Роль майстра виробничого навчання у формуванні учнівського колективу

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти і науки України

Українська інженерно-педагогічна академія

Гірничий факультет

Кафедра соціально-економічних та педагогічних дисциплін

КУРСОВА РОБОТА

з професійної педагогіки

на тему: "Роль майстра виробничого навчання у формуванні учнівського колективу"

Зміст

Реферат

1. Психологія колективної діяльності учнів

1.1 Колектив

1.2 Особистість і колектив

1.2.1 Вплив колективу на особистість

1.2.2 Вплив особистості на колектив

1.2.3 Вплив майстра виробничого навчання на колектив

1.3 Учнівський колектив і його формування

2. Педагогічні методи і засоби формування колективу учнів

2.1 Шляхи формування колективу навчальної групи в ПТЗО

2.2 Роль майстра ВН в процесі формування учнівського колективу

2.3 Методи вивчення колективних явищ

2.4 Рекомендації з підвищення ефективності формування учнівського колективу

2.5 Методичні рекомендації майстрові ВН з оптимізації процесу формування учнівського колективу

2.6 Фактори, що впливають на формування учнівського колективу в навчальній групі ПТУ

Висновок

Список використаної літератури

Реферат

Система професійно-технічного утворення міцно затвердилася, як основна форма планомірної підготовки кваліфікованих робочих кадрів і стала високим фактором формування політичних, моральних якостей робітників. Сучасні профтехучилища покликані підготовляти кваліфікованих робітників, здатних до швидкої зміни праці в умовах постійного технічного процесу, що володіють суміжними професіями, здатних трудитися в бригадах і швидко адаптуватися на підприємствах у процесі виробництва.

Ведуча роль в удосконалюванні системи профтехосвіти і прискоренні навчально-виховного процесу належить майстрам виробничого навчання (ВН), першим постачальникам робочої зміни. Характерні риси більшості з них - компетентність і високий професіоналізм, відповідальність за доручену справу, здатність навчати і виховувати учнів, вести за собою учнівський колектив. Майстрам ВН украй важливо і корисно систематично звертатися до наукової літератури по педагогіці, психології.

Необхідно, щоб сучасний робітник мав глибокі знання за професією й уміннями у виробничій діяльності. У рішенні цієї задачі ведуче місце належить майстрам профтехучилищ - головним постачальникам робочої зміни. Вони покликані передати юнакам і дівчатам свої знання і досвід, виховати активну життєву позицію, сформувати особистість, прищепити високі морально-етичні якості.

Майстер багато в чому вирішує питання створення працездатного і споєного учнівського колективу, що характеризується здоровим психологічним кліматом, високим моральним рівнем, колективістськими суспільними відносинами.

Об'єктом дослідження в курсовій роботі є навчально-виховний процес у ПТЗО. Предмет дослідження - методи вивчень колективних явищ.

Ціль дослідження: виявити і теоретично обґрунтувати фактори, що впливають на процес формування учнівського колективу в навчальній групі ПТУ.

Гіпотеза: правильно обрані засоби і методи формування учнівського колективу сприяють усебічному розвиткові особистості, підвищують процес навчання.

Відповідно до мети дослідження і висунутою гіпотезою були визначені наступні задачі:

- вивчити психолого-педагогічну літературу по формуванню учнівського колективу;

- розкрити сутність колективу;

- визначити вплив майстра ВН на колектив.

1. Психологія колективної діяльності учнів

1.1 Колектив

У сучасній психолого-педагогічній літературі вживається два значення поняття колектив. Перше: під колективом розуміється будь-яка організація, група людей (на заводі, у цеху, бригаді, ПТУ, студентській групі і т.д.); друге: під колективом розуміється високий рівень розвитку групи. У цьому випадку мова йде про її якісні характеристики: цілеспрямованості, згуртованості, духовній єдності.

Термін "колектив" закріплений у латинській мові як "збірний". Відомо, що джерелом об'єднання людей є наявність загальної мети, для досягнення якої організується спільна діяльність, а єдність цілей сприяє формуванню нових поглядів, спільності, моральних оцінок. Однак не всякі мети роблять такий вплив на формування відносин, що характеризують колектив. Наявність навіть дійсних зв'язків, деяких загальних цілей і переживань не є основою колективу.

Колектив - це група людей, яких поєднують загальні цілі, що мають цілий зміст, і спільна діяльність, у процесі якої її учасники вступають у визначені відносини, що характеризуються правильним поділом між ними функцій відповідальності і залежності, при постійній взаємній підтримці і товариській взаємодопомозі. Саме поняття "колектив учнів" є якоюсь мірою умовним, тому що в діяльності будь-якого учнівського колективу завжди беруть участь дорослі.

Без цілеспрямованого керівництва з боку дорослих учнівський колектив функціонувати не може.

Виховання, що готує людину жити в колективі і для колективу, не може бути організоване інакше, як тільки шляхом створення споєних, впливових колективів, що характеризуються, по навчанню А.С. Макаренко, визначеними ознаками:

а) постійною бадьорістю, готовністю до організованих дій;

б) дружнім єднанням членів колективу;

в) твердою здійснюваною ідеєю захищеності кожної особистості: "У колективі повинне бути міцним законом, що ніхто не тільки не має права, але і не має і можливості безкарно знущатися, куражитися або насильничати над самим слабким членом колективу";

г) активністю, що виражається в тім, що член колективу протягом дня розумно зайнятий корисною діяльністю;

д) звичкою гальмування, умінням учня бути стриманим у поводженні, слові.

Відносини в споєному учнівському колективі характеризуються єдністю інтересів і взаємодопомогою, взаємною відповідальністю, турботою друг про друга, повагою достоїнства товаришів, умінням підпорядкування членів колективу уповноваженим, відповідальним за визначені ділянки роботи, установленням ділових контактів учнів із суспільними і виробничими колективами, зміцненням дружби й інтернаціональних відносин з учнями технікумів інших союзних республік. Усе це сприяє всебічному розвиткові особистості в колективі учнів.

Існують різні типи колективів: навчально-виховні різного типу навчальних закладів; по інтересах учнів, вільного спілкування; перевиховання в спеціальних установах.

Як правило, учень одночасно бере участь у діяльності декількох колективів; він і учень у визначеній групі, і член профспілкової організації, і учасник кружка, і член клуба і т.п. Природно, що в різних колективах учень буде виконувати і різні функції, виступати в різних полях, цим самої, здобуваючи життєвий досвід і формуючи як особистість.

Основою навчальної діяльності органів навчально-виховного колективу є опора на внутрішню його організацію, тобто на сильні первинні колективи, спеціально організовані в педагогічних цілях.

У первинному колективі найбільше інтенсивно формується суспільна думка; адже всі гарні і небажані вчинки кожного члена первинного колективу відбуваються на очах товаришів і при правильній організації колективу мимоволі викликають адекватний відгук, оцінку з боку товаришів.

Первинний колектив є провідником впливу загальнотехнікумовського колективу на кожного вхідного в нього учня. А.С. Макаренко вважав первинні колективи інструментом дотику до особистості учня і всіляко підкреслював необхідність цього сполучної ланки. Порушення його, на думку А.С. Макаренко, спричиняє реальну небезпеку замикання первинного колективу в колі вузьких інтересів, перетворення цього колективу в звичайну дружню компанію.

Таким чином, первинні колективи й загальнотехнікумовський колектив через його обрані органи тісно зв'язані між собою й утворять єдину структуру колективу, що є організаційною основою стійкості системи колективних відносин.

1.2 Особистість і колектив

Особистість у колективі зв'язана з іншими особистостями і разом з ними виражає спрямованість даної спільності; через колектив особистість співвідноситься з іншими колективами і суспільством у цілому. Оскільки колектив - частка суспільства, то колектив несе в собі неминуче політичні, естетичні, моральні й інші ідеї. Особистість розділяє ці ідеї, керується ними в справах і поводженні.

На питання про те, що таке особистість, психологи відповідають по-різному, і в розмаїтості їхніх відповідей, а почасти й у розбіжності їхніх думок на цей рахунок, виявляється складність самого феномена особистості.

У ході взаємодії з матеріальним світом і спілкування з людьми особистість не тільки здобуває індивідуальний досвід, на основі якого формуються індивідуальні риси, властивості, але і привласнює суспільний досвід, що стає найважливішою складовою частиною її духовного багатства. Ідейна моральна спільність найближчої і більш широкого соціального середовища створює умови для розвитку і формування цільної гармонічної особистості.

На мій погляд, найбільш повне поняття особистості дав Г. Олякфт: особистість є довічно формується індивідуально-своєрідна сукупність психофізіологічних систем - груп особистості, якими визначається своєрідне для однієї людини мислення і поводження.

Взаємовідношення особистості і колективу різноманітні. Можна виділити два основних аспекти: вплив колективу на особистість і вплив особистості на колектив.

1.2.1 Вплив колективу на особистість

Колектив - осередок соціального суспільства; колективізм - духовна сила, що цементує його. Колектив зацікавлений у всебічному розвитку особистості, тому що від повноти і багатства кожної особистості, кожного члена колективу залежить розвиток усього колективу.

Стосовно особистості колектив виконує ряд функцій: по-перше, прилучає неї до ідейним, моральним, естетичним і інших цінностей. Цю функцію він виконує остільки, оскільки є відкритою соціальною системою і свої мети, задачі привносить із суспільства (він може виробляти їх і усередині і співвідносити із суспільними).

Якщо розглядати особистість у співвідношенні з колективом, то вона також представляється системою, відкритої стосовно даної спільності. Особистість признає ідейні, моральні й інші цінності колективу, що у свою чергу витягає них із суспільства. Таким чином, у колективі оформляється ідейний і морально-естетичний вигляд особистості.

По-друге, вплив колективу на особистість виявляється у виховній і коригувальній функції. На перший погляд здається, начебто сама людина, і тільки він "коваль" свого характеру, тільки від нього залежить, чи буде він наполегливим, сміливим, чуйним, добрим і т.д. Безумовно, людина повинна формувати себе і тим самим у нього повинне бути бажання бути краще, цінніше для суспільства. Але при всім цьому колектив могутня сила. У своєму арсеналі він містить такі засоби виховання, яких немає в особистості. Колективний вплив, думка, переконання, роз'яснення, критика, змагання - от далеке не повний перелік мір, що знаходяться в розпорядженні колективу. Особливо важливого значення набуває колектив у перевихованні індивіда. Він раніш зауважує відхилення в поводженні і психічному складі, чим сама особистість. І це не дивно, оскільки колектив несе відповідальність за вчинки і справи вхідних у нього особистостей.

1.2.2 Вплив особистості на колектив

Міра впливу особистості на колектив виражається в категоріях авторитету, керівництва, лідерства.

Авторитет - суспільне визнання особистості, оцінка колективом відповідності суб'єктивних якостей людини об'єктивним вимогам діяльності.

Авторитетність, насамперед , залежить від особистих якостей людини. Великі знання, багатий життєвий досвід, вироблені уміння і навички - усе це виділяє людини серед інших. До думки такої людини прислухаються, до нього звертаються за порадою, допомогою. Авторитетної людини відрізняють безкорисливе прагнення йти назустріч людям, і це створює йому вдячність людей.

Однак бувають дуті, фальшиві авторитети. У цьому випадку людині приписують більше заслуг, ніж він насправді їх має. У такої особи думка про свої знання, уміння і навички виявляється завищеним. Рано або пізно це розкривається і помилковий авторитет валиться. Іноді помилковий авторитет особистості створюється і підтримується іншими в їхніх корисливих цілях.

Авторитетна особистість не обов'язково є керівником. Вона може бути і часто буває рядовим членом колективу, але й у своєї рядової ролі дуже впливає на життя, згуртованість даної спільності.

Колектив, як одиниця, як спільність людей зберігає свою цілісність не тільки в силу існування загальної мети, але і завдяки наявності керівництва, що забезпечує погодженість дій. У цій якості виражається вплив особистості на колектив.

Дослідженнями встановлені типи керівників. Типологія ґрунтується на психологічному складі особистості, на здатності й умінні керувати колективною діяльністю. Виділено три типи.

Перший тип - авторитарний. Керівник такого типу переважно використовує методи адміністрування. Авторитарний керівник вважає, що підлеглі повинні виконувати його розпорядження і накази точно в термін.

Другий тип - демократичний. Керівника цього типу відрізняє велика гнучкість, спритність у рішенні задач. У колективах з таким керівником робота продовжується в тім же режимі, з тим же результатом, як у присутності, так і у відсутності керівника.

Керівник такого типу пускає справу на самоплив. Підлеглі не почувають посібники. Створюється враження, начебто кожний робить, що бажає, не вважаючи ні з загальною задачею, ні з тим, що роблять інші. Іноді такий керівник обтяжує своїм положенням і готовий уступити його іншій особі.

Поряд з поняттям "керівництво" у соціальній психології останнім часом широко використовується поняття "лідерство". Деякі психологи ототожнюють дані поняття. Більшість же розділяє, вбачаючи в кожнім з них щось своєрідне.

По-перше, лідерство виникає переважно в неофіційній групі, при відповідних відносинах. Керівництво відбиває відношення відповідальності.

По-друге, лідерство переважно з'являється в малих групах, керівництво у великих суспільностях, оскільки йому необхідно підтримувати зв'язок з вищестоящим керівництвом.

По-третє, лідер висувається стихійно, керівник засновується системою організацій і інститутів.

По-четверте, авторитет лідера заснований на особистому його впливі, керівника - не тільки на особистому впливі, але і на санкціях, наданих йому підприємствами.

1.2.3 Вплив майстра ВН на колектив

Педагоги, майстри ВН, насамперед , несуть відповідальність за навчання, суспільну роботу і моральний клімат у колективі. Майстри ВН не несуть прямої відповідальності за взаємні симпатії або антипатії учнів.

Разом з тим, не можна не погодитися, що особисті взаємини - дуже важливий момент життя колективу: вони роблять досить сильний вплив на результати його роботи. Психологічний клімат, у характеристику якого входять особисті взаємини членів колективу і зв'язані з ними норми і ціннісні орієнтації, також повинний регулюватися як у загальних інтересах, так і в інтересах кожного учня. Цю задачу звичайно беруть на себе лідери, у ролі яких можуть виступати офіційні керівники, якщо вони володіють достатнім неформальним авторитетом.

Психологічне вивчення лідерства і порівняльне дослідження вимог, пропонованих до майстрів ВН і лідерах у колективі, указують на великі розходження в знаннях, уміннях, формах поводження і способах впливу на людей, якими користуються гарні майстри ВН і неформальні лідери. Майстер ВН повинний завжди бути безумовно об'єктивною людиною, однаково відноситися до всім учнем незалежно від своїх особистих симпатій і антипатій. Він же, як лідер, повинний бути, навпроти, суб'єктивним (у гарному змісті цього слова) людиною, тобто, позитивно, емоційно, пристрасно відноситися до учнів, близько до серця приймати усе хвилююче їхній, співчувати і переживати.

Тільки при гарному особистому відношенні до людей можна стати для них лідером, домогтися поваги і довіри, неофіційного визнання.

Далеко не всі майстри, досить успішно справляються з функціями керівника, мають ті якості, знаннями і навичками, що необхідні гарному лідерові. Дуже часто людина успішно керівним колективом, лідером не є

Гнучкий лідер (дорівнює і керівник) повинний змінювати стиль лідерства у відповідності зі сформованої в колективі обстановкою.

1.3 Учнівський колектив і його формування

Людина як особистість розвивається і формується під впливом об'єктивних суспільних відносин, що визначають основу і структуру суспільства, членом якого він є.

Поза суспільством, поза колективом, що є сполучною ланкою між особистістю і суспільством, людина не може придбати властивостей особистості, тобто світогляду, моральних і інших соціальних властивостей і якостей.

В обґрунтуванні проблеми колективу й особистості педагогічна наука враховує відомий загальсоціологічний закон спілкування і відокремлення особистості, сутність якого полягає в тім, що з одного боку, у сучасному суспільстві під впливом науково-технічного прогресу, розвитку засобів масової комунікації й ін. спостерігається тенденція до посилення спілкування між людьми, зміцненню колективних зв'язків. З іншого боку, спостерігається зовсім протилежна тенденція, сутність якої полягає в тім, що людина має тяжіння не тільки до спілкування із собі подібними, але і до відокремлення, до прояву своєї індивідуальності, до самоствердження себе як особистості.

Таким чином, суспільство, колектив є необхідною умовою розвитку особистості.

Для особистості учня учнівський колектив - це своєрідна модель суспільства. Він необхідний суспільству як інструмент виховання, щоб з його допомогою "помістити" в учні "держава", та сама держава, якій властиві визначені принципи, соціальні норми, у якому педагоги готують своїх вихованців.

Учнівський колектив як модель суспільства характеризується властивому суспільству відносинами, атмосферою людських ціннісних орієнтацій. Тому учнівський колектив є органічним осередком суспільства.

Крім того, учнівський колектив для особистості учня є соціальним мікросередовищем, своєрідним середовищем обитання: учень не може цілком розвиватися поза спілкуванням з однолітками. Уся його діяльність (навчання, праця, дозвілля) відчувається переважно в колективі навчального закладу, позашкільних установ.

Середовище, у якій обертається учень, може бути сприятливої і несприятливої. Якщо вона несприятлива для всебічного розвитку учня, він витрачає значні сили або на пристосування до неї, або на боротьбу. При наявності сприятливого середовища найбільше повно розвивається індивідуальність, творчі здібності учня.

Для учня учнівський колектив є базою нагромадження соціального досвіду, як відомо, здійснюється, насамперед , у родині, під впливом масових засобів комунікації, у взаємодії з навколишньою дійсністю, у спілкуванні з однолітками, педагогами. Однак весь цей досвід якоюсь мірою обмежений. Він не може служити міцною базою стійкого суспільного поводження. Для нагромадження широкого соціального досвіду учень повинний не тільки засвоїти, а як би привласнити багатогранний досвід соціального поводження, зробити його власним, для того, щоб виробити визначене поводження не тільки в заздалегідь передбачених ситуаціях, але й у непередбачених обставинах.

Будучи сполучною ланкою між суспільством і особистістю що учиться, колектив перетворить вплив навколишнього середовища. У підсумку в колективі відбувається трансформація масового впливу з метою виховання особистості учня.

Учнівський колектив є могутнім засобом, що стимулює, що активізує діяльність учня.

У колективі в процесі спільної діяльності, спільних переживань виникає емоційне зараження, у результаті чого учень глибше почуває, яскравіше переживає події, що відбуваються, випробує почуття радості від праці, спілкування, збагачується внутрішній світ взаємною інформацією і створюється так називане поле інтелектуально-моральної напруги (Л.И. Новикова й А.Т. Куракін), що істотно впливає на формування представлень, поглядів і устремлінь учнів. Особливо велика роль учнівського колективу у формуванні цивільної самосвідомості в очах однолітків і дорослих. У своїй діяльності він шукає сприятливе середовище для самоствердження себе як особистості. У колективі учнів він або знаходить суспільне визнання своїх наявних або уявлюваних достоїнств, або осуд товаришами своїх дій, учиться обстоювати свою думку, свою життєву позицію. Тому колектив учнів є тим середовищем, у якій може відбутися самоствердження особистості учня, а в силу цього - могутнім засобом його індивідуального розвитку.

Учнівський колектив - складне соціальне утворення.

Усі види діяльності учнів повинні носити колективний характер. Ігровий, трудовий, навчальний і інший види діяльності повинні бути організовані так, щоб завжди і в усьому формувати колективістичні принципи, зміцнювати і розвивати дух дружньої підтримки, взаємодопомоги, виховувати уміння, коли це необхідно, своє особисте підкоряти колективові.

Для зімкнення учнівського колективу дуже важливо спільне переживання хлопців у ході предметних олімпіад, спортивних змагань, підготовки і проведення зборів, вечорів. Колективні емоційні переживання, що супроводжують різну суспільну діяльність учнів, сприяють формуванню колективу, зближають між собою учнів, учать них почувати біль і радість іншого.

Специфічна особливість психології перехідного віку полягає в тім, що це психологія напівдитини, напівдорослого. Підліток ще, як дитина, жадібно усмоктує в себе усі враження, росте і фізично, і духовно, відчуває ріст і в ньому черпає силу і відвагу, але не знає ще міри своїх сил, повинний ще них спробувати.

Але в цей же час підліток уже не дитина. У нього вже мається досить великий життєвий досвід. Іноді досвід досить суворий. Він не може вже жити тими ілюзіями, якими живе дитина, у нього зовсім інші інтереси, інтереси дорослої людини.

Молодь у цьому віці здатна на безвідповідальне захоплення, на самий гарячий ентузіазм. Тільки це захоплення, цей ентузіазм швидко гаснуть, якщо вони не можуть вилитися в яку-небудь дію, перетворитися в живу, що захоплює розумову, духовну, але і діяльність чисто фізичну.

Учнівський колектив є могутнім чинником впливу на окремих мало дисциплінованих учнів, допомагає в проведенні заходів виховного характеру, в організації суспільної роботи, допомоги відстаючим учнем і т.п.

У цьому випадку звичайно мається на увазі більш-менш дружний організований досвідченим вихователем колектив, і ця згуртованість розглядається як важливий виховний фактор. Але такого типу колектив учнів не є ще виховний колектив.

Виховний колектив, по Макаренко, - це наукова організація виховного процесу. Не звичайний колектив, який ми звикли уявляти собі, нехай навіть найкращий , самий організований і натхнений, сформований у ході життєвої діяльної тієї або іншої об'єднаної групи людей, а спеціально з педагогічними цілями науково організований виховний колектив.

2. Педагогічні методи і засоби формування колективу учнів

2.1 Шляхи формування колективу навчальної групи ПТЗО

Виховання в колективі - основа виховної системи. Тільки в правильно організованому колективі можливо усебічне виховання молоді. В організованому колективі члени його повинні погоджувати свої особисті бажання і вчинки з загальними задачами, що коштують перед колективом, із вчинками і бажаннями товаришів. Загальні цілі визначають особисті цілі. Єдність загальних і особистих цілей - характерна риса організованого колективу. Разом з тим у колективі кожному надається можливість виявити свою ініціативу, здібності.

Основою загальноучилищного колективу учнів є навчальна група. Учнівський колектив, роблячи серйозну допомогу майстрові в рішенні виховних задач, у той же час є для учнів великою школою формування навичок колективної праці.

Навчальні завдання профтехосвіти комплектуються з випускників середніх шкіл. Як правило, ці учні приходять в училища з різних шкіл, районів, і навіть областей. Щоб учнівські колективи створених навчальних груп у короткий термін стали працездатними, педагогам і, насамперед , майстрам ВН приходиться проводити велику організаторську роботу. Як правило, починається вона з вивчення складу групи, індивідуальних особливостей учнів.

Багато майстрів вивчають індивідуальні особливості своїх майбутніх вихованців ще до початку навчального року, пам'ятаючи раду К.Д. Ушинского: "Якщо педагогіка хоче виховати людини у всіх відносинах, то вона, насамперед , повинна довідатися його у всіх відносинах".

Першим джерелом зведень про учнів служить його невелика справа - анкета, характеристика зі школи і медична довідка. Вивчаючи особисті справи, майстер має можливість одержати первісне представлення про склад групи і вирішити, кому в першу чергу необхідно приділити увагу, знайти з числа учнів найбільш здатних і активних.

Важлива подія для майстра - перша бесіда з групою. До цієї зустрічі потрібно готуватися, як до іспиту, тому що настрій що учиться, бажання його учитися багато в чому залежить від першого враження про училище, професію, майстру. У цей день варто розповісти учнем про історію училища, його кращих випускниках, традиціях колективу, поставити перед новачками умови, без виконання яких не можна успішно вивчити професію: відмінна трудова дисципліна, зразкова культура поводження, боротьба за знання, а не за оцінки, сумлінне виконання суспільних доручень, боротьба за честь свого колективу.

Перші уроки з учнями старших курсів також варто починати з таких же направляючих і попереджуючих бесід, групових і батьківських зборів.

При першій зустрічі з новачками можна запропонувати їм заповнити спеціальну анкету, у якій крім звичайних анкетних є такі питання, як середній заробіток членів родини, улюблене заняття, службовий телефон батьків, домашній телефон, прізвища товаришів, що учаться в училище і живуть поруч.

Важлива ступінь у вивченні навчальної групи - перші батьківські збори, що рекомендується проводити до початку навчального року. На цих зборах майстер довідається від батьків про особливості їхніх дітей.

Як правило, перед початком навчального року в майстерні училища і навчальні комбінати проводиться велика робота з наведення загального порядку. До неї з метою вивчення індивідуальних особливостей варто залучати, насамперед , учнів нового набору.

В останні роки багато навчальних закладів до початку навчального року беруть участь у збиранні врожаю. Роботу в підшефному колгоспі варто також використовувати як засіб вивчення хлопців, виховання в них свідомого відношення до суспільної праці. У результаті проведення перерахованих заходів у майстра складається визначене попереднє враження про учня. Після цього можна намітити план індивідуальної роботи з кожним учнем, групою в цілому, приступити до формування учнівського колективу й активу групи.

Гарним засобом формування учнівського колективу є позакласна робота. У неофіційній обстановці учень часом виявляє риси характеру, які можна не помітити на уроках. Займаючись позакласною роботою, майстер, безсумнівно, залучає хлопців до себе, завойовує їхню повагу, а це впливає на відношення учнів до майбутньої професії.

Важливу роль у формуванні учнівського колективу грає правильний розподіл суспільних доручень, коли кожен учень групи має доручення. Майстер повинний переконати учнів у тім, що, виконуючи навіть невелике суспільне доручення групи, вони вносять свій внесок у поліпшення навчального процесу.

Суспільне доручення можна підбирати учневі в залежності від його характеру й організаторських здібностей. Тільки після згоди учня можна запропонувати групі закріпити за ним доручення.

Першорядна задача майстра й активу групи - створення здорової суспільної думки в колективі, щоб самі учні могли правильно реагувати на будь-яку провину свого товариша. Жоден питання в групі не повинний вирішуватися без участі активу. Актив за участю майстра вирішує, кому привласнити звання "Кращий за професією", кому видати в порядку заохочення квиток у театр і т.д. Це піднімає авторитет активістів і ставить майстра у вигідні умови у відносинах з учнями.

Вирішальну роль у формуванні учнівського колективу повинні грати громадські організації.

Велика увага майстер повинний приділяти учнівської профспілкової організації в групі. У перший місяць навчання необхідно провести групові збори, на якому роз'яснити учнем значення професійних союзів. У перші дні навчання треба постаратися утягнути всіх учнів у профспілку і налагодити в групі профспілкову роботу.

Важливе місце в навчальній групі повинна мати спортивна робота. Фізична культура і спорт необхідні для усебічного виховання молодої людини. Добре підготовлена спортивно-масова робота в навчальній групі неодмінно позначиться на спортивних успіхах всього училища і підготує молодь до продуктивної праці, допоможе їй стати сильної, спритної, сміливої і вольовий.

Важливим засобом виховного впливу і формування колективу є самоврядування. Воно може приймати різні форми, у міру розвитку колективу розвиваються і форми самоврядування. Розповсюдженою формою в училищі є актив групи. У групі зі справжнім самоврядуванням, багатогранною колективною діяльністю і морально коштовними колективними відносинами процес виховання особистості сприяє вихованню волі, самосвідомості, почуття боргу, збуджує прагнення удосконалювати свої якості, здійснювати роботу з самовихованню в суспільно корисній діяльності.

У становленні колективу важливу роль грають героїчні традиції робітничого клас. Кінцева мета традицій - увести діяльність нового покоління в те русло, по якому розвивалася діяльність старших поколінь. Традиція вирішує цю задачу через регламентацію духовних якостей, необхідних для правильного, з погляду робітничого клас, поводження в різних середовищах суспільного й особистого життя.

2.2 Роль майстра ВН в процесі формування учнівського колективу

В умовах науково-технічного прогресу, що додає праці новий характер, необхідно, щоб сучасний робітник був підготовлений до нього, мав професійно-технічне утворення, мав глибокі знання за професією й уміннями у виробничій діяльності. У рішенні цієї задачі ведуче місце належить майстрам профтехучилищ - головним наставникам робочої зміни. Вони покликані передати юнакам і дівчатам свої знання і досвід, ідейну переконаність, виховати активну життєву позицію, сформувати особистість зростаючого громадянина України, прищепити високі морально-етичні якості.

Очима свого першого наставника дивляться його вихованці на обрану професію, по його справах учаться поважати неї.

У середніх профтехучилищах майстер одночасно як організатор, вихователь, фахівець (інженерно-педагогічний працівник) і керівник первинної ланки - учнівської групи. Діючи, як фахівець високої кваліфікації, що знає свою справу майстер навчає тому, що сам уміє добре і доброякісно робити, передаючи учнем свої знання й уміння.

Успішна робота майстра багато в чому залежить від його професійних і психолого-педагогічних знань, володіння методикою навчання і виховання, здібності до постійного удосконалювання, його особистісних якостей.

Майстер багато в чому вирішує питання створення працездатного і споєного учнівського колективу, що характеризується здоровим психологічним кліматом, високим моральним рівнем, колективістськими суспільними відносинами.

К.Д. Ушинський надавав великого значення особистості педагога, затверджуючи, що "багато чого залежить від загального розпорядку в закладі, але найголовніше завжди буде залежати від особистості безпосередньо вихователя, що коштує віч-на-віч з вихованцем: вплив особистості на молоду душу складає ту виховну силу, яку не можна замінити ні підручником, ні системою покарань і заохочень".

У спілкуванні з учнями майстер виробляє свій педагогічний такт, сутність якого складається у встановленні відносин, що сприяють розвиткові особистості вихованця і приводять у рух кращі сторони його розуму і характеру. І в цьому полягає одна із самих важких задач педагогічної майстерності.

Старший майстер училища забезпечує організацію і проведення виробничого навчання і виробничої практики учнів відповідно до вимог навчальних програм.

За якість навчання і виховання майбутніх молодих кваліфікованих робітників, у першу чергу, відповідальні викладачі і майстри ПО. Їхні основні обов'язки наступні:

- озброїти учнів міцними і глибокими знаннями, уміннями і навичками;

- проводити навчальну роботу на високому ідейному і науковому рівні, забезпечувати виконання навчальних планів і програм, вести облік успішності учнів, організовувати і контролювати їхню самостійну роботу в училище і будинку;

- здійснювати ідейно-політичне виховання учнів під час занять і в позаурочний час;

- устаткування робочих місць у навчальній майстерні, лабораторії і т.д.;

- організація допомоги громадським організаціям учнів;

- турбота про здоров'я, побут, фізичне виховання і відпочинку учнів;

- звітність про результати навчально-виховної роботи.

Вирішальну роль у вихованні в учнів любові до професії належить майстрові. Саме він повинний розкрити кращі сторони професії так, щоб учні захопилися нею, тоді буде гарний результат і в навчанні, і у вихованні. Важливо, щоб майстер бачив найменші досягнення вихованця, знав, у чому він випробує труднощів, міг визначити, який результат праці для учня буде радісною подією, вчасно допоміг йому закріпити і розвити цей успіх.

Як показує досвід, майстрові завжди потрібно пам'ятати, що в кожного учня свої, тільки йому властиві здібності і можливості, а від них і залежить успіх навчання. Наприклад, один учень за якийсь час зробив 5 деталей, а іншої за те ж самий час - 10. У того й в іншого учня - це особисті досягнення, і майстрові дуже важливо це враховувати, оцінюючи роботу кожного відповідно до його можливостей, особливо спочатку .

Якщо учень любить свою професію, майстрові порівняно легко виховати в нього почуття відповідальності, високу організованість і свідому трудову дисципліну, прагнення до знань і постійного удосконалювання.

2.3 Методи вивчення колективних явищ

Процеси виховання, утворення мають колективний характер. Найбільше часто застосовуваний метод їхнього вивчення - масові опитування учасників даних процесів, проведені за визначеним планом. Ці опитування можуть бути усними або письмовими. Широко використовуються також социометричні методи, порівняльні дослідження. Оскільки ці методи прийшли в педагогіку із соціології, них називають соціологічними.

Анкетування - метод масового збору матеріалу, за допомогою спеціально розробленого опитувальника, називаного анкетою. Анкетування ґрунтується на припущенні, що людина відверто відповідає на задані йому питання, однак, як показують останні дослідження, ефективність даного методу виправдується на половину, що різко звужує діапазон застосування анкетування і підриває довіру до отриманого результату.

Педагогів анкетування залучило можливістю швидких масових опитувань учнів, учителів.

Пройшовши через перші невдачі і розчарування, педагогічне анкетування позбулося від багатьох недоліків. Зараз застосовуються різні типи анкет: відкритим і закриті, у яких учням приходиться вибирати один з готових відповідей; іменні - потребуючі вказати прізвища випробуваних, і анонімні, що обходяться без неї, повні й урізані, звичайні і контрольні. Для того, щоб вийшли правдиві анкети необхідно задавати такі питання, щоб учень не догадався, про що саме хоче довідатися укладач анкети.

Широко використовується метод вивчення групової диференціації (социометричний метод), що дозволяє проаналізувати внутріколективні відносини. Метод дозволяє робити "зрізи", що характеризують різні стадії формування відносин, види авторитету, складання активу. Навряд чи не головна його перевага - можливість представити отримані дані в наочній формі за допомогою так званих матриць і соціограм, а також кількісна обробка результатів.

Уся система методів оцінки отриманих результатів реалізується в колективі учнів і педагогів.

Прогнозування морального розвитку колективу профтехучилища, що учиться, тісно взаємозалежно зі станом технічного базису сучасного виробництва, з особливостями професійної трудової діяльності.

Процес морального виховання планується з урахуванням специфіки професійної моралі робітників. Створення здорового учнівського колективу групи - складна і важлива задача майстри виробничого навчання. При його формуванні доцільно спиратися на спадщину досягнень передовиків педагогічної праці в області розвитку колективу і практично його становлення. Найбагатшим джерелом для вироблення умінь майстри створити учнівський колектив може послужити педагогічна спадщина Н.К. Крупської, А.С. Макаренко, В.А. Сухомлинського.

Формування колективу учнів у навчальній групі профтехучилища має свою специфіку: у його основі лежить оволодіння конкретною професією, шляхом організації спільної виробничої праці, наближеного до форм виробничого навчання.

Становлення колективу навчальної групи має кілька етапів, кожний з яких відрізняється цілями і змістом діяльності, характером взаємин, що складаються, рівнем розвитку суспільного явища, позицією майстра ПО. Розроблена А.С. Макаренко методика поетапного формування колективу може бути з успіхом застосована в профтехучилище в процесі виробничого навчання.

2.4 Рекомендації з підвищення ефективності формування учнівського колективу

Важливою умовою підвищення ефективності виховної роботи в групі є регулярне ведення майстром педагогічного щоденника.

Планування, облік, критичний аналіз вдалих і невдалих виховних заходів дає можливість майстрові нагромадити педагогічний досвід, виробити визначену систему у вихованні учнів.

На кожного учня групи в щоденнику приділяється окрема сторінка, де майстер записує його вчинки, де планується індивідуальна виховна робота.

Щоденник, як дзеркало, відбиває життя колективу групи в цілому і кожного учня окремо протягом усього періоду навчання в училище.

Важливо, щоб педагоги середніх спеціальних навчальних закладів враховували особливості і роль різних органів навчально-виховного колективу, направляли і формували відповідні відносини між представниками тих або інших органів, допомагали чітко розмежовувати функції між ними й установити повне взаєморозуміння і контакт. Ігнорування і недооцінка цієї умови сприяють гальмуванню в розвитку навчально-виховного колективу.

З метою правильного формування взаємин склад органа колективу повинний обиратися самими учнями, у противному випадку учні сприймають його як орган адміністрації навчального закладу. Обраний орган колективу з перших днів свого існування повинний активно діяти.

Вирішальну роль в організації учнівського колективу повинні грати громадські організації. З перших днів навчання треба постаратися утягнути всіх учнів у профспілкову роботу.

Групова профспілкова організація повинна очолити змагання, стежити за охороною праці, технікою безпеки, організувати допомога відстаючої, піклуватися про побут учня.

Важливе місце в навчальній групі повинна зайняти спортивна група. Фізична культура і спорт необхідні для усебічного виховання молодої людини. Майстрові не обов'язково бути спортсменом, щоб допомогти учнем налагодити спортивну роботу в групі. Любою майстер може підготувати своїх учнів до участі в училищної спартакіаді, мобілізувати на активну боротьбу за спортивну честь свого колективу. Майстер повинний пам'ятати, що регулярні заняття фізкультурою і спортом потрібні не стільки для дозвілля учнів, скільки для зміцнення здоров'я, загартовування, зімкнення учнівського колективу, виховання дружби і товариства.

Для більшого підвищення ефективності формування учнівського колективу майстрові ВН необхідно постійне спілкування з учнями, що жадає від його великого такту, чуйності і справедливості в сполученні з високою вимогливістю, оптимізмом, самовладанням і твердістю в реалізації рішень. Майстрові необхідно багато часу приділяти організаційній роботі поза училищем, учнів більш організовану і здатних прикріпити в допомогу відстаючої. Майстрові варто постійно удосконалювати свої професійні якості. У рішенні яких-небудь питань майстер повинний спиратися на учнівський колектив. Але сама головним є атмосфера доброзичливості, що сприяє розкриттю особистості учнів і формуванню індивідуальності. Усе це дає можливість створити міцний і стійкий колектив. У результаті майстер почуває себе в колективі потрібною і необхідною людиною.

2.5 Методичні рекомендації майстрові ВН по оптимізації процесу формування учнівського колективу

Процес формування учнівського колективу і розробка його змісту, методів і засобів істотно залежать від майстра ВН. Насамперед , варто з'ясувати специфічні особливості особистості кожного члена колективу.

Одним з найбільш розповсюджених методів розкриття особливостей особистих і міжособистісних відносин у групі є метод социометричний у двох його основних формах:

1) метод вибору партнера для спільної трудової або навчальної, суспільної або ігрової діяльності, для відпочинку і розваг;

2) метод взаємної оцінки по 5-7-бальній системі ділових, інтелектуальних, вольових, моральних і інших якостей особистості кожного члена колективу.

Бути гарним майстром-вихователем - це, виходить, побудувати своє життя так, щоб вона стала прикладом для хлопців, першою й основною школою морального виховання.

Якість роботи будь-якого вчителя залежить від його роботи над підвищенням своїх загальних і спеціальних знань, ідейно-теоретичного рівня, від удосконалювання педагогічної майстерності і професійної кваліфікації.

Майстер повинний дбайливо відноситися до того, що хвилює молодь, не засмучуватися, а радуватися, коли хлопці задають питання і не оброблятися загальними фразами, а зацікавлено, аргументовано пояснювати. На одні питань відповідати вичерпно, а на інші - ескізно. При цьому рекомендує літературу для самостійно знайомства з проблемою. На наступному занятті розмова продовжується на іншій глибині, з великим розумінням.

Майстрові ВН необхідно підвищити рівень дружніх і альтруїстичних відносин у групі. Необхідно правильно розподілити суспільні доручення в залежності від характеру і здібностей учнів, провести групові збори, на якому роз'яснити, що, виконуючи яку-небудь роботу, вони вносять вклад у поліпшення навчального процесу.

Гарним засобом формування учнівського колективу є позакласна робота. У неофіційній обстановці учні часом виявляє риси характеру, які можна не помітити на уроках.

Для педагога однаково важливо прищепити учнем і професійні навички, і педагогічну спрагу пізнання світу, почуття незадоволеності своїми знаннями, успіхами.

Досвідчені викладачі дають учнем не тільки знання. Вони, насамперед , учать них мислити, будять у них дарування, розвивають свідоме, творче відношення до роботи, що у майбутньому стане основою їхньої діяльності на виробництві.

Діяльність керівника у своїй сутності творча, тому неможливо дати які-небудь універсальні рецепти формування і керівництва будь-якими групами і колективами. Але разом з тим, мистецтво виховного впливу на неї вимагає володіння навичками організаційної роботи і знаннями основ науки спілкування, основ психології, педагогіки й етики.

2.6 Фактори, що впливають на формування учнівського колективу в навчальній групі ПТУ

Аналізуючи проведену роботу з вивчення формування учнівського колективу і ролі майстра ВН в цьому процесі, можна виділити кілька факторів , що роблять найбільший вплив на формування учнівського колективу.

Перший, з мого погляду самий вагомий фактор, це професіоналізм самого майстра ПО, його навички спілкування з учнями і їхнього виховання. Задача майстра ВН складається не тільки в тім, щоб прищепити навички професійної діяльності учнем, але і виховати в них суспільно корисні якості. Тому майстер зобов'язаний вивчити кожного що учиться, його відносини в родині, здатність взаємодії з колективом. Багато чого залежить від стилю керування керівника. Тому що в групі учнів зустрічаються самі різноманітні характери, особистості з індивідуальними якостями, майстер повинний уміло сполучити типи керування, у залежності від того, з ким саме він працює.

Майстер ВН повинний бути безумовно об'єктивним при роботі з групою. Він же повинний добре відноситься до учнів, близько до серця приймати всі їхній хвилююче, співчувати і переживати, тобто бути якоюсь мірою суб'єктивним. Майстер ВН повинний уміти сполучити професіоналізм педагога, вихователя, з позитивними загальнолюдськими якостями.

Другий, немаловажний фактор, що впливає на формування учнівського колективу, є взаємовідношення в самій групі. Для зімкнення учнівського колективу дуже важливо спільне переживання в ході проведення олімпіад, спортивних змагань і т.д. Усі види спільної діяльності учнів повинні носити колективний характер, тому що це дозволяє формувати колективістичні принципи, зміцнювати і розвивати дух дружньої підтримки, взаємодопомоги.

Актив групи. Запропонований майстром і погоджений із групою, вагомий фактор, що впливає на формування учнівського колективу.

Також немаловажну роль у формуванні учнівського колективу грають громадські організації. У перші дні навчання майстер утягнути всіх учнів у профспілку і налагодити профспілкову роботу.

Діагностика міжособистісних відносин за допомогою тесту Лірі.

Методика створена Т. Лірі, Г. Лефоржем, П. Сезаном 1954 року і призначена для дослідження представлень суб'єкта про себе й ідеальному "я", а також для вивчення взаємин у малих групах.

За допомогою даної методики виявляється переважний тип відносин до людей у самооцінці і взаємооцінки.

З цією метою в ПТУ було зроблене опитування групи. Учні повинні були поставити знак "+" проти тих визначень, що відповідали їх представленню про себе (якщо немає повного затвердження, знак "+" не ставиться). Методика побудована так, що судження, спрямовані на виявлення якого-небудь типу відносин, розташовані не підряд, а особливим образом, вони групуються по чотирьох і повторюються через рівну кількість визначень. При обробці тесту було підраховано (мал. 1) кількість відносин кожного типу. Як видно з малюнка 1 у групі переважає альтруїстичний (17,%), дружелюбний (17%) і авторитарний (16,4%) типи відносин. У меншій мері виражені егоїстичний, залежний, що підкоряється, підозрілий і агресивний.

Спробуємо проаналізувати результати взаємин у досліджуваній групі ПТУ. Як видно з тесту в колективі переважає авторитарний тип відносин. Ті учні, яким властивий даний тип виявляють активність і предпочитают, щоб інші виконували їхні накази, вимоги і вказівки, прагнуть перекласти роботу на більш слабких і боязких.

З розбіжностями в кілька відсотків переважає дружелюбний і альтруїстичний типи відносин, що, можна сказати, закривають негативні якості авторитарного типу. Члени групи усвідомлюють себе частиною єдиного цілого, розділяють мети і мотиви діяльності з іншими членами групи, випробують почуття захищеності в групі, що діє за принципом "один за всіх, і усіх за одного". Учні намагаються демократичним способом приходити до яких-небудь рішень в організаційних питаннях навчання, в організації і проведенні різних заходів.

У цілому психологічний клімат групи сприятливий, тому що типи відносин розподілені по наростаючі від негативного до позитивного. Явна перевага якого-небудь з типів відносин не спостерігається.

учень навчання майстер психологія

Таблиця 1

ПІБ Тип відносин	Айвенко Г.А	Безрук М.Г.	Волохатих М.І.	Суріч Т.М.	Танська С.В.	Хайдукова В.І,	Іванілов В.П.	Головня Р.М,	Хімченко А.Т.	Науменко В.В.	Богданова А.М,	Гатченко О.С.	Данішкіна Н.В.	Ітого, %
Авторитарний	9	14	12	13	6	14	6	5	9	5	6	7	9	16,4
Егоїстичний	6	6	7	8	5	7	4	3	6	6	6	7	5	11,0
Агресивний	4	4	5	7	7	4	3	3	3	5	6	6	3	00
Підозрілий	3	4	6	9	6	4	0	5	6	5	7	4	5	90
Завісимий	5	8	7	9	4	4	3	7	7	7	3	4	8	11,0
Дружелюбний	7	15	9	14	6	9	5	6	12	6	4	9	14	17,0
Підчиняємий	7	15	10	14	5	11	7	7	13	4	5	6	15	10,0
Альтруїстичний	5	7	5	8	5	2	4	8	3	6	5	3	7	17,0

Висновок

Проаналізувавши психолого-педагогічну літературу, дав визначення поняттю колектив, що таке особистість, учнівський колектив. Розглянули вплив учнівського колективу на особистість і особистості на колектив, виявили шляхи формування колективу навчальної групи в ПТЗО, визначили роль майстра ВН в процесі формування учнівського колективу, дали рекомендації з підвищенню ефективності формування учнівського колективу, визначили фактори, що впливають на формування учнівського колективу.

Провели експеримент із метою вивчення представлень суб'єкта про себе й ідеальному "я", а також вивчення взаємин у малих групах. Експеримент проводився у формі тестів у навчальній групі складається з 13 учнів. У досліджуваній групі переважають дружелюбний, альтруїстичний і авторитарний типи відносин.

Виходячи з тесту Ліри, майстер ВН може заздалегідь визначити і надалі прогнозувати свої дії стосовно досліджуваного колективу.

Список літератури

1. Бабанский Ю.К. Проблеми підвищення ефективності педагогічних досліджень. - М.: Вища школа, 1982.

2. Васильєва З.И. Система методів виховання профтехучилищ. - М.: Вища школа, 1989.

3. Ларін А.Е. Навчання, виховання, творчість. - М.: Вища школа, 1977.

4. Макаренко А.С. Використання педагогічних ідей у процесі виховання учнів. - М.: Вища школа, 1991.

5. Михайлівський В.А. Педагогіка вищої школи: Навчальний посібник, - Харків: ХГУ, 1991.

6. Победоносцев Г.А. Удосконалюємо систему виховання. М.: Вища школа, 1989.

7. Самоухина Н.В. Психологія і педагогіка в професійній діяльності. - М.: Вища школа, 1993.

8. Сухомлинский В.А. Як виховати дійсної людини. - Київ, 1978.

9. Маргулис Е.Д. Колективна діяльність учнів. - К.: Вища школа, 1990.

Размещено на Allbest.ru

...