Використання української народної іграшки у виховній роботі з дітьми дошкільного віку

Іграшки із соломи мають золотисто-теплі та холоднуваті сріблясті кольори, що є рефлексійно-асоціативним образом типового краєвиду Полісся, Волині, Північної Київщини: рівнина, поле із достигаючим збіжжям або колючо-золотавою стернею й небо над ними, суцільно вкрите тонкими сріблястими хмарами.

Іграшки з лози створюються в різних місцевостях України, зокрема в селах і містечках розташованих переважно над річками та біля озер. З лози плели дитячі меблі, брязкальця, кошики, колиски для ляльок-немовлят; окремі умільці створювали з лози навіть ляльок.

Іграшки з трави роблять як дорослі, так і діти. Як правило, їх створюють наприкінці весни та на початку літа, коли на луках спадає повінь і виростає довга соковита трава - "коси". От із цієї трави жінки роблять ляльок для дівчаток майже так, як колись давно робилися обрядові весільні ляльки-"панянки". Діти, зокрема ті, що пасуть худобу, з трави виплітали "церкви" та "попові брички", робили різних тварин та лялечок.

Обрядове фігурне печиво у вигляді різних тварин (корівок, свинок, баранців, зайців, коней, коней із вершниками) і людських постатей (богинь) робили, а подекуди роблять і нині в різних регіонах і місцевостях України: Поділлі, Прикарпатті, Закарпатті, Полтавщині, Київщині, Черкащині та ін. Ці вироби не є цілковитими іграшками, адже діти їх охоче з'їдають. Але, будучи яскраво декорованими та щедро орнаментованими, маючи умовно-узагальнені і форми, вони розвивають уяву дітей. Пекли пташок: жайворонків, сорок, голубків, майже повсюди на честь зустрічі весни, напередодні масового прильоту птахів.

Іграшки із сиру виготовляють тільки в Карпатах. Нині їх роблять винятково жінки. Іграшки із сиру виготовляють особливим способом - витягуванням, викручуванням та обв'язуванням сирним мотуззям. Виходять гарненькі, приємні, комфортні щодо розміру, фактури, смаку сирні баранці, коники, козлики, коні з вершниками, олені, півники й інші птахи. Особливо багато створюють зовсім дрібних коників та баранців, яких у святкові та великі базарні дні продають у Косові та Верховині. Натомість великих сирних коней з бербеницями у дні весняних і осінніх гробків дарують родичам та ставлять на могили вівчарів. Іграшки із сиру образно пов'язані з Карпатами, їх природно-ландшафтними умовами; вони становлять органічну складову фольклорного пісенно-обрядового гуцульського середовища.

4. Ляльки з тканини.

Лялька в "іграшковій культурі" посідає особливе місце. Вона, можна сказати, є супер-іграшкою, оскільки водночас містить у собі функціонально-образні риси праіграшки і, так би мовити, постіграшки. Якщо більшість іграшок та ігор є нині винятково надбанням дитинства, то лялька "проривається" у світ дорослої людини, стає об'єктом її культової, художньо-творчої та наукової діяльності.

Народні ляльки-іграшки (їх не слід плутати з ляльками-манекенами в народному одязі), безперечно, пов'язані з обрядово-ритуальними ляльками, які ще в порівняно недалекому минулому виготовлялися до певних дат і подій та з різних приводів (весілля, посухи, хвороби тощо) по селах і невеликих містах. Найбільш обрядовий вигляд мають ляльки із сіл Середньої Наддніпрянщини: Думанців, Суботова, Хрещатика, Решетилівки, Липового, Золотоношки, Германівки й інших сіл Черкаської, Полтавської та Київської областей. Ці ляльки підкреслено декоративні, яскраві, строкаті, мають дещо язичницький, таємничий вигляд. Та найголовніше, що всі вони в селах трьох названих областей виготовляються однаковим способом - вузловим. Це найпростіший спосіб, який свідчить про споконвічний хліборобський рід занять місцевого населення.

На Поділлі (у Вінницькій і Хмельницькій областях), крім індивідуально-авторських ляльок із тканини, по селах навесні виготовляють ляльок із трави - "панянок", призначених як для дитячої гри, так і для зміцнення здоров'я худоби, родючості і достатку. На Поділлі зрідка роблять також обрядову ляльку-поліно в жіночому вбранні - "Колодія".

На Волині, Харківщині та в деяких місцевостях Полісся (Рівненського, Чернігівського, Житомирського) у селах, крім індивідуально-авторських ляльок з тканини, існують комбіновані щодо матеріалу ляльки - із соломи і тканини, із трави і тканини.

На Поділлі та півдні України створюють ляльки із молодих та стиглих качанів кукурудзи, одягаючи їх у вбрання з тканини.

У карпатських селах виготовляють ляльок (їхню внутрішню основу) різними способами, проте зовнішній вигляд у них досить схожий. Це здебільшого жінки-гуцулки у святковому вбранні. Часто зустрічаються пари чоловік і жінка. Це - декоративні ляльки, які виготовляються досить довго і старанно, оскільки одяг і прикраси мають імітувати і справжні речі. Звичайні ляльки-іграшки в карпатських селах створюються також із застосуванням вишивки різних традиційних гуцульських прикрас та атрибутів.

Хатні ляльки-іграшки здебільшого робляться бабусями для онуків, рідше матерями для доньок.

Підсумовуючи вище викладене можна стверджувати, що існує значна кількість класифікацій народних іграшок за різними критеріями. Будь-яка народна традиційна іграшка, є одним із тих важливих чинників, які формують у дитини певні буттєво-пізнавальні модуси, упроваджують у свідомі й підсвідомі сфери дитини першооснови національно-культурної екзистенційності. Стратегія виховання на традиційній іграшково-ігровій основі аж ніяк не архаїзує суспільство. Вона дозволяє зберігати національну самобутність в умовах сучасної глобалізації цивілізаційних процесів.



2. Методика використання української народної іграшки у виховній роботі з дітьми дошкільного віку

2.1 Народна іграшка як засіб морального виховання

В системі виховання дітей дошкільного віку особливе місце займає моральне виховання.

Моральне виховання - це цілеспрямована взаємодія дорослого і дитини з метою формування моральних почуттів і якостей, засвоєння моральних норм і правил, розвитку моральних мотивів і навичок поведінки.

В процесі ознайомлення та використання народної іграшки в житті дітей в дошкільному навчальному закладі відбувається засвоєння дітьми завдань морального виховання.

Одним із завдань морального виховання є виховання громадянської й соціальної відповідальності. Граючись народною іграшкою, діти прилучаються до набутків творчої спадщини свого народу, їм відкриваються особливості його світосприйняття і характеру. Бережно відносячись до народних іграшок, створюючи їх своїми руками вони відчувають свою відповідальність за збереження і розвиток культури свого народу.

Засобом народної іграшки відбувається вивчення і пропаганда культурних надбань свого народу. Дітям дають знання про культуру, обряди і традиції українського народу знайомлять з матеріалом, способом виготовлення, змістом і значенням народної іграшки, формують знання про традиційний одяг, знайомлять з народними ремеслами, дають уявлення про історію створення народної іграшки.

Література, культура, мистецтво рідного краю - засоби патріотичного. виховання, формування творчих здібностей дітей. Тож знайомлячи дітей з регіонами території України, їх красою, формуються елементи почуття патріотизму.

Іграшка - духовний образ ідеального життя, ідеального світу, це архетип уявлень про добро - справжнє чи уявне. Справжня іграшка стверджує добро й визначає розрізнення добра й зла. Іграшка ставить перед собою шляхетне виховне завдання - учити добру й красі, мудрості й співпереживанню.

Іграшка впливає на дитячу психіку й на розвиток особистості дитини. Адже для неї вона жива й справжня. Захоплюючись грою з іграшкою, дитина найчастіше ототожнює себе з нею, її "звичками", зовнішністю, її прихованою суттю.

Одним із напрямків у моральному вихованні дитини є виховання культури поведінки. В процесі ознайомлення дітей з народною іграшкою, у різноманітних іграх і спостереженнях необхідно формувати навички ввічливого відношення з близькими для дитини дорослими і однолітками, бережливого відношення до іграшок і речей, якими всі користуються.

Використання народної іграшки у вихованні сприяє прилученню дитини до духовного, естетичного, побутового досвіду народу.

Граючись дитина приєднується до етнонаціональної сфери образних уподобань, художніх особливостей, які водночас мовою свого змісту, розповідають про виробничо-господарську та святково-обрядову діяльність населення, тієї місцевості, того краю, який ця дитина згодом, коли стане дорослою людиною, усвідомить як рідний.

Гра з такою іграшкою, візуальне й сенсорно-контактне знайомство з нею є одним із засобів формування в дитини критеріїв причетності до своїх родових, етнонаціональних ціннісних основ. Засвоєння такої іграшки разом з мовою і творами фольклору (колисковими, казками, колядками, співаночками, приказками, загадками тощо) формує перші уявлення про навколишній світ, пробуджує відчуття рідного коріння.

Виготовляючи народну іграшку дитина відчуває задоволення від створення прекрасного. Бачучи красу проникається повагою до історії і культури народу, формуються моральні судження. Коли дитина отримує знання про народну іграшку, вона вчиться описувати її, розповідати про неї, порівнювати іграшки за видами, функціями. Формуються такі моральні якості, як повага до рідної землі, до народних майстрів та їх витворів, до мистецтва взагалі.

Певною моральною проблемою є використання дошкільниками військових іграшок - будь-яких ігрових предметів, що застосовуються для вирішення конфлікту, захоплення влади чи перемоги шляхом насильства і які можуть бути призначені для нанесення поранень чи вбивства. Вони впливають на формування жорстокості, мілітарних пристрастей, агресивності. Народна іграшка несе в собі моральні норми і культуру наших предків. Змістом народної іграшки є тварини, люди, знаряддя праці та побуту, тому і несе вона собою повагу до праці, любов до людей і тварин.

Отже, іграшка - це не лише предмет гри, вона дуже багато може розповісти про історію своєї країни, про звичаї і традиції народу, про традиційний одяг наших предків та їх спосіб життя. З іграшкою пов'язано багато легенд і казок, вона вчить дитину, як правильно поводити себе, і навпаки - як не варто себе вести. Використання народної іграшки в процесі виховання допомагає дитині виявити себе у творчій справі та підштовхує її до активного і самостійного пошуку, допомагає зберегти національні українські традиції, а через іграшки навчити цього і дитину.

2.2 Аналіз програмових вимог щодо ознайомлення дітей дошкільного віку з народною іграшкою

Зроблено вивчення та аналіз вимог дійсних програм виховання і навчання дітей дошкільного віку щодо використання української народної іграшки як засобу виховання. За програмою виховання і навчання дітей дошкільного віку „Малятко” пропонується такий зміст роботи:



2.2.1 Перша група раннього віку (перший рік життя)

Використовувати народні іграшки, які дитина може бачити, чути, доторкатись до них, обмацувати їх, стукати, трясти, качати, перекладати, підкидати, нюхати і відчувати, для загального розвитку малюка й зокрема для розвитку органів сприймання, мовлення й руху. Розмішувати предмети й іграшки (молоточок, дзвіночок, брязкальце, пищалик, дерев'яний деркач) у межах досягнутості немовляти для формування здатності до координації та довільності рухів.

Спонукати дітей до експериментування та активного маніпулювання іграшками під час перебування в манежі (притягувати брязкальце за стрічку, складати іграшки в кошик, взувати чи роззувати ляльку, одягати чи роздягати її, котити м'ячі чи дерев'яні кульки по підлозі (індивідуально, парами чи в кругу разом з вихователем).

2.2.2 Друга група раннього віку (другий рік життя)

Виховувати інтерес до ігор, різноманітних дій з народними іграшками.

Задовольняти дитяче бажання не лише до споживання, а й до творення використанням нових предметів та іграшок: казкових звірів, стрічок, віночків, хусточок, паличок, кубиків; шумових іграшок; діставати насолоду від музичного звучання іграшкових інструментів (бубон, молоточок, барабанчик, цимбали, сопілка, свисток). Стимулювати дітей до активної діяльності та комунікативного спілкування з народними іграшками.

Розвивати уявлення, вміння розрізняти кольори й бачення в

Українська народна іграшка як засіб виховання дітей дошкільного віку

народних іграшках як раціонального змісту, так і безпосередньої краси (матрійки, писанки крашанки, грибочки, башточки, курочка-ряба, візочки з одним чи двома кониками).



2.2.3 Перша молодша група (третій рік життя)

Стимулювати пізнавальну активність дошкільнят під час експериментування із знайомими предметами (іграшки) та новими. Забезпечувати індивідуальний добір іграшок (у достатній кількості на кожну дитину) з метою запобігання конфлікту та полегшення адаптації дітей при переході з групи раннього віку в молодшу (з сім'ї в дошкільний заклад).

Заохочувати дітей висловлювати свої враження під час ігор з різноманітними предметами-замінниками, іграшками, що відображають хліборобські знаряддя, реальними предметами та уявними (плужки, борони, граблі, лопатки, човник). Використовувати музичні народні інструменти: скрипки, дудочки, сопілки, вуркала (гудок із дерева), деркачі, іграшки-пищики, глиняні свищики у вигляді пташечок (голуб, зозулька), коників, баранців тощо для задоволення зростаючих ігрових запитів малюків та для розвитку їхньої загальної соціальної активності.

Розвивати сприймання, наочно-дійове і наочно-образне мислення під час індивідуальних дій з кубиками, цеглинками, дерев'яними молоточками, іграшковим посудом тощо.

Заохочувати до групових та колективних форм ігор, використовуючи одночасно кілька іграшок, хлопчик, дівчинка, жінка, няня з дитиною. (Іграшки можуть бути без облич, виготовлені з клаптиків тканини, але з виразними постатями й у правдивому українському вбранні). Розвивати самоусвідомлення, саморегуляцію, стимулювати дітей коментувати ігрові дії простими реченнями: "Я граюсь, я мама"; "У ляльки-намисто"; "Я заколисую (колишу, колихаю) ляльку".

2.2.4 Друга молодша група (Четвертий рік життя)

Використовувати народні іграшки для розвитку пізнавальних інтересів, відчуття краси, кольору, художнього смаку й бажання до активних дій з ними: лялька - українка з віночком й у вишиванці, ляльки в різних вбраннях, вершники на конях, музиканти, млинок, цурки, дзиги, залізниця, глиняний свищик, глиняні чи гіпсові іграшки (козак, матрос), іграшковий посуд (макітра, цеберко, глечик), тварини та птахи (собака, баранчик, конячки, цапок, зайчик, вовчик, осел, качка, голуб, курка, півень).

Ознайомлювати дітей з декоративними візерунками українського народного декоративно-прикладного мистецтва та вжитковими виробами (посуд, іграшки).

Учити ритмічно прикрашати лініями, мазками, крапками, кругами плоскі силуети з паперу, предмети побуту.

Орієнтовна тематика: фартушок, чашка, кухлик, тарілка, пташка, рибка.

2.2.5 Середня група (П'ятий рік життя)

Використовувати іграшковий посуд для творчих ігор (макітри, горщики, кухлі, глечики, миски).

Розвивати фантазію і винахідливість, використовуючи для гри вироби з паперу й картону (човники, вітрячки, торбинки) а також природний і інші матеріали (камінці, черепашки, мох, кора, лоза, шишки, пір'я, солома, очерет, берест, вовна).

Учити малювати за мотивами народних іграшок; виконувати візерунки на прямокутнику, квадраті, крузі, різних плоских паперових формах, що імітують предмети побуту. Формувати вміння ритмічно розміщувати елементи візерунка по всій площі, по краях, у середині; використовувати елементи візерунка: лінії, мазки, крапки, кружечки, кільця.

Орієнтовна тематика: чашка, кухлик, чайник, блюдце, пташка, рибка, коник, лялька.

2.2.6 Старша група (Шостий рік життя)

Знайомити дітей з національними дитячими іграшками свого регіону, села чи міста. Розповісти про рубель і качалку й навчити використовувати для прасування іграшкового одягу (білизни, рушників). Іграшковий посуд (дерев'яний й глиняний горщики-двійнята, полумиски, мисник, казан, цебро, діжа, качалка), стіл, лаву, ліжко, скриню, заохочувати малюків використовувати в іграх згідно із задумом.

Використовувати народні іграшки для творчих ігор: дзига (веретено), дзига - іграшка, млинок (із очерету, дерева, соломинки), паперовий змій, візок, солдат, дерев'яна іграшка - пильщик (чоловічок з пилкою), ковалі (2 чоловіки - ковалі), пищики (з дерева, жита, з листя), дудка (з гарбуза), скрипка (з очеретинок).

Застосовувати дитячі музичні іграшки - інструменти: (цимбали, цитру, гуслі, бандуру, балалайку, арфу, барабан під час розваг та святкових ранків). Виховувати допитливість та бережливе ставлення до іграшок.

Продовжувати знайомити дошкільнят із способами виготовлення деяких народних іграшок, зокрема ляльок. Поглиблювати навички роботи з папером та картоном, виготовлення різноманітних виробів, іграшок з рухомими частинами (візок, млинок, собачка, вітрячок) з подальшим їх використанням в ігровій діяльності.

Виховувати бажання спільно з дорослими виготовляти найпростіші іграшки.

Учити складати розповідь чи загадку про народну іграшку.

Розширювати знання про різні види іграшок: дерев'яні, глиняні (полив'яні та неполив'яні), трав'яні, солом'яні, ганчір'яні. Ознайомлювати з майстрами дитячої народної іграшки.

Учити симетрично розташовувати рослинні елементи візерунків на різних формах (смуга, квадрат, багатокутник, розет, круг), на плоских силуетах виробів декоративно-прикладного мистецтва (одяг, посуд, іграшки); розташовувати візерунки по краях форми, у кутах, середині, по всій площі, підкреслюючи форму паперу; добирати кольори, характерні для певного виду українського мистецтва, до тла паперу.

Орієнтовна тематика: керамічні іграшки (свинка, коник, півник, олень та ін.

Учити ліпити за уявленням складні за будовою предмети, з натури (овочі, фрукти, іграшки з невеликої кількості частин).

Учити вирізувати предмети симетричної форми із згорненого навпіл паперу: посуд (ваза, чашка, глечик), іграшки, елементи українських декоративних орнаментів, нескладні за сюжетом чи візерунком українські витинанки, а також з паперу, згорненого в кілька разів (тюльпан, нарцис, листок акації, елементи зображень для різних орнаментів, атрибути для ігор).

Підготовча до школи група (Сьомий рік життя)

Виховувати бажання виготовляти найпростіші іграшки (березове коліщатко з держальцем, свисток із верби, возик).

У співпраці з дорослими виготовляти м'які іграшки, ляльки із соломи, а також учитись вишивати ляльчин одяг.

Вчити розповідати про улюблені іграшки, ігри та забави. Стимулювати дитячу активність і творчість в ігровій діяльності із знайомими іграшками.

Вчити шанувати майстрів іграшок.

Учити складати візерунки за мотивами українського народного мистецтва. Розвивати в дітей відчуття ритму, кольору під час складання симетричних і асиметричних візерунків з рослинних та анімалістичних елементів на різних формах паперу (прямокутник, круг, трикутник, овал), формах, що імітують предмети побуту. Учити добирати обмежену гаму кольорів за мотивами косівської кераміки, яворівського різблення; добирати кольори петриківських розписів.

Малювати петриківські прийоми котячим пензлем: "зернята", "гребінчики", "горішки", перехідні мазки, завитки, вільні мазки. Малювати пальцем, паличкою квіти в петриківському букеті (соняшник, жоржина, гвоздика, півонія, айстри, цибулька, кучерявка, та ін), візерункове листя.

А програма виховання і навчання дітей дошкільного віку „Дитина” пропонує такі вимоги.

ІІ молодша група „Наші малята”

Знайомство з творами народного мистецтва: глиняні іграшки, декоративні таці і тарілки.

Знайомство з новими творами декоративно-прикладного мистецтва: глиняні іграшки (опішняська, яворівська) предмети побуту.

Середня група „Дослідники чомусики”

На заняттях з зображувальної діяльності проводять заняття „Гілочка верби“. За мотивами косівської кераміки діти прикрашають посуд (силуети - заготовки) різної форми. Прикрашені глечики та куманці діти відповідно розміщують та наклеюють на аркуші паперу, домальовують гілочки верби.

На заняттях з ліплення проводять заняття „Чарівний світ народного мистецтва“. Діти ліплять декоративний посуд, за мотивами народних промислів, після висихання глини прикрашають посуд орнаментами.

В аплікації оздоблюють тарілки, куманці (силуети) декоративними елементами. В малюванні на готових формах фарбами передають характерні ознаки української кераміки (Косів, Васильків, Опішня).

Старша група „Наша старша група”

В ліпленні декоративна пташка, качечка, ведмедик (з цілого шматка глини).

В аплікації декоративні та пейзажні композиції (нарізування та обривання геометричних елементів і форм).

Мій рідний край. Знайомство з народним мистецтвом Києва та київської області (народна іграшка, розписи, кераміка, вишивка, ткацтво). З кожній місцевості України діти знайомляться з народним мистецтвом і творами художніх промислів свого краю.

Дитяча творчість за мотивами народного мистецтва: ліплення посуду, декоративні розписи, малювання іграшки з оздобленням орнаментами та інше.

Народне декоративне мистецтво. Ознайомлення з художніми виробами з глини народних майстрів Київщини (чи інших регіонів, де живуть діти). При організації творчої роботи дітей привчати попередньо уявляти і намічати задумане в ескізі олівцем. Ліплення декоративних тарілок, таць, мисок, глечиків, кухликів, куманців, підсвічників, оберег (у вигляді птахів, звірів, коней, геометричних фігур), з наступним розфарбуванням.

Підготовча група „Від гри до навчання”

Народне декоративна мистецтво. Творчі роботи за мотивами української кераміка (Васильківської, Опішнянської, Ужгородської, Косівської). Ліплення: вази, глечика, горнятка, ринки, бокли, кухлів, куманців, макітр, плесканців, з подальшим розфарбуванням. Творчі композиції - візерунки за мотивами українських розписів (київських, петриківськкх та ін).

Порівнявши зміст двох програм можна зробити висновки, що програма виховання дітей дошкільного віку „Малятко” вимагає щоб дітям давали більше інформації про зміст, види і функції народної іграшки. Програма виховання дітей дошкільного віку „Малятко” передбачає наявність вмінь дитини висловлювати свої враження під час ігор (молодша група), ритмічно прикрашати лініями, мазками, крапками, кругами плоскі силуети з паперу, предмети побуту (ІІ молодша група), малювати за мотивами народних іграшок (середня група), виготовляти з паперу та картону іграшку, ліпити, малювати, вирізувати з натури, використовуючи елементи оздоблення української народної іграшки (старша група), виготовляти найпростіші іграшки, складати розповідь чи загадку про народну іграшку, складати візерунки, добирати кольори (підготовча група).

Програма виховання і навчання дітей дошкільного віку „Дитина” передбачає наявність вмінь дитини за мотивами косівської кераміки прикрашати посуд за мотивами народних промислів, в аплікації оздоблювати декоративними елементами предмети побуту, в малюванні передавати характерні ознаки української кераміки (діти 4-5 років), вирізати та обривати геометричні елементи і форми, робити декоративні розписи, малювати іграшки (5-7 років).

Програма „Малятко” вимагає використання народної іграшки в творчих іграх з середньої групи, складання творчих розповідей, загадок в старшій групі.

Програма „Дитина” пропонує розвивати творчість дітей в роботах з ліплення, малювання, аплікації в підготовчій групі.

Обидві програми вимагають знайомити дітей творами народного мистецтва - іграшками, предметами побуту; використовувати мотиви народного мистецтва в творчій діяльності: малюванні, ліпленні, аплікації.

Більш широкі і змістовні вимоги щодо використання народної іграшки в програмі „Малятко”, також високі вимоги щодо використання народної іграшки в самостійній творчій діяльності. В програмі „Дитина” більш глибокі вимоги щодо використання народної іграшки в творчій практичній діяльності (малювання, ліплення. .).

Таким чином в практиці дошкільного навчального закладу можна використовувати програми виховання і навчання дітей дошкільного віку „Дитина” і „Малятко”, бо вони обидві змістовні і доповнюють одна одну.

2.3 Досвід експериментальної роботи

Для виявлення знань дітей про українську народну іграшку було проведено констатувальний експеримент.

Мета: виявити знання дітей про види народних іграшок щодо класифікації за регіонами, їх зміст, матеріал, елементи оформлення.

Уточнити уявлення дітей про використання народної іграшки (в видах діяльності: мовній, ігровій, художній, музичній).

Виявити здатність дітей використовувати народні іграшки в творчій діяльності (вміння розповідати про іграшку, виготовляти та використовувати іграшку відповідно до її призначення).

Методи.

Наукові:

1. Аналіз;

2. Синтез;

3. Узагальнення

4. Класифікація;

5. Моделювання.

Емпіричні:

1. Педагогічний експеримент;

2. Спостереження;

3. Обстеження;

4. Вивчення результатів і продуктів діяльності.

В процесі констатувального експерименту вивчалися:

1. Плани навчально-виховної роботи;

2. Продукти діяльності дітей;

3. Діяльність дітей на заняттях, в повсякденному житті.

Критерії рівнів оцінки компетентності дітей.

Було встановлено такі рівні:

1) Низький рівень

2) Середній рівень

3) Високий рівень

Відповідно до рівнів було визначено наступні показники:

Низький рівень

1 бал - фрагментарні знання про народні іграшки. Діти практично не звертають увагу на її естетичні якості, вагаються у поясненні власних суджень та оцінок. Спроможні лише до вираження однозначної емоційної оцінки стосовно української народної іграшки. Не проявляється інтерес до виготовлення народних іграшок за зразком.

2 бали - знання часткові, епізодичні, безсистемні, відсутня потреба в усвідомленому ознайомленні з народними іграшками та захопленість даним видом мистецтва, спостерігаються утруднення у вираженні власного ставлення, настрою та думок, які виникли у ході ознайомлення з українськими народними іграшками. Діти, які відносяться до цього рівня малоініціативні, у них відсутні творчі прояви, вони уникають виконання завдань творчого характеру, прагнуть до копіювання, потребують значної допомоги педагога.

Середній рівень

3 бали - володіють неповним обсягом знань про українську народну іграшку, основні способи її створення. Виявляється неусвідомленість інтересів щодо української народної іграшки, майже немає потреби у її вивченні й виготовленні, наявна слабка здатність до обґрунтування настрою, думок, почуттів, що виникли у ході ознайомлення з різними видами українських народних іграшок.

4 бали - з помилками розрізняє різні види іграшок за класифікацією щодо регіону, орієнтується в характерних кольорах і елементах оздоблення окремих видів народної іграшки. Вміє аплікувати, малювати елементи оздоблення народної іграшки за зразком з допомогою дорослого. Може скласти розповідь про народну іграшку за запитаннями. Використовує в ігровій діяльності за призначенням. У дітей спостерігається прагнення до вираження власного ставлення до народної іграшки з відповідним обґрунтуванням.

Високий рівень

5 балів - розрізняє за класифікацією щодо регіону. Знає матеріали, з яких виготовляють іграшки, розрізняє характерні кольори і елементи оздоблення різних іграшок. Вміє ліпити з глини та відповідно оформлювати народні іграшки. Прагнуть до самоактуалізації у творчій роботі, намагаються отримати задоволення від виконання завдання творчого характеру, нерідко проявляють ініціативність. Відчувають певні труднощі при спробі порівнювати, узагальнювати та встановлювати зв'язки між елементами іграшок, шукати аналогії. Проявляється здатність до оцінки деяких вартостей української народної іграшки (саме як твору мистецтва).

6 балів - досить глибока поінформованість про українську народну іграшку, самостійність у ході засвоєння знань та їх застосування; спроможність робити висновки, аналізувати, порівнювати одержану інформацію; оперувати відповідною термінологією. Характерне самовираження у різних видах художньо-творчої діяльності (відносно української народної іграшки), яскравість уяви та художнього бачення. Має потребу в ознайомленні з українським народним мистецтвом (народною іграшкою); відчутну зосередженість та захопленість процесом сприйняття художнього явища. Водночас спостерігається безпосередність переживань, активність у процесі обговорення вражень, отриманих від сприйняття художніх явищ, підвищений інтерес до занять з вивчення та самостійного виготовлення українських народних іграшок. Вони здатні самостійно оцінити естетичні якості твору мистецтва, висловити почуття, викликані тією чи іншою іграшкою.

Для вивчення рівня компетентності дітей розроблено такі питання:

Які іграшки відносяться до народної?

Як називаються іграшки?

Чим характеризується?

З чого виготовлена?

Які фарби використані?

Якого виду ця іграшка?

В якій місцевості виготовляють іграшки з сиру?

Зустрічаючи весну, з чого господині роблять іграшки для дітей?

Знайдіть спільне між Косівською і Опішнянською іграшками.

Знайдіть відмінне між Косівською і Опішнянською іграшками.

Відгадайте загадку: Є деревце - не полінце

Шість дірочок має,

Весело співає. (сопілка).

Як можна використовувати сопілку у грі?

А ще для чого можна використовувати сопілку?

З чого зроблена сопілка?

На якому тлі нанесено забарвлення сопілки?

Які рослинні елементи використані в оздобленні сопілки?

Як ти будеш гратись зі свищиком?

Під час яких подій використовували свищики?

Кого відганяли звуками свищиків?

Розкажи про свою улюблену народну іграшку.

Придумай загадку про цю іграшку.

Як по іншому називаються брязкальця?

З яких матеріалів майстри виготовляють народну іграшку?

Розмалювати плоскі паперові форми елементами візерунків Косівської іграшки.

Розмалювати плоскі паперові форми елементами візерунків Яворівської іграшки.

Розмалювати плоскі паперові форми елементами візерунків Київської іграшки.

Розмалювати плоскі паперові форми елементами візерунків Опішнянської іграшки.

Склади загадку про свою улюблену народну іграшку.

Зліпити народну іграшку з глини і прикрасити її характерним орнаментом.

Чому маленький іграшковий глиняний посуд називали "монетками"?

Слід відзначити, що найкращі знання дітей з історії народної іграшки та виду щодо матеріалу. Високі показники мають за виконання практичних дій в зображувальній та ігровій діяльності та дещо нижчі показники в мовленнєвій діяльності. Середні знання у дітей щодо оформлення народної іграшки. Низькі показники щодо змісту та виду народної іграшки за місцевістю.

В результаті проведення констатувального експерименту можемо зробити такий висновок, що низький рівень компетентності мають двоє дітей в групі: Микал Іван і Чайка Вероніка. Це 12,5% від загальної кількості дітей.

Середній рівень компетентності мають шість дітей в групі: Маркус Андрій, Марчук Марина, Пархоменко Бодя, Сокоренко Аня, Токар Женя, Тригуб Вікторія. Це 37,5% від загальної кількості дітей.

Високий рівень компетентності мають двоє дітей в групі: Бакало Марія і Яренко Валерія. Це 12,5% від загальної кількості дітей.

Таким чином констатувальний експеримент дає можливість зробити висновки про те, що в дошкільному навчальному закладі "Оберіг" вихователі майже не планують виховної роботи щодо використання народної іграшки в різних видах діяльності, тому у дітей не високий рівень знань (знають що народна іграшка, але не знають види, не вміють порівнювати два види іграшок за різними ознаками, відчувають труднощі у використанні народної іграшки в творчій діяльності: складання загадок та розповіді про народні іграшки, але в ігровій діяльності використовують за призначенням).

В результаті проведення експерименту розроблено систему роботи щодо використання української народної іграшки у виховній роботі з дітьми дошкільного віку.



Висновки

Отже, якщо розглядати дитинство як стан певного культуротворення, діяльнісна основа якого має рефлексивно-іграшковий характер, то в цьому разі роль іграшки значно актуалізується. Показово, що багато дитячих ігор та іграшок залишаються майже незмінними впродовж сотень (а може, й тисяч) років, і, як раніше: дитина творить гру - гра творить дитину.

Народна іграшка як витвір мистецтва, як явище культури і як засіб виховання дітей здавна цікавить вчених. Українській народній іграшці відведено важливе місце у виховному процесі сучасних дошкільних закладів, бо вона має велике значення у всебічному вихованні дітей дошкільного віку.

Народна іграшка є специфічним витвором. Вона має пізнавальну цінність для дитини, відображає явища реального світу в доступних їй формах. Народна іграшка несе в собі інформацію, є естетичною і втілює оригінальну ідею. Використання її у дитячому садку, сім'ї збагачує, урізноманітнює ігрову діяльність дітей, розширює сферу пізнання світу і свого народу, розвиває традиційні для національної культури навички. Дитина сприймає народну іграшку і як витвір мистецтва, що сприяє її духовному збагаченню.

Народна іграшка посідає важливе місце у системі засобів формування творчої активності дітей. Вона унікальним чином інтегрує у собі побутові, мистецькі, педагогічні традиції і якнайкраще підтверджує нерозривність становлення окремої людини і людства.

Народна іграшка - важливий фактор психічного розвитку. Вона впливає на розвиток пізнавальної, емоційної сфер особистості, її творчих здібностей, сприяє активізації творчо-продуктивної діяльності, сприяє формуванню самостійності дітей.

Іграшка - це засіб виховання дитини, зрештою, ідеологія. Без неї патріотів не виростити. Не буде патріотів - не буде Держави.

Отже, народна іграшка дає дитині те, чого не може дати сучасна іграшка. Існуючи поряд, вони доповнюють одна одну.



Список використаних джерел

1. Базовий компонент дошкільної освіти в Україні. - К., 1999.

2. Коментар до Базового компонента дошкільної освіти в Україні / Наук, ред. О.Л. Кононко. - К., 2003.

3. Концепція безперервної системи національного виховання. - К., 1994.

4. Про дошкільну освіту: Закон України - К., 2001.

5. Про освіту: Закон України // Освіта. - 1991. - 25 червня.

6. Малятко: Програма виховання дітей дошкільного віку. - К., 1999.

7. Програма „Дитина”. Орієнтовний зміст виховання і навчання дітей 3-7 років у дитячих закладах. - Суми МКВВП „Мрія”, 1992.

8. Методичні рекомендації до програма виховання дітей дошкільного віку „Малятко”. - К.: СП „Свенас”, 1993.

9. Абраменкова В. „Батькам про ігри й іграшки” журнал „Берегиня роду” 2007

10. Богуш А.М., Лисенко Н.В. Українське народознавство в дошкільному закладі. - К., 2002. - 407 с.

11. Богуш А.М., Лисенко Н.В. Українське народознавство в дошкільному закладі: Практикум: Навч. Посіб. - К.: Вища шк., 2003. - 206 с.

12. Лозован Михайло „Генна пам'ять народної іграшки” Журнал „Поштовий вісник” № 07 (29.02. 2008).

13. Найден О.С. Українська народна іграшка: Історія. Семантика. Образна своєрідність. Функціональні особливості. - К.: АртЕк, 1999. - 256 с: іл.

14. Найден О.С. Українська народна іграшка. Смислові та обрядові основи // ОМ - 1991 - №3 - с.27-30

15. Поніманська Т.І. Дошкільна педагогіка: Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів. - К.: „Академвидав”, 2006. - 456 с. (Альма-матер)

16. Русова С. Вибрані педагогічні твори. - К.: Освіта, 1996. - 304 с.

17. Терентьєва Наталя „Лялька знайомить зі світом” Журнал „Дошкільне виховання” №10 2007.



Додаток 1

Методичні рекомендації для вихователів дошкільних навчальних закладів щодо використання народної іграшки у виховній роботі з дітьми.

Українська народна іграшка є насамперед явищем культури. З'явилася вона приблизно 25 років тому і мала обрядове значення. Є такі види української народної іграшки: Яворівська, Косівська, Опішнянська, Київська, Закарпатська. Українська народна іграшка є засобом виховання дітей.

Можна скласти цикл освітньо-виховної роботи з використанням народної іграшки, який передбачає:

Заняття з мовленнєвого спілкування:

Розповідь вихователя „Історія Київської народної іграшки”.

Складання описової розповіді „Косівська лялька”.

Складання загадки про солом'яного коника.

Складання розповіді про іграшку по пам'яті.

Морально-етична бесіда на тему: „Чого нас вчить народна іграшка”.

Заняття з зображувальної діяльності.

Малювання на готових паперових формах візерунків Опішнянської іграшки.

Малювання на готових паперових формах візерунків Косівської іграшки.

Обривання і нарізування геометричних елементів і форм орнаменту Яворівської іграшки.

Ліплення декоративної пташки з цілого шматка глини.

Ліплення декоративних кухликів з наступним розфарбовуванням.

„Прикрасимо сарафани матрійкам”

„Чому матрійка сумна? ”.

Розпис птаха за мотивами петриківської іграшки.

Колективна аплікація на тему„Гілочка верби”.

Малювання Петриківської іграшки за задумом.

Заняття з музичного виховання.

Розповідь вихователя на тему „Сопілка заспіває про минуле”.

Музикування на сопілці.

Заняття з розділу дитина і навколишній світ.

Ознайомлення з глиняними іграшками Київських майстрів.

Ознайомлення з способами виготовлення Київської ляльки.

Ознайомлення з витинанкою.

Читання та вивчення творів художньої літератури.

Читання легенди „Хто найкращий майстер на землі”

Читання оповідання О. Волосюка „Обереги”.

Ігри.

Дидактична гра „Попрасуємо одяг”, використовуючи рубель і качалу.

Дидактична гра „Де ця іграшка народилася”.

Сюжетно-рольова гра „Ярмарок” з використанням іграшкового посуду та народних іграшок.

Сюжетно-рольова гра „Іграшковий майстер”.

Театралізована гра „Солом'яний бичок”.

Свята і розваги.

Свято весни з використанням народних іграшок з тіста.

Вечір загадок „Про що розкаже народна іграшка”.



Додаток 2

Конспекти занять по ознайомленню з українською народною іграшкою для дітей старшого дошкільного віку.

„Прикрасимо сарафани матрійкам”

Програмовий зміст. Вчити самостійно прикрашати силует сарафана, розташовувати візерунок по всьому силуету або внизу по краю. Розвивати у дітей відчуття кольору. Виховувати уважність, самостійність.

Матеріал. Матрійка, викрійки сарафанчиків з кольорового паперу, фарби різних кольорів, пензлі.

Попередня робота. Розповідь про історію створення матрійки (звернути увагу на кольори та орнамент на сарафані матрійки), з якого вона регіону. Розгляд візерунків на одязі матрійки, альбомів для розфарбовування.

Методика проведення заняття. Звернути увагу дітей на красу одягу (візерунок на платтях у дівчаток, нарядні сарафани на матрійках), розглянути їх. На прохання вихователя діти знаходять в групі предмети, які прикрашені візерунком. Після цього вони малюють візерунки на сарафанчиках матрійок, розглядають, які вийшли візерунки, вибирають ті, які їм більше сподобалися, обгрунтовують свої відповіді.

Розпис птаха за мотивами петриківської іграшки

Програмовий зміст. Продовжувати знайомити з особливостями петриківської іграшки. Розвивати у дітей естетичне сприйняття, відчуття кольору, уміти кінцем кисті наносити крапки, всім пензлем малювати кружечки, дуги, кільця, смужки. Виховувати повагу до національної культури.

Матеріал. Побілені фігурки птахів, петриківська іграшка, фарби, кисті, вирізані з білого паперу силуети фігурок птахів.

Попередня робота. Розгляд іграшок, ілюстрацій. Малювання поза заняттями.

Методика проведення заняття. Вихователь просить дітей знайти своїх птахів, питає, для чого їх пофарбували білою фарбою. Уточнює відповіді: "На білому фоні яскраві фарби виглядатимуть найсвятковіше". Потім діти розглядають узор на петриківській іграшці. На окремому листі проводять лінію, малюють круг, ставлять крапку. Вихователь показує прийоми малювання на мольберті. Тим, кому важко прикрашати узором форму, можна дати вирізаний з паперу силует птаха. Розфарбовувати об'ємну форму можуть діти, які краще володіють прийомами декоративного малювання.

„Чому матрійка сумна? ”

Програмовий зміст. Продовжувати вчити використовувати прийоми петриківського розпису для прикрашання спідниці матрійки (малювати кільця, кружечки, крапки). Формувати вміння передавати характерні риси персонажа. Розвивати пам'ять, увагу, мовлення. Виховувати у дітей позитивне відношення до образу, інтерес до народної іграшки.

Матеріал. Два зображення матрьошок з різним виразом облич, фарби, пензлі.

Попередня робота. Розгляд петриківських іграшок. Ігри з матрьошками.

Методика проведення заняття. Вихователь робить два зображення матрійки: у однієї спідниця яскрава з петриківським візерунком, у іншої візерунку немає; вираз обличчя у однієї веселий, у іншої сумний. У сумної матрійки наклеєна кишенька, в яку в кінці заняття треба вставити лист паперу з яскравим візерунком і кружечок з веселим виразом обличчя.

Діти розглядають два зображення, говорять, чому одна матрійка весела, а інша сумна. Пояснюють, що треба прикрасити їй сарафан. Вихователь пропонує зробити яскравий малюнок тканини, з якого можна зшити матрійці сарафан. Діти малюють петриківський візерунок на квадратному листі паперу. В кінці аналізують роботи дітей і вибирають, який візерунок краще підійде матрійці. Вихователь по черзі вставляє в кишеньку різні варіанти візерунків, замінює кружечок з веселим виразом обличчя.

Ознайомлення з витинанкою

Програмові завдання: Сформувати знання в дітей про те, що таке витинанка, про спосіб та матеріал виготовлення. Розвивати увагу, пам'ять, мислення. Виховувати повагу до українських традицій, до історії рідного краю.

Матеріал: витинанки різних кольорів, візерунків.

Попередня робота: розгляд інтер'єрів хат, відвідування краєзнавчого музею.

Хід заняття. Вихователь: Діти, подивіться, як гарно в нашій світлиці. Може, знаєте, чому я сказала "світлиця"? Колись світлицею називали найгарнішу кімнату в хаті. Жінки-українки з давніх-давен любили чепурити свої хати. Було чисто і затишно скрізь. З тих часів дійшло до нас прислів'я: "У хаті, як у віночку, і сама сидить, як квіточка". А хто ця квіточка? - Господиня, яка чимало праці докладає, щоб було у хаті затишно і гарно. Давайте запам'ятаємо це прислів'я і намагатимемося, щоб у нашій груповій кімнаті був завжди порядок.

Ми вже з вами розглядали інтер'єр хати на малюнках, бачили в краєзнавчому музеї давні речі вжитку. Пригадайте, що таке інтер'єр? (Внутрішнє оздоблення, тобто убрання, приміщення) Що було в хаті? Які давні речі, якими колись користувалися, ви знаєте? (Прядка, жорна, дерев'яні ночви та іи) Чим була прикрашена хата? (Образи, рушники, квіти, вазони; розмальовані квітами ніч, грубка, скриня та ін)

Сьогодні я вам розповім, чим ще в давні часи в нашому краю прикрашали хати. Це були витинанки. Так їх називали, бо вони витиналися, вирізалися із наперу. Витинанки використовували замість серветок у буфетах-сервантах, ними прикрашали образи під склом. Перед Новим роком і різдвяними святами між вікнами на стінах прибивали навхрест гілки ялини і прикрашали витинанками, ліхтариками, зірочками. Давайте розглянемо, якими витинанками прикрашена наша світлиця.

Діти розглядають витинанки й описують їх.

Чому ці витинанки різні?

Чому вони відрізняються одна від одної?

Вихователь показує, як робити витинанки (дві-три одного кольору, але з різним візерунком).

Від чого залежить візерунок на витинанках?

Якщо діти утруднюються відповісти, вихователь детально знайомить їх із процесом виготовлення витинанок.

Папір квадратної форми і певного розміру складають учетверо або ввосьмеро і ножицями вирізають рослинні-орнаменти: зірочки, квіти, листки, хмелики, вінок; різні геометричні форми чи контурні зображення птахів або людей. Колись усі вирізані витинанки наклеювалися на папір певної довжини і використовувалися як орнамент на стінах.



Додаток 3

Легенда "Хто найкращий майстер на землі".

Це було дуже давно. В одному українському селі дівчата й жінки вирішили показати свою майстерність Домовилися, що в неділю прийдуть на сільський майдан і принесуть усе найкраще, зроблене своїми руками: вишитий рушник, полотно, скатертину, одяг.

У призначений день усі дівчата й жінки прийшли на майдан. принесли безліч дивовижних речей. У старців, яким громада доручила назвати найкращих майстрів, очі розбіглися: так багато було талановитих жінок і дівчат. Дружини і дочки багатіїв принесли вишиті золотом і сріблом шовкові покривала, тонкі мережані занавіски, на яких були вив'язані дивні птахи.

Але переможцем стала дуже бідна Мар'яна. Вона не принесла ні вишитого рушника, ні мережива, хоч усе це вміла чудово робити. Вона привела п'ятирічного сина Петруся. Петрусь приніс жайворонка, якого сам вирізав з дерева. Приклав хлопчик жайворонка до губів - заспівала, защебетала пташка, як жива. Усі стояли на майдані мов заворожені, і раптом у блакитному небі заспівав справжній, живий жайворонок, якого привабив спів на землі.

Старі прийшли до такого висновку: "Найкращим майстром є той, хто творить розумну і добру людину".

Размещено на Allbest.ru

...