Використання спадщини Ф.І. Буслаєва, К.Д. Ушинського та І.І. Срезнєвського у фаховій підготовці майбутніх учителів-словесників

Размещено на http://www.allbest.ru/

Південноукраїнський державний педагогічний

університет ( м. Одеса ) ім. К.Д.Ушинського

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук

ВИКОРИСТАННЯ СПАДЩИНИ Ф.І. БУСЛАЄВА,

К.Д. УШИНСЬКОГО ТА І.І. СРЕЗНЄВСЬКОГО У ФАХОВІЙ ПІДГОТОВЦІ МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ-СЛОВЕСНИКІВ

БАКАЛЕНКО ІРИНА МИКОЛАЇВНА

УДК: 808.3 ( 07 ) ( 091 ) : 378.14 ( 477 )

13.00.02 - теорія і методика навчання ( українська мова )

Одеса - 2000

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Запорізькому державному університеті, Міністерство освіти і науки України.

Науковий керівник - доктор педагогічних наук, професор Пахомова Тетяна Олександрівна Запорізький державний університет, завідувач кафедри методики викладання філологічних дисциплін

Офіційні опоненти - доктор педагогічних наук, професор

Пентилюк Марія Іванівна

Херсонський державний педагогічний

університет, завідувач кафедри

українського мовознавства

кандидат педагогічних наук,

Потоцька Тетяна Федорівна

Бердянський державний педагогічний

інститут ім. П.Осипенко,

доцент кафедри української мови

Провідна установа - Рівненський державний гуманітарний

університет, кафедра української мови,

Міністерство освіти і науки України

Захист дисертації відбудеться “ 12 ” квітня 2000 р . о 12 годині на засіданні cпеціалізованої вченої Ради К 41.053.01 Південноукраїнського державного педагогічного університету ( м. Одеса ) ім.К.Д.Ушинського за адресою: 65091, м. Одеса, вул. Старопортофранківська, 26 ).

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Південноукраїнського державного педагогічного університету ( м. Одеса ) ім. К.Д.Ушинського ( м. Одеса, вул. Старопортофранківська, 26 )

Автореферат розісланий “ 10 ” березня 2000 р.

Вчений секретар

cпеціалізованої вченої ради О.С.Трифонова

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

буслаєв ушинський срезнєвський український

АКТУАЛЬНІСТЬ ДОСЛІДЖЕННЯ. В умовах відродження суверенної України, становлення нової школи актуалізується проблема реформування всієї системи освіти з урахуванням соціально-економічних і національно-культурних перетворень, що здійснюються сьогодні. Процес становлення і розвитку сучасної школи неможливий без розробки теоретико-методологічних аспектів національної системи навчання і виховання з урахуванням вітчизняного і зарубіжного досвіду.

У Державній національній програмі “Освіта ( Україна XXI століття )” наголошується, що “головна увага має бути зосереджена на підготовці нового покоління педагогічних працівників, підвищенні загальної культури, професійної кваліфікації та соціального статусу педагога до рівня, що відповідає його ролі в суспільстві”1. Тому потрібний не лише глибокий аналіз сучасної теорії і практики педагогічної майстерності вчителя, але і вивчення, аналіз, узагальнення та творче використання досвіду, що був накопичений впродовж усієї історії.

У сучасних концепціях розвитку національної школи підкреслюється, що школа повинна приділяти увагу історії та традиціям українського народу, його народній творчості. Національний компонент змісту освіти має включати знання рідної мови та літератури, історії, традицій, ідеалів та особливостей рідної культури, усної народної творчості, знання про суспільний і державний устрій України. Без знання того, як розвивалася теорія і практика навчання та виховання підростаючих поколінь у минулому, неможливе вирішення важливих сучасних проблем, щоб іти в майбутнє, необхідно спиратися на минуле з метою творчого використання найбільш раціональних ідей, що пройшли перевірку часом, а також збагачення ними арсеналу педагогічних засобів сучасної школи.

Науковий і методичний спадок Ф.І.Буслаєва, К.Д.Ушинського та І.І.Срезнєвського становить особливу цінність для методики викладання рідної мови.

Повного і цілісного курсу чи монографії, в яких би висвітлювалися і охоплювалися всі періоди розвитку методики викладання мови як науки, не існує: декілька хрестоматій з методики викладання рідної мови ( А.М.Богуш, М.С.Лапатухін, М.Р.Львов, О.В.Тєкучов ), праці видатних методистів, що були перевидані в наші дні з коментарями, історичні розділи в підручниках із методики викладання, історичні розділи в дисертаціях, окремі монографії, статті (Є.І.Кореневський, М.С.Рождественський, О.В.Тєкучов).

Дисертаційні дослідження обмежуються зовсім незначною кількістю робіт, що присвячені саме розгляданню методичних систем означених учених ( В.Ф.Вдовін; А.Ф.Іванова; Т.А.Садова; Л.М.Семячко; Н.І.Терентьєвa; М.К.Тищенко; О.В.Ткачук ).

Здійснене попереднє вивчення фактичного матеріалу та аналіз дисертаційних робіт засвідчили, що в науковій літературі недостатньо висвітлено питання використання спадщини методистів минулого в сучасному педагогічному процесі, а також питання про внесок Ф.І.Буслаєва, К.Д.Ушинського та І.І.Срезнєвського у становлення і розвиток методичної науки. Недостатня вивченість проблеми в педагогічній літературі, відсутність певної системи у висвітленні окреслених питань, відповідність ідей вчених принципам національної державної програми реформування освіти обумовили вибір теми “Використання спадщини Ф.І.Буслаєва, К.Д.Ушинського та І.І.Срезнєвського у фаховій підготовці майбутніх учителів-словесників”.

ЗВ'ЯЗОК РОБОТИ З НАУКОВИМИ ПРОГРАМАМИ, ПЛАНАМИ, ТЕМАМИ. Тема входить до тематичного плану Запорізького державного університету ( “Методична концепція гуманітарної підготовки вчителів-філологів за ступеневою системою” / шифр 40/97 / ).

ОБ'ЄКТ ДОСЛІДЖЕННЯ - лінгводидактична спадщина Ф.І.Буслаєва, К.Д.Ушинського та І.І.Срезнєвського в її історичному розвитку.

ПРЕДМЕТ ДОСЛІДЖЕННЯ - процес становлення і розвитку методики викладання рідної мови та шляхи використання лінгводидактичної і педагогічної спадщини Ф.І.Буслаєва, К.Д.Ушинського і І.І.Срезнєвського в сучасному педагогічному процесі вищих навчальних закладів освіти України.

МЕТА ДОСЛІДЖЕННЯ - вивчити, проаналізувати і науково обґрунтувати шляхи та форми використання лінгводидактичної спадщини Ф.І.Буслаєва, К.Д.Ушинського та І.І.Срезнєвського в сучасній методичній практиці вищих навчальних закладів освіти України.

ГІПОТЕЗА ДОСЛІДЖЕННЯ: актуалізація та реалізація лінгводидактичної і педагогічної спадщини Ф.І.Буслаєва, К.Д.Ушинського та І.І.Срезнєвського може бути забезпечена лише за умови ретельного цілісного вивчення досвіду минулого; творчого використання принципів, методів і форм навчання рідної мови, що були запропоновані вченими-методистами; розроблення програм і методичних технологій роботи з лінгводидактичною та науково-педагогічною спадщиною вчених у вищих навчальних закладах освіти України.

ЗАВДАННЯ ДОСЛІДЖЕННЯ:

Вивчити та систематизувати лінгводидактичну спадщину Ф.І.Буслаєва, К.Д.Ушинського та І.І.Срезнєвського в загальному процесі становлення і розвитку методики викладання рідної мови як самостійної наукової дисципліни.

2. Систематизувати матеріали і здійснити науково-лінгвістичний аналіз методичних систем учених з урахуванням досягнень сучасної методики викладання мови.

3. Дати оцінку внеску Ф.І.Буслаєва, К.Д.Ушинського та І.І.Срезнєвського у становлення і розвиток методики викладання рідної мови як науки.

4. Визначити й науково обґрунтувати можливості використання та ефективні шляхи і форми застосування лінгводидактичної та науково-педагогічної спадщини за умов сьогодення.

5. Розробити методичні технології використання спадщини Ф.І.Буслаєва, К.Д.Ушинського та І.І.Срезнєвського в сучасній лінгводидактиці.

МЕТОДОЛОГІЧНИМИ ЗАСАДАМИ ДОСЛІДЖЕННЯ є положення про діалектичний взаємозв'язок і взаємообумовленість явищ та необхідність їх використання в конкретних історичних умовах; ідеї гуманізації і демократизації навчання і виховання; сучасні уявлення про використання національного спадку в процесі реформування та відродження освіти; діалектичний підхід до аналізу педагогічної діяльності та лінгводидактичної спадщини.

МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ: хронологічний, який дає можливість роз-глянути методичні системи Ф.І.Буслаєва, К.Д.Ушинського та І.І.Срезнєвського в загальному процесі становлення і розвитку методики викладання рідної мови як науки в русі, змінах і часовій послідовності; діахронний, за допомогою якого досліджувались якісні зміни у творчій діяльності вчених; порівняльно-історичний, теоретичний, структурно-функціональний, структурно-системний аналіз наукових поглядів учених, педагогічної, методичної літератури, наукових видань, педагогічної преси за досліджуваний період; порівняльно-зіставний, що дозволяє зіставити методичні спадщини вчених і порівняти їх із сучасною методичною наукою; статистичний і ретроспективний; анкетування, бесіда.

ДЖЕРЕЛА ДОСЛІДЖЕННЯ: першоджерела лінгводидактичних праць, критичні статті і матеріали періодичних видань різних періодів, науково-педагогічні збірки, державні документи, програми, автореферати, дисертаційні дослідження.

Дисертаційне дослідження проводилось поетапно.

НА ПЕРШОМУ ЕТАПІ (1993-1994 рр. ) було визначено основний напрямок дослідження, вивчалася література з проблеми, збирались архівні та бібліографічні матеріали, методична література, визначалися об'єкт, предмет і мета дослідження.

НА ДРУГОМУ ЕТАПІ ( 1994-1996 рр. ) вивчалися лінгводидактичні твори Ф.І.Буслаєва, К.Д.Ушинського та І.І.Срезнєвського; вивчалася методична і науково-критична література з досліджуваної проблеми, документи, програми; здійснювався ретроспективний порівняльний аналіз зібраного матеріалу.

НА ТРЕТЬОМУ ЕТАПІ ( 1996-1999 рр. ) узагальнювався і систематизувався накопичений матеріал, здійснювався цілісний комплексний аналіз творчої спадщини Ф.І.Буслаєва, К.Д.Ушинського та І.І.Срезнєвського. Розроблялися методичні рекомендації для викладачів, учителів, студентів із проблеми практичного використання лінгводидактичного спадку вчених-методистів у повсякденній професійній діяльності. Була проведена експериментальна робота щодо визначення основних напрямків актуалізації лінгводидактичного досвіду минулого, формулювалися висновки.

НАУКОВА НОВИЗНА ДОСЛІДЖЕННЯ: досліджено та науково обґрунтовано процес становлення і розвитку методики викладання рідної мови на матеріалі методичної спадщини Ф.І.Буслаєва, К.Д.Ушинського та І.І.Срезнєвського; здійснено цілісний комплексний аналіз методичного спадку вчених-методистів; розкрито зміст мовної освіти в лінгводидактичних теоріях означених учених; введено в науковий обіг архівні документи; обґрунтовано необхідність комплексного використання спадщини вчених в сучасній лінгводидактиці; визначено шляхи актуалізації та реалізації лінгводидактичної та науково-педагогічної спадщини вчених на етапі розбудови національної освіти в Україні.

ТЕОРЕТИЧНА ЗНАЧУЩІСТЬ ДОСЛІДЖЕННЯ: критично переосмислено окремі методичні положення вчених з урахуванням вимог сучасної науки; обґрунтовано необхідність комплексного використання методичного спадку Ф.І.Буслаєва, К.Д.Ушинського та І.І.Срезнєвського сучасною лінгводидактикою; визначено напрямки актуалізації і реалізації лінгводидактичного і науково-педагогічного спадку вчених.

ПРАКТИЧНА ЗНАЧУЩІСТЬ ДОСЛІДЖЕННЯ: проаналізовано лінгводидактичну спадщину Ф.І.Буслаєва, К.Д.Ушинського та І.І.Срезнєвського в загальному процесі становлення і розвитку методики викладання мови як науки; визначено основні напрямки використання позитивного досвіду минулого на сучасному етапі реформування і оновлення освіти; розроблено методичні технології роботи з науково-педагогічними працями вчених ( програми спецкурсів, науково-дослідної роботи студентів, творчі завдання, тести ). Вивчення та подальше практичне використання спадщини Ф.І.Буслаєва, К.Д.Ушинського та І.І.Срезнєвського допоможе майбутнім учителям поглибити знання з методики викладання рідної мови та розвитку мовлення дітей, організувати уроки вивчення рідної мови більш інформативно, а використання культурологічного спадку вчених наблизить ці уроки до національної скарбниці українського народу.

Матеріали дисертації можуть бути використані в навчальному процесі вищих педагогічних закладів при розробці курсів “Методика викладання української мови” та “Методика викладання російської мови”, “Історія методики викладання рідної мови”, “Історія педагогіки”, укладанні навчальних і методичних посібників для вищих навчальних закладів і вчителів шкіл, у системі післядипломної освіти педагогічних кадрів. Доречним буде застосування матеріалу дослідження при читанні спецкурсів і проведенні спецсемінарів. Результати дослідження сприятимуть поглибленій розробці відповідних розділів підручників і посібників з історії методики та педагогіки, складанню програм спецкурсів, удосконаленню курсу лекцій.

Матеріали дисертаційного дослідження впроваджено у практику викладання мови в Мелітопольському державному педагогічному інституті, Нікопольському інституті Запорізького державного університету, Житомирському державному педагогічному університеті, Запорізькому обласному інституті вдосконалення вчителів, середній загальноосвітній школі № 1 м. Запоріжжя ( Довідки про впровадження результатів дослідження № 06/323 від 22 лютого 2000 р., № 393 від 2 грудня 1999 р., № 70 від 23 лютого 2000 р., № 146/12 від 20 грудня 1999 р., № 201 від 24 листопада 1999 р.).

ОСОБИСТИЙ ВНЕСОК АВТОРА: критично переосмислено окремі положення лінгводидактичних теорій минулого за умов сьогодення; визначено та науково обґрунтовано період та складові компоненти у становленні і розвитку методики викладання рідної мови як науки; визначено напрямки актуалізації і реалізації лінгводидактичного і науково-педагогічного спадку вчених; розроблено методичні технології комплексного використання спадщини вчених у сучасних вищих навчальних закладах України.

АПРОБАЦІЯ ОСНОВНИХ ПОЛОЖЕНЬ І ВИСНОВКІВ ДОСЛІДЖЕННЯ. Результати дослідження доповідались і обговорювалися на засіданнях кафедри методики викладання філологічних дисциплін Запорізького державного університету впродовж 1993-1999 років. Апробація результатів дослідження також здійснювалася шляхом публікації праць, виступів з доповідями на Міжнародних ( Москва, 1993, 1994, 1995; Запоріжжя, 1992 ), реґіональних ( Запоріжжя, 1995; Сімферополь, 1997 ), міжвузівських ( Запоріжжя, 1992, 1993, 1994, 1995, 1996 ) науково-практичних конференціях.

СТРУКТУРА ДИСЕРТАЦІЇ. Дисертація складається зі вступу, чотирьох розділів, висновків, списку використаних джерел та додатків. Загальний обсяг дисертації - 280 стор., з них основного тексту 178 сторінок. В роботі вміщено 3 таблиці, 4 схеми. У списку літератури - 407 використаних джерел.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У Вступі обґрунтовується актуальність проблеми, визначається об'єкт, предмет, мета, завдання, формулюється концепція дослідження, розкривається наукова новизна, теоретична і практична значущість, подаються відомості про апробацію основних положень і результатів дослідження.

У першому розділі “Обґрунтування Ф. І. Буслаєвим теорії і практики викладання рідної мови” аналізується лінгводидактична спадщина Ф.І.Буслаєва, відомого вченого-методиста XIX століття.

Зазначимо, що не можна розглядати методичні погляди будь-якого вченого, не звертаючи уваги на лінгвістичні погляди, що стають основою для створення певної лінгводидактичної системи.

Поява книги Ф.І.Буслаєва “Про викладання вітчизняної мови” одразу привернула до себе увагу як учителів-практиків, так і вчених. Книга стала закономірним явищем, що було підготовлено всім ходом розвитку навчально-виховного процесу, досвідом роботи вчителів-словесників і діяльністю авторів підручників, навчальних посібників і педагогічних праць.

Вперше в педагогічній літературі Ф.І.Буслаєв визначив науково-теоретичні засади методики викладання рідної мови як самостійної науки. Застосовуючи порівняльно-історичний метод при вивченні мов, Ф.І.Буслаєв виділив два способи вивчення рідної мови: філологічний і лінгвістичний. У розумінні вченого філологічний підхід - це мистецтво говорити і писати, мова розглядається з функціонального боку. Що стосується лінгвістичного підходу, то тут мова - предмет порівняльно-історичного розгляду з метою виявлення законів змін і розвитку, при цьому головна увага приділяється розкриттю внутрішніх законів розвитку мови, опису її структури. Але перевагу, на погляд методиста, треба віддавати саме лінгвістичному методу.

Неодноразово методист підкреслював важливість диференціювати методологію науки і методики, методи дослідження і методи навчання. На думку вченого, методи дослідження ( ”метьда вчена” ) є засобами викладу наукових положень незалежно від читача чи слухача, а методи навчання (”метьда навчальна” ) використовуються вчителем для розвитку індивідуальних творчих здібностей учнів відповідно вікових особливостей.

Важливим, на нашу думку, є вирішення Ф.І.Буслаєвим питання про методи викладання рідної мови і мови іноземної. Вчений неодноразово засуджував підручники з граматики О.Х.Востокова і М.І.Греча, оскільки вони були побудовані на засадах методики викладання іноземних мов. В основу навчання рідної мови Ф.І.Буслаєв пропонував покласти мовленнєву практику учнів, тобто розвиток зв'язного мовлення. Автор накреслив шлях вивчення рідної мови: від аналізу до синтезу, до узагальнень і висновків, закріплених у вправах. Слугує на увагу, на наш погляд, концепція вченого щодо мети викладання вітчизняної мови, яка стверджує особливий статус мови як навчального загальноосвітнього предмета.

Ф.І.Буслаєв продемонстрував широке розуміння мети викладання рідної мови, він дав своє бачення предмета навчання. Прогресивною педагогічною вимогою є теза вченого про глибоку повагу вчителя до учня, що є найбільш надійним шляхом до вагомих результатів у навчальних заняттях.

Заслуговують пильного розгляду методи і прийоми навчання рідної мови, в основу яких було покладено загальнодидактичні принципи методики викладання мови. Ф.І.Буслаєв запропонував методи спостереження над мовними явищами: слово вчителя, бесіда, переклади, метод самостійної роботи учнів. Серед прийомів навчання рідної мови вчений виділив граматичний розбір і систему усних і письмових завдань і вправ.

Особливої уваги заслуговують погляди Ф.І.Буслаєва на вивчення стилістики, на зв'язок її з граматикою і словником, на зміст занять із стилістики в середній школі. Нам видається, що виключно важливим у методичній системі Ф.І.Буслаєва є питання щодо добору матеріалу для занять з рідної мови. На думку вченого, матеріал повинен бути змістовним, вести до виховання розуму і розвитку розумових здібностей. Ця вказівка методиста не втратила, як бачимо, своєї значимості і для методики наших днів. Неодноразово Ф.І.Буслаєв підкреслював необхідність для школи залучення матеріалу народної мови. Саме тому серед наукових праць методиста ми бачимо і рецензії з приводу збірки українських пісень М.О.Максимовича “Про епічні вирази української поезії”, статті про народні звичаї, мову і перекази. Основний лейтмотив цих праць - зв'язок мови і суспільства, необхідність застосування багатства народної мови у вивченні рідної мови.

Ми визнаємо цінними думки Ф.І.Буслаєва про використання для дидактичної мети не відомостей з різних галузей знань, що пропонувалось у підручниках того часу, а творів відомих письменників і поетів сучасності та минулого, фольклору. До речі, практично всі види письмових і усних вправ, що були запропоновані методистом для розвитку зв'язного мовлення, базуються на читанні творів письменників та історичних пам'ятників, у чому виступив синтез навчання читання і письма.

Ф.І.Буслаєв на основі своїх численних спостережень і вивчення лінгвістичної і методичної літератури розробив систему головних положень відносно вивчення граматики. Вихідною категорією при вивченні рідної мови методист вважав речення, оскільки саме в ньому полягає сутність будови будь-якої мови.

Отже, в результаті наукових пошуків Ф.І.Буслаєв створює оригінальну працю, яка по-новому висвітлює навчальний процес викладання рідної мови, а також теоретичні і практичні засади навчання рідної мови і стає на довгі роки провідним взірцем для наступних поколінь методистів і вчителів.

У другому розділі “Провідні ідеї К.Д.Ушинського про викладання рідної мови” досліджується лінгводидактична спадщина відомого вченого-методиста минулого століття К.Д.Ушинського.

Рідне слово, за К.Д.Ушинським, правдиво і глибоко висловлює національну самобутність народу, його думки, його надії, його права на самостійне існування. У методичній системі К.Д.Ушинського важливе місце посідає вчення про рідну мову як основне підґрунтя навчання і виховання. Методист неодноразово підкреслює виняткове навчальне і виховне значення рідної мови, народного наставника.

К.Д.Ушинський вважав, що немає підстав протиставляти навчання і розвиток здібностей дитини. Знання, що отримує дитина, власний досвід і спостереження під керівництвом педагога поступово і систематично залучають учня до науки, розвивають його здібності мислити, узагальнювати, розвивають його уяву і пам'ять.

К.Д.Ушинський виділив дві мети навчання рідної мови. Перша мета, формальна, складається з розвитку розумових здібностей учня, його пильності, пам'яті, уяви, фантазії і розуму. Друга мета шкільного навчання реальна і полягає в розумному доборі предметів для спостережень і міркувань. На думку методиста, перед учителем стоїть три основних завдання при навчанні рідної мови: розвиток “дару слова”, прищеплення навичок володіння усною і писемною мовою, вивчення граматичної будови рідної мови.

У безпосередньому зв'язку з принципами навчання рідної мови К.Д.Ушинський розробив систему методів і прийомів викладання рідної мови. Для цієї мети методист пропонує такі види сумісних занять: бесіда, читання, вивчення напам'ять, вивчення граматики. Прийом порівняння розглядається вченим як основа будь-якого мислення і засіб виявлення всіх ознак предмета.

Розвитку зв'язного мовлення або дару мовлення, як зазначає у своїх працях учений, надається значна увага. У зв'язку з розвитком мовлення розглядається методистом і проблема наочного навчання. К.Д.Ушинський вважав, що для розвитку зв'язного мовлення учнів необхідні самостійність мовленнєвої практики школярів і систематичність вправ. Розвиток зв'язного мовлення, за К.Д.Ушинським, повинен бути і усним, і письмовим. Саме тому в методичних зібраннях ученого ми бачимо продуману і логічну систему усних і письмових вправ із розвитку зв'язного мовлення і правопису.

На думку методиста, не можна навчити учня літературної мови без граматичних знань, тому навчання морфології повинно проводитися на синтаксичній основі. Цінними, на наш погляд, є думки К.Д.Ушинського щодо розвитку навичок грамотного письма. Серед методичних рекомендацій заслуговують на увагу думки про важливість і необхідність граматичних занять у школі. У працях ученого подаються і вправи, що можуть сприяти формуванню орфографічних і пунктуаційних навичок.

Отже, методичні погляди К.Д.Ушинського являють собою логічну і струнку систему вивчення рідної мови.

У третьому розділі “Проблема “рідномовного” навчання в лінгводидактичній системі І.І.Срезнєвського” розглядається внесок методиста у становлення і розвиток методики викладання рідної мови як самостійної науки. На основі аналізу багатого фактичного матеріалу ми дійшли висновку, що методична система І.І.Срезнєвського є послідовною і оригінальною щодо вивчення рідної мови, частини якої взаємопов'язані і взаємообумовлені.

У розділі певним чином розглядаються і лінгвістичні погляди І.І.Срезнєвського, що формувалися під впливом прогресивних російських і зарубіжних учених-мовознавців, чиї наукові праці започаткували порівняльно-історичний метод на Заході і в Росії.

І.І.Срезнєвський виокремив дві сторони при оволодінні рідною мовою. З одного боку, це внутрішнє знання мови, тобто знання слів і знання поєднання слів. З другого боку, це зовнішнє знання мови, що полягає у вмінні користуватися словами, сполучати слова у вирази, читати й писати. І лише за умови оволодіння внутрішнім і зовнішнім знанням мови можна говорити про повне і остаточне оволодіння рідною мовою.

Важливе місце в методичній системі І.І.Срезнєвського, на наш погляд, посідає вчення про розвиток зв'язного мовлення. Слід зазначити, що І.І.Срезнєвський вперше в методичній науці використав такий термін, як “вчення про зв'язне мовлення”. Словникова робота - важливий етап у становленні і розвитку зв'язного мовлення. Навчання зв'язного мовлення, на думку І.І.Срезнєвського, повинно базуватися на поступовому переході від слова до виразу, від виразу до речення, від речення до періоду, від періоду до тексту.

У працях методичного характеру термін “принципи навчання” І.І.Срезнєвський не використовував, але окремі його правила і рекомендації збігаються із загальнодидактичними принципами, що дає підстави для висновків: вивчення рідної мови повинно йти паралельно з розвитком розумових здібностей, з урахуванням вікових та індивідуальних особливостей дітей. У тісному зв'язку з принципами навчання методистом розроблялася система методів і прийомів викладання рідної мови. Як вважав І.І.Срезнєвський, форми, методи і прийоми викладання повинні підпорядковуватися одній головній меті - підготовці дітей до життя. Вчений запропонував застосовувати на уроках такі методи, як спостереження над мовними явищами, пояснення вчителя, бесіда і метод самостійної роботи. .

Заслуговують на увагу, як нам видається, правила і рекомендації І.І.Срезнєвського вчителям-словесникам: усілякий урок повинен бути живою бесідою, в якій брали б участь усі школярі; не треба довго опитувати одного учня, а необхідно розділити відповідь на частини між учнями; уважно слідкувати за помилками учнів з метою попередження помилок у мовленні інших; учитель не повинен приховувати і своїх помилок; постійно спостерігати за словниковим рівнем учнів з метою використання різноманітних мовних засобів у їхньому мовленні.

Вивчення граматики повинно відбуватися поступово, починаючи з головних ознак граматичної будови мови. За І.І.Срезнєвським, вивчення граматики передбачає активну участь учнів у спостереженні над мовними фактами, у виконанні різноманітних практичних вправ, умінні застосовувати отримані знання у власній мовленнєвій практиці, в доборі наочних прикладів на те чи інше граматичне явище із текстів. Увесь теоретичний матеріал із граматики повинен мати вихід у практичну мовленнєву діяльність учня.

Срезнєвським розробляється система усних та письмових вправ із розвитку зв'язного мовлення, в основі якої лежить теза про розвиток творчої діяльності учнів, ідея вільного розвитку творчого розуму, а не тільки пам'яті.

У своїх методичних працях І.І.Срезнєвський висловив співзвучне вимогам сучасної методики і практики викладання рідної мови у школі положення про те, що при вивченні рідної мови успіхи учнів досягаються лише за умови дружнього сприяння всіх членів педагогічного колективу. На думку філолога, формування вміння в будь-якій ситуації дібрати потрібне слово повинно здійснюватися не тільки на уроках рідної мови, але й при вивченні інших шкільних дисциплін.

У четвертому розділі “Актуалізація і реалізація лінгводидактичної спадщини Ф.І.Буслаєва, К.Д.Ушинського та І.І.Срезнєвського на сучасному етапі розбудови національної освіти в Україні” висвітлюється питання необхідності актуалізації та реалізації спадщини означених методистів у сучасних умовах реформування національної освіти.

Докладне дослідження наукових джерел і узагальнення теоретичного аналізу дали нам можливість визначити, що методичний спадок видатних методистів минулого століття Ф.І.Буслаєва, К.Д.Ушинського та І.І.Срезнєвського умовно можна охарактеризувати як окремий особливий період становлення методики викладання мови як самостійної науки у другій половині ХІХ століття - період обґрунтування значення рідної мови в середній освіті, період активних пошуків і розробок основних принципів, методів і прийомів, форм організації навчання рідної мови. Специфіка методичних поглядів означених учених дозволили визначити три складові компоненти у становленні методики як самостійної науки:

теоретичне обґрунтування засад методики викладання рідної мови як самостійної науки; створення основи цілісної системи викладання рідної мови; постановка проблемних питань методики і часткове їх вирішення (Ф.І.Буслаєв );

- конкретна розробка процесу навчання рідної мови; наукове обґрунтування методики початкового навчання рідної мови дітей; ідея народності навчання та виховання, пріоритетної ролі рідної мови в навчанні та вихованні підростаючого покоління ( К.Д.Ушинський );

- визначення і обґрунтування закону природовідповідності при навчанні рідної мови; розвиток ідей Ф.І.Буслаєва, К.Д.Ушинського про роль і місце вивчення рідної мови ( І.І.Срезнєвський ).

Історичний підхід у викладанні рідної мови забезпечує зв'язок поколінь учених, зв'язок і розвиток ідей, пізнання змісту сучасного через минуле, основу для руху вперед. Більшість прогресивних ідей Ф.І.Буслаєва, К.Д.Ушинського та І.І.Срезнєвського знаходять відображення і творчий розвиток у роботах методистів ХІХ - ХХ століття ( Х.Д.Алчевська, М.С.Грушевський, М.О.Корф, І.І.Огієнко, О.О.Ольжич, О.О.Потебня, C.Ф.Русова, В.О.Сухомлинський ).

Ідеї “рідномовного” навчання, теза методистів минулого щодо природного розвитку дітей знайшли подальший розвиток у теоріях сьогодення про структуру сучасного уроку, загальнометодичні та частковометодичні принципи вивчення рідної мови, різноманітні класифікації методів навчання мови, практику навчання граматики і правопису, методику формування в учнів орфоепічних навичок (М.Т.Баранов, М.В.Бардаш, О.М.Біляєв, А.М.Богуш, А.А.Бударний, М.С.Вашуленко, Є.М.Дмитровський, М.І. Дорошенко, Г.П.Коваль, О.М.Лещенко, С.П.Лукач, В.І.Масальський, М.І.Махмутов, А.П.Медушевський, В.Я.Мельничайко, Н.П.Миронюк, І.С.Олійник, М.І.Пентилюк, Г.Р.Передрій, М.О.Пучковський, М.М.Разумовська, Л.П.Рожило, Д.І.Симоненко, М.М.Скаткін, В.О.Сухомлинський, В.Я.Теклюк, Л.О.Тростенцова, Л.П.Федоренко, Н.Г.Шкуратяна, О.М.Шпортенко й ін.). Слід зазначити, що в працях Ф.І.Буслаєва, К.Д.Ушинського та І.І.Срезнєвського можна знайти рекомендації та поради, що відповідають сутності нових аспектів навчання рідної мови (українознавчого (народознавчого), етнопедагогічного, етнолінгвістичного, культурологічного). Отже, ми бачимо, що багато з ідей вчених минулого століття знайшли своє відображення в державних освітніх документах та нових програмах і підручниках з рідної мови.

Критично проаналізувавши процес становлення і розвитку методики викладання рідної мови як науки у другій половині XIX століття, ми дійшли висновку, що використання лінгводидактичної спадщини вчених минулого є актуальним, необхідним і перспективним сьогодні, на етапі реформування національної освіти.

Нами було проведено експериментальну роботу щодо з'ясування рівня обізнаності студентів-філологів у методичній спадщині минулого. В експеримент і брали участь 150 студентів Запорізького державного університету, до анкетування було залучено 125 студентів різних курсів Мелітопольського державного педагогічного інституту та Нікопольського інституту Запорізького державного університету. Результати анкетування засвідчили, що студенти-філологи, майбутні викладачі рідної мови, зовсім не обізнані з лінгводидактичною спадщиною Ф.І.Буслаєва, І.І.Срезнєвського. Лише частково студенти обізнані з методичною спадщиною К.Д.Ушинського і змогли назвати досить відомі для широкого кола людей методичні праці вченого. Студенти недостатньо знайомі з історією свого краю, зокрема із “Запорозькою старовиною” І.І.Срезнєвського, матеріали якої є скарбницею народного фольклору Запоріжжя і можуть бути використані як народознавчий матеріал при вивченні рідної мови, а також збагатити уявлення сучасної молоді про багатства рідної мови та історію свого народу.

Аналіз чинних програм із “Методики викладання української мови” засвідчив, що вивченню спадщини методистів минулого та питанням становлення методики викладання мови як самостійної науки приділяється недостатньо уваги і замало годин.

Нами була розроблена програма спецкурсу “Використання спадщини Ф.І.Буслаєва, К.Д.Ушинського та І.І.Срезнєвського у сучасній лінгводидактиці”, який було прочитано впродовж семестру на різних курсах філологічного факультету та факультету іноземної філології. Даний спецкурс і на його базі спецсемінар сприяв формуванню методичної свідомості майбутніх учителів, орієнтував їх на творче засвоєння і реалізацію наукових засад викладання рідної мови у школі.

Окрім того, нами було розроблено спецкурс та спецсемінар “Лінгвокраїнознавчий та лінгводидактичний аспекти вивчення рідної мови та літератури”, який залучав студентів до духовного світу українського народу, його національної свідомості, національної психології, словесності, народної педагогіки. На практичних та лабораторних заняттях студентами розроблялися матеріали щодо використання культурологічної спадщини Ф.І.Буслаєва, К.Д.Ушинського та І.І.Срезнєвського на уроках розвитку зв'язного мовлення. Вводилася педагогічна “пасивна” практика студентів з метою з'ясування рівня використання народознавчого матеріалу на уроках рідної мови. Своєрідним продовженням роботи з текстами стали екскурсії в музей на острові Хортиця, де студенти отримували додаткові відомості про запорізьке козацтво.

З метою актуалізації та реалізації спадщини Ф.І.Буслаєва, К.Д.Ушинського та І.І.Срезнєвського щодо ролі та місця вчителя у процесі навчання і вимог до педагогічної майстерності вчителя-словесника було прочитано спецкурс і проводився спецсемінар “Словесна майстерність учителя”.

На філологічному факультеті була створена проблемна студентська група, яка працювала над темою “Використання спадщини Ф.І.Буслаєва, К.Д.Ушинського та І.І.Срезнєвського в сучасній лінгводидактиці”. План роботи передбачав вивчення науково-педагогічної і лінгводидактичної творчості означених учених, особливо періоду життя К.Д.Ушинського та І.І.Срезнєвського в Україні. Ми ставили за мету активізувати дослідницький аспект завдяки роботі з рукописними матеріалами та педагогічними працями вчених.

У Запорізькому обласному інституті вдосконалення вчителів, на курсах підвищення кваліфікації вчителів української мови та літератури були підготовлені заняття на теми: “Лінгводидактична спадщина та освітня діяльність Ф.І.Буслаєва, К.Д.Ушинського та І.І.Срезнєвського і проблеми сучасної школи”, “Використання спадщини Ф.І.Буслаєва, К.Д.Ушинського та І.І.Срезнєвського у процесі викладання рідної мови”, “Культурологічна спадщина Ф.І.Буслаєва, К.Д.Ушинського та І.І.Срезнєвського і сучасна лінгводидактика”. Відповідно до досягнень сучасної лінгводидактики, нами були розроблені тестові завдання з методики викладання мови, які допомагали з'ясувати рівень знань студентів з означеної дисципліни та актуалізувати їхні знання.

Проведена робота стала складовою частиною формування у студентів і вчителів національної свідомості, сприяла визначенню національного компонента змісту освіти, який передбачає, що організація, зміст, форми й технології навчання мають будуватися з урахуванням культурно-історичної традиції народу. Шляхи використання спадщини Ф.І.Буслаєва, К.Д.Ушинського та І.І.Срезнєвського в сучасній лінгводидактиці представлені схемою (Схема ).

ВИСНОВКИ

1. Специфічною рисою сьогоденної розбудови освіти в Україні є її невіддільність від національного ґрунту. Одним із компонентів національного змісту освіти в сучасній школі, поруч із знанням мови батьків, є глибока обізнаність з історією народу України, її культурою. Методика як наука може вдосконалюватися і розвиватися тільки за умови, якщо її представники будуть постійно піклуватися про наступність у розробці методичних проблем, щоб перевірені практикою істини ставали надбанням наступних поколінь учителів і методистів.

2. Дослідження свідчить, що процес становлення і розвитку методики викладання рідної мови як самостійної дисципліни - це динамічний процес, у якому постійно відбуваються певні зміни. Критичний аналіз процесу становлення і розвитку методики викладання рідної мови як самостійної науки підтверджує багатоаспектність і відповідність ідей Ф.І.Буслаєва, К.Д.Ушинського та І.І.Срезнєвського сучасним положенням національної системи навчання та виховання і необхідність детального та глибокого вивчення спадщини методистів минулого століття.

3. Методичний спадок Ф.І.Буслаєва, К.Д.Ушинського та І.І.Срезнєвського було умовно виокремлено як окремий, особливий період становлення методики викладання мови як самостійної науки - період обґрунтування значення і пріоритетної ролі рідної мови в середній освіті, період активних пошуків і розробок основних принципів, методів і прийомів, форм організації навчання рідної мови. Своєрідність методичних поглядів означених учених дозволили визначити складові компоненти у становленні методики як самостійної науки.

4. У процесі дослідження становлення і розвитку методики викладання рідної мови як самостійної науки у другій половині XІХ століття було виявлено загальні тенденції даного процесу: використання досвіду зарубіжних методистів і педагогів щодо місця і ролі рідної мови в педагогічному процесі школи з урахуванням національних особливостей країни; збереження національної самобутності рідної мови та умов організації навчальної роботи школи у вирішенні питань викладання рідної мови; прогресивний, діалектичний характер процесу становлення і розвитку методики викладання рідної мови як самостійної науки; розробка і обґрунтування загальнодидактичних принципів народності, зв'язку теорії з практикою, врахування вікових та індивідуальних особливостей в навчанні та вихованні рідної мови; введення в обіг шкільної практики принципу свідомості на противагу сформульованим на той час схоластичним методам навчання дітей рідної мови; турбота про різнобічний та глибокий розвиток мислення і мовлення учнів у їх тісному взаємозв'язку, виховання любові до рідної мови, прищеплення навичок усного та писемного мовлення за допомогою вивчення кращих зразків мови письменників і народної творчості.

5. Проведене дослідження дало можливість визначити основні напрямки актуалізації та реалізації лінгводидактичної спадщини Ф.І.Буслаєва, К.Д.Ушинського та І.І.Срезнєвського в сучасних умовах: ознайомлення широкої педагогічної громадськості з науковими працями вчених шляхом їх перевидання центральними освітянськими видавництвами; вивчення студентами педагогічних навчальних закладів і вчителями науково-методичних робіт Ф.І.Буслаєва, К.Д.Ушинського та І.І.Срезнєвського з урахуванням досягнень сучасної методики і практики навчання і виховання у школі; видання педагогічних творів означених учених українською мовою із коментарями фахівців; пропаганда лінгводидактичної спадщини вчених минулого на сторінках періодичних видань; видання художніх творів К.Д.Ушинського й етнографічної збірки “Запорозька старовина” І.І.Срезнєвського, адаптованих до сучасних умов роботи у школі; введення їх у збірники матеріалів з “Народознавства”; корекція чинних програм навчальних закладів з метою включення в курси “Методика викладання рідної мови” і “Педагогіка” тем, що присвячені поглибленому вивченню лінгводидактичної спадщини вчених минулого; внесення коректив у плани післядипломної освіти, що здійснюють вищі навчальні заклади, доповнення їх матеріалами з історії становлення і розвитку лінгводидактики; введення у плани навчальних закладів спецкурсів і спецсемінарів з вивчення історії методики викладання рідної мови як самостійної науки та використання лінгводидактичної і культурологічної спадщини вчених минулого століття в сучасній лінгводидактиці.

Здійснене дослідження не претендує на вичерпний розгляд усіх аспектів проблеми. Окремого вивчення потребує лінгводидактична спадщина вітчизняних учених минулого та їх оцінка з позицій сучасної науки.

ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ І ВИСНОВКИ ДИСЕРТАЦІЇ ВИКЛАДЕНО В ТАКИХ ПУБЛІКАЦІЯХ:

І. Лінгводидактична спадщина Ф.І.Буслаєва і сьогодення //Наука і освіта. - 1998. - N 1-2. - С. 112 -115.

2. І.І.Срезнєвський - видатний методист XIX століття //Придніпровський вісник. - 1998. - N 17/84. - С. 31-36.

3. Значення ідей Ф.І.Буслаєва, К.Д.Ушинського та І.І.Срезнєвського для формування професійної майстерності майбутніх педагогів //Придніпровський вісник. - 1998. - N 82/149. - C. 44 - 48.

4. Становление методики преподавания родного языка (вторая половина ХІХ столетия ) // Науковий вісник Південноукраїнського державного педагогічного університету ім.К.Д.Ушинського. Збірник наукових праць. - Одеса: ПДПУ ім.К.Д.Ушинського, 1999. - Вип. 4. - С. 62 - 66.

5. Значение методического наследия Ф.И.Буслаева, К.Д.Ушинского, И.И.Срезневского для современной лингводидактики // Науковий вісник Південноукраїнського державного педагогічного університету ім.К.Д.Ушинського. Збірник наукових праць. - Одеса: ПДПУ ім.К.Д.Ушинського, 1999. - Вип. 5. - С. 116 -120.

6. Фольклорное наследие И.И.Срезневского // Література і історія: Матеріали міжнародної наукової конференції. - Запоріжжя: ЗДУ, 1996. - С.282-287.

7. Методические идеи И.И.Срезневского и новая концепция преподавания русского языка в средней школе // Методика викладання філологічних дисциплін: Збірник методичних статей / За ред. Т.О.Пахомової. - Запоріжжя: ЗДУ, 1997. - Вип. ІІ. - С. 20 - 28.

8. Значення ідей Ф.І.Буслаєва, К.Д.Ушинського та І.І.Срезнєвського для формування професійної майстерності майбутніх педагогів // Методика викладання філологічних дисциплін: Збірник методичних статей / За ред. Т.О.Пахомової. - Запоріжжя: ЗДУ, 1998. - Вип. ІІІ. - С. 48 - 60.

9. Учение И.И.Срезневского о развитии связной речи учащихся // Детская речь: пути ее развития и формы обучения студентов работе по развитию речи в школе: Тезисы докладов, прочитанных на научно-практической конференции 7-9 апреля 1993 года. - Москва: МПГУ им. Ленина, 1993

10. Обоснование Ф.И.Буслаевым теории и практики преподавания родного языка // Становление методики преподавания русского языка как науки. К 150-летию выхода в свет книги Ф.И.Буслаева “О преподавании отечественного языка” - 1844-1994 /: Тезисы докладов, прочитанных на межвузовской конференции 25 ноября 1994 года на филфаке МПГУ им.Ленина. Сост. проф. М.Т.Баранов. - Москва: МПГУ им.Ленина, 1995

11. Использование дисциплин специализации для профессиональной подготовки учителя-филолога // Материалы международной конференции ”Принципы и методы функционально-семантического описания языка: итоги, направления, перспективы”. - Москва-Симферополь, 1997. - С. 344 - 346.

12. Методические идеи И.И.Срезневского и новая концепция преподавания русского языка в средней школе // Сучасні технології підготовки вчителя-предметника до професійної діяльності: тези доповідей і повідомлень реґіональної науково-практичної конференції. - Запоріжжя: ЗДУ, 1992. - С. 60 - 62.

13. Методическая идея И.И.Срезневского о природном усвоении родного языка // Соціолінгвістичні аспекти сучасної мовної дійсності в Північному Причорномор'ї: Тези доповідей і повідомлень республіканської наукової конференції. - Запоріжжя: ЗДУ, 1992. - С. 58 - 60.

14. Иваненко В.К., Бакаленко И.Н. К вопросу о принципах обучения родному языку // До прогресу в економіці через освіту: Тези міжнародної науково-практичної конференції. - Запоріжжя: ЗДУ, 1992. - С. 62 - 63.

15. Методы и приемы обучения родному языку в методической концепции И.И.Срезневского // Активні методи і форми підготовки спеціалістів з університетською освітою: Тези доповідей і повідомлень реґіональної науково-теоретичної і практичної конференції. - Запоріжжя; ЗДУ, 1993

16. Оценка Н.С.Державиным методического наследия Ф.И.Буслаева, К.Д.Ушинского, И.И.Срезневского // Наукова спадщина М.С.Державіна і розвиток слов'янознавства: Матеріали міжнародної наукової конференції. - Запоріжжя: ЗДУ, 1995. - С. 71 - 72.

Бакаленко І.М. Використання спадщини Ф.І. Буслаєва, К.Д. Ушинського та І.І. Срезнєвського у фаховій підготовці майбутніх учителів-словесників. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук за спеціальністю 13.00.02 - теорія і методика навчання ( українська мова ).

Південноукраїнський державний педагогічний університет ( м. Одеса ) ім. К.Д.Ушинського, Одеса, 2000.

У дисертації досліджено та науково обґрунтовано процес становлення і розвитку методики викладання рідної мови як самостійної науки. Подано характеристику лінгводидактичної спадщини вчених, роботи яких суттєво вплинули на процес становлення і розвиток лінгводидактики. Обґрунтовано необхідність комплексного використання спадщини вчених в сучасній лінгводидактиці. Визначено основні напрямки використання лінгводидактичного досвіду минулих років у сучасних умовах.

Ключові слова: лінгводидактика, мовна освіта, лінгводидактична спадщина, актуалізація.

Бакаленко И.Н. Использование наследия Ф.И.Буслаева, К.Д.Ушинского и И.И.Срезневского в специализированной подготовке будущих учителей-словесников. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата педагогических наук по специальности 13.00.02 - теория и методика обучения (украинский язык). Южно-Украинский государственный педагогический университет ( г. Одесса ) им. К.Д. Ушинского, Одесса, 2000.

В диссертации исследован и научно обоснован процесс становления и развития методики преподавания родного языка как самостоятельной науки. Дана характеристика лингводидактического наследия ученых, работы которых существенно повлияли на процесс становления и развития лингводидактики.

Исследование свидетельствует, что становление и развитие методики преподавания родного языка как самостоятельной дисциплины - это динамический процесс, в котором постоянно происходят определенные изменения. Критический анализ процесса становления и развития методики преподавания родного языка как самостоятельной науки подтверждает многоаспектность и соответствие идей Ф.И.Буслаева, К.Д.Ушинского и И.И.Срезневского современным положениям национальной системы обучения и воспитания и необходимость детального и глубокого изучения наследия методистов прошлого столетия.

Лингводидактическое наследие Ф.И.Буслаева, К.Д.Ушинского и И.И.Срезневского условно охарактеризовано как отдельный, особый период становления методики преподавания языка как самостоятельной науки - период обоснования значения и приоритетной роли родного языка в среднем образовании, период активных поисков и разработок основных принципов, методов и приемов, форм организации обучения родному языку. Своеобразность методических взглядов названных ученых позволили выделить составные компоненты в становлении методики как самостоятельной науки.

В процессе исследования становления и развития методики преподавания родного языка как самостоятельной науки во второй половине Х1Х столетия были выявлены общие тенденции данного процесса: использование опыта зарубежных методистов и педагогов с учетом национальных особенностей страны; сохранение национальной самобытности родного языка и условий организации учебной работы школы в решении вопросов преподавания родного языка; прогрессивный, диалектический характер процесса становления и развития методики преподавания родного языка как самостоятельной науки; разработка и обоснование общедидактических принципов народности, связи теории с практикой, учета возрастных и индивидуальных особенностей при обучении и воспитании; ведение в школьную практику принципа сознательности в противоположность сформулированным к тому времени схоластическим методам обучения детей родному языку; забота о разностороннем и глубоком развитии мышления и речи учеников в их тесной взаимосвязи, воспитание любви к родному языку, о привитии навыков устной и письменной речи при помощи изучения лучших образцов языка писателей и народного творчества.

Проведенное исследование дало возможность определить основные направления актуализации и реализации лингводидактического наследия Ф.И.Буслаева, К.Д.Ушинского и И.И.Срезневского в современных условиях: ознакомление широкой педагогической общественности с научными работами Ф.И.Буслаева, К.Д.Ушинского и И.И.Срезневского путем их переиздания центральными издательствами; изучение студентами педагогических учебных заведений и учителями научно-методических работ Ф.И.Буслаева, К.Д.Ушинского и И.И.Срезневского с учетом достижений современной методики и практики обучения и воспитания в школе; издание педагогических произведений названных ученых на украинском языке с комментариями специалистов; пропаганда лингводидактического наследия ученых прошлого на страницах периодических изданий; издание художественных произведений К.Д.Ушинского и этнографического сборника “Запорожская старина” И.И.Срезневского, адаптированных к современным условиям работы в школе; введение их в сборники материалов по “Народоведению”; коррекция действующих программ учебных заведений с целью включения в курсы “Методика преподавания родного языка” и “Педагогика” тем, которые посвящены углубленному изучению лингводидактического наследия ученых прошлого; внесение корректив в планы последипломного образования, которое осуществляют высшие учебные заведения, дополнение их материалами из истории становления и развития лингводидактики; введение в планы учебных заведений спецкурсов и спецсеминаров по истории методики преподавания родного языка как самостоятельной науки и использование лингводидактического и культурологического наследия ученых прошлого столетия в современной лингводидактике.

Ключевые слова: лингводидактика, языковое образование, лингводидактическое наследие, актуализация.

Bakalenko I.N. The ideas and teaching of F.I. Buslayev, K.D. Ushinsky,

I.I. Sreznevsky and their application in training philology teachers.- Manuscript.

The thesis for the degree of Candidate of Pedagogical Sciences, speciality 13.00.02 - Theory and Methods of Teaching ( Ukrainian language). South-Ukrainian State Pedagogical Ushinskij University , Odessa, 2000.

Scientific research on analysing basic stages of the foundation and development of the methods of teaching of the native language as an independent science. Substantial research gives evidence to linguadidactic heritage of the scientists whose works made great influence on the process of the foundation and development of linguadidactics. The main trends of using linguadidactic experience of the past in present conditions are studied.

Key words: linguadidactics, linguistic education, linguadidactic heritage, actualisation.

Размещено на Allbest.ru

...