Скласти комплекс вправ, спрямований на формування навичок і розвиток умінь усного спонтанного мовлення на матеріалі текстів короткого оповідання.

Сформулювати методичні рекомендації для навчання усного спонтанного мовлення на матеріалі текстів короткого оповідання.

Методи дослідження включали:1) теоретичний аналіз проблеми з точки зору методики, психології, лінгвістики і психолінгвістики; 2) вивчення і узагальнення досвіду навчання усного мовлення взагалі, та усного спонтанного мовлення зокрема, на мовному факультеті вищого навчального закладу; 3) функціонально-семантичний аналіз англомовних художніх текстів; 4) анкетування; 5) експеримент.

Наукова новизна роботи зумовлюється тим, що розробляється методика навчання усного спонтанного мовлення на матеріалі коротких оповідань О. Генрі. Рецепція змістової і смислової інформації та інтерпретація художніх деталей тексту виступають стимулом для усних спонтанних висловлювань студентів.

Практичне значення результатів цього дослідження виражається у створенні та впровадженні в навчальний процес мовного факультету вищого навчального закладу методичних рекомендацій щодо використання художніх текстів для навчання усного спонтанного мовлення студентів початкового етапу. Розроблено посібник “Методичні вказівки щодо використання художніх текстів на заняттях з практики усного та писемного мовлення”, який використовується в Горлівському державному педагогічному інституті іноземних мов (ГДПІІМ).

Апробація роботи. Основні положення дослідження доповідались на науково-практичних конференціях Київського державного лінгвістичного університету (1998 - 2000).

Результати дисертації опубліковані в шести публікаціях.

Структура дослідження. Робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаної літератури, додатків. Повний обсяг дисертації - 206 сторінок. Кількість таблиць - 11, додатки викладені на 36 сторінках. Список використаної літератури включає 223 джерела.

Основний зміст роботи

Перший розділ “Теоретичні передумови навчання усного спонтанного мовлення на матеріалі художнього тексту на початковому етапі мовного факультету вищого навчального закладу” присвячений дослідженню теоретичних передумов процесу навчання усного спонтанного мовлення на матеріалі художніх текстів.

В параграфі 1.1 розглядаються психологічні та лінгвістичні передумови можливості використання коротких оповідань для навчання усного спонтанного мовлення, обгрунтовується вибір мовного матеріалу оповідань О.Генрі для побудови методики, що розробляється, визначається зміст поняття “усне спонтанне мовлення”.

Оволодіння вміннями усного спонтанного мовлення є основним завданням навчального процесу з іноземної мови на мовному факультеті вищого навчального закладу, тому що саме таке мовленнєве вміння надає можливість мовцю здійснювати непідготовлений мовленнєвий акт в умовах реальної комунікації. Поняття “непідготовленості” або “спонтанності” мовленнєвого акту є багатоаспектним і вченими трактується по-різному. Проте, незважаючи на певну різницю дефініцій, багато авторів (П.Б. Гурвич і Р.З. Шлямберг, Л.К. Левай, С.М. Мануйлов, В.І. Шкапурін) розглядають непідготовлене мовлення як мовленнєву діяльність, важливість оволодіння якою є суттєвою насамперед на структурному рівні мови.

В цьому дослідженні використовується термін “усне спонтанне мовлення”, яке розглядається як психолінгвістичне явище та під яким ми, слідом за М.С. Обносовим, розуміємо “природну мовленнєву діяльність, що передбачає такий рівень розвитку навичок та вмінь, при якому той, кого навчають, є здатним практично безпомилково та в природному, невповільненому для заданої мови темпі мобілізувати вивчений мовний матеріал з метою здійснення реальної комунікації”.

Ми, висуваючи припущення про можливість навчання усного спонтанного мовлення на матеріалі художнього тексту, розглядаємо текст як матеріал для мови, де смислове сприймання змісту тексту виступає як один із видів передкомунікативного орієнтування, як стимул для усних висловлювань студентів на основі прочитаного. Це зумовлено наявністю в художньому тексті психолінгвістичних передумов:

регулятивної (спонукальної);

комунікативної спрямованості тексту короткого оповідання;

інформаційної насиченості тексту короткого оповідання;

усномовленнєвої спрямованості тексту короткого оповідання.

Врахування прагматикону студентів - системи їх читацьких мотивів, установок, інтересів та потреб - виступає джерелом активності, “передумовою”, що спонукає студента до діяльності. Коротке оповідання є тим мотивом, завдяки якому реалізується регулятивна (спонукальна) передумова - важлива основа активізації розумової діяльності студентів і яка забезпечує мотиваційну готовність реципієнта до висловлювання.

Художній текст є “найвищим смисловим утворенням”, яке активізує розумову діяльність студентів, виступає потенційним предметом їх діяльності та спонукає до знаходження за його зовнішніми значеннями внутрішнього індивідуального смислу. Під час розуміння сприйнятого пред'явлений словесний код замінюється елементами нового, трансформованого, який не співпадає з вихідним кодом. Трансформації, а також цілеспрямоване вивчення тих вербальних елементів тексту, які несуть головне інформаційне навантаження, сприяють скороченню розриву між розумовими та мовленнєвими можливостями студентів і під час мовленнєвої практики в процесі обговорення прочитаного надають можливість збільшити кількість спонтанних висловлювань. Під вербальними елементами ми розуміємо художні деталі тексту. Як зазначається в літературному енциклопедичному словнику, художня деталь - це виразна деталь твору, яка несе значне смислове, ідейне та емоційне навантаження і характеризується підвищеною асоціативністю.

Як правило, до художньої деталі відносять дрібниці побуту, пейзажу, портрета, інтер'єру, конкретної ситуації, а також жесту, суб'єктивної реакції, дії та мовлення, коли вона (деталь) стає предметом відтворення. Художня деталь у всіх своїх проявах є самостійним виразним засобом, що суттєво підвищує місткість та глибину тексту. Естетична природа художньої деталі містить у собі природне протиріччя між окремим положенням її в системі численних елементів і компонентів твору та прагненням сказати більше, ніж вона - як реалія - містить у собі. Художня деталь економить образотворчі засоби, створює образ цілого за рахунок незначної його риси. Більше того, вона примушує читача включитися у співавторство. Художня деталь - це могутній сигнал образності, що пробуджує в читача не тільки співпереживання з автором, але й особисте творче прагнення. Художні деталі та внутрішні передумови організації тексту короткого оповідання - синтетичність художнього образу, піднесене ідейне та емоційне навантаження слова, підтекст, символічне переосмислення зображуваного - все це слугує імпульсом, який породжує десятки відповідей і тим самим утворює передумови, необхідні для “запуску” механізму мовлення.

Інформаційна насиченість, яка представлена в тексті семантичною та естетичною інформацією, дозволяє розглядати коротке оповідання як єдність смислового змісту та мовної форми, що забезпечує комунікативно вмотивоване обговорення. Такі характеристики художнього тексту як логічність, послідовність, структурна чіткість сприяють формуванню зв'язного логічного, нормативного мовлення, що характеризується системністю та завершеністю виражених думок.

Використання в процесі навчання усного спонтанного мовлення коротких оповідань, які мають цінні усномовленнєві можливості, дозволяє компенсувати відсутність реальних ситуацій мовного та мовленнєвого використання у навчальному процесі.

При використанні художнього тексту в процесі навчання усного спонтанного мовлення до динамічного стереотипу усного мовлення приєднується зоровий аналізатор. Включення до процесу навчання мовлення зорового каналу зв'язку на рівні другої сигнальної системи забезпечує створення стійкіших навичок і вмінь усного спонтанного мовлення.

В параграфі 1.2 розглядаются естетико-психологічні аспекти художнього тексту, важливі для навчання усного спонтанного мовлення, уточнюється зміст поняття “художня деталь”.

Автором виділяються чотири естетико-психологічні аспекти короткого оповідання:

мотиваційний;

емоційний;

комунікативний;

загальноосвітній аспект.

Емоційний та естетичний потенціал короткого оповідання при його використанні в навчальному процесі забезпечує природне виникнення емоцій у студентів, виступає стимулом до вербального висловлювання студентами своєї суб'єктивної думки про семантичну інформацію, що видобувається з оповідання.

Художній текст містить у собі згорнуту систему всіх ланок комунікативної низки, де першим етапом її розкриття буде розуміння найнижчого рівня системи - слів - знаків понять. У художньому тексті є слова, на які припадає більший, у порівнянні з іншими словами, обсяг інформації. В дослідженні автор називає такі слова художніми деталями і розглядає їх як слова, що відповідають одиниці думки - уявленням, ідеям, поняттям. У коротких оповіданнях художні деталі - це ключові слова, які в кожному певному висловлюванні несуть основне навантаження інформації та виступають “символами повідомлення”. Вичленення окремих символів повідомлення та подальше їх сполучення забезпечує розуміння інформації оповідання. В результаті осмислення, співпереживання образної системи художнього тексту та інтерпретації художніх деталей тексту наступає найвищий рівень розуміння змісту тексту, і як результат розуміння у студента виникає потреба в словесному висловленні вражень від прочитаного тексту, що зумовлена всіма компонентами мовної особистості.

В умовах відсутності природного мовного середовища тільки в процесі читання художньої літератури можна отримати досить повне уявлення про життя народу та національний характер, самосвідомість та менталітет. Ознайомлення з реальними ситуаціями спілкування в контексті оповідання забезпечує формування у студентів навичок і стереотипів мовленнєвої та немовленнєвої поведінки, оволодіння системою знань, навичок та вмінь у процесі використання соціокультурної спрямованості як іншомовної комунікації. Інформація соціокультурної спрямованості, що є часткою естетичної інформації, містить великі мотиваційні, стимулюючі, змістові можливості в процесі навчання усного спонтанного мовлення.

В параграфі 1.3 визначаються дидактичні передумови утворення динамічної мовної стереотипії на іноземній мові. Автором виділяються три дидактичні передумови:

1) свідомого підходу до оволодіння усним спонтанним мовленням;

комунікативної спрямованості процесу навчання при оволодінні усним спонтанним мовленням;

творчої активності студентів.

Розгляд дидактичних передумов утворення динамічної мовної стереотипії на іноземній мові дозволив зробити наступні висновки.

Коротке оповідання виступає засобом безперервного утворення та вдосконалення динамічних стереотипів в усномовленнєвих висловлюваннях студентів на основі прочитаного, тому що воно містить соціальну та морально-етичну тематику, має великий обсяг імпліцитної інформації.

Навчання студентів усного спонтанного мовлення на матеріалі художніх текстів забезпечує свідомий підхід до процесу навчання. Усвідомлення автоматизованих дій сприяє стійкому формуванню та розвитку навичок і вмінь усного спонтанного мовлення.

Другий розділ дисертації “Методика використання художніх текстів при навчанні усного спонтанного мовлення” присвячений опису методики навчання усного спонтанного мовлення з використанням творів художньої літератури.

Для вирішення четвертого і п'ятого завдань дослідження в параграфі 2.1 визначаються методичні вимоги до організації початкового етапу навчання усного спонтанного мовлення на мовному факультеті вищого навчального закладу.

Оволодіння навичками і вміннями усного спонтанного мовлення повинно відбуватися в процесі змістової та смислової інтерпретації художніх деталей короткого оповідання. Такий підхід забезпечує поетапне формування і розвиток названих мовленнєвих навичок і вмінь.

При побудові методики навчання усного спонтанного мовлення на матеріалі короткого оповідання необхідно враховувати прагматикон студентів як умову мотиваційної готовності студента до мовленнєвої дії.

Змістова і смислова інформація соціокультурного характеру виступає регулятивною передумовою, що забезпечує оволодіння реальною комунікацією. Інформація про життя народу, про його національний характер, самосвідомість і менталітет сприяє формуванню вміння здійснювати свою мовленнєву поведінку відповідно до основних особливостей соціокультурного розвитку країни, мова якої вивчається, забезпечує оволодіння вмінням використовувати мовні засоби в реальній комунікації практично безпомилково.

Необхідно враховувати кількісні та якісні параметри художнього тексту. Навчання усного спонтанного мовлення на матеріалі коротких оповідань забезпечує варіативність ситуацій, що є важливим для розвитку таких якостей усного спонтанного мовлення як динамічність, комбінованість, експромтність. Варіативність вдосконалює взаємодію навичок в умінні, знімає “заавтоматизованість” навичок.

В параграфі 2.2 автор аналізує низку творів художньої літератури з точки зору соціокультурного, естетико-психологічного та вокабулярно-стилістичного аспектів.

Дисертант ще раз підкреслює, що в умовах відсутності природного мовного середовища художній текст є джерелом соціокультурної інформації. Інформація соціокультурної спрямованості в художньому тексті виконує дві функції, важливі в процесі навчання усного спонтанного мовлення:

еталонну функцію, що співвідноситься з лексиконом студентів;

стимулюючу функцію, що співвідноситься з прагматиконом студентів.

Стимулююча функція соціокультурної спрямованості полягає в тому, що ця інформація виконує роль фону для естетичної інформації як головної в оповіданні. Це означає, що соціокультурна інформація якоюсь мірою поєднує в собі якості, характерні для естетичної інформації, і на основі цього може викликати у студентів при читанні оповідань реакцію, яка відповідає естетичній інформації. Короткі оповідання О.Генрі містять соціокультурний потенціал, здатний демонструвати зразки мовного і мовленнєвого оформлення усномовних висловлювань і ситуацій спілкування носіїв мови. В цьому полягає їх еталонна функція. Реальні ситуації спілкування в контексті оповідань демонструють реалізацію безмежної різноманітності комунікативних завдань висловлювання.

В ході детального розгляду названих функцій автор робить висновок, що короткі оповідання дають змогу студентам оволодіти національно-культурною семантикою мови як на рівні мовних засобів, так і на рівні засобу формування/формулювання думки.

На основі визначених психолінгвістичних та дидактичних передумов і з врахуванням прагматикону студентів та соціокультурного, естетичного і емоційного потенціалу тексту короткого оповідання в дисертації розроблено комплекс вправ для початкового етапу.

Схема навчання усного спонтанного мовлення з використанням творів художньої літератури

I стадія - формування лексичних і граматичних навичок говоріння; рецепція “змістової” і “смислової” інформації оповідання