Формування емоційної культури майбутніх учителів музики

Размещено на http://www.allbest.ru/

ХАРКІВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМ. Г.С. СКОВОРОДИ

УДК 378.147:78+37.025+37.03

ФОРМУВАННЯ ЕМОЦІЙНОЇ КУЛЬТУРИ

МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ МУЗИКИ

13.00.04 _ теорія і методика професійної освіти

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата педагогічних наук

Могилей Ірина Владиславівна

Харків - 2000



Дисертацією є рукопис.

Робота виконана у Криворізькому державному педагогічному університеті, Міністерство освіти і науки України.

Науковий керівник: доктор педагогічних наук, професор Кондрашова Лідія Валентинівна, Криворізький державний педагогічний університет, завідувач кафедри педагогіки.

Офіційні опоненти: доктор педагогічних наук, доцент Гребенюк Георгій Євгенович, Харківський державний педагогічний університет ім. Г.С.Сковороди, професор кафедри соціальної педагогіки і правового виховання;

кандидат педагогічних наук, доцент Петрова Жанна Миколаївна, Харківський інститут економіки ринкових відносин і менеджменту, проректор з навчальної роботи.

Провідна установа: Харківський національний університет ім. В.Н.Каразіна, кафедра педагогіки, Міністерство освіти і науки України, м. Харків.

Захист відбудеться 29 червня 2000 року о 15 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 64.053.04 у Харківському державному педагогічному університеті ім. Г.С. Сковороди за адресою: 61168, м. Харків, вул. Блюхера, 2, ауд. 221.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Харківського державного педагогічного університету ім. Г.С. Сковороди (61168, м. Харків, вул. Блюхера, 2).

Автореферат розісланий 26 травня 2000 року

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради С.Т. Золотухіна



АНОТАЦІЯ

Могилей І.В. Формування емоційної культури майбутніх учителів музики. Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук за спеціальністю 13.00.04 - теорія та методика професійної освіти. Харківський державний педагогічний університет ім. Г.С. Сковороди, Харків, 2000. музичний учитель педагогічний емоційний

У дослідженні розглянуті можливості музично-педагогічної підготовки у формуванні емоційної культури майбутніх учителів. Уточнено поняття емоційної культури, зміст, структура, основні її показники. Експериментально доведено ефективність поєднання сукупності педагогічних умов для організації групових занять зі спецсемінару “Формування емоційної культури майбутнього вчителя”, соціально-психологічного, емоційного і комунікативного тренінгів, індивідуального навчання, педагогічної практики та концертно-виконавської діяльності студентів у формуванні емоційної культури.

Матеріали дослідження дають теоретично-педагогічну основу для подальшого вдосконалення професійної підготовки майбутніх учителів.

Ключові слова: емоційна культура, формування емоційної культури, показники рівнів сформованості емоційної культури, педагогічні умови.



АННОТАЦИЯ

Могилей И.В. Формирование эмоциональной культуры будущих учителей музыки. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата педагогических наук по специальности 13.00.04 - теория и методика профессионального обучения. Харьковский государственный педагогический университет им. Г.С.Сковороды, Харьков, 2000.

В исследовании обоснована структура целостной системы музыкально-педагогической подготовки будущих учителей музыки как одна из составляющих концепции обновления и усовершенствования процесса обучения в высшем учебном заведении. Раскрыты сущность, содержание, структура, основные показатели и уровни её сформированности. За основу взяты теоретические положения о взаимосвязи эмоционального и интеллектуального факторов; взаимообусловленности результатов познавательной деятельности и эмоционально-нравственной атмосферы обучения; о взаимозависимости уровня эмоциональной культуры и усвоения системы знаний, о специфике эмоциональной сферы личности и роли эмоций в результативности профессионально-педагогической деятельности, овладении способами эмоциональной регуляции профессионального поведения и управлении эмоциональным настроением; накоплении студентами эмоционального опыта.

В исследовании прослеживается поэтапный характер формирования эмоциональной культуры и доказывается, что, если обеспечить эмоциональную атмосферу, благоприятную для профессионального становления студентов, расширение эмоциональных контактов, закрепление установки на регулирование эмоционального состояния и эмоциональных реакций на воздействие извне, создание ситуаций, стимулирующих закрепление положительного эмоционального опыта, овладение методикой эмоционального воспитания и самовоспитания, то процесс формирования этого сложного личностного образования станет управляемым.

Теоретически обоснована и экспериментально доказана результативность программы опытно-экспериментального обучения, основу которой составило использование импровизированных и преднамеренно создаваемых эмоциональных ситуаций, дискуссий, драматизаций и импровизаций, деловых и ролевых игр, минутки эмоциональной разгрузки и др. Методика эмоционального воспитания рассчитана не на подавление или искоренение отрицательных эмоций, а на организацию деятельности, опосредованно направляющей эмоции студентов, на регулирование форм их проявления в педагогических целях.

На богатом экспериментальном материале показано, что эмоциональная сфера будущих педагогов обогащается в учебном процессе, если учебные занятия, самостоятельная работа и различные виды педпрактики становятся источником положительных эмоций, а формы деятельности не только обеспечивают овладение теоретическими основами эмоциональной культуры и методикой её воспитания, но и создают положительный климат, дух сотрудничества, обеспечивая возможность каждому студенту проявить индивидуальность и самобытность собственной личности.

В исследовании намечены практические меры, стимулирующие динамику эмоциональной культуры студентов с низкого к достаточному и высокому уровню её развития, среди которых: повышение уровня знаний о теоретических основах формирования эмоциональной культуры, её технологии и методике; выработка способов эмоциональной регуляции поведения; развитие эмоциональной восприимчивости; закрепление приёмов самопознания и самосовершенствования собственной эмоциональной сферы и овладения методикой эмоционального воспитания обучаемых; разработка и включение в учебный план музыкально-педагогического факультета спецсеминара “Формирование эмоциональной культуры будущего учителя”, психологического и эмоционального тренингов, методов анализа эмоциональных ситуаций.

В исследовании теоретически обоснована и экспериментально проверена совокупность педагогических условий, обеспечивающих результативность учебной работы, педагогической практики и концертно-исполнительской деятельности в формировании достаточного и высокого уровня эмоциональной культуры студентов.

Материалы исследования составляют теоретическую основу для дальнейшего совершенствования профессиональной подготовки будущих учителей.

Ключевые слова: эмоциональная культура, формирование эмоциональной культуры, показатели уровней сформированности эмоциональной культуры, педагогические условия.



ANNOTATION

Mogiley I.V. Formation of emotional culture of future teachers of music. - Manuscript.

The dissertation for competition of scientific degree of the candidate of pedagogical sciences in speciality 13.00.04 - theory and methods of the professional education. Kharkov state pedagogical university named after G.S. Scovoroda, Kharkov, 2000.

The possibilities of musical preparation in the formation of emotional culture of future teachers are considered in the research work. The conception of emotional culture, content, structure, the main indices of levels of its formation are considered in the work. Experimental work gave the possibility to reveal the effective combination of pedagogical conditions of group studies in special seminar “Formation of emotional culture of future teacher”, social-psychological, emotional and communicative training's, individual teaching, pedagogical practice and concert-masterly performance of the students, providing the high enough level of formation of emotional culture.

The materials of research are the theoretical base for the further perfection of professional preparation of the future teachers.

Key words: emotional culture, formation of emotional culture, indices of levels of formation of emotional culture, pedagogical conditions.



ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність дослідження. У зв'язку з докорінними перетвореннями, що відбуваються у сучасному суспільстві, зростає роль освіти й змінюються її функції. Перенесення акцентів із системи знань на особистість вихованця, розвиток його духовних і моральних здібностей зумовлюють потребу в педагогічних кадрах, здатних до створення умов для саморозвитку, самореалізації особистості в різних типах навчальних закладів. Педагогічні університети й інститути мають стати школою професійного й емоційно-морального становлення особистості майбутніх педагогів.

Емоційна культура не розглядається як показник професіоналізму сучасного вчителя ні в теоретичних дослідженнях, ні у практиці вищих навчальних закладів. Вивчення одержаної фактичної інформації свідчить про наявність протиріч між інтелектуальним і емоційним розвитком особистості майбутнього вчителя; рівнем знань і емоційною сприйнятливістю студентів; завданнями емоційного виховання в школі і рівнем готовності випускників педагогічного університету до їх успішного вирішення. Інтелектуальне в підготовці майбутніх педагогів превалює над емоційним. Емоційний фактор і його можливості в професійно-педагогічній підготовці студентів вищих навчальних закладів все ще не дістали ні обґрунтування в теорії, ні апробації в педагогічній практиці.

Проблема формування культури, її різних аспектів хвилювала й привертала увагу багатьох дослідників. Теоретичні основи духовної культури досліджували М.М.Бахтін, М.О.Бердяєв, Г.С.Сковорода, В.С.Соловйов, Е.Фромм та ін. Питання моральної культури знайшли відбиття у працях Т.І.Біленко, О.С.Богданової, В.Вічева, С.М.Іконникової, В.Толстих та ін. Сутність естетичної культури визначалась у роботах В.Г.Бутенка, М.І.Киященка, М.Л.Лейзерова. Культура почуттів і шляхи її формування у дітей різних вікових ступенів вивчались Л.Г.Коваль, Т.Г.Кононенко, О.М.Лук, Г.П.Шевченко та ін.

Великий внесок в обґрунтування психологічного аспекту культури почуттів зробили Б.Г.Ананьєв, Л.І.Божович, Л.С.Виготський, В.К.Вілюнас, О.К.Дусавицький, Г.С.Костюк, С.Л.Рубінштейн, Б.М.Теплов, П.М.Якобсон.

В останні десятиріччя увагу вчених все більше привертає проблема емоційної культури особистості (В.І.Додонов, Л.М.Сбітнєва, В.Я.Семке, Л.Є.Соколова, В.О.Сухомлинський, М.Е.Телешевська та ін.).

Сьогодні назріла необхідність у теоретичному обґрунтуванні сутності, змісту, важливих характеристик емоційної культури сучасного вчителя; визначенні можливостей навчального процесу у формуванні цього складного особистісного утворення, яке виступає важливою характеристикою педагогічного професіоналізму; виявленні сукупності педагогічних умов, що забезпечують результативність професійно-педагогічної підготовки студентів, невід'ємною частиною якої виступає робота з емоційного виховання майбутніх педагогів. Необхідно також подбати про створення на допомогу викладачам вищих навчальних закладів і студентам методичних рекомендацій, які визначають шляхи, форми і засоби формування емоційної культури у майбутніх фахівців.

Потреба в реалізації перелічених завдань спонукала обрати темою дослідження “Формування емоційної культури майбутніх учителів музики”, яке є частиною комплексної теми “Формування творчої особистості майбутнього вчителя” кафедри педагогіки Криворізького державного педагогічного університету, внесеної на конкурсній основі в координаційний план важливих досліджень Міністерства освіти і науки України (№ 2 - 96).

Об'єкт дослідження процес формування емоційної культури у студентів музично-педагогічних факультетів педагогічних університетів.

Предмет роботи педагогічні умови музично-педагогічної підготовки, що забезпечують результативність формування емоційної культури майбутніх учителів музики.

Мета праці теоретично обґрунтувати сутність, зміст емоційної культури вчителя і її роль у результативності педагогічної діяльності, виявити й експериментально перевірити комплекс педагогічних умов, що забезпечують ефективність навчального процесу у формуванні емоційної культури майбутніх педагогів.

Концепція. В основу дослідження покладено ідею взаємозв'язку й взаємозумовленості у навчальному процесі емоційного й інтелектуального факторів, що передбачає установку студентів на регулювання емоційного стану і емоційних реакцій на зовнішні та внутрішні діяння; протікання пізнавальної діяльності в емоційно-моральній обстановці, результат якої полягає в оволодінні методикою емоційного виховання та самовиховання, досягненні майбутніми вчителями достатнього і високого рівня емоційної культури шляхом засвоєння системи знань про специфіку емоційної сфери особистості і ролі емоцій у професійно-педагогічній діяльності, закріпленні способів емоційної регуляції професійної поведінки і керівництві настроєм оточуючих людей, накопиченні емоційного досвіду студентів при дотриманні сукупності педагогічних умов.

В основу дисертаційного дослідження покладено припущення про те, що процес формування емоційної культури майбутніх педагогів буде проходити успішно, якщо забезпечити:

усвідомлення студентами вагомості емоційної культури в їхньому професійному становленні;

установку тих, що навчаються, на регулювання емоційного стану і емоційних реакцій на зовнішні й внутрішні діяння;

потребу майбутніх педагогів у розвитку емоційної сприйнятливості;

оволодіння ними системи знань про особливості емоційної сфери особистості, способів емоційної регуляції професійної поведінки на заняттях спецсемінару “Формування емоційної культури вчителя”, соціально-психологічного, емоційного і комунікативного тренінгів, індивідуального навчання і вимог педагогічної практики;

активізацію позиції студентів у навчально-пізнавальній роботі в процесі проведення навчальних дискусій, диспутів, діалогів, моделювання емоційних ситуацій і виконання завдань-вправ;

індивідуальний підхід до студентів і свободу вибору завдань;

здоровий емоційно-моральний клімат у навчальному процесі;

своєчасну діагностику рівня сформованості емоційної культури у майбутніх педагогів.

Об'єкт, предмет і мета дослідження, а також перевірка гіпотези вимагали розв'язання таких завдань:

Визначити сутність, зміст, структурні компоненти й основні характеристики емоційної культури вчителя музики.

Теоретично обґрунтувати і експериментально перевірити комплекс дослідних завдань з формування емоційної культури в майбутніх учителів.

Виявити й експериментально перевірити сукупність педагогічних умов, що забезпечують ефективність використання дослідного навчання у формуванні цього складного особистісного утворення у студентів.

Методологічну основу дослідження склали концепції вітчизняних і зарубіжних учених про сутність особистості людини, фактори її становлення, роль культури й емоційної сфери у формуванні духовності, моральності і професіоналізму; вчення про діалектичну єдність інтелектуального й емоційного; вчення про особистісно-діяльнісний підхід до формування емоційної культури вчителя.

Теоретична основа дослідження. У визначенні сутності, структури, змісту, закономірностей формування емоційної культури в майбутніх педагогів за основу взяті роботи: про виникнення і роль емоцій (П.К.Анохін, У.Джемс, О.С.Никифоров, К.К.Платонов, П.В.Симонов, П.М.Якобсон та ін.); про механізми емоційної регуляції та саморегуляції діяльності (О.В.Запорожець, О.К.Тихомиров, Д.М.Узнадзе, О.Я.Чебикін та ін.); про єдність інтелектуального та емоційного (Л.І.Божович, Л.С.Виготський, В.М.М'ясищев, С.Л.Рубінштейн та ін.); про зв'язок мотивації та емоцій (В.Г.Асеєв, В.К.Вілюнас, О.М.Леонтьєв); про форми, способи, засоби, шляхи формування культури емоцій і почуттів (Ш.О.Амонашвілі, Г.Є.Гребенюк, В.Л.Леві, А.С.Макаренко, В.О.Сухомлинський, Г.П.Шевченко, М.Г.Яновська та ін.); про шляхи формування емоційної культури (Л.М.Сбітнева, Л.Г.Коваль, В.В.Пошатаєв, Г.Х.Шингаров та ін.); про підготовку педагогічних кадрів (А.М.Богуш, В.І.Євдокимов, Б.М.Євтух, Л.В.Кондрашова, С.Г.Мельничук, О.Г.Мороз, Л.С.Нечепоренко, І.Ф.Прокопенко, В.О.Сластьонін, Р.І.Хмелюк та ін.).

Для розв'язання поставлених завдань був використаний комплекс методів:

теоретичний аналіз психологічної, педагогічної й методичної літера-тури з проблеми дослідження;

соціологічні методи (опитування, бесіда, спостереження, анкетування, тестування);

аналіз результатів студентської діяльності;

моделювання;

констатуючий і формуючий експерименти;

статистичні методи обробки здобутих даних.

Методика передбачала зіставлення об'єктивних і суб'єктивних даних, тому вивчались документація вищого навчального закладу, матеріали педагогічної практики, результати діяльності студентів різних курсів.

Дослідно-експериментальна робота проводилась на базі Криворізького державного педагогічного університету. Різними видами дослідження охоплено 598 студентів. Розробка проблеми проводилась у три етапи:

Перший етап (19931995 рр..) здійснювалось вивчення наукової літератури з проблеми, аналіз досвіду роботи викладачів психологічного циклу дисциплін, проведення досліджень діагностуючого й констатуючого характеру, розробка вихідних теоретичних положень, визначення об'єкта, предмета, мети й завдань, гіпотези дослідження, розробка методики навчання у зв'язку з поставленою метою.

Другий етап (19951997 рр..) проводилась дослідно-експериментальна робота, апробація дослідницьких методик, перевірялась ефективність педагогічних умов, що забезпечують дієвість музичної підготовки у формуванні емоційної культури студентів; уточнювались показники й рівні сформованості цього складного особистісного утворення в майбутніх педагогів.

Третій етап (19971999 рр..) аналізувались й узагальнювались матеріали дослідження, оброблялись експериментальні дані, формулювались висновки, розроблялись і впроваджувались у педагогічну практику методичні рекомендації з формування емоційної культури студентів.

Наукова новизна одержаних результатів дослідження полягає в тому, що:

вперше розроблено й обґрунтовано структурну модель емоційної культури вчителя музики;

теоретично обґрунтовано складові цілісної системи науково-методичного забезпечення музично-педагогічної підготовки майбутніх учителів у вигляді концепції оновлення й удосконалення дидактичного процесу вищого навчального закладу;

подальший розвиток дістала технологія музично-педагогічної підготовки студентів, побудована на основі принципу рольової перспективи, свободи вибору завдань і проектування ситуацій успіху у навчальному процесі;

теоретично обґрунтовано та експериментально перевірено педагогічні умови, які забезпечують результативність процесу виховання емоційної культури у студентів педагогічного навчального закладу;

створено і апробовано методику оцінювання ефективності формування емоційної культури майбутніх учителів музики.

Практичне значення одержаних результатів:

розроблено програми спецсемінару “Формування емоційної культури вчителя”, зміст і методика проведення соціально-психологічного, емоційного і комунікативного тренінгів; індивідуального навчання і педагогічної практики;

складено завдання-ситуації, завдання-вправи, визначено методики проведення рольових, ділових ігор, дискусій, диспутів, діалогів, створення емоційних ситуацій, що забезпечують вироблення способів емоційної саморегуляції професійної поведінки студентів;

розроблено методичні рекомендації з формування у студентів емоційної культури.

Матеріали дослідження можуть бути використані в практиці вищої педагогічної школи і в системі післядипломної освіти.

Особистий внесок автора полягає у:

теоретичному обґрунтуванні запропонованих концептуальних положень щодо оновлення музично-педагогічної підготовки з формування емоційної культури майбутніх учителів музики;

створенні нового навчального спецсемінару “Формування емоційної культури вчителя” та його впровадженні у Криворізькому державному педагогічному університеті;

розробці технології побудови психологічного, комунікативного та емоційного тренінгів;

створенні методичного забезпечення педагогічної роботи з формування емоційної культури майбутніх учителів музики.

Вірогідність і надійність результатів дослідження забезпечуються методологічним і теоретичним обґрунтуванням вихідних положень, використанням комплексу методів дослідження, адекватних його предмету, меті та завданням; дослідно-експериментальною перевіркою висунутої гіпотези; поєднанням кількісного й якісного аналізу експериментальних даних; репрезентативністю виборки опитуваних; співвідношенням результатів дослідження з масовою педагогічною практикою.

Апробація та впровадження результатів дослідження. Основні положення, висновки, рекомендації й результати дослідження обговорювались на звітних наукових конференціях у Криворізькому державному педагогічному університеті; доповідались на засіданнях кафедри педагогіки, семінарі молодих дослідників та науково-методичних семінарах, постійно діючих при кафедрі педагогіки Криворізького педагогічного університету. Одержані результати було викладено на Всеукраїнській науковій конференції “Проблеми гуманізації навчально-виховного процесу в педагогічній теорії та практиці української школи” (м. Кривий Ріг, 2829 березня 1996 р.), на Міжнародній науковій конференції “Формування і діяльність творчої особистості” (м. Кривий Ріг, 28 квітня 1998 р.). На основі експериментально перевірених матеріалів розроблено програму й зміст спецсемінару “Формування емоційної культури вчителя”, соціально-психологічного, комунікативного та емоційного тренінгів для студентів педагогічного університету. Впровадження результатів дослідження здійснювалось через публікацію статей, тез, методичних рекомендацій для студентів, викладачів вищих навчальних закладів і вчителів шкіл.

Публікації. За результатами дослідження опубліковано 11 робіт ( із них 3 фахових).

Структура дослідження. Дисертація складається із вступу, двох розділів, висновків, списку використаних джерел, додатка. Зміст дослідження викладено на 174 сторінках машинописного тексту, в 17 таблицях. Список використаних джерел складає 276 найменувань.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовується актуальність теми, визначаються об'єкт, предмет, гіпотеза, завдання, основні концептуальні положення, методична і теоретична основа дослідження, його методи, наукова новизна, практичне значення, апробація і впровадження результатів.

У першому розділі “Теоретичні основи формування емоційної культури майбутніх учителів музики” аналізується стан досліджуваної проблеми у вітчизняній і зарубіжній літературі, розкриваються різні підходи до трактовки поняття “культури”, її змісту й структурних компонентів, визначаються сутність, зміст, основні характеристики емоційної культури, показники різних рівнів її сформованості у майбутніх педагогів; теоретично обґрунтовуються можливості навчального процесу у формуванні цього складного особистісного утворення, яке виступає важливою рисою педагогічного професіоналізму; виявляється сукупність педагогічних умов, що забезпечують успішне формування емоційної культури студентів педагогічного навчального закладу.

Вихідним положенням у дослідженні є теза про необхідність взаємозумовленості інтелектуального, морального й духовного становлення особистості майбутнього вчителя. З'єднуючою ланкою в цьому виступають емоції, без яких неможливі людські стосунки (П.К.Анохін), активізація інтелектуальної діяльності (О.С.Никифоров), гине все людське (В.Первін).

У науковій літературі емоції розглядаються як своєрідні переживання, котрі відтворюють ставлення людини до предметів оточуючої дійсності (М.Д.Левітов), актуальні потреби особистості (П.В.Симонов), форми прилучення до середовища (В.Валон, І.П.Павлов), суб'єктивне ставлення людини до задоволення потреб (О.М.Лук). Практика свідчить про те, що від уміння чуйно ставитися до настрою інших (П.М.Якобсон), визначити й правильно оцінити емоційний стан особистості (Г.П.Потилико) залежить емоційний комфорт і того, хто вчить, і того, хто навчається, а також соціально-психологічний клімат у навчальній групі і результативність педагогічного процесу. Високий і достатній рівень емоційної культури педагога є важливою ознакою його готовності до якісного виконання професійних функцій.

Уточнюється поняття емоційної культури вчителя, яке визначається як складне особистісне утворення, що включає в себе здатність адекватно виявляти, регулювати, оцінювати власні емоції, розуміти переживання, враховувати емоційний стан своїх учнів і вчити їх способам емоційної саморегуляції поведінки й керівництва настроєм оточуючих.

Розкривається механізм становлення емоційної культури майбутнього вчителя, основу якого складають непрості зв'язки між емоційними установками, професійною спрямованістю особистості вихователя і діяльністю, між інтелектуальним, духовно-моральним й емоційно-вольовим у структурі його особистості. Інтелектуально-емоційні комплекси складають основу емоційної сфери вчителя. Органічна єдність сприйняття й усвідомлення мети професійної діяльності визначають характер емоційних реакцій на внутрішні й зовнішні діяння і створюють механізм формування емоційної культури особистості.

Комплексний характер виявлених зв'язків визначає багатокомпонентність структурної моделі емоційної культури вчителя. Необхідними і достатніми є її такі елементи:

мотиваційний (інтерес до емоційної сфери учнів, бажання зрозуміти почуття і настрої своїх вихованців, навчити їх керувати своїми емоціями, потреба підтримувати в собі і в учнів позитивний емоційний стан);

інтелектуально-операційний (знання, що розкривають сутність емоційної культури, основні емоційні стани людини, знання про шляхи й засоби, які забезпечують формування цього складного особистісного утворення й уміння правильно розуміти емоційний стан учнів; переборювати негативні емоції, бачити причини й шляхи їх усунення; уміння використовувати запас знань про емоційну сферу для встановлення емоційного контакту з учнями);

комунікативний (уміння знайти правильний стиль і тон взаємовідносин; за зовнішніми ознаками орієнтуватися в емоційній обстановці; адекватно виражати й передавати учням необхідні емоції, настрій, думки, відчуття; уміння емоційно ідентифікувати себе з класом, здатність відчувати емоційну обстановку уроку і впливати на неї; уміння зрозуміти вихованця, розділити його радощі й прикрощі);

емоційно-вольовий (здатність до співпереживання, співчуття, уміння викликати в собі емоційний настрій для проведення конкретного уроку, спроможність захоплюватись спільною діяльністю, здатність емоційного переходу, уміння керувати емоціями; уміння переборювати внутрішнє роздратування, негативне ставлення до окремих учнів; уміння навчити учнів керувати своїми емоціями);

оцінювальний (здатність контролювати власні емоції, емоційний стан; здатність правильно оцінити свої можливості в регулюванні власного і учнівського настрою; здатність правильно оцінювати емоційну ситуацію й адекватно на неї реагувати).

Дається детальна характеристика структурної моделі емоційної культури вчителя.

На основі аналізу психолого-педагогічної літератури, спостережень за навчальною діяльністю студентів у процесі індивідуальних, аудиторних і позааудиторних занять, самооцінок студентів й експертних оцінок визначені основні показники, які відображають суттєві характеристики емоційної культури і критерії рівнів сформованості емоційної культури вчителя, які диференціюються в міру прояву сукупності показників: низький, середній (достатній) і високий.

У ході дослідження виявлено поетапний характер формування емоційної культури студентів педагогічного навчального закладу.

Встановлено, що формування цього складного особистісного утворення залежить від найбільш повного залучення студентів до активної навчальної діяльності, організованої на принципах педагогічної взаємодії, співробітництва і співтворчості.

У другому розділі “Дослідно-експериментальна перевірка сукупності педагогічних умов, що забезпечують формування емоційної культури студентів у процесі музично-педагогічної підготовки” подається аналіз стану педагогічної практики вищої школи з досліджуваної проблеми, використання можливостей навчального процесу у формуванні емоційної культури майбутніх педагогів; викладається методика проведення експериментальної роботи, конкретизується її зміст, аналізуються результати педагогічного експерименту.

На етапі констатуючого експерименту за допомогою методів анкетування, бесід, спостережень виявлено рівень сформованості емоційної культури майбутніх учителів, характер уявлень студентів про сутність емоційної культури, встановлена залежність між ступенем сформованості емоційної культури і результатами педагогічної праці; причини, що негативно впливають на рівень сформованості емоційної культури у студентів різних курсів.

У дослідженні брало участь 598 студентів 14 курсів. За даними анкетування встановлено, що більшість опитаних студентів (74%) не мають чіткого уявлення про сутність емоційної культури та її роль у навчально-виховному процесі. Так, 15% студентів 12 курсів визначають емоційну культуру як загальну культуру людини; 27% як поняття, що виявляє ставлення людини до самої людини, оточуючих та інше.

У ході констатуючого експерименту було встановлено відсутність чітких уявлень студентів про особливості емоційної сфери й закономірності її розвитку, сукупність особистісних якостей, що визначають успіх і результативність педагогічної діяльності. За даними спостережень, проведених на заняттях, відсутність уміння керувати своїми емоціями є причиною виникнення психологічних конфліктів, які з'являються у повсякденних стосунках тих, хто навчаються, у виявленні негативних емоцій як у викладачів, так і у студентів.

Під час констатуючого експерименту виявлена залежність між характером емоцій, що переважають у студентів у навчально-виховному процесі, та їх змістовною стороною. У більшості студентів переважають негативні емоції. Лише 15% студентів старших курсів відчули почуття радості, задоволення від процесу пізнання, 9% - почуття зацікавленості, здивування, захоплення. При цьому важливою причиною емоційної напруженості в студентських групах і у педагогічній практиці вищої школи в цілому студенти вважають відсутність творчої атмосфери, демократичних відносин у процесі навчальної роботи. Зібрані дані дозволяють говорити про те, що ігнорування викладачами таких моментів, як: організація взаємовідносин зі студентами, заснованих на довірі, співтворчості, співробітництві; надання тим, що навчаються, можливості висловлювати свою точку зору, мати право на помилку; залучення до колективної пізнавальної діяльності служить джерелом створення несприятливого емоційного клімату в навчально-виховному процесі і гальмує набуття студентами необхідного емоційного досвіду.

У ході дослідження виявлені недоліки в діяльності викладачів: стримування своїх почуттів, неуважність до емоційного стану студентів, невміння багатьох з них володіти своїми емоціями, що свідчить про недооцінку викладачами емоційного фактора в навчальній роботі і призводить до підвищення емоційної напруги в студентських групах, перешкоджає можливості налагодити емоційний контакт зі студентами, встановити з ними дружні довірливі стосунки, засновані на взаємній повазі. Все це негативно відбивається на мікрокліматі й результативності навчально-виховного процесу в цілому. На підвищення емоційної вихованості студентів значною мірою впливає готовність педагогів вищої школи до емоційного виховання майбутніх фахівців, оволодіння методикою навчання, рівень власної емоційної культури, що є важливою складовою їх професіоналізму.

Виявлені у ході констатуючого експерименту недоліки в емоційному вихованні майбутніх педагогів зумовили необхідність проведення формуючого експерименту, програма якого передбачала у своїй основі цілеспрямовану і систематичну діяльність з формування емоційної культури майбутніх учителів музики. В основу дослідної роботи було покладено проведення спецсемінару “Формування емоційної культури майбутнього вчителя”, впровадження соціально-психологічного, емоційного і комунікативного тренінгів, моделювання емоційних ситуацій (ситуацій-замальовок, ситуацій-аналогій, ситуацій-порівнянь), різноманітних видів пізнавальних завдань-вправ (аналітичних, творчих, дослідницьких) різного ступеня складності. Змістова сторона групових занять передбачала оволодіння студентами системою знань про теоретичні основи емоційної культури й шляхи її виховання, способи керівництва власними емоціями й емоціями оточуючих, відпрацьовування прийомів емоційної саморегуляції професійної поведінки. Метою індивідуального навчання було підвищення практичної цінності навчального музичного матеріалу, розвиток у студентів емоційної сприйнятливості (відгуку), здатності співчувати, співпереживати, художнього сприйняття та уяви, активізації емоційно-образного мислення, ініціативи, фантазії, формування професійно значущих якостей особистості майбутніх педагогів.

Основу процесуальної сторони індивідуального навчання складали активні методи, що дозволяють реалізувати у педагогічній практиці вищої школи принцип моделювання емоційних ситуацій, максимально наближених до майбутньої професійної діяльності, створення позитивного емоційного клімату для кожного учасника індивідуальних занять, врахування індивідуальних можливостей і здібностей студентів, забезпечення умов для емоційного самовираження кожного студента. Поглиблення і систематизація теоретичних знань та професійно-емоційних умінь здійснювались у процесі концертно-виконавської діяльності та педагогічної практики студентів у школі. Змістова сторона концертно-виконавської діяльності передбачала розвиток творчої активності, збагачення емоційної сфери, володіння студентами власним емоційним станом у концертних умовах.

Формуючий експеримент показав ефективність аналітично-творчих завдань, емоційних ситуацій, вправ з розвитку прийомів емоційної саморегуляції професійної поведінки, завдань щодо закріплення у студентів умінь зі створення позитивної емоційної атмосфери і керівництва емоційним станом, семінарів-диспутів, семінарів рольової та ділової гри, що сприяє динаміці рівня емоційної культури у студентів від низького до достатнього й вищого. Успіх формування емоційної культури майбутніх педагогів визначався дотриманням сукупності педагогічних умов, які забезпечували результативність дослідницької програми у формуванні цього складного особистісного утворення.

За результатами формуючого експерименту встановлено динаміку зростання обсягу й якості знань студентів 24 курсів з теоретичних основ емоційної культури. Порівняльний аналіз результатів виконання контрольних робіт першого і третього зрізів виявив зростання якості знань студентів відповідно на 23%, 20%, 19% проти 4%, 8%, 13% за результатами першого зрізу. Дослідним шляхом було доведено, що позитивні результати можливі при дотриманні сукупності педагогічних умов, які забезпечують емоційно-моральну атмосферу навчального процесу, врахування індивідуальних можливостей і нерівномірності професійного становлення майбутніх педагогів.

У ході дослідження констатовано, що у формуючому експерименті рівень оволодіння студентами прийомів емоційної регуляції діяльності зріс втричі у порівнянні з даними констатуючого експерименту; рівень комунікативних умінь майбутніх педагогів зріс вдвічі, що підтверджує ефективність використання у дослідницькій роботі різноманітних форм і методів, які моделюють емоційні ситуації у навчально-виховному процесі.

На завершальному етапі формуючого експерименту проводився підсум-ковий зріз динаміки рівнів емоційної культури студентів. На основі одержаних даних про зміну рівнів емоційної культури студентів за результатами констатуючого і формуючого експериментів складена таблиця 1. З табл. 1 видно, що перед початком експериментів значну частину складали студенти з низьким (40,8%) та достатнім (36,0%) рівнями емоційної культури. Високий рівень було виявлено лише у 23,2% тих, що брали участь у дослідженні. Після завершення дослідно-експериментальної роботи змінилось співвідношення рівнів емоційної культури у позитивний бік. Так, низький рівень емоційної культури студентів зменшився в 2,7 раза і склав 14,8%, достатнього рівня досягли 38,8%, показник високого рівня збільшився в 2 рази і склав 46,4% тих, що брали участь в експерименті.

Таблиця 1 - Співвідношення рівнів емоційної культури студентів за підсумками констатуючого й формуючого експериментів (у %)

Рівні	Констатуючий експеримент	Формуючий експеримент
Низький	40,8	14,8
Достатній	36,0	38,8
Високий	23,2	46,4

Одержані результати дозволяють говорити про ефективність розробленої й апробованої на практиці дослідно-експериментальної програми, яка при дотриманні сукупності педагогічних умов підвищує становлення цього складного особистісного утворення, сприяє надійному зростанню професіоналізму майбутніх педагогів.

У висновках узагальнюються результати дослідження:

Успішність емоційного виховання визначається готовністю студентів і викладачів до взаєморозуміння, співпраці й співтворчості; емоційним благополуччям, керівництвом емоційним станом і настроєм у навчально-виховній роботі.

Формування емоційної культури є керованим процесом за умови: а)забезпечення емоційної атмосфери, сприятливої для професійного становлення майбутнього педагога; б) розширення сфери емоційних вражень і позитивних емоційних контактів; в) закріплення у кожного студента установки на регулювання емоційного стану і емоційних реакцій на вчинки оточуючих; г) створення ситуацій успіху, що стимулюють закріплення позитивного емоційного досвіду; д) оволодіння методикою й технологією емоційного виховання і самовиховання.

Можливості дослідного навчання і його результативність у підвищенні рівня емоційної вихованості студентів значно зростають, якщо в процесі музично-педагогічної підготовки використовувати імпровізовані і спеціально створювані емоційні ситуації, дискусії, драматизації та імпровізації, ділові і рольові ігри, хвилинки емоційного розвантаження, які дозволяють майбутнім учителям музики усвідомити роль емоційного фактора у навчально-виховному процесі.

Ефективність формування емоційної культури студентів у навчальному процесі досягається завдяки дотриманню таких умов: чіткості уявлень студентів про сутність емоційної культури; становленню мотивації професійного росту майбутніх педагогів; розвиткові інтелектуальних здібностей; наявності потреби в емоційному самовдосконаленні, а також забезпеченні емоційного клімату навчального процесу в педагогічному навчальному закладі; залученні студентів до активної пізнавальної діяльності, різноманітності форм, методів і засобів емоційного виховання тих, хто навчаються; індивідуальному підходу; своєчасній діагностиці рівня сформованості емоційної культури студентів і високому професіоналізмові викладачів вищої школи.

Результати дослідження свідчать про те, що висунута у дисертаційному дослідженні гіпотеза підтверджена теоретично і практично, поставлені мета і завдання досягнуті.

У процесі дослідження було виявлено ряд проблем, а саме:

теоретичне обґрунтування методики і технології емоційного виховання тих, хто навчаються, різної вікової категорії;

вивчення резервів позааудиторної роботи педагогічного навчального закладу у формуванні емоційної культури майбутніх педагогів;

виявлення резервів емоційного фактора в професійному самовихованні студентів.

З вивченням цих питань пов'язане подальше вдосконалення професійної підготовки майбутніх учителів.



ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ДИСЕРТАЦІЙНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ ВИКЛАДЕНІ У ТАКИХ ПРАЦЯХ АВТОРА

Могилей І.В. Емоційна культура як важливий засіб гуманізації відношень у системі “учитель-учень” // Проблеми гуманізації навчально-виховного процесу у педагогічній теорії та практиці української школи. Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції, 28-29 березня 1996 р. Ч.1. Кривий Ріг: КДПІ, 1996. С.6162.

Могилей И.В. Эмоциональная культура важное звено в подготовке студентов к творческой деятельности // Парадигмы антропоцентризма: Тезисы пленарных докладов и сообщений II-го международного симпозиума “Человек: язык, культура, познание”. Кривой Рог: КГПИ, Саксагань, 1997. С.186.

Могилей І.В. Педагогічні умови формування емоційної культури у майбутніх учителів // Засоби навчальної та науково-дослідної роботи: Зб. наук. праць / За ред. В.І.Євдокимова, О.М.Микитюка. Вип.3. Харків: ХДПУ, 1997. С.4549.

Могилей І.В. Формування емоціональної культури майбутнього вчителя шляхом створення емоціональних ситуацій у вузівському процесі // Засоби навчальної та науково-дослідної роботи: Зб. наук. праць / За ред. В.І.Євдокимова, О.М.Микитюка. Вип. 3. Харків: ХДПУ, 1997. С.158-161.

Могилей І.В. Зміст емоціональної культури учителя і її структурні компоненти // Засоби навчальної та науково-дослідної роботи: Зб. наук. праць / За ред. В.І.Євдокимова, О.М.Микитюка. Вип. 3. Харків: ХДПУ, 1997. С.8185.

Могилей И.В. Формирование эмоциональной культуры - важное звено в подготовке студентов к творческой деятельности // Формирование активной, творческой личности в учебном процессе школы и вуза: Сб. науч. труд. / Под ред. В.К.Буряка, Л.В.Кондрашовой. Вып. 2. Кривой Рог: КГПИ, 1997. С.185196.

Могилей І.В. Формування емоційної культури майбутніх вчителів у навчальному процесі вищої школи // Формування і діяльність творчої особистості. Дніпропетровськ: Наука і освіта, 1998. С.3943.

Могилей І.В. Емоційна культура студентів педвузу. Чому вона низька? // Педагогіка толерантності. 1999. №2. С.4752.

Могилей І.В. Тренінги як засіб емоційного виховання майбутніх учителів музики // Творча особистість учителя: проблеми теорії і практики: Зб. наук. праць / За ред. Н.В Гузій. Вип. 3 Київ: НПУ, 1999. С.253258.

Могилей І.В. Емоційна культура майбутнього вчителя. Про форми та методи її виховання // Педагогіка толерантності. 1999. № 3/4. С.9598.

Могилей І.В. Про визначення поняття “емоційна культура вчителя” / Теорія і практика педагогічного процесу: Зб. наук. праць // Проблеми сучасного мистецтва і культури. Харків: Книж. видавн. “Каравела”, 2000. С.7983.

Размещено на Allbest.ru

...