Особливості морального виховання неповнолітніх засуджених у виховно-трудових колоніях

Размещено на http://www.allbest.ru

Тернопільський державний педагогічний університет імені

Володимира Гнатюка

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук

«Особливості морального виховання неповнолітніх засуджених

у виховно-трудових колоніях»

Вівчар Павло Васильович

Тернопіль - 1999

Вступ

Актуальність та доцільність дослідження. На сучасному етапі інтенсивного будівництва Української правової держави, в умовах різкого політичного “розкріпачення”, економічної нестабільності, проходить “вибух” не тільки конструктивних і реальних поглядів у різних сферах громадської думки, і особливо в плані моральності.

Нерідко молоді люди проявляють бездуховність, аполітичність, відсутність почуття відповідальності за свою поведінку, втрачають інтерес до навчання, знань, різко впав авторитет батьків, учителів. У вчинках таких неповнолітніх проявляються жорстокість, безсердечність і агресивність. Саме моральна невихованість лежить в основі асоціальних форм поведінки, правопорушень і злочинів з боку частини молодих людей.

Значна частина неповнолітніх за скоєні злочини позбавляється волі і перебуває в примусовій ізоляції на визначений судом термін у виховно-трудових колоніях (ВТК). За даними МВС України за останні п'ять років у цих установах відбували покарання біля 16 тисяч неповнолітніх. Майже 84% вихованців колоній засуджено за тяжкі злочини: вбивства, зґвалтування, нанесення тяжких тілесних пошкоджень, розбійні напади, крадіжки. Криміногенний склад засуджених неповнолітніх різко погіршується. Тільки за останні два роки кількість засуджених за тяжкі злочини зросла майже вдвічі.

Виховно-трудова колонія є останнім шансом у моральному перевихованні неповнолітніх. Дослідження і досвід переконують, що належна організація виховної роботи у цих установах дає позитивні результати. У випадку, коли виховно-трудова колонія не спрацьовує ефективно, молода людина потрапляє до розряду “вічних” злочинців, морально опускається все нижче, змінюючи тільки вид режиму виправної установи, і закінчує, як правило, своє життя в місцях позбавлення волі.

При визначенні впливу на неповнолітніх правопорушників до уваги головним чином береться ступінь суспільної небезпеки вчиненого ними злочину. Набагато менше приділяється увага морально-мотиваційній характеристиці цього злочину і особистості винуватця. Між тим ступінь суспільної небезпеки злочину, який став відомим правоохоронним органам і особистості злочинця не завжди співпадають.

Важливість морального аспекту у визначенні ступеня соціальної небезпеки вчиненого неповнолітнім злочину виходить з того, що моральність виконує регулюючу функцію в системі суспільних відносин. У моральності бачиться система норм, оцінок поведінки, погляди на вчинки і їх оцінка. Дослідження переконують, що рівень моральної свідомості і поведінки у неповнолітніх злочинців надто низький.

Моральність як компонент свідомості у неповнолітніх правопорушників ґрунтується на системі норм, оцінок і суджень, які їм дісталися у “спадок” від представників кримінального світу, що за своєю суттю не відповідають загальнолюдським моральним нормам. Вони і керуються у своєму повсякденному житті цією системою моральних поглядів, вважаючи їх позитивними.

Процес морального виховання неповнолітніх засуджених у виховно-трудових колоніях - це цілеспрямовано організована взаємодія педагогів і неповнолітніх засуджених у специфічних умовах життя і діяльності, спрямована на розвиток у них системи ставлень до оточуючої дійсності і самих себе у відповідності з принципами і нормами загальнолюдської моралі. Він має сприяти подоланню відхилень у моральній свідомості і поведінці, які привели молоду людину до скоєння злочину, і формуванню позитивних моральних рис особистості, виробленню системи ставлень до оточуючої дійсності, людей і самої себе, які б не суперечили загальнолюдським моральним нормам. Особливе місце при цьому належить специфічній руйнівній, “дисконструктивній” функції стосовно анти суспільного стереотипу моральної свідомості і поведінки засудженого.

Проблеми морального виховання неповнолітніх засуджених у тій чи іншій мірі торкалися у своїх працях відомі вчені. Але їх дослідження розкривають тільки певні аспекти морального виховання неповнолітніх засуджених: В. Кривуша досліджував питання військово-патріотичного виховання; Н. Дєєва вивчала залежність перспектив і цілей неповнолітніх від ступеня їх моральної занедбаності; Г. Потанін розглядав формування моральної спрямованості особистості неповнолітнього засудженого; І. Башкатов займався вивченням неформальних об'єднань неповнолітніх засуджених.

Однак, результати цих досліджень не розкривають проблему морального виховання неповнолітніх засуджених як систему виховної діяльності виховно-трудової колонії. Окрім того, вони не завжди за своїм змістом і методикою відповідають реаліям сьогоднішнього дня, демократизації і гуманізації діяльності установ виконання покарання.

У процесі дослідження було виявлено суперечності в організації морального виховання неповнолітніх засуджених у виховно-трудових колоніях між: новими цілями морального виховання і старими методами і засобами виховного впливу, які не позбавлені авторитарного стилю; необхідністю оновити зміст морального виховання і не сприйняттям його частиною педагогів або їх непідготовленістю до його реалізації; передовим досвідом організації морального виховання і традиціями, які склалися роками і вже не відповідають вимогам часу; застарілими поглядами на моральне обличчя неповнолітнього злочинця і змінами в ньому, викликаними новими соціально-економічними умовами; творчим характером педагогічної діяльності і суворою її регламентацією правовими нормами; потребою навчити неповнолітніх управляти своєю поведінкою і обмеженими можливостями для формування його самостійності; потребою навчити неповнолітнього жити в нормальному суспільстві і максимально віддаленням його від таких умов ізоляцією.

Реформування діяльності виховно-трудових колоній відповідно до міжнародних норм виконання покарання, намічене постановами Кабінету Міністрів ”Про поліпшення діяльності установ кримінально-виконавчої системи” і “Про програму приведення умов утримання засуджених, ув'язнених і адмінпокараних у відповідності до міжнародних стандартів” вимагає не тільки підготовки відповідної правової бази, яка відповідає цим стандартам, а й створення певних умов побуту і виховання неповнолітніх засуджених. Практичні працівники чекають від психолого-педагогічної науки конкретних рекомендацій щодо організації корекційно-виховного процесу з урахуванням змін як в особистості сучасних неповнолітніх злочинців, так і в гуманізації умов їх утримання та виховання у виховно-трудових колоніях.

Враховуючи сказане вище, нами було обрано тему дослідження: “Особливості морального виховання неповнолітніх засуджених у виховно-трудових колоніях”.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дана тема є складовою проблеми, яка досліджується лабораторією з проблем попередження і подолання правопорушень серед неповнолітніх при кафедрі педагогіки Тернопільського державного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка, членом якої є автор дисертації.

Об'єктом дослідження є процес морального виховання неповнолітніх засуджених у виховно-трудовій колонії.

Предмет дослідження - оптимізація змісту, форм, методів і засобів морального виховання неповнолітніх засуджених.

Мета дослідження - розробити, теоретично обґрунтувати і експериментально перевірити оптимальний зміст, найбільш ефективні форми, методи і засоби морального виховання неповнолітніх засуджених у виховно-трудовій колонії.

Гіпотеза дослідження - підвищенню ефективності морального виховання неповнолітніх засуджених у виховно-трудовій колонії сприяє така його організація, яка передбачає: відповідність змісту, форм, методів і засобів цієї роботи специфічним особливостям особистості цієї категорії неповнолітніх; врахування режимних умов їх утримання; систематичні контакти вихованців з батьками, представниками громадськості, яким притаманні високі моральні якості; організацію життя і діяльності неповнолітніх відповідно до норм моралі і права.

Відповідно до мети і гіпотези були поставлені такі задачі дослідження:

- проаналізувати стан педагогічної теорії та практики з морального виховання неповнолітніх засуджених у виховно-трудових колоніях;

- виявити моральні особливості неповнолітніх засуджених і встановити типові труднощі в їх моральному перевихованні;

- визначити специфіку змісту морального виховання неповнолітніх засуджених відповідно до їх індивідуальних особливостей;

- виявити умови підвищення виховної ефективності основних засобів перевиховання (навчальний процес, праця, режим утримання, виховна робота, релігія, колектив, засоби масової інформації) у процесі морального виховання неповнолітніх засуджених;

- визначити критерії рівня морального виправлення неповнолітнього засудженого; розробити методичні рекомендації для вчителів щодо використання навчальних предметів у моральному вихованні неповнолітніх засуджених.

Вирішення поставлених завдань і перевірка висунутої гіпотези здійснювалися комплексом методів науково-педагогічного дослідження: теоретичний аналіз філософської, педагогічної, психологічної та юридичної літератури в контексті означеної проблеми; вивчення і узагальнення педагогічного досвіду; опитування (анкетування, бесіди, тестування); спостереження; метод експертних оцінок, самооцінка; констатуючий та формуючий експерименти.

Експериментальною базою дослідження були: Копичинецька виховно-трудова колонія (1975-1980 рр.), Бережанська виховно-трудова колонія (1980-1997 рр.).

Наукова новизна результатів дослідження. Вперше здійснено системний підхід до дослідження морального виховання неповнолітніх злочинців у виховно-трудових колоніях, що ґрунтується на розумінні моральної поведінки як основної у попередженні правопорушень; удосконалено зміст морального виховання неповнолітніх злочинців, оптимальні форми і методи його реалізації; визначено і експериментально перевірено умови підвищення виховної ефективності у моральному вихованні різних засобів процесу перевиховання; встановлено залежність морального виховання від ефективності релігійного впливу на неповнолітніх.

Практична значущість отриманих результатів полягає у розробці конкретних шляхів реалізації системи морального виховання неповнолітніх засуджених у виховно-трудових колоніях, основні ідеї якої викладені в методичних матеріалах, рекомендаціях для педагогів виховно-трудових колоній. Висновки та науково-методичні рекомендації можуть бути використані і педагогами загальноосвітніх шкіл, працівниками служби у справах неповнолітніх у роботі з педагогічно занедбаними учнями, і викладачами вищих педагогічних закладів освіти у підготовці майбутніх педагогів до роботи з цією категорією неповнолітніх.

Вірогідність та обґрунтованість результатів дослідження забезпечено відповідністю наукового апарату об'єкта, предмета та мети дослідження; використанням методик дослідження, адекватних його темі, поставленим завданням; репрезентативністю отриманих експериментальних даних, поєднанням кількісного та якісного аналізу результатів, їх взаємоперевіркою; застосуванням при аналізі результатів математичної статистики; довго тривалістю експерименту з його відтворенням у нових соціальних умовах.

Особистий внесок автора в двох статтях, опублікованих у співавторстві, складає: весь практичний матеріал з досвіду навчально-виховної роботи виховно-трудової колонії, більша частина теоретичних узагальнень з проблем виховання в колективі вихованців і в процесі навчання.

1. Моральне виховання неповнолітніх засуджених у виховно-трудових колоніях як педагогічна проблема

На основі аналізу наукової літератури та вивчення досвіду роботи з морального виховання неповнолітніх засуджених розкрито основні відхилення у моральному розвитку цієї категорії неповнолітніх, різні підходи до їх класифікації, специфічні умови організації їх морального виховання у виховно-трудових колоніях.

Проблема перевиховання неповнолітніх злочинців давно привертала до себе увагу педагогів, психологів, юристів. Історія існування виправних закладів засвідчує, що в залежності від поглядів на природу неповнолітнього злочинця пропонувалась і методика виховного впливу.

Не вірячи в силу виховання, в можливість виправлення таких неповнолітніх, одні пропонували “єдиний засіб виправлення - це покарання, покарання до крайньої границі, покарання на все життя” (Д. Завалішин). На думку В. Міклашевського, тільки фізичними стражданнями, приниженням можна досягти усвідомлення малолітніми злочинцями своєї провини.

Прогресивні діячі виправно-виховних закладів для малолітніх злочинців пропагували і в силу своїх можливостей втілювали в практику цікаві гуманістичні ідеї, варті уваги і сьогодні. Серед них: роль суворого режиму закладу у протидії прояву поганих звичок і негативних рис характеру (А. Богдановський, К. Рукавишніков); роль навчального процесу у підвищенні моральності цієї категорії неповнолітніх (Є. Альбіцький, А. Ширген); місце праці у моральному оздоровленні неповнолітнього злочинця (А. Кистяковський); створення гуманних стосунків між вихованцями в колективі (А. Герд); місце самовиховання у моральному виправленні злочинців (М. Горонович, О. Ємельянов); повага до особистості вихованця, підхід до неї з оптимістичною гіпотезою, ідея перспективних ліній та інші (А. Макаренко); роль культу Батьківщини, культу матері, культу книги і культу рідного слова у моральному вихованні неповнолітніх засуджених у сучасних умовах (В. Сухомлинський). У дисертації дається короткий аналіз означених проблем.

На основі вивчення психолого-педагогічної та юридичної літератури, 527 неповнолітніх засуджених, їх особових справ, татуювань та колонійського фольклору виявлено і охарактеризовано ті основні моральні якості, які притаманні цій категорії неповнолітніх, що призвели їх до скоєння злочинів.

Аналіз характеру скоєних злочинів показав, що основною ушкодженою ланкою в моральних підвалинах неповнолітніх засуджених є їх ставлення до оточуючих людей, до державного і приватного майна громадян, до дотримання норм і правил людського співжиття. Окрім того, для переважної більшості таких молодих людей у тій чи іншій мірі характерні такі стійкі негативні якості особистості як зухвалість, грубість, безжальність, жорстокість, озлобленість, зневажливе ставлення до людей, заздрість, лінь і легковажне прагнення “легко і красиво жити”.

Дослідження переконують, що кожній групі неповнолітніх, які скоїли подібні злочини, притаманні однакові негативні якості, виражені в різній мірі. Так, злодії звикли задовольняти свої матеріальні потреби аморальним шляхом, хулігани проявляють агресивність по відношенню до оточуючих, ґвалтівники характеризуються зневажливим ставленням до жіночої статі, вбивці не цінують людського життя.

У дисертації, окрім детальної характеристики відхилень у моральній свідомості і поведінці неповнолітніх засуджених, розкриваються виявлені у процесі дослідження і притаманні їм позитивні моральні якості: доброта - 14%, чесність - 8%, щедрість - 4%, працелюбство - 2%, справедливість - 2% та ін. Знання педагогами позитивних моральних якостей особистості неповнолітнього засудженого дозволяє опиратися на них у процесі усунення негативних.

У дисертації аналізуються різні підходи до класифікації неповнолітніх правопорушників вчених О. Ковальова, Г. Бочкарьової, К. Ігошева, Г. Миньковського, В. Дєєва, А. Колодної, В. Синьова, А. Селецького і С. Тарарухіна, дається їм відповідна оцінка. На основі аналізу психолого-педагогічної літератури, моральних особливостей вивчених нами неповнолітніх засуджених, власного досвіду виховної роботи з ними, ми дійшли висновку, що їх за ступенем моральної занедбаності можна поділити на три основні групи.

До першої групи відносяться неповнолітні з позитивною спрямованістю, умовно названі нами “випадковими злочинцями”(6%). Це неповнолітні, які вперше скоїли злочин, повністю усвідомили ступінь своєї вини за нього, визначились у своїй поведінці. Другу групу складають неповнолітні, що характеризуються значним ступенем моральної занедбаності, яка ще не вкорінялась остаточно (68%). Третю групу становлять найбільш занедбані у моральному відношенні неповнолітні засуджені (26%). У дисертації дається психолого-педагогічна характеристика цих груп вихованців.

Позбавлені волі неповнолітні злочинці примусово ізолюються на визначений термін у виховно-трудових колоніях. Таке покарання призначається переважно за навмисні злочини і злочини, скоєні з необережності. Кримінальний кодекс України передбачає кримінальну відповідальність неповнолітніх, яким до вчинення злочину минуло шістнадцять років. За особливо небезпечні злочини кримінальна відповідальність наступає з чотирнадцяти років.

Базою нашого дослідження були виховно-трудові колонії загального режиму, в яких відбувають покарання підлітки та юнаки, вперше засуджені до позбавлення волі за вчинені ними не тяжкі злочини. У процесі дослідження були виявлені специфічні особливості організації морального виховання в умовах цього закладу, виявлені труднощі і шляхи їх подолання, що знайшло відображення у змісті і висновках дисертації. У дисертації також розкрито вплив цих умов на формування морального обличчя неповнолітнього засудженого і показано можливі шляхи зниження їх негативного впливу на моральне виховання неповнолітніх засуджених.

2. Умови підвищення ефективності морального виховання неповнолітніх засуджених у виховно-трудових колоніях

На основі аналізу навчально-виховного процесу виховно-трудових колоній визначено і експериментально перевірено зміст морального виховання і умови ефективної його реалізації, показано місце педагогів і батьків у цьому процесі.

Розробляючи зміст морального виховання неповнолітніх засуджених у виховно-трудових колоніях, ми виходили з того, що він повинен грунтуватися на таких чинниках: а)врахування тих відхилень у моральній свідомості і поведінці, які характерні цій категорії неповнолітніх і які підлягають корекції; б)враховувати загальний зміст морального виховання учнівської молоді, окреслений Концепцією безперервної системи національного виховання. Це дасть можливість сформувати у неповнолітніх засуджених такі моральні якості, які б у майбутньому допомогли їм вписатися в морально-правове поле нашого суспільства.

Оскільки зміст морального виховання неповнолітніх засуджених реалізовується у всіх сферах їх життя і діяльності у виховно-трудовій колонії, у процесі пошуково-експериментальної роботи виявлялись потенційні можливості в цьому плані виховної позаурочної роботи, навчального процесу, праці на виробництві, колективу вихованців, режиму утримання, розроблялись шляхи їх реалізації.

Підвищення ефективності морального виховання у позаурочній виховній роботі досягають, коли: а) на виховному заході передбачають не тільки формування нових моральних понять, поглядів, переконань, а й переорієнтацію помилкових; б) подолання помилкових моральних уявлень здійснюється за певними етапами: від розуміння вихованцем цієї помилковості - до повного розуміння ним її шкідливості і прийняття нової орієнтації; в) під час переорієнтації помилкових моральних уявлень зважають, що вихованець “оглядається” на реагування наявного оточення в цьому плані; г) під час переорієнтації помилкових моральних уявлень домагаються самостійного мислення вихованця, його самооцінки; ґ) у моральному вихованні розумно поєднують словесні і практичні методи виховання; д) виховні заходи спонукають неповнолітніх до роздумів над майбутнім, учать аналізувати моральні факти. давати їм морально-правову оцінку. У дисертації розкриваються можливості використання у моральному вихованні неповнолітніх засуджених засобів масової інформації та релігії.

Значне місце у моральному вихованні неповнолітніх засуджених займає індивідуальна робота з ними по корегуванню відхилень у їх свідомості та поведінці, організації їх самовиховання. У цьому розділі розкривається специфіка такої роботи в умовах виховно-трудової колонії.

Особливе місце у реалізації змісту морального виховання у процесі пошуково-експериментальної роботи відводилось навчальному процесу загальноосвітньої школи. У процесі дослідження вирішувались два завдання: виявлення змісту виховної роботи по подоланню негативного ставлення вихованців до школи і формування позитивних мотивів навчання; розробка методичних рекомендацій щодо реалізації потенційних можливостей основних навчальних предметів у напрямку морального виховання засуджених. Дослідження показало, що запорукою успіху у вирішенні цих завдань було: подолання у вихованців страху перед школою, перед поганою оцінкою; подолання небажання вчитися; встановлення нормальних стосунків у колективі класу; формування в учнів раціональних прийомів навчальної праці, навичок і вмінь самостійної роботи; вирівнювання прогалин у знаннях; надання допомоги у виконанні домашніх завдань; виховання впевненості в можливість нормально навчатися.

Дослідження переконує, що ефективність праці вихованців у їх моральному вихованні підвищується, якщо вона: а) підпорядкована навчальним практиці; б) систематична, планомірна, уникає “виконання термінових завдань” навіть на шкоду навчальному процесу; в) у міру складна, що сприяє розвитку творчих здібностей вихованців; г) вимагає дотримання навичок культури праці; д) дає можливості для вихованців виготовляти і речі за власним вибором; є) забезпечує правильний її облік, що позбавляє можливості окремих засуджених уникати праці; е)має змагальний характер і оцінюється матеріально і морально.

З метою підвищення виховної ефективності взаємних стосунків між вихованцями у їх моральному вихованні у процесі дослідження вирішувались завдання: а) формування в колективі вихованців людських стосунків, доброзичливості, взаємодопомоги, поваги до себе і до інших, критики і самокритики; б) усунення проявів приниження людської гідності , жорстокості і інших аморальних проявів, властивих у стосунках кримінальних елементів; в) нормалізування ставлення членів колективу до вихованців, які через різні причини потрапили до категорії ізольованих; г)запобігання конфліктів між засудженими; г) гуманне, доброзичливе ставлення до вихованців з боку працівників колонії; д) підбір для особливо важковиховуваних засуджених морально-повноцінних наставників.

Особливе місце у формуванні навичок і звичок моральної поведінки у вихованців належить режиму утримання, порядку і дисципліні в колонії. З метою посилення виховної ролі режиму нами у процесі дослідження передбачалась така система заходів:

а) розробка детальних правил поведінки для вихованців, їх вивчення з перших днів перебування в колонії;

б) дотримання єдності вимог вихованців з боку всіх працівників колонії;

в) вивчення причин порушень дисципліни і порядку вихованцями та їх усунення;

г) детальний облік поведінки кожного вихованця, її аналіз, виявлення тенденцій у її динаміці, своєчасна її корекція;

д) ущільнення розпорядку дня колонії, зайнятість вихованців корисними справами;

є) закріплення за новачками наставників з числа вихованців, які стримували б їх від необдуманих кроків;

ж) залучення вихованців до різних гуртків, секцій і т. п.

Головним фактором реалізації змісту морального виховання неповнолітніх засуджених є моральний вплив на них вихователів, учителів, майстрів виробничого навчання, які здатні відродити їх людську гідність.

Вдосконалення діяльності в цьому плані вимагає відмови від авторитарного стилю стосунків між педагогами і вихованцями і перехід до співпраці між ними, до гуманного ставлення з боку педагогів до вихованців, поваги до їх людської гідності.

Процес морального виховання неповнолітніх засуджених вимагає орієнтації на те, що їм доведеться жити серед людей, в сім'ї.

Це вимагає розширення контактів вихованців з людьми, які живуть на волі, ознайомлення з їх життям за колонійським муром, підтримання тісних контактів з батьками, встановлення з ними нормальних стосунків, використання їх впливу на моральне виправлення вихованців.

З огляду на це в дисертації розкриваються ті вимоги, які ставляться до педагога виховно-трудової колонії, а також певні рекомендації по оздоровленню морально-психологічних стосунків між неповнолітніми засудженими та їх батьками.

3. Методика і результати дослідження

Присвячено розкриттю специфіки організації дослідницької роботи в умовах виховно-трудової колонії і короткому аналізу основних результатів пошуково-експериментальної роботи.

Оскільки результати дослідження в тій чи іншій мірі розкривались у попередніх розділах дисертації відповідно до аспектів, які в них розглядались, у цьому розділі розкриваються тільки ті результати дослідження, які виражають зміни на краще моральних якостей неповнолітніх засуджених під впливом розробленої методики морального виховання в колонії.

Монографічному вивченню підлягали 200 неповнолітніх засуджених, які знаходились у виховно-трудовій колонії від 1 до 1,5 року. Вивчалась динаміка розвитку 20 моральних якостей. Вивчення рівня моральної вихованості здійснювалось три рази: після прибуття вихованця в колонію, після відбуття ним половини визначеного судом терміну покарання, при завершенні відбуття покарання. В рейтинговій оцінці таких вихованців брали участь вихователі відділень, у яких перебували вихованці, класні керівники і майстри виробничого навчання. Оцінка названих вище моральних якостей визначалась за п'ятибальною шкалою.

Статистична обробка сформованих у неповнолітніх засуджених показників рівня моральної вихованості дала можливість, крім оцінки середнього статистичного рівня моральної вихованості, визначити динаміку переходу вихованців з нижчого рівня моральної вихованості до вищого.

У процесі пошуково-експериментальної роботи було прослідковано долю цих двохсот неповнолітніх після звільнення із виховно-трудової колонії протягом двох років шляхом підтримування контактів з ними і їх батьками, навчальними закладами і підприємствами, де вони навчалися або працювали. За цей період знову скоїли злочини всі три вихованці з дуже низьким рівнем моральної вихованості, дванадцять - з низьким рівнем і два - з достатнім рівнем морального розвитку. Всього - 17(8,5%) чол. Аналіз випадків повторного скоєння неповнолітніми злочинів показав не тільки їх моральну непідготовленість до життя на волі, а й об'єктивні причини: не змінилася на краще криміногенна обстановка, посилились негаразди сімейного життя, неможливість влаштуватися на роботу і ін.

Висновки

1. Загальне зниження моральності населення на сучасному етапі розвитку нашого суспільства, зокрема серед молоді, що призвело до зростання злочинності з її боку, викликає потребу посилення морального виховання неповнолітніх засуджених у виховно-трудових колоніях. Моральне виховання покликане сформувати у них негативне ставлення до свого злочинного минулого, викликати бажання позбутися тих негативних моральних якостей, які призвели до злочинів, виховати перспективу в житті й діяльності після звільнення на волю.

Традиційна система морального виховання у виховно-трудових колоніях, яка склалася за десятиліття панування тоталітарної системи, з її негуманним ставленням до тих, хто в якійсь мірі відхилявся у своїй поведінці від норм “комуністичної моралі і правил соціалістичного співжиття”, не може забезпечити моральне оздоровлення молодих людей, які оступилися, і підготувати їх до життя в умовах перебудови політичних, економічних і суспільних відносин у нашій державі. Нові умови вимагають відповідного корегування змісту, форм і методів морального виховання неповнолітніх засуджених у цих установах.

2. У процесі дослідження було проведено значну роботу по виявленню відхилень у моральній вихованості неповнолітніх засуджених, які спричинили до скоєння ними злочинів. До найбільш небезпечних з них слід віднести: недостатня обізнаність з моральними нормами нашого суспільства, зневажливе ставлення до вимог моралі і права, відсутність позитивних моральних ідеалів, слабка несприятливість до аморальних явищ оточуючого середовища, наявність нездорових матеріальних і духовних потреб і аморальний характер їх задоволення та інші.

Специфічними труднощами в організації морального виховання неповнолітніх засуджених у виховно-трудових колоніях є:

а) несприятливе у виховному відношенні середовище, яке складається з неповнолітніх злочинців; б) процес морального виховання, його форми і методи суворо регламентуються правовими нормами; в) моральне виховання здійснюється в умовах ізоляції неповнолітніх засуджених; моральне виховання в колонії здійснюється в однорідному в статевому відношенні середовищі; г) перебування неповнолітніх у виховно-трудових колоніях регламентовано в часі, якого не завжди достатньо для їх морального виправлення; д) в умовах колонії дуже мало можливостей для формування у вихованців досвіду моральної поведінки.

3. Враховуючи відхилення у моральній вихованості неповнолітніх засуджених і специфічні умови навчально-виховної діяльності виховно-трудової колонії, зміст морального виховання має грунтуватися навколо таких моральних проблем: а) національні моральні вартості: мається на увазі, що людина, яка усвідомлює себе громадянином своєї Батьківщини, не ставатиме на шлях злочинності; б) загальнолюдські моральні вартості: вони мають відігравати роль моральних “гальм” при бажанні неповнолітнього “котитися” від добра до зла; в) виховання несприйнятливості до наркотичних речовин: алкоголь і наркотики - супутники злочинності; г)моральні проблеми статевого виховання і підготовки до сімейного життя: переважна більшість неповнолітніх засуджених виховувалась у морально неповноцінних сім'ях, частина з них скоїла сексуальні злочини; г) проблеми християнської моралі: розкриття питань, які мають особливе значення для процесу морального виховання.

4. У процесі пошуково-експериментальної роботи, окрім виявлення умов підвищення виховної ефективності основних засобів перевиховання (навчальний процес, праця, режим утримання, виховна робота, колектив і ін.), було доведено, що істотне поліпшення процесу морального виховання неповнолітніх засуджених у виховно-трудових колоніях можливе за таких умов:

- усунення найістотніших хиб традиційної системи морального виховання, зокрема в її змісті, при розумному збереженні всього позитивного в його методах і формах;

- забезпечення єдності, послідовності і наступності в реалізації змісту і завдань морального виховання у всіх сферах життя і діяльності неповнолітніх засуджених (виховна робота, навчання, праця, побут, дозвілля тощо);

- посилення практичної спрямованості методів і форм морального виховання з метою формування у вихованців досвіду практичної поведінки, подолання негативних звичок;

- оптимальне поєднання суворої режимної регламентації життя вихованців вимогами режиму з організацією умов для розвитку їх самостійності, творчості та ініціативи;

- налагодження контактів з оточуючим середовищем з метою зниження негативного впливу на психіку неповнолітніх засуджених ізоляції, отримання інформації про життя за колонійським муром та морально-психологічної підготовки їх до життя на волі;

- взаємозв'язок і координація виховної діяльності вихователів, учителів і майстрів виробничого навчання, представників громадськості, церкви, батьків у моральному вихованні неповнолітніх засуджених.

5. Аналіз результатів дослідження переконує, що про рівень морального виправлення неповнолітніх засуджених можна судити передусім за сформованістю у них: критичного ставлення до своєї особи і допущених злочинів; почуття вини за скоєне і признання справедливим покарання; позитивної перспективи; позитивного ставлення до режиму колонії і основних видів діяльності; негативного ставлення до алкоголю і наркотиків; нормальних стосунків з педагогами, батьками і товаришами.

6. Експериментально-пошукова робота показала високу ефективність розроблених методичних рекомендацій для практичних працівників виховно-трудових колоній, зокрема для вчителів щодо використання навчальних предметів у моральному вихованні неповнолітніх засуджених. Результати експерименту засвідчили істотні зміни у ставленні вихованців до навчання. Якщо на початку експерименту позитивно ставились до навчання 19,4%, були байдужі - 26,5%, негативно - 24,1%, то в кінці експерименту - відповідно: 87%, 12,0% , 1,0%.

7. Дослідження переконало, що висунута нами гіпотеза про те, що підвищенню ефективності морального виховання неповнолітніх засуджених у виховно-трудових колоніях сприяє така його організація, яка передбачає відповідність змісту, форм, методів і засобів цієї роботи специфічним особливостям особистості цієї категорії неповнолітніх, врахування режимних умов їх утримання і систематичні контакти вихованців з батьками, представниками громадськості, яким притаманні високі моральні якості, організацію життя і діяльності вихованців відповідно до норм моралі і права, підтвердилась.

8. Проведене нами дослідження не вичерпує в деталях проблему морального виховання неповнолітніх засуджених у виховно-трудових колоніях. Подальшої поглибленої розробки вимагають такі питання: вплив релігії на моральну реабілітацію неповнолітніх засуджених, шляхи розширення контактів вихованців із оточуючим середовищем і його вплив на формування їх морального обличчя; моральна адаптація звільнених із колонії неповнолітніх до умов життя на волі і ін.

неповнолітній засуджений виховний моральний

Література

1. Вивчар П., Фицула М. В коллективе и через колектив // К новой жизни. 1975. - №2. - С. 25-28.

2. Вивчар П. Использование опыта А.С. Макаренко в педагогическом диагностировании личности в условиях ВТК // Педагогическое наследие А.С. Макаренко и проблемы воспитания осужденных / Под ред. Ушатикова А.И. - Рязань: РВШ МВД СССР, 1978. - С. 81-83.

3. Вивчар П., Фицула М. Обучая, перевоспитывать // К новой жизни - 1980.-№5.- С. 46-47.

4. Вівчар П. Використання засобів релігії у перевихованні неповнолітніх засуджених // Наукові записки Тернопільського державного педагогічного університету ім. Володимира Гнатюка. Серія 3: Педагогіка і психологія. - 1997. - С. 48-50.

5.Вівчар П. Мотиви моральної поведінки неповнолітніх злочинців у виховно-трудових колоніях // Наукові записки Тернопільського державного педагогічного університету ім. Володимира Гнатюка. Серія 3: Педагогіка і психологія. - 1998. - №2. - С. 28-31.

6. Вівчар П. До питання класифікації неповнолітніх засуджених // Наукові записки Тернопільського державного педагогічного університету ім. Володимира Гнатюка. Серія 3: Педагогіка і психологія. - 1998. - №4. - С. 25-26.

7. Вівчар П. Місце сім'ї в системі морального виховання неповнолітніх засуджених // Наукові записки Тернопільського державного педагогічного університету ім. Володимира Гнатюка. Серія 3: Педагогіка і психологія. - 1998. - №5. - С. 22-24.

Размещено на Allbest.ru