Шляхи та педагогічні умови підготовки офіцерів внутрішніх військ у вищих військових навчальних закладах до управлінської діяльності

Гіпотезою дослідження є припущення про те, що діяльність випускників вищих військових навчальних закладів - це переважно управлінська діяльність. Її характер ускладнився, завдання стали новими, вимоги до неї зросли. Але у вищих військових навчальних закладах зміст, організація і методика підготовки слухачів залишилися на попередньому рівні і не відповідають сучасним вимогам. Подолати протиріччя між потребами військової практики і сучасним станом управлінської підготовки слухачів вищих військових навчальних закладів можна, якщо надати даному виду підготовки, як провідній галузі підготовки офіцерських кадрів, нового організаційно-змістовного і методичного статусу, оптимізувати процес підготовки слухачів вищих військових навчальних закладів до управлінської діяльності, вдосконалити рівень підготовки слухачів до управлінської діяльності на основі професійно-ігрових видів занять, індивідуалізувати поцес підготовки слухачів вищих військових навчальних закладів до управлінської діяльності.

У вступі обгрунтовано актуальність теми дослідження, проаналізовано її стан в науковій літературі, визначено об'єкт, предмет, мету, гіпотезу, завдання і методи дослідження, розкрито наукову новизну, теоретичну і практичну значущість роботи, узагальнено основні висновки.

У першому розділі - “Педагогічні передумови підготовки офіцерів внутрішніх військ у вищих військових навчальних закладах до управлінської діяльності” - аналізуються теоретичні положення й погляди видатних педагогів, учених щодо управлінської діяльності, проводиться історико-педагогічний аналіз проблеми підготовки слухачів військових навчальних закладів до цього виду діяльності, розглядаються сутність, зміст, структура підготовки офіцерів до управлінської діяльності, сучасні педагогічні вимоги до неї.

Історико-педагогічний аналіз досліджуваної проблеми дозволив виділити два етапи в науковому становленні управлінської підготовки слухачів вищих військових навчальних закладів. Перший - донауковий, пов'язаний з накопиченням досвіду і знань з управлінської підготовки від моменту формування Збройних Сил до появи перших наукових робіт щодо проблем підготовки офіцерських кадрів і слухачів вищих військових навчальних закладів до управлінської діяльності (в Україні - це кінець ХІХ століття). Другий - науковий (з кінця ХІХ століття до теперішнього часу), в рамках якого управлінська підготовка стала предметом наукових пошуків і розробок.

Дослідження проблеми підтвердило взаємозв'язок і взаємозалежність стану управлінської підготовки слухачів від зовнішньої і внутрішньої політики держави, її військової доктрини, змісту діяльності випускників вищих військових навчальних закладів за їх посадовим призначенням, структури їх професійної підготовки у ввузі.

Результати історичного аналізу, вивчення військового вузівського досвіду дозволяють зробити висновок про те, що елементи управлінської підготовки офіцерських кадрів були постійно в полі зору практиків і дослідників.

Встановлено, що в рамках першого етапу - донаукового, управлінська підготовка не була самостійним напрямком підготовки офіцерських кадрів. Вона була невід'ємною складовою частиною і результатом всієї системи організації і змісту навчально-виховного процесу, реалізації загальних вимог до формування якостей керівника. В рамках другого - наукового етапу, управлінська підготовка слухачів військових навчальних закладів виділялась як самостійний пріоритетний напрямок підготовки офіцерських кадрів. У військових навчальних закладах були створені спеціальні кафедри, що займалися проблемами підготовки слухачів до управлінської діяльності.

Сучасний рівень розвитку теорії управлінської підготовки слухачів, накопичений досвід даного виду підготовки офіцерів у військових навчальних закладах, військовій педагогіці та у педагогіці вищої військової школи, дозволяють говорити про можливість створення педагогічної системи, яка сприяє підвищенню ефективності підготовки слухачів вищих військових навчальних закладів до управлінської діяльності.

Аналіз професійної діяльності офіцерів - випускників вищих військових навчальних закладів дозволив встановити, що основними її функціями є: управлінська, військово-педагогічна, військового керівництва, адміністративно-господарча і організаційна. Особливістю управлінської функції є те, що вона проявляється в усіх сферах діяльності офіцерів - випускників вищих військових навчальних закладів.

Під управлінням військового колективу (військовослужбовців) розуміється різновид соціального управління, предметом якого є цілеспрямована взаємодія суб'єкта управління і військового колективу (військовослужбовців) з метою виконання поставлених завдань. В загальному вигляді управлінська діяльність офіцера включає послідовне виконання конкретних функцій: з'ясування мети, завдань і обставин; обґрунтування задуму; прийняття рішення; планування роботи для виконання рішення; організацію виконання рішення; аналіз виконання рішення і коригування практичної діяльності; прогнозування. Кожна з даних функцій різною мірою реалізується в управлінській діяльності офіцера - випускника вищого військового навчального закладу, залежно від посади, яку він займає, але у своїй сукупності вони складають цілісний управлінський цикл. Специфіка управлінської діяльності офіцерів характеризується тим, що вона спрямована на забезпечення високого рівня бойової готовності підрозділів і частин, виконання службово-бойових завдань, визначається збройною боротьбою як особливим видом діяльності людей, що характеризується динамічністю, складністю, напруженістю, небезпекою для життя, підвищеною централізацією управління та єдиноначальністю, суворою регламентацією; граничною конкретністю планування діяльності підлеглих; великою відповідальністю суб'єктів управління.

В основу управлінської підготовки слухачів покладено закономірності різного рівня і порядку. До закономірностей першого рівня, які визначають залежність управлінської підготовки слухачів від соціальних і військово-технічних факторів, відносяться: залежність підготовки слухачів до управлінської діяльності від соціально-економічної структури суспільства, ідеології і політики; залежність управлінської підготовки слухачів від рівня розвитку військової справи: техніки, організації, способів ведення збройної боротьби. До закономірностей другого рівня відносяться: відповідність змісту, форм і методів управлінської підготовки рівню розвитку військової науки; характеру і змісту управлінської діяльності випускників вищих військових навчальних закладів; залежність якості підготовки слухачів від підготовленості постійного складу навчального закладу; органічний взаємозв'язок змісту, організації, методики та їх корекція у відповідності з потребами військової практики; єдність навчання, виховання, розвитку, психологічної підготовки слухачів, навчальної, методичної, науково-дослідницької і практичної діяльності.

Дослідження показало, що рушійними силами розвитку і вдосконалення управлінської підготовки є протиріччя між потребами військової практики і сучасним станом управлінської підготовки слухачів вищих військових навчальних закладів, між зростаючими вимогами до управлінської підготовки і можливостями вищих військових навчальних закладів щодо їх реалізації, між змістом управлінської підготовки і застарілими, обмеженими формами, методами і засобами її здійснення тощо.

У другому розділі дисертації - “Обгрунтування шляхів і педагогічних умов підготовки офіцерів внутрішніх військ до управлінської діяльності” - розкриваються шляхи і педагогічні умови, які сприяють ефективній підготовці офіцерів щодо виконання функціональних обов'язків, пов'язаних з управлінською діяльністю, а саме: оптимізація процесу підготовки офіцерів до управлінської діяльності; вдосконалення підготовки слухачів до управлінської діяльності на основі професійно-ігрових видів занять; індивідуалізація процесу підготовки офіцерів до управлінської діяльності.

У ході дослідно-експериментальної роботи була розроблена та апробована модель процесу підготовки слухачів вищих військових навчальних закладів до управлінської діяльності, що відповідає вимогам оптимальності. В даній моделі оптимізація забезпечувалась комплексним і творчим підходами, вибором науково обгрунтованих форм, методів, засобів підготовки слухачів до управлінської діяльності. Практична реалізація моделі дозволяє: сформувати у вищих військових навчальних закладах загальний типовий підхід до процесу підготовки слухачів до управлінської діяльності, виробити обґрунтовані рекомендації щодо використання випускників на відповідних посадах в органах військового управління, розробити технологію підготовки слухачів за конкретними спеціальностями і спеціалізаціями.

Результати проведеного автором дослідження свідчать, що для якісного вирішення завдань управлінської підготовки можна застосовувати всі наявні в арсеналі вищих військових навчальних закладів форми і методи навчання. Але найбільш продуктивними в сучасних умовах, як показала дослідно-експериментальна робота, є професійно-ігрові види занять. Вони дозволяють моделювати всі основні ланки і елементи управління, в комплексі вирішувати завдання управлінської діяльності: озброєння знаннями і закріплення їх на практиці, відпрацювання управлінських навиків і вмінь, формування гнучкого творчого мислення, виховання провідних управлінських якостей особистості офіцера. Для розвязання цих завдань доцільно використовувати технології управлінських ігор змішаного типу. Предметом таких ігор може бути імітація професійно-управлінської діяльності офіцерів. Технологія управлінської гри визначається вимогами, відображеними у кваліфікаційній характеристиці офіцера - випускника вищого військового навчального закладу.

Одним з найважливіших напрямків удосконалення управлінської підготовки слухачів є індивідуальна підготовка офіцера-керівника. Вона здійснюється за рахунок вибору методів, форм і прийомів, засобів навчання, виховання і психологічної підготовки з урахуванням індивідуальних особливостей слухачів. Основними педагогічними умовами активізації процесу індивідуалізації управлінської підготовки є: детальна розробка загальної і предметної мети управлінської підготовки; оптимальне поєднання завдань навчання, виховання, розвитку і психологічної підготовки; науково обґрунтований відбір і конструювання змісту підготовки у вигляді модулів; альтернативні варіанти фундаментальних курсів і курсів за вибором; застосування науково обгрунтованих методик вивчення особистості слухачів; вивчення слухачами своїх особливостей; методики складання програми загального і професійно-управлінського саморозвитку в процесі спільної роботи викладача і слухача; методики коригування цієї програми в процесі управлінської підготовки у навчальному закладі; наявність спеціальної підготовки як попередньої фази, яка дозволяє оволодіти методикою самопізнання, взаєморозуміння і відповідними навиками розумової діяльності; демократизація дидактичного середовища.

У третьому розділі - “Дослідно-експериментальне дослідження підготовки офіцерів у вищих військових навчальних закладах до управлінської діяльності” - на основі дослідно-експериментальної роботи уточнено шляхи і педагогічні умови підвищення ефективності підготовки слухачів ввузів до управлінської діяльності, розроблено спеціальну методику оцінки рівнів підготовленості слухачів вищих військових навчальних закладів до управлінської діяльності.

Дослідно-експериментальне дослідження проводилось на базі Національної академії Прикордонних військ України. Експериментом було охоплено 89 слухачів, із них 45 слухачів в експериментальній групі і 44 - в контрольній.

В експериментальних групах було застосовано комплексну програму вдосконалення підготовки слухачів до управлінської діяльності. Вона включала в себе змістовні, організаційні та методичні заходи, які охоплюють всі сторони навчально-виховного процесу. Важливим моментом у розробці і реалізації даної програми стало всебічне вивчення і врахування індивідуально-психологічних особливостей слухачів експериментальної групи, рівня їх професійної підготовленості, об'єктивних і суб'єктивних факторів, що впливають на процес управлінської підготовки.

В ході дослідно-експериментальної роботи проведено:

а) попередні заходи для формування професійно-управлінської спрямованості слухачів і позитивного їх ставлення до експериментальної роботи;

б) теоретичні заняття щодо поглиблення знань слухачів у галузі теорії військового управління, психолого-педагогічних основ підготовки до неї;

в) практичні заняття, управлінські ігри з метою вироблення у слухачів управлінських навиків і вмінь, в основу змісту яких покладено основні елементи даного виду діяльності;

г) заходи щодо вироблення у слухачів необхідних для ефективної управлінської діяльності особистісних якостей. Головними серед них були заходи індивідуального впливу, особистий приклад офіцерів, які мають високий рівень управлінської підготовки, та інші.

д) заходи з активізації самостійної роботи слухачів щодо вдосконалення рівня управлінської підготовки (індивідуальні плани управлінського самовдосконалення, практичні заняття з відпрацювання елементів управлінської діяльності). Крім цього, створювались необхідні умови для самостійної роботи, зокрема забезпечення індивідуальними завданнями і необхідною літературою, організація контролю і методична допомога.

В ході проведення дослідно-експериментальної роботи план основних заходів уточнювався і коригувався залежно від виявлення нових факторів, що впливають на ефективність управлінської підготовки слухачів.

Задум дослідно-експериментальної роботи передбачав перевірку ефективності здійснюваних педагогічних заходів. З цією метою в ході дослідження були розроблені і апробовані особистісний і діяльнісний критерії з відповідними показниками. Кожен показник характеризувався виразністю, повнотою і стабільністю ряду ознак.

Особистісний критерій характеризує ступінь розвитку особистості слухачів як військових керівників. В ньому були виділені освітній, операційний, діловий, моральний, індивідуально-психологічний і педагогічний показники.

Освітній показник відображає обсяг і глибину засвоєння знань, необхідних для результативної управлінської діяльності. До даного показника можна віднести такі ознаки: загальний освітній рівень, рівень оволодіння базовими військово-професійними знаннями, знання загальної теорії управління, теорії військового управління, нормативних вимог до підготовки і діяльності військового керівника.

Операційний показник характеризує рівень сформованості практичних навиків і вмінь, необхідних для успішного здійснення управлінської діяльності. До нього відносяться такі ознаки сформованості навиків і вмінь: оцінка ситуації; визначення мети і завдань прийняття управлінського рішення; планування роботи; організація виконання управлінського рішення; аналіз виконання рішення і коригування практичної діяльності; прогнозування.

Діловий показник визначає рівень розвитку ділових якостей, необхідних для успішної управлінської діяльності. До нього відносяться ознаки рівня таких якостей як діловитість, компетентність, заповзятливість, розпорядливість, вимогливість, оперативність.

Моральний показник характеризує рівень розвитку моральних якостей, необхідних для ефективної керівної діяльності. До нього відносяться ознаки рівня таких якостей як принциповість, порядність, справедливість, чесність, висока вимогливість до себе, здатність до сприйняття критики, поважне ставлення до людей.

Індивідуально-психологічний показник характеризує рівень розвитку індивідуально-психологічних особливостей особистості, які мають пріоритетний вплив на результативність управлінської діяльності. До даного показника відносяться ознаки рівня розвитку таких індивідуально-психологічних особливостей як уява, пам'ять, мислення, сприйняття.

Педагогічний показник визначає рівень розвитку педагогічних характеристик, необхідних офіцеру-управлінцю: педагогічної ерудиції, військово-педагогічної спрямованості, культури спілкування і поведінки, педагогічної техніки.

Діяльнісний критерій характеризує специфіку діяльності офіцера-управлінця. Він включає два основних показника: оптимально-діяльнісний і результативно-діяльнісний.

Оптимально-діяльнісний показник характеризує оптимальність діяльності офіцера-управлінця. Він має такі ознаки: відповідність управлінської діяльності реальним умовам, вироблення найбільш придатної концепції і плану досягнення мети, оптимальний склад управління, наявність раціональної і ефективної технології управління, сприятливий режим життєдіяльності офіцера-управлінця і його особового складу.

Результативно-діяльнісний показник відображає кінцевий результат управлінської діяльності. Для цього показника характерні такі ознаки: якість виконання завдань бойової і суспільно-державної підготовки, рівень засвоєння військової спеціальності, відповідність діяльності колективу (воїна) вимогам статутів, якість несення бойової служби, виконання службово-бойових завдань.

В ході вивчення у відповідності з розробленою критеріальною системою індивідуальних відмінностей були виділені такі рівні управлінської підготовки: високий, середній, низький. Рівні управлінської діяльності визначались на основі розробленої якісної характеристики, яка доповнювалась оцінкою за 4-х бальною шкалою.

В ході дослідно-експериментальної роботи проводились заміри рівнів управлінської підготовленості слухачів та їх порівняння в експериментальній і контрольній групах. Попередній замір, в ході якого визначався початковий рівень управлінської підготовки слухачів контрольних і експериментальних груп, показав відносну однорідність початкових даних, сприяв виявленню труднощів у забезпеченні чистоти експерименту і підтвердив доцільність підвищення рівня управлінської підготовки слухачів. В ході проміжного заміру було виявлено недостатню результативність заходів, вжитих для підвищення ефективності управлінської підготовки слухачів. Дослідження причин низької результативності експериментальних заходів показало, що основними з них є неоптимальність умов, в яких здійснюється процес підготовки слухачів до управлінської діяльності, відсутність стійких мотивів до вдосконалення управлінської підготовки, особливо у слухачів, які мали більший строк служби до вступу в академію, недостатня психолого-педагогічна підготовленість слухачів, недостатнє врахування їх індивідуально-психологічних особливостей.

Після аналізу попередніх результатів були вжиті кроки, спрямовані на коригування ходу експерименту: внесено зміни в програму з урахуванням мотивації слухачів, обумовленої строком служби у військах до вступу в академію; велику увагу було приділено управлінському самовдосконаленню слухачів; до всіх слухачів було доведено основні вимоги щодо процесу їх підготовки до управлінської діяльності та її специфіка; проведено методичні і показові заняття, в ході яких близько 30 % часу приділялось оволодінню теоретичними знаннями, а решта - аналізу практичних ситуацій; слухачі залучались до всіх видів діяльності, що сприяло становленню їх як майбутніх керівників. Ці заходи сприяли оптимізації процесу управлінської підготовки слухачів в експериментальних групах. Результати дослідно-експериментальної роботи і динаміка підвищення ефективності управлінської підготовки слухачів відображені у табл. 1

Таблиця 1. Розподіл слухачів контрольних і експериментальних груп за рівнем управлінської підготовки

Дані табл. 1 показують, що до початку експерименту рівень управлінської підготовки експериментальних і контрольних груп був приблизно однаковим. Після його закінчення в експериментальних групах кількість слухачів з високим рівнем управлінської підготовки збільшилась на 8,9 %, а в контрольних - на 2,3 %, кількість слухачів з середнім рівнем управлінської підготовки в експериментальній групі збільшилась на 11,1 %, а в контрольній групі не змінилась.

Кількість слухачів з недостатньою підготовкою в експериментальній групі скоротилась з 11 (24,5 %) до 2 (4,5 %), а в контрольній групі - з 9 (20,5 %) до 8 (18,2 %).

Аналіз та інтерпретація отриманих в ході експериментального дослідження даних дозволяє виявити загальні тенденції в підвищенні ефективності управлінської підготовки слухачів:

- удосконалення управлінської підготовки, як центральної ланки навчально-виховного процесу, сприяє якісному перетворенню всіх інших елементів педагогічного процесу;

- підвищення ефективності управлінської підготовки слухачів вищого військового навчального закладу можливе, насамперед, за рахунок виділення її як найважливішого, центрального і системотворчого елемента навчально-виховного процесу.

Проведене дослідження надало можливість розробити практичні рекомендації керівництву ввузів, кафедр, викладацькому складу щодо підвищення рівня управлінської діяльності слухачів.

В ході дослідження встановлено, що підвищенню ефективності підготовки слухачів до управлінської діяльності сприяє вдосконалення всього навчального процесу, але насамперед, оптимізація управлінської підготовки слухачів, удосконалення підготовки слухачів до управлінської діяльності на основі професійно-ігрових видів занять та індивідуалізація управлінської підготовки слухачів.

Загалом завдання, поставлені у дослідженні, були вирішені, а висунута гіпотеза знайшла своє підтвердження. Результати проведеної дослідно-експериментальної роботи підтверджують ефективність запропонованих основних шляхів і педагогічних умов удосконалення управлінської підготовки слухачів вищих військових навчальних закладів.

Загальні висновки

1. Результати теоретичного аналізу стверджують, що управлінська діяльність - невід'ємна складова професійної діяльності офіцерів. В сучасних умовах управлінська підготовка слухачів вищих військових навчальних закладів стає провідним системотворчим педагогічним компонентом професійної підготовки офіцерів.

2. Дослідження показало, що рушійними силами розвитку і вдосконалення управлінської підготовки є протиріччя між потребами військової практики і сучасним станом управлінської підготовки слухачів вищих військових навчальних закладів, між зростаючими вимогами до управлінської підготовки і можливостями вищих військових навчальних закладів щодо їх реалізації, між змістом управлінської підготовки і застарілими, обмеженими формами, методами і засобами їх здійснення тощо.

3. В результаті проведеного автором дослідження визначено й науково обгрунтувано шляхи підготовки офіцерів внутрішніх військ до управлінської діяльності у ввузах, а саме: оптимізація процесу підготовки майбутніх офіцерів до управлінської діяльності на основі вдосконалення підготовки слухачів до управлінської діяльності впровадженням професійно-ігрових видів занять, індивідуалізації процесу підготовки до управлінської діяльності.

4. У ході дослідно-експериментальної роботи було розроблено і апробовано модель процесу підготовки слухачів ввузів до управлінської діяльності. В даній моделі оптимізація забезпечувалась комплексним і творчим підходами, вибором оптимальних форм, методів, засобів підготовки слухачів до управлінської діяльності. Практична реалізація моделі дозволила: сформувати у вищих навчальних закладах загальний типовий підхід до процесу підготовки слухачів до управлінської діяльності, виробити обгрунтовані рекомендації щодо використання випускників на відповідних посадах в органах військового управління, розробити технологію підготовки слухачів за конкретними спеціальностями і спеціалізаціями, а також предметні навчально-методичні матеріали.

5. Проведене дослідження підтверджує, що ігри можуть ефективно використовуватись в процесі підготовки слухачів вищих військових навчальних закладів до управлінської діяльності в поєднанні з іншими методами і, більше того, займати серед них ключове місце. Для розвязання цієї задачі доцільно використовувати технології управлінських ігор змішаного типу. Предметом таких ігор повинен стати аспект професійно-управлінської діяльності офіцерів - випускників ввузів, який реалізується слухачами в ігропроцесі. Ефективність проведення управлінських ігор залежить від таких основних причин: рівня підготовки викладача-ігротехніка, сформованості мотивації слухачів на вдосконалення своєї управлінської діяльності і взаємовідносин у грі.

6. Одним з найважливіших напрямків удосконалення управлінської підготовки слухачів є індивідуальна підготовка майбутнього офіцера-керівника. Основними умовами активізації процесу індивідуалізації управлінської підготовки є детально розроблена загальна і предметна мета управлінської підготовки; оптимальне поєднання завдань навчання, виховання, розвитку і психологічної підготовки; науково обґрунтований підбір і конструювання змісту підготовки у вигляді модулів; альтернативні варіанти фундаментальних курсів і курсів за вибором; методика вивчення особистості слухача; методика вивчення слухачами своїх особливостей; методика складання програми загального і професійно-управлінського саморозвитку протягом спільної роботи викладача і слухача; методика коригування цієї програми в процесі управлінської підготовки у навчальному закладі; наявність попередньої фази - спеціальної підготовки, яка дозволяє оволодіти методикою самопізнання, взаєморозуміння і навиками розумової діяльності; демократизація дидактичного середовища.

Розробка поставлених у дослідженні завдань сприяє вирішенню важливих аспектів теорії і практики підготовки офіцерів до управлінської діяльності у ввузах і намічає перспективний напрямок для подальших досліджень питань управлінської підготовки, таких як аналіз структури і змісту управлінської підготовки слухачів у конкретних навчальних закладах; управлінська підготовка офіцерів Збройних Сил України й інших військових формувань як неперервна система; педагогічне керівництво процесом управлінської підготовки слухачів ввузів.

Список опублікованих праць за темою дисертації

1. Радванский И. Г. Современные педагогические требования к управленческой деятельности офицера - выпускника военной академии //Збірник наукових праць № 8. Частина ІІ. - Хмельницький: Видавництво Академії ПВУ, 1999. - С. 136-142.

2. Радванский И. Г. Оптимизация процесса подготовки слушателей военных академий к управленческой деятельности //Збірник наукових праць № 9. Частина ІІ. - Хмельницький: Видавництво Академії ПВУ, 1999. - С. 213-218.

3. Радванський І. Г. Обгрунтування основних шляхів ефективної підготовки слухачів вищих військових навчальних закладів до управлінської діяльності //Збірник наукових праць № 10. Частина ІІ. - Хмельницький: Видавництво Національної академії ПВУ, 2000. - С. 243-246.

4. Радванский И. Г. Внедрение игровых технологий в учебный процесс высших военных учебных заведений //Матеріали науково-практичної конференції “Психолого-педагогічні основи формування готовності майбутніх офіцерів-прикордонників до професійної діяльності у військах згідно з вимогами колегії Держкомкордону” від 9.07.98 р. - Хмельницький: АПВУ, 1998. - С. 64-66.

АНОТАЦІЇ

Радванський І. Г. Шляхи та педагогічні умови підготовки офіцерів внутрішніх військ у вищих військових навчальних закладах до управлінської діяльності. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук за спеціальністю 20.02.02 - військова педагогіка та психологія. - Національна академія Прикордонних військ України ім. Богдана Хмельницького, Хмельницький, 2000.

Дисертацію присвячено визначенню основних шляхів і педагогічних умов підвищення рівня підготовки офіцерів внутрішніх військ до управлінської діяльності. Проведено науковий аналіз процесу підготовки слухачів до управлінської діяльності, уточнено зміст управлінської діяльності слухачів ввузів, визначено чинники, які впливають на управлінську діяльність. У дослідженні показано динаміку зростання управлінської підготовки слухачів ввузів, обгрунтовано і експерементально перевірено основні шляхи і педагогічні умови вдосконалення управлінської підготовки слухачів вищих військових навчальних закладів, визначено крітерії оцінки рівнів управлінської підготовки слухачів, запропоновано модель процесу підготовки слухачів ввузів до управлінської діяльності, яка відповідає вимогам оптимальності, розроблено і науково обгрунтовано комплексну програму вдосконалення підготовки слухачів ввузів до управлінської діяльності. Автором надані практичні рекомендації керівництву ввузів, кафедр, факультетів щодо підвищення ефективності управлінської підготовки слухачів вищих військових навчальних закладів.

Ключові слова: управлінська діяльність, рівні управлінської підготовки, підвищення ефективності управлінської підготовки.

Радванский И.Г. Пути и педагогические условия подготовки офицеров внутренних войск в высших военных учебных заведениях к управленческой деятельности. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата педагогических наук по специальности 20.02.02 - военная педагогика и психология. - Национальная академия Пограничных войск Украины им. Богдана Хмельницкого, Хмельницкий, 2000.

Диссертация посвящена определению основных путей и педагогических условий повышения уровня подготовки офицеров внутренних войск к управленческой деятельности. Проведен научный анализ состояния данной проблемы, уточнено содержание управленческой деятельности слушателей ввузов, определены факторы, воздействующие на управленческую деятельность и ее специфика.

В диссертации определены и научно обоснованы пути подготовки офицеров в высших военных учебных заведениях к управленческой деятельности: оптимизация процесса подготовки офицеров к управленческой деятельности; совершенствование подготовки слушателей высших военных учебных заведений к управленческой деятельности на основе профессионально - игровых видов занятий; индивидуализация процесса подготовки офицеров к управленческой деятельности. В исследовании раскрыты педагогические условия, способствующие подготовке офицеров к управленческой деятельности.

Автором диссертационного исследования предложена модель процесса подготовки слушателей ввузов к управленческой деятельности, отвечающая требованиям оптимальности. Практическая реализация такой модели позволяет: сформулировать в высших военных учебных заведениях единый подход к процессу подготовки слушателей к управленческой деятельности, сформулировать наиболее обоснованные рекомендации по использованию выпускников на соответствующих должностях в органах военного управления, разработать технологии подготовки слушателей по конкретным специальностям и специализациям, а также конкретные учебно-методические материалы. Проведенное исследование подтверждает, что игры могут эффективно использоваться в процессе подготовки слушателей ввузов к управленческой деятельности в сочетании с другими методами и, более того, занимать среди них главенствующее положение.

Эффективность проведения управленческих игр зависит от следующих причин: уровня подготовки преподавателя-игротехника, наличия мотивации слушателей на совершенствование своей управленческой деятельности и взаимоотношений в игре.

Одним из важнейших направлений совершенствования управленческой подготовки слушателей является индивидуализация подготовки специалиста-руководителя. Она осуществляется за счет выбора методов, форм, приемов, средств обучения, воспитания, развития психологической подготовки с учетом индивидуальных особенностей слушателей. Основными условиями активизации процесса индивидуализации управленческой подготовки являются: детально разработанные общие и конкретные цели управленческой подготовки; научно обоснованный отбор и конструирование содержания управленческой подготовки в виде модулей; альтернативные варианты фундаментальных курсов и курсов по выбору; оптимальное объединение задач обучения, воспитания, развития психологической подготовки; методика изучения особенностей слушателей; методика изучения слушателями своих особенностей; методика составления программ общего и профессионально-управленческого саморазвития в ходе совместной работы преподавателя и слушателей; методика коррекции этой программы в процессе управленческой подготовки в высшем военном учебном заведении; наличие предварительной фазы - специальной подготовки, которая позволяет овладеть методикой самопознания, взаимопонимания и навыками умственной деятельности; демократизация дидактической среды.

В диссертации определены критерии эффективности подготовки слушателей ввузов к управленческой деятельности. Исследование с помощью разработанной системы критериев эффективности подготовки слушателей высших военных учебных заведений к управленческой деятельности позволило выделить три уровня ее развития: высокий, средний и низкий.

Автором разработана и научно обоснована комплексная программа по совершенствованию управленческой подготовки слушателей высших военных учебных заведений, выработаны практические рекомендации ввузам, кафедрам, факультетам, которые занимаются организацией и осуществлением учебно-воспитательного процесса.

Ключевые слова: управленческая деятельность, уровни управленческой подготовки, повышение эффективности управленческой подготовки.

Radvanskyi I. G. Pedagogical conditions and nays of Internal Troops officers preparation in the high military educational establishment to the management activities. - Manuscript.

Competition the for candidate of pedagogical sciences degree on speciality 20.02.02 - Military pedagogy and psychology. - National academy of Border Troop of Ukraine named after Bogdan Khmelnitski, 2000.

Thesis is devoted to the research of the research of the higher military educational establishments students preparation effectiveness improvement problem to the administrative activity.

The high military educational establishments students administrative preparation dynamics growth is shown in the research. The main ways and pedagogical conditions of the higher military educational establishments students administrative preparation improvement are grounded and experimentally tested. The criterions marks of the students administrative preparation levels are determined. The complex program of the higher military educational establishments students preparation improvement is developed and scientifically grounded.

The author gave practical recommendations for the higher military educational establishments departments and faculties administration, relatively the higher military educational establishments students increasing effectiveness of administrative preparation.

Key words: administrative activity, administrative preparation increasing effectiveness.

Размещено на Allbest.ru