Вокально-виконавська творчість

Стратегія "жорсткого" формування, дуже “болюча ” форма впливу, тому що вона має на увазі ломку сформованих і зафіксованих прийомів, навичок відчуттів, а також критеріїв та норм оцінок слухового сприйняття, внутрішню логіку розвитку;

Стратегія “м'якого” формування, або стимулювання саморозвитку індивідуальності із спиранням на вже набуті вироблені і зафіксовані вокальні навички. На перший погляд стратегія розвитку і стратегія “м'якого” формування у вокальній педагогіці дуже схожі. У понятті специфіки кожної з них важливе значення має наявність або відсутність фактора спадкоємності, коли студент протягом семи років ( два роки підкурсів та п'ять років консерваторії) або дев'яти років ( чотири роки музичного училища та п'ять років консерваторії) навчання вокалу знаходиться під керівництвом одного викладача, або хоча б одного педагогічного методу постановки голосу, не міняє спрямованості, а розвиток відбувається послідовно й планомірно у тому ж напрямку. Стратегія “м'якого” формування дуже часто межує з педагогічною бездіяльністю.

Стратегія корекції має на увазі сукупність психолого-педагогічних заходів усунення відхилень, порушень, недоліків, дефектів професійного розвитку на рівні техніки вокалу, так і на рівні виконавської майтерності.

Наше дослідження дало можливість визначити внутрішні механізми та відправні положення процесу спадкоємності у розвитку співака.

По-перше, потрібен системний аналіз вокально-виконавської діяльності та її культури, оскільки проблеми, пов'язані з послідовним розвитком тих чи інших здібностей або формуванням вокальних навичок співака, часто розглядалися або автономно, поза зв'язком з цілісністю особистості студента, або ж розглядалась діяльність музиканта взагалі, а не конкретно співака.

По-друге, оскільки вокально-виконавська діяльність співака трактується як цілісна система, в ній доцільно виділити центральну, базову ланку, що визначає розвиток і успішне функціонування даної цілісності. Спираючись на основоположне у вітчизняній музичній науці вчення про інтонацію (Б.В.Асафьєв, Б.Л.Яворський, Л.А.Мазель, Є.М.Орлова та ін.), правомірно такою ланкою вважати “культуру виконавського інтонування”, або володіння вокалістом стильовою культурою співу, яка формується насамперед у процесі міжособистісного спілкування викладача та студента.

І, нарешті, третє положення полягає в тому, що формування основ інтонаційної культури у вокаліста грунтується не лише на виробленні необхідних вокально-технічних і вокально-виконавських прийомів та навичок на індивідуальних уроках із спеціальних дисциплін (сольний спів, камерний спів, вокальний ансамбль, оперний клас, оперна студія), але й на засвоєнні всього комплексу музично-теоретичних дисциплін, що, з одного боку, є фундаментом на кожному з етапів навчання, а з другого, -- закріплює, підтримує і дає поштовх до нового щабля у професійному зростанні.

Саме такий триєдиний підхід до проблеми спадкоємності, наступності у вокальній педагогіці дає можливість комплексного розвитку особистості співака, коли відбувається взаємодія, взаємопроникнення, взаємодоповнення і взаємозбагачення факторів найрізноманітнішого порядку -- від нижчих (наприклад, вокально-технічних) до вищих (особистісні якості співака), коли на кожному з проміжних етапів навчання вокальному мистецтву (школа, музучилище, консерваторія) працює не лише один, окремо взятий фактор, а вони активно “співпрацюють” з іншими елементами як свого блоку, так і всієї цілісної системи.

Таким чином, ми зробили аналіз індивідуальної розвиваючої програми співака. Розробка такої програми у рамках особистісно орієнтованого підходу дає можливість позитивного рішення ряду насущних проблем вокальної освіти на сучасному етапі. А саме: відповідність вимог сучасного вокального виконавства актуальному й потенційному особистісному зростанню співака; встановлення суто індивідуальної норми професійного та особистісного розвитку; швидкість фіксації необхідних вокальних навичок та здібність просування вперед; з'ясування динаміки та індивідуальної норми у зонах актуального та потенційного розвитку.

У третьому розділі "Вокально-педагогічна творчість, як умова формування вокально-виконавської творчості майбутнього співака" досліджується увесь процес педагогічної творчості викладача вокалу.

Перший підрозділ присвячено аналізу змісту та структури вокально-педагогічної творчості. Вокально-педагогічну діяльність ми охарактеризували як таку, що має свою особливу структуру й визначається специфікою вокально-музичної освіти, але водночас і підпорядкована загальним закономірностям теорії діяльності. Специфіка ж вокально-педагогічної діяльності полягає в тому, що вона досягає педагогічних цілей завдяки засобам вокального мистецтва та охоплює тісно пов'язані між собою напрями:

загальні питання вокально-педагогічної творчості;

виконавську творчість педагога-вокаліста;

творчу дослідницьку роботу викладача.

Більш детальніший аналіз цих напрямів дав можливість стверджувати, що загальні питання вокально-педагогічної творчості поєднують в собі:

- досконале й творче володіння формами і методами вокально -педагогічного впливу;

- педагогічну імпровізацію, яка обумовлюється здатністю швидко і правильно оцінювати ситуацію та поведінку студента й оперативно знаходити доцільне рішення;

- уміння зберігати творчу атмосферу під час навчання і протидіяти шкідливим впливам.

Із вище вказаного випливає, що структура вокально-педагогічної творчісті має складатися з таких факторів:

- реальний творчо-педагогічний контакт, який має виникати між виклада-чем та студентом;

- подолання різноманітних психологічних бар'єрів, які обов'язково з'являються у процесі творчої взаємодії викладача і студента (установочні, мотиваційні, пізнавальні та ін.);

- переведення студента із звичної для нього "школярської" позиції до співробітництва з викладачем, тобто перетворення його на суб'єкт вокально-педагогічного процесу;

- запропонована нами модель організації творчої ситуації у класі сольного співу постає як необхідна частина багатоаспектного процесу вокально-педагогічної творчості;

- дійові міжособистісні взаємини викладача і студента, в яких органічно поєднуються форми та методи вокально-педагогічного впливу, що визначаються педагогічними та навчальними засобами й завданнями в даних умовах за певними критеріями.

Процес творчості педагога з вокалу особливо виявляється у педагогіко-виконавській діяльності. Величезну роль у цьому процесі відіграють так звані спільні (і педагога, і студента) орієнтовно-дослідницькі дії, що підказують саме таку, а не іншу інтерпретацію згідно з фаховими можливостями й досвідом студента. Цей процес творчості, обумовлений художньою метою, прагненням до необхідного звучання, є основою конкретизації музично-поетичного та вокального образу, а також виховання досконаліших виконавських дій. Таким чином, в основі педагогіко-виконавської діяльності лежить пошукова творча діяльність, що, як і будь-яка інша, можлива лише в єдності з розумовою діяльністю, оскільки тут ми щоразу маємо справу з нестереотипними завданнями.

Результати вивчення даної проблеми дозволяють стверджувати, що вирішиння цих завдань сприяє активізації трьох типів розумових дій: орієнтовних, виконавських та контрольних. Дослідження цієї тріади дало можливість проаналізувати поетапність формування необхідних вокальних навичок при роботі над музичним твором.

Орієнтовні дії виникають у процесі ознайомлення з твором, його первинного сприйняття і розумової праці над нотним і поетичним текстом. У процесі роботи над вокальним твором, у період формування вокально-технічних і вокально-виконавських навичок здійснюється одне із стрижневих завдань усього творчого процесу -- постійне уточнення, переробка, доповнення вже виробленого плану. Кінцевий результат цього процесу має на собі відбиток творчої індивідуальності виконавця, часом не менш яскравої, ніж індивідуальність композитора (згадаємо таких співаків, як М.Каллас, Р.Тібальді, Е.Сазерленд, Б.Гмиря, Є.Нестеренко, -- це співаки-актори).

Власне виконавські дії. За планом, розробленним спільно з педагогом, студент працює над твором. Шляхом численних повторень, на основі передуючих музично-слухових уявлень і вокально-фізіологічних відчуттів він підбирає необхідні прийоми (дії), які найточніше втілюють звукові та технічні завдання виконання. І хоча у кожного вокаліста (як педагога, так і студента) рішення це пов'язане з індивідуальним втіленням художнього задуму, в основі своїй розуміння інтонаційно-мелодичної сутності, ритмічної структури, стилю, форми, засобів музичної виразності твору базується на загальних закономірностях розуміння авторського задуму.

Контрольні дії. Глибина й витонченість вокально-музичного сприйняття залежать від слухацької установки, художнього досвіду, уявлення, від типологічних властивостей особистості.

Слухацька установка, як відомо, створює у студента основу: по-перше, для вироблення оціночних критеріїв та орієнтацій; по-друге, для набуття і фіксування специфіко-вокальних відчуттів, знань про ознаки конкретного стилю й жанру, про специфіку вокальної і музичної мови твору, його виражальних засобів.Слухацька установка студента, дозволяючи спиратися на наявний професійний досвід, допомагає відтворювати необхідні вокально-виконавські та вокально-технічні сприйняття і використовувати їх для подолання ідентичних і нових труднощів у виконуваному творі. Подібно до творчої діяльності, процес активного сприйняття завершується створенням і осмисленням вокальних образів. Вокальний образ, що виникає як у студента, так і у викладача, має у своїй основі авторський досвід, що безпосередньо вбирає в себе їхні погляди, уявлення, емоції, життєвий, музичний і вокальний досвід. Слуховий самоконтроль вокаліста діє на всіх етапах роботи над твором і є головною можливістю самоаналізу та критичної самооцінки виконання.

Виконавська концепція потребує постійного оновлення, розвитку та контролю, інакше втрачається емоційна яскравість і безпосередність виконання. У зв'язку з цим педагог сам повинен уникати штампів виконання і навчити цього студентів, уміти знаходити такі виразні деталі й штрихи, котрі сприятимуть появі нового трактування твору.

Творча дослідницька діяльність - це найвищий ступінь творчості педагога-вокаліста. Вона передбачає вивчення спеціальної додаткової літератури із суміжних спеціальностей (педагогіки, психології, фізіології, історії, теорії музики та ін.). Дослідницька праця викладача-вокаліста створює умови для наукового мислення, найважливішим етапом якого є розвиток творчої здібності синтезувати матеріал, що вивчається. Вся практична діяльність педагога (як виконавська, так і педагогічна) торує шлях до творчих самостійних пошуків і узагальнень, стимулює інтерес до дослідницької праці. А, в свою чергу, активна дослідницька діяльність -- обов'язкова передумова формування творчої потреби в самоосвіті та удосконаленні своєї професійної майстерності.

Отже, розглянувши специфічні сторони вокально-педагогічної творчості, ми дійшли висновків:

1. вокально-педагогічна творчість характеризується певною структурою, яка являє собою складний творчий комплекс взаємопов'язаних елементів, володіння якими є показником професійної майстерності викладача-вокаліста;

2. вокально-педагогічна творчість - це своєрідний симбіоз вокального мистецтва й педагогічної майстерності ( див.схему).

3. однією з визначальних характеристик вокально-педагогічної діяльності є її творчий характер;

4. різновиди вокально-педагогічної творчості - керування навчальним процесом, педагогіко-виконавська та дослідницька роботи з вивченням, розробкою та використанням ефективних методів проведення уроків з сольного співу - створюють надійний фундамент не лише для формування необхідних професійних навичок, але й для всебічного розвитку творчої особистості вокаліста.

Другий підрозділ аналізує психолого-педагогічні умови вокально-педагогічної творчості.

Професія педагога з вокалу, являючи собою неподільну єдність педагогіки та вокального мистецтва, вимагає широкого комплексу як загально-педагогічних, так і спеціальних здібностей. Для розвитку цих здібностей необхідна активна творча праця, що не тільки сприятиме виявленню вже сформованих, але й може пробудити потенційні здібності, а надалі й розвинути їх. Потенційні здібності -- це своєрідні психологічні резерви особи, що реалізуються або не реалізуються залежно від конкретних умов існування. Потенційні здібності лежать в основі дальшого індивідуального розвитку людини. Кожен індивід "відбирає" для себе ті види діяльності, які найбільше відповідають його психічній природі. Розвиток потенційних здібностей залежить як від соціальних умов, так і від рівня зрілості особи, її суспільної позиції, активності, психічних властивостей.

Виходячи з того, що в процесі діяльності здібності людини творчо розвиваються, важливо зрозуміти, як саме співвідносяться у здібностях успадковане і набуте. Абсолютно помилковою є думка про те, що педагог-вокаліст має бути передусім хорошим виконавцем, першокласним співаком, а педагогічний досвід прийде незабаром сам собою в процесі педагогічної роботи. Вокальне мистецтво має цілу низку яскравих протилежних прикладів педагогічної майстерності: з одного боку, ми знаємо талановитих педагогів, що не співали на сцені і зразу після закінчення консерваторії почали викладацьку діяльність (Т.Я.Веске, П.В.Голубєв, Т.В. Новиченко та ін.), а з другого - специфіка вокального мистецтва така, що часто співак переходить на педагогічну роботу, вийшовши на пенсію як виконавець (в оперному театрі, філармонії). І в 45-50-річному віці він вперше зустрічається з педагогічною діяльністю, яка має зовсім іншу специфіку і спрямованість. Йому необхідно знову навчатись, але вік і “лаври” виконавської творчості не сприяють цьому. Цей парадокс закладено в саму систему підготовки професійних співаків; з них завжди “роблять” тільки оперних або камерних співаків, а педагогічна профілізація лише вписується до диплома, та про неї ніхто й ніколи не думає всерьоз. Висновок напрошується сам собою: необхідно змінювати систему навчання вокалістів, але поступово і досвідчено.

У третьому підрозділі досліджуються особливості професійної підготовки викладача вокалу. На сучасному етапі розвитку української культури, зокрема вокально-виконавського мистецтва, ця проблема стає ще актуальнішою.

Виходячи із структури та змісту вокально-педагогічної творчості, а також аналізу характерних рис професійних здібностей, необхідних для вокально-педагогічної діяльності, ми визначили можливі шляхи вдосконалення професійної підготовки викладача вокалу:

- підвищення якості професійної вокально-педагогічної підготовки в стінах вищого навчального закладу шляхом створення оновленої науково-методичної бази з урахуванням всіх наявних психолого-педагогічних й фізіологічних досліджень та вокально-виконавських досягнень (написання монографій, підручників, методичних посібників та рекомендацій);

- заохочення науково-дослідницької діяльності студентів вокальних факультетів шляхом введення до лекційних курсів "Основи вокальної методики", "Основи вокально-виконавської творчості", "Історії вокально- виконавського мистецтва" і до практичного курсу "Основи педагогічної практики" - написання курсових робіт, а до державного екзамену з фахової підготовки - захист дипломних робіт;

- підвищення професійно-педагогічноїмайстерності викладачів вокальних факультетів шляхом постійної самоосвіти, зокрема науково-дослідницької роботи (написання кандидатських і докторських дисертацій з основ вокальної методики і вокально-виконавського мистецтва, а також суміжних із вокальною діяльністю наукових напрямів).

На основі узагальнення усіх попередніх результатів ми можемо назвати показники, які, на наш погляд, визначають якісний рівень викладачів вокалу:

володіння основами методики вокальної майстерності;

знання законів музичної педагогіки, загальної педагогіки, вікової педагогіки, педагогіки вищої школи;

володіння навичками мовного й міжособистісного спілкування;

вміння аналізувати власний вокально-педагогічний досвід і давати самооцінку своїм педагогічним досягеннням і невдачам;

вміння аналізувати досвід колег з метою узагальнення і застосування ефективних форм і методів у роботі із студентами.

На основі цих показників передбачається формування таких вмінь:

методично правильно скласти робочий план;

спостерігати за студентом з метою виявлення його загальних і спеціальних здібностей, а також психолого-педагогічних особливостей;

вирішуючи вокально-педагогічні завдання, обирати відповідні методи педагогічного впливу;

прогнозувати результати своєї роботи;

здіснювати контроль і самооцінку власних вокально-педагогічних дій.

Отже, можна вважати фахівцем, підготовленим до вокально-педагогічної діяльності лише того, хто вміє вирішувати конкретні вокально-педагогічні питання і охоплювати аналізом весь комплекс навчально-виховних проблем. Саме такий аналіз є проявом професійного мислення.

Наявність професійного мислення забезпечує: використання теоретичних, методичних знань та вокально-педагогічних прийомів і методів відповідно до конкретної ситуації з урахуванням особливостей певного етапу навчального процесу; критичну оцінку власної поведінки, труднощів і невдач, які ускладнюють шлях до професійної і загальнопедагогічної майстерності; ураховування індивідуальних психофізіологічних, вікових особливостей і музично-вокальних здібностей учня.

Таким чином, для успішної вокально-педагогічної діяльності однаково необхідна обізнаність як із положеннями педагогіки, так і зі специфікою вокально-виконавської творчості; найтісніший взаємозв'язок вокально-теоретичних знань, умінь і навичок виконавської творчості із закономірностями вокально-педагогічної діяльності.

Четвертий розділ дисертаційного дослідження "Вокально-виконавська творчість співака" присвячено аналізу зміста та специфіки виконавської творчості співака, технології формування вокально-виконавських навичок і моделі творення вокально-виконавського образу.

У першому підрозділі проаналізовано зміст і специфіку вокально-виконавської творчості, яка полягає :

по-перше, у наявності таких ознак, коли: співак є єдиним у трьох особах відбувається поєднання співака-людини і людини-ролі; особистість співака в процесі виконання (партії чи твору) втілюється в образ ролі, тобто на сцені, на очах у слухачів народжується нова особистість, з'являється особлива виразність почуттів і відтінків тембру, укрупненість міміки та жестів; вокально-виконавська діяльність співака стає довільним процесом; співак добирає із свого досвіду (не лише життєвого, але й професійного) все, що наповнює той чи інший вокальний образ; панує взаємозумовленість втілення і втілюваного, поєднання внутрішнього та зовнішнього;

по-друге, здійснюється оперування наочним уявленням, яке природньо поділяється на три етапи: "примірка" партії або вокального твору; процес вспівування і напрацювання необхідних вокально-технічних та вокально-виконавських навичок, потрібних прийомів і відчуттів; співак на сцені стає творцем і виконавцем одночасно;

по-трете, відбувається процес творення співаком вокально-виконавського образу, характеру.

Але для того, щоб названі процеси почали розвиватися в необхідному напрямі, мають бути сформовані належні вокально-виконавські навички.

У другому підрозділі досліджується технологія формування вокально-виконавських навичок. Процес вокально-виконавської творчості здійснюється в надзвичайно складній і досконалій психічній лабораторії. У ній відбуваються своєрідна переробка життєвих впливів і переклад їх на мову вокального мистецтва. Створення вокальних образів, що скеровується свідомістю та інтуїцією співака, являє собою напружену, але завжди хвилюючу вокально-виконавську діяльність, що проходить три фази розвитку: почуттєво-цілісного сприйняття; аналізу; узагальнення в єдності суперечливих частин.

Перебіг і закріплення цього процесу можливі лише за наявності конкретних вокальних навичок. Для точного визначення та усвідомлення практичних завдань викладання насамперед необхідна чітка класифікація вокальних навичок.

Почнемо з психологічних характеристик виконавських навичок, оскільки психологічний аспект є одним з найважливіших у стадії їх формування. За психологічними ознаками навички розподіляються на дві основні групи:

1. Навички слухових сприйняттів, уявлень і контролю; навички зорових відчуттів, уявлень і контролю.

2. Навички, пов'язані з усіма рухами голосового апарата (глотки, гортані, піднебіння, артикуляційного апарата тощо); навички координації рухів голосового апарата із слуховими уявленнями; навички положення тіла під час співу (постановка голови, корпуса тощо).

Із цих двох груп навичок найбільш вивчено на даний час рухові. Вони -- той "вузловий пункт" теорії і практики виконавства, в якому “перехрещується” багато проблем вокальної методики. А групу навичок, пов'язаних із слуховим сприйняттям, уявленнями і контролем, досліджено менше, хоча думка про їх провідну роль у вихованні виконавця є наскрізною в більшості досліджень останніх років.

Здійснені дослідження та спостереження довели, що найдоцільнішим є шлях розвитку рухових навичок або технічних прийомів, заснований на попередньому виникненні слухових уявлень. Рухові навички співака утворюються, як відомо з психології та фізіології, за наявності поставленої мети.Метою формування вокально-технічних або рухових навичок співака мають бути саме вокально-технічні образи, що зберігаються в слухових уявленнях. Це зовсім не виключає необхідності удосконалювати вже набуті вокально-технічні навички. Складний і "багатоступеневий" процес утворення виконавських завдань полягає саме в тому, що способи втілення художньо-виконавських завдань і є способами виконання саме цих рухових прийомів. Відомо, що виконати будь-який вокально-технічний прийом можна різними способами (в цьому процесі першорядну роль відіграє психофізіологічна будова апарата співака), але важливо, що головна мета -- музично-вокальний образ -- завжди залишається керівною для всіх голосотворчих рухів, яким би чином вони не виконувались. На підставі цього виникає наступне питання: які ж вони - слухові уявлення, що здатні бути метою, “керівним началом” усіх рухів?

Ми вважаємо, що до них можна віднести чотири основні якості.

Перша - відчуття музичного твору. Насамперед співак мусить чути твір. Та, як не парадоксально, за результами нашого дослідження ця здатність зустрічається не дуже часто (у 15 відсотків). На жаль, методики її виховання досі не існує, незважаючи на курси сольфеджіо у вокалістів на всіх етапах навчання (школа, училище, консерваторія). Але якщо методика викладання сольфеджіо так чи інакше займається цим, то в спеціальних курсах - на уроках сольного та камерного співу - рідко намагаються розвинути вміння чути вокальний твір свідомо і системно.

Друга якість -- це вміння запам'ятовувати і свідомо утримувати в пам'яті розучуваний твір. Причому не лише музичний і поетичний текст, а й усі вокально-технічні та вокально-виконавські відчуття й навички, “динамічний стереотип” твору. Як показали наші дослідження, це питання ще менше розроблено, ніж перше.

Третя якість -- здатність до збагачення своїх вокально-звукових відчуттів, тобто побудоване на внутрішньому та вокальному слухові вокально-звукове уявлення, пов'язане з багатством переживань і формуванням конкретних відчуттів. Розвиток цієї здатності, на жаль, часто випадає з поля зору викладачів сольного та камерного співу, хоча вміння фіксувати і спрямовувати звукове уявлення надзичайно спростило б проблему уваги.

Четверта якість -- здатність до узагальнення окремих вокальних відчуттів і професійних навичок, тобто вміння мислити за законами музичної та вокальної логіки.

У третьому підрозділі досліджується модель творення вокально-виконавського образу.

Доведено, що вокально-виконавська творчість має свою специфіку, однією з головних рис якої є створення співаком вокально-виконавського образу, характеру. Саме цей процес, який скеровується свідомістю та інтуїцією співака, являє собою вокально-виконавську діяльність, що проходить три фази розвитку: від почуттєво-цілісного сприйняття через фазу аналізу до узагальнення в єдності суперечливих частин. Проходження і закріплення цього процесу можливе лише за наявності конкретних вокальних навичок.

Модель усього комплексу формування вокальних навичок, які необхідні для розкриття змісту музичного твору з найбільшою повнотою, має три етапи.

Перший етап - ознайомлення, базується на двох влаємопов'язаних процесах: формування вокально-технічних та вокально-виконавських навичок і постановка нових завдань.

Другий етап - вспівування, складається з трьох процесів: формування вокально-технічних та вокально-виконавських навичок; нових прийомів і нових вокально-технічних та вокально-виконавських навичок.

Третій етап - виконання, взаємодіючий процес синтезу старих, нових і вдосконалених вокально-технічних та вокально-виконавських навичок.

Обгрунтовано, що однією з особливостей творчого процесу співака є оперування наочним уявленням. Цей процес природньо поділяється на три етапи: “примірка” партії або вокального твору; процес вспівування і напрацювання необхідних вокально-технічних і вокально-виконавських навичок, потрібних прийомів і відчуттів; співак на сцені - як творець і виконавець одночасно.

На підставі аналізу психологічних ознак, розглянуто одну з головних проблем специфіки процесу виконавської творчості співака - наявність конкретних творчих якостей, необхідних для виконавської діяності співака. Назвемо чотири основні: відчуття музичного твору; вміння запам'ятовувати і свідомо утримувати в пам'яті новий твір, що вивчається (“динамічний стереотип” твору); здатність до збагачення своїх вокально-звукових відчуттів; здатність до узагальнення окремих вокальних відчуттів і професійних навичок (фіксуванням) -- вміння мислити, підкоряючись законам музичної та вокальної логіки.

Запропоновано діючу систему послідовних процесів пізнання твору, формування виконавського образу і передачі його случахам, що дозволяє створити усі передумови для удосконалення складної структури вокально-виконавської творчості.

Подано модель створення вокально-виконавського та проаналізовано основні компоненти поведінки співака в процесі вокально-виконавської творчості.

У загальних висновках викладено основні результати теоретичної та методичної розробки проблеми підготовки співака до вокально-виконавської творчості з урахуванням розвитку усіх компонентів, які так чи інакше впливають на цей процес.

ВИСНОВКИ

У висновках дисертації підбиваються підсумки відповідно завданням проведеного дослідження. Вони зводяться до наступних тез.

Проаналізовано стан дослідження проблеми в мистецтвознавстві та педагогіки вищої школи. Вокально - виконавська творчість є особливим видом художньо-творчої діяльності в основі якого лежить процес творчого перевтілення вокаліста-виконавця в художника-інтерпретатора шляхом розвитку професійного мислення співака. Виконавець дає об'єкти реальності творчо інтерпретованими особистим світобаченням, і це сприяє розкриттю сутнісних явищ життя, які часто приховані від нас у повсякденному бутті. Творче зображення об'єкта через включення його до різноманітних музично-вокальних побудов і системи музично-вокальних образів (структури, форми, змісту) дозволяє виконавцю відкривати в ньому якісно нові риси. Але цьому треба вчити.

Кожен учень - неповторний як індивідуальність не тільки в розумінні анатомічної будови органів та особливостей їх функціонування, але й щодо пчихічних якостей, які і в успіху співацької діяльності, і в навчанні співу, відіграють значну роль. В цьому контексті теоретичне обгрунтування сутності і особливостей формування творчої індивідуальності співака набуває вирішального значення. Виявлення особистісних характеристик і здібностей, що впливають на розвиток творчого потенціалу, дало можливість твердити, що у вихованні справді творчої особистості вокаліста треба не просто розвивати необхідний набір окремих психічних якостей (спостережливість, пам'ять, уява тощо ), а слід виходити з поняття цілісної психофізіологічної системи співака, яка, вступаючи у взаємовідносини з дійсністю, удосконалюється за допомогою психічних процесів. У вокально-виконавській діяльності існують і інші не меньш важливі компоненти індивідуального виявлення, зокрема, цілісна особистісна здібність - музикальність. Процес розвитку музикальності співака має певну єдність і послідовність, що зумовлює шлях формування вокальних навичок від задатків основних музичних здібностей до подальшого їх диференцювання за ступенем розвитку окремих здібностей. Саме тому у структурі музикальності співаків існує тісний взаємозв'язок між якісною своєрідністю музично-слухових і музично-естетичних здібностей. Вони багато в чому визначають і обумовлюють одна одну.Результативність цього складного процесу, розвитку музикальності, прямопропорційна рівню особистісно орієнтованого підходу у вокальній педагогіці.

Розроблено та теоретично обгрунтувано структуру і зміст вокально-педагогічної творчості. Вона являє собою складний комплекс взаємопов'язаних елементів, володіння якими є показником професійної майстерності викладача-вокаліста. Однією з визначальних характеристик вокально-педагогічної діяльності є її творчий характер - це своєрідний симбіоз вокального мистецтва й педагогічної майстерності, який умовно можно поділити на різновиди: керування навчальним процесом; педагогіко-виконавська практика; дослідницька роботи; розробка та використання ефективних методів проведення уроків з сольного співу тощо. Все це створює надійний фундамент не лише для формування необхідних професійних навичок, але й для всебічного розвитку творчої особистості вокаліста.

Виявлено психолого-педагогічні умови та проаналізувано особливості професійної підготовки викладача вокалу. В цілому можна стверджувати, що творчий розвиток здібностей студента відбувається у гнучкій єдності розумового розвитку, професійних знань, співацьких навичок і далі цілого комплексу різноманітних здібностей - загальних, музичних, вокальних тощо. Все це виявляється, формується й удосконалюється тільки в процесі професійної діяльності, при гармонійному поєднання вокальної та педагогічної роботи.

Як бачимо, вокально-педагогічна творчість викладача є передумовою вокально-виконавської творчості студента. Остання має свою специфіку, однією з головних рис якої є створення співаком вокально-виконавського образу. Його художнє удосконалення залежить від того чи іншого типу інтерпретації, який в свою чергу виявляє індивідуальні особливості виконавця.

Створення вокального образу має умовно три фази розвитку: від почуттєво-цілісного сприйняття через фазу аналізу до узагальнення в єдності суперечливих частин. Проходження і закріплення цього процесу можливе лише за наявності конкретних вокальних навичок, технологію формування яких розроблено та теоретично обгрунтовано в нашому дослідженні. Модель усього комплексу формування вокальних навичок, які необхідні для розкриття змісту музичного твору з найбільшою повнотою, має три етапи. Перший етап - ознайомлення, базується на двох влаємопов'язаних процесах: формування вокально-технічних і вокально-виконавських навичок та постановка нових завдань. Другий етап - вспівування, складається з трьох процесів: формування вокально-технічних та вокально-виконавських навичок; нових прийомів і нових навичок; удосконалення сформованих навичок. Третій етап - виконання, взаємодіючий процес синтезу старих, нових і вдосконалених вокально-технічних та вокально-виконавських навичок.

Завдяки цьому ми змогли розкрити та експериментально перевірити модель створення вокально-сценічного образу у вокально-виконавській діяльності, проаналізувати основні компоненти вокально-сценічної поведінки співака в процесі вокально-виконавської творчості, а також запропоновувати діючу систему послідовних процесів пізнання твору, формування виконавського образу і передачі його случахам. Все це може сприяти удосконаленню складної структури вокально-виконавської творчості.

Вокально-виконавська творчість - одна з проблем, інтерес до якої виявляється постійно, а науковий рівень розробки на кожному історичному етапі обумовлюється особливостями узагальненого розвитку і розвиненістю різних галузей науки, педагогіки, мистецтва. Автор сподівається, що розгляд певних аспектів особистості співака, його підготовки до виконавської творчості за допомогою якісної педагогічної діяльності, а також дослідження самого процесу виконавства надасть викладачам вокалу та професійним співакам певну допомогу в опануванні майстерністю своєї праці. Координація зусиль психологів, педагогів, виконавців, дослідників різних країн у вивченні проблем музичного мистецтва може сприяти створенню уніфікованої системи показників у цій галузі, що дозволить здійснювати оцінку порівняльної ефективності різних методів навчання, програм, навчальних планів, посібників, і в цілому реформувати організаційно-навчальну роботу підготовки професійних співаків. Зокрема, сприяти створенню кафедр педагогічної та виконавської творчості як самостійних підрозділів (або груп у складі кафедр за фахом) у вищих музичних навчальних закладах 3-4 рівнів акредитації; ініціювати впровадженню навчальних курсів з основ виконавської та педагогічної творчості у вищих музичних навчальних закладах 3-4 рівнів акредитації; організувати розробку комплексної програми методичного забеспечення формування творчої особистості співака у сучасній системі вищої музичної освіти.

Результати дослідження дають підстави вважати, що вихідна методологія є правильною, визначені завдання реалізовані, мета досягнута, сукупність одержаних наукових висновків має важливе значення для теорії і практики вокально-виконавської та вокально-педагогічної діяльності співака. Реалізація основних положень дослідження спрямовується на якісне перетворення відношення до вокально-виконавської творчості, до формування особистості співака, а також на подальший розвиток вокально-педагогічної діяльності та її значення у вихованні виконавця.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1.Вокально-виконавська творчість: психолого-педагогічний та мистецтвознавчий аспекти. Монографія. - К.: НМАУ, 1999,-12,8 др.арк.

2. До проблеми вокально-творчого спокою у вихованні співака (в допомогу студентам 3-5 курсів у педагогічній практиці)// Проблемы взаимодействия музыкальной науки и учебного процесса. Сб.научных материалов. - Харьков: ХГИИ, 1994, - 0,25 др.арк.

3. Вплив міжособистісного спілкування на формування професійних навичок співака-початківця // Проблемы взаимодействия музыкальной науки и учебного процесса. Сб.научных материалов: Вып. второй. - Харьков: ХГИИ, 1995, - 0,25 др.арк.

4. До проблеми творчості у вокально-педагогічному процесі // Проблемы взаимодействия музыкальной науки и учебного процесса. Сб.науч. матер.: Вып. третий. - Харьков: ХГИИ, 1995, - 0,25 др.арк.

5. Вокальне виконавство як процес конкретизації змісту // Проблемы взаимодействия музыкальной науки и учебного процесса. Сб.науч. матер.: Вып. четвертый. - Харьков: ХГИИ, 1995, - 0,25 др.арк.

6. Проблема мислення у структурі музичних здібностей співака //Проблеми взаємодії мистецтва, педагогіки та теорії і практики освіти. Наук.-метод. збірник: Вип.перший.- Харків: ХДІМ,1995,- 0,25 др.арк.

7. Проблема співацької обдарованості та її значення у формуванні співака-професіонала //Проблеми взаємодії мистецтва, педагогіки та теорії і практики освіти. Наук.-метод. збірник: Вип.другий.- Харків: ХДІМ,1995,- 0,25 др.арк.

8. Аналіз специфіки музичних здібностей співака // Проблеми сучасного мистецтва і культури. Мистецтвознавство та професійна освіта: Зб.наук.праць.- К., 1998.-О,25 др арк.

9. Психофізіологічні основи розвитку вокально-технічних навичок у студентів музичних вузів // Проблеми сучасного мистецтва і культури. Проблеми мистецтвознавства та професійна освіта: Зб.наук.праць.- К., 1998.-О,25 др арк.

10. Проблеми методики формування вокально-виконавських навичок у співаків-початківців // Проблеми сучасного мистецтів і культури. Проблеми професійної педагогіки та виховання: Зб.наук.праць.- К., 1998.-О,25 др арк.

11. Філософський аспект проблеми художньої // Проблеми сучасного мистецтів і культури. Педагогічні, мистецтвознавчі та культурологічні аспекти сучасного суспільства: Зб.наук.праць.- К., 1998.-О,25 др арк.

12. Психологія вокально-виконавської творчості // Проблеми сучасного мистецтів і культури. Теоретико-методичні питання педагогіки, культурології і мистецтвознавства: Зб.наук.праць.- К., 1998.-О,25 др арк.

13. Концепція розвитку творчих особливостей співака-професіонала //Проблеми взаємодії мистецтва, педагогіки та теорії і практики освіти., Зб.наук.праць: Вип. другий.- Харків: ХДІМ, 1998.- 0,25 др.арк.

14. До проблеми вокально-виконавської діяльності як вида художньої творчості // Проблеми взаємодії мистецтва, педагогіки та теорії і практики освіти.Зб.наук.праць: Вип. третій.- Харків: ХДІМ, 1998.- 0,25 др.арк.

15. Теоретико-методичне обгрунтування вокально-педагогічної діяльності // Проблеми сучасного мистецтів і культури. Теоретико-методологічні питання педагогіки та мистецтвознавства: Зб.наук.праць.- К., 1998.-О,25 др арк.

16. Вокально-педагогічна творчість: система вдосконалення // Проблеми сучасного мистецтів і культури. Професійна підготовка фахівців вищої школи в умовах оновленої парадигми освіти: Зб.наук.праць.- К., 1999. .-0,55 др.арк.

17. До проблеми феномену творчої індивідуальності співака // Науковий вісник НМАУ. Музичне виконавство. Вип. третій.- К., 1999.- 0,5 др. арк.

18. Виконавська творчість співака (світоглядний аспект)// Людина та духовність : Зб. наук. праць. - К.: НМАУ, 1999.-0,5 др.арк.

19. К проблеме формирования навиков вокально-художественного творчества в аспекте поєтического текста //Проблеми взаємодії мистецтва, педагогіки та теорії і практики освіти. Зб.наук.праць: Вип. четвертий. - Харків: ХДІМ, 1999.- 0,5 др.арк.

20. Личностно-ориентированный подход в подготовке певца профессионала к вокально-исполнительской деятельности //Проблеми сучасного мистецтів і культури. Організація та зміст становлення професійної підготовки в умовах національної системи освіти: Зб.наук.праць.- Харків, 1999.-О,5 др арк.

21.Специфіка виконавської творчості співака. Збірник науковий праць “Професійна освіта: педагогіка і психологія” Польський щорічник., Честохова-Київ,, 1999.-0,5 др. арк.

22.До проблеми формування виконавської творчості у співаків початківців// Науковий вісник НМАУ. Музичне виконавство. Вип. четвертий.- К., 2000.- 0,5 др. арк.

23. Акустична будова голосу співака початківця як засіб плідного формування вокально-технічних навичок //Проблеми сучасного мистецтів і культури. Проблеми загальної і професійної педагогіки. Зб.наук.праць.- Харків, 1999.-О,5 др арк.

24.Специфіка творчих здібностей у зв'язку з обраним аспектом вокальної діяльності // Наука і сучасність: Зб.наук.праць, частина 2.-К.: Нац. пед.унів., 1998.-0,5 др.арк.

25.Усвідомлені та неусвідомлені моменти у виконавській діяльності співака//Соціалізація особистості:Зб.наук.праць.-К.:Нац.пед.унів.,1999.-0,5 др.арк.

АНОТАЦІЇ

Гребенюк Наталія Євгеніївна. Вокально-виконавська творчість.- Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора мистецтвознавства за спеціальністю 17.00.03 - музичне мистецтво.- Національна музична академія України ім. П.І.Чайковського, Київ, 2000.

Дисертація присвячена проблемі вокально-виконавської творчості професійного співака, яка розглядається з позицій психолого-педагогічного та мистецтвознавчого аспектів. На основі загального дослідження творчої індивідуальності співака, його потенціалу та засобам формування за допомогою особистісно-орієнтовного підходу теоретично обгрунтовано та визначено її сутність і особливості виховання. Виявлена сутність та специфіка вокально-виконавської та вокально-педагогічної творчості, проаналізовано їх взаємозумовленість та взаємозалежність. Обгрунтовано та визначено зміст, структуру, специфіку вокально-педагогічної творчості, проаналізовано особливості професійної підготовки викладача вокалу. Розроблена та експериментально перевірина модель творення вокально-виконавського образу, як основа підготовки студента до вокально-виконавської творчості. Основні результати впроваджено у систему підготовки студентів вокальних факультетів вищих музичних навчальних закладах 3-4 рівнів акредитації до виконавської творчості за допомогою якісної педагогічної діяльності.

Ключові слова: вокально-виконавська творчість співака (зміст, специфіка), вокально-виконавські навички, творча індивідуальність вокаліста, творчій потенціал, вокально-педагогічна творчість (зміст, структура, чинники, система вдосконалення).

Grebeniyk Natalia. Vokal-performing creation. - Manuscript.

Thesis for a Doctor's of art degree in speciality 17.00.03 - musical art. - Tchaikovsky National Music Academy of Ukraine, Kyiv, 2000.

Thesis is devoted to the problem of a vocal-performing creation of professional singer and its both psychical-pedagogical and art studing aspects. The maintenance and peculiarities of education of professional singer have been theoretically summed and determined on basis of a complex investigation of creative individuality of singer, his potential and specificity of forming within limits of personal-oriented approach. The maintenance and specificity of both vocal-performing and vocal-pedagogical creation have been proved and revealed. The peculiarities of a professional training of vocal teacher have been analyzed. The model of creation of vocal-performing image as a basis of training of student to vocal-performing work has been developed and tested experimentally. The fundamental results of the investigation have been inculcated to the system of training of students to performing work due to increasing of professional level at the vocal departments of high musical educational institutions.

The actuality and necessity of investigation of chosen problem have been proved in the introduction. The object, subject, purpose, conception, task, hypothesis and method of investigation have been determined. The scientific novelty, theoretical and practical sense, personal contribution of a seeker, conclusions on inculcating of results of investigation have been revealed.

The essence of idea of artistic creation in world view, psychical-pedagogical and art studying aspects in investigated in сhapter 1, “Vocal-performing creation as a problem of musical art”.

The phenomenon of creative individuality of singer is determined in chapter 2, “The essence and specificity of forming of creative individuality of singer”. The essence and peculiarities of developing of his creative potential are investigated. Everyone of its three units gives qualitative characteristic of ingredients of singer's personality.

The whole process of pedagogical creation of vocal teacher is investigated in сhapter 3, “The vocal-pedagogical creation as a condition of forming of vocal-performing work of a future singer”.

Chapter 4 of the present investigation, “Vocal-performing work of a singer” is devoted to an analysis of maintenance and specificity of performing creation of a singer, technology of forming of vocal-performing experience and model of making of vocal-performing image.

The fundamental results of theoretical and methodical developing of problem of training of singer to the vocal-performing work are stated in general conclusion taking into account of all components which have influence on this process and way.

The vocal-performing creation is the special kind of artistic-creative work. There is a creative transformation of a vocalist-performer and vocalist-interpreter due to development of professional thinking of singer in basis of it. A performer should bring the objects of reality interpreting creatively by his personal world view and it should have qualitative influence on a depth of delivering phenomenon. The creative act of a performer is always a subjective process. A training of a professional singer to the vocal-performing work as a complete system is based on an organic unity of general, personal and individual. As general it's an ingredient of a professional pedagogical and art studying training of singer. As a personal it involves a specificity of vocal-performing work; as individual it reflects a dependence of training of professional singer on his psychical-physiological properties and level of his performing work.

The vocal-performing work is determined not only by a phenomenon of a creative individuality of singer, but by a maintenance and peculiarities of developing of his creative potential first of all. A vocal-performing work always connects with a vocal-pedagogical work. The last one is a basis of its forming.

The structure and maintenance of vocal-performing creation of singer have been developed and theoretically proved in the investigation. Its essence, specificity and psychical-pedagogical conditions of an effective forming and function at high educational institutions of musical profile have been revealed.

The present investigation is the objective need in a theoretical, practical and experimental application of a complete system of vocal pedagogic which helps to create conditions for developing of a vocal performing mastery of singer, forming his individuality and creative capabilities at a modern stage of developing of vocal-performing professional education.

Key words: vocal performing creation of a singer (maintenance, specificity); vocal-performing skill, creative individuality of a vocalist, creative potential, vocal-pedagogical creation (maintenance, structure, items, system of increase).

Гребенюк Наталья Евгеньевна. Вокально-исполнительское творчество. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени доктора искусствоведения по специальности 17.00.03 - музыкальное искусство.- Национальная музыкальная академия Украины им. П.И.Чайковского, Киев, 2000.

Диссертация посвящена проблеме вокально-исполнительского творчества профессионального певца, которая рассматривается в психолого-педагогическом и искусствоведческом ракурсах. На основе комплексного исследования творческой индивидуальности певца, его потенциала и специфики формирования в рамках личностно-ориентированного подхода теоретически подитожена и определено содержание и особенности воспитания. Выявлено содежание и специфика вокально-исполнительского и вокально-педагогического творчества, проанализированы особенности профессиональной подготовки преподавателя вокала. Разработана и экспериментально проверена модель создания вокально-исполнительского образа, как основа подготовки студента к вокально-исполнительскому творчеству. Основные результаты исследования внедрены в систему подготовки студентов к исполнительской деятельности за счет повышения профессионализма педагогического творчества на вокальных факультетах высших музыкальных учебных заведений 3-4 уровней аккредитации.

Ключевые слова: вокально-исполнительское творчество певца (содержание, специфика), вокально-исполнительские навыки, творческая индивидуальность вокалиста, творческий потенциал, вокально-педагогическое творчество (содержание, структура, слагаемые, система роста).

Размещено на Allbest.ru

...