Розвиток описового мовлення старших дошкільників засобами української народної іграшки

Размещено на http://www.allbest.ru/

Південноукраїнський державний педагогічний університет (м.Одеса)

ім. К.Д.Ушинського

УДК 372.211+372.213

РОЗВИТОК ОПИСОВОГО МОВЛЕННЯ СТАРШИХ ДОШКІЛЬНИКІВ ЗАСОБАМИ УКРАЇНСЬКОЇ НАРОДНОЇ ІГРАШКИ

13.00.02 - теорія та методика навчання

(українська мова)

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата педагогічних наук

Ласунова Світлана Валеріївна

Одеса 2000

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Південноукраїнському державному педагогічному університеті (м. Одеса) ім. К.Д.Ушинського, Міністерство освіти і науки України.

Науковий керівник - дійсний член АПН України, доктор педагогічних наук, професор Богуш Алла Михайлівна Південноукраїнський державний педагогічний університет (м.Одеса) ім. К.Д.Ушинського, завідувач кафедри теорії та методики дошкільної освіти

Офіційні опоненти - доктор педагогічних наук, професор Паламар Лариса Максимівна Київський національний університет ім. Тараса Шевченка, завідувач кафедри української філології

кандидат педагогічних наук, доцент Луцан Надія ІванівнаПрикарпатський державний університет ім. Василя Стефаника, доцент кафедри дошкільної педагогіки

Провідна установа - Рівненський державний гуманітарний університет Міністерства освіти і науки України, кафедра української мови, м. Рівне.

Захист відбудеться “11” квітня 2000 р. о 11.30 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 41.053.01 при Південноукраїнському державному педагогічному університеті (м. Одеса) ім. К.Д.Ушинського за адресою: 270008, м. Одеса, вул. Старопортофранківська, 26.

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Південноукраїнського державного педагогічного університету (м. Одеса) ім. К.Д. Ушинського.

Автореферат розісланий “10” квітня 2000р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради О.С. Трифонова

Загальна характеристика роботи

Актуальність дослідження. Переорієнтація сучасного суспільства і його соціокультурної політики, що передбачає розвиток особистості на засадах духовності, докорінну зміну підходів до освіти зумовлюють суттєві інноваційні зрушення і в концепції навчання рідної мови дітей дошкільного віку. Першорядного значення набуває розробка нових технологій навчального процесу, які б відповідали меті формування духовності, національної самосвідомості та у своїх формах впливу на дитину керувалися б принципами гуманізму.

Мовленнєва компетенція є однією з провідних базисних характеристик особистості, що формується у процесі її розвитку (А.М. Богуш, М.С. Вашуленко, О.Л. Кононко та ін.). Відтак, питання розвитку зв'язного мовлення дошкільників не є новим у науковій проблематиці. Воно досліджувалося класиками наукової думки та сучасними науковцями в різних аспектах проблеми: психологічному (Л.С. Виготський, Г.М. Леушина, О.Р. Лурія, С.Л. Рубінштейн, І.О. Синиця та ін); психолінгвістичному (І.О. Зимняя, О.О. Леонтьєв та ін.); лінгвістичному (Т.О. Ладиженська, Л.В. Щерба та ін); педагогічному (Л.В. Ворошніна, А.А. Зрожевська, Е.П. Короткова, Н.І. Кузіна, Н.П. Орланова, Є.І. Тихеєва та ін.); лінгводидактичному (А.М. Богуш, Н.І. Луцан, Т.Г. Постоян, Л.І. Фесенко та ін.).

Натомість ознайомлення з результатами теоретичного аналізу означеної проблеми і практичним досвідом засвідчило, що питання зв'язності дитячого мовлення попри всю різноманітність пропонованих методичних систем, розглядається не лише практиками, але й науковцями однобічно, з погляду оволодіння дітьми загальноприйнятими в лінгвістиці якостями зв'язного мовлення. Аспекти ж емоційного потенціалу дитячої психіки у процесі формування мовленнєвих навичок і, зокрема описового мовлення дошкільників залишаються поза увагою науковців.

Узагальнення сучасних уявлень та аналіз дослідницьких джерел щодо механізмів емоційної регуляції творчих і нетворчих форм мовленнєвої діяльності описового типу дозволило припустити ефективність використання української народної іграшки не лише як засобу формування певного роду мовленнєвих умінь та навичок - описового мовлення, але й як емоціогенного дидактичного матеріалу, що зумовлює характер навчально-пізнавальної діяльності дітей. Це і обумовило вибір теми дослідження “Розвиток описового мовлення старших дошкільників засобами української народної іграшки”.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема входить до тематичного плану Південноукраїнського державного педагогічного університету (м. Одеса) ім. К.Д. Ушинського (“Методика навчання дітей української мови в дошкільному закладі” №0197 У 668552).

Об'єкт дослідження - навчально-мовленнєва діяльність дітей старшого дошкільного віку.

Предмет дослідження - процес навчання дітей старшого дошкільного віку зв'язного монологічного мовлення описового типу.

Мета дослідження - з'ясувати місце української народної іграшки у процесі навчання зв'язного мовлення старших дошкільників, розробити й експериментально апробувати методику формування монологічного мовлення описового типу засобами української народної іграшки.

Гіпотеза дослідження: ефективність розвитку монологічного мовлення описового типу в дітей старшого дошкільного віку, частотність проявів оригінальних творчих та умовно-творчих розповідей значно підвищиться, якщо у процесі навчання враховувати виключну емоціогенність української народної іграшки як предмета опису; індивідуально-психологічні особливості дітей-оповідачів; своєчасно нейтралізувати дестабілізаційні прояви в мовленнєвій емоціогенній ситуації опису; запобігти спрощення форми та змісту текстів-описів на етапі організації художнього задуму висловлювання.

Завдання дослідження.

Вивчити місце української народної іграшки в навчально-мовленнєвій діяльності дітей старшого дошкільного віку.

З'ясувати рівень обізнаності старших дошкільників з українською народною іграшкою.

Визначити емоціогенний потенціал української народної іграшки в контексті мовленнєво-описової діяльності старших дошкільників.

Виявити критерії, показники та рівні розвитку монологічного мовлення описового типу в дітей старшого дошкільного віку.

Розробити та апробувати експериментальну методику розвитку описового мовлення дітей засобами української народної іграшки.

Вивчити залежність процесу розвитку описового мовлення від емоціогенних факторів.

Методологічними засадами дослідження виступили положення наукової теорії пізнання щодо взаємозв'язку і взаємообумовленості явищ - мови, мислення і мовлення; емоційного і раціонального в розвитку мовлення дітей; пріоритетної ролі мови як національного джерела формування особистості; використання духовних і національних цінностей українського народу в мовленнєвому розвитку дітей.

Теоретичні засади дослідження становили праці лінгвістів щодо змісту понять “типи мовлення”, “опис”, “описове мовлення” (Т.А. Золотова, В.І. Капінос, М.Н. Кожина, Л.М. Лосєва, В.А. Нікольський, В.І. Свинцов, Т.Я. Солганик та ін.), наукові розробки лінгводидактів з проблеми розвитку мови і мовлення (А.М. Богуш, М.С. Вашуленко, Н.Ф. Виноградова, Т.О. Ладиженська, Н.І. Луцан, Л.М. Паломар, М.І. Пентилюк, Є.І. Тихеєва, Л.І. Фесенко та ін.), психологів та психолінгвістів з теорії мовленнєвої діяльності (Л.С. Виготський, Д.Б. Ельконін, О.О. Леонтьєв, С.Л. Рубінштейн, Н.В. Вітт, Е.Л. Носенко та ін), метаіндивідуальної психології мистецтва (Л. Дорфман, Д.О. Леонтьєв та ін.). емоціогенний іграшка мовлення діти

Методи дослідження: теоретичні: аналіз наукової і методичної літератури з проблеми дослідження; емпіричні: цілеспрямоване спостереження, аналіз навчально-виховної документації, педагогічний експеримент (констатуючий і формуючий), кількісний та якісний аналіз експериментальних даних.

Наукова новизна дослідження: окреслено когнітивно-афективні аспекти української народної іграшки як засобу розвитку описового мовлення старших дошкільників; визначено критерії, показники, рівні обізнаності дітей з українською народною іграшкою та розвитку їхнього описового мовлення; встановлено залежність процесу розвитку описового мовлення від емоціогенного потенціалу української народної іграшки; виявлено педагогічні умови та стадії оволодіння дітьми навичками творчого опису.

Теоретична значущість дослідження: науково обгрунтовано та уточнено сутність понять “типи мовлення”, “опис”, “описове мовлення”; структуровано українську народну іграшку з позицій метаіндивідуальної психології мистецтва, як ефективний засіб навчання зв'язного мовлення, описано функції, дано класифікацію українських народних іграшок; науково обгрунтовано поетапну модель формування навичок складання розповідей-описів умовно творчого характеру та описів за уявою з урахуванням залежності описово-мовленнєвої діяльності від індивідуально-психологічних особливостей дитини.

Практична значущість дослідження: розроблено методику використання української народної іграшки у процесі формування навичок зв'язного монологічного мовлення описового типу, системи мовленнєво-творчих вправ та текстового “кодування” розповідей-описів за уявою, що пройшли апробацію у процесі навчально-виховної роботи в дошкільних закладах м. Умані та Черкаської області, м. Одеси (довідки про впровадження №48 від 26 травня 1999 року, №63 від 11 червня 1999 року).

Дослідні матеріали можуть бути використані у процесі лекційних занять зі студентами дошкільного факультету вищих педагогічних закладів, у системі післядипломної освіти вихователів дошкільних закладів.

Особистий внесок автора: визначено залежність процесу розвитку різновидів описового мовлення від емоціогенного потенціалу української народної іграшки та обумовленість результатів мовленнєво-описової діяльності психоіндивідуальними особливостями дітей-оповідачів.

Апробація результатів дослідження. Результати дослідження доповідалися на Міжнародних (Одеса, 1998; Одеса, 1999), Всеукраїнській (Київ,1996) та міжвузівській (Умань, 1996), науково-практичних конференціях, обговорювалися на семінарах аспірантів та докторантів упродовж 1996-2000 років, засіданнях кафедри теорії та методики дошкільної освіти Південноукраїнського державного педагогічного університету (м. Одеса ) ім. К.Д. Ушинського впродовж 1996-2000 років. Основні положення й результати дослідження відображено в 6 публікаціях.

Структура дисертації. Дисертаційна робота складається зі вступу, двох розділів, висновків, списку використаних джерел і додатків. Повний обсяг дисертації 198 сторінок машинописного тексту, з них 176 сторінок основного тексту. В роботі вміщено 11 таблиціь, 1 схема. У списку використаних джерел 232 назви.

Основний зміст дисертації

У “Вступі” обгрунтовано актуальність теми, визначено об'єкт, предмет, мету, завдання, методи, концепцію дослідження; розкрито наукову новизну, теоретичну та практичну значущість.

У першому розділі “Теоретичні засади розвитку зв'язного мовлення дошкільників у сучасній психолого-педагогічній науці” уточнено сутність понять “зв'язне мовлення”, “функціонально-смислові типи мовлення”, “опис” та “описове мовлення”; подано аналіз психолого-педагогічних та лінгводидактичних аспектів означеної проблеми; розкрито закономірності емоційної регуляції описового мовлення як художньо-естетизованого предмета; вивчено феномен української народної іграшки як засобу розвитку описового мовлення старших дошкільників, досліджено його когнітивно-афективні аспекти.

У дошкільній лінгводидактиці досить широко висвітлена проблема формування у дітей зв'язного монологічного мовлення (А.М. Богуш, А.М. Дементьєва (А.М. Бородич), Н.Ф. Виноградова, В.В. Гербова, А.А. Зрожевська, Е.П. Короткова, М.М. Коніна, Н.І. Кузіна, Б.А. Пашаєва, Є.І. Радіна, Н.П. Орланова, Н.Г. Смольникова, Є.І. Тихеєва, О.С. Ушакова, Е.О. Фльоріна та ін.). Дослідниками виділено три види мовленнєвих висловлювань, якими оволодівають діти: оповідання, опис та пояснення. Це функціонально-змістові типи мовлення, структурні частини яких по-різному сполучаються між собою. Будь-якому з цих типів мовлення притаманні заголовок, змістова завершеність, тематична єдність, інформативність, цілеспрямованість, інтеграція, структура організації тексту, зчеплення між частинами тексту, між реченнями та всередині них самих, відпрацьованість мовлення щодо стилістичних норм мови.

У лінгвістиці зв'язне мовлення визначається як відрізок тексту, що має значну протяжність, розчленовується на більш чи менш закінчені частини і передає завершену тему (І.Р. Гальперин, Г.В. Колшанський, Л.М. Лосєва, О.В. Текучов). Прихильники логіко-граматичного напрямку в лінгвістиці вважають основним у характеристиці зв'язного мовлення єдність та взаємозв'язок змісту і форми мовлення (Б.А. Ахмедов, Р.А. Будагов, Б.М. Головін, М.П. Єрастов).

Психологічна природа зв'язного мовлення, її механізми і процес становлення розглядалися в низці досліджень (Л.С. Виготський, Л.П. Доблаєв, А.С. Звоницька, І.О. Зимняя, Н.І. Жинкін, О.О. Леушина, О.Р. Лурія, С.Л. Рубінштейн, Ф.О. Сохін, Д.Б. Ельконін та ін.). Розкриваючи психологічні процеси, що є засадами мовленнєвої діяльності, ці дослідники виокремлюють насамперед мотивацію мовленнєвого висловлювання, розглядають мотив як імпульс, що дозволяє провести відбір слів, а предмет і мета майбутнього повідомлення, на їхню думку, визначають логічну послідовність і синтаксичну правильність мовленнєвого висловлювання.

Методистами зв'язне мовлення розглядається як організоване за законами логіки, граматики і композиції єдине ціле, що має тему, виконує певну функцію (найчастіше - комунікативну), має відносну самостійність і завершеність, розчленовується на більш чи менш значущі структурні компоненти. Визначено і якості зв'язного мовлення, з-поміж яких нормативними прийнято вважати: мовлення точне, логічне, доречне, стисле, багате, чисте, красиве (Н.П. Єрастов, В.Г. Колшанський, М.І. Пентилюк).

У процесі вивчення особливостей зв'язного мовлення дошкільників, науковці встановили не лише вікові та індивідуальні властивості дитячого зв'язного мовлення, а й розкрили взаємозв'язок між структурою мовлення та його змістом, а також залежність цієї структури від різних форм спілкування дитини з її співрозмовником (З.М. Істоміна, Г.М. Леушина).

Термін “опис” вживається в літературознавчій літературі як предметнологічне визначення без вказівки на засоби виразу (А.Б. Абрамович, Н. Венгров, П. Георшевський, П.С. Коган, Л.І. Тимофеєв). У сучасній лінгвістиці опис розглядають або як особливу синтаксичну одиницю тексту, як складне синтаксичне ціле, або як функціонально-смисловий тип мовлення, особливий вид монологічного висловлювання. Зауважимо, що лише окремі методисти намагалися визначити, що являє собою опис як жанр дитячого твору. Хоч усі ці визначення різні, здебільшого в кожному з них зазначається, що в описах називаються ознаки, властивості предмета і що про ці ознаки висловлюється в певній послідовності (А.А. Зрожевська, А.П. Астафурова).

Методисти виділяють найрізноманітніші види описових висловлювань залежно від предмета, джерела опису, кількості описуваних предметів та виконуваної функції (М.К. Астафурова, А.М. Дементьєва-Бородич, І.В. Дмитровська, А.А. Зрожевська, Е.П. Короткова, Н.П. Орланова, Є.І. Радіна, І.О. Синиця, Г.І. Сорокіна, Є.І. Тихеєва, Є.О. Фльоріна та ін.). Автори розглядають різні аспекти проблеми методичного забезпечення процесу навчання описів дітей, у тому числі - старших дошкільників; досить повно вивчено структуру, лексико-синтаксичні особливості описових типів висловлювань, послідовність навчання творів-описів, методи та прийоми навчання.

Одним із засобів розвитку мовлення дошкільників виступає українська народна іграшка, яка уособлює в собі не лише якості дійової іграшки, але й є прикладом традиційного мистецтва та художніх ремесел, що становить виняткову цінність. Це зумовлює її виключну емоціогенність у процесі розвитку певних мовленнєвих умінь та навичок дітей дошкільного віку.

Нами визначено та проаналізовано основні педагогічні функції народної іграшки, розкрито її нерозривний зв'язок з усною народною творчістю, дано класифікацію означеного виду іграшок за низкою ознак, показано її місце у практиці роботи сучасного дошкільного закладу.

У другому розділі “Методика розвитку описового мовлення старших дошкільників засобами української народної іграшки” висвітлено результати констатуючого та формуючого експериментів щодо розвитку в старших дошкільників навичок зв'язного мовлення описового типу, охарактеризовано рівень їхньої обізнаності з українською народною іграшкою, описано експериментальну методику навчання дітей описових розповідей засобами української народної іграшки.

Упродовж дослідження ми акцентували увагу на двох компонентах структурно-логічної моделі експерименту: раціональному - як такому, що визначає рівень знань старших дошкільників про народну іграшку, та емоційному - що визначає емоційно-ціннісне ставлення до виробів народних майстрів.

Перша серія завдань передбачала дослідження вибору дітьми видів іграшки та діагностику мотивації виборів; вивчення обізнаності дітей з народною іграшкою, технологією її виробництва, оздобленням.

На з'ясування рівнів сформованості означених вище складових, визначення їх критеріїв була спрямована низка завдань, що передбачала складання дітьми описових, сюжетних, творчих чи комбінованих розповідей за народною іграшкою.

За результатами аналізу розповідей було визначено три рівні знань дітей про українську народну іграшку та рівні прояву ознак емоційно-ціннісної реакції старших дошкільників у процесі спілкування з народною іграшкою (високий, достатній, низький).

Аналіз відповідей дітей як контрольної, так і експериментальної груп засвідчив, що глиняна та дерев'яна іграшки за своїми пізнавальними властивостями зумовлюють значно вищий рівень обізнаності з іграшковим промислом та осередками народного іграшкарства. Так, високий і достатній рівні знань дітей експериментальної групи дорівнювали відповідно 44,4% і 31% - для дерев'яної іграшки; 46% і 30% - для глиняної іграшки. Рівень обізнаності дітей контрольної групи з цими іграшковими промислами становив відповідно 40,8% (В) і 32,5(Д) - для дерев'яної іграшки, 42,5% (В) і 29,2 (Д) - для глиняної іграшки. Водночас виявилася тенденція до зниження означених показників щодо обізнаності дітей із сирною, солом'яною, тряп'яною іграшками. Їх кількісні характеристики дорівнювали 17,5% (у контрольній) і 15% (в експериментальній) - для дерев'яної іграшки; 8,4% (у контрольній) і 8,8%(в експериментальній) - для солом'яної іграшки; 5% (у контрольній) і 6,3% (в експериментальній) - для тряп'яної іграшки.

Друга серія завдань передбачала визначення рівнів сформованості зв'язного мовлення описового типу в старших дошкільників та з'ясування навичок володіння творчими різновидами описових розповідей. Було визначено три рівня: високий, достатній, низький. Так, за результатами дослідження, високий рівень розвитку описового мовлення був лише у 3,3% дітей експериментальної і 5% дітей контрольної груп. Значно більшою кількісною характеристикою визначалася група досліджуваних з достатнім рівнем сформованості зв'язного монологічного мовлення описового типу. Так, йому відповідало 26,7% дітей експериментальної та 23,3% - контрольної груп. Низький рівень сформованості навичок зв'язного мовлення описового типу був у 70% дітей експериментальної та 71,7% контрольної груп.

Виконуючи завдання на складання творчих описів-варіацій, діти здебільшого обирали найпростішу стратегію - аналогізування, її дотримувалися 24,2% дітей експериментальної і 20,8% - контрольної груп. Їхні описи-варіації не відрізнялися оригінальністю і носили лише умовно-творчий характер. Уявлювані образи іграшок створювалися як модифікації тих, з якими дітей докладно знайомили напередодні. Здебільшого в іграшки-попередника запозичувалися тематична, сюжетна або композиційна спрямованість. У виборі загальних рис оздоблення та кольорової гами дошкільники були більш вільними.

Неабиякі труднощі виявилися у дітей при складанні творчих описів-комбінувань на основі уявлюваного образу народної іграшки шляхом синтезування. Тому кількість таких розповідей була значно меншою: у 29,2% дітей експериментальної і 22,5% - контрольної груп. Здебільшого такі спроби завершувалися лише розширенням сюжету вже знайомих виробів.

Третя серія завдань передбачала діагностування психоіндивідуальних особливостей тривожності та нейротизму з подальшим вивченням їх кореляції з емоційністю породження мовленнєвих висловлювань, їх зв'язністю та структурою.

За типом енергоінформаційних залежностей було виокремлено три підгрупи досліджуваних. У дітей першої підгрупи, що склала 28,2% експериментальної і 24,2% дітей контрольної груп, в емоціогенній ситуації спостерігалося підвищення низки продуктивних характеристик творчо-описової діяльності на тлі низької тривожності й нейротизму. У другої підгрупи досліджуваних (33,3% дітей в експериментальній і контрольній групах) в емоціогенній ситуації спостерігалося зниження низки показників продуктивності описово-творчої діяльності на тлі низької тривожності й високого нейротизму. До третьої групи ми віднесли 38,2% дітей експериментальної і 42,5% - контрольної груп, в яких в емоціогенній ситуації спостерігалися зниження рівнів низки показників продуктивності описово-творчої діяльності на тлі високої тривожності та нейротизму.

Як засвідчили показники характеристики лексико-граматичного рівня мовлення, у дошкільників першої групи емоціогенна ситуація не вплинула деструктивно на побудову описових розповідей. В цілому щодо граматичної, синтаксичної та смислової структури описової розповіді діти залишилися на тому ж рівні, що і у звичайному стані, а в окремих оповідачів спостерігалася більша логичність і виразність мовлення.

Водночас аналіз описових розповідей дітей другої і третьої груп дозволив визначити такі особливості описів, як зменшення загальної довжини описів, зниження словникового розмаїття, збільшення кількості лексичних огріхів, більш часте вживання дієслів порівняно з іменниками та прикметниками (що суперечить особливостям описового типу мовлення), збільшення кількості логічно і граматично незавершених висловлювань, зменшення кількості складнопідрядних і складносурядних конструкцій, збільшення кількості слів з позитивною та негативною коннотацією.

Під час експерименту було виявлено складну систему непрямих залежностей між показниками зв'язності мовлення, емоціогенності ситуації висловлювання та оригінальністю створених описів-ідеальних моделей предмета розповіді: чим більше емоційне навантаження відчувала дитина-оповідач, тим нижчими були критеріальні показники зв'язності її мовлення; чим більша емоціогенність ситуації мовлення, тим яскравішою була оригінальність, творча спрямованість описових розповідей. Одержані результати зумовили припущення, що емоціогенність ситуації та предмета опису, об'єктивуючись в емоційних уявленнях, знаходить “вихід”, спосіб реалізації в емоціогенних образах та їх вербалізованих моделях (розповідях), нейтралізуючи свій негативний вплив на показники категорії зв'язності.

Нами була розроблена експериментальна модель розвитку описового мовлення старших дошкільників засобами української народної іграшки, що обіймала три взаємопов'язані щаблі: когнітивно-інформаційний, ситуативно-творчий, проективно-творчий.

Навчально-мовленнєва діяльність старших дошкільників на когнітивно-інформаційному етапі експерименту передбачала збагачення та уточнення знань про українську народну іграшку, навчання дітей таким різновидам опису як опис-коментування, опис-коннотація, опис-моделювання, опис-ілюстрування.

Ситуативно-творчий і проективно-творчий щаблі експерименту передбачали попередження впливу негативних факторів психоіндивідуального характеру, що затримували розвиток зв'язного мовлення, перерозподіл емоційно-енергетичного забезпечення навчально-мовленнєвої діяльності для нетривожних і тривожних інтровертів з високим нейротизмом. З цією метою було розроблено систему прийомів ідеально-образної метафоризації предмета опису в формі свідомої об'єктивації образу в певну систему зв'язків та відношень (спрямовуюче моделювання).

Результатом такого моделювання виявилися описи-комбінування та описи-варіації. Експериментальна методика передбачала об'єктивацію внутрішнього змісту образу в міжсистемних зв'язках з сучасними явищами суспільного життя, його штучну “адаптацію” до добре знайомої дитині ролі; трансформування заданої функції в ігрову і декоративну шляхом комбінування елементів української символіки в декоруванні та оздобленні виробів, шляхом творчої обробки тектоніки форми, виразності силуету, зручності мальованого декору, розширення й усучаснення традиційних значень декоративної символіки, нових оригінальних форм їх поєднання та ін.

Проектування уявлюваного образу засобами об'єктивації емоційних вражень у вигляді текстів-описів стало ефективним шляхом навчання дошкільників-тривожних інтровертів з високим рівнем нейротизму описів за уявленням.

У такий спосіб ми отримували можливість нейтралізувати затримуючі фактори психоіндивідуального характеру шляхом перерозподілу емоційно-енергетичного забезпечення з метою усунення негативної результатуючої мотивації. Це складало основний зміст та завдання наступної частини експериментальної моделі. Вона передбачала формування у дітей творчих розповідей. При цьому новий образ іграшки створювався шляхом подальшого формально-змістового перетворення вже набутого дитиною досвіду знайомства з народною іграшкою і народним мистецтвом загалом.

Ефективною виявилася система “кодування” текстів-описів у вигляді низки завдань, поданих у певній послідовності.

Так, у визначеному аспекті роботи над формуванням творчих різновидів описових розповідей початковий етап “кодування” розповіді-опису передбачав визначення дитиною-оповідачем на основі своїх емоційних вражень теми, загального змісту уявлюваного образу (назва уявлюваної іграшки). Ми переслідували мету навчити дітей організовувати свої враження від побаченого або почутого в такий спосіб, щоб їх зміст, поданий у вербалізованій формі, був зрозумілим слухачам, узагальнювати уявлювані образи і передавати головне в одному слові - назві уявлюваної іграшки.

Наступний етап “кодування” змісту описово-творчої розповіді дитини зумовлювався міркуваннями оповідача над “діями” іграшки та їх послідовністю, будь-якими змінами іграшки-образу, що відбувалися в часі та просторі. Ми намагалися розвинути вміння дітей групувати тематичні елементи такого “кодування” в мікротеми і створювати відповідну модальність опису. Наприклад, “Зустріч” (Яку народну іграшку ви могли б зустріти… на майданчику?, …на сонячній галявинці? та под.)”, “Подорож” (Іграшка, що подорожує. Яка вона? Або: Подорож разом із іграшкою. Разом з якою іграшкою ви хотіли б відправитися у подорож?), “Подарунок” (Іграшка в подарунок. Яку народну іграшку ви подарували б…. Або: Подарунок для іграшки. Який би подарунок сподобався іграшці-Баранцю (Панночці)? Чому? Опишіть такого Баранця (Панночку))”, або “Хвороба”, “Втрата” і т.п.

В подальшій роботі розвивали вміння дітей поєднувати можливі мікротеми опису системою взаємозв'язків, які б розкривали певну проблему, протиріччя або, навпаки, єдність, логічний зв'язок, засобами яких і передавався б внутрішній зміст уявлюваного образу народної іграшки; формували навички презентації означеного образу в мовленнєвій діяльності, шляхом об'єктивації його у знаково-символічній системі народного іграшкарства або відносній сюжетності образу.

Частина тексту-опису, що зумовлювалася наступним кодом, слугувала підгрунтям для розвитку вмінь складати творчі описові розповіді; збагачувати їх посиланнями на соціокультурні та народознавчі аспекти традиційного українського іграшкарства; сучасними уявленнями про роль і місце народної іграшки в культурі та побуті. На цьому етапі розв'язувалися такі завдання: збільшення обшару описової розповіді, кількості в ній складнопідрядних і складносурядних конструкцій, словникового розмаїття; зменшення кількості логічно і граматично незавершених конструкцій; збільшення кількості слів і висловів з позитивною або негативною коннотацією.

На прикінцевому етапі дослідження було проведено порівняльні підсумкові зрізи з метою виявлення ефективності розробленої експериментальної методики розвитку описового мовлення старших дошкільників засобами української народної іграшки.

Аналіз результатів засвідчив ті позитивні зміни, що відбулися під впливом навчання у рівнях сформованості репродуктивного описового мовлення дітей. Так, на констатуючому етапі експерименту кількість дітей з високим рівнем сформованості навичок описового мовлення становила 3,3% (в експериментальних) і 5% (в контрольних) групах. На кінець року цей показник зріс до 38,8% дітей експериментальних і майже не змінився в контрольних групах (8,3%). На достатньому рівні на прикінцевому етапі навчання було 56,7% дітей експериментальної (на початку експерименту - 26,7%) і 32,5% контрольної груп (до навчання - 23,3%). На низькому рівні залишилося лише 6% дітей експериментальної групи (відповідно на констатуючому етапі - 70%). В контрольній групі відчутних змін не відбулося: 71,7% досліджуваних на констатуючому та 59,2% - на прикінцевому етапах.

Відбулися якісні зміни в монологах дітей. Це зокрема стосується прояву емоцій в мовленнєвий діяльності дошкільників, їх предметності. Так, виявлені на етапі констатуючого експерименту типологічні тенденції до порушень темпоральної цілісності розповідей-описів, мовленнєвих персеверацій типу семантично нерелевантних повторень окремих слів та словосполучень, спрощення мовленнєвої діяльності, відносного розпаду її структури носили одноразовий характер або їх прояви були незначними. Не спостерігалося помилок у граматико-синтаксичному оформленні розповіді.

За результатами проведеного обстеження в експериментальній групі було виявлено значні позитивні зміни у сформованості навичок творчого опису. Так, якщо середні показники в обох групах на початковому етапі були майже ідентичними (відносно числових еквівалентів), то на прикінцевому етапі спостерігалося значне збільшення показників рівня сформованості навичок за визначеними критеріями: кількість речень у розповідях цього різновиду описів збільшилася в дітей експериментальної групи з 5-8 (на початку експерименту) до 15-20 (після навчання). Якщо до навчання нараховувалося лише 1-2 складносурядних і складнопідрядних конструкцій, то на кінець експериментальної роботи їх кількість збільшилася до 6-8 - для складносурядних, і 5-6 - для складнопідрядних. Аналіз розповідей засвідчив наявність у кожній з них до 4 мікротем ( на початку - 1-2), підпорядкованих вимогами описового типу мовлення.

В розповідях широко використовувалися образні вислови, повір'я, прикмети (у 66,7% описів), коннотативна лексика (у 53,2% розповідей). Більшість розповідей дітей експериментальної групи виходили за межі іграшки-предмета опису в змістовому плані (64,2%) і носили яскраво виражений творчий характер. До 42,8% збільшилася кількість описових розповідей, в яких діти використовували широкий спектр оригінальних прийомів, що зумовили зміни як у формальному, так і у змістовому планах (лише 19% таких розповідей було на початку експериментальної роботи). Тенденцій до подібних змін у дітей контрольних груп не спостерігалося: 15% - на початку роботи і 18,3% - на кінець експерименту.

На жаль, ми не маємо змоги представити порівняльний аналіз позитивних змін, що відбулися (в кількісній або графічній формі) за рівнями сформованості описового мовлення за уявою з причини відсутності будь-яких подібних навичок на початковому етапі експериментальної роботи. Проте, промовистим, на нашу думку, фактом, що свідчить на користь обраного нами шляху, можна вважати те, що середні критеріальні показники сформованості навичок опису за уявою були максимально наближеними до відповідних їм у текстах-описах умовно-творчого і репродуктивного характеру. Так, наприклад, кількість речень у таких описах після навчання досягла 15-20. В описах за уявою цей показник дорівнював близько 15-18. Кількість складносурядних і складнопідрядних конструкцій в цих описах коливалася в межах 4-8, що також не становить великої розбіжності з відповідними кількісними показниками в репродуктивних описах. Зазначимо, що підрядні конструкції перевищили за обшаром текстового матеріалу інші стилістичні одиниці. Ми пов'язуємо це із відносною сюжетною розповсюдженістю, характерною для таких описів і обумовленою самою методикою навчання.

Відсоткові показники коннотативності та образності мовлення (60,3% і 69%) виявилися значно вищими ніж аналогічні в репродуктивних та умовно творчих описах, вони були яскравішими та виразнішими. Це, вважаємо, зумовлюється емоціогенністю ситуації та предмета мовлення, що об'єктивуються в емоційних уявленнях, знаходять вираз в емоційних образах та їх вербалізованих моделях, реалізуються через художній задум розповіді, емоційну та образну виразність мовлення. В цілому щодо граматичної, синтаксичної та смислової структури розповідей-описів, і в тому числі - дітей третьої умовної підгрупи досліджуваних, де на рівні початкових зрізів спостерігалися зниження низки показників продуктивності описово-творчої діяльності на тлі високої тривожності та нейротизму, не відчувалося будь-яких деструктивних впливів. Середня кількість самостійних мікротем у розповідях-описах - 3-4, та високий відсоток оригінальних творів - 74,6% із загальної кількості отриманих засвідчують правильність припущення і, як результат, розробленої методики навчання старших дошкільників описових розповідей за уявленням.

У висновках викладено результати дослідження, основні з них такі:

1. Українська народна іграшка уособлює в собі не лише якості дійової іграшки, але й є прикладом традиційного мистецтва та художніх ремесел. Це зумовлює її виключну емоціогенність як засобу розвитку певних мовленнєвих умінь та навичок старших дошкільників і спонукає до врахування специфіки мотивації творчої мовленнєвої діяльності та деяких аспектів взаємодії емоційного і раціонального в художньому сприйманні, його вербальних формах вираження.

2. Системний підхід до розгляду мовленнєвої діяльності з художнім та естетизованим предметом мовлення передбачає врахування двох форм функціонування емоцій в мовленнєво-описовій діяльності: предметність емоцій, тобто супроводження емоціями будь-якої стимульованої мовленнєвої діяльності дошкільників, зокрема й описової; змістовність емоцій, тобто набування емоціями форм емоційних уявлень та їх моделей у художньому предметі. Мовленнєво-описова діяльність дитини, з цього погляду, є зовнішньою формою та способом існування емоційних уявлень в художньому предметі.

3. У процесі дослідження було визначено критерії та показники сформованості когнітивного компонента, що визначав рівень обізнаності старших дошкільників з народною іграшкою: поінформованість з різних видів народної іграшки, вміння розрізняти окремі їх види, матеріали, з яких вони виготовлені, класифікувати за певними ознаками, визначати регіональну приналежність за формою та оздобленням; знання способів виготовлення та оздоблення виробу; знання звичаїв, традицій та обрядів, пов'язаних з процесом виготовлення та використання народних іграшок. За критерії та показники сформованості емоційного компонента було визначено: мотивований вибір виду народної іграшки; модальність емоційного ставлення до іграшки. Критеріями та показниками рівнів сформованості навичок описового мовлення були: тип розповіді; відповідність розповіді-опису темі (змісту іграшки); структурно-композиційна будова розповіді та логічна послідовність її частин; кількість мікротем опису; складно-сурядних та складно-підрядних конструкцій, речень та слів; кількість граматично й логічно незавершених фраз; наявність слів і словосполучень із яскраво вираженою позитивною або негативною коннотацією.

4. Стрижнем експериментальної методики виступила дидактична модель, що обіймала три взаємопов'язані щаблі: когнітивно-інформаційний, ситуативно-творчий, проективно-творчий. Метою когнітивно-інформаційного щабля було збагачення, доповнення та уточнення знань дошкільників про українську народну іграшку. Основними різновидами мовленнєво-описової діяльності були: описи-коментування, описи-коннотації, описи-моделювання, описи-ілюстрування. Ситуативно-творчий щабель передбачав навчання дітей описів-комбінувань та описів-варіацій. На проективно-творчому щаблі дітей вчили проектувати уявлюваний образ у вигляді описів-проектувань.

5. Експериментальні дані засвідчили, що після навчання відбулися відчутні позитивні зміни у сформованості навичок описового мовлення дітей експериментальної групи: значно збільшилася кількість дітей з високим і достатнім рівнями сформованості означених навичок і, відповідно, знизилася кількість дітей з низьким рівнем розвитку описового мовлення за всіма критеріями та показниками. Так, на кінець експерименту високий і достатній рівень сформованості навичок описового мовлення були у 36,6% (В) і 53,9% (Д) дітей експериментальної групи (3,3% (В) і 26,7% (Д) - на початок експерименту). Значних позитивних змін у дітей контрольної групи щодо рівнів володіння навичками мовленнєво-описової діяльності не спостерігалося. Аналогічний показник для контрольної групи дорівнював відповідно 8,3% (В) та 32,5% (Д); на початок експериментальної роботи - 5% (В) і 23,3% (Д).

6. У процесі дослідження було визначено такі стадії послідовного формування навичок описового мовлення: збагачення, доповнення та уточнення знань дітей про українську народну іграшку, опрацювання її іманентних властивостей, символічних значень змісту, форми та оздоблення; репродуктивний опис (описи-коментування), що передбачав відтворення авторського задуму; художньо-репродуктивний опис (описи-коннотації), що передбачав художню інтерпретацію авторського задуму; індивідуалізовано-інтерпретаційний опис, зміст якого складали описи, що обумовлені внутрішніми причинами, які характеризують індивідуальність дитини-оповідача (описи-моделювання); інтерпретаційний художній опис, в якому дитина розкривала потенційні можливості своєї ідивідуальності засобами побудови в художній інтерпретації моделей внутрішніх цілей власної особистості (описи-ілюстрування); творчі різновиди опису, в яких новий художній образ створювався шляхом синтезування або поступовим накопиченням нових елементів, розширенням сюжету іграшки (описи-комбінування); творчі різновиди описово-мовленнєвої діяльності, в яких новий художній образ іграшки формувався як модифікація іграшки-попередника, іграшки-зразка (описи-варіації); проектування уявлюваного образу засобами об'єктивації емоційних вражень у емоційні образи з подальшим утворенням вербалізованих моделей емоційних уявлень у вигляді текстів-описів (описи-проектуваня).

7. Аналіз експериментального матеріалу дозволив визначити певні тенденції в розвитку описового мовлення дітей: чим більше емоційне навантаження відчувала дитина-оповідач, тим нижчими були критеріальні показники зв'язності її мовлення; чим більша емоціогенність ситуації мовлення, тим яскравішою була оригінальність, творча спрямованість описових розповідей; емоціогенність ситуації та предмета опису, об'єктивуючись в емоціогенних образах та їх вербалізованих моделях (розповідях), нейтралізували свій негативний вплив на показники категорії зв'язності.

8. У процесі дослідження було виявлено педагогічні умови ефективного розвитку описового мовлення дітей засобами української народної іграшки. З-поміж них: урахування емоціогенного потенціалу українс ької народної іграшки; різнобічна обізнаність дітей з українською народною іграшкою, регіональною приналежністю; максимальне врахування особистісних характеристик дошкільників (за критеріями тривожності та нейротизму) під час розподілу описово-продуктивних та описово-творчих завдань; активна пізнавально-творча спрямованість будь-яких видів мовленнєво-описової роботи з народною іграшкою.

Перспективу подальшого дослідження вбачаємо у вивченні шляхів використання української народної іграшки як засобу розвитку діалогічного різновиду мовлення.

Основні ідеї та положення дисертації відображено в таких публікаціях автора

Когнітивно-афективний аспект народної іграшки як засіб розвитку описового мовлення старших дошкільників // Наука і освіта. Одеса, 1998. № 1-2. С. 49-53.

Раціональне, художнє та психічне в мовленнєво-описовій діяльності старших дошкільників // Наука і освіта. Одеса, 1999. № 1-2. С. 84-86.

Вербалізовані моделі емоційних уявлень старших дошкільників у контексті мовленнєво-описової діяльності // Наука і освіта. Одеса, 1999. № 3-4. С. 100-102.

Українська народна іграшка: педагогічний та мистецтвознавчий аспекти // Науковий вісник Південноукраїнського державного педагогічного університету ім. К.Д. Ушинського, випуск 1-2. Збірник наукових праць. Одеса, 1999. С. 133-140.

Емоційна регуляція зв'язності мовлення старших дошкільників // Науковий вісник Південноукраїнського державного педагогічного університету ім. К.Д. Ушинського, випуск 2-3. Збірник наукових праць. Одеса, 1998. С. 140-143.

Українська народна іграшка як засіб стимулювання пізнавальної активності старших дошкільників // Українське дошкілля: проблеми, пошуки, творчі знахідки. Матеріали доповідей міжвузівської науково-практичної конференції. Умань, 1996. С. 198-199.

Анотація

Ласунова С.В. Розвиток описового мовлення старших дошкільників засобами української народної іграшки. - Рукопис

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук за спеціальністю 13.00.02 - теорія та методика навчання (українська мова). - Південноукраїнський державний педагогічний університет (м. Одеса) ім. К.Д. Ушинського, Одеса, 2000.

Дослідження присвячено питанням розвитку зв'язного мовлення старших дошкільників засобами української народної іграшки. У дисертації розроблено низку нових підходів до проблеми формування творчих і репродуктивних різновидів опису з урахуванням емоціогенності предмета опису та ситуації мовлення.

Виявлено складну систему непрямих залежностей між показниками зв'язності мовлення, емоціогенністю ситуації висловлювання та оригінальністю створених ідеальних моделей предмета висловлювання.

Запропоновано експериментальну модель розвитку описового мовлення дітей старшого дошкільного віку засобами української народної іграшки. Визначено педагогічні умови та стадії розвитку зв'язного монологічного мовлення описового типу.

Ключові слова: зв'язне монологічне мовлення, описове мовлення, українська народна іграшка.

Annotation

Svetlana V. Lasunova. Development of Descriptive Speech of the Oldest Children Under School Age by Means of Ukrainian Folk Toes.-Manuscript.

The thesis for the scientific degree of the Candidate of Pedagogical Sciences, speciality 13.00.02- Theory and Methodology of Teaching (the Ukrainian Language).-South-Ukrainian State Pedagogical University named after K.D.Ushinsky, Odessa, 2000.

The research is focused on the questions of coherent monologue speech of the oldest children under school age by means of Ukrainian folk toes. The dissertation works out a number of new approaches to the problem of forming of creative and reproductive kinds of description taking into consideration the emotional aspect of the descripted object and the situation of speech process. The author exposed the complex system of indirect dependencies between indexes of speech coherency, emotional aspect of the situation of speech process and originality of the created ideal models of the descripted object. Also she proposed the experimental model of development of descriptive speech of the oldest children under school age by means of Ukrainian folk toes. The thesis defines the pedagogical conditions and stages of development of coherent monologue descriptive speech.

Key-words: coherent monologue speech, descriptive speech, Ukrainian folk toes.

Аннотация

Ласунова С.В. Развитие описательной речи детей старшего дошкольного возраста средствами украинской народной игрушки. - Рукопись.

Диссертация на соискание учёной степени кандидата педагогических наук по специальности 13.00.02 - теория и методика обучения (украинский язык). - Южно-Украинский государственный педагогический университет (г.Одесса) им. К.Д.Ушинского, Одесса, 2000.

В диссертации рассматривается проблема развития связной описательной речи детей старшего дошкольного возраста. Ознакомление с результатами теоретического анализа и практическим опытом позволил засвидетельствовать, что проблема связности детской речи, не смотря на все разнообразие предлагаемых методических систем, рассматривается односторонне, непосредственно с точки зрения овладения детьми общепринятыми в лингвистике качествами связной речи. Аспекты эмоционального потенциала детской психики в процессе формирования речевых навыков и, в частности, связной речи старших дошкольников остаются вне компетенции как теоретиков, так и практиков дошкольной системы образования и воспитания.

Предложенный анализ констатирующих срезов относительно категорий рационального, художественного и психического в речевой описательной деятельности старших дошкольников в процессе работы над украинской народной игрушкой предусматривал исследование взаимозаменяемости и взаимовлияния вышеназванных категорий в трех широких аспектах: художественного предмета - украинской народной игрушки; субъекта деятельности - ребенка-рассказчика, его психоиндивидуальних характеристик; в формах речевой деятельности описательного типа, которые связывают предыдущие объективный и субъективный полюсы. Функция связи этих аспектов в единое целое отводилась эмоциональной сфере и, в частности, эстетическим эмоциям и художественным чувствам.

Во время эксперимента проявилась сложная система непрямых зависимостей между показателями связности речи, эмоциогенностью ситуации высказывания и оригинальностью созданных идеальных моделей предмета высказывания: чем большую эмоциональную нагрузку ощущает ребенок-рассказчик, тем меньше критериальные показатели связности его речи; чем больше емоциогенность ситуации речи, тем больше оригинальность, творческая направленность речевой деятельности. Такая логика результатов обусловила предположение: емоциогенность ситуации и предмета описания, полностью объєктивируясь в эмоциональных представлениях, находит “выход”, способ реализации в эмоциональных образах и их вербализированных моделях, нейтрализуя отрицательное влияние на показатели категории связности. Последнее и предопределило необходимость создания своеобразной методики формирования навыков творческой речи описательного типа с учетом психоиндивидуальных особенностей дошкольников.

Предложенная нами модель формирующего эксперимента предусматривала преодоление деструктивных факторов психоиндивидуального характера путем направленного моделирования или перераспределения энергетического обеспечения мыслительно-речевой деятельности для нетревожных и тревожных интровертов с высоким нейротизмом.

Стержнем экспериментальной методики выступила дидактическая модель, охватывающая три взаимосвязанных этапа: когнитивно-информационный, ситуативно-творческий, проективно-творческий. Целью когнитивно-информационного этапа было обогащение, дополнение и уточнение знаний детей об украинской народной игрушке, автоматизация навыков художественного описания. Основными разновидностями описательной деятельности, которые формировались на протяжении этого этапа экспериментальной работы, были: описание-комментирование, описание-коннотация, описание-моделирование, описание- иллюстрирование. Ситуативно-творческий этап дидактической модели предусматривал: формирование навыков разработки ситуативного контекста с дальнейшим созданием и реализацией потенциального смыслового и эмоционального содержания народной игрушки; формирование навыков объективации созданного образа в словесном эквиваленте. Основными разновидностями описательной речевой деятельности на этом этапе работы были описание-комбинирование и описание-вариация. Проективно-творческий этап был направлен на формирование навыков проектирования воображаемого образа путём объєктивации эмоциональных ощущений в эмоциональные образы, создание вербализованных моделей эмоциональных представлений в виде описаний-проектировок.

На заключительном этапе исследования была установлена эффективность предложенного пути развития творческого и репродуктивного описания путём сопоставления результатов констатирующего и контрольного срезов. Работа позволила проследить основные закономерности и тенденции развития навыков описательной речи с учётом эмоциогенных факторов, определить педагогические условия их формирования и стадии развития.

Ключевые слова: связная монологическая речь, описательная речь, украинская народная игрушка.

Размещено на Allbest.ru