Підвищення ефективності педагогічного процесу

Размещено на http://www.allbest.ru/

СОДЕРЖАНИЕ

ВСТУП

1. РОЛЬ ОСВІТИ В РОЗВИТКУ ПАРТНЕРСТВА УКРАЇНИ З ІНШИМИ ДЕРЖАВАМИ

1.1 Входження освіти й науки України в Європейське інформаційне та освітнє поле як вагомий чинник економічного, соціального, інтелектуального, інноваційно-технологічного та культурного розвитку

2. ОСНОВНІ СКЛАДОВІ КОМПЕТЕНТІСНОГО ПІДХОДУ ДО ОРГАНІЗАЦІЇ ВИЩОЇ ОСВІТИ ЗА ОБРАНОЮ СПЕЦІАЛЬНІСТЮ

2.1 Сфера професійної діяльності

2.2 Рівні підготовки фахівців

2.3 Компетенції. Формування переліку компетенцій

2.4 Освітньо-професійні програми. Модульний принцип побудови освітньої діяльності

2.5 Формування індивідуального навчального плану студента за спеціальністю

ВИСНОВКИ

ЛІТЕРАТУРА

ВСТУП

Безперечно, в умовах соціально-економічних перетворень та якісних суспільних нововведень останнього часу школа не може залишатись недоторканою стабільною системою, освітні заклади не можуть розвиватись, не проектуючи свою діяльність у нових соціокультурних умовах.

На їх розвиток впливають демографічні й етнічні чинники, оновлення філософії та парадигми освіти, освітній простір, розробка нових концепцій змісту та структури навчання, концепцій управління тощо.

Це викликає необхідність модернізації парадигми освіти, тобто об'єктивно обумовлює особливу значущість інновацій у педагогічній сфері. Отже, важливим фактором ефективності освіти стає впровадження нових педагогічних технологій.

Сьогодні школа покликана, ґрунтуючись на особистісно зорієнтованому підході в освіті, формувати компетентності, що дозволять кожному випускнику стати успішною, життєспроможною особистістю, здатною до творчої самореалізації.

Школа на рубежі століть повинна не просто дати учням той чи інший обсяг знань і вмінь, а й сформувати таку людину, яка здатна критично мислити, приймати рішення, виробити свою позицію в житті, власний світогляд, ставлення до себе й інших і вміння адаптуватись до умов життя, змінюючи його на краще.

Це, відповідно, вимагає оновлення стратегії управління процесом навчання, за якою акценти переносяться на особистість як суб'єкт навчальної діяльності.

Тому постала проблема перебудови й підвищення ефективності педагогічного процесу, надання йому особистісно зорієнтованого характеру. Така перебудова обумовлюється спроможністю вчителя позбутися стереотипів, готовністю до перегляду власних поглядів, постійною самоосвітою та самовдосконаленням.

Сучасний педагог, особливо керівник школи, повинен бути готовим до змін, здатним сміливо приймати педагогічні рішення, виявляти ініціативу, творчість. Проблема ефективності, результативності педагогічного процесу може бути розв'язана лише за умови забезпечення високої компетентності та відповідної професійної майстерності кожного педагога.

1. РОЛЬ ОСВІТИ В РОЗВИТКУ ПАРТНЕРСТВА УКРАЇНИ З ІНШИМИ ДЕРЖАВАМИ

Минуле дванадцятиріччя за своїми соціально-економічними та політичними наслідками виявилося періодом утвердження України як повноцінної держави. Йдеться мова про практичну реалізацію завдань довгострокової стратегії, яка має забезпечити міцне підґрунтя для України як високорозвиненої, соціальної за своєю сутністю, демократичної правової держави, її інтегрування у світовий економічний процес як країни з конкурентоспроможною економікою, здатною вирішувати найскладніші завдання свого розвитку. Наступне десятиріччя має стати визначальним у розв'язанні саме цих завдань.

Вибір нашої держави - європейська інтеграція. Цей курс проголосив Президент України, його схвалила Верховна Рада, підтримала переважна більшість суспільства і політичних партій. Європейський вибір у розвитку України зумовлений історичними, економічними та соціальними чинниками. Його суть полягає у виборі шляху розвитку в напрямку європейської цивілізаційної моделі, що дає можливість досягти прогресу в усіх сферах життєдіяльності суспільства і держави. Європейський вибір України - це одночасно і рух до стандартів демократії, інформаційного суспільства, соціально орієнтованого ринкового господарства, що базується на засадах верховенства права і забезпечення прав та свобод людини і громадянина.

Україна має достатній потенціал для здійснення прориву до нових технологій у промисловому виробництві, до нових відносин у сфері економіки, до нових поглядів на якість і рівень життя, до нових підходів у сфері освіти та науки, до соціокультурної інтеграції нашого суспільства в Європейське співтовариство.

Геополітична спрямованість сучасного цивілізаційного процесу визначається його глобалізацією, прогресуючим зростанням значущості гуманітарної сфери, високих інформаційних технологій, постіндустріальних принципів суспільного розвитку, підвищенням ролі інтелектуального капіталу та менеджменту, соціальних і гуманітарних чинників економічного прогресу, утвердженням пріоритетності базових засад сталого розвитку, який сприяє не тільки економічному зростанню, а й справедливому розподілу його результатів, розширенню можливостей людей, їхньому збагаченню.

1.1 Входження освіти і науки України в Європейське інформаційне та освітнє поле як вагомий чинник економічного, соціального, інтелектуального,інноваційно-технологічного та культурного розвитку

Оскільки процеси європейської інтеграції охоплюють дедалі більше сфер життєдіяльності, базове значення у них повинна відігравати освіта. Сфера освіти та навчання УПС ще донедавна на рівні Україна - ЄС не розвивалася, а залишалася в полі зору місцевих, регіональних та національних ініціатив. У листопаді 2002 р. Україна подала пропозиції ЄС щодо подальшого розвитку співробітництва у цьому напрямі для розгляду в рамках відповідного підкомітету. Україна та Євросоюз співпрацюють з метою підвищення рівня загальної освіти та професійної кваліфікації в Україні як у громадському, так і в приватному секторах, що передбачає:

- удосконалення системи вищої освіти та системи підготовки в Україні згідно з сучасними вимогами, включаючи систему сертифікації вищих навчальних закладів і дипломів про вищу освіту;

- професійну підготовку керівників підприємств державного і приватного секторів та цивільних службовців у пріоритетних галузях, що мають бути визначені;

- співробітництво між навчальними закладами, фірмами;

- мобільність для вчителів, випускників, адміністраторів, молодих учених і дослідників та молоді;

- сприяння навчанню в галузі європейських досліджень у відповідних закладах;

- навчання мовам країн ЄС;

- підготовку на курсах удосконалення майстерності перекладачів для роботи на конференціях;

- підготовку журналістів та викладачів. Співробітництво в галузі освіти, науки і техніки згідно з УПС

включає обмін науковою і технічною інформацією; спільну діяльність у галузі ДТР; діяльність у контексті професійної підготовки та програм мобільності для науковців, дослідників та технічного персоналу, які беруть участь у ДТР з обох сторін.

Таке співробітництво сьогодні набирає форму діяльності, що включає в себе галузь освіти і; або професійної підготовки, сторони, на основі взаємної домовленості, можуть здійснювати науково-технічне співробітництво і в інших формах. При здійсненні такого співробітництва особлива увага звертається на працевлаштування науковців, інженерів, дослідників та технічного персоналу, зайнятих або тих, що були зайняті, дослідженнями в галузі виробництва зброї масового знищення.

2. ОСНОВНІ СКЛАДОВІ КОМПЕТЕНТНІСТНОГО ПІДХОДУ ДО ОРГАНІЗАЦІЇ ВИЩОЇ ОСВІТИ ЗА ОБРАНОЮ СПЕЦІАЛЬНІСТЮ

2.1 Сфера професійної діяльності

Компетентність випускника вищого навчального закладу визначається багатьма чинниками, оскільки компетентності є “такими індикаторами”, що дасть змогу визначити готовність студента-випускника до життя, його подальшого особистого розвитку та до активної участі в житті суспільства

Аналіз і узагальнення визначення поняття професійної компетентності випускника, які сформульовані різними авторами, дають можливість дійти висновку, що його професійна компетентність є інтегративним утворенням, яке складається з ключових компетентностей (навчальна, соціальна, компетентність з інформаційних та комунікаційних технологій, економічна (підприємницька), загальнокультурна, валеологічно-оздоровча (здоров'язбережна) та громадянська.

В основу цього утворення покладено теоретичні знання, практичні вміння, особистісні якості та досвід, що зумовлюють здатність майбутнього працівника до виконання професійної діяльності. На формування компетентності впливають такі психолого-педагогічні умови:

- застосування особистісно орієнтованого підходу;

- здійснення професійної підготовки;

- залучення до активної самостійної творчої роботи.

2.2 Рівні підготовки фахівців

У контексті Міжнародної Стандартної Класифікації Занять (МСКЗ-88) «кваліфікація» визначається як здатність працівника виконувати конкретні завдання та обов'язки у рамках певного виду діяльності. Вона має такі два параметри:

1) рівень кваліфікацій який визначається складністю і об'ємом завдань та обов'язків, що виконує робітник;

2) кваліфікаційна спеціалізація, яка визначається певною галуззю потрібних знань.

У сфері праці «кваліфікація» визначається як рівень підготовки, ступінь придатності до якого-небудь виду праці. При цьому підкреслюється, що:

* фахівці однієї професії можуть мати різну кваліфікацію;

* незалежно від кваліфікації фахівця перелік параметрів, що характеризують усіх фахівців однієї і тієї професії, однаковий;

* відмінність фахівців однієї професії, але різної кваліфікації, визначається значеннями параметрів, які характеризують кваліфікацію фахівця.

Для визначення кваліфікації необхідно знати:

* перелік параметрів (найбільш загальних та суттєвих ознак) професійної роботи;

* значення цих параметрів, щоб запровадити межі кваліфікації, які дозволять відрізнити її від інших кваліфікацій, пов'язаних з цією професією.

2.3 Компетенція, формування переліку компетенції

Компетйнтність - проінформованість, обізнаність, авторитетність.

Компетентність у перекладі з латинської competentia означає коло питань, у яких людина добре обізнана, має знання та досвід.

- Компетенція організації - коло повноважень будь-якої організації, установи чи особи; коло питань, в яких дана особа має певні повноваження, знання, досвід.

- Компетентність працівника -- це ступінь його кваліфікації, яка дозволяє успішно вирішувати задачі, що стоять перед ним.

- Компетентність менеджера - це результативність та ефективність дій менеджера згідно з цілями та стратегіями фірми

2.4 Освітньо-професійні програми. Модульний принцип побудови освітньої діяльності

освіта вищий професійний

Освітньо-професійна програма визначає нормативну частину змісту навчання, встановлює вимоги до змісту, обсягу та рівня освітньої і професійної підготовки фахівця відповідного освітньо-кваліфікаційного рівня певної спеціальності.

Освітньо-професійна програма призначена для органів управління вищою освітою та вищих закладів освіти, що готують фахівців певного профілю. Освітньо-професійна програма встановлює:

розподіл обсягу освітньо-професійної програми за циклами підготовки в академічних годинах;

нормативну частину змісту навчання у навчальних елементах, їх інформаційний обсяг та рівень засвоєння у процесі підготовки відповідно до вимог освітньо-кваліфікаційної характеристики;

рекомендований перелік навчальних дисциплін, форми контролю та державної атестації, нормативний термін навчання.

Освітньо-професійна програма включає:

цикли гуманітарної, соціально-економічної та природничо-наукової підготовки, що забезпечує певний освітній рівень;

цикл професійної (професійно-орієнтованої) та практичної підготовки, що разом з попередніми циклами забезпечують певний освітньо-кваліфікаційний рівень.

Кредитно-модульна система організації навчального процессу: Для сучасного стану розвитку національної вищої освіти характерні модернізація і реформування, спрямовані на приєднання до Болонського процесу з метою входження в європейський освітній і науковий простір.

Болонський процес - це здійснення структурного реформування вищої освіти, зміна освітніх програм, форм і методів навчання, контролю й оцінювання навчальних досягнень студента для підвищення якості освіти, спроможності випускників вищих навчальних закладів працевлаштуватися на європейському ринку праці.

Болонський процес -- добровільний, полісуб'єктний, поліваріантний, відкритий, поступовий і гнучкий. Він ґрунтується на цінностях європейської освіти і культури й не нівелює національних особливостей освітньої системи України. Його мета - прийняття зручних і зрозумілих градацій дипломів, ступенів і кваліфікацій, введення двоступеневої структури освіти (бакалавр-магістр), використання єдиної системи кредитних одиниць (ЕСТБ - Європейської кредитно-трансферної та акумулюючої системи) і додатків до дипломів, розроблення, підтримання і розвиток європейських стандартів якості освіти, усунення наявних перепон для підвищення мобільності студентів, викладачів, науковців.

Болонська декларація висуває завдання домогтися, щоб учені ступені відповідали європейському ринку праці, а отже, були свідоцтвом кваліфікації під час працевлаштування в галузі, за якою здобуто освіту.

2.5 Формування індивідуального навчального плану студента за спеціальністю

Для формування індивідуального навчального плану студента необхідна наступна інформаційна база: студентська освітньо-професійна програма підготовки бакалавра та спеціаліста.

П'ять основних завдань удосконалення навчальних планів:

1) приведення трудомісткості навчальної роботи студентів у відповідність із загальноєвропейськими вимогами;

2) впорядкування структури роботи навчальних планів з точки зору поділу дисциплін на нормативні і вибіркові;

3) посилення вибіркової складової навчальних планів з тим, щоб зробити плани більш гнучкими, індивідуалізованими, орієнтованими на особисті потреби студента, його орієнтацію на майбутній сегмент ринку праці;

4) укрупнення дисциплін;

5) виключення з навчальної практики заліку як форми підсумкового контролю з дисципліни.

ВИСНОВОК

Україна проходить складний і незворотний шлях державного та громадянського становлення. Реалізується стратегія забезпечення прискореного та випереджального, інноваційного розвитку освіти і науки, створюються умови для самоствердження та самореалізації особистості впродовж життя.

Слід наголосити, що реформування освіти в Україні є складовою процесу адаптації національної освітньої системи до змін, що відбуваються останні двадцять років у країнах Європи та світу і пов'язані з усвідомленням важливості та пріоритетності знань, як рушія суспільного добробуту громадян та прогресу в цілому.

ЛІТЕРАТУРА

1. Ніколаєнко С. Якість вищої освіти в Україні: погляд у майбутнє. Вища школа. Науково-практичне видання. - №2,2006 р. - С.3-23

2. Пономаренко В. Економічний університет - концептуальні засади розвитку. Новий колегіум. - №3,2006 р. - С.3-16

3. Пономаренко В. С. Афанасьєв М. В. Збірник навчальних програм освітньо-кваліфікаційного рівня «Бакалавр» за напрямом «Економіка і підприємництво». -Харків: Вид. ХНЕУ, 2006. - 560 с. - Кн.1.2

4. Інтеграція вищої економічної освіти у Європейський освітній простір. Тематичний збірник нормативно-правових документів.(Укл. Афанасьєв М. В.)- -Харків: Вид. ХНЕУ, 2005. - 144с.

Размещено на Allbest.ru