Система вищої освіти України

Размещено на http://www.allbest.ru/

Система вищої освіти України

1. Ситуація

Функція державного управління.

Система вищої освіти України існує як жорстка адміністративна вертикаль. За таких умов самостійний розвиток, реформування вищих навчальних закладів (далі - ВНЗ) стає практично неможливим. Надмірна централізація не дозволяє самим ВНЗ визначати і здійснювати кадрову, фінансову політику. Для того, щоб розвивати сферу вищої освіти із центру, екстенсивними засобами, у держави не вистачає ресурсів.

Вища освіта і економічний розвиток суспільства.

Фінансові потоки і інтелектуальні ресурси сьогодні не концентрують навколо проблем вищої школи.

Проблеми освіти не виглядають так гостро, як, наприклад, реформування сільського господарства, або енергетичного сектору. Але ж реформи, які потрібно провести в економіці безпосередньо пов'язані із освітою, тим більше, вищою - якість якої визначає економічну та соціальну активність населення країни, у якій відбувається реформування, та ефективність впровадження передових технологій.

Відсутність завдань послідовного реформування освіти і гуманітарної сфери серед першочергових дій Уряду є свідченням недостатнього усвідомлення такого зв'язку і чинником, який негативно впливає як на саму вищу освіту, так і на суспільство в цілому.

Державна політика щодо сектора.

В умовах відсутності чіткої державної політики щодо реформи вищої школи, центральний апарат намагається зберегти за собою керівну функцію, спираючись на цілу низку забобонів та обмежень.

У результаті такого псевдо державного підходу ВНЗ не можуть реагувати на запити бізнесових кіл, місцевих громад, не мають можливості як партнери включатися у вирішення проблем регіонального розвитку. Їх позбавлено можливості змінювати навчальні плани та курси відповідно до вимог конкурентного середовища через неефективність, або просто відсутність механізмів самоуправління та планування власного розвитку.

Управління вищими навчальними закладами.

Адміністрування навчальними закладами використовує радянську систему розподілення коштів, контролю за змістом, втручання у внутрішні справи закладів.

Така система - особливо при зменшенні фінансових надходжень - сприяє розвитку тіньових економічних відносин та хабарництва. Але спроби боротися з негативними тенденціями в умовах, коли не можна створити дієздатний механізм громадського контролю з наданням при цьому повноважень щодо визначення політики розвитку навчального закладу, є неефективними і спроможні лише посилювати чинники, які сприяють розвитку хабарництва.

Доступність якісної освіти, відкритість зовні.

Щоб оцінити якість нашої освіти, достатньо проаналізувати стан української економіки. Залишившись практично без змін, наша вища освіта не змогла за роки незалежності підготувати людей, спроможних як для себе, так і для країни працювати успішно у складних умовах трансформації суспільства. Кількісні показники не відображають реального стану речей, оскільки відсутність реформи освіти в перехідний період не може не призводити до зниження якості навчання в освітніх закладах. При цьому можливостей отримати якісну вищу освіту в іноземних університетах для більшості українських громадян стає все менше: відсутні організаційні, фінансові, правові і технологічні умови для масового включення українців у міжнародний освітній простір.

Приватний сектор.

Результати державного втручання і монополізації вищої освіти призводять до зловживань і подальшого розшарування суспільства. Ті, хто має можливість платити за освіту, змушені платити набагато більше, ніж вони могли б це робити, якщо б існувала державна підтримка приватного сектора в освіті. Наслідком того, що держава підтримує державні заклади, а не тих, хто отримує освітні послуги, є те, що у недержавній освіті є ще досить багато суттєвих недоліків. Перш за все це - низька якість освіти, яка у більшості випадків не відповідає тій платні, яку змушені платити користувачі приватних (недержавних) освітніх послуг. Але вищесказане не може бути аргументом проти приватної освіти, а, скоріш за все - аргументом на користь виваженої державної політики щодо недержавного освітнього сектора.

Суспільний інтерес.

У населення внаслідок невизначеної політики держави, негараздів і зловживань у сфері освіти росте недовіра до вищих навчальних закладів. Вона пов'язана в першу чергу з тим, що хабарі при вступі і на протязі навчання є напівлегальним способом вирішення “економічних проблем” викладачів державних ВНЗ, заробітна платня яких набагато нижче світових стандартів. У результаті програє суспільство, яке не отримує кваліфікованих фахівців, бо не можна “купити освіту”. Здобуті таким чином дипломи і “ділові” якості людини створюють спотворену реальність, у якій справжня освіта втрачає функції і сенс свого існування.

2. Цілі політики реформування вищої освіти

Головна проблема вищої школи.

Існує розрив між кваліфікаційними характеристиками, яким мають відповідати випускники ВНЗ України, та реальними потребами суспільства і вимогами ринкової економіки. Цей розрив не дозволяє перетворити вищі навчальні заклади на впливовий інструмент реформування вітчизняної економіки, забезпечити їхній зв'язок з бізнесом та відповідність завданням розвитку суспільства.

Мета і інструменти реформування вищої освіти в Україні.

Переорієнтація навчальних планів, розробка нового змісту навчання і професійної підготовки мали б стати головними завданнями реформи вищої освіти. Це дозволило б наблизити вищі навчальні заклади до потреб суспільства, регіонального розвитку і допомогло б їм вирішувати проблеми фінансування власними силами офіційно.

Це завдання можна виконати лише завдяки виваженій державній політиці, підтримки вищої освіти через регуляторні механізми, розробку державних програм, нормативних документів, стандартів.

Цілі реформи вищої освіти:

- Створити умови для приведення змісту і форм підготовки вищої освіти у відповідність до вимог ринкової економіки;

- Розробити і впровадити сучасні механізми управління і фінансування вищої освіти;

- Забезпечити доступність якісної вищої освіти для всіх бажаючих її отримати через впровадження сучасних технологій, розвиток організаційних форм і методів навчання.

Перешкоди, які заважають досягненню цілей реформування вищої освіти, та способи усунення цих перешкод:

- Приведення змісту і форм підготовки вищої освіти у відповідність до вимог ринкової економіки. Перешкодами є: існуюча система розробки і впровадження нових курсів і дисциплін, система підготовки кадрів для системи вищої освіти, система прийняття рішень щодо затвердження нових курсів, дисциплін, створення кафедр, відкриття спеціальностей. Для усунення цих перешкод має бути створена прозора демократична система прийняття рішень, а також посилено спроможність розроблення нових стандартів, змісту предметів, курсів, дисциплін;

- Розробка і впровадження сучасних механізмів управління і фінансування вищої освіти. Перешкодою на цьому шляху є занадто централізована схема управління і перерозподілу ресурсів, що існує сьогодні. Це, перш за все, недостатність інших, крім державного, джерел фінансування вищих навчальних закладів, а також низька можливість впливати на власну кадрову політику з боку самих вищих навчальних закладів, обмежена можливість реагувати на проблеми місцевого розвитку, включатися у міжнародні освітні проекти і програми. Вирішити ці проблеми можна тільки через впровадження сучасних підходів до управління і фінансового забезпечення вищої освіти (на основі аналізу кращого світового досвіду). Це має відбуватися на основі публічного обговорення запропонованих підходів і моделей з метою прийняття рішення державними органами влади щодо децентралізації системи управління вищою освітою. Мають бути зроблені кроки на шляху до самоврядування і передачі права визначати політику розвитку і фінансового забезпечення вищих навчальних закладів органам управління ВНЗ. У цій роботі повинні брати участь широка громадськість, представники вищих навчальних закладів, бізнесових кіл, місцевої і центральної влади та іноземні консультанти;

- Забезпечити доступність якісної вищої освіти для всіх бажаючих. Перешкода на цьому шляху - нинішня система держзамовлення, яка є атавізмом радянських часів і не відповідає ані можливостям державного бюджету, ані реаліям конкурентної економіки. Зокрема, ця система робить непрозорими правила гри в системі безоплатної вищої освіти. Особливо це стосується вступу до державних ВНЗ. Має бути створено механізм незалежної атестації старшокласників (і всіх бажаючих вчитися у вищих навчальних закладах), який дозволить відмінити вступні екзамени. Це надасть змогу перейти до конкурсу результатів тестування, нормальної конкуренції між вищими закладами щодо відбору абітурієнтів, до ринкових механізмів при визначенні для споживача вартості освітніх послуг та вартості навчання для самого закладу.

3. Перспективи здійснення державної політики реформування вищої освіти

Відповідність змісту і форм підготовки вищої освіти вимогам ринкової економіки можна забезпечити через створення прозорої демократичної системи прийняття рішень і посилення спроможності розроблення нових стандартів, змісту предметів, курсів, дисциплін. Для цього має бути впроваджено систему стажування без відриву від основної роботи працівників управління вищої освітою у центрі та регіонах. У межах розробки державної програми реформування вищої школи ці центри розроблять нові стандарти і рекомендації для різних типів ВНЗ, для центральних і регіональних органів управління вищою освітою. Продуктами такої роботи мають стати державні документи, у яких будуть зафіксовані рішення уряду з основних проблем розвитку вищої освіти України, а також проекти нормативних актів, державних програм, рекомендації щодо стандартів процедур, що дозволять ці рішення виконати.

Перехід до сучасної моделі управління і фінансування вищої освіти можна здійснити через розробку і поетапне впровадження альтернативних підходів щодо управління і фінансового забезпечення вищої освіти. Для цього необхідно створити центри удосконалення освітньої політики в регіонах, які б акумулювали інтелектуальні ресурси провідних вищих навчальних закладів України. Вони розроблятимуть (на основі аналізу кращого світового досвіду) політику реформування вищої освіти і впроваджуватимуть елементи цієї політики у своїх навчальних закладах. Результати роботи по формуванню такої політики, хід її здійснення мають стати предметом постійного спеціально організованого публічного обговорення і систематичного аналізу з метою розробки рекомендацій Уряду і прийняття рішення державними органами влади щодо децентралізації системи управління вищою освітою. Одним із продуктів такої роботи має бути також створення Комітету по вищій школі як громадського органу управління вищою освітою, який визначатиме цілі політики і контролюватиме її здійснення.

Доступність якісної вищої освіти для всіх бажаючих можна реалізувати через створення механізму незалежної атестації старшокласників (і всіх бажаючих вчитися у вищих навчальних закладах), який дозволить відмінити вступні екзамени. Паралельно з цим має бути розроблено програму модернізації і технологічного переозброєння вищої освіти, забезпечення її сучасною комп'ютерною технікою, телевізійними комунікаціями, що дозволить запровадити єдині доступні бази даних ВНЗ, абітурієнтів, студентів, викладачів, розміщати в електронних мережах програми, курси, розвивати систему дистанційних форм навчання, використовувати міжнародні інформаційні та методичні ресурси. Для цього має бути створена комісія із модернізації та технічного переозброєння вищої освіти (яка працюватиме як консультативно-дорадчий орган при Президентові України).

Нормативне і законодавче забезпечення процесу реформування вищої школи здійснюватиметься через розробку і послідовне впровадження таких документів:

- Постанова Кабінету Міністрів про реформування вищої школи, травень 2000-го року;

- Національна програма реформування освіти України (проект), червень 2000-го року;

- Положення про зміни в системі управління вищою освітою (проект), липень 2000-го року;

- Рекомендації до бюджету щодо видатків на освіту на 2001 рік, серпень 2000-го року;

- Закон України про модернізацію вищої освіти (проект), вересень 2000-го року;

- Стандарти вищої освіти (проект для обговорення), жовтень 2000-го року;

- Положення про діяльність органів самоуправління ВНЗ, листопад 2000-го року;

- Програма реформування освіти України, прийняття ВР, грудень 2000-го року. навчальний освіта школа

Першочергові заходи щодо реалізації політики реформування вищої освіти України:

- Створення групи стратегічного планування на базі центру досконалої політики в Міністерстві Освіти України, яка займатиметься розробкою політики реформування вищої освіти, проектів і забезпеченням процесу прийняття урядових рішень щодо розвитку вищої школи. Продуктами діяльності такої групи стануть урядові рішення і проекти нормативних актів, державних програм і документів. Підтримку діяльності групи здійснюватимуть Міжнародний Фонд “Відродження” і Світовий Банк;

- Створення на базі провідних університетів України (Харківського, Львівського, Одеського) центрів досконалості в регіонах, які на власному досвіді відпрацьовуватимуть нові моделі управління і фінансового забезпечення вищої освіти. Представлення і широке обговорення експериментального досвіду впровадження цих моделей дозволять розробити рекомендації щодо розумної децентралізації системи вищої освіти і оздоровлення діяльності ВНЗ. Підтримку у здійсненні такого проекту можуть надати університети західної і центральної Європи (через деякі програми Європейського Союзу, спрямовані на допомогу вищим навчальним закладам країн, що підписали Угоду про Партнерство та Співробітництво з ЄС - Tempus).

Размещено на Allbest.ru