Взаємозв’язок логічного та інтуїтивного компонентів у діяльності вчителя

Размещено на http://www.allbest.ru/

Взаємозв'язок логічного та інтуїтивного компонентів у діяльності вчителя

Сучасна система мислення в умовах євроінтеграційних процесів потребує активних, творчих фахівців, здатних до самовдосконалення, саморозвитку, творчого пошуку, для яких головним є не сума знань, фактів та засвоєних істин, а розвиток творчого інтелекту, сформованість інтелектуальної культури. На жаль, у системі професійної підготовки домінують репродуктивні методи навчання, однобічність у розумінні механізмів інтелектуальної діяльності - значна роль відведена формуванню логічних аспектів інтелектуальної діяльності фахівця, а інтуїтивна складова залишається поза увагою. Тому виникає суперечність між потребою суспільства в активному спеціалісті, який здатен розв'язувати нестандартні завдання, приймати оперативні рішення у складних педагогічних ситуаціях, та традиційною системою професійної підготовки, яка не вирішує проблему формування інтелектуальної діяльності та інтелектуальної культури.

Загальні питання професійної підготовки фахівця вивчали О. Абдулліна, М. Лєвіна, П. Підкасістий, А. Хуторський, В. Сластьонін, І. Зязюн, О. Пєхота. Творчі аспекти діяльності спеціаліста досліджували В. Андрєєв, В. Загвязінський, В. Кан-Калик, Н. Поталюк.

Результати аналізу наукових джерел свідчать про відсутність системних досліджень проблеми формування інтелектуальної діяльності фахівця в процесі його підготовки. Це породжує суперечливість у розумінні змісту і функцій інтелектуальної діяльності, її структури, особливостей формування.

Результати емпіричного дослідження свідчать, що в професійній діяльності спеціаліста вагоме місце належать інтуїтивним рішенням. Так, на питання анкети “Наскільки часто під час педагогічної практики Ви приймаєте неусвідомлені інтуїтивні рішення?”, 67% студентів підтвердили факт прийняття непідготовлених рішень. З іншого боку, на питання анкети “Чи в процесі професійної підготовки Ви були ознайомлені з особливостями інтуїтивних чи спонтанних рішень в непередбачуваних ситуаціях?” одержано такі дані:

- 22% вважають, що про такі непередбачувані ситуації діяльності вони знають і готові до їх подолання;

- 58% респондентів неготові вирішувати нестандартні ситуації;

- 20% майбутніх фахівця вважають, що такі ситуації не потребують нестандартних рішень.

Цікавими виявились результати щодо діагностики основних орієнтацій, які визначають прийняття того чи іншого рішення в різних педагогічних ситуаціях. Так, під час реалізації педагогічного рішення майбутні фахівця орієнтуються на:

1) цілі, зміст і результати педагогічної діяльності (14,3%);

2) власний внутрішній стан, суб'єктивні відчуття, інтуїцію (22,2%);

3) зовнішні соціально-професійні чинники (56,5%).

Багато майбутніх спеціалістів (42,4%) успішну професійну діяльність поєднують насамперед з розвитком особистісних характеристик, серед яких називають цілеспрямованість, творчість, самостійність у прийнятті педагогічного рішення.

Результати анкетування свідчать, що процес професійної підготовки не забезпечує в повній мірі формування творчих здібностей особистості студентів, розвиток їх інтелектуальних якостей, особливо інтуїтивних механізмів мислення.

Мета даної статті - виявити взаємозв'язок логічного та інтуїтивного компонентів у структурі інтелектуальної діяльності вчителя, що є основою його професійної компетентності.

Педагогічна діяльність є однією з творчих галузей, адже незважаючи на наявність нормативних, алгоритмічних елементів, охоплює велику кількість нестандартних, непередбачених та проблемних ситуацій, вирішення яких вимагає постійного прояву творчих можливостей. Фахівець часто стоїть перед вибором одного, оптимального рішення з безлічі способів, а в умовах складних педагогічних ситуацій, при відсутності усвідомлених логічних рішень, приймає їх інтуїтивно. Отже, діяльність фахівців відображає єдність логічного та інтуїтивного, репродуктивного та творчого, об'єктивного та суб'єктивного. Репродуктивна діяльність збагачує майбутнього фахівця знаннями, формує уміння вирішувати пізнавальні завдання. Однак, в межах цієї діяльності відтворення знань, копіювання способів вирішення пізнавальних завдань поступово повинно звільнити місце перетворювальному відтворенню як вищому ступеню пізнавальної активності. Через накопичення знань та досвіду, вирішення педагогічних проблем відбувається постійне ускладнення роботи, яка поєднує в собі і відтворення і творчість.

В. Зінченко зазначає, що інтелектуальним умінням, навичкам, розумовим діям, прийомам вирішення завдань і навіть принципам вирішення певних класів задач успішно навчають, але це ще не весь інтелект, не все мислення. “У намаганнях дослідити та визначити реальний інтелект необхідно повернутися до його вихідного смислового образу, тобто включення у його визначення того, що отримало назву “ірраціональне”, “інтуїтивне” і описується у таких термінах як “осяяння”, “інсайт”, а нерідко і як “одкровення”.

У психолого-педагогічній літературі інтуїція - (від. лат. intueri - пильно, уважно дивитися) - знання, які виникають без усвідомлення шляхів та умов їх отримання. Загальна психологія характеризує інтуїцію як необхідний, внутрішньо обумовлений природою творчості момент виходу за межі стереотипів поведінки, зокрема логічних проблем пошуку вирішення задачі.

Визначаючи інтуїцію як процес безпосереднього отримання знань за допомогою цілісного усвідомлення проблемної ситуації без дискурсивного його виведення і доведення, С. Гончаренко вказує, що передумовами її розвитку є тривалі творчі пошуки та багатий соціальний досвід людини.

Інтуїція - надзвичайно швидке, майже миттєве розуміння складної ситуації та знаходження правильного рішення. Вона можлива, однак, не інакше як в результаті тривалої, складної, клопіткої підготовчої роботи. Іншими словами, інтуїція - це швидке вирішення, що вимагає тривалої підготовки. Досліджуваний феномен можна характеризувати в площині особистісних і діяльних, процесуальних і результативних аспектів. Так, інтуїція як особистісна якість людини полягає у знаходженні вдалого вирішення життєвих або професійних завдань певного класу без тривалих роздумів, усвідомлення шляхів та умов власного рішення. Ця якість часто розглядається як прояв таланту, високої майстерності, та вона ні в якому разі не є успадкованою. Вона формується в результаті тривалого попереднього досвіду діяльності в певній галузі, зокрема, минулих міркувань, обговорень, логічних дій. Раптове рішення можливе лише тому, що логічні дії автоматизувалися, стали розумовими навичками, які протікають непомітно як для самої людини, так і для інших.

Отже, загальним у тлумаченнях інтуїції є виділення моменту безпосередності в процесі пізнання на відміну від опосередкованого дискусійного характеру логічного мислення, впевненість у правильності, достовірності, безсумнівності результату (хоча і не виправдана логічними міркуваннями), значимість попередніх знань та досвіду (інтуїція є наслідком інтенсивної мислительної діяльності).

На жаль, поняття інтуїції часто досліджувалось не в контексті проблеми формування інтелекту, інтелектуальної культури. “По мірі того, як поняття інтелект ставало все більш предметним, конкретним, змістовим, поняття інтуїція - безпредметним та абстрактним. Тому і з'явились дві незалежні реальності: інтелект та інтуїція, хоча ці поняття не можуть бути одне без одного. Інтуїція - це перспектива розвитку досліджень інтелекту”.

Як вважає більшість дослідників, шлях до принципово нових результатів лежить через інтуїтивні рішення, процес якого не усвідомлюється їх творцями. “Творчість у своїй основі представлена механізмами надсвідомості (Сімонов П.В., 1975)”.

Я. Пономарьов пише: «…творчість не зводиться до інтуїції, інтуїція є лише одним із моментів творчої діяльності людини». На його думку, психологічним механізмом творчості є синтез логічного та інтуїтивного. Вчений виділяє чотири фази (стадії, ступені, етапи, акти, моменти) творчого процесу. І фаза (логічний аналіз) - особливий діяльнісний стан, який є передумовою для інтуїтивного пошуку нової ідеї. Гіпотези, що спрямовують відповідний потік спроб, щоразу спростовуються, однак пошукова домінанта (одна з форм мотивації) посилюється. Тип поведінки особистості на цій фазі визначається домінуванням високої усвідомленості результатів і процесів дій, їх систем, логічного контролю. ІІ фаза (інтуїтивне рішення) - несвідома робота над проблемою, інкубація провідної ідеї. Важлива роль у вирішенні проблеми належить побічному продукту, який не усвідомлюється, адже на початку не усвідомлюється спосіб рішення. Рішення виникає як осяяння, інсайт, тому тип поведінки характеризується домінуванням неусвідомленого. ІІІ фаза (вербалізація інтуїтивного рішення) - перехід несвідомого у свідомість. В результаті підсвідомої роботи в сфері свідомості формується спосіб рішення, який здатен до вербалізації.

Домінуючий тип поведінки пов'язаний з поглибленням усвідомленості рішення завдань. ІV фаза (формалізація рішення) - розвиток ідеї, перевірка та надання їй логічно завершеної форми. Необхідність даної фази виявляється у тому, що знайдене рішення може бути засобом для вирішення іншого, перспективного завдання. Тип поведінки визначається домінуванням глибокого усвідомлення результатів та процесів дій. Отже, творчий процес - це взаємодія та взаємовплив усвідомленого та неусвідомленого, тобто логічного та інтуїтивного.

Можна стверджувати, що педагогічна діяльність за своїм змістом і характером протікання є процесом створення нового із старих елементів у внутрішньому світі, а мислення вчителя - це “орієнтувально-дослідницька діяльність, повернена до слідів пам'яті в поєднанні з актуальною інформацією, що надходить”. Проблема інтуїтивних рішень не може змістовно обговорюватись без розуміння функції кожної з півкуль, оскільки для розвитку інтуїції необхідна їх гармонійна взаємодія, повноцінний внесок кожної з них у вирішення проблеми.

Р. Грановська, І. Березна вважають, що інтуїція забезпечує отримання результату таким шляхом, проміжні етапи якого не усвідомлюються. На їх думку, процес мислення складається з послідовності етапів, під час яких відбувається передача домінування із однієї півкулі в іншу. Якщо домінує ліва півкуля, результати мислительної діяльності, які досягли цього моменту, є усвідомленими. Якщо домінує права - процес мислення протікає у підсвідомості, тому, відповідно, не усвідомлюється. Неусвідомленість та цілісність інтуїтивних рішень пов'язані з переходом обробки результатів з лівої півкулі в праву.

Цілком об'єктивним є твердження, що у художників домінує функція правої півкулі як основа їх образного мислення, а у “мислителів” провідна роль належить домінантній лівій півкулі. Однак, як свідчать дослідження організації півкуль, люди мистецтва, живописці-професіонали більш інтенсивно, ніж звичайні люди, використовують ліву півкулю. Для них характерна інтеграція способів обробки інформації, представлених різними півкулями. На думку Р. Орнстейна (R. Ornstein), прийнята система освіти базується винятково на розвитку у суб'єктів навчання здібностей лівої півкулі, тобто логічного мислення, а функції правої півкулі не розвиваються.

Аналізуючи інтелектуальну діяльність видатних учених та результати рішення творчих завдань звичайними людьми, М. Новіков також прийшов до висновку, що нові ідеї та рішення виникають у результаті взаємного функціонування логіки та інтуїції. На його думку, ключовими факторами виникнення нових ідей є ймовірна логіка як частковий прояв логічних аспектів та інтенціональний досвід, як прояв інтуїтивних аспектів творчої діяльності. Інтенціональний досвід дає змогу зрозуміти, що для інтуїції характерна не відсутність посилань, а їх наявність у формі особистісних переконань, переваг та вірувань, умонастроїв та схильностей. Отже, інтуїцію вчений пояснює, беручи за основу теорію ментального досвіду як психологічну основу інтелекту, основні принципи якої розроблені М. Холодною. Отже, одним із джерел чи елементів інтуїції є сукупність інтенціональних уявлень людини. Інтенціональний досвід суб'єкта не вичерпує весь зміст поняття інтуїції, але є однією з важливих складових інтуїтивних механізмів творчої діяльності.

Результати аналізу психолого-педагогічної літератури дали змогу визначити суть і види інтуїції (чуттєва та інтелектуальна). Чуттєва інтуїція - це знання отримані за допомогою органів чуття. Однак чуттєва інтуїція не єдиний вид безпосереднього знання. Спроби пояснити логіку знань призвели до виділення нового виду - інтелектуальної інтуїції. Саме їй у науковій творчості належить вирішальна роль.

М. Бунге інтелектуальну інтуїцію визначає як вид психічного явища, проміжного між чуттєвою інтуїцією та розумом, яка бере участь і в одному і в іншому. На його думку, інтуїція є продуктивною лише тоді, коли вона уточнена та опрацьована розумом. “Інтуїтивне осяяння, прозріння становить інтерес, коли включене у теорію чи сукупність думок.

Саме так інтуїція набуває усвідомленості та компетентності. Перетворену у сформульовані поняття та положення, її можна аналізувати, розробляти та аналогічно пов'язувати з подальшими понятійними побудовами. Продуктивною є лише та інтуїція, яка включаючись в основний зміст раціонального пізнання, перестає бути інтуїцією”.

Перспективи подальших досліджень полягають у визначенні педагогічних умов формування інтелектуальної культури майбутнього вчителя. педагогічний вчитель інтелектуальний

Список використаної літератури

1. Бунге М. Интуиция и наука. / М. Бунге, пер. с англ. Е.И. Пальского - М.: «Прогрес», 1967 - 188 с.

2. Гончаренко С.У. Український педагогічний словник. - К.: Либідь, 1997. - 374 с.

3. Грановская Р.М. Интуиция и искусственный интеллект. / Р.М. Грановская, И.Я. Березная. - Л.: Изд-во ун-та, 1991. - 272 с.

4. Зинченко В.П. Наука о мышлении / В.П. Зинченко // Психологическая наука и образование. - 2002. - №2. - C. 5-20.

5. Интеллект и креативность в ситуациях межличностного взаимодействия: сборник научных статей института психологии РАН / под ред. А.Н. Воронина, Н.А. Габриеляна. - М., 2000. - С. 112-122.

6. Климов Е.А. Психология: воспитание, обучение. Учеб. пособие для вузов. / Е.А. Климов. - М. : Юнити-Дана, 2000. - 367 с.

7. Педагогический энциклопедический словарь / гл. ред. Б.М. Бим-Бад. - М.: Большая Российская энциклопедия, 2002. - 528 с.: ил.

8. Пидкасистый П.И. Подготовка студентов к творческой педагогической деятельности / П.И. Пидкасистый, Н.А. Воробьева. - М.: Педагогическое общество России, 2007. - 192 с.

9. Пономарев Я.А. Психология творения / Я.А. Пономарев. - М.: Московский психолого-социальный інститут, Воронеж: Издательство НПО «МОДЭК», 1999. - 480 с. (Серия «Психологи Отечества»).

10. Сластенин В.А. Педагогика: Инновационная деятельность / В.А. Сластенин, Л.С. Подымова. - М.: ИЧП «Издательство Магистр», 1997. - 224 с.

11. Холодная М.А. Психология интеллекта. Парадоксы исследования - 2-е изд., перераб. и доп. / М.А. Холодная. - СПб.: Питер, 2002. - 272 с.

Размещено на Allbest.ru