Виховний потенціал та становлення особистості в органах студентського самоврядування

Размещено на http://www.allbest.ru/

Виховний потенціал та становлення особистості в органах студентського самоврядування

БуякБ.Б

Стрімкість, з якою людство перемістилося з XX у XXI ст., приголомшуюча. Її можна зіставити з умовною «машиною часу», яка переміщає людей в якісно нові обставини і робить це дуже швидко. В новітній період історії Україна, незважаючи на існуючі труднощі в її розвитку, що пов'язані з перманентними системними трансформаціями, а також з активним пошуком власної стратегії розвитку, є державою, котра володіє потужним соціальним потенціалом. Проте нині економічний, практичний (виробничий), політичний і культурний потенціал нашої країни використовується недостатньо ефективно. Політична нестабільність, економічна і демографічна кризи, які затягнулися, низький рівень життя, зростання злочинності - це проблеми, які найбільше тривожать в умовах сучасного українського державотворення. їх необхідно подолати вже в найближчій перспективі, адже стан сучасного суспільства можна визначити як «вразливий».

Найближче майбутнє України - це період достатньо динамічних соціальних змін, в ході яких важливо суттєво подбати про економічну та екологічну безпеку держави, забезпечити політичну, науково-технічну, інформаційну незалежність, покращити можливості для самостійного технологічного зростання і соціально-економічного та культурного розвитку. Важливу роль у вирішенні кожної з цих проблем відіграє освіта.

XXI століття ЮНЕСКО оголосило «століттям освіти». Освіта як соціальне явище зорієнтована на формування особистості і виконує важливі функції соціалізації та професіоналізації людини. Тому система освіти - стратегічно важлива сфера людської діяльності, один з тих соціальних інститутів, значимість яких невпинно зростає із прогресом суспільства. Логічно, що молодь, яка соціалізується через систему освіти, також є важливим стратегічним ресурсом у розбудові суспільних відносин.

Мета дослідження полягає в з'ясуванні особливостей і закономірностей формування особистості молодої людини в контексті розвитку самоврядних організаційних ініціатив студентства та реалізації їх виховного потенціалу.

Саме через вивчення молодіжного середовища, передусім студентського, можна виявити динаміку суспільства і потенціал його майбутнього розвитку.

Часто студентській молоді доводиться щось робити вимушено, не з власної волі, а тому, що так «треба». Вони починають приміряти на себе роль «бідних, нещасних жертв обставин», які не здатні робити самостійний вибір, відповідати за себе і своє життя. Позиція жертви - це позиція людини, котра вибирає думку про те, що у неї немає вибору, але є зобов'язання, які зв'язують її по руках і ногах. Жертва не вміє діяти, вона чекає, що все складеться якось само собою, минеться, обійдеться, вляжеться і облаштується без її діяльної участі. Проте життя не зміниться, допоки студенти не почнуть самостійно робити вибір у бік того життя, яке прагнуть собі облаштувати. Весь цей вимучений примус відбуватиметься до тих пір, поки молода людина не братиме на себе відповідальність за себе, за оточуючих, за свої думки і рішення.

Так, бути самостійним і брати відповідальність за свої рішення буває страшно, це - занадто вже по-дорослому. Молоді люди часто уникають відповідальності за своє життя, щоб приховати від самих себе, хто вони є і чого варті. Вони уникають відповідальності за себе і свої переживання, щоб звинуватити інших у власних невдачах, продовжувати тішити своє самолюбство роздутою самооцінкою, яка розлетілася б надрузки при зіткненні з реальними труднощами. В цьому віці вони люблять її завищувати. Молодим людям стає страшно робити свідомий вибір, коли він зіштовхує їх

із справжнім станом справ, загрожує розбити вщент їхню хибну велич. І ось саме в такі моменти вони капітулюють, рятуються від реальності втечею, знімають з себе відповідальність за свої промахи і стають жертвами обставин.

Саме так вони уникають душевного дорослішання і самостійності, залишаючись слабкими жертвами, пасивно йдучи за течією життя. Будь-які значні зміни ставлять під загрозу роздуту самооцінку, оскільки зіштовхують людину з реальністю, що руйнує фундамент фортеці брехні про себе і свої достоїнства.

І тоді перед людиною постає реальний вибір: або і далі дурити себе та інших людей, або вибирати реальний розвиток [1].

А розвиток потенціалу майбутнього фахівця можливий, якщо у вузі, де він навчається, передбачено створення такого середовища, яке сприятиме спрямованій зміні ціннісних орієнтацій студентів. Аналіз практики професійної підготовки у вузі показує, що таким сприятливим середовищем можна розглядати систему студентського самоврядування. Студентське самоврядування виводить молодих людей у сферу світоглядного осмислення соціальної і професійної реальності, їх стосунків з оточуючими людьми.

Самоврядування трактується дослідниками як:

¦ форма або процес організації життєдіяльності членів виховного колективу (Ю. Тихомиров, В. Гуров, В. Грехнєв);

¦ метод самоорганізації колективу (А. Щаглик, В. Коротов);

¦ спосіб залучення членів колективу в управлінську діяльність (В. Сластьонін);

¦ принцип організації колективу (3. Білоусова, Н. Кузьміна);

¦ засіб виховання особистості, чинник її різнобічного розвитку (Т. Бутківська, А. Киричук, С. Карпенчук).

Самоврядування у своїх працях розглядають такі вітчизняні педагоги, як А. Макаренко та C. Шацький. Дисертаційні дослідження українських вчених К. Потоки і Т. Бондар присвячені соціально-педагогічним умовам розвитку самоврядування та тенденціям його розвитку в СІЛА.

Як зазначає В. Приходько, самоврядування у вузі - це самостійна громадська діяльність студентів стосовно реалізації функцій управління виховним процесом закладу, яка здійснюється студентами згідно з метою і завданнями, що стоять перед студентським колективом. Саме в діяльності студентського самоврядування закони управління та особливості виховання набувають своєрідної специфіки [2].

Цілісність забезпечує своє існування за допомогою самоуправління, а за допомогою управління вона виконує функції, котрі визначені системою вищого порядку. Самоуправління й управління - це рівнозначні й відносно незалежні процеси, від оптимального співвідношення яких залежить правильне функціонування системи. Наприклад, органом самоуправління у студентській групі є актив на чолі із старостою, а органом управління - куратор групи. Кваліфіковане управління студентським самоуправлінням з боку куратора забезпечить життєздатність групи.

У системі розвитку політичної культури майбутніх педагогів вищої школи управління має здійснюватись органом самоуправління виховної системи вузу. Сутність управлінського компонента цієї системи виглядає так: суб'єкти управління - це ректорат, деканати, куратори, громадські організації, які здійснюють функції аналізу, прогнозування, планування, організації, контролю, корекції.

У системі розвитку політичної культури студентів вузу органом самоуправління має бути актив суб'єктів системи. Специфіка полягає в тому, що цей орган не є чітко визначеним. До нього можуть входити всі, хто найбільше переймається проблемами розвитку політичної культури студентів. Це можуть бути і члени студентського самоуправління, і просто студенти, і педагоги, і батьки, і члени громадських організацій, і представники засобів масової інформації. Через складність системи такий орган створити у вузі проблематично, тому функцію самоуправління в системі на себе мають взяти педагоги і студенти із залученням, наскільки це можливо, представників громадськості й батьків.

Загалом процес управління системою здійснюється так: управляюча підсистема виховної системи вузу отримує певну інформацію про систему розвитку політичної культури студентів, аналізує її, розробляє програму дій, приймає рішення, спрямовані на її виконання з метою впорядкування керованої системи або переведення її в новий стан. Це рішення потрапляє до органу самоуправління системи, який організовує діяльність та визначає місце і роль кожного суб'єкта в ній за допомогою органу управління. Контроль потрібний для забезпечення отримання необхідної інформації про стан і перспективи розвитку системи для своєчасного прийняття рішень, якщо потрібно, з метою корекції. Отже, застосування системного підходу як методологічного напряму в дослідженні розвитку політичної культури студентів дає можливість розглядати цей процес як складне педагогічне явище [3,с. 125-126].

Студентське самоврядування як соціальний феномен висвітлено й проаналізовано багатьма вченими. З їхніх наукових робіт можна узагальнити наступні положення:

• студентське самоврядування - це компонент виховної системи вузу і разом з тим є особливою формою ініціативної, самостійної, суспільно корисної діяльності студентів для вирішення різних питань студентської молоді: організації навчання, побуту, дозвілля, розвитку її соціальної активності та підтримки соціально прийнятних ініціатив;

• студентське самоврядування є формою самостійної громадської діяльності студентів щодо здійснення функцій управління життям студентського колективу;

• основний пріоритет самоврядування - організаторська діяльність в студентському середовищі, захист інтересів і прав студентів, формування конкурентоспроможного фахівця;

• студентське самоврядування відображає різні форми, які забезпечують участь в управлінні студентськими колективами;

• студентське самоврядування є гарною школою для розвитку вмінь прийняття і реалізації рішень, що стосуються організації та здійснення життєдіяльності студентів;

• студентське самоврядування сприяє включенню студентів в управління вузом, зокрема, в обговорення і вирішення питань діяльності вузу, планування, організацію, мотивацію і контроль навчального процесу, науково-дослідної та позанавчальної роботи.

Фактично студентське самоврядування охоплює всі сфери життєдіяльності сучасного вузу. Дня студентів немає і не може бути «закритих» зон у функціонуванні навчального закладу, бо інакше вести мову про самоврядування безглуздо. Таким чином, студентське самоврядування є формою і способом життєдіяльності студентів і студентських колективів, підвищення самостійності, ініціативи, активності майбутніх фахівців у забезпеченні діяльності вузу.

Разом з тим першочергового значення набуває питання про те, які можливості студентського самоврядування (його окремих органів, студентських організацій та ініціативних груп студентів) в розширенні і посиленні виховного педагогічного впливу на студентську молодь загалом.

А.А. Усов показує потенціал студентської організації у вихованні почуття соціальної відповідальності у молодих людей, що передбачає усвідомлення ними власних мотивів діяльності та адекватної оцінки своїх здібностей, розуміння соціальних очікувань і вимог суспільства, а також чіткого співвідношення особистих цілей і спільних завдань соціально орієнтованої діяльності [4].

TI. Дзига роль студентського самоврядування розглядає не тільки як інструмент підготовки сучасного фахівця, а і як умову формування цінностей студента. Основною ідеєю її дослідження є розуміння ролі студентського самоврядування як чинника формування особистості творчого професіонала в умовах відродження духовності народу. В контексті її роботи основними завданнями студентської організації є: надбання студентами знань, формування в них умінь та навичок самоуправлінської діяльності і застосування їх у практиці; активізація діяльності молоді і розвиток колективної творчості, виховання духовно багатої особистості майбутнього фахівця, що поєднує загальнолюдські і національні цінності.

До визначення студентської організації А.А. Дзига підходить не з академічної позиції, а намагається відзначити творчу спрямованість цього терміна. Наприклад, для визначення студентської організації вона використовується такі поняття, як «культура юності», «засіб розвитку особистості до свободи». Цілком очевидно, що формування такої творчої особистості, про яку говорить дослідниця, можливо не стільки в процесі засвоєння основних освітніх програм, скільки в процесі надбання студентами соціального досвіду, основою якого є включення їх в реальну соціальну практику.

Досліджуючи педагогічний потенціал студентського самоврядування, В.М. Певзнер вказує на три важливі критерії:

1) успішна реалізація виховної функції студентської організації, пов'язаної з соціальним та професійно-особистішим вихованням студентів;

2) здійснення освітньої функції студентського самоврядування, пов'язаної з використанням самоврядування як ресурсу самоорганізації навчальної діяльності студентів;

3) ефективне здійснення розвиваючої функції самоврядування, що забезпечує розвиток у студентів організаторських, комунікативних і творчих здібностей [5].

Г.В. Гарбузова, досліджуючи вплив студентського самоврядування на формування у майбутніх фахівців професійної ідентичності, розглядає професійну ідентичность як інтегративну характеристику особистості, зумовлену рівнем сформованості професійної самосвідомості, що виражає стійке позитивне ставлення людини до себе як суб'єкта професійної діяльності, а це дає змогу самостійно здійснювати стратегію професійного самовизначення та розвитку [6].

Науковець переконливо доводить, що серед різноманіття основних напрямків студентського самоврядування, в рамках яких власне і здійснюється формування у майбутніх фахівців професійної ідентичності, провідним аспектом треба розглядати посилення особистішої спрямованості самоврядування студентів, а також його орієнтацію на формування базових особистісних і професійних цінностей.

І. Єжукова розглядає студентське самоврядування в рамках виховної системи вузу. Вона вважає, що воно є «дієвим засобом виховання і направлено на становлення спеціаліста - інтелігента, який володіє високими загальнолюдськими, моральними, естетичними, професійними якостями, широкими комунікативними і адаптаційними можливостями» [7]. По суті, вона має на увазі загальнолюдські, моральні, естетичні та професійні ціннісні орієнтації, які можуть бути сформовані у студентів, залучених у різні форми студентського самоврядування.

Е. Столярова досліджує можливості студентського самоврядування у забезпеченні соціалізації молоді. Студентське самоврядування, будучи реальною соціальною практикою, створює умови, за яких найактивніша частина молоді практикує практичні навики громадського, соціально-орієнтованого управління: планування, мобілізації ресурсів, досягнення поставлених цілей [8].

Вона вважає, що студентське самоврядування створює оптимальні умови для усвідомлення студентською молоддю свого місця і ролі в управлінні соціально-освітніми процесами, підвищує рівень їх відповідальності за якість отриманої освіти, дозволяє оволодіти практичними навичками в системі соціальної взаємодії як на мікрорівні університету, так і на макрорівні суспільно-політичних, суспільно-економічних і соціально-культурних відносин загалом. При цьому, на думку дослідника, перетворення студентства в соціального партнера адміністрації університету і професорсько-викладацького складу відкриває доступ до розкриття соціального потенціалу молоді, сприяє вихованню самоорганізованих відповідальних громадян зі стійкими ціннісними орієнтаціями.

Важливим для нашого дослідження є твердження Е.О. Столярової про те, що студентське самоврядування у своїй найбільш розвинутій формі покликане сприяти формуванню як цінностей колективізму і солідарності, так і навичок цивілізованого демократичного лідерства, яке базується на індивідуальних суспільно значущих заслугах й авторитетові особистості.

Студентське самоврядування має ціннісно-орієнтує функцією, що забезпечує світоглядне осмислення студентами соціальної та професійної реальності, їх відносин з оточуючими людьми. По суті, мова йде про спрямованість студентського самоврядування на розвиток аксіологічного потенціалу молодих людей [9].

На підставі проведеного аналізу можна стверджувати, що в системі студентського самоврядування створюються сприятливі можливості для розвитку аксіологічного потенціалу майбутніх фахівців, оскільки тут вирішуються наступні завдання:

¦ реалізація сутнісних сил студентів, їх потреб, здібностей та інтересів у різних сферах і формах соціальної діяльності;

¦ підвищення свідомості студентів та їх вимогливості до рівня своїх знань, умінь і здібностей;

¦ виховання патріотичного ставлення до ідеалу і традицій вузу;

¦ сприяння в реалізації суспільно значимих молодіжних ініціатив;

¦ залучення студентів до формування громадської думки про студентську молодь як реальну силу і стратегічний ресурс розвитку українського суспільства.

Отже, можна зробити висновок, що студентське самоврядування в різних його проявах має суттєвий виховний педагогічний вплив на студентсью/ молодь. Ареол поширення такого впливу виходить далеко за рамки основного освітнього процесу і не зводиться тільки до забезпечення високої якості професійної підготовки майбутніх фахівців. Студентське самоврядування спрямоване насамперед на реалізацію сутнісних запитів студентів, їх потреб, здібностей та інтересів у різних сферах і формах соціальної діяльності. Інакше кажучи, основний зміст діяльності студентського самоврядування складається із забезпечення отримання студентами досвіду самоорганізації свого життя.

Ці обставини дозволяють говорити про спрямованість студентського самоврядування на розвиток у майбутніх фахівців стійкої ієрархії ціннісних орієнтацій, які визначають характер їхньої соціальної діяльності.

Список використаних джерел

особистість молодь студентство потенціал

1. Саторин И. Ответственность личности и безответственность жертвы обстоятельств / И. Саторин [Электронный ресурс]. - Режим доступа: http://progressman.ru/2011/10/responsibility/

2. Бондаренко М.П. Организация и воспитания студенческого коллектива / М.П. Бондаренко. - К.: Высшая школа, 1999. - 169 с.

3. Стець В. Особливості формування політичної культури студентської молоді в умовах вищої школи // Проблеми гуманітарних наук: Наукові записки Дрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка. - Дрогобич: Ред.-вид. відділ ДДПУ ім. І. Франка. 2010 - Вип.

4. Філософія. - С. 124-138.

5. Усов А. А. Студенческие организации как субъект педагогической деятельности в процессе подготовки будущего учителя: дис. ... канд. пед. наук: 13.00.01 / А. А. Усов. - Самара, 2000. -161 с.

6. Певзнер В.М. Педагогический потенциал студенческого самоуправления в современном вузе: дис. ... канд. пед. наук: 13.00.01 / В.М. Певзнер. - Великий Новгород, 2005. - 182 с.

7. Гарбузова Г.В. Студенческое самоуправление как средство формирования профессиональной идентичности будущих специалистов: автореф. дис. ... канд. психол. наук: 19.00.07 / Г.В. Гарбузова. - Ярославль, 2009. - 22 с.

8. Ежукова И.Ф. Подготовка студентов педагогического вуза к профессиональной деятельности на основе студенческого самоуправления: автореф. дис. ... канд. пед. наук: 13.00.08 / И.Ф. Ежукова. - М., 2009. - 28 с.

9. Столярова Э.О. Студенческое самоуправление как фактор социализации молодежи в условиях становления социального государства: автореф. дис. ... канд. социол. наук: 22.00.04 / Э.О. Столярова. - Усть-Каменогорск, 2010. - 17 с.

10. Муртазин Р.А. Направленность студенческого самоуправления на развитие аксиологического потенциала студентов университета / Р.А. Муртазин // Молодой ученый. - 2011.-№ 3. - Т. 2. - С. 135-138.

Размещено на Allbest.ru