Писанкарство в українських школах

Размещено на http://www.allbest.ru/

План

Вступ

1. Історія зародження писанкарства

2. Художні особливості і технологія написання

3. Методика викладання

Висновки

Вступ

У концепції національного виховання зазначено, що "формування громадських рис передбачає художньо - естетичну освіченість і вихованість особистості". Одвічне прагнення народу до краси в усьому - житті, культурі, побуті, дозвіллі - відбилося в народній педагогіці,яка сьогодні є головним орієнтиром для педагогів. Виховуючи в молоді народні естетичні погляди, смаки, які грунтуються на народній естетиці, науіональне виховання передбачає виховання навичок гарної поведінки, доброзичливого ставлення до людей, виробленню умінь власноручно примножувати культурно -мистецькі надбання народу.

Актуальність зазначеної проблеми зумовила вибір теми роботи "Українська писанка як твір мистецтва ".

Примноження здобутків національної культури закономірно будується на традиціях. "Завдяки їм - писав Григорій Ващенко, - зберігається і розвивається рідна мова, без якої неможливе існування нації, зберігається релігія, звичаї, здобутки мистецької творчості, світогляд, народні ідеали - все те,що створює обличчя народу, що відрізняє його від інших народів".

Традиції народного мистецтва мають продовжувати своє життя в дитячій художній творчості. Прилучення дітей та молоді до занять різними видами народного мистецтва, оволодіння народними ремеслами,збагачення культурними цінностями скарбниці українського народу є на сьогодні основними завданнями школи та позашкільних закладів. Саме з метою художньо - естетичного виховання школярів засобами народного мистецтва, що будь - який його вид містять у своїй основі ядро - вироблену віками техніку виконання,навколо якої розвиваються різні творчі підходи,індивідуальні особливості роботи майстрів,матеріалізовані зразки народної творчості, давнього і сучасного мистецтва.

Художньо-творчі здібності проявляються в здатності переймати досвід і навички, накопичені попередниками та збагачувати його новий і цінний у процесі власної діяльності,а не в копіюванні.

Розпис писанок - найпоширеніший вид декоративно - прикладного мистецтва у деяких народів: українців, румун, поляків, чехів, та ін. Збереження цього звичаю - свідоцтво безперервного розвитку народного мистецтва, його зв'язку з далеким минулим і сьогоденням.

Яких тільки епітетів не вживають на похвалу писанці. Та й вона сама використовується як порівняльна ознака чогось винятково гарного. То найкраще визнання господаря, коли про його хату кажуть, що вона, як писанка. Найвищого поетичного ґатунку порівняння з писанкою села.

Насамперед бачимо в писанці красу, не замислюючись над її значимістю. А багато хто думає, що це витвір наших сучасників. І так, і ні. Писанки є однією з найдавніших галузок народного ужиткового мистецтва. Ми продовжуємо використовувати елементи творів давніх українців, додаючи від себе чи то якусь їх давню комбінацію, чи то нове кольорове рішення деталей, а в основі залишаються все ті ж наші прадавні орнаменти, які від початку були не окрасою, а магічними знаками заклинання, охоронцями від злих, недобрих сил, тобто оберегами.

Писанки - це своєрідний мініатюрний живопис України, наповнений ритуальним значенням: величання споконвічного закону весняного пробудження сонця і відродження природи.

Яйце з його предивною таїною, - з прозорої рідини та жовтка з`являється в світ нове життя, - було чи не найбільшим об'єктом культу. Різні народи світу шанували яйце і мали свою власну атрибутику його возвеличення. Та, мабуть, жоден з народів не доніс до сьогодення свої автохтонні графічні уявлення про життя так виразно, як український.

І тепер українська писанка разом із нашими земляками помандрувала в далекі світи. І тепер немало американців, австралійців, канадців сприймають як свою рідну. Й не уявляють Великоднього свята без писанки. Більше того, наші земляки в Канаді задумали спорудити й пам'ятник, щоб у серцях поселенців він будив любов до рідного краю. І ось біля міста Калгарі гордо знісся пам'ятник. Красується 10-метрова українська писанка багатьма різнокольоровими трикутниками.

Мета курсової роботи: дослідити та вивчити матеріал "Писанкарство в українських школах" його розвиток та збереження.

Завдання курсової роботи: 1. Визначити історичні теоритичні питання, які є основою.

2. Узагальнити і вивчити традиційні мотиви української писанки.

3. Вивчити орнаменти різних регіонів України та притаманні їм кольори.

Структура курсової роботи: курсова робота складається із встуту, трьох розділів, висновку, списку використаної літератури та додатків.

Предмет дослідження: історія та процесс розвитку методів навчання на уроках образотворчого мистецтва в початковій школі.

Мета дослідження: аналіз методичної літератури, спостереження,методи порівняння. Практична значимість дослідження випливає з того,що теоритичний метеріал, висновки, практична робота можуть використовуватися студентами та вчителями у початкових классах.

1. Історична частина писанкарства

Писанка - важливий предмет язичницького культу, її історія сягає сивої давнини і пов'язана з релігійними уявленнями первісних людей, зокрема з поклонінням плодоріддю, з ритуалом величання весняного відродження життя на землі. Яйце символізує сонце і відродження, у такому значенні воно відоме всім народам світу. На писанках повторюються малюнки, що знаходять археологи на мальованій кераміці трипільської доби, це дає підстави розрізняти слов`янські й неслов'янські доісторичні могили, адже писанкарство було притаманне саме слов`янським етнічним групам, які пізніше стали називатись українцями.

У дохристиянські часи писанка виконувала роль оберега. Керамічні писанки із кульками всередині, які постукували при струсі і відганяли злі сили, знайдено у похованнях в Києві та Новгороді. Ці міста були осередками писанкарства за часів Київської Русі. Взагалі ж археологами знайдено близько 20 пунктів на території України, де побутувало мистецтво виготовлення цих амулетів.

Наші предки вірили, що писанка має магічну силу - вона приносить добро, щастя, достаток, захищає людину від усього злого. Господарі закопували писанки в землю, бо вірили, що сила яйця сприятиме щедрим жнивам, розкладали писанки на могилах батьків та дідів, закопували у могилу дітей, дарували один одному закохані хлопці і дівчата тощо. Вважалось, що писанку треба вміти написати, знати, коли саме це зробити, вміти замолити, а найголовніше - розбиратись, кому яку дарувати, щоб символіка оберега відповідала смислу дарування.

Одним із найрозповсюдженіших елементів у писанковому орнаменті на всьому автохтонному терені українців є зображення Сонця у вигляді різних солярних знаків. Культ сонця у наших пращурів був чи не найголовнішим. Опісля довгої зими на повернення красного Сонечка чекав увесь народ. Його урочисто зустрічали, на його честь співали пісень, водили хороводи. Цей день наші предки називали Великим Днем або Великоднем. Молодь на честь Великодня, весняних змін у природі, відродження життя, катала по землі розписані яйця - писанки. Бога Сонця улещували зображенням на писанках безліччю його символічних « портретів», що дістали назву «павуки», або ще їх називали «бабиними рукавами», «дідовими рукавами», зірочки - «ружами», «повними ружами», «ружечками».

З культом сонця пов'язаний у нас був культ коня, зображення його і досі поширені на писанках.

На багатьох народних писанках поряд із зображенням Сонця зустрічається зображення Вогню. Вогонь поряд з водою, є чинником світобудови, символом чоловічої сили. Оскільки Вогонь та Вода - Брат і Сестра, і поєднавшись, вони утворили Любов, землю і все, що на ній є, то в багатьох обрядах Вогонь - символ любові. Вогонь посланець Сонця на Землі, він дає людям світло, тепло, хліб і всяку страву, допомагає в ремеслах (ковальство ), але, як і Сонце, може бути добрим або небезпечним залежно від ставлення до нього людей. То ж Вогонь, як і Сонце, потрібно шанувати і не розгнівати - бо тоді він може жорстоко покарати. Існують суворі заборони плювати у вогонь, кидати сміття та ін.

На писанках Вогонь позначається знаком «триріг». Вважається, що «триріг» - знак, пов'язаний з неолітичним (кам`яна доба) богом землі, а вогонь був одним із його атрибутів. є символом родючості, оскільки бог землі був носієм чоловічого, Також цей знак запліднюючого чинника. Триріг складається з трьох заокруглених або ламаних гачків, що виходять із спільного центру.

Ще одним поширеним елементом українських писанок є найдавніший хвилястий орнамент, відомий під назвою «меандр».

Культ прадавньої Великої Богині, або Богині Берегині завжди був пов'язаний з культом життєдайної матері - Землі, що прославлялася як джерело народження всього живого.

На всіх етнічних теренах України у писанкових орнаментах дуже часто зустрічається зображення сосонки - яскраво-зеленої травички, що однією з перших прокидається на піщаних грунтах опісля зими і плететься, неначе змійка, сповіщаючи про весняне пробудження землі.

В українських писанках сосонка, як правило, комбінується з іншими орнаментами.

Одним із найпоширеніших елементів було і є «Дерево життя». Культ його також походить з прадавніх часів, адже дерево - це диво з див: восени воно помирає, а навесні оживає. І тому навколо прикрашених дерев водили гаївки-веснянки, на дерево дівчата вішали купальські віночки. Спонукало поклонятися дереву ще й інше - турбота про рід. Коли навесні на верхівці гілки з бруньок з`являлися три нові пагінці, люди сприймали їх як триєдиний символ продовження роду (батько - мати - дитина ). І досі на традиційних народних весіллях в Україні можна побачити «весільне деревце», яке почет молодого приносить до новоствореної сім`ї. А «весільне гільце» майже обов'язково запікається у коровай і прикрашається пташками з тіста.

На писанках «Дерево життя» поступово набуло лаконічної форми загальновідомих нині «вазонів», «трьохлистків». Разом з тим ще в давні часи почало панувати абстраговане «Дерево життя» - тризуб, що згодом став гербом України. Дерево життя - символ упорядкованої світобудови, світобачення - особи, етносу, народу, нації як частки Всесвіту. Вдумаймося справіку наші предки нагадували один одному, особливо дітям та молоді: ти - часточка Всесвіту, космосу, ти поєднаний з Божим духом. Будь достойний. Ти можеш впливати не лише на своє життя, на свою громаду, на своє поле, а - на всенький Божий світ.

Як відомо з легенди, культ яйця бере свій початок з часу, коли Марія Магдалина піднесла римському імператору Тіберію червоне яйце як символ страждання і вознесіння Ісуса Христа.

Чимало легенд, поетичних обрядів, вірувань народили писанки.

В афінських оповідях мовилося: з однієї половини шкаралупи утворилася земля, з другої - небо, з жовтка - сонце, з білка - місяць, а з їх решток - зорі.

У стародавніх перських храмах зберігалися золоті зливки у формі яйця, а в Китаї під час весняного свята яйце розмальовували в різні кольори. Так само й наші прародичі схилялися перед ним - як таїнством народження життя.

Як бачимо, писанки сприймалися як джерела потужного магічного впливу на подальший перебіг життя людей. Такі уявлення зумовило побожне ставлення людей до писанок. Навіть шкаралупи ніколи не викидали. Їх вішали під іконами, урочисто закопували під поріг хати, клали разом з однією чи двома цілими писанками на причіпок, в стайні до наступної весни, а під час оранки - у першу борозну.

З часом звичаї, пов'язані з писанкою, втратили свою первісну дитячими іграми та Великоднем, дістали нову інтерпретацію давні поганські символи, наповнившись християнським змістом.

Писанки дарували із певним смислом, вважаючи, що вони допомагають, заворожують. Дітям дарували писанки світлих кольорів, хлопцям і дівчатам - із солярними символами та тригерами, веселих кольорів; господарям - писанки із сорока клинцями або кривульками; літнім людям - з чорними барвами та поясами ( «небесними поясами» ).

2. Художні особливості, технологія написання

Розписування писанки - то ціле дійство. Писанки, до речі, не можна було писати в той час, коли ти з кимось посварився чи був у гніві, адже писанка - символ добра і сонця.

Для писанок відбирають чисті і гарної форми яйця. Для того, щоб фарби рівномірно, якісно брались до шкаралупи, перед розписуванням його бажано обробити оцтом, розсолом квашеної капусти або галуном. Через це у деяких регіонах писанки почали називати галунками. Для виготовлення власне писанок, яйця перед роботою трохи підігрівають, потім розтоплюють бджолиний віск і за допомогою писачків, косток різної конструкції розписують їх. Старалися починати писати писанки до сходу сонця. Писанкарка вдягала вишиту святкову сорочку, молилась. Боронь боже, аби хтось увійшов до хати, як писали писанки. Писанкарка враз шепотіла такі примовки, щоб не пошкодили чужі очі писанкам. А ще, як розписували писанки, не можна було згадувати про померлих, аби не зашкодити тому, хто дістане готову писанку. Це таке повір`я.

Для фарбування та розмальовування яєць здавна використовують природні барвники. Це відвари з кори, бруньок, плодів різних дерев і кущів (дуба, вільхи, горіха, яблуні і т. д. ). Коріння та стебел трав, пелюсток квітів, лушпиння цибулі та ін. Такі фарби світлостійкі, дають багату палітру. Також розробляли фарбу на жовтках курячих яєць. Фарби робили самостійно. Жовту фарбу виварювали з кори дикої квасної яблуні, зелену варили з луски молодого соняшника, а темну - із дубової кори, фіалкову - з кори чорної вільхи.

Спочатку серед українців побутували крашанки, тобто яйця фарбували в один колір рослинним барвником.

Крашанки мають таке ж значення у великодніх святкуваннях, як і писанки. Крашанки, які приносили в кошику з церкви і розрізали на стільки частин, скільки було членів родини, а дівчата на Великдень вмивалися водою, в яку покладена червона крашанка, щоб бути цілий рік рум`яними і здоровими.

Кожний колір має своє символічне значення. Червоний з часом став означати вогонь не підземний, а небесний ( сонце, блискавка ), символізувати силу, чоловічу стать, здоров`я, любов, владу. На свято Великодня найбільше готували червоних крашанок. Жовті - означають достигле зерно, достаток, врожай, а також місяць і зорі. Блакитні - небо, повітря, воду, здоров`я. Зелені - воскресіння природи, багатство рослинного та тваринного світу. Коричневі землю-матір. Сполучення кількох кольорів з узорами в орнаменті з чотирьох - п'яти фарб - родинне щастя, мир, любов, успіх.

За традицією крашанки готують в суботу, тому що яйця, пофарбовані у п'ятницю, швидко псуються, а суботні зберігаються впродовж усіх свят. Фарбувати потрібно 13 яєць, що символізує 12 апостолів і Спасителя.

Пізніше з`явилися крапанки. Робили їх так. Спершу яйце опускали в одну якусь фарбу, затим, коли воно висихало, на нього наносили крапки гарячого воску. Як віск охолоне клали яйце у фарбу іншого кольору. Після висихання фарби яйце опускали у гарячу воду. Віск зникав і виходила напрочуд мальовнича композиція із різнобарвних цяточок.

Крапки на яйцях означають зерно, що має прорости. У цьому символі закладена ідея плодючості рослин, людей. Під час розкопок поселень Трипільської археологічної культури знайдені фігурки богині плодючості Рожаниці. У складі глини, з якої ліпилася фігурка, було зерно або борошно. А на животі жіночої фігурки малювався ромб ( символ поля ) і втискувались в нього чотири зернинки.

Розглянемо крапанку, на якій жовті крапки розкидані по синьому полі і символічно показують зв'язок двох першооснов світу - синього моря ( води ) та золотого піску (сонячного світла ). Золотий пісочок - це також зорі на небі. За іншими легендами, крапки на писанках - то яйця зозулі. Зозуля- передвісниця весни, віщунка долі, символ кохання, багатства. В її образі втілена Велика Богиня - Мати. За давнім повір`ям, зозуля першою відмикає і замикає золотими ключами Вирій.

За християнськими легендами, крапки на писанках - це сльози Божої Матері, що заплакала, почувши звістку про розіп'ятого Ісуса Христа.

Воскова техніка і колись, і в наш час застосовувалася при створенні власне писанок.

Непростим був обряд написання писанок. Найбільше їх писали під час Великоднього посту. Написану писанку відкладали аж до Чистого четверга. У Чистий четвер писанки клали у мисці до печі, після випікання хліба і пасок, розтанувший віск обтирали чистенькою ганчіркою. Готували писанки і до інших свят починаючи з 14 лютого і до Трійці.

За давньою традицією писанки мають бути написані на повному (цілому ) свіжому яйці, яке не можна варити.

Для розписування писанок мали такі яворові кисті, або писаки. На кінці у кожного писака дірочка, у неї вставлена трубочка. Писачок вмочують у розплавлений віск і наносять ним контур перших ліній орнаменту, що має бути білим. Затим яйце опускають у барвник якогось певного кольору, скажімо синього. Відтак по синьому фоні знову наводять писачком воскові орнаментальні елементи і опускають у барвник іншого кольору, припустимо червоного. Починають від найсвітлішої фарби і закінчують найтемнішою. Поступове накладання воском, що далі то нових елементів орнаменту і опускання яйця у фарбу все нових і нових кольорів утворює дуже вишукані й складні композиції. Після того як фарби висохнуть, писанки ставлять у гарячу піч або біля полум'я свічки, де з них стікає віск. Підносити писанку до полум'я слід було збоку, щоб вона не вкрилася кіптявою.

Процес виготовлення писанки досить складний. Раніше це можна було робити лише у чітко визначений час, з певними замовляннями, чарівні знаки писались відповідними кольорами. Зараз залишилась лише символіка знаку і кольору. За технікою виготовлення раніше існувало двадцять різновидів, на сьогодні широко побутують лише п`ять. Символічних малюнків у писанці понад сто, найпопулярніші з них:

Кривулька - знаменувала нитку життя, вічність сонячного руху.

Гачковий хрест, або тригер, або ружа - символ найвищого божества наших предків - Сонця.

Сорок клинців - символізували сорок точок життя, успіх господарства, добробут та чесність людини.

Візерунок потрібно вміти прочитати. Наприклад, відомо багато орнаментальних мотивів, що називаються «сорочині лапки», «заячі вушка», «вовчі зуби», «зозулені черевички», хоч нічого спільного з заячими вушками і сорочиними лапками не мають. На них зображено листя, траву, квіти. Візьмімо, наприклад, мотив «вовчі зуби». Графічно він виглядає як маленьке коло з лініями-промінцями. Придивившись пильніше, легко впізнати тут звичайну кульбабу. До зуби». Чи візьмімо писанку. Звану «сосонка». Одразу видно, що карпатські сосни мають на ній дуже змінений вигляд. Ні пишності, ні густоти. Але ж існує рослина сосонка ( хвощ польовий ). Зображення її дуже близьке до того, яке бачимо на писанці.

Кожна місцевість має свої характерні візерунки і кольори. В Яворові - несподівані поєднання геометричного, рослинного і тваринного орнаментів. Писанки з Космача вкриті дрібнесеньким орнаментом, а жовті й оранжеві барви роблять їх променистими, мов сонце. Мініатюри з Шишорів хоч і схожі на космацькі, але драматичніші, контрастніші.

На Гуцульщині поширені кілька десятків назв писанок: «дрібненька», «безконечна», «жовтоклинчики», «коники», «білок рильці», «Смерічка», «соколівка» та ін.

Кожному регіону України притаманна своя колірна гамма. Приміром, для Прикарпаття характерні жовта, червона і чорна барви. На Чернігівщині побутують червоні, чорні та білі кольори. На Полтавщині - жовті, світлозелені, білі; на тлі цих барв наносять розпис яскравими фарбами. На Поліссі, Волині, частині Поділля виготовляють писанки переважно червоні. Для Придніпров'я характерні широкі симетричні поля і товсті лінії. Наддністрянському Поділлю характерні чорні писанки з темним і білим тлом. Бойківські писанки - двобарвні. Гуцульські - ясні, писані жовтим і білим по червоному.

Подекуди на Україні поширилися мальованки, тобто, яйця розмальовані фарбою і пензликом. У роботу йдуть гуаш, акварельні і навіть олійні фарби. На мальованках зображують квіти, людські постаті, відображають свята та інші події. Мальованки часто зустрічаються на ярмарках як сувеніри.

Також досить поширеними були так звані дряпанки. Дряпанки - це крашанки, по яких гострим предметом ( цвяхом, шилом, ножем, товстою голкою та ін. ) видряпується малюнок.

Для Дряпанки вибираємо яйце коричневого відтінку, тому що воно має міцну шкаралупу. Занурюємо його у коричневу фарбу, його у правій руці а яйце у лівій. Орнамент здебільшого рослинний і геометричний, але трапляються і зображення тварин - коників, баранчиків, птахів.

Краса Вкраїнської природи, багатство рідного краю, велич панорами гірських пасм, розлогих степів, плавні, звиви долин з повноводними річками, стрункі трикутники смерек - все це відбивалося в витворах народного мистецтва - писанках. А скільки кольорів! І кожен барвник був природного походження.

Жовтило - жовту фарбу наші предки робили з вивареної яблуневої кори. Кількість кори і води та сорт яблуні визначали відтінок жовтого барвника.

Чорнило - чорну фарбу виварювали з луски соняшникових зернят, додаючи до відвару «купервасу» - залізного купоросу.

Зелену фарбу добували з відвару житніх висівок та луски зернят соняшника. Якщо взяти однакову кількість висівок і луски - вийде приємний, досить насичений зелений колір.

Темно-коричневу фарбу отримували, відварюючи дубову кору. Коли важко було знайти дубову кору, використовували кору вільхи.

У гуцульських селах ще вміють добувати жовту фарбу із зановини ( дорік красильний), яку збирають горянки в пору цвітіння.

Червону фарбу гуцули вміли виварювати із звіробою, а зелену вони виварювали в борщі з житнього грису насіння соняшника.

Рожевий колір набували варінням лушпиння цибулі. Насиченість і чистота кольору залежала від пропорції води та цибулиння та від часу варіння.

Для того, щоб фарба краще бралась, перед розписуванням поверхню яйця відповідно обробляють - протравляють оцтом або галуном (алюмінієвий галун).

Щоб мати на писанці чистіші кольори, окремі народні майстри щоразу після написання деталей орнаментом воском решту зафарбованої поверхні втирають капустяним квасом, а відбілене тло згідно із задуманим забарвлюють іншою фарбою. Такий метод виготовлення писанок дає чарівну гаму чистих кольорів.

Ще сьогодні можна зустріти народних майстринь, які використовують для писанкарства яйця від курки-первістки. Таких яєць відкладали 3-5 штук. За сорок днів до Великодня розбивали перше яєчко і на сирому дереві відділяли білок від жовтка. Жовток переливали у глиняний посуд і використовували як засіб доброго закріплення фарб на писанках. Тепер також вживають жовток, але вже будь-якої курки. Ним змащують яйце перед фарбуванням.

3. Методика викладання

Писанкарство в школах - це не лише естетичне виховання. Для того, аби глибоко оволодіти цим мистецтвом, діти вивчають його глибинну змістову й історичну суть. Практична графічна діяльність учнів на уроках з оволодіння основами писинкарства проходитиме успішніше за таких умов:

· інтеграція курсу „Писинкарство” або окремих розділів у шкільні програми з трудового навчання;

· використання методів і прийомів активізації навчально-пізнавального процесу, у тому числі ігрових методів, методу продукування нових ідей - „мозкова атака”;

· проведення екскурсій на виробництво, в музеї;

· використання наочності;

· заохочення учнів до самостійного удосконалення шкільного предметного середовища;

· організація виставок виробів, виготовлених художньо-конструкторськими засобами.

Найважливішою умовою, що забезпечує підвищення ефективності трудового навчання учнів на уроках з основ писинкарства, вважається залучення їх до практичної діяльності, яка максимально уможливлює самостійну трудову активність і творче ставлення до праці.

Адже, мета предмета - забезпечення особистісного розвитку учнів та збагачення їх емоційно-естетичного досвіду під час сприймання навколишнього світу і художньо-практичної діяльності, а також формування цілісних орієнтацій, потреби у творчій самореалізації та духовно-естетичному самовдосконаленні.

Уроки образотворчого мистецтва

§ Тема уроку: Композиція у декоративному мистецтві. Створення ескізу писанки.

§ Тип уроку: Урок-подорож.

§ Мета уроку:ознайомити учнів із таким видом декоративно-прикладного мистецтва, як писанкарство, техніками виконання;учити створювати композиції із серветок;розвивати вміння та навички у даному виді техніки;формувати уміння працювати в парах;виховувати зосередженість, увагу, інтерес до декоративно-прикладного мистецтва та до писанкарства зокрема.

§ Обладнання:

1. приготовлені заздалегідь основи форми писанки, вирізані з кольорового паперу та наклеєні на картон; клей, кольорові серветки.

2. зоровий ряд: таблиця послідовності виконання композиції, творчі роботи вчителя та учнів, скринька, писанка, кросворд;

3. музичний ряд: твори А. Вівальді.

4. відео ряд: презентація «Писанкарство в Україні».

§ План уроку:

1. Організаційна частина.

2. Повідомлення теми та мети уроку. Мотивація навчальної діяльності.

3. Актуалізація опорних знань.

4. Вивчення нового матеріалу.

5. Теоретична частина.

6. Практична частина.

7. Підсумок уроку.

Хід уроку:

§ Організаційна частина:

§ Привітання;

§ Перевірка готовності до уроку;

§ Повідомлення теми та мети уроку. Мотивація навчальної діяльності:

- Добрий день, шановні діти! Подивіться, у мене у руках чарівна скринька. У неї знаходиться дуже цікава річ. Для того, щоб дізнатися, що там лежить, вам необхідно відгадати загадку:

Білий дім, чудовий дім,

Щось ворушиться у нім,

Диво в ньому нам з'явилось

Після того, як розбилось.

(відповіді учнів)

- Молодці. Ви правильно вгадали - це яйце, але незвичайне. За народними повір'ями воно має магічну силу. То як ви думаєте, що ми будемо робити на нашому уроці.

- Так, правильно. Будемо створювати декоративну композицію, а саме ескіз писанки. Після нашого уроку ви зможете пояснювати поняття «писанкарство», наводити приклади технік виконання писанок, створювати декоративну композицію із матеріалу, який, на перший погляд, не має жодного відношення до образотворчого мистецтва - серветок. І урок у нас буде проходити у незвичній формі - у формі подорожі.

§ Актуалізація опорних знань. (Перевірка домашнього завдання).

- Учитель: Діти, скажіть, будь ласка, а чи зустрічались щойно вам слова, значення яких ви не розумієте? (відповіді учнів).

- Так, ви б хотіли дізнатися, що таке ескіз, декоративна композиція, писанкарство. Ескіз - це попередній начерк, що фіксує задум художника. А про інші поняття ми дізнаємось протягом нашої подорожі, у яку я вас й запрошую. Дивіться, слухайте уважно, бо однією із зупинок буде станція «Кросвордна».

- Учитель. Всі ви від природи маленькі художники, фантазери, тож і сьогодні у вас є можливість пофантазувати та із таких незвичайних матеріалів, які на перший погляд не мають ніякого відношення до мистецтва, створити свою власну композицію.

§ Вивчення нового матеріалу:

1. Теоретична частина.

- (Перегляд презентації, що супроводжується поясненням вчителя). Сьогодні ми з вами зробимо віртуальну подорож, щоб дізнатися багато нового та цікавого.

- Отже, перша зупинка «Історія писанки». Як ви гадаєте, писанкарство притаманне лише українському народові? А от і ні, крім українців, володіють цим мистецтвом і румуни, і поляки, і чехи, ті й інші народи.

- Писанки - це найпоширеніший вид декоративно-прикладного мистецтва, це своєрідний мініатюрний живопис, наповнений ритуальним значенням: величання споконвічного закону весняного пробудження сонця і відродження природи.

- А що ж таке декоративно-прикладне мистецтво? Це широка галузь мистецтва, яка художньо-естетично формує матеріальне середовище, створене людиною.

- Писанка - важливий предмет язичницького культу, її історія сягає сивої давнини і пов'язана з релігійними уявленнями первісних людей, зокрема з поклонінням плодоріддю, з ритуалом величання весняного відродження життя на землі. Яйце символізує сонце і відродження, у такому значенні воно відоме всім народам світу. Для того, щоб перейти до наступної зупинки, необхідно пригадати уривок із поеми Т.Г. Шевченка «Княжа», де село порівнюється із писанкою:

Село! - і серце одпочине,

Село на нашій Україні -

Неначе писанка село,

Зеленим гаєм поросло,

Цвітуть сади, біліють хати,

А на горі стоять палати,

Неначе диво.

А кругом. Широколистії тополі,

А там і ліс, і ліс, і поле,

І сині гори за Дніпром.

Сам бог витає над селом…

- Дійсно, писанка використовується як порівняльна ознака чогось винятково гарного. А ми з вами мандруємо далі. Зупинка «Магічний оберіг». У дохристиянські часи писанка виконувала роль оберегу. Керамічні писанки, які постукували при струсі і відганяли злі сили, знайдено у похованнях в Києві та Новгороді. Ці міста були осередками писанкарства за часів Київської Русі. Наші предки вірили, що писанка має магічну силу - вона приносить добро, щастя, достаток. Господарі закопували писанки в землю, бо вірили, що сила яйця сприятиме щедрим жнивам, розкладали писанки на могилах батьків та дідів, дарували одне одному закохані хлопці та дівчата. Вважалось, що писанку треба вміти написати, знати, коли саме це зробити, а найголовніше - розбиратись, кому яку дарувати, щоб символіка оберегу відповідала змісту дарування. Зараз кожному з вас пропоную взяти до рук писанку та вголос сказати своє заповітне бажання. Але є одна умова, воно повинно мати лише духовний зміст. (Учні по черзі вголос загадують бажання.

- Що ж, пора йти до наступної зупинки. А називається вона «Художні особливості писанкарства» (Розписування писанки - то ціле дійство. Не можна було писати в той час, коли ти з кимсь посварився чи був у гніві, адже писанка - символ добра і сонця. Старалися писати до сходу сонця. Писанкарка вдягала вишиту святкову сорочку, молилась. Борони боже, аби хтось увійшов до хати, як писали писанки. Писанкарка шепотіла такі промовки, щоб не пошкодили чужі очі писанкам. А ще під час роботи не можна було згадувати про померлих, аби не зашкодити тому, хто дістане готову писанку.

- Ми підішли до зупинки під назвою «Кросвордна». Пропоную вам відгадати кросворд і дізнатися як називається один із видів оздоблення яєць.

1. Яку сорочку вдягала писанкарка перед тим, як починала розписувати?

2. Яку роль відігравала писанка у дохристиянські часи?

3. До якого виду живопису, наповненого ритуальним значенням, належить писанкарство?

4. Кого не можна було згадувати в під час роботи над писанкою?

5. За віруванням наших предків, що приносила писанка крім достатку та добра?

6. Що символізує писанка в першу чергу?

7. Що шепотіла майстриня, щоб не пошкодили чужі очі писанкам?

8. Важливим предметом якого культу є писанка?

- Молодці, уважно слухали. А які ви знаєте техніки виконання писанок?

§ крашанка - яйце, пофарбоване одним кольором;

§ крапанка - писанка, на якій ставили цяточки за допомогою воску та писачка;

§ шкрябанка - писанка, яку фарбували в темний колір і видряпували рисунок;

§ мальованка - писанка, яку розписували фарбами за допомогою пензлика;

§ власне писанка - писанка, виготовлена за допомогою воску, писачка та фарб.

- Остання зупинка «Моя фантазія про писанку». Зараз вам доведеться пофантазувати та виготовити ескіз майбутньої писанки. Ми з вами ознайомилися з основними видами виготовлення писанок. Проте на сьогоднішній день існує безліч нових напрямків та способів створити писанку. Наприклад за допомогою бісеру, паперу, паперових смужок (квілінг) і т. д. (Вчитель пояснює послідовність виконання роботи та демонструє це практично). Робота у вас буде в парі, так ви швидше справитеся із завданням. Ви всі сидите по двоє, це і будуть наші творчі пари. На приготованих заздалегідь основах ви за допомогою серветок формуєте квіти, пелюстки і одразу клеїте їх до основи. Вам допоможуть роботи-зразки та таблиця послідовності виконання роботи. Зверніть увагу, починаємо з фону, потім клеїмо великі основні деталі, і завершуємо дрібними елементами. Пам'ятаємо, з дошки не копіюємо, а на основі побаченого створюємо свої композиції! Якщо все зрозуміло, бажаю вам успіху!

- Проведення фізхвилинки.

2. Практична частина:

(звучить музика). (Під час практичної діяльності учитель допомагає учням вирішити проблемні ситуації, проводить індивідуальний інструктаж, допомагає виправити помилки.)

Підсумок уроку:

§ Молодці, діти! Гарно справились із завданням. Давайте пригадаємо, що таке писанка? (слайд 18-19);

§ Які є техніки виконання писанок? (Слайд 20-21).

§ (Учитель із помічниками організовує виставку учнівських робіт, проводить їх короткий аналіз)

§ Оцінювання робіт.

§ Домашнє завдання: знайти цікавий матеріал про писанки.

Писанкарство. Історія розвитку. Особливості символіки. Види писанок

Тема уроку. Писанкарство. Історія розвитку. Особливості символіки. Види писанок.

Мета уроку: ознайомити учнів з історією розвитку писанкарства, видами писанок

Розвивати пізнавальний інтерес.

Виховувати повагу до традицій українського народу.

Обладнання: виставка писанок і великодніх композицій, мультимедійний проектор, матеріали презентації.

Тип уроку: вивчення нового матеріалу.

Хід уроку

О, писанко, ти символ України, любові й миру вічна берегиня!

1. I. Актуалізація опорних знань та вмінь учнів.

1. Що вам відомо про писанку?

2. Назвіть відомі пам'ятники писанці.

3. Які писанки є атрибутом вашого великоднього кошика?

2. II. Мотивація навчальної діяльності.

3. III. Вивчення нового матеріалу.

1. Розповідь учителя.

Вдягла весна мережану сорочку,

Умившись і звільнившись від турбот,

І піднімає волошкові очі,

До вищих, до церковних позолот,

Великодень всіх нас на гостину просить,

Малює сонце полотно небес,

І писанку, як усмішку, підносить

Христос Воскрес!Воістину воскрес!

Одним із найпоширеніших видів декоративного мистецтва в багатьох народів, у тому числі і слов'янських, є традиція розписувати яйця до найбільшого свята - Великодня.

Скільки років писанці?

Витоки писання сягають дохристиянських часів

Дарувати писанку - означає бажати щастя, здоров'я.

Про писанку складено багато легенд. Ось одна із них.

Коли Ісуса розіп'яли на хресті з його раз точилася кров. З кожної краплинки виникала червона крашанка. А сльози Божої матері, яка стояла під хрестом, молилася та гірко плакала, капали на ті червоні крашанки, і кожна з них перетворювалася на чудову писанку.

Колекції писанок у музеях світу та нашої держави свідчать про географію, історію та багатство орнаментів. Нині відроджуються забуті техніки, з'являються нові майстри.

Українська писанка разом з нашими земляками помандрувала в далекі світи. І тепер чимало американців, австралійців, німців, канадців не уявляють Великоднього свята без писанки.

У Канаді в м. Ванкувер в парку Елк встановили пам'ятник писанці. Український музей писанки в Коломиї .

1. Учні презентують писанки з різним орнаментом, пояснюють значення символів. Регіональні особливості писанки зображені на карті (слайд 17).

2. Ознайомлення з різними види писанок

· Крашанка

· Дерев'яна писанка

· Дряпанка

· Мальованка

· Трав'янка

· Традиційна писанка

· Біла писанка

· Бісерна писанка

· Зернівка

· Вишита писанка

Презентація учнівськах проектів (учні представляють звіти груп показуючи на карті осередки розвитку писанкарства).

«Писанку треба малювати тільки в хорошому настрої та з чистими думками…»

1. Майстри писанкарства: Віра Манько, Ольга Білоус

2. IV. Висновки.

3. V. Домашня завдання.

- Скласти кросворд по темі

- Виготовити писанку в одній із технік

Символіка писанки

Писанка -- важливий предмет язичницького культу, її історія сягає сивої давнини і пов'язана з релігійними уявленнями первісних людей, зокрема з поклонінням плодоріддю, з ритуалом величання весняного відродження життя на землі. Яйце символізує сонце і відродження, у такому значенні воно відоме всім народам світу. На писанках повторюються малюнки, що знаходять археологи на мальованій кераміці трипільської доби, це дає підстави розрізняти слов'янські й неслов'янські доісторичні могили, адже писанкарство було притаманне саме слов'янським етнічним групам, які пізніше стали називатись українцями.

У дохристиянські часи писанка виконувала роль оберега. Керамічні писанки із кульками всередині, які постукували при струсі і відганяли злі сили, знайдено у похованнях в Києві та Новгороді. Ці міста були осередками писанкарства за часів Київської Русі. Взагалі ж археологами виявлено близько 20 пунктів на території України, де побутувало мистецтво виготовлення цих амулетів.

Наші предки вірили, що писанка має магічну силу -- вона приносить добро, щастя, достаток, захищає людину від усього злого. Господарі закопували писанки в землю, бо вірили, що сила яйця сприятиме щедрим жнивам, розкладали писанки на могилах батьків та дідів, закопували у могили дітей, дарували один одному закохані хлопці й дівчата тощо. Вважалось, що писанку треба вміти написати, знати, коли саме це зробити, вміти замолити, а найголовніше -- розбиратись, кому яку дарувати, щоб символіка оберега відповідала смислу дарування.

З часом звичаї, пов'язані з писанкою, втратили свою первісну символіку; залишившись поєднаними із гаївками-веснянками, дитячими іграми та Великоднем, дістали нову інтерпретацію давні поганські символи, наповнившись християнським змістом.

Процес виготовлення писанки досить складний. Раніше це можна було робити лише у чітко визначений час, з певними замовляннями, чарівні знаки писались відповідними кольорами. Зараз залишилась лише символіка знаку і кольору. За технікою виготовлення раніше існувало двадцять різновидів, на сьогодні широко побутують лише п'ять.

Символічних малюнків у писанці понад сто, найпопулярніші такі:

Кривулька, безконечник (меандри) -- означає нитку життя, вічність сонячного руху;

Тригвер, ружа, зірка, хрест (квадратний) -- символи сонця, чотирьох сторін світу, тригвер, або триніг, (відомий з трипільської культури), знаменує собою небо, землю і повітря або повітря, вогонь і воду -- символи життя;

Сорок клинців -- символізують сорок точок життя, успіх господарства, добробут та чесність людини;

Павучок (круторіг, вітрячки, розетки, павутиння) -- один з найдавніших солярних знаків;

Крапочки -- небесні світила, у християнстві -- сльози Божої Матері;

Смерекові гілки, рослини -- вічна юність, здоров'я, краса, буяння природи;

Пшеничні колоски -- символи врожаю.

Яйця, пофарбовані в один колір, називаються крашанками, їхні кольори теж мають певну символіку.

Червоне яйце означав радість, життя, любов, для молодих -- надію на одруження;

Жовте -- місяць і зорі, у господарстві -- врожай;

Блакитне -- небо, повітря, магічне значення -- здоров'я;

Зелене -- воскресіння природи, багатство природи і плодоріддя -- землю, врожай;

Чорне з білим -- пошану духів, душ померлих, подяку за охорону від злих сил.

Сполучення кількох кольорів з узорами в орнаменті з чотирьох-п'яти фарб -- родинне щастя, мир, любов, успіх тощо.

Кожна місцевість має свої особливості у визначенні головних кольорів: на Поліссі, Волині, частині Поділля виготовляють писанки переважно червоні; для Подніпров'я характерні широкі симетричні поля і товсті лінії; Наддністрянському Поділлю характерні чорні писанки з темним і білим тлом; бойківські писанки -- двобарвні; гуцульські -- ясні, писані жовтим і білим по червоному. Писанки дарували із певним смислом, вважаючи, що вони допомагають, заворожують. Дітям дарували писанки світлих кольорів, хлопцям і дівчатам -- із солярними символами та тригверами, веселих кольорів; господарям -- писанки із сорока клинцями або кривульками; літнім людям -- з чорними барвами та поясами («небесними мостами»).

Способи виготовлення писанок теж різні. Найпоширеніший такий: у «писальце» (перо, зроблене з тонкої бляхи) наливають розтоплений віск і виписують орнамент, потім опускають яйце у фарбу. Там, де воском намальовано, залишиться біле; потім воском покриваються ті місця, де має залишитись новий колір, і так далі. Коли всі орнаменти нанесені, яйце трохи підігрівається, щоб віск розтопився.

Про писанки збереглось багато легенд. Одна з них така: доля світу залежить від того, скільки писанок кожного року пишеться. Доки пишуть писанки, світ буде існувати, а коли цей звичай занехають, тоді зло у вигляді страшного диявола звільниться зі своїх залізних пут і знищить світ. Цей диявол живе під землею, прикутий до скелі ланцюгами. Щороку він посилає своїх слуг навколо світу, щоб ті підглянули, чи пишуться ще писанки і скільки їх написано. Коли багато, то залізні пута міцно стискають диявола, і він втрачає силу, бо людська любов перемагає найбільше зло. Отже, пишіть писанки.

писанка фарба магічний урок

Висновки

У писанці - цілий світ. Як наука, як заклинання нерозривності роду, народу і всесвіту, як життя в дусі Господньому, у вірі, надії й любові.

Писанки вражають єдністю архаїчних елементів, а особливо подібністю писанкових елементів до елементів на посудинах трипільської культури. Аналогічні мотиви спіралі, змія вужа, змія дракона, сонечка, хвиль та ін., які дуже широко розповсюджені в орнаментації трипільських горщиків та мисок.

Нині писанкарство набуває колишнього розвою. Відроджуються забуті техніки, з`являються нові майстри. А це запорука невмирущості традицій нашого народу, сили його духу і таланту. Виник навіть музей писанки у місті Коломия Івано-Франківської області. Українці, відчувши животворний подих відродження національних традицій, почали вкладати у ці маленькі високомистецькі витвори свої уявлення про весняне пробудження цілого народу, про невмирущість вічно живого духу України.

Про писанки збереглося багато легенд. Одна з них така: доля світу залежить від того, скільки писанок кожного року пишеться. Доки пишуть писанки, світ буде існувати, а коли цей звичай занехають, тоді зло у вигляді страшного диявола звільниться зі своїх залізних пут і знищить світ. Цей диявол живе під землею, прикутий до скелі ланцюгами. Щороку він посилає своїх слуг навколо світу, щоб ті підглянули, чи пишуться ще писанки і скільки їх написано. Коли багато, то залізні пута міцно стискають диявола, і він втрачає силу, бо людська любов перемагає найбільше зло. Отже, доки живе писанка, доти буде світ.

Використана література

1. Науково-методичний журнал « Мистецтво та освіта» // 1997 р. - № 2 - ст. 37-38.

2. Науково-методичний журнал « Мистецтво та освіта» // 1997 р. - № 3 - ст. 39-44. р. - ст.8-9.

3. В. Мірчук, І. Рудько, С. Вінцковський. «Легенди про писанку».// 2000 р.

4. Образотворче мистецтво. Програми для загальноосвітніх навчальних закладів України 5-7 класи. // Тернопіль 2001 р.

5. Альбом « Українські писанки та їх символи». // Івано-Франківськ 1997 р.

6. О.В. Мірчук «Українське народознавство». // Київ «Освіта» 1992 р.

7. Науково-методичний журнал «Народне мистецтво». // 1998 р.- ст. 19-20.

Размещено на Allbest.ru

...