Профілактика травматизму у молодших школярів засобами фізичного виховання

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

Вступ

Актуальність теми. Одним із найважливіших завдань сучасного суспільства є розвиток і зміцнення здоров'я дітей.

У комплексі профілактичних заходів, спрямованих на зниження захворюваності та смертності дітей, важливу роль відіграє попередження нещасних випадків і травм, що стали одними з головних факторів, які загрожують життю і здоров'ю дітей (С.А. Долецький, 1978; М. Мейелл, 1995; В.Т. Пономарев, 1997).

Дослідження ряду авторів свідчать, що травми є головною причиною летальних наслідків у дітей віком від 3 років, причому від них гине або отримує серйозні ушкодження більше дітей, ніж від усіх захворювань узятих разом (Т.Я. Усикова, 1989; Ю.А. Островерха, І.П. Піскун, М.К. Хобзей, 1999).

На сьогодні рівень дитячого травматизму залишається досить високим як у країні в цілому, так і в Запорізькій області зокрема. В останній лише в 1999 році внаслідок травм загинуло 131, а отримали різні ушкодження понад 27 тисяч дітей до 14 років. Тенденція до зниження цих показників поки що не спостерігається. Особливу небезпеку набуває травматизм для дітей молодшого шкільного віку (Д.Д. Алкс, 1978; Р.Г. Агарков, Б.С. Монахов, 1991; З.І. Білоусова, 1994; П. Статмєн, 1996). Аналіз дитячого травматизму показав, що на дітей віком від 6 до 10 років припадає понад 40 % усіх травм, у структурі яких більше половини пошкоджень є наслідком різних видів падінь (В.Ф. Башкиров,1989; А.А. Горлов, 1990).

З метою попередження серйозних ушкоджень організму людини техніці падінь спеціально навчають спортсменів у видах спорту, що належать до найбільш травмонебезпечних (волейбол, гірські та водні лижі, парашутний спорт і т.ін.). Між тим, цей аспект навчання практично відсутній на уроках фізичної культури, де рівень травматизму молодших школярів як у процесі проведення рухливих, спортивних ігор, так і під час оволодіння іншими розділами шкільної програми, особливо гімнастики (стрибки, лазіння по канату, зіскоки з гімнастичних приладів тощо) досить високий (Л.П. Соков, 1987; Г. Маккол, 1995).

У зв'язку з вищезазначеним, актуальними є дослідження, що стосуються розробки відповідних програм профілактики дитячого травматизму засобами фізичного виховання, які характеризуються доступністю й відносною простотою практичного впровадження в шкільні програми фізичної культури 1-3 класів і програми підготовки вчителів.

Мета роботи - сформувати педагогічну систему профілактики травматизму у дітей в віці 6-10 років в процесі занять фізичною культурою.

Завдання дослідження:

1. Дати оцінку рівня травматизму дітей 6-10 років, пов'язаного з різними видами падінь і станом функцій, що визначають їх оптимальну рухову діяльність.

2. Розробити методику формування у школярів 1-3 класів рухових умінь і навичок виконання різних видів падінь у нестандартних умовах.

3. Дослідити особливості змін використаних у роботі показників під впливом системи навчання спеціальних рухових дій на уроках фізичної культури.

4. Дати оцінку ефективності розробленої нами програми профілактики травматизму в системі фізичного виховання школярів 1-3 класів.

Наукова новизна отриманих результатів:

вперше розроблено класифікацію різних видів і способів падінь;

- визначено найбільш раціональну послідовність використання методів і способів розучування та удосконалення спеціальних умінь та навичок при падіннях у нестандартних умовах згідно з віковими, психофізіологічними можливостями дітей і рівнем їх фізичної підготовленості;

- розроблено педагогічну систему профілактики травматизму молодших школярів, основою якої є методика формування спеціальних умінь і навичок виконання різних видів падінь у нестандартних та ускладнених умовах;

- розроблено й експериментально апробовано програму підготовки майбутніх учителів фізичної культури до роботи з профілактики травматизму у молодших школярів під час фізичного виховання.

Практичне значення роботи. Рекомендовано спеціальну методику використання на уроках фізичної культури системи спеціальних вправ, які формують у молодших школярів уміння виконувати падіння в нестандартних й ускладнених умовах, що дозволяє істотно знизити рівень дитячого травматизму.

Результати дисертаційної роботи знайшли відображення в методичних рекомендаціях з профілактики дитячого травматизму й апробовані в СШ № 29 м. Запоріжжя. Матеріали дослідження впроваджено в курс занять "Педагогічні основи самозбереження" для студентів факультету фізичного виховання і спорту Запорізького державного університету.

Особистий внесок здобувача полягає в самостійному виконанні всього обсягу експериментальної роботи, аналізі літературних даних, описі й обговоренні отриманих результатів. З метою впровадження у практику й підвищення ефективності занять з профілактики дитячого травматизму автором розроблено систему вправ, що сприяють зниженню рівня травматизму молодших школярів, а також розроблена й апробована програма підготовки студентів факультету фізичного виховання до роботи з цієї проблеми.

1. Загальнотеоретичні аспекти проблеми дитячого травматизму

Присвячений аналізу наукової літератури з питань особливостей регуляції рухової діяльності людини в нестандартних умовах і адаптивного значення їх варіабельності. Розглянуто особливості розвитку основних психофізіологічних функцій організму дітей 6-10 років. Наведено класифікацію дитячого травматизму, визначено його основні види і причини.

2. Методи й організація дослідження

Викладено методи, що використані для вирішення поставлених у роботі завдань: це аналіз і узагальнення науково-методичної літератури, вивчення документації обласного лікувально - фізкультурного диспансеру, педагогічні спостереження, методи математичної статистики, а також окремі особисті методики. Виходячи з визначених у роботі завдань, виділено ряд показників рухової діяльності та психофізіологічних функцій, що впливають на результативність рухової діяльності при виконанні падінь у нестандартних умовах: швидкість розподілу й переключення уваги, координація рухів, статична рівновага, стійкість щодо вестибулярних навантажень, точність реакції на об'єкт, що рухається, точність диференціювання й відтворення часових параметрів, диференціювання й відтворення просторових параметрів, ступінь рішучості. Швидкісні, швидкісно-силові якості досліджуваних, а також рівень їх фізичної працездатності оцінювалися такими тестами: біг на 30 м, стрибок у довжину з місця та функціональна проба Руф'є-Діксона.

Організація дослідження. Експериментальне дослідження проводилося в два етапи. На першому етапі (січень-вересень 1993 року), беручи за основу педагогічні спостереження і аналіз різних видів падінь, що призводили до травм, особливостей рухової діяльності під час долання смуг перешкод, а також з урахуванням даних спеціальної літератури з питань дослідження варіабельності рухової діяльності в нестандартних та ускладнених умовах було зроблено вибір експериментальних методик.

На другому етапі відповідно до мети й завдань експерименту в період з вересня 1993 року по травень 1995 року було проведено обстеження дітей 1-3 класів СШ № 29 м. Запоріжжя віком від 6 до 10 років. Усі школярі були поділені на 2 групи: контрольну (117 осіб, із них було 58 дівчаток і 59 хлопчиків) та експериментальну (123 особи із них обстежено 60 дівчаток і 63 хлопчики) групи. Обстеження дітей цих груп проводилося протягом трьох років, тобто одні й ті ж діти спостерігалися від 1-го до 3-го класів. Усі учні, за даними попереднього обстеження, проведеного шкільним лікарем, були віднесені до основної медичної групи. Принципова відмінність у підготовці дітей експериментальної і контрольної груп полягала в тому, що школярі експериментальної групи займалися за розробленою нами спеціальною програмою профілактики травматизму засобами фізичних вправ. Для визначення ефективності цієї програми на кожному етапі експерименту (1-й, 2-й, 3-й класи) протягом навчального року (вересень - початок, січень-середина, травень-закінчення занять) проводилася реєстрація показників, що визначають оптимальну діяльність організму в нестандартних та ускладнених умовах, виконувалися тестові випробування щодо подолання смуг перешкод, які оцінювалися за часом їх проходження та якістю виконаних падінь. У нашій роботі було використано три контрольні смуги перешкод, що відрізнялися ступенем складності. Школярам 1-х класів пропонувалися найбільш прості перешкоди і способи падінь, які надалі ускладнювалися додатковими перешкодами й новими способами падінь аж до 3-го класу. Слід відзначити, що з метою об'єктивної інтерпретації отриманих даних та їх порівняльного аналізу на всіх проміжних етапах експерименту в межах одного навчального року застосовувалася тестова стандартна смуга перешкод. Діти контрольної групи проходили смугу перешкод лише один раз (у середині першого року навчання), а далі її долали лише учні експериментальної групи.

3. Обґрунтування методики формування у молодших школярів умінь і навичок виконання падінь у нестандартних і ускладнених умовах

Дано загальну характеристику рівня травматизму дітей 6-10 років. Визначено основні види падінь, їх причини і стан функцій, що визначають оптимальну рухову діяльність у нестандартних умовах. З'ясовано, що однією з головних причин дитячого травматизму, пов'язаного з різними видами падінь, є відсутність у дітей елементарних умінь безпечного падіння. Аналіз результатів констатуючого експерименту дозволив установити в молодших школярів низький рівень фізичної підготовленості, незадовільні результати проходження ними контрольних смуг перешкод, відсутність умінь і навичок травмобезпечних падінь. Недостатній рівень розвитку психофізіологічних показників, які визначають оптимальну діяльність у нестандартних й ускладнених умовах, що в цілому зумовило й високий рівень травматизму. У той же час дані спеціальної літератури та власні педагогічні спостереження показали, що на сьогодні в системі фізичного виховання учнів початкових класів недостатньо уваги приділяється профілактиці травматизму простими й доступними засобами фізичного виховання.

4. Програма профілактики травматизму молодших школярів засобами фізичної культури

Подано програму, укладену на основі пропонованої нами класифікації падінь, що містить найбільш поширені й доступні для молодших школярів способи падінь, оптимальне оволодіння якими є підґрунтям первинної профілактики травматизму.

Відповідно до даної класифікації розроблено послідовність падінь школярами згідно зі змістом програм з фізичної культури для учнів 1-3 класів, а для кожного способу падінь розроблено й експериментально апробовано спеціальні вправи. Практична реалізація змісту зазначеної програми можлива шляхом раціонального планування й поурочного розподілу навчального матеріалу з необхідним комплексом заходів для його опанування. Розроблена й апробована методика профілактики травматизму дозволяє цілеспрямовано вирішувати оздоровчі завдання щодо найчастіших порушень здоров'я школярів - травм.

Крім того, використання цієї методики дозволяє підвищити рівень гармонійного розвитку фізичних здібностей, сформувати життєво важливі рухові вміння і навички у дітей в процесі фізичного виховання в школі.

У зв'язку з актуальністю і практичною значимістю програми профілактики дитячого травматизму розроблено навчальну програму для підготовки майбутніх учителів з даної проблеми. Програму впроваджено на факультеті фізичного виховання і спорту Запорізького державного університету в курсі "Педагогічні основи самозбереження".

5. Експериментальне обґрунтування методики профілактики травматизму у молодших школярів засобами фізичного виховання

Викладено результати оцінки ефективності запропонованої нами програми профілактики травматизму у молодших школярів.

На підставі аналізу літературних джерел, власних педагогічних спостережень і результатів констатуючого експерименту було виділено показники, що визначають оптимальну рухову діяльність організму школярів в нестандартних умовах. На наступному етапі експерименту було проведено поглиблений й порівняльний аналіз особливостей змін даних параметрів у дітей контрольної й експериментальної груп на 1-му, 2-му і 3-му роках дослідження. На початку першого року експерименту між учнями першого класу контрольної й експериментальної груп нами не було зареєстровано вірогідних відмінностей у величинах обстежуваних показників.

Аналіз результатів, одержаних через 4 місяці після початку експерименту, дозволив встановити, що 46,15 % використаних у роботі показників у школярів експериментальної групи мали тенденцію до покращення і статистично відрізнялися від показників, зареєстрованих у дітей контрольної групи. Наприкінці навчального року величина вірогідних відмінностей досягала 61,53 %.

Аналогічний характер змін був відзначений нами протягом другого і третього років навчання. Якщо на початку року у школярів другого класу ймовірні відмінності між обстежуваними показниками у контрольній й експериментальній групах були 15,83 %, то в середині року - 69,23 %, а на кінець року залишилась на досить високому рівні - 46,15 %.

У школярів третього класу на початку і в середині навчального року величина статистично значущих розбіжностей у показниках контрольної й експериментальної груп складала 46,15 %, а до кінця експерименту ще збільшилася до 69,23 %.

Для більш переконливого підтвердження одержаних нами даних було проведено додатковий аналіз характеру приросту величин досліджуваних показників наприкінці всього експерименту в цілому. Як видно з результатів, наведених у таблиці 3, наприкінці дослідження у школярів, що займалися протягом 3-х років за розробленою нами програмою профілактики травматизму, відзначається істотне покращення порівняно з дітьми контрольної групи, практично всіх параметрів, що визначають оптимальну діяльність організму в нестандартних умовах. Так, спостерігалось збільшення швидкості розподілу і переключення уваги (-21,34 % в експериментальній групі та +9,06 %.у контрольній), покращення оцінок у тестах на координацію (відповідно +19,50 % і +6,62 %) та функції вестибулярної стійкості (+33,44 % і +4,66 %), збільшення часу утримання статичної рівноваги (+69,08 % і 5,59 %), зниження величини помилки в тестах РРО (- 18,88 % і +31,45 %), покращення точності диференціювання часових і просторових параметрів, значне зниження часу в тестах на виявлення ступеня рішучості, а також підвищення рівня загальної фізичної працездатності.

Одним з найважливіших критеріїв оцінки ефективності запропонованої нами програми профілактики травматизму у молодших школярів засобами фізичних вправ є успішність подолання ними спеціальних смуг перешкод.

В середині навчального року (тобто через 4 місяці занять за розробленою програмою) час і якість проходження контрольної смуги перешкод у першокласників експериментальної групи були статистично кращими, ніж такі ж показники, зареєстровані у дітей контрольної групи (відповідно час виконання - 23,06+1,67 с. і 27,64+1,33 с. і якість - 3,94 +0,32 та 3,02 +0,45 бала).

Подальша робота зі школярами експериментальної групи щодо розвитку й удосконаленню навичок травмобезпечного падіння привела до ще більш істотного покращення результатів. Дані, одержані через 8 місяців занять, засвідчили, що до кінця навчального року діти експериментальної групи суттєво покращили (зниження до 19,08 +1,16 с., так і якість підвищення оцінки до 4,68 +0,27 бала) долання контрольної смуги перешкод.

Аналогічні результати були отримані при оцінюванні успішності проходження контрольних смуг перешкод цими ж учнями на 2-му році навчання. Через 8 місяців занять в учнів другого класу також поліпшився, порівняно з початком і серединою року, час проходження контрольної смуги перешкод (з 31,44 +1,08 с. до 25,26 +1,65 с.) і якість виконання (збільшення оцінки з 3.68 +0.33 бала до 4,75 +0,33 бала).

Важливим критерієм оцінки набутих дітьми умінь і навичок падінь є показники визначеного у них рівня травматизму. Як видно з результатів, наведених у таблиці 4, загальний рівень травматизму, пов'язаний з різними видами падінь у дітей експериментальної групи до закінчення кожного етапу дослідження (1-й, 2-й, 3-й роки навчання) був суттєво нижчим, ніж у школярів контрольної групи.

У середньому за весь період експерименту загальний рівень травматизму серед дітей, які займалися за розробленою нами методикою, був на 10,8 % нижчим, ніж у дітей контрольної групи.

З метою додаткової оцінки пролонгованої ефективності запропонованої нами програми профілактики травматизму в 1998-1999 навчальному році було проведено обстеження школярів, які брали участь в експерименті 1993-95 років. Наведені в таблиці 5 показники свідчать про те, що навіть через такий тривалий період після закінчення дослідження у школярів експериментальної групи спостерігався більш низький рівень травматизму порівняно з дітьми з контрольної групи.

Педагогічні спостереження та індивідуальні опитування школярів показали, що вміння і навички виконання найбільш раціональних падінь, які сформовані в ході експерименту, досить міцно закріплювалися і часто ставали необхідними в повсякденному житті.

Наведені результати свідчать про те, що систематичні заняття за розробленою нами програмою профілактики травматизму засобами фізичних вправ призводять до суттєвого покращення у молодших школярів координаційних здібностей, психофізіологічних функцій, вдосконаленню і розвитку рухової діяльності в нестандартних та ускладнених умовах, що є основою первинної профілактики дитячого травматизму. Практичне впровадження цієї програми дозволило суттєво знизити рівень травматизму серед дітей експериментальної групи на 10,83 % порівняно з контрольною групою.

Практичний досвід роботи з профілактики дитячого травматизму показав, що ефективність зазначених заходів значною мірою залежить від підготовленості вчителів. Тому однією з головних умов, необхідних для практичної реалізації програми профілактики дитячого травматизму, є спеціальна підготовка вчителів фізичної культури. У зв'язку з безумовною актуальністю та практичною значимістю даних питань нами розроблено 14-годинна програма “Профілактика травматизму засобами фізичного виховання у молодших школярів”, яка включена в програму курсу “Педагогічні основи самозбереження”.

Таким чином, наведені експериментальні дані переконливо свідчать про високу ефективність запропонованої нами програми профілактики травматизму молодших школярів засобами фізичних вправ та необхідність її впровадження в програму шкільних занять з фізичного виховання.

6. Аналіз і узагальнення результатів дослідження

Підведені підсумки експерименту, для чого виділено три групи отриманих даних: підтверджуючі (перша група), доповнюючі існуючі розробки (друга група) і абсолютно нові з досліджуваного питання (третя група).

Підтвердженням існуючих положень стали дані деяких авторів про високий рівень травматизму серед молодших школярів, головною причиною якого є різні види падінь (С.Я. Долецький, 1978; Л.П. Соков, 1987; Т.Я. Усикова, 1991), а також практична відсутність досліджень з питань профілактики травматизму засобами фізичних вправ.

Даними, що доповнюють існуючі розробки, є результати проведеного аналізу, який свідчить про те, що поряд із заходами на рівні державних, громадських організацій і сім'ї найбільш реальною на сьогодні є первинна профілактика в шкільній системі, зокрема таким простим і доступним для дітей шляхом, як засоби фізичних вправ.

Як абсолютно нові можна вважати такі результати:

проведено класифікацію різних видів падінь, зроблено аналіз техніки їх виконання, а також визначено найбільш ефективну послідовність розучування, закріплення спеціальних умінь і навичок під час падінь у нестандартних умовах відповідно до вікових, психофізіологічних можливостей дітей та рівня їх фізичної підготовленості;

розроблено й експериментально апробовано педагогічну систему профілактики травматизму молодших школярів, основою якої є методика формування спеціальних умінь і навичок виконання різних видів падінь дітьми 1-3 класів у нестандартних та ускладнених умовах;

розроблено й експериментально апробовано програму підготовки майбутніх учителів фізичного виховання до роботи з профілактики травматизму у молодших школярів засобами фізичних вправ.

Висновки

1. Аналіз літературних даних, педагогічні спостереження та особистий практичний досвід дозволили встановити, що:

на молодший шкільний вік припадає понад 40 % усіх отриманих дітьми травм, з яких більше половини є наслідком різних видів падінь;

практично відсутні дослідження з проблеми профілактики травматизму у школярів 1-3 класів засобами фізичних вправ.

2. Результати констатуючого експерименту засвідчили, що у школярів молодшого шкільного віку спостерігається:

високий рівень травматизму, пов'язаний з різними видами падінь (1 клас - 24,28 %; 2 клас - 20,17 %; 3 клас - 21,34 % від загальної кількості травмованих дітей);

відсутність умінь і навичок виконання падінь;

низький рівень фізичної підготовленості;

недостатній рівень розвитку психофізіологічних функцій, що визначають оптимальну діяльність організму в нестандартних й ускладнених умовах;

незадовільні результати проходження контрольних смуг перешкод, які включають різні види падінь (час проходження - 28,03 - 29,12 сек., оцінка за якість виконання - 3,02 - 3,04 бала).

3. Розроблено й науково обґрунтовано методику формування у школярів 1-3 класів рухових умінь і навичок різних видів падінь на уроках фізичної культури. Основою цієї методики є:

класифікація й послідовність навчання різних видів падінь;

навчання техніці різних видів падінь;

послідовність розучування й закріплення техніки спеціальних умінь і навичок падінь у нестандартних та ускладнених умовах відповідно до вікових, психофізіологічних можливостей дітей 6-10 років та рівня їх фізичної підготовленості.

4. У молодших школярів, які займалися на уроках фізичної культури за запропонованою нами методикою, на заключному етапі дослідження спостерігалися такі зміни:

а) суттєво покращилися показники, що визначають оптимальну діяльність організму школярів в нестандартних й ускладнених умовах; швидкість розподілу й переключення уваги зросла на 21,34 %; статична рівновага - на 69,08%; вестибулярна стійкість зросла на 33,44 %; точність диференціювання часових параметрів - на 28,81 %; точність диференціювання просторових параметрів - на 22,22 % і 64,88 % відповідно; час виконання тесту на ступінь вияву рішучості зменшився на 30,38 % (перекат уперед);

б) знизився час і поліпшилася якість проходження контрольної смуги перешкод: до кінця 1-го року навчання на 17,25 % і 12, 50 %; 2-го року на 19,65 % і 29,08 %, а до кінця 3-го року на 18,73 % і 29,60 %;

в) знизився загальний рівень травматизму: до кінця 1-го року навчання на 9,30 %; 2-року - на 9,09 %; 3-го року - на 14,09 %. У середньому за період дослідження, порівняно з контрольною групою, рівень травматизму серед дітей експериментальної групи знизився на 10,83 %.

5. У дітей контрольної групи, які займалися протягом усього дослідження за загальноприйнятими програмами з фізичної культури для учнів 1-3 класів загальноосвітніх шкіл, істотних змін обстежуваних показників не відзначалося, а рівень травматизму залишився досить високим і складав до кінця 1-го року -23,93 %, 2-го року - 19,66 %, 3-го року - 22,22 %.

6. З метою практичного впровадження запропонованої нами методики розроблено 14-годинну програму підготовки майбутніх учителів фізичної культури до роботи з профілактики травматизму серед школярів, яку включено до курсу “Педагогічні основи самозбереження”. Середні оцінки щодо вивчення цього розділу, який входить у педагогічну практику, становили: за теоретичні знання - у дівчат 4,45, у юнаків - 3,67, за практичні вміння відповідно - 3,7 та 3,9 бали.

7. Отримані дані свідчать про досить високу ефективність запропонованої нами програми профілактики травматизму у дітей молодшого шкільного віку засобами фізичних вправ та необхідність її впровадження у шкільні програми з фізичної культури.

руховий травматизм оптимальний

Література

1. Конох А.П. Профілактика травматизму у школярів 1-3 класів засобами фізичного виховання: Навчально-методичний посібник. - Запоріжжя, ЗДУ, 2000. - 106с.

2. Конох А.П. Науково-педагогічне обгрунтування методики запобігання травматизму в системі фізичного виховання молодших школярів. // Педагогіка, психологія та медико-біологічні проблеми фізичного виховання і спорту. - Зб. наук. пр. за ред. Єрмакова С.С. - Харків: ХХПІ, 1999. -№ 14.- С. 3-6.

3 Конох А.П. Наш досвід викладання курсу “Профілактика дитячого травматизму” //Збірник наукових праць Волинського державного університету імені Лесі Українки “Фізичне виховання, спорт і культура здоров'я у сучасному суспільстві”. - Луцьк, 1999.- С.397- 401.

4. Конох А.П. Социально-педагогические аспекты профилактики детского травматизма средствами физической культуры // Сб. научных трудов под ред. Ермакова С.С. “Физическое воспитание студентов творческих специальностей” - Харьков: ХХПИ, 1999. - № 12. - С.28 - 32.

Размещено на Allbest.ru