Навчання техніці оригамі

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

Вступ

Розділ 1. Теоретичні основи навчання техніці оригамі

1.1 Історія виникнення паперу та техніки оригамі

1.2 Навчально-методичні рекомендації з виконання виробів у техніці оригамі в початковій школі

1.2.1 Умовні позначення і виконувані операції

1.2.2 Базові форми

1.2.3 Техніка складання паперу

1.2.4 Варіанти виробів оригамі

1.3 Легенди про оригамі

Розділ 2. Орігамі як засіб розвитку творчих здібностей молодших школярів

2.1 Психолого-педагогічні основи проблеми розвитку творчих здібностей молодших школярів

2.2 Засоби навчання молодших школярів

2.3 Програмні вимоги до уроків оригамі

2.4 Мистецтво оригамі як можливість розвитку математичних здібностей дітей

2.5 Узагальнення педагогічного досвіду

Висновки

Література

Вступ

Оригамі - це мистецтво складання з паперу різних фігур і форм. Назва "оригамі" утворена від японських слів "орі" і "гамі", що означає складати папір. Існують аналоги цієї назви в Англії - "пеперфолдінг", в Германії - "пеперфалтінг", в Іспанії - "пеперфлексія". Мистецтво оригамі набуло найбільшого розвитку в другій половині XX ст., а деякі його види стали популярними лише в останнє десятиліття. Зараз оригамі нараховує близько десяти напрямів. Кожен з цих напрямів має властиві тільки йому морфологічні характеристики та формотворчі особливості. Існує багато відомих і знаних майстрів цього виду мистецтва, твори яких експонуються на виставках сучасного мистецтва, аукціонах, в галереях. В той саме час не має сталого визнання оригамі як рівноправного виду мистецтва, не визначено місце оригамі в системі мистецтв. Це провокує недостатній рівень розвитку інфраструктури поширення оригамі: відсутні відповідні відділи в художніх музеях, в науко-дослідних мистецтвознавчих інститутах, кафедри в мистецьких вузах. Конче актуально виокремити оригамі як вид мистецтва, визначити його місце в сталій класифікації мистецтв. Метою пропонованої роботи є дослідження рівня представництва оригамі в сучасному мистецькому просторі. В ході дослідження використовувались наукові методи: інформаційного пошуку, аналізу та синтезу. Одним з головних питань поширення оригамі в мистецькому просторі є питання визначення оригамі як окремого виду мистецтва та віднайдення його місця в загальній класифікації мистецтв.

Оригамі може бути цікаво людям різного віку. По-перше, це діти. За допомогою оригамі дитина одержує можливість розвивати свої творчі навички, створювати своїми руками красиві іграшки і геометричні фігури з паперу. По-друге, це любителі. Зробити оригінальний подарунок близьким і просто зробити щось своїми руками з паперу - одне задоволення. По-третє, оригамі це завжди красиво і оригінально.

Взагалі всі виготовлені вироби повинні мати суспільно-корисну призначення, тобто можливість його використання в школі, в класі, вдома, у прикрасі, для гри, як подарунок.

Вироби повинні відповідати вимогам програми та емоційно впливати на учнів, тобто характер праці повинен бути виховним, а трудові завдання посильними для учнів. Всі роботи повинні бути цікавими. Набуті на уроках знання, уміння і навички повинні бути міцними і використовуватися в подальшому в якості бази для продовження освіти в школі.

При виготовленні оригамі в учнів розвивається фантазія, уява, моторика рук, просторове мислення, виховується естетичний смак, воля, акуратність, працьовитість.

Об'єктом дослідження є всебічний розвиток дітей засобами оригамі

Предметом нашого дослідження є засоби оригамі для всебічного розвитку дітей.

Мета: розглянути можливості використання техніки оригамі для всебічного розвитку дитини.

Завдання дослідження:

1. Розглянути оригамі як засіб розвитку дітей: історію його виникнення, необхідний матеріал, прийоми і технологію виконання.

2. Виявити розвиваюче значення і технології виготовлення школярами виробів в техніці оригамі.

Розділ 1. Теоретичні основи навчання техніці оригамі

1.1 Історія виникнення паперу та техніки оригамі

Вважається, що папір винайшли в Китаї. До винаходу паперу в Китаї писали або на бамбукових дощечках, або на шовку. Але шовк був завжди дуже дорогим, а бамбук - дуже громіздким і важким. Одні тільки китайці довгий час знали секрет виробництва шовку, а паперова справа саме і розвивалася з однієї технічної операції обробки шовкових коконів.

Жінки, які займалися шовківництвом, варили кокони шовкопряда, потім, розклавши їх на рогожу, опускали у воду і перетирали до утворення однорідної маси. Коли масу виймали і відціджували воду, виходила шовкова вата. Однак після такої механічної і теплової обробки на рогожах залишався тонкий волокнистий шар, що перетворювався після просушування на лист дуже тонкого паперу, придатного для письма. Пізніше робітниці почали використовувати браковані кокони шовкопряда для цілеспрямованого виготовлення паперу.

З паперу виготовлялися різноманітні корисні у побуті речі, на зразок знаменитих підвісних ліхтариків. При їх виготовленні використовувалася і прийом складання. Однак складання фігурок з квадратних аркушів паперу не отримало в Китаї такої ж назви, як в Японії.

Взагалі ж красу, приховану в речах, японці відкрили в IX -ХІІ ст., в епоху Хейах (794 - 1185) і навіть позначили особливим поняттям "мононоаваре". Це відкриття йде від синто, віри в те, що кожна річ, кожне явище, навіть слова, що містять в собі ками - божество. Синтоїзм, взагалі, дуже схожий на наше язичництво. Для синтоїстів ками живе, оселяється особливо охоче у всьому, що незвично. Наприклад, в папері. А тим більше в закрученому в мудрований зігзаггохей, який висить перед входом в синтоїстські святилища і вказує на присутність божества в храмі.

В періоди Камакура (1185-1333 рр.) і Муроматі (1333-1573 рр.) оригамі виходить за межі храмів і досягає імператорського двору. Аристократія і придворні повинні були володіти певними навичками в мистецтві складання. Записки, складені у формі метелика, журавля, квіточки або абстрактної геометричної фігури були символом дружби або доброго побажання для коханої людини.

У періоди Адзути - Момояна (1573-1603гг.) і Едо (1603-1867гг.) оригамі з церемоніального мистецтва перетворилося на популярне проведення часу. Тоді папір перестала бути предметом розкоші і оригамі почало поширюватися і серед простого народу. Саме тоді, триста - чотириста років тому, винаходять ряд нових фігурок, які пізніше стають класичними. Серед них і японський журавлик (цуру)- традиційний японський символ щастя і довголіття.

Мистецтво оригамі в Японії стало традицією, яка передається з покоління в покоління, в основному по жіночій лінії. Історики стверджують, що за манерою складання і набору фігурок можна було визначити провінцію Японії, в якій виросла і навчалася дівчина.

Отже, до появи оригамі причетний синтоїзм, який звернув увагу буддистів на таємницю місця паперу. Важливим виявилося також і схожість звучання японських слів "папір" і "божество" - "камі". В уявленнях японців виник якийсь містичний зв'язок між релігійними ритуальними та виробами з складеного паперу.

Новий етап у розвитку оригамі почався після другої світової війни і пов'язаний з ім'ям знаменитого японського майстра Акіра Йошізава.

Акіра Йошизава є визнаним світовим майстром оригамі, зумів вдихнути в старовинну японську традиційну розвагу істинний дух творчості і підняти його до справжнього мистецтва.(Додаток Б).

1.2 Навчально-методичні рекомендації з виконання виробів у техніці оригамі в початковій школі

1.2.1 Умовні позначення і виконувані операції

У міжнародній літературі з оригамі давно склався певний набір умовних знаків, необхідних для того, щоб замалювати схему складання навіть самого складного виробу.

Умовні знаки відіграють роль своєрідних "нот", слідуючи яким можна відтворити будь-яку роботу. Кожен оригаміст повинен знати ці знаки і вміти користуватися ними для записів. Крім знаків, існує невеликий набір прийомів, які зустрічаються досить часто. Зазвичай вони даються в книгах без коментарів. Вважається, що будь-який новачок вміє виконувати їх на практиці.

Міжнародні умовні знаки разом з набором нескладних прийомів і становлять своєрідну "абетку" оригамі, з якої повинен бути знайомий будь-який оригаміст.

Велика частина умовних знаків була введена в практику ще в середині XX століття відомим японським майстром Акірой Йошизавой. В останні десятиліття до цих знаків додалося кілька нових. Всі позначення в оригамі можна розділити на лінії, стрілки знаки.

1.2.2 Базові форми

Навчання мистецтву оригамі необхідно починати не тільки з окремих елементів виробів, але і зі "школи оригамі" - з базових форм. Слід добре знати основні базові форми виробів, що дозволить зрозуміти обриси і характер виготовленого предмета, а при створенні власних виробів - підібрати найбільш відповідний варіант бази.

Один важливий класичний підхід до розробки оригамі полягає в понятті бази. База - проста і складена форма, яка може бути розвинена в безліч різних фігурок. Формально поняття бази в оригамі не було розвинене до початку 1900 року, найбільш традиційні фігури були створені, спираючись на одну з одинадцяти класичних базових форм, і розробники оригамі в середині 1900-х типово покладалися на базу, як стартову точку. Далі ми розглянемо ці 11 форм.

Чотири базові форми походять зі східної культури - основа паперового змія, основа риби, основа птиці і основа жаби. Основа катамарана має західні корені. Основа млинця досить проста, щоб з'явитися в обох культурах. База водяній бомби і подвійний квадрат також використовувалися в обох культурах. Останні, насправді, є вивернутими версіями один одного.

Згини, виконані при створенні цих форм, ділять кути і грані навпіл набагато частіше, ніж яким-небудь іншим довільним способом.

З базових форм можна зробити безліч фігур як плоских, так і об'ємних. Деякі базові форми є проміжним етапом при виконанні більш складних баз. Наприклад, з бази "квадрат" можна зробити базові форми "журавлик", "жаба". Базові форми можна використовувати і як самостійні геометричні фігури при вирішенні різних геометричних задач в початковій школі. Складання базових форм допомагає дітям засвоїти такі поняття, як "трикутник", "квадрат", "трапеція", "прямокутник"; розв'язувати задачі на теми: паралельні прямі, перетин прямих, поділ відрізка, поділ кута, площа.

Назва базових форм у багатьох країнах однакове, хоча це чисто умовні назви і можуть бути варіанти.

Трикутник - це одна з двох найпростіших базових форм. Для того щоб її скласти, необхідно зробити лише одну складку - провести діагональ квадрата.

Книга - наступна проста базова форма. Як і при складанні трикутника, нам достатньо зробити всього одну складку.

Двері - базова форма двері виходить з книги.

Повітряний змій - ще одна досить проста базова форма. Вона виходить з трикутника.

Блин - Складки цієї форми здаються дуже простими, але, на мій погляд, це одна з найбільш перспективних базових форм. Зверніть увагу, що, складаючи квадрат, ми знову прийшли до квадрату. Значить, ми можемо скласти з нього одну з базових форм. Такі базові форми називаються блинчатими базовими формами.

Риба - Назва говорить сама за себе. Перед вами голову, хвіст і два плавця. Залишилося тільки додати їм потрібну форму.

Подвійний трикутник - інша назва подвійного трикутника - водяна бомбочка.

Подвійний квадрат - якщо ви вивернете подвійний квадрат навиворіт, то отримаєте подвійний трикутник.

Будинок - назву вибрано виходячи з зовнішнього вигляду фігурки.

Птах - у птаха є крила, голова і хвіст. Є вони і у цієї базової форми.

Катамаран - з цієї форми дуже просто робиться пахарита. А також безліч кусудам.

Жаба - з цієї форми можна скласти як жабу, так і квітка.

З базової форми "Журавлик" можна скласти: кінь, журавлика, лелеки, слона, корову, північного оленя, мавпу, ворону, спанієля, горобця, коника, бабку, маску Будди, стоїть журавлика, зірку.

З базової форми "Капелюх" можна скласти: горилу, сомбреро, жабу, морську черепаху, квіти, летючу мишу, ракету…

З базової форми "Верблюд" можна скласти: жирафа, верблюда, зайця, кенгуру, білку, слоненя, лебедя, коропа, вівцю, оленя, маску Смерті, ослика, квіти…

З базової форми "Поні" можна скласти: стрибаючого поні, ліхтарик, маски японської опери, гортензію, рамки для фотографій, орнамент…

Природно, що олень, зроблена з базової форми "Журавлик", буде відрізнятися від оленя, зробленого з базової форми "Верблюд", не тільки по техніці виконання, але і по можливостям тієї базової форми.

1.2.3 Техніка складання паперу

Відпрацьовуючи техніку складання різних елементів виробів оригамі, слід звернути особливу увагу на правильне виконання згинів. Вони повинні бути практично "гострими" і шари паперу в них повинні щільно прилягати один до одного. В іншому випадку при накладенні згинів один на одного в наступних операціях відбувається зміщення елементів і неможливо створити гарний, акуратний виріб. Тому після виконання кожного окремого етапу роботи потрібно перевіряти "гостроту" всіх згинів.

При відпрацюванні згинів для отримання голови, дзьоба, лапи, хвіст слід звернути увагу на частину якої тварини чи птиці схоже те, що вийшло під час складання. Важливо знати особливості їх будови у житті, зрозуміти можливості стилізації. Це допоможе виконувати вироби за схемами, а також вдосконалювати їх і розробляти власні моделі.

При відпрацюванні техніки складання симетричних згинів (виконання ніг, дзьоба) добиватись стикування один з одним кутів і сторін, так як при наступних операціях вони можуть налізати один на одного і псувати зовнішній вигляд виробу. При грубих помилках такого роду виріб скласти іноді просто неможливо.

1.2.4 Варіанти виробів оригамі

Вивчивши техніку складання та базові форми, можна приступати до виготовлення самих виробів. Не варто починати з цікавих, але складних фігурок. Навіть при великому бажанні їх зробити, не маючи досвіду у виконанні простих і середньої складності виробів, вони не будуть якісними.

Спочатку при виконанні роботи базові форми можуть бути відсутні, а виготовлення фігурки починається з квадрату, трикутника, прямокутника, а потім з найпростіших базових форм: "Паперовий змій", "Подушка", "Стулки дверей" і т.п. Ці найпростіші форми та вироби можна використовувати на уроках математики при поясненні властивостей геометричних фігур і площини.

У схемах, що починаються з будь-якої базової форми, процес її виготовлення опускається, так як учні вже повинні знати цю форму і мати досвід складання її. При виконанні подібних виробів слід звернути увагу на те, як сама базова форма впливає на кінцевий результат і прийоми роботи з нею у процесі виготовлення фігурки.

Наприклад, із базових форм "Журавлик", "Верблюд" можна зробити кілька видів журавликів, які будуть відрізнятися не тільки зовнішнім виглядом, але і технікою виконання, хоча для деяких з них базові форми будуть одні і ті ж.

В деяких роботах, особливо в комбінованій формі оригамі, при виконанні окремих деталей, що складають виріб, основою для них служить який-небудь етап виконання основної частини виробу.

При виготовленні виробів, які складаються з декількох окремих деталей, модулів або готових виробів (гірлянди, кулі, рамки тощо), слід звернути увагу на стандартність і акуратність їх виконання.

Нехтування цим призводить до неможливості стикування частин або до поганого зовнішнього вигляду готової роботи. При виготовленні такого типу виробів слід для всієї роботи вибирати один сорт паперу (тобто товщина, щільність, еластичність).

1.3 Легенди про оригамі

Наш світ на дев'яносто відсотків залежить від того, як ми його сприймаємо. Почуття і емоції є невід'ємною частиною людського буття та формують наше ставлення до певних речей, подій і явищ.

Тому для того, щоб розбудити цікавість і потяг у учнів до оригамі, сприяти розвитку творчої особистості, майстри оригамі вигадували різні історії - легенди про важливість оригамі в житті людини та історії в цілому.

Найголовніша і відома легенда про японське мистецтво безпосередньо пов'язана з найбільш значущою і важливою фігуркою оригамі - паперових журавликів.

Діти захоплено вивчають літературу, пов'язану з оригамі, знаходяться в постійному пошуку нового.

Розділ 2. Орігамі як засіб розвитку творчих здібностей молодших школярів

2.1 Психолого-педагогічні основи проблеми розвитку творчих здібностей молодших школярів

Дуже часто в буденній свідомості творчі здібності ототожнюються із здібностями до різних видів художньої діяльності, з умінням красиво малювати, складати вірші, писати музику і т.п. Що таке творчі здібності насправді?

Вчені виділяють три рівня активності:

* репродуктивно-подражальна активність, при якій досвід діяльності учня накопичується через досвід вчителя;

* пошуково-виконавська активність, при якій дитина самостійно займається пошуком засобів вирішення запропонованої йому задачі;

* творча активність як вищий рівень активності, при якій ставиться завдання учням, а для її вирішення учнем самостійно обираються нові, оригінальні шляхи.

На всіх рівнях відбувається формування та поступальний розвиток творчих здібностей молодших школярів. Виходячи з того, що творчі здібності є найважливішими специфічними якостями особистості, які характеризують її прагнення змінювати себе і навколишню дійсність у відповідності з власними потребами, поглядами, цілями, дослідники визначають творчі здібності дитини як прояв потреби його життєвих сил, вищий рівень навчально-виховного процесу і необхідна умова всебічного розвитку особистості.

Під творчою діяльністю ми розуміємо таку діяльність людини, в результаті якої створюється щось нове - будь це предмет зовнішнього світу або побудова мислення, що приводить до нових знань про світ, або почуття, що відбиває нове ставлення до дійсності.

Якщо уважно розглянути поведінку людини, його діяльність у будь-якій області, то можна виділити два основних види вчинків. Одні дії людини можна назвати відтворюють або репродуктивними. Такий вид діяльності тісно пов'язаний з нашою пам'яттю і його суть полягає в тому, що людина відтворює або повторює вже раніше створені і вироблені прийоми поведінки і дії. Крім репродуктивної діяльності в поведінці людини присутня творча діяльність, результатом якої є не відтворення колишніх в його досвіді вражень або дій, а створення нових образів або дій. В основі цього виду діяльності лежать творчі здібності.

Таким чином, творчі здібності - це індивідуальні особливі якості людини, які визначають успішність виконання ним творчої діяльності різного роду.

Так як елемент творчості може бути присутнім у будь - якому виді людської діяльності, то справедливо говорити не тільки про художні творчі здібності, але і про технічні творчі здібності, про математичні творчі здібності, і т.д.

Творчі здібності являють собою сплав багатьох якостей.

Вчені і педагоги, які займаються розробкою програм та методик творчого виховання, вважають, що один з компонентів творчого потенціалу людини складають такі здібності

1. Здатність ризикувати.

2. Дивергентне мислення.

3. Гнучкість у мисленні та діях.

4. Швидкість мислення.

5. Здатність висловлювати оригінальні ідеї і винаходити нові.

6. Багата уява.

7. Сприйняття неоднозначності речей і явищ.

8. Високі естетичні цінності.

9. Розвинена інтуїції

Можливості розвитку здібностей, досягнувши максимуму в "момент" дозрівання, не залишаються незмінними. Якщо ці можливості не використовуються, то є відповідні здібності не розвиваються, не функціонують, якщо дитина не займається необхідними видами діяльності, то ці можливості починає втрачатися, деградувати і тим швидше, чим слабкіше функціонування.

Накопичення досвіду і знань - це необхідна передумова для майбутньої творчої діяльності. Крім того, мислення молодших школярів вільніше, ніж мислення більш дорослих дітей.

Одним з найважливіших факторів творчого розвитку дітей є створення умов, сприяють формуванню їх творчих здібностей.

Давно відомо, що для творчості необхідно комфортна психологічна обстановка і наявність вільного часу, тому умова успішного розвитку творчих здібностей - тепла дружня атмосфера в сім'ї і дитячому колективі. Вчителі повинні створити безпечну психологічну базу для повернення дитини з творчого пошуку і власних відкриттів. Важливо постійно стимулювати дитину до творчості проявляти співчуття до його невдач, терпляче ставитися навіть до дивних ідей невластивим в реальному житті. Потрібно виключити з ужитку зауваження та засудження.

Але створення сприятливих умов недостатньо для виховання дитини з високим творчим потенціалом, хоча деякі західні психологи і зараз вважають, що творчість споконвічно притаманне дитині і, що треба тільки не заважати йому вільно самовиражатися. Але практика показує, що такого невтручання мало: не всі діти можуть відкрити дорогу до творення, і надовго зберегти творчу активність. Виявляється (і педагогічна практика доводить це), якщо підібрати відповідні методи навчання, то молодші школярі, не втрачаючи своєрідності творчості, створюють твори більш високого рівня, ніж їх ненавчені самовиражаючі однолітки. Не випадково зараз так популярні дитячі гуртки і студії, музичні школи та школи мистецтв. Звичайно, ведеться ще багато суперечок про те, чого і як навчати дітей, але той факт, що вчити треба не викликає сумнівів.

Отже, виховання творчих здібностей дітей буде ефективним лише в тому випадку, якщо воно буде являти собою цілеспрямований процес, у ході якого вирішується ряд приватних педагогічних завдань, спрямованих на досягнення кінцевої мети. І в даній курсовій роботі ми, на основі вивчення літератури з даної теми, спробували визначити основні напрями та педагогічні завдання з розвитку таких найважливіших компонентів творчих здібностей як творче мислення і уяву.

2.2 Засоби навчання молодших школярів

Засоби навчання - це різноманітні матеріали і знаряддя навчального процесу, завдяки яким більш успішно і за коротший час досягається визначена ціль навчання.

До засобів навчання належать: підручники, навчальні посібники, дидактичні матеріали, технічні засоби (ТЗН), обладнання, станки, навчальні кабінети, лабораторії, ТБ та інші засоби масової комунікації.

Засобами навчання можуть також бути реальні об'єкти, виробництво, споруди.

Дидактичні засоби, як і методи, організаційні форми, є частиною педагогічної системи.

Вони виконують такі основні функції: інформаційну, засвоєння нового матеріалу, контрольну. Вибір засобів навчання залежить від дидактичної концепцій мети, змісту, методів, форм і умов навчального процесу.

У педагогіці немає загальноприйнятої класифікації дидактичних засобів. Ми послуговуємося класифікацією польського дидакта В. Оконя, в якій засоби навчання розташовані відповідно до наростання можливості замінювати дії учителя й автоматизувати дії учня.

Прості засоби.

1. Словесні: підручники, навчальні посібники і т.д.

2. Візуальні засоби: реальні предмети, моделі, картини і т.д.

Складні засоби.

1. Механічні візуальні пристрої: мікроскоп, кодоскоп та інші.

2. Аудіальні засоби: програвач, магнітофон, радіо.

3. Аудіовізуальні: звуковий фільм, телебачення, відео.

4. Засоби, які автоматизують процес навчання: лінгвістичні кабінети, комп'ютери, інформаційні системи, телекомунікаційні мережі.

Прості словесні і візуальні (наочні) засоби навчання мають давню історію. Головними з них є підручники, навчальні посібники.

Прості візуальні засоби (наочні засоби) допомагають повноцінному розкриттю і засвоєнню змісту навчального матеріалу. Інколи вони слугують самостійним джерелом інформації.

Основною функцією засобів наочності є ілюстрація, допомога у найбільш повному, глибокому розумінні і сприйнятті того чи іншого предмета або явища.

Наочні засоби, що використовуються у процесі навчання, поділяються на два види:

1) зображення предметів і явищ,

2) предмети, макети, тощо.

До першого виду відносять схеми, діаграми, малюнки, картини, репродукції, креслення, фотографії, карти, глобуси, ноти. Ці засоби використовуються тоді, коли предмети, явища, процеси, що вивчаються на уроках, не можна продемонструвати безпосередньо. До другого виду належать реальні предмети: живі або засушені рослини, живі або законсервовані тварини, гербарії, колекції, прилади, інструменти, апарати, вироби.

Об'єктивна необхідність використання наочних посібників у процесі навчання обумовлена їх великим впливом на процес розуміння і запам'ятовування. Дослідження фізіологів показали, що 80% інформації людина одержує через зоровий аналізатор.

Отже, можна зробити висновок про необхідність обов'язкового поєднання учителем словесних і несловесних (зорових, наочних) методів навчання.

Складні засоби

Технічні засоби навчання (ТЗН). Основними функціями ТЗН є забезпечення інформаційної насиченості навчально-виховного процесу, усвідомленого засвоєння науково-теоретичних знань.

За способами впливу на учнів ТЗН поділяються на три групи: візуальні (зорові), аудіальні (звукові), аудіовізуальні (звукозорові).

Візуальні ТЗН - це засоби, в яких носіями інформації є діафільми, діапозитиви, епіпосібники і транспаранти, що подаються учням за допомогою діапроекторів, епіпроекторів і графопроекторів (кодоскопів) у вигляді нерухомих зображень предметів. За допомогою візуальних ТЗН демонструються складні схеми, пристрої, різні зображення.

Аудіальні (звукові) ТЗН - це засоби, які передають інформацію, розраховану на сприймання органами слуху. Носіями звукової інформації є грамплатівка, магнітна стрічка. Апаратурою, за допомогою якої сьогодні записується і відтворюється звукова інформація, є: програвачі, магнітофони, радіоприймачі.

Звукові технічні засоби навчання бувають різних видів і є досить поширеними, зокрема: записи програмних художніх творів; записи музичних творів; документальні звукозаписи; звукозаписи для організації самостійної роботи на уроці; записи з радіо спеціальних навчальних і виховних передач для учнів; документальні, драматичні; фрагменти радіоспектаклів, радіокомпозиції, окремі літературні твори, вірші; радіо інсценівки, радіоекскурсії; музичні передачі - опери, симфонії, народні пісні, тематичні добірки тощо.

Звукові ТЗН підсилюють емоційність сприймання навчального матеріалу, збагачують, поглиблюють знання, вміння і навички учнів, сприяють вихованню в них інтересу до предмета, здатності мислити словесно-художніми образами, забезпечують естетичний розвиток школярів.

Аудіовізуальні ТЗН: навчальне кіно, телебачення, відеозаписи.

Навчальне кіно з'явилося понад 70 років тому. Масове застосування навчального кіно в загальноосвітній школі почалося у передвоєнні роки. З того часу воно інтенсивно розвивається і вдосконалюється.

Навчальне кіно значно розширює можливості навчального процесу. За допомогою навчальних кінофільмів учні мають можливість спостерігати внутрішні процеси і явища, які без кінофільму побачити неможливо. Наприклад, здійснити мандрівку по земній кулі, подорож у космос, побачити ріст рослини, розкриття квітки, більш глибоко усвідомити історичні події минулих років і т.д.

Телебачення як засіб навчання, виховання і розвитку учнів увійшло до загальноосвітньої школи порівняно недавно. Незважаючи на це, воно широко використовується у сучасній школі завдяки специфічним можливостям: показувати події у момент їх здійснення і на будь-якій відстані від учнів; використовувати великий план, що наближає учнів до дії, предмета вивчення; робити глядачів o учнів співучасниками подій, які показуються на екрані (ефект присутності); працювати на велику аудиторію (клас, група класів, усі учні школи); створювати найкращі умови для спостереження (бачити лише те, що потрібно для навчання, виховання, розвитку).

Готуючись до навчального заняття, учитель повинен попередньо ознайомитись із змістом кінофільму чи телепередачі. Це можна зробити, переглянувши фільм або ознайомившись із монтажним листом, у якому описано зміст навчального кінофільму, зазначені номери монтажних кадрів, їх метраж, зміст кадрів і звукового супроводу.

Ефективному використанню засобів навчання сприяє кабінетна система навчання, що передбачає проведення занять з усіх предметів, а також позаурочних занять у навчальних кабінетах, обладнаних підручниками, навчальними посібниками, додатковою літературою, засобами наочності, технічними засобами навчання. Така система створює кращі можливості для використання наочності та ТЗН, хоч і не позбавлена проблем, пов'язаних із невідповідністю робочих місць учнів їх фізичному розвитку, зайвими пересуваннями у коридорах, труднощами у складанні розкладу занять тощо.

2.3 Програмні вимоги до уроків оригамі

Метою занять є не складання як можна більшої кількості всіляких фігурок, а виховання і розвиток у дітей цілого ряду здібностей і навичок.

Педагогами різних країн виявлено, що оригамі:

- розвиває просторову уяву, пам'ять, творчі і дослідницькі здібності, креслярські навички, мілку моторику пальців, концентрацію уваги, упевненість в своїх силах і здібностях;

- знайомить з основними геометричними поняттями;

- покращує здатність слідувати усним інструкціям;

- розширює комунікативні здібності;

- виховує особу як члена суспільства з його етичними, патріотичними, інтернаціональними відчуттями;

– виховує спостережливість, художньо-естетичний смак дітей, самостійність і акуратність при роботі.

Педагоги, які займаються викладанням оригамі, відзначають позитивний вплив цього заняття на успіхи своїх учнів і по інших предметам. Зокрема, оригамі допомагає освоювати математику і геометрію, креслення, природознавство та історію.

Ведення занять по оригамі в школах сприяє навчально-виховному процесу. оригамі папір педагогічний творчий

У програмі сказано:

У 1 класі діти вивчають тему: "Згинання і складання паперу". На цю тему їм відведено 2 години.

Зміст навчального матеріалу.

Згинання і складання паперу. Раціональне використання паперу. Послідовність дій під час згинання паперу. Ознайомлення з технікою оригамі (загальні поняття). Практична робота. Створення найпростіших виробів у техніці оригамі.

Державні вимоги до рівня загальноосвітньої підготовки учнів.

· розкриває значущість раціонального використання паперу;

· знає способи згинання паперу;

· має загальне уявлення про техніку оригамі;

· називає послідовність дій під час згинання паперу;

· вміє створювати найпростіші оригамі;

У 2 класі діти знайомляться з оригамі більш докладно, це тема "Оригамі". На цю тему відведено 3 години.

Зміст навчального матеріалу.

Оригамі. Пластика паперу. Послідовність дій під час виготовлення оригамі. Практична робота. Створення за схемою фігур літачка, човника, котика, песика тощо. Створення квітів у техніці оригамі.

Державні вимоги до рівня загальноосвітньої підготовки учнів.

· має загальні уявлення про пластику паперу й оригамі;

· розкриває послідовність дій під час виготовлення оригамі;

· володіє навичками створення за зразком найпростіших оригамі;

У 3 класі діти продовжують вивчати тему "Оригамі". На цю тему їм відведено 3 години.

Зміст навчального матеріалу.

Оригамі. Виготовлення об'ємних виробів технікою оригамі. Інструменти і пристосування для роботи в техніці оригамі. Практична робота. Створення об'ємних виробів технікою оригамі (квіти, фігурки звірів, птахів та ін.).

Державні вимоги до рівня загальноосвітньої підготовки учнів.

· має загальні уявлення про виготовлення об'ємних виробів технікою оригамі;

· називає інструменти і пристосування для роботи в техніці оригамі;

· вміє створювати об'ємні вироби технікою оригамі;

У 4 класі діти вивчають тему "Оригамі". На цю тему їм відведено 2 години.

Зміст навчального матеріалу.

Оригамі. Створення об'ємних фігур технікою оригамі за зразком. Доповнення оригамі додатковими елементами та оздоблення за власним задумом. Практична робота. Створення об'ємних фігур технікою оригамі (жабка, журавлик тощо) з елементами творчості.

Державні вимоги до рівня загальноосвітньої підготовки учнів.

· знає, що таке оригамі;

· розкриває послідовність виготовлення об'ємних фігур технікою оригамі;

· вміє доповнити оригамі додатковими елементами та оздобити за власним задумом;

· володіє початковими навичками створення об'ємних фігур технікою оригамі з елементами творчості;

Коли ми розглядали техніку ори гамі, то прийшли до висновку, чому це подобається вчителям і дітям:

- Оригамі схоже на фокус: із звичайного листка паперу за декілька хвилин народжується фігурка.

- Для занять потрібний лише папір і ваші знання.

- За допомогою оригамі легко створюється цілий світ, в який можна грати.

- Заняття оригамі абсолютно безпечні навіть для маленьких дітей.

- Оригамі - це особиста і колективна творчість.

- Для оригамі немає вікових меж, і не вимагається особливих здібностей.

- Оригамі допомагає оформляти приміщення, робити оригінальні дарунки (без великих матеріальних витрат).

2.4 Мистецтво оригамі як можливість розвитку математичних здібностей дітей

Робота в техніці оригамі має велике значення для міжпредметних зв'язків, для засвоєння елементарних знань з геометрії в початкових класах.

З першого класу слід цілеспрямовано ознайомлювати учнів з великою кількістю різноманітних геометричних фігур (об'єктів) без виконання вимірювання, яке доволі часто викликає в дітей труднощі, і тому інтерес до роботи згасає.

Щоб діти зацікавилися і краще засвоїли елементи геометрії та її термінологію, необхідно пропонувати їм саме практичну роботу.

Оригамі сприяє розвитку образного мислення і уяви, а також просторової інтуїції. Просторова уява є фундаментом для формування конструктивно-технічних умінь у молодших школярів.

При виборі змісту геометричного матеріалу слід врахувати запас геометричних термінів, якими володіють учні, проводити роботу щодо розкриття їх правильного змісту.

Уміння визначати геометричну форму предметів має велике загальноосвітнє значення. Тому в школі потрібно приділяти увагу вивченню геометричних фігур, предметів і їх частин. Наприклад, ознайомлюючи учнів з прямим кутом, кожному учневі даємо аркуш паперу, бажано невизначеної форми, щоб він був не такий, як у кожного. Під керівництвом вчителя учні складають папір вдвоє і прогладжують лінію згину двома пальцями. Розгортаючи папір, вчитель звертає увагу, що лінія згину - пряма лінія, яка ділить аркуш паперу на дві частини. Потім папір знову пропонується зігнути вдвоє по попередній лінії згину.

Складений папір ще раз перегнути вдвоє, але щоб частини отриманої лінії збігалися. Після розгортання паперу виявилося, що дві прямі лінії згину перетнуться в одній точці. При перетині папір поділився на чотири частини - на чотири прямі кути. Щоб діти переконалися, що в усіх частинах кути однакові і прямі, треба розрізати ножицями по лініях згину та накласти їх на будь-який прямий кут. Важливо, щоб кожен учень виконував дану роботу самостійно. У всіх дітей результат вийшов однаковий, тобто всі одержані кути рівні. Такі кути називають прямими. Подібних прикладів можна навести досить багато.

Однією з перших країн, які використовували можливості оригамі в освіті, була, природно, Японія. В кінці періоду Мейджу (1868-1912) і початку періоду Тайше, оригамі використовували як спосіб навчання у дитячих садках і в початковій школі, особливо з того моменту, коли кольоровий папір отримала широке поширення.

На початку періоду Шева (з 1926), коли в японському освіту упор робився на розвиток творчості і зображальності, оригамі стали критикувати, так як вважалося, що діти складають аркуші за стандартним лініях, що не сприяє розвитку уяви.

Однак незабаром оригамі знову отримало високу оцінку в якості освітнього методу. Особливо використовували оригамі для навчання таким поняттям, як "площина", "геометричне тіло" і їх взаємини.

Математична освіта є основним для людей багатьох професій, тому велика увага приділяється пошуку нових методик навчання. У вирішенні цього завдання важлива роль належить початковій ланці навчання - початковій школі.

Підвищення ефективності навчання математики і геометрії в початкових класах є умовою успішного вивчення основ геометрії та алгебри в наступні роки.

Особливу актуальність набуває проблема навчання елементам геометрії в початкових класах. В геометричному матеріалі багато спільного з художнім сприйняттям, оскільки велике місце в геометрії належить образного мислення. Мислення молодших школярів наочно-образне та наочно-дієве.

Мистецтво оригамі як не можна краще дозволяє використовувати вікові особливості дітей початкової школи, створювати різноманітні програми курсу математики, виходячи з їх можливостей. Ще в ХІХ столітті німецький педагог Ф. Фребель заснував інтегрований курс навчання математики за допомогою оригамі, на основі якого можна поліпшити і зробити міцними геометричні знання і вміння дітей. В наш час у Японії, США, Росії, та інших країнах навчання геометрії за допомогою мистецтва оригамі практикується не тільки в початкових класах, але і в середній та вищій школах.

В процесі роботи учнів над фігурками оригамі слід звернути їх увагу на ті геометричні фігури, які виходять на кожному окремому етапі роботи.

Так як перші роботи досить прості, особливу увагу потрібно звернути на техніку виконання елементів і прийоми, використовувані в окремих технологічних операціях. Особливість цих прийомів у тому, що вони дають можливість дітям закріпити основні геометричні поняття.

На уроках трудового навчання з використанням техніки оригамі можливе застосування таких форм організації уроків, як колективна, групова, парна та індивідуальна роботи.

Творчі здібності - це створення предметів матеріальної і духовної культури, виробництво нових ідей, відкриттів і винаходів, словом - індивідуальне творчість у різних областях людської діяльності. Одним з найважливіших факторів творчого розвитку дітей є створення умов, сприяють формуванню їх творчих здібностей.

Одним із засобів активізації творчих здібностей в початковій школі є оригамі - японське мистецтво складання з паперу фігурок людей, тварин, геометричних тіл, ігрова технологія, паперовий конструктор, що сприяє формуванню стійкого інтересу до навчальної діяльності та забезпечує наступність між грою і навчанням.

Отже, використання оригамі в навчально-виховному процесі на уроках трудового навчання приносить не тільки радість учасникам процесу, а й підвищує результативність навчання.

На уроках оригамі використовуються вправи для розвитку творчих здібностей, дітям пропонуються: схеми з попущеними умовними знаками або навмисне внесеними помилками, завдання на комбінування прийомів.

2.5 Узагальнення педагогічного досвіду

В школах недостатньо часу уділяється оригамі. Розвиток дітей продовжується на гуртках.

При проведенні перших занять слід звертати особливу увагу на помилки: нерівність сторін, не паралельність сторін і ліній перегинів, нерівності кутів при їх поділі навпіл. Подібні помилки не дозволять виконати складні вироби, де багато різноманітних перегинів з кількома шарами паперу. Безумовно, багато хто з похибок пояснюються недостатньо розвиненою моторикою і координацією руху дітей. Але основним недоліком молодших школярів є непорозуміння математичного сенсу виконуваних фігур.

При виконанні оригамі будується своєрідний алгоритм діяльності, при якій дитина, часто навіть без допомоги вчителя, фіксує увагу на кожному етапі роботи, прагнучи усвідомити всю використовувану знакову систему.

Отже, з усього вище сказаного можна зробити висновок, що оригамі володіє наступними особливостями: По-перше, можливістю контролювання процесу створення моделі на кожному етапі. По-друге, воно розвиває вербалізацію (свого роду рефлексію власної роботи). По-третє, передбачає фіксацію основних моментів роботи. По-четверте, використовує всі основні геометричні поняття. По-п'яте, дозволяє поєднувати планіметрію і симетрію.

В цьому році проходячи літню педагогічну практику мені довелося попрацювати в двох таборах. В одному таборі я працювала керівником гуртка "Умілі ручки", гурток відвідувало 50 дітей різного віку. На гуртку з дітьми всіх загонів ми ознайомились із технікою оригамі та "модульне оригамі" та в ході роботи я помітила, що наймолодшим дітям було важко працювати в техніці "модульне оригамі" тому що треба було дотримуватись рівності сторін їх паралельності при згинанні, рівності кутів при поділі навпіл. Тому я почала вивчати з ними основні (базові) форми оригамі. А ось діти середнього та старшого віку з захопленням працювали техніці "модульне оригамі". Ми навіть зробили виставку робіт до батьківських зборів.

А працюючи в іншому таборі я була вожатою загону. Мій загін складався з 34 хлопців 11 - 13 років. Коли загін почав ходити на гуртки я зацікавилась, хто ж з них захоче ходити на гурток "Життя з оригамі". Перші декілька занять цей гурток відвідувало майже половина загону але згодом всього 3 хлопця. Як виявилось, їм стало просто нецікаво туди ходити, бо нічого нового та цікавого не показували і вироби, які вони робили були на тому ж рівні, що робили діти наймолодшого загону (6-7 років). І я вірішила дати їм деякі схеми складання модульного оригамі з якими працювала вже з дітьми працюючи керівником гуртка, та додала ще декілька: машини, літаки, ракети і т.д., то я не впізнала своїх хлопців, навіть найактивніші, ті які завжди бігають та не можуть сидіти на місці, сиділи разом з усіма та складали фігурки. Отже, можна зробити висновок, що до кожного віку та статі дитини, треба мати індивідуальний підхід.

Висновки

Універсальні творчі здібності - це індивідуальні особливості, якість людини, які визначають успішність виконання ним творчої діяльності різного роду. В основі креативних здібностей людини лежать процеси мислення й уяви.

Успішний розвиток творчих здібностей можливе лише при створенні певних умов, що сприяють їх формуванню. Такими умовами є:

– Раннє фізичний та інтелектуальний розвиток дітей.

– Створення обстановки, що випереджає розвиток дитини.

– Самостійне вирішення дитиною завдань, що вимагають максимальної напруги сил, коли дитина добирається до "стелі" своїх можливостей.

– Надання дитині свободи у виборі діяльності, чергування справ, в тривалості занять одним справою і т.д.

– Розумна, доброзичлива допомога (підказка) дорослих.

– Комфортна психологічна обстановка, заохочення дорослими прагнення дитини до творчості.

Робота в техніці оригамі соціально орієнтована. Провідними мотивами цього виду діяльності для молодшого школяра є прагнення до творчої самореалізації, бажання створити нове, оригінальне. Разом з тим, фігурки оригамі мають яскраво виражене, утилітарне значення: це іграшки, подарунки близьким, побутові речі, макети геометричних фігур, які створюються дітьми для того, щоб використовуватися на уроках математики, природознавства, читання, іноземної мови.

Таким чином, робота в техніці оригамі є ефективним засобом розвитку творчих здібностей молодших школярів, а оригамі, як засіб навчання і виховання може використовуватися в процесі навчання в початковій школі, як на правах ігрової методики, наочного посібника, так і в якості окремого предмета.

Рекомендації для розвитку творчих здібностей молодших школярів:

Використання різних форм організації практичної діяльності для розвитку творчих здібностей дітей.

Управління дорослими дитячої предметної та сюжетно-рольовою грою з метою розвитку її уяви дітей. Використання техніки оригамі для розвитку творчих здібностей молодших школярів.

Література

1. Афонькін С.Ю. Уроки оригами в школі та дома: Експериментальний підручник для початкової школи. / С.Ю. Афонькін, Е.Ю. Афонькіна. - 5 - е вид-во. - М .: Аким, 1998. - 207 с. - Бібліогр.: 206 - 2 07.: ил.

2. Афонькін С.Ю., Афонькіна Є.Ю. Все про оригамі. Довідник. С-Пб:"Кристал",М:"Онікс",2005.

3. Веремійчик І.М "Методика трудового навчання в початковій школі" Навчальний посібник. - Тернопіль: ОСО,2004.-276 с.

4. Гагарін Б.Г. "Конструювання з паперу", вид., Ташкент, 1988.

5. М.П. Згурска. Оригамі Серія "Майстер-клас",Х.: "Фоліо",2006.

6. Навчальні програми для 1-4 класів загальноосвітніх навчальних закладів з українською мовою навчання/Трудове навчання, 2012.

7. Сайт (http://all-origami.ru/sxema-origami-zhuravlik/)

8. Сайт(http://all-origami.ru/bazovye-skladki-i-formy-origami/)

9. Сайт (http://ref.co.ua/32240-Origami.html)

10. Сайт(http://origami-paper.ru/origami/ukrainian/istoriya_origami/legendy_ob origami.html)

11. Сайт(http://yourorigami.info/2008/01/28/statya-posvyashhennaya-origami.html)

12. Сайт http://pidruchniki.ws/14631221/pedagogika/zasobi_navchannya)

Размещено на Allbest.ru

...