Викладання бального танцю у хореографічному колективі

1.2 Етапи роботи балетмейстера над створенням хореографічного твору у дитячому колективі

Задумавши твір, балетмейстер частіше всього викладає його у вигляді композиційного плану композитору, який створює музичний твір відповідно до балетмейстерського задуму.

На основі музики балетмейстер складає хореографічний текст для діючих лиць і передає свій задум виконавцям. Пошук сюжету для хореографічної постановки передбачає вивчення життєвих ситуацій, актуальних у дійсний період часу, знання літературних першоджерел, витворів мистецтва.

Творче ставлення до своєї професії і захоплення своєю працею - обов'язкові умови для створення високохудожнього твору. Приступаючи до постановки, балетмейстер повинен точно знати, яку ціль поставити перед собою, до чого прагнути, також чітко продумати драматургію майбутнього хореографічного твору: як побудувати зв'язку, розвивати образи, характери діючих осіб, як дійти до кульмінації і вирішити розв'язку. Кожен рух повинен виражати думку і почуття. Балетмейстер шукає для вираження своєї думки найбільш правильну форму.

Хореографічний твір - це сплав танцю і пантоміми. Таки чином, балетмейстер - постановник повинен володіти мистецтвом створення танцю, пантомімних епізодів, майстерністю режисерської побудови,умінням створювати драматургію хореографічного твору.

Після його створення балетмейстер - постановник показує виконавцям своє постановку. Потім настає процес репетиційної роботи по відпрацюванню. Іноді балетмейстеру доводиться здійснювати постановку концертного номеру, створеного іншим автором. При «перенесенні» номеру повинно бути вказано, хто є його автором. Під час постановчої роботи балетмейстер повинен приділяти велику увагу вивченню танцювального тексту не тільки солісту але й кордебалету.

На сьогодні при створенні або аналізі хореографічного твору виділено п'ять основних частин:

- Експозиція знайомить глядача з дійовими особами;

- Зав'язка - введення виконавців, включає подальший хід дій та подій;

- Розвиток дій;

- Кульмінація - найвища точка розвитку драматургії хореографічного твору;

- Розв'язка - логічно витікає з усього ходу дій, вона повинна бути підготовленою і завершувати думку.

Всі частини органічно зв'язані між собою, наступна випливає із попередньої, доповнює і розвиває її.

У творенні номеру все має значення: і діяльність балетмейстера, що створив його, і праця виконавців. (21, ст. 51-57, 61-78)

РОЗДІЛ 2. Специфіка організації навчально - виховної роботи в дитячому коективі бального танцю

2.1 Історія та естетична спрямованість творчої діяльності колективів бального танцю

Специфіка роботи балетмейстера з дітьми під час навчання бальним танцям

Бальний танець - це одне з найбагатших джерел естетичного впливу на дитину. мистецтво танцю покликане сприяти творчому розвитку дитини, де особливе місце належить розумінню і створенню прекрасного, розвитку образного мислення і фантазії, духовної гармонії і пластичної досконалості. Велике значення в досягненні позитивних результатів має методика викладання бальної хореографії. Завдяки чіткій методиці навчально-виховного процесу в дітей розвивається уява, творча активність, мислення, почуття музичного ритму. Специфіка роботи балетмейстера дитячого хореографічного колективу полягає в поєднанні постановочних завдань, навчально-виховних, та толерантного підходу до індивідуальних особливостей дитини. Ключові слова: хореографічне мистецтво, бальний танець, педагог - балетмейстер, методика

Хореографічне мистецтво - одна з дієвих форм виховання підростаючого покоління, що має великі можливості розкриття таланту дітей, їх духовного і фізичного розвитку. Адже від того як виховується дитина залежить і її майбутнє. Заняття хореографією впливають на розвиток краси рухів, їх легкості та граційності, підкреслюють красу тіла та його здоров'я. Мистецтво танцю покликане сприяти творчому розвитку дитини, де особливе місце належить розумінню і створенню прекрасного, розвитку образного мислення і фантазії, духовної гармонії і пластичної досконалості. Танець - це одне з найбагатших джерел естетичного впливу на дитину. Перш за все, він формує художнє ,,Я” дитини, впливає на правильну поставу, знайомить з основами акторської майстерності, етикету, манери поведінки. Завдяки ритмічності рухів розвивається уява дітей, їх творча активність. Танець послідовно з'єднує рухи рук, ніг, голови та всього корпусу. Під різні ритми, які фіксуються в танцювальних па, позах, жестах, міміці створюється пластичний малюнок за допомогою музики, пісні, пантоміми, драматургії. Але головним завданням танцю є - формування фізичного та духовного розвитку дитини [1, с. 99].

Серед жанрового різноманіття в хореографічному мистецтві - бальний танець набуває сьогодні інтенсивного розвитку. Він активно поширюється в багатьох школах мистецтв, хореографічних колективах. Широкому його розповсюдженню та підвищеній зацікавленості сприяють також масові заходи, що проводяться в Україні: регіональні конкурси - ,,Україна має талант”; телевізійне шоу ,,Танцюю для тебе ”; ,,Танці з зірками ” та ін.

Велике значення в досягненні позитивних результатів має методика викладання бальної хореографії. Завдяки чіткій методиці навчально-виховного процесу в дітей розвивається уява, творча активність, мислення, почуття музичного ритму. Кожний педагогічний напрямок у системі хореографічного виховання має свою відповідну методику. У середині кожної методики існують приватні методи. Працюючи з дітьми різного віку, педагог створює свою, лише йому притаманну методику, розроблену на конкретних завданнях таких як вплив хореографії на здоров'я, гармонійний фізичний розвиток дитини, формування знань, емоційну чуйність, мелодійність слуху, почуття ритму [2, с. 133].

У своїй статті ми намагаємося поєднати основні тези та заповіді провідних наук педагогіки, психології з вивченням хореографічного мистецтва. На цю проблему звертали увагу В. Смирнов, Н. Базарова, В. Мей та ін. Питання історії та теорії бальної хореографії знайшли своє відображення в наукових працях К. Васильєвої, М. Іванівського, В. Стриганової, В. Уральської, Г. Шульгіної та ін. Практичні методики характеризували видатні танцівники та тренери з бальних танців А. Мур, Д. Хайєт, А. Шульгіна. Отже, методика навчання бальній хореографії має свої певні здобутки та напрацювання, але конкретної систематизації ще не отримала, особливо щодо навчального процесу початкового періоду, тобто з дітьми, зокрема в школах мистецтв. Наразі, метою нашої статті є - обґрунтування специфічних особливостей діяльності педагога-балетмейстера в роботі з дітьми. Робота педагога-балетмейстера - творця і постановника балетних спектаклів, окремих танців чи сюїт - складна й відповідальна. Відповідно до цього, роботу педагога-балетмейстера у формуванні творчо-естетичних якостей дітей під час навчання бальним танцям ми поділяємо на декілька етапів. Перший етап - інформаційний, який допомагає зрозуміти творчий потенціал та світогляд учнів, можливості виховного впливу. Другий етап - активізація емоційно-оцінювального ставлення дітей до даного художнього матеріалу, втілення його в творчий процес. Третій етап - презентація, показ танцювальних рухів, розкриття їх художньо-естетичних особливостей. Четвертий - обговорення та аналіз вражень від виступу. Це також своєрідна школа сприймання, аналізу і вербального відтворення художніх смаків, уподобань, розвиненість мислення й уявлень (потреби, смак, оцінка, аналіз), що сприяє формуванню художньо-естетичної культури. Виходячи з нашого практичного досвіду, ми переконалися, що велике значення в роботі з дітьми мають ситуативні моменти. До найбільш ефективних ми віднесемо:

- ситуацію з авансуванням довіри (коли довіра дається авансом);

- ситуація вільного вибору (можливість самостійного вибору вчинку);

- ситуація змагання (бажання бути не тільки кращим, але й вольові зусилля в досягненні результату);

- ситуація успіху (має бути непомітною, але підкріплювати бажання бути успішним);

- ситуація творчості (створення умов за яких найбільш повно розкривається особистість [3, с. 116].

Таким чином, запроваджені методи зведені нами до найважливіших етапів практичного втілення, а саме:

- попереднє ознайомлення з технологічними та художньо-виражальними аспектами бального танцю;

- активізація уваги до світового репертуару із бальних танців;

- залучення до самостійної творчої діяльності;

- аналіз вражень та емоційний відгук [3, с. 121].

Ці завдання і визначають специфіку роботи балетмейстера в дитячому хореографічному колективі.

З цього приводу реформатор балету Ж.-Ж. Новерр писав: ,,Немає більш утомливої у фізичних і розумових відносинах професії, ніж професія балетмейстера ” [4, с. 31].

Особливо складною є робота балетмейстера в дитячому хореографічному колективі, де разом із постановочними завданнями найважливішого значення набувають навчально-виховні. Балетмейстер у дитячому колективі - це перш за все розумний, знаючий педагог, чуйний і справедливий вихователь. Він повинен бути душею колективу і в той же час його совістю. Той керівник, котрий ставить на чільне місце тільки творчу роботу і нехтує в ім'я досягнення зовнішнього ефекту виховними і суспільними завданнями, дуже швидко втрачає авторитет у колективі, а за цим і колектив утрачає свою працездатність. Перш за все балетмейстер повинен постійно мати на увазі, що вся його діяльність повинна бути підпорядкована допомозі школі, нерозривно пов'язана з нею, з її вимогами і запитами.

Балетмейстер дитячого колективу зобов'язаний знати, як ідуть справи з навчанням і дисципліною в школі у всіх учасників даного колективу. Це знання не повинне обмежуватися простою перевіркою (хоча це також слід робити). Необхідно, щоб діти бачили й розуміли, що тільки за умови успішного навчання вони отримуватимуть цікаві ролі, будуть зайняті в цікавих постановках. В окремих випадках слід, проявляючи при цьому дуже велику чуйність, тимчасово усувати від участі в постановочній роботі ту дитину, яка стала погано вчитися. Такий педагогічний прийом зазвичай приносить добрі результати. Найважливішим завданням роботи педагога-балетмейстера з дітьми є створення дружного цілеспрямованого колективу. Справжній дитячий колектив, як і будь-який інший, народжується в процесі сумісної праці, появи в окремих його учасників загальних інтересів.

Дуже благодатна в цьому відношенні постановочна робота. Діти люблять її, відносяться до неї з великим інтересом, навіть поводяться на репетиціях краще, ніж на уроці, стають активними, невимушено фантазують, словом, працюють з величезним захопленням і віддачею. Одночасно балетмейстер має можливість практично довести дітлахам, що постановка є результат тривалої навчальної роботи. Важливою умовою творчого процесу в роботі балетмейстера з дітьми є його уміння: збудити в дітях справжній інтерес до занять. Запалити в них вогник творчого змагання й ініціативи можна лише поставивши перед ними ясні перспективні цілі.

2.2 Організація навчально - виховної роботи балетмейстера у дитячій студії бального танцю

Ось що писав про це видатний педагог А. С. Макаренко: ,,Дійсним стимулом людського життя є завтрашня радість. У педагогічній техніці ця завтрашня радість є одним з найважливіших об'єктів роботи. Спочатку потрібно організувати саму радість, викликати її до життя і поставити як реальність. По-друге, потрібно наполегливо втілювати простіші види радості в більш складніші і значущі. Тут проходить цікава лінія: від простого, примітивного задоволення до якнайглибшого відчуття обов'язку... Невдачі багатьох дитячих колективів залежать від слабкості і неясності перспективи. Навіть добре обладнані дитячі установи, якщо вони цього не організовують, не доб'ються хорошої роботи” [5, с. 298].

Таким чином, балетмейстер бальних танців, працюючи з дітьми, повинен проводити свої заняття на великому творчому підйомі. Діти не терплять нудьги і сухості. Упродовж усього уроку балетмейстер повинен знаходитися в стані тієї зібраності і творчої активності, якої він хоче добитися від виконавців. Потрібно в повному розумінні слова перевтілюватися. Це перш за все відноситься до показу танцю. Діти-виконавці не зрозуміють найцікавіших за композицією постановок, показаних професійно грамотно, але без внутрішнього вогника. З іншого боку, вони з величезною цікавістю сприймуть нехитрий рух, показаний їм із захопленням, творчим натхненням. Ті педагоги-балетмейстери, які кожне заняття проводять з творчим натхненням, яскраво і переконливо, добиваються в своїй роботі позитивних результатів. Їх учні відрізняються тією безпосередністю і артистизмом, яких даремно добиваються професійно-грамотні, але позбавлені творчого натхнення педагоги-балетмейстери. Наступна обов'язкова умова - чуйний підхід до індивідуальних особливостей дитини. Адже в кожному колективі діти сильно відрізняються один від одного. Не всі вони володіють хорошими даними. Та і мета роботи в самодіяльності - не виховання професіоналів. Тому слід уважно вивчити як фізичні, так і духовні індивідуальні якості всіх учасників колективу бального танцю і прагнути максимально використовувати їх в роботі, а іноді, навпаки, сприяти виправленню недоліків і негативних рис вдачі. А отже, балетмейстер з бальних танців у своїй роботі повинен керуватися вимогливим, але справедливим відношенням до дітей, мати однаковий підхід до будь-якого члена дитячого колективу, рівномірно розподіляти ролі серед виконавців.

Не менш важливо, щоб балетмейстер, котрий працює з дітьми, був сам завжди готовий до репетиції. Це не означає неможливість творчості в процесі заняття, але в роботі з дітьми необхідно діяти рішуче і наперед уявляти результат, до якого потрібно прийти. Зацікавити дітей своєю роботою, підпорядкувати колектив своїй волі, не нав'язуючи її, а захоплюючи цікавими творчими завданнями - ось до чого потрібно прагнути. Разом із тим, педагог-балетмейстер повинен цілком довіряти дітям. У деяких колективах ще зустрічаються факти опіки, підказки й т.д. Чим більше балетмейстер у своїй творчій роботі довірятиме виконавцям, тим скоріше він виховає в них відчуття самостійності і відповідальності, тим кращими будуть результати, тим цікавіше буде працювати дітям. Наразі, велике значення в роботі з дітьми мають спадкоємність і розвиток відчуття колективізму. Балетмейстер колективу бального танцю повинен прагнути такого стану, щоб кожна дитина знала, що вона може будь-якої хвилини замінити товариша, щоб кожен член колективу звик поступатися своїм особистим “я” для загальної справи. З іншого боку, молодші обов'язково повинні тягнутися за старшими, прагнути скоріше досягти рівня їх майстерності, а старші - допомагати в цьому молодшим. Діти завжди люблять проявляти самостійність і, якщо в міру їх заохочувати, вони здійснюють чудеса. Відчувши відповідальність за доручену справу і довіру до себе, вони самі встановлюють дисципліну, швидше засвоюють показане, проявляють корисну ініціативу. Балетмейстер-нянька ніколи не доб'ється справжнього успіху, адже без нього діти не зможуть самостійно діяти. Пошана до дитини, виховання в неї свідомості особистої відповідальності як за свою роль, так і за всю постановку в цілому, - ось ті завдання, які стоять перед педагогом-балетмейстером у колективі бального танцю. І на довершення ми робимо певні висновки: 1. У процесі своєї роботи педагог-балетмейстер повинен добиватися від учасників точного розуміння своїх дій - як сценічних, так і танцювальних. 2. Дитина, що отримала від балетмейстера точні вказівки і засвоїла їх, майже завжди (за наявності здібностей) добре виконує завдання.

Ставлячи перед виконавцем-дитиною те чи інше сценічне завдання, потрібно прагнути збудити її фантазію, добиваючись шляхом захоплюючої розповіді, яскравого показу, етюдної роботи, - свідомої сценічної поведінки в дитини і її активного відношення до своєї творчості. Це ще раз підкреслює: робота педагога-балетмейстера дитячого хореографічного колективу бального танцю досить відповідальна і їй притаманна своя специфіка. А відтак, цей творчо-педагогічний напрямок ще досить мало вивчений і потребує подальшої поглибленої розробки методологічних підходів в роботі з дітьми.

Література

1. http://dances.te.ua/category/porady/page/7/

2. http://dance123.ru/

Размещено на Allbest.ru