Ергономічні основи навчального процесу у вищій школі

Під управлінням навчальним процесом ми розуміємо цілеспрямований вплив на педагогічний і студентський колективи, на окремих їхніх членів шляхом здійснення сукупності заходів з метою організації, регулювання, координації їхньої діяльності, раціонального використання енергії, часу і засобів.

З метою виявлення факторів, які заважають педагогічній діяльності було опитано 100 викладачів вузів. Фактори, котрі заважають нормальній роботі педагогів, оцінювалися 3-бальною системою (0 - фактор не має місця; 1 - виявляє слабку дію; 2 - виявляє негативну дію). Результати експерименту свідчать про необхідність вирішення вузами багатьох проблем, пов'язаних з удосконаленням навчального середовища. Удосконалення організації та управління педагогічним процесом на основі ергономічного підходу, як показують наші дослідження, пов'язане здійсненням таких заходів:

удосконалення педагогічної майстерності викладачів і активізація навчальної діяльності студентів;

удосконалення бюджету часу викладача та студента;

удосконалення морально-психологічної атмосфери і фізичного середовища;

технізація й автоматизація навчального процесу як засобу забезпечення високої розумової працездатності викладачів та студентів.

Результати числених психолого-педагогічних і ергономічних експериментів доводять, що удосконалення навчальної діяльності студентів на основі ПЕ неможливе без нормування тривалості їх робочого дня (з тенденцією його скорочення), розробки нових форм і методів навчальної діяльності (впровадження колективних форм занять, підсилюваних мотивацією навчальної праці та послаблюючих перевантаження і втому; проблемно-розвиваюче і програмне навчання), раціональне використання ЕОМ і ТЗН, поліпшення роботи бібліотек, удосконалення навчально-матеріальної бази вузу (згідно з принципами ергономіки).

Таблиця 2 Розподіл оцінок факторів, які справляють негативну дію на роботу викладачів

Розумова праця, яка відрізняється високою нервово-емоційною напругою, складна, специфічна і багатогранна. Протікаючи на фоні дедалі зростаючого статичного навантаження, вона негативно впливає на рівень працездатності, підвищує втому, сприяє зростанню захворювань викладачів. Для запобігання подібних небажаних явищ, як показують результати нашого дослідження, необхідно впровадити в практику вузів такі заходи: медичні (регулярні медогляди, профілактика голосового апарату і зору), техніко-ергономічні (забезпечення сприятливим мікрокліматом, зручно обладнаним робочим місцем, сприяння рухової активності під час перерв і чергувань різних видів діяльності та ін.), організаційні (вдосконалення розкладу занять, нормування денного, тижневого, місячного і річного навантаження).

Як показало наше дослідження, нормування розумової праці викладачів і студентів, встановлення науково регламентованої тривалості їх робочого дня - дуже вагома проблема вузу, яка стосується не лише педагогічної, а й соціальної сфери.

У четвертому розділі - “Бюджет часу викладачів і студентів як важливий показник педагогічної ергономіки” - розкривається методика визначення трудомісткості різних видів навчальної роботи та аналізується бюджет часу студентів; досліджуються ергономічні умови вдосконалення бюджету часу викладачів і студентів у навчальному процесі.

Показник затрат часу в навчальному процесі викладачем і студентом - носіями діяльності в системі ПЕ, безперечно, є ключовим критерієм при оцінці ефективності функціонування та динаміки розвитку системи. Тому дослідження, направлені на вдосконалення бюджету часу професорсько-викладацького складу і студентського контингенту, торкаються самої суті навчального процесу вузу. Нереально створити більш ефективний навчальний процес без удосконалення бюджету часу як викладача, так і студента.

Дослідження питань удосконалення праці професорсько-викладацького складу на основі ПЕ розпочато нами з класифікації та оцінки праці розглянутої категорії працівників вищої школи. Найчастіше роботу викладачів поділяють на навчальну, методичну і науково-дослідну. При цьому науково-дослідна робота (оскільки не існує, принаймні на сьогодні, єдиної обгрунтованої методики нормування та обліку) планується як певна частина загальнодопустимого навантаження професорсько-викладацького складу, тому зазвичай детально розглядається навчальна і методична робота. Можливі й інші ознаки класифікації роботи викладачів. Зокрема, в дисертації розроблена класифікація за видами направленості навчальної інформації.

Запропонована класифікація педагогічної праці дала змогу розділити всі види навчальної і методичної роботи, яку виконує викладач, на дві групи стосовно оновлюваної навчальної інформації. Першу групу названо постійною (основною) складовою. До неї увійшли ті види робіт, обсяг яких не залежить від оновлення інформації ( і в цьому розумінні вони постійні). Другу групу названо змінною (додатковою) складовою. До неї зараховані ті види підготовки навчальної інформації, об'єм яких і відповідні затрати часу є функцією оновлення навчальної інформації. При такому підході педагогічну працю було охарактеризовано рядом параметрів, пов'язаних з навчальною інформацією. Найважливішими з них є оновлення змісту і методики викладання курсу та трудомісткість різних видів занять (лекцій, вправ, лабораторних робіт, курсового і дипломного проектування і т.п.).

Наше дослідження показало, що значні затрати часу викладачів йдуть на пошук та вивчення нової наукової інформації.

На основі проведеного формуючого експерименту в дисертації розроблено: класифікацію певних затрат часу викладачем на різні види робіт над курсом; класифікацію затрат часу на розробку лабораторних робіт; класифікацію затрат часу на розробку навчально-наочних посібників.

З метою дослідження ефективності використання робочого часу викладачами, був проведений експеримент на основі “саморекомендацій” викладачів. Результати проведених досліджень підтвердили доцільність саморекомендацій. Проте це не вирішило основної проблеми ПЕ щодо розподілу часу - вдосконалення його бюджету.

Забезпечивши організацію й управління навчальним процесом на основі ПЕ, ми розпочали комплексне вивчення бюджету часу викладачів і студентів. Виходячи з того, що час тривалості навчальних занять суворо регламентовано розкладом, ми пішли шляхом дослідження раціонального використання цього часу та усунення його втрат. З цією метою нами проведені дослідження класифікації елементів непедагогічної праці і затрат часу на їх виконання на лекціях з гуманітарного комплексу дисциплін. Результати, отримані шляхом хронометражу (100 лекцій), засвідчили, що на невиробничі елементи викладачами витрачається в середньому 15,8% часу, відведеного на лекції.Такий значний обсяг нераціонально використаного часу може служити резервом для інтенсифікації лекційних занять і підвищення виробництва праці педагога.

Нами також була досліджена класифікація елементів педагогічної праці і затрати часу на їх виконання в процесі лабораторних занять. При цьому виявилось, що на нераціональні операції більше всього часу витрачається на 4-годинних лабораторних заняттях (37,8%), а менш за все - на 3-годинних (10%). У результаті проведеного дослідження ми дійшли висновку, що для розробки більш чіткої методики проведення і організації лабораторних занять перед педагогами поставлені такі першорядні завдання ПЕ:

а) удосконалення і спрощення процесу виконання робіт;

б) покращання планування приміщень;

в) усунення невиробничих елементів педагогічної і студентської праці;

г) уніфікація методики проведення лабораторних занять.

Економії часу на заняттях суттєво допомагають засоби технізації і автоматизації (10-20%). Механічні штори, дистанційно керовані епідіаскопи та відеосистеми, екран, що складається, світлові електрифіковані щити, універсальні демонстраційні шафи, розсувні дошки - все це не тількі сприяє підвищенню ефективності педагогічного процесу, а й економить час викладача.

У дисертації також було досліджено класифікацію елементів студентської праці і затрати часу на їх виконання під час лекцій та лабораторних занять.

З метою виявлення причин зниження ефективності лекційних занять було проведено спеціальне дослідження, так званий лінійний хронометраж, суть якого полягає в одночасному виявлені діяльності викладача і студента.

Отже, ергономічне вивчення затрат часу (визначення виробничо-невиробничого часу і пауз) ефективно сприяє виявленню резервів часу, що в свою чергу впливає на вдосконалення навчальних занять. Доведено, що резерви для раціонального використання в навчальних заняттях часу надзвичайно відчутні. Значними є втрати часу у студентів при огляді ними картотек, замовленні, отриманні і поверненні літератури, переписці інструкцій лабораторних робіт, семінарських і курсових завдань, оформленні різних графічних робіт і т.д. Вузівські інформаційні служби (там, де вони є) не задовольняють потреби студентів, виявляють далеко не достатню допомогу (в підбірці літератури для наукових досліджень та дипломних проектів і т.п.). Виховний аспект цієї проблеми стосується вироблення почуттів дбайливого і раціонального відношення до часу, вміння правильно використовувати його.

Аналіз проблеми резерву робочого (та іншого) часу викладачів і студентів дозволяє зробити висновок, що на сьогодні є чималі резерви часу у педагогів і студентів, ефективні засоби використання якого вивчає ПЕ. Основне завдання вузівських колективів і кожного їх члена - пошук резервів часу і раціональне його використання. Таким чином, від рівня організації й управління педагогічним процесом на засадах ПЕ залежить вдосконалення не тільки бюджету часу, а й педагогічної майстерності викладача, і як підсумок - покращання якості підготовки випускників - фахівців вищої кваліфікації.

У п'ятому розділі - “Шляхи й умови вдосконалення навчальної діяльності на основі педагогічної ергономіки” - досліджено самоорганізацію навчальної діяльності; вивчено та проаналізовано шляхи полегшення праці та оздоровлення умов діяльності викладача і студента, а також поліпшення ергономічних умов навчального середовища.

У процесі дослідження було з'ясовано, що взаємозв'язки між викладачем, студентом і навчальним середовищем можуть бути ефективними, якщо кожен з елементів зазначеної системи (який в свою чергу є системним об'єктом) функціонує оптимально. На жаль, як показали наші дослідження, остання умова не витримується, тому ми були вимушені провести серію експериментів, де кожен із названих елементів системи виступав як автономний об'єкт дослідження.

ПЕ активно використовує дані, отримані в інших науках. Науковою організацією праці студента накопичений значний арсенал методів і методик дослідження діяльності студентів. Вони широко і ефективно використовувалися нами при дослідженні діяльності в навчальному середовищі.

Показано, що традиційно робота із студентами з наукової організації праці складається з трьох послідовних етапів: а) вивчення студентів з метою встановлення рівня знань та умінь із даного питання, їхні психічні та фізичні можливості; б) навчання студентів теорії і методиці наукової організації праці; в) вироблення у студентів практичних навичок і вмінь по наукової організації праці. Анкетування до певної міри спочатку складало основу нашого дослідження. Кожна анкета - це своєрідна програма вивчення, яка викликала інтерес у студентів і мала для них певну інформативну цінність. Не випадково, що більшість студентів прохали дати їм зразок анкети. Разом з тим варто відмітити, що анкети були не єдиним, а в багатьох випадках не головним “інструментом” дослідження. Вони дозволили нам порівняно швидко зібрати велику кількість інформації, яка потім уточнювалась іншими методами: спостереженням, бесідою, інтерв'ю, тестами, експериментом, соціометричними та іншими методами. Надалі нами використовувались з цією метою семінарські заняття з різних дисциплін. Починаючи з 1992 року на факультеті економіки та управління, фінансово-економічному та обліково-економічному факультетах з абітурієнтами було проведено анкетування і співбесіду з метою виявлення їх психолого-педагогічних даних та готовності до навчання в економічному вузі.

Таким чином, від епізодичного вивчення студентів ми перейшли до поступового і системного дослідження їх діяльності. В практиці нашої роботи спочатку складалась певна система вивчення студентів, яка все більш органічно пов'язувалася з навчально-виховним процесом, з практикою діяльності інституту.

Головна цінність наукової організації праці студента, на наш погляд, полягає в тому, що вона заохочує до діяльності, до перетворення практики. Усвідомлення студентами себе в процесі навчальної праці відбувалося ефективніше, якщо не було розриву між теорією і практикою. З цієї ж позиції вивчався і оцінювався реальний склад справ. Сюди ввійшли такі проблемні питання: режим дня і бюджет часу студента; робочий час, місце та умови праці; як раціонально і ефективно навчатися; раціональна організація самостійної навчальної роботи; організація самовиховання.

Обгрунтовано і доведено, що озброєння студентів організаційними знаннями і вміннями є необхідним, але недостатнім для того, щоб підвищити організованість студентів, ефективність і якість їхньої підготовки до практичної діяльності. Особистість, як відомо, розвивається і формується в діяльності. Досвід нашого дослідження засвідчив, що слід так організувати діяльність студентів, щоб сама діяльність, практика, досвід найкращим чином формували і розвивали особистість майбутнього фахівця.

Вивчення студентів з позицій наукової організації праці, за активною участю студентів, дало змогу оцінити давно відомі факти, в нових зв'язках і відношеннях, в інших вимірах і масштабах. У самому ж інституті першочергово, на наш погляд, стала проблема вияву психологічної готовності студентів до навчання, тому що її потреба дозволила нам діагностувати і проектувати діяльність не тільки студентів, а в якійсь мірі характер діяльності викладачів. Проблема психологічної готовності велика і складна, тому в своїй роботі ми торкалися лише деяких її аспектів.

Яким же вимогам має відповідати психічний стан майбутнього фахівця? Якщо говорити про основне, то сюди варто віднести:

Розподіл, неперервність і стійкість уваги.

Облік закономірностей сприйняття.

Точність, швидкість запам'ятовування, тривалість утримання, швидкість відображення.

Поєднання синтетичного і аналітичного мислення, самостійність, точність і тонкість суджень, винахідливість, дотепність, спритність, критичність.

Здібність швидко, яскраво і точно уявити собі той чи інший об'єкт.

Результати констатуючого експерименту показали високу ефективність залучення самих студентів до дослідження в процесі їх навчальної діяльності. Такий підхід дозволив вирішити ряд надзвичайно важливих завдань: озброїти студентів елементами наукових досліджень, допомогти усвідомити і оцінити себе, глибше оцінити процес навчальної діяльності; змінити, вдосконалити себе і свою діяльність, що в кінцевому результаті сприяло формуванню у студентів більш активної позиції у навчанні.

Таким чином, навчання студентів теорії і практиці наукового підходу до організації праці в органічному зв'язку з вивченням і самовивченням у процесі діяльності дозволяє виявити не тільки комплекс проблем вузу, а й можливі шляхи їх вирішення. Дослідження стало не тільки природним, перетворюючим психолого-педагогічним експериментом, а й колективним досвідом студентів, їхньою активною життєвою позицією.

Дослідженням доведено, що під умовами діяльності викладача ми розуміємо систему факторів, які впливають на її розвиток в навчальному середовищі вузу, на інтенсивність, результат і затрати часу при цьому. В цьому плані найбільш актуальними і перспективними в науковому і практичному відношенні є такі проблеми ПЕ:

раціональний розподіл і кооперація праці серед членів педагогічного колективу;

удосконалення міжособистісних відношень серед членів педагогічного колективу;

наукова розробка критеріїв оцінки якості професійної педагогічної діяльності і впровадження їх у практику вузів;

умови раціональної передачі інформації педагога і студента, продуктивного оволодіння знаннями;

поєднання колективного навчання, виховання з індивідуальним підходом при оптимальній взаємодії (спілкуванні) педагога і студента;

удосконалення комунікативних зв'язків із студентами;

удосконалення і самоконтроль у скрутних ситуаціях;

наукова розробка критеріїв оцінки освіченості і вихованості студентів;

удосконалення студентських міжособистісних відносин; психолого-педагогічна обгрунтованість процесів саморегуляції і взаємодії студентів.

Дослідженням доведено, що комфортність учбових приміщень залежить від зручностей робочого місця, розміщення устаткування і сидячих місць в приміщенні, апаратури та приборів, які застосовуються в робочій зоні, розміщення допоміжних засобів та індивідуальних навчальних засобів студента, мікроклімата, загального освітлення, рівня шуму і кольорової гами фарб приміщення та предметів, тобто від естетичного оформлення приміщення. Все це суттєво впливає на якість діяльності в навчальному середовищі.

Досліджуючи естетизацію навчального середовища викладача і студента, ми мали на увазі задоволення їхніх естетичних потреб. Оточуючі предмети праці та побуту повинні бути не тільки зручними і доцільними, а й спрямовані на естетичне задоволення. Це відноситься і до приміщень, навчальних предметів, меблів, пишучих інструментів та ін. Усім цим займається технічна естетика, яка розробляє рекомендації з покращання умов праці з урахуванням емоційного тонусу людини.

На настрій людини впливають такі фактори, як планування навчального приміщення, організація робочого місця в аудиторії і на кафедрі, вдале поєднання кольорів при фарбуванні приміщень, а також розташування меблів та іншого навчального устаткування. Бажано, щоб в житті вузів більш яскраво проявила себе педагогічна естетика, яка займається питаннями планування і розстановки робочих місць, оформлення демонстраційних і наочних приладів.

В розділі на основі результатів аналізу лабораторних приміщень з позицій ергономічних вимог і рекомендацій нами було запропоновано конкретні варіанти моделювання лабораторних приміщень, блокування лабораторних столів, а також розміри аудиторних меблів.

Найбільш актуальними проблемами з удосконалення навчального середовища є: міні-комфорт робочого місця із забезпеченням санітарно-гігієнічних, естетичних та інших ергономічних вимог; технізація й автоматизація педагогічного процесу з метою зниження затрат енергії і часу в процесі діяльності педагога і студента.

Проведене у розділі дослідження дозволило зробити висновок, що реалізація на практиці наукових підходів з позиції ПЕ до організації праці викладача, праці студента та навчального середовища істотно впливає на ефективність навчального процесу, оздоровлює працю.

У висновках підведено підсумки дослідження. Вони дають підставу вважати, що вихідна методологія є правильною, концепція дослідження плідною, визначені завдання реалізовано, мету досягнуто, а сукупність отриманих наукових результатів матиме важливе значення для теорії і практики ергономізації навчального процесу у закладах вищої освіти.

Загальні висновки

1.Виникнення ергономіки зумовлено необхідністю системного дослідження людини в процесі праці. Ергономіка як комплексна наука вивчає можливості та особливості людини під час праці в певному робочому середовищі для створення таких умов, методів і форм роботи, котрі сприяють продуктивній, надійній та безпечній для здоров'я праці і разом з тим всебічному розвитку особистості. Оперуючи результатами, які отримано в інших науках, ергономіка трансформує їх, розробляючи свої вихідні уявлення та засоби.

Передумовою виникнення й розвитку педагогічної ергономіки є об'єктивна необхідність в ергономічному підході до вивчення навчального процесу як складного системного об'єкту. Доведено, що ПЕ виникла й розвивається на основі наукових розробок виробничої ергономіки, а також досягнень наукової організації праці та наукової організації навчального процесу.

Обгрунтовано й доведено, що об'єктну галузь ПЕ створює функціональна система “викладач - студент - навчальне середовище”. Зроблено висновок, що ПЕ це напрям сучасної педагогіки, який займається комплексним, системним вивченням і проектуванням педагогічної діяльності викладачів і навчальної діяльності студентів у певному навчальному середовищі. ПЕ сприяє вирішенню на міждисциплінарному рівні проблеми оптимізації соціотехнічної системи навчального процесу.

У роботі подано науково обгрунтоване визначення поняття ПЕ.

2. Теоретична модель ергономізації процесу навчання включає науково обгрунтовані структури і механізми її функціонування. Модель визначає мету і зміст ергономізації навчального процесу на основі об'єктивних потреб покращання його ефективності. Вона являє собою проектування навчального процесу з урахуванням ергономічних вимог; вивчення і проектування діяльності викладачів і студентів з позиції ергономічних критеріїв; організацію навчального середовища на основі ергономічних вимог і рекомендацій

3.Доведено, що з позиції ПЕ навчальне середовище розглядається в двох планах: зовнішнє (фізичне середовище, яке оточуює людину) і внутрішнє (яке виховує людину - психологічний клімат, спілкування тощо). Предметно-матеріальну частину навчального середовища становлять: вузівська територія, будівлі, навчальні приміщення і робочі місця, де розміщені ТЗН, ЕОМ, навчально-виробниче устаткування, меблі, наочні прилади, освітлювальна апаратура і т.п.

У дослідженні знайшла підтвердження правомірність використання досягнень виробничої ергономіки для ПЕ з урахуванням специфіки навчального процесу. На основі системи елементів, складових умов праці у виробничій сфері, обгрунтовано і розроблено системне узагальнення елементів умов діяльності викладачів і студентів у навчальному середовищі. Класифікація включає чотири групи елементів: санітарно-гігієнічні, психофізіологічні, естетичні та соціально-психологічні.

4. Визначені й експериментально апробовані на ефективність методи дослідження ПЕ. Результати дослідження показали, що методи, за допомогою яких продуктивно вивчається ПЕ діляться на три групи: системно-структурний метод, загальні методи комплексу наук про учбову діяльність у системі освіти і зокрема методи, що притаманні педагогічній ергономіці. До останньої групи методів, які широко й ефективно використовувалися у вирішенні конкретних завдань ПЕ, ми відносимо: вивчення особистих документів, техніко-психологічне обстеження системи вищого навчального закладу, спостереження за структурою трудової діяльності викладачів та студентів, бесіда з учасниками педагогічного процесу, анкетування й експертна оцінка, аналіз виконаної роботи, ергономічний експеримент.

5.Результати формуючого експерименту повністю підтвердили правомірність впровадження теоретичної моделі ергономізації процесу навчання в закладах вищої освіти. Досліджено й експериментально перевірено відповідність деяких видів діяльності викладачів і студентів фізичним та психологічним можливостям людини на фоні втоми, стресу, емоційного стану. Експериментально підтверджено, що активізація педагогічної діяльності не може обійтися без удосконалення кінетичних актів. Удосконалення рухових актів (жестів, поз, відповідних рухів і локомоцій) сприяє економії енергії та часу викладача, активізує сприйняття студентами інформації, підвищує їхній емоційний тонус.

6.Розроблено і запропоновано методику визначення трудомісткості різних видів навчальної роботи викладачів. Обгрунтовано й визначено систему ергономічних умов вдосконалення бюджету часу викладачів та студентів в навчальному процесі.

На підставах аналізу певних затрат часу викладачем та студентом на різні види робіт ми дійшли висновку, що резерви для раціонального використання робочого часу надзвичайно відчутні. Від рівня організації та управління педагогічним процесом на засадах ПЕ залежить не тільки вдосконалення бюджету часу, а й педагогічна майстерність викладачів, покращання якості підготовки випускників.

Визначені шляхи й умови вдосконалення педагогічної майстерності викладачів і навчальної діяльності студентів на засадах педагогічної ергономіки.

7.Розроблено та запропоновано комплекс заходів з удосконалення ергономічних умов навчального середовища, робочого місця як викладача так і студента.

8.Визначено шляхи подальшого дослідження ПЕ з метою остаточної побудови її як складного системного об'єкту.

Проведене дослідження дозволяє висловити рекомендацію Міністерству освіти України щодо початку вдосконалення ергономічних досліджень в системі вищої освіти.

До перспективних напрямків дослідження педагогічної ергономіки ми відносимо:

підвищення ефективності навчального процесу на основі комплексного дослідження різноманітних аспектів педагогічної праці;

розробку і впровадження нових методів і форм педагогічної та студентської діяльності з використанням ТЗН, ЕОМ, допоміжного обладнання тощо;

дослідження і використання особистісних якостей педагога з метою оволодіння педагогічною майстерністю.

Основні результати дослідження висвітлено в таких публікаціях

І. Монографія:

1. Скидан С.А. Эргономические основы учебного процесса в высшей школе: Монография. - К.: Редакція "Бюлетеня Вищої атестаційної комісії України". - 1998р. - 222 с. - 12 др.арк.

ІІ. Наукові статті:

2. Скидан С.О. Активізація пізнавальної діяльності студентів у процесі навчання // Соціалізація особистості: Міжкафедральний збірник наукових статей / За заг. ред. А.Й.Капської. - НПУ, 1998. - С.151-159. - 0,5 др.арк.

3.Скидан С.А. Бюджет времени студента // Придніпровський науковий вісник. Педагогіка. - 1998. - № 103. - С.2-17. - 1 др.арк.

4.Скидан С.О. Виховні вміння викладачів як фактор активізації навчальної діяльності студентів // Наукові записки: Збірник наукових статей Національного педагогічного університету імені М.П.Драгоманова / Укл. П.В.Дмитренко, І.М.Ковчина, Н.М.Скоробогатько, О.П.Симоненко. - К.: НПУ, 1998, Вип.3. - С.54-60. - 0,5 др.арк.

5.Скидан С.О. Вільний час студента // Соціалізація особистості: міжкафедральний збірник наукових статей / За заг.ред. А.Й.Капської. - К.: НПУ, 1998, Вип.3. - С.61-68. - 0,5 др.арк.

6.Скидан С.О. Дидактичні умови сприймання студентами лекційного матеріалу // Засоби навчальної та науково-дослідної роботи: Збірник наукових праць / За заг. ред. проф. В.І.Євдокимова і проф. О.М.Микитюка. -Харків: ХДПУ, 1998. - Вип. 8-9. - С.93-97. - 0,5 др.арк.

7. Скидан С.О. Динамiка працездатностi студентiв та вплив на неї рацiональної органiзацiї навчання // Засоби навчальної та науково-дослiдної роботи / За заг. ред. проф. В.І. Євдокимова і проф. О.М.Микитюка. - Харків, 1997. - Вип.3 - С.205-216. - 0,7 др.арк.

8.Скидан С.О. Дослідження організаторських якостей студентів // Засоби навчальної та науково-дослідної роботи: Збірник наукових праць / За заг. ред. проф. В.І.Євдокимова і проф. О.М.Микитюка.- Харків: ХДПУ, 1997. - Вип. 3.- С.199-205. - 0,5 др.арк.

9. Скидан С.О. Наукові основи контролю знань студентів // Засоби навчальної та науково-дослідної роботи: Збірник наукових праць / За заг.ред. проф. В.І.Євдокимова і проф. О.М.Микитюка. - Харків, 1998. - Вип.6. - С.234-241. - 0,5 др.арк.

10.Скидан С.О. Педагогічна оцінка як умова адаптації студентів до умов вузівського навчання // Засоби навчальної та науково-дослідної роботи: Збірник наукових праць / За заг. ред. проф. В.І.Євдокимова і проф. О.М.Микитюка. - Харків: ХДПУ, 1998. - Вип. 8-9. - С.138-142. - 0,4 др.арк.

11.Скидан С.А. Понятие и сущность эргономики как науки // Придніпровський науковий вісник. Педагогіка середньої та вищої школи. - 1998. - №70. - С.1-8. - 0,5 др.арк.

12.Скидан С.А. Принципы научной организации педагогического труда // Придніпровський науковий вісник. Педагогіка середньої та вищої школи. - 1996р. - №71. - С.92-95. - 0,5 др.арк.

13. Скидан С.О. Професійне самопізнання - умова становлення спеціаліста // Засоби навчальної та науково-дослідної роботи: Збірник наукових праць / За заг.ред. проф. В.І.Євдокимова і проф. О.М.Микитюка. - Харків: ХДПУ, 1998. - Вип.6. - С.209-214. - 0,5 др.арк.

14. Скидан С.О. Психічний стан студентів у перші дні навчання у вузі // Засоби навчальної та науково-дослідної роботи: Збірник наукових праць / За заг.ред. проф. В.І.Євдокимова і проф. О.М.Микитюка. - Харків: ХДПУ, 1997. - Вип.3. - С.194-199. - 0,5 др.арк.

15.Скидан С.А. Развитие речевых умений студентов при взаимном обучении // Придніпровський науковий вісник. Педагогіка середньої та вищої школи. - 1998. - №70. - С.68-77. - 0,5 др.арк.

16.Скидан С.О. Самовиховання майбутнього спеціаліста // Засоби навчальної та науково-дослідної роботи: Збірник наукових праць / За заг.ред. проф. В.І.Євдокимова і проф. О.М.Микитюка. - Харків: ХДПУ, 1998. Вип.8-9. - С.36-41. - 0,5 др.арк.

17.Скидан С.А. Спецкурс “Научная организация педагогического труда” в экономическом вузе // Наука і сучасність. Збірник наукових праць Національного педагогічного університету ім. М.П.Драгоманова. - К.: ІЗМН, 1998. Ч.Ш. - С.144-149. - 0,5 др.арк.

18. Скидан С.А. Сущность и содержание педагогической эргономики // Придніпровський науковий вісник. Педагогіка середньої та вищої школи. - 1998р. - №70. - С.8-16. - 0,5 др.арк.

19.Скидан С.А. Сущность научной организации педагогического труда // Придніпровський науковий вісник. Педагогіка середньої та вищої школи. - 1998. - №71. - С.81-91. - 0,5 др.арк.

ІІІ. Методичні рекомендації:

20.Скидан С.А. Совершенствование организации и управления учебным процессом вуза на основе педагогической эргономики: Методические рекомендации для преподавателей и студентов вуза. - Кривий Ріг, - видавничий комплекс “Кривбасавтоматика”. - 1995. - 1,5 др.арк.

21. Скидан С.А. Совершенствование учебной деятельности студентов средствами педагогической эргономики: Методические рекомендации. - Дніпропетровськ, вид-во “ХХ століття”. - 1996. - 1,5 др.арк.

22.Скидан С.А. Эргономизация учебной среды как важный фактор интенсификации процесса обучения: Методические рекомендации для преподавателей вузов. - Кривий Ріг. 1996. - видавничий комплекс “Кривбасавтоматика”. - 1,5 др.арк.

23.Скидан С.А. Система эвристических упражнений, стимулирующих спонтанную речь: Методические рекомендации для преподавателей и студентов вузов. - Дніпропетровськ, видавничий комплекс “Зоря”, 1997. -1,5 др.арк.

IV.Матеріали конференцій, тези:

24.Скидан С.А. Эргономический аспект совершенствования учебного процесса в вузе // Учебный процесс в высшей школе: Современные проблемы и тенденции: Материалы международной научно-практической конференции. - Минск, 1994. - С.30-31. - 0,1 др.арк.

25.Скидан С.А. Проблемы совершенствования педагогического труда на основе эргономики // Теоретические и методические проблемы беспрерывного образования: Материалы международной научно-практической конференции. - Ростов-на-Дону, 1996. - С.109-110. - 0.1 др.арк.

26.Скидан С.О. Проблеми активізації пізнавальної діяльності студентів (ергономічний аспект) // Вища технічна освіта: проблеми та перспективи розвитку. - Дніпропетровськ, 1996. - С. 68-69. - 0.1 др.арк.

27.Скидан С.О. Принцип системності у дослідженнях педагогічної ергономіки // Актуальні проблеми виховання молоді: Науково-практична конференція. - Кривий Ріг, 1997. - С.19-20. - 0.1 др.арк.

28.Скидан С.О. Ергономічний підхід як метод удосконалення навчального процесу // Проблеми освіти в перехідний період: Матеріали науково-практичної конференції. - Запоріжжя, 1995. - С.51-52. - 0.1 др.арк.

29.Скидан С.О. Проблеми наукового контролю знань студентів // Комплексний підхід до управління якістю підготовки спеціалістів: Матеріали міжрегіональної науково-практичної конференції. - Дніпропетровськ, 1994. - С.36-37. - 0.1 др.арк.

30.Скидан С.А. Эргономизация учебной среды - важный фактор интенсификации учебного процесса // Профессиональное становление специалиста с высшим образованием: Материалы регионального научно-практического семинара. - Кривий Ріг, 1996. - С.14-15. - 0.1 др.арк.

Размещено на Allbest.ru