Проблемне навчання. Принципи та методи навчаня. Основні ланки перевірки й оцінювання знань, умінь і навичок учнів

Размещено на http://www.allbest.ru/

КОНТРОЛЬНА РОБОТА

Проблемне навчання. Принципи та методи навчання. Основні ланки перевірки й оцінювання знань, умінь і навичок учнів

Евпатория,2013 г.

1. Розкрийте сутність проблемного навчання. Чим викликаний інтерес до проблемного навчання?

Основні достоїнства проблемного навчання полягають у тому, що воно розвиває розумові здібності учнів як суб'єктів учіння; викликає у них інтерес до учіння і відповідно сприяє виробленню мотивів і мотивації навчально- пізнавальної діяльності; пробуджує їхні творчі нахили; має різнобічний характер; виховує самостійність, активність і креативність учнів; сприяє формуванню всебічно розвинутої особістості, спроможної вирішувати майбутні професійні та життєві проблеми.

Проблемне викладання - учіння складається з таких етапів діяльності суб'єктів дидактичного процесу:

- організації проблемної ситуації;

- формулювання проблеми;

- індивідуального або групового вирішення проблеми суб'єктами учіння;

- верифікації (перевірки, тлумачення і систематизації) отриманої інформації;

- використання засвоєних знань у теоретичній та практичній діяльності.

Під час проблемного навчання педагог не дає готових знань, а організовує їх пошук учнями шляхом спостереження, аналізу фактів, активної розумової діяльності.

Основні дії педагога під час проблемного навчання:

- створення проблемної ситуації;

- організація обмірковування проблеми;

- організація пошуку формулювання гіпотези;

- організація верифікації(перевірки) гіпотези;

- організація узагальнення результатів попередніх дій і використання здобутих знань на практиці.

Основні дії учня під час проблемного навчання:

- усвідомлення суперечностей у навчальному матеріалі, який вивчається;

- формулювання навчальної проблеми;

- висування гіпотези, яка пояснює досліджувану навчальну проблему;

- перевірка гіпотези шляхом експерименту, вирішення завдань, наукового пошуку тощо;

- аналіз отриманих результатів, формування висновків, використання їх у практичній діяльності.

Процес навчання, навчально-пізнавальна діяльність уподібнюються науковому пошукові й характеризується в поняттях: проблема, проблемна ситуація, гіпотеза, засоби вирішення, експеримент, результати пошуку тощо.

Зробимо декілька зауважень щодо базових понять проблемного навчання. Один із авторів цієї концепції - А.М.Матюшкін - так визначає проблемну ситуацію: це особливий вид розумової взаємодії суб'єктів дидактичного процесу, що характеризується таким психічним станом учня під час вирішення цих завдань, який вимагає виявлення нових знань або способів діяльності. Отже, проблемна ситуація - це така ситуація, під час розв'язання якої суб'єктові учіння не вистачає знань і він повинен сам їх шукати.

Під час проведення занять можна використовувати такі рівні проблемного навчання:

- постановка проблеми та її розв'язання педагогом;

- створення проблеми педагогом та її розв'язання спільно з учнями;

- розв'язання учнями проблемних завдань, які виникають у процесі учіння;

- учні разом з педагогом визначають проблему і самостійно її розв'язують.

проблемне навчання оцінювання учні

2. Що ви розумієте під принципами навчання? Охарактеризуйте сутність і правила реалізації вимог принципів міцності знань і науковості.

Принципи навчання (дидактичні принципи) - основні положення, що визначають зміст, організаційні форми та методи навчальної роботи школи.

Принцип навчання, відображаючи якийсь один істотний аспект процесу навчання, стає підґрунтям для формулювання правил навчання.

Правила навчання залежать від принципу навчання, конкретизують його, підпорядковуються йому і сприяють його реалізації. Вони мають чітко окреслений характер практичних вказівок, якими користуються в конкретній навчальній ситуації.

Цінними теоретичними положеннями, що збагатили систему принципів навчання та їх трактування, багата педагогічна спадщина К.Ушинського. Заслуга Ушинського полягає в тому, що дидактичні принципи він розглядав у тісному зв'язку з формами і методами навчання.

Сучасна дидактика розглядає такі принципи навчання:

- Принцип науковості. Його сутність - усі факти , знання, положення і закони, що вивчаються, повинні бути науково правильні, так само як і спосіб обґрунтування положень і законів та формування понять у процесі навчання. Реалізація цього принципу передбачає вивчення системи важливих наукових положень і використання у навчанні методів, близьких до тих, якими послуговується певна наука. Він вимагає: розкриття причинно-наслідкових зв'язків явищ, процесів, подій; проникнення в сутність явищ і подій; демонстрації могутності досягнень людських знань і науки та ознайомлення з методами науки,пізнання; розкриття історії розвитку науки, боротьби тенденцій; орієнтації на міждисциплінарні наукові зв'язки.

- Принцип систематичності і послідовності навчання.

- Принцип доступності навчання.

- Принцип зв'язку навчання з життям.

- Принцип свідомості й активності учнів у навчанні.

- Принцип наочності в навчанні.

- Принцип міцності засвоєння знань, умінь і навичок. Головна ознака міцності - свідоме й ґрунтовне засвоєння найістотніших фактів, понять, ідей, законів, правил, глибоке розуміння істотних ознак і сторін предметів та явищ, зв'язків та відношень між ними і всередині них. Реалізація цього принципу передбачає : повторення навчального матеріалу за розділами і структурними смисловими частинами; запам'ятовування нового навчального матеріалу в поєднанні з пройденим; активізацію учнів під час повторення (запитання, порівняння, аналіз, синтез, класифікація, узагальнення); нове групування матеріалу з метою його систематизації; виділення при повторенні головних ідей; використання в процесі повторення різноманітних методик, форм і підходів, вправ; самостійну роботу щодо творчого застосування знань; постійне звернення до раніше засвоєних знань для їх трактування з нової точки зору.

Психологічна основа міцності - пам'ять ( збереження в мозку того, що відбувалося в минулому досвіді). Пам'ять дає змогу повторювати, закріплювати засвоєне, що не забути його або відновити забуте. Цей принцип спирається також на мислительні, емоційні, вольові процеси пізнавальної діяльності.

- Принцип емоційності навчання.

- Принцип індивідуального підходу до учнів.

Принципи навчання тісно взаємопов'язані, зумовлюють один одного, жоден з них не може бути використаний без урахування інших. Отже, у процесі навчання вчитель повинен керуватися всіма принципами.

3. Розкрийте підходи до класифікації методів навчання,сутність бесіди, пояснення, демонстрації, лабораторної роботи як методів навчання

В дидактиці існують різні підходи до класифікації методів навчання. Поширеними є класифікації методів за джерелом знань ( Д.О. Лордкіпанідзе, Є.Я. Голант, Н.М. Верзилін та ін..); за характером логіки пізнання ( І.Я. Лернер); за рівнем проблемності засвоєння знань і рівнем учіння( М.І. Махмутов); на основі цілісного підходу до процесу (Ю.К. Бабанський); А.М. Алексюк пропонує здійснювати класифікацію методів навчання за найістотнішою, докорінною ознакою, що « проблему системи методів навчання слід розв'язувати не шляхом якоїсь єдиної класифікації, що була б оптимальною для всієї системи навчання, а ряду класифікації, які б у сумі своїй оптимально відображали завдання і зміст цілісного навчального процесу у сучасній школі». Тому існують класифікації методів передусім за джерелами знань і розумової діяльності в процесі учіння.

Учитель має розуміти суть різних підходів до класифікації методів, але найперше - мат у своєму арсеналі велику кількість цих методів, аби вдало й ефективно використовувати їх у навчально - виховному процесі залежно від дидактичної мети і функціональної спрямованості.

Поділ методів за зовнішніми проявами їх форм, тобто за джерелами інформації, яку засвоюють учні, є найбільш поширений і зрозумілий. На основі такого підходу виділяють три групи методів навчання: словесні, наочні, практичні. До словесних відносять: розповідь, пояснення, бесіда, лекція та інструктаж.

Пояснення - вербальний метод навчання, за допомогою якого учитель розкриває сутність певного явища, закону, процесу. Він ґрунтується не стільки на уяві, скільки на логічному мисленні з використанням попереднього досвіду учнів. Наприклад: пояснення сутності граматичних категорій іменника, спадковості, обміну речовин і т. ін.

Бесіда передбачає використання попереднього досвіду учнів з певної галузі знань і на основі цього залучення їх за допомогою діалогу до усвідомлення нових явищ, понять або відтворення уже наявних. З погляду на це виділяють два види бесід: евристичну і репродуктивну. Наприклад, учні прочитали біографію Т.Г.Шевченка, учитель ставить запитання з метою з'ясування того, як учні засвоїли інформацію з цієї теми. За місцем у навчальному процесі виділяють такі види бесід : вступна, поточна і підсумкова.

До наочних методів навчання відносять: ілюстрація, демонстрація і спостереження.

Демонстрація.Метод полягає в наочно - чуттєвому ознайомленні учнів з явищами, процесами, об'єктами в їх природному вигляді. Використовується для розкриття динаміки явищ, які вивчаються, а також для ознайомлення із зовнішнім виглядом предмета, його внутрішньою будовою та ін. При цьому увага учнів концентрується на суттєвих властивостях предметів, явищ, процесів. Слово відіграє супровідну роль і служить для аналізу ходу спостереження та його результатів. Велику дидактичну цінність має демонстрація реальних предметів, явищ або процесів, що протікають у природних умовах ( спостереження за погодою), демонстрація натуральних предметів у робленому середовищі ( досліди в шкільній теплиці), демонстрація штучних об'єктів у природному середовищі ( копія механізму). Штучні замінники натуральних об'єктів відіграють важливу роль при вивченні всіх предметів. Вони дозволяють ознайомитися з конструкцією, принципами дії ( рельєфом місцевості, будовою квітки, розрізом геометричної фігури), провести безпосередні виміри, визначити певні характеристики.

До практичних методів навчання відносять :лабораторна робота, практична робота, вправи (підготовчі, пробні, тренувальні, творчі, усні, практичні, графічні, технічні) і робота на виробництві.

Лабораторний метод базується на самостійному проведенні експериментів, дослідженнях учнів і застосовується насамперед при вивченні хімії, біології, фізики. Лабораторний метод спричиняє високу активність і самостійність учнів, уможливлює набуття умінь і навичок користування обладнанням, забезпечує умови для формування важливих практичних умінь : вимірювати і вираховувати, обробляти результати та порівнювати їх з попередніми, перевіряти відомі й обирати нові шляхи самостійних досліджень.

Високою ефективністю вирізняється проблемний (дослідницький) лабораторний метод, коли висувається гіпотеза дослідження, визначаються його шляхи , добираються необхідні матеріали і прилади самими учнями. Труднощі спонукають учня до самостійної роботи, ставлять його в позицію активного дослідника; він збирає й оцінює основні та допоміжні дані, альтернативні гіпотези, обґрунтовує вибір способів накопичення інформації тощо. Вирішення проблеми активізує продуктивне мислення, збільшує кількість пізнаних предметів і явищ, формує творчий підхід до навчання.

4. Назвіть основні ланки перевірки та оцінки знань, умінь та навичок учнів. У чому полягає сутність 12-бальної системи оцінювання навчальної діяльності учнів?

Під оцінкою успішності учнів розуміють систему певних показників, які відображають об'єктивні знання та вміння учнів, тобто оцінку можна розглядати як визначення ступеня засвоєння учнями знань, умінь та навичок відповідно до вимог, що висуваються до них шкільними програмами.

Оцінка включає в себе бал, тобто цифрову або іншу символічну форму вираження та фіксації оцінювання успішності, оцінні судження - коротку характеристику результатів учіння, їх позитивних моментів і недоліків та емоційне ставлення.

Критерієм оцінки знань, умінь та навичок учнів є точно обрана величина, що є вимірювачем якості навчальної діяльності. Обрані критерії мають відповідати цілям, завданням навчання в школі. У 2000 році в загально - освітніх навчально-виховних закладах України запроваджена 12-бальна шкала оцінювання навчальних досягнень учнів. Це зумовлено новими підходами до поліпшення функціонування усієї системи освіти в країні.

Важливу функцію під час здійснення оцінювання відіграють його критерії. Залежно від ступеня оволодіння навчальним матеріалом розрізняють чотири рівні його засвоєння та вміння оперувати ними: початковий, середній, достатній, високий. Критерії дають змогу здійснювати оцінювання навчальних досягнень учнів за 12-бальною системою.

1)Початковий рівень.

1.Учень володіє навчальним матеріалом на рівні елементарного розпізнання і відтворення окремих фактів, елементів, об'єктів, що позначаються учнем окремими словами чи реченнями.

2.Учень володіє матеріалом на елементарному рівні засвоєння, викладає його уривчистими реченнями. Виявляє здатність викласти думку на елементарному рівні.

3.Учень володіє матеріалом на рівні окремих фрагментів, що становлять незначну частину навчального матеріалу.

2)Середній рівень.

4. Учень володіє матеріалом на початковому рівні, значну частину матеріалу відтворює на репродуктивному рівні.

5.Учень володіє матеріалом на рівні, вищому за початковий, здатний за допомогою вчителя логічно відтворити його значну частину.

6. Учень може відтворити значну частину теоретичного матеріалу, виявляє знання і розуміння основних положень, за допомогою вчителя може аналізувати навчальний матеріал, порівнювати та робити висновки, виправляти допущені помилки.

3)Достатній рівень.

7. Учень здатний застосовувати вивчений матеріал на рівні стандартних ситуацій, частково контролювати власні приклади на підтвердження певних суджень.

8.Учень вміє порівнювати, узагальнювати, систематизувати інформацію під керівництвом вчителя, в цілому самостійно застосовувати її на практиці, контролювати власну діяльність, виправляти помилки і добирати аргументи на підтвердження певних думок під керівництвом вчителя.

9. Учень вільно (самостійно) володіє вивченим обсягом матеріалу, в тому числі і застосовує його на практиці; вільно розв'язує задачі в стандартних ситуаціях, самостійно виправляє допущені помилки, добирає переконливі аргументи на підтвердження вивченого матеріалу.

4)Високий рівень.

10. Учень виявляє початкові творчі здібності, самостійно визначає окремі цілі власної навчальної діяльності, оцінює окремі нові факти, явища, ідеї; знаходить джерела інформації та самостійно використовує їх відповідно до цілей, поставлених учителем.

11.Учень вільно висловлює власні дуки і відчуття, визначає програму особистої пізнавальної діяльності, самостійно оцінює різноманітні життєві явища і факти, виявляючи особисту позицію щодо них; без допомоги вчителя знаходить джерела інформації і використовує отримані відомості відповідно до мети та завдань власної пізнавальної діяльності. Використовує набуті знання і вміння в нестандартних ситуаціях.

12.Учень виявляє особливі творчі здібності, самостійно розвиває власні обдарування і нахили, вміє самостійно здобувати знання.

Іншою формою оцінки є оцінювальне судження. Воно сприяє розумінню учнями якості та рівня засвоєння знань, умінь і навичок, включає оцінку способів роботи учнів, їх ставлення до навчання, ступінь їх старанності, коротко характеризує відповіді учнів. Важлива мета використання оцінювального судження - зробити вимоги і критерії оцінки вчителя відомими всьому класу.

Формою оцінки є і емоційне ставлення. Воно знаходить своє вираження в так званих «малих формах» : в міміці, жестах, модуляції голосу, зверненні до учня, в коротких схвальних, виправляючи, критичних зауваженнях вчителя тощо.

Література

1.А.І.Кузьмінський, В.Л. Омелянко. Педагогіка.:Підучник. - К:Знання,2007. - 447с.

2.В.В. Ягупов. Педагогіка: Навчальний посібник. - К:Либідь,2002. -

560 с.

3.М.М.Фіцула. Педагогіка:Навчальний посібник для студентів вищих педагогічних закладів освіти. - К:Академвидав,2003. - 528с.

4.Н.Є. Мойсеюк. Педагогіка: Навчальний посібник.4-е видання,доповнене,2003. - 615 с.

5.С.П.Максимюк. Педагогіка: Навчальний посібник. - К:Кондор,2005. - 667с.

Размещено на Allbest.ru