Елементи етнопедагогіки в педагогічній діяльності А.С. Макаренка

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти, науки, молоді та спорту України

Кременецький обласний гуманітарно-педагогічний інститут ім. Т. Шевченка

Кафедра педагогіки вищої школи

Індивідуальне навчально-дослідне завдання з етнопедагогіки

на тему:

"Елементи етнопедагогіки в педагогічній діяльності А.С. Макаренка"

Кременець 2013

Зміст

Вступ

1. А.С. Макаренко - відомий педагог, майстер своєї справи

2. Питання сімейного виховання в працях А.С. Макаренка

3. Основні напрямки в системі виховання, використання етнопедагогіки

4. Батьківський авторитет у системі виховання

Висновок

Література

Вступ

Етнопедагогіка (або народна педагогіка) - це наука про досвід народу у справі виховання молоді, про його педагогічні погляди, наука про педагогіку побуту, сім'ї. Предметом етнопедагогіки є досвід навчання й виховання дітей, накопичений конкретним етносом за тривалий час його існування .

Безумовно, використання накопиченого українським народом досвіду у вихованні є цінним джерелом для відродження й становлення національного виховання, оскільки воно відповідає українській вдачі, менталітетові, особливостям національного характеру.

Етнопедагогічна основа української національної школи-родини будується на широкому використанні всіх компонентів навчально-виховної мудрості нашого народу, а саме: родинознавства , дитинознавства (педології), домашнього виховання, дидактики, деонтології, педагогіки народного календаря, козацької педагогіки, педагогіки опіки тощо.

Історичний шлях становлення й розвитку української народної педагогіки розпочинається в сивій давнині, ще в епоху первісного суспільства. Передача життєвого досвіду, набутих знань, умінь від покоління до покоління становила сутність історичного буття народу Вже тоді старші покоління докладали чимало зусиль, щоб молодь засвоїла родові і племені звичаї, вірування, легенди, землеробські, мисливські навички тощо. Одним з найважливіших засобів передачі досвіду старших поколінь була спільна праця та оборона від ворогів. Елементи цієї найдавнішої народної педагогіки простежуються, зокрема, в фольклорі. З глибини століть набирала розмаху розмаїта народна творчість - пісенна, музична, танцювальна, декоративно-прикладна тощо. Багатогранна за тематикою і жанрами, вона і нині є могутнім джерелом засобів, методів і прийомів національного виховання.

Багато вчених використовують її у своїх працях, адже саме вона допомагає у правильному вихованні підростаючого покоління. Одним із них був А.С.Макаренко - великий педагог, який написав багато праць щодо виховання молоді.

етнопедагогіка виховання сімейний макаренко

1. Макаренко - відомий педагог, майстер своєї справи

Антон Семенович народився 1 березня 1888 р. у м. Білопілля Харківської губернії (зараз Сумська обл.) у сім'ї маляра-полірувальника залізничних майстерень. У 1896 р. він вступив до місцевого двокласного залізничного училища. У 1901 р. сім'я переїжджає до м. Крюків (Полтавська обл.), де А.С. Макаренко блискуче склав екзамени і поступив у другий клас Кременчуцького училища, яке закінчив у 1904 р. з відмінними оцінками, і в цьому ж році вступив на однорічні педагогічні курси при училищі. Пізніше вчителі цього училища писали про студента Макаренка, що він учився прекрасно, мав виняткові здібності і витримку. Пробні уроки завжди проводив на "відмінно". У 17 років Антон Семенович розпочав учительську діяльність у Крюківському залізничному училищі, був помічником учителя, потім викладав російську мову, малювання, креслення.

Він проявляв багато ініціативи в організації виховної роботи з учнями. У 1914 р. в Полтаві відкрився учительський інститут. А. С. Макаренко, маючи 9-річний досвід учительської діяльності, блискуче склав вступні іспити з усіх загальноосвітніх предметів і був прийнятий до інституту, у тому ж році він був зачислений казенним стипендіатом. Навчаючись в інституті, Антон Семенович був найактивнішим читачем бібліотек, брав участь у педагогічних конференціях в інституті. Читання для нього було життєвою потребою. Він отримав, як сам писав, прекрасні знання з природознавства, загальної біології, географії, економічної політики, соціальної історії, логіки, психології, педагогіки. Закінчив Полтавський педінститут у 1917 р. із золотою медаллю, високу оцінку отримала його випускна наукова робоча "Криза сучасної педагогіки". У характеристиці було написано: "Макаренко А. особливий інтерес проявив до педагогіки та гуманітарних наук... Буде дуже хорошим викладачем з усіх предметів, а особливо з історії та російської мови".

Антон Семенович Макаренко виявив себе активним будівничим соціалістичної школи і радянської педагогіки проте у своїх творах і діяльності широко використовував надбання народної педагогічної мудрості. Вийшовши з глибин народу, А. Макаренко тонко підмітив можливості народних виховних засобів і мудро вплітав їх до своїх навчально-виховних заходів.

2. Питання сімейного виховання в працях А.С. Макаренка

До питання сімейного виховання А.С.Макаренко прийшов уже сформованим свідомим педагогом. Про характер особливості своєї діяльності постійно наштовхувався з неблагополучними сім'ями з тими, вина яких полягала в тому, що дитина ставала на злочинний шлях.

Разом з тим в комуні ім. Дзержинського були діти “невдахи” із досить таки пристойних сімей, в середині яких відбувалися приховані від стороннього ока процеси, які примушували страждати і батьків і дітей. Чому хороші люди, які користуються повагою і шаною на роботі однак не можуть організувати щастя в своїй сім'ї? В пошуках відповіді А.С. Макаренко відвідував багато сімей, знайомився з багатьма батьками, допомагав їм у виховній роботі. Таким чином у Антона Семеновича зібралось багато матеріалу, вражень, досвіду, думок настільки, що в останні 2-3 роки життя він повністю займався розробкою питань сімейного виховання. Ото ж в педагогічній системі А.С. Макаренка важливе місце займає проблеми сімейного виховання... У 1937р. він написав “Книгу для батьків”. В цьому ж році А.С. Макаренко виступив з серією лекцій по радіо з питань сімейного виховання, які були в цьому ж 1937р. видані окремою книгою під назвою “Лекції про виховання дітей”.Наші діти - це майбутнє громадяни країни… наші діти майбутні батьки і матері, вони будуть вихователями своїх дітей. Наші діти - це старість… правильне виховання - це наша щаслива старість, погане виховання - це наше горе, наші сльози… - писав А.С. Макаренко. починати виховувати дітей слід з раннього віку, з народження дитини.

А.С. Макаренко наприкінці 1937 р. прочитав по радіо вісім лекцій для батьків про виховання в сім'ї. Зокрема, перша лекція циклу "Виховання в сім'ї" була присвячена загальним умовам сімейного виховання.

А.С. Макаренко звертає увагу батьків на те що виховати дитину правильно і нормально набагато легше, ніж перевиховувати, що вимагає більше сил, знань і терпіння. Кожна сім'я є колективом рівноправних членів суспільства, але батьки і діти відрізняються тим, що перші керують сім'єю, а другі виховуються в сім'ї.

Важливою причиною у вихованні дітей А.С. Макаренко вважав сам устрій сім'ї, її структуру. Одна дитина скоро стає центром у сім'ї, у сім'ї, де є кілька дітей, батьківське піклування може нормальний характер. Треба радити батькам, що з якоїсь причини залишають одне одного, щоб у своєму розходженні вони більше думали про дітей, бо це дуже хворобливо відбивається на них. На думку

А.С. Макаренка, батькам слід серйозну увагу звернути на мету виховання: "…кожен батько і кожна мати повинні добре знати, що вони хочуть виховати у своїй дитині". Важливою умовою виховання дітей у сім'ї є власна поведінка батьків. А.С.Макаренко з цього приводу зазначав: "Не думайте, що ви виховуєте дитину тільки тоді, коли ви з нею розмовляєте або навчаєте її, або наказуєте їй. Ви виховуєте її в кожний момент вашого життя, навіть тоді, коли вас нема вдома". Найголовніший метод виховання - батьківська вимога до себе, батьківська пошана до своєї сім'ї, батьківський контроль над кожним своїм кроком.

Виховання дітей потребує найсерйознішого тону, найпростішого і щирого. А.С.Макаренко радить батькам: будьте просто щирі, хай ваш настрій відповідає моментові і суті того, що діється у вашій сім'ї.

Загалом А.С.Макаренко успішні умови сімейного виховання виклав у вигляді таких порад батькам: треба правильно виховувати, щоб потім не довелося займатися перевихованням; треба пам'ятати, що ви керуєте сім'єю; по змозі добиватися правильної структури цієї сім'ї; необхідно мати точну мету і програму виховної роботи; треба завжди пам'ятати, що дитина - не тільки ваша радість, але й майбутній громадянин, що ви відповідаєте за неї перед країною; треба насамперед самому бути громадянином і вносити своє громадянське самопочуття у сім'ю; треба ставити суворі вимоги до власної поведінки; не слід покладатися ні на які рецепти і фокуси виховання, треба бути серйозним, простим і щирим; не треба розраховувати на велику витрату часу, треба вміти керувати дитиною, а не оберігати її від життя.

3.Основні напрямки в системі виховання

Вивчення та аналіз педагогічних праць А.С.Макаренка дає можливість окреслити зміст і завдання комплексної системи родинного виховання.

Зокрема можна виділити такі основні напрямки в цій системі:

- моральне (виховання дисципліни, культурних навичок);

-трудове (виховання у праці);

- економічне (сімейне господарство);

-статеве.

А.С.Макаренко у поняття "дисципліна" вкладає кілька значень:

1) збірка правил поведінки;

2) стилі, виховані звички людини;

3) слухняність;

4) широкий загальний результат всієї виховної роботи.

Виконання режиму є найкращим засобом виховання дисципліни. Правильний сімейний режим повинен бути сталий, точний.

А.С. Макаренко важливе місце в режимі у сім'ї надає розпорядженню батьків, яке повинно відповідати таким вимогам:

а) не повинно даватися злісно, з криком, з роздратуванням, але й не повинно бути подібним до припрошування;

б) воно повинно бути по силі дитині, не вимагати від неї надто важкого напруження;

в) повинно бути розумне, тобто не суперечити здоровому розумові;

г) не повинно суперечити іншому розпорядженні і розпорядження батька не повинно суперечити розпорядженню матері.

У трудовому вихованні в сім'ї, на думку А.С. Макаренка, важливо: перед дитиною поставити певне завдання, яке вона може розв'язати, застосовуючи той чи інший трудовий засіб; трудову участь дітей в житті розпочинати рано, ще у грі (догляд за іграшками, деякі способи прибирання); з віком трудові доручення дитини слід ускладнювати.

Якщо необхідність або інтерес у дитини недостатні, щоб викликати в неї бажання працювати, батьки можуть застосувати такі способи і методи: 1) прохання (дає дитині цілковиту волю вибору), слід застосовувати в тих випадках, коли дитина охоче виконає прохання;

2) доручення (має бути спокійне, впевнене, ділове);

3) примус (може бути різний - від простого повторення доручення до повторення різного й вимогливого, не слід вдаватися до фізичного примусу).

А.С. Макаренко вважає, що не слід хвалити дитину про виконану роботу при знайомих і друзях; не треба дитину карати за погану або невиконану роботу, а добиватися того, щоб робота була виконана.

Кожна дитина є членом сім'ї, а отже, і учасником сімейного господарства. А.С. Макаренко зазначав, що коли сім'я багатіє, то це означає тільки одне: вона краще й щасливіше живе, набуває більше речей особистого користування, задовольняє більшу кількість своїх потреб".

За допомогою правильного виховного керівництва в галузі сімейного господарства виховуються такі риси:

1) колективізм;

2) чесність;

3) дбайливість;

4) ощадність;

5) відповідальність;

6) здатність до орієнтування.

У рамках морального виховання А.С.Макаренко досить вдало вирішував проблеми статевого виховання, яке порівнював із "вихованням культури соціальної людини".

Мета цього виховання, на думку педагога, - виховати так наших дітей, щоб вони ставилися до кохання як до серйозного і глибокого почуття, щоб свою насолоду, своє кохання і щастя вони реалізували в сім'ї.

Статеве виховання повинно полягати у вихованні тієї інтимної пошани до питань статі, яка називається цнотливістю. Важливою умовою статевого виховання є правильний режим, встановлений у сім'ї і школі.

Корисними в період статевого дозрівання А.С.Макаренко вважав бесіди з вихованцями .Справжня любов між батьком і матір'ю - це їхня взаємна пошана, допомога і піклування. Якщо все це відбувається на очах у дітей з першого року їх життя, то викликає в них повагу до серйозних і гарних взаємин між чоловіком і жінкою.

Отже, концепція сімейної педагогіки А.С. Макаренка має чітку систему виховання, свої напрямки, зміст, форми і методи необхідного впливу батьків на гармонійний розвиток особистості дитини.

4.Батьківський авторитет у системі виховання

А.С. Макаренко суть батьківської влади і авторитету ґрунтує навідповідальності батька й матері у вихованні майбутнього громадянина країни. "Проте буде просто незручно в самій сім'ї перед дітьми доводити батьківську владу постійним посиланням на таке суспільне уповноваження. Виховання дітей починається з того віку, коли ніякі логічні докази і пред'явлення громадських прав взагалі неможливі, а тим часом без авторитету неможливий вихователь", - так зазначає А.С. Макаренко у своїй лекції "Про батьківський авторитет".

Самий сенс авторитету полягає в тому, що він не потребує ніяких доказів, приймається як безсумнівне право старшого, як його сила і цінність.

А.С.Макаренко переконує, що авторитет може бути організований у кожній сім'ї. Проте трапляються такі батьки, що думають, коли їх діти не слухають, то авторитет - дар природи, особливий талант. Тому такі батьки організовують свій авторитет на фальшивих основах.

На думку А.С.Макаренка, є багато форм фальшивого авторитету, зокрема це такі типи авторитету:

1) придушення;

2) віддалі;

3) чванства;

4) педантизму;

5) резонерства;

6) любові;

7) доброти; та ін.

Охарактеризуємо названі види фальшивого авторитету.

Авторитет придушення А.С.Макаренко називає найстрашнішою формою авторитету, хоч і не найшкідливішою. Найбільше цим хворіють батьки: батько завжди гримає, сердитий, хапається за палицю або пасок, кожну провину дитини відзначає покаранням. Такий авторитет: тримає в страху всю сім'ю (і дітей, і матір); привчає подалі триматися від страшного батька; породжує дитячу брехню, виховує жорстокість. Авторитет віддалі проявляється там, де батьки та матері переконались у тому, щоб діти слухалися, треба менше з ними розмовляти, подалі від них триматися, зрідка тільки виступати у вигляді начальства. У таких батьків своє життя, свої інтереси.

Авторитет чванства А.С.Макаренко називає "особливим видом авторитету віддалі", він виявляється в тому, що деякі люди вважають, що вони найзаслуженіші, найважливіші діячі і виявляють цю важливість на кожному кроці, показують це дітям. Діти й собі починають чванитись.

Авторитет педантизму А.С.Макаренко визначив як заборону всього дітям батьками-бюрократами і формалістами. Такі батьки переконані, що діти повинні кожне батьківське слово вислухати з трепетом, що їхнє слово - це святощі. Життя дитини у такій сім'ї, її інтереси, ріст минають непомітно для батьків, вони нічого не бачать крім свого бюрократичного начальствування в сім'ї.

Авторитету резонерства А.С. Макаренко надав такі характеристики: батьки заїдають дитяче життя нескінченними повчаннями, повчальними розмовами; батьки певні, що в повчаннях полягає головна педагогічна мудрість; у сім'ї завжди мало радощів і усмішки; діти не виявляють у батьків ніякого авторитету.

Авторитет любові А.С. Макаренко називає найпоширенішою формою фальшивого авторитету.

Його суть: "батьки переконані, щоб діти слухались, треба, щоб вони любили батьків; щоб заслужити любов, необхідно на кожному кроці показувати свою батьківську любов; засоби - ніжні слова, безконечні поцілунки, пестощі; непослух дитини батьки порівнюють з нелюбов'ю батька (матері); часто при дітях батьки розповідають знайомим: він страшенно любить тата (маму), це така ніжна дитина!"; дитина все повинна робити з любові до батьків.

А.С. Макаренко критикує такі сторони цього авторитету: сімейний егоїзм; діти бачать, що батьків можна обдурити, залякати; першими жертвами дитячого егоїзму стають батьки.

Авторитет доброти називав А.С. Макаренко найнерозумнішою формою авторитету У цьому випадку дитяча слухняність також організовується через дитячу любов, але вона викликається не поцілунками та ласкавими словами, а діями, лагідністю, добрістю батьків. Тато або мама виступають перед дитиною в образі доброго ангела. Вони все дозволяють, їм нічого не шкода, вони не скупі, чудові батьки. Дуже скоро в такій сім'ї діти починають просто командувати батьками.

Авторитет дружби А.С. Макаренко визначає в тому що, дружба між дітьми і батьками - то справа добра, але може й початися зворотний процес: діти починають виховувати батьків. У цих сім'ях діти називають батьків Петькою або Маруською, сміються з них, грубо обзиваються, повчають на кожному кроці. Але і дружби тут немає, бо ніяка дружба неможлива без взаємної пошани.

Авторитет підкупу А.С. Макаренко визначає як найбільш неморальну норму авторитету, коли слухняність купується подарунками та обіцянками. Батьки так і кажуть: будеш слухатись, куплю тобі коника, будеш слухатись, підемо до цирку.

До форми фальшивого авторитету А.С. Макаренко відносить:

1) авторитет веселощів;

2) авторитет вченості;

3) авторитет "друзяки-хлопця";

4) авторитет краси.

А.С. Макаренко визначив такі принципи справжнього батьківського авторитету у сім'ї: життя і робота батьків, їх громадське обличчя, їх поведінка; знання того, чим живе, цікавиться, що любить, чого не любить, чого хоче й чого не хоче дитина; лінія знання, допомоги, відповідальності.

Отже, теорія авторитету в концепції родинного виховання А.С. Макаренка займає провідне місце.

Загалом, справжній авторитет повинен ґрунтуватися на громадській діяльності батьків, їх почутті, їх знанні життя дитини, допомозі їй та відповідальності за її виховання.

Висновок

На основі етнопедагогіки А.С.Макаренко розробив певну систему виховання дітей. Особливе місце у вихованні дітей він відводив сім'ї. Це було зумовлено тим, що йому довелося перевиховувати підлітків, яким бракувало сімейного виховання. На проблему родинного виховання педагог-практик дивився із загальнодержавних, загальнонародних позицій.

“Виховання дітей, - стверджував він, - найважливіша галузь нашого життя. Наші діти - це майбутні громадяни нашої країни і громадяни світу.

Вони творитимуть історію ... Правильне виховання - це наша щаслива старість, погане виховання - це наше майбутнє горе, це - наші сльози, це - наша провина перед іншими людьми, перед усією країною”.

Думка А.С. Макаренка про важливість родинного виховання не втратила актуальності й на початку ХХІ століття. Вона ще більш загострилась у час, коли сімейне виховання часто замінюється громадським. Таким чином порушується пріоритетність родинного виховання, яка складалася тисячоліттями в усіх народів світу.

Вилучення з виховної системи або недооцінення цього виховання веде до руйнування морально-духовних засад нації. Отже, постає національна, загальнодержавна проблема піднесення системи родинного виховання.

На думку А.С. Макаренка, необхідними умовами правильного виховання дітей є “повна сім'я ” як виховний колектив; гарні взаємини між батьком і матір'ю, приклад батьків для дітей у всьому, правильні стосунки між батьками й дітьми, чіткий і строгий режим життя, правильно організована трудова діяльність членів сім'ї. “Книга для батьків ” є своєрідною енциклопедією сімейного виховання .

На думку А. Макаренка батьки, які по-справжньому люблять дітей, усвідомлюють свою місію, намагаються здобути визнання в очах дитини своєю мудрістю, людськими чеснотами, зацікавленим, добрим, обґрунтовано вимогливим ставленням до неї, до себе, інших людей. Важливо, щоб дитина, спостерігаючи за своїми батьками, сама високо оцінила їх, виявила прагнення бути подібною на них.

Література

1. Макаренко А.С. Виховання в сім'ї // А.С.Макаренко. Вибрані педагогічні твори. - К.-Xарків: Радянська школа, 1947.

2. Макаренко А.С. Виховання в сім'ї та в школі // А.С.Макаренко. Вибрані педагогічні твори. - К.-Харків: Радянська школа, 1947.

3. Макаренко А.С. Книга для батьків. - К.: Радянська школа, 1949

4. Макаренко А.С. Методика організації виховного процесу. Твори: У 7 т. - К.: Рад. Максимюк С.П. Педагогіка.

Размещено на Allbest.ru