріти в "Історії виховання" польського дослідника С. Модзеня, характеристику загальних особливостей розвитку єзуїтського шкільництва - у роботах С. Бєднарскі, Я. Гулевича, І. Кайкова, Б. Натоньскі, Л. Пєхнік, Я. Поплатека та ін. На думку С. Модзеня, заклад в Бонковичах був справжнім "бастіоном католицизму і польськості" [1: 147], звідки починала свій шлях в політику, літературу та науку майбутня еліта польської держави. Справді, навіть в 30-ті рр. ХХ ст. у міжвоєнній Польщі не було більшого навчального закладу.

Єзуїтський науково-виховний заклад в Бонковичах під Хировом (інша назва - Хирівський конвікт) було засновано 1886 р. за ініціативою М. Моравського і Х. Яцковського. Його діяльність спиралася на засади католицької віри та універсальні вартості, котрі спрямовували внутрішній поступ та життя людини, польські шкільні устави та Ratio studiorum (сукупність єзуїтських правил і практичних завдань щодо діяльності школи) [3: 148]. Успішне поєднання виховних та навчальних функцій у цьому закладі здійснювалося на основі відповідного відбору навчального матеріалу, зосередженні особливої уваги на позашкільній роботі з учнями та залученні їх до власного самовиховання.

В історичній літературі звикли вважати, що єзуїти "виховували вірних і покірних слуг Ватикану" та "багато уваги приділяли вивченню схоластичної діалектики, положення якої використовували для виправдання своїх огидних вчинків, терору, нехтування найелементарнішими моральними нормами" [2: 33]. Насправді, у таких твердженнях можна віднайти ще один з міфів сучасної вітчизняної історії педагогіки, який потребує перегляду та уточнення щодо справжньої ролі єзуїтів у розвитку освіти та педагогічної думки.

Організація процесу навчання у закладі в Бонковичах дещо змінює наші уявлення про єзуїтів. Найбільший акцент під час організації навчальної діяльності робився на моральне виховання дітей, формування характерів, засвоєння ними правил і норм поведінки, прищеплення їм таких християнських чеснот, як віра, надія, любов, мужність, справедливість, стриманість і мудрість.

Досвід єзуїтів надзвичайно цікавий практикою вирішення життєвих ситуацій та логікою організації і розвитку колективу. Зокрема, чисельні "духовні вправи" єзуїтів мають доволі чітко визначену мету, системний характер та своє методичне обґрунтування. Вони стосуються не лише інтелекту, а й емоцій, волі, фізіології і зводяться до управління пам'яттю, інтелектом і волею. Ці вправи є своєрідним центром духовного життя єзуїтів і здатні ефективно переробляти стиль власної поведінки та життя. У контексті вищезазначеного нам хотілося б звернути особливу увагу на той факт, що єзуїти не заперечували самостійного мислення, хоча і приймали за основу систему формальної освіти з релігійним духом. У навчанні ця система мала гуманістичний характер, що можна прослідкувати у викладах з риторики, сценічного мистецтва; застосування таких дидактичних методів, як діалог та диспут. Як зазначають дослідники, "єзуїтські школи вміло готували людей до педагогічної праці, виховуючи молоде покоління у католицькому дусі" [3: 34-35].

Які ж характерні ознаки дозволяють нам говорити про особливості науково-виховного закладу в Бонковичах? За науковим і загальним оснащенням він не мав собі рівних у Галичині. Заклад містився у новій будівлі з 327 приміщеннями. Його шкільна бібліотека налічувала близько 37000 томів, включно зі стародруками та інкунабулами, величезною збіркою карт, атласів, історико-археологічною, музичною, філателістичною, нумізматичною колекціями. Також діяли природничий музей, ботанічний сад, астрономічна обсерваторія, театр, оркестр, різноманітні лабораторії (серед них географічна, біологічна, хімічна, фізична, ручної праці). Для рекреаційно-виховних цілей, окрім гімнастичного залу, функціонувало 6 басейнів, 4 тенісних корти і 8 спортивних майданчиків з багатим інвентарем для ігор та забав. Заклад мав власний водогін, електростанцію, шпиталь і лікарню [4: 136-154].

У позалекційний час виховні функції у закладі в Бонковичах переходили до префектів, кожен з яких мав свій клас. Клас складався з двох або трьох паралельних відділів, що називалися дивізіями. Дивізія охоплювала учнів одного віку і становила окрему виховну групу з власною науковою та рекреаційною аудиторією, спортивним майданом, спальнею. Важливим виховним чинником була єдність вихованців з родинами - постійні відвідини, виїзди, надання інформації батькам про їхню поведінку та успіхи у навчанні, а також розвинутість організації молодіжного життя [5: 7-22].

Дослідники історії єзуїтів зазначали, що усі їх вправи були побудовані на самонавіюванні, а кожен наступний крок у навчанні пов'язаний з вправою "трьох здібностей": пам'яті, волі та інтелекту. Окрім цього, застосовувалася також вправа на "застосування відчуттів", яка полягала у спогляданні предмета за допомогою зору, слуху, смаку, нюху та дотику [6: 110-111]. Водночас, акцентувалося на тому, що знання є засобом пізнання правди і дійсності, а не метою.

Організація навчальної діяльності в закладі відбувалася на засадах урахування вікових та індивідуальних особливостей розвитку дитини. Це можна прослідкувати у продуманій системі самоврядування, оптимальних умовах для фізичного, розумового, естетичного розвитку учнів, високому рівні позашкільної роботи. Найвагоміше місце відводилося релігійному вихованню, що стимулювало формування засад віри і моральності, а також вихованню характеру та старанності у навчанні.

Підсумовуючи, зазначимо, що єзуїтський науково-виховний заклад у Бонковичах упродовж свого існування (1886-1939) фактично мав характер класичної гімназії, хоча це питання є дискусійним. Очевидно, що єзуїтам вдалося створити ефективну педагогічну систему, де кожна наступна вправа слідує з попередньої та переживається, "пропускається крізь себе". Такі прояви насправді мали реформаторський характер, а не просто наслідували традиції організації єзуїтських шкіл. Усю дидактичну та виховну систему у закладі в Бонковичах було спрямовано на максимальний та всебічний розвиток вихованців у руслі педагогічного персоналізму. Ця реформаторська педагогічна течія, яку ми відносимо до ідеї релігійної педагогіки, зосереджувала увагу на процесах переживання знань і творенні нових виховних вартостей, формуванні характеру на основі релігійної віри.

Діяльність закладу у Бонковичах зайвий раз засвідчує, наскільки неоднозначно та багатогранно розвивалася педагогічна думка у такому регіоні як Галичина, відтворює складні процеси культурно-освітнього розвитку різних національних груп краю. Проаналізована проблема є актуальною у наш час і потребує нових досліджень у освітньому просторі України, які б дали змогу відтворити усю палітру розвитку шкільництва Галичини у період реформаторських змін кінця ХІХ - першої третини ХХ ст. на засадах полікультурного підходу.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ

1.Moїdїeс S.I. Historia wychowania. 1918-1945. - Kielce, 2000

2.Розвиток народної освіти і педагогічної думки на Україні: Нариси / Редкол.: М.Д. Ярмаченко та ін. - К., 1991.

3.Natoсski B. Szkolnictwo jezuickie w Polsce w dobie kontrreformacji // Z dziejуw szkolnictwa jezuickiego w Polsce: wybуr artykuіуw. - Krakуw, 1994. - S. 183-209.

4.Pamiкtnik Chyrowski. B№kowice pod Chyrowem. - Krakуw, 1903.

5.Sprawozdanie z dziaіalnoњжi Zakladu Naukowo-Wychowawczego w B№kowicach pod Chyrowem za rok 1903. - Chyrуw, 1904.

6.Кайков И. Педагогические приёмы иезуитов // Педагогическая техника. - 2004. - № 2. - С. 109-112.

Размещено на Allbest.ru