Становлення та розвиток професійної підготовки фахівців з дошкільного виховання в Україні (кінець XIX – початок ХХ-го століття)

На відміну від аналогічних західноєвропейських навчальних закладів у Фребелівському інституті передбачалася різнобічна загальноосвітня, гуманітарно-природнича підготовка. Спеціальний відділ включав історико-педагогічні дисципліни, вступ в експериментальну дидактику, школознавство; цикл методичних дисциплін по підготовці слухачок до роботи у початковій школі, а також комплекс дисциплін з питань дошкільного виховання (душа дитини, вчення про важковиховуваних дітей; анатомо-фізіологічні особливості дитячого організму; гігієна дитячого віку). Не було обійдене і таке питання, як огляд народної дитячої теми в літературі; нові мови. Третій цикл підготовки - практичний відділ.

Третій етап в роботі інституту (1911-1914рр.) пов'язаний з діяльністю В.О. Фльорова, відомого методиста в галузі початкового навчання, послідовника К.Д. Ушинського і М.О. Корфа.

На посаді директора інституту В.О. Фльоров підтримував особливо прогресивних педагогів інституту. Серед них були: М.М. Старицька (донька відомого українського театрального діяча), П.І. Холодний (заступник міністра освіти в уряді УНР), І.М. Стешенко (виходець з полтавської козацької сім'ї, вчитель, учасник нелегальних українських гуртків, вчений. Міністр освіти першого українського уряду)ЦДІА України, ф.707 оп 226 спр.155 (1913). Дело о состоянии учебно-воспитательной части в Киевском Фребелевском женском институте при Фребелевском обществе.. У архівних фондах попечителя Київського учбового округу знаходиться клопотання директора Фребелівського інституту професора В.О. Фльорова про надання дозволу викладати курс дошкільного виховання С.Ф. РусовійЦДІА України ф.707 оп 163 (1913) спр 9.. З приходом до інституту С.Ф. Русової (1856-1940 рр.) було започатковано спробу обгрунтування ідеї національного дошкільного виховання. Цю думку педагог пропагувала через зміст лекційного курсу з дошкільної педагогіки. Пізніше лекційний курс було покладено в основу праці "Дошкільне виховання" (1918 р.). Саме в цей час в інституті було створене українське відділення, на якому працювала С. Русова. В навчальному процесі інституту під безпосереднім впливом В.О. Фльорова розв'язувалися питання підготовки вихованок до морального виховання дітей з врахуванням їх вікових особливостей, відповідності програм розвитку дітей віковим періодам тощо.

Четвертий (останній період (1914-1919 рр.) в житті пов'язаний з постаттю відомого вченого, викладача цього інституту і Університету Св. Володимира В.В. Зеньківського. Різнобічно освічений у галузях філософії, педагогіки, психології В.В. Зеньківський читає такі курси, як педагогічна психологія, душа дитини, облаштовує у Фребелівському інституті найсучасніші на той час кабінет експериментальної психології, розробляє навчальний посібник з психологіїЦДІА України. ф.707 оп 165 спр.9^А (1915). - с.9-12.. Період його директорства співпадає з евакуацією інституту до Саратова та з останніми днями існування інституту. Навіть у важких умовах евакуації В.В. Зеньківський наполягав на збереженні навчального комплексу, на евакуації дитячого садка, початкової школи, притулку. Характерною особливістю Фребелівського інституту було проведення консультативної роботи, створення спеціальних курсів, лекційних груп. Так, в південних регіонах України працювали курси, які підготували у 1911 році - 550 вихователів, а в 1912 році - 850Отчет о деятельности Киевского Фребелевского общества для содействия делу воспитания. - К.1913.-с.13.. В цілому, існування Фребелівського інституту, його просвітницька робота по розповсюдженню ідей громадського дошкільного виховання та необхідності професійної підготовки освічених дошкільних працівників було значним педагогічним явищем в Україні в перші десятиріччя ХХ століття. Значення цього важливого напрямку педагогічного пошуку яскраво охарактеризовано в словах засновника інституту І.О. Сікорського: "Не боячись впасти в перебільшення, можна сміливо стверджувати, що той, хто глибоко вивчав мистецтво дошкільного виховання, тим самим отримав вищий педагогічний диплом, і навпаки - недостатнє знайомство з дошкільною педагогікою віднімає у педагога 9/10 його професійної цінності, спростовуваючи його на ступінь простого вчителя навчальних предметів Сікорський І.О. Психологические основы воспитания и обучения. - К.1909. тип. Кушнерев и К^О.".

Професійна підготовка спеціалістів дошкільного фаху на початок ХХ століття (до 1919 р.) охоплювала досить широкий спектр закладів, які потребували професійних педагогічних кадрів і навчальних закладів, які б готували їх для різнобічної педагогічної роботи з дітьми дошкільного віку. В роботі досліджується діяльність Київського Фребелівського педагогічного інституту (1917--1919 рр.) з двома відділеннями (російським і українським); Фребелівського єврейського інституту Ривліна з трьохрічним терміном навчання та вивченням стародавньої єврейської мови; курсів з підготовки дошкільних працівників (секції: російська, єврейська, українська, польська).

Таким чином робиться аналізується впровадження теоретичних розробок національного виховання в діяльність найбільш характерних навчальних закладів з підготовки педагогічних кадрів.

Основні висновки дослідження:

Всебічний аналіз історико-педагогічних, філософських джерел, документальних і архівних матеріалів, преси та інших документів, засвідчує, що на кінець ХІХ-го початок ХХ століття гостро постає питання про необхідність створення в Україні перших навчальних закладів, спрямованих на підготовку педагогів у галузі дошкільного виховання. Характерною особливістю цих установ було те, що вони будувались за зразком західноєвропейських або російських педагогічних закладів, хоча у вітчизняній педагогіці на той час вже сформувалася думка про особливості національних підходів до освіти і виховання.

В окреслений період визначилася система поглядів на дошкільне виховання та створення дошкільних закладів. Найбільш значущими в цьому напрямку були діяльність та педагогічні погляди західноєвропейських педагогів (Ф. Фребель, П. Кергомар, М. Монтессорі) та вітчизняних (К.Д. Ушинський, П.Ф. Лесгафт, Е.І. Тихєєва, С.Ф. Русова, Т.Г. Лубенець, Н.Д. Лубенець, І.О. Сікорський та ін.).

Виникнення перших дошкільних закладів в Україні відбувалося завдяки благодійній діяльності окремих осіб, зокрема, освічених жінок, духовенства та різноманітних педагогічних та громадських товариств, метою яких було привернути увагу суспільства до дошкільної справи та сприяти відкриттю безкоштовних народних дитячих садків. Вперше в історії розвитку педагогічної думки в Україні, педагогічні товариства, що існували в кінці ХІХ-го - початку ХХ ст. поставили завдання - домогтися створення державної, централізованої системи дошкільних закладів, а також здійснення умов для фундаментальної підготовки спеціалістів дошкільної справи. Але практична реалізація піднятих проблем соціального захисту дітей та підготовки педагогів цього фаху здійснювалась лише на рівні ініціатив визначних діячів регіонів.

Обраний для дослідження період світової і вітчизняної історії освіти характеризується започаткуванням і реалізацією проблеми неперервної освіти, ідеї розвитку особистості впродовж всього життя. Це відповідно актуалізувало пошуки шляхів реалізації початкового етапу формування особистості і забезпечення проблеми належно підготовленими кадрами. Нові освітні установи, спроектовані та введені в практику роботи зарубіжними педагогами (Й. Песталоцці, Ф. Фребель, П. Кергомар) та вітчизняними (І.О. Сікорський, Н.Д. Лубенець, Київське товариство дитячих садків), передбачали в структурі освітнього комплексу навчальні заклади, в яких здійснювалась підготовка майбутніх дошкільних фахівців у безпосередньому зв`язку з діяльністю по вихованню дітей. Зміст навчання і структура кожного навчального закладу різнились між собою. Загальновизнаною була ідея про необхідність створення педагогічних комплексів. Вони мали стати гарантом забезпечення наступності навчання та виховання від вищої до нижчої ланки.

З начна роль у підготовці дошкільних фахівців в Україні належала створеному в 1907 році в Києві жіночому Фребелівському педагогічному інституту, який акумулював уже існуючий вітчизняний і зарубіжний досвід. В його структурі була передбачена педагогічна амбулаторія, однорічна школа нянь-фребелічок, базовий дитячий садок, притулок для малолітніх дітей, початкова школа. Інститут прагнув зберегти свою самобутність та самостійність, що співвідносилось із ідеями пошуку демократичної освіти в змісті навчальних планів і програм, в науковій роботі, яка проводилась в інституті.

Прогресивна діяльність Фребелівського педагогічного інституту в значній мірі обумовлювалась впливом та ініціативами відомих українських діячів та педагогів свого часу - І.О. Сікорського, В.О. Фльорова, В.В. Зеньківського, Т.Г. Лубенця, С.Ф. Русової, Н.Д. Лубенець, які безпосередньо працювали в інституті, спрямовували навчально-виховний процес.

Система громадського дошкільного виховання в Україні на рубежі століть та підготовки для неї педагогічних кадрів мала означені теоретико--методичні засади:

- виховання дітей наймолодшого віку повинні здійснювати спеціально підготовлені фахівці, обізнані з основами психофізіологічних особливостей розвитку дітей, закономірностями педагогічного процесу в умовах дошкільного закладу;

- професійна підготовка майбутніх вихователів повинна включати широке коло теоретичних знань з різних галузей науки, спеціальну практину підготовку, опанування професійно-педагогічними вміннями, формування мови вихователя, яка має бути досконалою, розвиток особистісних якостей;

- теоретичні знання та практичні уміння вихователя потребують постійного вдосконалення, тому необхідне подальше підвищення педагогічної майстерності, оволодіння новими формами роботи з дітьми;

- підготовка вихователів потребує від осіб, які займаються справою виховання відповідної кваліфікації, а, головне, бажання і вміння працювати творчо, враховуючи зміни, які відбуваються в соціальному оточенні.

У розбудові української національної системи громадського дошкільного виховання велике значення мали практика роботи дошкільних закладів і досвід підготовки педагогічних кадрів, накопичений громадськими організаціями, різними навчальними закладами та обгрунтований педагогічними концепціями українських діячів: С.Ф. Русової, Т.Г. Лубенця, Н.Д. Лубенець, Х.Д. Алчевської, А.В. Жекуліної.

Можна стверджувати, що в кінці ХІХ-го - початку ХХ століття в Україні були закладені підвалини для створення самобутньої системи виховання та навчання дітей дошкільного віку, яка знайшла своє перше апробування в Українські народній республіці та ретроспективне втілення у практиці підготовки кадрів для дошкільних установ впродовж десятиліть.

Проведене дослідження не вичерпує, звичайно, всіх аспектів багатогранної проблеми створення самобутньої системи професійної підготовки спеціалістів у галузі дошкільного виховання в Україні на початку ХХ століття. Воно може бути відправним у подальшому вивченні цілого ряду проблем пов`язаних з цим періодом. Зокрема, актуальним з нашого погляду є персоніфіковане вивчення діяльності та поглядів засновників професійної підготовки дошкільних спеціалістів в Україні І.О. Сікорського, Т.Г. Лубенця, Н.Д. Лубенець, С.Ф. Русової, В.О. Фльорова, В.В. Зеньківського та ін.

Основні положення дисертаційного дослідження відображено у таких публікаціях

Слободянюк Т.Б. УНР. Забезпечення організаційно педагогічних умов підготовки фахівців для дошкільних установ. Збірник наукових праць. Національний педагогічний університет імені М.П. Драгоманова 4.І. К.: - ІЗМН, 1998.С.70-76.

Слободянюк Т.Б. Становлення ідей дошкільного виховання в Україні (кінець ХІХ - початок ХХ ст.). Наукові записки: Збірник наукових статей Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова - К,: НПУ, 1998, Вип 1. С.63-71.

Слободянюк Т.Б. Соціологічний аспект становлення народної освіти в Україні (1917-1920 рр.). Збірник наукових праць//Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції. Ч.ІІ. Київ-Кривий Ріг, 1996 р.

Слободянюк Т.Б. Історія відкриття і становлення Київського Фребелівського педагогічного жіночого інституту. Наукові записки. К.: НПУ, 2000 р.

Размещено на Allbest.ru