Особливості викладання української новелістики 20-30-х років ХХ століття в старших класах загальноосвітньої школи

Размещено на http://www.allbest.ru/

Інститут педагогіки АПН України

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата педагогічних наук

13.00.02 ? Теорія і методика навчання (українська література)

Особливості викладання української новелістики 20-30-х років ХХ століття в старших класах загальноосвітньої школи

Лаврусевич Надія Олексіївна

Київ 2000

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Інституті педагогіки АПН України.

Науковий керівник: Волошина Ніла Йосипівна, доктор педагогічних наук, професор, член-кореспондент АПН України, завідувач лабораторії методики літератури.

Офіційні опоненти: Семенюк Григорій Фокович, доктор філологічних наук, професор, завідувач кафедри української літератури ХХ століття філологічного факультету Національного університету імені Тараса Шевченка;

Градовський Анатолій Володимирович, кандидат педагогічних наук, доцент кафедри української літератури Черкаського державного університету імені Богдана Хмельницького.

Провідна установа ? Чернівецький державний університет імені Юрія Федьковича, кафедра української літератури.

Захист відбудеться ”22” березня 2000 р. о 14 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради К 26.452.02 в Інституті педагогіки АПН України (04053, М.Київ, вул. Артема, 52-д).

З дисертацією можна ознайомитися в науковій частині Інституту педагогіки АПН України.

Автореферат розісланий ” 19 ” лютого 2000 р.

Учений секретар спеціалізованої вченої ради Н.В.Бондаренко

1. Загальна характеристика роботи

новелістика література жанр навчання

Актуальність дослідження. Література ? вид мистецтва і одночасно навчальний предмет, покликаний розвивати у школярів почуття прекрасного, формувати їхній духовний світ, розширювати світогляд. Перед вчителем-словесником стоїть завдання ? виховати в учнів любов до прекрасного, навчити їх розуміти художній твір, оволодіти технікою літературного аналізу. В умовах звільнення суспільної свідомості від ідеологічного диктату змінилася ситуація в методиці викладання української літератури. Великою мірою це вплинуло на процес сприймання і аналізу художніх творів, зокрема тих письменників, творчість яких була заборонена в радянський час. Нового прочитання і переосмислення потребує творчість митців, що змушені були творити в рамках соцреалізму.

Особливо складним і неоднозначним в історії нашої літератури став період 20-30-х років ХХ століття. Час, коли в літературу прийшли нові яскраві таланти, які шукали нових способів художнього відтворення життя. Новітні погляди на мистецтво слова, модернізм у його найрізноманітніших проявах і тогочасна ідеологія ? все це призвело до заборони творчості М.Хвильового і Г.Косинки та навішування ярликів на твори Ю.Яновського.

За нових обставин та у зв'язку із введенням творчості цих визначних майстрів малого епічного жанру в шкільні програми актуальність дослідження набуває особливого значення. Прикметним є і те, що, звертаючи велику увагу на вивчення епічного твору в школі, сучасна методична наука недостатньо висвітлює особливості роботи вчителя-словесника над творами малої епічної форми, зокрема новелами. Цей жанр твору набув особливої популярності на початку ХХ століття завдяки своїм родовим особливостям та майстрам художнього слова, що творили його. Питання ж вивчення новелістики в школі висвітлювалось лише на сторінках фахових журналів, окремого дисертаційного дослідження немає. Тому в методиці викладання літератури назріла потреба зорієнтуватися на літературознавчу основу кожного уроку, особливо якщо йдеться про роботу над творами різних жанрів.

Питання аналізу епічного твору знайшло своє відображення у працях відомих методистів минулого й сьогодення. Основні прийоми роботи над епічним твором розробили В. Водовозов, В. Острогорський, В. Стоюнін; шляхи аналізу епічного твору визначили М. Рибникова, М. Кудряшов, В. Маранцман. У дослідженнях Т. Бугайко, Г. Бєлєнького, М. Снєжневської, Н. Сафонової стверджувалося, що теоретико-літературні знання є засобом пізнання художньої літератури, творення в уяві учня художніх образів.

Сучасні українські методисти О. Бандура, Н. Волошина, В. Неділько, Є. Пасічник, Б. Степанишин великого значення надають аналізу художнього твору епічного жанру. Особливості вивчення і аналізу новели розглядаються у праці О. Бандури ”Вивченя елементів теорії літератури у 9?11 класах”. Міцним підґрунтям для вчителя стали літературознавчі дослідження, присвячені розвиткові жанру новели. Творчі пошуки дали успішні результати у роботах Ю. Мартича, Г. Майфета, В. Крекотня, І. Денисюка, М. Наєнка, В. Фащенка, В. Агеєвої, М. Жулинського. Психологічні засади вивчення новелістики спираються на наукові основи сприймання учнями художньої літератури, які заклали О. Потебня, Г. Костюк, Л. Виготський, А. Бодальов, А. Ковальов, І. Кон, Н. Молдавська, Т. Мушинська, Н. Рубакін, І. Синиця, П. Якобсон, С. Рубінштейн. Філософи Г. Сковорода, Ф. Ніцше, Ф. Гегель, З. Фрейд внесли свій вклад у розвиток проблеми сприймання і розуміння художнього твору, трактування авторської позиції.

Аналіз психолого-педагогічної, філософської, літературознавчої та методичної літератури показав, що більшість авторів надають великого значення особливостям роботи над вивченням у школі творів епічних жанрів як таких, що найбільш повно передають авторську позицію, породжують роздуми в читача про сенс людського життя, прагнуть виховати творчо мислячу людину.

Теоретичний аналіз досліджуваної проблеми засвідчив, що більшість науковців-дослідників вважає новелу твором, що таїть в собі великі пізнавальні та виховні можливості. Завдяки своєрідності форми й стильової манери М. Хвильового, Г. Косинки та Ю. Яновського українська новела 20-30-х років ХХ століття є благодатним ґрунтом не лише для навчання,, а й вагомим підґрунтям гуманістичного й патріотичного виховання старшокласників загальноосвітньої школи. Робота на уроці літератури під час вивчення новел повинна спиратися на жанрову природу твору, з урахуванням психолого-педагогічних особливостей сприймання новелістики цього періоду. Вивчення літератури в школі ? це не лише бесіда про прочитаний твір, а уроки моральності на все життя. Вихованню моральних якостей особистості і покликана сприяти новелістика М. Хвильового, Г. Косинки та Ю. Яновського, що введена в програми з української літератури загальноосвітньої школи.

Водночас багато проблем, пов'язаних із вивченням новелістики, залишилися недостатньо опрацьованими. Зокрема, не створено системи роботи над твором малого епічного жанру, власне новелою, у старших класах загальноосвітньої школи; не опрацьовано питання усвідомлення учнями авторської позиції у новелістиці М.Хвильового та Г.Косинки; потребує сучасного прочитання і аналізу творчість Ю.Яновського; не узагальнено передовий педагогічний досвід учителів з питання вивчення творів різних жанрів; неповно відображено психолого-педагогічні особливості сприймання учнями психологічної прози, зокрема модерної новели; поглибленого наукового висвітлення чекають питання вивчення стилю письменників, творчість яких вивчається за програмою.

Недостатня теоретична і методична розробленість проблеми вивчення новелістики в загальноосвітній школі, про що свідчить аналіз науково-методичної літератури, необхідність повнішої реалізації навчально-виховних, пізнавальних і розвиваючих можливостей новелістики 20-30-х років ХХ століття зумовили вибір теми дисертаційного дослідження, визначили його об'єкт, предмет, мету і завдання.

Обєктом дослідження є процес вивчення української літератури в одинадцятому класі загальноосвітньої школи.

Предметом ? вивчення новелістики 2030-х років ХХ століття на уроках літератури в одинадцятому класі.

Мета полягає в науковому обґрунтуванні методичних підходів до сприймання і аналізу новели 20-30-х років ХХ століття учнями старших класів загальноосвітньої школи.

Зміст і спрямованість дослідження визначили гіпотезу: ефективність навчання та виховання учнів засобами художньої новелістики підвищиться, якщо:

а) буде створено науково-обґрунтовану систему роботи над новелістикою 20-30-х років ХХ століття;

б) опора на знання з теорії літератури сформує уміння вирізнити особливості новели із загалу епічних творів;

в) впровадиться в роботу лінгвостилістичний аналіз художнього тексту;

г) використовуватиметься історико-функціональний аспект аналізу новелістики досліджуваного періоду;

д) практикуватимуться різні форми презентації знань;

е) буде забезпечено високий емоційний фон уроків вивчення новелістики 20-30-х років ХХ століття.

Сформовані уміння забезпечать системність вивчення творів, сприятимуть поглибленню теоретичних знань учнів з літератури та допоможуть краще зрозуміти старшокласникам творчість новелістів 2030-х років.

Для досягнення мети й перевірки вірогідності гіпотези було поставлено для розвязання такі завдання:

зясувати особливості вивчення новелістики в сучасній методичній науці та виробити нові підходи до сприймання та аналізу новели в 11 класі загальноосвітньої школи;

обґрунтувати засади методичної роботи над новелістикою 20-30-х років ХХ століття;

розробити і науково обґрунтувати систему роботи за творчістю письменників-новелістів, які вивчаються в 11 класі;

теоретично й експериментально перевірити ефективність створеної методики з питань роботи над новелістикою 20-30-х років ХХ століття.

Теоретичною основою дослідження є основні положення психологів, педагогів, методистів з проблеми сприймання учнями-старшокласниками художніх творів, зокрема новелістики 20-30-х років ХХ століття, роботи над текстом художнього твору.

Для розвязання поставлених завдань було використано такі методи дослідження:

а) теоретичні вивчення психолого-педагогічних, методичних, літературознавчих праць, шкільної документації (навчальні плани, програми, звіти, журнали, зошити);

б) емпіричні бесіди з учнями, вчителями, бібліотекарями, анкетування, спостереження й аналіз уроків;

в) педагогічний експеримент констатуючий, пошуковий у формі дослідного навчання, контролюючий, формуючий, якісний і кількісний аналіз результатів експериментально-дослідницького навчання.

Дослідження проводилося упродовж трьох етапів.

На першому (1992-1994р.р.) здійснювався вибір та обґрунтування актуальності теми, визначалися вихідні положення, що становлять теоретичну основу методики формування в учнів умінь сприймати та аналізувати новітню новелу.

На другому етапі (1994-1996р.р.) вивчалася психолого-педагогічна та навчально-методична література з проблеми дослідження, проводився констатуючий зріз, визначався рівень знань учнів з питань жанру твору, зіставлялись показники ефективності пропонованої методики формування умінь аналізу новели.

На третьому етапі (1996-1999р.р.) здійснено навчаючий експеримент та проведено його перевірку пропонованою системою розгляду епічних творів малої форми. Експериментальна робота проводилась у загальноосвітніх школах №№ 6,7,9,12,16 м. Камянця-Подільського, школі №28 м.Чернівці, Камянець-Подільському ліцеї, школі смт Дунаївці Хмельницької області.

Наукова новизна дослідження полягає у створенні системи формування умінь аналізу новели в 11 класі загальноосвітньої школи, в експериментальному доведенні доцільності і продуктивності використання історико-функціонального підходу до вивчення новели 2030-х років ХХ століття, науковому обґрунтуванні шляхів засвоєння нових знань з теорії літератури.

Теоретичне значення роботи виявляється у розкритті специфіки вивчення творів новелістичного жанру, обґрунтуванні шляхів їх аналізу та підвищенні якості знань учнів.

Практичне значення дослідження ? у впровадженні в практику роботи вчителя науково обґрунтованої і експериментально перевіреної системи роботи з питань формування умінь аналізу новітньої новели. Наукові рекомендації і пропонована система методів і прийомів передбачають удосконалення шкільних програм і підручників. Результати дослідження можуть використовуватися у роботі із студентами педагогічних інститутів та університетів, а також під час перепідготовки вчителів. Значення дисертації визначається її спрямованістю на підвищення ефективності навчального процесу й удосконалення літературної освіти.

Вірогідність висновків і результатів дослідження забезпечувались науково обґрунтованим методологічним підходом до вирішення проблем застосування комплексу методів науково-педагогічного дослідження, що відповідають меті і завданням, впровадженням системного вивчення художньої літератури.

Апробація і впровадження результатів дослідження у практику роботи здійснювалась шляхом публікацій статей, методичних рекомендацій, тез, а також у проведенні комплексу експериментальних уроків у вищезгаданих школах міста Камянця-Подільського, Чернівців, смт Дунаївці, виступів на наукових семінарах кафедри української літератури Камянець-Подільського педуніверситету в 1996-1999 р.р. На їх основі підготовлено методичні рекомендації щодо вивчення нових тем, які увійшли до курсу літератури і впроваджуються в практику роботи вчителів шкіл Хмельниччини. Вони становили основу проведення практичних і лабораторних занять спецсемінару з методики викладання літератури Аналіз художнього твору в школі зі студентами пятого курсу філологічного факультету в 1996-1999 роках.

2. Структура та основний зміст роботи

Основний зміст роботи викладено на 157 сторінках, загальний обсяг ? 178 сторінок. Дисертація складається зі вступу, двох розділів, висновків, списку основної використаної літератури та додатків.

У вступі обґрунтовано актуальність проблеми, визначено об'єкт, предмет, мету, завдання, гіпотезу та методи дослідження, його наукову новизну, теоретичне і практичне значення, а також подано відомості про апробацію дослідження.

У першому розділі Ї ”Теоретичні засади вивчення епічних творів на уроках української літератури в школі” Ї висвітлюються науково-методичні передумови дослідження, розглядаються теоретичні засади вивчення новели як різновиду епічного твору в літературознавчій, психологічній та методичній науках.

Аналіз літературознавчої, психологічної, педагогічної та методичної літератури виявив основні напрями, над якими доцільно працювати під час вивчення новел 20-30-х років ХХ століття у старших класах загальноосвітньої школи. Основною в літературознавстві є проблема жанру новели, її схожості з оповіданням та відмінності. Виявляючи, окрім різкого сюжетного зламу, глибокий ліризм і драматизм, новела вигідно виділяється на фоні інших епічних творів малої форми. Доказом цього є неодноразове виникнення дискусій від початку століття і до сімдесятих років з приводу жанру новели.

Літературознавці І. Денисюк, М. Наєнко, В. Фащенко дали своє визначення жанру новели, вказали на його особливості, звернули увагу на творчість провідних майстрів. Із причин від них не залежних трактування творчості М. Хвильового, Г. Косинки, Ю. Яновського вченими було упередженим.

Питання набуло гостроти ще й тому, що кращі твори із надбань українських новелістів нещодавно введені в шкільні програми і вчитель повинен під час проведення уроків керуватися доробком і літературознавчої і методичної науки. Органічно поєднані досягнення літературознавства й методики викладання літератури в питанні вивчення новелістики 20-30-х років ХХ століття в школі стали основою першого розділу дисертації. Доведено, що змістовність жанру полягає в його родовій домінанті. Ще давніми філософами закладено основу сприймання і розуміння учнями епічного твору. Епічний твір як ніякий інший доходить до серця і розуму учнів, викликаючи в них ланцюг уявних картин, виникнення певних асоціацій, думок і мрій. Основними положеннями дореволюційної методичної науки були твердження про те, що художня література є основою духовного розвитку школярів, який досягається у процесі читання та аналізу художнього твору. Тому твори, включені до шкільних програм, повинні бути досконалими за змістом і формою. Зрозуміло, що вітчизняна методична наука базувалася на цих положеннях. Виходячи із них, в кінці тридцятих років у шкільних програмах з української літератури з'являється новий для вивчення жанр епічного твору ? новела. Роботи М. Рибникової та М. Кудряшова виявили основний напрям роботи вчителя та учня на уроці ? аналізувати художній твір, спираючись на знання з теорії літератури.

Значну роль у вітчизняному доробку відіграла робота О.Бандури, що звернула увагу вчителя саме на особливості роботи з творами різних жанрів та їх аналіз. Вперше у вітчизняній методичній науці методист звертає увагу на новелу, яка за своїми жанровими ознаками близька до оповідання, однак ці твори мають риси, що зумовлюють їх видову відмінність. Вказуючи на жанрові особливості цього різновиду епічного твору, автор тим самим звертає увагу і на особливі прийоми роботи з новелою.

З новелістики 20-30-х років ХХ століття найбільш досліджені методистами були новели Ю. Яновського. Саме до творів цього жанру звертається методист К. Фролова, утверджуючи цілісний підхід до аналізу художнього твору в єдності змісту і форми.

Та одним з найскладніших у роботі з новелою для вчителя-словесника є питання розуміння учнями авторської позиції. Під час аналізу новели учень повинен бачити не лише героїв і події, але й позицію автора. Такий аналіз найперспективніший у плані формування в учнів гуманістичних загальнолюдських понять, бо самим письменникам притаманна внутрішня орієнтація на гуманістично-емоційний і естетичний вплив на читача.

Орієнтація на методичну систему Т.Пахомової сприяє кращому розумінню підтексту, який, як ні в якому іншому жанрі, відіграє велику роль у правильному усвідомленні твору, авторської позиції у ньому. Спосіб організації підтексту пов'язаний із творчою манерою письменника. Творча манера М. Хвильового, Г. Косинки та Ю. Яновського і час, в якому їм довелося творити, зумовили своєрідний стиль новелістів 20-30-х років ХХ століття.

Робота вчителя дасть результати, якщо аналіз новели буде зорієнтовано на художній синтез. При цьому доцільне використання лінгвостилістичного аналізу, що допомагає поглибленому прочитанню художнього твору, а це, в свою чергу, дозволяє розкрити авторську позицію. Щодо творів новелістичного жанру, то ефективність такого аналізу безсумнівна, зважаючи на форму і зміст новел М. Хвильового, Г. Косинки, Ю. Яновського, де невеликий за обсягом твір вимагає, щоб у художньому контексті кожен елемент мови був найдосконалішим.

В обмеженому обсязі новел виявляються художні закономірності жанру: відбувається максимальна компресія думок і почуттів. Це призводить до різних відхилень у трактуванні образів новелістики 20-30-х років ХХ століття. З часом відбувається зміна читацьких вражень. Новели початку століття хвилюють, примушують задуматися сьогоднішнього підлітка, провести паралель між подіями, віддаленими в часі, але животрепетними. Використання історико-функціонального аналізу новелістики в школі ? це розгляд твору не в статиці свого первісного побуту, а в динаміці його осмислення, аж до сучасного прочитання.

У розділі проаналізовано психолого-педагогічні умови сприймання новелістики старшокласниками. Сприймання ? це форма складної розумової діяльності, Вчителю потрібно спиратися не тільки на об'єктивний запас знань, але і на суб'єктивний світ відчуттів і уявлень реципієнта. Психологи і філософи (Ф. Ніцше, Г. Гадамер, З. Фрейд, К. Юнг, М. Бахтін) звертаються до питання зв'язку між читачем і письменником у процесі аналізу художнього твору. Проблему сприймання учнями художньої літератури в різний час досліджували провідні психологи і методисти О.Никифорова, Н. Менчинська, Л. Жабицька, Н. Молдавська, Г. Петрова. Особливу роль у вивченні психології сприймання художньої літератури відіграло дослідження О. Никифорової, яка виділила й описала основні закономірності сприймання художнього твору. Під час вивчення новели важливим вмінням вчителя є підвести учня до розуміння деталі, бо в новелі їй відводиться роль ”ключа”, з допомогою якого відбувається проникнення у внутрішній світ твору, образу, автора.

У дисертації науково обґрунтовано добір методів і форм роботи та перебудування їх для підвищення теоретичного рівня роботи зі старшокласниками над новелістикою досліджуваного періоду. В учнів-підлітків виявляється схильність до образної конкретизації, утворюються асоціативно-образні зв'язки, що живляться творчою уявою, з'являється гострота почуттєвого сприймання, відчуття стилю, що виявляється в умінні розрізняти творчу манеру письменників-новелістів 20-30-х років ХХ століття.

Доводиться, що сприймання і осмислення новелістики відбувається в результаті аналізу твору: чим яскравіше сприймання, тим продуктивніша робота мислення. Вчитель, звертаючи увагу на роль вступних занять, активізує всі асоціативні зв'язки і формує самостійний підхід до твору. Другий етап роботи над новелою ? аналіз, що синтезує всі складники твору, і третій ? підсумкове заняття, де відбувається перехід від чуттєво-конкретного досвіду до інтелектуального осмислення і повернення до стану уявлення на новому, більш якісно-високому рівні.

Досліджуючи різноманітні аспекти психолого-педагогічних передумов сприймання і вивчення новелістики 20-30-х років ХХ століття, доводимо, що психолого-педагогічна наука розглядає пізнавальний інтерес та вибір оптимальних методів та прийомів роботи з новелою як одну з найважливіших умов ефективного вивчення учнями новелістики. Відзначено і обов'язковий позитивний психологічний фон, без якого неможливий урок літератури. Вивчення в старших класах загальноосвітньої школи новел 20-30-х років ХХ століття є достатньо виправданим способом посилення в учнів інтересу до літератури та розвитку їх особистісного ставлення до автора і його творіння.

У другому розділі ? ”Експериментально-дослідницька робота з проблеми викладання української новелістики 20-30-х років ХХ століття в старших класах загальноосвітньої школи” ? подано теоретичне обґрунтування експериментально-дослідницької роботи з питання вивчення новел цього періоду, розкрито систему роботи з новелістичними творами в старших класах загальноосвітньої школи, доведено ефективність запропонованої методики.

Експериментальна робота з питань вивчення учнями новелістики 20-30-х років ХХ століття в старших класах планувалася з урахуванням результатів наукових досліджень з літературознавства, психології, філософії. педагогіки, методики викладання літератури. Водночас враховувалися:

? навчальні завдання загальноосвітньої школи;

закономірності формування у старшокласників умінь і навичок аналізу епічного твору малого жанру новели;

літературознавчі аспекти роботи над новелою;

психологічні аспекти сприймання новелістики підлітками;

характер завдань, що сприяють кращому проникненню в тканину твору;

системність як єдність мети, змісту, принципів, методів і засобів впливу на учня;

форми і методи вивчення новелістики в 11 класі;

закономірності формування ціннісних орієнтацій одинадцятикласників;

- високий виховний потенціал новел 2030 років ХХ століття.

Під час апробації дослідної методики було проведено констатуючий і формуючий експеримент, в результаті якого було виділено основні критерії вивчення новелістики 20-30-х років ХХ століття, що виходять на такі вміння:

? визначати жанр новели і вирізняти її з епічного загалу;

? аналізувати новелу вказаного періоду;

? визначати авторську позицію у творі та розуміти підтекст новели;

? оцінювати стильову майстерність письменника.

У процесі аналізу новелістики 20-30-х років ХХ століття виділялося три рівні сформованості навичок роботи з новелою: високий, середній, низький. Кожен з них має свої особливості.

Високий старшокласники всебічно сприймають зміст твору: розуміють авторську позицію через уміння проникати в підтекст художнього твору; синтезуючи знання з літературознавства, проводячи лінгвостилістичну роботу та опираючись на взаємозвязок змісту і форми, підходять до аналізу новели; розуміють сучасність проблем, порушених у новелах 20-30-х років ХХ століття, дають їм належну оцінку.

Середній зміст новел сприймають достатньо повно і правильно, прагнуть використати літературознавчі знання під час її аналізу, узагальнення пізнавальної діяльності проводять з допомогою вчителя, до лінгвостилістичної роботи інтерес епізодичний, потреба в пошуках асоціацій та наведення паралелей з сучасністю зявляється рідко.

Низький пізнавальна суть твору залишається для учнів до кінця незрозумілою, літературознавчі терміни не запамятовуються і не використовуються під час аналізу, позиція автора неясна, реципієнти не відчувають у новелі підтексту, відповіді випадкові, частіше помилкові.

Під час роботи зясовувалося сприймання учнями новел у звязку з психолого-педагогічними особливостями старшокласників, розроблялись підходи до формування в учнів умінь та навичок аналізу літературного твору малого жанру та визначалась висока ефективність виховного впливу новел М.Хвильового, Г.Косинки та Ю.Яновського на старшокласників.

Експериментально-дослідне навчання проводилось у двох площинах: у контрольних класах за стереотипною схемою (вивчення біографії, читання і переказ тексту, робота з підручником), а в експериментальних Ї за дослідною програмою (робота над літературознавчими термінами, притаманними новелістиці цього періоду, посилена увага до тексту лінгвостилістична робота, поєднання історико-генетичного та історико-функціонального аспектів аналізу художнього твору). Уроки, проведені у контрольних та експериментальних класах, дали змогу пересвідчитися в перевазі запропонованої методики. Із результатів видно, що традиційне вивчення новели, як інших видів прозових творів, не сприяє активізації роботи думки старшокласників, позбавлене високого виховного впливу на особистість учнів. У контрольних класах більше половини учнів не зрозуміли різниці у жанрі творів та в особливості роботи над ними, тоді як в експериментальних Ї лише незначна кількість. В експериментальних класах одинадцятикласники беруть за основу художній текст, роблять власні висновки і узагальнення, розуміють підтекст твору і авторський задум.

Формуючий експеримент показав, що цілеспрямована робота з питань вивчення новелістики 20-30-х років ХХ століття формує у старшокласників свідоме ставлення до подій, зображених у творах, вміння аналізувати новелу в залежності змісту від її форми. У процесі експериментальної роботи відмічено якісні зміни.

У відповідності із виділеними нами трьома рівнями сприймання новели можна навести приклади кількісних змін у запропонованих рівнях.

З одержаних результатів, відображених у діаграмі, бачимо, що в експериментальних класах збільшився на 6% високий рівень сприймання, на 11% - середній і на 17% зменшився низький рівень сприймання новелістики.

Педагогічні спостереження і результати експерименту довели, що запропонована методика внесла позитивні зміни в літературний розвиток школярів.

Під час анкетування вчителів, які працюють в експериментальних класах, виявлено зростання інтересу учнів до творчості М. Хвильового, Г. Косинки, В. Підмогильного, М. Ірчана. Змінилося і особистісне ставлення старшокласників до значущості творів малих епічних жанрів. Якщо в контрольних класах кількість учнів, що вважали складнішим аналіз роману, становила 71,1%, то в експериментальних лише 50,5%. На питання, чи можуть події початку століття перекликатися із сьогоденням, ствердну відповідь дали відповідно 26,6% і 43,8%.

Якісні зміни, відображені у діаграмах, підтверджують ефективність пропонованої методики. Відповідно до розроблених критеріїв сприймання учнями новелістики 20-30-х років ХХ століття можна зробити висновок, що запропонована методика є результативною. Використання її розвиває пізнавальні можливості одинадцятикласників, сприяє розвитку їх творчих здібностей, здійснює великий виховний вплив на учня та розвиває його інтелектуальний та моральний рівень.

Проведене дослідження дозволяє зробити такі висновки.

У сучасних умовах свідомого і вільного сприймання, розуміння і трактування художнього тексту особливо потужним є виховний потенціал літератури. Беручи до уваги трагічність долі митців-новелістів М. Хвильового, Г. Косинки, літературне життя Ю. Яновського під тиском радянської цензури, вчитель має змогу виховувати в старшокласників національну свідомість, формувати моральні та естетичні засади. Цікавою та оригінальною є форма їхніх творінь новела. Тривалий час у нашому літературознавстві панувала думка про пріоритетність змісту над формою. Коли літературу розглядати лише як одну з форм суспільної свідомості, як засіб ідеологічного впливу на читача, наведене твердження близьке до істини. Коли ж дивитись на літературу як на вид мистецтва, тоді зміст і форма стають рівнозначними. Робота по вивченню новел М. Хвильового, Г. Косинки та Ю. Яновського найкраще підтвердження такої думки.

Вивчення новелістики 20-30-х років ХХ століття в одинадцятому класі загальноосвітньої школи є важливою проблемою не лише у виховному, а й у пізнавальному плані. Зосереджуючи свою увагу на роботі з творами великої епічної форми, вчитель і учні часто недооцінюють новелу як універсальний літературний жанр. Тому широке використання літературознавчого підходу до вивчення новелістики цього періоду, робота над твором у взаємозвязку змісту і форми, нові підходи до прочитання новел новітньої української літератури потребують нових способів викладу навчального матеріалу.

У сучасній методиці викладання літератури відсутні методичні рекомендації для роботи вчителя з малим епічним твором з учнями старшого шкільного віку, що істотно відрізняються від відповідних методичних рекомендацій, призначених для школярів 5-8 класів. У цьому і криється основна причина труднощів, котрі відчувають як вчителі так і учні.

Під час дослідження вивчалась і виявлялась ефективність певних шляхів аналізу новел за допомогою літературознавчих праць, лінгвостилістичної роботи над текстом художнього твору та впровадження історико-функціонального аспекту аналізу новелістики. Перелічені фактори під час апробації дали високий ефект текст новел став зрозумілішим для учнів і виховний вплив їх значно посилився. Не можна випускати з поля зору і пізнавальний бік питання. На початку століття розгорнулись події, що стали переломними в долі нації і народу, їх відлуння сягає і сьогоднішніх днів. Твори новелістів 20-30-х років ХХ століття дають підтвердження цієї думки.

На основі наукового дослідження проблеми вивчення новелістики цього періоду в старших класах загальноосвітньої школи одержано такі результати:

- проведено констатуючий та формуючий експерименти, в ході яких перевірено ефективність пропонованої методики;

- обґрунтовано значущість вивчення новелістики 20-30-х років ХХ століття і її високий виховний вплив на старшокласника;

- вивчено стан досліджуваної проблеми в теорії та практиці сучасної школи;

- визначено теоретичні засади формування навичок аналізу новелістики 20-30-х років ХХ століття;

- методично обґрунтовано та практично розроблено навчальні матеріали для дослідного навчання в процесі формуючого експерименту;

- науково осмислено й апробовано форми, методи та прийоми, які сприяють глибокому проникненню учнів в тканину художнього твору і забезпечують високу ефективність уроків літератури;

- визначено рівні усвідомлення учнями особливостей новелістики 20-30-х років ХХ століття;

- узагальнено досвід роботи вчителів-словесників над новелістикою цього періоду і розроблено рекомендації щодо поліпшення викладання української літератури в загальноосвітній школі.

Під час апробації було зясовано, що вивчення творів малого епічного жанру, зокрема новел, у старших класах стане ефективнішим, якщо їх вивчення буде спиратись на наукову основу. Літературознавчі засади із врахуванням психолого-педагогічних особливостей сприймання старшокласниками новелістики сприятимуть свідомому засвоєнню творів новітньої літератури.

Особлива увага в дослідженні приділяється синтезуючому аналізу новелістики, що в своїй основі має цілеспрямовану лінгвостилістичну роботу. Учні, які вміють працювати з текстом, впевнено відчувають себе на уроці літератури, вміють робити аргументовані закономірні висновки, у них відчутно посилюється логічність суджень, поліпшується звязне усне і писемне мовлення.

Висновки

Хід і результати педагогічного експерименту дозволяють зробити висновки:

1. Засвоєння старшокласниками новелістики 20-30-х років ХХ століття залежить насамперед від вдало підібраної і виваженої системи уроків та правильно обраних методів, прийомів та форм навчання, що розвивають активну розумову діяльність учнів, їхнє емоційне і творче сприймання.

2. Уміле використання на уроці лінгвостилістичного аналізу допоможе учням проникнути в тканину художнього твору, зрозуміти підтекст новели і авторську позицію.

3. Ефективність впровадження у методику аналізу новелістики 20-30-х років ХХ століття історико-функціонального аспекту значно розширює амплітуду сприймання творів малої епічної форми та є інструментом наближення твору до читачів і виховання в них гуманістичних поглядів і переконань, формування громадянської позиції.

У процесі експериментальної роботи підтвердилась думка, що підвищення рівня викладання новелістики в старших класах загальноосвітньої школи сприяє вихованню учнів і формуванню у них гуманістичного світосприймання.

Оскільки питання вивчення української новелістики 20-30-х років ХХ століття недостатньо розроблене, на матеріалі дослідження може бути створений методичний посібник для вчителів-практиків які реалізують навчальні та виховні завдання загальноосвітньої школи.

Перспектива подальшої розробки досліджуваної проблеми бачиться у вирішенні таких завдань:

? виховання національної свідомості у процесі вивчення новелістики старшокласниками;

? організація роботи над стилістичними особливостями новел, що вивчаються у загальноосвітній школі;

? здійснення взаємозв'язку під час вивчення новелістики на уроках української та зарубіжної літератур.

Основні положення дисертації відображено в таких публікаціях автора

1. Прочитаймо ще раз Вершники Ю.Яновського // Українська мова і література в школі. 1993. №11.- С.43-46.

2. До питання вивчення творчості Миколи Хвильового в школі // Збірник наукових праць викладачів педагогічного факультету: випуск 1. Камянець-Подільський, 1997.- С.143-149.

3. До питання аналізу художнього твору в школі // Збірник наукових праць Камянець-Подільського державного педуніверситету: серія філологічна: випуск 2. Камянець-Подільський, 1998.- С. 255-257.

4. Автор і герой у новелах Григорія Косинки // Українська література в загальноосвітній школі. 1999. №1.- С. 18-21.

5. Психолого-педагогічні особливості сприймання новелістики 20-30-х років ХХ століття старшокласниками загальноосвітньої школи // Дивослово. 1999. №9.- С.37-38.

6. Особливості вивчення новелістики 20-30-х років ХХ століття в загальноосвітній школі //Українська література в загальноосвітній школі. 1999. №6.- С.13-15.

Анотація

Лаврусевич Н.О. Особливості викладання новелістики 20-30-х років ХХ століття в старших класах загальноосвітньої школи. ? Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук за спеціальністю 13.00.02? теорія та методика навчання української літератури, Інститут педагогіки АПН України, Київ, 2000.

У дисертації на основі теоретичних та експериментальних досліджень розроблено систему роботи над українською новелістикою 20-30-х років ХХ століття, що вивчається в старших класах загальноосвітньої школи. Її суть полягає у поглибленій роботі над текстом з використанням знань з теорії літератури про природу жанру, ефективному використанні лінгвостилістичної роботи та сучасному прочитанні новел 20-30-х років ХХ століття. З позицій сучасного літературознавства розглядається природа новелістичного жанру, психологічні аспекти художнього сприймання новелістики старшокласниками і використання сучасних форм, методів і прийомів навчальної роботи.

Ключові слова: новела, художнє сприймання, лінгвостилістична робота, історико-функціональний аспект, літературознавчі основи, авторська позиція, підтекст новели.

Аннотация

Лаврусевич Н.А. Особенности преподавания украинской новеллистики 20-30-х годов ХХ столетия в старших классах общеобразовательной школы.? Рукопись.

Диссертация на соискание учёной степени кандидата педагогических наук по специальности 13.00.02 ? теория и методика изучения украинской литературы, Институт педагогики АПН Украины, Киев, 2000.

В исследовании научно обоснована и разработана эффективная система работы с произведением малой эпической формы ? новеллой 20-30-х годов ХХ столетия в старших классах общеобразовательной школы, определены критерии эффективности разработанной системы. формирующие у старшеклассников навыки работы с новеллой. Сущность её состоит в установлении уровней восприятия новеллистики и углублённого анализа текста художественного произведения с использованием современных форм, методов и приёмов учебной работы. Предложенная в диссертационном исследовании экспериментальная система работы базируется на усиленном внимании учащихся к тексту с использованием литературоведческих знаний о природе жанра, эффективном применении лингвостилистической работы и современного прочтения новелл 20-30-х годов ХХ столетия. Эффективное применение на практике данной методики обеспечивает глубокие знания учащихся по вопросу анализа новеллистики, осознание воспитательной силы произведения, стимулирует самостоятельное творческое мышление, формирует высокую духовность, оценочные критерии относительно содержания и формы произведений искусства слова и глубокое личностное отношение к новеллам 20-30-х годов ХХ столетия.

Результаты исследования дают конкретный материал для усовершенствования пособий, адресованных учителям украинской литературы, вносят уточнения в программы по литературы для общеобразовательных школ.

Ключевые слова: новелла, художественное восприятие, лингвостилистическая работа, историко-функциональный аспект, авторская позиция, подтекст новеллы.

Summary

Lavrusevich N.О. The peculiarities of teaching the Ukrainian short story's genre (the 20th ?30th years of the ХХth century) in senior forms of Secondary Comprehensive School.? Manuscript.

Theoretically grounded and experimentally tested system of work at teaching Ukrainian short story's genre (the 20th ?30th years of the ХХth century) in senior forms of Secondary Comprehensive School is presented in dissertation research. Its essence is in the profound work at a text using the knowledge of theory of literature about the nature of genre, effective usage of linguistic and stylistic work, and modern reading of short stories of the 20th ?30th years of the ХХth century. The nature of this genre, psychological aspect of artistic perception by senior pupils is considered from the point of view of modern contemporary literature. The research offers new forms, methods and approaches in solving this problem.

Key-words: short story, artistic perception, linguistic and stylistic work, historical and functional aspect, literature foundations, author's point of view, subtext of the short story.

Размещено на Allbest.ru

...