Вивчення ліричних творів на уроках української літератури у взаємозв'язку із зарубіжною (9-11 класи)

Размещено на http://www.allbest.ru/

ІНСТИТУТ ПЕДАГОГІКИ АПН УКРАЇНИ

УДК 372.8:821.161.2-1

ВИВЧЕННЯ ЛІРИЧНИХ ТВОРІВ НА УРОКАХ УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ У ВЗАЄМОЗВ'ЯЗКУ ІЗ ЗАРУБІЖНОЮ (9-11 класи)

13.00.02 - теорія і методика навчання (українська література)

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук

Бондаренко Лідія Григорівна

Київ 2001



Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Інституті педагогіки АПН України.

Науковий керівник:

доктор педагогічних наук, професор, член-кореспондент АПН України Волошина Ніла Йосипівна, Інститут педагогіки АПН України, завідувач лабораторії літературної освіти.

Офіційні опоненти:

доктор педагогічних наук, доцент Мірошниченко Леся Федорівна, Національний педагогічний університет ім. М.П. Драгоманова, завідувач кафедри методики викладання світової літератури;

кандидат педагогічних наук, доцент Градовський Анатолій Володимирович, Черкаський державний університет ім. Б. Хмельницького, доцент кафедри української літератури.

Провідна установа:

Миколаївський державний педагогічний університет, кафедра української літератури, Міністерство освіти і науки України, м. Миколаїв.

Захист відбудеться “ 26 ” вересня 2001 року о 16 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К.26.452.02 в Інституті педагогіки АПН України (04053, м. Київ, вул. Артема, 52-Д).

З дисертацією можна ознайомитись у науковій частині Інституту педагогіки АПН України.

Автореферат розісланий 22 серпня 2001 року.

Учений секретар спеціалізованої вченої ради Г.Т. Шелехова

література українська зарубіжна ліричний



ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність дослідження. Незалежна українська держава поступово входить у світове співтовариство. Сьогодні це обов'язкова умова утвердження її життєздатності і динамічного соціально-економічного розвитку. Особливого значення при цьому набуває розширення зв'язків гуманітарних сфер країни, зокрема й освіти, із світовим гуманітарним простором, поєднання національного досвіду зі здобутками людства. Тому серед головних напрямків якісного реформування викладання української літератури в середніх навчальних закладах визначається її розгляд у зарубіжному контексті.

Проблема порівняльного вивчення різнонаціональних художніх явищ давно цікавила вітчизняних науковців. Вона знайшла своє відображення у працях М. Дашкевича, М. Драгоманова, І. Франка, Д. Чижевського, О. Білецького, Г. Вервеса, Д. Наливайка та ін. Завдяки їм компаративістика стала важливим аспектом літературознавчих досліджень, необхідним інструментом наукового осмислення українського письменства як явища світової культури.

У методичній науці обґрунтуванню необхідності взаємозв'язаного опрацювання літератур значну увагу приділяли Х. Алчевська, Б. Грінченко, С. Русова, В. Водовозов, В. Стоюнін. Методикою такого вивчення художніх творів пізніше займалися Т. Бугайко, Ф. Бугайко, О. Бандура, С. Пультер та інші вчені. Проте через відсутність у школах УРСР зарубіжної літератури як навчального предмета їх дослідження стосувалися переважно взаємозв'язаного вивчення українського та російського мистецтва слова.

У 90-х роках почався активний пошук шляхів розгляду національної літератури в руслі світової. У дисертаційній роботі А. Градовського експериментально доведено можливість і необхідність такого підходу до опрацювання українського художнього процесу. Встановлено, що вивчення рідної літератури в контексті світової сприяє вдосконаленню літературної освіти школярів і посилює виховний вплив мистецтва слова. Теоретичний аналіз порушеної проблеми засвідчив, що більшість науковців вважають взаємозв'язане опрацювання літератур важливим шляхом підвищення ефективності вивчення української літератури в навчальних закладах.

Однак ціла низка аспектів цієї проблеми ще недостатньо опрацьована. Немає спеціальних досліджень, присвячених питанням взаємозв'язаного вивчення художніх творів окремих родів, зокрема й лірики. Не визначено зміст, форми, методи і прийоми аналізу ліричної поезії у світовому контексті. Тому в практиці роботи переважної більшості вчителів традиційним залишається підхід до вивчення української лірики як до ізольованої, замкненої художньої системи, що не відповідає дійсності, а також сучасним вимогам до викладання літератури.

Розв'язання цієї проблеми забезпечить розуміння учнями закономірностей розвитку всесвітнього художнього процесу, усвідомлення вітчизняної лірики як його складової частини, формування вмінь аналізувати ліричну поезію у взаємозв'язку із світовою літературою.

Таким чином, вибір теми дослідження зумовлений соціальною значущістю і недостатньою розробленістю проблеми аналізу ліричних творів на уроках української літератури у світовому контексті в теоретичному і практичному аспектах.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконане згідно з тематичним планом наукової роботи лабораторії літературної освіти Інституту педагогіки АПН України: “Зміст і методика вивчення української і зарубіжної літератур за державними стандартами в умовах 12-річної загальноосвітньої школи” (реєстр. № 0100U000046) та вимогами Державної національної програми “Освіта” (Україна ХХІ століття).

Об'єкт дослідження - навчальний процес на уроках літератури в старших класах загальноосвітньої школи.

Предмет дослідження - зміст, форми, методи і прийоми вивчення вітчизняної ліричної поезії у її зв'язках із зарубіжною літературою.

Мета дослідження полягає в розробці науково обґрунтованої та експериментально перевіреної методики вивчення української лірики у взаємозв'язку зі світовою літературою.

Гіпотеза дослідження - опрацювання української ліричної поезії у взаємозв'язку із зарубіжною літературою буде ефективним, якщо:

- враховуватимуться специфічні родові властивості лірики;

- здійснюватиметься глибоко продумана система міжлітературних зв'язків;

- робота ґрунтуватиметься на досягненнях порівняльного літературознавства, а також специфічних для взаємозв'язаного вивчення літератур здобутках психолого-педагогічної та методичної наук;

- забезпечуватиметься творча активність, емоційність, пошуковість і різноманітність форм, методів та прийомів;

- практикуватимуться такі навчально-виховні ситуації, що сприятимуть розвиткові активної розумової діяльності учнів, прищепленню їм загальнолюдських ціннісних орієнтацій.

Досягнення мети дослідження й перевірка висунутої гіпотези передбачали розв'язання таких завдань:

- здійснити теоретичний аналіз досліджуваної проблеми і вивчити її стан у практиці викладання української літератури;

- розробити науково обґрунтовану методику вивчення вітчизняної лірики у взаємозв'язку із зарубіжною літературою;

- перевірити ефективність запропонованої методики на практиці.

Науково-теоретичною основою дослідження є положення порівняльно-історичного літературознавства про діалектичну єдність і системний характер світового художнього процесу; літературознавчі дослідження про властивості лірики як літературного роду; психолого-педагогічні праці про особливості її сприймання учнями; методичні дослідження про шляхи взаємозв'язаного вивчення літератур.

У процесі виконання поставлених завдань використовувалися такі методи дослідження:

а) теоретичні - аналіз літературознавчої, психолого-педагогічної і методичної літератури з досліджуваної теми; метод комплексного аналізу й синтезу під час визначення об'єкта, предмета, мети, гіпотези і завдань дослідження; теоретичне осмислення та узагальнення педагогічного досвіду організації вивчення ліричних творів; аналіз навчальних програм, підручників;

б) емпіричні - анкетування вчителів та учнів; бесіди зі словесниками й школярами; аналіз стенограм уроків, усних відповідей і письмових робіт учнів; педагогічний експеримент; статистична обробка даних (кількісний та якісний аналіз результатів роботи).

Експериментальна база дослідження. Дисертаційне дослідження проводилося на базі ЗОШ № 4 м. Апостолове Дніпропетровської області, ЗОШ № 19 м. Краматорська Донецької області, ЗОШ № 54 м. Севастополя, ЗОШ № 4 м. Херсона, ЗОШ № 4 м. Цюрупинська Херсонської області, ЗОШ № 3 м. Чорноморська Криму та Ільцівської ЗОШ Верховинського району Івано-Франківської області. Для забезпечення вірогідності результатів експериментальним вивченням було охоплено 450 учнів.

Дослідження проводилося в три етапи впродовж 1995-2001 рр.

На першому етапі (1995-1996 рр.) визначалися об'єкт, предмет, мета, завдання, гіпотеза дослідження; здійснювалося вивчення літературознавчих, психолого-педагогічних і методичних праць з досліджуваної проблеми; аналізувалися навчальні програми і підручники, методичні посібники та рекомендації щодо опрацювання ліричних творів, а також взаємозв'язаного вивчення літератур.

На другому етапі (1997-2000 рр.) проводився констатуючий зріз, аналізувалися його результати; розроблялася програма експериментального навча-ння; здійснювався формуючий експеримент та перевірялася ефективність запропонованої методики вивчення української лірики у контексті світової літератури.

На третьому етапі (2000-2001 рр.) проводилася перевірка методичних висновків, одержаних у процесі експериментального навчання; обговорювалися й оформлялися результати роботи.

Наукову новизну дослідження становлять теоретичне обґрунтування та створення методики вивчення української лірики у взаємозв'язку із зарубіжною літературою, що передбачає широке звернення до міжлітературних зв'язків, сприяє вдосконаленню вмінь учнів аналізувати ліричний твір, забезпечує розуміння школярами вітчизняної лірики зокрема та літератури взагалі - як невід'ємної частини всесвітнього художнього процесу, впливає на усвідомлення загальнолюдських моральних цінностей.

Теоретичне значення дослідження полягає в науковому обґрунтуванні теоретико-методичних основ вивчення української лірики у взаємозв'язку зі світовою літературою.

Практичне значення дисертаційної роботи визначається тим, що розроблено конкретні методичні рекомендації, спрямовані на вдосконалення процесу вивчення ліричних творів на уроках української літератури. Матеріали дослідження можуть бути використані під час створення навчальних програм і підручників, у роботі зі студентами та в шкільній практиці.

Вірогідність результатів дослідження та висновків забезпечується вихідними методологічними і теоретичними засадами, системним аналізом вітчизняних і зарубіжних літературознавчих, психолого-педагогічних і методичних праць, тривалим терміном експериментальної перевірки методики вивчення ліричних творів на уроках української літератури у загальноосвітніх школах та ефективністю результатів впровадження.

Апробація та впровадження результатів дослідження здійснювалися через:

- виступи на науково-методичних семінарах викладачів кафедри української літератури (1995-2000 рр.), викладачів кафедри українознавства (1998-2000 рр.) Херсонського державного педагогічного університету; на засіданнях лабораторії літературної освіти Інституту педагогіки АПН України (2000-2001 рр.); ІІ Міжнародній науковій конференції з авангарду (м. Херсон, 1995 р.); Всеукраїнських науково-практичних конференціях “Становлення педагогічної думки в Україні: витоки, реалії, перспективи” (м. Херсон, 2000 р.), “Українська мова і література: історія, сучасний стан, перспективи розвитку” (м. Херсон, 2001 р.);

- статті, опубліковані в науково-методичних журналах і збірниках;

- проведення пробних і залікових уроків студентами Херсонського державного педагогічного університету під час педагогічної практики у середніх навчальних закладах м. Херсона і Херсонської області; експериментальних уроків у ЗОШ № 4 м. Херсона, ЗОШ № 4 м. Цюрупинська Херсонської області, ЗОШ № 19 м. Краматорська Донецької області та ЗОШ № 3 м. Чорноморська Криму.

Публікації. За результатами дослідження опубліковано 7 наукових праць, у тому числі 4 статті у фахових наукових виданнях, які відповідають вимогам ВАК України; 3 роботи надруковано в збірниках тез доповідей.



СТРУКТУРА І ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

Дисертація складається зі вступу, двох розділів, висновків до розділів, загальних висновків та списку використаних джерел. Основний зміст роботи викладено на 174 сторінках. Список використаних джерел містить 185 найменувань.

У вступі обґрунтовано актуальність обраної теми; визначено об'єкт, предмет, мету, сформульовано гіпотезу дослідження і основні завдання; розкрито теоретичні засади, методи, етапи експериментально-дослідної роботи, її наукову новизну, теоретичне і практичне значення; наведено дані про апробацію одержаних результатів.

У першому розділі - “Науково-методичні засади вивчення української літератури у взаємозв'язку із зарубіжною” - висвітлюються літературознавчі, психолого-педагогічні та методичні передумови дослідження.

Порівняльним аналізом національних літератур, процесів їх взаємозв'язку, взаємодії та взаємовпливів займається літературна компаративістика. В Україні, як і в більшості європейських країн, вона складалася в останній третині ХІХ століття. Велику роль при цьому відіграли М. Дашкевич, М. Драгоманов, І. Франко. Наголошується, що вітчизняна компаративістика, пройшовши складний шлях розвитку, нагромадила значний досвід у вивченні генетично-контактних зв'язків і типологічних відповідностей. З'ясовується сутність цих понять і відзначається, що згідно з науковою концепцією системного аналізу, який посів чільне місце у працях М. Храпченка, І. Неупокоєвої та ін., генетично-контактні зв'язки і типологічні відповідності розглядаються як історично сформована динамічна структура (система), що розвивається в часі й просторі. Зауважується, що вивчати українську літературу в контексті - означає розглядати її у внутрішніх зв'язках з історією нашого народу, у широкій зовнішній взаємодії з іншими літературами.

У розділі подається стислий огляд розвитку ідеї міжпредметних зв'язків, висунутої ще Я. Коменським. Висвітлюються погляди на це питання Дж. Локка, А. Дістервега, Й. Песталоцці, Й. Гербарта, К. Ушин-ського, С. Русової. Вагомий внесок у методичну розробку цього питання зробили Ф. Буслаєв, В. Водовозов, В. Стоюнін.

Різні аспекти міжпредметних зв'язків - предмет дослідження сучасних учених, серед яких - Г. Костюк, І. Лернер, В. Онищук, М. Скат-кін, О. Бандура, Г. Бєленький, І. Звєрев, П. Кулагін, В. Максимова. Так, наприклад, Г. Костюк розглядає контакти між шкільними дисциплінами як ефективний шлях підвищення провідної ролі навчання у становленні особистості. О. Бандура підкреслює, що вони допомагають об'єднати в систему всі знання школярів з гуманітарних предметів. Аналіз праці цієї дослідниці “Міжпредметні зв'язки в процесі вивчення української літератури” дозволив виділити показники правильної організації міжпредметних зв'язків під час розгляду вітчизняної ліричної поезії:

- опрацювання більшого обсягу навчального матеріалу;

- глибше розкриття виучуваної теми;

- оновлення вже засвоєних знань;

- урізноманітнення методичних прийомів.

Розвідка О. Бандури - єдине у вітчизняній науці комплексне дослідження з питань взаємозв'язаного засвоєння рідної літератури та інших предметів гуманітарного циклу - російської літератури, української мови, історії, образотворчого мистецтва, музики. Після введення до цього переліку зарубіжна література за освітньо-виховними завданнями, змістом, структурою, формами, методами і прийомами навчання стала найближчою до української (порівняно з іншими дисциплінами гуманітарного циклу). Тому наголошується, що під час вивчення вітчизняної літератури з усіх можливих міжпредметних зв'язків найважливішу роль відіграють співвідношення саме із зарубіжною.

У розділі також з'ясовуються особливості психічного розвитку учнів 9-11 класів. Науковою основою для цього стали праці Л. Виготського, І. Кона, В. Крутецького, Н. Левітова, Н. Лейтес, Д. Фельдштейна та ін. Методика вивчення ліричних творів на уроках української літератури у взаємозв'язку із зарубіжною не тільки враховує висновки психологічної науки про особливості розвитку учнів старшого підліткового і старшого шкільного віку, а й сприяє цьому процесові: забезпечує формування узагальнених знань і вмінь, самостійну пошукову діяльність учнів, доступність змісту навчального матеріалу, а також його складність для активізації мислення школярів.

Дослідження витоків проблеми вивчення рідної літератури у взаємозв'язку із зарубіжною дозволило з'ясувати, що передумови зародження у методичній науці думки про необхідність такого опрацювання вітчизняного мистецтва слова почали складатися ще за часів Київської Русі. Виховання та навчання у давньоруській школі реалізовувалося за рахунок поєднання пам'яток вітчизняної писемної культури і перекладних творів. Ця освітньо-виховна традиція була продовжена у братських школах, Києво-Могилянській академії, Чернігівському, Харківському, Переяславському колегіумах, першій та другій Київській, Кременецькій, першій Херсонській чоловічій гімназіях та в інших навчальних закладах України. Наприклад, використання багатого потенціалу української та зарубіжної літератур - характерна риса навчального процесу в галицьких класичних гімназіях у другій половині ХІХ - на початку ХХ століття. А згідно зі спеціальним планом для вивчення української мови у гімназіях Східної Галичини 1893 року національне мистецтво слова розглядалося у європейському культурно-історичному контексті.

Значну роль відводили рідній та зарубіжній літературі у формуванні підростаючого покоління І. Котляревський, Т. Шевченко, П. Білецький-Носенко, Х. Алчевська, С. Русова, Уляна Кравченко, Б. Грінченко, І. Франко, М. Коцюбинський, Леся Українка та інші просвітителі. Так, С. Русова розглядала вивчення літератури інших країн як важливий засіб зміцнення міжнародної спільноти. У статті, присвяченій пам'яті відомого педагога другої половини ХІХ століття О. Андрієвського, серед його численних заслуг вона особливо виділяє залучення матеріалу з українського та зарубіжного письменства до курсу російської літератури.

У розділі відзначається, що думка про необхідність взаємозв'язаного вивчення рідної та зарубіжної літератур у вітчизняній методичній науці була остаточно усвідомлена в першій чверті ХХ століття. Звернено увагу на “План занять по українському та всесвітньому письменству в дитячих закладах соціального виховання” (1921 р.). Незважаючи на численні недоліки документа, це була спроба представити національну літературу в світовому художньому контексті.

Аналіз наступних шкільних програм (20-80-х років) засвідчив, що за радянських часів зв'язки української літератури обмежувалися переважно російським художнім процесом. У методиці було створено систему погодженої роботи словесників рідної та російської літератур з вивчення життєвого й творчого шляху письменників, з розвитку зв'язного мовлення учнів, проведення позакласної роботи. Над проблемою взаємозв'язаного опрацювання російської та української лірики у 80-х роках плідно працював А. Лісовський.

Питання розгляду художніх явищ у світовому літературному контексті у 70-80-х роках розроблялося у російській методичній науці (дослідження Н. Назарової, К. Нартова).

Після проголошення незалежності України, коли у середніх навчальних закладах як окрема дисципліна з'явилася зарубіжна література, почалося активне створення методичної системи взаємозв'язаного опрацювання української та зарубіжної літератур. Аналіз шкільних програм, дисертаційних досліджень, публікацій у науково-методичних періодичних виданнях дозволив зробити висновок, що у підході до осмислення та використання міжлітературних зв'язків все ще залишається чимало невирішених проблем. Це зокрема такі:

1. Включення до системи методологічних принципів (у процесі укладання усіх варіантів програми з української літератури) принципу вивчення національної літератури як ланки світового мистецтва слова.

2. Визначення змістового боку взаємозв'язків (українська література - зарубіжна) для опрацювання ліричних творів.

3. Уведення виділеного матеріалу в загальну систему вивчення рідної літератури.

4. Створення спеціальної системи методичних видів та прийомів вивчення ліричних творів у взаємозв'язку із зарубіжною літературою.

Наголошується, що від розв'язання цих питань залежить якісна перебудова методичних підходів у викладанні української літератури в цілому.

У другому розділі - “Вивчення української лірики у взаємозв'язку із зарубіжною літературою (дослідно-експериментальна робота)” - з'ясовано стан проблеми в сучасній шкільній практиці, обґрунтовано теоретичні засади дослідно-експериментальної роботи, розкрито методику вивчення ліричних творів у взаємозв'язку із зарубіжною літературою, розроблено систему експериментальних уроків із досліджуваної проблеми, доведено ефективність пропонованої методики.

У школах Херсонської, Донецької областей та Криму проведено письмові роботи, якими охоплено 215 старшокласників. Завдання добиралися таким чином, щоб виявити ступінь сформованості:

а) уміння пояснити інтерпретацію у ліричному вірші мотивів, образів світової літератури;

б) уміння порівняти ліричні поезії різнонаціональних авторів з метою з'ясування ідейного звучання виучуваного твору;

в) уміння залучати світовий літературний контекст для визначення головних мотивів і образів лірики митця, своєрідності його художнього світобачення.

На основі результатів письмової роботи було визначено рівні сформованості вмінь старшокласників аналізувати ліричну поезію у взаємозв'язку із зарубіжною літературою:

І рівень - низький - учні розрізняють у порівнюваних ліричних творах деякі спільні та відмінні риси, виявляють неглибоке розуміння ідейного змісту вірша; у них відсутнє вміння пояснити інтерпретацію мотивів, образів світового письменства (школярі або лише відтворюють цей матеріал із зарубіжної літератури, або аналізують його лише на основі вірша українського автора) та вміння залучати світовий літературний контекст до аналізу ліричної спадщини поета;

ІІ рівень - середній - учні визначають у порівнюваних ліричних віршах спільні та відмінні риси, але формулюють провідну думку твору без їх урахування; у них недостатньо сформоване вміння пояснити інтерпретацію мотивів, образів зарубіжного письменства (наближаючись до правильного розуміння авторського задуму, школярі не роблять ґрунтовних узагальнень) та вміння залучати світовий літературний контекст для визначення мотивів і образів спадщини поета, своєрідності його художнього мислення (характеризується відсутністю належних висновків);

ІІІ рівень - високий - на основі визначених у порівнюваних ліричних творах спільних і відмінних рис учні виявляють глибоке розуміння провідної думки вірша; у них сформоване вміння пояснити інтерпретацію мотивів, образів світового письменства (школярі правильно розуміють авторський задум) та вміння залучати широкий художній контекст для визначення мотивів і образів лірики поета, своєрідності його художнього світобачення.

Результати констатуючого зрізу показали, що кількість учнів з високим рівнем сформованості вмінь аналізувати ліричну поезію у взаємозв'язку із зарубіжною літературою склала лише 7 % від загального числа опитаних. Спеціальне дослідження засвідчило: цей результат є наслідком того, що на сьогодні у широкій педагогічній практиці звернення до взаємозв'язків зі світовою літературою під час опрацювання ліричних творів на уроках рідної літератури відзначається безсистемністю, стихійністю, нерідко стосується лише окремої виучуваної теми.

Результати анкетування, відвідані заняття словесників Херсонщини, проаналізовані поурочні плани дали підстави стверджувати, що у взаємозв'язках зі світовою літературою опрацьовується переважно той матеріал, який представлено таким чином у методичних посібниках і публікаціях. Цей підхід до вивчення української літератури взагалі та національної ліричної поезії зокрема зумовлює відрив, ізолювання її історичного розвитку та сучасного стану від світового художнього процесу, втрату словесниками можливості утверджувати у свідомості школярів думку, що справжні гуманістичні цінності людського суспільства єдині в усіх народів. Анкетування учнів 11 класів підтвердило ці висновки. Так, наприклад, лише 10,5 % опитаних школярів вважають, що українські та зарубіжні майстри поетичного слова порушують у своїх творах спільні морально-етичні проблеми.

Пошук шляхів, які забезпечують опрацювання національної лірики у світовому художньому контексті, призвів до створення методики вивчення української ліричної поезії у взаємозв'язку із зарубіжною літературою. Її сутність полягає у використанні всіх методів навчання (методу творчого читання, репродуктивного, евристичного, дослідницького) й ефективних прийомів (виразне читання, побудова системи запитань, постановка проблемних запитань, порівняння творів, постановка дослідницьких завдань та ін.) для залучення фактів генетично-контактних зв'язків і типологічних відповідностей під час розгляду вітчизняної ліричної поезії на уроках літератури різних типів.

Звернення до взаємозв'язків можливе на таких етапах вивчення ліричного твору:

- під час підготовки учнів до його сприймання;

- у процесі підготовки до аналізу ліричного твору;

- у ході аналізу вірша;

- у процесі підведення підсумків;

- під час підготовки творчих усних та письмових робіт.

З-поміж прийомів аналізу художнього твору надається перевага повторному перечитуванню вірша та його окремих уривків, а також прийомам, що ґрунтуються на принципі зіставлення:

- творів, близьких за образами, проблемами;

- творів, близьких за способами типізації дійсності;

- образів, різних за своїм словесним оформленням, але близьких за ідейно-естетичним спрямуванням;

- образів, схожих за словесним оформленням, але різних за ідейно-естетичним спрямуванням.

Виявлено, що вивчення лірики за пропонованою методикою повинно відповідати специфічним особливостям цього літературного роду. Важлива роль відводилася психологічній підготовці учнів до сприймання ліричного вірша, його першому читанню, наступній короткій паузі та першому запитанню, з яким учитель звертався до класу. У виборі схеми аналізу твору керувалися тим міркуванням, що кожна поезія неповторна і вимагає своєї логіки розбору. Тому відійшли від однотипності, яка у процесі вивчення лірики особливо небезпечна. Незалежно від обраного варіанта головним у вивченні було осягнення поетичного слова й образу. У роботі уникали як докладного коментування творів, що знищує цілісне сприймання, так і недостатнього заглиблення в текст, яке призводить до поверхового розуміння авторського задуму. Розгляд поезії завершувався висновками, з'ясуванням її місця у спадщині митця; вивчення всієї творчості - визначенням її місця в культурі нації та світу.

Усі етапи аналізу ліричних творів супроводжувало виразне читання, яке вважаємо показником естетичної культури людини. Ставилося завдання зробити останнє читання поезії на уроці особливо яскравим, щоб вона запам'яталася учням як витвір мистецтва. Для цього часто використовувалися записи декламацій майстрів художнього слова та музичних інтерпретацій віршів.

У дослідженні наводяться приклади вступних уроків (“Доба українського ренесансу 20-х років. Поезія”, “Творчість Є. Маланюка”); розкривається лабораторія підготовки вчителя до вивчення вірша, характер роботи з монографічного розгляду поезії (“Заповіт” Т. Шевченка як жанр “пам'ятника”, “Молитва” Т. Шевченка у порівнянні з канонічною християнською молитвою), поєднання оглядового та монографічного вивчення ліричної поезії всередині окремої теми (урок-композиція “Збірка І. Франка “Зів'яле листя” - явище світової інтимної поезії”); описується методика проведення підсумкового заняття (до розгляду збірки П. Тичини “Сонячні кларнети” у зіставленні зі збіркою У. Уїтмена “Листя трави”), оглядового вивчення лірики (“Лірична спадщина Олександра Олеся”) та уроку позакласного читання (“Лірика неокласиків М. Зерова, П. Филиповича, М. Драй-Хмари, Юрія Клена”).

У процесі формуючого експерименту було з'ясовано, що залучення фактів генетично-контактних зв'язків і типологічних відповідностей під час вивчення української ліричної поезії дозволяє:

- активізувати мислення й увагу учнів; виробляти вміння аналізувати та синтезувати, узагальнювати, робити висновки;

- збільшити коло порушених проблем;

- сприяти глибшому засвоєнню особливостей жанру твору, розумінню його змісту та авторської позиції, посиленню уваги до тексту, розвиткові вміння помічати деталі;

- формувати в учнів уміння виходити за межі окремого вірша, знаходити найбільш характерні мотиви у творчості поета, розуміти особливості його художніх засобів, вести розмову про внесок митця у національну та світову літератури;

- забезпечити розуміння школярами особливостей української ліричної поезії певного періоду, створити цілісну картину розвитку зарубіжної та вітчизняної лірики.

Підсумки експериментально-дослідного навчання підводилися на основі результатів письмових робіт. Відповідно до виділених у ході констатуючого зрізу трьох рівнів умінь школярів аналізувати ліричну поезію у взаємозв'язках із зарубіжною літературою наводимо їх кількісні репрезентації в контрольних та експериментальних класах.

Показники, відображені в таблиці, свідчать про те, що цілеспрямована та систематична робота над вивченням ліричних творів за пропонованою методикою формує в учнів уміння розглядати вітчизняну лірику в широкому художньому контексті.

Цей висновок підтверджується й аналізом письмових робіт. Виконуючи завдання, учні 9-11 експериментальних класів загалом виявили розуміння авторського задуму, вміння пояснити інтерпретацію у ліричному творі мотивів, образів світової літератури, переважно високий і середній ступені вміння порівнювати ліричні твори різнонаціональних авторів з метою з'ясування провідної думки твору українського автора, вміння залучати світовий літературний контекст для визначення мотивів, образів лірики поета, своєрідності його художнього світобачення.

Окрім встановлення рівнів умінь учнів контрольних та експериментальних класів аналізувати ліричну поезію у взаємозв'язку із зарубіжною літературою, на підсумковому етапі формуючого експерименту з'ясувалося також, як впливає пропонована методика на:

- усвідомлення учнями єдності гуманістичних цінностей в усіх народів світу;

- розуміння школярами української лірики зокрема та літератури взагалі як органічної складової світового художнього процесу.

Для цього учням контрольних та експериментальних класів пропонувалося дати відповіді на ті ж самі запитання, що й під час констатуючого зрізу:

1. Які спільні питання порушують у своїх творах українські та зарубіжні поети?

2. Чи є, на Вашу думку, українська лірична поезія невід'ємною частиною світової літератури (варіанти відповідей: “так”, “ні”, “важко сказати”)? Обґрунтуйте свою думку.

Порівняння кількісних репрезентацій відповідей учнів на друге запитання анкети свідчить, що в експериментальних класах рівень розуміння учнями вітчизняної лірики зокрема та літератури взагалі як важливої складової світового художнього процесу - значно вищий, ніж у контрольних. Аналіз результатів опитування дозволив з'ясувати також, що учні контрольних класів обґрунтовують свою думку переважно з емоціями, тільки іноді звертаючись до закономірностей розвитку світового художнього процесу, зрідка оперують конкретними фактами з історії національної літератури.

Учні експериментальних класів загалом на належному рівні розуміють закономірності розвитку світового літературного процесу й української літератури як його частини, оперують конкретними фактами з історії національної літератури, послідовно і переконливо обґрунтовують свою думку. Окрім того, з'ясувалося, що переважна більшість цих школярів, на відміну від учнів контрольних класів, мотивуючи свою точку зору, звертають увагу на утвердження вітчизняними поетами, як і провідними митцями світу, загальнолюдських морально-етичних норм.

Таким чином, всебічний кількісний і якісний аналіз результатів формуючого експерименту дозволяє зробити висновок про ефективність пропонованої методики. Експериментальне навчання довело, що вона сприяє формуванню вмінь учнів 9-11 класів аналізувати ліричну поезію у взаємозв'язках із зарубіжною літературою, допомагає їм усвідомити закономірності розвитку світового літературного процесу, сприяє прищепленню загальнолюдських моральних цінностей.

Отже, у дисертації наведене теоретичне узагальнення і нове розв'язання методичної проблеми вивчення української літератури у взаємозв'язку із зарубіжною, що виявляється у науковому обґрунтуванні, розробці та експериментальній перевірці методики опрацювання ліричних творів у контексті світового письменства. Вона передбачає використання всіх методів навчання й ефективних прийомів для залучення фактів генетично-контактних зв'язків і типологічних відповідностей під час розгляду ліричної поезії на уроках літератури різних типів. Пропонована методика призначена для впровадження в навчальний процес на уроках української літератури в старших класах загальноосвітньої школи.

На основі результатів дослідження було зроблено такі висновки:

Опрацювання ліричних творів у взаємозв'язку із зарубіжною літературою ґрунтується на досягненнях літературознавчої, психолого-педагогічної та методичної наук, специфічних для взаємозв'язаного вивчення літератур, а також для розгляду лірики.

Ефективність вивчення ліричної поезії у взаємозв'язку зі світовою літературою забезпечується дотриманням таких психолого-педагогічних умов:

- ураховуються особливості психічного розвитку учнів;

- забезпечується формування узагальнених знань та вмінь (аналізувати, синтезувати, порівнювати, узагальнювати, робити власні висновки), самостійна пошукова діяльність школярів, доступність змісту навчального матеріалу і його складність для активізації мислення учнів.

Успішне використання фактів генетично-контактних зв'язків і типологічних відповідностей між різнонаціональними художніми явищами можливе на різних типах уроків літератури. На вступних заняттях, що забезпечують розуміння учнями особливостей художнього процесу в певний період, залучення широкого літературного контексту дозволяє дати цілісне уявлення про закономірності розвитку ліричної поезії. Використання матеріалу про світові мистецькі орієнтири поета та їх вплив на його ліричні твори є ефективним засобом зацікавлення учнів особистістю автора, його художнім світом. Порівняння ліричних творів різнонаціональних авторів підвищує інтерес школярів до монографічного вивчення вірша та рівень його ідейно-естетичної оцінки. Використання широкого літературного контексту на уроках, що поєднують оглядове і монографічне вивчення ліричної поезії всередині окремої теми, підвищує їх навчально-виховну результативність. Залучення міжлітературних зв'язків на підсумкових заняттях сприяє формуванню в учнів уміння знаходити найбільш характерні для поета мотиви, образи, з'ясовувати місце його творчого доробку в національній і світовій літературах. Використання широкого художнього контексту в процесі оглядового вивчення ліричної спадщини поета сприяє формуванню у школярів уявлення про своєрідність його мистецького світу, про внесок у літературне життя епохи. Розгляд ліричних віршів у взаємозв'язку зі світовою літературою підвищує навчально-виховну результативність уроків позакласного читання.

Ефективність вивчення ліричних творів на уроках української літератури у взаємозв'язку із зарубіжною досягається використанням усіх методів навчання (методу творчого читання, репродуктивного, дослідницького, евристичного); таких прийомів, як виразне читання, побудова системи запитань, постановка проблемних запитань, порівняння творів, постановка дослідницьких завдань та ін.; з прийомів аналізу художнього твору - повторного перечитування окремих епізодів, а також прийомів, що ґрунтуються на принципі зіставлення.

Під час вивчення ліричних творів у взаємозв'язку із зарубіжною літературою школярі оволодівають уміннями, серед яких основними є такі:

- пояснити інтерпретацію у ліричному вірші мотивів, образів світової літератури;

- порівняти ліричні поезії різнонаціональних авторів з метою з'ясування особливостей жанру виучуваного твору;

- порівняти ліричні вірші різнонаціональних авторів з метою з'ясування ідейного звучання виучуваного твору;

- залучати широкий літературний контекст для визначення головних мотивів, образів лірики митця, своєрідності його художнього світобачення.

Опрацювання ліричних творів у взаємозв'язку із зарубіжною літературою сприяє усвідомленню учнями закономірностей розвитку всесвітнього художнього процесу, вітчизняної лірики зокрема і літератури взагалі - як його органічної частини, єдності гуманістичних цінностей в усіх народів світу.

Розроблені критерії оцінки рівня сформованості вмінь аналізувати ліричну поезію у взаємозв'язку із зарубіжною літературою дали змогу підтвердити ефективність пропонованої експериментально-дослідної методики. Про це свідчать результати письмових робіт, проведених у контрольних та експериментальних класах.

Підтверджені в результаті теоретичного обґрунтування та дослідно-експериментальної роботи висновки можуть бути основою для подальших пошуків у руслі цієї проблеми. Наприклад, у створенні експериментальних програм і підручників, які б орієнтували вчителя на розгляд ліричних творів українських авторів у взаємозв'язку із зарубіжною літературою; у розробці посібників, що слугували б вагомим методичним забезпеченням взаємозв'язаного опрацювання української і зарубіжної літератур; у вдосконаленні методики аналізу ліричного твору відповідно до сучасних вимог.

Проведене дослідження не вичерпує всіх аспектів проблеми вивчення ліричних творів у взаємозв'язку із зарубіжною літературою. Заслуговують на увагу питання про розгляд української ліричної поезії в її зв'язках із зарубіжною літературою на уроках літературного краєзнавства і в позакласній роботі, про вплив залучених міжлітературних зв'язків на засвоєння учнями теоретичних відомостей про поетичний твір.



ОСНОВНІ ПУБЛІКАЦІЇ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Бондаренко Л.Г. “Ніхто й ніщо нас не розлучить з Нею…” (До вивчення творчості Євгена Маланюка у взаємозв'язку із зарубіжною літературою) // Українська література в загальноосвітній школі. - 1999. - № 6. - С. 16-20.

2. Бондаренко Л.Г. “Ми самотою йдем по хвилі білогривій…” (До вивчення творчості українських неокласиків у європейському літературному контексті) // Українська література в загальноосвітній школі. - 2000. - № 1. - С. 29-32.

3. Бондаренко Л.Г. “Твою красу я переллю в пісні…” (Вивчення поетичної збірки І. Франка в контексті європейської інтимної лірики) // Українська література в загальноосвітній школі. - 2000. - № 6. - С. 27-32.

4. Бондаренко Л.Г. Вивчення української лірики у світовому контексті: витоки і сьогодення // Педагогічні науки: Зб. наук. праць. - Вип. 13. - Херсон: Айлант, 2000. - С. 350-355.

5. Бондаренко Л.Г. Вивчення української лірики у взаємозв'язку із зарубіжною - важливий напрям якісного реформування викладання рідної літератури в середніх навчальних закладах // Південний архів. Філологічні науки: Зб. наук. праць. - Вип. ІХ. - Херсон: Айлант, 2001. - С. 324-326.

6. Бондаренко Л.Г. Урбаністична тема у творчості Е. Верхарна та М. Семенка // Звездолики Гилеи: Тезисы докладов ІІ Международ. конференции по авангарду. - Херсон, 1995. - С. 38-39.

7. Бондаренко Л.Г. Вивчення творчості Євгена Маланюка в контексті західноєвропейського символізму // Євген Маланюк: література, історіософія, культурологія: Матеріали Міжнарод. наук. конференції, присвяченої 100-річчю від дня народження Є. Маланюка: У 2-х ч. - Кіровоград: КДПУ, 1997. - Ч. ІІ. - С. 17-20.



АНОТАЦІЇ

Бондаренко Л.Г. Вивчення ліричних творів на уроках української літератури у взаємозв'язку із зарубіжною (9-11 класи). - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук за спеціальністю 13.00.02 - теорія і методика навчання (українська література). Інститут педагогіки АПН України, Київ, 2001.

Дисертація є теоретико-експериментальним дослідженням особливостей навчального процесу на уроках української літератури в старших класах загальноосвітньої школи. У роботі представлено науково обґрунтовану та експериментально перевірену методику опрацювання ліричних творів у взаємозв'язку із зарубіжною літературою. Її сутність полягає у використанні всіх методів навчання й ефективних прийомів для залучення фактів генетично-контактних зв'язків і типологічних відповідностей під час розгляду вітчизняної ліричної поезії на уроках різних типів.

Автор наводить приклади вступних занять, описує процес підготовки вчителя до вивчення вірша, характер роботи з монографічного розгляду ліричного твору, поєднання оглядового і монографічного вивчення ліричної поезії всередині окремої теми, розкриває методику проведення підсумкового заняття, оглядового вивчення та уроків позакласного читання лірики.

Ключові слова: лірика, генетично-контактні зв'язки, типологічні відповідності, методи навчання, ефективні прийоми.

Бондаренко Л.Г. Изучение лирических произведений на уроках украинской литературы во взаимосвязи с зарубежной (9-11 классы). - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата педагогических наук по специальности 13.00.02 - теория и методика обучения (украинская литература). Институт педагогики АПН Украины, Киев, 2001.

Диссертация является теоретико-экспериментальным исследованием особенностей учебного процесса на уроках украинской литературы в старших классах общеобразовательной школы. В работе представлена научно обоснованная и экспериментально проверенная методика изучения лирических произведений во взаимосвязи с зарубежной литературой. Ее теоретическую основу составляют положения сравнительно-исторического литературоведения о диалектическом единстве и системном характере мирового художественного процесса, литературоведческие исследования о специфических свойствах лирики как литературного рода, психолого-педагогические труды об особенностях ее восприятия школьниками, методические исследования о путях взаимосвязанного изучения литератур. Cущность представленной методики состоит в использовании всех методов обучения (метода творческого чтения, репродуктивного, эвристического, исследовательского), эффективных приемов (выразительное чтение, постановка проблемных вопросов, сравнение произведений, постановка исследовательских заданий и др.) для привлечения фактов генетически-контактных связей и типологических соответствий во время изучения лирической поэзии на уроках литературы разных типов.

Установлено, что взаимосвязи с зарубежной литературой можно использовать на следующих этапах изучения лирического произведения: во время подготовки учащихся к его восприятию, в процессе подготовки к анализу лирического произведения, в ходе анализа стихотворения, в процессе подведения итогов, во время подготовки творческих устных и письменных работ.

Из приемов анализа художественного произведения преимущественно используются повторное перечитывание стихотворения и его отрывков, а также приемы, построенные на принципе сопоставления: сопоставление произведений, близких по образам, проблемам; сопоставление произведений, близких по способу типизации действительности и др.

В диссертации приводятся примеры вступительных уроков (“Период украинского ренессанса 20-х годов. Поэзия”, “Творчество Е. Маланюка”); раскрывается лаборатория подготовки учителя к изучению стихотворения, характер работы по монографическому рассмотрению произведения (“Завещание” Т. Шевченко как жанр “памятника”, “Молитва” Т. Шевченко в срав-нении с канонической христианской молитвой); совмещению обзорного и монографического изучения лирической поэзии внутри отдельной темы (урок-композиция “Сборник И. Франко “Увядшие листья” - явление мировой интим-ной поэзии”); описывается методика проведения итоговых занятий (к рас-смотрению сборника П. Тычины “Солнечные кларнеты” в сопоставлении со сборником У. Уитмена “Листья травы”); обзорного изучения лирики (“Лирическое наследие Александра Олеся”) и урока внеклассного чтения (“Лирика неоклассиков Н. Зерова, П. Филиповича, М. Драй-Хмары, Юрия Клена”).

Предлагаемая методика способствует формированию умений учащихся анализировать лирическую поэзию во взаимосвязи с зарубежной литературой, помогает им осознать закономерности развития мирового литературного процесса, обеспечивает привитие общечеловеческих морально-этических ценностей.

Ключевые слова: лирика, генетически-контактные связи, типологические соответствия, методы обучения, эффективные приемы.

Bondarenko L.G. Study of lyrical products at lessons of the Ukrainian literature in interrelation with foreign (9-11 classes). - Manuscript.

The dissertation presented to acquire candidate degree in pedagogical sciences on a specialty 13.00.02 - theory and methods of teaching (Ukrainian literature). Institute of pedagogics АPS of Ukraine, Kyiv, 2001.

The dissertation is a theoretical-experimental research of features of educational process at lessons of the Ukrainian literature in the senior classes of a comprehensive school. In work is submitted the reasonable and experimentally checked up technique of study of lyrical products in interrelation with the foreign literature. The essence of the submitted technique consists in use of effective kinds of educational activity for attraction of the facts genetically - contact of communications(connections) and psychological conformity during study of lyrical poetry at lessons of the literature of different types.

The author gives the examples of enter lessons, describes the process of teacher's preparing to study poetry, the character of work from monographical analysis of lyrical text, the combination of observant and monographical study of lyrical poetry inside individual theame, reveals methodics of conducting the total lesson, observant study and lessons of reading lyrics in out-of-school hours.

The data and results of the research will serve as theoretico-methodical basis for a further improvement process of study lyrical text at the senior classes of a comprehensive school.

Key words: lyrics, generically-contact connection, typological conformity, methods of teaching, effective means.

Размещено на Allbest.ru

...