Педагогічні погляди та громадсько-просвітницька діяльність Аркадія Животка

Размещено на http://www.allbest.ru/

ПРИКАРПАТСЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМені ВАСИЛЯ СТЕФАНИКА

УДК 37 (477.86)

ПЕДАГОГІЧНІ ПОГЛЯДИ ТА ГРОМАДСЬКО-ПРОСВІТНИЦЬКА ДІЯЛЬНІСТЬ АРКАДІЯ ЖИВОТКА

13.00.01- загальна педагогіка та історія педагогіки

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата педагогічних наук

Калічак Юрій Львович

Івано-Франківськ-2001

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана у Прикарпатському університеті імені Василя Стефаника Міністерства освіти і науки України.

Науковий керівник: доктор педагогічних наук, професор Лисенко Неллі Василівна, Прикарпатський університет імені Василя Стефаника, завідувач кафедри теорії та методики дошкільного виховання.

Офіційні опоненти: доктор педагогічних наук, професор Вихрущ Анатолій Володимирович, Тернопільський експериментальний інститут педагогічної освіти, ректор, завідувач кафедри педагогіки;

кандидат педагогічних наук, доцент Лаба Світлана Богданівна, Львівський національний університет імені Івана Франка, доцент кафедри педагогіки.

Провідна установа: Інститут педагогіки і психології професійної освіти АПН України, відділ дидактики професійної освіти, м. Київ.

Захист відбудеться “16” листопада 2001 р. о 12 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради К 20.051.01 у Прикарпатському університеті імені Василя Стефаника за адресою: 76000, м. Івано-Франківськ, вул. Шевченка, 57.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Прикарпатського університету імені Василя Стефаника (76000, м. Івано-Франківськ, вул. Шевченка, 57).

Автореферат розісланий “15” жовтня 2001 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради О. С. Рега



Анотації

Калічак Ю.Л. Педагогічні погляди та громадсько-просвітницька діяльність Аркадія Животка. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук за спеціальністю 13.00.01 - загальна педагогіка та історія педагогіки. -Прикарпатський університет імені Василя Стефаника, Івано-Франківськ, 2001.

У дисертації цілісно проаналізовано педагогічні погляди А.Животка, розкрито його роль у становленні й розвитку дошкільної та позашкільної освіти в Україні першої половини ХХ століття. Науково обґрунтовано сутність і зміст педагогічної та громадсько-просвітницької діяльності вченого, визначено її напрями.

Основні результати, положення та висновки дослідження можуть використовуватися у викладанні педагогіки та історії педагогіки України, в розробці навчальних програм з дошкільної педагогіки та історії педагогіки, спецкурсів, спецсемінарів, в підготовці підручників та навчальних посібників, під час проведення навчальних занять з підготовки майбутніми педагогами у вищих навчальних закладах України різних рівнів акредитації, що сприятиме збереженню й творчому використанню вітчизняного педагогічного досвіду в сучасних умовах.

Ключові слова: національна освіта та виховання, концепція дошкільного виховання, позашкільна освіта, громадсько-просвітницька діяльність, національна свідомість, українознавство.



Каличак Ю.Л. Педагогические взгляды и общественно-просветительская деятельность Аркадия Животко. ? Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата педагогических наук по специальности 13.00.01 ? общая педагогика и история педагогики.- Прикарпатский университет им. Василия Стефаника, Ивано-Франковск, 2001. животко педагогічний просвітницький

В диссертации целостно проанализировано концепцию дошкольного воспитания и систему внешкольного образования как основу педагогических взглядов А. Животко. Этому способствовал анализ ученым идей прогрессивных европейских педагогов М.Монтессори, И.Г.Песталоцци, Ф.Фребеля, С.Холла и др.

Основные положения концепции дошкольного воспитания А.Животко: а) признание ведущей роли в процессе воспитания инстинктов - самозащиты, приспособления, творчества, социальных, родительских, моральных, эстетических, драматических, а также строительных и коллекционирования, которые рассматриваются им как фундамент психического, интеллектуального, эмоционального и волевого развития ребенка; б) формирование сенсомоторной культуры; в) приучение детей к посильному труду, наилучший материал для которого древесина, бумага, глина, песок; г) обучение родному языку с раннего детства, широко используя украинский фольклор (сказки, рассказы и пр.); д) глубокое изучение взрослыми детской психологии, анатомии, физиологии для обеспечения правильного физического и умственного развития дошкольников; е) создание новых типов дошкольных учреждений (ясли, захоронки, приюты, детские сады, площадки, колонии, музеи).

Установлено, что в системе внешкольного воспитания детей и молодежи ведущими образовательными учреждениями А.Животко считал детские клубы (для детей 8 - 15 лет) с действующими математическим, историческим, литературным, музыкальным и др. кружками, предназначенными для развития активности, самодеятельности и творчества детей. Для взрослых педагог предлагал создавать такие учреждения внешкольного образования: школы и курсы, народный университет, библиотека и читальня, народный театр, музей. Среди различных видов просветительской работы ученый использовал чтения, лекции, беседы, экскурсии, концерты, народные праздники, задание которых состояло в формировании национального сознания народа.

В работе определены основные направления педагогической деятельности А.Животко: а) пропаганда идеи дошкольного воспитания (лекции, выставки детских работ, организация детских праздников, утренников, обращения к различным украинским учреждениям, организациям, обществам); б) создание детских дошкольных учреждений различного типа (“Дом детских развлечений”, детские захоронки, сады, площадки); в) организация, руководство и координация деятельности государственных и общественных организаций, обществ, которые занимались воспитанием; г) активное участие в издании детской педагогической литературы; д.) организация курсов по подготовке национальных кадров для дошкольного воспитания.

В период с 1918 по 1925 гг. А.Животко создал более двадцати детских дошкольных учреждений. Общее количество детей, которые находились под опекой ученого, составило более 1000 человек. Все выше изложенное дает право считать А.Животко одним из организиторов украинского дошкольного воспитания первой половины ХХ века.

Значительное место в наследии А.Животко занимает его общественно-просветительская деятельность: робота в культурно-просветительских обществах, организациях национального направления, деятельность которых концентрировалась вокруг идеи государственной независимости Украины; распространение украинской национальной идеи среди населения Подонья (части Воронежья, издавна заселенной этническими украинцами) с целью присоединения этих земель к материковой Украине.

Установлено, что публицистическая, редакторская, издательская деятельность А.Животко подчинялась одной цели - формированию национального сознания украинцев, гордости от принадлежности к украинской нации, стремлению к возрождению и построению собственного государства - независимой Украины.

Основные результаты, положения и выводы исследования могут быть использованы при преподавании педагогики и истории педагогики Украины, в разработке учебных программ по дошкольной педагогике и истории педагогики, спецкурсов, спецсеминаров, при подготовке учебников и учебных пособий, во время проведения учебных занятий со студентами высших учебных заведений Украины разных уровней аккредитации, что будет способствовать сохранению и творческому использованию отечественного педагогического опыта в современных условиях.

Ключевые слова: национальное образование и воспитание, концепция дошкольного воспитания, внешкольное образование, общественно-просветительская деятельность, национальное сознание, украиноведение.



Kalichak Yu.L. Pedagogical views and social-educative activity of Arkadiy Zhyvotko. - Manuscript.

This is for a candidate's Degree by specialty 13.00.01 - General Pedagogics and History of Pedagogics. - Precarpathian University named by Vassyl Stefanik, Ivano - Frankivsk, 2001.

The dissertation is devoted to complex analysis of A. Zhyvotko's pedagogical views. His role in making and developing pre-school and out-of-school education in Ukraine of the 1^st half of the XXth century is revealed. The content and essence of the scholar's teaching and social - educative activity is scientifically - grounded, its main directions are singled out.

Main results, conceptions and conclusions of the research can be used in teaching Pedagogics and History of Pedagogics of Ukraine, also in working out educational curricula on pre - school pedagogics and history of pedagogics, special courses and seminars, in creating text-books, at the lessons, in training teachers at higher educational establishments of different accreditation levels; will force the saving and transition of national educational experience.

Key words: national education and upbringing, pre-school education conception, out-of-school education, public educational activity, national consciousness, Ukrainian studies.



Загальна характеристика роботи

Актуальність дослідження. Складний процес становлення та розбудови сучасної української освіти неможливий без урахування вже напрацьованого вітчизняного та зарубіжного педагогічного досвіду.

Як зазначено у Державній національній програмі “Освіта (Україна ХХІ століття)”, навчально-виховний процес повинен здійснюватися на національному ґрунті, в “органічному поєднанні з національною історією і народними традиціями, збереженні та збагаченні культури українського народу”. У зв'язку з цим важливого значення набуває вивчення, аналіз, узагальнення і творче використання досвіду тих українських педагогів і культурно-освітніх діячів кінця ХІХ - початку ХХ століття, які зробили вагомий внесок у розвиток вітчизняної педагогічної науки.

Чимало прогресивних ідей учених кінця ХІХ - початку ХХ століття не втратили своєї актуальності і в наш час. Ґрунтовне вивчення, широке висвітлення й творче використання їх спадщини на практиці забезпечить дотримання принципів єдності, спадкоємності та наступності поколінь у розвитку педагогічної науки. Звернення до першоджерел, які відображають надбання й традиції національної системи освіти в минулому, допоможе осмислити сучасне, віднайти провідні напрями подальшого розвитку української педагогіки.

Серед визначних педагогів початку ХХ століття особливе місце посідає Аркадій Петрович Животко - громадсько-просвітницький діяч (1890-1948), який зробив вагомий внесок у розвиток національного дошкільного виховання й позашкільної освіти в Україні.

Перші спроби дослідити науково-педагогічну та громадсько-просвітницьку діяльність А.Животка припадають на 30-50-і роки минулого століття (В.Дорошенко, М.Остапович). В українській науці радянського періоду його наукове надбання з ідеологічних міркувань замовчувалося. Ситуація змінилася лише в останнє десятиріччя. За роки незалежності України вітчизняні та зарубіжні вчені оприлюднили невелику кількість праць А.Животка, публікацій про нього, які відображають окремі періоди та напрями діяльності українського вченого. З'явилися дослідження з проблем розвитку освіти в Україні, які опосередковано висвітлюють педагогічну, наукову, громадсько-просвітницьку діяльність А.Животка (Н.Лисенко, З.Нагачевська). Діяльність А.Животка як культурно-освітнього діяча частково вивчали Ю.Бошик, Ж.Ковба, Є.Назаренко. Аналіз архівного матеріалу та наукової літератури засвідчує, що питання про внесок А.Животка у розвиток української педагогічної думки недостатньо вивчене й висвітлене, а відповідність ідей ученого принципам Державної національної програми реформування освіти вимагає його подальшої розробки, що й зумовило вибір теми дисертаційного дослідження “Педагогічні погляди та громадсько-просвітницька діяльність Аркадія Животка”.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами.

Дисертаційне дослідження виконане відповідно до загального напряму історико-педагогічних досліджень кафедри історії педагогіки та українознавства Прикарпатського університету імені Василя Стефаника. Тему роботи затверджено Радою з координації наукових досліджень АПН України (протокол № 4 від 4.06.1998 року).

Об'єкт дослідження - діяльність українських педагогів і громадських діячів першої половини ХХ століття у галузі шкільництва й збагаченні педагогічної думки.

Предметом дослідження є науково-педагогічна спадщина; громадсько-просвітницька діяльність А.Животка в її історичному розвитку.

Мета дослідження - висвітлити педагогічну і громадсько-просвітницьку діяльність А.Животка і дати науковий аналіз його педагогічних поглядів.

Відповідно до об'єкта, предмета й мети дослідження визначено такі завдання:

виявити передумови і провідні чинники формування педагогічних та громадсько-просвітницьких поглядів А.Животка;

- визначити основні напрями науково-педагогічної та громадсько-просвітницької діяльності А.Животка;

- розкрити сутність концепції українського дошкілля як основи педагогічних поглядів А.Животка;

- дослідити й узагальнити практичний досвід А.Животка в організації українських дошкільних і позашкільних освітніх закладів, обґрунтувавши шляхи творчого використання педагогічних ідей ученого в сучасній педагогіці.

Методи дослідження: пошуковий метод вивчення архівних і бібліотечних каталогів, фондів, описів та бібліографічних видань; хронологічний (який дав змогу розглядати діяльність ученого-педагога в динаміці й часовій послідовності); історико-логічний, теоретичний, порівняльний і контент-аналіз архівних документів, матеріалів і наукових статей; предметно-цільовий аналіз педагогічної та суспільно-політичної преси, що виходила в першій половині ХХ століття в Україні та в діаспорі; системний підхід при вивченні педагогічної спадщини А.Животка, іншої педагогічної літератури; методи узагальнення й систематизації виявлених матеріалів, одержаних фактів і даних, які відображають педагогічні погляди та діяльність А.Животка.

Джерельна база дослідження. Основою дослідження стали архівні документи і матеріали. Зокрема, опрацьовано архівні справи Державного архіву Тернопільської області (ДАТО, фонди: 2, 348), Державного архіву Хмельницької області (ДАХО, фонд 260), Кам'янець-Подільського міського державного архіву (КПМДА, фонд 249), Центрального державного архіву вищих органів влади та управління України у Києві (ЦДАВОВУ у Києві, фонди: 1604, 3560, 3563, 3634, 3793, 3866, 3876, 3972, 4003, 4465), Центрального державного історичного архіву України у Львові (ЦДІА у Львові, фонди: 348, 528, 779). Автором досліджувалися також фонди Національної бібліотеки України ім. В.І. Вернадського, Національної Парламентської бібліотеки України, Львівської наукової бібліотеки ім. В.Стефаника НАН України, Хмельницької державної обласної універсальної бібліотеки ім. В.Затонського, Державної наукової медичної бібліотеки Міністерства охорони здоров'я в м. Києві, бібліотек діаспорної літератури в м. Києві та Львові.

Особливу групу матеріалів складають 60 праць А.Животка з проблем освіти й виховання дітей та молоді, в тому числі 10 - неопублікованих.

У дослідженні використано періодичні видання першої половини ХХ століття (“Маяк”, “Рада”, “Діло”, “Учитель”, “Пчілка”, “Світло”, “Світ Дитини”, “Учительський Голос”, “Громадський Голос”, “Життя Поділля”, “Наша Культура”, “Українське Життя”, “Українська Трибуна”, “Трудова Громада”, “Земське Діло”, “Краківські Вісті”, “Освіта”, “Село”, “Учительське Слово”, “Трудова Україна” та ін.), а також монографії, дисертації, автореферати, діаспорні мемуарні видання, збірники наукових праць, довідково-бібліографічна література тощо.

Наукова новизна і теоретичне значення одержаних результатів полягає в тому, що вперше цілісно досліджено науково-педагогічну і громадсько-просвітницьку спадщину А.Животка; визначено провідні напрями його педагогічної діяльності; проаналізовано внесок ученого в становлення й розвиток системи дошкільного та позашкільного виховання в Україні; схарактеризовано сутність і зміст авторської концепції дошкільного виховання в взаємозв'язку з теорією та практикою його реформування на сучасному етапі. У науковий обіг вперше введено 101 документ про культурно-освітню діяльність А.Животка, в тому числі більше десяти неопублікованих праць ученого.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що вони сприятимуть збагаченню історико-педагогічних знань, поверненню в науковий обіг педагогічної спадщини А.Животка та її творчому використанню в сучасній теорії і практиці національної освіти. Матеріали, висновки, основні положення дисертації можуть бути використані для розробки навчальних програм з історії педагогіки України, спецкурсів і спецсемінарів, для підготовки підручників, навчально-методичних посібників з дошкільного й позашкільного виховання.

Вірогідність результатів дослідження забезпечується використанням широкої джерельної бази, насамперед архівних матеріалів, їх об'єктивним аналізом, застосуванням комплексу взаємообумовлених методів, які відповідають меті, завданням, об'єкту та предмету дослідження.

Апробація результатів дослідження відбувалася шляхом публікації наукових статей, виступів і доповідей на Всеукраїнських науково-практичних конференціях: “Психолого-педагогічні та методичні проблеми розвивального навчання” (Івано-Франківськ, 1998р.), “Українська мова в освіті” (Івано-Франківськ, 1999р.), “Українська система виховання: проблеми, перспективи” (Івано-Франківськ, 1999р.), звітних наукових конференціях у Прикарпатському університеті ім. Василя Стефаника, Дрогобицькому державному педагогічному університеті ім. Івана Франка впродовж 1998 - 2001 років.

Результати дослідження відображено в 9 статтях, 5 з яких надруковано у наукових фахових виданнях.

Структура дисертації. Робота складається зі вступу, чотирьох розділів, висновків, списку використаних джерел (334 найменування). Загальний обсяг дисертації - 194 сторінки, з яких 173 - основного тексту, 21 - списку використаних джерел.

Основний зміст дисертації

У вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження; визначено його об'єкт, предмет, мету, завдання; схарактеризовано джерельну базу; розкрито наукову новизну, теоретичне і практичне значення; відображено дані про апробацію одержаних результатів.

У першому розділі “Аркадій Животко - подвижник української педагогіки” показано оцінку вагомого внеску А.Животка у розвиток теорії та практики національної освіти його сучасниками - відомими культурно-освітніми діячами, вченими: Л.Биковським, Л.Білецьким, А.Волошиним, В.Дорошенком, С.Наріжним, С.Русовою та ін. Про визнання авторитету педагога свідчать запрошення А.Животка на посаду лектора дошкільного та позашкільного виховання в Український високий педагогічний інститут ім. М.Драгоманова (м. Прага, 1923р.), а також до участі у ІІ Всеукраїнському освітньому Конгресі (м. Львів, 1929р.), Першому Українському Педагогічному Конгресі (м. Львів, 1935р.). Високу оцінку педагогічної діяльності А.Животка дано в сучасних дослідженнях його спадщини - працях Н.Лисенко, І.Мельник, З.Нагачевської, М.Тимошика та ін.

У розділі проаналізовано основні етапи життєдіяльності А.Животка. Встановлено, що на формування його світогляду та педагогічних поглядів мали значний вплив загальні суспільно-політичні, соціально-економічні та культурно-освітні умови, характерні для царської Росії початку ХХ століття. Вони викликали потребу соціального і національного визволення українського народу, зумовили актуальність виховання національної свідомості задля створення незалежної держави.

Визначено основні чинники формування А.Животка - педагога, громадсько-просвітницького діяча: сім'я (батьки - представники прогресивної української духовної інтелігенції); участь у громадсько-політичній діяльності впродовж шкільних років (голова “Українського гуртка молоді”, член товариства “Кобзарь” (м. Москва)); навчання в Петербурзькому Психоневрологічному інституті, де на той час панувала атмосфера волелюбства й соціальної активності (голова “Наукового гуртка ім. Т. Шевченка”, член Києво-Волинського земляцтва, політичного гуртка “Тісне коло”); самостійна педагогічна діяльність (учасник “Товариства дошкільного виховання”, вихователь Педологічного інституту, викладач гімназії ім. Є.Левицької, учасник організації недільних шкіл для дорослих); ґрунтовне вивчення та узагальнення педагогічних ідей прогресивних учених різних країн світу з подальшим впровадженням їх концепцій в організацію дошкільної та позашкільної освіти (на Харківщині - “Дім дитячих розваг”, на Поділлі - “Товариство дошкільного виховання ім. Й.Г.Песталоцці”, на Волині - дитячий садок у Кременці, дитячий клуб “Дитяче коло”, на Закарпатті - співпраця з журналами “Пчілка”, “Учитель”, за кордоном - дитячий клуб у Празі); співпраця з відомими українськими педагогами Л. Білецьким, І.Огієнком, С.Русовою та ін.

У розділі проаналізовано погляди А.Животка на теорію і практику виховання молоді за концептами відомих на той час учених та освітніх систем різних країн світу, а також схарактеризовано можливі варіанти їх творчого використання у змісті національного виховання в українському дошкіллі та в позашкільних закладах 20 - 30 рр. ХХ століття. Так, ідея розвитку в дітей природних інстинктів, обґрунтована Ф.Фребелем, в подальшому стала ключовою в концепції дошкільного виховання А.Животка, а з теорії “природної людини” Ж.Ж.Руссо, основу якої складала пантеїстична філософія Б.Спінози, вчений творчо використовував запропоновані просвітителями принципи. Заслуговує на увагу і той факт, що А.Животко був глибоко обізнаний з експериментальною дитячою психологією С.Холла, якій неодноразово давав високу оцінку.

Ґрунтовне вивчення та осмислення праць Й.Гербарта, Я.А.Коменського, М.Монтессорі, Й.Г.Песталоцці, В.Прайєра, Ж.Ж.Руссо, Ф.Фребеля, С.Холла та ін., детальний ретроспективний аналіз розвитку дошкільного виховання в світі стали основою створення ученим концепції українського дошкілля. В ній А.Животко визначив пріоритетними глибинні народно-педагогічні традиції й виважену творчу інтерпретацію здобутків визнаних у світі педагогічних систем.

Завдяки узагальненню передового педагогічного досвіду вчений виокремив основні засади своєї концепції дошкільного виховання: а) пізнання внутрішнього, духовного життя дитини уможливлюється постійними педагогічними спостереженнями; б) процес виховання невіддільний від життя природи, що забезпечує розвиток здібностей і властивостей особистості, врахування принципів природовідповідності та матеріалістичного сенсуалізму; в) навчально-виховний процес у дошкільних закладах взаємопов'язаний з вихованням у родині; г) стрижневе завдання виховання - гармонійний розвиток особистості на основі вивчення її психофізичних особливостей; д) розвиток інстинктів дитини забезпечується відповідним добором ігор та забав, організацією ручної праці; е) виховання обумовлюється основними закономірностями формування сенсомоторної культури дошкільників з опертям на провідні ідеї теорії вільного виховання Ж.Ж.Руссо.

У другому розділі “Науково-педагогічна спадщина Аркадія Животка” подано аналіз педагогічних поглядів ученого щодо подальшої розбудови національного дошкілля та системи позашкільної освіти шкільної молоді й дорослих в Україні.

Визначено такі основні положення концепції А.Животка: врахування інстинктів у вихованні дітей; виховання “змислів” (сенсомоторної культури) в дітей; залучення дошкільників до посильної праці; навчання рідної мови з раннього дитинства, використовуючи різні жанри дитячого народного фольклору; вивчення й усвідомлення вихователем особливостей фізичного і розумового розвитку дітей дошкільного віку; організація різних типів дошкільних установ.

Відповідно проаналізовано зміст кожного положення його коцепції. Так, встановлено, що основними в розвитку дошкільників були такі інстинкти: самоохорони, пристосування, творчості, соціальний, батьківський, моральний. Другорядними А.Животко вважав інстинкти колекціонування, будівничий, естетичний та драматичний.

Важливого значення педагог надавав розвиткові сенсомоторної культури дітей дошкільного віку. Це - правильне формування органів чуттів (зору, слуху, дотику, смаку, нюху) як передумови розумового розвитку кожного вихованця.

Ученим обґрунтовано й мотиви виокремлення найефективніших для дошкільників видів праці: обслуговуючої, ручної, господарської. На думку А.Животка, вони формуватимуть дисципліну, самостійність, увагу і працьовитість. По цьому педагог застерігав вихователів від застосування механічної роботи з численними шаблонами і зразками, наголошував на важливості впровадження творчої трудової діяльності, яка сприяє розвиткові координації рухів, допитливості, фантазії, ознайомленню з довкіллям, що вважаємо актуальним і для сьогодення. Як основні матеріали дитячої праці А.Животко радив використовувати дерево, папір, глину, пісок, “викидний” матеріал (склянки, ґудзики, обгортки і т. ін.).

Встановлено, що з-поміж основних методів розвитку мовлення дошкільників учений виокремлював слухання оповідань, драматизацію творів, бесіди на різну тематику та ін. Необхідним підґрунтям для навчання рідної мови з раннього дитинства А.Животко вважав фольклор, особливо казки. Для більшого пізнавально-виховного впливу педагог радив використовувати казки з реальними й правдивими, а не фантастичними сюжетами, застерігав від застосування творів з надмірною жорстокістю та моралізуванням. А.Животко підкреслював доцільність використання драматизації творів. На його думку, в роботі з дітьми дошкільного віку вона сприяє навчанню правильної інтонації та вимови слів, дитячому словотворенню загалом.

У розділі наголошено, що в концепції А.Животка основними засобами фізичного виховання виступають рухливі ігри та забави. Їх застосування спрямовувалося на формування основних фізичних якостей, рухових умінь та навичок, прищеплення елементарних санітарно-гігієнічних норм, виховання в дітей волі, дисципліни, ініціативності, самостійності, а також поваги до товаришів.

А.Животко узагальнив досвід організації дошкільних закладів різного типу в сільській і міській місцевості, диференціював умови, що впливали на специфіку життя дітей у різних родинах. Ученим запропоновано і дошкільні заклади різного типу. Передусім це притулки для немовлят - “ясла”. Їх організація передбачала догляд і забезпечення правильного фізичного розвитку дітей віком до трьох років за умови дотримання відповідних санітарно-гігієнічних вимог. Дитячі садки створювалися з метою всебічного виховання дітей 3 - 7 років. Це - денні й добові захоронки для дошкільників на час сезонних робіт їх батьків і дитячі майдани для міських дітей з подальшим перетворенням у дитячий садок. Учений радив створювати і дитячі колонії для міських дітей різного віку з метою проведення з ними занять на свіжому повітрі, а також дитячі музеї з впорядкованими експонатами, які збирали чи виготовляли діти. А.Животко пропонував організовувати “Дитячі хати”, в яких передбачалося влаштування виставок педагогічної літератури, обладнання для дитячих садків, експериментальних лабораторій, музеїв тощо. Така робота мала сприяти вдосконаленню керівництва дошкільними закладами, поширенню досвіду їх роботи, а також опануванню батьками й вихователями педагогічними знаннями й досвідом.

Проаналізовано запропоновану ученим систему позашкільної освіти дітей та молоді, провідними структурними компонентами якої слугували клуби для дітей віком 8 - 15 років з природничими, математичними, історичними, літературними, музичними гуртками. Вони призначалися для розвитку активності, самодіяльності й творчості вихованців. Клуби влаштовували мандрівки, свята, організовували роботу на дослідних ділянках, вивчення основ бухгалтерії, читання й обговорення творів класиків української літератури, постановку п'єс, підготовку рефератів на історичну тематику, заняття в музичних студіях, дитячі концерти, знайомили з творчістю вітчизняних композиторів, залучали до редагування й видання власних дитячих часописів.

Доведено, що позашкільну освіту дорослих педагог розглядав як необхідну ланку національної освітньої системи, як важливу умову формування різнобічних знань громадян та виховання національної свідомості. Задля цього А.Животко брав участь у розробці методичних порад для освіти дорослих (“Просвітна праця”, “Селянські рухи” (1926 р.), “Народна Просвіта” (1927 р.) та ін.), створив програми діяльності шкіл та курсів для дорослих, а також програми для народного університету, бібліотек, читалень, народних театрів і музеїв. Особливу увагу вчений приділяв просвітницькій діяльності в формі бесід, мандрівок, концертів, народних свят тощо.

У третьому розділі “Педагогічна діяльність Аркадія Животка” досліджено практичну організаційно-педагогічну діяльність вченого в царині дошкільної та позашкільної освіти в різних регіонах України (Харківщина, Поділля, Волинь, Закарпаття) і за кордоном (Чехо-Словаччина, Німеччина).

Встановлено основні напрями практичної діяльності вченого в дошкільному вихованні. Передусім це пропаганда ідеї національного виховання з дошкільного віку в формі лекцій, опублікування статей в часописах і журналах; відповідних звернень до різних українських організацій, установ, товариств; влаштування дитячих свят, ранків, виставок дитячих робіт та ін.

Значущим напрямом вважаємо створення ученим дитячих дошкільних закладів різного типу (“Дім дитячих розваг”, дитячі захоронки, садки, майдани та ін.), а також організацію та забезпечення керівництва й координації дій різних державних та громадських організацій, установ і товариств, які відповідали за виховання дітей (секція дошкільного виховання при Подільському земстві, “Товариство дошкільного виховання ім. Й.Г.Песталоцці” в м. Кам'янці-Подільському, секція дошкільного і позашкільного виховання при товаристві “Просвіта” в м. Кременці та ін.).

Важливими в низці напрямів визначаємо діяльність ученого в галузі видавництва дитячої та педагогічної літератури (керівництво відділом “Педагогічна Книгозбірня” видавництва “Рух” в м. Харкові) й авторську творчість з дитячої тематики - оповідання “Сонечко”, “Василько”, “В гостях у Деї”, п'єси “Одної ночі”, “Ріпка”, “Снігова баба”, “Сирітка”, збірки “Весняночка”, “Будемо бавитися” та ін.

Заслуговує на увагу організація педагогом у Кам'янці-Подільському курсів підготовки національних кадрів для дошкільного виховання впродовж 1919 - 1920 рр. Так, їх програмою передбачалося читання лекцій на соціально-педагогічну проблематику (“Дошкільне виховання і відродження народу”, “Практичні завдання дошкільного виховання на українському селі”, “Історія дошкільного виховання”, “Моральний і інтелектуальний розвиток дитини”); проведення практичних занять для слухачів з метою опанування вміннями й навичками соціального виховання дітей, розвитку їх інтелекту й обдарувань; підготовка педагогів до активного поширення вітчизняного й зарубіжного досвіду в царині охорони дитинства й материнства.

Доведено, що А.Животко розробив чітку схему залучення громадських установ, організацій і товариств до створення й підтримки недержавних дитячих закладів, започаткувавши національний фонд “Українська дитина”. Практикувалися пожертви в українських організаціях і церквах під час богослужінь, національне самооподаткування за відповідним відсотком і влаштування доброчинних концертів, проведення вечорів, свят і лекцій на літературні теми, а також лотерей.

Висвітлено вагомий внесок А.Животка в практику національного дошкільного виховання, а саме: впродовж 1918 - 1925 рр. педагогом створено більше 20-ти дитячих дошкільних закладів у різних регіонах України, в яких під опікою перебувало понад 1000 дітей.

За сучасних умов важкого економічного становища в Україні цей досвід може стати в пригоді багатьом організаторам приватних дошкільних закладів як у міській, так і в сільській місцевостях для дітей з різним рівнем розвитку, творчими нахилами й уподобаннями.

На підставі вищесказаного вважаємо А.Животка одним з подвижників українського довкілля першої половини ХХ століття.

Позашкільне виховання учений практикував передусім у дитячих клубах (м. Кам'янець-Подільський, 1920 р.; м. Кременець, 1922 р.; м. Прага, 1924 р.). Пріоритетними в їх роботі були принципи самоосвіти та самоврядування. З молоддю шкільного віку проводилися спільні читання художньої літератури, влаштовувалися концерти, ставилися п'єси, організовувалися мандрівки, дітей залучали до занять спортом та ін.

Встановлено, що основні положення, сформульовані А.Животком, є актуальними і можуть використовуватися в роботі сучасних позашкільних установ.

Спираючись на рекомендації ученого, ми організували роботу клубних секцій для школярів Долішньолужецької та Снятинської основних шкіл Дрогобицького району, СШ №15 м. Дрогобича на базі Дрогобицького державного педагогічного університету ім. Івана Франка. Результатами нашої діяльності стало поглиблене ознайомлення школярів з традиціями, звичаями та обрядами українського народу, з історією рідного краю та вивчення українського фольклору. Зміст занять у краєзнавчому, історичному, музичному гуртках був спрямований на формування в дітей національної самосвідомості й громадянськості.

Доведено, що в еміграції А.Животко продовжував виховувати підростаюче покоління українців, вбачаючи в ньому майбутнє незалежної держави. З цією метою педагог влаштовував дитячі майдани для дітей емігрантів, організовував з ними різноманітні свята та ранки, читав лекції для батьків, проводив батьківські наради, викладав в Українському соціологічному інституті й Українському робітничому університеті (м. Прага, 1927-1934 рр.), Українському технічно-господарському інституті (м. Подєбради). Діяльність ученого спрямовувалася на практичне втілення теоретичних положень концепції дошкільного виховання та системи позашкільної освіти з метою формування гармонійно розвинутої, національно свідомої особистості у важких умовах еміграційного життя поза межами рідної землі. Так, в 1924 році А.Животко влаштував у Празі дитячий майдан для дітей українських емігрантів. Особливість його роботи вбачаємо у спробі вченого максимально залучити широкий загал дітей українців до участі в щотижневих заняттях з метою поглибленого ознайомлення зі скарбницею національної культури.

У четвертому розділі “Громадсько-просвітницька діяльність Аркадія Животка” розкрито мету і зміст просвітницької діяльності вченого на батьківщині та в еміграції. Основними завданнями своєї праці педагог вважав формування національної свідомості українців, гордості за приналежність до української нації, прагнення до відродження і побудови власної держави - незалежної України.

Встановлено, що основні напрями громадсько-просвітницької діяльності А.Животка охоплювали організацію та роботу культурно-просвітницьких товариств національного спрямування (“Кобзарь”, “Просвіта”, “Тісне коло”, “Земля і Воля”, драматичні гуртки, селянські спілки, кооперативні осередки). Вони розповсюджували літературу рідною мовою, передплачували українські часописи, готували та проводили з'їзди, організовували виставки, національні свята. Праця товариств спрямовувалася на згуртування земляків навколо ідеї державності України, влаштування українських шкіл, курсів українознавства й оприлюднення публіцистичних статей в українських часописах, а також видання творів вітчизняних авторів, поширення української національної ідеї серед населення Подоння (частини Вороніжчини, заселеної етнічними українцями) з метою приєднання цих земель до материкової України.

В еміграції вчений готував національні кадри для культурно-просвітницької праці в середовищі робітників і селян. Для здійснення цього завдання педагог організовував різноманітні курси, брав участь у роботі навчальних закладів у Чехо-Словаччині й Німеччині.

Встановлено, що А.Животко понад двадцять років збирав, систематизував і зберігав документальні свідчення про епоху Визвольних змагань українського народу (1917 - 1920 рр.) і про важливі періоди з історії України.

Працюючи в різноманітних архівно - музейних установах української еміграції (Український національний музей - архів (1923 - 1925 рр.,1927 - 1930 рр., м. Прага), Український історичний кабінет (1930 - 1945 рр., м. Прага), філія музею - архіву Української Вільної Академії наук (1945 - 1948 рр., м. Ашафенбург), вчений інформував широкий загал емігрантів про умови побудови Української держави, знайомив Європу з минулим українського народу та його боротьбою за незалежність шляхом влаштування екскурсій для учнів гімназій, виставок архівних матеріалів і періодичних видань, сприяв організації наукових досліджень представників не лише українських, а й зарубіжних закладів.

А.Животко збирав й систематизував вивезені історико-культурні цінності, а також ті, що були створені представниками української інтелігенції в еміграції. Сьогодні їх повернено в Україну, вони є важливим джерелом для наукових досліджень з українознавства та історії України.

У розділі висвітлено діяльність А.Животка - публіциста, редактора, видавця. В умовах тотальної заборони й нищення українського слова вчений усвідомлював важливу роль часописів як засобу формування національної свідомості та поширення просвітницьких ідей. З цією метою А.Животко використовував не лише українську періодику (“Земське Діло”, “Громада”, “Трудова Громада”, “Життя Поділля” та ін.), але й ті видання, що виходили за межами України (“Краківські Вісті”, “Наша Культура”, “Трудова Україна” та ін.). Загальна кількість періодичних видань, що містять публікації вченого, складає понад 70 найменувань.

Досліджено, що впродовж 1919 - 1930 років А.Животко редагував цілу низку періодичних видань, з-поміж яких найважливішими є: “Життя Поділля” та “Громада” (м. Кам'янець-Подільський), “Наша Спілка” (м. Прага), “Коломійка” (м. Ужгород), дитячий журнал “Молоді Каменярі” (м. Львів), альманах “Віра” (м. Кременець).

Видавнича діяльність А.Животка - це робота в ужгородському “Союзі Руських Видавництв”, у видавничих секціях кам'янець-подільської та кременецької “Просвіти”, де за безпосередньої участі вченого було оприлюднено дитячі, науково-популярні книги та брошури.

Встановлено, що впродовж 1930 - 1946 років А.Животко досліджував історію української преси. Цьому сприяла праця вченого в Українському історичному кабінеті, забезпечуючи йому доступ до вітчизняних періодичних видань. Результатами діяльності А.Животка стали публікації з актуальних проблем за такою тематикою: “Українська преса за сто років”, “Преса Карпатської України”, “Нариси історії української преси” та ін. У фундаментальній праці педагога “Історія української преси” (1946р.) схарактеризовано хронологію й тематику періодичних видань в Україні з початку ХІХ століття.

Узагальнення результатів наукового історико-педагогічного пошуку, аналіз джерельної бази, передусім архівних матеріалів, дозволив сформулювати такі висновки.

На становлення і розвиток особистості А.Животка значно вплинули суспільно-політичні, соціально-економічні й культурно-освітні переміни, що відбувалися в царській Росії на початку ХХ століття.

Основними чинниками формування педагогічних і громадсько-просвітницьких поглядів А.Животка є: прилучення до громадсько-політичної діяльності в шкільні та студентські роки; педагогічна діяльність під керівництвом відомих учених - П.Каптерєва, К.Поварніна та ін.; вивчення, узагальнення та поширення педагогічних ідей учених різних країн світу; тісна співпраця з видатними українськими педагогами - Л.Білецьким, І.Огієнком, С.Русовою та ін.

Основні напрями науково-педагогічної та громадсько-просвітницької діяльності педагога: систематизація спадщини педагогів і освітніх систем різних країн світу; розробка теоретико-методологічних засад українського національного дошкілля та позашкільної освіти; створення у різних регіонах України мережі дошкільних і позашкільних установ різного типу (притулки для немовлят - “ясла”, дитячі садки, денні й добові захоронки, дитячі майдани, дитячі колонії, дитячі музеї, дитячі клуби); підготовка кадрів для закладів дошкільного виховання; робота в освітньо-виховних і культурно-просвітницьких товариствах, установах; літературно-публіцистична діяльність; викладацька діяльність в еміграції.

А.Животко створив струнку, логічну, науково обґрунтовану концепцію українського дошкілля, апробовану на Харківщині, Поділлі й Волині, провідними положеннями якої є: а) врахування впливу інстинктів самоохорони, пристосування, творчості, соціальних, батьківських, моральних, естетичних, драматичних та ін. на виховання дитини; б) навчання рідної мови з раннього дитинства з використанням усної народної творчості; в) залучення дітей до посильної праці з деревом, папером, глиною, піском та ін.; г) формування сенсомоторної культури особистості засобами музики і співів, об'єктів природи рідного краю; д) ґрунтовне опанування дорослими анатомією, фізіологією для забезпечення правильного фізичного й розумового розвитку дітей; е) створення нових типів дошкільних установ (ясел, захоронок, дитячих садків, майданів, колоній, музеїв та ін.).

Педагог розробив засади організації і функціонування навчально-виховних закладів позашкільної освіти, обґрунтував мету, зміст, методи та форми освітньої роботи з представниками різних поколінь (школи та курси для дорослих, народні університети, бібліотеки й читальні, народні театри, музеї).

Необхідними складовими активізації формування національної свідомості народу А.Животко вважав такі засоби просвітницької роботи: читання, лекції, бесіди, мандрівки, концерти, народні свята та ін.

Досвід роботи А.Животка з організації дошкільних і позашкільних закладів освіти, зокрема праця у “Товаристві дошкільного виховання ім. Й.Г.Песталоцці”, підтверджує необхідність диференціювати дитячі установи відповідно до потреб дітей, що може бути використане для створення приватних дошкільних закладів і налагодження не лише зв'язків між дошкільними установами й громадськістю, між системою приватного бізнесу й інтересами широкого суспільного загалу, а й встановлення належного контролю за методами роботи з дітьми.

Педагогічна практика вченого, спрямована на становлення й розбудову національної системи освіти та виховання, була одночасно перевіркою власних педагогічних ідей, а також їх джерелом.

Здійснене дослідження переконливо свідчить про те, що громадсько-просвітницька діяльність А.Животка була не менш важливою, ніж науково-педагогічна.

Основними напрямами громадсько-просвітницької діяльності А.Животка є: організація товариств “Просвіта”, селянських спілок, проведення просвітницьких курсів, створення селянсько-робітничих клубів, систематизація українознавчих матеріалів, публіцистична, редакторська, видавнича праця.

Науково-педагогічний доробок А.Животка з проблем освіти й виховання дітей та молоді є актуальним для сучасного етапу розбудови національної системи освіти в Україні.

У сучасних умовах відродження національної культури реальним вважаємо творче використання педагогічної та громадсько-просвітницької спадщини А.Животка в таких аспектах: - широке залучення й забезпечення активної співпраці закладів освіти, сім'ї, громадськості у вирішенні актуальних проблем національного виховання підростаючих поколінь;

- використання досвіду створення, функціонування й підтримки недержавних дитячих дошкільних закладів;

- запровадження клубної діяльності школярів на основі їх самодіяльності й самоврядування;

- видання необхідної кількості просвітницької літератури для дорослих з метою забезпечення їх безперервної освіти.

Здійснене дослідження не вичерпує всіх аспектів розглянутої проблеми. Подальшого вивчення потребує життєвий шлях і творчий доробок А.Животка в еміграції, його журналістська діяльність і внесок у вивчення історії преси та збереження культурних цінностей українського народу.



Основний зміст дисертації відображено в таких публікаціях

1. Калічак Ю. Серед забутих імен основоположників національного дошкілля в Україні // Науковий вісник Чернівецького університету. Вип.37. - Педагогіка та психологія. - Чернівці: Рута, 1998.- С.156 - 159.

2. Калічак Ю. Педагогічна діяльність Аркадія Животка // Вісник Прикарпатського університету. Вип.ІІ. - Педагогіка. - Івано-Франківськ: Плай, 1999. - С.136 - 143.

3. Калічак Ю. Аркадій Животко: погляд на історичний розвиток дошкільного виховання // Науковий вісник Чернівецького університету. Вип.67. - Педагогіка та психологія. - Чернівці: Рута, 1999. - С.41 - 48.

4. Калічак Ю. Концепція дошкільного виховання А. Животка // Науковий вісник Чернівецького університету. Вип.89.-Педагогіка та психологія. - Чернівці: Рута, 2000.- С.27 - 35.

5. Калічак Ю. Громадсько-просвітницька діяльність Аркадія Животка: // Вісник Прикарпатського університету. Вип.ІV. - Педагогіка. - Івано-Франківськ: Плай, 2001.- С.157 - 163.

6. Калічак Ю. Формування особистісних рис характеру у педагогічних концептах Аркадія Животка // Матеріали всеукраїнської науково-практичної конференції “Психолого-педагогічні та методичні проблеми розвивального навчання”. - Івано-Франківськ, 1998. - С.311 - 316.

7. Калічак Ю. Аркадій Животко і “Просвіта”// Матеріали всеукраїнської науково-практичної конференції “Українська система виховання: проблеми та перспективи”. - Івано-Франківськ, 1999. - С. 145 - 149.

8. Калічак Ю. Українська мова в концепції національного дошкілля Аркадія Животка // Матеріали всеукраїнської науково-практичної конференції “Українська мова в освіті ”. - Івано-Франківськ, 1999. - С.166 - 170.

Размещено на Allbest.ru

...