Формування музично-естетичної культури молодших школярів в умовах культурно-дозвіллєвої діяльності

Размещено на http://www.allbest.ru/

Київський національний університет культури і мистецтв

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата педагогічних наук

13. 00. 02 - Теорія та методика навчання музики і музичного виховання

Формування музично-естетичної культури молодших школярів в умовах культурно-дозвіллєвої діяльності

Барвінок Ірина Віталіївна

Київ 2000

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Київському національному університеті культури і мистецтв, Міністерство культури і мистецтв України, м. Київ

Науковий керівник: член-кор. АПН України, іноземний член Російської Академії освіти, професор Чепелєв Василь Іванович, Київський національний університет культури і мистецтв, професор кафедри педагогіки та психології.

Офіційні опоненти: доктор педагогічних наук, професор Брилін Борис Андрійович, Вінницький державний педагогічний університет ім. М. Коцюбинського, професор кафедри теорії, історії музики та гри на музінструментах;

кандидат педагогічних наук, доцент Гузій Наталія Василівна, Національний педагогічний університет ім. М.П. Драгоманова, докторант.

Провідна установа: Ніжинський державний педагогічний інститут ім. М.В. Гоголя, кафедра музичної педагогіки

Захист відбудеться “17” травня 2000 р. о 15 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради - К 26.807.01 у Київському національному університеті культури і мистецтв (01133 м. Київ, вул. Щорса, 36, ауд. 209).

З дисертацією можна ознайомитися в науковій бібліотеці Київського національного університету культури і мистецтв (01133, м. Київ, вул. Щорса, 36).

Автореферат розісланий “10” квітня 2000 року.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради доктор історичних наук, професор Ківшар Т.І.

1. Загальна характеристика роботи

естетичний культура школяр дозвіллєвий

Актуальність дослідження. Естетична культура є важливим чинником гуманістичного спрямування виховного процесу, пріоритету в ньому загально-людських і культурно-національних цінностей. Провідну роль у формуванні естетичної культури особистості відіграє мистецтво, зокрема музика, що виступає носієм високих духовних цінностей, засобом творчого розвитку дитини і сприяє розвитку емоційно-почуттєвої сфери, духовному збагаченню особистості.

Ефективність впливу музики на дитину залежить від певного рівня її музичної освіченості, музично-слухового досвіду, що досягається як у процесі шкільного навчання, так і шляхом сімейного виховання, залучення дітей до музичного мистецтва в гуртках, об'єднаннях за інтересами, студіях тощо.

Формування музично-естетичної культури у сфері дозвілля є однією з актуальних проблем сучасної педагогічної науки і практики. Саме багатогранність музично-естетичної діяльності молодших школярів та різноманітні форми роботи у дозвіллєвому колективі виступають домінантою в музично-виховному процесі і стимулюють розвиток творчої особистості. Свобода вибору виду діяльності та форм спілкування під час занять на дозвіллі забезпечують сприятливі можливості для задоволення інтересів, потреб, нахилів дитини, виявлення індивідуальності, реалізації творчого потенціалу роблять їх привабливими для дітей. Тому при педагогічно доцільній організації та оптимальному доборі методів впливу заняття на дозвіллі можуть стати дійовим чинником формування естетичної культури дітей.

Вивчення діяльності культурно-дозвіллєвих та позашкільних установ з формування музично-естетичної культури молодших школярів показало, що вона потребує суттєвого поліпшення. Серед причин недостатньої реалізації їх можливостей у музично-естетичному вихованні молодших школярів має місце нехтування специфічними для дозвіллєвої сфери формами організації та методами виховного впливу, неуважне ставлення до вивчення музично-естетичних потреб та інтересів дітей, до розвитку їхньої активності, творчості, недостатнє науково-методичне забезпечення вихователів. Істотним недоліком є орієнтація на виконавську діяльність дітей. Це веде до обмеженості виховного процесу, не відповідає вимогам суспільства до музично-естетичного виховання дітей.

Аналіз наукової літератури дає уявлення про сучасний рівень розробленості проблеми в цілому та окремих її аспектів.

Загальнонаукове та теоретичне значення мають філософські праці, в яких розглядається естетична культура особистості в цілісній структурі культури (А. Арнольдов, Ю. Афанасьєв, Е. Баллєр, Т. Домбровська, І. Зязюн, М. Каган, Н. Крилова, Ю. Лукін, В. Межуєв, В. Разумний, О. Семашко, У. Суна, С. Уланова ).

Основу для вивчення закономірностей розвитку структурних компонентів естетичної культури особистості становлять психологічні дослідження (Л. Божович, Л. Виготський, О. Костюк, О. Леонтьєв, Є. Назайкінський, С. Рубінштейн, Б. Теплов, П. Якобсон ).

Особливий інтерес у межах обраної теми викликають фундаментальні праці з проблем формування особистості засобами музичного мистецтва (О. Апраксіна, Б. Асаф'єв, Н. Ветлугіна, М. Леонтович, М. Лисенко, К. Стеценко, В. Шацька); теоретико-методичні розробки проблем музично-естетичного виховання та особливостей музичного сприймання (Н. Аніщенко, О. Єременко, Л. Коваль, О. Костюк, О. Олексюк, Г. Падалка, О. Ростовський, О. Рудницька, М. Субота, А. Щербо); наукові праці авторів, в яких предметом спеціального дослідження виступають шляхи розвитку музичних та творчих здібностей особистості, розкривається системний підхід до процесу формування музично-естетичної культури учнів (Ю. Алієв, Н. Гузій, Т. Завадська, О. Лобова, Р. Тельчарова, Г. Шостак).

Характер дослідження визначив необхідність звернення до наукових робіт, предметом яких стало вивчення особливостей і педагогічних можливостей сфери дозвілля, соціалізації особистості та її творчого розвитоку в умовах культурно-дозвіллєвої діяльності (В. Піча, А. Сасихов, Є. Смірнова, Ю. Стрельцов, Т. Сущенко, Н. Тарасюк, В. Тріодін, Г. Фролова, В. Чепелєв), музично-естетичне виховання підростаючого покоління в процесі дозвіллєвої діяльності (Н. Андрієвська, Б. Брилін, О. Кеєріг, Н. Коваленко, Д. Перчик, В. Петрушин, Л. Целєщева).

В той же час теоретичні питання формування музично-естетичної культури дітей в умовах культурно-дозвіллєвої діяльності, зокрема у клубних об'єднаннях, недостатньо розглядались у педагогічній літературі.

Актуальність проблеми та її недостатня розробленість зумовили вибір теми дисертації “Формування музично-естетичної культури молодших школярів в умовах культурно-дозвіллєвої діяльності”.

Зв'язок з науковими програмами планами, темами. Дослідження є складовою частиною комплексної теми “Концепція підготовки соціального педагога-організатора дозвіллєвої діяльності” тематичного плану АПН України (позиція ХІІІ. 27. 176), затвердженого 31.03.1993 р. постановою загальних зборів Академії, має тісний зв'язок з “Національною державною комплексною програмою естетичного виховання” (1995 р.)

Предметом дослідження є процес формування музично-естетичної культури молодших школярів в умовах культурно-дозвіллєвої діяльності.

Мета дослідження - розробка, теоретичне обгрунтування та експериментальна перевірка методики формування музично-естетичної культури молодших школярів в умовах культурно-дозвіллєвої діяльності.

Реалізація поставленої мети передбачала розв'язання таких основних завдань дослідження:

- проаналізувати стан дослідження з проблеми формування музично-естетичної культури молодших школярів в умовах культурно-дозвіллєвої діяльності;

- визначити зміст та структуру музично-естетичної культури, критерії і рівні її сформованості у дітей молодшого шкільного віку;

- вивчити сучасний стан розвитку музично-естетичної культури молодших школярів в умовах культурно-дозвіллєвої діяльності, визначити педагогічні умови його удосконалення ;

- розробити та експериментально перевірити методику формування музично-естетичної культури молодших школярів в умовах культурно-дозвіллєвої діяльності.

Теоретичну основу дослідження складають фундаментальні праці філософів, психологів, педагогів, музикознавців, спеціалістів у галузі культурно-дозвіллєвої діяльності з проблем розвитку особистості молодшого школяра; концептуальні положення про вікові та індивідуально-психологічні особливості дітей молодшого шкільного віку, музично-естетичну культуру, музичне мистецтво як засібу естетичного та духовного розвитку особистості, музично-естетичне виховання як основу гармонізації і соціалізації підростаючого покоління; теорія діяльнісного та системно-функціонального підходів у створенні виховної системи з формування музично-естетичної культури особистості школяра.

У перебігу дослідження використовувалися методи науково-педагогічних досліджень, що відповідали його меті та завданням:

аналіз наукової літератури, філософсько-естетичних, культурологічних, психолого-педагогічних, музикознавчих досліджень з проблем розвитку особистості, зокрема її музично-естетичної культури, музично-естетичного виховання дітей; узагальнення педагогічного досвіду з проблеми, що вивчається.

методи масового збору інформації (анкетування, інтерв'ю, бесіди, педагогічне спостереження, аналіз документальних джерел, паспортизація); методи діагностики, адаптовані відповідно до завдань дослідження (звукова анкета, тести, музичні вікторини та ін.), педагогічний експеримент.

Організація дослідження. Дослідження здійснювалось у три етапи:

На першому етапі (1993-1995 рр.) основну увагу було засереджено на аналізі наукової літератури; виявленні методологічних та теоретичних основ дослідження; розробці теоретичної моделі музично-естетичної культури, методики її діагностики і формування.

Другий етап (1996-1997 рр.) присвячений вивченню сучасного стану формування музично-естетичної культури молодших школярів, передового педагогічного досвіду, а також типових недоліків педагогічного керівництва цим процесом в умовах культурно-дозвіллєвої діяльності; проведенню експериментальної роботи, пов'язаної із виявленням рівнів сформованості музично-естетичної культури молодших школярів.

На третьому етапі (1997-1999 рр.) здійснювався формуючий експеримент з метою перевірки ефективності розробленої методики, аналіз експериментальних даних та їх якісна інтерпретація; впроваджувалися результати дослідження у практику.

Експериментальна база дослідження. Експериментальна робота здійснювалася протягом 1993-1999 рр. на базі культурно-дозвіллєвих закладів, Будинків творчості учнівської молоді та загальноосвітніх шкіл Миколаївської та Одеської областей, Республіки Крим. Дослідженням було охоплено 579 учнів початкових класів, 42 керівника об'єднань, гуртків, учителів шкіл, що здійснюють процес формування музично-естетичної культури молодших школярів в умовах вільного часу, 150 батьків.

Наукова новизна дослідження полягає в тому, що в ньому :

поставлено й обгрунтовано проблему формування музично-естетичної культури молодших школярів в умовах культурно-дозвіллєвої діяльності;

визначено та обгрунтовано зміст і структурні компоненти музично-естетичної культури молодших школярів (інформаційний, почуттєво-емоційний, комунікативний), критерії та рівні сформованості музично-естетичної культури;

визначено педагогічні умови формування музично-естетичної культури молодших школярів в процесі дозвіллєвої діяльності;

теоретично обгрунтовано та експериментально перевірено і впроваджено у практику цілісну методику організації музично-естетичної діяльності дітей у клубному об'єднанні на основі розвитку їхньої творчо-пізнавальної активності.

Практичне значення дослідження визначається тим, що сформульовані основні положення, висновки і рекомендації, апробовані під час формуючого експерименту та впроваджені в практику дитячих музичних дозвіллєвих колективів (довідки про впровадження з СБК с.Куцуруб Очаківського району Миколаївської області, СБК с.Удобне Белгород-Дністровського району Одеської області, Будинку творчості дітей та юнацтва Ленінського району м. Миколаєва, шкіл №№ 11, 40 м.Миколаєва, школи с.Тридуби Кривоозерського району Миколаївської області), сприятимуть підвищенню ефективності формування музично-естетичної культури молодших школярів в умовах культурно-дозвіллєвої діяльності.

Запропонована методика може використовуватись практичними працівниками (керівниками клубних об'єднань, гуртків, учителями музики, педагогами-організаторами позашкільної роботи), а також у системі підготовки та підвищення кваліфікації працівників культурно-дозвіллєвої сфери та вчителів, що здійснюють музично-естетичне виховання дітей.

Особистий внесок автора полягає у визначенні структурних компонентів музично-естетичної культури молодших школярів, критеріїв і рівнів сформованості даного феномену; в розробці експериментальної методики формування музично-естетичної культури молодших школярів в умовах культурно-дозвіллєвої діяльності.

Вірогідність отриманих результатів забезпечується теоретико-методологічним обгрунтуванням вихідних положень, застосуванням взаємодоповнюючих методів дослідження, адекватних його предмету, меті та завданням, репрезентативністю вибірки, кількісним і якісним аналізом результатів дослідження.

Апробація та впровадження результатів дослідження здійснювались у процесі виховної діяльності на базі Будинку творчості дітей та юнацтва м. Миколаєва, СБК та РДК Миколаївської, Одеської областей і Республіки Крим, загальноосвітніх шкіл № № 11, 12, 28, 40 м. Миколаєва і с. Тридуби Кривоозерського району Миколаївської області; розробки та впровадження у навчально-виховний процес Миколаївського філіалу Київського національного університету культури і мистецтва спецкурсів “Музика для дітей” та “Психолого-педагогічні основи музично-естетичного виховання підростаючого покоління в умовах дозвілля”; доповідей на наукових конференціях (Всеукраїнській науково-творчій конференції “Художня культура: проблеми, перспективи”, Київ, 1995; Науково-практичній конференції, присвяченій 25-річчю МФ КДУКіМ, Миколаїв, 1996; Міжнародній науково-практичній конференції “Гра і дитинство”, Миколаїв, 1997; літературних читаннях “Гори, звезда моя, не падай”, Миколаїв, 1996). Результати дослідження обговорювались на кафедрах психології та педагогіки, кафедрі фольклору і теорії музики Київського національного університету культури і мистецтв та кафедрі соціальної педагогіки Миколаївського філіалу Київського національного університету культури і мистецтв.

Публікації. Результати дослідження відображено у 9 публікаціях, з них 4 - у фахових виданнях, затверджених ВАК України.

Структура і обсяг дисертації обумовлена логікою наукового пошуку і складається із вступу, двох розділів, висновків, списку використаних джерел (240 найменувань, з них 10 - іноземними мовами) та 9 додатків. Основний текст дисертації викладений на 161 сторінці.. Робота містить 17 таблиць, 3 графіки.

2. Основний зміст дисертації

У вступі обґрунтовано актуальність теми, визначено предмет, мету та завдання дослідження, теоретичну основу, охарактеризовано організацію, етапи, методи дослідно-експериментальної роботи, розкрито наукову новизну, практичне значення, наведено відомості про особистий внесок автора, вірогідність, апробацію та впровадження здобутих результатів у практику, публікації.

“Проблеми формування музично-естетичної культури в теорії і практиці виховання молодших школярів” аналізуються наукові підходи до сутності поняття “музично-естетична культура особистості”, обгрунтовуються її зміст та структура.

У теоретичних розробках відомих педагогів О. Апраксіної, Б. Асаф'єва, Н. Ветлугіної, педагогів-композиторів Д. Кабалевського, М. Леонтовича, М. Лисенка, К. Стеценка закладені фундаментальні основи теорії музично-естетичного виховання, що становлять собою комплекс поглядів, ідей, спрямованих на пояснення феномена музично-естетичної культури та педагогічних умов її формування. Авторами визначено головну мету музичного виховання, яка полягає у формуванні потреби в спілкуванні з музикою та її розуміння. Забезпечення внутрішньої інтеграції системи формування музично-естетичної культури вони пов'язують з необхідністю створення умов для розвитку музичного сприймання, мислення, уяви, фантазій, творчої активності.

У працях українських педагогів і композиторів висвітлюються особливі риси національної системи музичного виховання на основі культури українського народу, зокрема музичного мистецтва, яке є унікальним виразом національної неповторності.

Аналіз сучасних досліджень у галузі теорії музично-естетичної культури особистості свідчить про тенденцію до моделювання цього феномена, інтерпретації його змісту та структури (Ю. Алієв, Ж. Борбодоєв, Н. Гузій, С. Деніжна, Н. Коваленко, Р. Тельчарова, Г. Шостак). Спираючись на функціональні особливості музичного мистецтва, а також на діяльнісний підхід, музично-естетична культура визначається як сукупність якостей музичної діяльності та свідомості особистості, що розкривають міру освоєння нею музичної культури суспільства, а також творчої діяльності в галузі музики (Р. Тельчарова ).

В основу моделі музично-естетичної культури особистості покладено системно-функціональний підхід, завдяки чому даний феномен розглядається як цілісне утворення, що має вигляд багатомірної підсистеми художньої культури особистості.

У дисертації визначено структуру музично-естетичної культури особистості молодшого школяра, виділено її компоненти узагальнюючого характеру, що пов'язані з видами діяльності, притаманними даному віку:

- пізнання життєвих явищ через музичні образи, інформація про музику, що відтворюється в естетичних судженнях особистості щодо набутих знань;

- розвиток почуттєво-емоційної сфери особистості, почуттєво-емоційне ставлення до естетичних цінностей;

- безпосереднє спілкування індивіда з творами мистецтва, спілкування, опосередковане музикою.

Утворюючи у сукупності інтегративну властивість особистості, ці компоненти характеризують ступінь засвоєння музичних цінностей, розвитку творчо-пізнавальної діяльності, спрямованої на естетичний розвиток особистості в контексті спілкування з музичним мистецтвом.

Виходячи з положення, що основу процесу формування музично-естетичної культури складає спілкування з музикою, яке базується на сприйманні музичного мистецтва, вважалося за необхідне визначення його особливостей у молодшому шкільному віці.

Вітчизняними дослідниками (Н. Аніщенко, Т. Дорошенко, Л. Коваль, Т. Крижанівська, М. Лещенко, О. Олексюк, Г. Падалка, Л. Прокоф'єва, О. Ростовський, О. Рудницька, М. Субота) доведена провідна роль сприймання у процесі музичного виховання, визначається його сутність та особливості .

Саме сприймання як провідний вид художньо-практичної діяльності, з котрим взаємопов'язані форми залучення особистості до музики (слухання, виконавство, творення, вербальне судження), дозволяє регулювати характер та інтенсивність впливу мистецького твору, розвивати мотивацію спілкування з музикою, художні потреби, смаки та інші компоненти естетичної свідомості (О. Рудницька).

О.Єременко підкреслює, що музичне сприймання - це складний багаторівневий процес, зумовлений не лише музичним твором, а й духовним світом особистості, яка сприймає цей твір, її досвідом, рівнем розвитку музичних здібностей, психологічними особливостями. Дитина, сприймаючи красу мистецтва, реагує на неї не тільки емоційно, чуттєво, а й інтелектуально. Отже важливим завданням музично-естетичного виховання є одночасне збагачення особистості інформацією і чуттєвим досвідом, бо як слушно зауважив Л. Рейд, не може бути знань без почуттів, і не можна відчувати, не знаючи.

Аналіз теоретичних розробок з питань сутності та структури сприймання музики дозволяє визначити певні компоненти, що складають дане явище, а саме: перцептивний, емоційний та раціональний у їх взаємодії, що зумовлює його інтегративний характер. Як вважає О.Рудницька, сприймання музики відбувається водночас у формі почуттів, уявлень, асоціативного мислення, тобто становить комплексну психічну діяльність, що має виключне значення для формування розумово-почуттєвої активності особистості.

Варто зазначити, що визначальним етапом цього складного процесу є безпосереднє відображення, тобто елементарна “акустична перцепція звукових символів” (Є. Назайкінський), де почуте починає діяти на органи слуху. Саме на цьому рівні сприймання відбувається фіксування висоти та тембру звуків, складу акордів і тривалості пауз, що в подальшому виступає як ключ для розуміння змістового (смислового) коду, закладеного композитором у музичний твір.

У психолого-педагогічних дослідженнях особливо підкреслюється роль почуттєвого чинника, у зв'язку з чим в системі послідовно визначених дій, спрямованих на опанування музичного твору, на перше місце ставляться музичні емоції (Л. Виготський, О. Костюк, О. Ростовський, М. Субота, Б. Теплов). Одночасно Б. Теплов підкреслює, що емоційне переживання тільки тоді буде музичним, коли воно стає переживанням значення музичних образів, а не просто емоцій під час музики.

Вищим рівнем емоційно-смислового осягнення музики є створення цілісних художніх образів, що формуються на базі інтелектуальних механізмів психіки. Це потребує не тільки чуттєво-споглядного переживання, але й складної пошукової аналітично-синтетичної роботи свідомості, яка спрямована на виділення та об'єднання основних елементів звукової тканини твору, їх осмислення на основі активізації емоційно-образних асоціативних комплексів (М. Субота).

Формування активного ставлення особистості до музичного мистецтва в процесі спілкування з ним зумовлює необхідність урахування вікових та індивідуальних особливостей молодших школярів.

Молодший шкільний вік визначається багатьма дослідниками як початковий етап сенситивного періоду художньо-естетичного сприймання (Н. Аніщенко, В. Белобородова, Т. Дорошенко, О. Жорнова, Т. Крижанівська, С. Науменко, Л. Прокоф'єва, О. Ростовський, Е. Цибуля). На думку авторів, найхарактернішими ознаками для даного віку є: безпосередність, яскраво виражена емоційність, гострота та свіжість сприймання, потяг до знань, що зумовлено віковими особливостями вищої нервової діяльності. Більшість вчених акцентує увагу на сенсомоторному характері музичного сприймання (О. Ростовський, Т. Дорошенко, Ю. Соколовський, Е. Цибуля та ін.), відсутності узагальнень, безпосередньо емоційному характері оцінки твору без глибокого проникнення у його змістовну тканину. Виходячи з даної характеристики Т. Аболіна та Н. Міропольська роблять висновки про поверхове сприймання музичних звучань та їх слухове розрізнення. Іншою особливою рисою музичного сприймання у даному віці є невміння розмежувати основні параметри музичного матеріалу (ритм, динаміка, темп тощо), тобто невміння відокремлювати головне від другорядного.

Аналіз літератури та досвіду музично-естетичного виховання дозволяє зробити висновок, що ефективність формування музичного сприймання, розвитку внутрішньої діяльності особистості, її переживань до рівня актуальної свідомості залежать від створення і впровадження комплексної системи заходів щодо організації музично-естетичної діяльності молодшого школяра, зокрема в умовах дозвілля. При цьому збільшення позитивних результатів сприймання і включення виховних механізмів пов'язується науковцями з необхідністю створення “поля діяльності”, яке, спираючись на інтерес, дає змогу молодшому школяреві глибше відчувати таємницю створення прекрасного, сприяє залученню його до активної зміни на краще самого себе (Е. Цибуля).

Варто зазначити, що сьогодні до організації музично-естетичного виховання дітей в Україні причетні різноманітні соціальні інститути суспільства (сім'я, школа, культурно-дозвіллєві та позашкільні заклади), діяльність яких взаємодоповнюється та взаємозбагачується, що розширює педагогічні можливості естетичного розвитку дітей.

З огляду на предмет дослідження вважалося за доцільне розкрити особливості культурно-дозвіллєвої діяльності, що, продовжуючи і доповнюючи виховний вплив сім'ї та школи в умовах вільного часу, здатна задовольняти індивідуальні запити та інтереси дитини, стимулювати розвиток її нахилів, здібностей.

У дослідженнях Н. Андрієвської, К. Горбунової, О. Кеєріг, Д. Перчика, В. Петрушина, Н. Путіловської, Т. Сущенко, Е. Цибулі, Л. Шемет та ін. розглядаються питання творчого розвитку підростаючого покоління в контексті загальнокультурних завдань суспільства, а також питання про педагогічні можливості культурно-дозвіллєвої діяльності. Авторами, насамперед, підкреслено цінність та особливі риси дозвіллєвих колективів, серед яких найбільш важливими визначені: безперервність творчого процесу, що сприяє посиленню спадкоємності; задоволення музично-естетичних потреб дітей через доступність, добровільність і право вибору діяльності за інтересами; багатоманітність організаційних форм та методів, не регламентоване спілкування з музичним мистецтвом; взаємовплив учасників об'єднань в умовах їхньої колективної творчості.

Активна участь у різних видах колективної музично-естетичної діяльності сприяє формуванню ціннісних орієнтацій школярів, їхній соціалізації.

“Удосконалення діяльності дитячих об'єднань з формування музично-естетичної культури молодших школярів” проведено аналіз рівнів сформованості музично-естетичної культури дітей молодшого шкільного віку, а також сучасного стану практичної діяльності дозвіллєвих колективів за результатами констатуючого експерименту.

Для з'ясування цих питань було застосовано комплекс дослідницьких методів. Використання методу паралельного контролю забезпечувало перехрещення інформації, що дозволяло зменшити елемент суб'єктивізму у визначенні реального стану об'єкта вивчення.

Констатуючим дослідженням було охоплено 579 учнів молодшого шкільного віку (6 - 10 років) Миколаївської та Одеської областей, Республіки Крим, яких умовно було поділено на дві групи. Першу групу складали учні 1-3 класів загальноосвітніх шкіл. Друга група включала молодших школярів - безпосередніх учасників дозвіллєвих колективів. Слід звернути увагу на те, що вибірку складали діти як міської, так і сільської місцевостей з метою виявлення виховного впливу оточуючого середовища.

У перебігу дослідження виявлялися рівень музичної спрямованості, система музичних переваг і ставлення до музичного мистецтва, а також характер діяльності за ступенем активності (слухання музики, творчо-пізнавальна діяльність, виконання тощо).

За результатами дослідження 83% опитаних виявили інтерес до музичного мистецтва, в процесі спілкування з яким вони отримують задоволення і насолоду. Водночас, ця категорія дітей поділяється між собою за характером та ступенем активності спілкування з музикою. А саме: 26% респондентів займаються музикою (грають на музичних інструментах, співають) у гуртках, студіях, об'єднаннях, музичних школах; решта дітей із задоволенням слухають музику, але серед них 35% тяжіють до більш активного спілкування з нею, а 22% учнів такого бажання не мають, обмежуючись її споживанням. Лише 17% опитаних відмитили, що музика їх не цікавить, а контакти з музичним мистецтвом у них мають випадковий характер.

Показники музичних пріоритетів свідчать про те, що переважає орієнтація дітей на сучасну музику (І група - 89%, ІІ група - 80%). Це можна пояснити її засиллям у засобах масової інформації, популярністю у молодіжному середовищі, а також доступністю. Дослідженням доведено, що у школярів відсутня вибірковість стосовно дитячих музичних творів. Проте виявлено надмірну схильність до популярної музики, що має певний потенціал щодо відновлення сил, зняття нервової та інтелектуальної напруги, фізичної втоми. Негативною ознакою масового захоплення дітей молодшого шкільного віку легкою музикою є домінуюча орієнтація на неї, що згодом стає однобічною. Сприйняття музики іншого напряму в такому випадку обмежене.

Водночас увагу дітей привертають твори народної і класичної музики, але вони займають другорядне місце в їхніх ціннісних орієнтаціях. Зокрема показники переваги класичної музики відповідно першої і другої груп 16%, 8%, а до народної - 10%, 9%. При цьому із загальної кількості учнів, які визначили народну музику в переліку своїх уподобань, 73% опитаних були представниками сільської місцевості, де народна творчість, народні традиції є неодмінною складовою життєдіяльності селян, зокрема у сфері побуту і дозвілля. Своєрідним джерелом здобуття знань про народну музичну спадщину виступають сім'я, обряди, традиції.

У розділі подано характеристику рівнів сформованості музично-естетичної культури за результатами констатуючого експерименту. Найбільш розповсюдженим виявився низький рівень - 48% молодших школярів. Ознаками цього рівня були: обмеженість музичних уподобань, відсутність пізнавальних інтересів, низький рівень знань, чим і зумовлена пасивність у діяльнісній сфері. Оціночні уявлення неадекватні об'єктивній значущості музичних творів, вміння аналізувати, як правило, відсутні. В учнів цього рівня не виявлені початкові комунікативні уміння.

Середній рівень характеризується недостатністю музично-естетичних знань. Обсяг музичної інформації мінімальний. Уподобання учнів неусвідомлені. Їхні судження спираються на авторитетні думки дорослих. Внаслідок цього у школярів недостатньо проявляється потреба в обміні інформацією. У учнів цієї категорії спостерігається поверхове проникнення у сферу музичних образів в процесі слухання творів. Сприймання та оцінка творів не адекватні їх змісту та естетично-об'єктивній цінності. На такому рівні сформованості музично-естетичної культури учні характеризуються пасивністю у виявленні почуттів, переживань, вражень від сприймання образної сфери твору, хоча інтуїтивно вони все ж піддаються впливу музичного мистецтва, його художніх образів, співчувають їм. В оцінці творів переважає емоційний фактор, художньо-образна сфера залишається поза увагою учнів цього рівня. Таке ставлення до мистецтва зумовлено наявністю установки на розважальність, тому музика оцінюється з позицій еталонів моди. У дітей цієї групи помітна неусвідомлена потреба в музичному середовищі та художньому спілкуванні. У кількісному відношенні представники цього рівня складали 40,7%.

Дітей з високим рівнем сформованості музично-естетичної культури менше, ніж середнім та низьким рівнями - 11,3%. Учням цього рівня властиві стійкий інтерес до музичного мистецтва, активне ставлення до нього, що виявляється у потребі поповнювати свої знання з музики. Вони достатньо обізнані у жанрах та особливостях музичного мистецтва, їхні естетичні судження щодо музичних творів підкріплені знаннями з історії їх створення, біографії композиторів. Інформаційний фонд також складають знання специфіки засобів музичної виразності.

Широта музично-естетичного кругозору забезпечує високий рівень емоційного сприймання музичних творів. Інформованість про засоби художньої виразності дає можливість відповідно оцінити естетичну значущість творів. У них спостерігається інтерес до обміну інформацією у сімейному колі і серед друзів. Ця група дітей характеризується високим естетичним рівнем уподобань у галузі музики. Вони часто відвідують музичні лекторії, концерти, виставки, читають літературу, цікавляться музичними радіо- і телепередачами. Проте у процесі такого спілкування учні, перш за все, виступають у ролі споживачів естетичних цінностей (слухачів, глядачів).

У розділі розглянуто особливості педагогічного процесу, позитивний досвід дитячих дозвіллєвих колективів. Результати опитування керівників художніх дитячих об'єднань, гуртків дозволили виявити типові підходи до організації музично-естетичного виховання, які притаманні значній кількості керівників цих колективів.

Простежується інформаційно-просвітницька спрямованість занять, що сприяє розширенню обізнаності дітей у питаннях музичного мистецтва, формуванню інтересу до нього. Пріоритетними формами роботи вважаються зустрічі з музикантами, бесіди, відвідування концертів, тематичних вечорів тощо. Але ці форми носять пасивний характер, хоч у практиці ряду об'єднань (38%), їх керівники застосовують різноманітні методи активізації сприймання музичного матеріалу.

У діяльності 25% колективів переважають такі форми як музичні ігри, конкурси, вікторини, ранки тощо. Однак і в даному випадку певним недоліком треба вважати однобічну зорієнтованість дітей на відпочинок і розваги.

У перебігу констатуючого дослідження виявлено, що в багатьох випадках результативність діяльності колективів оцінюється їх керівниками за кількісними показниками (з огляду на масив учасників, кількість проведених заходів тощо). Сформованість стійких інтересів до музичного мистецтва, потреби у спілкуванні з ним, збагачення музично-естетичної інформації, спрямованість на активну участь у музичній діяльності, яскраво виразний емоційно-почуттєвий відгук на музичні твори не завжди розглядаються як основні ознаки успішної реалізації завдань формування музично-естетичної культури школярів.

Дані констатуючого експерименту засвідчили, що резерви музичного розвитку молодших школярів в умовах дитячих дозвіллєвих колективів розкрито не повністю, і, відповідно, вони мало використовуються. Брак вивчення музично-естетичних потреб та інтересів дітей, відсутність систематичності, послідовності, безперервності й різноманітності занять значно знижують результативність виховного процесу. До того ж недостатнє розуміння завдань музично-естетичного виховання, шляхів формування музично-творчої активності, невміння залучити дітей до різноманітних видів музичної діяльності, недостатнє опрацювання методики музичного виховання в умовах клубних об'єднань є гальмуюючими факторами розвитку особистості молодшого школяра.

У розділі розкриваються зміст та структура запропонованої моделі виховного процесу, стрижнем якої визначена система спілкування з музичним мистецтвом, що орієнтована на його сприймання, осмислення та опанування, тобто активне ставлення до нього. Оптимальне функціонування розробленої моделі можливе при створенні таких педагогічних умов:

І. Розробка і наукове обґрунтування методики організації музично-естетичної діяльності школярів в умовах клубного об'єднання з акцентуацією активних форм і методів (ігри, творчі завдання, вікторини та ін.). Певне місце відведено розкриттю особливостей технології організації цього процесу, аналізу функціональної структури педагогічного керівництва. Складовими функціональної системи визначені: діагностична, цільової орієнтації, планування, організаторська, комунікативна, мобілізаційно-спонукальна, формуюча, оціночна, корекційна та творчого пошуку. Відповідно до організаційних етапів та їх функцій відбувається вибір адекватних методів.

Вирішення цілого комплексу завдань зумовлює використання системи методів, які можуть бути адаптовані в умовах дитячого клубного об'єднання: опора на активність учасників колективу, на їхній музично-естетичний досвід; самостійний пошук істини, колективне вирішення різноманітних творчих завдань, діалогічне спілкування.

2. Забезпечення індивідуалізації виховного впливу, що спирається на провідні мотиви діяльності кожної особистості.

Індивідуалізація виховного процесу забезпечується за умов урахування особистісних якостей учасників колективу, що дає можливість реалізувати особистісно-рольовий підхід до музичної діяльності. У свою чергу, особистісно-рольовий підхід здійснюється на основі спільної діяльності, найвищої соціальної активності кожного, зміни соціальних ролей, рольової перспективи.

3. Реалізація принципу послідовності залучення дітей до музичного мистецтва та ускладнення музично-естетичних завдань, їх змісту, форм і методів педагогічного впливу відповідно до розвитку музично-естетичного досвіду.

Робота по залученню дітей до музичного мистецтва за принципом послідовності - це поступовий розвиток музичного сприймання за своєрідними “сходами” від перцептивного рівня до емоційно-смислового, розвитку музично-естетичної діяльності від репродуктивної до активно-творчої .

Визначені педагогічні умови були покладені в основу розробленої процесуальної моделі формування музично-естетичної культури молодших школярів, структуру якої складали три взаємопов'язані змістовні компоненти у певній логіці і послідовності їх реалізації: від сприймання інформації, через її інтерпретацію до активної творчо-пізнавальної діяльності. При цьому передбачалася циклічна повторюваність даних елементів, які на кожному етапі мали тенденцію до ускладнення і нового якісного виразу.

Розроблену методику формування музично-естетичної культури молодших школярів в умовах культурно-дозвіллєвої діяльності було апробовано у процесі формуючого експерименту, що здійснювався на базі Будинку творчості дітей та юнацтва м.Миколаєва (клуб любителів музики “Орфей”, до якого увійшли діти з різних дитячих художніх колективів); середньої школи №11 м. Миколаєва (дитяче музичне об'єднання “Музичні дзвоники”, до якого увійшли діти другого класу). Запропонована експериментальна програма водночас була апробована студентами заочного відділення МФ КНУКіМ за фахом “соціальний педагог” за місцем їхньої роботи (на чотирьох базах).

Згідно з експериментальною програмою музично-виховний процес складався з трьох етапів.

І етап - оріентаційно-спонукаючий. Цикл занять на тему “Ти і музика навколо тебе” передбачав формування у дітей загальної установки на зацікавленість та позитивне ставлення до музичного мистецтва загалом, сприймання його як складової життєдіяльності. Це здійснювалось за умов безпосереднього залучення до музики під час невимушеного спілкування. Першочерговим завданням на початковому етапі було створення музично-естетичного середовища як фактора впливу на емоційно-почуттєву сферу дитини. Керівництво естетичною діяльністю полягало у переведені набутого життєвого досвіду дітей (у процесі гри ) на рівень розуміння художньо-виражальної мови музики.

ІІ етап - опанування художньо-естетичною мовою музичного мистецтва. Завдяки циклу занять “У музичній скарбниці” вирішувались завдання збагачення емоційно-почуттєвого досвіду та інформаційного фонду за принципом поступового переходу від загальних уявлень про музичне мистецтво до більш глибокого проникнення у сутність музики як особливого мистецтва, специфіку його художньої обраності , жанрової палітри.

Основною метою педагогічного керівництва музичним сприйманням було надання дітям можливості на підставі індивідуальних музичних вражень та емоційно-чуттєвих переживань самим реагувати на почуте, формулювати власні судження. Саме це давало змогу уникати так званої “хвороби нав'язування” думок як композитора, так і керівника.

ІІІ етап - активно-діяльнісний. Він спрямовувався на формування активного ставлення до музичного мистецтва через залучення дітей до різних видів творчо-пізнавальної діяльності під час циклу занять “У музичній майстерні”.

Активне ставлення визначалося як інтегрований вираз індивідуального відношення дитини до музичного мистецтва. Так, перший прояв реалізується в особистісному відношенні як емоційно-естетичний відгук у процесі музичного сприймання через індивідуальні естетичні судження, що базуються на суспільно визначених еталонах і особистих художньо-естетичних уявленнях. Другий прояв полягає у безпосередніх діях, у підготовці та проведенні різноманітних форм організації музичної діяльності. При цьому діти набувають уміння самостійно використовувати форми осягнення музики та здатності аналізувати її, робити висновки і висловлювати власні думки.

Як основні складові цього процесу були визначені: інформаційний пошук (прослуховування музичних творів, читання інформації про музику); усвідомлення її цінності (осягнення твору, його художньо-естетичного задуму); актуалізація; ціннісна інтерпретація (визначення художнього образу твору на основі власних уявлень, визначення характеру і настрою твору, співставлення авторського задуму із власним уявленням); оформлення думок у цілісну структуру виступу і безпосередній виступ.

Усі ці види діяльності мають творчий характер і можуть бути адаптовані у різноманітних формах творчо-пізнавального процесу з урахуванням їх специфіки та можливостей дитини.

Достатньо повне уявлення про ефективність навчально-виховного процесу дає порівняльний аналіз результатів діяльності експериментальних і контрольних груп з формування музично-естетичної культури молодших школярів у процесі дозвіллєвої діяльності на початку експерементально-дослідної роботи і після її завершення.

Таблиця 1 Показники рівнів сформованості музично-естетичної культури молодших школярів ( %% )

Рівні	Дані експерименту	Дані формуючого експеременту
		Початковий зріз	Кінцевий зріз
		ЕГ1	ЕГ2	КГ	ЕГ1	ЕГ2	КГ
Високий	11,3	16,0	10,7	9,6	52,0	42,0	14,6
Середній	40,7	47,0	40,3	42,0	37,7	41,7	45,3
Низький	48,0	37,0	49,0	48,4	10,3	16,3	40,0

Наведені дані свідчать про те, що у процесі дослідної роботи в експериментальних групах значно зменшилась кількість дітей з низьким рівнем музично-естетичної культури, які перешли переважно до групи дітей із середнім. Так, показники низького рівня на початковому етапі складали в першій експериментальній групі (ЕГ1) - 37%, у другій експериментальній групі (ЕГ2) - 49%. Вже на ІІІ- му етапі ці кількісні показники значно зменшились (ЕГ1 - 10,3%, ЕГ2 - 16,3%). У контрольній групі зміни були незначними (на І- му етапі - 48,4%, на ІІІ- му етапі - 40%). В експериментальних групах зросла чисельність учасників з високим рівнем музично-естетичної культури за рахунок дітей із середнім рівнем (на І-му етапі ці показники складали в ЕГ1 - 16%, в ЕГ2 - 10,7%, водночас як на ІІІ- му етапі вони зросли до 52% у першій групі і 42% у другій групі). У контрольній групі також відбулися зміни у бік збільшення, але незначні - лише на 5% (з 9,6% до 14,6%).

Впровадження експериментальної програми забезпечило суттєві якісні зміни у рівнях сформованості даного феномена за його основними показниками: інформаційного, почуттєво-емоційного, комунікативного.

За допомогою емоційно-насичених дозвіллєвих заходів з використанням різних видів мистецтв, ігрових методів, зв'язку музично-естетичної діяльності з іншими видами дитячої творчості, послідовного засвоєння музичного матеріалу, посильного дітям даного віку, відбулися вагомі зміни у ставленні дітей до музичного мистецтва. Це полягало в усвідомленні естетичної цінності музичних творів, у здатності встановлювати певні змістові зв'язки між музикою та іншими видами мистецтва і життєвими явищами. Проявом активного ставлення дитини до музичного мистецтва був емоційно-естетичний відгук у процесі сприймання та індивідуальних суджень, уміння самостійного інформаційного пошуку музичного матеріалу, власного розуміння отриманої інформації та її безпосереднє втілення під час підготовки та проведення різноманітних форм музично-естетичної діяльності.

Висновки

Змістовно організована дозвіллєва діяльність має значні педагогічні можливості щодо формування музично-естетичної культури молодших школярів. Різноманітні позашкільні види цієї діяльності є засобом продуктивного проведення дозвілля, у природі і функціях якої закладена можливість задовольнити різноманітні потреби дітей у відпочинку, спілкуванні, музично-естетичній самодіяльній творчості.

Спираючись на принципи гуманістичного виховання, керівники гуртків, клубних об'єднань за інтересами повинні створювати сприятливі умови емоційно-психологічного захисту, комфорту, що надає можливості молодшим школярам не тільки радісно проводити вільний час, а й самостверджуватися у різноманітних видах творчості, актуалізувати особистісний потенціал.

Спілкування з однолітками, співдружність з дорослими, масштабність і конкретність творчих справ, спрямованих на задоволення соціальних і особистісних потреб, значні можливості в розвитку співпраці, самоврядування, створення і збагачення традицій, демократичний стиль, свобода вибору діяльності та спілкування приваблюють молодших школярів, створюють сприятливі умови для їхнього музично-естетичного розвитку.

Разом з тим наявність недоліків і суперечностей музично-естетичного виховання в дозвіллєвій діяльності молодших школярів спричиняють недостатню диференційованість, певне нездатність до узагальнень, елементарне, поверхове сприймання музичних творів, недостатні вміння розмежовувати основні параметри музичного матеріалу, несформованість умінь відокремлювати головне від другорядного, виділяти окремі засоби виразності та визначати їх роль у створенні музичного образу тощо.

Основою формування музично-естетичної культури у процесі дозвіллєвої діяльності дітей є спілкування з музикою, орієнтація на її сприйняття, осмислення, розширення знань про неї, емоційно-почуттєвого досвіду, включення дітей у творчо-пізнавальну діяльність.

Ефективність формування музично-естетичної культури молодших школярів у процесі культурно-дозвіллєвої діяльності залежить від :

удосконалення форм і методів виховання, їх адаптація до особливостей дозвіллєвої діяльності, спрямування на розвиток самостійності, власного пошуку, колективне вирішення різноманітних творчих завдань, комплексне використання різних видів мистецтв, діалогічне спілкування;

врахування особливостей сприймання музики молодшими школярами, яке характеризується асоціативністю; притаманих цьому вікові допитливості та чутливості до гармонійного і дисгармонійного сполучення кольорів, звуків, рухів.

Зважаючи на те, що сприймання музики є важливою умовою музично-естетичного виховання учнів, у дисертації обгрунтувано оптимальні шляхи його розвитку:

вивчення музичних потреб та інтересів молодших школярів, врахування їх у процесі дозвіллєвих занять, опора на музичний досвід;

забезпечення послідовності у формуванні музично-естетичної культури - від зацікавленості музичним мистецтво і його сприймання до загального уявлення про нього, опанування його мовою, більш глибокого проникнення в його сутність, специфіку засобів виразності, жанрову палітру, включення дітей у різноманітні види активної творчо-пізнавальної діяльності;

усунення однобічності орієнтацій на легку музику, посилення уваги до виховання на кращих зразках вітчизняної і світової музичної культури, народної музичної творчості;

використання в процесі виховної роботи особистісно-рольового і діяльнісного підходів, створення умов для періодичної зміни ролей, поступового їх ускладнення.

У процесі педагогічного керівництва спілкуванням з музикою творів необхідно давати дітям змогу на підставі індивідуальних музичних вражень, особистісних емоційно-почуттєвих переживань самим реагувати на почуте, створювати власні уявлення, що сприятиме розвитку художньо-образного мислення.

Важливим чинником формування музично-естетичної культури молодших школярів в умовах клубного об'єднання виступає ігрова діяльність, що використовується як організаційна форма, засіб розвитку творчості дітей, діагностики їхніх досягнень в опануванні музичним мистецтвом.

Багатоаспектна проблема формування музично-естетичної культури молодших школярів не вичерпується проведеним дослідженням, а повинна розглядатися як початковий пошук і обгрунтування шляхів удосконалення цього процесу. Необхідним і перспективним є подальше дослідження проблеми формування музично-естетичної культури дітей в умовах взаємодії школи, сім'ї і культурно-дозвіллєвих закладів.

Основні положення дисертаційного дослідження відображено в таких публікаціях автора

Барвінок І.В. Визначення рівня розвитку музично-естетичної культури школярів // Початкова школа. - Київ, 1999.- №5 - С. 59-61.

Барвінок І.В. Особливості формування музично-естетичної культури молодших школярів у позашкільної роботи // Рідна школа .- Київ, 1999. - № 7-8.- С.54 -56.

Барвінок І.В. Аналіз формування музично-естетичної культури молодших школярів . - К.:Інформаційний центр з питань культури та мистецтва, 1999. - 22с.

Барвінок І.В. Музично-естетична культура особистості // Актуальні проблеми теорії музики та музичного виховання: Збірник наукових праць викладачів та аспірантів. - Київ, 1998. - С.15-26.

Барвінок І.В. Особливості музично-естетичного виховання школярів в умовах культурно-дозвіллєвої діяльності // Питання культури півдня України: Наукові звписки МФ КНУКіМ з проблем культурології. - Миколаїв: МП “Можливості Кіммерії”, 1998. - С.105 - 109.

БарвІнок І.В. Деякі проблеми організації музично-творчої діяльності дітей у позашкільній роботі // Питання культури півдня України в світововому аспекті сьогодення: Збірник наукових праць викладачів та аспірантів. - Миколаїв: МП “Можливості Кіммерії”, 1998. - С. 51-57.

Барвінок І.В. Виховання любові до Вітчизни засобами музичного мистецтва в процесі дозвіллєвої діяльності учнів // Виховання патріотизму у дітей та молоді в сучасних соціально-економічних умовах: Матер. Звітної наук.-практич.конф. - К., Інститут проблем виховання АПН України. - 1999.- С.115-118.

Барвінок І.В. Використання активних форм і методів культурно-дозвіллєвої діяльності в формуванні музично-естетичної культури молодших школярів // Всеукраїнський науково-практичний семінар “Гра і дитинство”: Тези доповідей і повідомлень. - Миколаїв, 1997. - С.53 -54.

Барвінок І.В. Проблеми активізації музично-творчої діяльності молодших школярів // Всеукраїнська науково-творча конференція “Художня культура: проблеми, перспективи”. - Київ, КДІК, 1995. - С.93-95.

Анотація

Барвінок І.В. Формування музично-естетичної культури молодших школярів в умовах культурно-дозвіллєвої діяльності. Рукопис.

Дисертація на здобуття вченого ступеня кандидата педагогічних наук за спеціальностю 13.00.02 - теорія та методика навчання музики і музичного виховання. Київський Національний університет культури і мистецтв, Київ,2000.

Дисертація присвячена вдосконаленню методики формування музично-естетичної культури молодших школярів в умовах культурно-дозвіллєвої діяльності. Визначені критерії та рівні сформованості музично-естетичної культури особистості молодшого школяра. Виявлені педагогічні умови та методичні підходи до її розвитку в умовах клубного об'єднання.

Ключові слова: музично-естетична культура, молодші школяри, музичне сприймання, культурно-дозвіллєва діяльність, клубні об'єднання.

Аннотация

Барвинок И.В. Формирование музыкально-эстетической культуры младших школьников в условиях культурно-досуговой деятельности. Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата педагогических наук по специальности 13.00.02 - теория и методика обучения музыки и музыкального воспитания. Киевский Национальный университет культуры и искусства, Киев, 2000.

Диссертация посвящена совершенствованию методики формирования музыкально-эстетической культуры младших школьников в условиях культурно-досуговой деятельности. Определены критерии и уровни сформированности музыкально-эстетической культуры младших школьников. Выявлены педагогические условия и методические подходы к её развитию в условиях клубного объединения.

...