Українська народна дитяча іграшка у педагогіці

Хатні ляльки-іграшки здебільшого робляться бабусями для онуків, рідше матерями для доньок.

Підсумовуючи вище викладене можна стверджувати, що існує значна кількість класифікацій народних іграшок за різними критеріями. Будь-яка народна традиційна іграшка, є одним із тих важливих чинників, які формують у дитини певні буттєво-пізнавальні модуси, упроваджують у свідомі й підсвідомі сфери дитини першооснови національно-культурної екзистенційності. Стратегія виховання на традиційній іграшково-ігровій основі аж ніяк не архаїзує суспільство. Вона дозволяє зберігати національну самобутність в умовах сучасної глобалізації цивілізаційних процесів. [4]

4. Методика використання української народної іграшки у виховній роботі з старшими дошкільниками

Для ознайомлення дітей з українською народною іграшкою можна проводити заняття різного типу, серед яких:

1. Ознайомлення з творами народного мистецтва. Мета - ознайомлення з різновидом українського народного мистецтва - іграшкою, що спрямоване, передусім, на задоволення пізнавальних інтересів та формування у дітей уявлень про місце та значення цього виду мистецтва у житті людини і суспільства, його вплив на розвиток культури особистості.

2. Сприйняття та оцінки українських народних іграшок. Метою є формування в дітей навичок оцінки народних іграшок як творів мистецтва, цілісного емоційного відгуку про них; усвідомлення єдності змісту та форми твору, орієнтація на естетичну цінність цього різновиду українського народного мистецтва. Під час таких занять діти зможуть ознайомитися з українськими народними іграшками, взяти участь у бесіді-обговоренні, спрямованій на здійснення аналізу, оцінку та вираження у довільній формі власного ставлення до художньо-естетичної цінності іграшок.

3. Оволодіння навичками та уміннями виготовлення традиційних українських народних іграшок. Мета - навчання дітей основних традиційних прийомів виготовлення іграшок з різних природних матеріалів та традиційних способів їх оздоблення.

4. Вивчення творчості окремих майстрів української народної іграшки. Мета - ознайомлення дітей з творчістю відомих народних майстрів, роботою майстрів-іграшківців; навчання традиційних прийомів виготовлення українських народних іграшок конкретними майстрами.

5. Створення самостійних художніх робіт. Головна мета цих занять - актуалізація набутих знань, умінь і навичок у процесі прилучення дітей до різних видів художньо-декоративної діяльності у галузі української народної іграшки та створення самостійних художніх робіт.

Цілісний процес ознайомлення дітей з мистецтвом створення української народної іграшки складався з трьох органічно пов'язаних між собою етапів (підготовчого, практично-діяльнісного та творчого).

Перший (підготовчий) етап передбачав ознайомлення дошкільників з надбаннями українського народного мистецтва; формування знань дітей про витоки іграшки, вірування та звичаї українського народу, пов'язані з народною іграшкою; стимулювання бажання займатися художньою творчістю, наслідуючи традиції народних майстрів України.

Основними формами роботи на цьому етапі були інтегровані заняття: "В гостях у майстрів-іграшківців" (урок-казка) та чотири заняття-мандрівки "Звідки іграшка до нас прийшла" ("Фольклорні витоки народної іграшки", "Значення іграшки у житті прадавніх людей", "Символічний зміст традиційних іграшкових образів").

Для вирішення поставлених завдань використовувалися різноманітні методи та прийоми: художні розповіді про прадавні витоки народної іграшки, вірування та звичаї нашого народу, що пов'язані з українською народною іграшкою, про символічний зміст іграшок; описи; демонстрування унаочнення (зображень виробів-оригіналів, фотографій, слайдів, ксерокопій, ілюстрацій у художніх альбомах з декоративно-ужиткового мистецтва); проведення дидактичних ігор "Запитай - дізнаєшся", "Закінчи розповідь про іграшку", "Загадай - відгадаємо"; моделювання ігрових ситуацій за допомогою казкових персонажів-іграшок Бабусі-Іграшкусі та Дідуся-Іграшкуся; організація спостереження за роботою "казкових майстрів" іграшки та виготовлення виробів під керівництвом майстрів-іграшківців; практична образотворча діяльність (тематичне малювання, створення ілюстрацій до легенд, розповідей, замальовки давніх іграшок, втілення творчого задуму в об'ємі).

Метою другого (практично-діяльнісного) етапу було створення умов цілеспрямованого формування уявлень дітей про етнічні особливості української народної іграшки; стимулювання їх зацікавленості мистецтвом створення українських народних іграшок, спонукання до вивчення традиційних прийомів виготовлення українських народних іграшок.

Реалізація цих завдань здійснювалася шляхом проведення циклу різних типів занять за темою "Українська народна іграшка" ("Декоративне оздоблення українських народних іграшок": "Художні традиції та творчі знахідки народних майстрів України" [заняття ознайомлення з творами народного мистецтва]; "Гарний вершник той із сиру", "Красені-птахи із Ічні", "А ми справжні музики" [заняття сприйняття та оцінки українських народних іграшок]; "Створюємо орнамент для "монетки", "Як прикрасити сопілку", "Прикрашаємо "яворівські візочки"", "Навчаємося у петриківських майстрів-іграшківців", "Іграшки-забавлянки з тіста", "Сирні іграшки", "Забавлянки із соломи, трави, очерету, кукурудзи, пшеничного колосся", "Народні ляльки з тканини", "Гарний одяг той у панни" [заняття оволодіння навичками та уміннями виготовлення традиційних народних іграшок]; "Майстри української народної іграшки": "Олександра Селюченко - відома майстриня української народної іграшки", "Ганна Руденко - майстриня українських народних вузлових ляльок", "Різьблені коні М. Зацеркляного" [заняття вивчення творчості окремих майстрів української народної іграшки]).

Другий етап передбачав поєднання методів і прийомів репродуктивного і пошукового характеру: художні розповіді про життя народних майстрів та їхні творчі здобутки; цілеспрямоване сприйняття українських народних іграшок, фотокарток, ілюстрацій, виробів народних майстрів безпосередньо в осередках народних промислів; спілкування з майстрами народної іграшки, відвідування їх творчих майстерень; вивчення творчості окремих майстрів української народної іграшки; навчання традиційних прийомів виготовлення українських народних іграшок; створення таблиць про основні елементи розпису; демонстрація вдалих робіт, оригінальних прийомів виконання завдання на певному етапі, порівняння іграшок різних регіонів України.

Третій (творчий) етап у різних видах діяльності з вивчення мистецтва української народної іграшки передбачав зосередження уваги дітей на різних способах творчої діяльності, спонукання до вибору варіантів рішень під час виконання творчої роботи, забезпечення максимальної самостійності дітей у втіленні художнього задуму.

Третій етап складався з циклу занять створення самостійних художніх робіт "Продовжуємо традиції народних майстрів" ("Як Святий Миколай дітям подарунки роздавав", "Зустрічаймо Новий рік", "Десь весна красується", "До нас пташки летять", "Ми весну закликаємо", "Танок квітів", "Влітку у бабусі", "В гостях у майстрів-іграшківців", "Казка про народну іграшку") та проведення "Фестивалю мистецтв" і "Свята української народної іграшки".

На цьому етапі формуючого експерименту було використано такі методи і прийоми: самостійне виготовлення виробів за мотивами українських народних іграшок (подарунків, сувенірів, героїв лялькових вистав); складання казок, розповідей про персонажі українських народних іграшок; ілюстрування власних літературних творів; інсценізація з використанням самостійно створених іграшок за мотивами українських народних казок; написання текстів і сценаріїв для проведення екскурсій у шкільному музеї та на періодичних виставках творчих робіт; самостійна образотворчість; навчання традиційних прийомів виготовлення українських народних іграшок; проведення виставок дитячих робіт.

Висновки

Виховання підростаючого покоління для кожної нації є найважливішим складником національної культури. Передача культурно-історичних традицій батьків, дідів і прадідів завжди гарантувала вічність життя нації. Справжнє виховання не може існувати в «чистому вигляді», тобто поза традиційною культурою певної нації. Всі найвидатніші педагоги світу визнавали, що виховання дитини завжди має ґрунтуватися насамперед на культурно-історичних цінностях своєї нації, а вже пізніше відбувається знайомство з традиціями інших народів. У сучасній педагогічній науці виділяється окрема галузь - етнопедагогіка, яка досліджує конкретні етнічні традиції виховання. Сучасна система виховання спрямована на формування розвиненої особистості, наділеної національною свідомістю, гідністю і прагненням зберегти й примножувати національну культуру. На думку вчених, саме «в середовищі національної культури і з використанням надбань традиційної народної педагогіки можливе успішне розв'язання проблеми формування особистості дитини» (Л.В. Артемова, А.М. Богуш, Н.В. Лисенко, М.І. Стельмахович).

Виховна цінність іграшки полягає в тому, що вона сприяє формуванню самостійності творчої діяльності дітей. Традиційні іграшки різних народів здавна використовують з метою естетичного, морального, розумового, фізичного виховання. Під час гри дошкільник розвивається, пізнає світ, наслідує і засвоює соціальний досвід. Іграшка є засобом передавання культурного досвіду народу від покоління до покоління.

Залучати дітей до культурних цінностей народу необхідно з дошкільного віку. Відомо, що «світогляд особистості, розвиток у неї високої духовності, творчого розуму й моральних якостей формується на основі почуттів та емоцій». Тому особливого значення у вихованні дітей дошкільного віку на основі народної творчості набуває народна іграшка - «найдоступніший емоційний засіб народної педагогіки».

Народна іграшка - витвір специфічний. Своєю простотою й досконалістю, витонченістю форм, різноманітністю використаних природних матеріалів, образністю й естетичною довершеністю українська іграшка розвиває духовний світ дитини, пробуджує відчуття рідного коріння. Українська народна іграшка несе дітям цілком доступні знання про працю, відпочинок людей у давнину, їхній побут, мистецтво, життя загалом. Використання народної іграшки в дитячому садку, сім'ї урізноманітнює ігрову діяльність дітей, збагачує, розширює сферу пізнання дитиною світу і свого народу, розвиває традиційні для національної, господарської, побутової культури навички.

Список використаних джерел

1. Богуш А.М., Лисенко Н.В. Українське народознавство в дошкільному закладі. -- К., 2002. -- 407 с.

2. Коментар до Базового компонента дошкільної освіти в Україні / Наук, ред. О.Л. Кононко. -- К., 2003.

3. Концепція безперервної системи національного виховання. -- К., 1994.

4. Лозован Михайло „Генна пам'ять народної іграшки” Журнал „Поштовий вісник” № 07 (29.02. 2008).

5. Малятко: Програма виховання дітей дошкільного віку. -- К., 1999.

6. Методичні рекомендації до програма виховання дітей дошкільного віку „Малятко”. -- К.: СП „Свенас”, 1993.

7. Найден О.С. Українська народна іграшка: Історія. Семантика. Образна своєрідність. Функціональні особливості. -- К.: АртЕк, 1999. -- 256 с: іл.

8. Найден О.С. Українська народна іграшка. Смислові та обрядові основи // ОМ -- 1991 -- №3 -- с.27-30

9. Програма „Дитина”. Орієнтовний зміст виховання і навчання дітей 3-7 років у дитячих закладах. -- Суми МКВВП „Мрія”, 1992.

10. Русова С. Вибрані педагогічні твори. -- К.: Освіта, 1996. -- 304 с.

11. Терентьєва Наталя „Лялька знайомить зі світом” Журнал „Дошкільне виховання” №10 2007.

12. Фіголь Д. І. Українська народна дитяча іграшка. -- К., 1956.

Размещено на Allbest.ru