Суть процесу навчання

Размещено на http://www.allbest.ru/

Тема лекції: Суть процесу навчання

План

1. Сутність навчання, його методологічна основа

2. Функції та основні компоненти процесу навчання

3. Види навчання

4. Логіка та мотиви процесу навчання

5. Оптимізація та інтенсифікація процесу навчання

навчання вчитель пізнання

1. Сутність навчання, його методологічна основа

У практичній діяльності вчителі дещо спрощено підходять до розуміння суті навчання, зводять його до "передачі" знань від вчителя до учнів, "подачі" учням, "подачі" навчального матеріалу. У цьому випадку виходять з хибного постулату: голова учня є посудиною, яку треба наповнити знаннями. Насправді ж знання передати не можна, як це роблять з певними речами. "Подавати" знання теж безперспективна дія.

Навчання -- складний і багатогранний процес взаємодії вчителя і учнів, в результаті чого мають розв'язуватись такі завдання: учні оволодівають знаннями, вміннями і навичками, методами самостійної пізнавальної діяльності, забезпечується їх інтелектуальний розвиток, формується науковий світогляд. У цьому процесі варто чітко вирізняти провідні функції учителя й учня. Учитель передусім виконує спонукально-організуючу функцію (научіння), а учень -- функцію діяльності особистості з оволодіння знаннями, уміннями і навичками (учіння).

Навчання як специфічна форма пізнання об'єктивної дійсності, попереднього досвіду поколінь спирається на загальні закони пізнання: від живого споглядання до абстрактного мислення і від нього до практики.

У процесі організації шкільного навчання необхідно розуміти цю закономірність і моделювати певні форми навчання з урахуванням її особливостей, усвідомлюючи спільне та відмінне в науковому пізнанні та пізнанні в процесі навчання.

2. Функції та основні компоненти процесу навчання

Методологічною основою процесу навчання є наукова теорія пізнання.

Пізнання -- процес цілеспрямованого відображення об'єктивної реальності у свідомості людей.

Співвідношення процесів пізнання і навчання:

і пізнання, і навчання визначаються потребами суспільства;

і пізнання, і навчання здійснюються за схемою: живе спостереження -- абстрактне мислення -- практика;

навчання є одним із шляхів процесу пізнання.

Різниця у цих процесах: пізнання має справу з самим об'єктом пізнання, у навчанні може бути його наочне або словесне зображення; у пізнанні відкривають об'єктивно нове, невідоме, у навчанні учень "відкриває" для себе якусь істину. У навчанні прискореним темпом пізнають те, на що наука витратила роки; навчання передбачає і формування вмінь та навичок, а пізнання --тільки розкриття істини; практика у навчанні допомагає краще зрозуміти і засвоїти матеріал, а не служить критерієм істини, як у пізнанні.

У навчальному процесі проявляються відомі положення філософії про взаємозв'язок і взаємозалежність, єдність і боротьбу протилежностей, заперечення заперечення, перехід кількісних змін у якісні.

Рушійними силами навчального процесу є його суперечності:

а) між постійно зростаючими вимогами суспільства до процесу навчання і загальним станом цього процесу, який потребує постійного вдосконалення;

б) між досягнутим учнями рівнем знань, умінь і навичок і тими знаннями, уміннями і навичками, які потрібні для вирішення поставлених перед ними нових завдань;

в) між фронтальним викладом матеріалу й індивідуальним характером його засвоєння;

г) між розумінням матеріалу вчителем і розумінням його учнями;

ґ) між теоретичними знаннями і уміннями використовувати їх на практиці і т.п. Мистецтво вчителя полягає у виявленні і використанні цих суперечностей для активізації пізнавальної діяльності учнів.

Основні функції навчання: освітня, виховна, розвиваюча.

Освітні завдання уроку -- забезпечити в ході уроку засвоєння (засвоєння, закріплення, застосування і т.п.) теорій, понять, законів тощо (учитель продумує їх перелік і найменування); сформувати (або продовжити формування) загальнонавчальні уміння і навички (учитель продумує їх); сформувати спеціальні вміння з даного предмета (учитель продумує їх перелік і склад).

Виховні завдання уроку -- сприяти в ході уроку формуванню основних світоглядних ідей (учитель продумує їх); забезпечити вивчення в ході уроку праць письменників, учених, документів тощо (учитель продумує, яких саме); сприяти вирішенню завдань трудового виховання і профорієнтації школярів (учитель продумує відповідні ситуації, моменти і т.п.); сприяти вихованню моральних якостей школярів -- етичних норм, гуманізму, колективізму, активної позиції у навчанні і житті і т.п. (учитель продумує найважливіші для кожного уроку); сприяти вихованню в школярів естетичних поглядів, умінь і т.п. (учитель визначає, яких саме); сприяти вихованню в школярів гігієнічних та фізкультурних умінь та навичок (учитель продумує їх).

Завдання розвитку мислення, волі, емоцій, навчальних інтересів, мотивів і здібностей школярів: розвивати мислення на основі загальних розумових дій і операцій.

У неповній та повній загальноосвітній школі учні мають навчитися:

структурування -- мислительна діяльність щодо встановлення найближчих зв'язків між поняттями, реченнями, ключовими словами і т.п., в процесі якої виділяється структура знань;

систематизації -- мислительна діяльність щодо встановлення віддалених зв'язків між поняттями, реченнями і т.п., в процесі якої вони організуються в певну систему;

конкретизації -- застосування знань в практичних ситуаціях, пов'язаних з переходом від абстрактного до конкретного;

варіювання -- зміна несуттєвих ознак понять, їх властивостей, фактів і т.п. при постійних суттєвих;

доведення -- логічне розмірковування;

робити висновки -- поступове спрощення теоретичного або практичного виразу з метою одержання наперед відомого його виду;

пояснення -- акцентування думки на найважливіших моментах (зв'язках) під час вивчення навчального матеріалу;

класифікація -- розподіл понять на взаємопов'язані класи за суттєвими ознаками;

аналізу -- вичленення ознак, властивостей, відношень понять, знаходження спільних і відмінних їх властивостей;

синтезу -- поєднання, складання частин (дія, зворотна аналізу);

порівняння -- виділення окремих ознак понять, знаходження спільних і відмінних їх властивостей:

абстракціонування -- виділення суттєвих ознак понять відкиданням несуттєвих;

узагальнення -- виділення ознак, властивостей, суттєвих для кількох понять.

Під час навчального процесу учитель сприяє розвитку волі і наполегливості в учнів (продумує проблемні ситуації, завдання, теми дискусій тощо); розвиває їх емоції -- подив, радість, цікавість, парадоксальність, переживання та ін. (продумує, коли і як створити необхідні ситуації).

Реалізація освітньої, виховної і розвиваючої функцій на уроках здійснюється шляхом:

а) використання змісту навчального матеріалу;

б) підбору форм, методів і прийомів навчання;

в) організацією порядку і дисципліни на уроці;

г) використання оцінки;

ґ) самою особою вчителя, його поведінкою, ставленням до учнів.

Навчання, як один з видів людської діяльності, має двосторонній характер, тобто складається з двох взаємозв'язаних процесів -- викладання і учіння.

Викладання -- діяльність учитеся в процесі навчання, що полягає в постановці перед учнями пізнавального завдання, повідомленні нових знань, організації спостережень, лабораторних і практичних занять, керівництві роботою учнів із самостійного засвоєння знань, у перевірці якості знань, умінь та навичок.

Учіння -- цілеспрямований процес засвоєння знань, оволодіння вміннями і навичками. У широкому значенні -- оволодіння спеціальним досвідом з метою його використання в практичному житті.

У процесі навчання проходить взаємодія між вчителем і учнем, а не просто вплив учителя на учня, Вчитель може безпосередньо навчати учнів або опосередковано -- через систему завдань.

Результативність процесу навчання залежить від: стилю спілкування між вчителем і учнем та впливу оточуючого середовища.

Процес навчання складається з таких компонентів: цільовий, стимулююче-мотиваційний, змістовий, операційно-дійовий, контрольно-регулюючий, оціночно-результативний (мета, завдання, зміст, методи, засоби, форми організації навчання, досягнуті результати).

3. Види навчання

В залежності від характеру організації процесу викладання і засвоєння знань, від специфіки побудови змісту навчального матеріалу, провідних методів і засобів навчання, що використовуються при цьому, можна виділити кілька основних видів навчання: пояснювальио-ілюстративне, проблемне, програмоване, модульне та ін.

Пояснювально-ілюстративне навчання організовується таким чином: сприймання учнями навчальної інформації у процесі якого проходить її узагальнення, засвоєння понять, законів, теорій; практичні вправи з метою вдосконалення знань, що забезпечить їм діловий характер і одночасно формування практичних умінь і навичок; закріплення знань, умінь і навичок; застосування їх у нових ситуаціях; самоконтроль ефективності засвоєння знань, умінь і навичок; повторення раніше вивченого.

Такий вид навчання орієнтує на репродуктивне засвоєння знань, умінь і навичок. Він забезпечує особливо широке і міцне засвоєння навчальної інформації і оволодіння способами практичної діяльності.

Найефективніше застосовується він у тих випадках, коли зміст навчального матеріалу має переважно інформативний характер, є описом способів практичних дій, і дуже складний для того, щоб учні здійснювали самостійний пошук знань, є принципово новим, через що в учнів відсутні опорні знання для вирішення проблемних ситуацій.

Позитивним у цьому виді навчання є забезпечення: швидкого засвоєння навчальної інформації; міцного засвоєння знань, умінь і навичок, що попереджує появу прогалин у знаннях, особливо у слабовстигаючих учнів; можливості для швидкого формування практичних умінь і навичок у порівнянні з іншими видами навчання; колективного характеру засвоєння знань, що дозволяє виявити типові помилки і орієнтувати школярів на їх усунення.

Проблемне навчання. Проблема -- складне теоретичне або практичне питання, що вимагає вивчення і вирішення. Проблемне навчання передбачає послідовне і цілеспрямоване висунення перед учнями пізнавальних завдань, які вони вирішують під керівництвом учителя і активно засвоюють нові знання. Наявність теоретичних і експериментальних завдань само по собі ще не робить навчання проблемним. Суть справи у тому, наскільки вдається учителю надати цим завданням проблемний характер і поєднувати проблемний підхід з іншими методичними підходами.

Завдання стає пізнавальною проблемою, якщо воно задовольняє такі вимоги: вимагає роздумів над проблемою; викликає пізнавальний інтерес в учнів; опирається на попередній досвід і знання за принципом апперцепції.

Види дидактичних проблем:

а) за галуззю і місцем виникнення: предметні, міжпредметні, урочні і позаурочні;

б) від ролі в пізнавальному процесі: основні і допоміжні;

в) за способом організації їх розв'язку: фронтальна, групова та індивідуальна.

Структура проблеми:

а) мета і завдання визначені, невідомі шляхи їх досягнення;

б) основні положення, закони, правила відомі, треба їх довести;

в) відомі тільки явища, треба їх пояснити.

Проблемна ситуація -- це пізнавальна трудність, суперечливий матеріал, при яких учні для вивчення нової теми повинні самостійно використати мислительні операції: аналіз, синтез, порівняння, аналогію, узагальнення.

Основні способи і прийоми створення проблемних ситуацій:

а) повідомлення вчителем учням інформації, яка містить у собі суперечність;

б) сприймання і осмислення різних тлумачень одного і того ж явища;

в) невідповідність між системою знань, навичок і вмінь учнів і новим фактом, явищем;

г) використання сукупності способів і прийомів, в ході яких виникає проблемна ситуація.

Процес засвоєння знань проблемним шляхом проходить за такими етапами:

а) створення проблемної ситуації;

б) аналіз проблемної ситуації і формулювання проблеми;

в) висунення гіпотез; г) перевірка найважливіших гіпотез.

Проблемне навчання активізує навчальний процес, навчає учнів методів наукового пізнання. Недоліком цього виду навчання слід вважати:

а) вимагає багато часу для вивчення навчального матеріалу;

б) недостатня ефективність для формування практичних умінь і навичок;

в) слабка ефективність при засвоєнні нового матеріалу, коли самостійний пошук недоступний для учнів.

Методи проблемного навчання:

а) проблемний виклад знань. Суть його в тому, що вчитель розробляє "ембріологію істини" (А. Герцен), конкретної науки, демонструє еталон проблемного мислення;

б) частково-пошуковий метод (або евристичний), коли вчитель створює проблемну ситуацію, сам формулює проблему та залучає школярів до її вирішення;

в) пошуковий метод, коли вчитель створює проблемну ситуацію, формулює проблему, а учні повністю самостійно її вирішують;

г) дослідницький метод, при якому самі учні за умов проблемної ситуації бачать проблему, формулюють її і вирішують.

Однією з різновидностей репродуктивного підходу до навчання є програмоване навчання. Його основу складають принципові положення:

а) наявність точно окресленого обсягу знань, умінь і навичок, які треба засвоїти, і розклад його на малі дози (порції, кадри):

б) учень сприймає ці дози в строгій логічній послідовності;

в) обсяг інформації в дозі визначено такий, щоб його активне засвоєння готувало до сприйняття наступної дози;

г) учень засвоює кожну дозу відповідно до своїх пізнавальних можливостей, здійснює контроль за ходом засвоєння інформації.

Система лінійного програмування передбачає:

а) розподіл навчальної інформації на такі малі дози, що їх засвоєння не складає труднощів;

б) кожна доза передбачає активне реагування учня;

в) програма включає підказки, натяки або вказівки, які полегшують одержання правильної відповіді;

г) при будь-якій відповіді учень дізнається чи правильна вона, чи ні;

ґ) лінійна програма виключає помилки і дає задоволення від успіхів;

д) при неправильній відповіді учень мислить, шукає правильну або переходить до іншої дози;

є) при лінійній програмі всі учні засвоюють один і той же навчальний матеріал, але в різному темпі.

Розгалужене програмування передбачає:

а) розподіл навчального матеріалу на окремі дози;

б) до кожної дози додаються завдання з кількома відповідями;

в) після засвоєння дози інформації вимагає вибору правильної відповіді;

г) якщо відповідь правильна, учень приступає до засвоєння наступної дози інформації;

ґ) якщо ж вибрана неправильно відповідь, учень "доучується" тобто, додатково засвоює ту інформацію, яку недостатньо вивчив.

Позитивним у програмованому навчанні є:

а) виділення головного, істотного в навчальному матеріалі;

б) забезпечення оперативного контролю за ходом засвоєння знань;

в) логічна послідовність у засвоєнні знань;

г) можливість працювати в оптимальному темпі і здійснювати самоконтроль;

ґ) можливості для індивідуалізації навчання.

Негативним у програмованому навчанні є:

зведення ролі вчителя до інструктора;

відсутність можливості для розвитку творчості учнів.

Для успішного засвоєння учнями не тільки знань, а й розумових дій, важливе значення має алгоритмізація навчання. Вона передбачає побудову моделей правильних мислительних процесів-- послідовних розумових дій, які найкоротшим шляхом ведуть до вирішення навчальних завдань.

Застосування алгоритмічних принципів допомагає учням коротким шляхом знаходити правильні вирішення певного кола пізнавальних завдань (активно сприяють навчанню їх способів раціональних розумових дій).

Проте не можна обмежити навчальний процес тільки алгоритмічним видом навчання, тому що не можна побудувати алгоритм вирішення для будь-якого кола завдань. Надмірне захоплення алгоритмізацією може призвести до своєрідної шаблонізації пізнавальних процесів.

Останнім часом в Україні під керівництвом А.В. Фурмана розробляється модульно-розвиваючий тип навчання. Він поєднує в собі надбання інших типів, але передусім орієнтований на розвиток потенційних інтелектуальних можливостей вихованців на засадах гуманізму і духовності. Модульне навчання спрямоване на інтенсифікацію навчально-виховного процесу за рахунок більш ефективного використання розумового потенціалу учнів.

Для організації навчання за модульною системою необхідно створити у школі певні організаційно-дидактичні умови: унормувати щоденні навчальні навантаження за рахунок розкладу уроків: замість 5--7 щоденних предметів залишити 2--3, що дає змогу заглибитися у вивчення нового навчального модуля на уроці та вдома; створити умови для самостійної пізнавальної діяльності кожного учня, що якнайкраще сприятиме розвитку інтелекту, формуванню мотивів навчання, пізнанню й оволодінню методами навчальної праці; розробити технологію діяльності вчителя щодо конструювання модулів та проектування організації навчання.

Модульно-розвивальне навчання змушує по-іншому підходити до укладання навчальних програм, підготовки навчальних посібників з усіх дисциплін, перегляду звичних педагогічних технологій, організації навчання в межах окремого класу і школи в цілому.

Отже, модульно-розвивальний тип навчання, ввібравши в себе кращі надбання теорії і практики навчання, якнайкраще відповідає завданням сучасної школи -- забезпечити інтелектуальний розвиток особистості, сформувати її морально-духовні цінності.

4. Логіка та мотиви процесу навчання

Процес навчання, оскільки він безпосередньо ґрунтується на розумовій діяльності, має спиратися на певні закони мислення. На цьому і побудована логіка навчального процесу.

Логіка навчального процесу -- це оптимально-ефективний шлях мислительної діяльності учня від попереднього рівня знань, умінь, навичок та розвитку до прогнозованого рівня знань, умінь, навичок та розвитку.

Логіка навчального процесу містить такі складові:

1) розуміння та усвідомлення пізнавальних завдань;

2) оволодіння знаннями;

3) виведення законів і правил;

4) формування умінь і навичок;

5) застосування знань;

6) аналіз і оцінка навчальної діяльності.

Попередній рівень знань, умінь, навичок та розвитку особистості зумовлюється рівнем навченості і розвитку особистості на певний час. Прогнозований (потрібний) рівень визначається навчальними програмами відповідно до конкретної теми, розділу і навчальної дисципліни в цілому.

Мотив навчання -- внутрішня спонукальна сила, яка забезпечує рух особистості до пізнавальної діяльності, активізує розумову активність. Мотивами можуть бути потреби й інтереси, прагнення й емоції, установки й ідеали. З психологічного погляду мотиви є внутрішніми рушіями навчальної діяльності. Від рівня сформованості мотивів багато в чому залежить успішність і результативність учіння.

Доцільно виділити кілька груп мотивів:

Соціальні, які мають широкий спектр свого прояву. Передусім це прагнення особистості шляхом учіння утвердити свій соціальний статус -- у суспільстві в цілому, у певному соціальному колективі (сім'ї, класі та ін.).

Спонукальні: пов'язані з впливом на свідомість школяра певних чинників: вимог батьків, авторитету вчителів, колективу однолітків та ін.

Пізнавальні: проявляються у пробудженні пізнавальних інтересів і реалізуються шляхом отримання задоволення від самого процесу пізнання і його результатів. Пізнавальна діяльність людини є провідною сферою її життєдіяльності. Тому формування в учнів пізнавальних мотивів -- провідний фактор успішності пізнання, оскільки через нього реалізується природна потреба людини.

Професійно-ціннісні: відображають прагнення школяра отримати професійну підготовку для участі у продуктивній сфері життєдіяльності. Ці мотиви вступають у дію на етапі вибору професії і безпосереднього оволодіння професійною освітою.

5. Меркантильні: пов'язані з безпосередньою матеріальною вигодою особистості. Вони не є вирішальними, діють лише вибірково, залежно від індивідуальних психологічних особливостей конкретної людини. Хоча в умовах розвитку ринкової економіки не варто нехтувати ними.

Педагог, дбаючи про організацію і керівництво пізнавальним процесом, має цілеспрямовано працювати над формуванням в учнів дієвих мотивів.

5. Оптимізація та інтенсифікація процесу навчання

Оптимізація -- процес надання будь-чому найкращих, найзручніших умов для діяльності. Під оптимізацією навчального процесу треба розуміти створення найбільш сприятливих умов (добір методів, засобів навчання, створення санітарно-гігієнічних умов, емоційних чинників) для отримання бажаних результатів без додаткових витрат часу і фізичних зусиль.

До критеріїв оптимальності навчання Ю.К. Бабанський зараховує ефективність і результативність навчального процесу; витрати часу та зусиль педагогів і школярів для розв'язання навчальних завдань.

Вибір оптимальних варіантів навчального процесу передбачає у діях педагога дотримання певних етапів:

чітке формулювання дидактичних завдань відповідно до певних форм організації навчання;

вибір і конкретизація змісту навчання;

вибір найбільш доцільних форм організації навчання;

визначення доцільних методів та засобів навчання;

забезпечення планування навчального процесу;

створення сприятливих санітарно-гігієнічних умов для проходження навчального процесу;

забезпечення керівництва навчальним процесом на уроці на достатньому науковому рівні;

аналіз результатів навчальної діяльності з метою її коригування у перспективі.

Організація навчального процесу на засадах оптимізації вимагає ґрунтовної наукової підготовки учителів.

Інтенсифікація процесу навчання.

Пошуки тих чи інших напрямів шкільного навчання зумовлюються особливостями та потребами суспільно-економічного розвитку. Впродовж століть суспільство задовольняв екстенсивний підхід до організації навчання. Екстенсивний підхід передбачає досягнення результатів у навчанні за рахунок кількісних факторів (збільшення років навчання у школі, кількості годин на вивчення навчальних дисциплін та ін.). На певних етапах історичного розвитку такий підхід задовольняв суспільство. Та з часом він вичерпав свої можливості. З розвитком науки, збільшенням обсягу інформації актуалізація проблеми продукування інтелектуального багатства суспільства привела до необхідності інтенсифікації навчального процесу.

Інтенсифікація передбачає досягнення у навчанні бажаних результатів за рахунок якісних факторів, тобто за рахунок напруження розумових можливостей особистості. Адже у процесі навчання у рамках екстенсивного підходу можливості мозку використовуються на 15--20 відсотків. Тому більш ефективне використання потенційних можливостей мозку учнів і вчителів -- це найперша передумова інтенсифікації навчального процесу. Потрібно зважати на ряд факторів, які в своїй єдності і взаємозв'язку можуть забезпечити інтенсивність навчання.

Організація навчального процесу на достатньому науковому рівні з погляду розуміння сутності навчання, його рушійної сили, логіки навчального процесу, методів, форм, типів.

Забезпечення високого рівня психолого-педагогічної підготовки вчителів.

Оптимальність змісту навчального матеріалу з погляду його доступності щодо вікових та індивідуальних можливостей школярів.

Демократизація організації навчальної діяльності учнів.

Створення сприятливих санітарно-гігієнічних умов для навчання (харчування, дотримання вимог повітряного, світлового, теплового режимів, гігієна розумової праці та ін.).

Широке використання технічних засобів навчання і, в першу чергу, комп'ютерної техніки.

Володіння вчителем педагогічною технологією і технікою.

Забезпечення високого соціально-економічного статусу вчителя у суспільстві.

Забезпечення інтенсифікації навчання -- проблема досить складна. Вона виходить далеко за межі суто педагогічних проблем. Але об'єктивні чинники соціально-економічного розвитку підносять її актуальність.

Тестова самостійна робота по темі: „Суть процесу навчання”

1. Навчання - це (продовжіть речення) _________________________________________________________

2. Пізнавальна трудність, суперечливий матеріал, при яких учні для вивчення нової теми повинні самостійно використати мислительні операції: аналіз, синтез, порівняння, аналогію, узагальнення - це ...

а) цікавість,

б) проблемна ситуація,

в) домашнє завдання.

3. Процес надання будь-чому найкращих, найзручніших умов для діяльності - це...

а) інформація,

б) ситуація,

в) провокація,

г) оптимізація.

4. Основні функції навчання - це...(необхідне помітити)

а) виховна, ?

б) інтелектуальна, ?

в) стимулююча, ?

г) освітня, ?

д) розвиваюча. ?

5. Які види навчання ви знаєте? (перелічіть)

_____________________________________________________________

6. Мотив навчання - це ....

а) цілеспрямований процес засвоєння знань, оволодіння вміннями і навичками,

б) це оптимально-ефективний шлях мислительної діяльності,

в) внутрішня спонукальна сила, яка забезпечує рух особистості до пізнавальної діяльності, активізує розумову активність.

7. Учіння - це...

а) цілеспрямований процес засвоєння знань, оволодіння вміннями і навичками,

б) це оптимально-ефективний шлях мислительної діяльності,

в) внутрішня спонукальна сила, яка забезпечує рух особистості до пізнавальної діяльності, активізує розумову активність.

8. Логіка навчального процесу - це...

а) цілеспрямований процес засвоєння знань, оволодіння вміннями і навичками,

б) це оптимально-ефективний шлях мислительної діяльності,

в) внутрішня спонукальна сила, яка забезпечує рух особистості до пізнавальної діяльності, активізує розумову активність.

9. Діяльність учитеся в процесі навчання, що полягає в постановці перед учнями пізнавального завдання, повідомленні нових знань, організації спостережень, лабораторних і практичних занять, керівництві роботою учнів із самостійного засвоєння знань, у перевірці якості знань, умінь та навичок - це...

а) спонукання,

б) спілкування,

в) викладання.

10. Процес цілеспрямованого відображення об'єктивної реальності у свідомості людей - це...

а) пізнання,

б) навчання,

в) інтуіція,

г) викладання.

Оцінка___________________

Размещено на Allbest.ru

...